I хмарочоси, й гори - ним залитi. Бунтують хвилi - думи i слова, I сонце генiя над ним сто┐ть в зенiтi. Дно глибша║, i береги тiкають, Аж небо рве свою блакить високу, I шторми пiняться од краю i до краю, Од Ленiнграда до Владивостока. З глибин сердець джерела пружно б'ють I шумувати морю, не вмирати, Хай ллють у нього i любов, i лють, Тривожну шану, жовч гiрку розплати. Художнику - нема║ скутих норм. Вiн - норма сам, вiн сам в сво║му стилi... У цей столiтнiй i стобальний шторм Я кидаюсь в буремнi гори - хвилi. I частина ВИШНЕВИЙ ЦВIТ I Завiрюха стугонiла, вила, А мороз гострив свiй бiлий нiж, А Земля, од ляку задубiла, На вiтрах крутилася скорiш. Щулились дороги, мерзли хмари, В сiру безвiсть зносило мiста, А дуби стругалися на мари, На труну, на вiко, на хреста. Петербурзьким шляхом, по колiна Грузнучи в заметах, боса йшла Зморена, полатана Вкра┐на, Муку притуливши до чола. I намисто сипалось пiд ноги. Нiби кров змерзалась на льоту. "Сину, сину",слухали дороги Тих ридань метелицю густу. "Може б, сину липового чаю Чи калини, рiдному, бува..." А дорога ген до небокраю - На дорозi мати ледь жива. Худерля║ хуга хуртовинна, Засипа║ снiгом очi вщерть. I бiжить до сина Укра┐на Одганяти знавiснiлу смерть. II Цiлу нiч надворi ви║ хуга, Плаче, деренчить в вiконнiм склi. Нi дружини, нi дiтей, нi друга - Тiльки гiлка вишнi на столi. Телеграма вiд полтавцiв. М'ята. Вi║ в душу запахущий дим, Та маленька свiчка тьмянувата Трiска║ i мружиться над ним. Двi у шафi, що життя досвiтять, Ну, а там - свiтити вже йому В завiрюшних, грозяних столiттях, Серцем розпанахувати тьму. Нинi вишня бризнула суцвiттям - В пляшцi тепла гiлочка жива... Бiль пекучий... I вона, самiтна, В цвiтi вся, як в думах голова. Лiг у лiжко. Вi║ чи не вi║ - В заметiлях весь житт║вий шлях. В свiчцi ледве дихають надi┐, I блукають пальцi в пелюстках. V Друге марення З шибки впурху║ в кiмнату зграя горобцiв, всiда║ться бiля свiчки i цвiрiнчить:__ Ми - укра┐нськi горобцi, Як оселедцi, в нас чуби, Вкра┐нський усмiх на лицi, Вкра┐нськi писки i лоби. Що нам сипнуть, те ми клю║м, Чолом за ласку вiдда║м. Цар нас шугнув, i ми - о страх! - Всi пурхнули по смiтниках. То служимо в сво┐х панiв, Як Бог велiв i цар велiв, То мостимося до чужих I в урнах порядку║м в них, А те, що Укра┐на гола,- Нам соромно за нашi вола, Ми обмина║м наш смiтник - Вже одбуяв козацький вiк,- I ми не витвори локальнi, Ми навiть iнтернацiональнi, Бо як пiдiйметься ру┐на Й зачервонi║ Укра┐на, То нам прийдеться утiкати, Щоб крильця не поопiкати. А вдалинi, на чужинi, А чи в сусiдськiм бур'янi Ми розпережемось орлами... Цвiрiнь-цвiрiнь, ти будеш з нами? Ти в нас дивись, бо спересердя Ми поклю║м тво║ безсмертя... А то престол тобi зiв'║м, I епiгонством тихо вб'║м,_ В труну твою, як ляжеш спати, Ми рiдно┐ натрусим м'яти. Що ми сво┐ (хай зна║ свiт!) - Цвiрiнькнем тихо "Заповiт"... Ти - вiчний? Вiчнi ми, борцi, Ми - всюдисущi горобцi! VI Трет║ марення Вiн лежить горiлиць i не бачить нiчого, Тiльки з хрому халяви - глум гидкий, навiсний. I пiдходить один, пружно виструнчив ногу, Став на груди поетовi (чи це ява, чи сни?). I пристуку║, i гатить Каблуками кованими - Як би серце розiрвати Гострими пiдковами. Гупотить, тупотить, Тисне, мне, вичовгу║ - Злiсний танець глупоти В пiнi вишумову║. Та по грудях, та по серцю, Та по тiлi бiлому. Крики. Лемент: "Пiдсип перцю!" В диму очамрiлому. Офiцери ходять колом, Оренбурзький гарнiзон,- I, прошитий гострим болем, Захлина║ться прокльон. Вiн тужавi║ мукою, битi груди розпросту║, Рве сорочку скривавлену - i росте, i росте: I злiта║ мiзерiя золотою коростою, Збившись в закутку шинку в павутиння густе. I малi йому зруби, дико валяться стiни, Дах злiта║ за вiтром, та впину нема. I казарми трiщать од лежачо┐ спини, З ляку в море пiрна║ пустеля нiма. I не встати йому, мов прибитий навiки, Хоч пiд ним, наче хмиз, трiскотить Оренбург, Хоч здаються струмочками вигнутi рiки I дмушками дитячими посвисти бур. Вiн кричить з переляку, бо рука вже на полюсi Маца лисину льоду, а друга внизу. Чорне море пiзнала по козацькому голосi I так спрагло голубить поднiпрову лозу. Голова в Петербург вже уперлась - i звiдти Сунуть армi┐, прямо по ньому гудуть,- I танцю║ iмперiя, i двигтять динамiти, Щоб дiбратись до серця, в поетову лють. А над серцем гопака Панство з Укра┐ни У червоних чобiтках Пробива до спини. Дави його, слава Богу, Щоб iнший боявся, Щоб iти в таку дорогу I не замiрявся. Гоп-гоп гопака У червоних чобiтках, У киреях вишневих, У шапочках смушевих... Вiн лежить горiлиць. Гасне свiчка поволi. Люто груди печуть, та нiкого нема, I летять на Вкра┐ну незаго║нi болi, Зупиняють ┐х грати, бо вiтчизна - тюрма... VII Голосiння матерi Укра┐ни Та до кого ж я лiтатиму, Кому в очi заглядатиму, Кому квiти-самоцвiти По долинах розстилатиму? Вiдкiль тебе ж викликати? Чи то з рути? Чи то з м'яти? Чи з глибоко┐ могили, Де барвiнки хрест обвили? Якi столи застилати? Повнi чари наливати, Та й налити, пригубити, З хрестом цокнутись i пити? Як же тебе шанувати - Цвiт вишневий обсипати А чи жовтий лист кленовий На вiночок твiй терновий?! II_ частина_ ВИШНЕВИЙ ВIТЕР Вишневий цвiт З вишневих вiт Вишневий вiтер Звiва║ з вiт. Йому стелилася дорога незвичайна - кдина у життi i в смертi теж ║дина, Крiзь всi вiки, загорнутi у смуток, Крiзь всi народи, сивi i веснянi,- Кругом землi йти на плечах братiв. I до труни з кленового безсмертя Шекспiр пiдходить з глибини столiть I, чорний плащ вiдкинувши рукою (На грудях заряхтiли дiаманти, Мов зорi на небесному чолi), Схилився до землi, поцiлував у лоб - Вiйнулося волосся над труною. Застиг в мовчаннi, вiчний, як життя. Вiйнуло подихом насичених терзань - Рiшуче звiвся буряний Бетховен. Левиний чуб iз чорних блискавок Упав на груди вогняного брата - Вислухав громи в Тарасовiй душi. Стрункий, i чистий, i легкий, мов птах, В устах затисши бiлий цвiт черешнi, Плив на вiтрах гарячо-мудрий Пушкiн. I полилось волосся кучеряве На мудрi руки сивого борця. I скинув Гойя вороний цилiндр, Поставу згорблену нiс крiзь тривожнi хмари З совою на широкому плечi. У кожного рукав пов'язаний хустиною З яскравим укра┐нським вишиттям. Взяли на плечi дорогу труну. Вишневий цвiт З вишневих вiт. Вишневий вiтер Звiва║ з вiт. I замiсть свiчки палахтiло сонце... Вишневий плiд Здиву║ свiт, Всмiхнеться сонцю На крилах лiт В Тарасових натруджених руках. I доки свiт У плинi лiт - Вишневий вiтер, Вишневий цвiт. У кругосвiтнiй похорон пiшли, Щоб зупинитись на горi Чернечiй. Йшла вперше Укра┐на по дорозi У глибину епох i вiчних зльотiв - Йшла за труною сина i пророка. За нею по безсмертному шляху Iшли хохли, русини, малороси, Щоб зватись укра┐нцями вiднинi. Вишневий цвiт З вишневих вiт Вишневий вiтер Звiва║ з вiт. Лiтали ластiвки й снували за собою Години й днi, журбою перевитi. А з купола захмарених небес Глибинний реквi║м схилявся до землi, I очi смутку зазирали в душу - Йшла Укра┐на в глибину столiть З народами весняними i сивими Плече в плече в незвiданi кра┐. Вишневий плiд Здиву║ свiт,_ Всмiхнеться сонцю На крилах вiт. Гора Чернеча стала на колiна, Взяла труну безсмертну в чисте лоно, I вiчнiсть тополина стала поруч, Вишнева весняна пора. Летять стежини до Днiпра, Летять хмарки, летять дороги, Зiбгавши куряву пiд ноги. Летять студенти i монахи, Летять мундири i папахи, Летять солом'янi брилi, Летять кленовi костилi, Летять берлини i пiдводи, Летять вiки. Летять народи. Вишневий вiтер на землi. Вишневi думи на чолi. I доки свiт У плинi лiт - Вишневий вiтер, Вишневий цвiт. СОНЯЧНИЙ ЕТЮД Де котиться мiж голубих лугiв Хмарина нiжна з бiлими плечима, Я продаю сонця - оранжевi, тугi, З тривожними музичними очима. Ось сонце вiри - чисте i просте, Ось сонце мiри - з вiжками на храпах, Ось сонце смутку, звiдки проросте Жорстока мудрiсть в золотих накрапах. I переливно блискотять сонця Протуберанцями сторч головою. Берiть сонця - кладiть менi серця, Як мiдяки з осугою-турбою. Я вашi душi клином обмину, Я не поставлю ┐х на п'янi карти, А що сонця за дорогу цiну, То сонце завжди серця варте. БАЛАДА ПРО САР'ЯНIВ ТА ВАН-ГОГIВ Хата у серцi свiтитися мусить, Погiдною бути при всякiй погодi. Стоять Парфенони солом'яно-русi, Синькою вмитi, джерельноводi. Мами мо┐ чистi в мелодiях кропу, В мелодiях гички зеленоросо┐, Призьба тече у вогненну шопу З-пiд вашого пензля з сипучого проса. В проваллях чека║ розсипчаста глина Рук ваших чорних, звiтрiлих, гречаних. I млi║ палiтра на згорблених спинах, Розведена потом в мiшках десятчаних. Пооранi вiком смаглявi лиця: Горпини i Теклi, Тетяни i Ганни - Сар'яни в хустках, Ван-Гоги в спiдницях, Кричевськi з порепаними ногами. Снiпки золотистi загачують греблю, Бо хата блакитна текла б в небеса... Мамо! Я вашi думи тереблю, I крапка в баладi мо┐й - сльоза. БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК В соняшника були руки i ноги, Було тiло, шорстке i зелене. Вiн бiгав наввипередки з вiтром, Вiн вилазив на грушу, i рвав у пазуху гнилицi, I купався коло млина, i лежав у пiску, I стрiляв горобцiв з рогатки. Вiн стрибав на однiй нозi, Щоб вилити з вуха воду, I раптом побачив сонце, Красиве засмагле сонце,- В золотих переливах кучерiв, У червонiй сорочцi навипуск, Що ┐хало на велосипедi, Обминаючи хмари на небi... I застиг вiн на роки й столiття В золотому нiмому захопленнi: - Дайте покататися, дядьку! А нi, то вiзьмiть хоч на раму. Дядьку, хiба вам шкода?! Поезi║, сонце мо║ оранжеве! Щомитi якийсь хлопчисько Вiдкрива║ тебе для себе, Щоб стати навiки соняшником. БАЛЛАДА О МОЕМ ОСКОЛКЕ _Председателю колхоза имени Нариманова, _ _Герою Социалистического Труда _ _узбеку Искандару Носову,_ _раненному на украинской земле_ Сердце жаворонком падучим В твердь груди напористо бьет, Сердце мо╕, как в угаре, В исступленном клокочет ритме. Что ж так волнуется сердце, Что так трепещет сердце мо╕, - Точно беснуется компас, Точно безумствует компас рядом с магнитом?! Иду я к Вам, Искандар, Пожимаю признательно руку, - Сердце мо╕, как сокол, Не признает оград. Отчего, Искандар, мы так верно, С первых слов понимаем друга?.. Спасибi! Велике спасибi! Рахмат! Катта рахмат! Когда, Искандар, Вы лежали На подбитом крыле маскхалата, Его Вы держали под сердцем - Тот крупповский вестник войны, Что сердце мо╕ заприметил, И долю - в разрушенной хате, И заприметил балладу Днепровской моей стороны. Четвертый десяток Вы носите Под сердцем своим мой осколок. О, как он впился свирепо - Бессильны пред ним врачи... Жизнь Ваша стала преградой Этой фашистской иголке. Щит жизни моей, Искандар, На котором - восхода лучи! Читаю в колхозе Вашем Я списки двадцатилетних, Тех, кто домой не вернулся С крутых берегов Днепра, Кто пал за меня под нулями, Споткнувшись о луч последний, - Из пуль и осколков лютых Растет бытия гора. Захлебнулись травою доты, Обвитые пшеницей дзоты, И только пылают осколки, - Ведь путь их необратим... А жить тебе, брат, дотоле, Гореть в любви и работе, Доколе осколок твой носит В груди своей побратим. Встречать весенние зори. Дышать в цветенье кипучем. Отстаивать честь и правду Дружно, к плечу плечом. А если в твоих побратимов Недруг нацелит пушки, - Взять под сердце осколок. На пути его встать щитом. ВИВАНТАЖЕННЯ ГРАНIТУ Сивий, аж замислений, крихкий на пругах Гранiт кострубатий до пальцiв липне. Шпурляю - i вiн гоготить в ногах, Влягаючись тiлом в земнi заглибини. Рожевий, смугастий - в променях млi║. В кожнiм кристалi вогнi полискують - I падас сонце направо й налiво Верткою мигливою блискавкою. На iскри дробиться, вщуха║, тихне. Полами витрем замурзанi чола ми. Зцупимо, зрушимо - й знову задихано, Азартно напружимось торсами голими... Вже викотивсь мiсяць iз синiми горами, Великий, важкий, сивувато-опаловий. Може i цю розвантажим платформу - Мiсячним каменем землю завалимо... Хочеться пива. Петля║мо колiями. Стрiчним дiвчатам маха║м кашкетами. Струмiнь з-пiд крана морозно поколю║, Зорi од спини летять рикошетом. ВРУБЕЛIВСЬКИЙ ЕТЮД_ Вiн мав печальнi всевидющi очi - В орбiтах диких голубi дива. В них свiт буденний, темний i порочний На полотнi празничним оживав. Вiн суть пiзнав. Вiн розтинав основу, Вiдкинувши ледачу простоту, I барви дихали п'янким болиголовом, I бризки сонця стигли на льоту. Вiйнуло смутком зранених конвалiй З очей ним не породжених Купав, I, нiби Демон, в надлюдськiй печалi Митцевий розум у борнi упав. I, незмальована, шугала десь жар-птиця, I глузував "знавець" з його картин, Та мудрi очi перейшли границю, Якоi розум ще не смiв сягти. ДВI СЕСТРИ Двi сестри, тоненькi i сухенькi, Осiнь ловлять в пелени над ставом. З господарства лине чистий дзенькiт, У водi поплюску║ небавом. Вiспа порябила лиця жовтi, Доброти у серцi не роз'┐ла. Полум'яне листя сипле жовтень, Тужавi║ нива задубiла. Гуси бiлi, вилизанi, тлустi Гелготять, бо скоро будуть вбитi, I калина у червонiй хустцi Кров'ю сходить по степлiлiм лiтi. Двi сестри старенькi на пташарнi Лускають насiння гарбузове, I дрижать ┐х руки незугарнi, Чорнi, закоцюрбленi, дубовi. Кури, гуси - все життя у пiр'┐. к город маленький коло хати. Чорнобривцi спiють на подвiр'┐. к коза, щоб молоко давати. А вiтри двадцятого столiття Мо║ серце трудне пiдiймають. I сидять старенькi край замiтi У вогнi осiннього розмаю, Вмерло ┐хн║ "бути чи не бути", А повз них летять у свiт дороги. Стань! Подумай! Скiльки доль забутих Навiть не спиналося на ноги. Непомiчена прийшла людина. Непомiченою тихо вмерла. Стань! Тяжка провина безневинна Крила над тобою розпростерла. ЕТЮД ПРО ХЛIБ Яйце розiб'║, бiлком помаже, На дерев'яну лопату - та в пiч, I трiскотiтиме iскрами сажа - Мiнiатюрна зоряна нiч. На хмелi замiшаний, видме груди, Зарум'янiлий, круглий на вид. Скоринка засмалена жаром буде, Аж розiгра║ться апетит. В пiдсохлому тiстi кленова лопата Вийме з черенi, де пiкся в теплi, - I зачару║ться бiлена хата З сонця пахучого на столi. КРИЛА (Новорiчна казка)_ Через лiс-перелiс, через море навкiс Новий рiк для людей подарунки нiс: Кому - шапку смушеву, кому - люльку дешеву, Кому - модернi кастети, кому - фотоннi ракети, Кому - солi до бараболi, кому - три снопи вiтру в полi, Кому - пушок на рило, а дядьковi Кириловi - крила. Був день як день, i раптом - непорядок, Куфайку з-пiд лопаток як ножем прошило. Пробивши вату, заряхтiли радо, На сонцi закипiли синi крила. Голоднi небом, випростались туго, Ковтали з неба син║ мерехтiння, А в дядька в серпi - туга, А в дядька в серцi - тiнi. (Кому - долю багряну, кому - сонце з туману, Кому - перса дiвочi, кому - смерть серед ночi, Щоб тебе доля побила, а Кириловi, прости Господи,- крила). Жiнка голосила: "Люди як люди. ┐м доля маслом губи змастила. Кому - валянки, кому - мед од простуди, Кому - жом у господу, а цьому гаспиду, прости Господи,крила?!" Так Кирило до тями брiв, I, щоб мати якусь свободу, Сокиру бруском задобрив, I крила обтяв об колоду. Та коли захлинались сичi, Насмiхалися зорi з Кирила, I, пробивши сорочку вночi, Знов кипiли пружинистi крила. Так Кирило з сокирою жив, На крилах навiть розжився - Крилами хату вшив, Крилами обгородився. А тi крила розкрали поети, Щоб ┐х муза була небезкрила, На тi крила молились естети, I снилося небо порубаним крилам._ (Кому - новi ворота, кому - ширшого рота, Кому - сонце в кишеню, кому - дулю дешеву, Щоб тебе доля побила, а Кириловi - не пощастить же отак чоловiковi! - крила.) НIЖ У СОНЦI (Трагедiя) Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный... А.Твардовский ПРОЛОГ Мо┐ вiки слiдом за мною ходять: Од вiтрякiв до полиску ракет, Фотон i Пишна паска великодня, Усе - до лаконiчностi штиблет. Надi┐ бубнявiють цвiтом вишень У сонцем зацiлованих садах. Слова мо┐! Шикуйтесь смiливiше - Пилюка зiр хай шерхне на вустах. Навiщо я? Куди моя дорога? I чи моя тривога проросла Од сиво┐ печалi Козерога До сивого чорнозему села? Що маю нести в сивi-синi далi? Пшеничну ласку в молодих руках Чи чорний рак водневих вакханалiй, Що серце ┐сть п'яти материкам? Я - переклятий ворогом не тричi (Рубцями ран закутана душа), Дивлюся зорям в мерехтливi вiчi, В оранжеве шептання: "Поспiшай!" Хрустить повiтря вафлями сипкими, Ковтаю з вiтром чорнобривий спiв... Яку гiркоту корабель нестиме, Бо я ж не наробивсь, не одкипiв! Збираю я в долонi синi тiнi, Прощаюсь iз синицею, з Днiпром, Бо в мене не Ньютонове тяжiння, А галактичне - в безвiсть напролом. Сковороду зустрiв я у трамва┐ (Блука║ вiн по свiту двiстi лiт). Смушеву скинув i мене питав, Чи можу Сонцю передать привiт. Чоло в старого з жовто┐ розлуки, Мiльйони зморщок пов'ялили вид, Меланхолiйнi фiлософськi руки Цiпком тривоги пробують цей свiт. Шепоче вiн: "Ти вiдлiта║ш, сину, На лобi в тебе знак неправоти. Щоб корабель не став за домовину, Вiзьми благословення - i лети. Пройдись землею. В серце йди людське ти, Питай у нього дозволу i права, Бо якорi космiчно┐ ракети Вросли в народ - навiчно, аж iржаво". ПЕРША ЧАСТИНА СЕРЦЕ НАВСТIЖ Божевiльна, Врубель i мед Свiй бiлий плащ накинув я на плечi I сонячне кашне, I дихав мудрiстю i сподiванням вечiр, I по┐зд мчав мене. Гойдались грона хмар i нахилялись в руки, Грибами вiяв лiс. Дуби тужили, як дозрiлi муки, I мiсяць тугу нiс. В хиткiм промiннi прочинились дверi - I в вiялi дощiв Iз пляшкою холодно┐ мадери У чорному плащi Ввiйшов. Поставив. Збуджено застиг. Простят менi. Переливались в смугах свiтляних Два келихи склянi. Незнайомий: Я - вiчний чорт. I, лай мене й не лай, Я поведу тебе в таку дорогу, Що проклянеш ти свiй священний край, I замiр свiй, i молоду тривогу. Ти перетрусиш кiсточки дiдiв, Ти корогву розiрвеш на онучi I тому, хто тобi так догодив, У чорну пащу кинешся iз кручi. То буде з мукою, з печаллю в сто вiкiв, А нинi можна просто, полюбовно.. Iди до нас, до наших трунарiв, У наше кодло, вiчне i стомовне. Ми кришим душi, цвiт б'║мо морозом. Нас - чорна нiч, а вас - якийсь мiльярд.. Це не погроза. Чого ж ти варт, Як вiриш в справу липовую? Ти ж хлопець свiй! Я: Кiнчай - вип'ю... За твiй упокiй! Ми йшли удвох. Лiси полум'янiли Одспiваним, стухаючим вогнем. Тополь дiвочих золотистi стрiхи. Тримали сонце над блакитним днем. Хатки бiлiли, чепурились стрiхи Дiвчата в небо пiсню понесли. Хлоп'ята колесо котили i для втiхи Пускали змiя мiж осiннiх слив. Мiй чорт був у модерному костюмi. Плащ - на руцi. Крiзь скельця окуляр Вiн розсипав очицi синьоглумi, На призьб пекучий непростиглий жар. Тут сива жiнка вилетiла з хати: "Ой дiточки, коханенькi, сюди Iдiть до мене. Я ж бо; ваша мати. У мене свято нинi. Бригадир Щось загордився. Не вiтають люди. Та людям не до мене, боже мiй. Мене лиш цуцик й пiвничок не гудять, I котик в мене в, i ║ бджолиний рiй, Синочки в мене - всi сьогоднi дома. При┐хали. Спасибi ┐м, спаси..." Я бачив - бралась попелом солома Пiд колiр сиво┐ красиво┐ коси. Така печаль бринiла в ┐┐ зорi, Що дуб од погляду нiмiв i трiпотiв. Камiння розсипалося на порох, I я ламав сво┐ шаблюки брiв. Ввiйшли у хату. На столi - горiлка. Хтось горло менi клiщами здушив: Три ложки, три виделки, три тарiлки - I жодно┐ душi. Собака за столом, i кiт хлебтав драглi, I пiвень звично сокорiв на лавi. "Ой дiточки, синочечки малi, Ну, випийте, красавчики ласкавi.- Вона чарки пiдносила котовi, Собацi й пiвневi - на ймення звала ┐х.- Андрi║вi це буде, це Петровi. А це Ванюшi - вистачить на всiх. Ще й гостi в нас. Просiть до столу, дiти!" I божевiльна у танок пiшла. I навiжений, i проклятий вiтер Крутив ┐┐ круг чорного стола. Три козаки ридали над старою I не могли зiйти з кривавих рам. Той пiд Берлiном, той в снiжнiм завою Десь пiд Варшавою, i третiй там... Ридали козаки в порожнiм домi, А мати, сива i страшна, пливла Над бiлим свiтом по святiй соломi. Кругом планети йшла - кругом стола. "Ой синочки-синочечки, Славнi огiрочечки, Чубчики-любчики, Маленькi голубчики. Ходить Гiтлер по Вкра┐нi, Носить жорна при колiнi: - Якби вас перетовкти Та од Сталiна втекти. А я сиджу на ряднi Та рахую трудоднi. Сюди - кидь, туди - кидь, А ти, старий дiду, цить". Тут дверi розчинились. З того вiку, I з того свiту в хату Врубель вбiг, Завмер на мить, дивився на калiку, I впав на збитий тугою порiг, I прошептав: "До Третьяковки нинi Така печаль долинула вiдсiль, Що Демон все розкидав на картинi, Всiх розiгнав, вiдчувши дикий бiль. Його журбу оця печаль зв'ялила, Вiд сорому себе вiн в груди б'║. Горiли фарби, i трiщали крила... Вклоняюсь вам - Страждання ви мо║!" А мати нам у ринку мед давала, Густий осiннiй захолодий мед. Медове листя за вiкном кружляло, Печаллю повиваючи свiй лет. "Тож, гостi дорогенькi, на дорогу Вiзьмiть гостинець - ринку ж занесiть". Я поклонився матерi у ноги I диких дум порвав жорстоку сiть. Я сивiти почав у двадцять п'ять Од то┐ хати, од скорботи то┐. Ця мати вмi║ сина виряджать, Затужить тонко серцем i рукою. Вона постане, чиста i тривожна, Зiпершись на печаль свою внизу, I дасть менi в космiчне бездорiжжя Мед - добротi i роздумам - сльозу. Похорон голови колгоспу Його несли на жилавих руках, На гнiвi, на невизрiлому смутку, В кленовiй жовто-бiлiй домовинi- Сорокалiтнього красивого мужчину - Його несли на жилавих руках. А я стояв iз невiдчепним чортом, А я iшов дорогою з людьми. I гнулися вiд горя ┐хнi плечi. Я захлинався музикою суму. Ми шапки вiтру одягли iз чортом. I слалась листом молода дорога, Солом'янi брилi хати скидали, I синiй жаль свiтився в ┐х очах. Жiнки ридали, i тини, i конi - I так поволi слалася дорога. Востанн║ вiн пiднявся в домовиш, Рукою сперся на ребро гембльоване, В ребро життя втиснув востанн║ руку I смерть прокляв очима i губами, Коли пiднявсь востанн║ в домовинi: "Одну легеню я вiддав вiйнi. А вам вiддав i серце, й мозок свiй, I злiсть свою, й легеню ту останню, I сивий сум свiй, i красу любовi, Яку зберiг в страховищi вiйни. Ось хата Гапчина, похилена, низька. Я завинив навiки перед нею, Перед ┐┐ убогiстю. Прощай! Менi ти не даси спокою на тiм свiтi, Вдовина хато, змучена, низька. Прощайте, ферми! Й ви, воли розумнi! Й сторожкi конi в траурнiм вбраннi, I чисте сонце, й люди, й лист кленовий! I ви, машини, й ти, кринице вiрна! Прощай, дорого! Й ви, води розумнi! А ти, Бетховене, прости менi за те, Що я не мав часу прийти до тебе, Що знаю я симфонi┐ полiв, Але тво║┐ жодно┐ не знаю. Прости менi, Бетховене, за це. I ви, Родени, Моцарти й Ейнштейни, Ходив я часто до людського горя I повертав його очима в сонце. Одним багатий, iншим бiдний я. Простiть, Родени, Моцарти й Ейнштейни. А ти, Степане, п'яний i сьогоднi. Прости, що лаяв рiдко я тебе. Що в смуток твiй я не ввiйшов душею, I ти, хмарино сиза, прощавай, Дощем поплачеш по менi сьогоднi. Ми з вами хлiб робили, цукор чистий, I рiдко ми дивились на красу. Прости, Марино, що не надивився Я на вуста тво┐ i очi синi. Ми з вами хлiб робили, цукор чистий". I вiн притих. Хрестами зводивсь цвинтар, I голова ковтнув життя востанн║ - Кругом чола кружляв супутник в нього, Утворюючи нiмб простiй людинi, Що вмерла, бо хрестами зводивсь цвинтар. Шептало Небо до Землi-сестрицi: "Вiзьми його у себе - славне серце. Бо скоро я прийматиму у лоно Тво┐х синiв, коли застане смерть",- Шептало Небо зверхньо до Землi. I Мефiстофель насмiхався з мене, I грудку шани кинув на труну я I сивiв я. Збирались в небi сльози. Ридали хмари, кутаючи сонце. I Мефiстофель насмiхався з мене. Мене хрестили всi хрести довкола, Благословляли люди i дерева, I голова червоною зорею Мене благословив в дорогу синю. Поля чорнiли, як муар, довкола. Невидимi сльози весiлля Гей, у коло, подорожнi! Чарку ┐м, бояри! I кружляли, вирували, гупотiли пари. Хто смiявся-заливався, кого сон завiяв. Молоденький барабанщик булаву посiяв I шука║ на долiвцi. Пахне кропом в хатi. Кукурiкають на стiнах пiвнi пелехатi. Вiтер голову просуне, вiзьме руки в боки, Пронесеться з сватом Гнатом вивертом високим. Садiвник бере у руки квашенi, пахучi, Жовто-сизi, повнощокi, з хвостиком закрученим, Кум в наливку губи мочить, щось кумi шепоче, Вус вихрястий, попелястий щоку пролоскоче. Молодий - красивий, гордий, зверхньо очi мружить, Сизим соколом вприсядку по долiвцi кружить. Дiтвора багатоока стукав у шибку До тонко┐ молодо┐ несуть тоншу скрипку. Сутенiв. Вечорi║. Блакитнiють вi┐. "Ти заграй нам, наша мрi║, пiсне, Соломi║". I заграла-затужила, розкрилила крила. Зразу хрипко, потiм скрипка сльози проросила. Скрипка-Соломiя: Я - дiвчина, я - скрипка тонкостанна. Я - нiжна нiч у зорянiм вiнку. У мене тiло з бiлого туману, Iз сонця у хмарнннiм сповитку. Я - мерехтлива чорнобрива птиця Iз крилами жеврiючих свiтань, Передi мною м'якне синя криця, Бо мука моя сива i свята. Несу я нiжнiсть у свiти жорстокi, ┐┐ бджолою брала я з столiть, Щоб в цi скаженi i трагiчнi роки Коханому хоть хвильку пробринiть. Я хочу дати зоряного сина Тому, що рветься крiзь ракетний грiм, I докором хай буде ця хвилина Тому, що зветься судженим мо┐м. Ви шлюбну постiль стелите грошима, Зiрки у вас не сiються з руки. Дарованi золоченi зажими П'ють кров душi, як золотi п'явки. А в мене ж тiло з бiлого туману, Iз сонця у хмариннiм сповитку. Я - дiвчина, я - скрипка тонкостанна. Я - нiжна нiч у зорянiм вiнку. Так квилила, так тужила, сльозою росила, Отак крила розкрилила дiвчина красива, Аж зiрками проростала темно-синя шибка. На столi в риданнях билась тонкостанна скрипка. Укра┐нськi конi над Парижем Заслуженому майстровi народно┐ творчостi Омеляновi Залiзняку Цей свiт живий витворював не бог, А чоловiк з Адамово┐ глини, Цей свiт пофарбувався i просох - Просився в серце зрячо┐ людини. Коти тут нiжились, шугали тут жар-птицi, Iз глини лiпленi, пропеченi вогнем. Жеврiли зеленiючi очицi В таких тварин, яких не вiдав Брем. Я не звертав уваги на коня. "Дитяча забавка",- подумалось недбало. Козла дзвiнкого тихо з шафи зняв I задививсь на роги небувалi. Я був слiпий - i кiнь помстив менi, Коли на нього позирнув я вдруге: Менi вiн кинув душу в пломенi, I трiсли неiснуючi попруги. Зробив вiн з мене дикий сизий степ, Байдужого жбурнувши лiт на триста. I мчала по менi крiзь марево густе Орда iржача, буйна i розхристана. Вiн поводир був, iмператор-кiнь, Вiн бив мене копитами некутими, Щоб десь там через кiлькасот рокiв Не йшла байдужiсть в зорi п'ятикутнi. Я подивився вдруге. Вiн мене Зробив Днiпром, чи то пак Бористеном. Я ждав - вiн зараз орди прожене Нутром блакитним в розпалi шаленiм, А вiн прийшов i хмари з мене пив. Вуздечка срiбна вилася розгублено. Iз-за полинних гiркнучих снопiв Лоша вiн кликав - принца нiжногубого. Я подивився втрет║. I прорiс Палацами, халупами й мостами. I Сена бiгла по менi навскiс, А в нiй купались i дерева й храми. А по менi на скiфському конi I надi мною в строгiм неспокою Пiкассо мчав крiзь хмари срiблянi I голуба притримував рукою... Прости мене, розумний коню мiй, За темноту, що з горя попеляста, I поведи крiзь цих рядкiв сувiй До свого бога, до творця, до майстра. На тiй майстернi не шукай табличок, А просто йди iз серцем пiд рукою, Де сивий муж iз глини коней кличе Й воли в печi ремигають юрбою. Де по незвичнiй сум'ятнiй палiтрi Тривога йде з-за дальнiх небокра┐в: Сидить корова в чорному цилiндрi I бомбу ратицями чорними ж трима║. I скачуть конi через бюрократiв В Москву, в Париж - некуто i красиво, Негнузданi i волею багатi, Вкра┐ну мчать на вицвiчених гривах. Як заднi ноги - бiля стiн Софi┐, Стрибок - переднi на столi в Амаду. А Залiзняк щось сумовито мрi║ Й сiда до нього Вiчнiсть на пораду. А скiфський кiнь iз мазано┐ хати Чумацьким Шляхом зорi прогорта║... Ну, що ти скажеш, бiсе плутуватий, Про хуторянську долю мого краю?! ДРУГА ЧАСТИНА НIЖ У СОНЦI Радiограма японських рибалок Ми витягли сiтi, на палубу сипали рибу. Тiльки сходило сонце, як ми починали улов, I меншали тiнi на висрiбленiй лусцi, I сум наш зникав, спалений сонцем i рибою. Ми знову закинули сiтi у води надi┐. Чекали нас дiти голоднi й вагiтнi дружини. Ми витягли сiтi, на палубу сипали рибу. Як раптом - спинилися нашi тiнi. Ми очi звели на чисте блакитне небо. Попадали ми на палубу, колiнами мнучи рибу. I билися разом з нею, i теж задихалися з нею. Ми стали нiкчемною рибою, хiба що з ногами й руками. Спинилося сонце на небi, на небi спинилося сонце. А потiм пiшло назад i сипало iскри на землю. Сонце пiшло на Америку. Ми били один одного - Мо', сон навiявся звiдкись, i це нам лише наснилось. Та сонце пiшло на схiд - i ми божеволiли скопом. Ми витягли сiтi з води i ┐х закидали в небо, Щоб сонце зловити - спинити цю золоту i ║дину Рибу неба, рибу предкiв й нащадкiв наших. Повiдомлення агентства Ассошiейтед пресе (Америка): Слухайте, слухайте всi: Кiнець правдi, кiнець красi. З мису Канаверал (знай силу нашу) Вчора ракету пустили. А росiяни безсилi. Ех, заварили ж ми кашу - В Сонце всадили ножа. Гiтлер би з радостi заiржав. Автомат ракети вдарив ножем Сонцю в палаюче серце,- Ми у всесвiтньому герцi, Пальму першостi ми несем. Нiж Америки в сонячнiм серцi. Комунiсти безкрилi. Комунiсти безсилi Iнтерв'ю Хемiнгуея кореспондентовi Франс Пресс: Кров Сонця спалить все на свiтi,- Кричить газет лякливий хор. Так! Це кiнець людськiй коридi. Догралось людство-матадор. Повiдомлення iнституту пораненого сонця (Париж) Вчена рада iнституту вирiшила на сво┐х численних засiданнях 1. Сонце-це втiлення людських прагнень до правди, до краси, до смiливостi, до нiжностi i т. д. Як виникло Сонце? Сонце виникло у фокусi людських поглядiв, звернених у небо, бо ж людина звикла дивитись у небо, якщо вона не тварина. 2. Чому Сонце не сто┐ть на мiсцi? Бо ж треба зiбрати в себе всi прагнення i помисли бiлих i чорних, жовтих i червоних людей, в ескiмосiв i полiнезiйцiв, в академiкiв i смiттярiв i, крiм того, треба ще свiтити. 3. Чому на Сонцi плями? Всяка людська пiдлiсть, дим вiйни i крик вдiв споконвiку осiдають на Сонцi Тому воно так потемнiшало 4. Смертельно зранене Сонце стiка║ полум'яною кров'ю i залива║ вогнем всю Америку. Атлантичний океан обмiлiв уже наполовину. Атомнi пiдводнi човни лежать з акулами i китами на сушi. Людство гине. Нашi повiдомлення йдуть з Парижа, з пiдземелля. Невiдомо, чому Сонце поверта║ться назад. З Москви повiдомляють, що кожному комунiстовi видно нiж неозбро║ним оком, а ми його не бачимо i в найсильнiшi телескопи. 5. В Москвi створено Комiтет порятунку Сонця i Землi: Голова Комiтету - Ленiн. В складi Комiтету кращi сини всiх вiкiв i народiв ЕПIЛОГ Чоло я витирав i мчав сюди, Бо Сонце з Заходу летiло вже на нас, Як Лев поранений, воно неслось на небi, По хмарах, по зiрках i по супутниках, I слiд тягнувся золотий, кривавий, Як шлейф печалi i близько┐ смертi. Я дверi прочинив, я чув ┐х голоси. Навшпиньках я пройшов до них i сiв За круглий стiл, кулястий, як планета, Де засiдав тривожний комiтет. Я витяг ринку меду, подаровану Старечими руками божевiльно┐ - Мудрющо┐ праматiнки-печалi, Дихнуло поле медом доброти, Хлiб мудростi лежав тут на столi. Я пам'ятаю, Ленiн пильно стежив За кожним мо┐м порухом i поглядом, I вiн казав, як смертнику, менi: "У Сонцi Правди - нiж. Лети туди. Врятуй планету - Сонце порятуй. Народ недосипав, недо┐дав. Ракету ми зробили з хлiба й слiз, Iз гордостi i доброти людсько┐. Це наймiцнiший сплав - ти долетиш. Назад не вернешся, бо не простиш собi, Собi - Людинi - не простиш за те, Що ти i досi не зробив планету Квiтучим садом, а терпиш двобiй". "Нiж у мистецтвi",- бурунив Бетховен. "В науцi чеснiй нiж!" - Курчатов додавав. I раптом ми почули дикий стогiн, I ми поглухли, бо Земля стогнала, Напiвобпечена, змордована i сива. I тiльки серцем ми почули стогiн: "Рятуйте мене, дiти! Годi вам У суперечках убивати роки. Я ваша мати - з пальмами, калинами, З березами, ялинами. Мене вогонь оголю║ - Я божеволiю!" I стало Сонце в небi, й ми почули Його шептання, вогняне й суворе (Воно спинилось просто над Москвою): "Вмираю, люди! Виймiть клятий нiж!" Я одягав спорядження i йшов До сизо┐ ракети-домовини. I божевiльна мати йшла за мною, I пiвень йшов, i йшли собака й кiт - ┐┐ сини, народженi безумством. Вона принесла меду на дорогу. Встав голова з могили i прощався. Вiн став землею вже наполовину: "Ти вмреш у небi, в Сонцi вмреш, синочку". I Залiзняк принiс менi в дорогу Свого веселого й на┐вного коня, Що гривою патлатив i зорив Бiлком прозрiння на пекельне небо. Йшла Соломiя-скрипка. Бiля персiв Вона тримала зоряного сина. Вiн годувався молоком прощання I дико й жахно позирав на сонце. А стартовий майдан був величезним серцем, Навстiж одчиненим. Мене покинув бiс. Його ножа пiдлоти я пiзнав У зблiдлому пораненому Сонцi. Дивилося воно в мо┐ незраднi очi... Спасибi вам за смуток планетарний, Мо┐ премудрi й нерозумнi люди. Спасибi вам за те, що я - ваш брат. Дивiться серцем - спалахну я скоро. А чорний нiж впаде на бiлi руки Мо║┐ матерi, Кохано┐ мо║┐ Шовковим трауром. На золотiм щитi палаючого Сонця Умру я переможцем. Прощавайте! ПАМ'ЯТI Е.ХЕМIНГУЕЯ Вийшов з радiо чорний лев I збудив мо║ серце опiвночi. В його чорних важких сльозах Я побачив труну кришталеву. Це був гордий печальний лев, Чорний лев з золотою гривою, Рiдний брат сонцебризнiй меч-рибi, Де сльоза атлантична кипить. I вiн кликав на похорон брата До труни, де з руками замовклими Лежав сивий засмаглий лев З симфонiчним дитячим серцем. СЛЬОЗА ПIКАССО Мир разложил на части Пикассо. Слеза стекает. Разложи! Попробуй! Евг. Винокуров I Лiто пилося, лiто ┐лося, Лiто кипiло вишнево, лутово, Густо смiялося, половiло, Переморгувалось зеленоброво. А ми за руки, аж пальцiв хрускiт, Аж регiт звивався пiд пахви осик. За хвилями книг, в сторiнковiм плюскотi Вiдкрили шалений його материк. I раптом у гаморi магазиннiм Все спалахнуло, аж день злякався! Все стало синiм, мiсячно-синiм - Засвiтилась сльоза Пiкассо. I зайнялися в дiвчини зорi, I прикипiли карi: "Та ну!!" Тонуть у морi, тонуть i в горi - I ми в сльозi потонули. _ II_ Дiти плачуть, i плачуть дерева. У мами не очi, а двi сльози. Синхрофазотрони ридають, як леви, I фiолетовий плач в грози. Переданi сльози оркестрам i лiрам, Митцям переданi, бо людям нiколи,- Художники плачуть "Королем Лiром", "Снiгами Кiлiманджаро" i "Гернiкою"... Ill _ Пройшов крiзь Сезана, Моне i Мане, "Валькiрi║ю" захлинувся в Одесi... Майнуло - i вiн мене промине, Чи я загублю його десь. Всякi пророки злiсно шептали: "Вiн шизофренiк, не йди в його очi". I поетичнi муки танталовi Злякано врочили. Та в серцi цей каторжник, чорт в синцях, Денно i нощно мне глину й залiзо. Чорна фуфайка йому до лиця, "Юманiте" у кишенi навскiс. Атомнi сльози течуть в iмлi На чистий пензель солоною правдою. Вiн сам - генiальна сльоза Землi В штанах, замурзаних райдугою! СОНАТА ПРОКОФ'кВА Любимому I Закрутили,загули, заграли, Чистим лугом серце повели Вишуканi голубi хорали По стежинi сизо┐ iмли. Жовторотi полохливi грози Пнулися з оранжевих шкарлуп, I дуби, як чорнi важковози, Гупали, всiдаючись на круп. Схiд на випас випуска║ Кирпатого мiсяця. Грiм вигурку║ з-за гаю - На хмарi не вмiститься. Другий грiм за ним прибрiв, Креше кременем з-пiд брiв - гнiвно, гонористо, звивисто, барвисто. Поки сльози випали Та по чарцi випили, Йшло сто лiт чи сто гон, Йшли крiзь сон на стадiон... II_ Футболiсти зморенi, I футболки чорнi. А лобами куцими, А тупими буцами Розбiгаються круто i не м'ячем з розворота, А головою Сократа пробивають ворота. Воротар прудкий, як муха, Хап фiлософа за вуха, Приклада║ться з розгону - Прямо в пельку стадiону Вибива║. Всюди шал. Ораторiя. Хорал. Ill _ З минувшини йдуть у майбутн║ Сократи, В них небом по вiнця налитi сонати, З плечей не сфутболити ┐хнiх голiв, У правду людську не забити голiв. Годi, панове, розумом грати... Сократи. Сократи. Музичнi Сократи. Хай у вiчнiсть стелиться дорога Золотим шафранним полотном. В мене свiтла нинi, як у бога,- Тонни сонця сиплють у вiкно. Видухмянi, запашнi, басистi - Всi акорди пахнуть теплим сном I, в тривожнi синi ноти втиснутi, Котяться шафранним полотном. Вдарить скерцо висонценим сяйвом, Лихо в лантух зсиплеться пшоном,- I ряхтять мелодi┐ русяво, Мерехтять шафранним полотном. I пружнастi, вимитi грозою, Вистоянi, як баске вино... Я пiрнаю в сонце з головою, Щоб дiстати у сонатi дно. I_V_ Сонато, вiзьми мене на крила сво┐х вогняних мелодiй. Дай менi наточити з скрипкового смичка, дай менi наточити в серце прокоф'евського весняного соку. Дай на мою долю блакитного музичного вiтру. Фаготи i валторни, за ваше прокоф'║вське здоров'я! V_ Я люблю його чорнi пожежi, Вiн чистий, крицевий вста║, Мов тригранний багнет телевежi, В розпанахане небо мо║. Вiн вбива║ мене акордами I ультрамариновим мостом, Над полями мо┐ми гордими Креше атомним копитом! VI_ "Кардинальним здобутком (чи вадою коли хочете) мого життя завжди були пошуки оригiнально┐, сво║┐ музично┐ мови. Я ненавиджу мавпування..." VII _ Вiд тво┐х музичних дотикiв у небi розквiтають зорi. Всi вони - тво┐ рожевi нотнi знаки. З них рониться вишнева пахуча роса. Мо┐ сiмнадцятилiтнi дiвчата, звiсившись з розчинених вiкон, ловлять ┐┐ пошерхлими вустами. У нецiлованих дiвчат завжди трiпоче на губах переливчаста зоряна роса тво║┐ сонати. Щовечора ти береш мене пiд руку, а я виношу тобi з серця вишнево-чорнi троянди, пересипанi сльозами вдячностi. ТАкМНИЦЯ БУТТЯ Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Та║мниця вродилася, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся - з найтемнiшого свiтла, Уся - з найсвiтлiшого змроку Борсалась Та║мниця, то тьмава, то свiтла, Долаючи купiль жорстоку. Ген там з най