Тарас Шевченко. Назар Стодоля ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" http://www.ukrlib.km.ru/ │ http://www.ukrlib.km.ru/ OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ДЕЙСIВУЮЩИЕ ЛИЦА Хома Кичатиб, сотник Галя, дочь его Стеха, молодая ключница у Кичатого Назар Стодоля, друг его Гнат Карьiй, друг его Хозяйка на вечерницах Слепой _кобзарь, жиди-музыканты, молодые козаки и девушки и сваты от чигиринского полковника. Действие происходнт в XVII столетии, близ Чигирина, в козацкой слободе, в ночь на рождество христово. АКТ ПЕРВЫЙ Вечер. Внутренность светлицьы, богато убранной коврами й бархатом. В стороне стол, покрытый дорогим ковром; кругом скамьи под бархатом, окаймленные золотом. На столе стоят фляги, кубки й разные кушанья; горят восковые свечи. Стеха убирает стол. Стеха _(отходит от стола)_ __Усе! зда║ться, що все. Стривай лишень, чи не забула чого. Риба, м'ясо, баранина, свинина, ковбаса, вишнiвка, слив'янка, мед, венгерське - усе, усе. Тут i ┐стiвне, i випити. Коли б лишень гостi. Та що вони так довго баряться? I надоумило ж сiдоусого у таке свято, коли добрi люди тiльки колядують, сподiваться гостей, та й ще яких гостей! Старостiв од такого ж старого дурня, я.к i сам. Побачимо, що то з того буде. Не грiте залiзо не зогнеш. А якби не крився та пораявся б зо мною отак тижнiв за два до свят, то певна уже була б рiч; а то схаменувся на самiсiнький свят-вечiр та й ластиться: "I сяка й така, i добра, i розумна ти, Стехо: поможи! Я вже тобi i се i те, i трет║ й десяте". Побачимо, побачимо, як попадеться нашому телятi вовка пiймати. _(Помолчав.)_ Не сказавши нi слова дочцi, за кого i як хоче вiддати, дума║, що наша сестра-коза: поженеш, куди схочеш. Е, нi! стривай лишень, голубчику. "Ублагай ┐┐", каже. Та i що таки той поганий хорунжий? А полковник хоч старий - нехай йому добре сниться-так же пан!.. Оце б то вона й стямилася! Iншому дзус, а я-так вiзьмусь. Дiвцi дiвку недовго збить з пантелику, а ще таку, як моя панночка - i-i! Та вже ж, як кажуть, пiймав не пiймав, а погнаться можна. Тодi, як те║ то, вже ж i погуляю!.. А вона поплаче, посуму║, а далi й нiчогiсiнько. Та й Назар таки не раз спасибi скаже. _(Из бокових дверей вьiходит_ _Галя.)_ Сте х а А що? як прибрано?.. Тим-бо й ба! Галя Що це ти, Стехо, робиш? Хiба у нас сьогоднi гостi, чи що? Стеха Та ще й якi гостi, якби ви знали! Галя Якi_ _ж там_ _гостi i. вiдкiля? Стеха Угадайте. Галя Чи не з Чигирина?.. Так?.. Стеха Iз Чигирина, та хто такий? Галя Якi-небудь старшини? Стеха То-то бо й ║, що_ _не старшини, i... Галя Та хто ж такий? Може... та нi! сьогоднi не такий день А менi батюшка учора i говорив щось таке. Стеха Говорив, та не договорив. А я знаю,- тiльки не скажу. Галя _(обнимая Стеху)_ Стехо, голубочко, ластiвко моя! скажи, не муч мене. Стеха А що дасте? Скажу... Галя Ще сережки, або перстень, або що хочеш подарую, тiльки скажи. Стеха Нiчого не треба; дайте тiльки свiй байбарак надiти сьогоднi на вечорницi. Галя Добре, надiвай, та так, щоб батюшка часом не побачив. Стеха Оце ще! Хiба ж я справдi дурна? Слухайте ж. _(Вполголоса.)_ Сьогоднi прийдуть старости. Галя _(в восторге)_ Вiд Назара! вiд Назара! Стеха Та там вже побачите, вiд кого. Галя Хiба ж не вiд Назара, Стехо? Що ж оце мене i справдi ляка║ш? Стеха Я вас не лякаю, я тiльки так кажу. Галя Нi, ти щось зна║ш, та не хочеш сказати. Стеха _(лукаво)_ Я нiчого не знаю. Де менi, ключницi, вiдати про панськi дiла? Галя Ти смi║шся з мене! Я заплачу, ┐й-богу, заплачу i батюшцi скажу. Стеха Що ж ви скажете? Галя Що ти мене перелякала... Теперечки не дам байбарака. А що, поживилась? Стеха Оце, якi-бо ви боязкi┐ Вже i повiрили! Галя Ну, що ж? Вiд Назара? Стеха Та вiд кого ж бiльш? Вже пак не вiд старого Молочая, нашого полковника. Галя Цур йому, який нехороший! Як при┐де до нас, то я зараз iз хати втiкаю. Менi навдивовижу, як ще його козаки слухають. Тiльки у його, паскудного, i мови, що про наливку та про вареники. Стеха А хiба ж се й не добре? Галя Звiсно! Козаку, та ще й полковнику!_ _Ось мiй На-зар, мiй чорнобривий, усе про вiйну та про походи, про Наливайка, Остряницю та про сине море, про татар та про турецьку землю. Страшно, страшно, а хороше, так що слухала б не наслухалась його, та все дивилась би в його карi очi. Мало дня, мало ночi. Стеха Наслуха║тесь,_ _ще й налюбу║тесь._ _Опiсля, може, i обридне. Галя О_,_ крий боже! До само┐ смертi, поки вмру, все дивилась би та слухала його. Скажи менi, Стехо, чи_ _ти_ _любила коли, чи обнiмала коли козацький стан високий, що... дрижать руки, млi║ серце? А коли цiлу║ш... що тодi?_ _Як се, мабуть, любо! Як_ _се весело! _(В восторге поет й пляшет.)._ Гой, гоя, гоя! Що зо мною, що_ _я? Полюбила козака - Не маю покоя. Я його боялась... Що ж опiсля сталось? На улицi пострiчалась Та й поцiлувалась. А мати уздрiла... Яке тобi дiло! Вiддаваите замiж, Коли надо┐ла! Стеха Гарно, гарно! А од кого це вивчились? Галя Та од тебе ж. Хiба ти забула, як на улицi, на тiй недiлi, танцювала? Тодi ще батюшки не було дома... Згадала? Стеха Коли се?_ _Оце ще видумали! _(Стучатся в_ _дверь.)_ Галя _(торопливо)_ Ох, лишечко! Хтось iде! _(Убегает.)_ Стеха Хто там? Хома _(за дверью)_ Я, я! Вiдчиняй мерщiй. _(Стеха отворяет дверь. Входит Хома, отряхиеаясь.)_ Хома Що? Не було? Оце ж яка хуртовина! Стеха Кого не було? Хома Кого? Гостей! Стеха Яких гостей? Од пол... Хома Цс!.. еге ж. Стеха Нi, не було. Хома Гляди_ _ж_,_ анiтелень!.. Отець Данило, спасибi, розрiшив. Не забудь тiльки завтра вранцi послать йому вишнiвки. Зна║ш? тi║┐, що недавно доливали. Нехай собi п ║ на здоров'я. Та що се ┐х нема так довго? Чи не злякались, бува, завiрюхи? А вiтер неначе стиха. Стеха Злякаються вони! Де ж пак! I в горобину нiч при┐дуть для тако┐ панночки, як наша. Хома Звичайно, звичайно. Стеха Iще пак такий старий... а панночка... Хома Сама ти стара, сороко безхвоста! Стеха Дивись! Зараз i розсердились. Хiба я на вас? Хома Так що ж, що не на мене? Так на мого... ну... полковника. Стеха Е, бач що! А панночка? Чи ви ж з нею говорили? Що вона? Хома А що вона? ┐┐ дiло таке: що звелять, те й роби. Воно ще молоде, дурне: а тво║ дiло навчить ┐┐, вро-зумить, що любов i все таке прочее... дурниця, нiкчемне. Ти вже, думаю, розумi║ш? Стеха Та се розумiю, та з якого кiнця почати, не знаю. Вона, бачите, полюбила Назара так, що й сказать не можна. Ось i сьогоднi менi говорила. "Моли, каже, Стехо, бога, щоб швидше я вийшла замiж за Назара,половину добра свого вiддам!" Хома А ти й повiрила! Стех а А чому ж i нi? вона така добренька. Хома Дурна ти, дурна! А як же я сам тобi все добро вiддам, тодi що буде? га? Що ти дума║ш? _(Ласкает ее.)_ То-то бо i ║, дурочка ти безсережна! Стеха Що менi робить, коли я дурочка? Хома А то, що велять. Чу║ш? Усе, що в мене ║, тво║. Стеха Не треба менi вашого добра; я i без нього була б щаслива, якби ви не забули бiдно┐ Стехи i тодi, коли зробитесь великим паном. Я вас так вiрно люблю, так вбиваюсь за вами, а ви... _(Притворно грустит.)_ Хома От же i нагадали козi смерть! Знов сво║. Сказав, так i зроблю. Стеха Чи мало що люди обiщають, коли ┐м припаде нужда? Хома Годi не знать що базiкать. Пiди лишень до Галi та поговори з нею хорошенько по-сво║му, i коли те║... то завтра i мiж нами оне║. Стеха Казав пан - кожух дам, та й слово його тепле. I я тiльки грiх на душу вiзьму. Хома Який тут грiх? Дурниця все_ _те_!_ Стеха Забожiться, що женитесь, тодi, ┐й-богу, все зроблю! А без мене, кажу вам, нiчого не буде, ┐й-богу! Хома От же ┐й-богу, далебi! Стеха Женитесь? Хома Еге! Стеха На менi? Хома Як коржа, так коржа! Як спечемо, так i даi Уже ти менi в печiнках сидиш з сво┐ми витребеньками. Стеха Якi тут витребеньки? Хома Ну, добре, добре! Тiльки слухай. Треба дiло сконувати так, щоб вона не знала, вiд кого старости а то - чого доброго - усе пiде шкереберть. Стеха Та вже менi не вчиться, як дiлом повернуть. Наговорю такого дива мо┐й панночцi - що твiй кобзар. Старий, скажу, чоловiк, як подума║ш, усiм, усiм лучче вiд молодого. Молодий... та що й казать? нiкуди не годиться, а до того ще докучливий та ревнивий, а старий - тихий-тихий i покiрний. Хома Так, так! О, ти дiвка розумна! Iди ж до Галi, та гляди - гарненько побалакай з нею. Стеха А потiм чи можна менi буде пiти на вечорниiцi. Я вже зовсiм упоралась. Пустiть, будьте ласкавi, хоч в послiднiй разочок. Хома У тебе тiльки й на думцi, що вечорницi._ _О, в. I менi та Мотовилиха! Стеха Мотовилиха? Чи не казала вам вона, стара паплюга, чого? Що ж, що я з козаками танцюю? А як ви жарту║те з молодицями, так я й нiчого! Хома Iди ж, iди та поклич менi Галю, а затим сама павгодь рушники. Стеха Та вже усе напоготовi. _(Уходит.)_ Хома Злигався я з дияволом... _(Огляд__ы__вается.)_ Що ж? Не можна без цього. У такому дiлi як не верти, треба або чорта, або жiнки. _(Немного помолчав.)_ Чого доброго! Ще, може, й мене обдурить, тодi i остався навiки-вiчнi в дурнях. Та нi, лиха матерi! Аби б тiльки ти менi сво┐ми хитрощами помогла породнитися з полковником, а там уже що буде-побачимо. Iш ти, мужичка! Куди кирпу гне! Стривай! _(Продолжительное молчание.)_ Думай собi, голубко, та гадай, що... а воно зовсiм не так буде. Закинь тiльки удочку, сама рибка пiде. Шутки-тесть полковника!.. А що далi-се наше дiло. Аби б через порiг, то ми й за порiг глянем. У яких-небудь Черкасах, а може, у самому Чигиринi гуляй собi з полковничою булавою! I слава, i почет, i червiнцi до себе гарбай: все тво║. А пуще всього червiнцi, ┐х люди по духу чують; хоч не показуй, все кланятимуться... Ха-ха-ха! от тобi й сотник! Ще в Братськiм серце мо║ чуло, що з мене буде великий пан. Було говорю одно, а роблю друге; за се називали мене двуличним. Дурнi, дурнi! Хiба ж як говорим про огонь, так i лiзти в огонь? Або як про чорнобриву сироту, так i жениться на ┐й? Брехня! Вiд огня по-дальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах i млинах, так i будеш чоловiком, а не дурнем. _(Входит Галя.)_ Галя _(весело)_ Добривечiр, батюшка! Де це ви так довго барились? Ви мене кликали, чи що? Хома Та кликав, кликав. _(Осматривает ее.)_ Що ти не всi_ _стрiчки почiпляла? Та нехай! Поки буде i сих. Послухай. Менi треба поговорити з тобою об важнiм дiлi. Ти зна║ш,_ _ми сьогоднi старостiв сподiва║мось? Галя Сьогоднi┐ На первий день празника,- на самiсiньке рiздво? Хома Так що ж? Отець Данило, спасибi, розрiшив. Гляди ж, не пiднеси гарбуза. Галя Як се можна! Хiба вiн дуже старий, чи що? Ось послухайте, яко┐ нiсенiтницi наговорила менi_ _Стеха_. _Смiх та й годi! Хома А що тобi вона наговорила? Галя Каже, буцiмто старi... та нi, не скажу, далебi не скажу, бо казна-що┐ Вона й сама не зна║, що говорить. Хома Хiба ж не правда? Старий чоловiк кращи[й] молодого. Галя Та й вона те ж казала. Хома А тобi як зда║ться? Галя Як таки можна? То старий, а то молодий. Хома Так, по-тво║му, молодий-краще? Галя Отож пак! Хома Помiркуй лишень гарненько, так i побачиш, що батькова правда, а не твоя. Ну, що молодий? Хiба те, що чорнi уси? Та й тiльки ж. Не вiк тобi ним любуваться: прийде пора - треба подумати об_ _чiм i другiм. Може, коли захочеться почоту, поваження, поклеп нiв. Кому ж се звичайнiше? Полковницi..; се я так примiром говорю... а не якiй-небудь жiнцi хорунжого; бо у його тiльки й худоби, тiльки й добра, що чорний ус. Повiр менi, дочко, на тебе нiхто i дивиться не захоче. Галя Та я й не хочу, щоб на мене другi дивились. Хома Не знать що верзеш ти! Хiба ти дума║ш, що не обридне цiлiсiнький вiк дивиться на тебе одну? Хiба ти одна на божiм свiтi? к й кращi тебе. Того i гляди, що розлюбить. Галя Назар? Мене?_ _О, нi! нi, нiколи на свiтi! Хома Я й не кажу, що воно справдi_ _так буде, а так, наприклад,- щоб ти тямила, що ми всi на один шталт шитi. Галя О, нi! Не всi! Вiн не такий, вiн не розлюбить. Хома А що ж? Хiба вiн тобi побожився? Галя Атож! Хома А ти й повiрвла┐ Галя Я i без божби повiрила б. Хома Дурне ти, дурне! Чи зна║ш ти, що хто багацько обiща║, той нiчого не да║? Ой, схаменись та послухай батькiвського совiту. Добре, що я вже такий-що обiщав, те й зроблю. Ну, не дай я тобi приданого, - що тодi, га? Пожалуй, вiн i так тебе вiзьме: мало яких дурнiв нема на свiтi! Та що ж в тiм? Подумай, що тодi ти робитимеш? Галя Те, що i всi роблять - заробляла б. Хома А що лучче: чи самiй робити, чи дивитися, як другi на тебе роблять? Галя Як кому. Хома То-то i горе,_ _що ти ще дурне. Я тобi б i багацько дечого сказав, та нiколи: того i гляди, що_ _старости на порiг. А чи ║сть у тебе рушники? Галя _(весело)_ к, ║! Як я рада! В мене серце не на мiсцi! Чи й вам так весело? Хома Весело, дуже весело. Iди ж та_ _не забудь сказати, що коли прийдуть колядувати, так щоб гнали ┐х у потилицю. Галя За що ж? Се ж дiло законне! Та воно ж i раз тiльки в году! Хома А старости раз на вiку. Галя Справдi, щоб не помiшали... Ще 6 законно┐ речi не дадуть сповнить. Так побiжу ж я i скажу, щоб заперли ворота i хвiртку. _(Уходит.)_ Хома _(ходит задумавшись)_ Зда║ться, дiло добре йде. Вона думатиме, що На-зар свата, здуру i согласиться; старости не промовляться; весiлля можна одкинути аж геть до того тижня; а через таку годину i нашого брата, мужика, угомониш, щоб не брикався, не то що дiвку. Коли б тiльки який гаспид не принiс того горобця безперого! Тодi пиши пропало. Наробить бешкету! _(С важностию.)_ А подума║ш i те: яке йому дiло до Галi? Се ж моя дитина, мо║ добро, слiдовательно моя вдасть, моя i сила над нею. Я отець, я цар ┐┐. Та цур йому, пек! Се дiло ще не таке, щоб об йому довго думати. Не дуже треба плошати, бо береженого бог береже, або_ - _як там ще кажуть - рiвнiш згладиш, тiснiш ляжеш. Галя _(вбегает в восторге)_ При┐хали, при┐хали! Хома _(вздрогнув)_ Оце ж як ти мене злякала! Пiди у свою кiмна┐ та прийдеш, як кликну. Галя Чого у кiмнату? Я тут зостанусь, нiхто не побачить. Хома Незвичайно: закон не велить. Галя Ну, так я пiду. _(Уходит.)_ (Хома с важностию садится за стол. За дверью стучат три раза. Входят два свата с хлебом и, низко кланяясь хозяину,кладут хлеб на стол.) Свати Дай, боже, вечiр добрий, вельможний пане! Хома Добривечiр i вам. _(Дает знак свату. Тот кланяется. Хома шепчет ему на ухо и потом првдолжает.)_ Добривечiр, люди добрi! Просимо сiдати; будьте гостями. А вiдкiля се вас бог несе? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви охотники якi? Може, рибалки або, може, вольнi┐ козаки? Сват _(тихо покашливает)_ I рибалки, i вольнi┐ козаки. Ми люди нiмецькi┐, iдемо з землi турецько┐. Раз дома у нашiй землi випала пороша. Я й кажу товаришу: "Що нам дивиться на погоду? Ходiм лишень шукати звiриного слiду". От i пiшли. Ходили-ходили, нiчого не знайшли. Аж гульк - назустрiч нам iде князь, пiднiма угору плечi i говорить нам такi┐ речi: "Ей ви, охотники, ловцi-молодцi! Будьте ласкавi, покажiте дружбу. Трапилась менi куниця-красна дiвиця; не ┐м, не п'ю i не сплю вiд того часу, а все думаю, як би ┐┐ достати. Поможiть менi ┐┐ пiймати; тодi чого душа ваша забажа, усе просiте, усе дам: хоч десять городiв, або тридев'ять кладiв, або чого хочете". Ну, нам того й треба. Пiшли ми по слiдам, по всiм городам, по усiх усюдах, i у Нiмеччину, i у Туреччину; всi царства й государства пройшли, а все куницi не знайшли. От ми i кажемо князю: "Що за диво та звiрюка? Хiба де кращо┐ нема? Ходiм друго┐ шукати". Так де тобi! Наш князь i слухати не хоче. "Де вже, каже, я не з'┐здив, в яких царствах, в яких государствах не бував, а тако┐ куницi, сирiч красно┐ дiвицi, не видав". Пiшли ми вп'ять по слiду i якраз у се село зайшли; як його дражнять, не зна║мо. Тут вп'ять випала пороша. Ми, ловцi-молодцi, ну слiдить, ну ходить; сьогоднi вранцi встали i таки на слiд напали. Певно, що звiр наш пiшов у двiр ваш, а з двору в хату та й сiв у кiмнату; тут i мусимо пiймати; тут застряла наша куниця, в вашiй хатi красная дiвиця. Оце ж нашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Пробi, оддайте нашому князю куницю, вашу красну дiвицю. Кажiть же дiлом, чи оддасте, чи нехай ще пiдросте? Хома (притворно с сердцем) Що за напасть така! Вiдкiля се ви бiду таку наклика║те! Галю! чи чу║ш? Галю! порай же, будь ласкава, що менi робити з оцими ловцями-молодцями. (Галя вьiходi┐т на средину светлицьi, останавлiiвается и, стьiдливо потупив глаза, перебирает пальцами передник.) Хома Бачите ви, ловцi-молодцi, чого ви натворили? Мене старого з дочкою пристидили!.. Гай-гай! Так ось же що ми зробимо: хлiб святий прийма║мо, доброго слова не цура║мся, а за те, щоб ви нас не лякали, буцiм ми передержу║мо куницю, або красну дiвицю, вас пов'яжемо. Прийшов i наш черед до ладу слово прикладать. Ну, годi ж тобi; дочко, посупившись стояти; чи нема в тебе чим сих ловцiв-молодцiв пов'язати? Чу║ш-бо, Галю? А може, рушникiв нема? Може, нiчого не придбала? Не вмiла прясти, не вмiла шити-i в'яжи ж чим зна║ш,хоч мотузком, коли ще й вiн ║.' _(Галя уходит в свою светлицу и немедленно возвра-щается, неся на серебряном блюде два вьiшит__ы__е_ _полотенца й кладет на хлеб, принесенньш сватами; потом подходит к отцу й низко кланяется й целует руку; потом берет блюдо с полотенцами и подносит сватам - сперва одному, потом другому. Свати, взявши полотенца, кланяются Хоме.)_ Сват Спасибi ж батьковi, що свою дитину рано будив i усякому добру учив. Спасибi й тобi, дiвко, що рано вставала, тонку пряжу пряла, придане придбала. (Галя берет полотенца й перевязьiва║т через плеча одному й другому, лотом отходит й робко поглядьiвает на двери.) Хома _(к Гале)_ Догадався, догадався! Ти хочеш i князя зв'язати. Нехай завтра обо║ його зв'яжемо. Бач, мабуть, злякався, що не показався. Стривай, попадешся, не втечеш! Сват Вiн i сам прилетить, як зачу║, що_ _так похваля║тесь. Хома Ну, поки вже долетить, нам нiчого ждати. Просимо сiдати. Що там ║, по┐мо; що дадуть, поп'║мо та побалака║мо дещо. А тимчасом ти, Галю, не гуляй, в корт меду наливай та гостям пiднеси хлiба-солi, проси з привiтом i з ласкою. (Сватьi чинно садятся за стол. Галя принимает от отца чарку й флягу й подносит старшему свату. Сват не принимает.) Сват Ми вам тако┐ халепи натворили, що бо┐мося, щоб ви нас не потру┐ли... Призволяйтесь самi. _(Кланяется.)_ (Галя. посматривая на отца робко й стьiдливо, подносит к губам й подает свату.) Сват _(подняв чару)_ Тепера так? Пошли ж, боже,_ _нашим молодим_ _щастя, i багатства, i доброго_ _здоров'я, щоб i внукiв женити, i правнукiв дождати... _(Свата прер__ы__вает хор колядников под окнами. Все слушают со вниманием. Хома с досадою покручивает усьi; Галя весело посматривает на окно. Сват в про-должение колядки повторяет.)_ Гарно колядують нашi козаки! КОЛЯДКА Бачить же бог, бачить творець, Що мир погиба║, Архангела Гаври┐ла В Назарет посила║. Благовiстив в Назаретi - Стала слава у вертепi. О, прекрасний Вихлi║ме! Отверзи врата Едема. Хома _(к Гале, с сердцем)_ Я ж тобi наказував, щоб нiкого не пускали! Задумалась, забула! (Входит Назар с молодими козаками.) Назар Дай, боже, вечiр добрий! Помагай-бi вам на все добре! _(Все козаки повторяют то же. Назар, не снимая шапки, в ужасе останавливается; посматривает то на гостей, то на Галю.)_ _(Все молчат.)_ Хома _(смешавшись)_ Спасибi, спасибi... Милостi просимо. Просимо сiдати, (Молчание продолжается. Галя, уль┐баясь, украдкой поглядьiвает на Назара.) Назар Сядемо, сядемо, аби було де: ми гостi непроханi. Може, помiшали; дак ми i пiдемо, вiдкiля прийшли. _(Смотрит на сватов.)_ Так бач, через що полковник послав мене з грамотами в Гуляй-Поле! _(Глядя на Галю.)_ Весело, весело! Наливай швидше горiлки, i я вип'ю за тво║ здоров'я! Не лякайся,_ _не лякайся, наливай. (Галя в ужасе роняет поднос й флягу.) Хома _(в бешенстве)_ Хто смi║ знущаться над мо║ю дочкою? Назар Я! Хiба не бачиш? Я, Назар Стодоля! Той самий, за кого ти вчора обiщав видать дочку свою, той самий, якого ти знав ще з тi║┐ пори, як вiн тебе вирвав iз-пiд ножа гайдамаки! Згадай iще, що я той самий, хто й самому гетьману не дасть себе на посмiх! Пiзнав? Хома Пiзнав. _(Равнодушно.)_ Що дальш? Галя Хiба ж не ти прислав? Хома Мовчи! Геть собi! Назар (останавливает Галю) Стривай,_ _стiй тут! I тебе_ _обманюють?__ Хома Не обманюю, а так як батько велю. Вона просватана за чигиринського полковника. Назар _(с презрением)_ Полковника! Учора була моя, сьогоднi полковникова, а завтра чия буде? Чу║ш, Галю? Галя _(падая на руки Назара)_ Чую!_ _О_,_ чбм менi не позакладало! Сват Осмiлююсь долежить... Назар Мовчи, поганець, шипотиннику! Хома Вiддай менi дочку мою. (Робко подходит к Назару.) Назар Геть, Юда' Хома (в ужаге) Прохор, Максим, Iван, Стехо! Гей, хто там ║? Воз-'" мiть його, харцизяку,-вiн уб'║ мене! Назар Нехай бог тебе поб'║, дiтопродавець! _(К Гале.) _Галю! серце мо║! Промов менi хоть одне слово: ти не знала - за кого? Скажи: не знала? Галя _(приходит в себя)_ __Не знала, ┐й-богу, не знала! Назар (к Хоме) __Чи чу║ш ти? Хома Не чую; я оглух! Назар _(к гостям)_ Люди добрi, коли ви не оглухли, так послухайте. Вiн мене називав сво┐м сином, а я його сво┐м батьком, i вiн се чув тодi, а сьогоднi оглух. Де ж його правда? Чи чесний же_ _вiн чоловiк? Правдивий, га? _(Гости молчат.)_ Гнат (подходит к Назару) Вiн не чоловiк. Кинь його: таке ледащо не сто┐ть путнього слова! (Берет его за руку.) Назар Стривай! Нi,_ _вiн чоловiк, вiн називав_ _мене сииом_. __(К. Хоме.)_ Правда? Хома Не тобi вчити, як менi кого називати. Я ┐┐ батько, а не твiй: так у мо┐й волi оддать ┐┐ за кого схочу. Назар А як же вона не захоче, тодi що? Хома Я заставлю. Назар Чи можна ж кого заставить утопиться або повiситься? Хiба ти бог, що ма║ш силу чудеса творить Хiба ти диявол, коли ти не ма║ш жалю до рiдно┐ сво║┐ дитини? Ти бачиш, у не┐ ║ серце, i ┐й замiсть його кладеш каменюку. Слухай: i ти ж колись був молодим, i ти ж мав коли-небудь радiсть i горе. Скажи, що чуло, що казало тво║ серце, коли тобою кепкували? Хома_ _ Го-во-ри! Назар _(в и║ступлении)_ Так ти глузу║ш надо мною! Хiба я не стопчу тебе, як жабу? Брехун? _(Быстро подходит к нему_ _и хватает его за горло.)_ Галя _(схватив руку Назара)_ Що ти робиш? Убий мене, на, рiж. (Назар молча опускает руки.) Хома _(подбегает к сватам)_ Ви бачили? Хотiв мене задушити! (Свати молчат.) Гнат _(к Назару)_ Ми не так розплатимося iншим часом. Ходiм з сього базару. Назар Не пiду! Мене вiдсiль ноги не винесуть. Гнат Ну, так торгуйсь. Може, дешевше уступлять. Галя Боже мiй, боже мiй! Вони знущаються надо мною! Хома Не_ _знущаються, а торгуються. Гнат Годi, брате; ходiм: ми опiзнились. Назар Стривай, не опiзнились. _(Подходит к Хоме)._ Прости мене, я згарячу забувся. Ти добрий чоловiк. Прости або зарiж мене, тiльки не кажи, що вона не моя, не кажи! Дивись: я гетьману нiколи не кланявсь. _(Падает на колени.)_ Для спасенiя сво║┐ душi, коли у тебе у серцi ║ бог, для угоди всiх святих, коли ти вiру║ш у кого, для спасенiя тво║┐ дитини, коли вона тобi мила, зглянься на мене! Нехай старости з сво┐м хлiбом вдуть додому. Христом-богом молю, не занапасти ┐┐, бiдно┐! Кращо┐ ┐┐ нема; за що ти хочеш_ _┐┐ убити? На голову мою! Возьми ┐┐, розбий обухом - не треба менi ┐┐: тiльки дай дочцi сво┐й ще пожити на свiтi, не за┐дай ┐┐ вiку, вона не винувата! (Хома дрожа посматривает на гостей.) Гнат _(бистро подбегает к Назару)_ Кого ти просиш? Кому кланя║шся? Перед ким пада║ш? Я на тебе пiсля сього й дивиться не хочу: прощай!.. Кланя║ться дияволу! Вiн тебе кип'ячою смолою напо┐ть! (Хочет итти.) Назар _(удерживает_ _его)_ Постiй, дай ще слово скажу. Галя _(обнимая ноги отца)_ Ви покiйнiй матерi, як вона умирала, бiля домовини обiщали мене видать за Назара. Що ж ви робите? Чим я вас прогнiвила? За що мене хочете убить? Хiба ж я не дочка ваша? (Заливается слезами.) Назар Камiнь! Залiзо! Ти огню хочеш! Буде огонь, буде! Для тебе все пекло визову... ти жди мене. _(Гале.) _Бiдна, бiдна! В тебе нема батька, в тебе кат ║сть, а не батько! Бiдненька, серденько мо║, пташечко моя безприютна! _(Целует ее.)_ А я ще бiднiший тебе: у мене й ката нема, нiкому i зарiзати! Прощай, мо║ серце, прощай! Не забаримось побачиться. (Галя безмолвная падает на руки Назара. Он целует:Хома силится вирвать ее. Назар отталкивает_ _его и снова целует Галю.) Назар _(к сватам)_ Розкажiть полковнику, що бачили i що чули. Скажiть, що його молода при ваших очах цiлувалась зо мною. _(Галя обнимает его й целует.)_ Бачите, бачите! Прощай же, мо║ серце, моя голубочко! _(Целуеу ее.) _Я знаю, що менi робить. Я знайду правду. Прощай! Вернусь, сподiвайся. (Галя падает без чувств. Назар, закрьiв лицо руками, удаляется. Гнат й козаки за ним. Хома и свати подбегают к Гале.) АКТ ВТОРОЙ Внутренность простой хати, опрятно убранной. На столе горят свечи. Хозяйка прибирает около печки. Хозяйка Господи, господи! Як подума║ш, коли ще_ _ми дiвували, зачу║ш де-небудь вечорницi, так аж тини трiщать; а тепер... От скоро i третi пiвнi заспiвають, а вечорницi ще й не зачинались. Нехай воно хоч i свято, звiсно - колядують, а все-таки час би. Нi, що не кажи, а свiт перемiнився. Хоть би i запорожцi... Ну, якi вони запорожцi? Тьфу на ┐х хисгь, та й годi! Чи такi були попереду? Як налетять було з сво║┐ Сiчi, так що тво┐ орли-соколи! Було як схопить тебе котрий, так до землi не допустить, так i носить... Ой-ой-ой! Куди то все дiвалось?.. _(Покачавши грустно головой,_ _поет.)_ Зоря з мiсяцем над долиною Пострiчалася; Дожидалася до бiло┐_ _зорi, Не дiждалася; Я додому прийшла, гiрко плакала, Не молилася, - Нерозумная, неутiшная, Положилася, Ой не спала ж я, все верзлась менi Нiчка темная I вишневий сад, очi карi┐, Брови чорнi┐. На зорi-зорi я проч'нулася I сказала так: За Дунай-рiку чорнобривий твiй На гнiдiм конi Полетiв орлом!.. Я все плакала, Все смiялася. I додому козаки, з-за Дунай-рiки, Заверталися. Не вернувся мiй... молодi_ _лiта За що трачу я? Зоря_ _з мiсяцем пострiчалася - I заплачу я. Точнiсiнько моя доля! Неначе сю пiсню про мене зложили. Де мо┐ молодi лiта I слiду нема, мов поверх води поплили. _(Помолчав.)_ Що ж се справдi нiхто не йде? А вже менi ся навiжена Стеха! Пiшла за дiвками та десь i застряла з козаками. I звела ж ┐х нечиста мати докупи! Нехай би сей Кичатий був парубок, а то ж уже старий чоловiк... Не взяв би вiн собi в ключницi не молоду, а розумну, вiрну, дотепну до всякого дiла та стареньку! А то... як та дзига, так i сну║. Як то вiн дочку свою ще пристро┐ть? Бач, у полковницi лiзе! Чи довго ж то вона буде любуватися його лисиною замiсть ясного мiсяця? Ох, ох! старi, старi! Сидiть би вам тiлько на печi та жувать калачi; так нi, давай ┐м жiнку, та ще молоду. Як же пак, чи не так!.. От Стодоля молодець! Я його знаю, вiн протопче стежку через полковничий садок. Та й дурний би був, коли б не протоптав. Про себе скажу, що... те║... хтось iде!.. Зараз, зараз! Насилу! _(Отворяет дверь.) (Входят Назар й Игнат.)_ Хозяйка Свят, свят, свят! Вiдкiля се, якою дорогою, яким вiтром, яким шляхом занесло вас у мою хату? Гнат Не питайся, голубко, стара будеш, хоч се, признаться, i не пристало тво┐й пицi. Чого ж ти так насупилась? Хозяйка Сiдайте, будьте ласкавi, сiдайте! Гнат Ну, годi ж, не сердься. Мало чого з язика не спливе! Невже треба переймать, що поверх води пливе! У тебе сьогоднi вечорницi? Хозяйка Хiба ж нашi вечорницi для вас? Ви так тiлько прийшли - посмiяться. Гнат Так таки i посмi║мося, коли буде весело. Хозяйка _(глядя на Назара)_ Буде весело, та не всiм. Гнат Ну, се вже опiсля побачимо. А поки - ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять, та й зубам пошукай роботи. Проклятий скряга i повечеряти не дав. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщiй! Хозяйка Зараз. _(Отходя.)_ Бiдненький Назар! _(Достает с полки флягу с вином й закуску й ставит на стол.) (Назар печально смотрит на Игната.)_ Гнат _(к хозяйке)_ Тепер же зна║ш що? Вiзьми мiтлу та мети, виясни хорошенько мiсяць: бач, як насупило! А_ _ми тимчасом побалака║м, що треба. Хозяйка Що се, бог з вами! Хiба я вiдьма? Гнат Я так, .навмання сказав. Заткни пальцi в уха. Чи второпала? Хозяйка А!.. ви хочете нишком побалакати. Добре, я пiду по Стеху. _(Надевает свиту й уходит.)_ Гнат _(посмотрев ей вслед)_ Пiшла. Ну, що ж дивишся на мене, мов_ _не пiзна║ш? Назар Тепер би й рiдного батька не пiзнав. Гнат Розумнi люди усе так роблять: i в хоромах, як у хатi мужик. _(Наливает рюмку й подносит )_ Не хочеш? Як хочеш! А я совiтував би чарочку-другу Адамових слiзок, як казав було отець економ. Не забув Братський монастир? Назар Нi, скажи лучче, нащо ти мене повiв сюди? Гнат На_ _те, щоб побалакати з тобою,_ _як з козаком, а з бабою. За козацьку волю i розум! _(Выпивает )_ Назар Щасливий ти чоловiк! Гнат Ти щасливiший мене. На зар О, якби ти посидiв у мо┐й шкурi! Ходiм, Гнате, менi тут душно. Гнат Стривай, ще рано. Подивимся, як люди добрi веселяться, та посовiту║мся, куди йти. Назар Менi одно, куди не поведеш. Гнат Ти вп'ять баба. Чи пристали ж козаку такi речi? Назар Гiрко_ _менi, Гнате! Ти смi║шся, а в мене печiнки верне_._ Хiба ж мо║ горе смiшить тебе? Гнат Смiшить. Назар А я думав-ти добрий_ _чоловiк_._ Гнат А я думав - ти козак, а ти, бачу, баба Ну, скажи менi, чого ти дурi║ш? Де твiй розум? Чи сто┐ть же жiнка, хоч би вона була дочка нiмецького цезаря, чи сто┐ть вона такого дорогого добра, як чоловiчий розум? Назар Сто┐ть. Гнат Брехня! Ти зна║ш, в яку цiну поставив цар Соломон золотий плуг? Вiн каже, що при нуждi шматок хлiба дорожче золота. А я скажу: чарка горiлки козаку милiша усiх жiнок на свiтi. Назар Ти мене, Гнате, морочиш, а менi тепер треба щирого друга. Гнат Добре. Я вiн i ║сть, бо кажу правду. А коли хочеш, то й брехать почну для тебе. Все, що хочеш. Назар Не смiйся, а дiлом кажи, що робить менi. Тобi можна i говорить, i думать. Гнат Ось що. Перш усього випий горiлки. Вона i без мене наведе тебе на розум. _(Наливает рюмку.)_ Чи не забув ще ти, як розумно розсужда латинський вiрш-ник...6 як пак його... ну той, за якого мене в Братствi випарили рiзками, як отець ректор пiймав у мене за халявою його мудрi вiршi. Вiн каже: "Дурниця все, опрiч горiлки, а iнодi i жiнка пiд руку". Оце так! _(Вьiпивает.)_ Назар _(презрительно)_ Бiдний ти, сердешний чоловiк! Я думав, що в тебе хоч крихта ║ добра, а в тебе нема й того, що ма║ й скотина. О, якби ти змiг заглянуть сюди _(указьiвает на сердце),_ куди сам бог не загляда! Та нi! Може, ти тiльки морочиш мене; може, ти тiльки так кажеш. Друг ти мiй добрий, вiрний мiй, ти ж таки плакав коли-небудь: плач зо мною тепер; хоч прикинься, та плач. Не муч мене: в мене вiд горя серце рветься! Нехай вже тi смiються, що живуть у пеклi: ┐м любо; а ти ж таки чоловiк. _(_С _участием смотрит на него.)_ Гнат Так, я чоловiк; а ти й справдi баба, ще раз тобi скажу: казна за чим вбива║шся. Назар Нема у тебе серця, камiнь ти! Гнат Як хочеш, так i думай, а я нещаснiший од тебе, нещаснiший од тво║┐ собаки: вона лащиться до тебе, а ти ┐┐ коха║ш; а я?.. I я, дурний, колись любив i к гадинам жiнкам ласкався, ридав гарячими сльозами, рад був i жизнь оддать за них... I що iз того? Чи хочеш знати? Назар Не треба, не хочу, не говори! У тебе нема бога в серцi. Гнат А був колись, та мохом серце обросло, як той гнилий нiкчемний пень дубовий. Прийде i твоя пора, все згада║ш. _(Ласково.)_ Годi ж тобi, годi! Не дивись так хмарно: далебi не полегша. Дурниця все: i товариство, i любов,- цур ┐м! нема ┐х на свiтi! Однi дурнi i дiти вiрять латинським вiршам. А лучче поговорим о долi, а тимчасом налетять сороки чорнобровi, вип'║м, пожарту║м, i вiр менi - вся дур iз голови вилетить. Я се знаю: мене лихо навчило. Назар _(вставая из-за стола)_ Та i я iзвiдав горе, та нiчому не навчився; тебе ж не хочу слухать: ти злiший диявола. _(Хочет итти.)_ Гнат Куди ж ти? Назар З тобою холодно, пiду у пекло погрiться. Гнат Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобi покажу. Назар Найду й сам. Гнат _(удерживает его)_ Ти i справдi хочеш iти? Скажений, ти з глузду з'┐хав! Назар Я нiкому не дам себе в обиду ┐ дурного совiту не послухаю. Пусти мене. Гнат Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навiжений? Назар _(вспыльчиво)_ Мовчи, а то тут тобi i амiнь. Гнат _(не вьiпуская руки Назара)_ Так i я зумiю, та що потiм? З холодним мертвецем у домовину? Назар Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я пiду у Чигирин до полковника. Гнат Чого? Назар Уб'ю його! Гнат А як не вб'║ш, тодi що? Чи не мусиш ублагать його вiдкинуться вiд Галi? га? Назар Так чи не_ _так, а я пiду. Гнат До диявола в гостi! Чи не лучче ж, замiсть пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галi? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобi скажу, бо ти сьогоднi нiчого путнього не видума║ш. Назар Що дальше? Гнат _(осматриваясь)_ Чи глухi тут стiни? _(Вполголоса.)_ Украдьмо Галю, от i все. Чи добре? Назар _(чемного помолчав, жмет руку Гната)_ Прости мене..., Гнат Ну, що ще? Назар Ти певний друг! Гнат Ну, об сьому послi. Кажи, так чи не так? Назар Так! Я ввесь твiй: говори,_ _приказуй. Гнат Слухай же. Вона, звiсно, виходила до тебе коли-небудь пiзно вечором у садок, хоть, може, й не одна? Назар З ключницею. Гнат Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишенi який червiнець? Назар Два. Гнат Ще лучче. Се ж буде ключницi на сережки, а плахту на словах обiщай. Тiльки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жiнки наголо всi цокотухи: не для ┐х вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче запросить. Назар Нiчого не пожалую, усе вiддам,_ _що в мене е. Де тiльки ключницю побачу? Гнат Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крiй старо┐ корчми. з тройкою добрих вороних. Зна║ш, за садком, на старiй дорозi? Назар Знаю. Гнат Сю корчму i днем люди, хрестячись, обходять, а вночi нiхто не посмi║; так кращого мiсця нiчого й шукати; тiльки порайтесь моторнiш. Назар А як вона не захоче,- що тодi? Гнат Хто? Ключниця чи... Назар Та й та,_ _й друга. Гнат Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою на край свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь ┐┐ на Запорожжя, а там i сам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв? Назар Нi. Гнат Так якого ж злидня ще хотiть? А хто пак у_ _тебе_ _курiнним отаманом? Назар Сокорина. Гнат Знаю! О, голiнний, завзятий чоловiк! В кiрцi води диявола утопить, не_ _то що в Днiпрi. А! зда║ться, хтось iде. Назар О_,_ якби тво║, брате, слово та богу в уха! Гнат Нема нiчого на свiтi легше: тiльки повеселiй, будь козаком. Мовчи. _(Громко.)_ Ну, вип'║мо ж чарочку за шинкарочку. _(Пьют.)_ Хозяйка Як же я утомилась! Насилу найшла ┐┐, прокляту Стеху! Гнат А що, змахнула пил з мiсяця? Хозяйка Смiйтесь, а воно i справдi погода утихомирилась. Гнат Оце ж тобi за труди. _(Подает чарку.)_ Хозяйка Цур йому, як я втомилась!.. Нi, спасибi, не пiд силу... Хiба вже для вас. _(Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилий й кривлячий, вьiпивает, а остальнь┐е капли хлещет в потолок.) _Щоб вороги мовчали й сусiди не знали! _(Отдает чарку.)_ Гнат _(подносит Назару; тот отказьiвается знаком)_ Не хочеш - як хочеш. А менi зда║ться, що i на свiтi нема такого горя, якого б не можна було утопити в чарцi горiлки. Чарка, друга - i чорта у воду. Так, Катерино? Хозяйка Як кому iншому, то й кварта не поможе. Гнат _(Назару)_ А ти справдi не будеш пить? Назар Не буду. Гнат Вольному воля, а спасеному рай. За тво║ здоров'я! _(Выпивает.)_ Праведно спiва║ться в тiй пiiнi, що каже: коли б мужику не жiнка, не знав би вiн скуки, коли б не горiлка, де дiвать би муки? Так у горiлку ┐┐, прокляту, у горiлку! Розумний чоловiк тебе видумав, так! _(К Назару.)_ Та на тебе бридко й дивиться. Ну, ще ж одну та й годi вже. _(Наливает.)_ Чи ┐тямки тобi, як ми втiкали з Братського на Запорожжя та на дорозi зустрiли одну чорнобривеньку i ти чуiь-чуть був не промiняв запорозько┐ волi на_ _┐┐ чорнi брови? Бач, ти забув; а я так все запрошедше знаю, та й що буде, одгадаю. Стеха _(вбегает второпях)_ Ох, моя матiнко, як утомилась! Шуточки? Оббiгала усi усюди! _(Осматриваясь.)_ Ах, боже мiй! я i не бачу. Добривечiр вам! От вже й не думала, й не пдала! Спасибi, спасибi! Не погнушались наших слобiдських вечорниць. Так уже й не здивуйте: у нас_ _усе абияк, не те, що у вас у Чигиринi. Гнат Та у вас ще краще. Стеха Годi-бо вам смiяться. Хозяйка Чи прийде ж хто? Стеха Як же? Усi прийдуть. _(Гнат берет за руку хозяйку й отводит в сторону. Назар встает из-за стола и подходит к Стехе.)_ Гнат _(к хозяйке)_ У мене щось голова розболiлась; пiду подивлюсь, який мiсяць. Чу║ш? А про кобзаря, мабуть, i забули. Збiгай лишень. Без його i гульня не гульня. Хозяйка Стехо! Ти звала Кирика? Стеха Моя матiночко! I забула. Я зараз збiгаю. Гнат Вп'ять де-небудь застрянеш.,. Збiгай лучче сама. Хозяйка Добре. _(Хозяйка й Гнат уходят.)_ Назар _(берет за руку Стеху)_ У мене ║ просьба до тебе, Стехо. Стеха Знаю, знаю, яка просьба: сказать панночцi, щоб вийшла до вас, як пан засне. Та тепер тiльки не те вже, що перше було. Адже ви самi зна║те, що незабаром зробилось. Назар Се не помiша║; менi тiльки одно словечко сказати. _(Дает ей червонец.)_ На тобi; ще й плахта буде, коли услужиш. Стеха _(принимает червонец)_ Не придумаю, як би се зробити. Лиха година те, що старий цiлiсiньку нiч очей не заплющить. Сердешна панночка! А як я плакала, як просила! Нi, таки_ _на_ _сво║му поставив старий сатана. Назар Так ти зробиш? Дожидати? Стеха Зроблю, зроблю, тiльки... Назар Не бiйсь! Бiльш копи лиха не буде. А коли хочеш, так i ти з нами. Ну лишень, чкурнем. Стеха Куди з вами? Назар Туди, де лучче жити, де будеш ти панi║ю, а не ключницею: чи второпала? Стеха Глядiть, чи не дурите ви мене? I справдi думають, що як вони багатi, так усе i ┐х. Гнат _(за сценой)_ Катре, Катре! А погляди, що се на мiсяцi? Голос хозяйки Хiба не зна║те? Брат брата на вила пiдняв. Гнат Як же се? Далебi, я не чув. Хозяйка Нехай у хатi розкажу, я змерзла._ _ (В продолжение зтого разговор