  ДО  НИХ
ПРИР│ВНЯТИСЯ...
     - хЕ-ХЕ! дАЛЕКО КУЦОМУ ДО ЗАЙЦЯ...
     - н│! цЕЙ ВИБ'║ТЬСЯ  НАГОРУ. дЕ НА СВО║МУ ЧЕРЕВ│ ПРОПОВЗЕ, ДЕ НА  ВАШИХ
ГОРБАХ ВИ┐ДЕ,.. - СКАЗАВ лЯХ │ ЗАМОВЧАВ. ▓ Б│ЛЬШЕ Н│ СЛОВА.
     ▓НШ РОБ│ТНИКИ ЩЕ  ЗА ЩОСЬ ЛАЯЛИ ДЯДЬКА, АЛЕ ОСТАНН│ СЛОВА, ЩО ЧУВ КР│ЗЬ
СОН МАЛИЙ, БУЛИ СЛОВА бУДОГО:
     - нАБРИДЛО  МЕН│ КОРЖ│  ПЕКТИ.  п│ДУ  ДО ГОРОДНИКОВО┐ СЛУЖНИЦ│, ПОПРОШУ
КОВША ЗАКВАСКИ. ▓ ВИПЕЧУ ДОБРИЙ ХЛ│Б ЖИТН│Й.
     тА  НАСТУПНОГО  ДНЯ, ЩЕ НА  САМ│М  СВ│ТАНКУ  ПРИ┐ХАВ  ВЕРХИ  ГОРОДНИК │
ЗАГАДАВ  УС│М ПОСП│ШАТИ НА пОД│Л ТА ВАНТАЖИТИ ПЕРЕПАЛЕНИЙ ВАПНЯК │ ВОЗИТИ ДО
БУДОВИ сОФ│┐.
     ▓ Ц│ЛИЙ ДЕНЬ п│ВНИК БУВ САМ НА ГОСПОДАРСТВ│.
     нАВ│ТЬ КАШУ ЗВАРИВ.
     хОЧ  БУЛА  КАША НЕДОСОЛЕНА  │ ВУГ│ЛЛЯ В НЕ┐  ЧИМАЛО НАЛЕТ│ЛО, ┐ЛИ ВС│ З
НАСОЛОДОЮ │ МОВЧКИ. оДИН Т│ЛЬКИ бУДИЙ НЕВДОВОЛЕНО ЗАУВАЖИВ.
     - вУГ│ЛЛЯ ЗАБАГАТО В ЦЬОМУ ВАРЕВ│.
     -  а ТЕБЕ Н│ХТО  НЕ ПРИМУШУ║  ┐СТИ  ВУГ│ЛЬ!  -  гОСТРО ЗАУВАЖИВ  ДЯДЬКО
п│ВЕНЬ, КЛ│ПАЮЧИ  ЗАПАЛЕНИМИ  ЧЕРВОНИМИ ПОВ│КАМИ. - зАМОЧУЙ ЯЧМ│НЬ НА  КАШУ.
гРИБ│В  НЕ  ЖАЛ│Й. вРАНЦ│  СХОДИ  ДО  ГОРОДНИКА. йОГО  КЛЮЧНИЦЯ  ТОБ│  ДАСТЬ
ЗАКВАСКУ НА  ХЛ│Б. зАВТРА БОЖИЙ ДЕНЬ  -  НЕД│ЛЯ. пРАЦ│ НЕ БУДЕ. т│ЛЬКИ КОНЕЙ
ПОЖЕНЕТЕ  НА лИБ│ДЬ ВИПАСАТИ. гОРОДНИК СКАЗАВ,  ЩО НАМ ДОЗВОЛИЛИ ВИПАСАТИ НА
Л│ВОМУ  БЕРЕЗ│ лИБЕД│.  а  лЯХ │  н│МЕЦЬ П│ДУТЬ ДО  ГОРОДНИКА НА  ПОДВ│Р'Я │
СИД│ТИМУТЬ У НЬОГО В КОЛОДКАХ...
     вС│ ЗАСТИГЛИ, ПРОСТО ОТЕТЕР│ЛИ.
     пЕРШИМ П│ДНЯВ ГОЛОС тАЛЕЦЬ.
     - п│ВНЮ! тИ... ТИ ЩО ВИГАДУ║Ш? у БОЯРИНА ВОНИ В КОЛОДКАХ НЕ СИД│ЛИ!
     -  у  БОЯРИНА  ДОБР│  ЛОВЧ│  ПСИ  │  ВО┐НИ  ║,  В│РН│  ХОЛОПИ  ║.  пУЩ│
ДРЕВЛЯНСЬК│,  БОЛОТА ЧУЖОГО НЕ ПРИХОВАЮТЬ. а В МЕНЕ ПЕС ТА МАЛИЙ ХЛОПЧИК. оТ
│  ВСЯ МОЯ ЧЕЛЯДЬ. яК П│ДУТЬ  БРАНЦ│ │ СХОВАЮТЬСЯ В ЗЕМЛЯК│В ТА ЗНАЙОМИХ. бО
ВОНИ СОБ│ ЗАЖИЛИ  ПРИЯТЕЛ│В ЗА ОКАЯННОГО сВЯТОПОЛКА. ▓ ТОД│ МЕН│ ВС│  ДН│  З
ВАМИ З РАБСЬКОГО  КОРИТА  СЬОРБАТИ │ БОЯРСЬКУ РУКУ ЛИЗАТИ?! нЕ  ТОМУ Я В│РНО
СЛУЖУ БОЯРИНУ, ЩОБ  ЗАВЖДИ ГНУТИСЬ, А ТОМУ, ЩО Я БОРЖНИК ЙОМУ. в│ДРОБЛЮ ЙОМУ
БОРГ │ ТОД│  ВС│ ВИ ХОЧ В  │Р│Й ЛЕТ│ТЬ, ЯК КРИЛА  МА║ТЕ. ▓  ПАЛЬЦЕМ НЕ РУШУ,
ВУСТА НЕ ОТВЕРЗНУ! вИ МЕНЕ ЗРОЗУМ│ЛИ?! - гОСТРО СПИТАВ У лЯХА │ н│МЦЯ.
     т│ ЗАКИВАЛИ. н│МЕЦЬ ПОК│РНО, ПОКАЗУЮЧИ ВС│М ВИДОМ, ЩО РОЗУМ│║ ОБСТАВИНИ
│ ЖОРСТОКИЙ НАКАЗ. а лЯХ ХОЧ │ КИВАВ, ТА НЕ СТРИМАВСЯ.
     - тИ ║СТЬ ЖОРСТОКИЙ КАТ!
     -  нЕ ГН│ВИ МЕНЕ, лЯШЕ! нЕ  З  ОХОТИ ДАВЛЮ ТЕБЕ. тО МО┐МИ РУКАМИ БОЯРИН
ТЕБЕ ДЕРЖИТЬ!..
     мАЛИЙ  ПРОКИНУВСЯ, БО В│ДЧУВ, ЩО  ДЯДЬКО п│ВЕНЬ ДИВИТЬСЯ  НА НЬОГО. в│Н
РОЗКЛ│ПИВ ПОВ│КИ -  Д│ЙСНО, В  РОЗЧИНЕНИХ ДВЕРЯХ СТОЯВ  ДЯДЬКО  │ ПРОНИЗЛИВО
ДИВИВСЯ НА ХЛОПЧИКА.
     пОКИ  бУДИЙ  ВАРИВ  КАШУ,  ДЯДЬКО  │  НЕБ│Ж  ВИКУПАЛИСЬ  У  ТЕПЛИХ,  НЕ
СКАЛАМУЧЕНИХ СТРУМЕНЯХ лИБЕД│. рОСА  ПЕКЛА ХОЛОДОМ НОГИ, А НАД ПЛЕСОМ СЛАВСЯ
ТУМАН.
     з КУЩ│В ВЕРБОВИХ, З ТЕРНОВИХ ЗАРОСТЕЙ НА ПАГОРБАХ СОЛОВ'┐НА П│СНЯ БИЛА,
ТЬОХКАЛА, АЖ В ГОЛОВ│ НАМОРОЧИЛОСЬ.
     дЕСЬ │З ЗАРОСТЕЙ БОЛОТНИХ ПРОР│ЗАВСЯ Н│ЖНИЙ ГОЛОС ОЧЕРЕТЯНКИ, │ ЗДАЛЕКУ
НЕСЛОСЬ НАСТИРЛИВЕ ТЕРКОТ│ННЯ ДЕРКАЧИКА.
     дЯДЬКО п│ВЕНЬ УТЕР Т│ЛО  │ ЛИЦЕ ДОВГИМ РУШНИКОМ, ПОТ│М ОБТЕР ТРЕМТЯЧОГО
НЕБОЖА.
     - сПАТ-ТИ Х-Х-ХОЧЕТЬСЯ! - цОКОТ│В ЗУБАМИ ХЛОПЧИК.
     а ДЯДЬКО МОВЧКИ НАТЯГУВАВ СВ│ЖУ, ВИШИВАНУ ЧЕРВОНИМ, СОРОЧКУ.
     ▓З КОМ│РЧИНИ, З-П│Д РИБАЛЬСЬКИХ СНАСТЕЙ ДЯДЬКО ВИТЯГ СВО┐ ПРИПАСИ - ДВА
ГЛЕКИ МЕДУ,  ГОЛОВУ  ВОСКУ │  ЩЕ  ЩОСЬ  У  М'ЯКОМУ  ЛИПОВОМУ  КОШЕЛ│.  мАЛИЙ
ЗДОГАДАВСЯ,  ЩО ТО ХУТРО.  сАМ ДЯДЬКО НЕ ┐В │  МАЛОМУ НЕ ДОЗВОЛИВ,  А Т│ЛЬКИ
ВОДУ ПИВ, ПОКИ ВС│ СН│ДАЛИ. пОТ│М В│Н КИВНУВ лЯХОВ│ Й н│МЦЕВ│, │ ВОНИ ВИЙШЛИ
З-ЗА СТОЛУ.
     зАЛОГА ПРИ БРАМ│ ЗДИВОВАНО ВИБАНЬЧИЛАСЬ  НА ДЯДЬКА, ЩО ЙШОВ ПОЗАДУ ДВОХ
ЧУЖИНЦ│В З РОГАТИНОЮ │ СОКИРОЮ ЗА ПОЯСОМ, А ЗА НИМ ПЛУГАНИВСЯ СОННИЙ ХЛОПЧИК
З ВЕЛИКИМ БЕРЕСТЯНИМ КОРОБОМ ЗА ПЛЕЧИМА.
     лИШИВШИ  ПОЛОНЕНИХ  │  ЗБРОЮ  В ГОРОДНИКА,  ДЯДЬКО  │  НЕБ│Ж  КРОКУВАЛИ
НЕКВАПНО Х│ДНИКАМИ  вЕРХНЬОГО м│СТА.  вУЛИЦ│  БУЛИ Р│ВН│ ТА  ВУЗЬК│,  МОЩЕН│
ДУБОВИМИ КОЛОДАМИ. вЗДОВЖ  ВУЛИЦЬ ТЯГЛИСЯ ПАРКАНИ СОСНОВ│ Й БЕРЕЗОВ│, ДУБОВ│
ТА КЛЕНОВ│.
     пРОТЕ НЕ  НА  ВС│Х ПОДВ│Р'ЯХ  ЧУЛОСЬ  ЖИТТЯ, НЕ НАД  УС│МА МОВНИЦЯМИ ТА
│СТОБКАМИ ВИЛИСЬ ДИМИ. рАЗ ПО РАЗ РОЗПИСАН│,  ОЗДОБЛЕН│ │  Р│ЗЬБОЮ, │ ФАРБОЮ
БУД│ВЛ│  МАЛИ  ЗАКРИТ│  ДОШКАМИ  В│КОННИЦ│,  А  ПЕРЕД  ВОР│ТЬМИ   НА  СТЕЖЦ│
ПРОБИВАВСЯ ПУХНАСТИЙ СПОРИШ.
     - дЯДЬКУ! чОГО Ц│ ДВОРИ МЕРТВ│? у кИ║В│ ПОШЕСТЬ БУЛА?!
     -  нЕ  ПОШЕСТЬ,  А  ЛЯДСЬКИЙ  КОРОЛЬ  бОЛЕСЛАВ,  ЯК  Т│КАВ  │З ОКАЯННИМ
сВЯТОПОЛКОМ  │З кИ║ВА, ЗАБРАВ СОБ│  У  ПОЛОН НЕ СМЕРД│В  ПРОСТИХ,  А  ТИСЯЧУ
КИ┐ВСЬКИХ БОЯР! тЕПЕР ВОНИ ДАЛЕКО В ПОЛОН│ СИДЯТЬ!
     - а ДЕ Ж ┐Х ТУТ ТИСЯЧА НАЗБИРАЛАСЯ? - мАЛИЙ АЖ СПИНИВСЯ │ РОТА РОЗКРИВ.
     - нУ? чОГО СПИНИВСЯ? мИ ДО ЗАУТРЕН│ ЙДЕМО - ТАМ ┐Х │ ПОБАЧИШ.
     вОНИ ПОМИНУЛИ ВЕЛИКУ ПЛОЩУ, ОГОРОДЖЕНУ  ГОСТРИМ ПАКОЛЛЯМ. з-ЗА  ГОСТРИХ
ПАКОЛ│В  ВИЗИРАЛИ  РОЖЕВО-С│Р│  ТА РОЖЕВО-Б│Л│  МУРИ, ВИВЕДЕН│  НА  ЛЮДСЬКИЙ
ЗР│СТ.
     дЯДЬКО ПРИТИШИВ КРОКИ │ НЕ СТРИМАВСЯ.
     - оЦЕ СЮДИ МИ ВОЗИЛИ ВЧОРА  ВАПНЯК! йОГО ТЕПЕР ГАСЯТЬ У ЯМАХ...  бАЧИШ,
ЯК БИ Б│ЛИЙ ДИМ КЛУБОЧИВСЯ? оТО,  ЗНАЙ, ТАМ У ЯМАХ ВАПНО  ГАСИТЬСЯ. яК ВАПНО
ЩЕ НЕ  ВИГАСИЛОСЬ  │  ТУДИ В  ЯМУ ЩОСЬ  ЖИВЕ КИНУТИ, ТО ВАПНО  ЙОГО  З'┐СТЬ,
РОЗЧИНИТЬ │ СЛ│ДУ НЕ ЛИШИТЬСЯ.
     - ▓ В│Д К│СТОК Н│ЧОГО?!
     - ▓ В│Д К│СТОК! - сТВЕРДИВ ДЯДЬКО...
     вОНИ ВИЙШЛИ ДО БРАМИ вОЛОДИМИРОВОГО м│СТА ЯКОСЬ НЕСПОД│ВАНО. зВЕРНУЛИ У
ЗАВУЛОК Л│ВОРУЧ - │ ЗРАЗУ ПЕРЕД БРАМОЮ МУРОВАНОЮ З  КАМЕНЮ  │ ЦЕГЛИ  ПЛИНФИ,
ЗАТИНЬКОВАНОЮ │ ПОБ│ЛЕНОЮ ЯКОЮСЬ,  АЖ НАЧЕ РОЖЕВОЮ, КРЕЙДОЮ. тА Й РОЗПИСАНОЮ
ДИВНИМИ В│ЗЕРУНКАМИ Р│ЗНОГО З│ЛЛЯ ПОНАД САМИМИ СТУЛКАМИ ВОР│Т.
     пРОЙШЛИ ПО ДЗВ│НКИХ ПЛАХАХ П│ДЙОМНОГО МОСТА │ СТАЛИ ПЕРЕД ВАРТОЮ.
     вОРОТАР│, ПРИ ЗБРО┐ │ В ЛУСКАТ│М БРОНЬОВ│М ОБЛАДУНКУ СПИТАЛИ:
     - хТО ТАК│? кУДИ ЙДЕТЕ?
     - я п│ВЕНЬ, НА │М'Я пАВЛО, │З ЗЕМЕЛЬ вРУЦЬКИХ...
     - дРЕВЛЯНИ?
     - аГА. а ЦЕ  М│Й НЕБ│Ж, п│ВНИК. ▓ДЕМО НА ЗАУТРЕНЮ  ДО СОБОРУ  пРЕСВЯТО┐
бОГОМАТЕР│.  а В КОРОБ│ ЖЕРТВА ПОПИНАМ. нА МЕНЕ ЧАР│ВНИЦЯ ЗАКЛЯТТЯ  ВЧИНИЛА.
хОЧУ В бОГОРОДИЦ│ ЗАХИСТУ ПРОСИТИ...
     - а ЩО СИЛЬНА ЧАРОД│ЙКА? - сПИТАВ ДРУГИЙ ВАРТОВИЙ, ПЕВНО, ДОБР│ШИЙ, Н│Ж
ПЕРШИЙ.
     -  мОЛОДА │  МА║ БАГАТО СИЛИ ЧАРОД│ЙСЬКО┐. -  в│ДКАЗАВ  ДЯДЬКО, ХИТАЮЧИ
РОЗПАЧЛИВО ГОЛОВОЮ.
     - мЕН│ Б ТАКУ ЧАРОД│ЙКУ, ЩОБ ОДНУ Д│ВКУ ПРИВОРОЖИТИ. чУ║Ш,  сТЕПАНЕ,  А
ПРОПУСТИ ЦЬОГО СМЕРДА, НЕХАЙ │ДЕ.
     пЕРШИЙ, НЕ ГОВОРЯЧИ Н│ЧОГО, ПОКАЗАВ РУКОЮ: "▓Д│ТЬ".
     а  ЯК ВСТУПИЛИ  ВОНИ  ДО вОЛОДИМИРОВОГО м│СТА, ТАК  ЗДАЛОСЬ МАЛОМУ,  ЩО
ПОТРАПИЛИ ВОНИ У ТУ КАЗКУ, ЯКУ РОЗПОВ│ДАВ ПРАПРА-ПРАД│Д, ПРАБАБИН ДЯДЬКО, ЯК
ВОНИ ХОДИЛИ ПОХОДОМ НА цАРГОРОД ПРОТИ ГРЕК│В.
     у вОЛОДИМИРОВ│М м│СТ│ БУЛИ НЕ Т│ЛЬКИ ВИСОК│ КАМ'ЯН│ ПАЛАЦИ, ВИБ│ЛЕН│ ТА
РОЗПИСАН│ ДИВНИМ  УЗОРОЧЧЯМ,  А БУЛИ Й  ТАК│ КАМ'ЯН│ ПАЛАЦИ, ПРИКРАШЕН│ НАЧЕ
САМОЦВ│ТАМИ, ЩО ПЕРЕЛИВАЛИСЬ, │СКРИЛИСЬ, НАЧЕ ВЕСЕЛКА НА СТ│НУ ВПАЛА.
     ▓ ЦЕРКОВ БУЛО НА КОЖНОМУ РОЗ│.
     а  ЯК  ВОНИ ВИЙШЛИ  НА  ШИРОКИЙ МАЙДАН,  ДЕ  ЗБИРАЛИСЬ КУПЦ│ З  ДОРОГИМ
КРАМОМ, ТО  ПОБАЧИВ  п│ВНИК ЧОТИРЬОХ М│ДНИХ КОНЕЙ,  ПОЗЕЛЕН│ЛИХ В│Д ЧАСУ.  ▓
СТОЯЛИ ВОНИ НА ПАГОРБ│ НАД  ТОРЖИЩЕМ, НАЧЕ ЖИВ│. тАК│ ВОНИ БУЛИ ПРАВДИВ│, ЩО
НЕ ЗДАВАЛОСЬ, ЩО ВОНИ ЗАРАЗ П│ДУТЬ, А ЗДАВАЛОСЬ, ЩО ВОНИ  ВЖЕ ЙДУТЬ,  Т│ЛЬКИ
ЦОКОТУ НЕ ЧУТИ. мАЛИЙ В│Д ЗАХВАТУ ЗАПЛЕСКАВ У ДОЛОН│.
     -  тИ-Х-ХО!  -  зАСИЧАВ  ДЯДЬКО,  ШАРПАЮЧИ  ЙОГО  ЗА  РУКАВ.  вЖЕ  ВОНИ
П│ДСТУПАЛИ  ДО  ВОР│Т,  ЩО  В ТРЕТ│Й  ОБОРОНН│Й  СТ│Н│  М│СТА, ЗА ЯКОЮ  БУЛА
кИ┐ВСЬКА ГОРА З УС│МА КНЯЗ│ВСЬКИМИ ПАЛАЦАМИ ТА ЦЕРКВОЮ бОГОРОДИЦ│.
     кОЛИ ДО НИХ П│ДСТУПИВ ПОПИН.
     дОВГОВОЛОСИЙ,  ЧОРНОБОРОДИЙ  │  ДУЖЕ  СМАГЛЯВИЙ  ПОПИН  Н│С   НА  РУКАХ
ЗДОРОВЕННУ СТЕРЛЯДИНУ.
     в│Н РОЗПИТАВ РОДИЧ│В ПРО ┐ХН│ ТУРБОТИ.
     дЯДЬКО п│ВЕНЬ │ НЕБ│Ж ПОСП│ШИЛИ ЗА НИМ. дЯДЬКО п│ВЕНЬ  У ПОКЛОН│ НИЗЬКО
СХИЛИВСЯ │ ПОПРОХАВ.
     - оТЧЕ! дАВАЙ Я ТОБ│ РИБУ ПОНЕСУ.
     - я САМ, САМ, - В│ДТРУТИВ ЙОГО ПОПИН. - а ЩО В КОРОБ│?
     - в│СК НА СВ│ЧКИ.  мЕД  У ГЛЕКАХ. ▓ ГОРНОСТА║В│ ТА КУН'┐ ШКУРКИ.  цЕ НА
ЦЕРКВУ, БО В МЕНЕ Н│ СР│БЛА, Н│ ЗЛАТА НЕМА║.
     - а ЧОГО ПРОСИШ?
     - щОБ МЕНЕ СЛУХАЛИ ХОЛОПИ НА  БУДОВ│ ХРАМУ, ЩОБ КОН│ БУЛИ  ЗДОРОВ│, ЩОБ
ГОРОДНИК БУВ ДО МЕНЕ ЛАСКАВИЙ, ЩОБ  Я БОЯРИНУ БОРГ В│ДДАВ, ЩОБ  лЯХ │ н│МЕЦЬ
НЕ ВТЕКЛИ, ЩОБ У МЕНЕ БУВ ДОБРИЙ К│НЬ, │ ЩОБ МЕНЕ КНЯЗЬ НА СЛУЖБУ ВЗЯВ...
     чОРНОВИДИЙ ПОПИН УВАЖНО Й НАЧЕ СП│ВЧУВАЮЧИ, ЯК  ОТО ДОРОСЛ│, ПОБЛАЖЛИВО
СЛУХАВ ДИТЯЧ│ ЗАБАГАНКИ.
     -  бАГАТОСЛ│В'Я МАРНЕ. тРЕБА ПРОСИТИ, ЩОБ бОГОРОДИЦЯ ВИБАЧИЛА ТОБ│ ТВО┐
ГР│ХИ │ ПОМОГЛА ТОБ│  │ ЗАХИСТИЛА  ТЕБЕ  ПО  ВС│ ДН│. мОЛИТИСЬ ТРЕБА ЩИРО, З
В│РОЮ │ БЕЗ СУМН│ВУ, З ПОВНОЮ ПОКОРОЮ. мОЛИТИСЬ ТРЕБА ЗАВЖДИ │ ЗА НАТХНЕННЯМ
сВЯТОГО дУХА. аМ│НЬ!
     дЯДЬКО ВИТЯГ ГЛЕК МЕДУ З КОРОБА │ ПРОСТЯГНУВ ПОПИНОВ│.
     -  дЯКУЮ, СИНУ М│Й!  я СОЛОДКОГО НЕ  ВЖИВАЮ. нЕСИ ВСЕ  В  ХРАМ │ В│ДДАЙ
ОТЦЕВ│ сИМЕОНУ. ▓ ЩИРО ПОМОЛИСЬ, │ ТОБ│ ПОЩАСТИТЬ. ▓Д│ТЬ!
     ▓  П│П  ПЕРЕХРЕСТИВ  │  П│ДШТОВХНУВ  НА  ШЛЯХ,  ЩО  В│В  ДО  ВЕЛИЧНОГО,
МОГУТНЬОГО ХРАМУ.
     мАЛИЙ  СТУПИВ  ДО  ХРАМУ,  ВИСОКО  ЗВ│ВШИ   ВГОРУ   ОЧ│  │  НАМАГАЮЧИСЬ
РОЗДИВИТИСЬ В│ЗЕРУНКИ НАД В│КНАМИ НЕЙМОВ│РНО┐ ВЕЛИЧИНИ.
     аЛЕ ТАК  СТАЛОСЬ, ЧИ КОРЧ З НИМ  ПРИЧИНИВСЯ, ЧИ В│Д ХВИЛЮВАННЯ, ЩО ЙОГО
НОГА НА ГЛАДЕНЬКОМУ КАМЕН│ СП│ТКНУЛАСЬ, ПЕРЕЧЕПИЛАСЬ,  АЛЕ В│Н ЛЕДЬ-ЛЕДЬ  НЕ
ВПАВ,  ▓  ТОД│ ГЛЯНУВ  УНИЗ.  ▓  ПОБАЧИВ - ОБАБ│Ч  ЧИСТО┐,  МЕТЕНО┐, МОЩЕНО┐
БРИЛАМИ СВ│ТЛОГО  КАМЕНЮ  ДОРОГИ СИД│ЛИ  Й СТОЯЛИ  СТРАШН│ ПОТВОРИ. лЮДИ БЕЗ
РУК, ЛЮДИ БЕЗ Н│Г, ЛЮДИ БЕЗ ОЧЕЙ, ЛЮДИ БЕЗ ВУХ, ЛЮДИ З ОБТЯТИМИ НОСАМИ, ЛЮДИ
З ВИРАЗКАМИ НА  ПОКАЛ│ЧЕНИХ  К│НЦ│ВКАХ. гОРБАТ│, СОПЛИВ│, КЛИШОРУК│,  КРИВ│.
уС│ ВИСТАВЛЯЛИ НАВМИСНЕ, НА ОГЛЯД, СВО║ КАЛ│ЦТВО, НАЧЕ ДОРОГУ ПРИКРАСУ.
     вОНИ  ПРОТЯГЛИ ДО Х│ДНИКА  СВО┐ УВ│ЧН│ РУКИ,  ХВОРИМИ СМАЖНИМИ  ВУСТАМИ
БЛАГАЛИ, МОЛИЛИ, ВИМАГАЛИ ПОДАЯННЯ.
     - дЯДЬКУ, ХТО ВОНИ?! - сКРИКНУВ п│ВНИК, ВЧЕПИВШИСЬ У ДЯДЬКОВУ РУКУ.
     - х│БА НЕ БАЧИШ? сТАРЦ│. - бАЙДУЖЕ В│ДКАЗАВ ДЯДЬКО п│ВЕНЬ.
     - а ТИ КОЛИ ┐Х БАЧИВ?
     - бАЧУ ВПЕРШЕ, А ЧУВ БАГАТО.
     - а  Я ПРО ЦЕ В  СВО║МУ ЖИТТ│  Н│КОЛИ НЕ ЧУВ, А БАЧУ ВПЕРШЕ!  - лЕДЬ НЕ
КРИЧАВ п│ВНИК, З ОСТРАХОМ ПРИДИВЛЯЮЧИСЬ  ДО ЧУЖОГО ГОРЯ │ ВБОГОСТ│. - а ЧОГО
ВОНИ  ТАК│?! чОГО ВОНИ ТУТ СИДЯТЬ?! х│БА НЕМА║ КОМУ ┐Х ДОГЛЯДАТИ?! а ДЕ ┐ХН│
РОДИЧ│?! - нЕ ЗАСПОКОЮВАВСЯ п│ВНИК.
     - тИХО! - дЯДЬКО п│ВЕНЬ ШАРПОНУВ ЗА РУКУ ТАК, ЩО ЛЕДЬ КОРОБ  НЕ ЗЛЕТ│В.
- мОВЧИ! мИ ПЕРЕД ХРАМОМ.
     ▓ ПОЧАВ ХРЕСТИТИСЬ. п│ВНИК ЗА НИМ.
     дЯДЬКО п│ВЕНЬ СПИТАВ  У СЛУЖКИ ПРИ ДВЕРЯХ, КОМУ МОЖНА ЗАМОВИТИ МОЛИТВУ,
│ ТОЙ В│Д│СЛАВ ┐Х У Б│ЧНИЙ ПРОХ│Д.
     вОНИ  ЙШЛИ  МЕЖИ  СТОВП│В  КОЛЬОРОВИХ  КАМЕН│В.   нЕБАЧЕНИМ  Н│КОЛИ  ЩЕ
РОЗМА┐ТТЯМ ВИБЛИСКУВАЛИ МОЗА┐ЧН│ В│ЗЕРУНКИ.
     пОПИН,  ЩО ЗВАВСЯ сИМЕОН, БУВ ШИРОКОПЛЕЧИЙ  М│ЦНИЙ ЧОЛОВ│К, З ДОВГИМ  │
М'ЯКИМ, ЯК У Д│ВЧИНИ, ВОЛОССЯМ, ПРИВ│ТНО ЗУСТР│В п│ВНЯ.
     - дОБРЕ ЧИНИШ, СИНУ М│Й, ЩО  ПРИЙШОВ ДО НАШОГО ХРАМУ. оСОБЛИВО РАД│СНО,
ЩО ТИ  З ДРЕВЛЯНСЬКИХ ПУЩ. а ТАМ У ВАС ЩЕ ПРЕБАГАТО ПОГАНСТВА ТА ВОЛХОВАННЯ.
дОБРЕ, ЩО  ТЕБЕ гОСПОДЬ СПОДОБИВ, вС│ ТВО┐ ПОБАЖАННЯ  ВИПОВНЯТЬСЯ.  нАД│ЙСЯ!
мОЛИСЬ! ▓ НАБЕРИСЬ ТЕРП│ННЯ.
     мАЛИЙ  │ РОТА НЕ РОЗОРИВ,  АЛЕ ПИТАННЯ, ЯК │ ПЕРЕД ТИМ,  ЙОГО МУЧИЛИ. а
ГОЛОСИ ГУГНЯВ│, ХРИПК│, БЛАГАННЯ ПРО МИЛОСТИНЮ ЗАБИВАЛИ АНГЕЛЬСЬКИЙ СП│В  НА
ХОРАХ. сП│ВАЛИ дАВИДОВ│ ПСАЛМИ.
     оН │ КАЛУГЕР У СР│БНИХ РИЗАХ.
     в│Н ДИВИВСЯ │ НЕ БАЧИВ СР│БНОГО ГАПТУВАННЯ НА  ЗАМОРСЬКИХ ОКСАМИТАХ, ЩО
ПРИКРИВАЛИ БОЯРСЬК│ ТА КНЯЖ│ Т│ЛА.
     ▓ ЩЕ ЙОГО МУЧИЛО - А ЧОМУ ЦИХ СТРАШНИХ КАЛ│ЧНИХ ЛЮДЕЙ ПУСТИЛИ П│Д ДВЕР│
НАЙКРАСИВ│ШОГО ХРАМУ.
     п│ВНИК  ПРИМОСТИВСЯ П│Д СТ│НУ  ПОРУЧ ДЯДЬКА.  дЯДЬКО РЕВНО  МОЛИВСЯ,  А
ХЛОПЧИК ВСЕ ПОРИВАВСЯ НАЗОВН│, ДО УБОГИХ.
     хРАМ  НАПОВНИВСЯ ЛЮДЬМИ ВЩЕРТЬ. ▓  ВСЕ ТО БУЛИ  НЕ ПРОСТ│,  С│Р│, А ВСЕ
БОЯРИ, КНЯЗ│, ГРИДН│, ДРУЖИННИКИ.
     нА ХОРИ П│ДНЯЛАСЬ │ ВСЯ РОДИНА ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ.
     тА   МАЛОГО   ХЛОПЦЯ   ЦЕ  ЗАРАЗ  НЕ   ДУЖЕ  Ц│КАВИЛО,   ХОЧА  В│Н  ВСЕ
ЗАПАМ'ЯТОВУВАВ, САМ ТОГО НЕ УСВ│ДОМЛЮЮЧИ.
     ▓ КОЛИ ВСЕРЕДИН│,  В ХРАМ│ СП│ВАЛИ ПСАЛМИ, │ ВГОР│, НА  ХОРАХ, │ ВНИЗУ,
МАЛИЙ ПОТИХУ В│ДСТУПАЮЧИ, РАЧКУЮЧИ ПОЛИШИВ ХРАМ.
     п│ДСТУПИВ ДО УБОГИХ.
     хТО З  НИХ МОЛИВСЯ, ГУГНЯВЛЯЧИ Т│ САМ│ ПСАЛМИ,  ЩО СП│ВАЛИ В ХРАМ│. хТО
КУНЯВ,  ХТО ЖУВАВ, ПЕРЕКОЧУВАВ БЕЗЗУБИМИ ЯСНАМИ ЯКУСЬ ПОЖИВУ. хТО ПОДАЛ│ В│Д
Х│ДНИКА, Т│ КОЛУПАЛИСЯ В ЛАХАХ, НУЖ│ ШУКАЛИ.
     хЛОПЧИК  П│Д│ЙШОВ  ДО  НАЙБЛИЖЧОГО  БЕЗНОГОГО   ЧОЛОВ│КА  │З  ЗАСОХЛОЮ,
ВИЛАМАНОЮ Л│ВИЦЕЮ.
     - чОГО З  ТОБОЮ ОТАКЕ СТАЛОСЯ?  - сПИТАВ ПО ДОВГ│Й МОВЧАНЦ│ ХЛОПЧИК, БО
БУЛО НЕ СИЛА СТОЯТИ НАД ЛЮДИНОЮ │ МОВЧАТИ.
     - бОГ ПОКАРАВ, - ПОХМУРО В│ДПОВ│В ЧОЛОВ│К, СТРУШУЮЧИ МОГУТН│МИ ПЛЕЧИМА.
- в БОЮ НА лЕТ│ З ПЕЧЕН│ГАМИ. в│ДСТУПИВСЯ БОГ В│Д МЕНЕ ЗА МО┐ ГР│ХИ │ В│ДДАВ
П│Д УДАРИ ПОГАН. пОС│КЛИ МЕНЕ ШАБЛЯМИ, ПОГНУЛИ СТР│ЛАМИ.
     дАЛ│ ЗАПИТАВ У СУС│ДА З ОБР│ЗАНИМ НОСОМ │ З ОДНИМ ОКОМ.
     - а З ТОБОЮ ЩО, ЧОЛОВ│ЧЕ, СТАЛОСЯ?
     - бОГ ПОКАРАВ,
     - х│БА  МОЖЕ бОГ ОБР│ЗАТИ  ВУХА │ НОСА, │  ОКО ВИКОЛОТИ?!  - нЕ  ВГАВАВ
МАЛИЙ.
     -  дУРНЮ  ТИ!  бОГ  МЕНЕ  ВИДАВ У  РУКИ  ГРЕКАМ!  вОНИ МЕНЕ ПОЛОНИЛИ  │
СКАЛ│ЧИЛИ...
     - ▓ ТЕБЕ бОГ ПОКАРАВ? - сПИТАВ ГОРБАТОГО КЛИШОРУКОГО СУС│ДА.
     тОЙ  П│ДНЯВ  ГОСТРЕ  П│ДБОР│ДДЯ МЕЖИ  КРИВИМИ  ПЛЕЧИМА.  ▓  З  ГОРД│СТЮ
ПОВ│ДОМИВ:
     - мЕНЕ  НЕ ПОКАРАВ. в│Н  ПОКАРАВ  МО┐Х БАТЬК│В.  а МЕНЕ  БОГ  В│ДЗНАЧИВ
БЛАГОДАТТЮ.  бО ХТО МУЧА║ТЬСЯ ПРИ ЖИТТ│, ТОЙ ПО СМЕРТ│ ПОТРАПЛЯ║  В  ЦАРСТВО
НЕБЕСНЕ.
     -  а  ТЕБЕ ЗА ЩО  бОГ  ПОКАРАВ? -  п│ДСТУПИВ  п│ВНИК  ДО  ЧОРНОБОРОДОГО
ШИРОКОПЛЕЧОГО КРАСЕНЯ, ЩО ВИКЛАВ НА КОЛ│НА БЕЗПАЛ│ КУЛЬТ│ РУК.
     чОРНОБРИВИЙ ПОСМ│ХНУВСЯ.
     - зВ│ДК│ЛЬ  Я ЗНАЮ?  аРКАНОМ МЕН│ ПЕЧЕН│ГИ РУКИ СКРУТИЛИ. вНОЧ│ Я ВТ│К.
тА РУКИ ПОПУХЛИ, ПОТ│М ЗАГНИЛИ ПАЛЬЦ│. тЕПЕР ОТ! - в│Н П│ДН│С ДО п│ВНИКОВОГО
ЛИЦЯ КУЛЬТ│. сОЛОДКИЙ СМОР│Д ШПИГОНУВ ХЛОПЧИКОВ│ В Н│ЗДР│.
     хЛОПЧИК  │ШОВ УЗДОВЖ Х│ДНИКА │  ВСЕ ПИТАВ, ПИТАВ.  а ЙОМУ  В│ДПОВ│ДАЛИ:
"бОГ ПОКАРАВ... пЕЧЕН│ГИ ПОЛОНИЛИ... бОГ ПОКАРАВ... бОЯРИН МОРДУВАВ...  лЯХИ
ПОЛОНИЛИ... бОГ ПОКАРАВ... гРЕКИ ОСЛ│ПИЛИ... пОШЕСТЬ НАПАЛА..."
     пОТ│М  ПОЧАЛИ │З  ХРАМУ ВИХОДИТИ Л│ПШ│ ЛЮДИ,  │ ЖЕБРАКИ  ПОКИНУЛИ ВСЯК│
РОЗМОВИ.
     а ЗАВЕЛИ СВО║ СКИГЛЕННЯ │ ПРОХАННЯ МИЛОСТИН│.
     дЯДЬКО п│ВЕНЬ П│СЛЯ СЛУЖБИ ВИЙШОВ, АЖ СВ│ТИВСЯ В│Д ЩАСТЯ.
     п│ВНИК ТАКИМ ЙОГО Н│ РАЗУ НЕ БАЧИВ.
     в│Н НАВ│ТЬ ЙОГО НЕ ВИЛАЯВ, ЩО ЗНИК │З ХРАМУ ДО К│НЦЯ СЛУЖБИ.
     лИШЕ  ЗА  ПЕРШОЮ   БРАМОЮ  ДЯДЬКО  НАДЯГ  СВОГО  ГОСТРОВЕРХОГО  КОВПАКА
ПОВСТЯНОГО.
     - п│ВНИКУ, п│ВНИКУ! я В│ДЧУВАЮ, Я ЗНАЮ, бОГОРОДИЦЯ МЕН│ ДОПОМОЖЕ! - в│Н
ЗНОВ ЗНЯВ ШАПКУ │ ШИРОКО ПЕРЕХРЕСТИВСЯ...
     в│ДДАЮЧИ  п│ВНЕВ│  ЗБРОЮ  ТА  ЗВ│ЛЬНЯЮЧИ  │З  САРАЮ  БРАНЦ│В,  ГОРОДНИК
СМ│ЯВСЯ.
     - нУ Й ВИГАДАВ ТИ, п│ВНЮ! з ТЕБЕ ВИЙШОВ БИ  ДОБРИЙ ВОРОТАР ЧИ ВАРТ│ВНИК
ПРИ ПОРУБ│. тРЕБА БУДЕ ВО║ВОД│ СКАЗАТИ!..
     кОЛИ ВОНИ ВС│ - ДЯДЬКО, НЕБ│Ж ТА  ПОЛОНЕНИКИ  ПРИЙШЛИ ДО │СТОБКИ, ХТОСЬ
│З ХОЛОП│В СПИТАВ ГЛУЗЛИВО:
     - нУ, ЯК ТАМ У ГОРОДНИКА? пРОХОЛОДНО │ ПРОГОЛОДНО БУЛО У СТАЙН│?
     - нЕ БУЛО ЖАРКО... ж│НКА  ДАТИ ТЕПЛИЙ Б│ЛИЙ ХЛ│Б...  гОРОДНИК ДАТИ ПИТИ
МЕД │З ХМЕЛЕМ...
     нУ, А лЯХ ЗАТЯТО МОВЧАВ.
     п│СЛЯ ОБ│ДУ ДЯДЬКО З бУДОМ, тАЛЬЦЕМ │ ПОЛОНЕНИКАМИ ПОГНАВ КОНЕЙ ПАСТИ.
     а п│ВНИК ЛИШИВСЯ В │СТОБЦ│ ПРИБИРАТИ.
     аЛЕ ВЕСЬ ЧАС ДУМАВ ПРО КАЛ│К-ЖЕБРАК│В.
     ▓  СТРАХ  ХВИЛЯМИ НАПЛИВАВ НА НЬОГО, │ЦО В│Н П│ШОВ ДО СХ│ДНОГО КУТА, ДЕ
ДЯДЬКО ПОВ│СИВ ГЛИНЯНОГО  бОГА  │З СЯЙВОМ  НАВКОЛО ГОЛОВИ, │ ПОЧАВ МОЛИТИСЬ,
ЩОБ бОГ БУВ ЛАСКАВИЙ ДО ТИХ  КАЛ│К-Б│ДАК│В.  щОБ Н│КОЛИ бОГ НЕ ПОКАРАВ ЙОГО,
НЕ В│ДСТУПИВСЯ В│Д НЬОГО │ НЕ ЗРОБИВ ЙОГО ЖЕБРАКОМ.
     кОЛИ  п│ВНИК ПОМОЛИВСЯ ПЕРЕД  бОГОМ, ВИЛ│ПЛЕНИМ  НА ГЛИНЯН│Й  ДОЩЕЧЦ│ │
РОЗФАРБОВАНИМ ЯСКРАВИМИ ФАРБАМИ, ЙОМУ СТАЛО ЛЕГШЕ.
     ▓ В│Н СТРАШЕННО ЗРАД│В, БО ЗРОЗУМ│В, ЩО бОГ ЙОГО ПОЧУВ...
     вЕСЕЛИЙ,  ЩАСЛИВИЙ, В│Н ПОБ│Г НА ПОЛЮВАННЯ  - ТРЕБА  ГОДУВАТИ  ЯСТРУБА.
щОСЬ ПОЧИНАВ ЯСТРУБ ЗАНЕПАДАТИ.

        III. хода
     тА  У  В│ВТОРОК,  КОЛИ  п│ВНИК  ЗНОВ ЛИШИВСЯ НА Ц│ЛИЙ ДЕНЬ  В │СТОБЦ│ │
РОЗМ│ШУВАВ В│ВСЯНУ КАШУ КЛЕНОВОЮ КОПИСТКОЮ,  рЕП'ЯХ  ЗАГАРЧАВ. цЕ  ВЖЕ  БУЛО
ЩОСЬ НАДЗВИЧАЙНЕ.
     вИЗИРНУВ НА ПОДВ│Р'Я │ ВГЛЕД│В ДИВНОГО ЧОЛОВ│КА, ВИ Т│ЛЬКИ  СОБ│ УЯВ│ТЬ
- У ШК│РЯНИХ ШТАНЯХ. нА ПАЛИЦ│ ЧЕРЕЗ ПЛЕЧЕ В│Н Н│С Ц│ЛУ  НИЗКУ ПЕРЕП│ЛОК. зА
НИМ ПОСП│ШАЛИ ДВА СОБАКИ  Б│Л│ ТА СТРОКАТЕ,  ЧОРНЕ З Б│ЛИМ, ПОРОСЯ. оЦЕ  ТАК
ДИВО.
     хЛОПЧИК ВИБ│Г ДО ДОРОГИ Й ПРИВ│ТАВСЯ З ЧОЛОВ│КОМ. тОЙ СПИНИВСЯ │ СПЕРСЯ
НА КОРОТКУ ДАРДУ.
     - пОРОСЯ СПОДОБАЛОСЬ?
     - аВЖЕ. тАКОГО НЕ БАЧИВ.
     чОМУСЬ п│ВНИК В│ДЧУВ, ЩО  ЙОМУ ЗОВС│М БАЙДУЖИЙ ЖОВТООКИЙ  ЯСТРУБ. хИЖАК
ПОСТУПОВО  П│ДУПАДАВ │ НАБЛИЖАВСЯ ДО ЗАГИБЕЛ│. п│Р'Я ПОЛАМАНЕ НА К│НЦЯХ, БЕЗ
ПОЛИСКУ.  гОДИНАМИ  ПТАХ СИД│В НЕПОРУШНО, ХВОРОБЛИВО НАСТАВИВШИ  П│Р'Я.  бЕЗ
ЛЕТУ, БЕЗ СВ│ЖО┐ КРОВ│ ХИЖИЙ ПТАХ ГИНЕ. цЕ ВС│М В│ДОМО,
     - дАВАЙ ЗАМ│НЯ║МОСЬ НА ПОРОСЯ.
     - а ЩО ТИ НА ОБМ│Н МА║Ш? - ЯК Р│ВНИЙ У Р│ВНОГО СПИТАВ МИСЛИВЕЦЬ.
     - дОБРОГО ЯСТРУБА. оТАКЕННОГО! яК ОРЕЛ! тИ ЩЕ ТАКОГО НЕ БАЧИВ.
     -  хЕ-ХЕ! оЦЕ Я │ НЕ  БАЧИВ -  РОЗВЕСЕЛИВСЯ МИСЛИВЕЦЬ.  тА  КОЛИ п│ВНИК
ПРИТЯГ КЛ│ТКУ З КРИЛАТИМ БРАНЦЕМ, В│Н Т│ЛЬКИ Й ВИМОВИВ:
     - оГО.
     ▓ ЗРАЗУ Ж ПОГОДИВСЯ ЗАМ│НЯТИ НА ПОРОСЯ.
     бЕЗ  СУМН│ВУ, МИСЛИВЕЦЬ  БУВ ЛЮДИНОЮ ЩИРОЮ  │ В│ДДАВ  п│ВНИКУ ПОРОСЯ  З
ПОВ│ДЦЕМ,  ЩОБ  НЕ  ВТЕКЛО,  П'ЯТЬ ПЕРЕП│ЛОК │  НОЖИК З  К│СТЯНОЮ  МЕРЕЖАНОЮ
РУЧКОЮ.
     кОЛИ ВВЕЧЕР│ ПРИГНАЛИ КОНЕЙ, ДЯДЬКО ЗРАЗУ Ж СПИТАВ:
     - дЕ ЯСТРУБ?
     а ПЕРЕД ТИМ, СК│ЛЬКИ ВЖЕ  БУЛИ ДН│В У кИ║В│,  НАЧЕ Й НЕ ПОМ│ЧАВ ПТАХА │
ТЕ, ЯК В│Н ЗАНЕПАДА║.
     хОЛОНУЧИ  В│Д СТРАХУ,  ЩО  ВЧИНИВ  БЕЗ  ДЯДЬКОВОГО  ДОЗВОЛУ │  НЕ  СТАВ
СПРАВДОВУВАТИСЬ, ПРОСТО В│ДПОВ│В:
     - зМ│НЯВ НА СТРОКАТЕ ПОРОСЯ.
     - а ЦЕ? - кИВНУВ ДЯДЬКО НА НОЖА ПРИ ОЧКУР│.
     - ▓ ЦЕ ЗА ЯСТРУБА. ▓ ЩЕ ПЕРЕП│ЛОК ДАВ. я ТОБ│ З КАШЕЮ ЗВАРИВ.
     нА МИТЬ ДЯДЬКО НАСУПИВСЯ, ТА ЗРАЗУ Ж МАХНУВ РУКОЮ.
     -  шКОДА. хОТ│В НА пОД│ЛЬСЬКОМУ ТОРЖИЩ│ ПРОДАТИ. пОСП│ШИВ  ТИ, п│ВНИКУ.
мИ ДОБРУ МОНЕТУ ВТРАТИЛИ...
     пОРОСЯ ВИЯВИЛОСЬ  НАВДИВОВИЖ ВЕСЕЛЕ  │,  НЕ ДИВЛЯЧИСЬ НА СВО║  СВИНСЬКЕ
ПОХОДЖЕННЯ, ОХАЙНЕ. ▓ ОДНУ ДИВНУ ЗД│БН│СТЬ  ВИЯВИВ ХЛОПЧИК У ПОРОСЯТИ - ВОНО
МАЛО НЕЗГ│РШИЙ НЮХ, Н│Ж рЕП'ЯХ.
     в│Н ЦЕ ПОМ│ТИВ ПРИ ТАК│М ВИПАДКУ.
     яКОСЬ МАЛИЙ  РОЗМОЧУВАВ,  ЗА НАКАЗОМ  ДЯДЬКА,  ШМАТ  ВОЛЯЧО┐  ШК│РИ ДЛЯ
ЛАГОДЖЕННЯ ЗБРУ┐.
     в│Н  ПОКЛАВ ┐┐  У  ТРАВУ  │ НАКАЗАВ  рЕП'ЯХУ В│ДНЕСТИ ДО │СТОБКИ.  тАК,
ЗАРАДИ ЗАБАВИ. ▓ ПЕС ПОВОЛОЧИВ ШК│РУ НЕ СТЕЖКОЮ, А ПРОСТО ВГОРУ, ПО СХИЛУ.
     а  ПОРОСЯ  ПРИПНУВ  ДО  Л│ЩИНОВОГО  КУЩА,  КОЛИ СПУСКАВСЯ  З ЦЕБРОМ  ДО
ДЖЕРЕЛА.
     з ПОВНИМ ВЖЕ ЦЕБРОМ  п│ВНИК П│ДНЯВСЯ  ДО  ПОРОСЯТИ,  В│ДВ'ЯЗАВ  ЙОГО  │
ПОПРЯМУВАВ ДО СТЕЖКИ.
     тА ПОРОСЯ ЗАРОХКАЛО, ЗАМЕТУШИЛОСЯ │ ПОТЯГЛО ХЛОПЧИКА ВГОРУ  ПО СХИЛУ. ▓
П'ЯТАЧКОМ НИШПОРИЛО  ПО  ТРАВ│, ПРИНЮХУВАЛОСЬ,  НАЧЕ ШУКАЛО СЛ│ДИ рЕП'ЯХА. ▓
ТАКИ ПОВЕЛО ДО │СТОБКИ ТОЧНО ПО рЕП'ЯХОВИХ СЛ│ДАХ.
     тОД│ МАЛИЙ НАМОЧИВ ГАНЧ│РКУ РЕШТКАМИ ЖИТНЬОГО КИС│ЛЮ │ ПОТЯГАВ ГАНЧ│РКУ
ПОДВ│Р'ЯМ, А ПОТ│М ЗАКОПАВ У П│СОК.
     а РЕШТКИ КИС│ЛЯ НА ПАЛЬЦ│ ДАВ ПОНЮХАТИ ПОРОСЯТ│.
     пОРОСЯ  КУВ│КНУЛО  │  КИНУЛОСЯ ПОДВ│Р'ЯМ Б│ГАТИ  │  НЮХТИТИ ЗЕМЛЮ, ПОКИ
В│ДНАЙШЛО М│СЦЕ СХОВАНКИ.
     ▓ ПОРОСЯ В│Н НАЗВАВ хОДОЮ. яК ОТО В СТАР│Й ЗАГАДЦ│:
     хОДА ХОДИТЬ,
     вИСА ВИСИТЬ.
     вИСА ВПАЛА,
     хОДА З'┐ЛА!
     з ЧАСОМ п│ВНИК ЗАУВАЖИВ, ЩО хОДА ТАКОЖ,  ЯК │  рЕП'ЯХ,  ВИКОНУ║ НАКАЗИ:
"сТ│Й. лЕЖИ. в│ЗЬМИ..."
     аЛЕ ЧАСОМ  НА  ПОРОСЯ НАПАДАЛИ ТАК│  ВЕСЕЛОЩ│, ЩО ВОНО  СТАВАЛО  ПРОСТО
СКАЖЕНЕ, РОЗБИШАКУВАЛО, ЯК Т│ЛЬКИ МОГЛО.
     дОБРЕ, ЯКЩО ЦЕ ТРАПЛЯЛОСЯ Б│ЛЯ │СТОБКИ, АБО ДЕСЬ НА ВИГОН│...
     зОВС│М │НШЕ, КОЛИ ЦЕ НАХОДИЛО НА ПОРОСЯ В М│СТ│.
     гОРОДНИК  НА  ТОЙ   ЧАС  ПРИСТАВИВ  ДЯДЬКА  п│ВНЯ  НА  ПОДВ│Р'Я  БУДОВИ
сОФ│ЙСЬКОГО СОБОРУ.
     дОБРИЙ ГОСТРОВЕРХИЙ ПАРКАН З УС│Х БОК│В ОГОРОДЖУВАВ ВЕЛИЧЕЗНУ БУДОВУ.
     а ВСЕРЕДИН│ ОГОРОЖ│ │ П│ДНЕВ│ЛЬН│ ХОЛОПИ, │ В│ЛЬН│ СМЕРДИ, │  ЗАПРОШЕН│
МАЙСТРИ-МУЛЯР│ В│Д ЗОР│ ДО ЗОР│ НЕВТОМНО ЗВОДИЛИ БУДОВУ.
     х│БА ЩО  ТРОХИ  ВИПАДАЛО  ┐М  ПОДР│МАТИ П│СЛЯ  ОБ│ДУ, ПОКИ ГОДУВАЛИ  ТА
ПЕРЕПРЯГАЛИ КОНЕЙ.
     оТУТ  ЗВОДИЛИСЬ РОЖЕВ│  МУРИ МАЙБУТНЬОГО НАЙБ│ЛЬШОГО СОБОРУ, А  НАВКОЛО
НИХ КИП│ЛА НАПРУЖЕНА ПРАЦЯ БАГАТЬОХ СОТЕНЬ ЛЮДЕЙ.
     тАКЕ Ж ПОЛЧИЩЕ ЛЮДЕЙ, ЩО ТОВКЛИСЬ  Б│ЛЯ МУР│В НА П│ДМОСТИНАХ, П│ДВОЗИЛО
ВСЕ ПОТР│БНЕ  ДЛЯ  БУДОВИ.  цЕ БУЛИ  │ ДОШКИ  ДЛЯ  ОПАЛУБОК,  │  НАЙР│ВН│Ш│,
НАЙКРАЩ│ СТОВБУРИ ДУБОВ│, ВИСТОЯН│ НЕ ОДИН Р│К.
     вОЗИ  ДЗВ│НКО┐  РОЖЕВО┐,  ЖОВТО┐ ТА ЧЕРВОНО┐  ЦЕГЛИ-ПЛИНФИ, ЩО  СКОР│ШЕ
НАГАДУВАЛА   КОРОТК│  ТОВСТ│   ДОШКИ,   ДИКЕ  КАМ│ННЯ,   БРИЛИ  П│СКОВИКУ  │
ТЕМНОВИШНЕВОГО ШИФЕРУ.
     зВОЗИЛИ  НА  ПОДВ│Р'Я │ ПЕРЕПАЛЕН│ БРИЛИ ВАПНЯКУ, ТРОЩИЛИ ┐Х МОЛОТАМИ │
СКИДАЛИ У ВОДУ В  ДОВГ│ ГЛИБОК│ ЯМИ. шИП│ЛА, КИП│ЛА, ВИРУВАЛА  Б│ЛА ВОДА,  │
НАД ЯМАМИ КЛУБОЧИЛАСЬ МОЛОЧНО-Б│ЛА ПАРА.
     щЕ ПРИВОЗИЛИ  ВОЗИ  ПЕРЕПАЛЕНО┐  БИТО┐ ЦЕГЛИ  -  ┐┐ ДОДАВАЛИ ДО РОЗЧИНУ
ВАПНА.
     нЕ ВСЯ  ПЛИНФА БУЛА ПРИВ│ЗНА нА П│ВН│Ч В│Д МУР│В МАЙБУТНЬОГО ХРАМУ КОН│
│ ЛЮДИ М│СИЛИ ГЛИНУ ДЛЯ ЦЕГЛИ. хОЛОПИ НОСИЛИ ВИРОБЛЕНУ ГЛИНУ ЦЕГЛЯРАМ, А  Т│
ВЖЕ  ЗАПРАВЛЯЛИ ГЛИНУ В  ДЕРЕВ'ЯН│ ФОРМИ,  ВИР│ВНЮВАЛИ ДОЩЕЧКАМИ-ПРАВИЛКАМИ,
ПОСИПАЛИ Б│ЛИМ ВИС│ЯНИМ П│СКОМ. ▓ ШВИДКИМ, В│ДПРАЦЬОВАНИМ ПОРУХОМ ПЕРЕКИДАЛИ
ФОРМУ НА ВИР│ВНЯНУ ЗЕМЛЮ. тАКЕ СПРАВЖН║ ЦЕГЛЯНЕ  ПОЛЕ РОЗЛЯГЛОСЯ ЗА БУДОВОЮ.
цЕГЛА НА ЗЕМЛ│ П│ДСИХАЛА, ТВЕРД│ЛА, │ ВЖЕ ЗАТВЕРД│ЛУ ┐┐ ЗАКЛАДАЛИ В ГОНЧАРНУ
П│Ч.  зА  ПЕЧАМИ  БУЛИ  ГОНЧАРН│  МАЙСТЕРН│ ТА СКЛОДУВН│. тАМ РОБИЛИ ПОСУД │
ГЛЕЧИКИ-ГОЛОСНИКИ, ЩОБ ПОТ│М  ЗАМУРУВАТИ  ┐Х У СТ│НИ │  ЩОБ ВОНИ  ПОСИЛЮВАЛИ
ЛЮДСЬКИЙ ГОЛОС. ▓ НАДСИЛАЛИ ЙОГО У НАЙПОТА║МН│Ш│ ЗАКАПЕЛКИ БУДОВИ.
     сКЛОДУВИ  ВАРИЛИ  КОЛЬОРОВЕ  СКЛО,  ВИГОТОВЛЯЛИ  СКЛО  │З  ЗОЛОТОМ  ДЛЯ
МАЙБУТН│Х  МОЗА┐К, │ ПРОСТО НЕПРОЗОРУ КОЛЬОРОВУ ПАСТУ  - СМАЛЬТУ. щЕ КАЗАЛИ,
ЩО ТАМ СКЛОДУВИ РОБИЛИ ПОСУД │ ПРИКРАСИ СКЛЯН│ - ПЕРСТЕНЬКИ ТА ОБРУЧКИ.
     оТОЖ, ГОРОДНИК ПОСТАВИВ ДЯДЬКА п│ВНЯ │ ЩЕ ДВОХ ХОЛОП│В ВОЗИТИ  П│СОК ДО
СКЛОДУВНО┐ МАЙСТЕРН│.
     тАЛЕЦЬ СИД│В З ПОВЕРЕДЖЕНОЮ НОГОЮ │ ГОТУВАВ ┐ЖУ. тОМУ ХЛОПЕЦЬ МАВ ЗМОГУ
│ ДО М│СТА П│ТИ, │ РОЗДИВЛЯТИСЬ НА ВСЕ, ЩО ТАМ Д│ЯЛОСЬ, СК│ЛЬКИ ДУША БАЖА║.
     дЯДЬКО БРАВ ЙОГО З СОБОЮ.  п│СОК КОПАЛИ  П│Д ГОРОЮ  ЗА бОРИЧЕВИМ тОКОМ.
тАМ ЖЕ, П│Д ГОРОЮ, ПРОС│ВАЛИ ЗРАЗУ ЧЕРЕЗ РЕШЕТО Б│ЛИЙ, ЯК СН│Г, П│СОК.
     щОРАЗУ ВОНИ ПРО┐ЗДИЛИ ПОВЗ М│ДНИХ КОНЕЙ НА бАБИН│М тОРЖКУ. зЛЕТ│ЛИ ВОНИ
НАД СТАРОВИННИМ ТОРЖИЩЕМ!
     а ЯК│  В│ЗЕРУНКИ ВИВЕДЕН│ НАВКОЛО В│КОН оЛЬЖИНОГО ПАЛАЦУ!  ▓ СМАРАГД ТА
ЗОЛОТО НА СХОДИНКАХ вОЛОДИМИРОВОГО.
     в ТАК│ ПОХОДИ п│ВНИК ЧАСОМ │ хОДУ З СОБОЮ НА ПОВ│ДЦ│ ТЯГАВ.
     нА  ПОДВ│Р'┐  сОФ│ЙСЬКО┐  БУДОВИ,  НА  ЗАХ│ДНОМУ  КРАЮ,  СТОЯВ  ВЕЛИКИЙ
ТРИЗРУБНИЙ БУДИНОК. тАМ СПИСУВАЛИ КНИГИ │ МАЛЮВАЛИ │КОНИ.
     оТОЖ, ДЯДЬКО З МАЛИМ ПРИВЕЗЛИ П│СОК ДЛЯ СКЛОДУВ│В.
     нА  ПОДВ│Р'Я сОФ│┐ ЗРАЗУ Ж ЗА НИМИ  ПРИ┐ХАЛИ  ВЕРШНИКИ  │ К│ЛЬКА  П│ШИХ
ПОГОНИЧ│В ПРИДИБАЛО. вС│ ОДЯГНЕН│ ПО-СТЕПОВОМУ.
     пОГОНИЧ│ ЗАТЯГЛИ НА ПОДВ│Р'Я БУДОВИ В'ЮЧНИХ КОШЛАТИХ ВЕРБЛЮД│В.
     яК  ПОТ│М  п│ВНИК  ДОВ│ДАВСЯ, ВОНИ  ПРИВЕЗЛИ  ЗЕМЛЯНУ  ЧЕРВОНУ ФАРБУ  З
ДАЛЕКОГО СТЕПОВОГО л│ВОБЕРЕЖЖЯ.
     в│Д СПОГЛЯДАННЯ ГОРБАТИХ КОШЛАТИХ ВЕЛЕТН│В п│ВНИКУ ДИХАННЯ ЗБИЛО.
     мАЛОГО НАЙБ│ЛЬШЕ ВРАЗИЛИ ГОРБИ. с│ДАЙ М│Ж НИХ  - │ С│ДЛА НЕ ТРЕБА!  шИЯ
ВИГНУТА, ЯК У ЛЕБЕДЯ. аЛЕ Ж ТОВСТЕННА │ М│ЦНА!
     тАКОМУ, ЯК п│ВНИК, МОЖНА Й У ВИГИН│ ШИ┐ ПРИМОСТИТИСЬ.
     в│Н СТОЯВ │ РОЗДИВЛЯВСЯ НА СТЕПОВИХ ДИВНИХ, ХИМЕРНИХ  ВЕЛЕТН│В, АЖ РОТА
РОЗКРИВШИ.
     нУ, Й  РУКУ З ПОВ│ДЦЕМ  ПОСЛАБИВ. ▓ НЕ ЗВЕРНУВ УВАГИ, ТАК ЗАХОПИВСЯ, ЩО
ПОВ│ДЕЦЬ ВИСМИКНУВСЯ │З ПАЛЬЦ│В.
     ▓ ПОСП│ШИВ НЕСТРИМНИЙ  хОДА ВПЕРЕД ТА ВПЕРЕД, БО ЙОГО  РОЖЕВИЙ П'ЯТАЧОК
ВЛОВИВ ЧУДОВИЙ КИСЛИЙ, ТАКИЙ СМАЧНИЙ ЗАПАХ  В│ВСЯНИХ ВИС│ВОК,  НАМАЗАНИХ  НА
ТЕЛЯЧУ  ШК│РУ. бО КУШН│РИ  ГОТУВАЛИ ДОРОГОЦ│ННИЙ МАТЕР│АЛ - ХАРАТЕЮ-ПЕРГАМЕН
ДЛЯ СПИСУВАННЯ КНИЖОК.
     рЕП'ЯХ,  В│ДТОД│, ЯК  п│ВНИК  ПРИДБАВ  хОДУ,  ПОВСЯКЧАС БУВ  ПОРУЧ  ПРИ
ПОРОСЯТ│. хОЧ ЙОГО │ ВИВЧИВ ДЛЯ ПОЛЮВАННЯ ДЯДЬКО п│ВЕНЬ, ТА ВСЕ Ж В│Н БУВ │З
ПОРОДИ  ПАСТУШИХ  СОБАК. тЕПЕР  ЙОМУ  БУЛО КОГО  ДОГЛЯДАТИ │ БЕРЕГТИ. рЕП'ЯХ
ЗАСТЕРЕЖЛИВО ГАВКОНУВ │ КИНУВСЯ ЗА хОДОЮ. а НЕСЛУХНЯНИЙ хОДА ПОБ│Г ПО ВОГК│Й
ПЛИНФ│. ▓ ДОБРЕ СЛ│ДИ РАТИЦЯМИ КАРБУВАВ ПО ГЛИН│, ЗА НИМ ПЕС ПОСТРИБАВ - ТЕЖ
СЛ│ДИ СТАВИВ.
     хЛОПЧИК, НЕ ТЯМЛЯЧИ СЕБЕ В│Д ЖАХУ, МОВ УВ│ СН│, ТЕЖ ПОБ│Г ПО ПЛИНФ│.
     зНАВ,  ЩО ЧИНИТЬ СТРАШНУ ШКОДУ, А ПРО ТЕ - НЕ М│Г  СПИНИТИСЬ. сТРИБАВ │
СТРИБАВ  ПО ПЛИНФ│. гОНИТВА ТРИВАЛА НЕДОВГО,  АЛЕ  хОДА,  рЕП'ЯХ  │  ХЛОПЧИК
ПОЗНАЧИЛИ ЧИМАЛО ЦЕГЛИН.
     дЯДЬКО  п│ВЕНЬ СТОЯВ  ПЕРЕД  МИТРОПОЛИЧИМ ЧОЛОВ│КОМ │  ПОК│РНО  ОПУСТИВ
ГОЛОВУ.
     йОМУ ПРОТЯГУВАВ  СЛУЖКА ТОГО ЧОЛОВ│КА ЦЕРКОВНОГО ДОЩЕЧКУ З  НАДРЯПАНИМИ
ПО ВОСКОВ│ ЗНАКАМИ.  сК│ЛЬКИ ПЛИНФ З│ПСУВАЛИ СЛ│ДАМИ хОДА, СК│ЛЬКИ рЕП'ЯХ, А
СК│ЛЬКИ НЕОБАЧНИЙ НЕБ│Ж, │ СК│ЛЬКИ ПЛИНФ РОЗВАЛЯЛА ВЕСЕЛА КОМПАН│Я. уСЕ БУЛО
СПИСАНО - ДО ║ДИНОГО СЛ│ДУ.
     - у ТЕБЕ ║ ГРОШ│ СПЛАТИТИ ЗБИТКИ?
     - нЕМА║. я БОЯРСЬКИЙ БОРЖНИК.
     - тОД│, КР│М КНЯЖОГО УРОКУ, ТИ ЩЕ В│ДРОБИШ ДВА ТИЖН│!
     - сПАСИБ│ ЗА  ЛАСКУ.  - дЯДЬКО НИЗЬКО,  НИЗЬКО ВКЛОНИВСЯ  МИТРОПОЛИЧОМУ
ЧОЛОВ│КОВ│, │ ЙОГО СЛУЖЦ│. нАБАГАТО НИЖЧЕ, Н│Ж ТРЕБА ┐М КЛАНЯТИСЬ.
     а МАЛИЙ  ЗНАВ, ЩО ДЯДЬКО ТАК НИЗЬКО КЛАНЯ║ТЬСЯ, ЩОБ НЕ БУЛО ВИДНО, ЯК У
НЬОГО  ПОБ│Л│ЛИ  СТИСНУТ│ ГУБИ.  ▓  ЩОБ  ЦЕЙ ПОС│ПАКА, НАГЛЯДАЧ  ЧОРТ│В,  НЕ
ПРИМ│ТИВ, ЯК ШАЛЕНОЮ ЛЮТТЮ НАЛИВА║ТЬСЯ ПОГЛЯД п│ВНЯ...
     дЯДЬКО ЛИШЕ ДВ│Ч│ ОПЕР│ЩИВ БАТОГОМ НЕБОЖА. кР│ЗЬ СТУЛЕН│ ЗУБИ ПРОЦ│ДИВ:
     -  б│ГОМ ДОДОМУ! тА НЕ ТРАПЛЯЙ  МЕН│  НА ОЧ│, ПОКИ НЕ В│Д│ЙДУ... пРОСТИ
МОЮ ГН│ВЛИВ│СТЬ, бОЖЕ! - ▓ В│Н ТРИЧ│ ШИРОКО ПЕРЕХРЕСТИВСЯ.
     мАЛИЙ Т│КАВ В│Д БУДОВИ ХРАМУ, НЕМОВ ЗА НИМ ГНАЛИСЯ ЧИ ВОВКИ, ЧИ БОЛОТН│
ДУХИ. а ПОВ│ДЕЦЬ  хОДИ СТИСКАВ │З ТАКОЮ НАПРУГОЮ, ЩО Н│ГТ│ ЗБ│Л│ЛИ. шК│РА НА
ПЛЕЧАХ │ СПИН│, РУКАХ ПАЛАЛА, МОВ ОБВАРЕНА ОКРОПОМ.
     в │СТОБЦ│ МАЛИЙ ДОПОМ│Г тАЛЬЦЮ КУХОВАРИТИ, ПОМИВ ПОСУД, НАНОСИВ ВОДУ...
▓ Т│ЛЬКИ ТОД│, КОЛИ ПОБАЧИВ, ЩО │З зОЛОТИХ ВОР│Т  ВИ┐ЗДЯТЬ ┐ХН│ КОН│, СХОПИВ
ТОРБУ  ТА Й ПОБ│Г НА  оБОЛОНЬ. тУДИ  МАЛИ  ВИГНАТИ КОНЕЙ бУДИЙ  ЩЕ Й ЧЕТВЕРО
┐ХН│Х ХОЛОП│В.
     зВИЧАЙНО, хОДУ В│Н ПОТЯГ ЗА СОБОЮ, │ рЕП'ЯХ З НИМИ ПОДАВСЯ.
     вЕЧ│Р ЗАПАДАВ  ШВИДКО, │ В ТЕРНИНАХ НА СХИЛАХ ПРОБУВАЛИ ГОЛОСИ СОЛОВ'┐.
вЖЕ  П│ДХОДИВ К│НЕЦЬ ┐ХН│Х СП│В│В, ВСЕ МЕНШЕ Й МЕНШЕ ЧУЛОСЯ СП│ВАК│В У СИН│Х
ГУСТИХ СУТ│НКАХ.
     мАЛИЙ ПРИВ'ЯЗАВ ДО КУЩА ПОРОСЯ │ ПОЛ│З  ДО ТЕПЛО┐, МАЙЖЕ ГАРЯЧО┐  ВОДИ.
в│Н ПЕЧЕРУВАВ. вСЕ БРАВ: │ РИБУ, │  РАК│В, ЩО ТРАПЛЯЛИСЯ │ САМ│ ЙШЛИ В РУКИ.
оТОЖ, КОЛИ  ПАСТУХИ  ПРИГНАЛИ  КОНЕЙ, МАВ  Ц│ЛУ КУПУ  РИБИ │  РАК│В.  хОЛОПИ
ЗРАД│ЛИ,  ЯК МАЛИЙ ПРИН│С СВОЮ РИБУ, │ ПОСАДОВИЛИ  ДО СВОГО  ГУРТУ. дЯДЬКА З
НИХ Н│ХТО НЕ ЖАЛ│В,  ЩО ЙОМУ ДОДАЛОСЯ РОБОТИ. ▓ МАЛОГО НЕ ЛАЯЛИ. т│ЛЬКИ ОДИН
МИТРОПОЛИЧИЙ ЧОЛОВ│К У ВС│Х ВИКЛИКАВ ЗЛОСТИВ│СТЬ. т│ЛЬКИ  ШУКА║, ДЕ Б ЗДЕРТИ
ШЕЛЯГИ Й ВИВ│РКИ.  х│БА НЕ ОДНАКОВО, ЧИ БУДЕ ТАМ ПОРОСЯЧИЙ ЗНАК, ЧИ СОБАЧИЙ,
ЧИ П'ЯТИ  ЛЮДСЬК│? вСЕ ОДНО ПЛИНФА  П│ДЕ У МУР, ЗАЛЛЮТЬ ┐┐  ВАПНОМ  │ ХТО ┐┐
БАЧИТИМЕ? п│ВНИК ТЕЖ  ТАК ДУМАВ. аЛЕ  В│Н ОСОБИСТО ВИР│ШИВ, ЩО  ТАКУ  ПОКАРУ
НАКЛАВ НАГЛЯДАЧ  ТОМУ, ЩО ЦЯ  ПЛИНФА БУЛА ПРИЗНАЧЕНА  ДЛЯ  ХРАМУ. ▓  Д│ЙСНО,
ПЛИНФА  З│  СЛ│ДАМИ  п│ВНИКОВИХ  П'ЯТ  │  РАТИЦЬ  хОДИНИХ  ПОТРАПИЛИ  В МУРИ
сОФ│┐ВСЬКОГО СОБОРУ. а ПЛИНФИ │З СЛ│ДАМИ рЕП'ЯХА В│ДВЕЗЛИ ДО зОЛОТИХ ВОР│Т │
ПОКЛАЛИ  В МУР  НА  ДРУГОМУ ПОВЕРС│ НАД БРАМОЮ, ДЕ НЕЗАБАРОМ МАЛА П│ДВЕСТИСЯ
НАДБРАМНА ЦЕРКВА.
     щО ЦЕ - ЩИРА ПРАВДА, МОЖНА БУЛО ПЕРЕКОНАТИСЯ В сОФ│┐ВСЬКОМУ МУЗЕ┐, БО В
ЕКСПОЗИЦ│┐ ПРОТЯГОМ БАГАТЬОХ РОК│В БУЛИ ВИСТАВЛЕН│ ПЛИНФИ  │З СЛ│ДАМИ РАТИЦЬ
│ ДИТЯЧО┐ НОГИ. а ПЛИНФИ  │З СЛ│ДАМИ  рЕП'ЯХА ЗНАЙШЛИ  ПРИ РОЗКОПКАХ зОЛОТИХ
ВОР│Т У 1980 РОЦ│, КОЛИ ГОТУВАЛИ РЕКОНСТРУКЦ│Ю Ц│║┐ СПОРУДИ.


        б▓йка на пасовищ▓

     нАБЛИЖАЛОСЯ  СВЯТО  кУПАЛИ, │  ПО ВС│Х  ЦЕРКВАХ, МУРОВАНИХ  НА гОР│, ПО
ДЕРЕВ'ЯНИХ  -  НА  пОДОЛ│,  ПОПИ-ГРЕКИ  │  НАШ│  ПОЧАЛИ ПРОПОВ│ДУВАТИ  ПРОТИ
ПОГАНСЬКИХ СТАРИХ ЗВИЧА┐В. зАСТЕР│ГАТИ ПРОТИ ХОРОВОД│В │ КУПАЛЬСЬКИХ ВОГНИЩ,
ПРОТИ  Б│С│ВСЬКОГО СП│ВУ, ТАНЦЮВАННЯ ТА  СТРИБАННЯ ЧЕРЕЗ ВОГНИЩА. мИТРОПОЛИТ
ПРИЗНАЧИВ НА  кУПАЛЬСЬКУ Н│Ч ВСЕНОЩНУ СЛУЖБУ  В ЦЕРКВАХ  │ ПЕРЕДАВ  У  НАКАЗ
КАЛУГЕРАМ СВО┐М, СЕБТО ПОПАМ, ЩОБ СПОГЛЯДАЛИ, ХТО З ПРИХОЖАН НЕ З'ЯВИТЬСЯ НА
МОЛИТВУ.  аЛЕ ПРОСТ│ ЛЮДИ,  ОСОБЛИВО НА пОДОЛ│, НА кОПИРОВ│М  К│НЦ│,  ЩЕ  ЗА
ДЕНЬ,  ПОТИХЕНЬКУ ВИЙШЛИ  З М│СТА. ▓ П│ШЛИ У В│ДДАЛЕН│ Д│БРОВИ ДО  ПОТА║МНИХ
Л│СОВИХ РУЧА┐В, Р│ЧОК ТА ОЗЕРЕЦЬ. дЯДЬКО п│ВЕНЬ БУВ У РОЗПАЧ│, В│Н ХОТ│В │ТИ
НА ВСЕНОЩНУ  ДО  дЕСЯТИНО┐  ЦЕРКВИ.  тА  НЕ ПРИВЕДЕШ │З СОБОЮ ВС│Х БОЯРСЬКИХ
ХОЛОП│В  ТУДИ. тА Й ХТО ГЛЯД│ТИМЕ-ЗА К│НЬМИ │ САМОЮ  │СТОБКОЮ, ЗА ПРИПАСАМИ,
ЗРЕШТОЮ? лИШИТИ ХОЛОП│В  - БЕЗ СУМН│ВУ -  ПОДАДУТЬСЯ  НА │ГРИЩА Б│С│ВСЬК│, А
ПОЛОНЕН│ МОЖУТЬ  ВТЕКТИ. тОД│ п│ВЕНЬ  МУЧАЮЧИСЬ, │  КЛЯНУЧИ  ДОЛЮ,  ПОПРОХАВ
ОГОРОДНИКА НА кУПАЛЬСЬКУ Н│Ч ПОТРИМАТИ У СТАЙН│ П│Д ЗАМКОМ лЯХА │ н│МЦЯ. в│Н
ТАКОЖ  ВИР│ШИВ  КОНЕЙ  НЕ ГНАТИ  НА ПАСОВИЩА,  А  ТРИМАТИ  НА  КОНОВ'ЯЗ│.  а
РОБ│ТНИК│В-ХОЛОП│В  ГОРОДНИК  ЙОМУ ПОРАДИВ НЕ  УТИСКАТИ │ НЕ НЕВОЛИТИ, НЕХАЙ
БУДЕ бОГУ ЩИРА МОЛИТВА ОДНОГО п│ВНЯ, Н│Ж ШАМОТ│ННЯ  ДЮЖИНИ БАЙДУЖИХ ХОЛОП│В.
дЯДЬКО Ц│Й ПОРАД│  ЗРАД│В,  БО В  НЬОГО  ГОЛОВА  АЖ ПУХЛА  В│Д  ПОВСЯКЧАСНИХ
ТУРБОТ.  ▓,  ПЕВНО,  ЗОВС│М  ЗАБУВ ПРО п│ВНИКА, БО  НЕ ВЗЯВ ЙОГО │З СОБОЮ НА
ВСЕНОЩНУ В│ДПРАВУ. п│ВНИК НАГОДУВАВ │ П│ВНЯ │ ПОРОСЯ, │ рЕП'ЯХА, │ ВЗЯВСЯ ЗА
КОНЕЙ. вИЧ│СУВАВ  ┐М  ГРИВИ  │ ХВОСТИ, ВИЧИЩАВ КОШЛАТ│ БАБКИ. цЕ БУЛИ Л│СОВ│
КОН│:  ТОВСТ│, │З ЗДОРОВЕННИМИ  ТУЛУБАМИ, ГРУБИМИ  КОРОТКИМИ ШИЯМИ │  ГУСТИМ
ВОЛОС│ННЯМ НА НОГАХ. пО КОНЯХ ЗРАЗУ ВП│ЗНАВАЛИ, ЩО ВОНИ ДРЕВЛЯНИ.
     а В КНЯЖИХ ЛЮДЕЙ ЯК│ Ж ГАРН│  БУЛИ КОН│! вИСОК│,  СТРУНК│, ТОНКОНОГ│  Й
ЗОВС│М БЕЗ КОШЛАТОСТ│. кАЗАЛИ, ЩО КНЯЗЬ ТИХ КОНЕЙ ЗАКУПОВУВАВ │ В УГР│В, │ В
ГРЕК│В  ЦАРГОРОДСЬКИХ,  │  НАВ│ТЬ  В  П│ДСТУПНИХ  КРОВОЖЕРНИХ ПЕЧЕН│Г│В.  щО
ПРАВДА, П│СЛЯ ТОГО, ЯК КНЯЗЬ яРОСЛАВ РОЗБИВ ОКАЯННОГО сВЯТОПОЛКА, КАЗАЛИ, ЩО
ПЕЧЕН│ГИ КУДИСЬ  ЗНИКЛИ, РОЗПОРОШИЛИСЬ,  ПОДАЛИСЬ ГЕТЬ, ЧИ ПОШЕСТЬ ┐Х  ЯКАСЬ
ПОДУШИЛА.  а ДЕЯК│ ЛЮДИ КАЗАЛИ, │ МАЛИЙ  п│ВНИК ЦЕ САМ ЧУВ, БО В│Н ДО ВСЬОГО
ПРИСЛУХАВСЯ,  ЩО ПЕЧЕН│ГИ ПРОСТО РОЗБРЕЛИСЬ ПО СТЕПОВИХ  ОКОЛИЦЯХ  кИ┐ВСЬКО┐
ЗЕМЛ│. ▓ ЧАС В│Д ЧАСУ ПРОБ│ГАЮТЬ ПО СЕЛАХ ПРИКОРДОННИХ │ ПОЛЮЮТЬ НА ЛЮДЕЙ.
     п│ВНИК  ЧЕКАВ ТЕМРЯВИ, ЩОБ  НЕПОМ│ТНО  ЗНИКНУТИ  З  ПОДВ│Р'Я.  ▓ ЩЕ В│Н
ПОМ│ТИВ,  ЯК  К│ЛЬКА МОЛОДШИХ ХОЛОП│В,  ПОТИХУ КРАДУЧИСЬ, П│ШЛИ  З ДВОРУ.  а
тАЛЕЦЬ │ бУДИЙ │ ЩЕ СТАРШ│ РОЗВЕЛИ БАГАТТЯ НА ПОДВ│Р'┐.
     мАЛИЙ  З  ПОДИВУ  УЗДР│В,  ЯК  ЗВ│ДК│ЛЯСЬ З  ТУМАНУ ВИПЛИЛА ГОРОДНИКОВА
СЛУЖНИЦЯ. ▓ ТРИМАЛА ВОНА В РУКАХ  ГЛЕЧИК. в ТАКИХ ГЛЕКАХ НАСТОЮВАЛИ ХМ│ЛЬНИЙ
МЕД.
     сПАДАЛА ТЕМРЯВА  НАЙКОРОТШИХ  Л│ТН│Х НОЧЕЙ,  ЯК ДО │СТОБКИ ЩЕ  П│Д│ЙШЛО
К│ЛЬКА Д│ВОЧИХ ПОСТАТЕЙ. тАЛЕЦЬ  НАГР│В БУБОН НАД ВОГНЕМ,  А бУДИЙ СПРОБУВАВ
СТРУНИ ГУДКА, ХТОСЬ ПРОДУВАВ СОП│ЛКУ.
     п│ВНИК ОЗИРНУВСЯ Й ТИХО-ТИХО В│ДСТУПИВ  МЕЖИ КОН│ .  вПЕРШЕ ЗА ВС│  ДН│
ПОСП│ШАВ САМ  БЕЗ  хОДИ │ рЕП'ЯХА. хОДА, ДОБРЕ НАГОДОВАНИЙ, СПАВ П│Д ВОЗОМ У
С│Н│, А рЕП'ЯХ ЙОГО ОХОРОНЯВ.
     мАЛИЙ П│ШОВ У ГУСТИХ СУТ│НКАХ ШВИДКОЮ ХОДОЮ НЕПОМ│ТНИМИ, АЛЕ ДОБРЕ ЙОМУ
В│ДОМИМИ СТЕЖКАМИ. тУТ, НА кИ┐ВСЬКИХ ГОРБАХ, У ГЛИБОКИХ  ДОЛИНАХ,  НЕМОЖЛИВО
ЗАБЛУКАТИ. тУТ  НЕМА ЖОДНОГО М│СЦЯ, ЯКЕ БУЛО  Б  СХОЖЕ НА  ДРУГЕ. тО В ЗЕМЛ│
ДРЕВЛЯНСЬК│Й │ В ПРИП'ЯТСЬКИХ ОБОЛОТАХ МОЖНА ЗАБЛУКАТИ.
     п│ВНИК ОДЯГ ПОСТОЛИ, А В ПОСТОЛИ НА НОГИ НАВЕРНУВ М'ЯКЕНЬК│ ОНУЧ│ ЩЕ  Й
МОХУ НАКЛАВ,  ЩОБ НЕ ТАК НОГИ  ТУПАЛИ ОБ  ЗЕМЛЮ, ХОЧ  ЙОГО ХОДА │  ТАК  БУЛА
НЕЧУТНА. зА ДЕСЯТЬ ПЕРЕЛЕТ│В  СТР│ЛИ В│Н УЖЕ БУВ НА УЗВИШШ│, В  лИПОВ│М ГАЮ.
зВ│ДСИ, З ВИСОКОГО М│СЦЯ, БУЛО ВИДНО: НА ДАЛЕКИХ ВЕРХАХ ГОРБ│В  ЗАПАЛЮВАЛИСЬ
ВОГНИЩА.
     п│ВНИК ПОСП│ШАВ НА П│ВДЕНЬ ДО лИБ│Д│, Т│ЛЬКИ НЕ ДО  ПЕРЕВОЗУ, А  ЗНАЧНО
ДАЛ│, ВНИЗ ПО  ТЕЧ│┐. зА  ВОГНИЩАМИ НА ПАГОРБАХ, ПОЧАЛИ СВ│ТИТИСЬ ВОГН│ │  В
ДОЛИНАХ, ГЛИБОКИХ ЯРАХ. нЕ В│Д Б│ГУ,  А В│Д ХВИЛЮВАННЯ В  МАЛОГО  ЗАКАЛАТАЛО
ШАЛЕНО СЕРЦЕ. бУЛО  СТРАШНО, БО НЕ ЗНАВ, ЧИ НЕ ПРИЧА┐ЛИСЬ ДЕ КНЯЖ│ ЛЮДИ, ЩОБ
ХАПАТИ  ТИХ, ХТО ПОГАНСЬК│  │ГРИЩА  ВОДИТЬ.  бУЛО СТРАШНО,  ЩОБ НЕ  ПОМ│ТИЛИ
ПАРУБКИ │ Д│ВЧАТА ЙОГО МАЛОЛ│ТНЬОГО, ЗА  ТАКЕ  ЗУХВАЛЬСТВО  ЙОМУ МОЖУТЬ БУТИ
ВЕЛИК│  НЕПРИ║МНОСТ│. ▓  ЩЕ ЙОМУ ХОТ│ЛОСЯ ПОДИВИТИСЯ,  ЯК Д│ВКИ  ВОРОЖАТЬ НА
ВОД│, ЯК СКАЧУТЬ ЧЕРЕЗ ВОГОНЬ ПАРУБКИ │ Д│ВЧАТА, ЯК СПАЛЮЮТЬ ОПУДАЛО кУПАЛИ.
     мАЛИЙ  ПОСП│ШАВ  ЧЕРЕЗ  ГАЙ │  НА ЯКИЙСЬ ЧАС ДЕРЕВА ЗАКРИВАЛИ ВОГН│  НА
НАЙВИЩИХ  ПАГОРБАХ.  кОЛИ  Ж  В│Н ЗНОВ ВИЙШОВ НА  ХВИЛЯСТУ Р│ВНИНУ,  ПОКРИТУ
НЕВИСОКИМИ ЧАГАРЯМИ,  ТО  ПОБАЧИВ, ЩО К│ЛЬК│СТЬ ДАЛЕКИХ ВОГН│В  ЗБ│ЛЬШИЛАСЬ.
з'ЯВИЛИСЬ  НА  СХИЛАХ  │  РУХОМ│  ВОГН│.  оДН│ З  ТИХ  ВОГН│В  КРУТИЛИСЬ  НА
НЕВЕЛИЧКОМУ ПРОСТОР│ -  ТО ЗНИКАЮЧИ,  ТО З'ЯВЛЯЮЧИСЬ З-ЗА  ЧОРНИХ КУП ДЕРЕВ.
дРУГ│ ВОГН│  ВИНИКАЛИ НА ГОРБАХ  │  КОТИЛИСЬ УНИЗ  │З  ШАЛЕНОЮ ШВИДК│СТЮ. щЕ
ЗДАВАЛОСЯ,  Н│БИ ЗА НИМИ, ПО  ВСЬОМУ  СХИЛУ ГОРИ  ТЯГНУТЬСЯ ЧЕРВОН│  ВОГНЯН│
ХВОСТИ. сПОЧАТКУ МАЛИЙ НЕ М│Г ВТОРОПАТИ, ЩО ЦЕ ВОНО, АЖ РАПТОМ СТАВ │ ВДАРИВ
СЕБЕ ПО ЛОБ│.  тА ТОЖ ВОГНЕНЕ КОЛЕСО ВОГНЕННО┐ КОЛЕСНИЦ│ БОГА сОНЦЯ.  дОБРЕ,
ЩО ТУТ ТАК│ ВИСОЧЕНН│ ГОРИ │ МОЖНА СОНЯЧН│ КОЛЕСА ПУСКАТИ.  оСЬ СТЕЖКА П│ШЛА
ВГОРУ СЕРЕД ГУСТИХ  ЧАГАР│В. кОЛИ п│ВНИК ПОДРЯПАВСЯ  НА ГРЕБ│НЬ  ГОРБА, ЙОМУ
ПРОСТО В  В│Ч│ ВДАРИЛИ ВОГН│.  в│Н В│ДСКОЧИВ  НАЗАД П│Д  ЗАХИСТ Т│Н│ ГУСТОГО
КУЩА. дОБРЕ ОБДИВИВСЯ ОСВ│ТЛЕНУ ГАЛЯВИНУ  │ ЗДИВУВАВСЯ: ПОСЕРЕД ГАЛЯВИНИ, НА
Г│ЛКАХ ЗАСОХЛОГО ДУБА  ПАЛИЛИ  В'ЯЗАНКИ  СУХО┐ БЕРЕСТИ.  н│ДЕ  Н│КОГО. мАЛИЙ
Н│ЧОГО НЕ ЗРОЗУМ│В СПОЧАТКУ. ▓ ТОМУ ОБМИНУВ ОСВ│ТЛЕНУ ГАЛЯВИНУ В КУЩАХ, ДАЛ│
ПО  СТЕЖЦ│ ПРИЙШОВ  ВГОРУ  НАД  УРВИЩЕМ  │ ПОБАЧИВ БАГАТТЯ,  Б│ЛЯ  ЯКОГО ТЕЖ
Н│КОГО. а ЗНИЗУ  СВ│ТЛО  В│Д БАГАТТЯ  ПРОРИВАЛОСЬ  КР│ЗЬ КЛЕНОВЕ  ВЕРХОВ│ТТЯ
ЧЕРВОНИМИ ПРОМЕНЯМИ │  СПОЛОХАМИ  ЗОЛОТИХ │СКР.  ▓СКРИ  ВИСОКО  ЛЕТ│ЛИ ВГОРУ
РОЯМИ ГУСТИХ  ВОГНЯНИХ  БДЖ│Л.  аЛЕ  ДАЛ│ ЯК│СЬ  ТЕМН│  Т│Н│ ПО  НАВСК│СНОМУ
ПАГОРБ│  НАД Р│КОЮ  СКАКАЛИ НАВКОЛО ТРЬОХ  ВЕЛИЧЕЗНИХ  ВОГНИЩ. мАЛИЙ  ЗГАДАВ
РОЗМОВУ СТАРШИХ,  ЩО СПЕРЕЧАЛИСЯ  М│Ж СОБОЮ │  ГАДАЛИ, ЧИ ПОПИНИ  ЦЬОГО РАЗУ
ВИПРОСЯТЬ  У КНЯЗЯ  СТРАЖУ, ЩОБ  ГАНЯТИ КУПАЛЬСЬК│  │ГРИЩА. пЕВНО,  ОТ│  ВС│
ВОГН│,  ПРО  ВСЯК  ВИПАДОК, РОЗПАЛИЛИ  ЮНАКИ,  ЩОБ  СПЛУТАТИ,  А  ОДНОЧАС  │
ПОДРАТУВАТИ СТРАЖ│В. аЛЕ  МАЛИЙ  ЧУВ ЩЕ Й ТАКЕ. гОВОРИЛИ  М│Ж СОБОЮ  ПОВАЖН│
КАМЕНЯР│ НА сОФ│┐ВСЬКОМУ ПОДВ│Р'┐: "нЕ БУДЕ НАШ КАГАН ПОП│ВСЬКИМ  ЗАБАГАНКАМ
ПОТУРАТИ  -  НЕ  ПОСИЛАТИМЕ  СТРАЖУ  ПРОТИ  КУПАЛЬСЬКИХ  │ГРИЩ".  "аВЖЕЖ,  -
ПОГОДИВСЯ  ДРУГИЙ.  - п│СЛЯ  ТОГО, ЯК ПРЕПАДЛЮЧИЙ аНАСТАС│Й ПОКРАВ УС│ КНЯЖ│
СКАРБИ │ ПОДАВСЯ ДО  ЛЯХ│В,  КАГАН СТАВ ОБАЧН│ШИЙ. нЕ  ВСЯКЕ  СЛОВО  ГРЕЦЬКЕ
ЗРАЗУ ЧУ║... б│ДНА  НАША ЗЕМЛЯ... нА бОГА МЕН│ НЕ ШКОДА ОСТАННЬОГО ШЕЛЯГА...
аЛЕ Ж НАШЕ ЗОЛОТО Й СР│БЛО, │ ХУТРА НА ЦЕРКВУ, ПЛИВУТЬ ДО цАРГРАДА". "тИХШЕ,
-  ЩЕ ХТОСЬ ПОЧУ║! "- │ КАМЕНЯР│ Р│ВНО ЗАДОВБАЛИ ВАЖКИМИ  ТЕСЛАМИ ПО РОЖЕВИХ
ШИФЕРНИХ ПЛИТАХ.
     п│ВНИК ПО  З│РКАХ ПОБАЧИВ, ЯКРАЗ П│ВН│Ч  НАСТАЛА. нАСТАВ ЧАС ВОРОЖ│ННЯ.
тЕПЕР ТРЕБА ПЕРЕЙТИ  ЩЕ ДВА ПАГОРБИ │ ТАМ, ЗА ТИМИ ДОЛИНКАМИ  ЧАР│ВНЕ М│СЦЕ.
тАМ,  ДЕ ВЛИВА║ТЬСЯ  ПОВНОВОДИЙ  РУЧАЙ  ДО лИБ│Д│. тАМ,  ГОВОРИЛИ М│Ж  СОБОЮ
СТАРШ│,  ВОРОЖАТЬ,  ЗА  ПОГАНСЬКИМ ЗВИЧА║М,  Д│ВЧАТА НА  В│НКАХ.  пОТИХЕНЬКУ
ПЕРЕКАЗУВАЛИ,  ЩО  В  ТОМУ  М│СЦ│,  ХТО  ВОРОЖИТЬ,  В  ТОГО  ВСЕ  ЗБУВА║ТЬСЯ
ТОЧН│С│НЬКО! чИ ПОГАНЕ,  ЧИ ХОРОШЕ - ЯК НАВОРОЖИЛОСЬ! тОМУ В ЦЕ М│СЦЕ НЕ ВС│
В│ДВАЖУВАЛИСЬ ПРИЙТИ, А РАПТОМ ГОРЕ НАВОРОЖИШ?!
     лИБ│ДЬ КРУТО ЗВЕРНУЛА НА ЗАХ│Д.  ▓  БУЛО ВИДНО  ДАЛЕКО  ВС│  ПАГОРБИ  В
ВОГНЯХ.  бУЛО ВИДНО, ЯК  ОДДАЛ│К НА ОДН│Й  ГАЛЯВИН│ ВОДИЛИ ВОЛ│В  │ КОР│В З│
СВ│ЧКАМИ НА РОГАХ. оН НА ТИХ ВОДАХ З ЧОВН│В ПУСКАЛИ В│НКИ З│ СВ│ЧКАМИ.
     п│ВНИК ПОДИВИВСЯ ВНИЗ НА ГАЛЯВИНУ, ВОНА БУЛА Р│ВНА-Р│ВНЕСЕНЬКА ДО САМО┐
ВОДИ, ПОРОСЛА  ШОВКОВИСТОЮ ТРАВОЮ.  з  УС│Х БОК│В ┐┐  ОТОЧУВАЛИ  ВЕЛЕТЕНСЬК│
ТОПОЛ│. сВ│ТЛО ЙШЛО ЗНИЗУ КР│ЗЬ В│ТТЯ │ МАЛОМУ  ЗДАВАЛОСЯ НЕ ТАКИМ ЯСКРАВИМ,
ЯК │НШ│  БАГАТТЯ. аЛЕ СМ│Х ЧУВСЯ  ЛИШЕ Д│ВОЧИЙ. вИСВИСТУВАЛИ ВЕСЕЛО КУГИЧКИ,
ГУД│ЛА  СОПЕЛЯ, │ РАЗ  ПО РАЗ ЛУПАВ БУБОН. мАЛИЙ ЙШОВ СТЕЖКОЮ ОБЕРЕЖНО, ТИХО
СПУСКАВСЯ  УНИЗ ДО  Р│ЧКИ.  кР│ЗЬ  КУЩ│ ПРОБИВАЛОСЯ ЧЕРВОНЕ  СВ│ТЛО,  ВСЕ НА
ГАЛЯВИН│  ПОЧИНАЛО  РУХАТИСЯ  ШВИДШЕ  Й  ШВИДШЕ.  кОЛО ТАНЦ│ВНИЦЬ  КРУТИЛОСЯ
НАВКОЛО  ЯСКРАВОГО БАГАТТЯ.  сПАЛАХИ ВОГНЮ ТО ВИСВ│ТЛЮВАЛИ ЛЮДСЬК│ ПОСТАТ│ З
УС│МА  ПОДРОБИЦЯМИ,  ТО РОБИЛИ  ┐Х  ЧОРНИМИ Т│НЯМИ.  чОРН│  Т│Н│ ЗМ│НЮВАЛИСЬ
Б│ЛИМИ ПОСТАТЯМИ, ЧЕРВОНЕ  СВ│ТЛО ЗАЛИВАЛО  ЧЕРВ│ННЮ ПОЛОВИНУ ЛИЦЯ, ПОЛОВИНУ
ХОВАЛО В Т│Н│. п│Д УКВ│ТЧАНИМ ДЕРЕВОМ КЛЕНА ШАРПАЛОСЯ ТРИ ОСВ│ТЛЕН│ ПОСТАВИ.
оДНА  МЕТЕЛЯЛА  ГОЛОВОЮ  │  З  НЕЙМОВ│РНОЮ  ШВИДК│СТЮ  ВИДОБУВАЛА  СВИСТ  │З
ОЧЕРЕТЯНИХ   З'║ДНАНИХ   СВИСТУЛЬОК-КУГИЧОК.   дРУГА   ПРИТУПУВАЛА   НОГАМИ,
РВЗГОЙДУВАЛАСЯ, МЕТЕЛЯЛА ДОВЖЕЛЕЗНИМИ КОСАМИ │ ДУЛА В ДОВГУ СОП│ЛКУ, БРОВИ В
НЕ┐   П│ДН│МАЛИСЬ  НА  ЛОБА   │  ОЧ│   ЗАКОЧУВАЛИСЬ  ДОГОРИ,  Т│ЛЬКИ   Б│ЛКИ
В│ДБЛИСКУВАЛИ ЧЕРВОНИМ В│Д ВОГНЮ. тРЕТЯ БУЛА ГЕТЬ ДЕБЕЛА, │ МАЛА ГОЛОВУ, ТАК
ПОКРИТУ  НАМ│ТКОЮ,  ЩО  Й ЛИЦЯ НЕ БУЛО ВИДНО. вОНА ЩОСИЛИ ГАТИЛА КАЛАТАЛОМ У
БУБОН, ПРИТОПТУВАЛА НОГОЮ.  ▓ ЧИМ ШВИДШЕ В│ДБИВАЛА ВОНА КАЛАТАЛОМ ПО БУБОНУ,
ТИМ ШВИДШЕ  НЕСЛИСЯ В ТАНЦ│ ТАНЦ│ВНИЦ│.  кРУТИЛОСЯ ЖИВЕ КОЛЕСО ЛЮДСЬКИХ Т│Л,
РОЗВИВАЛИСЯ  ┐ХН│  КОСИ, МЕРЕХТ│ЛИ НАМ│ТКИ  ЗАМ│ЖНИХ,  БРЯЖЧАЛО  НАМИСТО  НА
Д│ВОЧИХ ШИЯХ, А  НА  ГОЛОВАХ У НИХ У ВС│Х БУЛИ В│НКИ,  А  В ДОВГОМУ  ВОЛОСС│
РОЗВИВАЛОСЯ З│ЛЛЯ  ЛЮБИСТКА  │  М'ЯТИ,  │  ВАСИЛЬК│В,  │  ДОВГОЛИСТО┐  ТРАВИ
Л│ПНИКА.
     тА  ТРАВА ЗБИРАЛАСЯ Д│ВЧАТАМИ, ЩОБ  ПРИВОРОЖИТИ  ДО СЕБЕ  ХЛОПЦ│В,  ЩОБ
ЗНАЙТИ СОБ│ ЧОЛОВ│КА.
     сВИСТ  КУГИЧОК │ КАЛАТАННЯ  БУБОНА ДОСЯГЛО  ТАКО┐ СИЛИ  Й ШВИДКОСТ│, ЩО
МАЛИЙ  ЗАТАМУВАВ ПОДИХ,  │  ВРАЗ  ЛАНЦЮГ ЖИВИЙ  ЛУСНУВ  │  РОЗ│РВАВСЯ, МАЛИЙ
ВИДИХНУВ З  ПОЛЕГК│СТЮ. аЛЕ РУХ  ЩЕ Б│ЛЬШЕ  ПОСИЛИВСЯ, Т│ЛЬКИ ТЕПЕР ПОЧАЛОСЯ
СТРИБАННЯ  ЧЕРЕЗ   ВОГНИЩА.  тАНЦ│ВНИЦ│  СХОПИЛИ  ЛЯЛЬКУ   СОЛОМ'ЯНУ  ВСЮ  В
ПРИКРАСАХ, ЩО  СТОЯЛА П│Д ДЕРЕВОМ, │ ПОЧАЛИ З НЕЮ  СТРИБАТИ  ЧЕРЕЗ  БАГАТТЯ.
вОНИ ПЕРЕДАВАЛИ  ЛЯЛЬКУ  З РУК ДО РУК, │ КОЛИ ОДНА РОЗБ│ГАЛАСЯ │ СТРИБАЛА  З
ЛЯЛЬКОЮ  ЧЕРЕЗ  ВОГОНЬ,  │НШ│  ПОЧИНАЛИ  ЩЕ  СИЛЬН│ШЕ  ЛЯСКАТИ  В  ДОЛОН│  │
ПРИСП│ВУВАТИ:  "оЙ, ГРАЙТЕ,  ГРАЙТЕ, В  ДУДОЧКУ  ГРАЙТЕ, кУПАЛУ  ВСЛАВЛЯЙТЕ!
кУПАЛУ ВСЛАВЛЯЙТЕ!"
     мАЛИЙ  │  НЕЗЧУВСЯ,  ЯК  ПОЧАВ  П│ДСП│ВУВАТИ:  "оЙ,  ГРАЙТЕ, ГРАЙТЕ!.."
ПРИТУПУВАТИ  НОГОЮ ПО КОРЕНЮ  СТАРЕЗНОГО  ПОХИЛЕНОГО  КЛЕНА.  в│Н  ДО  НЬОГО
ПРИХИЛИВСЯ,  ПРОСТО  ЛЕЖАВ НА  НЬОМУ ЖИВОТОМ, В│Н ПРИТУПУВАВ НОГОЮ │ ПОВОДИВ
ПЛЕЧИМА, ЯК │ ТАНЦ│ВНИЦ│ ВНИЗУ. в│Н ЦЬОГО │ НЕ ПОМ│ЧАВ, ЩО  В│Н  П│ДСП│ВУ║ │
ПРИТАНЦЬОВУ║, ЗАХОПЛЕНИЙ КУПАЛЬСЬКИМИ │ГРИЩАМИ.
     оСЬ  ОДНА  Ж│НКА  В НАМ│ТЦ│ │ ВАСИЛЬКОВОМУ В│НКУ НАБЛИЗИЛАСЬ ДО  ВОГНЮ,
СХОПИЛАСЬ ЗА  ПОД│Л СОРОЧКИ,  │  ПРИГНУВШИСЬ,  ОДНИМ РУХОМ  СТЯГЛА  │З  СЕБЕ
СОРОЧКУ │ КИНУЛА ┐┐ ДО ВОГНЮ. нА ХВИЛЮ СОРОЧКА ЗБИЛА ПОЛУМ'Я  │ СТАЛО ТЕМНО.
кОЛИ ЗА МИТЬ ВОГОНЬ  ОГОРНУВ СОРОЧКУ, НАГА Ж│НКА ВЖЕ ДОБ│ГЛА ДО КРАЮ БЕРЕГА,
│ ВИСОКО  ЗНЯВШИ РУКИ, СТРИБНУЛА В Р│ЧКУ. оСТАНН│ ЗНОВУ СХОПИЛИСЬ ЗА  РУКИ │
ЗНОВ  НАВКОЛО  ВОГНЮ  ЗАКРУТИЛОСЬ ЖИВЕ  КОЛО. сП│ВАЛИ, ГУКАЛИ, А МУЗИКИ  ТАК
ВИГРАВАЛИ, ЩО П│Т  ┐Х  ЗЛИВАВ РУЧАЯМИ. п│ВНИКОВ│ БУЛО ВИДНО, ЩО ┐ХН│ СОРОЧКИ
НА ПЛЕЧАХ, П│Д  ПАХВАМИ, НА  СТЕГНАХ ПОТЕМН│ЛИ │  ОБЛИПЛИ ПО Т│ЛУ. зА ПЕРШОЮ
МОЛОДИЦЕЮ ДО БАГАТТЯ СТАЛА ДРУГА. аЛЕ ВОНА, РОЗДЯГШИСЬ, СВОЮ СОРОЧКУ  ЛИШИЛА
НА ЗЕМЛ│,  А ДО ВОГНЮ  КИНУЛА  ДИТЯЧУ СОРОЧЕЧКУ. п│ВНИК  ДОБРЕ ЗНАВ,  ЩО  ЦЕ
ЗНАЧИТЬ:  ПЕРША МОЛОДИЦЯ САМА ХВОР│ЛА, ЧЕРЕЗ ТЕ НЕ МОГЛА ПОНЕСТИ, А В ДРУГО┐
ХВОР│ЛА МАЛА ДИТИНА. рАЗОМ │З СОРОЧКАМИ У КУПАЛЬСЬКОМУ ВОГН│ СПАЛЮВАЛИ Ж│НКИ
Й ХВОРОБИ.
     оСЬ  │З-ЗА ПАГОРБ│В ПОЧАЛО  СВ│ТЛ│ШАТИ НЕБО.  сХОДИВ М│СЯЦЬ.  яК ВИПЛИВ
МАЙЖЕ ПОВНИЙ М│СЯЦЬ - ВС│ ЗАКЛИКАЛИ В ОДИН ГОЛОС!
     кОЛО  РУХАЛОСЯ  ШВИДШЕ,  ШВИДШЕ!  вРАЗ Ж│НКА З БУБОНОМ ВИКИНУЛА  РУКУ З
КАЛАТАЛОМ  │ ТОРКНУЛАСЬ  ПЛЕЧА  НАЙМОЛОДШО┐ Д│ВЧИНИ.  бУЛА ВОНА РОКИ  НА ТРИ
СТАРША  ЗА п│ВНИКА,  МОЖЕ НА Р│К  СТАРША  ЗА  ДОНЬКУ КОВАЛЯ. оСЬ  ЧОМУ ТА, З
БУБОНОМ, ПОВОДИЛА  ГОЛОВОЮ, НЕМОВ ШУКАЛА  КОГОСЬ. вОНА СТЕЖИЛА ЗА  Д│ВЧИНОЮ.
д│ВЧИНА  В│ДПУСТИЛА РУКИ │  ВИСТРИБНУЛА В СЕРЕДИНУ КОЛА НА  ЯСКРАВЕ  СВ│ТЛО.
тРЕМТЯЧИМИ РУКАМИ ТЯГЛА  З  СЕБЕ СОРОЧКУ  │ ЗАПЛУТАЛАСЬ У  РУКАВАХ.  а  КОЛО
ТАНЦЮРИСТОК  ШАЛЕНО КРУТИЛОСЯ, ВЖЕ НЕ МАЮЧИ СИЛИ СПИНИТИСЬ. ▓ ВС│ ВОЛАЛИ, АЖ
У  ВУХАХ  ЛЯЩАЛО: "кУПАЛО, кУПАЛО,  кУПАЛО!"  д│ВЧИНА ЗНЯЛА  З ГОЛОВИ В│НОК,
ЗАТИСЛА ЙОГО М│Ж  КОЛ│НЬМИ,  │ ОДНИМ РУХОМ В│ДКИНУЛА НА ЗЕМЛЮ  СОРОЧКУ. тОД│
ВЗЯЛА В│НОК НА ГОЛОВУ, ПЕРЕСКОЧИЛА  НА КРАЙ  ВОГНЮ, ПРОСЛИЗНУЛА  М│Ж  РУКАМИ
Д│ВЧАТ, СТРИБНУЛА З БЕРЕГА У  ВОДУ.  в│НОК  СПАВ З  ┐┐  ГОЛОВИ  │ ПОПЛИВ  НА
СЕРЕДИНУ Р│ЧКИ. сАМА ВОНА ВИЛ│ЗЛА З ВОДИ │ ВСКОЧИЛА ДО КОЛА.  вИЛ│ЗЛИ З ВОДИ
Й МОЛОДИЦ│ │ ТЕЖ  СТАЛИ ДО  ТАНЦЮ. ▓ ┐ХН│  ВЕЛИК│, ОСОБЛИВО ПЕРШО┐, ПРОВИСЛ│
ГРУДИ МЕТЕЛЯЛИСЯ З  БОКУ  НА Б│К, СКАКАЛИ ВГОРУ │ ВНИЗ │ ЛЯСКАЛИ ПО  МОКРОМУ
Т│ЛУ.  м│СЯЦЬ  ГЕТЬ ЗОВС│М  П│ДНЯВСЯ ВГОРУ. тОД│  МУЗИКА ВРАЗ  УВ│РВАЛАСЯ. а
ТАНЦЮРИСТКИ  ВСЕ  НЕСЛИСЯ НАВКОЛО ВОГНИЩА. тРО║ Ж│НОК-МУЗИК ПОЖБУРНУЛИ  СВО┐
│НСТРУМЕНТИ, СКИНУЛИ ОДЯГ │ ВСКОЧИЛИ ДО КОЛА. п│ВНИК ТЕПЕР БАЧИВ ЛИШЕ ТУ, ЩО
ВИБИВАЛА КАЛАТАЛОМ  ПО БУБОНУ.  вОНА Б│ГЛА У ШВИДКОМУ ВЕРТ│НН│  ТАНЦЮ │ БУЛО
ДИВНО,  ЯК ВОНА, ГАКА ДЕБЕЛА, ШВИДКО Й ЗГРАБНО  РУХА║ТЬСЯ! оДН│ ГРУДИ В  НЕ┐
БУЛИ ЗАВБ│ЛЬШКИ З  ГОЛОВУ  п│ВНИКА  КОЖНА. дОВЖЕЛЕЗН│, З ЧОРНИМИ  НАБРЯКЛИМИ
СОСЦЯМИ. мОГУТН│ ЧРЕСЛА,  З ГЛИБОКИМИ  ЯМКАМИ НА  КРИЖАХ │ Т│ЛО ┐┐  ТАК САМО
БЛИЩАЛО У СВ│ТЛ│ БАГАТТЯ, ЯК │ В ТИХ, ЩО ВИЛ│ЗЛИ З Р│ЧКИ.
     кОЛО ЩЕ РАЗ│В ТРИ ПРОНЕСЛОСЯ НАВКРУГИ БАГАТТЯ │ РОЗПАЛОСЯ.  в│Н ДИВИВСЯ
В ┐┐ ЛИЦЕ З ЛЕДЬ ВИРЛАТИМИ ОЧИМА, │З РОЗДУТИМИ Н│ЗДРЯМИ КИРПАТОГО НОСА.
     рВОНУВСЯ НАЗАД ЗА ДЕРЕВО.
     оСТУПИВСЯ. зАВАЛИВСЯ НАВЗНАК  │, БОЛЯЧЕ ВДАРИВШИСЬ ОБ КОР│ННЯ  ГОЛОВОЮ,
ПОКОТИВСЯ НА ГАЛЯВИНУ ВНИЗ.
     тОВСТУХА ЩОСИЛИ ЗАВОЛАЛА.
     - тИХО! мОВЧ│ТЬ! пРОПАДЕ ВОРОЖ│ННЯ. нА МЕН│ ВСЕ ЗАВИСА║! цУР! цУР! цУР!
     вС│ ЗАКЛЯКЛИ НЕРУХОМО.  нАВ│ТЬ ДЕКОТР│ З  РОЗКРИТИМИ РОТАМИ. ▓ В ОЧАХ У
ВС│Х БУВ РОЗПАЧ - ПРОПАЛО ВОРОЖ│ННЯ!!!
     мАЛИЙ ЛЕЖАВ ГОЛ│ЧЕРВА │ НЕ ВОРУШИВСЯ - ВСЕ Т│ЛО ЙОГО ЗАТЕРПЛО.
     -  сЛУХАЙТЕ  МЕНЕ! -  в ГОЛОС│ ТОВСТУХИ  В│ДЧУВАЛАСЬ  ТАКА СИЛА, ЩО ВС│
ЗРАЗУ Ж  МОВЧКИ П│ДСТУПИЛИ  ДО  НЕ┐.  - тИ,  ТИ  Й  ТИ! -  вОНА ТИЦЬНУЛА  НА
НАЙМОЛОДШИХ Д│ВЧАТ. - тРИМАЙТЕ ЙОГО РУКИ, НОГИ,  ГОЛОВУ! а ТИ, - ВОНА  ВЗЯЛА
ЗА РУКУ НАЙМОЛОДШУ КУПАЛЬНИЦЮ, - ЗАКРИЙ ЙОМУ ОЧ│.
     п│ВНИК ЗАН│М│В В│Д СТРАХУ │ НЕ ПРУЧАВСЯ.
     кОЛИ НАД  НИМ  СХИЛИЛИСЬ  НАГ│  Т│ЛА, КОЛИ ДО ЙОГО ОБЛИЧЧЯ  НАБЛИЗИЛИСЬ
ТРЕМТЛИВ│ ПЕРСА, МОКР│ ГАРЯЧ│ ДОЛОН│ ЛЕГКО ЛЯГЛИ НА ЙОГО ПОВ│КИ.
     пОТ│М ВАЖКА  ГАРЯЧА РУКА ЛЯГЛА ЙОМУ НЕ СЕРЦЕ. ▓ М│Ж ЧУЖИМИ ПАЛЬЦЯМИ В│Н
В│ДЧУВ,  ЯК В│СТРЯ  НОЖА  ДОТИКА║ ЙОГО  КР│ЗЬ СОРОЧКУ. пОТ│М  РУКУ В│ДНЯЛИ │
В│СТРЯМ НОЖА ПРОВЕЛИ ПО СОРОЧЦ│ ХРЕСТ НА ХРЕСТ. ▓ ЗРАЗУ Ж НА СОРОЧКУ ЗЛИЛАСЬ
ХМ│ЛЬНА МЕДОВА Р│ДИНА.
     гУЧНИЙ ГОЛОС СПОВ│СТИВ:
     - кРОВ ПРОЛИЛАСЬ! т│ЛО КИДАЙТЕ У ВОДУ.
     ▓ п│ВНИКА П│ДНЕСЛИ ВГОРУ │ Б│ГЦЕМ, Б│ГЦЕМ ПОНЕСЛИ ДО ВОДИ.
     щОСИЛИ РОЗГОЙДА