у те саме, як тiльки возьме ┐┐ за жiнку... Встав i пiдiйшов до вiкна. Парк цвiв. I в душi султана розцвiтала друга мiцна любов. Вiдчував се глибоко i ще раз пробував з'ясувати собi, чим його властиво взяла за серце та чужинка з далеко┐ кра┐ни, яко┐ перед тим не бачив. Ще раз i ще раз уявляв собi ┐┐. Мала бiле як квiт ясмину личко i великий спокiй у нiм, i великi очi. А говорила так спокiйно i розумно, якби належала до найвище освiчених улемiв iсламу. Так бодай здавалося йому... Нараз заворушилася в нiм думка- вiд яко┐ засоромився. Вона була вже в нiм вчера, але якась пiвсвiдома. Щойно тепер остро проявилася в нiм i нагло заволодiла всiм його еством i чувством, перейшла як тепло-гаряча хвиля по його чолi, обличчю, грудях, руках i ногах. Йому зробилося вiд не┐ так горячо, що аж отворив уста. Зрозумiв, що його опанову║ пристрасть. До чужинки. До невольницi. До християнки! До не┐ одно┐!.. I пригадалися йому ┐┐ слова про чашу з червоним вином. О, вiн ще не пив з кришталево┐ чашi того червоного напитку, забороненого Пророком! Але знав, як вiн дiла║. Так само, як любов. Тiльки любов мiцнiша!... Думка, яко┐ соромився, щораз виразнiше видиралася на поверхню його свiдомостi й тягнула за собою другу, яко┐ ще бiльше соромився. Перша була така, як у кождого молодого мужчини. А друга думка була така, чи не ужити рiжних способiв примусу? Та вiд се┐ думки молодий Сулейман аж покраснiв - з сорому. Вiн, може, мiг би був зробити се з кождою iншою, тiльки нe з нею, котра так спокiйно вмi║ дивитися i поклика║ться на важнi для нього, а не для не┐, постанови Корану!.. Так хотiв ┐┐ любити... За сими думками прийшла третя, ще бiльше напрасна. А що буде, як та невольниця таки упреться при сво┐м i не вiддасться йому нiколи, хоч ║внухи вже мусiли ┐┐ зачислити до жiнок, яких дiткнув... Нервозно плеснув у долонi. До кiмнати вступив нiмий невольник. - Покликати Кiзляр-агу! Безмежно довгим видався йому час, заки прийшов найвищий достойник гарему. Вiн уважно подивився на змiнене обличчя падишаха i низько склонився, майже дотикаючи чолом долiвки. - Де ║сть невольниця, з котрою я вчера вечером говорив? - запитав султан, пробуючи надати собi байдужний вигляд, хоч чув, що не ста║ йому вiддиху. - Благословенна Роксоляна Хуррем, як велить старий звичай, вiдокремлена була зараз по виходi з нарiжного будуару й одержала окремих невольниць i ║внухiв. Тепер одяга║ться в новий одяг i вигляда║, як сонце у квiтах ясмину,- вiдповiв достойник, котрий змiркував, шо молодий султан опанований вже пристрастю до ново┐ женщини. Молодий Сулейман так змiшався, що не знав, що вiдповiсти. Вiдвернувся до вiкна, щоб не дати слузi запримiтити свого змiшання. Вiстка про те, що вона одяга║ться в новий одяг, влила в нього надiю, що вона повину║ться йому. Але боявся того вражiння, яке викличе вона в новiм виглядi. А враз з тим боявся упокорення, що може не дiстати ┐┐, хоч уже всi знають, що вiн вiдчува║ до не┐... Вiн - пан трьох частей свiту... Нараз прийшла йому до голови щаслива думка. I вiн сказав: - Нехай прийде до мене Мугiеддiн мудеррiс[37] ! Кiзлйр-ага низько склонився й опустив кiмнату. Заки дiйшов до будинку улемiв, знали вже всi в палатi, що першою в цiлiм гаремi ста║ блiда чужинка, невольниця Хуррем, "християнська собака". I зашипiла ненависть по коридорах, кiмнатах i парках сераю, як ┐довита гадина, що сунеться по чудових квiтах. * * * Султановi здавалося, що час задержався, хоч клепсидра на його столi пересипала без упину золотий пiсок, як завше. Нетерпеливо ходив по сво┐х кiмнатах i ще двiчi висилав службу по старого улема. А в цiлiй палатi горячо молилися правовiрнi мослеми за побожного султана, який, мимо пристрастi до християнсько┐ невольницi, не зближа║ться до не┐, поки не осiнить ┐┐ вiра Пророка. Нарештi вступив до кiмнати султана старий улем Мугi║ддiн-Сiрек i привiтав його словами: - Сторожевi Корану, десятому султановi Османiв благословенство i поклiн вiд колегi┐ улемiв, iмамiв[38] i хатiбiв[39]. Молодий Сулейман рухом руки подякував за привiт, сiв на шовкову подушку й дав знак старому священиковi, що може також сiсти. Тричi склонився старий Мугi║ддiн перед заступником Пророка, дякуючи за велику честь, i сiв на нижче мiсце обличчям до халiфа. Сулейман почав вiдразу, без нiякого вступу: - Маю до тебе довiр'я i хочу ради тво║┐ в такiй справi. Мо║ серце полонила християнська невольниця велико┐ краси i розуму. Як найвищий сторож Корану не хочу переступати святих постанов його i силою брати невольницю. А вона добровiльно не вiддасться менi, кажучи, що рiжнить нас вiра... Освiти ┐┐ серце правдивою вiрою Пророка! Старий Мугi║ддiн, що любир Сулеймана бiльше, нiж рiдного сина, задумався i так глибоко опустив голову, що аж бiла борода його оперлася на долiвку. По хвилi сказав: - Ти найбiльша надiя Османiв, i сонця твого щастя нiщо не повинно затемнити! Але якраз тому я не можу зробити тобi того, що спробував би зробити кождому iншому правовiрному... - Чому? - запитав здивований Сулейман. - Мiй приятель i великий учений, Муфтi Кемаль Пашасаде, з яким усi науки зiйдуть колись до гробу, каже: "Навiть найбiльший лiкар не береться простувати звихнену руку сво┐й власнiй дитинi. А чужим навiть зломанi ребра склада║". Вибач менi, надi║ Османiв! Я не для ласки говорю, що цiню тебе бiльше, нiж рiдного сина. I тому не можу лiчити твого серця... Молодий Сулейман з вдячнiстю, але з нета║ною прикрiстю залюбленого подивився на старого фiлософа й запитав: - А в кого ж ти радиш менi просити се┐ прислуги? - Вiддай сю справу колегi┐ улемiв. - Нi. Се менi задовго тривало б,- вiдповiв нетерпеливо. Старий Мугi║ддiн знов помовчав. Потому зачав непевним голосом: - То, може, уповажниш мене говорити в тiй справi з християнським патрiархом... - З християнським патрiархом? Чейже вiн не навертатиме християнки на iслам! - сказав молодий султан з найвищим здивуванням. - Сам не буде. А може знайти такого, що може се лучше зробити, нiж нашi улеми. Не забувай, падишаху що Аллаг вiддав тобi владу над ними i що вони, може, посвятять одну душу для ласкавостi серця твого... Молодий султан подумав i сказав: - Муфтi Кемаль Пашасаде недаром уважа║ тебе сво┐м приятелем. Нехай буде, як кажеш! Тiльки скоро роби се дiло. Вступ ма║ш кождо┐ хвилi. Авдi║нцiя була скiнчена. Ще того ж дня вернув до султана Мугi║ддiн-Мудеррiс. - Що сказав християнський патрiарх? - запитав султан, - Вiдмовив,- вiдповiв спокiйно Мугi║ддiн. Султан скипiв. Обличчя мав спокiйне, але пiд очима дрижали м'язи. Запримiтив се старими очима Мугi║ддiн-Мудеррiс i сказав помалу, слово за словом важучи, мов на вазi: - То моя рада була зла, не його рiшення. Нехай же тво║ рiшення не буде менше справедливе, нiж його. Не забудь, о могутнiй, що боротьба з жiнкою не вигра║ться насильством. Я передумав дорогою вiдповiдь патрiарха i всi наслiдки ┐┐. Та й кажу тобi по щиростi серця свого: нiколи не прихилиться до тебе серце то┐ невiрно┐, нi не змiнить вона щиро вiри сво║┐, коли б ти iз-за не┐ покарав християнського патрiарха. Силою з жiнкою не вигра║ш справи. Султан помалу охолонув. По хвилi запитав: - Отож що тепер радиш робити? - Заки я був у патрiарха, улеми знайшли вже бувшого ┐х монаха, i то з землi Роксоляни, що втiк з монастиря i приняв вiру Магомета. Я нiколи не дивився добрим оком на таких людей, але тут вiн може зробити прислугу тобi. Iншого способу не бачу. Коли дозволиш, вiн iще сьогодня може говорити з тою невольницею. - Роби, що уважа║ш! - вiдповiв коротко Сулейман. I додав: - Осво║ними соколами ловлять соколiв диких. - А сей бувший монах хоч не сокiл, то дуже бистрий ястрiб. Його знають нашi улеми i кажуть, що вiн дуже спритний. Вже не раз уживали його. - Побачимо! - сказав Сулейман. Мугi║ддiн-Мудеррiс низько склонився i вийшов у задумi. * * * Ще того ж дня сталася в султанськiй палатi подiя, яко┐ не було, вiдколи в нiй засiли предки Сулеймана: до гарему падишаха впровадив за його дозволом сам Кiзляр-ага бувшого монаха й завiв його до кiмнат молодо┐ Хуррем. I оставив його сам на сам з нею, тiльки поставив сторожу з чорних ║внухiв пiд дверми. Настуня, хоч знала строгi закони гарему, майже не здивувалася тим, що до не┐ допустили чужого мужчину. Вiдчула, що вiн приходить у зв'язку з султаном. Але в якiм? Сего не могла додуматися, хоч з найбiльшою увагою вдивлялася в обличчя гостя. Була се людина лiт понад 50, з хитрим виразом, який мають звичайно всi вiдступники. Хоч мав уже постанову признатися, що вiн вiдступник, але тут ще раз передумав, чи сказати се, чи нi. I рiшив сказати. Бо якби опiсля довiдалася правди, то не мала б уже нiякого довiр'я до нього. А вiн сподiвався ще не раз зустрiчi з нею. Поблагословив ┐┐ знаком хреста i, завагавшися ще хвильку, заговорив рiдною мовою Настунi: - Дитино! Я - бувший монах, приходжу до тебе в справi дуже важнiй для всiх християн i для тебе... Се так поразило Настуню, що вона стала як непритомна. Хоч розумiла кожде слово, але не знала, що сказав ┐й гiсть. Була би краще його зрозумiла, якби заговорив був по-турецьки або по-татарськи. Вiн запримiтив се i ще раз, помалу, повторив сво┐ слова, що як мiцний мiд впливали на Настуню. - Ви з мого рiдного краю?! - запитала Настя, а слези як горох пустилися ┐й з очей. - Так; дитинко, так - вiдповiв гiсть. - Ви давно з дому? - Мо┐м домом, дитино, була монастирська келiя,вiдповiв поважно. - А там, де ми родилися, був я давно-давно. Настуня посумнiла. А вiн сказав до не┐ лагiдним тоном: - Але я приходжу до тебе, дитино, в справi, близькiй також нашiй рiднiй землi, дуже близькiй, хоч вигляда║ далекою. Молода дiвчина вся перемiнилася в слух. Правда, вiд хвилi розмови з падишахом почувалася могутнiша, нiж була перед тим. Одначе, все-таки не розумiла, як вона, бiдна невольниця, замкнена в клiтцi птичка, може помогти рiдному кра║вi, з котрого вийшла, й народовi, котрий мучився там. Атже не могли на се порадити нi ┐┐ батько, нi стрий, нi iншi розумнi люде. А що ж могла порадити чи помогти вона? Була дуже цiкава. Вже добре розумiла, що в'яжеться се з залицянням султана. Але яким способом можна з того залицяння дати щось доброго людям пiд Рогатином i Львовом - сего не бачила. Те, що говорила султану про Базру й Багдад, було чисто особистим бажанням поширення сво║┐ сили, чимсь таким, що ма║ й повiй, який притулиться до дуба. А тут закроювалася перед нею в невиразнiй iмлi справа якогось дiлання з означеним напрямом. Яким - не знала. Але вiдчувала можливiсть i важнiсть його iснування. Витягнула свою бiлу ручку й, заслонюючись вiд очей гостя, вдивилася в себе. Раз, другий i третiй кинула оком на крати гарему й дерева в парку - i знов думала. Гiсть змiркував, що в нiй кiльчиться якась нова думка, i нi словечком, нi рухом не переривав та║мницi уродкн думки. Ученi й фiлософи людства не знають iще то┐ та║мницi. Не знають, як повста║ життя органiзму нi життя людсько┐ думки i що саме виклика║ його. Не знають, хоч у ┐х власнiм нутрi дiються тi та║мницi. Не знала й блiда невольниця з далеко┐ кра┐ни, що викликало в нiй заграву ново┐ думки - таку мiцну, що аж рукою прислонила очi. Чи викликав ┐┐ старий султанський палац, загарбаний царям вiзантiйським, у котрiм кожда кiмната була кров'ю злита? Чи далекi дзвони в галицькiй землi? Чи стан невольницi, перед якою стояла доля й давала ┐й владу вiд синього Дунаю до Базри i Багдада, i до кам'яних могил фараонiв? Чи молодiсть, заплiднена стрiлою думки? Чи далекi дрожання вiдродженого Заходу? - Знаю, знаю,- крикнула несподiвано i вискочила як людина, що нагло наткнеться на блискучий скарб, оточений гаддям. Вона в тiй хвилi вiдчувала, що провадить не тiльки дуже тяжку боротьбу з паном трьох частей свiту, але ще тяжчу боротьбу з собою. Вiдчувала, що боротьба з могутнiм падишахом зарисову║ться на тлi ще бiльшо┐ боротьби - в ┐┐ власнiм нутрi так, як зарисову║ться велика битва вiйськ на полях, де в землi бореться за сво║ iснування страшним, невблагальним бо║м кождий корiнець i кожда стебелинка. Ой, а може, Рiччi мав рацiю, коли вчив, що тiльки безогляднiсть - се страшне право землi i цiлого свiту? I дивно усмiхався, коли говорив про церкву! Де вiн може бути тепер? Пригадала собi, що чула ще в Кафi, що бувшi власники невольниць, коли продадуть ┐х до високих домiв, ждуть на мiсцi мiсяць або i два. I потому через ║внухiв бачаться зi сво┐ми бувшими невольницями, вивiдуються в них про вiдносини в тих домах i роблять ┐м рiжнi предложения. "Певно, i до мене прийдуть,- подумала.- Адже вищого дому, як сей, нема тут нiде". Була цiкава, чого вiд не┐ схочуть. "А може, сего вiдступника прислали генуенцi? - подумала.- Чого вiн хоче? А тут нiкого порадитися! Коби хоч турок Абдуллаг був тут!.. " Гiсть не запитав ┐┐, що саме вона зна║. Сидiв неповорушно i ждав. Молода невольниця важко вiддихала. Грудь ┐┐ хвилювала, мов у любовнiм палi, а яснi очi заходили iмлою. Прийшовши до себе, пiдiйшла до вiкна, вiдiтхнула свобiднiше й сiла на шовковiй подушцi дивану, показавши гостевi мiсце оподалiк. Вiн розумiв, що тепер пiчнеться його найтяжче завдання: зломити в душi людини святу форму ┐┐. Бо не суть думки, а форма наймiцнiше опанову║ душу чоловiка. Се завдання було для бувшого о. Iвана тим важче, що й вiн сам не пiрвав зовсiм у нутрi з формою, яку мав у нiй пiрвати. Його весь час мучив грiх вiдступства. Ясно розумiв, що тут найслабше мiсце, на якiм може заломитися все дiло. Вiдiтхнув, перехрестився й почав: - В ясну, спокiйну нiч, як вiтри не вiють вiд Гелеспонту i вiд Пропонтиди, як клинське море, гладке, мов дзеркало, посрiблене сяйвом мiсячного блиску, вдиха║ в себе запах синеньких бозiв, i бiлих ясминiв, i червоних роз,- тодi Мати Божа Воротарниця в Iверськiй iконi на святiм Афонi сходить з-понад брами на стежки колючi, на шляхи розстайнi, на кам'янi дороги... Йде босими ногами по гострiм камiнню, по твердiм корiнню й шука║ при стежинках зломаних ростинок, шука║ в болю ранених звiрят, шука║ горя в людськiй душi... . I як iде розбiйник з ножем у халявi, i як iде убийник з кривавими руками, i як iде зрадник правдиво┐ справи,- вда║ться з ним в розмову i проща║ йому, як тiльки в нiм вiдчу║ жаль за грiхи... Молода невольниця, спочатку дуже заслухана в бесiду бувшого монаха, перервала: - Чи всi грiхи людськi проща║ Мати Божа Воротарниця? - Нi, не всi, дитино. к оден грiх, якого не проща║ навiть Мати Божа Воротарниця в Iверськiй iконi на святiм Афонi. - А який це грiх? - Се грiх супроти мужа. - Хто ж його проща║? - Проща║ церква Божа по словам Христовим. Думка молодо┐ невольницi випрямилася, як струна, й iнстинктом дiйшла та║мницi вивищення церкви над земськими справами. "Значить, хтось хоче мене так прив'язати до Сулеймана, щоб опiсля тiльки вiн мав владу надi мною",- сказала собi. Сама не знала, вiдки та смiла думка взялася у не┐. Чула тiльки, що ┐┐ хтось у якiйсь цiлi хоче обмотати i що вiдбудеться завзята боротьба мiж нею i кимсь iншим, хоч сильним, але укритим. Якийсь острий глум вибухав з глибини ┐┐ душi, й вона вiдповiла: - А я знаю оден грiх, якого не смi║ простити навiть церква Божа. - Нi, моя дитино! Церква ма║ владу прощати всi грiхи. - А чи ти, мiй отче, простив би в рiднiм краю, де вороги так нищать правовiрний люд, зраду нашiй церквi, так тяжко гоненiй. Коли Мати Божа Воротарниця в Iверськiй iконi на святiм Афонi не проща║ зради лишень супроти одно┐ людини, то як же могла би простити зраду супроти костей цiлих поколiнь i церкви Сина свого?.. Бувший монах зблiд. Одиноке слабе мiсце мав у сво┐й душi, коли йшов до се┐ дiвчини. I якраз те мiсце вичула вона невинною душею. Зразу хотiв пояснити ┐й, що церква все проща║, коли бачить покаяння i щирий жаль людини. Але не мiг отворити уст, такий став пригноблений при тiй молодiй чистiй дiвчинi, i сидiв мовчки. Мовчанку перервала вона: - Я сама по┐ду молитися Божiй Матерi в Iверськiй iконi на святiм Афонi!.. Не пробував ┐й пояснити, що се недопустима рiч, бо ще прапрадiд теперiшнього султана Магомет прирiк на просьбу святоафонських монахiв не допускати жiнок на святий Афон. I вiд того часу се султанське приречення не було нiколи зломане так само, як придержувалися його перед тим i християнськi царi вiд часiв Константина. Думав над тим, чи не захиталося щось у тiй молодiй дiвчинi? Чого вона захотiла ┐хати на прощу до все прощаючо┐ Матерi Божо┐ Воротарницi в Iверськiй iконi на святiм Афонi? Розумiв, що на перший раз досить сказав i досить зробив. Чув, що сам був зранений у найчуткiше i найбiльш болюче мiсце сво║┐ скалiчено┐ душi. Але, очевидно, якимсь чином зранив тепер душу також се┐ дитини, хоч не знав ще, чим i як. Бо дивна ║ душа людини: вона бiльше та║мна вiд середини пущi, i вiд морсько┐ глибини, i вiд небесно┐ безвiсти. Бо незбагнутий Сотворитель тих див дав душi людини свобiдну волю вибору мiж добром i злом, мiж вiрнiстю i ламанням ┐┐. I тим зробив ту душу подiбною до себе. А в душi Настунi виростало, як горючий корч, ясне бажання пiти на прощу до Богоматерi в Iверськiй iконi на святiм Афонi. Пiти i висповiдатися зi сво┐х покус i просити поради. Бо й кого ж мала просити в сих мурах палати, де на чорнiй брамi Бабi-Гумаюн сторчали скривавленi голови людськi... Х. В ПАРКУ IЛЬДIЗ - КIОСКУ Дивний ║сть зв'язок мужчини з жiнкою, а iм'я йому та║мниця. Глибiнь то┐ та║мницi пiзнала тiльки церква. I тому - не розв'язу║ ┐┐ та й назива║ тайною. Молодий Сулейман спробував ще раз освободити сво┐ почування й думки вiд чару блiдо┐ дiвчини. Перейшовся по iншiм крилi i вiдвiдав свою першу жiнку. Успоко┐вся. Але як тiльки зголосився Мугi║ддiн Сiрек зi сво┐м звiтом у дорученiй йому справi, Сулейман знов занепоко┐вся... Який вислiд? Що приносить йому старий приятель?.. Мугi║ддiн докладно переповiв султановi все, що довiдався вiд бувшого монаха. Цiкавiсть султана росла. Вiн запитав старого Мугi║ддiна, що дума║ про вислiд. - Нiчого не можна ще думати,- сказав старий.- Се дивна дiвчина. - А що робити, як упреться ┐хати на Афон? - Гадаю, що коли попереднi володарi опиралися дивним забаганкам жiночим i додержували приречень сво┐х батькiв, то опреться i султан Сулейман. I ще радив би я вислухати, що скаже Муфтi Кемаль Пашасаде. Султан вже був непевний, чи опреться, хоч не мiг собi уявити того, як можна зломити батькiвське приречення. Але та непевнiсть так його подразнила, що зараз наказав заповiсти сво┐ вiдвiдини молодiй Хуррем. Постановив зимно поводитися супроти не┐ й не уступити перед ┐┐ афонською забаганкою. Вже на коридорах, якими йшов до кiмнат Ель Хуррем, зауважив, що служницi й ║внухи дивляться на нього зовсiм iнакше, нiж дивилися досi: з якоюсь бiльше напруженою увагою й надзвичайною цiкавiстю. Та ┐х цiкавiсть була така велика, що навiть важилися не схиляти належно голов, щоб тiльки докладнiше придивлятися йому. Се його дратувало. Але рiвночасно та ┐х цiкавiсть удiлилася й йому. квнухи, що стояли бiля кiмнат Ель Хуррем, отворили йому дверi так якось дивно, якби вже не вiн тут був головна особа, а та блiда невольниця, до яко┐ йшов!.. Усмiхнувся, як усмiха║ться в думцi лев, що переходить попри нору мишки. Вступив напрасним, молодечим кроком. I - тихо став майже бiля самих дверей ясно освiтлено┐ кiмнати Ель Хуррем. Його любка, очевидно, ждала на нього стоячи. Але була се рiшучо вже не та сама дiвчина, з котрою недавно говорив. Так основне змiнилася... Хвилю не здавав собi молодий султан справи з того, що саме сталося з нею. Щойно помалу освiдомлював собi сво┐ вражiння. Першим, дуже сильним, його вражiнням був ┐┐ поклiн - рiвний, спокiйний i поважний. Так здоровила тiльки одна особа, яку досi знав: його молода ще мати, яку султан дуже шанував. Мимохiть порiвняв ┐х знов у душi. I знов здавалося йому, що вона ма║ в собi щось подiбне до його матерi. Другим сильним вражiнням був одяг Ель Хуррем. Се вже не був сiрий одяг невольницi, який заслоню║ красу тiла. Через тонкi i як снiг бiлi муслiни перебивало ┐┐ рожеве молоде тiло, дискретно заслонене i гарне, як весняна земля, що родить пахучi квiти. Накинений на рамена плащ з темних фарарiв, пiдшитий дорогим адамашком, спадав аж до маленьких стiп, обутих у мешти з бiленького шовку. На грудях мала чудовий нашийник з бiло-матових перлiв, а на золотистiм волоссi бiло-шовковий турбан на турецький лад. На нiм пишався горючий камiнь. Виглядала в тiм одязi як правдива султанка... Але найбiльше вражiння робила вона сама: ┐┐ великi спокiйнi очi, й ма║статично-спокiйне обличчя, i цiла постава. Щось тепле й дуже живе било з ┐┐ на око спокiйного обличчя. З очей виднiла якась думка, що так оживляла ┐┐ личко, як горючий камiнь оживляв ┐┐ турецький турбан. Молодий султан вiдчув iнстинктом любовi, що то нова думка вiдродила ┐┐ та що довкруги то┐ думки збира║ться у не┐ все: кожда частинка ┐┐ одягу i прикрас, кождий ┐┐ рух i кождий напрям, всi ┐┐ почування й гадки. "Чи се, може, початок любовi, любовi до мене? " - подумав на хвильку, i дрож перейшла його тiлом, як електрична струя. Почувся бiльшим i сильнiшим, мовби щось доповнило його силу. Подiбне вражiння мав тiльки в кiмнатi сво║┐ матерi. Але се було сильнiше, при║мнiше й мало в собi щось, що непоко┐ло його душу - можнiстю утрати. Все те разом заворушило змисли й ум падишаха та скристалiзувалося в нiм в одно-одиноке, мiцне не то почування, не то думку: "Вона повинна бути моя жiнка!.." Пригадалися йому слова досвiдченого Кiзляр-аги, що благословенна Хуррем вигляда║ в новiм одязi, як рожеве сонце у квiтах ясмину. Був йому вдячний за таку оцiнку сво║┐ любки. Так, вона дiйсно виглядала як нiжно-рожеве сонце, раннiм ранком оточене бiлою iмлою небесних муслiнiв. I в душi молодого Сулеймана почався новий ранок життя. Вона весь час мала скромно спущенi очi. Не оглядала його, бо не потребувала: iнстинктом жiнки чула, що дi║ться в нiм. Спокiйно ждала, що скаже. Молодий Сулейман, опанувавши першi вражiння, промовив: - Ти зiбрана на вихiд? - Так. Може, пiдемо в парк? Якби була сказала: "Ходiм до парку!" - був би, напевно, вiдповiв: "Нi, останьмо тут". Але вона тiльки питала, чи, може, пiде в парк. Вiдповiв: - Пiдемо, дуже прошу. Там дiйсно дуже гарно. Вiдчинила йому дверi - так само, як тодi, коли була служницею одно┐ з його одалiсок... Ся скромнiсть аж заболiла його i збентежила. Йшов бiля не┐ коридорами палати так, якби не вiн був тут головна особа, а вона. Iшов так зразу мимоволi, потому свiдомо. I мав якусь дивну розкiш з того, що запримiтили се i чорнi ║внухи, i стрiчнi невольницi, й молодi одалiски, якi нароком виходили з кiмнат... Запримiтили, бо кланялися нижче ┐й, нiж йому, пановi трьох частей свiту! Уважав се окупом сво┐й любовi до не┐. I мав утiху з того, що молода Хуррем приязнiше вiдповiдала на поклони слуг i невольниць, нiж на привiти його жiнок. В цiлiм величезнiм палацi падишаха не було вже нiкого, хто не знав би, що буде нова султанка Мiсафiр, наймогутнiша зi всiх. * * * SilberbKilcn im dunklen Zeit - Sternenfunkelnder Garten. Deine Augen lauschen erhellt: Wollen Wunder erwarten. Hinter Baumen glanzt ein Gold, Ist ein Kammerfensterlein: Mogen dort die Wunder sein, Die zu Dir gewollt?.. Опустивши палату, почулася молода невольниця свобiднiша у великiм парку, що доходив аж до моря Мармара. Розумiла, що тепер розiгра║ться гра, яка вирiшить те, чи вона лишиться невольницею, чи стане наймогутнiшою царицею свiту. Тиша панувала у величавiм парку падишаха. Чудова тиша ночi в Дерi-Сеадетi. Понад верхами столiтнiх дерев сунув тихо мiсяць по синьому небi у безмежну даль. I ясно свiтила молочна дорога, що виглядала мов срiбний шаль, тканий з мiлiонiв розсипаних перлiв i святоiванських мушок-свiтляникiв. Молода Ель Хуррем зiтхнула до неба, до Матiнки Бога, Воротарницi. Iще раз, останнiй, згадала свободу. Згадала 14 великих брам Стамбула й вибирала в душi, якою хотiла б ви┐хати в рiдний край. Сiмома виходять вiйська падишаха: вони для звичайних людей зачиненi. А для не┐ - замикалося в уявi i сiм останнiх брам Царгорода... Глянула на квiти i на кращий вiд квiтiв одяг, який мала на собi. Та й вiдчула, перший раз вiдчула - порив вдячностi для молодого Сулеймана. Зiрвала пук ясминiв з куща, котрий минали, i дала його молодому товаришевi прогульки. Та промовила тихо: - Хочу подякувати тобi за новий одяг. Вiн такий гарний!.. А се так при║мно, хоч на короткий час,- мати гарний одяг... - Чому на короткий час? - запитав, подякувавши поглядом за квiти. - Бо я невольниця. Невольницю вдягають i роздягають по волi ┐┐ пана... Засмiялася так природно й весело, якби хотiла сказати: "Але я приготована на се! Менi властиво все одно, як це скiнчиться..." Та не було се все одно молодому Сулейману. Вiн вiдхилив ┐┐ плащ i взяв за руку. По хвилi запитав: - Скажи менi, Ель Хуррем, що ти робила б, якби сповнилося твое бажання i тво┐й волi пiдлягала би вся моя земля вiд тихого Дунаю до Базри i Багдада, до кам'яних могил фараонiв i до найдальших стiйок мо┐х вiйськ у пустинях... Втягав запах зачарованих ясминiв, як найсолодший нектар, i пам'ятав кожде слово ┐┐ бажання з першо┐ розмови. - Я перед тим просила б о зломання одного приречення... Знав, про що говорить. Але не хотiв навiть допустити до розмови про се i сказав: - Якi ж дивнi тi жiнки! Приречення мужчини не ломлять! Подумала хвилю i сказала: - Я будувала б, багато будувала б! - Що ж ти будувала б? - запитав з тим бiльшим зацiкавленням, що досi нi одна з його жiнок не висказала подiбного бажання. Вiдповiла поважно, але так приязно, якби вже просила його дати фонди на тi будови: - Наперед збудувала б я велику iмарет[40]. Бо не можу думати про те, як убогi ходять голоднi й не мають нi чим, нi де заспоко┐ти голоду свого. Став здивований. Вона виростала в його очах на дiйсну султанку. - А потому? - запитав - Потому казала б я збудувати велику дарешшiфу[41]. - Дуже гарно, Ель Хуррем! А потому? - А потому каравансерай для подорожнiх i чужинцiв... Останн║ слово виповiла майже нечутно. Але тим краще увiйшло воно в душу великого султана. Був захоплений. - Ти ма║ш не тiльки великий розум, але й дуже добре серце, що не забува║ш людей з кра┐ни, з котро┐ походиш. I що ж ти будувала б далi? Султанська скарбниця ще тим не дуже була б нарушена,- додав з веселiстю в очах. - Дальше збудувала б я великий гамам[42], бо не можу дивитися на бруд людей. - Ти ма║ш всесторонньо гарну душу, моя дорога,сказав Сулейман.- Будуй дальше! Тобi варто вiддати скарбницю, бо дума║ш про обов'язки султана. - I ще збудувала б я багато мекбетiв[43]... - Гарно! Що ще? - I ще дуже велику кiтабхане[44]... - Чудово! Того я сподiвався по тобi... А скажи, на котру з тих рiчей ужила б ти найбiльше грошей? Подумала i вiдповiла: - Про се я ще не говорила. - Так? - запитав, зацiкавлений.- Отож на що? Думав, що вона заговорить тепер про новий, величавий мечет. Але по хвилi змiркував, що вона як християнка не скаже сього. Вона мовчала. Подивилася в його палкi очi i сказала повагом, помалу: - Найбiльше грошей ужила б я для найбiльш нещасливих людей. - Слушно. Але хто вони? - Се тi, що повиннi жити в тiмархане[45]... Молодий Сулейман притиснув ┐┐ нiжно до себе i йшов мов ослiплений, бо пожар мав в очах. Ослiплений був не бiлим квiтом у ясминовiй але┐ i не срiбним свiтлом мiсяця, що заливав увесь парк, а мрiями молодо┐ Мiсафiр... Так. Се були султанськi мрi┐. Тако┐ любовно┐ розмови вiн ще не мав. Перебiг у споминах усi сво┐ розмови з жiнками. Якi ж вони були пустi в порiвняннi з сею!.. Мав якусь велику, безмежну яснiсть у душi. На небi гинули поодинокi звiзди. А його щось пiдносило до звiзд. Високо, високо. Вона запримiтила се i сказала: - Бог розсiяв звiзди по небi, як хлiбороб насiння по рiллi. - I одну з них, мабуть, через забуття кинув до мого парку,- сказав молодий султан. Вона покраснiла з задоволення, але навiть очей не пiдняла на нього. Так ┐й було добре з ним, що не хотiла се┐ хвилi псувати просьбою о дозвiл ви┐хати на Афон, хоч весь час думала про се. Але й вiн думав про се. Думав вже не так, як хотiв старий учений Мугiеддiн Сiрек. Думкою, яку заострила любов, почав порiвнювати вартiсть обох поглядiв: пустити ┐┐ на Афон чи не пустити ┐┐ на Афон? Почав порiвнювати так, що його думка, мов магнетична голка, схилялася до бажання Роксоляни. Вiн мiркував уже тiльки в тiм напрямi i з тим замiром, щоб оправдати себе. I як не оправдати? Що значить одна ┐зда одно┐ жiнки до якогось там монастиря "джаврiв" супроти здобуття тако┐ жiнки! Адже на не┐ можна здатися в усiм! "Тако┐ перли Аллаг не кидае двiчi на шлях життя людини!" - подумав. Став, немов отрясаючи з себе приречення предкiв i традицiйну заборону старих царiв Царгорода, котрих спадщину переняв його рiд. А вона, розмрiяна, йшла дальше в мiсячнiм сяйвi, що заливало ясминову алею. Дивився, як iшла. Все його життя було в очах. Вдивлявся в ┐┐ легке, гармонiйне колисання, що було для нього музикою без тонiв, розкiшшю без дотику, краскою без свiтла, життям без воздуха. Вiддих запирало йому в грудях, але так при║мно, як при║мно залива║ вода потопаючого. Нараз видалося йому, що десь уже бачив такий хiд. Думка його пошукала в споминах i - знайшла. Так... Подiбний хiд бачив вiн у самицi королiвського тигра, що ходила по великiй клiтцi в Арслянхане. Ходила, як благородна королева, хоч була в неволi. Рiшився. Тiльки не знав, як почати. Приспiшив кроку. Але так тихо, якби лякався перервати ┐┐ думки. А вона також думала. I також лякалася. Тiльки чогось зовсiм iншого... Лякалася, щоб вiн не пригадав собi докладно першо┐ ┐х розмови. В дiвочiй гордостi не залежало ┐й на тiм, чи вiн возьме ┐┐ за жiнку, чи нi. Боялася лишень того, чи не занадто нахабно домагалася вiд нього... Не могла скiнчити думки. Так ┐й зробилося соромно. Прийшла ┐й на думку мати. Як же вона видивилася б на кожду дiвчину, котра вiд мужчини домагалася б майна! I то в першiй розмовi!.. Господи!.. За нiякi скарби свiту не була би сказала сво┐х думок! Запаленiла. I була як червона квiтка мiж бiлим ясмином. - Що з тобою, Хуррем? - запитав Сулейман. По його тонi вiдчула сильнiше, нiж перед тим, що вiн любить ┐┐, що стара║ться о не┐. В ту мить пригадався ┐й ще оден небезпечний висказ ┐┐ з першо┐ розмови та його вiдповiдь. Кров ударила ┐й до голови так, що оглянулася, де сiсти. Занепоко║ний Сулейман запровадив ┐┐ до найближчо┐ альтанки. - Що з тобою, Хуррем? - запитав удруге. Але сього вже таки нiколи не сказала б нi йому, нi нiкому. Ледви сама собi могла повторити те, що тодi сказала: - Чи ж не так само зле буде менi тепер у кождо┐ з тво┐х жiнок? Як же я могла щось подiбного сказати! - думала, схиливши головку i спустивши очi вниз. Адже вiн мiг зрозумiти, що я освiдчилася йому! I навiть так зрозумiв, бо дав таку вiдповiдь. Не розумiла, як могла щось подiбного сказати, хоч добре знала звичай мослемiв у справах заручин i подруж. Вiд сорому хотiла б пiд землю сховатися. - Що з тобою, Хуррем? - запитав утрет║ султан. Несподiвано рiшилася - сказати, заперечити! Бо заважко було ┐й з тим спомином. Помалу, немов шукаючи слiв i тонiв, таких нiжних, як слiди мало┐ пташки на снiгу, почала: - Я думаю над тим, чи (тут вложила личко в обi долонi) не напихалася... я... тобi?.. - Ти?! Менi?! Встав i смiючися додав: - Адже я ще не зустрiчав тако┐ гордо┐ дiвчини нi жiнки. Нiколи! Вiдчула, що мiцна любов покрила в його душi спомин першо┐ любовi, мов золотий мiд вощину. - Чи ти дiйсно над тим думала, Хуррем? - запитав нiжно.- Чи, може, над ви┐здом до свого Бога?.. - рiшився сказати. Рiшився так само несподiвано, як вона перед хвилею. Дивилася на нього здивована, вiдки вiн зна║, що дiялося в ┐┐ душi. Вiн не хотiв, щоб вона заперечила, бо чув, що тодi не знав би, як ┐й заявити, що годиться на се. Не очiкуючи ┐┐ вiдповiдi, продовжав: - пдь, куди хочеш i коли хочеш! Хоч би завтра! I хоч би в мiсце, в яке я прирiк не пускати жiнок! - Останнi слова майже викидав зi себе.- Тiльки верни! - додав м'якше. Зрозумiла, що вiн знас, куди вона хотiла б по┐хати. Вiд кого знае, се ┐┐ не обходило. Мабуть, той вiдступник оповiв комусь. Але се було ┐й байдуже. Образ Богоматерi Воротарницi станув ┐й перед очима. Зрозумiла велику жертву Сулеймана. Вона була для не┐ завелика, щоб вiдразу могла ┐┐ приняти. - Я не хочу, щоб ти ломав приречення задля мене,сказала тихо, майже нечутно. Встала зi слезами в очах i вийшла з альтанки. Як тiнь, пiшов за нею молодий Сулейман. I йшли у блиску мiсячно┐ ночi, обо║ щасливi, як дiти. Вiн хотiв ┐й конче подарувати те, чого вона не хотiла приняти. Якраз тому хотiв доконче се подарувати, що вона щадила його. - Ти дуже благородна. Ель Хуррем! - почав.- Але що значить приречення, якого зломання нiкому не шкодить? - Я не хочу, щоб ти ламав навiть такi приречення,вiдповiла з упором дитини.- Але й маю спосiб на те, щоб ти не зламав нiчого i щоб я по┐хала. Ти зна║ш, куди? - запитала цiкаво. - Знаю,- вiдповiв.- А який же ти спосiб ма║ш? - запитав, зацiкавлений. Не питала його, вiд кого зна║, куди вона хоче ┐хати, тiльки спокiйно вiдповiла: - Мiй спосiб дуже простий. Ти чи твiй далекий предок прирiк, що не допустите жiнок на святу гору Афонську. Але я можу по┐хати переодягнена за хлопчика, як твiй отрок... Усмiхнувся на ту жiночу хитрiсть i сказав: - Ти дуже спритна, Ель Хуррем. Але твiй спосiб закрива║ тiльки зломання приречення... - I вже зовсiм-зовсiм нiкому не шкодить,- сказала радiсним щебетом, що лунав у парку, як лящiння соловейка в гаю.- Я так дуже хотiла б кудись iти, ┐хати, або лучше йти, йти, кудись далеко-далеко, хочби зараз-зараз!.. Почала бiгти парком дрiбними нiжками, оглядаючись на нього, як молода вивiрка-бiлка. Падишах Сулейман бiг за нею, як бiжиться за долею, за щастям: всiм серцем сво┐м i всею вiрою. Радiсть мав в очах i в кождiм членi силу. Чув, що та радiсть ма║ сво║ джерело в нiй. I чув, що в тiй хвилi вiн не султан, не володар трьох частей свiту, не цар п'ятьох морiв... Тiльки мужчина, що любить! I було йому так легко й так радiсно на душi, що вiдчув потребу сiсти на коня, високо, i гнати далеко - з нею, зi сво║ю любкою. Сказав: - Пiдiм до сторожi при найближчiй брамi. Я зараз скажу привести два конi i по┐демо! - Нi,- вiдповiла, весело смiючись.- Ваша приповiдка каже, що ║ три непевнi рiчi: кiнь, цар i жiнка. Нащо ж ┐х лучити, коли нам добре так? Радiсно смiялася i скоро йшла парком в напрямi до моря. Радiсно смiявся i вiн, кажучи раз у раз: "Не ваша, тiльки наша!" Тiшився, як дитина, ┐┐ вiдчуттям, що вона не бачить у нiм султана, тiльки мужчину. Дiйшли до краю парку i сходами з бiлого мармуру зiйшли на берiг моря Мармара. Свiтало. На Дiвочу вежу, на береги Скутарi, на Кизиль-Адаляр, на анатольський Гiссар i на долину Солодких Вод спадала рання мряка, як пух iз ангельських крил. А срiбнi меви радiсним гомоном вiтали червень сонця, що надпливала вiд Бiтинi┐. Настуня зiйшла по бiлих мармурових сходах аж до морських хвиль i мила в них ручки та бiленьке личко, радiсна як мева, що вiта║ сонце. Його червона позолота падала нестримно на кипариси й пiнi┐, на буки i платани. Падала й на очi великого султана, що то┐ ночi ще дужче полюбив молоду чужинку з далеко┐ пiвночi. Надпливали попри берiг у двох човнах турецькi рибалки. Вони пiзнали падишаха. Схилили голови та схрестили руки на грудях i не дивилися на незакрите личко молодо┐ панi. - Я так з'┐ла би щось,- сказала Настуня й подивилася в очi молодого Сулеймана. Вiн знаком руки наказав човнам наблизитися й попросив у них харчу. Скоро дали йому рибалки печено┐ риби i коржiв. I ще нiколи не смакували йому нiякi потрави так пишно, як той скромний харч, який ┐в з любкою раненьким ранком на березi моря на сходах мармурових. * * * Коли Сулейман з Настунею вертали до палати, запитав вiн, як питав звичайно в таких випадках: - Який дарунок хотiла б ти завтра одержати? - Дарунок? - вiдповiла.- Пощо? Хiба гарну квiтку. Здивувався i знов запитав: - Бiльше нiчого? - Ах,- плеснула в долонi, як дитина.- Чи не можна б сюди спровадити учителя Абдуллага? Я тобi вже раз згадувала про нього. То чесний турок. Вiн дуже шану║ Коран i тебе! Знаеш, вiн мiг би ще вчити i мене, i тебе! Направду мiг би!.. - I усмiхнулася весело. Султан усмiхнувся так само весело, як i вона. - А де ж вiн тепер може бути? - запитав. - Або тут, або в Кафi,- вiдповiла й подумала, що матиме коло себе хоч одну знакому душу, нехай i турка. - Добре,- сказав Сулейман.- Спровадимо сюди учителя Абдуллага. То була перша посада, яку дала Роксоляна Хуррем в палатi падишаха. Як же багато ┐х роздавала вона потому - в Европi й Азi┐, на землях i на водах, в армi┐ i флотi, у судах i скарбi султанськiм! А все робила з одним та║мним замiром i так витривало, як тiльки робить жiнка - жiнка, котра любить або ненавидить. Але ще не час казати про та║мний план Роксоляни, бо вона ще не мала його. Ще не засiяв грiх у ┐┐ чисту душу нiяких та║мниць, нiяких справ укритих, i вона була подiбна ще до то┐ меви, що радiсним гомоном вiта║ ранком сонце. * * * На другий день з полудня бувшi власники Настi сидiли в за┐зднiм домi бiля торговицi i ждали на прихiд генуенця, котрий пiшов до султанського сераю, щоб розвiдати, що сталося з ┐х невольницею. Вже вечерiло, як скрипнули дверi й увiйшов генуенець. Був блiдий як смерть i задиханий. - А тобi що? - крикнув вiрменин, побачивши його. - Втiкаймо, як сто┐мо! - вiдповiв генуенець, клiпаючи очима i важко дихаючи. - Та чого? Та куди? - посипалися питання.- Та що сталося? Та говори до ладу! Генуенець сiв як пiдкошений. Його перестрах удiлився всiм. Видихавшись, почав оповiдати: - Приходжу до султанського сераю... Суну бакшиш в руку сторожевi... Пуска║ мене... Добиваюся аж до заступника самого Кiзляр-аги... Що то мене коштувало!.. Господь на небi зна║, а ви не повiрите! - Ну та вже менша о те! Говори, що було дальше! - Говорю заступниковi Кiзляр-аги, чи не мiг би я бачитися з такою-то невольницею з Русько┐ кра┐ни, з Роксоляною Хуррем, проданою тодi й тодi, на службу, до султансько┐ палати... - А вiн що? - перервав нетерпеливо вiрменин. Турок Iбрагiм слухав весь час спокiйно, але дуже уважно. - "Що?! - каже до мене (а бакшиш вже сховав).- Чи ти, чоловiче, не здурiв?" - А ти йому що? - А я йому кажу: "Та чого ж би я мав дурiти? Се моя бувша невольниця, маю ┐й дещо передати, дещо сказати, як звичайно бува║. Ви ж зна║те..." - А вiн що? - А вiн каже, що вона нiчого не потребу║!.. "Як то не потребу║?" - питаю його... А вiн каже: "Чоловiче, забирайся, поки ти живий, бо як хто пiдслуха║, то обидва будемо незабаром дивитися згори, як вигляда║ Баб-i-Гумаюн!.. Нинi-завтра,- каже,- буде ┐┐ весiлля з падишахом, а той хоче бачитися з Роксоляною Хуррем!.. Здурiв дочиста!.." - каже. Присутнi повставали зi здивування. Сим разом навiть поважний пбрагiм отворив уста i сказав суворо: - Не жартуй з такими вiстками! - Я також гадав, що вiн з мене жарту║! Але вiн каже: "Чоловiче! Тихо... Я тобi i твiй бакшиш зверну, i йди собi, вiдки прийшов. Не хочу клопотiв мати!.." Як вiн сказав, що навiть бакшиш зверне, то я вже знав, що се не жарти. I вже менi не потребував бiльше повторяти, щоб я йшов... Я не пiшов, а побiг. Зна║те, може бути бiда! Не всьо в нас було в порядку. Як вона тепер слово шепне султановi, може бути зле з нами! - пдьмо нинi вночi! - сказав вiрменин. - Зараз!.. То ще не все!.. Бiжу я сюди й бачу коло головного мечету... султанськi сiпаги в тулумбаси грають... Люди ся збiгають... Пiдходжу i чую, як сiпаги кричать: "А хто знав би, де знаходиться Абдуллаг з Кафи, учитель Корану в однiй зi шкiл невольниць... i не повiдомив про се найвищу владу падишаха... тому буде вирваний язик... i живцем буде над огнем колесований... аж до семого поту!.." - Гарна iсторiя! - шепнув переляканий вiрменин, що також побiлiв як смерть. А пiт на нього вiдразу виступив. Наступила загальна мовчанка. По якiмсь часi вiрменин сказав:- Ва, ва! Сумнiву нема, що й за нами вже десь шукають... Всi затихли i стояли, як мертвi подоби. По хвилi знов сказав вiрменин: - А не добре я радив, продати ┐┐ ще у Криму? Нiхто не вiдповiв. По хвилi сказав старий Iбрагiм з твердою вiрою: - Перед очима десятого султана - нехай живе вiчно! - не укри║ться нiяка рiч. Iду сам до султанського сераю i скажу, де ║сть Абдуллаг. - А як уже не вернеш вiдти?.. - За все хвала будь Богу милостивому, милосердному пановi в судний день! - вiдповiв побожно турок Iбрагiм словами Корану. I повагом вийшов-таки зараз з кiмнати. За хвилину вели його сiпаги до султанського сераю. А оставшi сидiли в такiм страху, як iще нiколи по продажi нiяко┐ невольницi. * * * I знов минув день. А вечером був на авдi║нцi┐ у султана найбiльший учений, муфтi Кемаль Пашасаде. Йшов з палицею, повагом, похилений, але бадьорий, з бiлою бородою, в зеленiм одязi, так вилинялiм вiд старостi, що при входi свiжа султанська сторожа не хотiла його впустити, думаючи, що се якийсь прошак. Усмiхнувся i сказав, що сам султан його кл