Григорiй Квiтка-Основ'яненко. Конотопська вiдьма ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ I Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, у новiй свiтлицi, що вiдгородив вiд противно┐ хати, конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Хоч парень собi i чепурний був, а тут i у недiленьку святу не брав бiло┐ сорочки, та й - прощайте у сiм словi - кита║вих синiх штанiв на нiч не знiмав, так, сердека, у них i ночував, рад-рад, що за пiвнiч допхався додому ; а там чи заснув, чи нi, вже його, ще сонце не сходило, збудили. Зараз схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разiв тричi крiпко┐ роменсько┐ кабаки, прослухав, що йому читали, дав порядок i, зоставшись сам у свiтлицi, сiв на лавцi: голова йому нечесана, чуб не пiдголений, пика невмита, очi заспанi, уси розкудовченi, сорочка розхристана; край його на столi люлька i гаманець, каламар, гребiнець i повна карватка ще торiшньо┐ дулiвки, що ще звечора наточила йому Пазька у пляшку, а вiн, хоч i насипав у карватку, щоб то, зна║те, з журби випити, та як зажуривсь знова, та й забув, так i лiг та й заснув; та й тепер, уставши, не дуже на тую дулiвку квапився, бо ще нове лихо зовсiм його скрутило, i вiн i сам себе з журби не тямив. Яке ж то там йому лихо зiклалося й вiд чого така журба його узяла? Але! тривайте лишень, я вам усе розкажу: i вiдкiля вiн так пiзно при┐хав, i зачим не дали йому добре й виспатись. Ось кете лишень кабаки, в кого мiцнiша, та й слухайте. Пан сотник Уласович був чесного i важного роду. Таки хто скiльки не зазна, то сотенною старшиною усе були Забрьохи; а дiди i прадiди Микитовi усе були у славному сотенному мiстечковi Конотопi сотниками; так вiд отця до сина так сотенство i переходило. От як i старий Улас Забрьоха, таки сотник конотопський, як помер... i що то жалкувало за ним козацтво! Та таки i усi люди, i старе, i мале, усi плакали. А як ховали, так труну його несли через усе село на руках, мов дiтського батька, та бiля церкви й поховали i добре на усiх обiдах пом'янули. Як же вiдпили сорочини i громада зiбралася на пораду, кого начинити сотником, то усi ув один голос i гукнули: "А кому ж будь? Уласовичу, Забрьощенку; якого нам луччого ськати?" Оттак-то й настановили його сотником, i став вiн iз Забрьощенка вже й сам Забрьоха. От вiн, поховавши батька, сюди-туди огледiвсь, аж вже йому годiв двадцять п'ять; нiгде дiтись, треба женитися, треба дiвки ськати... Батько-бо його, старий Улас, був собi скупенький, i коли, було, Микита, як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб його оженив, то старий насупить брови, зирне на нього сторч та скаже: "Нехай лишень виясниться, бач, нахмарило. Який тепер сякий-такий син жениться? Бач, хлiб дорогий, по п'яти алтин мiшок, та й тiсно нам буде, як тобi жiнку озьмемо: тiльки i ║, що хата з кiмнатою, та через сiни противна хата, та й годi; де менi вас мiстити з дiтворою, що вже знаю, що так i обсипле. Нехай лишень опiсля подума║мо". То, було, Микита почуха║ться та з тим облизнем i пiде. Тепер же, як старий вмер, йому своя воля. Зараз узявши противну хату, перегородив, от йому ║ й свiтлиця, ║ й простор. Далi став дiвки ськати i сiв думати. Вже на яку-то вiн не думав? Перш би то так, що й де! Зараз на чернiгiвську протопопiвну закинув та й сам злякавсь вiд неровнi: одно┐ одежi на два воза не вбереш, а намиста, кажуть, мiрками батько вiдсипле; та таки й нiчого: там i богослови ┐ли печенi гарбузи, так нашому братчику нiчого туди квапитись. От вiн i спустивсь нижче, перебирав-перебирав, думав-думав... далi як сплесне у долошки, як загомонить сам собi у хатi: "Отсе так! Отсе моя! Хлопче! Сiдлай мерщiй коня!" Чи зiбравсь, чи нi, мерщiй наш Уласович сiв на коня... i як затупотiв, так тiльки що оком його заздриш. Куди ж то вiн так потяг прудко? Еге! Колись-то, десь-то на ярмарку бачив вiн хорунжiвну Олену, от що на Сухiй Балцi хутiр, прозива║ться Безверхий. Вiн, дивлячись тогдi, дуже дивувався, що дiвчина й молоденька, а купу║ борошна багацько; а як став розпитувати людей, так йому й розказали, що у не┐ нема нi батька, нi матерi, а тiльки самий брат; що вона хазяйка невсипуща, сама й около коров, сама й у полi при косарях i при женцях, а зимою у винницi сама догляда i се борошно окупу║ на винницю. Брат ┐┐, хорунженко, хоч парень i молодий, та не хоче женитись, а дума у ченцi, бо як був недуж, так обiщавсь: "Коли, - каже, - видужаю, то пiду у ченцi, вiддавши сестру замiж". От i видужав, i дожида доброго чоловiка, щоб йому i господарство, i сестру вiддати, i вже нi до чого йому дiла нема, усе тiльки книжки чита, а Олена за нього усюди по господарству поворочу║ться. От туди-то потяг наш пан сотник Забрьоха. Не взяв же його й чорт на вигадки! Чу║ кiшка, де сало лежить: одно те, що дiвка здорова, молода, оглядна, чорнобрива, повновида, а худоби-худоби - так батечки! Свiй хутiр, лiсок, винничка, млинок, вiтрячок, а скотини та овечок - так нiчого й казатиI I усе то ┐й достанеться. Затим-то так наш Уласович i поспiша, що й коневi не дасть здихнути, i сам, не обiдавши, тридцять семисотних верст, iще з гоном, не спочиваючи, пере┐хав, i як добiг до того Безверхого хутора й устав з коня бiля хорунженково┐ хати, так так i хита║ться, мов п'яний, а я ж кажу, що вiн i не обiдав нiгде. Поздоровкавшись з паном хорунженком i посiдавши у хатi, от нашi i розговорились промеж себе i признались, що ще й батьки ┐х промеж себе дружили, то i ┐м треба не цуратись один одного. Далi хорунженко питав пана сотника, що куди його бог несе i зачим? Зараз наш Уласович i став брехати, бо старi люди кажуть: тiльки що ще задума║ш свататись, то й станеш зараз брехати, i що без брехнi нi жоден чоловiк не сватався. Отже ж то сотник i.каже, що буцiмто йому треба брагу для волiв найняти на зиму (а ще де та й зима? iще тiльки петрiвка йде), так вiн почув, що у пана хорунженка у винницi барда добра i добре скотини доглядають, при┐хав найняти i сторжитись. - Не знаю я сього дiла i нi в вiщо не мiшаюсь; про те сестра зна, - сказав йому на одвiт пан хорунженко. - А де ж Йосиповна Олена? Може б, бува, ┐┐ покликати, то ми з нею i скiнча║мо дiло, - казав Забрьоха. - Але! Сестра у полi; по┐хали там трошки просця посiяти, так вона догляда, бо вже без не┐ нiхто нiчого не тямить зробити. А ви, Уласович, не скучайте; вона надвечiр i буде. Поки вона вернеться - дiвко! а вточи лиш слив'янки! - то ми по кухличку, по другому вип'║мо. Та вже ви у нас, пане сотнику, i заночу║те, бо вже не рано, - сказав хорунженко. - Панська воля! - одвiт дав Микита - i радесенький собi. От як вицiдили вони самотужки глек слив'янки, а далi i тернiвки покуштували чи трохи, прибiгла й наша Олена з поля. Бачить, що чужий чоловiк, зараз мотнулась, звелiла iз ставка потягти карасiв i загадала вечерю вiрити; сюди-туди шатнулась i увесь порядок дала, що й на завтра робити, i кому, куди i зачим ┐хати, а далi одяглась таки любенько, як звичайно панночцi та ще й хорунжiвнi: до старенько┐ плахти та почепила люстринову запаску, одягла тож шовкову юпку, та на шию дукат на бархатцi, та червонi черевички узула, а на голову хорошу стрiчку поклала, та й вийшла i поклонилась пану Уласовичу низенько. Наш Забрьоха як побачив таку панночку, що не тiльки що зроду не бачив тако┐, та вона йому i не снилась така, та аж задрижав i не тямить вже, що йому й казати, та вже хорунженко нагадав та й каже: - Отже, пане сотнику, вам i хазяйка: радьтесь iз нею, вона всьому голова. Так що ж бо наш Уласович? Нi пари з уст. Далi прийнявся, мнявкав-мнявкав, та й начне про воли, а кiнча про голуби, дума об бардi, а скаже об тернiвцi, та як замовк, та й замовк, та знай слинку ковта, дивлячись на таку кралю. Олена собi дiвка бойка була. Хоч пан сотник i сюди i туди загинав, а вона його зараз розчухала, що вiн таке ║ i зачим при┐хав, та вже й каже йому, i говорить: ."Добре ж, паниченьку; допивайте ж на здоров'я тернiвочку, та повечеря║те, та ляжете спати, а завтра - дасть бог свiт, дасть i совiт, то й порадимось, що треба робити". " Забрьоха, почувши се║, та аж сам не стямився вiд радощiв; дума: "От дiло i зовсiм, завтра тiльки рушники брати". Та за кухлик, та давай знов смоктати з паном хорунженком, що у ченцi збира║ться, а таки сього дiла не кида║ться i ще й дуже полюбля. Олена таки частенько до паничiв увiходила, так буцiм за яким дiлом, а тiльки щоб бiльш розглядiти Микиту Уласовича, що воно ║; то як увiйде та поведе очицями, що як терн-ягiдки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний, i не поверне його, а сам аж пала. Полагодивши вечерю, вона вже бiльш i не входила: самi паничi повечеряли, i, докiнчивши глек з тернiвкою, пан хорунженко хотiв вже iти спати, аж ось наш Забрьоха поплямкав, викашлявся, поцмокав, потер уси та й став ту рацею казати, що йому дяк скомпонував вже давненько для такого случаю; от i каже: - Ось послухайте, паничу Йосиповичу, що я вам скажу: несорозмiрно суть чоловiчеству ║динопребиванi║ i в дому, i в господарствi. Всяко║ диханi║ шану║ться у двойствi: ║дино чоловiковi на потребу - пояти жону i iмiти чада. I аз нижайший возимiх сiю мисль i неукротимо║ желанi║. Пламень м'е раждижа║ть i не отiду, дондеже не совокуплюся з лiпообразною, превелебнiшою Кат... - Та й замовк. Се то йому дяк таке списав, як вiн було думав залицятися до протопопiвни з Чернiгова, i Забрьоха дочитав до самого кiнця так, як було тогдi напам'ять витвердив, та як згадав, що хорунжiвна не Катерина, а Олена, i не превелебна, а так - панночка, от того-то й замовк, та нi туди нi сюди. Хорунженко зовсiм було дрiмав, а на сю рацiю прислухавсь-прислухавсь та й каже: - Що-бо ви, пане сотнику, отсе говорите? Щось я нiчого не второпаю. Чи не пiсля тернiвки отсе ви такi стали? Здихнув Уласович та й каже: - Бодай його писала морока! Се менi таке написав наш воскресенський дяк... - Та що воно таке ║? - спитав Йосипович. - Чи се вiрша, чи що? - Але! я й сам не знаю, що воно i для чого, - каже Забрьоха. - Так нащо ж ви менi проти ночi таке говорите? Мене вже з-за плечей бере. -Та я б i не говорив, так лихо припало! - Та яке там лихо? Кажiть швидше, спати хочу. - Але! кому спати, а кому й нi! - сказав Уласович та, здихнувши важко, поклонивсь хорунженку низесенько та й каже: - Вiддайте за мене Олену, сестрицю вашу! - Йо! - сказав хорунженко, задумавсь, став чухати потилицю, i плечi, i спину, а далi каже: - Побачу, що сестра скаже, нехай до завтрього, лягайте лишень спати, - та й пiшов вiд нього. Лiг наш Забрьоха спати, так йому i не спиться: жде свiту, не дiжде, щоб швидше йому почути, що скаже Олена... Ну, сяк-так дождались свiту, повставали паничi i позiходились. Зараз пан Уласович i пита: - А що ж ви менi, паничу, скажете? Чи наша рiч до дiла, то я б побiг мерщiй та з старостами i явивсь сюди закон сполнити. Кажiть-бо! Сопить наш хорунженко i нiчого йому не сказав, тiльки гукнув у кiмнату: "Ану, сестро! дай нам поснiдати, що ти там придбала". Ввiйшла з кiмнати наньмичка, поклонилась та й поставила на столi перед паном Уласовичем на сковородi... печений гарбуз!.. Як розглядiв наш Забрьоха таку пинхву* (*Каверзу.), як скочить iз-за стола, як вибiжить з хати! Аж тут батрак вже й держить його коня, i вже осiдланого: вiн мерщiй на коня та навтiкача побiля хат; тiльки й чу║, що люди з нього регочуться; йому ще й бiльш стидно, ще й бiльш коня поганя, та як вибiг з хутора, розглядiв: що за недобра мати? Щось телiпа║ться на ши┐ у коня! Коли ж дивиться - вiрьовка; потягнув тую вiрьовку - аж i тут гарбуз сирий причеплений! Кинув його аж геть, а сам за нагайку, знай коня паня, знай паня... Одно те, що сором, а тут i тако┐ дiвки жалко, та ще ж нi ┐вши, нi пивши! От вже наш Уласович i додому з гарбузом так i бiжить, як бiг до дiвки, думйючи рушники брати. I самому лихо, i кiнь морений; так насилу-насилу допхавсь додому аж опiвночi i - як я розказував - мерщiй лiг спати. II Смутний i невеселий сидiв у свiтлицi на лавцi конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, а об чiм вiн сумував, ми вже зна║мо... Еге! та не зовсiм: хiба чи не дасть нам товку отсей, що лiзе у свiтлицю до пана сотника? А хто ж то лiзе? Що ж се вiн так там морду║ться? То пiткнеться у дверi, та й назад нашi. Отта хворостина, що несе у руках, та його спиня: коли держить ┐┐ поперед себе, то тiльки що нiс у дверi ткне, а вже хворостина i обiперлась об угол; коли ж ┐┐ волоче за собою, то зовсiм увiйде в свiтлицю, а вона за ним волочиться i чiпля його, як та сварлива жiнка за п'яницею-мужиком; упоперек же i не кажи ┐┐ всунути у свiтлицю, бо крiпко довга була. Лiзе то не хто, як Прокiп Ригорович Пiстряк, сотенний конотопський писар i щирий приятель пана сотника конотопського, Микити Уласовича Забрьохи, бо вiн без нього нi чарки горiлки, нi ложки борщу до рота не пiднесе; а вже на порадi, як Пiстряк Ригоровйч сказав, так воно так i ║, так i буде, i вже i до сто баб не ходи, так нiхто не переможе. Що ж то вiн за хворостину пре у свiтлицю до пана сотника? Але! лучче всього послухаймо, як i об чiм вони собi будуть розмовляти, то тогдi усе знатимемо. Та ще ж i те знайте, що пан Пiстряк суть писар: дванадцять год учився у дяка в школi: у год вчистив граматику, два годи вчив часловець, пiвчварта* (*Три з половиною.) года сидiв над псалтирем i з молитвами зовсiм вивчив, та пiвп'ята* (*Чотири з половиною.) года вчився писати, а цiлiсiнький год вчився на щотах; а промеж тим, ходячи на крилас, поняв гласи, i ║рмолойнi догматики, i Сковородинi херувимськi, туди ж за дяком i пiддячим окселенту║* (*Втору║, пiдспiву║.) i Павла чтенi║, коли небагацько закладок, утне на всю церкву голосно; а вже на рiчах так бойкий, що як розговориться-розговориться, та усе не попросту, усе з писання, так i наш отець Костянтин, даром що до синтаксису ходив, слуха його, слуха, та здвигне плечима, та й вiдiйде вiд нього, кажучи: "Хто тебе, чоловiче, зна, що ти там говориш!" Оттакий-то був у нас у Конотопi писар, отсей Прокiп Ригорович Пiстряк; та як стане вiн з паном сотником Забрьохою розмовляти, так ви тiльки слухайте, а вже чи второпа║те що, не знаю, бо вiн у нас чоловiк з ученою головою, говоре так, що i з десятьма простими головами не розжу║ш. Отже-то, як пан сотник бачить, що пан писар не влiзе у його свiтлицю за тою довгою хворостиною, та й пита: - Та що то ви, пане писарю, якого чорта до мене в свiтлицю прете? - Та се, добродiю, лепорт* (*Рапорт.) об сотеннiм народочисленi┐, в наличностi предстоящих по мановенiю вашому, та - бодай вiн сокрушився в прах i пепел! - невмiстим ║сть в чертог ваш. Подоба║ть або стiну протяти, або стелю пiдняти, бо не влiзу до вашо┐ вельможностi! - сказав Пiстряк та й почав знову возитись з тою хворостиною. - Що ж то за лепорт такий довгий? Хворостина ж йому, мабуть, замiсть хвоста, чи що? - Хворостина сiя, хоча ║сть i хворостина, но оная не суть уже хворостина, понеже убо суть на нiй вмiстилище душ козацьких прехвабро┐ сотнi Конотопсько┐, за ненахожденi║м писательного существа i трепетанi║м десницi i купно шуйцi. - Оттак вiдсипав наш Пiстряк. - Та кажiть менi попросту, пане писарю! О, вже менi те письмо остило та опоганiло, що нiчого i не второпаю, що ви кажете-говорите. Тут i без вас нудьга узяла, i печiнки до серця, так i чую, як пiдступають, - сказав пан сотник та й схиливсь на руку, та трохи таки чи й не пустив слiзочок пари-друго┐. ~ Горе менi, пане сотнику! - сказав Пiстряк, - мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешно┐ палестини i, вечеру сущу минув- шаго дне, бих неподвижен, аки клада, i нiм, аки риба морская. I се внезапная вiсть потрясе мою унутренную утробу, а паче i паче, ║гда прочтох i уразумiх повелi-нi║ милостивого начальства збиратися у поход аж до Чернiгова. Сi║, пане сотнику, пишуть, щадя душi наша, да не когда страх i трепет обуя║т нами i ми скорбнi падем на ложi наша i уснем в смерть; i того ради скритность умислиша, аки би у Чернiгов, а хто вiсть? Чи не дальш iще. О горе, горе! i паки реку: горе! - О горе, горе Ригорович! - О горе, горе, Уласович! Оттак-то горювали пан сотник з паном писарем, що прислано ┐м предписанi║ iти в Чернiгов зо всею сотнею i зiбратись зо всiм прибором i узяти провйонту для себе i коней на двi недiлi. От як горюють пан сотник у свiтлицi, а пан писар за порогом, далi сей i вигадав - бо вже на вигадки завзятий був - та й каже: - Соблаговолiте, пане сотнику, дати менi повеле-нi║ о сокрушительном преломленi┐ сi║┐ трикратно опо-ганiвшо┐ хворостини, я же нин║ суть у ранзi лепорта, бо самi созерца║те ясними, хоча i не вмитими, вашими очесами, що неумiстим ║см з нею у чертог ваш. Почухав голову пан Уласович, довго думав, далi й каже: - Себто, по-вашому, переломити хворостину; так ти-бо кажеш, що се вже не хворостина, а лепорт об нашiй сотнi, так щоб часом не було натруски вiд старших; бо i сам здоров зна║ш, що пан полковий писар щось до нас добира║ться i так i пiдгляда, щоб мокрим рядном на нас напасти. - Не убо┐мся, не устрашiмся супостата зо усею його враждебною силою. Сего ради довлi║ть нам против нього бути мудрим i сi║ послiдн║ реченное предписанi║ неупустительно сполнити i того для повели, вельможний пане, да сокрушу сiю палицю. - Так, покручувавши уси i очi у стелю утопиривши, казав пан Пiстряк, а далi бачить, що пан Микита йому нi пари з уст, бо й досi ще не второпав, що той йому каже, та й скрикнув: - Так ламати? - Та ламай, пане писарю! Хрусь! Пан писар i переломив хворостину. "Пере-ломишася, - каже, - i се нинi можу вмiститися в чертог твiй". - Та, се║ кажучи, i улiз в свiтлицю, i кланя║ться пану сотнику, i пода║ йому з двох рук по цурпалку, i каже: - Подозвольте, приньмiте! - Та що ти менi отсе, пане писарю, тика║ш у вiчi? Чи ┐х виштрикати хочеш, чи що? - пита║ться його пан сотник, притулюючись до стiни, а, боячись, дума: "Чи не погнав Ригорович вп'ять химер, як було пiсля перепою на великоднiх святках". - Що воно таке ║? Кажи менi попросту, без письма! - Сi║ суть, пане сотнику, замiсть списка нашо┐ сотнi, - каже писар, - його вже не возмогах списати за дрижанi║м десницi мо║я, вiд глумленiя пиянственного з вищеiз'ясненними молодицями, i того ради узях хворостину i на нiй назнаменах ко║гождо козака, i се суть вiрно║ число: у кожному десятцi по десять козакiв, а усiх такових десяткiв суть такожде десять, слiдовательно уся сотня, як скло. Соблаговолiте, пане сотнику, щот ┐й учинить по сiй хворостинi i лицем к лицю самую ║стественную сотню, зiбравшуюся бiля палестини Кузьмихи, криво┐ шинкарки, очесами обо-зрiти. - Еге, пане писарю! - каже йому пан Уласович. - Я б, пожалуй, соблаговолив, так лiкiв бiльш тридцяти не знаю. Лiчи сам i роби як зна║ш, ти на те писар; а я усе опiсля пiдпишу, бо я на те сотник, щоб не лiчити, а тiльки пiдписувати. От i став пан Пiстряк лiчити; лiчить-лiчить, а у п'ятiй сотнi одного козака не долiчиться. "Що за притча? - аж скрикнув. - Сощитах, i були усi, i се ║дин не обрiта║ться. Iзиду i поки учиню перепис, хто з огла-шенных не дав менi i пред очi вашi стати, бiжа i окрився. Не хто, як, уповательно, Iлько Налюшня". От i пiшов надвiр до козакiв лiчити, а пан сотник зараз кинувся до карватки з дулiвкою та, не вiддихаю-чи, журби .ради, та й висмоктав ┐┐ дочиста. Аж ось i пан Ригорович з сво┐ми цурпалками лiзе у дверi, i веселенький, i швидше, щоб втiшити пана сотника, i каже: "Не журiтесь, добродiю! Усе козацтво наше укупi, нi жоден не пошвандяв нiкуди; ось де вони ║". I прийнявся лiчити, - вп'ять у п'ятiм десятку нема та й нема козака! Як затупотить Ригорович ногами, як ухвате себе за чуб, як почав коренити i батька, i матiр, i увесь род того пресучого сина козака, який хова║ться, поки вiн лепорт унесе у хату, до пана сотника. Як надворi лiче, так усi до ║диного, а у хатi лiче, то один, та усе у п'ятому десятку, так i щезне, неначе його злидень злиже! Вернувсь пан Пiстряк до сотнi, перелiчив козакiв - усi; вернувсь до пана сотника, лiчить по хворостинi, що кожного позарублював, - катма одного; хтось утiк. Вп'ять вернеться до сотнi, щоб тому, хто хова║ться, голову побити, так-бо усi якраз, а у свiтлицi по зарубкам нема одного. Та разiв десять таке йому було привиденi║. Вже аж засапавсь сердешний, бiгаючи з хати то в хату, то до сотнi, то вiд сотнi, що вже й пан Уласович убравсь i зовсiм вирядивсь i вже шапку узяв, щоб iти до сотнi, так у пана писаря один козак усе утiка, i хто такий - не звiсно, бо усi на зборi i один одного держить за пояс, щоб не утiк нiхто, поки ┐х по хворостинi перелiчують. - Та годi тобi, Ригоровичу, шастатись. Ходiм та удвох зо мною перелiчимо. Коли там усi, а на хворостинi нема одного, так кат його бери! нехай той i пропада, аби живi усi були. - Так сказав пан сотник та й пригляда║ться пильно на писаря, чи до дiла то вiн сказав i що чи не гримне вiн на нього за нiсенiтницю, як воно й часто бува. Довго слухав се Прокiп Ригорович i пальцем поводив, а далi як цмокне, як-пiдскоче, як крикне: "От сяя рiч до дiла! Утробою сожалiю, що таково║ мешта-нi║ iзиде iз глави мо║я i уклонися у дебрi пустинния. Та вам, пане сотнику, довлi║ть i полковим суддею бути за таково║ неограниченное i мудро║ рiшенi║, ║го же i аз не возимiх. Ходiмо же, батьку! Нинi возвеселися утроба моя од цiлостi сотнi, i, скончавши дiло, урем'я i подкрiпленi║ вчинити". От i пiшли. Агу! I наш пан сотник повеселiшав трохи, що якось-то нi думано нi гадано та придумав до ладу, та ще й так, що й сам Прокiп Ригорович Пiстряк, конотопський сотенний писар, та й той його за вигадку зроду вперше похваля║. А Ригорович iде за сотником, та сво║ гада, та дума: "Се на бiду вже йде, коли пан сотник та буде розумнiший мене. Нащо ж йому i писар, коли сам буде i видумувати, i пiдписувати? Отсе тiльки не видно, що сам буде й писати та, може, й на щотах викидати. Та не дамся-бо!.. Я йому хука усучу". Пiдiйшли до самого шинку Кузьмишиного, аж тут i сотня сто┐ть i, поскидаючи шапки, поклонились пану сотнику. - Здоровi були, дiти! Чи всi ви тут? - спитав ┐х пан сотник i, узявшись у боки, обглядав ┐х оком, неначе облiчував або розглядав кожного у пику; а вiн - я ж кажу - бiльш тридцяти лiку не знав, а козака нi однiсiнького у твар* (*В лице.) не знав i не тямив, хто з них Демко, а хто Процько. - Здоров, батьку! - торохнула йому громада. - Усi ми тутечки-здесь до ║диного. - А перелiчи, писарю, чи не сховавсь який, - повелiвав пан сотник, надувшись, як той сич. От писарю Ригоровичу вп'ять бiда. Усi козаки, i як стулив хворостину докупи, так i по зарубкам усi. - Та який же там чорт мандрував, як я увiходив до пана сотника? - крикнув Пiстряк з серця та аж ногою тупнув. - Та тривай лишень, Ригоровичу! - сказав йому, усмiхаючись, пан Уласович. - Адже i козаки усi, i з хворостини нi жоден не втiкав. Се ти як переломив хворостину, так вона якраз на козаковi хруснула. От ти, держачи ┐┐ на двi половини, тим одного i не долiчувавсь. А козацтво, се║ слухаючи, як пiднiме регiт: "Так-таки, вельможний батьку, так!" - знай кричать i кажуть: "Оттакий, бачу, наш писар! О! бодай його". - А бодай ви показились i з козаками, i з хворостиною, i з лiками, i з начальством, - кричав на всю вулицю Ригорович, а сам як не лопне з серця. Ухопив тую хворостину, поламав, потрощив ┐┐ на шматочки та й кинув козакам у вiчi, приговорюючи: -Цур вам, пек вам; осина вам; нехай вам стонадцять лихорадок i пiвтора стiльки ж чирячок i болячок, коли знайшовсь уже розумнiший мене. Нащо я вам? - Та й почав вп'ять з письма: - Iзийду у пустиню i уселюся у горах Араратських, у послiднiх моря. Цур вам! От пан сотник його i спинив i, узявши за руку, i каже: - Годi ж, Ригоровичу, не сердься. Уряди-годи, довелося менi з тебе покепкувати, а ти вже й сердишся. А тямиш, як менi пiдсунув лепорт, а я, нiчого пак не вмiючи писати, та на ньому сторч i пiдписав. А пан полковник i пiдписав, що, - каже, - конотопський сотник, пане Микито, ти ║си дурень! Та я за те на тебе i не сердився, хоч ти i довго менi об тiм доклади докладав i в вiчi насмiхався. Годi ж, годi! Ходiмо обiдати... -Нехай вам сей та той iз вашим обiдом, окроме хлiба святого. Бодай той подавивсь, хто таку мудрацiю менi втяв!.. - замотав руками наш Пiстряк, усе сердячись, та й потяг, не оглядаючись, додому, та й бормоче сам собi: "Подавишся, як я тобi галушку пiднесу... Пiдведу тебе пiд монастир... Буде у Конотопi сотник, та не Забрьоха... кланятимуться i Пiстряку". -А нам же яка порада буде? - загули козаки, дивлячись, що усе ┐х начальство чи переказилось, чи кат ┐х зна: писар, мов пiсля дурману, повiявсь собi додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до сво║┐ хати. От вертають пана сотника i питаються, що ┐м робити i для чого ┐х зiбрали? - А лисий дiдько вас зна! - крикнув на них Микита Уласович, лаючи i в батька, i в матiр. - Цур вам, вiдчепiтесь вiд мене. Вiйтесь собi, куди хочете, хоч на шибеницю. Який я порядок дам, коли писар сказився? У нього лепорт (се пан Уласович усяку бумагу узивав лепортом, не вмiючи вимовити, чи там предписанi║, чи що бувало); нехай, - каже, - чи не проспиться, бо вiн часто химери гонить, так тогдi i розтолку║мось, а тепер - нiколи. - Та й пiшов тихою ступою додому. На те дивлячись, i козацтво рушило: хто у шинок, хто у солому пiсля тако┐ муштри спочивати; а iншi мотнулись на вгороди дiвчат полохати... III Смутний i невеселий сидiв собi на лавцi, та вже не в свiтлицi, а у великiй хатi, конотопський пан сотник, Микита Уласович Забрьоха, вернувшись пiсля огляду козацько┐ сотнi. До того лиха, що йому учора Йоси-повна Олена, панна хорунжiвна, пiднесла, мов терто┐ пiд нiс кабаки, печеного гарбузця; що вiн пiсля учорашнього дня ще не пив, не ┐в, а тут ще не виспався; що треба йому збиратися с сво║ю сотнею у поход, аж у самiсiнький Чернiгов; та я ж кажу, пiсля тако┐ бiди ще й нове лихо зiклалося йому, що розсердив свого сотенного пана писаря Прокопа Ригоровича Пiстряка, а розсердившись, вже вiн не буде нiяко┐ поради давати, як начальство пришле об чiм лепорт чи як там його; тогдi що чинити? От з такою бiдою як йому не бути смутному i невеселому? Еге! Сидить собi, сердека, у великiй хатi на лавi, кiнцi стола, голову понурив аж трохи чи не до колiн! Сидить же вiн вже не час i не два... аж ось iз кiмнати i обiзвалась до нього наньмичка: - Чого-бо ви, паниченьку, суму║те i сидите мовчки? Чи не пора вже лагодити обiдати? - Не хочу! - сказав Уласович, та й здихнув тяжко та важко на всю хату, i пiдпер голову рукою. От наньмичка, погодивши, i вийшла з кiмнати та, дивлячись на нього веселенько, як тая ясочка, i каже: - Або, може, ви вже пообiдали, так, може, або ськатись хочете... абощо? - Не хочу! - один одвiт да║ Уласович i не дивитьня на не┐. Посупившись, вернулась наньмичка у кiмнату та й сiла у куток, ворчачи: "Отто вже, мабуть, був у попа та, мабуть, там i обiдав; бо вже тi попiвни, хоч до кого, так пiдiб'ються". I усе, сидячи собi, знай коренила попiвен. А Микита Уласович знай собi сидить i дума про сво║. Аж ось... рип!.. хтось увiйшов у хату... Пан сотник зирк!.. аж то ввiйшов не хто, як наш Ригорович. Мабуть, вiдсердився? Нi, вiн не вiдсердився, а прийшов з хитрощами до пана Микити; ось слухайте, що тут буде... От, увiйшовши, та мовчки i став бiля дверей. Не зрадувався ж i пан Уласович, як вздрiв щирого свого приятеля, а пуще тим, що думав собi: "От теперечки вже вiн не сердиться i дасть менi пораду у мо┐й бiдi". Так Ригорович-бо не туди гне: як став бiля дверей та i став, i мовчить собi, i нi пари з уст не пустить. - Що скажеш, Ригоровичу? - питав писаря пан сотник, а той йому одвiт да║, не сходячи з мiсця: - А що повелите, пане сотнику? - Та ну собi у болото з сво┐м сотничеством! Хiба не зна║ш мо║┐ натури? Перед козаками так я сотник, а ти писар; а коли ми удвох у хатi, так ми собi брати. Сiдай же, будемо обiдати, - так казав Уласович. - Дякую! Я вже обiдав. - Та й кивнув головою Ри-горович, се║ кажучи. - Отто вже й бреше! - каже сотник. - Так сiдай-таки, я обiдатиму, а ти пий дулiвку; що за мудра, торiшня, ще тiльки на сiм тижнi почали, так там така, що i п'║ш - i хочеться. - Iзпих тресугубую чашу бiдствiй, - сказав, здих- нувши, писар, - i вже не могу вмiстити болi║ су║тливо┐ дулiвки, де не когда обрящеться во устах мо┐х яко полинь. - Та що бо ви, пане писарю, - став до нього сотник люб'язно говорити, - якого чорта i досi на мене адом дишете? За вiщо i про вiщо? I сам старий циган не розбере. - Не лiпо ║сть, пане сотнику, совокупляти фарао-ницько║ всево┐нство з нами, правовiрними. Тут i без цигана можна возгребi║ сотворити. кгда поднесоша менi тресугуботреклятую пинхву, убо что ║см пiсля сього? Аки конь i меск! Тьфу! паче i обаче! - Та яка ж там, пане писарю, пинхва! От тiльки що ти не второпав тi║┐ проклято┐ хворостини... - Да погибнеть она з шумом в пещi огнепалящiй! А вам було, пане сотнику, дивлячись на мо║ глумленi║, мовчанi║ учинити i не при громадi, аки лев рикающе, вознепщевати на м'я, но особ мене появше, повiдати було менi iстину, да не возсмiються надо мною нашi козаки i рекуть нинi: "Писар наш суть дурень, не вмiв розiбрати, що хворостина суть удобосокруша║мая". Адже я вам добре ще в свiтлицi повiдав: п'ян бих i не iзтрезвихся ║ще во оно║ урем'я; i аще руцi мо┐ дрожаша, аки древесно листвi║, то якова бисть глава зо всiми помишленi┐? Бисть як треволненно║ море. Того для подобало було вам, пане сотнику, всп'ять зря, покрити прегрiшення брата вашого; сирiч устами ко вуху повiдати йому, а не во все козацько║ услишанi║. - Отже, твоя правда, Ригоровичу; тепер я i сам бачу, що воно так ║, - казав наш Уласович. А се було завсегда так: що що Пiстряк не здума, що не скаже, то вже пан сотник мерщiй i каже: "Так, так воно ║". От як i тепер пiдтакнув i, дивлячись йому в вiчi, побачив, що се Ригоровичу - як по губам вареником з маслом; от i став смiлiш з ним розговорювати i зашучувати, i каже: - Сiдай же, приятелю; якого-бо ти чорта там бiля порога маячиш, як той цуцик на вiрьовцi? Iди ж, iди; сiдай бiля мене; я буду обiдати, а ти тягни дулiвку. Пазько! А внеси лишень повну носатку дулiвки! - Вийшла Пазька з кiмнати i, переходячи через велику хату, вже веселенько глянула на свого панича. А Прокiп Ригорович думав-думав, далi став по хатi ходити i спiва собi пiд нiс псальму: "Склонiтеся, вiки, со чоловiки"; а далi як бризне шапку об землю, як здихне, та й пiдiйшов до пана Уласовича i, закручуючи уси, став йому казати: - кй, iстинно, не лгу. I да пожреть меня общая матер наша земля на соньмищi, аще збрешу хоч пiвслова. На довлi║ть нi ║диному начальнику угобзення творити сво┐й деснiй руцi, сирiч писарю; понеже i по║лику: усяк чоловiк iмать главу, глава iмать розум, розум iмать волю, а сiя рекомая воля повелiва║ть i десницею, i шуйцею, i усяким членом. Но сi║ суть приклад i сицево║ розумiнi║: чоловiк - Конотопська сотня; глава - пан сотник; розум во главi - аз, мiзерний писар; аз iмiю волю, сирiч дарованi║, написати бумагу, так що неглi i сам полковий писар утне подобную. Аще лi убо чоловiк не повину║ться главi, уне ┐й ║сть... такожде i глава розуму; во оно║ урем'я iмать битi см'ятенi║ i содроганi║; тако i здi; аще сотня не iмать повинутися пану сотнику, а сей вопреки iмать творити менi хуждшему i, що паче усього, не прикривати його незнанiй, но еще i глумитися? Оле! пощо я й на свiтi пребиваю? Та, наговоривши такого, сiв на лавку i рукою пiдперся та й журиться. А Микитi Уласовичу його i жалко стало i каже йому: - Коли правду, братику, сказати, то я не второпав нiчогiсiнько, що отсе ти менi розказав; бо се, бач, з письма, а ти зна║ш, що я його не втну i що воно менi зараз завадить, як хто з ним до мене пiдвернеться. Здiлай же дружбу, не сердься на мене, та з серця не говори менi з письма, а кажи просто. Тут i так, не тобi кажучи, лихо та ще з лихом, а тут ще у поход iти. Ось давай про се толкуватись, що нам по тому лепорту робити... - Чортзна-що ви говорите, - загомонiв писар на пана сотника, - чи подоба║ть же от начальства до подчиненностi писати лепорт? Повелiнi║. Несметно║ множество разiв казах вам, i се усе всу║. - Та усе ж то лепорт, не що бiльш. Я рад, що й лепорт витвердив, а другого, що ти кажеш, так я не вимовлю. Так кат ┐х бери з лепортами, а от давай тов-куватись, як у поход збиратись. Адже сотня уся, то й добре; ну, дальш кажи, що робити? - Гм, гм! - став кашляти Ригорович, як згадав, як вiн лiчив сотню. От i став пiд нього пiдкопуватись, щоб пана сотника втопити, а самому... Ну, та не будемо поперед розказувати, а слухатимемо, як там було; отже вiн i каже: - Що повелить пан сотник, маю невпустительно сполняти. - Та здiлай милость, Ригоровичу, годi менi сього докладати! - казав пан сотник та й сiда за стiл, бо Пазька внесла обiдати i повну носатку дулiвки. - Сiдай, - каже, - зо мною; а коли не хоч обiдати, так тягни дулiвку та об дiлах менi не докучай. От сотник мовчки обiда║, а писар сидiв-сидiв, мов-чав-мовчав, далi за ложку, та у ту ж миску... та й почав, як вiн каже, сокрушати перш борщ гарячий з усякою, мiлкою рибкою, та пшоняну кашу до олi┐, далi захолоджуваний борщ з линами, а там юшку з миньками та з пшеничними галушечками, та печенi карасi, та бiльш i нiчого. Хоч наш Ригорович i обiдав дома не менш того, що тепер ┐в i в пана сотника, так йому се нiчого: вiн у дяка у школi вчився, так за голос, що було як на обiдах пiднiме, так як той дзвоник, на усю вулицю чути, що аж у вухах лящить, так його пан дяк було по обiдам i водить; то з ним привчився i наш Ригорович, i йому не страшно було хоч шiсть обiдiв обiдати; так тим-то iз Уласовичем, як побачив добру страву та ще з свiжою рибою, так i прийнявсь молотити, неначе ще нiчого зранку i не ┐в. Як ┐в, ┐в добре, що аж за вухами лящало, далi схопив носатку та, не наливаючи у карватку, так з не┐ усю дулiвку i вицiдив. Далi, уставши з-за столу, подякував богу i хазя┐ну, сiв на лавцi, викашлявсь, уси розгладив i каже: - Добрия ради трапези i преотмiнния дулiвки пре-даю вишному забвенiю прискорбi║ мо║. Да не пом'янеться к тому треклятая хворостина, преломленi║м сво┐м похитившая було ║диного козака. Цур ┐й! Да пребудеть вона тресугубо анахтема проклята i да згорить в пещi халдейськой, а ще лучче, як в ги║ннi огненнiй. Давай же дiло говорити i дiло творити. Да будеть вам, пане добродiю, вiдомо, що нам невозможно у поход виступати! О! -- i почав карлючки гнути. - Йо! - аж скрикнув пан Уласович з радощiв i пiдбiг до нього, щоб випитувати, i каже: - Як же се можна? А лепорт?.. - Але! ви таки усе сво║! -- каже Ригорович. - Вам хоч кiл на головi теши, то в вас усе лепорт. Ну, дарма! Хоч би вони як не розписували, а нам не можна йти: нам не суть удобно, нам нiколи! - А чому ж нам нiколи? Здiлай любов, розжуй менi i се║ слово: чому нам нiколи? - Гм, гм! - викашлявшись i подумавши, сказав Ригорович, - яковая нам соприкосновенность до Чернiгова i до само┐ полково┐ старшини, аще мир весь погиба║ть? - Як се то? - злякавшись, питав пан Микита. - Вiд чого мир погиба? Що ж се таке? Я, конотопський сотник, та й не знаю, що мир погиба? Та кажи-бо, будь ласка, вiд чого вiн погиба i чи не можемо його як-небудь оборонити або пiдперти? - Погиба║ть! - здихнувши, каже Пiстряк. - Всiм зрящим i дивующимся, нiхто же о помощi не радить. Зрiте, пане сотнику Уласовичу, i ужасайтеся! Три седмицi i пол дождь не спаде, i земля не одождися, i небо заключися; вся перетворишася в прах i пепел, вся прозябенiя iзсохоша, i ║диная пиль носиться у нашiй вселеннiй i - о, горе мнi, грiшнику! - пиль сiя вод-воря║ться в непорочнiм доселi носi мо║м i дiйству║ть чиханi║м, подобно аки би от нюхновенiя нестерпимия i треокаянния - тьфу! кабаки, от нея же чист бих i непорочен от утроби матере мо║я до здi. О горе! - Так вiд чого тут миру погибати, - казав пан Забрьоха, - коли ти, пане писарю, чха║ш?.. - Але! чха║ш! - покрутивши головою, казав Ригорович. - Чхнеть i не тiльки я, та хоч би сам полковий писар, та що й казати: чхне i наш найяснiший i найвельможнiший пан гетьман, як оная зломерзкая кабака возгнiздиться у носi його ясновельможностi, а ┐┐, окаянно┐, подобi║ суть сицевая пиль, вiтром возмета║мая. I аще не сотворим внезапного одожденiя, усе iзсохнеть i погибнеть! зелi║ i злак iзв'яднеть, i не будеть хлiбенного проiзростанiя; тогдi i ми не точию воздиха║м, но i умрем от глада i жажди внезапною смертiю. Розумно вам реку: подоба║ть одождити бiдствующую землю нашу! - Отже, я тiльки через десяте-п'яте уторопав, що ти, пане писарю, менi говориш. Адже ти кажеш, що дощу в нас нема? Так що будемо робити? Чи ми можемо сили небеснi знати i можемо зробити, щоб дощi йшли? - Можемо! - закричав на усю хату наш Пiстряк, а далi як стукне кулаком по столу i ще дужче крикнув : - I паки реку, можемо. - А кажи, кажи, пане писарю, як? Я i конотопський сотник, а щось i досi сього не знаю, - питав пан Забрьоха. - Внимайте, пане сотнику! Та, будьте ласкавi, Микито Уласович, уторопайте, що я вам казатиму, щоб менi по десять разiв не товкти вам одного. к на свiтi нечестиви┐ баби, чаятельно от племене ханаанського, по толкованiю, канальського, iже вдашася Ве║льзеву-лу i його бiсовському мудрованiю, i iмуть упражденi║ у вiдьомствi, iже ночним уременем, нам возлежащим i сплящим, сi┐ нечестиви┐ iсходють iз домов сво┐х i, воздiвше на ся бiлую сорочку, розпускають власи сво┐, яко вельблюжi┐, i, пришедше до сосiдських i других жителей пребиванiй, увходють у кравницю, просто ре-щи, хлiв, i iмають тамо крав, i доять i ┐х, i кротких овечат, i бистроногих кобилиць, i сук злаго собачого iсчадiя, i, что реку? воздояють дряпливих кiшок, вре-доносних мишей, розтлiнних жаб... i усяко║ диханi║ ползущее i скачущее, iмуще║ млековмiстимия устро║-нiя, доять ┐м токмо нечестивим iзвiсним художеством; i собравши усi сi┐ млека, диявольським обаянi║м пре-творяють оно║ у чари i аби║ про┐зводять усе по сво║му намiренiю, яко-то: викрадають ссущих младенцiв з утроб матерних i влагають ув ония або жабу, або мишу, або ║ще i щеня; поселяють вражду i роздор промiж супружнього пребиванiя; возбуждають любовно║ преклоненi║ у юношi к дiвi от ония к оному, i проче║ зло неудоборекомо║; а паче усього, затворяють хляби небеснi┐ i воспрещають дождевi орошати землю, да погибнеть род чоловiчеський. Чи понятно вам теперечки, добродiю, вiдкiль сiя напасть постиже нашу палестину, яко не iмами нi краплi дощу, даже i до днесь? Нуте-бо, не позiхайте та кажiть: чи урозумiли глаголанi║ мо║? - Аякще? Хоч i по... зi... хаю, а вже урозумiв. Ти отсе менi розказував, що в нас чи дощу нема, чи що? - Так, так. Но через кого сi║ бисть? - Чи через... жаб, чи... через кого... я щось не розслухав. - Та яких там жаб? Через вiдьом, через вiдьом, реку вам. - Та цур ┐м, не споминай ┐х менi, пане писарю! Хоч до вечора i далеко, а як наляка║ш мене, то усю нiч буду жахатись i не спатиму: усе вiдьом буду боятися. - Та нам не подоба║ть ┐х устрашатися, а довлi║ть iскореняти до третього роду. - Як же ти ┐х, Ригоровичу, скорениш? Ти за не┐, а вона перекинеться клубком, кинеться тобi пiд ноги, зiб'║ тебе та й щезне. Хiба ж не бува сього? Чи мало старi люди такого розказують, так що, наслухавшись, цiлу нiч дрижаки спати не дадуть. - Не точию старi┐ люди, но i аз може вам повiдати про таково║ глумленi║. кдиножди, вечору сущу, парубоцтво яша м'я i поведоша на вечорницi, iдiже ядохом, гуляхом довольно, а пихом без мiри, ║лико можаху; i ║ще