Поезi┐ укра┐нських авторiв (збiрка II) ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ квген Маланюк. Поезi┐ КУЛIШ Гарячий день втопивсь в нiчнiй прозорiй млi. Ти довго Шекспiра перекладав сьогодня - I знав, що все це - в тьму, в майбутн║ цiй землi. В неславу й забуття... А нiч - лунка безодня - Дзвенiла зорями... I сторiнки по однiй Ще мерехтять в очах. - I на нiчнiм теплi Ти полетiв у даль, туди, де вже свiтлiв Похмурий небосхил зорею передодня. А хутiр в ся║вi - казковi лаштунки, Мов дивний Чигирин, де сплять гетьманськi залi, Де ти вигаду║ш, бадьорий i стрункий, Залiзний стиль нових унiверсалiв... Прокинувсь. I перо виводить ядом спраги: "Народе без чуття, без чести, без поваги". 25.9.25 НЕВИЧЕРПАЛЬНIСТЬ Тяжким хрестом лежать шляхи, Яснi в ночах, вони слiпi вдень: Рамено - з заходу на схiд, Рамено - з пiвночi на пiвдень. I так розп'ята - вiки,- Вогонь буття не загасила. Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила! Гноблять, калiчать, труять рiд, Ворожать, напускають чари,- Зда║ться, знищено вже й слiд, Лиш потурнаки й яничари. I ось - Стефаник i Кулiш, Ось - Коцюбинський, Леся - квiти Степiв страждально┐ землi, Народу самостiйнi дiти! А то пiдземно загуде Вулканом нацiй цiла раса, I даром божеським гряде Нам Промете┐в дух Тараса. ОДНА ПIСНЯ В кiнцi греблi Шумлять верби... Бува, почу║ш пiсню i спахнеш Пекучим болем пiзньо┐ любовi - I от - далечина Тво┐х безмеж, Тво┐х небес нестриманая повiнь: Пливе, пливе блакитна широчiнь, Росте, росте спiвучим колом обрiй; Вiд бiлих хмар лиш смарагдова тiнь Бiжить ланами, лиш вiтри недобрi Напружують свiй навiжений чвал... О, як забуть Тебе, ║дину в свiтi! Твiй зiр менi яснiш за сонце свiтить, Твоя далека пiсня, як хорал. Моя весна. Моя, моя Земля┐ Яке ж залiзне серце муку стерпить: Оттут в недужих мрiях уявлять, Як "в кiнцi греблi шумлять верби". l5.VIIl.l928 ПIД ЧУЖИМ НЕБОМ 1 Чужi: й земля, i небо тут, i люди, I мiсяця золотосрiбний рiг. Життя давно, як божевiльне, блудить По манiвцях заплутаних дорiг. Десь кревний край кона в останнiй муцi, Дикун над ним заносить ятаган, А вiн скажений бiль терпить, як Муцiй, I крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? Куди ж iще заблудить Безглузда путь i хто остереже? Чужа земля, чужi похмурi люди - Й саме життя, зда║ться, вже чуже. 2 Не треба нi паризьких брукiв, Нi Праги вулиць прастарих: Все сняться матернi┐ руки, Стара солома рiдних стрiх. Все сниться гук весни i вiтер, Веселий вiтер свiтлих лiт. А тут - молюсь, убогий митар, Шукаю Твiй вогненний слiд... Hi! He знайтиi Нiхто не зна║. Нiхто не чув Тво┐х плачiв. Бiля всесвiтнього Сiнаю, Як завше - золото й мечi. 3 Десь сiре поле в чорних круках, Що пророкують: "Кари! Кар!" А я тут, на чужинних бруках, Чужий - несу чужий тягар. А я на полум'┐ розлуки Назавше спалюю роки, I сниться степ Твiй, сняться луки I на узгiр'ях - вiтряки. Там свист херсонського простору┐ Там вiтер з кришталевих хвиль! А тут: в вiкнi опустиш штору - I п'║ш, самотнiй, смертний бiль. 4 Несу отут страшний свiй iспит I знаю, що життя мине. I мати, сидячи на призьбi, Вже не вичiкують мене. Давно квгена помина║ За упокiй старенький пiп, За весною весна мина║ Пiд запашне зiтхання лип. Все далi висиха Синюха, Й линя ┐┐ весела синь, А вiтер заголосить глухо I пролiта║ вдалечiнь. Сирi║ стрiха пiд дощами, Вже хата стала нетривка, I мати слухають ночами Бронхiтне гавкання Бровка. 1924 5 По яких ще дорогах шукати причинно┐ долi? Перекотиполем блукати в яких степах? Вiтер гра║, веселий, хвилюючись по роздоллю, Вiд зруйнованих мiст розвiва║ горiлий пах. Заховала перекупка-пам'ять всi сни глибоко, Тiльки будить горiлка на чорнiм шляху в корчмi, Нiби в морок душi, в ┐┐ цвинтарно-мертвий спокiй Пiсля чарки отрути влiта║ сонячний чмiль[1]. I ось все забуваю, i все зника║ в сутiннi. Зоста║ лише рiвний профiль i зоряний зiр, Та ще заграв глухих за плечима Тво┐ми тремтiння: Всi принади Тво║┐ страшно┐ краси. 1920 [1] Чмiль - Джмiль (дiал.). ШЕВЧЕНКО Не поет - бо це ж до болю мало, Не трибун - бо це лиш рупор мас, I вже менш за все - "Кобзар Тарас" Вiн, ким зайнялось i запалало. Скорше - бунт буйних майбутнiх рас, Полум'я, на котрiм тьма розтала, Вибух кровi, що зарокотала Карою за довгу нiч образ. Лютий зiр прозрiлого раба, Гонта, що синiв свяченим рiже, У досвiтнiх загравах - степа З дужим хрустом випростали крижi. А ось поруч - усмiх, ласка, мати I садок вишневий коло хати. УРИВОК З ПОЕМИ Je suis un fils de cette race... E.Verhaeren Внук кремезного чумака, Сiчовика блiдий правправнук, Я закохавсь в гучних вiках, Я волю полюбив державну. I крiзь папери, крiзь перо, Крiзь днi буденнi - богоданно Рокоче запорозька кров Мiцних поплiчникiв Богдана - Тих отаманiв курiнних, Що пiд гармати революцiй Умiли кинуть п'яний смiх В скривавлене обличчя - муцi. Чия залiзна голова I з-пiд катiвсько┐ сокири Жбурляла в чернь такi слова, Що ┐й мороз iшов за шкiру. Хто в дикий вихор гопака Втiляв життя назустрiч степу, Й чия упевнена рука Змiцняла сивого Мазепу. Коли ж в батуринськiм огнi Держава рухнула, тодi-то Вони взяли свячений нiж, Залiзняка майбутнi дiти! Хай згинуло, хай загуло - Вони лишилися, як криця! I жадний примус, жадне зло пх не примусило скоритьсяi Херсонськi прерi┐ - мов Сiч, А кобзарем - херсонський вiтер, I рiдним був одразу клич: - Вставайте! Кайдани порвiте! Бо ж там тече козацький Буг Й - не раз червоная - Синюха, А я там весен вербний пух I дух землi - з дитинства нюхав. Як не калiчила Москва, Не спокушав ┐┐ розгон той - Та враз пiдвiвсь, i запалав, I з серця кров'ю крикнув Гонта. ...Даремно, вороже, радiй - Не паралiтик i не лiрник Народ мiй - в гураган подiй Жбурне тобою ще, невiрний! Ще засилатимеш, на жаль, До Ки║ва послiв московських - I по паркету наших заль Ступати лаптю буде сковзько. 5.6 1924 БАТЬКIВЩИНI Як до Тебе протоптати тропи? В сивiй млi спостерегти мету? Чи ж пропалить синiй жар квропи Азi┐ проказу золоту? Ось мовчиш, незбагнена, незнана, Мов прозорий жовтень, нежива,- Що ж Тобi - прокляття чи осанна? Мертвi звуки, неживi слова. Рiвний простiр в язвах позолоти Заляга║ площиною пiль, Тiльки часом - Твiй ║диний готик - Повстають жертовники топiль, Перетявши безнадiйний позем, Вносячи мiрило у безкрай, Що завжди беззахисний на грози Сумно мрi║ про майбутнiй рай. 13.Х.1931 БIОГРАФIЯ 1_ Завжди напружено, бо завжди - проти течiй. Завжди заслуханий: музика, самота. Так, без шляху, без батька, без предтечi. Так - навпростець - де спалю║ мета. _ Все чути. Всiм палать. кдиним болем бути, Тим криком, що горить в кривавiм стиску уст, I знать, що випало - загаснути забутим, I спомином кiнця - кiсток народних хруст. _ 2_ Так вийшовши з глухого степу, З зiтхань страждально┐ землi, Вирiзьблюю нiмий житт║пис На дикiм каменi столiть. Так конструюю нiчний образ На сiрiм цоколi часу, I мудрiсть протина, як кобра, Гадючим зоренням красу. I розрахову║, й шепоче, I вимiря║ кожен крок, Лиш електричне колють очi Крiзь все мереживо морок. Заплутуюсь густiш i гiрше Пiд дiамантовий гiпноз, I тiльки бачу - камнi, вiршi, I тiльки чую - гул погроз. I все боюсь: скiнчиться термiн, А я не скiнчу завдання I попливу один, без керми, У тьму вмираючого дня. 3_ Мушу випити келих до краю - Полиновий мед самоти, Так нещадно, так яро згораю,- Чи ж побачиш, почу║ш ти? Недорiзаним звiрем - вiтер Прорида║ в страшний простор. (Там жито - надовго збите, Там чорним повiтрям - мор). А я мушу незморено-просто - Смолоскипом Тобi Однiй, Я - кривавих шляхiв апостол - В голубi невечiрнi днi. IСХОД _ Не забути тих днiв нiколи: Залишали останнiй шмат. Гуркотiли й лякались кола Пiд утомлений грiм гармат. Налiтали зловiснi птахи, Доганяли сумний похiд, А потяг ридав: На Захiд... На Захiд... На Захiд... I услiд - реготався Схiд. Роззявляв закривавлену пащу. П'яний подих нудив, як смерть. Де ж знайти нам за Тебе кращу Серцем, повним Тобою вщерть? ЛИСТ Так. Без Тебе повiльна, нестямна загибель, Батькiвщино моя, Батькiвщина нiма! Навiть гiркiсть в черствому щоденному хлiбi Мстить, нагадуючи, що Тебе нема. А пустi, нескiнченнi, бездоннi ночi, А ворожi, навiки вже страченi днi, Коли марно пала║ш, а ворог регоче, А доба ось гримить у залiзi й вогнi. I от знову дощi. Не дихнеш, не промовиш Крiзь завiсу просторiв у скудний мiй день Анi леготом пiль, анi квiтом любови, Анi шумом топiль, анi вiтром пiсень. Та у муках ночей, пiд нещадними днями, За безкрилим триванням цих згублених лiт Вироста║ ось мудрiсть, важка, наче камiнь,- Одинокий безрадiсний плiд. МАЙ 1935 РОКУ Ждали всi зеленого розмаю, Леготу плодючого тепла, Ти ж дихнув, смертельно-бiлий маю, I земля снiгами загула. Мерзне квiття дитячо невинне. Заклякають соки в деревах. Ярий гiн крижана смерть прилине, Все ску║ смертельно-бiлий жах. Зарида║ поминальним спiвом, Спелена║ в похоронний снiг, I весна - земна пречиста дiва - Нежива у снiговiй трунi. Та крiзь хугу вдарить меч небесний I над срiбно-смертним сном весни Голос кари загримить - "воскресни!" Всiм немилосердям вишини. ОДА ДО ПРИЙДЕШНЬОГО Днi Тво┐ скалiчено криваво, За туманом мерехтить мета... Так обридла пiдозрiла слава, Так гнобить нещадна самота. Вию псом на мертвiм полi бою, Стережу сей попiл i кiстки,- Знаю, Бог розсудить нас з Тобою: Сходять зерна, пружаться ростки. Пiд морозним вiтром - бiла тризна, Снiг слiпить, виру║ рiвнина,- То вста║ озимина залiзна, Крiзь крижаний снiг - озимина. Бачу ┐х - високих i русявих, Зовсiм iнших, не таких, як ми,- Пристрасникiв висоти i слави, Ненависникiв тюрми i тьми. Ось ┐х стислi руки, яснi лиця, Голос невблаганний, як наказ, В гострiм зорi зимно-синя криця - Вiрний щит вiд болю i образ. Спадко║мцi бою, бурi дiти! Загримить ще раз така пора - Смiливо могили перейдiте, Коли треба - розтопчiть наш прах. Щоб без вшанувань, без академiй Кров жадала неминучих кар, Криця зустрiчала серця кремiнь, Викресала iскрами удар! Щоб тверезi зимно-синi очi Загорались, гострi i палкi, Лиш тодi, як обрiй зарокоче, Бо║м зустрiчаючи полки. I коли доба метальним словом Збудить в серцi переможний ямб, Присуд Божий в даль Твою громово Ознаймить гарматний дифiрамб. 11.1.1932 ПАМ'ЯТI Т. ОСЬМАЧКИ Не хочу - нi! - цих похорон. Прости. Хай тiльки ворон тричi десь прокряче, Що вже похований ти, неповторний ти, Осьмаче-символе, як Вiй вiд мук незрячийi Нi, не ув'язнить глина чужини Твою труну, твiй попiл вогнепальний, Бо правнуки, що будуть знов сини, Перенесуть у тишу спочивальнi. Посадять дуб. I, щоб з землею злить, Чебрець розстелять килимом духмяним. Внизу Днiпро котитиме блакить, А в Ки║вi шумiтимуть каштани. 9.1Х. 1962 ПОЛЕ БОЮ 1 А поле бою все чека I мрi║ крiзь туман i вiддаль. Господь не жалу║ вiка, Щоб ось, блукавши, як сновида, Шукать шляху, i важить час, I пить гiркi й безсоннi ночi, Й даремно пiдбирать ключа До лiтер тих сузiр пророчих. 2 А поле бою нам все те ж - I заповiтом, i докором - Ось розгорта║ться без меж Узустрiч непоборним горам. Воно гука║ по ночах, Воно здрига║ться i стогне. Примари юрмляться. I жах Десь опiвночi лунко охне - Всiм простором, всiм тиском тиш, Всiм мовчанням слiпо┐ ночi... О, поле бою, закричи ж, Розплющ давно засклеплi очi! Гантер, 6.VIII.1965 СУЧАСНИКИ 1 Максимовi Рильському Ще молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських пiль. Ще не стомились карбувати В коштовних ямбах вiчний бiль. Краси веселий кондоть║ре, Несете хрест свiй там, ген-ген, Серед похмуро-рiдних прерiй; Ви - еллiн, схимник i Гоген! Навколо - хащi й печенiги, А в кель┐ - тишi нiжний спiв, Реторти, циркуль, колби, книги, I Ви - алхiмiк мудрих слiв. Сiчень. 1923 По прочитаннi "Синьо┐ далечiнi" 2 Павловi Тичинi На межi двох епох, староруського золота повен, Зазгучав сонценосно твiй сонячно-ярий оркестр - I пiд сурму архангела рушив воскреснувший човен, Й над мощами народу хитнувсь кам'яний його хрест. I на древнiм, на скитськiм[1], на кров'ю залитiм просторi Говорили могили, спiвали козацькi вiтри. I у лiтери тайн степовi┐ складалися зорi, Щоб пломiнним пророцтвом означить початок пори. Так зродився ти з хвиль злото-синiх космiчних вiбрацiй" Метеором огнистим ударив в днiпровськi степи I, здавалося,- врiс. I над плугом схилився до працi, I вже мрiяло серце про сонцем налитi снопи... Вили бурi iсторi┐. Рвали й жбурляли вiдвiчне. О, ти знав, що тодi не сонети й октави, о нi! - Жорстко-ярим залiзом ти пiк одоробло пiвнiчне, Й клекотiла душа твоя в гнiвнiм, в смертельнiм огнi. Раптом... брязнуло враз! I ридально навiк розiрвалось... I бездонним проваллям дихнула порожня луна. ...вiд кларнета твого - пофарбована дудка зосталась. ...в скривавлений Жовтень- ясна обернулась Весна. I по синiх степах дикий вiтер повiяв примару, Щоб журить i жахать... Замогильний доноситься спiв. I вночi мертвий мiсяць освiтлить з-за сiро┐ хмари Божевiльну Офелiю - знов половецьких степiв. Листопад. 1924 [1] Скитський - скiфський. Так писали за правописом 1929 року. ВАРЯЗЬКА БАЛАДА Необорима соняшна заглада - Вiки, вiки - одна блакитна мить! Куди ж подiла, степова Елладо, Варязьку сталь i вiзантiйську мiдь? Вiд синiх меж до сiверських укра┐н Широчина нестримано росте, Мов на бандурi велетенськiй гра║ Спiвучим вiтром припонтiйський степ. Гарячий день розлив пекуче злото I сам втопивсь у соняшнiм меду, Й крiзь спокiй цей ║дина лл║ться нота - Блаженних бджiл в вишневому саду. Лиш чорними очима хитрих вiкон Всмiхнуться молодицями хати - I знову степ пестить мо┐ повiки, I знову скитськi баби i хрести. Лиш, як крiзь сон, майнуть крилатi вi┐ I нiч очей з-пiд п'явок гострих брiв - I знову - степ. Лишь де-не-де замрi║ Архипелаг поснулих хуторiв. Дзвенить вода. Це вiн, це вiн синi║ - Балада хвиль - Днiпро. I на горi Спить Ки┐в - степова Олександрiя - Пiд злотом царгородських моза┐к. Там обертав в державну бронзу владно Це мудре злото кремезний варяг, I звiдтiля ж воно текло безвладно Пiд ноги орд - на кочiвничий шлях. Гримiли десь козацькi┐ литаври, Вiки несли не раз залiзний дар, - Вiн в холодку ж спочив у темнiй Лаврi, Вiд мудростi знесилений Владар. (А ти не довго гаялась в тривозi: Сарматських уст - отруйний, п'яний мед Ти вiддала татарину в знемозi, I чув твiй смiх Бати║вий намет). I далi, там, де берiг Кiммерi┐ Пiднiс коринфськi обриси колон, Де Херсонес замрiяно бiлi║ I снить солодкий, вiчний, синiй сон, Де кам'янистi межi скитських прерiй Врiзаються в козацький буйний Понт Причалом генуеських кондоть║рiв, Кiнцем тво┐х бурхливих перепон... Отак лежиш - замрiяно-безсила, А сходить нiч - i вiдьмою вночi Ти розгорта║ш кажановi крила... I, поки по гаях кричать сичi, По болотах скрегочуть млоснi жаби, Шепоче тьма i стогне в снах Днiпро - Летиш, страшна й розхристана, на шабаш - Сво┐х дiтей байстрючу пити кров... ...А з Чигрина й з Батурина в туманi (Козацьке сонце тiльки виплива) Два гетьмани виходять мертвi й п'янi, I кожен довго плаче i спiва. Один зiтха - ║диним зойком: "Тимiш", - I проклина Виговського всю нiч, А другий - той, що огряднiш i стриманiш, - На пiвнiч кида блискавками вiч. I чуть: "Чекай, бо ж - жодного респонсу, Ти, Орлику, - гаряча голова!" ........................... ...Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, Проклятий край, Елладо степова?!. 26 - 28 6 25 ВОЯКАМ Так хутко згасло сяйво слави, Так коротко тривала мста. Лягли знесиленi лiта На роки, на десятилiття, На всю добу. I сивий згар Того нещасного полiття На наших чолах - знаком кар. Куди б не йшли, де б не спинились, Порожн║ поле у очах, Щоб серце судорожнiш билось По непереспаних ночах, Щоб серце свiй передчувало Останнiй скорч. А мертвий зiр Все бачитиме: даль, навалу I нерозкаяний простiр. 7.Х. 1959 * * * Безкровна Муза - нежива, А я несу ┐й в бiднiй жертвi Мо┐ скалiченi слова - I скривавленi, i мертвi. Не оживить, не запалить, Не випростать зiгнутi крижi. Ось кожна думка, кожна мить Сталевим лезом горло рiже. Гей, поки б'║ться в хвилях злив Доби сi║┐ лютий вiтер, Так треба грому дужих слiв, Що загули б в литаврах лiтерi Гей, де ж той гiмн з iржавих сурм? Де марш непереможних крокiв? Де апокалiпс тих пророкiв, Що поведуть в останнiй штурм? * * * Високий ранок. Камiнь ненагрiтий, Сочистий кущ i поруч - синя тiнь. Вузьке вiд спеки рiчкове корито. Уламки скель. Акварелева рiнь. Прокинься лиш. Хiба ж це не знайоме? Не Сугоклей? Не висохлий Iнгул? Цi майже зовсiм гранiтовi зломи I здовж долини вiтру рiвний гул... Перечекай. Це ще не чорна осiнь: Це - золота, як згадка про весну, Це здогад той, що не доснився й досi, Що все трива в анабiозi сну. 1962 ============================================================== Андрiй Малишко. Поезi┐ КАРМАЛЮК I Уляна вчора правду говорила: - Ходить не час, оберiгайся ти. - А як ┐┐ назвати: люба? мила? Чи ще б слова та║мнiшi знайти? Хiба тим косам вiдшука║ш слово? Ясним очам, цiлованим колись? Шуми, любовi молода дiброво, Уляно, чу║ш? Де ти? Озовись! Вiн варить кашу сам усiй артiлi, Всипа║ солi, пробу║ на смак. Турбота зайва? Iч, якби не так, Не опечи язик на цьому дiлi. Iще крутiш заварить кашу пану. Го-го, синки, гарячий стане день... А тi, що iз Вiвсянникiв, з Майдану, Учора хату кинувши лишень, Злюбили лiс i силу самопалу, Пороховий димок iз гущавин, Пiдходячи до ватрища помалу, Сiдають в коло, рiвнi, як один. Палають огнищ язики багрянi. Обкуренi скипають казани. Устим людей поклику║: - Сини, Виходить так, ми люди не останнi! Ми тут зiйшлися, месники бiдноти, Окривдженi панами крiпаки, Iз Бiлорусi, вiд Двiни-рiки, Iз-пiд Москви й Днiпра, - однi турботи Звели нас тут, на помсту i вiдплату, Тож поклянiмось, ми в борнi - брати, До свiтлих днiв будем разом iти, I горе кровопивцю! Горе кату! А люди в дружбi - то моя родина, В сiм'┐ народи встануть по менi. I крiпаки вiдчули: добра днина пх кличе в даль у вiщому огнi. Сплива║ мiсяць, ся║ злотом щирим. Шепоче пiсня про новi лiта, Що красне сонце свiтить за Сибiром, А на Вкра┐ну сокiл залiта. Грудьми шугне i до вiкна постука, Спочине трохи, знову за сво║... А люди кажуть: - Певно, Кармалюка Голотi рiднiй звiстку пода║. Устим смi║ться: - Та який я сокiл? Теж вигадають! Просто горобець! - Ой, не кажи, Устиме, - i спiвець Iще дзвiнкiш затягу║ наокiл. - Тихiше, хлопцi, досить того спiву. Ви чу║те? Не чу║те? Гуде! - Iсправник ┐де? - Звiдки йому? - Де? Духмяну тишу збивши полохливу, Мерщiй в залогу. Щасна ║ прикмета - Якась пташина свиснула до них. Поскрипу║ на вибоях карета, Сопе пiд гору пара вороних! - Куди то, стiй! Не поспiшай навтечки. Направо, хлопцi, дiло ║ - роби! - Устим хвата║ коней за вуздечки, А тi хропуть, зметнувшись на диби. Корiнник рже i копитами грюка, Три гайдуки з дозiрними - вповал. - Щастить же! - Що? - Впiймалась риба-щука, Та не iсправник, братцi, - генерал! Вiн зблiд, як мрець, спiтнiли сивi скронi, Дорiднi губи тiпаються, дрож... - Iз гамана зсипай сюди червонi, Та не тремти, не займемо, чого ж! О, вiн вiддасть, щоб тiльки жить, чого там. Мiдяну скриньку тягнуть гайдуки. Тече, дзвенить струмок гарячий злота, Як серед ночi грають свiтляки. Давно карета зникла у долинi, З ромашок збивши полум'я роси. - Це, не забудь, Iвану Кожуринi, - Дiтей у нього п'ятеро, - даси. Це Валовню, а це Перепелицi, Хоч хлiба з пуд зажи║ дiдуган. - I круглячки дзвiнкi, золотолицi Повзуть в крiпацький витертий гаман. - Оце вдовi, ┐й, мабуть, не до того, Що Кармалюк бере на душу грiх, Собi лишаймо, хлопцi, золотого, На завтра хлiба купимо на всiх. Чекайте, люди, виб'║мося трошки... - Устим за пень сiда║, мов за стiл, До кулешу, да║ дозорним ложки, Черству хлiбину кра║ наопiл. II _ Горно роздули, вугiль пiдсушили, Вже не звикать Микитi до робiт. У працi з майстром висушили жили, Тепер покурять, витруть чорний пiт. Про се, про те спокiйно йде балачка, На всi подi┐ ║ сво┐ слова. А нiч липнева зводиться вiд сплячки, Сумна травичка тихо ожива. I попливли бiлястих туч навали Над росяним тужавим колоском. Огненнi птицi неба край клювали, Вiщуючи свiтання за лiском. В тарелi срiбнi жайворон ударив, Розсипався в зеленi береги. Вiйнуло сном, казанням давнiх марев. - Докiнчуймо, Микито, ланцюги, Свiта либонь лише чотири кiльця Лишилось, дуй та вугiлля пiдсип! - Свистить грудей старечих дужий хлип, Нагаду║ про старiсть, брiв окрильця Звисають втомно, вже той день коли б. Ланцюг аж приска звивами густими, Горно пала║, в кузнi пада гук. Це все тобi зготовано, Устиме, Для нiг тво┐х зготовано, для рук. III _ Ввели його, страшного i тепер Огнем очей, посмiшкою лункою, Шiсть вартових, горбатий офiцер Поодаль став, наказ подав рукою. Горбатому не спалося вночi, Дорога снилась в далечi похмура, Стара казарма, темна, мов конура, А потiм враз забрязкали ключi Вiд карцера чи одиночок, хто зна, Схопивсь як стiй, в душi пекла жага. Здалося, нiч заходить передгрозна, До горла мiсяць руки простяга. А солов'┐ ридають серед саду, А свiт горить. Такi ще ║ дива! Вiн зата┐в i пострах i досаду, Мовчазний буде нiч, i день, i два, Але покаже клятим бузувiрам, Отим, що день стрiчають з-поза грат, Що вiн на слово ┐хн║ не повiрив I що йому сам чорт тепер не брат! IV _ Засапавсь мiх в червоному багаттi, Одгупав молот, дзенькаючи, стих. Ввiйшов Устим в чумарцi рудуватiй, В потертiй шапцi, в чоботях простих. У лiсi жив i ночував на кручi, Рушниця з ним панам носила ляк, А продирався крiзь терни колючi, То покалiчив руки як-не-як. Щоку роздер десь об сучок дубовий. Але к чому тепер ота краса? Ставний, широкоплечий, чорнобровий, Та в синiх очах полум'я згаса. - Здоровi будьте, ковалi хорошi! - Хотiв гукнуть, як тому кiлька днiв, Коли пiд чорним дубом гомонiв, На всю голоту подiливши грошi. Та не гукнув, багнетiв сталь вiдлита Сягнула вбiк, - прямуй i не зверни! А слабодухий чоловiк Микита Уже ладнав на ноги кайдани. V _ Устим стояв, ввижалася дорога По першому грудневому снiжку, Далеко геть, подальше вiд острога, В морозну путь, нiтрохи не важку. Хай свище заметь, без тепла i хлiба, Як бажаний i довгожданий гiсть, Вiн до людей було вночi придиба, Зiгрi║ться i кашi попо┐сть, Погра║ться любенько з дiтлахами, Бо в нього теж в домiвцi два малих. Але якими добрими шляхами Пробратися йому тепер до них? Крiзь сон ночей, i мжичку, i порошу Шукав людей од мандрiв одпочить. Задихав мiх. - Ну, що, Устиме, прошу, Давай-но руку! - I в ║дину мить Кiльцем затис. Уста скривив од жалю Чи вiд злоби - солдатам все одно. - Давненько ми не бачились, ковалю, - Сказав Устим, - не бачились давно. Чи, може, той рiк, в клунi, серед току Ти пив горiлку, плакався менi, А вже сьогоднi стрiв, ┐й-бо, нiвроку, Розпеченим залiзом у вогнi. Це хлiб за хлiб, виходить, молодчина, Шукай такого з свiчкою в юрбi. Вiзьми оцю у мене й сiрячину, За труд гiркий подякую тобi. Знiма║ з плiч i кида║ додолу Свитину чорну, пояс вишивний I простяга║ руку теплу й голу I надяга║ кiльця й каже: - Бий, Тобi-то що? За мiдяки притертi Ти, може, й душу заку║ш в обруч? - Але коваль пiдводить очi впертi I просить об однiм: - Не муч, не муч! I б'║ з такою люттю залiзяку, Що сиплють iскри й гаснуть вiддаля, Що офiцер аж ушi затуля I тупа║ ногами з переляку. VI _ Але Устим смi║ться з то┐ злостi: Коли пiшов служити, то служи, Як кажуть люди, боже поможи, А ми в цiй кузнi мимоволi гостi. Менi однаково в людському горi Боротися, шукаючи зорю. Якщо мене сваволя не поборе, То я ┐┐, будь проклят, поборю! Що загадав, те буду вiк лелiти, Вночi не сплю, думкам нема кiнця, А серцю важко: дiти мо┐, дiти, Старим вернусь, пiзна║те отця? Вiн так подумав i зрадiв, що сила Цвiте в очах, в руцi карбу║ слiд. Бiляста туча небо полонила, I в нiй котився сонця стиглий плiд. В тарiлi срiбнi жайворон ударив, I розiгнувся стомлений Устим, Поважним рухом, легким i простим, Загрiб з багаття золотого жару. - Закуримо, солдатики? - По словi, На мить заворушились вартовi, I дивно стало, що вони, живi, До полудня стояли, як дубовi. У них також ростуть в неволi дiти, А цей, Устим - ┐м щастя здобува, Щоб мали волю i сво┐ права, То як солдату все не розумiти! Старий солдат вже й пучку наготовив, Шепнув губами, щось хотiв казать, Але горбань рвонувся: - Ать, два, ать! - Пiдняв кулак, тонкi насупив брови. Тодi й Устим розгнiвавсь: - Що ж вони? Нiмотне бидло? Парi┐ докучнi? - I так рвонув, що брязнули наручнi I трiснули закутi кайдани. I розкотились сизуватi кiльця: - Доволi мук! Доволi з мене мук! - Який вiн в бiса тихий пiдневiльця, Вiн ║ Устим, славетний Кармалюк! VII _ Отак i жив у кам'янiм полонi. Свiтанок. Пiвдень. Вартових сюрчок. В тюремному подвiр'┐ на ослонi Поклали рiзок солених пучок. За кайдани розбитi й непокору, За глум, що стерпiв офiцерський чин, Устима провели посеред двору, I вже вiдомо, iз яких причин Ворiтницю замкнули на засови, На три замки, i десять вартових Завмерли у дверях не випадково. А вже Устим, проходячи повз них, В зловiсну тишу вдарилась луна, На люту кару клалися прикмети,? - Гукнув: - Здорово, братцi, як живете Устиму, справдi, це не первина, Вiн зняв бушлат, повiльно здяв сорочку, Бiлизну чисту бережно скотив, А десь у серцi, в приспанiм куточку, Тремтiв од пiснi давньо┐ мотив. Коли ж рiзок не стало на ослонi, Кривавi смуги зрiзали плече, Вiн голову поклав собi в долонi I заспiвав призивно-гаряче, Що за Сибiром буйний вiтер вi║, I пада сонце пташкою до рук, Але ви, хлопцi, не губiть надi┐, За вас подума добре Кармалюк. Зовуть його пани розбiйним татем, А мiж людей то слава не лиха, Залл║ за шкуру сала пребагатим, I бог вiдпустить душу вiд грiха. Iсправники, асесори в турботi, Не знають, де початому межа, Бо вiн дару║ грошi всi голотi, А як панам - то кулю та ножа! VIII _ Другого дня в рожевiм надвечiрку Краплистий дощ отави окропив, Прим'яв злегенька вистиглу матiрку I райдугою став серед степiв. Землi паркiй, мов сизуватiй птицi, На крила впала райдужна краплинь. Хлоп'ячий гамiр, вiтру тепла линь, Багряний цвiт вечiрньо┐ зiрницi, I голубiв голiвки одинокi Пiд житньою застрiхою двора - Це все влилося казкою у спокiй: - Яка пора, - Устим сказав, - пора... В таку годину в полi серед лану Покосiв жовтих пломенi║ слiд. - I враз схопивсь: - Ото чи не Уляну Спиня║ вартовий бiля ворiт? Вiдчув, як сон: жара пече долонi, Бентежних дум пiдносяться ро┐, Але вже близько кiсники червонi I бiлозуба посмiшка ┐┐. Це тижнiв п'ять не бачилися в лiтi, Та вiн ┐┐ одразу пiзна║: Тi ж карi очi, ласкою налитi, Рудi сап'янцi... - Серце ти мо║, Далеко йшла? - Бере ┐┐ хустину: - Давай зiтру з обличчя пилюгу. - I пригорта. - Пусти мене, Устиме, - Сама шука║ руку дорогу. I загляда║ глибоко у вiчi: - Устимоньку! (не бачить наглядач?) Я вже либонь приходила аж двiчi, Та не пустили, а тепер, як бач. I хусточку розв'язу║ барвисту (Хустина, вечiр, тихi явори...) - Оце тобi принесла попо┐сти, Це калачi, це яблука, - бери. А схуд за лiто! Певне, серед ночi Не спиш чи, може, ┐сти не дають? Казали батько: "I чого вiн хоче? Нащо хова║ в серцi дику лють? к жiнка й дiти i шматина поля, Своя хатина, невеличкий двiр. А то ж одне: тюрма, нагай, неволя, Гляди, i знову запечуть в Сибiр!" Ой, горе, горе! Що робити буду? Тобi я, десь, нi мати, нi жона. Помiж людей наслухалась огуди, Забуть хотiла б, - образ вирина I кличе й манить, як на щедрi-свята... Вона в розрадi пада до плеча. - Уляно, сядь, - пiдстелю║ бушлата, - Уляно, - каже, й слiв невистача. Не впали побратими поодинцi, Огонь вiд ватрищ ще не догорiв. Вона прийшла у голубiй хустинцi, Сторожко й мило глянула з-пiд брiв. В тяжку годину знав вiн, що подi║, Зорi палко┐ пломiнь не зачах. Вона прийшла, як знайдена надiя, В красi дiвочiй, з огником в очах. I в темну нiч, в осiнню непогоду, Пiд сiрий дощ чи бурi лютий вий, Вiн пив iз уст юнку, гарячу вроду, Як спраглий п'║ струмочок лiсовий. Вiдчув тепер, що лiто поверта║, Високий сонях на дощi замок, I райдуги роздолля неокра║ Крильми черка║ сивий голубок. Гаряча кров ударила у скронi, Рум'янцями спахнула на лицi, I вiн стиска малi ┐┐ долонi, Мов дво║ крилець, у сво┐й руцi. Уляна знову горнеться до нього, Пiдводить очi милi та сумнi: - Чи не забув, Устим, панка рудого, Що завжди верхи ┐здив на конi? Змовка║, жде, зашарiвшись обличчям: - Вiн свата║ мене... Така напасть! Вже мiсяць ┐здять вдвох iз лiсовничим, А батько згоден, мабуть що вiддасть, Бо вже й по чарцi добре випивали. Були при хатi двiчi старости... Устиме, любий, ти мене прости, А як про це сказати, - я не знала. Коли б у тебе не дружина й дiти, Пiшли б удвох на каторгу в Сибiр, А так, скажи, ну що менi робити? Кругом неласка, смiх та поговiр... Устим завмер... - Тебе? За нього? Замiж? Чогось тобi на жарти повелось! - Але вiдчув - не виказать словами Того, що в серцi в не┐ запеклось. Вiн затремтiв. - А.як же я, Уляно? - I в перший раз вiдчув, немов жало Ввiйшло йому у груди полум'яне, Убивши все, що квiтло i жило. IX _ Ах, осiнь, осiнь! Всiм дано сивiти, Як мовлять мудрi: взнать добро i зло. Однi на схилi лiт живуть, як дiти, Другим же розум скрашу║ чоло. Несiм серця, немов скарби гарячi, Хай грiм походiв душу виповня. Хто лiньки жив, - оглянеться й заплаче, Що згасне день, а вiн не бачив дня. Минуло лiто: осiнь гне лiщину, Густих зiрок вивiшу║ разки, А завiтавши в сад на даровщину, Злива║ мед в полив'янi миски. Зерна рясного висипле iз кружки, Году║ зрання зграю голубiв, На весiлля загляне, наче дружка, В зеленiй плахтi, в золотi дубiв. Ах, осiнь, осiнь, юнь багряносльоза, Виходь сестрою в голубi поля, Де в кайданах, прикутого до воза, Ведуть в Сибiр Устима Кармаля! Йому нiяк не випада║ вмерти, З весни на осiнь, з року в iнший рiк. З Сибiру бiг вiн тричi, i вчетверте Дали конвойних двадцять чоловiк. Iдуть вони попереду й позаду, Блищать кокард срiблястi кружала, А до патронiв видано пораду, Яка в душi iз острахом жила: Що ┐сти ┐м по двiчi десь на днину Кандьор пiсний i житнi сухарi, Але страшну у кайданах людину В надзор.i мати обi всiй порi. Якщо ж у в'язня буде нiч тривожна, Гляди, задума зникнути тайком, То не жалiй, солдатики, - все можна: Стрiляти в груди, вдарити штиком. Хоробрим буде складено подяку, За вiрну кулю, пiслану вночi. Пливуть хмарин веселi, синi маки. Iдуть конвойних сiрi два ключi. Але солдати з ним, немов iз братом, Бо вiн за них стояв, як вiрний друг, Проти помiщикiв i злих наруг, Товстих, жорстоких хуторян проклятих! Х_ I виходжали люди з хат i поля, I в надвечiр'┐ плинув дальнiй гук: - Дивiться добре, вмерла наша доля! Дивiться, - кажуть, - онде Кармалюк. Вiн засмаглiв од вiтру й непогоди; Обличчям схуд з тортур i лихомань, Ген за селом спинялися пiдводи, Iржали конi в свiтанкову рань. Кандьор сьорбали зморенi солдати, А матерi, що сходились зусiль, Мерщiй, мерщiй верталися до хати, На рушнику виносили хлiб-сiль. I на конвойних не зирнувши оком, А проказавши слово на привiт, Iшли до крайньо┐ зi всiх пiдвiд, Де вiн сидiв у роздумi глибокiм. Якi чуття iз мрiй напiвзабутих Плачем вставали в синiй далi гiн, Коли земний вiддаючи поклiн, Вони торкались рук його закутих! I зустрiчi невиплакане горе, I прощавань хвилина, як нiма, В очах лишалось огником суворим, Якому й слiв i назвиська нема. XI _ Вiн кида слово навiть материнцi, Нехай по нiм шепочеться трава. Обоз повiльно йде пiд Головчинцi, I завмира║ серце й ожива. Немало тут походжено до лiсу, Де висне стиглий, точений горiх, Де рiс Устим у курявi дорiг, Дощiв осiннiх люблячи завiсу, Струмкiв весняних буйне коливання, Чи бiлi хутра сиво┐ зими, Коли, здавалось, лебедi крильми Вiщують схiд морозного свiтання. Вiн пас овець улiтку на толоцi, Опiвднi гнав на стiйло до води, Торбинка з хлiбом висiла при боцi, Сопiлка вигравала в три лади... Стрiчав вечiр'я зоряну заграву, З дiтьми гуляв на полi в "деркача", Аж доки на конюшнi за потраву Не скров'янили хлопцевi плеча. Тодi узнав, що колоситься нива I прийме хлiб не батькiвський засiк, Пiп материнська доля нещаслива Йому судилась на недовгий вiк. Гiрке дитинство! Може, як синиця, Ти оддзвенiло в бiлому саду? Я б знов припав до рiк тво┐х напиться, Але стежок-дорiжок не знайду. Скриплять вози, немов чумацькi мажi, Та не до Криму шлях лежить - в Сибiр. Устим пильну║: видно перший двiр, Димар на хатi, з диму, певне, й сажi Увесь вчорнiлий. Тут живе вдовиця. Глуха бабуся лiт за шiстдесят, Сiренькi верби вибiгли пiдряд На каторжанський похiд подивиться. Вiн бачить iншу згорблену хатину, Де пада голуб камнем до двора, Де гомонить шумлива дiтвора, Столiтнiй дiд схилився бiля тину. Чи║ воно, веселе, чорноброве? А той пустун, що скаче з далини? Устим рвонувся вартовим на диво: - Остапе мiй, Iвасю мiй, сини! Вiн руки звiв, мов крила до польоту, Застиг на мить: - Сини мо┐, сини... - А сонце впало враз на кайдани, пх чорний блиск прибравши в позолоту. Пiзнали дiти посмiшку знайому, Вiдчули ласку батькiвських долонь: - Куди ходив так довго, божборонь, Чого сто┐ш, мерщiй ходiм додому! Тягли його за руки, як старого, Повiдавши про спiрки та жалi. - Нiчого, дiтки, я прийду, нiчого. Ти бач, як виросли мо┐ малi. Оце принiс гостинця вiд лисицi, Ходив, як видно, по землi не зря. - Вiн нiяково кашля, з рукавицi Подаючи шкуринку сухаря. Остапчик змерз, аж хлипа║ - не дише. - Бiжи, дитино, грiйсь бiля вогню, У хатi ж тепло? Я зайду пiзнiше, Лишень iз дядею погомоню, Це в вас обох нi сiрячини, бачу, Нi чобiток, нi шапки, як на смiх. - Вiн знов кладе легку долонь гарячу На кучерi малих синiв сво┐х. - А мати де? - Пiшли iзрання вчора, Казали дiд, не прийде до зими, Дiвчат, жiнок позбирано до двору На панську свайбу ткати килими. Бере панич лiсничиху Уляну, А люди кажуть: не вживе за ним. - Iвась на руки батькiвськi поглянув I скрикнув дико з плачем голосним. Бо конi рушили, i скутi руки Напружились, до воза потяглись. - О, горенько, о люта моя муко! - Вернись, татуню, любий наш, вернись! В останню мить Устам здаля побачив, Крiзь грiм копит, дзвiночкiв руча┐, - Столiтнiй дiд за возом бiг неначе, А потiм впав грудьми до колi┐. - То ж батько мiй! - Та конi мчали мимо, Зболiлому недолею й часом, Куди йому угнать за вороними, Вгодованими сiном та вiвсом? XII _ Коваль Микита пив чотири тижнi, Це для солдат була не новина. Коли б у нього рiднi, а чи ближнi, Можливо б вiдвернули вiд вина. Десь на селi жила собi небога, Старий ┐┐ не вийде зустрiчать. Колись дарунок принесла к острогу - Лляну сорочку, вишиту на гладь. Погостювала два днi в комiрчинi, Пiшла додому, залишила бiль. Заносить осiнь оклики качинi, Заграви теплi потемнiлих пiль I ще якусь не викриту по слову Тривогу мандрiв i глухих дорiг. Вiн постарiв, хоч серце раде б знову Почать весни веселий кругобiг. Але запив не з того, iнше горе Ввiйшло, як гiсть, не прошений нiким. Либонь сьогоднi, вчора, позавчора З ним розмовляв закований Устим? - Чарки менi оцi осточортiли, Хто бавиться наперстям, - то питець? Жагу на краплi мiряти не дiло, Подай коряк, а лiпше - поставець. Лойова свiчка вогником iскриться, Пече у грудях дивна гiркота. Цимбали б'ють, жалiблива скрипиця Дзвенить плачем, як бiдна сирота. - Цимбали б'ють? Нi - молот вибива║, А то он - жар виблиску║ з горна. Не смiйсь, Устиме, сил мо┐х нема║, Я закивав тебе, -моя вина! - Чою кричить горбата лиховида, Вiн офiiцер? Ха-ха! Вiн офiцер? Устиме, стiй! - Коваль поблiд iз виду, Сльозу солону кулаком розтер. - Вернись назад, ну що тобi, я прошу, Хiба що много пройдено дорiг? Ти глузував: "Життя ковальське - грошi". Не говорив? Я знаю, думать мiг. Я розкую кайдан гарячим лезом, До нiг побитих каменем впаду! - I вiн кричить, сумний i нетверезий, Пiдвiвши голову свою сiду: - Чого ж мовчиш, Устиме? Мо' солдати Тобi за друзiв стали на шляху? Ха-ха! Смi║шся? Бач, не хочеш знати Мою печаль, зловiсну та глуху. - Вiн грюка в стiл, i хлюпа║ сивуха, I трiска стiл вiд сили кулака. Не зна║ п'яний: сива завiрюха Бреде в Сибiр слiдом Кармалюка. Вона iз ним не щиро подружила, Щоб завести до чорно┐ бiди, Цiлунком мертвим схолодила жили, Снiгами важко впала на слiди. XIII _ Цiлiську нiч дзвiниця калатала: Вiдлитi дзвони жалiбно гули. Огню лункого яросна потала Котила в далеч золотi вали. Горiв острог, трiщала катiвниця, Дуби зiв'яли, наче сивий мох, Води не стало в десяти криницях, Було б ще двадцять - мало двадцятьох. А як сипнуло iскрами ув очi, Запломенiла хмура цитадель, Здалось на мить: пливе у безвiсть ночi Пiд парусом високий корабель. Спливала диму згарного завiса. На роздорiжжi завивали пси. - Нехай горить i дотлiва до бiса, Не прогнiвись ║си на небеси. Дiди хрестились, зиркаючи мимо, ┐х порiднила доля нелячка: - Роздмухати б огнище з вуглячка! Гай-гай, минулося, нема Устима. Упала кузня, полум'ям пiдбита, Котили в далеч золотi вали. В огнi стлiвала шапка, постоли, Старий сiряк, що не зносив Микита. Зведуть катiвню люди неохочi, Всi збитки лиха вичислить казна. Куди ж подiвсь коваль посеред ночi, - Того нiхто не скаже, бо не зна. XIV _ Спочинь же, серце, втомлене немало, Сильнiш забийся, зроджене стократ: З дiтьми Кармалюковими ридало, З Устимом билось на ║диний лад, З красунею Уляною щоранку Тремтiло в смутку. Де тепер вона? Другого лiта пан знайшов коханку. Сказати б, новина? - Не новина. Рудий паничик грав на добру карту, Було б вино, коханки та хорти, - Ласуй, любися, пий глибоку кварту, А там усе лети пiд три чорти! Улянi днi пливуть, немов безкра║, Далеке марево, - одна, сама... Жовтi║ лiто, друге одлiта║, А вiд Устима звiстки все нема. Вон