Всiм одна дорога". Тут Осман мiй до Марусi Стиха похилився, Приложивши к серцю руку, Тихо вiддалився. ДУМА ТРЕТЯ "Мамо, зiронько! Пречиста Нас обороня║: Люте серце азiатське Кротостю сповня║". - Так промовила небога, I обидвi впали, I, мов дiти, до нiмого Лику промовляли: "Чудотворная святине, Божа благостине, Нам прибiжище в невiрнiй Сторонi ║дине! Сохрани нас, заслони вас, Благодатна Мати! Дай нам чудеса, мов крилас, Дивнi воспiвати! О Пречиста! Ти все можеш: Можеш скелi-гори Розкопати i дорогу Проложити в морi; Кам'яне, несите кров'ю Серце обернути I небесною любов'ю До людей натхнути. Ти вже чудо сотворила Мiж чудес велике: Несподiвано зробила Кротким серце дике. Сотвори ж, да спасемося 3-мiж сього поганства, В рiдний перенесемося Край до християнства! Дай крилi нам. Божа Мати, Крилi голубинi, Як витали, знов витати В рiднiй Укра┐нi! I нехай твiй лик явленний В край наш завiта║ I народ благословенний Навкруги збира║! Нехай людськi очища║ Душi там од скверни I вiд Росi одверта║ Нарiд сей мерзенний. I нехай усi трудящi, Всi обремененнi Веселяться, мов гулящi, О Тво┐м спасеннi! I, забувши всi тривоги, В молитвах зiллються, I в божественнi чертоги Духом вознесуться! Ти, свята, всепiта Мати, Повна благодати; Дай нам рiдний край вбачати, Бога прославляти!" ПIСНЯ ДЕВ'ЯТА ДУМА ПЕРВА I О Ки║ве, оманна просторiк святине, Безодне мiдякiв дурних мозольних! В тобi останнiй глузд народу гине По капищах безумно-богомольних... По капищах тво┐х многопрестольних Теряють розум вкупi з мiдяками Тi, що в сво┐х роботах потогонних Бiдують-б'ються по рiллях з волами I хлiбом дiляться з попами-туманами. II О Ки║ве! Ти iдеали вiри Старо┐ нам в дiлах нових явля║ш, Що поночi снували су║вiри, Ти повидну утоком затика║ш: Основину, що древнi iзувiри Тобi, мов дику мрiю, завiшали, - Ту, що ченцi й попи понапрядали, Мережиш зрадами безпутного козацтва I безощадностю лихого гайдамацтва. III Що поп'яну тобi в шинках спiвалось, Ти по-тверезу книжним складом пишеш I, щоб лихе знов тлiло та займалось, На попели ру┐нним духом дишеш. Нам з Музою тепер одно зiсталось: Тво┐м слiпим письменством гордувати Твою наслiдню мрiю зневажати, I зло, що ти хотiв би вихваляти, Таким, яким воно бувало, змалювати. IV Спiвай же. Музо, про ту лжу велику, Що вагонить над Сходом i Заходом, Збива║ письмакiв iз пантелику I туманом ляга║ мiж народом. Нехай з святiйшим тим, мовляв, синодом Та з папою безгрiшним верховодять I свiй кукiль всiвають год за годом: Тво┐ посiви всi колись посходять: Письмацькi куколi пшеницi не зашкодять. ДУМА ДРУГА I Не чорна хмара суне-наступа║ На темно-сиву непроглядну хмару: Чабан добуткiв папських придува║ У патрiаршу ки┐вську отару. Отари стережуть бровки кудлатi, Гавкущi, злющi, хоть i не голоднi: Ченцi, жерцi ротатi та пузатi, Умом сухi, мов тi степи безводнi, - Блукаючi огнi болотно┐ безоднi. II Сi пастирi кладуть за вiвцi душi, Та не сво┐ чернечi, а козацькi: Бо, починаючи вiд договору в Бушi, Благословляють купи гайдамацькi; Пiдучують за православну вiру Стояти крiпко, сирiч плiндрувати Ксьондза-унiта i ляха-невiру, А жиду пiльги й спуску не давати: Бо вiн од Господа i вiд людей проклятий. III Релiгiя любвi тут обернулась В релiгiю ненавистi гидко┐, I в темнiм богомiльствi злiсть проснулась Варязько┐ старовини страшно┐, Як ми Болгарiю в кровi топили 68, На кiлл║ полонян сво┐х стромляли, А з наших черепiв ковшi робили I на костях кривавих пирували- Геро┐, що себе тиранством прославляли. IV Чабан добуткiв папських Оборницький 69, Гладенький, чисто голений, блискучий, Iзвивстий отаман ║зу┐тський, Пiд язиком хова║ яд гадючий I крадеться до сонно┐ отари У загородь, у Лавру чудотворну, Де нашi предки сотнi лiт куняли Пiд гук iрмосiв, кондакiв, трезвону, Знайшовши в них собi вiд пекла оборону. V Тихенько крадеться отаман ║зу┐тський, Мов чоботом промiж я║ць ступа║, Дарма, що з ним вельможний пан Брольницький Як пiвень, вгору носа задира║, Як хижий рарiг, зирка║ очима, Сап'янцями скрипить, в пiдкови креше, Пиша║ться широкими плечима, Перснями бороду-лопату чеше I про свiй древнiй рiд за кожним словом бреше. VI I риба немала сей пан Брольницький: За ним шляхетний почет виступа║ Вiн, каштелян i райця королiвський, Послом ченцям себе тут об'явля║. Ведуть посла в трапезу i медами, Ще з Туровських пивниць, гостей шанують * Бо, хоть Потiя вигнали киями 70, А королевi все-таки голдують I хочуть знати, що вiд речника почують. VII "Се, мабуть, Рутському 71, так як Потiю, Да║ король чуже добро й надбанн║... Та ║ в нас чим його турнути в шию I низове купити отаманн║. Святi отцi печорськi та Успенн║ 72, Наш древнiй образ, темний, чудотворний, Не презрять нашого до них молення, Коли б iзнов на нас прийшов день чорний... Втiкатимеш од нас, вужако ти проворний!" VIII Так пошептом ченцi ксьондза вiтають, Що справдi, мов той вуж, мiж ними в'║ться... До нього повнi кубки вихиляють. Вiн, мов срiблом дзвенить, смi║ться... "Се мiй речник, - промовив пан Брольницький, - Бо я посольських прав не розумiю. Я каштелян i райця королiвський, Но раяти в обозi тiльки вмiю, А в справах потайних туманом туманiю. IХ Хоч мiй отець на Полоцькiм владицтвi Давно менi нагрiв був мiсце тепле, Та нi, нехай в церковному дiдицтвi Кунцевич 73 в дзвони дзвонить, в било клепле; А я мечем волю собi дзвонити, Як славнi пращури мо┐ дзвонили, Що замок наш, Брольник Великий, Вiд Батия 74 над морем боронили I флот його з гармат розбили й потопили". - Х "Оце ж то й горе, що мiсця в вас грiють На всi владицтва та й архiмандритства I всобицi мiж Руссю й Руссю сiють По хижому наказу ║зу┐тства", - Так вiдказав пословi Плетенецысий 75, Колись юркий маршалок повiтовий, Тепер святий архiмандрит Печорський, До бою за сво║ добро готовий, Як се показу║ й покiй його столовий. XI Скрiзь по стiнах Трапезно┐ свiтлицi Пiд склепом старосвiтсько┐ будiвлi Пищалi семип'яднi, гакiвницi, Луки, сагайдаки, шаблi висiли. Бо й Тур-архiмандрит 76 ходив войною З козацтвом грошовим в Литву шукати Печорського надбання, i святою Пiдмогою Пречиста Божа Мати Дала йому добро сво║ в ляхiв одняти. XII А Плетенецький клисей потужно Успенiя святого "хлiб духовний" Хранив i боронив. Стояли дружно Ченцi та козаки за чин церковний, За ту благочестиву древню вiру, Котра нiчого бiльш не вимага║, Як плiндрувати всякого невiру I кожного, хто лишнi грошi ма║, Та з ║зу┐тами й ляхами наклада║. XIII Погляду║ на нього Оборницький З-за кубка срiбного, мов лис хвостатий, Не зна║, що сказати пан Брольницький, Посел, на розум дуже небагатий. "Вельможний пане мiй архiмандрите! - Озвавсь речник. - Не час про те гадати, Як нам "хлiби духовнi" подiлити, i По правдi "столицi" пороздавати I надбане з мирян добро попаювати. XIV Не час i не пора: бо з-за Дунаю Погрожу║, мов Божий суд, ру┐на I нашому, i Днiпровому краю... Залл║ться полом'║м вся Укра┐на, Почезнуть села й городи з церквами, В монастирях медiв не будуть пити, I там, де ми бесiду║мо з вами, По пустках сови тiльки будуть вити Промiж нiмих могил сво┐ пiснi квилити". - XV "Сiль на язик тобi! Печина в зуби! - Гукне старий чернець, рудий i сивий, Обтерши чорною полою губи. - Що се нам лях провадить нечестивий?" I, мов дрiмучий бiр, заколихались Чернечi голови пiд намiтками, У пеклi тканими. Ченцi шептались Один з одним, немов дуби з дубами Або розпатланi вночi вiдьми з вiдьмами. XVI Ворожий дух мiж Руссю i ляхами, "Лукавий" дар гнило┐ Вiзантi┐ *, Владикував над ницими умами I в душах покрiпляв iнстинкти злi┐. За кубками солодкими сидiли, А д' серця кров недобра приливала, I, мов вовки, iз-за пенькiв гледiли... Гостей така ж ненависть розбирала, А шляхта молода аж шабельки стискала. XVII Один речник, як мiсяць понад хмари, Угору над темнотою здiймався. Достав з кишенi срiбнi окуляри, Надiв, блиснув i мовчки осмiхався. Йому Брольницький пода║ цидулу, Iнструкцiю рекому королiвську, Чита║ вiн, почавши з артикулу Про ту спасенно-мудру власть попiвську, Що вмi║ козака гнуздати мацапуру. XVIII "Вiд оних давнiх лiт, як прилучилась З Литвою Русь до польсько┐ корони, Печорська лавра славою покрилась 77... Течуть людей до не┐ мiлiони, Щоб там мощам подвижницьким молитись, Дарами штити всечесне Успенн║, Святими молитвами просвiтитись, Прийняти вiд грiхiв душi спасенне, А тiла з тяжких недугiв iсцiленн║. XIX Вважаючи ж на жизнь благочестиву Печорських iнокiв, ми простирали З престолу нашу руку милостиву I ┐м хлiби духовнi подавали. Яко ж i в дальших часах обiця║м У нашiй ласцi братiю держати I на Успенi║, старим звича║м, Церковнi добра щедро надавати, А чесна братiя нас мусить послухати. ХХ ................................................... XXI Ченцi осклабились i зуби скалять, Мов перед лубкою ведмiдь кудлатий... Велику милость королiвську хвалять, Готовi ┐й усяк допомагати. Питають: що ж чинити з козаками, Як прийдуть у печери сповiдатись? Якими посилати ┐х шляхами, Щоб здобичi та слави набиратись, I вповнi, мов бджола, у монастир вертатись? XXII Киплять меди по кубках джереластих. Премудрi надписи ченцi читають... Iз-за борiд, мов кущ лози, метластих, Раз по раз кубкiв служки доливають... За короля i за його наданн║ , Хлiбiв духовних iнокам смиренним, Iде гучне поза столом вiтанн║ I розляга║ться пiд склепом темним, Як гомiн мертвих душ у тартарi пiдземнiм. XXIII I, мов "козацьке сонце" серед ночi, Що свiтить низовцям у гайдамацтвi, Блищали хижi ║зу┐тськi очi У темнiм з роду в рiд чернечiм царствi. "Панове! Я скажу вам щиру правду, - До грецьких ницакiв рече латинський, - У та║мничу королiвську раду Зiбрались бiскупи i нунцiй римський: Бо пише патрiарх до них ║русалимський, XXIV Що християнству вже кiнець приходить. Уся земля понад трьома морями, Котрою цар турецький верховодить, Здвигнулась, нiби води пiд вiтрами. Ввесь мусульманський свiт заколихався, Як океан колишеться ревучий: Народ невiрний на войну пiднявся, Гогоче, мов та бездна бездну звучи, Рика║, наче лев ногами землю рвучи". - XXV "Воiстину, - рекли ченцi, - се дiло Не людське, сатанинське, люте, дике!.. I грецьке християнство допустило Таке насильство вiри превелике?" - "Се буде не над греками творитись: Вони вже й так у турка пiд ногами. Солома силi мусить покоритись... А розпiчнеться ся бiда над вами, - Над чудотворними печорськими мощами". - XXVI "Не дiжде плiд Агари навiсно┐ 78, - Загомонiли бороди-лопати, - Коснутись вiри нашо┐ свято┐! Заступить нас чудовна Божа Мати. Вона й од хижого Менгли-Гiрея 79 Серед мощей нетлiнних прита┐лась I знов на вопль юроди Досифея 80 У шатi новокованiй явилась, I Лавра знов ┐┐ дивами збагатилась". - XXVII "Так, так! - рече понуро Оборницький Серед ченцiв, мов у густому га┐, I запива║ жаль свiй ║зу┐тський На схизматицьку вiру 81 i звича┐. - Но, чуда iще, бачте, рiд лукавий, Прелюбодiйiний рiд, гласить Писание: Тим нас Господь задля сво║┐ слави Пiдводить часто i пiд iспитанн║... Тут от яке зайшло мiж нас питание: XXVIII Чи мислите сидiти все за муром, Покiль Осман з потугами надiйде, Розправиться по-свiйськи iз джавуром I потоптом по Укра┐нi пiйде: Чи нашим робом против азiата, Прийнявши мiч i щит свято┐ вiри, Ще за Днiстром стрiчати супостата, Хрестом йому загородити дверi I внiвець обернуть усi його химери? XXIX Бо знайте, що на вас Осман пряму║, Не в Польщу йде, а в вашу Укра┐ну, I, як Подiльський Кам'янець зруйну║, Тогдi йому нiгде не буде впину. Тим скликать мусите ви все козацтво: Нехай воно здобичну путь покине, Нехай покине хиже гайдамацтво I до Днiстра всiма полками двине: Бо зникне так, як дим, як iскра, в полi згине". - XXX "Не наше дiло козакiв скликати: Ро┐ козацькi широко лiтають. Як в табори ┐х та в кошi збирати, Про се громадськi тiльки мужi знають. Нас призвано на те, щоб молитвами Пречисту да святих угонобляти, Щоб не давать нечистому грiхами, Мов повiддю, всi душi заливати I в морi огнянiм навiки потопляти". XXXI Так, скинувшись по слову, чесна браття Понурилась у мед благочестиво. Цураючись латинською завзяття, На ║зу┐та iншi позирали скрива. "Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате, А в серцi в тебе препогана думка! - Чернецтво стиха мимрить волохате I випива║ все до каплi з кубка. - Нi, не знайти тобi мiж нами недоумка! XXXII Ти - полом'║, ми - дим: нас не пiдпалиш; Не пiдойти з тобою нам пiд пару. Ти на землi себе мiж людьми славиш, Ми линемо на небеса, за хмару". Озветься знов голяк до бородатих: "Панове! Час настав страшний, великий: На нас iдуть потужно азiяти, Що доповняють кров'ю море й рiки I хилять, мов траву, пiд себе всi язики". - XXXIII "Се не ляка║ нас. Не раз ми вже стояли, Як смоква та Iонина в пустинi 82. До кореня нас бурi сокрушали, Живими нас ховали в домовинi, Но ризою Успенi║ сво║ю Монастирище наше прикривало, Хранило нас чудовно пiд землею, Мов Лазаря iз гробу викликало 83, I паки туком стад i медом насищало". - XXXIV "Коли б не страшно вам, мо┐ панове, Як одинока смоквина в пустинi, Як во┐нство воiстину Христове, Стояти серед бурi на Вкра┐нi: Дак спогадайте князя Костянтина 84, Що пам'ять по собi святу зоставив, Що побивав татар i москвитина, Мiцну границю вiд Москви поставив I тридцять три бо┐ побiдами прославив. XXXV Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький, Iз руськими охочими полками, Воiстину був предок запорозький, Хоч i не звав ┐х спроста козаками. Ще й сотнi лiт нема, як ви вiтали Його трiумфом за поход татарський, Як у Великiй церквi воздвигали Йому преславний пам'ятник лицарський; З усiх вождiв се був найбiльший вождь козацький. XXXVI Придивимся ж, панове, оком пильним, Як на войнi вiн з Руссю обертався, I що робило дух його всесильним, I через що вiн дивом свiту стався. Memoria всiх saeculorum princeps Dignissimus *, ходив вiн у походи Так, як з незазнаних времен привикли Чинити в християнствi всi народи I як чинитимуть у всi грядущi роди. XXXVII Брав iз собою образи чудовнi, I мощi, i ченцiв старих, побожних, I ризи, й антиминси напрестольнi, Як лiки проти помислiв тривожних. I два кошi, слов'янський i латинський, Усяк по-свойому Всевишнього благали: "Те Deum" *, - хiр гримiв у полi римський, "Тебе, ми Бога хвалим", - ви спiвали, А спiльнi вороги сумiли й трепетали..." - XXXVIII "Отим-то й ба! - озвався тут старенький Чернець, строитель "царственно┐" Лаври. Вже впоравсь коло кубка, був п'яненький, Не добачав гаразд i в окуляри. - Те Deum ваше нас переспiвало: Було воно, мабуть, аж геть ротате, Що всю Острожчину мов поковтало, - Усi хлiби духовнi, всi палати, А нам зоставило мужичi тiльки хати. XXXIX Колись з Острога 85, з Дубного 86, з Заслава 87 До Лаври панськi ┐здили ридвани, I се була ┐й i користь, i слава, Що йшли возiв за ними каравани. Колись ченцям червiнцями платили За панахиди та сороковусти, Що над мощами шляхтичам служили. Тепер панiв чортма; печери пустi: Одна мужва сопе, налопавшись капусти. XL А козаки ховаються з грошима, Акафiстiв не вельми-то бажають. пм не сверблять грiхи ┐х за вушима: Сво║ й чуже байдужно пропивають. Про церкву рiдко хто з них спогада║ Пiсля музик, танцiв та погулянки, Да й сей до нас на прощу прибува║, Однiсши грiш останнiй до шинкарки... Не з розкошi козак i шляхту обдира║. XLI Це все Те Deum ваше наробило, Пекельне слово, мов огонь жеруще... Iз Русi щедро┐ воно нам породило Перевертнiв запеклих кодло злюще. Воно й пiд князя Василя наклало * Чужих я║ць, мов пiд дурну сiдуху, В його синiв i дочок надихало Латинського ненавидного духу, Тру┐ло бiдну Русь, як необачну муху. XLII З Заслава й Острога зробило дверi, Щоб ними провести до нас латинство, Гидкi, безбожнi, iдольськi химери I пiдгорнути Русь пiд ║зу┐тство. Один ще тiльки хлiб зiставсь духовний, - Ви хочете й його в ченцiв одняти, Щоб в унi┐ диявольськiй церковнiй Одступникам стольцi пороздавати I серед Лаври в нас Те Deum заспiвати!" XLIII Погладив голi щоки Оборницький: Се був умовлений знак. Догадався Гербований попихач ║зу┐тський I, кубком стукнувши, за шаблю взявся. Рече: "Вельможний пане ПлетенецькийI Се королевi ганьба i всiй шляхтi, Що так перед послом язик чернецький Розляпавсь у тво┐й чеснiй палатi, Мов перед хлопами у простiй хлопськiй хатi. - XLIV I вдаривши себе в пацернi груди, - Клянусь мо┐ми предками, мiй пане, Котрим нiхто не завдавав огуди, Се привiтанн║ в вас гостей погане! Коли б його не ряса закривала, Сього ченця старого i п'яного, Моя б шляхетська шабля так скарала, Що i до суду б не забув суда страшного... Чи в вас в монастирi таких буякiв много?" - XLV "Чуднi у тебе, пане брате, речi, - Озвавсь до нього спроста Плетенецький, - Спитай, чи много козакiв у Сiчi; Козацький звичай там, а тут - чернечий. Коли б ми не були такi буяни, Давно б у Лаврi в дзвони в нас дзвонили Короткохвостi римськi обiзяни, А голяки такi, як ти, служили I православний мир антихристом дурили". - XLVI "Бунт! Зрада! Гвалт! - гукне тут Оборницький, Покинувши ходу тиху кошечу I всi сво┐ звича┐ ║зу┐тськi, - Чернець розбудоражив кров чернечу. - Антихристом!.. О, роде су║вiрний! Невiжества Содоме 88 окаянний! Kлeвeт паскудних мотлоху невiрний! Слiпого безувiрства слуго п'яний! Да снидуть на тебе всi бурi й гуррикани!.." ДУМА ТРЕТЯ I I справдi, навкруги мов буря зашумiла, Мов вихор-гуррикан в монастирi пiднявся... Якийсь непевний гук многоголосий щався... Злякалась братiя i мов потверезiла. Та се був гуррикан веселостi свято┐: Вiтали новину велику благодатну, Що з запорозько┐ фортецi низово┐ Принесено ченцям, мов жертву ароматну. Святе Успенi║ знов чудо сотворило: Козацьку старшину з неволi слобонило. II Iде п'ять козакiв, чуприндирiв усатих, Блищать оддалеки в турецьких златоглавах, В кармазинах рясних, при пiрначах-булавах, У хутряних шликах, препишних, пребагатих... Покидали шлики на землю i булави, До нiг iгумену смиренно припадають I для велико┐ монастиревi слави Чубами сивими долiвку замiтають. Стоять навколiшках, ченцям цiлують руки I оповiдують сво┐ пригоди й муки. III "П'яних нас мов п'яна хуртовина носила Та й занесла була в те пекло бесурменське, У те владичество безбожницьке турецьке, Котрим оруду║ сама пекельна сила. Сидiли, братiя свята, ми на приковi, У смородi, в багнi, в тiснотi многолюдно, I довелось таке там знати козаковi, Що в Божому дому i вимовити трудно. Щодня по одному нас на гаки водили, На Байдинi гаки, i страшно там губили. IV I, гинучи ми так, щоденно сповiдались В сво┐х переступах чесному отаманню I нужди, голоду, тяжкому безталанню Спасенного конця вiд Бога сподiвались. Нас п'ятеро було полковникiв старинних, Таких, що про дива великi пам'ятали, Якi, бувало, нам ченцi на богомiллi З книжок сво┐х святих читали й товкували. I що молодшi там про себе не казали, Ми знай Успенi║ на помiч призивали. V I се... О Господи! Чудовна в тебе сила!.. Отверзлись дверi в нас дубовi у хурдизi... Явилась Пресвята у свiтозарнiй ризi I ся║вом сво┐м нам очi послiпила; Попадали ми ниць i чули чудотворний Небесний глас ┐┐, мов янгольське спiванн║, I смород, i багно, i мрак вертепний чорний - Почезло все, мов сон; i чесне отаманн║ З приковiв i кайдан, мов з смiття, отрусилось, I, наче на степу, на морi опинилось. VI Не скажем доладу, як чудо совершилось: Бо ми всi п'ятеро без пам'ятi лежали, Козацьких голосiв i лиць не впiзнавали: Усе запомином i нетямом окрилось. Аж чу║м, вiтерець над нами подиха║... Поглянемо - кругом на морi хвиля гра║... Над морем сонце, мов броварна пiч, пала║ I хмари золотить, немов пожар луна║; А той страшний Стамбул над синьою водою Увесь почервонiв, немов облився кров'ю. VII Перехрестились ми i зараз обiцяли Два тижнi на святе Успення роботати. Про се ми пiд сво┐ здобичнi пишнi шати Полатанi свитки тепер понадавали..." I тут же почали "оброчники" скидати Кармазини ряснi, са║ти, златоглави, I все, мов прах земний, ногами попирати, Ченцям на шану й честь, Успенiю для слави. I, обернувшись так iз дукiв у голоту, Просили одвести ┐х зараз на роботу. VIII Тим часом як ченцi iз служками сво┐ми Кругом полковникiв, мов гай густий, стояли, пх гостi з-за стола тихенько повставали I зникли, як мара, з трапези поза ними. Побачив ║зу┐т, що тут i без науки Незгiрша у ченцiв давно ведеться муштра, Що добре кудла┐ забрали Русь у руки, I сам собi шептав: "Нi, папо, frustra! * Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась, Його розбоями в велику славу вбилась. IX Нi-нi! Тут, Риме, ти з роботою спiзнився... Даремно тратити розумнi з ними речi. Хоч би й порозбивав макiтри сi чернечi, Нiчого путнього вiд них би не добився. Тут ангел тьми врата мiцнi спорудив аду: Сих врат намiснику Христа не одолiти, На радiсть сатанi, а папi на досаду Впотужнились навiк дияволовi дiти. кдиний пастир душ, ║дине стадо вiрних Противнi розуму ченцiв сих безувiрних. X Нi, Риме, нi! Шкода про се вже й говорити... Коли б ти хоч на рiк воскреснув, Торквемадо 89, Грозо ║ретикiв, спасенних душ одрадо, Та попiд Лаврою почав костри палити, То б, може, тим огнем сi душi просвiтились, Ся тьма кромiшня, се ге║нство православне, - Намiснику Христа смиренно поклонились, Покинули сво║ верзяканн║ безславне Про чудеса мощей печерських, про Успенн║ I вибрали собi Лойолу на хваленн║". ПIСНЯ ДЕСЯТА ДУМА ПЕРВА I Далеко вiд трапезно┐ палати, В яру, промiж мохнатими дубами, Де голову людського не чувати, Де тихими святими молитвами, Мов чистими незримими крилами, Душа в чертоги горнi возлiта║, - Схилившись пiд важенними лiтами, Анахорет мовчущий пробува║ I грiшну плоть свою постами умерщвля║. II Лiта вже перейшли за трудну пору, Котру Псальмист 91 призначив нашим силам... "Труд i болiзнь" взяли над ними гору... Ровесники давно вже по могилам, I вже розмотано по мотовилам Ту пряжу, що вони понапрядали; Шуму║ кров ┐х по новим барилам, Новi там зверхники понаставали, Де мiж дрiбнотою вони колись буяли. Ill Сто двадцять лiт живе чернець мовчущий, I звуть його Мовчальником спасенним, Та вiн в сво┐й молитвi невгавущий: На поученн║ прибiжанам темним, Знай, мимрить голосом глухим, пiдземним: "О Господи, о Господи, помилуй!" - I покрiпля║ рiч зiтханн║м ревним. Давно старий зiйшов би вже в могилу, Та сi слова дають йому живущу силу. IV Мов чарiвник могущий чорну хмару Наодмаш рукавами розмава║, Так сей чернець святий од Бога кару Заслужену в чернецтвi вiдхиля║, Тим всяк його бо┐ться й поважа║, I навiть сам вельможний Плетенецький Перед Мовчальником главу схиля║ I вислухову║ обича║м чернецьким, Як п'янством той його да сном корить мертвецьким. V З великого колiна вiн походив, Що панувало по Деснi й Сулою 92, I рiд його панами верховодив, Стягав ┐х пiд свiй славний стяг до бою, А вiн давно смиривсь перед судьбою, Презрiв багатство й су║ту мирськую, Душею в Бозi возжадав покою I промiняв пиху i вдасть земную На жизнь мовчальника i тишину святую. VI Судьба ж була така, що вiн в походi Танця татарського перелякався I, стидячись ганьби собi в народi, Пiд рясою в монастирi сховався. Тут за чернецтво дуже цупко взявся, Дарма, що був молодиком безвусим. Нiхто з його молитви не смiявся: Бо серед братi┐ в сво┐м навуссi русiм В стояннi був рiвен монахам довговусим. VII Вистоював афонськi лiтургi┐, крусалимськi всеночнi без краю I виповняв усi пости святi┐ По древньому чернечому звичаю; Найбiльше ж тим дослужувався раю, Що знай шептав: "О Господи, помилуй" Сим одганяв всi помисли лихi┐, Сим побiждав дияволову силу I чудотворною зробив свою могилу. VIII В могилi-бо сто лiт уже спасався, У ямi, що сам викопав руками. Без заступа в цiй працi подвизався: Копав самими тiльки пазурами I сили додавав собi словами: "О Господи, помилуй!" - i дорився До тих печер, що йдуть попiд морями В крусалим, i чуда сподобився: Бо поночi з його могили свiт свiтився. IX Князь Лико вiн колись у мирi звався: Доводивсь правнуком Семену Лику 93 Що у Великiй церквi спати вклався , Мечем собi здобувши честь велику. Сього легкодуха i недорiку Господь превище прадiда поставив, Сподобивши його такого вiку, Яким немногих праведних прославив I вiд усiх грiхiв за живота iзбавив. х Святий подвижник сей не появлявся На Божий свiт уже давно з могили. Шептали iноки, що вже давно скончався, Да приступить к його мощам не смiли, А тiльки, мелючись, кругом ходили I обоняли запах благовонний. Бо янголи незримо ┐м кадили Там, де почив отшельник богомольний, За грiшну братiю молитвенник безмовний. ДУМА ДРУГА I Де труп зотлiв про всiх людей розумних I млява жизнь в палку переродилась, Там про ченцiв, о Господi безумних, Вона небесним свiтом засвiтилась. Перед природою незнаною змирилась Душа чернеча, в богомiльствi сонна, I в темрявi бездоннiй утопилась, Як думка князя тьми, в оманi чорна, У вiрi безвiрна, в законi беззаконна. II Сю душу мертвенну гальванiзу║ Великий гук i стук в Святi ворота. Про себе так завзято не ясу║ Козацька чернь i цехова голота. Се, мабуть, завiтав сам во║вода Або ж гетьман козацький Сагандашний, Котрого зна║ i сiльська простота, I мiський мотлох дикий, необачний, Що дивиться на свiт, як на гаман ясачний. III Вiн, вiн! Його за ворiтьми се голос, Гетьманське знане й iнокам гуканн║... Хоч побiлiв на козаковi волос, Та знявсь вiн високо над отаманн║. Орлине чути здалеку клектанн║... Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи, На людожерне в полi пируванн║, I кида║ться на долину з кручi, Мов той Зевесiв грiм 95 iз дощово┐ тучi. IV Чернече серце затремтiло в грудях, Як вовче на призив орлиний в полi: Красна йому й бiда, i смерть на людях, Вiн рад пригодi так, як хлiбу-солi... Чи козаки опиняться в неволi, Чи полягають пiд мечами трупом, Чи збагатяться здобиччю на морi, Чи повкриваються злиденним струпом, - Чернець поживиться сво┐м з усiх ┐х лупом. V Святi Ворота вiдчиняють настiж". Готовi ниць перед великим паном I во┐ном каптуроносцi впасти, - Тих козакiв-ру┐нникiв гетьманом, Що, насмiявшись над страшним султаном, На царство православницьке Московське З ляхами налетiли гурриканом, Прославили рiзнею панство польське I шарпаниною - козацтво запорозьке. VI "Увесь у золотi повинен бути I моря, i землi страх, Сагайдашний... Не вгаймо, братi║, нiже минути! Се час воiстину при нас ясачний! Син Конаша, козако-необачний, Все те на церкву Божу наклада║, Чого у нього значний i не значний На сутих бенкетах не потребля║... Достатку вiн свого нiколи й сам не знав. VII Козацтво просте й значне сего ради Його, як батька, серцем возлюбили, I зельно руйнували весi й гради, I деже на вразi пiд ним ходили", - Так пузанi мiж себе говорили, Обтерши пiну медову на вусах. Держались на ногах з усе┐ сили I веселились у чернечих душах, Що Конашевича до себе залучили. VIII Врата отверзлись... О предивне диво! Не зрять вони того перед собою, Хто грав конем так бучно-горделиво, З гетьманською златою булавою. Над бiловласою його главою Пернатий пишний шлик не красувався; А за собою вiн не мав конвою Гетьманського, що почтом панським звався I кiньми гордими, й рондами величався. Перед ними босий старець... Костур сучковатий; Ветхе рiзз║ обтрiпалось, I на латках лати. За плечима у прояви Латана торбина; Пiд торбиною дугою Гнеться в дiда спина. Де гетьманська дiлась постать, Де орлине око, Що з Синопу аж до Москви * Зиркало широко, В християн собi i в туркiв Здобичi шукало, Про козацький хлiб насущний Всюди пантрувало. Тiльки зик зiставсь потужний, Що скликав дружини, Мов дзвiнкий щит харалужний, До бо┐в-ру┐ни. Iз-пiд рам'я зиком-криком Босий дiд гука║ I чернече мляве серце Голосом ляка║: "Вiдчиняйте да впускайте Грiшника страшного, Що до пекла вже негайно Пiде огняного! Вiдчиняйте: бо ворота Костуром пiдважу, Потрощу затулу вашу, Мов ту брону вражу! Вiдчинiте-вiдомкнiте Церкву ту Велику, Що спасатиме нас, грiшних, Довiку i вiку! Вiдомкнiте да впустiте, Щоб я не набрався Знов грiха, та ще у глибше Пекло не попався. Нехай грiшник на чудовне Позирне Успенн║, На прибiжище грiховне, Вiд чортяк спасенне. Та й вiддасть Успению клятий Здобич тяжко-грiшну: З образiв московських шати, Срiбну утвар пишну, I червiнцi, що складали Люде православнi По церквах, як набiгали Ми, криваво славнi, - Набiгали та й не знали, Що в грiхи впадали: Бо Русь Руссю руйнували, Москву в пень рубали!" I до церкви санувитий Дiдуган просту║, I чернечий дух неситий Здобич добру чу║. Брязкотять ключi церковнi, Дiд у дверi преться, I чернече хиже серце З радощiв смi║ться. "Чудотворне ти Успенн║! - Промовля║ сивий. - Сотвори нам во спасенн║ Благодатне диво: Щоб я вкупi не судився З клятими ляхами, Що в Московщинi глумився З ними над церквами. Щоб мене несите серце, Очi завидющi I на луп у чужоземця Руки загребущi Не втопили у глибокiм Пеклi, як Iуду! 96 О! Рятуй! Тобi оброки Вiчно винен буду". - "Не сумнись!" - озветься голос З-за iконостаса... I в гетьмана в'яне волос, Мов у свинопаса. I лежить вiн, i Успенн║ Диво показало: Пiд його тихе моленн║ Приносу не стало. Так! Богининому дому Був угоден принос, I Успенiю святому Реве славу крилос. ДУМА ТРЕТЯ I Ревуть баси кондак, неначе з бочки, I труситься в старого гайдабури На голiм тiлi ризз║ без сорочки, Як дикi струни на п'янiй бандурi, П'яний вiн без горiлки, по натурi, Палкий, завзятий, люто-вихрюватий, Мов пiд сьома печатьми демон бурi Ненавистi дракон огнекрилатий, Жадiбний день у день палити й руйновати. II Сам бог пекельний, вiн бо┐ться Бога, Лютiйшого й потужного над нього. В душi й надiя в нього, i тривога... Жада║ раю тихого, святого, Бо┐ться пекла, печища страшного, Де жизнi черв нiколи не вмира║, Де огнь сiрчаний вiчно не вгаса║, Де Всеблагий вовiки не проща║ I сатана людей о Господi терза║. III "Так, не сумнись! - рече архiмандрита Чудовного Успення Плетенецький. - Тепер нам воля Вишнього вiдкрита: За те, що ти пустошив край турецький, Що плiндрував народ невiрний шведський, До тебе глас Успення промовля║: Не снидеш в пекло, де тiла мертвецькi I грiшнi душi сатана терза║, Як суд Всевишнього благий опредiля║. IV Теци ще й ко Мовчальнику святому, Одкрий йому грiхи тво┐ смиренно I приобщися свiту неземному В обителi його благословенной. Во благостi сво║й неiзреченной Успенi║ тебе землi дарами, Срiблом i златом угобзить презельно. I паки возлику║ш купно з нами, Всечудотвiрного Успенiя рабами". v I грiшник босоногий притiка║ До сховища Мовчальника святого I, ниць повергнувшись над ним, вiща║, Благаючи тепер уже нiмого: "Угодниче Творця землi благого! Ти, що сво║ замучив мовчки тiло Для вiчного блаженства неземного! Тепер воно, як сонце, просвiтлiло I вiрним чудеса премногi сотворило. VI До тебе притiкаю з уповани║м: Рятуй мене вiд прокляття страшного, Що я сво┐м безумним воюванн║м Од патрiарха заслужив святого. Набравшись в Сiчi духу огняного, Москву рубав я в пень, мов лях невiрнi; Не раз попа в огонь метав живого, Паливши церкву, наче безувiрний Татарин, турчина-поганця раб покiрний. VII Накинь на мене яку хоч покуту: Бо патрiарха, з Москви повернувши, Рече до мене в привiтну минуту, На мене якось дивно позирнувши: "Петро-гетьмане! Християнськi душi На тебе вопiють за кров безвинну, Що проливав ║си, на все забувши: На православну землю Укра┐ну I на Московську Русь, по праотцях родину. VIII Се на тобi, - рече, - печать я виджу Того владики, що смиренним духом Однаково страшусь i ненавиджу... Iсполнь, - рече, - земля про тебе слухом, Но внемлю славi сiй смущенним ухом: За не..." Тут слово праведне порвалось. Мене мов по головi хто обухом За┐хав. Все кругом заколихалось I сам не тямлю, що тогдi зо мною сталось. IX "Рятуй!" - I глас iз глибини печери, Небесний глас та┐нственно-понурий Воззвав, i мовби прочинились дверi У тихий рай для серца гайдабури: "О гетьмане наш преславний, Во┐не великий! Да восхвалить православний Мир тебе вовiки! Ти грiхи з себе московськi Здiймеш мов рукою, Як потуги запорозькi Поведеш до бою. З агарянами лихими, З демоном Османом, Що задумав над святими Землями буть паном. I на Днiстер наступа║ Лютим фараоном, Православний мир ляка║ Демонським законом. Проливав ║си рiчками В Москвi кров безвинну: Розливай тепер морями Пасоку невiрну. Як Днiпро зачервонi║ Рiвен з берегами, З раю на тебе повi║ Дух святий крилами. Як на морi пiна кров'ю Зашумить-загра║, Узриш, як тебе рукою Божий Син вiта║. Як заплачуть над Босфором Старцi, жени й дiти, Бог Отець з небесним хором Славу буде пити. I вся Тройця цiлих три днi Буде ликувати, Як зiлл║ш в Стамбулi слiзьми I хати, й палати". Тут, мов по манiю волхва, заграли Пiд ворiтьми святими жоломiйки, Козацькi конi голосно заржали, Заголосили сурмовi сопiлки. Перед гетьманом козаки з'явились, Гетьманськi шати у руках свiтились. На старцевi блавати вже сiяють, Турецька шаль аж трийчi стан обходить; Штани широкi жаром червонiють, Немов козак в кровi по пояс бродить, Пiдкова срiбна об пiдкову б'║ться; По шапцi пiр'║ страусове в'║ться. На плечах лук з сагайдаком; при боцi Дамаський мiч молодиком сiя║, Червона стьонжка в габовiй сорочцi З-пiд бороди, з-пiд снiгу визира║. Драконом кiнь пiд ним гривастий в'║ться. Крилатим дiдуган тепер зда║ться. Шугнув з вертепу хитрощiв чернечих; За ним шугнули козаки орлами, Мов демони з диявольсько┐ печi, З печери мороку, олжи, омани. Баби й дiди з дiтворою, ховайтесь, Пiд кiнськi копити не попадайтесь! ПIСНЯ ОДИНАДЦЯТА ДУМА ПЕРВА I Шумить-гуде наш град первопрестольний, Свята ру┐на Русi i Москви, Принада Польщi, старець богомольний Заможно┐ Волинi i Литви, Гiркий п'яниця, гайдамака вольний, Чудовищна мара без голови, Завзяття дикого нечиста сила, Що пишний край ру┐ною зробила. II Шумить-гуде, мов Днiпровi пороги 97... Вигукують чубатi козаки, Буяючи, мов тури круторогi, Варязькi княженецькi┐ бики. Танцюють по майданах босоногi, Закладують останнi кажанки. I похваляються пожакувати Крамнi комори, i шинки, й палати. III "Нi, не жакуймо нi мiщан заможних, Нi пiдступних вiрмен i жидови, Нi господарства по панах вельможних, Що набираються ума в ляхви. Зоставмо се про гайдамак безбожних, Що плодяться мiж темно┐ мужви: Нас кличе Конашевич воювати Татар i туркiв разом плiндрувати". IV Так осавули по шинках гукають, Що Сагайдашний скрiзь порозсилав, П'яниць дурне завзятт║ зупиняють, Мов гребля навеснi широкий став... "Шкода! - п'яницi згорда промовляють. - Вiн торбу золота ченцям оддав: Нехай же каптурi з ним козакують, А козаки без грошей не воюють. V Тепер Бородовка 98 вже гетьману║: Бо вивiз в Борщагiвку 99 сто бочок Горiлки добро┐ i всiх часту║, Хто про сей бенкет ма║ корячок. I зброю, кажуть, про таких готу║, Що пропились в шинках до сорочок. Його грошима надiлив Брольницький, Посел i старший ранця королiвський. VI Сей не патяка║ про гайдамацтво Та про безбожних, п'яних мужикiв, А затяга голоту у козацтво, Щоб добре перебрати всiх панкiв: Бо позаводили, мов та ляхва, пахарство, Понастявляли всюди вiтрякiв, Нас, козакiв, ру┐нниками лають В сво┐ о с а д и й в о л i не приймають". VII Тогдi рекли ┐м осавули: "Необачнi! Забули, хто водив вас пiд Синоп, I чим здававсь вам лицар Сагандашний, Як шарпали ви Кафу й Трапезонт. До нього й значний купивсь i незначний: Великий, пишний, славний хороводi З ним i в Москвi ви здобичi набрали: На осяйну його звiзду вповали". - VIII "Оце ж на ту звiзду впова║ й шляхта, - Вiдказували гучно козаки, - Зробила з нього не суддю, а ката, Щоб ┐ й ми зоставляли кадуки *. У козака сто┐ть невкрита хата, А в панства по шляхах новi шинки, I бiдолаха тре в них голу спину, Не дбаючи про жiнку й про дитину. IX Були зiбрались нашi на Вiльшанцi Подякувати гарно всiм ляхам, Що й сала в козака чортма в ковганцi, А панський скот ганяють по шляхам У Венгри, в Шльонське 100 жидова-поганцi I живляться з панами пополам Од нiмцiв грiшми, винами ситними, Корiнн║м i товарами крамними. Х Хотiлось, не вдалось. По-лядськи грався З козацтвом ваш вельможний пан гетьман: Вiн поти прав од панства допевнявся, Поки набив дукатами гаман. Тодi з ляхвою пiд Москву загнався 101, Мов з яничарами татарський хан, I чим на лупах добре поживився, Тим од грiхiв у Лаврi вiдкупився. XI Тепер святий: нехай же йде до неба. Ми будемо й без нього воювать. Нам грiшного, як ми, гетьмана треба, Щоб з ним i в пеклi разом бiдувать"... - "I вам Бородовка, той недотепа, Що вмi║ тiльки жида обiдрать, Тепер любiший став, нiж Сагайдашний? О роде темний! Роде необачний!" XII Так осавули козакам казали I словом докоряли ┐м гiрким: "Давно б уже ляхи вас осiдлали, Коли б не Конаша премудрий син. Не раз його й до короля ви слали, Щоб лагодив те розумом сво┐м, Чого нако┐те було мiщанам, Осадчим, дiдичам i всяким станам. XIII Гаман червiнцiв... О, брехня мерзенна! Нiхто сього на свiтi не видав, Щоб Конашевич, ся душа спасенна, З козацтвом здобичi не прогуляв. Тепер же чернь i старшина письменна Вбача║ добре, що про вас вiн дбав, Як патрiарсi у всьому пiддався, Латинцiв i унiтiв не злякався. XIV Стольцi церковнi й титули владичнi Вiддав без короля ченцям сво┐м I благочестi║ на вiки вiчнi Вiд Потi┐в да Рутських охранив". - "Байдуже нам про се. Ми г р i ш н i, - Нам нiчого робити з ним, с в я т и м", - Козацтво напiдпитку гомонiло, Про Конаша вже й слухать не хотiло. XV "Коли такi ви, що душi спасенне I вам, i дiткам вашим, i жiнкам Байдужня рiч у вас i прославленн║ Свято┐ вiри не потрiбне вам, I патрiархове благословенне Пригiдне на щось тiльки гетьманам: Дак вас Петро i ми всi покида║м I до царя на службу вiд'┐жджа║м. XVI Вже i Косинського добром московським Цар обсилав 102, а в грамотах сво┐х Титулувавсь Черкаським, Запорозьким I благодiтелем церков святих. Да покумались ви з козацтвом польським Задля Димитрi┐в тих пiдставних 103. Тепер звелiв святий нам патрiарха Шукати на Москвi собi монарха". - XVII "Шукайте. Ми ж благочестиву вiру Зумi║мо й без вас оборонять, I не попустим турку-безувiру Монастирi