Тарас Шевченко. Поезi┐ ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" http://www.ukrlib.km.ru/ │ http://www.ukrlib.km.ru/ OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ТРИ ЛIТА I день не день, i йде не йде, А лiта стрiлою Пролiтають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрi думи, О холодний камiнь Розбивають серце наше I спiвають амiнь, Амiнь всьому веселому Од нинi до вiка. I кидають на розпуттi Слiпого калiку. Невеликi┐ три лiта Марно пролетiли... А багато в мо┐й хатi Лиха наробили. Опустошили убоге Мо║ серце тихе, Погасили усе добре, Запалили лихо, Висушили чадом-димом Тi┐ добрi сльози, Що лилися з Катрусею В московськiй дорозi; Що молились з козаками В турецькiй неволi I Оксану, мою зорю, Мою добру долю, Що день божий умивали... Поки не пiдкрались Злi┐ лiта та все те║ Заразом украли. Жаль i батька, жаль i матiр, I вiрну дружину, Молодую, веселую, Класти в домовину, - Жаль великий, брати мо┐! Тяжко годувати Малих дiток неумитих В нетопленiй хатi! Тяжке лихо, та не таке, Як тому дурному, Що полюбить, побереться, А вона другому За три шаги прода║ться Та з його й смi║ться. От де лихо! От де серце Разом розiрветься! Отаке-то зле║ лихо Й зо мною спiткалось: Сердце люди полюбило I в людях кохалось, I вони його вiтали, Гралися, хвалили... А лiта тихенько крались I сльози сушили, Сльози щиро┐ любовi, I я прозрiвати Став потроху... Доглядаюсь, - Бодай не казати! Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змi┐... I засохли мо┐ сльози, Сльози молодi┐. I тепер я розбите║ Серце ядом гою - I не плачу, й не спiваю, А вию совою. Отаке-то! Що хочете, То те i робiте; Чи голосно зневажайте, Чи нишком хвалiте Мо┐ думи, - однаково Не вернуться знову Лiта мо┐ молодi┐, Веселе║ слово. Не вернеться... I я серцем До вас не вернуся. I не знаю, де дiнуся, Де я пригорнуся, I з ким буду розмовляти, Кого розважати, I перед ким мо┐ думи Буду сповiдати? Думи мо┐! Лiта мо┐, Тяжкi┐ три лiта! До кого ви прихилитесь, Мо┐ злi┐ дiти? Не хилiтесь нi до кого, Ляжте дома спати... А я пiду четвертий год Новий зустрiчати. Добридень же, новий годе, В торiшнiй свитинi! Що ти несеш в Укра┐ну В латанiй торбинi? "Благоденствi║, указом Новеньким повите". Iди ж здоров, та не забудь Злидням поклонитись. 22 грудня 1845 В'юнища ДАВИДОВI ПСАЛМИ 1 Блаженний муж на лукаву Не вступа║ раду, I не стане на путь злого, I з лютим не сяде. А в законi господньому Серце його й воля Навча║ться, i стане вiн - Як на добрiм полi Над водою посажене Древо зеленi║, Плодом вкрите. Так i муж той В добрi сво┐м спi║. А лукавих, нечестивих I слiд пропада║, - Як той попiл, над землею Вiтер розмаха║, I не встануть з праведними Злi┐ з домовини; Дiла добрих оновляться, Дiла злих загинуть. 12 Чи ти мене, боже милий, Навiк забува║ш? Одверта║ш лице сво║, Мене покида║ш? Доки буду мучить душу I серцем болiти? Доки буде ворог лютий На мене дивитись I смiятись?.. Спаси мене, Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог: - Я його подужав. - I всi злi┐ посмiються, Як упаду в руки, В руки вражi. Спаси мене Од люто┐ муки! Спаси мене! Помолюся I воспою знову Тво┐ блага чистим серцем. Псалмом тихим, новим. 43 Боже, нашими ушима Чули твою славу, I дiди нам розказують Про давнi кривавi Тi┐ лiта; як рукою Твердою сво║ю Розв'язав ти нашi руки I покрив землею Трупи ворожi. I силу Твою восхвалили Тво┐ люди i в поко┐, В добрi одпочили, Славя господа!.. А нинi!.. Покрив ║си знову Срамотою сво┐ люди, - I вороги новi Розкрадають, як овець, нас I жеруть!.. Без плати I без цiни оддав ║си Ворогам проклятим. Покинув нас на смiх людям, В наругу сусiдям, - Покинув нас, яко в притчу Нерозумним людям. I кивають, смiючися, На нас головами: I всякий день перед нами - Стид наш перед нами. Окраденi, замученi, В путах умира║м. Не молимось чужим богам, А тебе блага║м: Поможи нам, iзбави нас Вражо┐ наруги! Поборов ти першу силу, Побори ж i другу, Ще лютiшу!.. Встань же, боже, Векую будеш спати, Од сльоз наших одвертатись, Скорбi забувати? Смирилася душа наша, Жить тяжко в оковах! Встань же боже, поможи нам Встать на ката знову. 52 Пребезумний в серцi скаже, Що бога нема║, В беззаконi┐ мерзi║, Не творить благая. А бог дивиться: чи ║ ще Взискающий бога? Нема добре творящого, Нема нi одного! Коли вони, неситi┐ Грiхами, дознають? пдять люди замiсть хлiба, Бога не згадають. Там бояться, лякаються, Де страху й не буде. Так самi себе бояться Лукавi┐ люди. Хто ж пошле нам спасенi║, Верне добру долю? Колись бог нам верне волю, Розiб'║ неволю. Восхвалимо тебе, боже, Хваленiем всяким; Возраду║ться Iзра┐ль I святий Iаков. 53 Боже, спаси, суди мене Ти по сво┐й волi. Молюсь, господи, внуши ┐м Уст мо┐х глаголи. Бо на душу мою встали Сильнi┐ чужi┐, Не зрять бога над собою, Не знають, що дiють. А бог менi помага║, Мене заступа║ I ┐м правдою сво║ю Верта║ ┐х злая. Помолюся господевi Серцем одиноким I на злих мо┐х погляну Незлим мо┐м оком... 81 Мiж Царями-судiями На радi великiй Став земних владик судити Небесний владика. - Доколi будете стяжати I кров невинну розливать Людей убогих? А багатим Судом лукавим помагать? Вдовi убогiй поможiте, Не осудiте сироти I виведiть iз тiсноти На волю тихих, заступiте Од рук неситих! - Не хотять Познать, розбити тьму неволi, - I всу║ господа глаголи, I всу║ плачеться земля. I царi, раби - однаковi Сини перед богом; I ви вмрете, як i князь ваш I ваш раб убогий. Встань же, боже, суди землю I судей лукавих! На всiм свiтi твоя правда, I воля, i слава. 93 Господь бог лихих кара║ - Душа моя зна║; Встань же, боже, - твою славу Гордий зневажа║. Вознесися над землею Високо, високо, Закрий славою сво║ю Слiпе, горде око. Доки, господи, лукавi Хваляться, доколi - Неправдою? Тво┐ люди Во тьмi i неволi Закували... Добро тво║ Кров'ю потопили, Зарiзали прохожого, Вдову задавили I сказали: - Не зрить господь, Нiже те║ зна║. - Умудрiтесь, немудрi┐: Хто свiт огляда║, Той i серце ваше зна║ I думки лукавi. Дивiтеся дiлам його, ' Його вiчнiй славi. Благо тому, кого господь Кара║ мiж нами, Не допуска, поки злому Iзри║ться яма. Господь любить сво┐ люди, Любить, не оставить, Дожида║, поки правда Перед ними стане. Хто б спас мене од лукавих I дiющих злая? Якби не бог помiг менi, То душа б живая Во тьмi ада потонула, Проклялась на свiтi. Ти, господи, помага║ш По землi ходити, Ти раду║ш мою душу I серце врачу║ш; I пребудет твоя воля, I труд твiй не всу║. Вловлять душу праведничу, Кров добру осудять. Менi господь пристанище, Заступником буде I воздасть ┐м за дiла ┐х Кривавi, лукавi, Погубить ┐х, i ┐х слава Стане ┐м в неславу. 132 Чи ║ що краще, лучче в свiтi, Як укупi жити, Братам добрим добро певне Пожить, не дiлити? Яко миро добровонне З голови честно┐ На бороду Аароню Спада║ росою I на шитi┐ омети Ризи дорого┐; Або роси ║рмонськi┐ На святi┐ гори Високi┐ сiонськi┐ Спадають i творять Добро тварям земнородним, I землi, i людям, - Отак братiв благих сво┐х Господь не забуде, Воцариться в дому тихiм, В сiм'┐ тiй великiй, I пошле ┐м добру долю Од вiка до вiка. 136 На рiках круг Вавiлона, Пiд вербами в полi, Сидiли ми i плакали В далекiй неволi, I на вербах повiшали Органи глухi┐, I нам стали смiятися Едомляни злi┐: - Розкажiть нам пiсню вашу, Може й ми заплачем, Або нашу заспiвайте, Невольники надi. - Яко┐ ж ми заспiва║м?.. На чужому полi Не спiвають весело┐ В далекiй неволi. I коли тебе забуду, I║русалиме, Забвен буду, покинутий, Рабом на чужинi. I язик мiй онiмi║, Висохне, лукавий, Як забуду пом'янути Тебе, наша славо. I господь наш вас пом'яне, Едомськi┐ дiти, Як кричали ви: - Руйнуйте, Руйнуйте, палiте Сiон святий! - Вавiлоня Дiлере, окаянна! Блаженний той, хто заплатить За тво┐ кайдани. Блажен! блажен! Тебе, злая, В радостi застане I розiб'║ дiтей тво┐х О холодний камiнь. 149 Псалом новий господев! I новую славу Восно║м честним собором, Серцем нелукавим. Во псалтирi i тимпанi Воспоем благая, Яко бог кара неправих, Правим помага║. Преподобнi┐ во славi I на тихих ложах Радуються, славословять, Хвалять iм'я боже; I мечi в руках ┐х добрi, Острi обоюду, На отмщенi║ язикам I в науку людям. Окують царей неситих В залiзнi┐ пута, I ┐х, славних, оковами Ручними скрутять, I осудять губителей Судом сво┐м правим, I вовiки стане слава, Преподобним слава. 19 грудня 1845 В'юнища ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА Б'ють пороги; мiсяць сходить, Як i перше сходив... Нема Сiчi, пропав i той, Хто всiм верховодив! Нема Сiчi; очерети У Днiпра питають: "Де то нашi дiти дiлись, Де вони гуляють?" Чайка скиглить лiтаючи, Мов за дiтьми плаче; Сонце грi║, вiтер вi║ На степу козачiм. На тiм степу скрiзь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: "Де нашi панують? Де панують, бенкетують? Де ви забарились? Вернiтеся! дивiтеся - Жита похилились, Де паслися вашi конi, Де тирса шумiла, Де кров ляха, татарина Морем червонiла. Вернiтеся!" - "Не вернуться! Заграло, сказало Син║ море. - Не вернуться, Навiки пропали!" Правда, море, правда, син║! Такая ┐х доля: Не вернуться сподiванi, Не вернеться воля, Не вернуться запорожцi, Не встануть гетьмани, Не покриють Укра┐ну Червонi жупани! Обiдрана, сиротою Понад Днiпром плаче; Тяжко-важко сиротинi, А нiхто не бачить... Тiлько ворог, щ.о смi║ться... Смiйся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине, - Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що дiялось в свiтi, Чия правда, чия кривда I чи┐ ми дiти. Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава Укра┐ни! Без золота, без каменю, Без хитро┐ мови, А голосна та правдива, Як господа слово. Чи так, батьку отамане? Чи правду спiваю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю. А до того - Московщина, Кругом чужi люде. "Не потурай", - може, скажеш, Та що з того буде? Насмiються на псалом той, Що виллю сльозами; Насмiються... Тяжко, батьку, Жити з ворогами! Поборовся б i я, може, Якби малось сили; Заспiвав би, - був голосок, Та позички з'┐ли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мiй, друже! Блуджу в снiгах та сам собi: "Ой не шуми, луже!" Не втну бiльше. А ти, батьку, Як сам здоров зна║ш; Тебе люде поважають, Добрий голос ма║ш; Спiвай же ┐м, мiй голубе, Про Сiч, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло - Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь свiт почули, Що дiялось в Укра┐нi, За що погибала, За що слава козацькая На всiм свiтi стала! Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Укра┐ну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як те море гра║, Як дiвчина пiд вербою Гриця заспiва║. Нехай ще раз усмiхнеться Серце на чужинi, Поки ляже в чужу землю, В чужiй домовинi. [1839, С.-Петербург] ДУМИ МОп, ДУМИ МОп Думи мо┐, думи мо┐, Лихо менi з вами! Нащо стали на паперi Сумними рядами?.. Чом вас вiтер не розвiяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на свiт на смiх породило, Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полi?. Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю, Чого нуджу свiтом? "Нiчого робить", - Не сказали б на смiх... Квiти мо┐, дiти! Нащо ж вас кохав я, нащо доглядав? Чи заплаче серце одно на всiм свiтi, Як я з вами плакав?.. Може, i вгадав... Може, найдеться дiвоче Серце, карi очi, Що заплачуть на сi думи, - Я бiльше не хочу. Одну сльозу з очей карих - I пан над панами! Думи мо┐, думи мо┐, Лихо менi з вами! За карi┐ оченята, За чорнi┐ брови Серце рвалося, смiялось, Виливало мову, Виливало, як умiло, За темнi┐ ночi, За вишневий сад зелений, За ласки дiвочi... За степи та за могили, Що на Укра┐нi, Серце млiло, не хотiло Спiвать на чужинi... Не хотiлось в снiгу, в лiсi, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами Збирать на пораду. Нехай душi козацькi┐ В Украйнi витають - Там широко, там весело Од краю до краю... Як та воля, що минулась, Днiпр широкий - море, Степ i степ, ревуть пороги, I могили - гори,- Там родилась, гарцювала Козацькая воля; Там шляхтою, татарами Засiдала поле, Засiвала трупом поле, Поки не остило... Лягла спочить... А тим часом Виросла могила, А над нею орел чорний Сторожем лiта║, I про не┐ добрим людям Кобзарi спiвають, Все спiвають, як дiялось, Слiпi небораки, - Бо дотепнi... А я... а я Тiлько вмiю плакать, Тiлько сльози за Украйну... А слова - нема║... А за лихо... Та цур йому! Хто його не зна║! А надто той, що дивиться На людей душою, - Пекло йому на сiм свiтi, А на тiм... Журбою Не накличу собi долi, Коли так не маю. Нехай злиднi живуть три днi Я ┐х заховаю, Заховаю змiю люту Коло свого серця, Щоб вороги не бачили, Як лихо смi║ться... Нехай думка, як той ворон, Лiта║ та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком - люди не побачать, То й не засмiються... Не втирайте ж мо┐ сльози, Нехай собi ллються, Чуже поле поливають Щодня i щоночi, Поки, поки... не засиплють Чужим пiском очi... Отаке-то... А що робить? Журба не поможе. Хто ж сиротi завиду║ - Карай того, боже! Думи мо┐, думи мо┐, Квiти мо┐, дiти! Виростав вас, доглядав вас,- Де ж менi вас дiти? В Укра┐ну iдiть, дiти! В нашу Укра┐ну, Попiдтинню, сиротами, А я - тут загину. Там найдете щире серце I слово ласкаве, Там найдете щиру правду, А ще, може, й славу... Привiтай же, моя ненько, Моя Укра┐но, Мо┐х дiток нерозумних, Як свою дитину. (1839, С.-Петербург) ДУМКА Тече вода в син║ море, Та не витiка║; Шука козак свою долю, А долi нема║. Пiшов козак свiт за очi; Гра║ син║ море, Гра║ серце козацьке║, А думка говорить: "Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дiвчину? На чужинi не тi люде, - Тяжко з ними жити! Нi з ким буде поплакати, Нi поговорити". Сидить козак на тiм боцi, - Гра║ син║ море. Думав, доля зустрiнеться, - Спiткалося горе. А журавлi летять собi Додому ключами. Плаче козак - шляхи битi Заросли тернами. (1838, С.-Петербург) ГАМАЛIЯ "Ой нема, нема нi вiтру, нi хвилi Iз нашо┐ Укра┐ни! Чи там раду радять, як на турка стати, - Не чу║мо на чужинi. Ой повiй, повiй, вiтре, через море Та з Великого Лугу, Суши нашi сльози, заглуши кайдани, Розвiй нашу тугу. Ой заграй, заграй, синесеньке море, Та пiд тими байдаками, Що пливуть козаки, тiльки мрiють шапки, Та на сей бiк за нами. Ой боже наш, боже, хоч i не за нами, Неси ти ┐х з Укра┐ни; Почу║мо славу, козацькую славу, Почу║мо - та й загинем". Отак у Скутарi козаки спiвали; Спiвали, сердеги, а сльози лились; Лилися козацькi, тугу домовляли. Босфор аж затрясся, бо зроду не чув Козацького плачу; застогнав, широкий, I шкурою, сiрий бугай, стрепенув, I хвилю, ревучи, далеко, далеко У син║║ море на ребрах послав. I море ревнуло Босфорову мову У Лиман погнало, а Лиман Днiпровi Тую журбу-мову на хвилi подав. Зареготався дiд наш дужий, Аж пiна з уса потекла. - Чи спиш, чи чу║ш, брате Луже? Хортице-сестро?.. - Загула Хортиця з Лугом: - Чую! чую! - I Днiпр укрили байдаки, I заспiвали козаки: "У туркенi по тiм боцi Хата на помостi. Гай, гай! Море, грай, Реви, скелi ламай! По┐демо в гостi. У туркенi у кишенi Таляри, дукати. Не кишенi трусить - Iдем рiзать, палить, Братiв визволяти. У туркенi яничари I баша на лавi. Гой ги! вороги! Ми не ма║м ваги! Наша воля й слава!" Пливуть собi, спiваючи; Море вiтер чу║. Попереду Гамалiя Байдаком керу║. Гамалiю, серце млi║: Сказилося море. Не зляка║! - i сховались За морянi гори. Дрiма║ в гаремi - в раю Вiзантiя I Скутар дрiма║. Босфор клекотить, Неначе скажений; то стогне, то ви║: Йому Вiзантiю хочеться збудить. - Не буди, Босфоре, буде тобi горе; Тво┐ бiлi ребра пiском занесу, У мул поховаю!.. - реве син║ море: - Хiба ти не зна║ш, яких я несу Гостей до султана?.. - Так море спиняло (Любило завзятих усатих слав'ян). Босфор схаменувся. Туркеня дрiмала. Дрiмав у гаремi ледачий султан. Тiльки у Скутарi, в склепу, не дрiмають Козаки сердеги. Чого вони ждуть? По-сво║му бога в кайданах благають, А хвилi на той бiк iдуть та ревуть. "О милий боже Укра┐ни, Не дай пропасти на чужинi, В неволi вольним козакам! I сором тут, i сором там - Вставать з чужо┐ домовини, На суд твiй праведний прийти, В залiзi руки принести I перед всiми у кайданах Стать козаковi..." - Рiж! i бий! Катуй невiру-бусурмана! - Кричать за муром. Хто такий? Гамалiю, серце млi║. Скута р скаженi║. - Рiжте! бийте! - на фортецi Кричить Гамалiя. Реве гарматами Скутара - Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги - I покотились яничари. Гамалiя по Скутарi - По пеклу гуля║, Сам хурдигу розбива║, Кайдани лама║. - Вилiтайте, сiрi птахи, На базар до паю! - Стрепенулись соколята, Бо давно не чули Хрещено┐ тi┐ мови. I нiч стрепенулась: Не бачила, стара мати, Козацько┐ плати. Не лякайся, подивися На бенкет козачий. Темно всюди, як у будень, А свято чимале. Не злодi┐ з Гамалi║м пдять мовчки сало Без шашлика. - Засвiтимо! - До само┐ хмари З щоглистими кораблями Пала║ Скутара. Вiзантiя пробуркалась, Витрiща║ очi, Переплива на помогу, Зубами скрегоче. Реве, люту║ Вiзантiя, Руками берег доста║; Достала, зикнула, вста║ - I на ножах в кровi нiмi║. Скутар, мов пекло те, пала║; Через базари кров тече, Босфор широкий долива║. Неначе птахи чорнi в га┐, Козацтво смiливе лiта║: Нiхто на свiтi не втече! Огонь запеклих не пече. Руйнують мури; срiбло, злото Несуть шапками козаки I насипають байдаки. Пала Скутар, стиха робота, I хлопцi сходяться; зiйшлись. Люльки з пожару закурили, На байдаки - та й потягли, Рвучи червонi гори-хвилi. Пливуть собi, нiби з дому, Так буцiм гуляють, Та - звичайне, запорожцi - Пливучи спiвають: "Наш отаман Гамалiя, Отаман завзятий, Забрав хлопцiв та й по┐хав По морю гуляти; По морю гуляти, Слави добувати, Iз турецько┐ неволi Братiв визволяти. Ой при┐хав Гамалiя Аж у ту Скутару. Сидять брати-запорожцi, Дожидають кари. Ой як крикнув Гамалiя: - Брати! будем жити, Будем жити, вино пити, Яничара бити, А куренi килимами, Оксамитом крити! - Вилiтали запорожцi На лан жито жати; Жито жали, в копи клали, Гуртом заспiвали: "Слава тобi, Гамалiю, На ввесь свiт великий, На ввесь свiт великий, На всю Укра┐ну, Що не дав ти запорожцям Згинуть на чужинi!" Пливуть, спiваючи; пливе Позад завзятий Гамалiя: Орел орлят мов стереже; Iз Дарданеллiв вiтер вi║, А не женеться Вiзантiя; Вона бо┐ться, щоб Чернець Не засвiтив Галату знову, Або гетьман Iван Пiдкова Не кликнув в море на ралець . Пливуть собi, а з-за хвилi Сонце хвилю червонить: Перед ними море миле Гомонить i клекотить. Гамалiю, вiтер вi║... Ось... ось... наше море!.. I сховалися за хвилi - За живi┐ гори. [С.-Петербург 1842] ГОГОЛЮ За думою дума ро║м вилiта║; Одна давить серце, друга роздира║, А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серцi - може й бог не бачить. Кому ж ┐┐ покажу я, I хто тую мову Привiта║, угада║ Велике║ слово? Всi оглухли, похилились В кайданах... Байдуже... Ти смi║шся, а я плачу, Великий мiй друже. А що вродить з того плачу? Богилова, брате... Не заревуть в Укра┐нi Вольнi┐ гармати. Не зарiже батько сина, Сво║┐ дитини, За честь, славу, за братерство, За волю Вкра┐ни. Не зарiже: викоха║, Та й продасть в рiзницю Москалевi. Це б то, бачиш, Лепта удовицi Престоловi-отечеству Та нiмотi плата. Нехай, брате. - А ми будем Смiяться та плакать. З0 грудня 1844 С.-Петербург I МЕРТВИМ, I ЖИВИМ, I НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОпМ В УКРАЙНI I НЕ В УКРАЙНI МОк ДРУЖНкк ПОСЛАНIк Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавижу, ложь есть. Соборное послание Иоанна Глава 4, ст. 20. I смерка║, i свiта║, День божий мина║, I знову люд потомлений I все спочива║. Тiльки я, мов окаянний, I день i нiч плачу На розпуттях велелюдних, I нiхто не бачить, I не бачить, i не зна║ - Оглухли, не чують; Кайданами мiняються, Правдою торгують. I господа зневажають, - Людей запрягають В тяжкi ярма. Орють лихо, Лихом засiвають.;: А що вродить? Побачите, Якi будуть жнива! Схаменiться, недолюди, Дiти юродивi┐ Подивiться на рай тихий, На свою кра┐ну! Полюбiте щирим серцем Велику ру┐ну! Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що нема║ I на небi, а не тiльки На чужому полi. В сво┐й хатi своя й правда, I сила, i воля. Нема на свiтi Укра┐ни, Нема║ другого Днiпра; А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волi! волi! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля I в Укра┐ну принесли Великих слов велику силу, Та й бiльш нiчого. Кричите, Що бог создав вас не на те, Щоб ви неправдi поклонились!.. I хилитесь, як i хилилисьi I знову шкуру дерете З братiв незрящих, гречкосi┐в; I сонця правди дозрiвать В нiмецькi землi, не чужi┐, Претеся знову!.. Якби взять I всю мiзерiю з собою, Дiдами крадене добро, Тодi оставсь би сиротою З святими горами Днiпро! Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там i здихали, де ви поросли! Не плакали б дiти, мати б не ридала, Не чула б у бога вашо┐ хули. I сонце не грiло б смердячого гною На чистiй, широкiй, на вольнiй землi. I люди б не знали, що ви за орли, I не покивали б на вас головою. Схаменiться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Розкуються незабаром Закованi люди. Настане суд, заговорять I Днiпро i гори! I потече сторiками Кров у син║ море Дiтей ваших... I не буде Кому помагати: Одцура║ться брат брата I дитини мати. I дим хмарою заступить Сонце перед вами, I навiки прокленетесь Сво┐ми синами! Умийтеся! Образ божий Багном не сквернiте. Не дурiте дiтей ваших, Що вони на свiтi На те тiльки, щоб панувать... Бо невчене око Загляне ┐м в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять, - i премудрих Немудрi одурять! Якби ви вчились так, як треба, То й мудрiсть би була своя. А то залiзете на небо: - I ми - не ми, i я - не я! I все те бачив, i все знаю: Нема нi пекла, анi раю, Нема║ й бога, тiльки я! Та куций нiмець узлуватий, А бiльш нiкого!.. - Добре, брате, Що ж ти таке║? - Нехай скаже Нiмець. Ми не зна║м. - Отак-то ви навча║тесь У чужому краю! Нiмець скаже: - Ви моголи. - - Моголи! моголи! - Золотого Тамерлана Онучата голi. Нiмець скаже: - Ви слав'яни. - Слав'яни! слав'яни! Славних прадiдiв великих Правнуки поганi! I Коллара чита║те З усi║┐ сили, I Шафарика, i Ганка, I в слав'янофiли Так i претесь... I всi мови Слав'янського люду - Всi зна║те. А сво║┐ Дастьбi... Колись будем I по-сво║му глаголать, Як нiмець покаже Та до того й iсторiю Нашу нам розкаже. Отодi ми заходимось! Добре заходились По нiмецькому показу I заговорили Так, що й нiмець не второпа, Учитель великий, А не те, щоб простi люди, А гвалту! а крику! - I гармонiя, i сила: Музика та й годi! А iсторiя!.. Поема Вольного народа! Що тi римляни убогi! Чорт зна що - не Брутиi У нас Брути! i Коклеси! Плавнi, незабутi! ( У нас воля виростала, Днiпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! - Кров'ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! Подивiться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте анi титли, Нiже тi┐ коми - Все розберiть... Та й спитайте Тодi себе: що ми?.. Чи┐ сини? Яких батькiв? Ким? За що закутi?.. То й побачите, що ось що Вашi славнi Брути: Раби, пiднiжки, грязь Москви, Варшавське смiття - вашi пани, Ясновельможнi┐ гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешно┐ Украйни! Що добре ходите в ярмi, Ще лучче, як батьки ходили?! Не чваньтесь, з вас деруть ремiнь, А з ┐х, бувало, й лiй топили. Може, чванитесь, що братство Вiру заступило? Що Синопом, Трапезонтом Галушки варило? Правда!.. Правда, на┐дались, А вам тепер вадить. I па Сiчi мудрий нiмець Картопельку садить, А ви ┐┐ купу║те, псте на здоров'я Та славите Запорожжя. А чи║ю кров'ю Ота земля напо║на, Що картопля родить? Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили!.. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила! Так от як кров свою лили Батьки за Москву i Варшаву, I вам, синам, передали Сво┐ кайдани, свою славу! Доборолась Укра┐на До самого краю. Гiрше ляха сво┐ дiти п┐ розпинають. Замiсть пива праведную Кров iз ребер точать. Просвiтити, кажуть, хочуть Материнi очi Современними огнями. Повести за вiком, За нiмцями, недорiку, Слiпую калiку. Добре! Ведiть, показуйте! Нехай стара мати Навча║ться, як дiтей тих Нових доглядати. Показуйте!.. За науку Не турбуйтесь! Буде Материна добра плата: Розпадеться луда На очах ваших неситих; Побачите славу, Живу славу дiдiв сво┐х I батькiв лукавих. Не дурiте самi себе! Учiтесь, читайте, I чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матiр забува║, Того бог кара║, Того дiти цураються, В хату не пускають. Чужi люди проганяють, I нема║ злому На всiй землi безконечнiй Веселого дому. Я ридаю, як згадаю Дiла незабутi Дiдiв наших. Тяжкi дiла! Якби ┐х забути, Я оддав би веселого Вiку половину. Отака-то наша слава, Слава Укра┐ни. Отак i ви прочитайте, Щоб не сонним снились Всi неправди, щоб розкрились Високi могили Перед вашими очима. Щоб ви розпитали Мученикiв: кого, коли, За що розпинали? Обнiмiте ж, брати мо┐, Найменшого брата, - Нехай мати усмiхнеться, Заплакана мати. Благословить дiтей сво┐х Твердими руками I дiточок поцiлу║ Вольними устами. I забудеться срамотна Давняя година, I оживе добра слава, Слава Укра┐ни, I свiт ясний, невечернiй Тихо засiя║. .... Обнiмiться ж, брати мо┐, Молю вас, благаю! 14 грудня 1845 В'юнища IРЖАВЕЦЬ Наробили колись шведи Велико┐ слави: Утiкали з Мазепою В Бендери з Полтави. А за ними й Гордi║нко... Нарадила мати, Як пшениченьку пожати, Полтаву достати. Ой пожали б, якби були Одностайне стали Та з Фастовським полковником Гетьмана ║днали. Не стримiли б списи в стрiсi У Петра у свата. Не втiкали б iз Хортицi Славнi небожата, Не спиняв би ┐х Прилуцький Полковник поганий... Не плакала б матер божа В Криму за Украйну. Як мандрували день i нiч, Як покидали запорожцi Великий Луг i матiр Сiч, Взяли з собою матер божу, А бiльш нiчого не взяли, I в Крим до хана понесли На нове горе-Запорожжя. Заступила чорна хмара Та бiлую хмару. Опанував запорожцем Поганий татарин. Хоч позволив хан на пiсках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати. У наметi поставили Образ пресвято┐ I крадькома молилися... Боже мiй з тобою! Мiй краю прекрасний, розкiшний, багатий! Хто тебе не мучив? Якби розказать Про якого-небудь одного магната Iсторiю-правду, то перелякать Саме б пекло можна. А Данта старого Полупанком нашим можна здивувать. I все то те лихо, все, кажуть, од бога! Чи вже ж йому любо людей мордувать? А надто сердешну мою Укра┐ну. Що вона зробила? За що вона гине? За що ┐┐ дiти в кайданах мовчать? Розказали б кобзарi нам Про войни i чвари, Про тяжке║ лихолiття... Про лютi┐ кари, Що ляхи нам завдавали - Про все розказали. Що ж дiялось по Шведчинi! - То й вони злякались, Онiмiли з переляку, Слiпi небораки. Отак ┐┐ во║води, Петровi собаки, Рвали, гризли... I здалека Запорожцi чули, Як дзвонили у Глуховi, З гармати ревнули; Як погнали на болото Город будувати. Як плакала за дiтками Старенькая мати; Як дiточки на Орелi Лiнiю копали I як у тiй Фiнляндi┐ В снiгу пропадали. Чули, чули запорожцi З далекого Криму, Що кона║ Гетьманщина, Неповинно гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й ┐м добре на чужинi Мурзи завдавали. Мордувались сiромахи, Плакали, i з ними Заплакала матер божа Сльозами святими. Заплакала милосерда, Неначе за сином. I бог зглянувсь на тi сльози, Пречистi┐ сльози! Побив Петра, побив ката На наглiй дорозi. Вернулися запорожцi, Принесли з собою В Гетьманщину той чудовий Образ пресвято┐. Поставили в Iржавицi В мурованiм храмi. Отам вона й досi плаче Та за козаками. [Орська крiпость 1847] - [Москва] 14 березня [1858] IСАIЯ. ГЛАВА 35 (ПОДРАЖАНIк)_ Радуйся, ниво неполитая! Радуйся, земле, не повитая Квiтчастим злаком! Розпустись, Рожевим крином процвiти! I процвiтеш, позеленi║ш, Мов Iордановi святi┐ Луги зеленi, береги! I честь Кармiлова i слава Лiванова, а не лукава, Тебе укри║ дорогим Золототканим, хитрошитим, Добром та волею пiдбитим, Святим омофором сво┐м. I люди темнi┐, незрячi, Дива господнi┐ побачать. I спочинуть невольничi Утомленi руки, I колiна одпочинуть, Кайданами кутi! Радуйтеся, вбогодухi, Не лякайтесь дива, - Се бог судить, визволя║ Довготерпеливих Вас, убогих. I возда║ Злодiям за злая! Тодi, як, господи, святай На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить... Незрячi прбзрять, а кривi┐, Мов сарна з гаю, помайнують. Нiмим отверзуться уста; Прорветься слово, як вода, I дебрь-пустиня неполита, Зцiлющою водою вмита, Прокинеться; i потечуть Веселi рiки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть. Оживуть степи, озера, I не верстовi┐, А вольнi┐, широкi┐ Скрiзь шляхи святi┐ Простеляться: i не найдуть Шляхiв тих владики, А раби тими шляхами, Без гвалту i крику, Позiходяться докупи, Радi та веселi. I пустиню опанують Веселi┐ села. 25 березня 1859 [С.-Петербург] IВАН ПIДКОВА I Було колись - в Укра┐нi Ревiли гармати; Було колись - запорожцi Вмiли панувати. Панували, добували I славу, i волю; Минулося - осталися Могили на полi. Високi┐ тi могили, Де лягло спочити Козацьке║ бiле тiло, В китайку повите. Високi┐ тi могили Чорнiють, як гори, Та про волю нишком в полi З вiтрами говорять. Свiдок слави дiдiвщини З вiтром розмовля║, А внук косу несе в росу, За ними спiва║. Було колись - в Укра┐нi Лихо танцювало, Журба в шинку мед-горiлку Поставцем кружала. Було колись добре жити На тiй Укра┐нi... А згадаймо! може, серце Хоч трохи спочине. II Чорна хмара з-за Лиману Небо, сонце кри║, Син║ море звiрюкою То стогне, то ви║, Днiпра гирло затопило. "А нуте, хлоп'ята, На байдаки! Море гра║ - Ходiм погуляти!" Висипали запорожцi - Лиман човни вкрили. "Грай же, море!" - заспiвали, Запiнились хвилi. Кругом хвилi, як тi гори: Нi землi, нi неба. Серце млi║, а козакам Того тiлько й треба. Пливуть собi та спiвають; Рибалка лiта║... А попереду отаман Веде, куди зна║. Походжа║ вздовж байдака, Гасне люлька в ротi; Погляда║ сюди-туди - Де-де буть роботi? Закрутивши чорнi уси, За ухо чуприну, Пiдняв шапку - човни стали. "Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, П анове-молодцi, А у Царград, до султана, По┐демо в гостi!" "Добре, батьку отамане!" - Кругом заревiло. "Спасибi вам!" - Надiв шапку. Знову закипiло Син║ море; вздовж байдака Знову походжа║ Пан-отаман та на хвилю Мовчки погляда║. [1839, С.-Петербург] КАВКАЗ Искреннему моему Якову де Бальмену Кто даст. главе моей воду, И очесем моим источник слез, И плачуся и день и нощь о побиенных... Иеремии. Глава 9, стих 1. За горами гори, хмарою повитi, Засiянi горем, кровiю политi. Споконвiку Прометея Там орел кара║, Що день божий довбе ребра Й серце розбива║. Розбива║, та не вип'║ Живущо┐ кровi, - Воно знову ожива║ I смi║ться знову. Не вмира║ душа наша, Не вмира║ воля. I неситий не виоре На днi моря поле. Не ску║ душi живо┐ I слова живого. Не понесе слави бога, Великого бога. Не нам на прю з тобою стати! Не нам дiла тво┐ судить! Нам тiльки плакать, плакать, плакать I хлiб насущний замiсить Кривавим потом i сльозами. Кати знущаються над нами, А правда наша п'яна спить. Коли вона прокинеться? Коли одпочити /Iяжеш, боже, утомлений? I нам даси жити! Ми вiру║м тво┐й силi I духу живому. Встане правда! Встане воля! I тобi одному Помоляться всi язики Вовiки i вiки. А поки що течуть рiки, Кривавi┐ рiки! За горами гори, хмарою повитп, Засiянi горем, кровiю политi. Отам-то милостивi┐ ми Ненагодоваиу i голу Застукали сердешну волю Та й цьку║мо. Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi!? напо┐ть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками, втопить В сльозах удов'┐х. А дiвочих, Пролитих тайно серед ночi! А матернiх гарячих сльоз! А батькових, старих, кривавих! Не рiки - море розлилось, Огненне море! Слава! Слава! Хортам, i гончим, i псарям, I нашим батюшкам-царям Слава! I вам слава, синi гори, Кригою окутi! I вам, лицарi великi, Богом не забутi. Борiтеся - поборете! Вам бог помага║! За вас правда, за вас слава I воля святая! Чурек i сакля - все тво║; Воно не прошене, не дане, Нiхто й не возьме за сво║, Не поведе тебе в кайданах. А в нас!.. На те письменнi ми, Чита║м божi┐ глаголи!.. I од глибоко┐ тюрми Та до високого престола - Усi ми в золотi i голi. До нас в науку! Ми навчим, Почому хлiб i сiль почiм! Ми християни: храми, школи, Усе добро, сам бог у нас! Нам тiльки сакля очi коле: Чого вона сто┐ть у вас, Не нами дана; чом ми вам Чурек же ваш та вам не кинем, Як тiй собацi! Чом ви нам Платить за сонце не повиннi! - Та й тiльки ж то! Ми не погани, Ми настоящi християни - Ми малим ситi!.. А зате! Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились! У нас же й свiта, як на те - Одна Сибiр неiсходима! А тюрм, а люду!.. Що й лiчить! Од молдаванина до фiнна На всiх язиках все мовчить, Бо благоденству║! У нас Святую бiблiю чита║ Святий чернець i науча║, Що цар якийсь-то свинi пас Та дружню жiнку взяв до себе, А друга вбив. Тепер на небi! От бачите, якi у нас Сидять на небi! Ви ще темнi, Святим хрестом не просвiщенi! У нас навчiться! В нас дери, Дери та дай, I просто в рай, Хоч i рiдню всю забери! У нас! Чого-то ми не вмi║м? I зорi лiчим, гречку сi║м, Французiв ла║м. Прода║м Або у карти програ║м Людей... не негрiв... а таких, Таки хрещених... но простих. Ми не гiшпани! Крий нас, боже, Щоб крадене перекупать, Як тi жиди. Ми по закону!.. По закону апостола Ви любите брата! Су║слови, лицемiри, Господом проклятi! Ви любите на братовi Шкуру, а не душу! Та й лупите по закону: Дочцi на кожушок, Байстрюковi на придане, Жiнцi на патинки. Собi ж на те, що не знають Нi дiти, нi жiнка! За кого ж ти розiп'явся, Христе, сине божий? За нас добрих, чи за слово Iстини... Чи, може, Щоб ми з тебе насмiялись? Воно ж так i сталось. Храми, каплицi, i iкони, I ставники, i мiрри дим, I перед образом тво┐м Неутомленнi┐ поклони За кражу, за войну, за кров, - Щоб братню кров пролити просять, I потiм в дар тобi приносять З пожару вкрадений покров!!. Просвiтились! Та ще й хочем Других просвiтити, Сонце правди показати... Слiпим, бачиш, дiтям!! Все покажем! Тiльки дайте Себе в руки взяти. Як i тюрми мурувати, Кайдани кувати - Як i носить!.. I як плести Кнути узлуватi, - Всьому навчим! Тiльки-дайте Сво┐ синi гори Остатнi┐... бо вже взяли I поле i море. I тебе загнали, мiй друже ║диний, Мiй Якове добрий! Не за Укра┐ну, А за ┐┐ ката довелось пролить Кров добру, не чорну. Довелось запить З московсько┐ чашi московську отруту! О друже мiй добрий! друже незабутий! Живою душею в Украйнi витай; Лiтай з козаками понад берегами, Розритi могили в степу назирай. Заплач з козаками дрiбними сльозами I мене з неволi в степу виглядай. А поки що - мо┐ думи, Мо║ люте горе Сiятиму. Нехай ростуть Та з вiтром говорять. Вiтер тихий з Укра┐ни Понесе з росою Мо┐ думи аж до тебе!.. Братньою сльозою Ти ┐х, друже, привiта║ш, Тихо прочита║ш... I могили, степи, море. I мене згада║ш. 18 листопада 1845 в Переяславi ЛIЛЕЯ - За що мене, як росла я, Люди не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вiтають, Царiвною називають, Очей не спускають З мого цвiту! Дивуються, Не знають, де дiти! Скажи менi, мiй братiку, Королевий цвiте! - Я не знаю, моя сестро. - I цвiт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До бiлого пониклого Личенька Лiле┐. I заплакала Лiлея Росою-сльозою... Заплакала i сказала: - Брате мiй! З тобою Ми давно вже коха║мось, А я й не сказала, Як була я людиною, Як я мордувалась... Моя мати... Чого вона, Вона все журилась, I на мене, на дитину, Дивилась, дивилась, I плакала. Я не знаю, Мiй брате ║диний! Хто ┐й лихо заподiяв? Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона все в'яла Та нашого злого пана Кляла-проклинала. Та й умерла. А мене пан Взяв догодувати. Я виросла, викохалась У бiлих палатах. Я не знала, що байстря я, Що його дитина. Пан по┐хав десь далеко, А мене покинув. I прокляли його люди, Будинок спалили... А мене не знаю за що, Убити - не вбили, Тiльки мо┐ довгi коси Остригли, накрили Острижену ганчiркою. Та ще й реготались. Жиди навiть нечистi┐ На мене плювали. Отаке-то, мiй братiку, Було менi в свiтi. Молодого, короткого Не дали дожити Люди вiку. Я умерла Зимою пiд тином, А весною процвiла я Цвiтом при долинi, Цвiтом бiлим, як снiг бiлим! Аж гай звеселила. Зимою люди... боже мiй! В хату не пустили. А весною, мов на диво, На мене дивились. А дiвчата заквiтчались I почали звати Лiле║ю-снiгоцвiтом; I я процвiтати Стала в га┐, i в теплицi, I в бiлих палатах. Скажи ж менi, мiй братiку, Королевий цвiте: Нащо мене бог поставив