у i взявся за читання. Знизу мене охоплював свiт казки, а зверху - казки весни. I так менi добре було в ┐хнiх обiймах, що я й незчувся, як сонце поволеньки перейшло на другу половину неба. Тiльки тодi я з острахом подумав про домiвку i, щоб уникнути лайки i нарiкань, прикинув, що варто пошукати в долинцi щавлю на борщ. Гляди, за це ще й похвалять тебе, якщо... I знов гарбузове насiння почало лiзти в голову. Коли неспокiйна совiсть, то нiчим ┐┐ не обманеш... Напакувавши повну кишеню молоденького щавлю, я вже трохи безпечнiше пiшов додому. Ось i наша хата. Що тiльки в нiй жде мою збитошну голову? Зараз я не дуже стараюся з розгону перескочити перелаз, а застрягаю на ньому, видивляючись, що робиться на подвiр'┐, городчику i в садку. Мiж яблунями сну║ бабуся i ┐┐ тiнь. Обличчя в бабунi зараз таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, догляда║ i уболiва║ над ним, кожна в ньому нащепа мiцно перев'язана стьожками, видертими iз рукавiв ┐┐ сорочок. А в катразi, прихилившись до дерева, щось майстру║ дiд, кашкет спав з його голови, i тому вiтрець, як хоче, бавиться старою порiдiлою чуприною. Та ось дiд помiча║ мене, спочатку диву║ться, а далi чмиха║: - От i пропажа об'явилася! А ми думали, що тебе десь шкуролупи вхопили. - I нащо таке несусвiтне було думати? - веселiю, бо не схоже на те, щоб гримiло i блискало надi мною. - Де ж ти на цiлий день запропастився? Хiба так можна, дитино? Я виглядав, виглядав тебе, а далi й журитися почав. - Е? - От тобi й "е". Хоч би, очмано, кому сказав, куди йдеш. А я тобi щось зробив! -дiдусь викривлю║ сво┐ великi напатланi брови i вже добряче посмiха║ться. - I що ж ви зробили? - наперед починаю радiти. - А що ти просив? - Вiтряка. - I що я сказав тобi? - Казали, що попросиш, те i зроблю, бо в мене такими онуками поле не засiяне, - точнiсiнько повторюю дiдовi слова, бо вони сподобались менi. - Бач, як запам'ятав! - смi║ться дiдусь, потiм знiма║ дашок свiжесенького вулика i вийма║ звiдти справжнього вiтряка. Але якого! На його покрiвлi розправив крила i гордо пiдняв голову молодий лебiдь. Здавалося, вiн от-от одiрветься вiд покрiвлi i злетить у небо. - Ой, як славно┐ - вирвалось у мене. - Славно, кажеш? - радiсно перепиту║ дiдусь. - Дуже гарно. - Для тебе ж старався, - вiдда║ менi iграшку дiдусь. - А тепер бiжи до хати. - А як мама? - питаюсь i з опаскою поглядаю на вiкна. - Так, як завжди: спочатку сердилась, а потiм занепоко┐лась i бiгала до сусiдiв питати про тебе. Iди. Я тихенько вiдчиняю хатнi дверi, що знадвору пахнуть горобом i макухою, а з хати - хлiбом i калачиками, якi стоять у нас на всiх вiкнах. За столом бiля вузликiв я знову бачу схилене обличчя мами. Вона вдивля║ться в якесь насiння i щось пошепки говорить до нього, напевне, просить, щоб гарно зiйшло i вродило. А найближче до матерi лежать вузлики з гарбузовим насiнням. У мене одразу похололо всерединi й нашорошились вуха. Я вже хотiв було податися назад, та в цей час мати побачила мене. - Нарештi, - сказала вона з докором. - Ох, дiти, дiти... - пiдiйма║ над голубiнню очей чорнi вi┐, од яких тiнi падають аж на вилицi. - А я, мамо, щавлю на долинi назбирав! На цiлий борщ буде!.. - одразу хочу на щось iнше звернути материнi думки й вивертаю на лаву все, що е в кишенi. Але яка невдача: разом з щавлем iз кишенi вилетiли двi гарбузовi насiнини i впали на долiвку, мов срiбнi грошi. Я злякано поглянув на матiр, та не побачив гнiву на ┐┐ обличчi. Вона рiвно, трохи сумовито, запитала мене: - Михайле, ти насiйня iз цих вузликiв давав хлопчику з голодного краю? - Iз цих, - похнюпився я, пiдпираючи спиною дверi. Мати повела устами, з яких не сходив смуток, i довго-довго мовчала. Краще б вона почала гримати, гнiватись, нахвалятися, тодi я мав би якесь право гайнути з хати. А так хто зна║, що його робити? - То й добре, синку, що давав, - нарештi чую ┐┐ голос. Вона, роздумуючи, далi вже говорить не менi, собi: - Бо хто й пособить у свiтi бiдному чоловiку, хто дасть йому скибку хлiба чи ложку борщу? Нiхто, тiльки такий самий злидар. У мене од ┐┐ слiв аж дрогнуло все усерединi. - Мамо, а звiдки ви про хлопчика зна║те? - Була в нас та жiнка зi сво┐м дитям. Я нагодувала ┐х, бiдолашних, дала хлiбинку в дорогу. А як ця жiнка хвалила отого хлопчика, який дав ┐┐ Iвасику насiння. Я догадалася, що це ти, збитошнику, але нiчого ┐й не сказала... Ох, Михайле, Михайле, i що з тебе тiльки буде?.. - Може, щось таки буде, ви не дуже крепко журiться мною, - кажу так, як чув од дорослих, пiдходжу до матерi, прихиляюсь до не┐, а вона зiтха║ i гладить рукою мою нерозумну голову... РОЗДIЛ ТРЕТIЙ На човнику й веслi вiд нас вiд'┐хав травень. Вiн прихопив iз собою синi дощi, зелений шум та солов'┐ний спiв, i в село, через тини, заглянуло лiто. Так, наче казку, говорить моя мати. Ще вона каже, що найбiльше див у свiтi робиться влiтку на свiтаннi, це саме тодi, коли менi так хочеться спати. От i зараз, насурмонений i заспаний, я стою посеред хати, не знаючи, де й що шукати. А матiр, уже оброшена, прийшла з городчика та й лагiдно-лагiдно кладе менi на плече руку, а очима показу║ на розчинене вiкно й та║мниче пита║: - Михайлику, ти нiчого не чу║ш? Дiд, глянувши на матiр, пуска║ посмiшку в бороду й мовчить. А я дивлюсь на сизий вiд роси городець, на розпатланi дерева саду, на вiхтi туману, що плута║ться мiж ┐хнiми кронами i землею, на ледь-ледь окресленi стрiхи, прислухаюсь до всього, але чую тiльки вранiшню журбу роси. - Не чу║ш, як лiто пiшло нашим городом? - диву║ться мати. - Нi, - кажу я з жалем, але враз уявляю собi, як десь неподалiк у квiтчастiй, кинутiй на плечi, хустцi широко бреде туманом лiто, i од мене зразу вiдлiта║ сон. - Ось ходiмо подивимось хоч на його слiди, - так само та║мниче говорить мати, i ми виходимо з оселi, мати посмiхаючись, а я позiхаючи. Бiля самого порога з нами вiта║ться аж задимлена росою вишня. - Ось бачиш, сьогоднi лiтечко торкнулось руками до ягiд, i вони почали паленiти. Я дивлюсь на вишнi, i в них справдi то тут, то там паленiють розпухлi щiчки. А мати вже показу║, що на покручi гороху з'явився ще сонний перший цвiт, а на раннiй грушi шарiють грушки, отi, що вiясто придивляються до землi. I все це диво зробило лiто за одну-однiсiньку нiч та й пiшло собi далi, щоб на свiтаннi, коли я сплю, знову заглянути до нас. Як би менi припильнувати його? - Добрий ранок, тiтко Ганно! - бiля перелазу з'явля║ться попова наймичка Мар'яна, ┐┐ високi здивованi брови, i красивi вiнчики вiй, i ранково синi очi, i вогкi, напiврозкритi уста чаять у собi стiльки молодечого завзяття i радостi, що й менi, соньку, ста║ веселiше. - Добрий ранок, непосидо, - посмiха║ться мати. - Куди так зарання чешеш? - До вас. Можна? - То чом не можна? Мар'яна, майнувши важкими косами, по-хлоп'ячи перестрибу║ перелаз i одразу ж огляда║ться, чи не зачепилась спiдницею. Нi, все обiйшлося. Вона пiдбiга║ до матерi, чоломка║ться i пода║ щось загорнуте в пiлочку. - Це що за напасть з самого ранку на мене? - жартуючи, диву║ться мати. - Не напасть, а попiвськi з панського тiста марципани, - смi║ться Мар'яна, аж висяюючи зубами. - Ой гляди, дiвчино, перепаде тобi на бублики за цi марципани. Ти ж зна║ш вдачу нашо┐ попадi: все шкварчить, наче я║чня на сковородi. - Не бiйтесь, не зубожi║ вона. Правда, Михайлику? - наспiвне говорить дiвчина i змовницьки пiдкида║ високi здивованi брови. - Авжеж, правда, - охоче погоджуюсь, бо Мар'яна дуже подоба║ться менi та й у пiлочцi щось смачно пахне. - Якi в тебе квiти гарнi, - придивля║ться мати до рукавiв Мар'янино┐ сорочки. Дiвчина зрадiла вiд похвали i довiрливо сказала: - Бо так чогось хочеться гарного в свiтi i для себе, i для людей, - та вiдразу ж спохватилась, чогось засоромилась i з жалем кивнула на мене: - Раненько ви його, малого, будите. - Раненько, - якось змовницьки подивилась мати на дiвчину, - бо все хочеться показати йому, як удосвiта по селу ходить лiто. - Хiба що так, - похитала головою Мар'яна i чогось зiтхнула. - Ти, Михайлику, й досi не бачив лiта? - Не бачив, Мар'яно. - То ще побачиш: тво║ все попереду. Ти сьогоднi пасти в лiси чи на перелоги збира║шся? - Куди дiдусь скаже. - Катай у лiси. Зна║ш, де Якимiвська загорода? - Чом не знаю. - Там бiля загороди попасеш конягу, а в загородi нарвеш собi черешень. - Еге, нарвеш, коли вони ще не достигли. - Достигли. - Та не може бути: учора скiльки лiсу збродив - i скрiзь однi зеленухи. - То були, Михайлику, видать, чорнi черешнi, а до бiлих, раннiх, уже торкнулося лiто. Ти не бачив, якi вони в Якимiвськiй загородi? Великi-великi, а щiчки з одного боку пiдрожевленi. По┐деш? - По┐хати - не штука, - засумнiвався я. - Та чи не перепаде менi за тi черешнi? - Не бiйся: я вчора сказала дядьковi Якиму, щоб вiн тобi дозволив нарвати черешень, бо подумала, що ти не вiдмовишся од такого дiла. - От спасибi, Мар'яно! - Спасибi не вiдбудеш: принесеш менi кiлька найкращих ягiдок на сережки, - показала на вухо, засмiялася i тихiше заговорила до матерi: - Аби ви знали, тiточко, який менi сьогоднi сон приснився! - Розкажи - знатиму. Над синiми дiвочими очима зворушливо затрiпотiли вi┐: - Сниться менi, наче я в сво║му селi i в сво┐й хатi вимiшую вдосвiта дiжу, а до мого вiкна пiдiйшов мiсяць вповнi й придивля║ться, що я роблю. В цю часинку до хати заходить моя тiтка i пита║ться : - Кому ти, Мар'яно, мiсиш дiжу? - А я тихенько ┐й: "Оцьому мiсяцю ясному..." Що ви скажете на таке диво? Мати посмiхнулась так, що радiсть i смуток затрiпотiли на ┐┐ устах i зморшках, що йшли вiд них: - Скажу тобi, Мар'яно, що скоро ти мiситимеш дiжу не попадi, а сво║му мiсяцю. - О, таке й придума║те, - засоромилась, спаленiла дiвчина, а в ямках ┐┐ заграла радiсть. - Хай тiльки ясно свiтить тобi твiй мiсяць, - зiтхнула мати. Дiвчина припала до не┐, щось зашепотiла на вухо, а потiм похопилась: - Побiжу, бо, може, прокинулася моя попадя i вже кричить iз постелi: "Кохвiю!" - I де вона його тепер дiста║? - Зрiдка в перекупщикiв, а то з сушених жолудiв мелемо. Пани i свинi полюбляють ┐х, - засмiялась i, наче вiтер, вихопилась iз двору. - Вiхола, та й годi. I де вона в бога зроста║ ця краса, i кого вона виворожить собi? - посмiхнулась ┐й услiд мати, а далi зажурилась : - Коли б ┐й трапилась хороша пара. А то, не дай бог, попадеться казна-що й розтопче молодий вiк, наче квiтку на дорозi. Не знаю чому, але мати моя завжди вболiвала над долею наймичок, убогих дiвчат, особливо тих, що виходять замiж у чужу сторону. Тому й молодiсть майже щодня маяла косами в нашiй хата. Яких тiльки пiсень не переспiвала вона з мо║ю матiр'ю, яких тiльки та║мниць не розказала ┐й. Навiть у недобро┐ пам'ятi тисяча дев'ятсот тридцять сьомий рiк, коли над мо║ю, тодi кучерявою, головою нависло нещастя, мати, як могла, удень втiшала мене сво║ю i дiвочою пiснею, а вночi при зорях плачем молила долю, щоб вона була справедливою до ┐┐ дитини... - Мамо, то я по┐ду сьогоднi в Якимiвську загороду. - А не заблудиш, сину? - Я ж казав, що дорогу знаю. - I звiдки це знаття? - диву║ться мати. - Я сама, надiйсь, не трапила б туди. - Жiнки чогось погано запам'ятовують лiсовi урочища, - кажу трохи спогорда, а сам i не признаюся, що не раз губив дорогу в лiсах. Та я ┐х так люблю, так зрiднився з ними, що навiть колишнi прикрощi тепер згадуються з усмiхом. А була ж у мене одна пригода, про яку й досi нiкому не казав. Перед зеленими святами довелося менi повести Обмiнну на нiч у лiси. Знаючи норов нашо┐ шкапи, я дуже спасався, щоб вона кудись не забрела в спаш або не прибилась у чиюсь загороду. Тодi хтось займе ┐┐ - i шукай вiтра в полi. Тому я домудрувався зробити ось так: довгий вуздечковий повiд прив'язав собi до ноги, насунув картуза на вуха й лiг спати. Обмiнна попаса║ться, потроху тягне мене за собою, а я то прокидаюсь, то знов засинаю. I треба ж було, щоб вона свiтанням чогось схарапудилась i гайнула в туман, волочучи мене по землi. Поки я, вдарившись об кiлька пенькiв, скочив на ноги, з мо┐х очей, як з коминiв, розлiталися iскри й пiдпалювали дерева. Напевне, тiльки туман i роса врятували ┐х вiд пожежi. Днiв зо два тодi гудiли жорна в мо┐й головi, але я тримався, як i належало хлопцевi... Пiсля снiданку я перекинув торбу через плече i вивiв iз ста║нки нашу вреднючу-превреднючу сиву кобилу, яка трима║ в синiх очах настороженiсть, пота║мнiсть i той пiдступний вогник, що умi║ одразу спалахнути злобою. Це ж треба домудритися щоб за сво┐ грошi доп'ясти ось таку напасть! Ми довго-довго збиралися на бiдняцького коня, а купили казна-що. Вийшло воно дивно й смiшно. Коли в дiдовiй калитцi трохи забряжчало грошенят, вiн, прихопивши й мене, по┐хав з Трохимом Тимченком на ярмарок у тi Багринiвцi, де люди чомусь не полюбляли лiтеру "г". Замiсть Грицько, груша, граблi, грiм вони казали Рицько, ру-ша, раблi, рiм. Ярмаркування почалося iз зустрiчей i чоломкання з рiднею, свояцтвом та знайомими. А через те, що мого дiда знали по всiх довколишнiх селах, йому не так просто було дiйти до кiнсько┐ торговицi - його одразу потягли в тi незаконнi "дiмки", де люди по-рiзному залишали сво┐ грошi: однi набиралися за них веселощiв, а iншi - смутку. Дiд саме був iз тих, що купляють веселощi на душу, а рум'янцi на вид. Незабаром вiн сидiв у теплiй кумпанi┐ за столом i прямо на заiржавленi оселедцi вибивав iз кременю iскри ще й виводив свою улюблену: Як продала дiвчина курку, То купила козаковi люльку, Люльку за курку купила, Бо козака вiрно любила... А далi вже вся кумпанiя, забувши за торг i незважаючи на переляканого корчмаря, спiвала про ту закохану дiвчину, що придбала козаковi за юбку - губку, за гребiнь - кремiнь, за сало - кресало, а за душу - тютюну папушу. - Людоньки добрi та краснi, дай боже всiм довгого вiку та доброго здоров'я, i нащо вам ото спiвати? - бiдкався i хапався за перестиглi кучерi зашкурний корчмар, спасаючись гостей iз сiльради чи комбiду. . .. - Я i в рай не захочу, коли там не буде пiсень. Бо що для бiдного чоловiка найдорожче? - похитуючись, запитав корчмаря розчервонiлий дiд. Той хоча й тремтiв, але шельмувато посмiхнувся: - Що найдорожче, пита║те? Грошi i чарка отi║┐, що нежурницею назива║ться. - I що ти мелеш, нещасний грошолюб! - розгнiвався дiдусь. - Найдорожчим для бiдного чоловiка ║ земля, вiрна жiнка i пiсня. От чув пiсню про цю дiвчину? Але що ти зна║ш? Налити й продати! - i дiд звертався до земляцтва: -Чи тямите, якою ця дiвчина була? Та в усьому свiтi шукайте, не знайдете тако┐, щоб так любила курця! Курцi, курцi, ма║те довiчний пам'ятник собi! Всi з цим погоджувались i починали, нову пiсню. А тут iще й ще надходили люди, яким дiд робив то воза, то сани, то колеса, то сiчкарню. Вiд сивого, як смуток, самогону в одних з'являвся на лицях пiт, а в других - сльози. I те, i друге витиралось рукавами, а руки знову тягнулись до щербатих глиняних чарок i сушених в'юнiв, якi тепер замiняли тараню. Коли, нарештi, дiдусь i дядько Трохим спохватились, що ┐м треба купувати коня, ярмарок почав потроху роз'┐жджатися. - Та коли ж той день промайнув? - здивувався дiд. - Не iнакше, як хтось узяв i вкоротив його ниньки, - переконано сказав дядько Трохим. - к ж такi субчики, яким не тiльки люди, а навiть день заважа║. - Що ║, то ║, нiкуди ┐х не подiнеш. Дiйшовши до тако┐ iстини, дядько Трохим i дiдусь, заточуючись, вийшли з дiмка i на неслухняних ногах подалися до кiнсько┐ торговицi. Першим зустрiвся ┐м гостроокий, чорний, мов дьогтянка, циган. Вiн попустивши повода, провiв бiля нас такого коня-лискунця, що все аж сяяло i грало на ньому. В дiда спочатку спалахнули, а потiм посмутнiли очi: кiнь був не по його грошах. Але дядьковi Трохиму тепер уже все здавалось можливим. - Гей, чорнобривий та чорноокий, скiльки правиш за свого харциза? - похитуючись, гукнув цигану. Той обернувся, пiдвiв до нас коня, що перебирав копитами землю. - Скiльки правлю, хазя┐не? - пожалiснiли очi в цигана. - Ой, краще не кажiть, i не питайте, i не ятрiть душу, бо це не кiнь, а мо║ серце. Не стане коня - не стане мого серця. - То нащо ж ти його на ярмарок вивiв? - взялось спiвчуттям дiдове обличчя. - Не я його вивiв - само горе вивело. Впирався бiдний циган руками й ногами, а лихо здолало й повело його в сво┐х поводах... - Послухайте цього окривдженого брехунця, вiн ще й не таке нахурчить, - п'яненько засмiявся дядько Трохим. - Скiльки ж ти, гармидерний, ломиш за сво║ серце? - Нащо кому здалося обкрадене циганське серце, - зажурився продавець i вiями, як млинками, погасив хитринки в очах. - А за коня правлю п'ятдесят золотом чи срiблом. - Ого! - тiльки й змiг сказати дiд, бо в його калитцi лежали одна золота п'ятiрка i шiсть карбованцiв срiблом. - А яку ви, господарю найдобрiший, покладете цiну за цього красюка? - Циган картинно напiвобернув коня, щоб ми всi побачили його лебедину шию, офiцерську кокарду на лобi i тi очi, що оксамитились синiм сполоханим надвечiр'ям. - Не будемо класти ми цiни, шукай, чоловiче, ма║тнiших купцiв, - з сумом сказав дiдусь. Але цигану, видно, хотiлося поторгуватись. Вiн жевжикувате повiв очима й плечем: - А все-таки: скiльки б ви дали? - Скiльки? Десять карбованцiв! - одчайдушне рубонув дядько Трохим, рука в нього зараз була така важка, що повела його всього набiк. Це здивувало чоловiка, вiн пiдозрiло поглянув на кулак i тiльки сказав: "Ти диви". А циган, одразу позлiшав, крутнувся i вже через плече кинув необачному покупцевi: - Завжди на ярмарку знайдеш двох дурнiв: один дорого просить, другий дешево да║. - От злоязичне сiм'я, ще патяка║! - дядько Трохим посварився кулаком цигановi в спину i вже обережно опустив його донизу. Ми довго товклися помiж кiньми, але чогось путящого за нащi грошi не можна було купити. Нарештi, коли вечiр почав падати на село, а хмiль зовсiм розiбрав дiда й дядька Трохима, вони зупинились перед сивою з прогнутим хребтом шкапою, ┐┐ тримав за уривок цибатий i теж п'яненький, у вилисiлiй шапцi селянин. На його довгi вуса напирав червоний, як перчина, нiс, а з щiк вибивався жовтавий намережаний прожилками рум'янець. - Скiльки цей рисак править? - запитав дядько Трохим, заглядаючи шкапi в зуби. Та люто вищирилась i ледве не вiдхопила дядьковi пальця. - Бачите, який це рисак!? Огонь, а не кiнь! - повеселiшав довговусий, ховаючи вiд покупцiв здрiбненi i налукавленi хмелем очi. - Тiльки тельбатий цей огонь, наче гiтара. То яку йому цiну поклали? - вже обережнiше пiдiйшов до шкапи дядько Трохим. - Усi вашi грошi! - не думаючи, випалив цибань. - Як це всi? - здивувався дiдусь. - Ще нiколи не чув тако┐ дивовижно┐ цiни. - То чуйте! - Та вiн п'яний, i цiна його п'яна, - ледве повернув язика дядько Трохим. - Я п'яний?! - обурився чоловiк. - То ви п'янi, як чопи в сивушних барилах. - Нiкого тут, чоловiче добрий, нема п'яного, - примирливо сказав дiдусь. - Ми всi тверезi, й ноги нашi, хвалити бога, тримаються землi. - Авжеж, землi, - погодився цибань i хмiльно поторгав землю ногою. - То скiльки ж за вашого коня? - Усi вашi грошi, усi до копi║чки. - Може, в нас тiльки й ║, що самi копiйки, - засмiявся дiдусь. - Не дурiть голови. Я бачу, з ким маю дiло, i калитку у вашiй кишенi теж виджу. - Вiн навiть тихенько мугикнув: - Ой, видить бог, ой, видить творець, що вкрав мужик жита корець. Дiд хотiв було пiдтягнути колядку, але згадав, що таки треба вести торг, i сказав: - Коли так, а не iнакше, то залиши, чоловiче добрий, один карбованець на розвод i могорич. - На розвод? - задумався селянин i полiз рукою до облисiло┐ шапки. - Це можна, бо кожний чоловiк повинен мати щось на розвод. Давайте руку й калитку. Дiд, дивуючись з такого незвичного торгу, вийняв калитку, розшморгнув ┐┐, але чогось на хвильку засумнiвався i тихцем пробурмотiв до дядька Трохима: - Щось воно, чу║ш, дуже химерно виходить. Може, це не кiнь, а кобила? - Та що ви! Отак перебрати? - щиросерде обурився дядько Трохим. - За кого ж ви тодi мене ма║те┐ Я коня за версту по духу чую. Я на конях усi зуби з'┐в! Ви хвалiть бога i всiх апостолiв, що така дурничка трапилась. Отак за десять карбованцiв ми розжилися на коня i по┐хали додому. А вранцi бабуся, яка першою навiдалась до ста║нки, прийшла у хату, трясучись од смiху: - Дем'яне, ти вже пiсля вчорашнього хоч трохи проспався? - Та наче проспався, i в головi не джмелить, - бадьоро вiдповiв дiд. - Справдi не джмелить? - ще бiльше розвеселилась бабуся. - То скажи, що ти вчора купив на ярмарку? - Ще й пита║ш? Коня! - гордовито вiдповiв дiдусь. - Коня? - припавши до одвiрка, щоб не звалитись од смiху, перепитала бабуся. - А чого ж вiн, твiй кiнь, за одну-однiсiньку нiч кобилою став? - Ти що мелеш, стара!? - ошелешено запитав дiд. - Як же кiнь може стати кобилою? - Пiди подивись! Ми всi четверо чимдуж подалися до ста║нки. Дiдусь вивiв звiдти вчорашнього коня, який сьогоднi, на тверезi очi, чогось став кобилою. - То що ти, Дем'яне, скажеш на це? - бабуся почала рукою витирати сльози смiху. - Обмiнна! - тiльки й вимовив дiдусь, i тут уже почали реготати ми втрьох: бабуся, мама i я. - А вiн же казав, що всi зуби з'┐в на конях! Прийде - утоплю! - грiзно поглянув дiдусь у той бiк, де жив дядько Трохим, i присоромлено пiшов майструвати в катрагу. Дядько Трохим пiсля цього довго обминав наше подвiр'я. А потiм, якось врозтiч поставивши очi, прийшов до хати з хлiбом пiд рукою i пляшкою в кишенi. - Ану, покажи сво┐ зуби, як ти ┐х з'┐в на конях! - одразу пiдсiк його дiдусь. - Тут дiло, казав же ж той, не в зубах. Добрий день вам... Тут, бачите, дiло... - В дядька Трохима язик тепер так чiплявся за зуби, а слова так поводились, що годi було щось толком зрозумiти. Вiн довго, невиразно i хитромудре звалював усю провину на бiдолашну голотину долю, якiй чорт не вигрiба║ червiнцiв, а лише капостить. - Та помовч уже, Трохиме, - не втерпiла бабуся. - Таких мимрачiв гидко й слухати: не говорить, а жуйку жу║. Не долю й нечистого, а зайву чарку винувать. Через не┐ обезглуздiли обо║. - I вона трохи винна, хiба ж я що? Я нiчого такого й не кажу, але доля теж сво┐ колiнця викида║. Чого б ┐й було не пiдiйти до нас? - Тодi не те що долi, а й тверезiй людинi не можна було пiдiйти до таких чопiв! - засмiялась бабуня. Посмiхнувся i дядько Трохим, що до цього сидiв наче в розсолi. Утеплення ж невдахи-покупця почалось iз того, що мати кинулась до печi, а дiд у глинянi з квiтами чарки розлив нежурницю. I вже незабаром вiн почав наспiвувати про дiвчину, яка продала курку, щоб купити козаковi люльку. А дядько Трохим ще довго виправдувався перед жiноцтвом i все нападав на фортуну. Слова в нього й тепер теж вибивались поволi, але веселiше. Дядько Трохим не любив швидко нi говорити, нi працювати. Навiть коли в ставку якось топився наш титар, дядько Трохим не одразу взявся його рятувати. Стоячи на березi, вiн, роздумуючи, незрушно дивився на потопаючого. Скупий титар, бачачи, що смерть заглянула йому в очi, благальне протягнув: - Рятуй мою душу, Трохиме... Сто карбованцiв дам. - А якими грiшми: срiблом-золотом чи папiр'ям? - запитав дядько, знаючи титареву вдачу. - Рiзними, Трохиме, - вичавив скупiй. Дядько Трохим врятував нашого свiчкогаса, але нi срiбла-золота, нi паперових грошей вiд нього не дочекався, бо тодi титаря й так було уведено в розор: дядько витягнув його на берег без чобiт. От аби вiн ще й чоботи вихопив, то, може, й мав би заплату од скупиндряги. На це дядько Трохим зауважив: - То коли вам вдруге доведеться тонути, не взувайте чобiт... До нашо┐ кобили одразу ж влипло прiзвисько Обмiнна, а менi довелося пасти ┐┐ i приноровлюватись до не┐. Уже сонце потроху почало визбирувати росу, коли я до┐хав до Якимiвсько┐ загорожi. Вона була обнесена веселим свiжообструганим воринням, за ним спадисто iшла пiд сонце висока трава. Тут червонiли хрещики дико┐ гвоздики, красувався перестрiч гайовий, хвалилася бiлими вiночками ромашка i все з кимсь переморгувалась тендiтна вiяста метлиця. А над травою височiли безладно розкиданi черешнi, яблунi, грушi й напатланi кислицi. На другiй половинi огорожi стояли у вбогих дiдiвських шапках старi дуплянки й з десяток вуликiв, а до них тулився свiженький курiнь. Я зiскакую з коняки й раптом завмираю на зазiленiй дорозi: попiд тим кра║м вориння, на яке густолiсся кинуло тiнi, спiваючи, майнула жiноча постать. Накинута на ┐┐ плечi квiтчаста хустина, пiднесенi вгору руки й некваплива хода нагадали менi ранковi слова матерi. Може, це й справдi не жiнка, а саме лiто йде собi загородами, лiсами i, спiваючи, нахиля║ться до суничникiв i грибовищ, пiдiйма║ руки до плодючого дерева? Жiноча постать зника║ у лiсi, а я починаю придивлятися, чи не лишила вона за собою якогось слiду. Бiля само┐ дороги проглянула розкидана купка молоденьких печериць, далi хтось розбризкав по травi суницi, а за воринням на бiлiй черешнi соковите рожевiють ягоди. Менi, може, ще довго довелося б розмiрковувати про те, хто пройшов попiд лiсом, але збоку забринiв легенький смiх. Я обернувся. Бiля самого вориння з козубом у руцi стояла чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в не┐ карi, з краплинами роси, рум'янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi. То чому й менi не посмiхнутись дiвчинi? Я це залюбки й роблю, примруживши очi, в якi натрусилося сонця. - А я знаю, як тебе звати, - довiрливо каже дiвчина i двома пальцями перебира║ скляне з краплинами сонця намистечко. - Не може такого бути. - От i може таке бути, - показу║ чорнява сво┐ рiдкуватi зуби. - Звiдки ж ти дiзналась? - А зимою, пам'ята║ш?.. - пирснула вона. - Що зимою? - Пам'ята║ш, як спускався на ночовках з горба?.. Тепер ми почина║мо смiятися обо║, хоча менi не дуже при║мно згадувати, чим закiнчилося те спускання. Але цього вже дiвчина не зна║. - Я тодi й подумала: смiливий ти! - А чого ж, - не знаю, що сказати, хоча й при║мно ста║ вiд похвали: знайшлася таки хоч одна людина, яка не огудила мене за те спускання. - Хочеш суниць? - простяга║ до мене повну козубеньку, посерединi скрiплену прутиком. Хто б не хотiв поласувати ягодами, але ж не личить хлопцевi брати ┐х у дiвчинки, i я байдуже кажу: - Нi, не хочу. - Бери, я ще назбираю. Тут ┐х багато. Тодi я збиваю в козуба вершечок i висипаю ягоди в рот. - Правда, смачнi? - Смачнi. - Нарештi пускаю самопасом у лiс коняку. - А як тебе звати? - Любою. - I що ти робиш тут? - Пасiку доглядаю. - Сама? - Сама-самiсiнька, - посмутнiли посiверiлi уста дiвчини, а бровенятка стали такими, наче хтось ┐х почав нанизувати зсередини. - А де ж тво┐ батьки? - Мати дома пораються, а тато пiшли на закладини хати. Напевне, пiзно прийдуть за мною. - А ти часом не бачила, що то за жiнка нещодавно у лiс пiшла? - махаю рукою на той край загороди. - В терновiй хустцi? - В терновiй. - То моя тiтка Василина, - одразу прояснилось обличчя Люби. - Вона так гарно вмi║ спiвати й виводити. А дядько по┐дом ┐сть ┐┐ за пiснi, щоб не принаджувала людей на голос. - Он як! - Знову вiдпливла од мене казка, i жаль стало тiтки Василини, яку неволить вреднючий дядько. Краще б вона була отим справжнiм лiтом, що йде по землi й творить сво┐ дива. - Ти не хочеш подивитися на наш курiнь? - торка║ мене за рукав Люба. - А що там ║? - Нiчого такого, та менi славно, а ввечерi затишно. Ти ягоди при┐хав рвати? - Звiдки ти зна║ш? - дивуюсь я. - Знаю, - та║мниче каже дiвчина. - Хтось менi в лiсi шепнув на оце вухо. - Хто ж тобi шепнув на оце вухо? Мо┐ слова змили та║мничiсть iз обличчя Люби, й вона, не витримавши гри, весело пирхнула: - Мар'яна сказала. Вона вчора у нас рвала поповi черешнi й замовила перед татом словечко за тебе. Правда, вона славна? - Дуже славна, - погоджуюсь я. - А бачив, як вона вишива║ гарно? - Бачив. - Вона якось у нас трохи вишивала, i не дiвочу, а парубочу сорочку. Мабуть, у не┐ вже ║ молодий. - I це може бути, - кажу я трохи з жалем, бо шкода буде, як хтось забере Мар'яну i я бiльше не побачу ┐┐. - А в нас дома козеня ║, - дiвчинi все хочеться розказати менi. - Тато взимку знайшов його з перебитою нiжкою. - А в нас автомобiль був. - Автомобiль? - не йме вiри дiвчина i широко дивиться на мене. - Може, не автомобiль, а чортопхайка? - Нi, справжнiсiнький, на чотирьох колесах, автомобiль, - радiю, що маю чим здивувати дiвчину. Та й не тiльки ┐┐! Коли треба збити пиху комусь iз хвалькiв, я завжди перемагаю ┐х колишнiм автомобiлем, що був у нас аж два днi. - Де ж ви взяли справжнiсiнького автомобiля? - вiрить i не вiрить Люба мо┐м словам. - Хай тобi тато про це розповiсть - вiн повинен знати. - Кажу так, нiби й не хочеться розповiдати про торiшню iсторiю. - Нi, нi, я хочу вiд тебе почути, - заiскрились оченята. - Це так цiкаво. - Тодi слухай. Торiк, може, зна║ш, нашим шляхом на Польщу вiдступало вiйсько Пiлсудського. От воно, утiкаючи, й покинуло пiдбитий автомобiль. Коли люди сказали про це дiдусевi, то вiн побiг до нього, наче молодий, а потiм на волах привiз до себе цю машину. Тодi було нам усiм роботи. Дiдусь i ┐сти не вiдходив вiд автомобiля, бо нiколи не мав дiла з такою машинерi║ю, а розiбратися хотiлося до кiнця. - I не побоявся? - аж зойкнула дiвчина. - Чого ж боятись? - А може, там чорт сидiв, що тягне машину? - Машину тягне не чорт, а мотор. - Хто його зна║, - засумнiвалась Люба. - У нас люди по-рiзному кажуть. Ну, а далi що? - Помордувався, помарудився дiдусь бiля машини, i вона ожила : запчихала, загула, затремтiла й по┐хала. Вона може ┐хати вперед i назад. Тодi посадив мене дiдусь коло себе на ремiнну подушку з пружинами, й ми почали навiдуватись до близько┐ i далеко┐ рiднi. Що вже iнтересно було - i не питай: люди скрiзь вибiгають подивитись на чудо, жiнки страхаються i хрестяться, дiтвора бiгцем за нами лупить i на дурницю, як може, чiпля║ться ззаду, собаки валують, пiд колеса кидаються, кури й гуси розлiтаються, аж пух i пiр'я сиплеться, а ми з дiдом так уже пиша║мося i так пiдгуцику║мо на панському ремiннi, наче все життя не злазили з автомобiлiв. - I гарно було ┐хати? - I гарно, i м'яко. - Може, i я колись покатаюсь на такiй машинi, - замрiяно посмiхнулась Люба. - I це може бути, коли не побо┐шся, - зверхньо погодився я. - А куди ж ви подiли свого автомобiля? - У нас його хотiли на дурничку якiсь шпiкулянти за мило вициганити. Вони i просили, i страхали дiда, мовляв, зна║те, що вам буде, коли Пiлсудський повернеться? Бабуся вже було й погодилась узяти за автомобiль десяток довгих брускiв солдатського мила, а дiдусь сказав, що ми iще можемо бiлою глиною прати шмаття. Тодi на торг нагодився титар. Йому не машина була потрiбна, хотiв видерти ремiнь iз подушок. Таке вар'ятство дуже розiзлило дiдуся, i вiн сказав, що грiх дерти шкуру з чоловiка, а ремiнь з машини. А титар сказав, що вiн бiльше розбира║ться в грiхах, анiж той, хто порiзав на дрова фiгури апостолiв. Пiсля цього дiдусь пiшов на пораду, як йому бути, до дядька Себастiяна, а далi здав машину в повiт. I за це ми ма║мо подяку вiд само┐ Революцi┐. - А в нашого дiда Революцiя гарного коня забрала, а взамiн поганого дала. - Бо так треба було, - кажу я словами дядька Себастiяна, i дiвчина погоджу║ться зi мною, а далi згаду║, що менi вже час рвати ягоди. - Хочеш я тебе до найкращо┐ черешнi поведу? ┐┐ тiтка Василина зве "пiснею". - Чого ж вона ┐┐ так зве? - Бо цi черешнi дуже гарнi, й на них найбiльше трима║ться роса, як на тiтчиних пiснях сльози. Ми обо║ смутнi║мо, мовчки перелазимо через вориння i травами, що оксамитяться та й оксамитяться, йдемо до тi║┐ черешнi, яка найбiльше трима║ роси. Вона, гiнка й кучерява, лише кiлька ступнiв одiйшла вiд лiсу й вигойду║ в собi сонце, на ┐┐ гiлках красуються не окремi ягоди, а цiлi вiночки. Ось кiлька таких вiночкiв я й принесу Мар'янi замiсть сережок. - Лiзь, - каже менi Люба. - Може, й тебе пiдсадити? - Не треба, я суницi збиратиму. Насушимо ┐х на зиму, то й простуда буде не страшна. Дiвчина зiгнулась, вишукуючи в травi суницi, а я полiз на черешню. Рвати ягоди на такому деревi -любота: потягнеш вiночок до себе - i в руцi аж смiються мальованими щiчками добiрнi черешнi... Я й досi, згадуючи дерева свого дитинства, думаю, що мало, ой як мало нашi садоводи i селекцiонери дослiдили багатющi скарби природи й народно┐ селекцi┐... Через якийсь час до мене залетiла пiсня про гайрозмай i про ту любов, яку розбили вороги. А коли вiджурилася пiсня, хтось пiд корiння деревам, а далi й на трави кинув таких веселощiв, що в мене й на черешнi затанцювали ноги. Я пiдвiвся вгору, щоб розгледiти, що робиться внизу. В лiсi, наспiвуючи собi, на сонячнiм кружальцi аж вививалася в танку маленька дiвоча постать, ┐й, видати, нiяк не хотiлося вiдходити вiд сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босi ноженята, i Люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю. - Оце ми так збира║мо суницi на зиму!? - гукнув я з самого вершечка. Дiвчина, мов ошпарена, схопилась на ноги, ще раз крутнулась навколо себе, показала менi язика, засмiялася i гукнула: - Не будь вишкваркою! - А ти не пащекуй! - О, найшов пащекувату! - засмiялася Люба. - Ходи-но краще сюди. - Чого? - Поможеш видмухнути вогонь. - А нащо вiн тобi? - Треба! Я злiз iз черешнi й пiшов до куреня. Недалеко вiд нього на лiсовiй пропаленiй латцi чорнiли вугляки й недогарки. Люба, вже припавши до землi, так дмухала на них, що з очей текли сльози, але ┐┐ старання були марними. - Почекай, дiвко, не воруши увесь попiл. Ось ми пошука║мо живого вуглячка. - Я ломачкою розворушив погасле багаття i таки знайшов, на радiсть Любi, вуглину, на кра║чку яко┐ ще трималася цятка вогню. До нього ми приклали сухого бересту, подмухали навперемiнку, берест затрiщав, задимiвся i спалахнув. Тепер уже неважко було розпалити багаття. - Ось ми й кулешу наваримо, - Люба побiгла в курiнь, винесла звiдти казанок, таган i торбинку з пшоном, в якому ще розкошував шматок старого сала. - I ти вмi║ш кулiш варити? - здивувався я. - Та чом не вмiю, ось побачиш, який буде смачний, коли салом затовчу... I справдi, кулiш ┐┐ вдався на славу. Посiдавши на землю, ми ┐ли його прямо з казанка, я пiдхвалював куховарку, а вона соромливо i радiсно вiдмахувалася смаглявою рукою, в якiй тримала зачерствiлий житник. - I що тут такого: кулiш як кулiш! От борщ зварити - це дiло труднiше. - А ти вмi║ш? - З щавлю умiю, а з буряками й квасолею ще нi... А ти коли-небудь бiлу трясогузку бачив? - Блакитну бачив, а бiло┐ - нi. - А борсука? - Теж нi. - А я бачила кiлька разiв, нора його недалечке, i вiн вечорами висову║ться з не┐. Вилiзе, посто┐ть, послуха║ що робиться довкола, а потiм почина║ полювати. Восени вiн приходить у нашу загороду ласувати кислицями. Ми побiгли подивитись на борсучу нору, а потiм Люба повела мене до кислички, де зараз жила бiла трясогузка. Нерозумна пташка звила зовсiм низько гнiздо i тепер сидiла в ньому на я║чках. Кубельце ┐┐ було таке маленьке, що увесь хвостик трясогузки звисав над ним. Почувши кроки, пташина повернула голiвку до нас, вча┐лась, а в ┐┐ крихiтному чорному оцi промайнув острах. Ми пiдiйшли до самого дерева, але трясогузка не кинула свого кубельця. - Ходiмо, Михайлику, - тихенько сказала Люба. - Хай не тривожиться вона. Я тобi ще покажу джерельце, що пробилося прямо з дуплавого пня... Я й не стямився, як вечiр осiв на лiси i почав укладати на нiч квiти, з них то тут, то там звисали соннi метелики. Менi не хотiлося так швидко прощатися з Любою, яка встигла нарвати i суниць, i щавлю, i вiнок сплела i собi, й сво┐й подрузi. - При┐жджай, Михайлику, i книжку гарну привозь, - попрохала, прощаючись, дiвчина, в голосi ┐┐ озвався смуток. - Коняка буде пастися, а ми щось читати, та й знову черешень нарвеш, не шкода добрiй людинi. - Тобi не страшно самiй залишатися? - Трохи страшнувато, - обвела поглядом лiси. - Але ось-ось надiйде тiтка Василина або тато. А зараз я в курiнь заберуся, щоб нiхто, навiть борсук, не бачив мене, - повела довгими чорними брiвками, а над ними жалiсно затремтiли двi сумнi оборочки зморщок. Вона провела мене за вориння, ще й рукою махнула, коли я вискочив на коняку. Про┐хавши трохи, я оглянувся. Люба вже стояла бiля куреня i проводжала мене очима. А в цей час вiд дороги славно-славно обiзвалася пiсня, i дiвчинка радiсно метнулась ┐й назустрiч. З-за дерев, спiваючи, з'явилася струнка жiноча постать, ось вона простягла руки, i в них з розгону влетiла Люба... А далi мене вже наздоганяли два голоси, що журились над долею соловейка, який не знайшов щастя нi в лiсi на орiсi, нi в долинi на калинi... Дома всi похвалили мене за гарнi черешнi, бабуся назвала свого внука "нашим годувальником", а дiдусь сказав, що мiй чуб пахне суницями, а завтра, мабуть, запахне рiчкою. - А чого рiчкою? - Бо взавтра я пiду ловити рибу, то, може, й ти пристанеш до мене? - Таки пристану! - радiсно вигукнув я. - От i гаразд. Тiльки збуджу тебе рано-рано, коли ще чорти навкулачки не б'ються. - Дiду, а як це чорти б'ються навкулачки? - Так само, вважай, як i люди. Тiльки нечисть вiд стусана летить далi i аж земля двигтить пiд нею, - навiть не посмiхаючись, поясню║ дiд. - Ой, мовчи, старий грiховоднику. Чого навча║ дитину проти свято┐ недiлi? - докiрливо говорить бабуся, яка нiколи чорта не назве сво┐м iм'ям, а тiльки - Гнатом-безп'ятком або тим, хто в греблi сидить. - А що ж тут такого? Йому все треба знати. - Дiду, а чим будемо ловити рибу? - Саком. Я знаю одне мiсце в'юняче... - А щупаки там будуть? - I щупаки, i карасi, i лини будуть, - лагiдно говорить дiд, i хороше-хороше ста║ менi на душi вiд його слiв, а до очей наближа║ться та Ведмежа долина з рiчечкою, куди я ще не заходив рибалити зi сво┐м продiрявленим решетом. Дiд говорить, що там колись водилось риби тьма-тьмуща. Косарi, бувало, захочуть юшки на обiд, то, не довго думаючи, й пускають у дiло сорочки: зав'яжуть рукава, ковнiр - та й у рiчку. Наловлять отак рибки - i таганують собi на березi. А в ятерi набивалось того карася мало не до горловини, та все такого, наче вiн iз золота вийшов. А тепер навiть iз снастю треба цiлий день талапатись, щоб наловити яко┐сь дрiбноти. Ми виходимо з дiдом на подвiр'я, огляда║мо невеликий сак, на якому завбачливо висить торба, огляда║мо довжелезний бовт, яким буде орудувати дiдусь. Коли б скорiше збiгла ця нiч! - День завтра буде як золото, - дивиться на зорi дiдусь i йде зi мною до ворiт. - Звiдки ви зна║те? - Зорi вiщують, - i знову якась та║мниця вчува║ться менi в дiдових словах. Одразу ж за нашою вулицею стоять, як Дунай, молодi коноплi й соняшники, за ними темно виткнулась церковця, ще далi, бiля самого неба, дирка║ деркач, а в небi виблиску║ Вiз. Вiн зовсiм був би схожий на звичайний земний вiз, аби хтось начепив на нього колеса, хоча б змайстрованi дiдусем. Притихши бiля ворiт i придивляючись до семи зiрок, я несподiвано кажу про це дiдусевi, а вiн у подивi приклада║ руку до сивих карлючок вусiв i, зiбравши на лобi ряснi зморшки, почина║ смiятися: - Оце додумався! Нiхто не почепить отам колiс, бо в небi нема стельмахiв. Тепер уже я дивуюся, бо знаю, що стельмахи ║ в кожному селi: i в Кусекiвцях, i в Лiтинцi, i в Зiнов'║нцях, i у Вербцi, i в Березцi, i в Майданах, i в Руднях, i в Гутах, i в отих Тесах, що стрiчають i випроводжають вас виводками дрiбноти, бо тут сiм'я не вважа║ться сiм'║ю, коли в нiй нема║ шестеро дiтей. А через те що тут у родинах водиться не тiльки по шестеро, а й по шiстнадцятеро дiтей, то в нас ще й досi Теси називають Кита║м. - А чого, дiду, в небi нема║ стельмахiв?