а змарнiла, мовчазною стала. Якось навiдавсь батько до двора, Ввiйшов поважно, видобув кресало, Про се, про те спитав: - А зi вчора На ярмарцi почуто помiж людом - Устима вбито, iз Сибiру бiг. Прости нас, боже, праху не осудим. - Перехрестивсь, поклав поклiн до нiг. Уляна впала посеред покою, Три довгих ночi билася в огнi, Три довгих ночi i чотири днi Шептала щось, ослаблою рукою Когось манила. Догоряли свiчi, Спiвали пiвнi в розсвiтання час. Iз лiжка встала, вибiгла нараз, Гукали раз ┐┐, гукали двiчi, Не вiдiзвалась в що страшну хвилину. Другого дня в полудень на ставу Рибалки щук ловили в ятерину, А витягли Уляну неживу. XV _ I трет║ лiто червенем синiло, Цвiло дощами на земнiй путi, Пшеницю в копи склало, а по дiлу Вiдлинуло за межi золотi. Лягла зима глибоким снiгопадом, Затьохкало синицями ввi снi, Шовки блакитнi, полотна яснi, З дубовим листям постеляла рядом. Спокiйний той, хто ма║ час дозвiлля! Скриплять санчата, линуть до двора, Бучних бенкетiв близиться пора, Рудий панок гуля║ знов весiлля. Сiдають гостi, шана всiм однака, Крiзь iскри вин iде п'янка гульба. Кларнет пискливо тягне краков'яка, Мазурки плине повiдь голуба. В огнi свiчок кружляють мрiйнi пари, Каблук - чок-чок i вправо i назад, Жених такi вверта║ финдикляри, Що генерал - i той смi║ться, рад. Ще й офiцери прибули з острога, Верстов за сорок мчалися вночi. ┐м руки тисли жвавi шляхтичi. Горбань, нащо святоша й недотрога, А все ж ковтав пекучу оковиту, Вклонявся гречно дамам здалека. Загомонiли. Хтось Кармалюка Згадав iм'я, мов армiю розбиту. - Панове, бач, як швидко плинуть днi! Це ж три роки мина║, як з острога Я вiв його на каторгу, дорога Не раз-таки згада║ться менi. - На каторгу? Не диво. Все ж солдати. От я зустрiвся, вiрте, сам на сам, Шаблi схрестились, трiсли пополам: - Проси, кажу, прощення! - Що й казати,- Вiн попросив... - Га-га, ну й молодчина! Митець же ти на брехнi! - Генерал Аж сльози витер. - Що б то за причина, Не брав анi пiстоль, нi самопал Того невiру? - Лихо з ним, одначе Землi на грiб дала йому Сибiр. Знайшлася куля, вилита гаряче, А вас лякають: чари! наговiр! Спiвають гостi, шана всiм однака, Крiзь iскри вин iде п'янка гульба. Кларнет пискливо тягне краков'яка, Мазурки плине повiдь голуба. Iшло за пiвнiч, пари кружеляли, Iспите вин барильця немалi, А за вiкном гули снiгiв навали, Долоньми хмар торкаючись землi. В дворi гуляла хвища й холоднина, Зiрвала з петель дверi у покiй. I раптом в зал ввiйшла в снiгу людина В такiй грозi, в метiлi отакiй. Затихли гостi, на смерть охололи, Пiд стiл полiзла лиса голова. Тодi горбатий вихопив пiстолi - I раз i два! I пострiл - раз i два! А чоловiк стряхнув снiжок з приполу, Метнув бровою, не вiддав уклiн. Горбатий скрикнув, кинув зброю долу. - Це вiн! Це вiн! Я пiзнаю, -це вiн! У колi смраду, чванства i пiдлоти Узяв пiстоля до розкутих рук. "Багато буде завтра в нас роботи, Сказав i крикнув пiвнем Кармалюк. А за вiкном його стояли друзi Повсталi крiпаки - одна рiдня Пожар червоний бивсь на виднокрузi, Вiщуючи прихiд нового дня. ЖИВА ЛЕГЕНДА ПIСНЯ ПЕРША Ходили ми свiтами немалими, _ Гвинтiвки ремiнь терся на плечi, _ В тво║му серцi лiнами ясними _ Дорiг i вод дзвенять важкi ключi. _ За бронзовим гарячим небокра║м _ Новi свiтанки руки пiдвели, _ В них досить ║ i слави, i хвали, _ А слiз i кровi ┐м не треба, зна║м, - _ Лиш неба цвiт i посмiх немовляти, _ I хлiб, i труд, i золото рiллi, _ I привiти синiв старенька мати _ На цiй землi. _ - Ну, повернись, який ти ║? Не диха нiч, вогонь не б'║, Блiндаж зарiс, затихнув бiй. Молодший мiй, найменший мiй! Тебе носив подiй потiк. Либонь згадаю, - шостий рiк, Як ти пiшов. Радянський дiм... Який котився згар i грiм, А вiн горiв, але не впав, Земля ушосте зелень трав Змiнила, вийшла з лихолiть, А вiн вас жде, а вiн сто┐ть. I син, двi краплi iз лиця - В усьому схожий на отця, Обнявся з батьком, на плече Лягли долонi гаряче. - Привiз ти щастя? - Я привiз, Я кривдi йшов наперерiз I заслужив його. - То так. Це хто ж з тобою? - Це хлоп'як Iз Кам'янця, нехай в сiм'┐ У нас живе... - Були бо┐, I все минуло. По┐зди Впряглись до iншо┐ ┐зди, Шумнi i свiтлi, як Дунай, Пiшли iз фронту в рiдний край Через вiслянськi два мости, Через Перемишль, де пости Погранзастав пильнують внiч З вiтрами в полi вiч-на-вiч, На Львiв, Тернопiль, Кам'янець, I не один зiтхнув бо║ць, Що скоро вгледить двiр, i дiм, I те, що в серцi звав сво┐м Коханням щирим. Всi шляхи Вели додому. Дiтлахи Iз школи вийшли в раннiй час. - Зайдiть, ми просимо, до нас Та розкажiть нам хоч одну Iсторiйку, - чи про вiйну, Чи про героя, чи про бiй, Про нiчку на передовiй, I взагалi, про все, про все!- Що скажеш ┐м? Любов несе Солдата в школу. Ось порiг. Його забути я не змiг З дитячих лiт. В метiль важку Бувало прийдеш на снiжку, А в школi тиша. Сторож-дiд Змете з порога снiг i слiд Тво┐х чобiт: - Така ще рань, А ти вже встав? Ну, йди, поглянь, Як грубка топиться. Iди, - А по снiгу новi слiди, Десяткiв два хлоп'ячих нiг Вже стугонить об той порiг. Далеке юностi крило, Тебе вiйною не змело. I не зломило! В Кам'янцi Я вперше був, i три бiйцi, Геро┐ нашого полка, Ввiйшли у клас. Чиясь рука Дала сигнал об тiй порi, I дружно встали школярi, Вiтали нас. Про нiч одну Я розповiв, як на Дону Мене присипало в землi, Якi кривавi мозолi I рани й радощi живi Несли ми в ночi грозовi. Хлоп'ята сiли за буквар, Читали вiршика, як з хмар Веселка ся║ пiсля злив, А колоски колгоспних нив На сонцi спiють. Лиш одне Бiлявочубе, мовчазне Хлоп'я сидiло. Не в очах, Не в молодих в'юнких плечах Осмута тлiла. В мить яку Загледiв я скупу й гiрку Дитячу усмiшку. Вiд зла Вона сковзнула й проповзла, Чи вiд гiркоти? Зрозумiй. - Чому мовчиш, маленький мiй? А вiн буквар перегорта, А вчитель каже: - Сирота. Був час, у нього батько був, Пiшов на фронт i не вернув. Прийшли два слова горьовi, Що носять пошти польовi. Була у нього мати, вiн Ходив у пiонерзагiн, Вона йому пiснi плела, Вона його в загiн вела, Сорочка свiжа, мовби льон, На лiжко клала в тихий сон, А ранком кликала:- Синок, Вставай, у школi вже дзвiнок Ударить скоро. - I рука п┐ ласкава i легка, Його пiдводила: - Вставай, Мiй кучерявий синiй май, Вставай, пора! - ┐┐, вночi Ввалившись, нiмцi-гримачi I людолови, повели I серед мiста, де гули Вiтри осiннi, як бо┐, Вночi повiсили ┐┐. А вiн буквар перегорта. А вчитель каже: - Сирота Ходив по мiсту цiлi днi. Рiднi нема, так ми ж зрiднi, Ховали хлопця дво║ лiт Iз ночi в нiч, а ледве свiт Забризка зорями в вiкно I ранку сиве полотно Застеле небо, вже й нема Його на мiсцi, чи зима, Чи снiг, чи осенi пiтьма. Збере вiн хлiба - тих кришок, Малий i сiрий, мов пташок, I сяде, з'┐сть, а чи не з'┐сть, А все чека║ добру вiсть. Вiн, може, сам усе повiсть? Олексо, чу║ш? - Нi, кажiть, Ви краще вмi║те. - А жить Збирався хлопець, аж яснiв. Було прокинеться вiд снiв: "Наснились нашi! Я пiду". I в сотий раз по тiм слiду, Що обходив, що обдивив, Бiжить за мiсто й серед нив, Де ┐х снаряд обмолотив, Де ┐х зорали тягачi, Гарячi кулi-сiвачi Важким посiяли свинцем - Сто┐ть з просвiтленим лицем, Як сiрий стовпчик. Вигляда. Чекать - бiда, двiйна бiда. Листiвку знайде - принесе I прочита║; над усе Любив те слово: - Це лiтак Над полем бою чи атак, Вiд наших кинув! - Захова I закарбу║ тi слова В сво║му серцi, де жива Тремтить надiя. I за ним, В'юнким, неспiйманим, малим, Катiв табуння, мов слiпе, Ходило. Вiн значок ЮП, Червоний галстук приберiг, Як давн║ щастя, все, що мiг. В сорок четвертiм день при днi Гримiли залпи, i в огнi Горiли обрi┐, з моста Завiса куряви густа Щодень сивiла, з-над дубiв Немов сто тисяч голубiв Обсiли площу. Гомiн, гук, Фашисти падають на брук, Гранати рвуться з-попiд рук. Мов кораблi, серед полiв Хитались танки, ген лелiв Потiк пiхоти, з-попiд хмар Червоний стяг, наш перший дар, Не стяг - стяжок, ясний, мов жар, З'явивсь над школою. Була В нiм перша дяка i хвала, I крапля щастя й волi грiм, I кров розстрiляних на нiм Горiла трепетно-ясна. I люди встали, наче сна Збулись тяжкого в ночi злiй. Поглянь, бо║ць, i зрозумiй! Той прапорець поклав межу Мiж днем i нiччю, не скажу, Хто в нiч тривожну вiд безсонь Пiдняв його, немов огонь, Ви здогадалися либонь. - Палай, сказав, i гнiвом сiй! - То наш, малий наш Олексiй... А в нього посмiшка iз вiч, Неначе не про нього й рiч; Сидить, буквар перегорта, А вчитель шепче: сирота. На п'ятий чи на шостий день Свiтанком синiм, як ясень, При┐хав батько. Сталiнград I переправ букринських чад, I даль пiдки┐вська крута, Бомбьожок чорна ряснота Вiд нього дихала. З-пiд брiв, Як тихий промiнь вечорiв, Яснiло. Серця стук зборов: - Мiй син живий? - Та жив, здоров. - А жiнка? - Тату! - крикнув син. Припав до нього... Скiльки днин Ходили вдвох, рука в руцi, I щастя й смуток на лицi. Ми пригощали щиро ┐х, I не шукали слова втiх, Бо горе - то стiна нiма, Для нього слiв людських нема, I треба ту стiну в роках Лупать по крихтi, по частках, - Само забудеться нехай. Частина жде, боям не край. Мотори хлопцi завели, I диму сивого вали Десь за Тернопiль попливли. Лежать новi шляхи й мости. Бувай здоров! Здоров рости, Мiй сину! Скоро вже прийду. - Про щастя мрiв, а стрiв бiду. Оповiдають, що в бою За Ельбою, в чужiм краю, Останнiй вибух пролунав, Фугас останнiй лiг мiж трав, Останнiй крик припав к землi, Останнiй танк поповз в iмлi Якраз на батька. - Що ж, повзи, - Сказав вiн тихо. Двi грози Понiс в руцi, метнув в броню I сам згорiв у тiм огню. Iз страхом жить - прожить, як мрець. Лягти в бою- святий кiнець, Твого життя гiлля густе Вiтчизнi в серцi проросте. Бiйцi, що з ним разом були, Ту звiстку нам передали, Прийшли два слова горьовi, Що носять пошти польовi, I все. - Буквар перегорта Малий смуглявий сирота. А в мене серце б'║, як дзвiн, Хлоп'ята з школи йдуть. А вiн? пм тепло, затишно в дому, к ласка отча, - а йому? пх мати в лiжко покладе, У нього ж - хто? I мати - де? I я обняв його, притис, Як свого сина. Сонця спис Кресав над по┐здом огнi. I, от ми вдвох, ми не однi. Приймай нас, батьку, на порiг, Постав на стiл, що приберiг, Хильнем за молодiсть круту, За мого сина-сироту, За веснянi яснi шляхи! ...У двiр куряться порохи З дороги друго┐. ПIСНЯ ДРУГА _ Вiдчиним дверi на широкi ниви, _ На обрi┐, на води, на мiста, _ Нехай любовi вiковiчне диво, _ Катраном пахне, в серцi вироста. _ _ Нехай любовi сила розма┐та _ Хвилю║ дух i помисел живий, _ Цвiте, як сонце всерединi лiта, _ Сто┐ть при нас, як вiрний вартовий. _ _ I понесуть ┐┐ жагучi руки _ Грозою й вiтром в сивiм ковилi, _ I з не┐ родяться сини i внуки _ На цiй землi! _ - Теплушкою чи на конi, Ти мчав у рiднiй сторонi? Минуло лiто, стихнув бiй, Мiй середульший, сину мiй! - Усяк бувало, батьку, всяк, Добро, що дома, що атак Улiгся шал, що далина Зернить колосся, наливна. - Це хто ж з тобою? - Це жона. - Воно ж стояло, те дiвча - Зеленошумне смереча, Так, мов зоря iз тьми столiть Понад життям новим сто┐ть. Повз нього б'ються руча┐ I чайка кличе: чий, чи┐? I неба раннього намет Стрiча над нею сонця лет. - А звiдки ж? - Звiдки? Бiлорусь, Цю землю зна║те, ручусь, Менi там кожен за сябра Бажав i щастя i добра. Там дiм навпiл, i свiт навпiл, I лiс шумить, як рiдний дiл, I що на серцi - те в життi, I горе й радощi святi. Радянське братство! Свiт пройди, А приведуть тебе слiди До мирних вйосок, до сялiб, Де завше знайдеш сiль i хлiб. I там, як тут, пройшла вiйна, I там пливла бо┐в луна. Iз тих кра┐в моя жона. - Щасливий з нею? - Я скажу. Ми батькiвщину за межу Уже проходили, в iмлi Ширококрилi журавлi У гнiздах клекотом сво┐м Нам поворот вiщали в дiм. I синь озер, i темiнь пущ, I на шляху шипшини кущ, I кожен камiнь на шосе Немов кричав, що день несе Нам перемогу. Так бува, Що й мертве в вiрi ожива, А ми живi, i грозова Заходить нiч, заходить бiй, Як звiсно, на передовiй. I задвигтiла з жароти Земля, нi звестись, нi пройти, Хiба що руку простягти, З баклаги випить, - так води Нема нi краплi, - лиш слiди Бронi жарко┐, як в печi, Карбують танки й тягачi. З обслуги в нас бiйцiв ще два Живих лишилось, i слова: - Огонь! Огонь! - лиш чуть менi, Тi ж зглухли в скреготi бронi. За хвилю-двi накрив фугас Обох бiйцiв, я в пiзнiй час Знайшов одного, поволiк, Пiдняв, понiс, на цiлий вiк Це не забудеться! Принiс У крайню хату, попiд лiс, Поклав на лiжко, а дiвча Менi рушницю iз плеча Зняло, пiднесло каганець. - Ти жив, бо║ць? Не вмер, бо║ць? - Я ще живу, - шепоче вiн, - Я не помру, - лице з одмiн Не взна║ш, - чиста бiль-збiла. Пакети нашi два взяла, З плеча його i до плеча Давай вгортать, як дитинча. Схилилась - впали двi коси, Загледиш ┐х - i вже неси, I згадуй очi, рух, лице, Тих кiс тугих важке кiльце. Вона звелась - i теплий зiр Мене опiк; вiд давнiх пiр Я пам'ятаю в шумi нив Весняне небо пiсля злив I, наче пошуги жар-птиць, Останнiй спалах блискавиць. Можливо, блискавиць крило Цi гордi коси заплело? I, може, ┐хнiй синiй жар Вiддав цим очам цвiт i яр? Хто зна║? Я стояв нiмий, Не чув, як просять: - Руки змий, - Мабуть, вдесяте. - Ось вода. Вiн буде жити, не бiда. Ти не журись, ти не хились, Iще побачитесь колись. - I вже я знав, ┐┐ словам Повiрить можна, я ж не сам, А вдвох ми вiрили. Взяла Рушник гарячий, до чола Бiйцю поклала, а для нiг Окрiп нагрiла, щоби мiг Бо║ць зiгрiтись. При огнi Зв'язала два бинти ллянi, Немов зв'язала свiт менi! А з слiв, нашептаних вночi, А з того лiтепла в печi, Що руки ставили ┐┐, Неначе в серце руча┐ Текли гарячi. Друг-бо║ць Шептав, наморений вкiнець, В безпам'ятi: "Не пив, не ┐в, Дарма, а зараз солов'┐в Послухав би". I вже вона Над ним, як рiдна сторона, Схилилась кревно, з рук ┐┐ Летять, щебечуть солов'┐ - Смоленськi, мiнськi iз лiсiв, Лади - на сотнi голосiв, Спiвучi курськi, з-за Дiнця Криллям ласкавим до крильця, Полтавськi, сивi, наче дим, Iрпiньськi тьохкають над ним, I тиха посмiшка iз вiч Йому не сходить в довгу нiч. А попросив би вiн, щоб бiр Шумiв йому до раннiх зiр, Чи щоб Днiпра широкий бiг Плескав човнами бiля нiг, - Усе було б: з дiвочих кiс Шумiв би вiковiчний лiс, В очах засяяла б до дна Днiпра блакитна тишина. Я полюбив ┐┐. Якi Слова безбарвнi i легкi Ми в це вклада║м почуття! А треба ж, як мале дитя, Його нести, глядiть, ростить, В нещастi - не занапастить, I жити з ним за кожним днем Одною кров'ю i вогнем. Я певно знаю, що любов Не вимага клятьби й розмов, А тiльки вiрностi потiк п┐ живить iз вiку в вiк. Вона мене в бою вела, Оберiгаючи вiд зла, Вона давала барви мрiй Судьбi обстрiлянiй мо┐й, З чола втирала стiльки лiт Трудний, солдатський, чорний пiт, Любов моя! В ту довгу нiч Я не просив у не┐ стрiч, А тiльки б згадку в свiтлi днi, Якщо вернуся по вiйнi. Вона сказала: - йди, вертай. Тво┐й дорозi ще не край, Я ждатиму... - I до ворiт Вела за руку, ще й на свiт Не значилось. Ще димна даль Бринiла в зорях, мов кришталь. В солдатську знов попав сiм'ю, Я ще не раз горiв в бою, Не раз, не двiчi серед пiль Залiзна плакала метiль. I в тиху погiдь, чи в грозу, Чи йду, чи ранений повзу, - Далеке чую щоразу: - Я ждатиму. - У тихiм снi Бува спочину, i менi Насниться дальнiй рiдний край, Коханих кiс ясний розмай, п┐ жагучих рук теплiнь, I вже вона легка, як тiнь, Сто┐ть: - Я ждатиму... Iди. Минуло лiто. Вiд бiди Ми свiт закрили назавжди, Вiйна скiнчилась. пдь, солдат, До рiдних мiст, до пiль i хат. I я по┐хав. Я вертав Крiзь тишу давнiх переправ, Через окопчики, де ми Лежали в них серед зими, Через порослi блiндажi, Де гiльзи тлiли на межi, Через лiта, де бився гнiв Забутих гроз, забутих снiв. Здавалось, небо осяйне Хотiло зупинить мене, I кожен стовпчик переправ, Немов чiплявся за рукав, Траншея у травi густiй Шептала вслiд: "Бо║ць, постiй, Любов пожде, а я ж одна, Самiтна в полi, мовчазна". I я з любов'ю рядом нiс I гук дорiг, i шум берiз, Мостiв розбитих тихий дзвiн, Полкiв мо┐х крилатий гiн, I незабутнi дружби днi, I в чужинi й не в чужинi. У ночi темнi й голубi Я мрiю вигадав собi, Що я при┐хав, я зустрiв Ласкавий зiр з-пiд темних брiв I крик сердечний: "Любий мiй!" На дальнiй станцi┐ малiй. А вийшло все простiш. В дворi Пiд жовтим виблиском зорi Скрипiв колодязь в тишинi, Попить схотiлося менi. Ну, що ж, як так, то й пiдiйти. - Водички можна? - Ой, це ти? Далекий мiй! - I кiс кiльце Менi на груди, i лице В сльозах раптових щастя й мук, I свiтлий трепет рiдних рук. У ту хвилину цiлий свiт Зi всiх садiв i росних вiт В цвiтiннi колисав мене, Стожарiв сяйво огняне На мене сипалось, трава Всi┐ землi, немов жива, Менi шумiла, так бува... Оце i все, не бiльш повiм. Веди нас, батьку, в рiдний дiм, Приймай нас, батьку, на порiг, Постав на стiл, що приберiг. Вшану║м рани у бою, Жону мою - любов мою, Яснi шляхи й труднi шляхи! ...У двiр куряться порохи З дороги третьо┐. ПIСНЯ ТРЕТЯ I_ третiй день бреде поза туманом, _ Землi горбатiй свiтить береги, _ I сад зроста, як туча над лиманом, _ Iз наших рук, iз поту i снаги. _ _ Бджола, як промiнь, буде в нiм бринiти, _ I завихрить цвiтiння синiй дим, _ I яблунi крислатi темнi вiти _ Засиплють землю плодом наливним. _ _ Поклiн тому, хто вносить чесну зладу _ В людськi серця одвертi i незлi, _ Приходьте, пийте радiсть мого саду _ На цiй землi. _ - I третiй мiй прибув з фронтiв, Давай чоломкатись. Хотiв Тебе спитати, як жилось, Чи рiки там, як наша Рось, Клекочуть-плинуть, чи земля Пiд сонцем колос нахиля? Та вже спочинь, а потiм. Ти Зумiв те щастя зберегти, Що в серцi мав? Не розгубив Його мiж битв i чорних злив? - Нi, батьку. Крiзь смертельний бiй Доробок свiй, набуток свiй Я внiс до нього, щоб колись Воно розквiтло, подивись. I син, - хай батько помiча, - Здiйма повагом iз плеча Мiшок солдатський. - Помiж плiч Його я нiс не день, не нiч, У сорок першiм день при днi Збирав заграви огнянi, I пил дорiг, i шум берiз, I руча┐ пекучих слiз, Пшеницi силу наливну, I площ померхлу сивину В мiшок я клав. I важчав вiн. У сорок третiм Краснодiн, В пожарi ки┐вськi вали Йому ваги ще додали. Ру┐н хрещатицьких зотлiнь Осв║нцiма похмура тiнь, I все, що гiрко на вiйнi, - В мо┐м мiшку лягло на днi. Щоб не розв'язувать повiк, - Його в'язав стрiчками рiк, А пилюгою ста дорiг Припорошив його, як мiг, Карпатським дубом закрутив, Щоб вiн плеча не ваготив. Здолали ворога - i це Мiшок зробило, мов пiрце, Його вже iншi днi трясуть, Але це вiдступ - а не суть. I син руками обома На стiл мiшок свiй пiдiйма I сипле з нього все, що ║: - Дивiться, - каже, - це мо║ Багатство кревне. Двi малi Лежать троянди на столi, Прив'ялi, зсохлi, в пилюзi, Калини кетяг, як в грозi, Обламаний, i липи цвiт, - Йому б жовтiть бiля ворiт, - Хова║ сiм'я. Чорний дуб, З огню врятований i згуб, Тугого жолудя кладе, Сосни пагiння молоде. Двi шишки бронзовi з Карпат Знайшов солдат, принiс солдат. А пiдiбрав ще на путi Кленовi зерна золотi, А обiрвав iз переправ Колiсьми збитi стебла трав. I на столi тому за мить, Зда║ться, бiлий сад шумить, Карпатськi б'ються руча┐, I на столi - чужi кра┐, Мов на землi лежать тiснiй. - Цей жолудь з дуба - свiдок мiй. В малiй Моравi┐ вночi Фашиста гнали, зiр ключi Пливли над нами, батальйон Розбиту роту взяв в полон. Де дуб у небо свiй намет Пiдняв, пiд дубом кулемет Стояв холодний, а за ним Видiнням згорбленим, нiмим, Без крихти хлiба, без снаги, На два прикутий ланцюги До кулемета, наче мрець, Лежав знесилений стрiлець. - Ти хто? - питаю. - Я словак. - Чому прикутий? - Для атак, Як ви проб'║тесь перший раз, Стрiлять до згину був наказ. А щоб не втiк я - ланцюги До рук, як бачиш, до ноги... I оповив серця нам жаль, Добро, що я старий коваль. - Давай-но ношу, брат, свою, Я дiло знаю, розкую. I вiн пiдвiвся iз землi, I двi сльози, як два жалi, Текли по щоках, бив поклiн, Неначе ми святi, а вiн Невольник чорний, без рiднi. Вiн, правда, й був таким в тi днi. - Додому йди з бiди та лих, Стрiчай жону, дiтей малих. - Мене затримають? - Нiде. I знай, що слово в нас тверде, Як з дуба рiзьблене. Iди! - I вiн пiшов, легкi слiди Завiяв вiтер. Наш комбат, Що це сказав йому, як брат, Пiдняв i нас, бо й нам iти, Бо треба славу берегти, - Червоний стяг. Сосна оця Також посвiдчить за бiйця. За Тарнобжегом на горбi, Де в очеретах голубi Од Вiсли заводi яснi Колишуть сон старiй соснi, Менi зустрiвся сивий дiд, Чи - дзяд, як вимовити слiд По-польському. Вiн розповiв, Що мав i внукiв, i синiв. I двох синiв, i трьох внучат Майданека поглинув чад. I вiн самiтний, без надiй, На нивцi - смужцi пiсковiй, Коню пiдклавши сiпа жмут, Сам на пiдпряжку лiз в хомут. Ту нивку плугом колупав, Пiсок iз потом налипав На руки, до очей, до брiв, Як сiре шмаття сiрих днiв. Ми коней пiдпрягли сво┐х: - Давай поможемо, не грiх! - I закурiв тiсний опруг, I затремтiв благенький плуг... - Ми, брат, не з це┐ сторони, В нас у колгоспi всi лани, Там не пiском, зерном-разком, Пшениця шепче колоском! I вже нам снився рiдний лан, Крiзь хмар гряду, крiзь даль-туман, I житн║ зерно у руцi, Неначе сонця промiнцi, Лягало в борозну суху. Ще довго видивсь на шляху Горбатий плуг i сонний кiнь, I дiд, як довга сива тiнь. За Тарнобжегом даль тiсна, I нивка та, i та сосна... - А ця троянда... - Син замовк. Та я вже бачу: нiч, як вовк, Бреде до нього вдалинi У прикарпатськiй сторонi, А вiн лежить, отак, як бiг, Упав на кам'яний порiг. I смерть холодна i нiма Сiда на груди, i пiтьма Iз вороном-вороначем Кружля║ тихо над плечем. На чорнiй Тисi гомiн хвиль, У головах - сухий ковиль, Троянди дико┐ кущрк Багрянцем тлi║ бiля щок. п┐ лелiтки осяйнi Червоно-чорними в цi днi За мить зробилися. Чорнiй З його останнiх смертних мрiй, Мала трояндо! Зацвiтеш Новим цвiтком, як знак пожеж, I в голубому громi пущ Стоятимеш - огненний кущ, Як вiчний пам'ятник, i дiм Бiйцю, що лiг в краю тво┐м. Та вiн не вмер iще, бо дух Надi┐ жив. Гуцул-пастух Його знайшов, i муцi край, - До турм сво┐х, на тихий плай Принiс бiйця. - О, братку мiй, То що то ║, то жах, не бiй, Смертоубивство! - Ложка й нiж Лягли до хлiба: - Пий та ┐ж, Та оживай, мiй братку, в нас. - I вiн ожив. А в раннiй час, - Коли прощався, пастухи Йому вказали з гiр шляхи, I на прощання сто трембiт Ревнули лунами у свiт. Пробився в роту з полонин, А був бо║ць той третiй син. Вiн знов пiдвiвся над столом, I знову прояснiв чолом, I посмiхнувся, й витер пiт: - А це, мiй батьку, липи цвiт. - Зернят бурштиновi тiльця, Мов грiлись у руцi бiйця, - Це Югославi┐ дари. Ми йшли згори i догори, I темний шума й бiлий сад, Майдани бронзовi Белград Прослав для нас:- Спочинь, бо║ць, Боям - кiнець, та не кiнець Братанню нашому повiк! - Дiвчат схвильований потiк Пшеничним зерном обсипав Знамена нашi, вiд заграв Вони сивiли. Зерна ж тi Зiрчастi, в складках золотi, Стiкали вниз... Якi жнива Знайшла ┐х туга вiкова! Плескало, билося, пливло Людських надiй ясне крило Радянськi живiо! - гуло На площах людних iз трибун, Оркестри били в сотнi лун, I у натхненнi про бо┐ Поет читав пiснi сво┐. Мене ж обсипало дiвча Жовтавим цвiтом, з-за плеча Всмiхнулось щиро. - Це на здрав, Щоб ти наш край не забував. Запам'ятай-но цвiт iз лип: В осiннiй день, мов смолоскип, Багрi║ липа, а ввеснi Пагiння теплi i яснi Пуска║ в небо, в снiжну ж нiч Скрипiння в не┐ - бурi клич. На цвiт поглянеш в гожi днi, Згада║ш край наш - ми зрiднi I в час цвiтiння, i в жнива, Й тодi, як буря завива. А це край дальнього села Русинка-мати подала В дарунок яблуко: iз'┐ж. Крислата, в тьмi многодорiж, Шумiла яблуня, ┐┐ Палили блиски-лiта┐, Вiки снували во║н дим Пiд темним стовбуром старим. - Ми люди бiднi, лиш оту Крислату яблуню в цвiту, Опруг землi та жах тюрми - То все, що ма║м, бiднi ми. А ти вiзьми, бо║ць, по┐ж, А ти ще людям розповiж, Що ми не скупимось, коб нам, Чи вже не нам, то хоч синам, Землi вдiлили. I нехай Яблбня наша в цiлий край Гiлля нахилить, крiзь туман, На чеський лiс, на польський лан, На руську землю. Щоб вночi п┐ не краяли мечi Вельмож мадьярських. ┐ж синок! А сонця промiнь, мов клинок, Уже згасав, i з темноти Заграви бронзовi щити Горiли в горах. До сих пiр Все сниться та обора-двiр I материнський синiй зiр, Що палить ночi темноту, Що грi║ яблуню в цвiту. Оце i всi мо┐ скарби. Що хочеш, батьку, те й роби, А я з мiшка свого до дна Зберу до дного сiмена, Не в пустирi, не на межу, В колгоспнiм полi посаджу Могутнiй сад. Нехай зiв'║ Любов мою, життя мо║. Нiхто пiд дубом до ноги Кувать не буде ланцюги, Троянди дико┐ кущок Не оросить змертвiлих щок, Нiхто над цвiтом в довгi днi Ридать не буде при менi. Приймай нас, батьку, як зумiй, Людського братства - саду мiй, Цвiти, скрашай земнi шляхи! ...У двiр куряться порохи Путi четверто┐. ПIСНЯ ЧЕТВЕРТА Несемо бурю й тучi понавислi _ У гудзуватих яросних руках, _ I ся║ свiточ ленiнсько┐ мислi _ По голубих, земних материках. _ _ Серця налитi сонцем i жагою, _ Уста припали до глибин ключа, _ Легендою в столiттях дорогою _ Веде полки правиця Iллiча. _ _ I смертнi люди - у безсмертi чистi, _ Кують життя, як добрi ковалi. _ I комунiзму золотi горнiсти _ Вiщують щастя матерi-землi. _ - Тепер найстарший мiй, сiдай, Оповiдай, який то край, Тебе приймав, з яких долин Ти пив, де лiт гарячий плин Поклав на чуба сивину, А в очi - iскру огняну? - Я, батьку, вам привiз добра. Не золота, не серебра, Не слави гук, не цвiт полiв, А найдорожчих тро║ слiв Привiз у серцi. У бою Свiй полк, як батькiвську сiм'ю, Я згуртував у довгi днi При тiм гвардiйськiм знаменi. I тро║ слiв мiй полк вели. Було журби, було й хвали, I ран, i радощiв яса, I пiт з чола, немов роса. Було нам трудно в шостий день. На фланзi бiй точивсь, лишень Земля в жару, огонь i пил, I небо сиве, мов ковил, Вкривало нас. Тримайсь, бо║ць, Невже впадем? Невже кiнець? Свiтанком темним на межi Бiйцi в розбитiм блiндажi Вели розмову: ...От i йдуть, А в полi - ночi каламуть, Вiтри осiннi за плечем, - Всi командири з Iллiчем. Iдуть, а темiнь, тишина, I стрiвсь ┐м, братцi, старшина. Iллiч пита║: - Все як слiд? Який бiйцям да║ш обiд? Який приварок на бiйця? Чи не жалi║ш ┐м винця? - к хлiб i одiж, i табак? - Пита║ ще раз. - Дай лиш знак, Щоб не терпiв солдат в бою! - I руку пода║ свою. I старшина вiдповiла: - к тютюнець i ║сть ┐да, Та щось нiхто не п'║, не ┐сть, Бо iз полка надходить вiсть, Бо шостий день вогнем сiче, Бо кров сплива║ гаряче. Сто┐ть солдат, немов стiна, Не лiчить ран, бо не одна, - Сказав товариш старшина. Замовк оповiдач. В iмлi Свiтало свiтло край землi, I полк пiшов у бiй, у сiч, I очi мружив нам Iллiч, Живi, ласкавi, у вогнi На тiм гвардiйськiм знаменi. I тро║ слiв мiй полк вело, Як змаху дужого крило, Я ┐х скажу, - ти зрозумiй: В Москвi, на площi дорогiй, У сопок першiм з темних пiль Вихрила снiжна заметiль. I вiтер б'║, i снiг несе, I на Можайському шосе Стоять за танками в iмлi Фашистськi чорнi патрулi. Мене бажання привело Уздрiти ленiнське чоло, I серце опалив, повiр, Заплющений могутнiй зiр. - Товариш Ленiн, скоро злам? Товариш Ленiн, трудно нам! Чи скоро наш удар, чи нi? Бо днi пливуть, жорстокi днi, З Дiнця й Орла до фiнських хат Не спить солдат i жде солдат, Товариш Ленiн! - I тодi Розверзлись сутiнки блiдi, Iз чорних ночi берегiв, У морi сивому снiгiв, На площi Краснiй, мiж алей, Як броненосець, - Мавзолей Поплив у бiй. I на крилi, Над центром рiдно┐ землi, У небезпеки на краю, Пiднiсши руку вдаль свою, Стояв живий наш Ленiн. Я Збагнув усе: одна сiм'я, Народiв братство вiкове За ним, як мур, сто┐ть, живе. I крикнув я через фронти: - Товариш Ленiн, де пройти Полку мо║му в пломенi, Якими бути нам в цi днi? - I чую на передовiй: - Солдате вiрний, зрозумiй: Будь, як народ. - I тро║ слiв З тих пiр у серцi я лелiв, Як мрi┐ золоту рiку, Ношу й нестиму на вiку До крайнiх днiв. - Брати мо┐, Я знаю, ви пройшли бо┐, Цих тро║ слiв i вас вели Крiзь ночi й огненнi вали, Цих тро║ слiв i в вас живуть, Найвищим щастям стелять путь. Чи так? - То так! - i з-за стола Синiв ця думка пiдвела, Як свiтле сонце. Сироту Один привiз, другий - святу Любов велику, третiй - плiд I зерна дружби в днi побiд. А всi разом у днi крутi Найвище щастя у життi. Так, як народ наш - принесли, Бо з ним i мрiяли й росли. Четвертий вiв: - У хвилю злу, Смертельно ранений, в пилу, Я умирав не раз вночi, Надi┐ згубленi ключi Всихали в серцi. Тро║ ж слiв З огню ночей i з тьми полiв Скресали iскрами в жару: Будь, як народ. I не помру... Стрiчав людей я в чужинi, В лихiй, сумнiй самотинi, На роздорiжжях вiкових, У безнадi┐, ледь живих. Шкуринка хлiба ┐м крута I день над ними - сирота, Чому ж ти дивишся, кажи? Будь, як народi Допоможи... Я помiчав ┐х звiдусiль, Дiлив по-братськи хлiб i сiль, I тро║ слiв у ┐хнiй дiм Летiли, як весняний грiм. Я повертався в ранню рань У рiдний край. Куди не глянь, Ру┐ни тлiють, димовiй. О, рiдна земле, краю мiй! Коли зiв'║ш ти саду цвiт? А тро║ слiв тих - заповiт - Шумлять, мов зеленню дуби: Будь, як народ! Надiйсь! Люби! Люби ┐┐ в тяжкiй порi, Люби при вранiшнiй зорi, В паланнi домен, в шумi нив, Неси стремлiнь ┐┐ мотив, Як вiчну вiру у свiти, Бо iншо┐ не знайдеш ти Вiтчизни мило┐. Борись, Умри, а люди, знай, колись Тебе згадають, як велiв. I знову в серцi юмiн слiв: Як Ленiн будь! Як Ленiн будь! I син замовк. Вечiрня путь Димками вi║, з-понад них В вечiрнiх зорях молодих Ширококрилi журавлi Летять до матерi-землi. ЕПIЛОГ За вiкном курить легка пороша, В срiбнi пальцi свищуть дерева, Бiлими листами листоноша Многотрудну землю засiва. В хатi свiтло ся║, в хатi тиша, I в сiм'┐, при батькiвськiм столi, Сирота-хлопчак сидить i пише Пiсеньку про щастя на землi. Не виходить слово рiвно й гладко, То нiчого, - хлопчик не дитя, Пiонерська багряна краватка Увiбрала кольори життя. В другiй хатi пригаса║ свiтло, I скрипить колиска, й нiч глуха, Сон кошлатi пiдiйма║ мiтли, З матiр'ю дитину колиха. - Люлi, мiй маленький, люлi, люлi! I зника║ снiг, як зорепад, Вже весна синi║, вже зозулi Бiлим цвiтом обсипають сад. Вiн шумить, могутнiй, попiд тучi, Свiтлокорий в опадi росин, Так, як руки пiдвели робучi, Як гадав про щастя третiй син. Не страшнi хмаровища навислi, Не страшнi йому тумани злi, Ся║ свiточ ленiнсько┐ мислi, На тво┐й i на мо┐й землi. 1947 ЦЕ БУЛО НА СВIТАНКУ I Сiм десяткiв рокiв увiрвалися в спокiй, Але диха║ тишею хата щаслива, Прожила це життя, як на нивi широкiй, Наробилась, набачилась горя i дива. Лiтнi ночi озоренi, зими колючi, Березневих свiтанкiв сувора мерiжка, Сiм десяткiв рокiв, як бажання жагучi, Стали колом тiсним, гомонять бiля лiжка. Кожен рiк - як живий непiдкуплений свiдок, Кожен день хоче слово сказати в надi┐, От i вчора наслухалась в хатi сусiдок: --- Як обсi║мось в ланцi, ти встанеш, Докiе. Трудодень буде повен натуроплатою, Ми ж у ланцi робити охочi,- З непомiтною з нею i трохи горбатою, На похвалки пустi - скупуватою Гомонiли до полуночi. I радiли, що калiй привезли теплушки, Отелилась племiнна корова за строком. I Докiя звелася, гаряча подушка, Наче спека липнева, пашiла пiд боком. З кок-сагизом хотiла поглянуть дiлянку, Розбудити дiвчат на рожевiм свiтанку, Чи пшениця пилком не припала? Пiдвелася Докiя - i впала. II_ _ Лiкар був iз району, Микола Григорович, Все пита║, i дивиться, й в трубочку слуха║. Це ще в юностi,- каже,-набралися горя ви, От i серце, мiж iншим, трiпоче задухою. Вам би,- каже,- не думать щоночi, Вам би краще, Докi║, у Сочi. Огляда║ смаглявi i жилавi руки, Де по жилках котилась згорьована сила, Молоточком за плiчми послуха-постука, Скiльки плечi жiночi життя проносили! I в зiницi загляне, бо скiльки в них свiтла,- Можна вiк просвiтити у кожен куточок, I долонi погладить... Лиш юнiсть розквiтла, Вже носила на них i синочкiв, i дочок. Спочивайте, Докi║. А я вже iз дому Це┐ ночi дзвонитиму до обкому, Вам путiвку на завтра пришлють. Тiльки прошу, Для спокою згадайте хвилину хорошу, А не давн║ життя. От i все, ми по┐хали. Тiльки ж як не згадати ту молодiсть? Вiхоли, Заметiлi зимовi, мов конi обгонськi, Копитами пiд вiкнами крешуть похмурi, Чоловiка беруть десь на русько-японську Воювати матросом у Порт-Артурi. Проводжала його, побувала в прийомi, I на станцi┐ зимнiй сидiла допiзна, I поплакала, правда, й вернулась додому, Як у даль просвистiла машина залiзна. I чекала листiв iз лютнево┐ ночi, Листоношу доводилось часто питати, Каже: - Пишуть, чекайте! - I думи жiночi Виливала над дiтьми, вернувшись до хати. Десь листок надiйшов iз останньою хугою, Чи, зда║ться, у березнi кинула пошта, Що, мовляв, жив-здоров, що возився з недугою Був у груди поранений тяжко. Ну, що ж то? Iншим гiрше бува║. I ти без привiту На свiтанку устала, взялася за дiло, Бiдне лiто прийшло, нi, при┐хало лiто, Як вiзник на шкапинi, прикопотiло. III_ Ось вона колоситься, та нивка-восьмушка. Деревiй на межi, та пирiй, та осоти, Та спадають у зелень трави-непослушки Iз блакитного крайнеба зорi, як соти. Дво║ старших дiтей посади на обмiжку, А найменше, грудне, поклади пiд колою. Хлiба жованку в тряпцi з слiзьми вперемiжку Дай, хай смокче, а ти колючками, тропою, Взявши косу важку, на колодцi не биту, Без грабкiв,- хто направить ту косу без мужа? --- Починай косовицю, дощами не вмиту, Молода, i засмучена, й силою дужа. Ах ти, дощику, дощику, крапни iз тучi, На дiтей, на безхлiб'я мо║ не зважай, На роздум'я пекучi, на стернi колючi, На солдатчину долю - убогий врожай. Може, спека спаде i на серцi, й на нивi, Може, я тебе в глечик по краплi зберу, Може, станеш ти вiсником в долi щасливiй, Як оми║ш грозою дорогу стару. Я за щастя устала б за тебе до бою, Iз гарячою помстою вийшла б на люди, Щоб з тобою нам, земле, у працi з тобою Слалось вольне║ поле i дихали груди. Я за тебе стояла б, мов криця. ...Спека палить, шумить косовиця. Чу║ш? - меншенька плаче й здiйма рученята, Дво║ старших бiжать по стернищi рудому, Час додому, а нива чи збита, чи зжата, Вже на осiнь чека║ вiд лiтнього грому. IV_ Ах, та осiнь, як вiк! Нi, не треба тривожити Тих рокiв, як вiкiв, що пройшли за тобою, Глянь у вiкна, Докi║: колгоспнi сiножатi Умиваються, день зоревою трубою Скоро кликне артiль до колгоспного дворища, Ти прийомник включи i крiзь даль темно-сизу Слухай рiдну столицю, ясну i сувору ще, Слухай, скiльки у тебе росте кок-сагизу! Пiдвелася, i знов,- крiзь загубленi звуки, Крiзь затертi кольори й забутi подi┐,- Чоловiк привiтався, простягу║ руки Iз вiйни, не згубивши на щастя надi┐. Повернувся, з дiтьми гомонiв, iз тобою, Як-то бiдному жить, хоч iди в мiхоношi! А за тиждень вночi iз людською юрбою У ма║тку трощив помiщицькi розкошi. Ожереди палив, як судьбу свою сiру. --- Хай горить достобiса людська кривавиця! - ...Iз тюрми проводжала його до Сибiру, Як то кажуть в людей: i жона, i вдовиця. Говорили, що дуже вернутись бажа║: --- Нашу правду знайду, не знайду, то: загину! - Говорили, що десь у сибiрському краю Вiн в засланнi зустрiв благородну людину. У людини задума турботливо-ненина, Все чита║, мов серцем розтоплю║ кригу, I листи пише Ленiну, Рветься до Ленiна, Крiзь колючу, холодну сибiрську хурдигу. Чоловiка твого iз привiтом Бiльшовицьким навча заповiтам. А у тебе ще син народився, нiвроку, Весь у батька, як вилитий, няньчи в тривозi, Жни запущену нивку, надiйся щороку, Виглядай чоловiка на збитiм порозi. Вже й нiмецька вiйна прокотилась за обрi║м, Вже й керенщина чорна зiтлiла на сконi, Вже сiдають в тачанки Боженки хоробрi┐ Пiд немеркнучi вишитi стяги червонi. V_ Чий то гук на зорi? Наче в бурю повсталу, Наче блискавки б'ють в горобинiй пiвночi - То iз Щорсом iдуть ливарi iз Уралу, Шахтарi iз Донбасу i тульськi робочi. I крiзь мрiю сьогоднiшню, в спогадах скорих, Чу║ш? - диха вогонь по широкiй планетi, I пала║, мов свiчка, наш Ки┐в на горах, Багрянцем дотлiва на тво┐м кулеметi. Так i звали в полку всi: Докiя, Докi║чка. - Кулеметниця наша вряту║ вiд скрухи! - А у тебе, в Докiйки,- сiм'я не копi║чка, Двох синiв та дочку залишила в свекрухи. I здавалось: снiги - то полотен сусво┐ща, Скiльки б з них штаненят, та бiленьких сорочок, Та вузьких пелюшок, а згада║ш, чого iще Нашивала б синам, готувала для дочок. Промiнь сонця тобi, мов долонi гарячi, Бо в малих, було, руки теплiли так само, Криницi на дорогах, мов очi дитячi, Все свiтились для тебе i кликали - мамо! Старший син iз тобою у другому взводi В Черняка Тимофiя вою║, як мати, I крiзь шал завiрюх, у важкому походi, Iнше поле росло, iншi весни i дати. Свiт мiнявся у формах, у фарбах, у сутi, У законах людських, проростав по-новому Через кров i пожар, через вибухи лютi, Щоб колоссям i сонцем жарiти потому. VI_ I тво║ особисте, замучене роками, Гнане в каторгу, топтане щастя коротке Усмiхалось нарештi очима глибокими, Так, як ждала, як снила його поворотку. На Лук'янiвцi, в тихому домi, Чоловiка зустрiла в ревкомi. Не впiзнала: сидiв на стiлечку простому, У шкiрянцi, ховаючи посмiшку строгу, Тож при┐хав здалеку сюди, до ревкому, Партизанам i Щорсовi на допомогу. Як йому довелося крiзь протемiнь сiру Шiсть разiв утiкати з тiсного закутку, Iз холодного краю, iз хащiв Сибiру, По ранковiй зорi, по снiжнiм первопутку, Iллiча в революцiю бачить. Ввiйшла ти У тихенький будиночок, власне, до хати: Олександрович,-Щорса побачила,- в взводi В нас бинтiв не стача║, а ми ж на походi. Ти подумай! - I стрiлась очима раптово З тим, iз другим...- Далекий, жаданий мiй муже! Аж хитнулась. --- Докi║! - одне його слово. I рука на плечi тво┐м, тепла та, дужа. Тую мiць i тепло од руки чоловiчо┐ Не розвiяла в днину погожу чи люту, Як женила синiв i гуляла при звича┐, Як стрiчала замiжню дочку з iнституту. Позмужнiли, зросли, не сiмейка- сiме┐ще, Вже й онуки звелись, хлоп'яки та дiвчата.