В iнших зайве прибуло. Той примушений скакати Був лише на трьох ногах. I дарма четверту ногу Вiн шукав по всiх кутках. Решта всi були здоровi, Радi зеленiй травi... Тiльки слон не влiз у дверi I лишився у хлiвi. А вкiнцi i вiн виходить З жовтим хоботом у двiр... Тупа синiми ногами I вгорi спиня║ зiр! "А що то сидить на гiлцi?! Мамо, зараз же кажiть!" "Та це. Гриць наш! - каже квочка, - Вiн iзлiзе й побiжить..." "Так це вiн? Зiтру на порох! З мене посмiха робить? Ноги синькою побарвить?! Жовтий хобот причепить!" I трубу свою до Гриця Простяга║ лютий слон... Крикнув Гриць - i враз... прокинувсь... Був, на щастя, це лиш сон... Всi прокинулись вiд крику... Хто кричав - нiхто не зна... А в хлiвi куня║ квочка... Що то висидить вона? ЛЕБIДЬ На болотi спала зграя лебедина. Вiчна нiч чорнiла, i стояв туман... Спало все навколо, тiльки бiлий лебiдь Тихо-тихо сходив кров'ю сво┐х ран. I спiвав вiн пiсню, пiсню лебедину, Про озера синi, про красу степiв, Про велике сонце, про вiтри i хмари, I далеко нiсся лебединий спiв. Кликав вiн проснутись, розгорнути крила, Полетiти небом в золотi кра┐... Тихо-мирно спала зграя лебедина, I даремно лебiдь звав, будив ┐┐. I коли вiн вгледiв, що брати не чують, Що навiк до себе прикував ┐х став, - Закричав вiд муки, вдарився об камiнь, Зранив собi груди, крила поламав. Чорна нiч чорнiла, не свiтало вранцi, Ввечерi далекий захiд не палав... Тихо зграя спала, тихо плакав лебiдь, Тихо кров'ю сходив, тихо умирав. Аж колись уранцi зашумiли хвилi, I громи заграли в сурми голоснi, Вирвалося сонце, ослiпило очi, Роздало навколо обрi┐ яснi. Стрепенулась зграя, закричала бiла: "Тут гниле повiтря, тут вода гнила!.. А над нами сонце, небо, простiр, воля!" - I ганебно спати бiльше не змогла. Зашумiла зграя пiною на хвилях. Зашумiла вiтром... ще раз! I - прощай!.. I летiла легко, наче бiла хмара, I кричала з неба про щасливий край. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тихо, тихо сходив бiлий лебiдь кров'ю, То, здавивши рани, крила рознiмав... I в знесиллi бився... Згра║ лебедина! Чи хто-небудь в небi лебедя згадав? 2.IV.1917_ МОпЙ МАТЕРI Приснилося, що я вернувсь додому. Iду, дивлюсь: мiй край, моя земля, Смiються в сонцi золотому Рiчки, i села, i поля. Ось-ось прийду до хатоньки мо║┐, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну "Матiнко!" до не┐, Вона на груди упаде. I будуть литись теплих слiз потоки I в них бринiтимуть слова: "Я ждала, ждала цiлi роки I в'яла, сохла, як трава..." Iду зеленою межею, Кругом хвилюються жита, I в'║ться щастя над душею - I на плечi нема хреста... Прокинувсь в морi раювання I все збагнув, i похолов... Iду дорогою вигнання, I по слiду мо║му - кров. 2.V.1926 НАД КОЛИСКОЮ Спить мiй малесенький, спить мiй синок... Спить вiн, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти вiченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вiтер завив. Стогне i ви║ уже вiн давно, Б'║ться i стука у наше вiкно... Геть, розбишако, в далекi степи!.. Спи, моя ластiвко, солодко спи! Ось уже й вiтер зовсiм занiмiв... Мабуть, заснуть пiд намет полетiв... Холодно зараз в лiсах i лугах - Все потонуло в глибоких снiгах. Бiгають зайчики, мерзнуть, тремтять, Затишок хочуть собi вiдшукать. Ось, вони вглядiли, кущик сто┐ть, - Годi! Давно вже лисичка там спить. Кинулись знову кудись на грядки - Ой, там ночують сьогоднi вовки. Краще ви в поле бiжiть, за лiсок... Знайдете там ви соломи стiжок - Глибше забийтесь, зарийтесь в снопки, щоб не знайшли вас голоднi вовки... Спи ж, мiй малесенький, годi гулять... Зайчики бiлi давно уже сплять. А ВЖЕ КРАСНО СОНЕЧКО... Веснянка (З драматично┐ поеми "Над Днiпром") А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулицi струменi Воркотять, воркотять. Журавлi курликають, Та летять, та летять. Засинiли проiски У лiску, у лiску... Швидко буде земленька Вся в вiнку, вся в вiнку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матiнко, Уроди, уроди. ПIСНЯ Розбите серце умира, А я спiваю: тра-тра-ра. Воно крiзь силу вже зiтха, А я смiюсь: ха-ха-ха! Iз серця чорна кров тече... Нехай тече, нехай тече! Колись кипiла в серцi кров, Колись цвiла в ньому любов. Умру, умру!.. Не жаль менi... Хай ти була не роки - днi, Хай мент ║диний я горiв, Хай, може, сам себе дурив. Дурив?! Дарма! А я горю, Себе в останнiй раз дурю. Любила ж ти? Любила? Так? Це ти дала червоний мак? Червоний мак в мо┐х руках... Ти кажеш "нi", ти кажеш "так". Нi, нi! Мовчи! Я хочу спать I все, що сталось, пригадать. 16.ХII. 1908 ПIСНЯ Живи, Укра┐но, живи для краси, Для сили, для правди, для волi!.. Шуми, Укра┐но, як рiднi лiси, Як вiтер в широкому полi. До суду тебе не скують ланцюги, I руки не скрутять ворожi: Стоять тво┐ вiрнi сини навкруги З шаблями в руках на сторожi. Стоять, присягають тобi на шаблях I жити i вмерти з тобою, I прапори рiднi в кривавих боях Нiколи не вкрити ганьбою! 1917 ПIСНЯ Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Пiсля сiчi, пiсля бою. Пiсля сiчi - посiчений, Пiсля бою - скалiчений. Пiшов в хату - не топилось, Хотiв з'┐сти - не варилось. Хотiв лягти i спатоньки, Як десь там, у матiнки, А в головах на весiлля Не подушка, а камiння. Хотiв лиха позбутися, Додомоньку вернутися - Сто┐ть муром лiс дрiмучий, А за лiсом гори-кручi. Ой вихори, не кидайте, Сирим пiском закидайте! Орли, орли, в небi майте, Мого тiла не займайте! Ой вихори, над ворогом Метiть пилом та порохом! А ви, орли, в небi майте, Мою шаблю пригадайте! * * * Гроза пройшла... зiтхнули трави, Квiтки голiвки пiдняли, I сонце, тепле i ласкаве, Спинило погляд на землi. Здаля розвiялись тумани, Знов ясно, пахощi, тепло... Спинилась кров, замовкли рани... Прибите серце ожило. Лiта║ радiсть, щастя свiте, Дзвенять пташки в садах рясних, Смiються знову трави, квiти... А сльози ще тремтять на них. 1905 * * * Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мiй, о земленько свята, Що я, отру║ний журбою, В свiтах блукатиму лiта; Коли б я знав про муки лютi, Про смiх i глум на чужинi, Що в мене будуть руки скутi I в мури замкненi пiснi, - Я попрощався б хоч з тобою, До лона рiдного припав, Прислухався б до шуму трав I зник... Нi! Не пiшов би я з ганьбою Шукать ганьби на чужинi... На хрест?! Однаково менi! * * * О принесiть як не надiю, То крихту рiдно┐ землi: Я притулю до уст ┐┐ I так застигну, так зомлiю... Хоч кухоль з рiдною водою!.. Я тiльки очi напою, До уст спрагнiлих притулю, Торкнусь душею вогняною. 12.IX.1921_ * * * О слово рiдне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на смiх! Спiвочий грiм батькiв мо┐х, Дiтьми безпам'ятно забутий. О слово рiдне! Шум дерев! Музика зiр блакитнооких, Шовковий спiв степiв широких, Днiпра мiж ними левiй рев... О слово! Будь мечем мо┐м! Нi, сонцем стань! вгорi спинися, Осяй мiй край i розлетися Дощами судними над ним. 1907 * * * Пекло, здавалось, було в ту годину... Грiм божевiльний стогнав i ревiв, Блискавок стрiли лiтали без впину, Весь небозвiд то .палав, то чорнiв. Буря пройшла, i я з жахом питаю: Що-ж то зробилось з коханого краю? Певно ру┐ну та буря зробила?.. Кажуть: "Вербу десь розбиту добила". Думко! коли i тебе виливаю В слово холодне║, в пiсню свою, Пекло таке ж я в душi сво┐й маю -- Спалю║ всю воно душу мою... Думко! остужена словом людським, - Пiсне! що зробиш ти в кра┐ мо┐м? Може й ти вдариш в вербу недобиту, В ту, що жила, не радiючи свiту?! * * * Потiк столiття зносив гнiт, Терпiв ярмо й сваволю... I гнiвно враз розбив гранiт, I - гей, на бiй за волю! Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не лiче: ┐х безлiч вилете з джерел, Коли вiн ┐х покличе. Народ столiття зносив гнiт, Терпiв ярмо й сваволю... I грiзно враз розбив гранiт, I - гей, на бiй за волю! Летить, кричить, шумить орел, Розбитих хвиль не лiче: ┐х безлiч вилете з джерел, Коли вiн ┐х покличе. 1906 p. * * * Рiдна мова в рiднiй школi! Що бринить нам чарiвнiш? Що нам ближче, i милiш, I дорожче в час недолi?! Рiдна мова! рiдна мова! Що в ║дине нас злива, - Першi матерi слова, Перша пiсня колискова, Як розлучимось з тобою, Як забудем голос твiй, I в вiтчизнi дорогiй Говоритимем чужою?! Краще нам нiмими стати, Легше гори нам нести, Нiж тебе розiп'ясти, Наша мово, наша мати! Нi! В кiм думка прагне слова, Хто в майбутнiм хоче жить, Той всiм серцем закричить: "В рiднiй школi рiдна мова!" I спасе того в недолi Наша мрiя золота, Наше гасло i мета: Рiдна мова в рiднiй школi! * * * Замовкнiть всi; великий час прийшов. Мовчать в сю мить громи-гармати, Схилилась наша хоругов, I на колiна стала мати, На терезах життя i смертi ми, I хтось один з них переваже... Коли життя - гримiть, громи! За волю кожний з нас поляже! 1916 ============================================================== Борис Олiйник. Поезi┐ МЕЛОДIЯ Заболю, затужу, заридаю... в собi, закурличу, А про очi людськi засмiюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на тво║ праслов'янське обличчя, I зоря покладе на мовчання мо║ печать. Забiлiли снiги, забiлiли на цiлому свiтi. Опада║ листок, як зiв'яле ча┐не крило, Там, де ми вiдбули, там, де наше вiдтьохкало лiто,- Забiлiли снiги-.. забiлiли снiги... замело. Це приходить, мов сон. Це приходить до мене iз марень: Теплий шепiт i схлип.- чи сльоза, чи роса од рiки? I на обрiй вечiрнiй ляга, мов на еллiнський мармур, Ледь означений профiль i тиха лiлея руки, Я для iнших одцвiв, я пiд серцем сховав сво┐ квiти. Я вiд ока чужого туманом осiннiм укривсь. Але якось вночi пiдiйди i торкни мо┐ вiти - Я тобi засвiчусь, як нiкому iще не свiтивсь!.. Заболю, затужу, заридаю... в собi, закурличу. А про очi людськi засмiюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на тво║ праслов'янське обличчя, I зоря покладе на мовчання мо║ печать. ПIЗНАННЯ Цикл I Пiзнавав я Ленiна без екскурсоводiв - Не було музе┐в у нашому селi. Та вже як зберуться дiди на колодi - Де вже тим полiтикам - замалi! Взагалi у нас говорять - як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон'юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись дядьки. А чого б це ┐м хвостом крутити, Коли кожне слово iде в зело. Та й нема такого цабе на свiтi, Котре б хлiбороба з посади зняло... Дак отож i я, молоде та зелене, Зважився спитать: - Товариство дiди, Дуже вже ви гарно кажете про Ленiна, Як би ж i менi, порадьте, дiйти _ До тi║┐ книжки чи до брошури, Де про все узнать вам довелось? - Глянули на мене дiди похмуро I сказали так: - Молокосос. Ленiн був серйозний чоловiк, Не в брошурках (узяли ще моду!), Жаль, великих родить не кожен вiк, Але як уродить - то вже уродить! А чого це так,- сказали дiди,- Сам до то┐ iстини дiйди. II Пiзнавав я Ленiна без екскурсоводiв... Де вже там у трясцi екскурсоводи! Мати у колгоспi вiд третiх пiвнiв, Баба день крiзь день кривуля на вгородi, Я в чужих баштанах стрiчаю пiвнiч... Батько? На запитання на┐внi Навiть озиратись ми не хотiли, Бо у нашiй славнiй Зачепилiвцi Тих батькiв на пальцях ми лiчили. Так i тi на ноги притомилися - Узяли собi на помiч милицi. Дехто замiсть себе прислав повiстки. Мiй - то взагалi пропав безвiсти. Iншi, як лягли на дно окопу,- До сьогоднi чесно стережуть квропу. О такiй порi, молоде та зелене, я Починав, братове, пiзнавати Ленiна. Без екскурсоводiв, самотужки, Зошити за поясом, як водиться. А вiн менi з читанки гарно мруживсь, Посмiхався приязно, як до родича. Я до нього зовсiм пiдходив близько, Певно, лише дiтям отак дозволено. I свiтились очi глибоким блиском, I ряснiли зморшки, важкi i зболенi. Вiн мо║му серцю являвся рiзний: Молодий i дужий, сумний i грiзний. То лише з майстерень Худфонду - на подив - Вiн чомусь однаким у свiт виходив. Так, мов не любив на свiтанки дивитися. Так, мов тiльки й мрiяв у кабiнетi, Щоб понад майдани здiймать правицю, Навiть як хотiлося знять кашкета. А я ж, хлопцi, знав, що правиця визнана, Окрiм того, ще ж i рукою звалася, Котра бiлим голубом заметалася, Коли кров мiж пальцями з рани бризнула. А вона ж була i не тiльки владною, А такою теплою i тихою, Коли бiлий чубчик хлоп'ятi гладила I в жiночих косах коханням дихала. III Через гони лiт, вже не так i зелений, Я ще глибше, друзi, iшов до Ленiна. Вiн менi навстрiч - небуденний i рiзний: Молодий i древнiй, м'який i грiзний. Гнiвно рокотав непiдкупнiстю всею, Коли гримував я його пiд месiю. Вiдвертавсь од мене, як вiд полiна, Коли аж свербiло пройтись на колiнах. Як вiн саркастично смiявся, хлопцi, Коли прирiвняли його до сонця! (- Краще вже,- казав,- коли так напосiли, Бути сво║часним дощем на посiви). Хмаривсь, коли, перш анiж вибрать дверi, Я на нього зиркав, як на суфлера, I радiв, i схвально кивав бородою, Коли був я просто самим собою. Можна б його довго i дуже хвалити Мармурово-бронзово i в гранiтi. Та нiхто й не проти - як гарний пам'ятник, Коли вiн пiд небом людсько┐ пам'ятi! СИВА ЛАСТIВКА Мамо, вечiр догоря, Вигляда тебе роса, Тiльки ти, немов зоря, Даленi║ш в небеса, Даленi║ш, як за вiями сльоза. Ти вiд люто┐ зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася бiлим лебедем, Дивомказкою За вiконечком,- Сива ластiвко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порi, Повернулись журавлi. А менi, як до зорi, Долiтати на крилi Все до тебе, як до вiчно┐ зорi. Там, де ти колись iшла, Тиха стежка зацвiла Вечоровою матiолою, Житом-долею свiтанковою, Дивом-казкою, Юним соняхом,- Сива ластiвко, Сиве сонечко. ХЛIБ Провели в кабiнет. Лик - Немов заскороджена грядка: Вiн з далекого хутора Пiшки прибивсь до Кремля. Доручила громада Дiзнатись, чи все там в порядку, Вiд найстаршого, значить. Чи все до ладу там, мовляв? Вiн сiда║ за стiл, Непоквапний, незграбний, як брила. Так сiдають до столу Мiльйони трудящих людей. Помолившись про себе До бога, щоб дав йому сили, Починаючи здалеку, Тужну розмову веде: - Розумi║ш, Iллiч, Не туди воно гнеться, ┐й-богу. От, примiром, узяти Хоча б i у нашiм селi: За царя моя нивка Кiнчалася за порогом. Зараз землю дали, Так у мiсто забрали хлiб. Розумi║ш, Iллiч, Ми ж не просимо божого раю, Нам би тiльки попробувать, З чим той ┐дять коровай... I дивився на Ленiна Тертий, стривожений ратай, I були в нього вельми Нехитрi й пекучi слова. Вiдказав йому Ленiн: - А чим я зарадити можу? Ну, скажiть менi: чим?! - Хлюпнув зойк у очах i погас.- Ви не чули хiба, Що вмира║ без хлiба Поволжя? Розумi║те... дiти!.. Вмирають без хлiба у нас. Розумi║те: мертво Кричать по┐зди i перони, А страшна голодуха На цвинтар мiста жене. Зараз хлiб нам потрiбний, Як мир, як свинець, як патрони' Нам без хлiба, товаришу, смерть. Розумi║ш мене? Мовчки слуха║ ратай, I вiрить, i трохи не вiрить, I пiдважу║ мозком Брехнi й побрехеньок баласт. - Ми, товаришу Ленiн, Народ, пробачайте нам, сiрий. Нам би хлiба й до хлiба... А так ми, звичайно, за власть. I, вiдкланявшись ревно, Уже до порога руша║, Заховавши тривогу, Неначе зернину в рiллi. - Може, вип'║мо чаю, Товаришу, за звича║м? Бо дорога далека... - Пiдвiвся з-за столу Iллiч. ...Обережно поклали На стiл перед ним скорину. Пересохлу, аж сiру - Сiрiшу свято┐ землi. Придивився оратай I злякано вихрипiв: - Сину, Ти скажи менi, що це? - I Ленiн сказав йому: - Хлiб. I побачив оратай, I раптом побачив оратай, Що обличчя у Ленiна Жовте од втоми, як вiск, Що благенький костюм його Злiва, над серцем, полатаний, Що синцi прозирають, Як рани глибокi, з-пiд вiй. ...А на сходцi в селi Вiн пiднявся, похмурий i грiзний Кресонувши очима В принишклi ряди жупанiв, Вiн охрипло сказав: - Отака моя, хлопцi, пiсня: Признавайтесь, де хлiб, Та не гузяйтесь довго менi! I, покликавши в свiдки Iсуса i матiр божу, Вiн таке ┐м прорiк, Що малим i паперовi зась. Повернувсь до голоти: - Ви чули: вмира║ Поволжя, Розумi║те... дiти!.. Вмирають без хлiба у нас... I тодi жупани Заганяли в утинки патрони... I знамена iз крепом Схилялись на груди бiйцiв... Та летiли в мiста Iз ядерним зерном ешелони Од життя Повноважнi i надзвичайнi гiнцi. I в дитячих очах Озивалося небо травневе, I дiвочi уста Розтулялись, мов дива малi. I котилось над мiстом Пахуче, високе, рожеве, Тепле сонце, Як матiр'ю спечений хлiб. В ОБОРОНУ ХЛIБА Юначе мiй, чи║┐сь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив,- Я вже завмер, коли ти... пiвхлiбини "В дев'ятку" натреновано вгатив! Солоним потом залива║ спину... Футбол, як бачиш,не солодка гра! Перепочинь. Та поговорим, сину. Бо ║ про що. I - вже давно пора. Я просто, не домiшуючи меду, Скажу: коли ти замахнувсь ривком Ударить хлiб, твоя весела кеда Менi пiд серце влучила носком. Ти вдарив так, що потемнiло в оцi, I по державнi крайнi рубежi У всiх, що пухли в сорок шостiм роцi, Вiд жаху похолонуло в душi. I у батькiв, якi на полi ратнiм Дiлили хлiб, мов долю у бою, Вiдкрилися старi солдатськi рани, I заболiли в смертi на краю. I в матерiв, коли ти через луки Котив хлiбину, як футбольний м'яч, Так застогнали, затужили руки, Немов по них ти потоптавсь навскач. _ Ми всi iз хлiба виростали, сину, Iз працi себто - чуда iз чудес,- Яка нас охрестила на Людину, Пiднявши з чотирьох до пiднебесь. _ Нас кликав хлiб на добре, чесне дiло До братнього, трудящого коша. Ми в нiм шану║мо не тiльки тiло, У нiм народна свiтиться душа. I я тобi сказати чесно мушу: Ти можеш лущить м'яч, немов горох, Але коли вже замахнувсь на душу,- Дивись, щоб не спiткнувсь... на чотирьох! ДО ПРОБЛЕМИ ДОБРА I ЗЛА Де тiльки я не бродив оцi тисячу лiт! Скiльки забулось? Забудеться скiльки? Не знаю. Кров закипала на кризi по краплi, як глiд. Тяжко спадала на поле вороняча зграя. Хтось мене вiв через холод заплющених сiл. Згарища станцiй... Безокi вiконнi провали... Лики i лиця... Поземка ядуча, мов сiль,- Все те за вигоном пам'ятi пилом припало. Хтось мене кинув (чи зрадив?) опiвнiч слiпу... Хто ж це? Забулось... Але вкарбувалось навiки. Жах одинокостi, туга посмертна в степу, Косо - прицiльна, на жертву - атака шулiки... Все те розмилось буденним, як сiчка, дощем, Та запеклося тавром на пергаментi долi: Блискавка пострiлу за полохливим кущем. Отвiр жорстокий у нiжному тiлi тополi. Дати безликi пiшли в снiгову крутiю, Крики погроз вiдповзли за хитке видноколля,- Тiльки ║дина, що кулю спинила мою,- Свiтить менi рятiвною свiчею тополя. Давши iм'я ┐й (нема без iмення добра!), Тайну його стережу, як вона - мою кулю. Небом укрив, приголубив сагою Днiпра, В крону ┐┐ поселивши, ак пам'ять, зозулю. Далi iду. Проминаю байдужi стовпи. Лиця байдужi, неначе стовпи, проминаю, Прiзвища станцiй якихось... уже й не згадаю, Потяг промерзлий вiдгув у забутi степи. Бив мене вiтер жорсткий i жорстокий, як жерсть. Де ж це було? На якому роз'┐здi?.. Забуто. Та не забуто: у небо вростаючи круто, В благословеннi тополею зведений перст... Дав ┐й iмення (нема без iмення добра!). Свiтить у пам'ятi знаком живого карбунку. Прагну до не┐, немов до межi вiдрахунку, Щоб не згубити дороги до вiсi Днiпра. Хай би куди не хилила мене течiя,- Сущим у плотi чи вiтром нечутним у полi,- Все ж повертатимусь, яко на круги своя, До та║мницi, запеченiй в серцi тополi. Манить мене i - манитиме! - куля мала, Доки у нiй ще хова║ться слизько i хитро Iм'я стрiльця, зароковане в тайнi калiбру... Адже нема, товариство, без iменi зла! КРИЛО I Потяглися журавлi вдалеч плавко. Доганяв ┐х листопад за селом. А один, як сирота, гiрко плакав З перебитим у лiктi крилом. А iшов собi хлоп'як через луки. Запримiтив сiрому здаля. Вiн узяв, як дитину, на руки I додому принiс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звiдти смiшно стирчав йому нiс). Мати вишила журавку сорочку. Батько кеди з крамницi принiс. Стало швидко крило заживати. I, коли вiдгуляла зима, Якось вийшов цибато iз хати, Стрепенувся, злетiв i - нема... Похилився хлоп'як бiля ганку. Вiд зажури ще бiльше змалiв... Коли це вересневого ранку Повен двiр прибуло журавлiв! Вийшов з гурту у кедах цибато I сказав хлоп'яку: - Не журись! Щовесни прилiтатиму, брате, Бо крилом я до тебе прирiс. II Отак вони й росли, як близнюки. Навчив журавлик хлопчика лiтати. Коли село хилилося до сну, Вони удвох виходили на луки, I журавель розповiдав малому Про Африку, про Нiл i пiрамiди, Що вельми схожi на стоги тутешнi, Про модно розфарбованих папуг, Якi по-людськи вмiють говорити. I ще про рiзнi дива та дива, Що i перо журавки не опише! А потiм над селом вони злiтали, I зорi ┐м ховалися пiд крила, I так обом ┐м хороше було! Незчулись, як хлоп'як закiнчив школу, I якось вiн надвечiр у леваду Прийшов не сам. I журавель сказав ┐й: "Щаслива ти. Достойна в тебе пара. Я вас обох приймаю. I - люблю". О, як утрьох ┐м високо лiталось! I так у свiтi хороше було! III А поруч жив сусiда-завидюх. Стояла в нього на два ганки хата. Добра усякого - аж розпирало Суцiльний мур. Лиш де-не-де у шпари Вужами витикалися антени. Дiтей у нього не було. Зате Мав сад, задушений глухим парканом. (Той сад здаля минали солов'┐). Собаки не любили його, страх! Тому й ходив завжди з цiпком дебелим, А де ступав,- там не росла трава... _ * * *_ Якось опiвночi петляв по луках: Щось крадене за пазухою нiс. Аж гульк - з туману виринула з'ява. То був журавлик. Вiн до чоловiка За звичкою довiрливо iшов. (Бо думав же - л ю д й н а)... Зеленим люто засвiтились очi: "Ага, так ось хто вистежив мене?! То на ж тобi!" - Цiпок зловiсно свиснув. I тiльки зойк злетiв. I... обiрвавсь. _ * * *_ Iшов по луках весело юнак На зустрiч iз сво┐м цибатим братом. Та зопалу об щось м'яке спiткнувся. Пiд ноги глянув - сполотнiв, як мiсяць: Лежав долiлиць мертвий журавель. Припав до нього i сахнувся дико, Коли у мертвiм оцi журавля, Як в дзеркалi, сво║ лице угледiв, Що просто на очах старiло важко: Одна по однiй зморшки проступали, Кришились зуби, западали щоки,- I вiн ставав столiтнiм, древнiм дiдом. А потiм щось пiд серцем обiрвалось, I сич зареготав, як потурнак: "Уже тобi нiколи не лiтати!" Повiв незрячим поглядом. Нараз Опiкся оком об цiпок терновий - I все до скрику зрозумiв. Усе! IV Сусiда саме, приховавши кражу, Уже до сну збирався. Коли це Примарно тихо прочинились дверi, I хтось нечутно перейшов порiг. Вiн придивився - i здерев'янiв: Стояв юнак, сивiший вiд туману, З обличчям сiрим, як сира земля, А з правого плеча звисало в нього Замiсть руки надламане крило. Повiльно, нiби в напiвзабуттi, Вiн лiвою господарю простяг Цiпок терновий... у кровi по лiкоть. "Не я! - завив господар, наче вовк,- Свят-свят, не я!!!" - вiн кинувсь до дверей I остовпiв: як завше, на колоду Вони запертi наглухо були. Нiкого. Тихо-тихо, як у ямi... Щовечора усi, як ║, замки Перевiряв руками i зубами, Але щоразу, саме опiвночi, На роковiм дванадцятiм ударi Незрима сила прохиляла дверi, I на порозi виростав юнак З обличчям сiрим, як сира земля, Сивiший вiд туману. А з плеча Замiсть правицi важко опадало Крило. Повiльно, нiби в напiвснi, Лiвицею господарю пiдносив Цiпок терновий... у кровi по лiкоть... Щоночi дядько, як у пастцi вовк, Метався, бився об замки пудовi, Нiкого не знаходячи. I врештi Зламався, як цiпок... у лiктi. _ V Одного дня, обходячи людей, Поза хатами вiн прокравсь до суду I, захлинаючись, шептав: "Це я! Це я... убив. О, знову вiн iде По мене, т о й... з крилом замiсть руки! Сховайте... А як треба - посадiть. Та тiльки ж не навсправжки, а для ока. Мо', пересиджу, доки той... забуде!" * * *_ Старий суддя замислено дививсь Кудись далеко, може, аж... за Ельбу. У нагороднiй планцi ордени На пiджачку плiч-о-плiч спочивали. Коли зарослий, вовкуватий дядько, Як злодiй, скрадливо переступив Крутий порiг суворо┐ кiмнати,- Криваво засвiтились ордени, Усi як ║. А ┐х було дванадцять. Суддя дививсь повз дядька. Говорив, Мов сам до себе: "Бач, схотiв чого: В тюрмi сховатись. Пересидiть кару... Не вийде, дядьку, Ти таке вчинив, Що i статтi у кодексi нема║, За котрою судили б ми тебе. Ти ж найсвятiше - небо,- дядьку, вбив. А це вже вище вiд людського суду. Хiба що совiстю тебе скарать? Так i ┐┐ ти вже давно продав Втридорога... iз салом на базарi. Ото хiба iще зостався страх. То хай хоч страх тебе щодня вбивав: Вiн, слава богу, не пiдсудний нам!" _ * * *_ Потяглися журавлi вдалеч плавко. Доганяв ┐х листопад за селом. Тiльки сивий чоловiк тихо плакав, Юний... сивий чоловiк нiмо плакав З перебитим у лiктi крилом. ПIСНЯ Розпрягайте, хлопцi, лiтаки: Хай-но спочивають, роботящi. Гарно воно в небi, а таки Вдома, на землi, ┐й-богу, краще. Накричавсь до хрипу шлемофон. Нагулись мотори до агонiй... Може б, хто згадав хоч упiвтон Давню: "Розпрягайте, хлопцi, коней"? ...Тихий вечiр травами котив. Льотчикам натомлено дрiмалось. Старший спогадав старий мотив, Молодi крилом прилаштувались. А один замислено мовчав, Оповитий маренням, як димом. Щось йому далеке ув очах Засвiтило нетутешнiм дивом Так, немов зiйшлись усi вiки, Стали округ пiснi в оболонi. ...Паслися, мов конi, лiтаки. Наче лiтаки, летiли конi. ПIСНЯ ПРО МАТIР Посiяла людям лiта сво┐, лiтечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дiтей, як на свiтi по совiстi жити, Зiтхнула полегко - i тихо пiшла за межу. - Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись дiти, - Куди ви, бабусю? - онуки бiжать до ворiт. - Та я недалечко... де сонце ляга║ спочити. Пора менi, дiти... А ви вже без мене ростiть. - Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо? - А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? - А я вам лишаю всi райдуги iз журавлями, I срiбло на травах, i золото на колосках. - Не треба нам райдуг, не треба нам срiбла i злота, Аби тiльки ви нас чекали завжди край ворiт. Та ми ж переробим усю вашу вiчну роботу,- Лишайтесь, матусю. Навiки лишайтесь. Не йдiть. Вона посмiхнулась, красива i сива, як доля, Махнула рукою - злетiли увись рушники. "Лишайтесь щасливi",- i стала замисленим полем На цiлу планету, на всi поколiння й вiки. ПОХОРОН УЧИТЕЛЯ Пам'ятi Олексiя Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,- Був мiсяць май. Сонце пекло. ...Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зiтхали старi: вiдмучивсь. Шепотiли тополi. Фальшивив оркестр: Грали учнi. А коли проминали школу i сад, Молода... молоденька антонiвка Пiдiйшла до труни, сахнулась назад: - Олексiю Антоновичу?! Та чи вiн не почув, чи удав, що спить, Бо несли його високо-високо, Тiльки пальцi, здавалось, ворухнулись на мить, Наче листя, на жовтнi висохле. Обiч шляху тулилися скромно авто. Шоферюги, на слово колючi, Сигарети ховали в рукав. Бо то Були його учнi. Затихали у хатах дрiмучi сварки, Видихалися чвари ядучi. I стояли сумирно дебелi дядьки - Його першi учнi. А один, що сивухою очi залив I таке - не при дiтях - варнякав, Як побачив його, ураз прохмелiв I по-людськи заплакав. А один генерал, увесь в орденах, Що звитягою смерть перевершив, Прочитав телеграму. Збiлiв, як стiна, Вперше... Я додому прийшов. Похиливсь, як верба. Триста лих менi дивляться в вiчi. То за вiщо ж до всього ще й ця журба? Ах, за вiщо, за вiщо, за вiщо?! Як могли ви, учителю, вмерти, коли Менi й так до нестями прикро? Я ж вам вiрив, як Богу. Менi ви були За Отця, i Духа, i... приклад. Та коли б хоч вiтрища ламали кущi Чи осiння осмута висла, Та коли б хоч лили трафаретнi дощi,- А то ж май зацвiта, як пiсня! Вiн сказав: - Не вдавайся до самобиття. Не спiши головою з кручi. Я тому саме в травнi лишаю життя, Щоб його цiнували учнi. УРОК I Якось брiв я звiльна полем, весь заглиблений у себе. Поле тихло, нiби лебiдь, що на осiнь вiдлюбив. Та й не згледiвсь, як уплив я в голубу тональнiсть неба. В пролiсковiй темi неба всесвiт дихав голубим. Голубим я став, як голуб iз небесно┐ купелi. Став я зовсiм невагомий, нiби вечорова тiнь. Все минуле проминуло спраглим видивом пустелi, все мо║ сумне й веселе одлетiло в голубiнь. Десь у мене за плечима мiсто млявi сни бороло: важко чахкали заводи, тонко звискував метал. Там без лагiдних пiвтонiв кут вривавсь раптово в коло, коло рiзко розгиналось в прямовисну магiстраль. Думав я, що все на свiтi тонко з'║днане у сутнiм: все на свiтi творить в зладi неперервний колобiг. Думалось: коли б не знав я мову мiста прямокутну, то округлу тишу поля вже пiзнати б я не змiг. Ще додумалося: в громi молодих прокатних станiв, у засмаглих дужих буднях, в пропотiлих сорочках мiсто творить тишу поля ув оправi фiлiграннiй, носить нiжнiсть, як дитину, на сво┐х важких руках. Думав я, що в кожнiм серцi ║ сьогоднi, вчора й завтра. к минуле i сучасне, перевтом гiркий вантаж. Думав: от би вiдшукати мiсто на учнiвськiй картi, щоб те мiсто мало тихий, акварельний антураж. От Венецiя, скажiмо, голуба, немов гондола, а чи Рiо-де-Жанейро, як гарячий помаранч. От би з'┐хать з пiрамiди, як в дитинствi - iз стодолi прямо в казку, проминувши су║ту, i смiх, i плач. От лягти б на дикiм пляжi, як Адам один, без кви, i, забувшись, наслухати, як осiнньо спить Париж. Чи, обнявши стан гiтари, завернути в... Крагу║ваць. (Стiй! Я ж думав - до Мадрiда Крагу║ваць? Що це й звiдки? Я вас не просив у вiрш!) Чи лягти пiд крону лавра, вiчного, як слава, древа... "Кр-рагуеваць!" - знову рiзко полоснуло, нiби нiж... "Кр-рагу║ваць!" - нiби черга автоматна. (Кар-ркнув вор-рон. Хр-руснув чер-р-реп. ...Р-розколовся вiрш). Пам'ять блима, наче ватра... Де це? Де це? Де ж це? Де?!! Карту... Карту! Дайте кар-рту!!! Серце, тихше. Тихше, серце! (Автомат - у центр грудей). Цвинтар... парти... цвинтар... парти... Карта: Париж, Афiни, Белград... Кр-ра-гу-в-ваць. Югославiя (Будьте ж проклятi ви, карти! I той... день). Поховали без оркестрiв. Пульс востанн║ дзьобом: тук... (Ах, маестро. О маестро! Та маестр-ро, дайте ж звук!) Тихше. Тиша кане в камiнь. В тишi - зламане крило. Все ж забуте пiд роками, все ж травою поросло. Що ж ти тягнешся руками до мойого серця, пам'ять? Все ж минуло, все опало, все ж травою поросло. Тридцять рокiв одмiнилось. Скiльки згадувати можна? Оновилось поколiння, возродивсь втридцяте свiт. Вже сини нащадкiв носять, як знамена переможнi. "Ви од пам'ятi,- хтось хлипа,- хоч онука вбережiть". ...Може й справдi: хай та пам'ять в нашiм серцi вiдболить? II Син прийшов iз школи. Гучно полетiв портфель пiд стiл. Перед люстром окрутнувся. Скоса зиркнув у вiкно. За балкон комусь петитом та║мниче засвистiв. Став нiвроку. Чуб - на плечi. Джинси, списанi з кiно. Я сказав педагогiчно: "Прибери портфель на стiл". Вiн лiниво нахилився, буркнув: "Ну, почавсь урок". "Пробачай менi, шановний, але перше, нiж свистiть, ти б нам з матiр'ю повiдав, як з оцiнками, синок?" Вiн скривився: "Ат, набридло, я ж казав, що все гаразд". Я нахмуривсь традицiйно: "Ти б, шановний, тон змiнив, це тобi не в класi, хлопче,- нагадаю в котрий раз. Я тобi не однокашник..." "Добре, тату. Зрозумiв". Сiрi очi. Бiлобровий. Вже пiд носом - перша тiнь. (Iнтересно: цiлувався? Я ж у восьмiм... Ат, було). "Зна║ш, цей географ, тату..." "Ти менi цi речi кинь!" "Ця iсторичка..." "Ти знову за сво║, менi на зло?!" (А пiдтекстом, пiдсвiдоме через пам'ять, мов крiзь мрево: "Крагу║вац ь". Як вони тодi сидiли: парами а чи по тро║? Про вiйну Столiтню вчили а чи про падiння Тро┐? Чи й вони, як ми, на партi iмена сво┐ лишали? А можливо, що по картi короля свого шукали?..) I сказав йому повчально: "Географiю завжди треба, сину, добре знати: вчення - свiт, невчення - тьма". Посмiхнувся вiн скептично, гумку пожував: "Зажди. То колись, у вашi роки... Зараз бiлих плям нема. Взяв собi квиток у касi, i лети, а хочеш: ┐дь". Я постукав пальцем строго: "Слухай, хлопче, i мовчи. (Боже, як йому, напевне, я повчаннями набрид!) А. iсторiю,- натиснув,- особливо, сину, вчи". Що ж,- зiтхнув,- ти завше правий: роки, досвiд i т. iн. Але все ж дозвольте, врештi, вам запитання одне. Тiльки: цур! На цей раз, батьку, йде розмова двох мужчин. Я уже давно дорослий. Ти прогавив десь мене". До паска потягся звично... i вiд подиву осiв: Вперше я помiтив раптом, що ми зростом нарiвнi. Господи, коли ж це сталось? Певне, й справдi я ослiп: вiн уже дорослий зовсiм! Хто ж простить мене менi?! "Слухаю,- сказав я хрипло.- Викладай усе як ║". "Треба знать усе, ти кажеш. А задумайсь-но на мент: от iсторiя, скажiмо. Що вона менi да║? Ну, було щось. Ну, минуло. А життя ж iде вперед! От розсудимо тверезо: раз було, то вже нема? А коли нема, що з того: сталося воно чи нi? Зараз, тату, космос кличе. Там проблем у мене тьма. Ну, яке ракетi дiло, що було в старовинi?! Чи були троянськi вiйни, чи тих во║н не було б, все одно злетить ракета, бо в мо┐х руках ключi. Ти пробач, що викладаю я свою програму в лоб. I, коли я помиляюсь, доведи, а не кричи". * * * Все довкруг, як мусить бути: входить вечiр, мерхне даль. Зiйде сонце. Зайде сонце. А затим настане нiч. Як банально! Як прекрасно все округлено в спiраль гармонiйно: так було вже тисячу тисячорiч. О стрункий свiтопорядок - чергування вiчний плин! Все так мудро у природi: день - за нiччю, нiч - за днем. Батько, роль свою скiнчивши, вiдда║ нащадкам кiн. Все мина║, промина║: день - за нiччю, нiч - за днем. Iдеальний ритм природи: батько вбитий, я - живу. Ах, який свiтопорядок: ну, поплакав - i забудь. О жорстокий ритм природи: вбитi падають в траву! О змi┐на мудрiсть кола: ну, поплакав - i забудь. Що ж ти тягнешся руками до мойого серця, пам'ять? Все ж минуло, все опало, все ж травою поросло! "Може, сину, й не було?" "Може, й не було. А... ти про що?" III "Та... просто згадалось. Стривай, а яке сьогоднi число?" "Ха! - соковите зареготав.- Не iронiзуй, батьку, двадцяте жовтня. Ти ж завтра iменинник". "Хо-го! - вiдгукнувсь я у його стилi.- Все ж хоч одну дату ти таки пам'ята║ш. А ще кажеш: до чого менi та iсторiя!" "Отаким, старий, ти менi подоба║шся... в гуморi". "Ну, ще б пак! Завтра ж я народився. Власне, в нiч з 20 на 21 жовтня 1935 року". "0це точнiсть! Ану, загляньмо в календар: о котрiй там сходило i заходило сонце? В житт║писi великих кожна деталь - на вагу золота",- вiн потягся до календаря, веселий i нахабно юний. "Не треба..." - перепинив я йому руку. Лiниво знизав плечима: "А то чому?" "Там... кров". "Та ти що-о?! - вiдсахнувся од мене ошелешено.- Яка... кров? Де? Нiчого не розумiю". "Зараз поясню, сину... документально: "В нiч з 20 на 21 жовтня 1941 року карателi пiд орудою майора Кенiга вдерлися в мiстечко Крагу║ваць i розстрiляли сiм тисяч чоловiк. Серед них - триста гiмназистiв. ┐х вели на смерть покласно, на чолi з учителями..." "А де цей... Крагу║ваць?" "В Сербi┐. За сорок верст вiд Белграда, сину. А ти кажеш: що менi та географiя". "Ну, до чого ж тут географiя! Не про це зараз... Я просто хочу сказати: це ж випадковий збiг, i то лише в днях. Ти ж народився за шiсть лiт до... цього". "Е, нi, сину, у цьому свiтi - ти ж учив - усе зв'язане: причина - наслiдок, день i нiч, народження й смерть, куля i вказiвний палець. День мого народження, як i нiч смертi Крагу║наця, увiйшли у вiчний колобiг народжень i смертей, ставши клiтинами свiтобудови. Нiщо не зника║ в цьому свiтi, сину. Закон збереження матерi┐ i... пам'ятi. Придивися пильнiше: на мо┐й сорочцi - кров". "Облиш, тату! Це вже... мiстика. Менi страшно, тату". IV "Не бiйся. То Пам'ять ста║ при свiчi. Он тiнi якiсь ворухнулись вночi. I жахом дихнула руда каламуть. I чоботи з ночi, як фатум, iдуть. Нема║ облич. Тiльки вишкiр зубiв. Та усмiх кривий на арiйськiй губi. Стиска║ться коло, як защморг, ривком..." "О, тату! То ж вiтер гуде за вiкном". "Ось Кенiг пiдносить правицю: "Moment!" У компасi стрiлка дзвенить, як стилет. I карта тремтить, як в Освенцiмi плац. I око свинцеве - над Крагу║ваць". "О тату, це просто здалося тобi: То гнуться дерева в осiннiй журбi". Педантичний арi║ць (в пунктуальностi - теж своя грацiя) З чисто прусською точнiстю зводить дiтей iз-за парт. I в колонах по тро║ веде ("Liebe Kinder! * Дистанцiю"). Акуратно, покласно на цвинтар, в сумний листопад. "Iдуть, як до школи. В портфелях - книжки. ___________________ * Любi дiти! (Нiм.)_ Снiданки завбачно поклали батьки. I зошит в клiтинку на перший урок. I вчитель суворо вирiвню║ крок. Над свiжими ямами - глина руда..." "О тату, не треба! То ж лист опада". "Шiсть тисяч сiмсот вже вростають у грунт, А триста... на цвинтар покласно iдуть. Географ, немов на уроцi, сказав: "_А зараз ви бачите гору Триглав". I важко плечем ворухнула гора: "Вбивають людей, та народ не вмира". Iсторик старий повернувсь до дiтей: "А зараз ви Косовим полем йдете. Тут пращурiв наших, обагривши схiд, косив ятаганом султан Баязiд". I важко плечем ворухнула гора: "Вбивають людей, та народ не вмира". "А триста по Сербi┐ мовчки грядуть..." "О тату, то ж гуси у небi пливуть". "Зiрвавши мости, як бинти iз грудей, мета║ться Тиса: "Куди ж ви... дiтей, Куди ж ведете ви невинних дiтей?" ...Невинних дiтей?! Комендант Яновського табору (це недалеко, у Львовi, сину) штурмфюрер Густав Вiльгауз у спортивному азартi стрiляв iз автомата з балкона канцелярi┐ у в'язнiв, що працювали в майстернях, потiм передавав автомат сво┐й дружинi, i вона теж стрiляла. Iнколи, аби потiшити дев'ятирiчну доньку, Вiльгауз примушував пiдкидати в повiтря 2-4-рiчних дiтей i стрiляв у них. Донечка плескала в долоньки (боже, яка невиннiсть!) i кричала: "Тату, ще, тату, ще!" - i вiн стрiляв. Вiдтодi, сину, коли я бачу на фресках Софi┐ бiлокрилих янголят, менi хочеться запитати ┐х: "Ви часом... не з Янковського табору?" Зiрвавши мости, як бинти iз грудей, мета║ться Тиса: "Куди ж ви... дiтей?!" ...Фiнал наближа║ рокована грань. На каски росою спада║ туман. I в цьому фiналi, як лiтера