пiч дрова, оставайся здорова. Ой увiйду у свiтлицю -- дочки нема, ой увiйду у комору -- скринi нема. Ой вийду я за ворота -- аж ┐┐ слiд: по дорозi василечки поросли, туди мою донечку повезли. З молодою ┐де лише старша дружка i стiльки родичiв, скiльки при┐здило вiд молодого. Весiлля у молодо┐, пiсля вiд'┐зду, продовжу║ться до 12-┐ години ночi. Тодi музика гра║ марш, а це знак розходитись. Як зачують родичi молодого, що вiн везе молоду, виходять зустрiчати за ворота. У воротях розстелюють куль соломи i запалюють. Молодi i весь по┐зд пере┐жджають або переходять через жар. Свашки спiвають: Да вийди, матiнко, погляди, кого тобi бояри привезли. А чи ягницю, чи ярку, чи невiсточку кохану. Батько i мати зустрiчають ┐х хлiбом-сiллю. Мати да║ молодiй свiй хлiб, а молода матерi свiй. Тодi свiтилка да║ молодiй кiнець хустки i веде за стiл, за руку молодо┐ трима║ться молодий, а за ним всi гостi вiд молодо┐, а за ними всi гостi молодого, якi ┐х тут чекали. Молодi сiдають на посад. Свiтилки запалюють Трiйцю i пiднiмають у них над головами. До молодих, навпроти через стiл, наближа║ться мати молодого з хлiбиною, посипаною сiллю. Торка║ться хлiбиною спершу голови молодо┐, а тодi голови молодого зi словами: -- Благословляю на життя щасливе. Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодого бере в матерi хлiбину i так само благословля║ молодих. Потiм Головний волхв, а чи бережа з громади парубкiв чита║ речення No 27. Тодi свати наливають усiм бажаючим по чарцi, мати i батько теж беруть у руки чарки. Мати каже: -- Бажа║мо молодим щастя, здоров'я, мiцно┐ сiм'┐ i гарних дiтей. Батько продовжу║: -- Хай молодi живуть дружньо, люблять одне одного, прощають одне одному, хай буде у ┐хнiй сiм'┐ лад. Вип'║мо, люди добрi, за це. Пiсля першо┐ чарки до Короваю пiдходить брат молодого вiком до 12 рокiв i два свати. Сват оголошу║: -- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити. -- З Богом, дiлiть. -- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити. -- З Богом. -- Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити. -- З Богом. Дiлять Коровай у такому ж порядку, як i в молодо┐. Пiсля подiлу Короваю пiдпилi гостi кричать "гiрка", молодi встають i цiлуються. Пiсля поцiлунку гостi кричать "солодка". Об одинадцятiй годинi вечора молодий i молода беруть кожен сво║ деревце i виходять у двiр. Посеред двору запалю║ться куль соломи, вони кидають туди кожен сво║ деревце. Разом з гостями беруться в коло i ведуть його за ходом сонця навколо вогню. По тому молодi iдуть спати, а гостi гуляють до 12-┐ години. Коли музика загра║ марш, гостi розходяться. 3. РОДИНИ Коли жiнка вiдчу║, що завагiтнiла, вона призна║ться лише чоловiковi, а потiм свекрусi. Хоча свекрусi, каже лише якого мiсяця, а не якого дня. Це для того, щоб легше родити. Жiнка уника║ пiднiмати важке, не бiга║, рiзко не перехиля║ться. Намага║ться не дивитись нi на страшне, нi на бридке, щоб дитина була гарною. Не бере нiчого чужого, щоб дитина потiм не крала. Як прийде час родити, ранiше кликали бабу-повитуху, а тепер везуть у пологовий будинок. Баба прийма║ дитину i кладе на припiчок, злегка стукаючи головою об притулу (заслiнку), щоб голова була мiцна, як залiзо. Купа║ дитину у прокип'яченiй i охолодженiй до тепло┐ водi, яку на нiч з хати не виносить, щоб спанн║ не винести. Коли жiнка народила в лiкарнi i лiкарi дозволяють породiллi iти додому, батько дитини бере гарний букет квiтiв, подарунок лiкарю, який приймав пологи, приходить в лiкарню i забира║ матiр з дитиною додому. На перший день в хатi повинен бути хтось iз дорослих жiнок, якi вже мають дiтей, -- рiдна мати, баба чи кума, -- щоб допомогти породiллi. Уклавши сповиту дитину на печi, баба готу║ постелю для породiллi. Ранiше, коли хата складалася з кухнi з пiччю та полатями i свiтлицi, на полатях (дощатий настил бiля печi висотою бiля одного метра) влаштовувалась рiд-паравана, закуток для матерi i дитини. Баба застеля║ половину полатiв сiном, сiно кропить свяченою на Ярдана водою, накрива║ простирадлом i вклада║ туди матiр. Причiплю║ до жертки простирадло -- полог, яким завiшу║ мiсце, де лежить мати з дитиною, вiд постороннiх очей. На простирадлi вiд сторони хати вiша║ться стяжка з намистом, якщо народилась дiвчинка, або червона квiтка, якщо народився хлопчик. Так само можна зробити, якщо породiллю розмiщують у окремiй кiмнатi. Поклавши матiр па приготовлену постiль, баба зав'язу║ ┐й у фалд сорочки зубець часнику, а обiч кладе залiзнi ключi, щоб мати при собi залiзо, бо воно ма║ мiць вiдганяти нечисту силу. Так i потiм, коли дитину виносять на люди чи вдома ║ чужi люди, до одежi дитини пришпилюють залiзну шпильку вiд урокiв. Першу нiч по пологах в хатi горить свiтло, хтось iз рiдних не спить i глядить не ношену до крижма дитину. В день прибуття породiллi з лiкарнi додому, а чи на другий день по народженню, якщо роди були вдома, в хатi готуються до прийому гостей. Печуться паляницi iз бiлого солодкого тiста, а чи купляються такi в магазинi, тушать картоплю з м'ясом, голубцi, холодець, купляють сир, ковбасу -- на розсуд господинi, господар купля║ солодкого вина, щоб породiлля могла вгостити родиниць -- так звуться жiнки, якi ┐┐ провiдують. Цього дня знайомi жiнки, своячки i сусiдки, не змовляючись, кожна поокремо, провiдують породiллю. Вiдвiдувати можна i в пiзнiшi днi. Входячи в хату, кажуть: -- Слава Богу, дай, Боже, на щастя, чи з сином, чи з дочкою, чи з плугатарем, чи з прялею. З собою жiнка приносить подарунок: або щось з одягу для дитини, або трохи зерна чи борошна, або хлiбину. Приступа║ до полiжницi, якщо вона лежить у родi-параванi, кладе подарунок, а породiлля налива║ ┐й чарку-двiйнятко (колись були такi парнi обрядовi посудини) або двi чарочки поряд вина. Гостя п'║ обидвi чарки пiдряд, якщо не п'║, або недопива║, то хлюпа║ пiд стелю. Випивши, говорить: -- Дай, Боже, щоб скорiше здоров'я вернулось, щоб скорiше потiхи дочекатись. Тодi закусить печивом, спита║ як здоров'я i йде додому. Батьки тим часом загадують бабi, щоб пiшла покликала в куми тих, кого вони задумали. Кликати в куми може також чоловiк породiллi. Зазвичай, в куми беруть друзiв чи подруг, з якими гулялося перед замiжжям, або швагра та невiстку, котрi живуть окремо. Рiдних у куми не запрошують, але брат чи сестра ста║ кумом чи кумою природно, коли в куми запрошу║ться швагро чи невiстка. Проте головними кумами (хрещеними, крижмовими чи Божатими, на яких дитина потiм каже "тату" чи "мамо") ║ тi, що тримають дитину при записi, а чи в Храмi при обливаннi. Куми можуть бути тi самi до всiх дiтей у родинi або до кожно┐ дитини окрема пара. Куми -- це, так би мовити, запаснi батьки для дитини i на випадок втрати батькiв, вони пiклуються дiтьми замiсть них. Також, якщо в родинi захворi║ жiнка а чи чоловiк, то кум а чи кума допомагають по господарству зробити чоловiчу роботу (якщо вiдсутнiй чоловiк) або жiночу (якщо вiдсутня жiнка). В укра┐нськiй народнiй творчостi ║ багато пiсень про те, що кум залиця║ться до куми чи навпаки, в яких тимчасовi вза║мнi послуги кумiв не осуджуються. Прийшовши до бажаних кумiв, баба говорить: -- Просив Iван i Марiя бути в них за кумiв. к також неписаний звичай про те, що коли кого запрошують бути крижмовим, то не годиться вiдмовляти. Якщо досягнуто згоди, то майбутня кума бере шматок тонкого бiлого полотна на крижмо, а кум хлiбину i йдуть до дому породiллi. Батько в цей час iде до Храму i домовля║ться про те, що прийдуть хрестити, а також замовля║, щоб справили службу "Хвала Божа". Перед тим, як нести дитину до Храму, ┐┐ купають i одягають: на голову пеленку, яка зветься наголовничок, на тiло пеленку, яка зветься пiдручничок. Мати витира║ лице дитини подолком сво║┐ сорочки. Тодi загортають у чисту чоловiчу сорочку, в правий рукав яко┐ зав'язано окрайчик хлiба, того, який принiс кум, i дрiбок солi. Потiм загортають у ковдру i перев'язують навхрест червоною стрiчкою або поясом. Перед виходом з хати пiд порогом кладуть сокиру, котрась з жiнок кропить куму з дитиною свяченою водою i перша переступа║ через порiг, за нею йдуть куми. При┐хавши до Храму, кума бере на руки дитину, а пiд руку крижмо, кум бере хлiбину i грошi. В Храмi кум кладе хлiбину i грошi за обряд на стiл, кума огляда║ дитину i, якщо треба, обмива║ i переда║ Головному волхву. Якщо це хлопчик, то кум вистрига║ йому на головi хрест. Волхв огляда║ голу дитину, переда║ кумовi, i той трима║ ┐┐ вертикально головою вгору, а волхв, проказавши коротку молитву, вилива║ дитинi на голову склянку води кiмнатно┐ температури так, щоб вода стекла по всьому тiлi. В цей час кума трима║ на простягнутих руках крижмо, кум кладе на нього дитя i вона його загорта║. Куми помiчають, якщо дитина, облита водою, випрямилась, то вона стiйка для того, щоб жити, якщо стиснулася, то кажуть: "Дасть Бог -- виживе", тобто дитина слабка. Очевидно, давнiше в цьому обрядi було те, що волхв весi оцiнював, чи житт║здатна дитина i дозволяв ┐й жити, малюючи на ┐┐ тiм'┐ криж. Волхв Барбара заповiда║, що пологовi будинки треба перетворити у храми Бога Рода, де б народжувану дитину в час пологiв приймав лiкар у присутностi ще шiстьох старих лiкарiв, котрi б безпомильно визначали право дитини на життя i не випускали в свiт калiк вiд народження. При┐хавши вiд Храму до дому породiллi, куми вiддають батькам освячену дитину, i ┐х запрошують за святковий стiл. Перед тим, як випити першу чарку, господар чита║ речення No24. Пообiдавши, всi встають, а кум i каже: -- Дяку║мо вам за хлiб, за честь i за все добре, дай, Боже, аби дитя вигодували, потiхи дочекались, аби ще й на весiлля покликали. Тодi всi сiдають, аби добро сiдало, i господар налива║ чарку старшому куму, кладучи на тарiлку бiля чарки паляницю. Кум пiднiма║ чарку i зверта║ться до породiллi: -- Кумо, кумо, дай, Боже, здоров'я, аби вискочила з того вiвса, як сарна з лiса, аби сина (дочку) вигодувала, потiхи дочекалась. Кладе на тарiлку грошi для куми. Так пiдносять чарку всiм кумам, вони теж дарують на дитину. Якщо розпорядницею була баба-повитуха, вона теж налива║ старшому кумовi чарку i пiдносить на тарiлцi, говорячи: -- Скиньтесь бабцi на капцi. Всi куми скидають потроху грошей бабi. Тодi закушують i розходяться. Пiсля того як куми пiдуть, надвечiр породiлля посила║ когось iз сiм'┐ запросити тих жiнок, якi ┐┐ провiдували, або ж вони самi приходять на той час, на який ┐х запросила породiлля, коли вони ┐┐ провiдували. Коли жiнки зiйдуться, вип'ють по першiй чарцi i трошки переговорять про сво║, приходять ┐хнi чоловiки, але в свiтлицю не заходять, а чекають в сiнях, поки котрась iз жiнок не вигукне: "А де ж це наш коваль?" Всi разом починають спiвати: Спасибi тобi, ковалю, що ти нам дитину скував. I в рученьки не хукав, i нiжкою не тупав, i тепло, i добре кувати було. Чоловiки заходять у хату, а жiнки спiвають: Зелена, зелена в лузi трава, милая й люба в мужа жона. А вiн ┐┐ зажартував, кунiю шубоньку попорвав. Кунiя шубонька зшита буде, ми з тобою жити будем. Будемо жити. Бога хвалити, дочок вiддавати, синiв женити. Чоловiки сiдають за стiл i гуляють разом з жiнками. Через три чи чотири тижнi пiсля пологiв куми приходять приспособити матiр до виходу на люди: до Храму, а чи просто пройти по селу з дитиною. Мати чепурненько вбира║ться, пришпилю║ до сповитку залiзну шпильку, а також бере з собою цiлушку хлiба i зубець часнику. Разом з кумами вони вирушають з дому. Пiд час виходу не прикривають дитинi очей, щоб уроки не брались. Тодi повертаються додому i справляють урочистий обiд. На цей обiд куми приходять iз сво┐ми хмiльними напоями. ПРИМIТКИ 1. В книзi подаються описи лише головних календарних i свiтських свят в загальних рисах. Розпис iнших арiйських свят i бiльше ┐хн║ наповнення деталями зроблять послiдовники Барбари. Спецiальнi збiрники пiсень iгор i танцiв, якi могли б використовувати волхви пiд час обрядiв, будуть упорядкованi пiзнiше учнями i послiдовниками Барбари. Поки це станеться волхви можуть використовувати вже ранiше видрукуванi збiрники обрядових пiсень, iгор i танцiв, очищуючи ┐х вiд юдо║вангельських домiшок. До кожного обряду, крiм вказаних номерiв речень, волхв може пiдбирати речення на свiй розсуд з тих, якi публiкованi в главi "РЕЧЕННЯ". Пiзнiше учнi, якi закiнчуватимуть сiм класiв загально┐ школи, повиннi будуть складати екзамен на знання обов'язкового мiнiмуму пiсень, iгор i танцiв. Всi числа подаються за сучасним календарем. 2. Нотний рядок до пiсень весiльного обряду можна знайти у книзi "Весiлля", Наукова думка, К., 1970р., том I, стор. 88, 267,287, 216, 114, 115, 223, I49, 255, 228, 324, I40, 327, 326, 124, 125, 130, 131, 131, том II, стор. 137, 138, 137, 377, 359, 360.