вiдчужений. Далеко ми проникнемо! Наш вiк - такий напружений! О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, а буде ж жить родиною братерською, ║диною. А буде ж чисте в прагненнях, не зле, не однобiчне║, подiльчиве в досягненнях, на доброту зустрiчне║. Ми далi й далi ринемо, всмiхаючись майбутньому. Шляхи до зiр - розчинено руками всемогутнiми! Тво┐ крилатi обрi┐, о Земле наша добрая, перлино волошковая, росино свiтанковая. Як в небо ми вклиня║мось - це значить: Землю любимо. Ми людству поклоня║мось, iз ним зв'язку не згубимо. Вже борозни прооранi у простори космiчнi┐. Мчимо у далi зорянi - сини доби велично┐. О Земле, наше золото! Ще людство в нас розколото, а буде ж жить родиною прекрасною, ║диною. 1966 О ПАННО IННО... О панно Iнно, панно Iнно! Я - сам. Вiкно. Снiги... Сестру я Вашу так любив - Дитинно, злотоцiнно. Любив? - Давно. Цвiли луги... О люба Iнно, нiжна Iнно, Любовi усмiх квiтне раз - ще й тлiнно. Снiги, снiги, снiги... Я Вашi очi пам'ятаю, Як музику, як спiв. Зимовий вечiр. Тиша. Ми. Я Вам чужий - я знаю. А хтось кричить: ти рiдну стрiв! I раптом - небо... шепiт гаю... О нi, то очi Вашi.- Я ридаю. Сестра чи Ви? - Любив... 1915 ПОХОРОН ДРУГА Вже сумно вечiр колiр свiй мiняв з багряного на сизо-фiалковий. Я синiй снiг од хати вiдкидав i зупинився... Синiй, оркестровий долинув плач до мене. Плакав вiн, аж захлинався на сухiм морозi: то припадав зеленим до ялин, що зверху червонiли при дорозi, то глухо десь одлунював в саду. I вiд луни в повiтрi оддавало, немов, на тон не строючись в ладу, там тисячi оркестрiв разом грало, мiшаючи мотиви... Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'║, замулю║ться мулом, порохом береться, землi сирiй всього себе переда║. Над ким тi сурми плакали? Чого тарiлки дзвякали? I барабан як в груди бив - хто вiк свiй одробив? ...Потуав багряний колiр. Водяно-зелена свiтилась хмара. Мутно свiт стояв - немов вiн був просвiчений з рентгена... I я зiрвався i побiг! Такий, такий же вечiр був тому й два роки, як з другом я прощався. Кiнь баский подаленiв тодi i зник... I строки минули - вдарила вiйна. I друг подав про себе вiстку: вся ж кра┐на гордилась ним, який, немов той плуг, в'оравсь у ворога! I кров змi┐на круг нього по колiна пiднялась... Та друг мiй, Ярослав, ще й пiсля того не раз був на устах усiх. Велась жорстока боротьба за Харкiв. Строго його оточували нашi. Все ж нерiвнi були сили, й Ярославу прийшлося битись в загравах пожеж всю нiч проти восьми. Ще бiльшу славу вiн заслужив собi, як врятував людей, що ┐х збирались саме вiшать фашисти. З вiйськом вiн одвоював село, та й сам погинув... Злiшать, злiшать мене ця смерть навча║! Вранцi я по радiо про тебе, о мiй друже, почув - i враз в очах мо┐х твоя труна заколихалась... Дуже, дуже хотiв би я тебе - хоча б в трунi, хоч мертвого побачить! Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься... ...I хитався передо мною катафалк, як в снi. Процесiю догнавши, я вглядався у гроб закритий, хоч i добре знав, що Ярослав не тут: його ховають без мене... там... на фронтi! Й заридав оркестр iзнов. Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься, усе в новi на свiтi форми переходить. I дивно! Сурми грають, вiйськовi йдуть в процесi┐, а я (нiяк подво║ностi не позбавлюсь!) дивлюсь, як бурякова течiя зника на заходi... I не цiкавлюсь - Над ким цi сурми плакали? Чого тарiлки дзвякали? I барабан як в груди бив - хто вiк свiй одробив? Та хто ж - хiба потрiбно тут питать? В трунi цiй во┐н - значить, той, хто волю, кра┐ни волю боронив! Свiтать вiд нас же стало на весь свiт. По полю такого розцвiло було квiток - братерства й дружби... вже зоря слов'янства й на Захiд сяяла!.. I ось - не в строк знялось виття фашистського поганства. Шарпнуло кiгтями - i без остач усiх нас зачепило... Сумно грають в оркестрi,а менi зда║ться: плач це з Укра┐ни... Сурми хай ридають! Хай розговорять горе удови i матерi, що йдуть за гробом, тужать i плачуть - руки простягають... Ви! триклятi гiтлерiвцi! Не подужать все 'дно вам нас нiколи! Так за що ж ви мучите народ безвинний? Може, од нас ви вищi? благороднiш? Лож! Собацi благородство не поможе,- тим бiльше вовку. ...Мов на лапах вовк - на заходi ощирилася туча. Упали сумерки. Оркестр замовк, i стало тихо... Рота Всевобуча назустрiч нам пройшла. Повезли он бiлизну в госпiталь на санях. Дiти з собакою пробiгли. В хриплий тон завод загув i стих. Взяло темнiти. I мiсто на очах мiнилось. Снiг на вулицi одсвiчував фосфором. Вiд лiхтаря процесi┐ все бiг вперед промiнчик... Сум мене налiг - i реквi║м душа спiвала хором. Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'║, замулю║ться мулом, порохом береться, землi сирiй всього себе переда║. Усе в новi на свiтi форми переходить, перебува║ в тьмi - й на сонцi, як в раю. Iз краю в край людина свiт весь перебродить, щоб цiлу вiчнiсть знов одлежувать свою. I кожен день, i кожную ясну годину розторгу║ться й закрива║ться земля. I перемелю║ вона в зубах людину, як випадковая iз хаосу змiя. Та нi, життя трима║ строгу послiдовнiсть, i що зда║ться хаосом - ║ тонкий лад. В iсторiю поглянь: до боротьби готовнiсть одсвiчу║ тобi од всiх ┐┐ свiчад. Готовнiсть стать на битву за свою свободу народам гнобленим й безправному рабу. В безсмертя не увiйдеш, як не знайдеш броду, щоб перебрести через правди боротьбу. И сама земля - не ║ змiя, а рiдна мати, яка тебе всякчас i носить, i глядить... Законiв боротьби нiкому не зламати, закони материнства не перемiнить. I те, що в свiтi рух iде стрибком, не плавко, говорить нам: Iди! лиш наша вiрна путь! П'║ш кров, фашистськая ти, гiтлерiвська п'явко! Ще буде - не турбуйсь! - води тобi не подадуть! I здохнеш без води. Народ твiй зостанеться, який, як сам не раб, прокинеться ж до боротьби. Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься, до свiтло┐ iде народолюбно┐ доби. Тобi в крадiжечках - як злодiю ведеться. Та попадешся ж ти, обскубана, як птах. Усе мiня║ться, вилiплю║ться, мнеться, мов глина творчая у скульптора в руках. А скульптор - сам народ, який сто┐ть, не гнеться, хоч ти його й спiшиш рабом сво┐м зробить. Усе пiдводиться, вста║, росте й смi║ться, i мертвому тобi - живих нас не убить. ...Оркестр заграв. В заулочок якийсь процесiя вся наша повернула - i блиснули огнi заводу... Ввись зробилось якось вище: свiтлi дула прожекторiв урiзались аж ген у вишину - й пересуватись стали... Обапол, наче китицi знамен, з заснiжених ялин униз звисали обривки глицi... Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'║, замулю║ться мулом, порохом береться, а потiм знов зеленим з-пiд землi вста║. А! Та ось уже й кладовище. Спинили коней. Нiжно взяли труну на руки. (Мов драже - посипалась крупа з дерев i снiжно скотилася iз вiка). Взяв i я труну пiддержувать плечем. Несли ми, а нас все обганяли (бо ж життя спiшило) - хто з вiрьовками важкими, хто з заступом. I кожен угрузав в снiгу,- як грузли й ми. Все ж темнотою дiйшли ми якось мiж хрестами. Брав мороз на нiч. Ми з ношею святою добралися до ями й, знявши з плеч труну, поставили ┐┐ на глину, що од кра┐в була. - Червоний меч! - тут виступив промовець,- всю кра┐ну боронить од фашиста! (Ближнiй гай враз зашумiв. Упала з криком жiнка: - Труну одкрийте!.. Синку, ручку дай! О, що зробила вам моя дитинка? ...I друга вслiд зайшлась - та не плачем, а реготом ридання: - Ой проснися, Степаночку, проснись!) - Оцим мечем! - промовець знов,- повинна одсiктися тевтона голова! На бiй ста║ вся наша технiка, живi┐ сили. Нам партизан он руку пода║ iз Югославi┐! Вже задзвонили повстанцi на розбiр свячених тих ножiв у Польщi! Бачка, Закарпаття кипить!.. Народу гнiв нiяк не стих i в Чехi┐! Там розлетiвся в шмаття вже не один тиран... Братове! Жить в вiках той житиме, хто Батькiвщину обороняв!- Промовець стих на мить, на гроб вказав i мовив: - За Вкра┐ну замучено Степана... що й не взнать. I от - привезено його додому. (При цих словах знов почали ридать дружина й мати. В мороцi нiчному стояли ми як тiнi. Мовчазний мороз нам душу пропiкав!) - Геро┐ не знають страху! Подвиг ┐х ясний нас заклика: На ворога! До збро┐! ...Тут гримнув залп. Зчинилося таке, мов буря всiх крилом сво┐м торкнула. I плач, i крик, i стогiн!.. I важке щось попливло у землю... I ковтнула його могила. Й сипать почали на нього груддя. И глухо стугонiла труна. I крики змiшанi були з риданнями оркестру. Лиш яснiла у небi зiрка... А сурми сумно плакали. Тарiлки дзвiнко дзвякали. I барабан як в груди бив: ти славно вiк свiй одробив. ...Й виплакався ж я! Не знаю: як i з ким я повертався. Фосфором блискотiла вся земля... I реквi║м в душi мо┐й спiвався: Усе мiня║ться, оновлю║ться, рветься, у ранах кров'ю сходить, з туги в груди б'║, замулю║ться мулом, порохом береться, а потiм знов зеленим з-пiд землi вста║. I як вернувсь додому я: в дворi в снiгу стирчала ще моя лопата. I прегiрка була темнотна тиша. Лиш вгорi зеленкувата блищала зiрка... Блищи, свiти i сяй! Ми дiждемось, як заступом сво┐м в тiсну могилу всiх звiрiв закопа║мо! Ось-ось ┐х перекинем силу... Усе пiдводиться, вста║, росте й смi║ться. Ми битись будемо, бо ми живi! I мститись ворогу не перестанем! Аж поки на фашистськiй головi ногою ми не станем. Хоча i тяжко нам, хоча й болючi жертви - ми не дамо себе врагам пожерти! Я нi до кого в хатi не озвавсь: на тверду постiль кинувсь, щоб заснути. ...I катафалк ув очах колихавсь,- i було чути - Усе пiдводиться, вста║, росте й смi║ться. I було чути - Усе в новi на свiтi форми переходить. i мертвому тобi - живих нас не убить. I наче вже Степан устав i ходить, i Ярослав iз ним. Весна! Блакить! У поле трактори iдуть. I в'║ться спiвучий жайворон. I молоде iз-за гори на конях поколiння летить сюди. I той, хто ┐х веде, говорить: - Вашого умiння од вас ми позича║мо тепер - бороти ворога! Стражданням, горем болiв народ. Але народ не вмер - фашистiв ми поборемо, поборем!- I наче всi, напившися води, що винесла ┐м мати Ярослава й Степана мати, знов сво┐ ряди зiмкнули й полетiли в бiй. I слава ┐х супроводила - вгорi, вгорi аеропланами... Та тут зненацька збудився я. Ой темно ж! Нiч. В старi, в тонкi┐ стiни стукала хижацька рука сухого снiговiя. Снiг по шибцi шарудiв... О що це? Де я? I раптом все згадав. I вже не мiг склепити вiй. Могутняя iдея свободи й справедливостi життя мене пiднесла, як в руках дитя,- i стало видно все, мов на долонi. Ще будем жити ми - i ти i я! Ще пов'║мось як плющ по тiй колонi. Мiста ще вiдбуду║м, ще сади посадимо, пiднiмем особовiсть. Так згинь же, дух фашистсько┐ орди! Iзгинь i не плямуй людини совiсть! Чого ти став, проклятий, на путi? До чого сатанинськая арена знущань тво┐х? Ти ж мертвий у життi! Ти ж мертвий! I моторошно в темнотi, буран завив, як та сирена... Послухавши хвилину, знов я лiг. I так схотiлось до Днiпра-Славути! Зашарудiв по шибцi снiг... I було чути - як сурми там десь плакали, тарiлки тихо дзвякали, i барабан все глухо бив: - Ти славно - вiк - одробив... 1942 РОНДЕЛI I Iду з роботи я, з завода манiфестацiю стрiчать. В квiтках всi улицi кричать: нехай, нехай живе свобода! Смi║ться сонце з небозвода, кудись хмарки на конях мчать. Iду з роботи я, з завода манiфестацiю стрiчать. Яка весна! Яка природа! У серцi променi звучать... - Голоту й землю повiнчать! тодi лиш буде вiчна згода. Iду з роботи я, з завода. II Мобiлiзуються тополi пiд хмарним вiтром на горi... Уже давно ми на порi, давно всiх кличемо: до волi! До волi: бiднi, босi й голi! не час сидiти у норi! Мобiлiзуються тополi пiд хмарним вiтром на горi... Гукнем же в свiт про нашi болi! Щоб од планети й до зорi - почули скрiзь пролетарi, за що ми б'║мся тут у полi! Мобiлiзуються тополi! 1920 РОЗКАЖИ, РОЗКАЖИ МЕНI, ПОЛЕ... Розкажи, розкажи менi, поле: Чого рiдко ростуть колосочки? - Ой дощiв менi б треба, дощiв, а не поту, Бо той пiт прилипа до брудно┐ сорочки, Як плугатар кiнча║ роботу. Розкажiть, розкажiть менi, хмари: Ви чого це тiка║те далi? - Та хiба ми, нещаснi та стомленi, зна║м? Он вiтри там женуться, кричать: "Ей ви,кралi! Почекайте, бо ми вас коха║м". Розкажи, розкажи менi, поле: Що ж тепер нам з тобою робити? - Ех, хiба це уперше! Така моя доля. Хоч кукiль та волошки я буду родити - Все ж плугатарю ║ щось iз поля. 1911 СКОРБНА МАТИ Пам'ятi мо║┐ матерi I Проходила по полю Обнiжками, межами. Бiль серце опромiнив Блискучими пожалiй. Поглянула - скрiзь тихо. Чийсь труп в житах чорнiв... Спросоння колосочки: Ой радуйся, Марi║! Спросоння колосочки: Побудь, побудь iз нами! Спинилась Божа Мати, Заплакала сльозами. Не мiсяць, i не зорi, I днiти мов не днiло. Як страшно!.. людське серце До краю обiднiло. II Проходила по полю - Зелене зеленi║... Назустрiч Учнi Сипа: Возрадуйся, Марi║! Возрадуйся, Марi║: Шука║мо Iсуса. Скажи, як нам простiше Пройти до Еммауса? Звела Марiя руки, Безкровнi, як лiле┐: Пе до Юде┐ шлях вам, Вертайте й з Галiле┐. Iдiте на Вкра┐ну, Заходьте в кожну хату - Ачей вам там покажуть Хоч тiнь Його розп'яту. III Проходила по полю. В могилах поле мрi║ - Назустрiч вiтер вi║ - Христос воскрес, Марi║! Христос воскрес? - не чула, Не вiдаю, не знаю. Не буть нiколи раю У цiм кривавiм краю. Христос воскрес, Марi║! Ми - квiти звiробою, Iз кронi тут юрбою Зросли на полi бою. Мовчать далекi села. В могилах поле мрi║. А квiтка лебедi║: О згляпьсь хоч ти, Марi║! IV Проходила по полю... - I цiй кра┐нi вмерти? - Де Вiн родився вдруге,- Яку любив до смертi? Поглянула - скрiзь тихо. Буя║ дике жито. - За що тебе розп'ято? За що тебе убито? Не витримала суму, Не витримала муки,- Упала на обнiжок, Хрестом розп'явши руки!.. Над Нею колосочки "Ой радуйся!" -шептали. А янголи на небi - Не чули i не знали. 1918 СВIТАк... Свiта║... Так тихо, так любо, так нiжно у полi. Мов свiчi погаслi в клубках фiмiаму, В туман нагорнувшись, далекi тополi В душi вигравають мiнорную гаму. Свiта║ поволi... Так тихо, так любо, так нiжно у полi. Свiта║... Все спить ще: i поле, i зорi безсилi, Лиш птах десь озвався спросоння лiниво, Та пень обгорiлий, мов пiп на могилi, "Безсмертний, помилуй!" - кричить мовчазливо. Виднi║ щохвилi. Все спить ще: i поле, i зорi безсилi Свiта║... Промiннями схiд ранить, нiч, мов мечамi┐. Хмарки золотi поспiшають. на битву. Безмовнi тумани тремтять над полямн. I з ними стаю я на ранню молитву: О зглянься над нами! За що нас ти раниш у серце мечами? 1914-1916 УПАВ ЖЕ ВIН... Як упав же вiн з коня та й на бiлий снiг. - Слава! Слава! - докотилось i лягло до нiг. Ще ж як руку притулив к серцю iк свому. Рад би ще вiн раз побачить отаку зиму. Гей, рубали ворогiв та по всiх фронтах! З криком сiв на груди ворон, чорний ворон-птах. Вдарив революцьонер - захитався свiт! Як вмирав у чистiм полi - слав усiм привiт. 1918 ВЕСНА (З БАРАТИНСЬКОГО) Весна, весна! Яка блакить, який кругом прозор! Садками ходить брунькоцвiт, а в небi - злотозор. Весна, весна! Який там гон на крилах вiтерка? - то в вишинi бiжить, зника хмар-хмарова рiка. Шумлять згори шум-пiнярi; рiка сво┐м хребтом несе торжественно вперед веселий, скреслий лом. Ще синiй лiс не взеленiв, але квiток прорiст уже пiдняв i розрiзнив торiшнiй длеглий лист. А там в високiй глибинi, де тоне топь ясна, перловий жайворон топить: хмар-хмарова весна! 1921 ВЕСНА Пам'ятi сестри Наталки_ Чом мертвi по плачуть, не стогнуть - може б, скаргу почув я вiд тебе хоч раз! Пiд бiлим сiюм твоя могила i в нiй ти з осенi лежиш. Устану - думала - води внесу, пiду на буряки - по нолю - i заспiваю, братики, й наплачуся уволю... Брунчать бруньки над водою, водою, йде весна зеленою ходою! Не женiть потокiв, вiтри, не будiть мо║┐ сестри! В не┐ ж руки вже розпались, засмiялися уста. Ой як тепло! Ой як душно! Ой як хочеться устать! [1923] ВИ ЗНАкТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ Ви зна║те, як липа шелестить У мiсячнi веснянi ночi? - Кохана спить, кохана спить, Пiди збуди, цiлуй ┐й очi, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Ви зна║те, як сплять старi га┐? - Вони все бачать крiзь тумани. Ось мiсяць, зорi, солов'┐... "Я твiй",десь чують дiдугани. А солов'┐!.. Та ви вже зна║те, як сплять га┐! 1911 Я КЛИЧУ ТЕБЕ... Той сад, i нiч, i зорi - де вони тепер? Згадай, як весна цвiла, зi мною ти рада йшла. А в серцi - мов крик... А серце розривалось, бiдне, прощалось з тобою навiк. Ти ┐деш в далекий край... прощай, люба, прощай! Ой строгий життя закон: востанн║ глянь з вiкон,- я кличу тебе весь час, життя ось розлучить нас! Як гарно було нам! Та я... я знову сам. [1965] Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я ║сть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Щоб жить - нi в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всi кайдани розiрву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Тевтонi║! Мене ти пожирала, як вiшала мо┐х дочок, синiв i як залiзо, хлiб та вугiль крала... О, як твiй дух осатанiв! Ти думала - тобою весь з'┐даюсь? - та, подавившись, пада║ш в трiву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я ║сть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Сини мо┐, червонi укра┐нцi, я буду вас за подвиг прославлять,- iдiть батькам на допомогу й жiнцi, дiтей спiшiте визволять! Па укра┐нських нивах, на росiйських, па бiлоруських - я прошу, молю! - вбивайте ворогiв, злодюг злодiйських, вбивайте без жалю! Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь, гляджу ┐х, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Iз ран - нове життя заколоситься, що з нього свiт весь буде подивлять, яка земля! яко зерно! росиця! - Ну як же не сiять? I я сiяю, крильми розгортаюсь, сво┐х орлiв скликаю, кличу, зву... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Ще буде: неба чисто┐ блакитi, добробут в нас пiднiметься, як ртуть, заблискотять косарки в житi, заводи загудуть... I я життям багатим розсвiтаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову... Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. Я ║сть народ, якого Правди сила нiким звойована ще не була. Яка бiда мене, яка чума косила! - а сила знову розцвiла. Фашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобi ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 1943 р. 16 вересня. Кремлiвська лiкарня. ЯК ДУБ IЗ ВIТРОВIкМ БИВСЯ Не одно уже столiття Дуб стояв, простерши вiття,- весь в корi, як у бронi, труднi роки, ночi й днi... Знав одне лиш добре дiло. Листя дихало й радiло, Дуб добрячим обростав - доки й сам, як витязь, став. Батьком був вiн Клену й Глоду. Всiм давав вiн прохолоду. Кожен знав: хай грiм гримить - Дуб од бурi захистить. Ось минуло ще столiття... Розгулялось лихолiття: з пiвночi, з-пiд бiлих вiй хижо глянув Вiтровiй. Глянув, станув, розiгнався, Дуб зелений захитався, вiттям вiн загомонiв: - Стережись! Вста║ мiй гнiв! Ми ж нi в чiм тобi не виннi. Ми - в землi, в сво┐м корiннi!!! - ...Та iде на Дуба в бiй розбишака Вiтровiй. - Не шматуй красу зелену! Я - захисник В'язу й Клену. Ти на нас не налiтай! - пропадом ти иропадай! Вiтер слухати не хоче - Дуба рве, свистить, регоче. Густо Гусiнь налiза - дума║, що Дуб - лоза. Ну, а Дуб сто┐ть, не гнеться, силi Вiтру не да║ться. Тiльки вiттям стрепене - Гусiнь з нього вниз сипне... Знов тут Вiтер налiта║, листя на льоту хвата║. - Падай,каже,- на рiллю, а то Шашiль я нашлю! Гульк! - i справдi Шашiль лiзе, аж кругом все стало сизе. Дуб тут голос пода║: - Дятлику! А де ти ║? Дятел враз себе явля║, стовбур дуба оббiга║, в Шашiль дзьобом стук та стук - й Вiтер знову мов без рук. - Ну що, взяв? - тут Дуб до Вiтра.- Сила ти нечиста й хитра. Ти все ждеш на смерть мою? Я ж ось, бач, живий стою! Ох же Вiтру i досадно! Закружляв вiн листопадне, та не вдержавсь па нозi й опинився у грязi. Дуб трясеться, Дуб регоче: - Що твоя ще милiсть хоче? У грязюцi одпочить? Так зима вже он спiшить! Вiтер мовчки тут пiдвiвся, кашлянув та й подавився. Дуб iз нього засмiявсь: - Ну так як - навоювавсь? Насилав на мене Шашiль,- а в самого в тебе кашель, насилав на мене жах,- сам же ледве на ногах. Зуби в тебе випадають, очi й брови вицвiтають, хочеш крикнуть: "Йде зима!" - а вже й голосу нема. Ех ти, Вiтре-Вiтровiю, сам собi зламав ти шию. Отепер iди та й плач вiд самiсiньких невдач. Так промовив Дуб могутнiй - i про день свiй про майбутнiй взяв вiн думати-гадать, та ще й вiтами гойдать. 1943 ЗА ВСIХ СКАЖУ... За всiх скажу, за всiх переболiю, я кожен час на звiт iду, на суд. Глибинами не втану, не змiлiю, верхiв'ями розкрилено росту. Нiколи так душа ще не мужала! Нiколи так ще дух не безумiв! О дух ясний - без яду i без жала - давно ти снив? - а вже сучасний дiй всього мене обняв, здавив, напружив, i я встаю, нову вдихаю мiць. Не мрiю, нi, повiки я розмружив - iронiя i гордiсть на лицi, iронiя... Товариство, яке менi дiло, чи я перший поет, чи останнiй? Надiвайте корони i йдiть, отверзайте уста... Товариство, яке менi дiло, чи я пiзнiй предтеча, чи раннiй? Удавайте пророкiв i йдiть, отверзайте уста... Там за мною, за мною, за мною я не знаю, там скiльки iде! Перед мене твердою ходою наступаючий день. Там за мною, за мною, за мною i вiд плуга й вiд трудних станкiв. Перед мене щасливе║ море, море голiв... Ну куди ж я пiду пiсля цього, ну куди ж я оглянусь на вас, коли сонце пронизу║ розум, сонце уста? Я дiйшов свого зросту i сили, я побачив ясне в далинi. Товариство, яке менi дiло, чи я перший, чи нi? 1922 ЗОЛОТИЙ ГОМIН Над Ки║вом - золотий гомiн, I голуби, i сонце! Внизу - Днiпро торка║ струни... Предки. Предки встали з могил; Пiшли по мiсту. Дродки жертви сонцю приносять - I того золотий гомiн. Ах той гомiн!.. За ним по чути, що друг твiй каже, Вiд нього грози, пролiтаючи над мiстом, плачуть,- Бо ┐х не помiчають. Гомiн золотий! Уночi, Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле, Розчини вiкно, послухай: Слухай: Десь в небi плинуть рiки, Потужнi рiки дзвону Лаври i Софi┐!.. Човни золотi┐ Iз сиво┐-сиво┐ Давнини причалюють. Човни золотi┐. ...З хрестом, Опромiнений, Ласкою Божою в серце зрапешп┐ Виходить Андрiй Первозванний. Ступа║ на гори: Благословеннi будьте, гори, i ти, рiко мутная! I засмiялись гори, Зазеленiли... I рiка мутная сповнилася сонця i блакитi - Торкнула струни... Уночi, Як Чумацький Шлях срiблисту куряву простеле, Вийди на Днiпро! ...Над Сивоусим небесними ланами Бог проходить, Бог засiва║. Падають Зерна Кришталево┐ музики. З глибин Вiчностi падають зерна В душу. I там, у храмi душi, Над яким у недосяжнiй високостi в'ються голуби-молитви, Там, У повнозгучнiм храмi акордами розцвiтають, Натхненними, як очi предкiв! Вiн був мов жрець, сп'янiлий вiд молитви,- Наш Ки┐в,- Який моливсь за всю Вкра┐ну - Прекрасний Ки┐в. - буря! Стихiйно очi вiн розкрив - I всi смiються, як вино... - блиск! - жах! Розвивши яснi короговки (I всi смiються як вино), Вогнем схопився Ки┐в У творчiй високостi! здрастуй! здрастуй! - сиплеться з очей. Тисячi очей... Раптом тиша: хтось говорить. слава! - з тисячi грудей. I над всiм цим в сяйвi сонця голуби. слава! - з тисячi грудей. Голуби. То Укра┐ну За всi роки неслави благословляв хрестом Опромiнений, Ласкою Божою и серце зранений Андрiй Первозванний. I засмiялись гори, Зазеленiли... Але ж два чорних гроба. Один свiтлий. I навкруг Калiки. Повзають, гугнявять, руки простягають (О, якi скорченi пальцi!) - Дайте ┐м, дайте! псти ┐м дайте - хай звiря в собi не плекають, - дайте. Повзають, гугпявять, сонце проклинають, Сонце i Христа! Проходять: бiднi, багатi, гордi, молодi, закохапi в хмари й музику - Проходять: Чорний птах - у нього очi-пазурi! - Чорний птах iз гпiiлих закуткiв душi, Iз поля бою прилетiв. Кряче. У золотому гомонi над Ки║вом, Над всi║ю Вкра┐ною - Кряче. О, бездугпппй пташе! Чи це по ти розп'яття душi людсько┐ Столiття довбав? Столiття довбав? Столiття. Чи не ти виймав живим очi, Iз серця вiру? Iз серця вiру. Чого ж тобi тепер треба В години радостi i смiху? Чого я; тобi треба тепер, о бездушний пташе? - Говори ! Чорпокрилля па голуби й сонце - Чорнокрилля, - Брате мiй, пам'ята║ш днi весни на свiтанню волi? З тобою обнявшись ходили ми по братнiх стежках, Славили сонце! А у всiх тодi (навiть у травники) смiялись сльози... - Не пам'ятаю. Одiйди. - Любий мiй, чом ти не смi║шся, чом не радi║ш? Цо ж я, твiй брат, до тобо по-рiдному промовляю,- Пепже ж ти по впiзнав? - Вiдступись! Уб'ю! Чорпий птах, Чорний птах кряче. I навкруг Калiки. В години радостi i смiху Хто ┐х поставив па колiна? Хто простягнуть сказав ┐м руку, Який безумний бог - в години радостi i смiху? Предки з жахом одвернулись. виростом! - сказали тополi. бризнем пiснями! - сказали квiти. розiлл║мось! - сказав Днiпро. Тополi, квiти i Днiпро. Дзвенить, дзвенить, дзвонить I б'║ться на шматки... - Чи то не золотi джерела скресають пiд землею? Лелi║, вi║, ласкавi║, Тремтить, пепаче сон... - Чи то не самоцвiти ростуть в глибинах гiр? виростем! - сказали. розiлл║мось! - Днiпро. Зоряного ранку припади вухом до землi - ...iдуть. То десь iз сол i хуторцiв iдуть до Ки║ва - Шляхами, стежками, обнiжками. I б'ються в ┐х серця у такт - iдуть! iдуть! - Дзвонять немов сонця у такт - iдуть! iдуть! - Там над шляхами, стежками, обнiжками. Iдуть! I всi смiються як вино: I всi спiвають як вино: Я - дужий народ, Я молодий! Вслухався я в твiй гомiн золотий - I от почув. Дивись я в тво┐ очi - I от побачив. Гори камiння, нi,о на груди мо┐ навалили, Я так легенько скинув - Мов пух... Я - невгасимий Огонь Прекрасний, Одвiчин й Дух. Вiтай же нас ти з сонцем, голубами. Я дужий народ! - з сонцем, голубами. Вiтай нас рiдними пiснями! Я - молодий! Молодий! 1917 АРФАМИ, АРФАМИ... Арфами, арфами - золотими, голосними обiзвалися га┐ Самодзвонними: Йде весна Запашна, Квiтами-перлами Закосичена. Думами, думами - наче море кораблями, переповнилась блакить Нiжнотонними: Буде бiй Вогневий! Смiх буде, плач буде Перламутровий... Стану я, гляну я - скрiзь поточки як дзвiночки, жайворон як золотий З переливами: Йде весна Запашна, Квiтами-перлами Закосичена. Любая, милая,- чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай. Там за нивами: Ой одкрий Колос вiй! Смiх буде, плач буде Перламутровий... 1914 * * * До кого говорить? Блок у могилi. Горький мовчить. Рабiндранате-голубе! З далеко┐ Бенгалi┐ прилинь до мене на Вкра┐ну, Я задихаюся, я гину. Я покажу такi┐ речi в однокласовiй ворожнечi, Я покажу всю фальш, всю цвiль партiйно-борчих породiль. А братнi зуби? Дружнiй зиск? Гнучка полiтика, як вiск. Коли б були це генерали, ми б знали, що робить. А в гiм то й рiч, що це кати однокласовi┐... Рабiндранате-голубе, та де ж той серп нам, молот i лани? Рабiндранате-голубе, од досто║вщини звiльни! До кого говорить? Блок у могилi. Горький мовчить. * * * Гей, вдарте в струни, кобзарi, Натхнiть серця пiснями! Вкра┐нськi прапори вгорi - Мов сонце над степами... Гей, рясно всипте цвiтом шлях, У дзвони задзвонiте! Вкра┐нське вiйсько на полях Йде, славою повите. Дзвенять слова мов у срiблi Братерськi┐, веселi. А десь на морi кораблi Розбилися об скелi... Земля схотiла жити знов - Шумлять потужно рiки. Благословiть ви чесну кров, Хвала борцям навiки! Хвала борцям, що на зорi Лягли в холоднi ями. Гей, вдарте в струни, кобзарi, Натхнiть серця пiснями! * * * Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв? Хто у тво║ серце нiж загородив? Виростали дiти в хатi, як в гаю, Без ясного сонця в рiдному краю. Накипiла злоба, сповнились серця - Гей, курки спустили в матiр i отця! Хто ж це так iз тебе насмiяться смiв? Хто у тво║ серце нiж загородив? Засiвали поле потом i слiзьми. Не родило жито - що хоч, те й вiзьми. Тож сокири брали, щоб в кровi погрiть, I йшли брат на брата однiмать, дiлить... Хто ж тобi зготовив цей кривавий час? Хто ж так люто кинув па поталу нас? I сказали людям: ми вас поведем! Рушимо з ножами у наш край-едем. I взялися кров'ю поле i га┐, Бо рубались, бились рiднi┐, сво┐. Хто ж тобi зготовив цей кривавий час? Хто ж так люто кинув на поталу нас? I сказали люде; годi нас дурить! Будем ще й на волi у кайданах гнить: Ждали ми героя, а став свинопас,- Хто ж так люто кинув на поталу нас? 1918 * * * Укра┐но моя, моя люба Вкра┐но, Чим я втiшу тебе, чим тебе заспокою? - Чи про те розкажу, як тебе я люблю, А чи пiснею горе тво║ я присплю, Чи слiзьми розiллюсь, мов сирiтська дитина, -- Чим тебе заспокою я - бiдна людина,- Скажи, моя люба Вкра┐но, Вкра┐но моя! * * * Я сказав тобi лиш слово - Вколо ж шум який пiднявся: В небi сонце задзвенiло, Гай далекий засмiявся. Подививсь я в тво┐ очi. Стиснув руку в любiй муцi. Бiлi гуси ген за ставом Розлетiлися по луцi... Заглянув я в твою душу. До серденька притулився. Бачу - вишнi розцвiтають. Чую - тихий спiв полився. Ах, це десь весна танцю║, Розтопивши бiлу кригу! - Переповнений любов'ю, Я одкрив кохання книгу. [1913-1914] ============================================================== Юрiй Федькович РУСЬ По "Mignon" Гете Ци зна║ш, де кра┐на тая мила, Де явiр рiс i де калина цвила, Де Днiстер грав, де Галич иечалi║, Де руський край, де руське серце млi║? Ци зна║ш де, ци зна║ш, моя доле? - Туда, туда пiду з тобов, соколе. Ци зна║ш, де там Левова палата, А в ┐й мурах вибивана кiмната, Де образи по стiнах золоченi. "Де Лев наш, де?" - питають, засмученi. Ци зна║ш де, ци зна║ш, моя доле? - Туда, туда пiду з тобов, соколе. Ци зна║ш, де тi синi нашi гори, Де Черемшу де буйного iзвори, Де рутин цвiт з барвiнком зеленi║, Де божий дух на землю з неба вi║? Ци зна║ш де, ци зна║ш, моя доле? - Туда, туда пiдемо, мiй соколе. ШЕЛЬВАХ Ой та нiкому так, нiкому, Та як жовняру молодому у кабатинцi, у ремiнню Ходити шельвах по камiнню, Ой та по зимнiм, зимнесенькiм У кабатиню тонесенькiм. Ой ходить шельвах по морозi, А камiнь трiснув на пiдлозi; Ой камiнь трiснув, жовняр свиснув, До себе цiпко гвер притиснув, Та й бiлi руки ломле, грi║, Що аж му серце в грудях млi║... Ой серце мо║ крем'яно║, Чому не трiснеш й ти надво║? Укрився мiсяць зороньками, Заплакав жовняр сльозоньками; Заплакав жовняр синi очi, А пiд ногами снiг скрегоче. А жовняр ноги пiдойма║, До мiсяченька промовля║: "Ти, мiсяченьку, перекрою, Не дай ти, боже, долю мою!" УКРАпНА Укра┐но, Запороже, годi вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де тi трави шовковi┐ славнi степи криють, Де ся квiти поза квiти в зимних росах миють, Де стада ржуть, де соколи, де вiрли спiвають, З буйним вiтром у залiжку козаки лiтають. Хто ж то може знов забути могили, кургани, Де козацтво укра┐нське, славнi отамани Свою славу сном провадять, славов серце грiють, А тi думи богатирськi так-то гарно пiють, Що аж тут ся вiдзивають, що аж тут ┐х чути, - Укра┐но, Запороже, можна вас забути? Онде гра║ жвавий хлопець у торбан весело; Онде дiвча йде по воду, думку йкусь завело; Там сопiлка приграва║, нiби соловi║, Що там в гаю калиновiм пi║ все та пi║; А там бджiлка злотокрила думно си спiва║, Обмучилась медiвницев, ледве що верта║. Он колишесь тихий Днiпер: вечiр - вiн дрiма║, А по синiй ║го фалi човенце плава║, В ньо си сiло гарне дiвча, красне, як малина, А хороший кермаченько ляг ┐й на колiна, Обзира║ сорокiвцi, що в коралi в'яжуть, А потому, а потому... Далi вже не скажу; А хоть рад би-м i сказати, але нашi милi Вже пропали в синiй мряцi, що Днiпер укрила. Далi видко бiлий хутор, пасiки, ставочок, Знов байрак там яворовий, вишневий садочок, А в садочку мила хатка; тамки на порозi Сiло дiвча русокосе - ах, якi ж там нозi! - Та й iголков тонесеньков ши║ в хустку квiти: "Де ти бавиш, бiловусе, де, мiй ясний свiте?" Тихо, тихо, любе дiвча, - видиш он сокола? А дiвчина - чорнi очi - глипла доокола: "То не сокiл, то мiй милий вороним лiта║!" Та й схопилась красавичка, лiску вiдчиня║. А сокiл вже на подвiр'┐, дiвчину любу║; Вна го хоче посварити - годi, бо цiлу║. Глянь там далi на прикмету: думаш, там соколи! Нi, там славнi чумаченьки возя з Криму соли. От, дивися, вже i стали, вже й воли пустили, Вже i ватра запалена, вже ся розложили. Той готовить ситу кашу, тi вози знов мажуть, Хлопцi шумки заспiвали, старшi казку кажуть. Далi, далi - онде небо багром рум'янi║; Слухай добре, як-то мило десь дзвiночок пi║ То в тiй церквi там, за лiсом, з дев'ятьма верхами - Всi покритi срiбнов бляхов, злотними хрестами,- А священик-старець ходить по святiй континi, Молить слави Запорожу, щастя Укра┐нi. ДЕЗЕРТИР Ой сiв же вiн при столику, При свiтлi думав, Писаннячко дрiбнесеньке, А вiн го читав. Писаннячко дрiбнесеньке, Листочок - як снiг; Склонив же вiн головоньку К столовi на рiг. "Ой ненечка старенькая Ми пише в одно, Що там зима тяженькая, А ┐й студено; Нема, нема ║┐ кому Врубати дрiвець, Бо ┐й синок один в дому,- Цiсарський стрiлець" I схопився, як поломiнь, Полетiв, як птах, А вiтер з ним не йде вдогi┐┐ь, Бо годi му так; Бо вiн летить до матоньки Старо┐ домiв, Дрiвець ║┐ врубатоньки, Би хатку нагрiв. [1861] ЛУК'ЯН КОБИЛИЦЯ Було колись в Буковинi - Добре було жити. Не знали ми, що то бiда Та що то тужити. При кобзинi зiйшла днина, При скрипочцi нiчка; А вна собi молоденька, Як у травi чiчка. У батенька у Стефана, В Волощини неньки Пробувала. Не спиняли,- Що багло серденько, Що хотiла, те й робила: Гуляти - гуляла, А хотiла рано встати, То рано вставала. А хотiла попiспати В шовкових перинах, То ненечка старенькая На пальцях ходила, Журилася, молилася, Дверi пiдливала... На острiшку в'ють голуби, Вона ┐х вмовляла: "Не гудiте, голубочки, На побитiй[1] хатi, Не будiте мою дочку В тисовiй кiмнатi, Бо я знаю, коли маю Донечку будити..." Не плач, серце Буковино! Що ж мусиш робити, Коли така уже доля Твоя на сiм свiтi... Батько помер, неньку вбили, А сироти-дiти Розiбрали добрi люде Нiбито за сво║: Одну турчин, другу москаль, Тебе, серце мо║ Буковино, на арканi Повiв нiмець з Вiдня В свою глуху Нiмеччину, Головонько бiдна! Та й запродав ляшкам-панкам У другу неволю... Буковино, серце мо║, Лишенько з тобою! Шумить, летить наш Черемуш Кровавий у море. А могили берегами Чорнiють, як гори: Кого ляхи замучили, Кого утопили, А хто не ждав, поки втопя, Сам скочив у хвилю. Сумно зарув[2] наш Сокiльський[3], Голосить Сучава[4]: "Сини мо┐ нещасливi, Нащо ваша слава, Нащо думка козацькая, Батькiвськая воля, Коли усi погинете У ляцькiй неволi!..[5] Сперли лiси, сперли пашу, Дров нi хворостини, Вашi жiнки, вашi дiти Вiд студенi гинуть. А з-пiд вас ся поточили Кровавi┐ рiки - Сини мо┐, сини мо┐, Пропали навiки! Навiки-сте запроданi У панську неволю, А нiкому уступитись За праведну волю". Уступався Юрiй Гiнда - Нема го на свiтi; Уступався Поколiя[6]- Пiшов в землю жити. Обiзвався Кобилиця: "Гори мо┐ синi, Або я вас вирятую, Або за вас згину!" Сто┐ть мiсяць серед неба, Нiкому не свiтить; Русалоньки не виходять На берег ся грiти; Тiлько сови посiдали Собi на коморi, Та хтозна-що межи собов Потихо говоря. Може, собi нагадують, Як колись-то було На волоськiй Буковинi? Було, та минуло! А може, вни говорили Про руськi соколи: Чи муть вни ще гнiзда вити На тiм Довгiм полi? Святий зна║,- я не знаю... Сердечко щось млi║... Ходiм лiпше подивитись, Що в Плоскiм[7] ся дi║. Сидить Лук'ян кiнець стола, На руки схилився; . Сидять кругом депутати[8], Кождий зажурився. Вернулися се┐ ночi Вiд цiсаря з Вiднi,- I там нема порадоньки Головоньцi бiднiй... Цiсар сидить на стiльчику Та в картах ся гра║, А тi гори буковинськi Нехай пропадають!.. Нехай пропадають, нехай погибають! Коби таки вигиб увесь руський рiд! Так нiмцi си нишком у Вiднi гадають Та риють великий, великий нам грiб. Копайте, панове! Копайте, здоровi! Хто яму копа║, собi ┐й копа║. Не тому могила, кому ┐й зробили, А тому, кого в ню вiдтак поховають. А ми пiдем з топiрцями В зелену дiброву, Та витешем домовину Велику, кедрову, Та пiшлемо до цiсаря В нiмецьку столицю... А самi ся подивимо, Що наш Кобилиця Молоденький поробля║, Та що його гостi Депутати собi дiють В хатi на помостi? Скочив Лук'ян iз-за стола: "А сором-бо, браття, А сором-бо журитися У гуцульськiй хатi! Нашi батьки не журились, Та й нам ще не конче Журитися! Наша правда Велика, як сонце!.. Ми не платим цiсарщину[9], Щоб нiмцi з-за того Справляли нам кайданнячко На руки, на ноги. Ми не да║м до прийому[10] Сини нашi бiднi, Щоби цiсар бенкетував За них собi в Вiднi. Не так, браття депутати! Вiн цiсар для того, Аби правду святу берiг, Як бога святого, Аби нарiд ущасливить, А не закопати! Ану, хлопцi, ану живо Коня осiдлати Менi мого вороного! Що буде, те й буде, А я ┐ду в Угорщину До мiста до Буди[11]. Угре волю добувають, Поможуть i нашу. А ви стада воронi┐ Женiте на пашу. А як прийдуть з Угорщини Вiд мене вам вiстi... Тодi треба, пани-браття, На коники сiсти... А де тепер наш Черемуш Глибокий ся точить, Там мусить кров поточитись, Панове-молодцi! А тепер ми з карим стадом В зеленi дiброви! Поки верну з Угорщини, Бувайте здоровi!" [1] Побитий - вкритий гонтом (дахом). [2] Зарув - заревiв. [3] Сокiльський -гора над Черемошем. [4] Сучава - назва рiки й мiста на нiй. [5] У ляцькiй неволi - у польсько-шляхетськiй неволi. [6] Юрiй Гiнда, Поколiя - ватажки карпатських опришкiв. Першому з них Федькович присвятив поему пiд назвою "Юрiй Гiнда". [7] Довгополе, Плоске-назви буковинських сiл, де дiяв Лук'ян Кобилиця.. [8] Депутати-селяни, обранi до австрiйського парламенту влiтку 1848 р. [9] Цiсарщина - державний податок. [1