юРИЙ лОГВИН. нАТУРНi оПОВiДКИ

Оцените этот текст:
юРИЙ лОГВИН. нАТУРНi оПОВiДКИ

---------------------------------------------------------------
     © Copyright юРИЙ лОГВИН
     E-mail: hadeda@ukrpost.net
     OCR: KYTY3OB mchief@komos.ru, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------

     

     

▓мен▓ не пам'ятаю

     пРОБЛЕМ З  МОДЕЛЯМИ В  МЕНЕ НЕ БУЛО. пРОБЛЕМИ БУЛИ З ПРИМ│ЩЕННЯМ. тАК З
Ц│║Ю  Д│ВЧИНКОЮ  ТРАПИЛОСЬ.  вОНА ВЖЕ ЯКИЙ ДЕНЬ  ТУТ НА П│РС│  НУДИЛАСЬ,  ┐┐
МАТУСЯ ВСЕ ЖУВАЛА Б│ЛЯШ│ ТА ВИНОГРАД. ▓ ВСЕ НА ДОЧКУ ЦИКАЛА.
     я ТЕЖ НА П│РС│ НЕ ОДИН ДЕНЬ ВИСИДЖУВАВ -МАЛЮВАВ СЛ│ПУЧО ВОХРИСТ│ УРВИЩА
БЕРЕГА ТА СПАЛЕНУ НА РУДЕ ТРАВУ. в│Д ПРЯМОГО СОНЦЯ  П│Т ВИ┐ДАВ  МЕН│ ОЧ│. тА
П│ТИ  ГЕТЬ НЕ М│Г  -  Ф│АЛКОВ│ ГОРИ, │РЖАВА ТРАВА, ТЕМНО МАЛАХ│ТОВ│  ТОПОЛ│,
СМАРАГДОВ│ ХВИЛ│ МОРЯ. щО НЕ ЕТЮД, ТО ЗДАЧА.
     д│ВЧИНКА НУДИЛАСЬ ▓ ВСЕ ЗАЗИРАЛА ДО МОГО МАЛЮВАННЯ. пЕВНО ТОМУ НА НЕ┐ Й
ЦИКАЛА  МАТИ. кР│М  ТОГО,  Д│ВЧИН│  НЕ ДАВАЛА СПОКОЮ  ЩЕ  Й ЗДОРОВЕННА ЧИ ТО
Д│ВИЦЯ, ЧИ ТО МОЛОДИЦЯ. вИСОКА, М'ЯЗИСТА │З ЗАРОДКОВИМИ ПИЛКАМИ. п│Д ЯКИМИСЬ
ЗЕЛЕНИМИ  Б│К│Н│.  щОБ  ЗРОЗУМ│ТИ,  ЩО  ВОНА КОБЕЛ. НЕ  ТРЕБА БУЛО  ВЕЛИКОГО
РОЗУМУ. ▓ ДОСВ│ДУ.  аЛЕ МАТИ ЦЬОГО ГЕТЬ НЕ УСВ│ДОМЛЮВАЛА. нАВ│ТЬ КОЛИ Б│ГАЛА
ЗА Б│ЛЯШАМИ ТА ВИПИТИ  ПИВА,  ТО ЛИШАЛА  ЦЮ  ЛЕСБ│ЯНКУ, ЩОБ ТА  НАЗИРАЛА  ЗА
Д│ВКОЮ.
     кОЛИ МАТИ  П│ШЛА ЧЕРГОВИЙ РАЗ  НА  БАЗАРЧИК, А Д│ВИЦЯ-ГУСАР  ЗАЛ│ЗЛА  У
ПАРКУ ВОДУ, ТО Д│ВЧИНКА ВРАЗ ОПИНИЛАСЬ Б│ЛЯ МЕНЕ.
     - нЕ БО┐ШСЯ ПОЗУВАТИ?
     пОКРУТИЛА ГОЛОВОЮ: "н│!"
     я СХОПИВ ЯЩИК З-П│Д КОНСЕРВ│В З УС│М ПРИЧАНДАЛЛЯМ │ ПОСП│ШИВ ДО  ЕЛ│НГУ
В ПОЧАТКУ П│РСА.
     ▓З  СЛ│ПУЧОГО  СЯЙВА │  СПЕКОТИ СТУПИЛИ У  СУТ│НКИ  │  ЛЕГКУ ПРОХОЛОДУ.
лЬОХА. сАН-сАНИЧ │ КОЗАК КУБАНСЬКИЙ  ф│Л│ПОВИЧ  ДАВИЛИ "АНАПУЛЬКУ" (пОРТВЕЙН
"аНАПА", 0.85 Л, М│Ц. 19% ). аЛЕ ЗАКУСЬ! - СТАВРИДКА "З ГАР'Ю".  мЕН│ СЛИНОЮ
АЖ РОТА  ЗАЛИЛО.  аЛЕ  ЗАПРОШЕННЯ  ДО  СТОЛУ В│ДХИЛИВ.  пОПРОХАВ "Д│ЖУРКУ" В
АРЕНДУ.  зНАВ  -  КОРИФАНИ НЕ  П│ДГЛЯДАТИМУТЬ. пО-ПЕРШЕ, ЛЮДИ ВОНИ  СОЛ│ДН│,
ПО-ДРУГЕ - ТРИ ПЛЯШКИ "АНАПУЛЬКИ" ▓ ПЕРША В СЕЗОНi СТАВРИДКА!
     ф│Л│ПОВИЧ ПОВОРУШИВ  ТАРАКАНЯЧИМИ  ВУСАМИ  │  ЖЕСТОМ  РИМСЬКОГО ОРАТОРА
ПОКАЗАВ НА ДВЕР│. нА ДВЕРЯХ ВИС│В ЧЕРВОНИЙ ТРУБЧАТИЙ ЗАМОК.
     - кАМУФЛЯЖ, - ПОЯСНИВ ф│Л│ПОВИЧ. - тАМ ЗАСУВКА. тЕБЕ НЕМА?
     - вСЕ ПРАВИЛЬНО. мЕНЕ ТУТ НЕМА!
     сВ│ТЛО ПАДАЛО СМУТАМИ ЧЕРЕЗ ЗАЛ│ЗН│ ШТАБИ. д│ВЧИНКА СИД│ЛА НА СТ│ЛЬЦ│.
     сПОЧАТКУ ЗРОБИВ ЛЕГЕСЕНЬКИЙ КОНТУР │ ПОЧАВ ПРОРОБЛЯТИ РУКИ ТА ЛИЦЕ.
     д│ВЧИНА,  ЗРЕШТОЮ,  ПОДИВИЛАСЬ  НА МЕНЕ.  пЕРЕХОПИВ  ПОГЛЯД  │  ПОКАЗАВ
МОВЧКИ, ЩОБ СПУСТИЛА БРЕТЕЛ│ КУПАЛЬНИКА.
     вОНА ПОПУСТИЛА ОЧ│ НА СВО┐ ОГОЛЕН│ ПИПКИ.
     
     нАДИВИВШИСЬ ДОСХОЧУ, ПЕРЕВЕЛА ПОГЛЯД НА ПОПЕРЕДНЮ ТОЧКУ.
     зА ЯКИЙСЬ ЧАС  ВОНА П│ДВЕЛА ГОЛОВУ │ ПОДИВИЛАСЬ НА  МЕНЕ. я  КИВНУВ.  ▓
ВОНА СТЯГЛА ДО ЛОНА.
     - тА ЗН│МИ ВЖЕ ЗОВС│М...
     нЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА МЕНЕ, Р│ЗКО КРУТОНУЛА ГОЛОВОЮ: "н│!"
     ▓ ЗРАЗУ Ж  ЗА ДВЕРИМА  ПОЧУВСЯ  ГОЛОС ┐┐  МАТ│НКИ.  гОЛОС  ВЕРЕСКЛИВИЙ,
СУДЖЕНИЙ. а ТР│О  ПРОПИТИХ ГОЛОС│В  - БАСА, БАРИТОНА ▓ ТЕНОРА - ЗАСПОКОЮВАЛИ
┐┐.
     я ДИВИВСЯ НА ВАЖКУ  ЗАСУВКУ │ ПЕРЕКОНУВАВ  СЕБЕ. ШО КОРИФАНИ  ВЖЕ  ОДНУ
ПЛЯШКУ  ЗАРОБИЛИ.  вРАЗ ЗА МО║Ю СПИНОЮ ГУРКНУВ  СТ│ЛЕЦЬ.  мЕН│  ВСЕ СТИСЛО В
СЕРЕДИН│. оБЕРНУВСЯ -Д│ВЧИНКИ ТРИМАЮЧИСЬ ОДНОЮ  РУКОЮ  ЗА СТ│ЛЬЦЯ, ВИСТУПАЛА
│З КУПАЛЬНИКА...
     у ПОПОЛУДН║ БУВ Т│ЛЬКИ лЬОХА. тОМУ ПЛЯШКА Д│СТАЛАСЬ ЙОМУ ОДНОМУ.
     кОЛИ ПЛЯШКА БУЛА ЩЕДРО ПОЧАТА ПРИБ│Г ф│Л│ПОВИЧ. щОСИЛИ ВОРУШИВ ВУСАМИ │
СТРАШЕННО ВИРЯЧАВ ОЧ│.-
     - юР│Й гРИГОРОВИЧ! я ВЗЯВ СТО!
     
     - "нЕ ЗАЛИВАЙ, ф│Л│ПОВИЧ. нОГИ НЕ ВИТРИМАЮТЬ! - тУЛУБ У НЬОГО, ЯК ДОБРА
ШАФА, А НОГИ -Я│С Н│ЖКИ СТОЛИКА З ТЕРАСИ.
     - нЕ В│РИШ?!  п│ШЛИ, ПОКАЖУ! чИМЧИКУ║МО  ЗА ЕЛ│НГ, ДЕ СТО┐ТЬ ШТАНГА  ТА
ГИР│.
     ф│Л│ПОВИЧ.  ЗАМ│СТЬ  СХОПИТИСЬ  ЗА  ГРИФ  ШТАНГИ,  ПОКАЗУ║  НА ДАМУ П│Д
КРУЧЕЮ. я ДИВЛЮСЬ НА ТОВСТЕННУ, СПЕЧЕНУ ДО БАГРЯНИХ ПУХИР│В, ПЛЯЖНИЦЮ.
     -пРИСЯГАЮСЬ, СТО! мИ П│ШЛИ │ ЗВАЖИЛИСЬ... вОНА ТРОХИ Б│ЛЬШЕ СТА. я ТОБ│
ПРАВДУ КАЖУ, ЩО ВЗЯВ, А ТИ НЕ В│РИШ... сЛУХАЙ, юР│Й гРИГОРОВИЧ, НАМАЛЮЙ МЕН│
┐┐... НА ПАМ'ЯТЬ... нУ НАМАЛЮЙ.
     - дАЛЕКО │, ДО ВСЬОГО, ПРОТИ СОНЦЯ.
     - еТЬ... шКОДА...  пРАВДА, В  МЕНЕ МИНУЛОГО СЕЗОНУ БУЛА  ЦЕ  П│КАНТН│ША
ДАМА...  сТО  ДВАДЦЯТЬ...  аЛЕ  Я  ВЗЯВ,  ХОЧ  НЕ  В│РИЛА,  ЩО  Я  ЩИРО  НЕЮ
ЗАХОПЛЕНИЙ... цЯ ВСЬОГО СТО, АЛЕ ТЕЖ ПРЕКРАСНА...
     я В ЗАХОПЛЕНН│.
     кОЛИ  МЕН│  ТРАПЛЯ║ТЬСЯ  ПЕРЕКЛАДАТИ МАЛЮНКИ  ТИХ РОК│В, │ Я  БАЧУ  ТОЙ
МАЛЮНОК Д│ВЧИНКИ,  ТО  НЕ  МОЖУ  ПРИГАДАТИ  ЯК  ┐┐  ЗВАЛИ  ▓  ЯК  МИ  З  НЕЮ
РОЗПРОЩАЛИСЬ.  а ОТ У ВС│Х ДЕТАЛЯХ БАЧУ, ЯК МИ СТО┐МО ЗА ЕЛ│НГОМ │ ф│Л│ПОВИЧ
ПОКАЗУ║  МЕН│  СВОЮ  ПАС│Ю.  1 КОЖНОГО РАЗУ Я  АЖ ЗДРИГАЮСЬ, ТАК Ч│ТКО  БАЧУ
ЧОТИРИ СКЛАДКИ ЖИРУ ЗАМ│СТЬ ШИ┐, ГРУДЕЙ │ ЧЕРЕВА.
     ▓6.III.98.

остання модель агента "яреми"

     я ЧОМУСЬ ЗАВЖДИ ДУМАВ, ЩО аКТОРКА НАБАГАТО МОЛОДША ЗА МЕНЕ. вОНА ПОЧАЛА
ПРИХОДИТИ ДО МЕНЕ В ГОСТ│  ПiСЛЯ ТОГО, ЯК Я, ЗРЕШТОЮ, ОДЕРЖАВ КВАРТИРУ. хОЧА
БУЛИ  МИ  З  НЕЮ  ЗНАЙОМ│  ЩЕ  РАН│ШЕ. в│Д  iНШО┐  АРТИСТИЧНО┐  БРАТ│┐  ВОНА
В│ДР│ЗНЯЛАСЬ НОРМАЛЬНОЮ ПОВЕД│НКОЮ.  тОБТО НЕ  ВПАДАЛА В ЗАЙВУ АФЕКТАЦ│Ю  ДЕ
ТРЕБА i ДЕ ЗОВС│М НЕ ТРЕБА. вОНА ПРОБУВАЛА СЕБЕ ЩЕ В ЖАНР│ КАЗКИ. тАКО┐ СОБ│
ГЕРМЕТИЧНО┐  М│СЬКО┐ КАЗКИ, МОЖЕ  СКОР│ШЕ  НАВ│ТЬ  М│СТЕЧКОВО┐.  сПРОБИ БУЛИ
НЕПОГАН│. аЛЕ В  ТИХ УМОВАХ  ОСТАНН│Х СОЛОДКИХ СУДОМ вЕЛИКОГО  зАСТОЮ ПРО ┐Х
РЕАЛ│ЗАЦ│Ю ГОД│ БУЛО Й ДУМАТИ.
     яКОСЬ МЕН│ НЕ ВИПАДАЛО ПОПРОХАТИ ┐┐ ПРО ПОЗУВАННЯ. хОЧА Я ЗНАВ, ЩО ЧАСУ
З НЕ┐ ТОД│ ВИСТАЧАЛО. нАВ│ТЬ ЯКОСЬ БУЛО НЕЗРУЧНО  ПРОХАТИ МИЛУ аКТОРКУ П│СЛЯ
ВСЯКИХ РОЗУМНИХ │ ДУЖЕ РОЗУМНИХ Д│АЛОГ│В ПОСТОЯТИ ГОЛЯКА.
     тИМ  ПАК, ЩО  ВОНА  МЕН│ САМА  ПРИВЕЛА  К│ЛЬКОХ  СВО┐Х ПОДРУГ.  а  Т│ В
ПЛАСТИЦ│ РУХУ БУЛИ ПРОСТО КАЗКОВ│!
     тА  ВСЕ Ж ЯКОСЬ, ОТ НЕ  ПАМ'ЯТАЮ З ЯКО┐ НАГОДИ, А ВСЕ Ж РОЗДЯГНУВ ┐┐. я
САМЕ ТОД│ ЗАНОВО ОПАНОВУВАВ МАЛИНОК ТУШШЮ ОЧЕРЕТИНОЮ ТА ГУСЯЧИМ ПЕРОМ.
     
     лЮДИНА ВОНА БУЛА  ДО  ВСЬОГО Ц│КАВА,  ОТОЖ  │  ПОПРОХАЛА  МЕНЕ ДЕСЬ  НА
ПОЛОВИН│ СЕАНСУ ПОКАЗАТИ ┐Й МАЛЮНОК.
     -  о!  яК ВСЕ  Ч│ТКО...  а  ОТ  мИКОЛА пЕТРОВИЧ ЗАВЖДИ  РОБИВ ЯКОСЬ ВСЕ
ЗАГАДКОВО, НЕДОГОВОРЕНО...
     - а Х│БА ВИ ЗНАЙОМ│ З мИКОЛОЮ пЕТРОВИЧЕМ? вИ Ж НiКОЛИ НЕ ЗГАДУВАЛИ...
     -  мИКОЛА   пЕТРОВИЧ  МАЛЮВАВ   МЕНЕ  БАГАТО  РАЗ│В.  я,  МОЖЛИВО,  БЕЗ
ПЕРЕБ│ЛЬШЕННЯ СКАЗАТИ, ЙОГО ОСТАННЯ  МОДЕЛЬ... з НИМ БУЛО ТАК Ц│КАВО...  В│Н
СТ│ЛЬКИ  ВСЬОГО ЗНАВ... нУ Й ДО ВСЬОГО, ДУЖЕ ПРИ║МНО, КОЛИ ТЕБЕ  МАЛЮ║ ТАКИЙ
МАЙСТЕР "АКТУ", ЯК мИКОЛА пЕТРОВИЧ...
     -  цЕ  ПРАВДА.  кОЛИ  Я  ВЧИВСЯ  В   ХУДОЖНЬОМУ,  ТО  ЗАПРИЯТЕЛЮВАВ  │З
Б│БЛ│ОТЕКАРКАМИ.   вОНИ  Й  ДОЗВОЛЯЛИ  МЕН│  ГОДИНАМИ  КОЛУПАТИСЬ  У  СТАРИХ
ЗАРУБ│ЖНИХ ЖУРНАЛАХ │З  МИСТЕЦТВА. бУЛИ ТАМ ЗНАМЕНИТ│ "сТУД│О", "бУХ АРТ" ТА
ЩЕ Й ВСЯК│ │НШ│.  мАЙЖЕ В КОЖНОМУ НОМЕР│ БУЛО  ПО "НЮШЦ│" гЛУЩЕНКА. гОЛЕНЬК│
ЗОВС│М, У ЧОРНИХ ПАНЧОХАХ, У ЯКИХОСЬ ЛИШЕ ДИВНИХ КАПЕЛЮХАХ. тОД│ ЦЕ ДЛЯ МЕНЕ
БУЛО ВРАЖАЮЧИМ В│ДКРИТТЯМ. бО  ЩЕ З│ ШКОЛИ Я ЗВИК ДО ЙОГО ЧУДОВИХ  ПЕЙЗАЖ│В.
оСОБЛИВО  МЕН│  ПОДОБАВСЯ ОДИН  "аЗОВСЬКЕ МОРЕ" -  ЗЕЛЕН│  ПРОЗОР│  ХВИЛ│  З
ФioЛЕТОВИМИ  В│ДБЛИСКАМИ  НА  ГРЕБЕНЯХ... нУ,  А  ЯКЩО  ПО-ПРАВД│.  ТО  НАС,
ШКОЛЯР│В,  НЕ СТ│ЛЬКИ Ц│КАВИЛА ЙОГО СЛАВА ПЕЙЗАЖИСТА, ЯК ПОСТ│ЙН│ iСТОР│┐  З
ЙОГО НАЩАДКОМ  шУРОЮ. шУРА БУВ  ЧИ  НА КЛАС ЧИ НА  ДВА  ПОПЕРЕДУ МЕНЕ. мАЙЖЕ
ЩОДНЯ  З'ЯВЛЯЛАСЬ  НА ВЕЛИКУ  ПЕРЕРВУ ЙОГО МАТУСЯ. яК  РУДИЙ  МЕТЕОР ВЛ│ТАЛА
мАР│Я  дАВИД│ВНА  В  НАШ  ДОВЖЕЛЕЗНИЙ ТЕМНИЙ КОРИДОР  З ПОСТ│ЙНО  ВКЛЮЧЕНИМИ
ЛАМПОЧКАМИ. в│Д ТИХ  ЛАМПОЧОК  ПУСКАЛА ЗАЙЧИКИ  Д│АМАНТОВИМИ  СЕРЕЖКАМИ.  нА
ШВИДКОМУ КРОЦ│ РОЗКРИВАЛА РЕДИКЮЛЬ │ ВИСМИКУВАЛА  В│ДТ│ЛЯ шУРИН СН│ДАНОК. яК
ПРАВИЛО, ФРАНЦУЗЬКА БУЛОЧКА, РОЗР│ЗНА НАВГАД, ЩЕДРО ВМАЩЕНА МАСЛОМ, А  ЗГОРИ
ТЕЖ ЩЕДРО НАЛОЖЕНЕ ВАРЕННЯ ЧОРНО┐ СМОРОДИНИ.
     - у-У-У! - зДРИГНУЛАСЯ i ПОВЕЛА ПЛЕЧИМА аКТОРКА.
     -  оТОЖ БО! шУРА ТЕЖ ВЕРЕЩАВ: "у-У-УУУУ"  │ КИДАВ МАМ│ В ОБЛИЧЧЯ... нУ.
мАР│Я дАВИД│ВНА П│ДН│МАЛА БУЛОЧКУ - i ТИХЕНЬКО В│ДНОСИЛА В КОРИДОР сАШ│. щОБ
ТОЙ ДОПОМ│Г шУР│ З МАТЕМАТИКИ.
     -  я  ЗНАЮ,  ЩО мАР│Я дАВИД│ВНА ВЕСЬ  ЧАС  БОРОЛАСЬ  │З шУРОЮ. а мИКОЛА
пЕТРОВИЧ НЕ ДУЖЕ М│ШАВСЯ... в│Н МЕН│ САМ РОЗПОВ│ДАВ ТАКУ iСТОР│Ю.  кОЛИ шУР│
БУЛО  РОК│В  ТРИ,  П│ШОВ  В│Н │З  НИМ ДО  ЗООПАРКУ. пОБАЧИВ шУРА ЛОТОШНИЦЮ З
Т│СТЕЧКАМИ. ▓ ЗАТЯВСЯ: "кУПИ, КУПИ!"
     мИКОЛА пЕТРОВИЧ КУПИВ. шУРА  ВРАЗ ┐Х ПОЖЕР. зНОВ КРИЧИТЬ: "кУПИ, КУПИ!"
мИКОЛА  пЕТРОВИЧ  ЩЕ  КУПИВ. шУРА  │ ЦЕ  ВМОЛОВ │ ЗРАЗУ  Ж: "кУПИ,  КУПИ!.."
оБ'┐ВСЯ ДО БЛЮВОТИ Й ПРОНОСУ... лЕДЬ В│ДКАЧАЛИ.
     ▓ мИКОЛА пЕТРОВИЧ, │ мАР│Я дАВИДiВНА ВСЮ Н│Ч  НЕ  СПАЛИ. а ВРАНЦ│ шУРА,
ЯК Т│ЛЬКИ ПРОКИНУВСЯ, ЩОСИЛИ ЗАВОЛАВ: ''хОЧУ Т│СТЕЧОК!!!"
     " тУТ  Я ЗРОЗУМ│В, - СКАЗАВ мИКОЛА пЕТРОВИЧ,  -  ЩО В│Н  БЕЗНАД│ЙНИЙ. ▓
ЩОСЬ ПЕРЕДБАЧИТИ НЕМОЖЛИВО..."
     - цЕ ТОЧНО. кОЛИ ПОМЕР сТАЛ│Н, НАС ВС│Х З│БРАЛИ  В НАЙБ│ЛЬШОМУ КЛАС│. ▓
НАШ  ВИКЛАДАЧ  В│ЙСЬКОВО┐  СПРАВИ  │  Ф│З-РИ   сЕРГ│Й  кАСЬЯНОВИЧ.  ПЛАЧУЧИ,
ПОВ│ДОМИВ  ПРО ТЕ. ПРО ЩО  МИ ВЖЕ  ВС│ ЗНАЛИ. ▓  ТУТ  шУРА  гЛУЩЕНКО  ЩОСИЛИ
ЗААПЛОДУВАВ... я ТОД│ ТАК ЗЛЯКАВСЯ. дУМАВ, ЩО шУРУ ЗАГРЕБУТЬ, А ВС│Х НАС, ЯК
СВ│ДК│В, ЗАТЯГАЮТЬ. бО В МО║МУ РОЗУМ│НН│ ТОД│ шУРА БУВ  ПРОСТО ХУЛ│ГАНОМ,  А
НЕ │Д│ОТОМ. нУ, А ЩО ЙОГО БАТЬКО ЗНАМЕНИТИЙ АГЕНТ нквд, ТО Я Й  НЕ СНИВ. пРО
ТЕ,  ЩО мИКОЛА пЕТРОВИЧ МАВ ПСЕВДО "яРЕМА"  │ БУВ "СЕКРЕТНИМ СОТРУДН│КОМ", А
ПРОСТ│ШЕ -  "СЕКСОТОМ", ВЗНАВ  Т│ЛЬКИ  ДЕСЬ  В  К│НЦ│ ШЕСТИДЕСЯТИХ З  ОДН│║┐
ПЕРЕДАЧ│ "ГОЛОС│В".  в Т│Й ПЕРЕДАЧ│ ГОВОРИЛИ, ЩО "яРЕМА" З ДРУЖИНОЮ  "ПАСЛИ"
ТА "ОП│КАЛИ" вОЛОДИМИРА вИННИЧЕНКА ТА ЙОГО ДРУЖИНУ рОЗАЛ│Ю яК│ВНУ...
     -  нУ,  МЕН│  ЦЬОГО  мИКОЛА  пЕТРОВИЧ  НЕ РОЗПОВ│ДАВ!...  -  зАСМ│ЯЛАСЬ
аКТОРКА.
     - з│ МНОЮ ЩЕ Б│ЛЬШЕ ТОГО  - З│ МНОЮ  мИКОЛА пЕТРОВИЧ Т│ЛЬКИ В│ТАВСЯ.  ▓
ХОЧА БАЧИЛИСЬ │З НИМ МИ ДУЖЕ ЧАСТО, ЖОДНОГО РАЗУ НЕ РОЗМОВЛЯЛИ.
     29. III. 98

небога перекладачки

     яК ПАМ'ЯТАЮ,  В ТОЙ ЧАС ▓ГОР  пЕТРОВИМ Б│ЛЬШЕ ВС│Х  КРУТИВСЯ У  СП│ЛЦ│.
дЕЛЕГАЦ│┐,  ГОСТ│, М│СЦЯ  В  ГОТЕЛЯХ,  МАШИНИ, АВТОБУСИ, КВИТКИ НА ВС│  ВИДИ
ТРАНСПОРТУ.
     я З ▓ГОРЕМ пЕТРОВИЧЕМ БУВ У ПРЕКРАСНИХ СТОСУНКАХ.
     пО  ПЕРШЕ, ▓ГОРЮ пЕТРОВИЧУ ДУЖЕ  ПОДОБАЛИСЬ МО┐ МАЛЮНКИ. оСОБЛИВО ГОЛИХ
Д│ВЧАТ. пО-ДРУГЕ,  В│Н  ЗБИРАВ  КНИГИ ПО МИСТЕЦТВУ.  пО-ТРЕТ║,  В│Н  ВСТИГАВ
ПЕРЕЧИТАТИ ВСЮ ПРЕСУ │ ЗАВЖДИ БУВ У КУРС│ (ДОЗВОЛЕНОМУ) ВС│Х ПОТОЧНИХ СПРАВ.
нУ  А КР│М ТОГО, В│Н ЗАВЖДИ ВИРУЧАВ  МЕНЕ З КВИТКАМИ.  аЛЕ ЦЬОГО РАЗУ КВИТОК
ПОТР│БЕН БУВ МО┐Й ДИВН│Й МОДЕЛ│.
     мЕН│ ТОД│ ДУЖЕ ПОГАНО  ВЕЛОСЯ. пРОТЕ  Я БУВ ВЕСЕЛИЙ │  БАДЬОРИЙ,  БО ДО
МЕНЕ ПРИ┐ХАЛИ ГОСТ│. мО┐ НАЙДОРОЖЧ│ ГОСТ│. ▓ Я ПОВ│В ┐Х ПО СТАРОМУ кИ║ВУ.
     оТОЖ  Б│ЛЯ  сОФ│┐  ВОНА  Й  П│ДКОТИЛАСЬ ДО НАШОГО  МАЛЕНЬКОГО  ГУРТУ. в
БАДЬОРОМУ НАСТРО┐ Я Н│ЧОГО НЕ МАВ ПРОТИ ШЕ ОДН│║┐ СЛУХАЧКИ. нЕ ПАМ'ЯТАЮ, ЩОБ
КОЛИСЬ  ЩЕ  НА  МЕНЕ  З│ЙШЛО  ТАКЕ  НАТХНЕННЯ  ДО ОПОВ│ДОК.  мО┐Х  БАЗАРИНОК
ВИСТАЧИЛО БЕЗ ПЕРЕДИХУ ДО САМ│С│НЬКИХ СУТ│НОК.
     дОМОВИЛИСЬ,  ШО  МАЛЮВАТИМУ  В  КВАРТИР│  ┐┐  Т│ТОНЬКИ.  т│ТОНЬКА  НАЧЕ
ПЕРЕКЛАДАЧКА iЗ Н│МЕЦЬКО┐. а ЗАРАЗ ДЕСЬ У В│ДРЯДЖЕНН│.
     кОЛИ МИ  ПОБАЧИЛИ ОДНЕ ОДНОГО, ТО Я ТАК ЗАРАЗ РОЗУМ│Ю, ПРОСТО СЯЯЛИ В│Д
РАД│СНО┐  ЗУСТР│Ч│.  аЛЕ  КОЛИ  н.  ПЕРЕЙШЛА  ВУЛИЦЮ,  ЗАВЕРНУЛА  ЗА  Р│Г  │
ПОПРЯМУВАЛА  ДО ║ДИНИХ ДВЕРЕЙ  НА ФАСАД│,  ДУМАЮ, ЩО Я ВЖЕ  НЕ СЯЯВ. тО  БУВ
КАГЕБЕШНИЙ БУДИНОК │ БУЛИ 70 РОКИ.
     чЕРГОВА З-ЗА БАР'║РУ МОВЧКИ ПОДАЛА ┐Й  КЛЮЧ. оХАЙНА, АЛЕ ТЕМНА, К│МНАТА
НА  ПЕРШОМУ  ПОВЕРС│.  пОКИ  н. ХЛЮПАЛАСЬ П│Д ДУШЕМ,  Я │З  СУТ│НОК СЕРЕДИНИ
К│МНАТИ  У ТЕАТРАЛЬНИЙ Б│НОКЛЬ ОБДИВИВСЯ  СУПРОТИВН│ В│КНА ЦЬОГО  ЗАМКНЕНОГО
ДВОРУ.  т│ЛЬКИ В  ОДНОМУ  В│КН│  РУХАВСЯ  ЧОЛОВ│К.  мАЙКА,  В│ЙСЬКОВ│ ШТАНИ.
вИЧАВЛЮВАВ КРЕМ │З ТЮБ│КА │ РОЗТИРАВ ПО ВИГОЛЕНИХ ЩОКАХ.
     н. ВИЙШЛА ГОЛЕНЬКА, ЗАЛ│ЗЛА НА КАНАПУ  З НОГАМИ │  ПОЖАДЛИВО  ЗАТЯГЛАСЬ
СИГАРЕТОЮ. мОВ │З ТРУБИ ПУСКАЛА  ДИМ │  З│ СМ│ХОМ РОЗПОВ│ДАЛА ПРО  В│ДВ│ДИНИ
МИНУЛО┐ НОЧ│ РЕСТОРАЦ│┐. пОТ│М ЛЕГКО i НЕВИМУШЕНЕ ПЕРЕЙШЛА ДО СВО┐Х ПРИГОД У
Р│ДНОМУ  п│ТЕР│.  дЕТАЛ│ БУЛИ ВИРАЗНi. чУЛОСЯ З  ТЕМБРУ РОЗПОВ│Д│, ЩО  "кАМА
СУТРУ" ВИВЧАЛА НЕ З МАШИНОПИСУ.
     
     щИРО  СКАЖУ,  МАЛЮВАЛОСЯ  ВАЖКО. нЕ  ЗНАЮ,  ХТО  Б  МАЛЮВАВ  ПРИ  ТАК│Й
"АГ│ТАЦ│┐" КРАЩЕ ЗА МЕНЕ, АЛЕ ВОНА САМА КИНУЛА МЕН│ РЯТ│ВНЕ КОЛО - ПИЯТКА  З
ТРЬОМА  ФРАНЦУЗАМИ. оТОЖ,  ЧИМ  Б│ЛЬШЕ  ВОНА  РОЗПАЛЮВАЛА СЕБЕ  СПОГАДАМИ  З
"КАРТ│НКАМИ", ТИМ Б│ЛЬШЕ ТВЕРЕЗ│ЛА МОЯ ГОЛОВА i ВПЕВНЕН│ШЕ ЙШОВ МАЛЮНОК. а В
НЕ┐  ЦЕЙ  СЛОВЕСНИЙ ВИБУХ  БУВ ЗАВЕРШАЛЬНИМ КРОКОМ  ДО  ПОЧАТКУ  РЕГУЛЯРНОГО
Ф│З│ОЛОГ│ЧНОГО Д│ЙСТВА...
     тАК ШО ПЕРЕЛЮБУ, О РАД│СТЬ, НЕ В│ДБУЛОСЬ...
     аЛЕ МАЛЮНКИ ВИЙШЛИ  ДОБР│. т│ЛЬКИ ОТ  ДЕ ПОД│ЛИСЬ  Т│ МАЛЮНКИ, НЕ ЗНАЮ.
лИШИВСЯ  ПЕРШИЙ НАЧЕРК У  ЗАПИСН│Й  КНИЖЦ│.  б│ЛЬШЕ ┐┐ НЕ  МАЛЮВАВ.  хОЧА ЩЕ
К│ЛЬКА РАЗ│В РАЗОМ │З ДРУЗЯМИ │ ┐┐ ВОДИВ ПО КИ┐ВСЬКИХ КРУЧАХ.
     щОБ  ВСЕ ЗАВЕРШИТИ  КРАСИВО,  ДОВЕЛОСЯ ЗВЕРНУТИСЬ  ПО ДОПОМОГУ ДО ▓ГОРЯ
пЕТРОВИЧА. пРОХАЛА  ДВА  КВИТКИ Н│БИ ДЛЯ  СЕБЕ  │  СВОГО  МАЛОГО БРАТА. дУЖЕ
ПОСП│ШАЛА ДО п│ТЕРА.
     лЮБЯЗНИЙ ▓ГОР пЕТРОВИЧ  ВСЕ ВЛАШТУВАВ ЯКНАЙКРАЩЕ. нАСТУПНОГО ДНЯ  МИ  З
НИМ ЗДИБАЛИСЬ У СП│ЛЦ│.
     - ▓ДУ НА хРЕЩАТИК. зА ЖУРНАЛЬЧИКАМИ...
     ▓  МИ СПУСТИЛИСЬ РАЗОМ ДО МЕТРО. тОД│ ТАМ СТОЯВ УСЬОГО  ОДИН  К│ОСК,  В
ЯКОМУ ПРОДАВАЛИ "│НОЗЕМН│" ЖУРНАЛИ ▓ ГАЗЕТИ.
     -  а! ▓ГОР пЕТРОВИЧ! щО НЕ ЗАХОДИЛИ?..  нУ Н│ЧОГО. вСЕ  ОДНО Я ДЛЯ  ВАС
ЛИШИВ ОСТАНН│Й НОМЕР  "дООКОЛА  ШВЯТА" З  ГАРНЕНЬКИМИ  Д│ВЧАТКАМИ.  оСЬ  ВАМ
"дООКОЛА  ШВЯТА"  │  бЛОКНОТ  АГ│ТАТОРА". пРАВДА, ВИ  МОЖЕТЕ ЙОГО НЕ  БРАТИ,
Т│ЛЬКИ  ЗАПЛАТ│ТЬ...  вИ  КАЖЕТЕ  -ДОРОГО?  зА  ДВОХ  Д│ВЧАТ  РУБЬ  ДВАДЦЯТЬ
-ДОРОГО?.. пО-ПЕРШЕ, ВОНИ  ЗАВЖДИ З ВАМИ, В  КИШЕН│.  пО-ДРУГЕ, ВОНИ  ЗАВЖДИ
ГОЛ│... пРАВДА ЗА Т│ Ж  РУБЬ ДВАДЦЯТЬ  ЗА ПЛЯШКУ  "Б│ОМ│ЦИНУ" ОТАМ  ЗА КАХВЕ
МОЖНА ЗАП│ЗНАТИСЬ  │З ЖИВОЮ.  аЛЕ  П│СЛЯ НЕ┐ У ВАС  МОЖУТЬ БУТИ  ДУЖЕ ПОГАН│
СПОГАДИ... цЕ ВЖЕ. ПО-ТРЕТ║... я ВАС ЩЕ НЕ ПЕРЕКОНАВ?
     - пЕРЕКОНАЛИ,  ПЕРЕКОНАЛИ... - ПОСП│ШИВ  ▓ГОР  пЕТРОВИЧ  ЗАПЛАТИТИ РУБЬ
ДВАДЦЯТЬ │ ЗАБРАТИ ЛИШЕ "дООКОЛА ШВЯТА".
     кОЛИ МИ  З НИМ ПРОЩАЛИСЬ, ▓ГОР  пЕТРОВИЧ ОБОМА РУКАМИ ПОТИС  МОЮ РУКУ │
ПРОНИКЛИВЕ СКАЗАВ:
     - юРОЧКА, ТИ ЗНА║Ш - Ц│ МАЛЮНКИ ПРЕКРАСН│... ▓ МОДЕЛЬ... ТЕЖ.
     25.III.98.
     ледачий к▓т
     ┐ХАЛИ  З  КОНЦЕРТУ  В  ОДН│М  ТРОЛЕЙБУС│.  вИЙШЛИ  ОДНОЧАСНО  НА  ПЛОЩ│
тОЛСТОГО. я СПИНИВ ┐┐ Й КАЖУ:
     - я юР│Й лОГВИН. мАЛЮЮ ВСЕ ПРЕКРАСНЕ. хОЧУ ВАС НАМАЛЮВАТИ.
     - а Я ПРО ВАС ЗНАЮ. мЕН│ РОЗПОВ│ДАЛИ... - ▓ СМ│║ТЬСЯ ПРИЯЗНО.
     - нЕВЖЕ? дЕ?
     - нА ПОБАЧЕНН│ У В' ЯЗНИЦ│...
     - хА! оН КУДИ ПРО МЕНЕ ЧУТКА Д│ЙШЛА... а САМ ДУМАЮ: "нЕ ПОСП│ШАЙ ПИТАТИ
- ЯК ТРЕБА, ТО САМА РОЗПОВ│СТЬ."
     дОМОВИЛИСЬ  ПРО  ЗУСТР│Ч ЧЕРЕЗ ТРИ ДН│. а ЗА ЦЕЙ ЧАС Я ДОМОВИВСЯ З МО┐М
ПРИЯТЕЛЕМ,  ТЕПЕР  В│ДОМИМ НА ВСЮ уКРА┐НУ Л│КАРЕМ, ЩО НА К│ЛЬКА ГОДИН Я МОЖУ
СКОРИСТУВАТИСЬ ЙОГО  ПОМЕШКАННЯМ.  вЛАСНЕ  НЕ  ЙОГО,  БО В│Н  ТАМ  ТИМЧАСОВО
ПЕРЕБУВАВ - ДОГЛЯДАВ i ЗА КВАРТИРОЮ, │ КОТА ГОДУВАВ.
     в│Н  ЗУСТР│В НАС  УЖЕ В  ДВЕРЯХ │  ПОПЕРЕДИВ,  ЩО  ЗА  ТРИ  ГОДИНИ  В│Н
ПОВЕРНЕТЬСЯ
     т│ЛЬКИ  ЗА Л│КАРЕМ  ЗАЧИНИЛИСЯ ДВЕР│, СТЯГЛА З СЕБЕ БЛАКИТНУ СУКОНОЧКУ,
ЧОРНУ  ШОВКОВУ  КОМБ│НАЦ│Ю │  ВМОСТИЛАСЬ  НА КАНАП│. а  НА  КРАЮ КАНАПИ СПАВ
СМУГАСТИЙ КОТЯРА. зРЕШТОЮ, МОЯ
     мОДЕЛЬ СТОМИЛАСЬ ▓ РОЗЛЯГЛАСЬ НА КАНАП│.
     тУТ  КОТЯРА ВСТАВ,  ПОТЯГСЯ,  ПОТЕРСЯ  ВУСАТОЮ  МОРДОЮ ОБ  ┐┐ КОЛ│НА  ▓
ВМОСТИВСЯ В НЕ┐ НА НОГАХ.
     дОВЕЛОСЯ  КОТА ЗНЯТИ │ ПОСТАВИТИ  НА П│ДЛОГУ.  мАЛЮВАВ ТЕПЕР ВЖЕ мОДЕЛЬ
ЛЕЖАЧУ. к│Т ВАЖКО ВИСТРИБНУВ НА КАНАПУ │ ЗНОВ ВМОСТИВСЯ В НЕ┐ НА СТЕГНАХ.
     дОВЕЛОСЯ ВИКИНУТИ КОТА ДО КУХН│. кОТЯРА ОБРАЖЕНО │ ХРИПКО ПОНЯВЧАВ ТА Й
ЗАМОВК. оДИН ЗА ДРУГИМ П│ШЛИ К│ЛЬКА НАЧЕРК│В ЧОРНИЛЬНОЮ РУЧКОЮ.
     нАРАЗ УГОР│ ЩОСЬ  ХРУСНУЛО, ДЗЕНЬКНУЛО. оБЕРТАЮСЬ ДО ШИРОКОГО  СВ│ТЛОГО
В│КНА. з  ОДНОГО  БОКУ ШТОРА  В│Д│РВАЛАСЯ. нА Н│Й ЗАВИС КОТЯРА │  ПЕРЕЛЯКАНО
НЯВЧАВ. дОВЕЛОСЯ СТАВИТИ СТ│ЛЬЦЯ │ ЗН│МАТИ КОТА. кИНУВ ЦЕ ЛЕДАЩО НА КАНАПУ │
ВОНО СТАЛО НА ЧОТИРИ ЛАПИ │ НЕ ЗРУШИЛОСЬ.
     тОД│  УКРУТИВСЯ КАЛАЧИКОМ  Б│ЛЯ  мОДЕЛ│  │ СОЛОДКО ЗАМУРКОТ│В...  тЕПЕР
МОЖНА БУЛО ДОБРЕ ПОПРАЦЮВАТИ... АЛЕ ВИЙШОВ ЧАС.
     т│ЛЬКИ  ВСТИГЛА  мОДЕЛЬ ПРИЧЕПУРИТИСЬ У  ВАНН│Й,  ЯК  КЛАЦНУВ  ЗАМОК  │
ВСТУПИВ М│Й ПУНКТУАЛЬНИЙ ПРИЯТЕЛЬ.
     - дО РЕЧ│, ЯК ВАШОГО КОТА ЗВАТИ? - пРОНИКЛИВЕ СПИТАЛА мОДЕЛЬ.
     - в│Н НЕ М│Й. МО┐Х ДРУЗ│В... кУЗЯ. кУЗЯ! -пОКЛИКАВ Л│КАР.
     
     кОТЯРА НАШОРОШИВ ВУХА, КЛ│ПНУВ ОДНИМ ОКОМ │ ЗАРАЗ ЖЕ ЗНОВ ЗАПЛЮЩИВ.
     тОД│  Л│КАР ВЗЯВ КОТА ЗА ПЕРЕДН│ ЛАПИ │ ПЕРЕВЕРНУВ НА СПИНУ. -  оТАКО Й
ЛЕЖАТИМЕ, ПОКИ Я ПОВЕРНУСЯ │З МАГАЗИНУ З РИБКОЮ.
     мИ  ПРОЙШЛИСЯ   ДО  ТРОЛЕЙБУСНО┐  ЗУПИНКИ,  ВИПРОШАЛИСЬ  │З  мОДЕЛЛЮ  │
ПОВЕРНУЛИСЯ ВЖЕ ВДВОХ ДО ПОМЕШКАННЯ.
     зДОРОВЕННИЙ  СМУГАСТИЙ  К│Т  кУЗЯ  ЛЕЖАВ У  Т│Й  САМ│Й  ПОЗ│ НАВЗНАК │З
П│ДНЯТИМИ ЛАПАМИ.
     р.  8. з мОДЕЛЛЮ МИ ШЕ НЕ  ОДИН РАЗ БАЧИЛИСЬ, АЛЕ ЧИМДАЛ│  МЕН│ СТАВАЛО
НЕЗАТИШН│ШЕ  З ┐┐  ОТОЧЕННЯМ.  нЕ  КАЖУ Н│ЧОГО ПОГАНОГО  ПРО  Ж│НОЦТВО. а ОТ
МОЛОДИКИ  ДУЖЕ  ВЖЕ БУЛИ  НАТРЕНОВАН│,  НАКАЧАН│, А  Л│ТН│  ЧОЛОВ│КИ ЗАНАДТО
ВВ│ЧЛИВ│ Й УВАЖН│ ДО КОЖНОГО МОГО СЛОВА. вЗАГАЛ│ ДО МО║┐ ПЕРСОНИ.  яК ВСЯКИЙ
СТРАНН│Й. Я ЦЕ  В│ДЧУВ НАВ│ТЬ РАН│ШЕ, Н│Ж  МЕНЕ ПОЧАЛИ  ПО-СПРАВЖНЬОМУ БРАТИ
П│Д ЗЯБРА... а  ТУТ ШЕ ТАК ДОБРЕ ОБСТАВИНИ  СКЛАЛИСЬ,  ЩО  Я НА  ПАРУ  РОК│В
ПОЛИШИВ "МАТЬ ГОРОД│В рУСЬКИХ"...
     кОЛИ,  ЗРЕШТОЮ, ПОВЕРНУВСЯ, ТО Л│КАР СКАЗАВ МЕН│, ЩО  К│Т кУЗЯ ЗАХВОР│В
НА ЧУМКУ │ ЙОГО ДОВЕЛОСЬ ПРИСПАТИ.
     а З мОДЕЛЛЮ Я Б│ЛЬШЕ НЕ ЗУСТР│ЧАВСЯ...

     

     

Last-modified: Mon, 17 Sep 2001 06:44:33 GMT
Оцените этот текст: