ими руками. Менi дуже шкода було вас, я наперед бачив, як плакали ви надi мною, коли ще не плакали ви. Але iнакше, тату, я не мiг зробити, бо дуже усе любив..." Старий пiдводить голову, щоб побачити образ сина, що наблизився до нього. Але видiння зника║ у сутiнках, а в кутку людською тiнню бовванi║ гончарський круг з немудрим виробом на ньому. Як часто колись прибiгав до такого круга малий Iван i просив, щоб тато йому вилiпив коня. Тодi ,тато кидав сво┐ глечики i горшки, брав шматок глини, починав пальцями бгати його, а дитя, зата┐вши подих, радiсно дивилось, як з глини народжу║ться баский гривастий коник, як оживають його губи, очi i навiть посмiшка. А то iнодi конi були череватими, пихатими чи п'яними, i в них люди, регочучи, пiзнавали то попа з 'сусiднього селища, то свого ж зава крамницi, то Безбородька чи якогось бундючного недотепу... Як недавно i як давно все це було. Розчавленими роботою руками старий розгладжу║ бiлу, з очицями барвiнку сорочку i гнеться над нею то мов над колискою, то мов над домовиною. З темряви вiдвалюються шматки минувшини, в них вiн знову чу║ i перший крик, i смiх, i спiв сво║┐ дитини, чу║ ┐┐ милий голос над незбагненними, самою мудрiстю начиненими книгами, i закохане воркотiння бiля старого порома, куди виходила Оксана... Це ж усе було i бiльше нiколи вже не буде. I навiть солдатський трикутничок не постука║ у вiконце до батькiв. Голова старого пада║ на розпростерту сорочку, торка║ться вишитого, неживого барвiнку, який пережив його сина. - Поки ти, Iр.ане, ходив по землi, я старостi не чув; тодi я був батьком, а тепер став немiчним дiдом, без дiтей, без онукiв, - жалi║ться сорочцi, немов, сво┐й судьбi. Вгорi загупали кроки, ┐хнiй вiдгомiн обiзвався у непросохлiй стелi. квмен здригнувся, похитуючись, пiдвiвся, похапцем згорнув синову сорочку, поклав ┐┐ у скриню i провiв рукою по обличчi, щоб зменшити, притерти слiди печалi - нащо ┐┐ виносити на люди. Вiн пiдходить до гончарського круга, на якому сто┐ть ще не обсохлий глечик, i уда║, наче щось робить. На порозi, поблискуючи вогником цигарки, з явля║ться худий, журавлистий конюх Петро Гайшук. Вiд нього завжди пахне тютюном, сiном i рибою. - У вас, дiду, i досi поночi? - диву║ться вiн, по-пташиному розставля║ ноги, а голову пригина║. -Чому свою електрику не свiтите? - Конюх, наче злодiй, повинен i в темрявi бачити. - квмен, як може, вiдганя║ од себе скорботу, квапливо одяга║ться в незмiнну свитку i, не встигши за сво┐ми думами приторкнутись до ┐жi, виходить iз землянки. На заходi в сутiнках уже розпадаються останнi вишневi згустки, залишенi сонцем, кiлька похилих дерев пiд ними стоять, мов скорбнi матерi. В такий час навiть дерева печаляться, когось виглядають з далеких дорiг. А йому вже нема кого виглядати. I старий теж гнеться, мов дерево. - Небо наче на вiтер показу║, - невдоволенням бринить тенористий голос Гайшука. - А я завтра хотiв рибалити. - Рибалити? - здивовано перепиту║... Хоча, коли подумати, чому й не рибалити чоловiку? Йому рiчка не навi║ болiсних згадок... - Сьогоднi вловив щось? - Одного сомка, фунтiв на п'ять, - задоволене посмiха║ться Гайшук. - На клок пiшов. - Де зловив? - На Королевщинi, недалеко вiд порома. Добрячi там для сомiв ковбанi. - Кума ж мого не бачив? - Бачив. Усе людей перевозить. I Оксанку чека║ свою, - та й запнувся, щоб не ятрити серце старого. - Оксану? Та що ти? Може, ║ вiстка од псi: - затремтiв квмен. - к звiстка. Прийшла з Пруссi┐. Учора на поромi ваш кум Олександр усiх, хто не ┐хав, цiлий день частував горiлкою. Так дехто тiльки й робив, що перевозився з одного берега на другий. Всякого тепер ║ люду. - Виходить, дочека║ться кум Олександр сво║┐ дитини. Щасти ┐м, щасти... - мало не зiтхнув старий, i дурнi думки знову полiзли в голову: не батьком, а тiльки зiгнутим гостем буде вiн сидiти на Оксаниному весiллi... - Ви ж, дiду, хоч повечеряли? - Гайшук перехоплю║ його думки i хоче бодай трохи звернути ┐х на iншi стежини. - Я то повечеряв, а от що коням будемо на нiч закладати? - переходить вiд однi║┐ журби до друго┐. - Може, впiймати Безбородька та Мамуру i кинути ┐х, болотяникiв, за драбини? - Конi тако┐ поганi не ┐стимуть, - невесело посм┐ха║ться Гайшук i поправля║ свою мiлкувату i темну, мов кротяча, купина, шапку. Не оминаючи поморщених, з льодком на сподi калюж, з яких виходять слiди колiс, конюхи зосереджено йдуть до стайнi, де чахнуть од голоду конi. I про них, i про вiйну, i про Оксану зараз дума║ старий i здрига║ться од згадки, що в якомусь таборi бiля печей смертi стiжком лежала дiвоча'краса-дiвочi коси... Як же могли так здичавiти навiть нелюди?.. - Все менша║ в людей любовi, менша║, та й годi, - вголос вiдповiда║ сво┐м думкам старий. Гайшук стишу║ ходу i багатозначно пiднiма║ вгору довгий вказiвний палець: - Бо вiйна, дiду, а при нiй, костомасi, усього менша║: i хлiба, i люду, i любовi. Та й часу на не┐ вiйна не да║. Цiлий вiк треба любитись чоловiку, а тепер iнший на всю свою любов не ма║ навiть однi║┐ мало┐ години. Останнi слова пересмикнули старого, i вiн аж рукою вiдмахнув та здих. - Я зараз не про це, Петре. - А про що? Може, знову про конi? - з спiвчуттям запитав Гайшук. - Нi, про найгiршу худобину, про двоногу скотину! - понуро подивився собi пiд ноги Дибенко. - Про двоногу. Значить, про самого Безбородька? Дуже за┐лися ви з ним. I вiн вам не подару║ свого. Дивiться, ще лiсу не випише на хату. - Це вiн може зробити, по-всякому вмi║ скрутити людину. Та що менi, коли розсудити, Безбородько!? Зараз я, чоловiче добрий, з темними тисячами за┐вся. - З якими це темними тисячами? - Гайшук од подиву виплюнув недокурок i покосився на Дибенка: чи не почав той часом заговорюватися з горя. Старий став на слiд колi┐ i, стиснувши кулаки, пристрасно заговорив: - З тими, чу║ш, тисячами, що хитрiсть, злобу виплiтають на весь свiт, а гробову дошку витесують на все живе, що народилось i що ма║ народитися... Не так уже багато, коли подумати, ║ на землi цих чорних гробарiв i мудрецiв, та впрягли i загнуздали вони в сво║му диявольському золотому шарабанi i науку, i обман, i бога, i чорта заодно, i голод, i страх, i цим усiм спритно .окайданили, зчавили, змiзернили людину та й випихають на смерть ┐┐: шукай у чужiй землi свою могилу i свiй хрест. То я й думаю собi: час уже людям одiрвати вiд свого тiла оцих кiлька темних тисяч i хоча б закинути ┐х на якийсь океанський острiв, щоб там вони трохи вилюднiли, доросли, ну, хоча б до рiвня звичайних дикунiв. Гайшук, здивовано поглядаючи на старого, подався назад вузький станом, посмiхнувся: - Це утопiя! - I втопити можна таких, - погодився квмен i цим ще бiльше розвеселив Гайшука. Бiля само┐ стайнi по-весняному жебонить струмок, вiн ще не пахне нiяким зiллям, а лише'прiснотою розморожено┐ землi. Конi чують прихiд квмена i з сумним iржанням повертають до нього безнадiйно похиленi голови. Над ними по стiнах потворяться великi переламанi тiнi, i вони здаються нинi квмену теж кiстлявими. Пекучий жаль i бiль переплiтають сво║ снування. Старий мовчки, одним гiрким помахом руки вiдпуска║ змiну, знiма║ з стовпа лiхтар i поволi йде по стайнi, черкаючи сво║ю тiнню безпровинно змучених коней. В ┐хнi очi, ворушачись, втiка║ золотий вiдбиток лiхтаря, викреслюючи i окреслюючи в них тiльки темну муку голоду. квмен одводить погляд од коней, що ждуть порятунку вiд нього: вiн бiльше не може дивитись на них, не може бачити, як на ┐хнiх головах вибиваються лiнi┐ кiсток. Зiщулюючись, старий нагина║ться до лiхтаря, задмуху║ його. I щось недобре в цьому почули конi: заворушились, забили копитами, i жалiсне, схоже на стогiн iржання обiзвалося з усiх бокiв. квмен затремтiв, приклав руку до чола, а потiм вибiг зi стайнi, розмахуючи омертвiлим лiхтарем. А позаду в спину йому батогами шмагало голодне кiнське благання. Бiля струмка зачалапали кроки ┐ обiзвався занепоко║ний голос Безбородька: - Ген, хто там огонь погасив!? Не знайшов, чим бавитись?. квмен Дибенко, забувши, що сам задмухав огонь, пiдняв лiхтар, щоб краще бачити голову, який ста║ насупроти нього i гнiвно диха║ горiлчаним духом. - Дiду, чого темно у стайнi? - А хiба коли-небудь було свiтло в домовинi!? - рубонув навiдмаш старий. - В домовинi? Про що ви мелете? - обурився Безбородько. - Чи не випили часом зайвину? Зда║ться, ясно питаю: чого нема вогню у стайнi? - А хiба ж це стайня? - натягу║ться голос у старого. - Це вже домовина! Чу║ш, яким стогоном проклинають конi тво║ безголове головування? На, посвiти над ними похоронною свiчкою, - втиснув у руку голови лiхтар, з якого височувався чад. Безбородька пересмикнуло, наче в його руцi опинився не свiтильник, а жаба. Вiн одразу ж навiдлiг жбурнув його у струмок i накинувся на квмена: - пй-богу, ви, дiду, або запили, як останнiй швець, або натурально збожеволiли... - З горя збожеволiв. А чому ж ти не збожеволi║ш отак хоча б на кiлька днiв та не мотнешся по всiх усюдах шукати якогось порятунку? Вже завтра можеш приносити акти про падiж. Та пiсля цього байстрюк ти чи голова? Безбородько затрясся: - За такi слова, старе одоробло, в тюрмi будеш кiстками цемент вигрiвати! В тюрмi! - Сам, тобi на радiсть, пiду в тюрягу. Усi примусовi по тво┐й резолюцi┐ i вiдроблю, i вiдбуду, тiльки врятуй, Антоне, конi, бо, ┐й-бо, не можу витримати - душа перерветься, - i аж застогнав старий. - Легко сказати: врятуй! А чим я ┐х рятуватиму? - трохи одiйшов Безбородько. - Може, спробу║м завтра вигнати в лiс? - Вигнати можна, якусь бруньку знайдуть, та на нiй не виживуть. Сiна, хоча б соломи ┐м треба. - Зрештою, чи розумi║те ви: я все робив, що мiг, - стишив голос Безбородько. - Трохи пособила держава, а бiльше не може, бо вiйна. - На ┐┐ плечi усе можна скинути - i вкрадене, i згно║не. Але цi║ю байкою не нагоду║ш худоби. - Ну й пальцями я теж не нагадую ┐х! - простягнув руки до квмена. - Такими пальцями не нагоду║ш, - погодився старий, - бо приросли вони не до живого дiла, а до печатки. Заважка вона для тебе, Антоне, заважка. Безбородько мимоволi намацав у кишенi печатку, але стримав себе, не скипiв, а глумливо подивився на конюха: - Коли завиду║те на мою печатку, залюбки можу ┐┐ передати вам. - Ти краще Марку передай ┐┐. - Що з вами говорити! - махнув рукою. - Краще порадьте, де щось коням добути. - Чому ж ти ранiше, влiтку, не радився зi мною? Але й зараз ще не пропащий свiт, тiльки не послуха║шся мене, ще й гнiватись будеш. - А може, й не буду? - Будеш. З.наю. тебе, Антоне, як облупленого, - аж зiтхнув старий. - Все одно кажiть. - Прошу тебе, чоловiче, коли таке тяжке дiло, знайди в сво║му нутрi те, що великодушнiстю зветься. Кинь на харчування усю свою чисту i нечисту грошву, навiть палац продай, а потiм ще бiльше наживешся на цих же конях i на нас, дiдько з тобою, не пожалi║мо! Коли не загляда║ш наперед, як голова, заглянь, як лихвар, що проценту чека║. ┐й-бо, не помилишся! I перед районом гоголем випливеш, усiм пiр'ям загра║ш. Не один скаже: ║ ж такий голова, який i оселi позбувся, щоб громадськi конi врятувати! Це ж, Антоне, в перспективу, в анкету, в характеристику тобi самим прибутковим ордером впишеться! Цi слова одночасно i обурили, i здивували Безбородька: дивись, старий дiдько почав заглядати у його кишеню. Але який чудернацький i не такий уже поганий хiд каруселиться. Гляди, щось можна виграти ним i навiть трохи авторитет свiй пiдняти... Таки ║ клепка в головi конюха. Але, коли подумав, що ма║ позбутися всiх сво┐х статкiв, одразу ж злякався i обурився: з такими прибутковими ордерами сам, неначе крiт, у землянку потрапиш, а коли, не доведи господи, скинуть з головування, то станеш посмiховиськом усього села. Бiля рота вiн виморщив криву посмiшку для старого: - Ну й штукар ви, дiду, яких свiт не бачив. Такого наговорили та налихословили, що на вас навiть гнiватись по-справжньому не можна... - Нiчого не кинеш на коней? - зiв'яв. Дибенко. - Ви дума║те, що я банк чи його фiлiя? Хтось, може, й лiчить у мо┐м гаманцi грошi а насправдi там вiтер свистить. - Не в гаманцi, а в головi свистить, - зiтхнув старий. - Скiльки у нас ║ тепер ыайслабщих койей? - нетерпляче перебив його Безбородько. - Або що? - насторожився старий: вiн завжди нюхом вiдчував якусь каверзу чи лиходiйство. " Бiля Безбородькового рота ворухнулась жорстока складка: - Доведеться добити ┐х! - Добити ? - з жахом перепитав старий, i в нього пригнулася голова наче по нiй мали вдарити молотом. - Ти що? При сво║му розумi? - А що маю робити?.. Я вже радився з одним начальником, вiн теж приста║, що слабiшi конi треба вбити i ┐хн║ м'ясо згодувати свиням, щоб хоч вони вижили. - Ранiше мене з сво┐м начальником уб'║ш, розтрясця вашiй матерi, а потiм уже конi! Геть, душогубе, геть, iроде, звiдси! - закричав не сво┐м голосом Дибенко i, пiднявши угору кулаки, ладен був пустити ┐х у дiло. - Сказився старий! - з опаскою вигукнув Безбородько, позадкував i зник у темрявi, не дочекавшись, поки в стайнi засвiтять свiтло. - Коне┐д! Балаболка! Довбеха! - навздогiн жбурнув йому старий, чуючи, що його валить iз нiг. - Ех, серце, дурне серце, - промовив сам до себе, але потягнувся рукою не до нього, а до очей, що не могли втримати слiз. Плачучи, вiн пiдiйшов до струмка, навпомацки знайшов лiхтар, почав його витирати тремтячими руками i полою свитки. - Або ти мене зведеш зi свiту, або я тебе зведу, прилюдно вилами прохромлю, а коней не дам, - продовжував розмову з Безбородьком .i всiм тiлом здригався при самiй думцi, що хтось може вбивати коней. I за що, за яку провину? Так чому ж тодi не карають самого Безбородька, який на злодiйському поводi веде смерть коням? Тiльки тому, що вiн ма║ на ши┐ не конячу, а людську голову? - Наговорились, дiду? - з спiвчуттям обiзвався з порога етапнi Гайшук. - Я то наговорився, а чого ти мовчав? Язика проковтнув на той час? - витрiщився старий на конюха. - А нащо менi за┐датися, - пробурмотiв Гайшук. - Чи це пособить? I довiдочку в лiсництво буду брати не у когось, а до нього ж прийду. - Багато таких вас, хитроверхих, на свiтi розвелося. - Не хитроверхих, а обережних, - поправив Гайшук. - Не з великого добра доводиться iнодi тримати язик за зубами: вчили вже нас, i добре вчили. I мене ж учили... Вам легше: що з старого вiзьмеш! Ех, Петре, не раз я собi думаю: чого у вiйну, та й без не┐, однi люди стають у нас орлами, а другi - прожерливою мишвою бiля нашого зерна. Жеруть, переводять, трублять ще й гидять його, а самi всюди галасують, що вони охоронцi. I так мудро галасують, що ┐м i зверху вiрять. Невже наше життя це може обiйтись без усяких безбородькiв? - Не може, - впевнено вiдповiв Гайшук. - То чому? Гайшук полiз рукою до потилицi, i на його високочолiй головi кротячою купинкою заворушилася шапка. - Це, дiду, не проста арифметика, i задачка в нiй складалася не один день чи рiк. Трудна i заплутана задачка! - Поговори - послуха║м. - То й слухайте, коли ма║те час. Як ви дума║те: вiд старо┐ кривди залишились у нас рiжки та нiжки чи ще щось? - Та лишилося ще щось. I воно, як прожерливе зозуленя, вихоплю║ для себе все, що може вихопити. - Ще й як вихоплю║! I це така штуковина, що ┐┐ наказом не звiльниш з роботи, директивою не заборониш, не розкуркулиш i не продасиш на торгу. Чи не так я думаю? - Не тягни. Сучи вже далi свiй мотузочок. - Вiн такий мiй, як i ваш. Я сво║ мужицьке накипiле викидаю, - насупився Гайшук. - I от далi виходить таке: при нашiй великiй правдi, що прийшла вiд само┐ революцi┐, перед кривдою ║ тiльки двi дороги: вона мусить услiд за капiталiзмом iз мосту та у воду або лукаво натягти на себе одежинку правди i нею ж захищати свою шкуру. Тепер на свiтi правда стала бiльшою, а кривда хитрiшою, ┐┐ не одразу й розкусиш у якомусь кабiнетi чи на трибунi, де вона буде говорити й голосувати за соцiалiзм для народу, а потiм з цього ж народу дертиме хабарi. Ну, хто живе по правдi, той не шука║ дармовизни, не ма║ нахабства пертися поверх чи┐хось голiв чи й скручувати ┐х, той i конюхом залюбки пiде працювати. А всiляки бiльшi чи меншi безбородьки в конюхи вже не пiдуть: вони скуштували i легкого хлiба, i меду, заробленого язиком чи лукавством, i ┐м це харчування стало таким смачним, як мамине молоко, вони вже його донесхочу смоктатимуть, хоч би з мами и кров iшла. Ось таке налипле начальство батогом звiдсiль треба гнати справжньому начальству. Батогом! - Намалював картину, - щось прикидаючи сво║, примружився старий. - Ну, а коли ж ┐м, пережиткам рiзним, кiнець прийде? - Це вже друга задачка, i ┐┐ можна так починати: скоро казка кажеться, та не скоро дiло робиться. Я мислю - однаково треба вiрити людям, щоб не було так: я, к примiру, син, ви - пасинок, а ще хтось - i зовсiм байстрюк, i не тому, що йому не подоба║ться Радянська влада, а тому, що вiн, за дрiбну провину чи гостре слово, не подоба║ться якомусь не робiтниковi, а заготувачевi, який ближче сто┐ть i до меду, i до iдей по сумiсництву. То поки ось такому заготувачевi бiльше вiрять, анiж менi чи вам, з ним не поборешся чесно - хрест-навхрест. Вiн тебе пiд силу схопить i пiднiжку дасть, перш нiж ти його вхопиш хоч за бублик хвоста. Ось тому багато в нас балачок по кутках i закутках, а на вiдкритих зборах ми набира║мо в рот води. Наш дядько по-справжньому ще не заговорив i по-справжньому ще вмiння i сили господарсько┐ не показав. А в партi┐ досить великих i невiдкладних турбот. Вона зараз саму смерть ломить! I зломить! Але руки ┐┐ й до цього дiйдуть: розкусить вона усiх пустомолiв-свистунiв, хоч би як висвистували вони по рiзних трибунах - i аж захурчить за ними. Спочатку полетять, як гнилi грушi, безбородьки, а далi й хитрiшi iндивiдууми, а найспритнiшi пiдуть за власним бажанням з високих посад, не забувши виклопотати собi високi пенсi┐. - Хай жеруть цi пенсi┐, аби людей та держави не жерли. Але, по тво┐х словах, не швидко ми позбудемось цих нахлiбникiв? - Та, мабуть, на наш вiк вистачить i приймакiв, i бюрократiв, i пажерливих жорстокосердцiв, i невiгласiв, що дивляться не в душу людини, а на сво║ черево. - Чи не прибавив ти ┐м вiку? - Навряд, дiду. Вони про сво║ довголiття бiльше дбають, анiж ми. - Умi║ш ти, Петре, утiшати людину, як рiзник довбнею. Потримай лiхтар. - Старий засвiтив огонь, знову попрямував до стайнi, але вже уникав дивитися коням у вiчi. До нього поволi пiдiйшов широкогубий конюх Максим Полатайко. В невисокiй лапатiй постатi чоловiка було щось вiд окоренка, але це не заважало йому виявляти в деяких справах дивовижну спритнiсть. Максим з-пiд самого носа досвiдчених сторожiв, шуткуючи, мiг украсти для коней з десяток снопiв вiвса або вночi вкоситись у сочевицю чи вегу сусiднього колгоспу. Навiть зараз його улюбленцi були схожi на коней, бо вiн звiдкись пота║мно приносив ┐м у торбi чи опалцi якийсь додатковий рацiон. Коли ж Максима ловили на гарячому, вiн з таким трагiзмом i сльозою виступав на захист коней, що йому все прощалося. Через те чоловiка прозвали Артистом, але вiн навiть таким прiзвиськом не гордився i не втiшався, бо не був славолюбцем. Зараз Максим тривожився: цi║┐ ночi вiн обнишпорив двi найбiльш надiйнi комори, але не знайшов там i жменi вiвса. Правда, вiн таки напакував свою торбу турецьким бобом але його треба було перемолоти на жорнах. Цi║┐ машинерi┐ в Максима не водилось, а поткнутися до сусiдiв не дуже хотiлось. - Пiп ж робитимем, дiду? - Максим скривився усiм обличчям i повiв головою в бiк коней. - Коли плаче людина - можна витримати, а коли плаче худоба - не витриму║ серце. - Тво┐ ще не плачуть. Максим пропустив натяк повз вуха i вiв сво║: - Щось дитяче ║ в кiнському плачi. I кричать вони, мов дiти. Я на батарею пiдвозив снаряди. Ну, пiд Львовом на свiтанку й накрили мене мiною. Якраз, стерво, пiд копита мо┐х вороних гепнулась. Я ще побачив, як обрисувались i рвонулись вони в огненному стовпi, а потiм так заголосили, закричали, що i я заплакав i, притримуючи руками сво║ м'ясо, поповз до них. А вони на перебитих ногах потягнулись до мене, губами обцiловують мене, а в самих, безневинних, сльози, мов квасолини, летять... Так що зараз ма║мо робити? - Вiзьмемось, хлопче, за злодiйське ремесло, може, воно трохи пособить нам, - понуро, але твердо вiдповiв старий. - Та що ви, дiду, проти ночi говорите!? - вражено розвiв руками Максим. - Все село зна║, що ви нiде навiть билиночки не пiдняли чужо┐. - Що правда, то правда, а зараз пiду на таку ганьбу, бо iнакше, виходить, не можна. - Старий задумався, пильно поглянув на Максима, який мало не танцював, знайшовши собi такого спiльника. - Не вибрикуй. I чу║ш, не всякий крадiж ║ злодiйством. - Це вже щось нове навiть для мене, - аж рота роззявив Максим. - Пригаду║ш, у книжках писалося про того великого чоловiка, що вкрав у бога вогонь для людей. А його ще й хвалять. От i виходить: не всяка крадiжка - злодiйство. А ми з тобою не такi великi люди, то вкрадемо для коней сiна. По┐деш зi мною чи побо┐шся? - I ви не жарту║те? - ще запитав з недовiрою, а очi загорiлись злодiйським блиском. - Не до жартiв тепер. - Тодi по┐хали! Зараз же! - I хлопець кинувся одв'язувати ви┐знi конi. - Де ж ви нагибали це сiно? - здивовано розгойду║ться на журавлиних ногах Петро Гайшук. - Там, де ти рибу ловиш. - Так це ж сiно вашого кума! - аж скрикнув Гайшук. - А кум завжди збира║ сiно, мов барвiнок, не помилимось. - Оце так, а не iнакше! - Гайшук полiз рукою до потилицi, не знаючи, що робити: чи смiятись, чи обурюватись. - Можна сказати, по-родинному. - Влiтку по-родинному, так само як i взяли, одвеземо кумовi сiно. Не хвалився часом кум, що завтра по┐де на ярмарок? - Хвалився. Йому не терпиться усiм розказати, що ма║ таку велику радiсть. - Це добре, - вiдповiв сво┐м думкам старий. Незабаром вiз, розкидаючи болото i хлюпаючи по калюжах викотився на м'яку луговину. На нiй темними птицями окреслювались кущi верболозу, а помiж ними тривожно билась i стогнала, мов поранений, невидима вода. Мало не з-пiд копит коней з трiском i лопотiнням вилетiла пара крижакiв, ┐х одразу проковтнула вогкувата глибiнь беззоряно┐ ночi. I пiсля цього захотiлось летiти деревам, вони замахали сво┐ми крилами, ронячи на землю пахощi вже напiврозповитих бруньок. Неспокiйно цього року iшла весна по землi, i тривожно зустрiчався з нею дiд квмен. Це тiльки подумати: не до плуга, не до сiвалки, не до чистого зерна, а до чужого добра зiбрався вiн. Навiть коли не впiйма║ться, шила в мiшку не вта┐ш, i що тодi подумають, заговорять про нього?! Ну, i хай говорять i судять по всьому району, а конi мають жити. I, щоб пiдбадьорити себе, вiн торка║ться рукою Максимового плеча. Не первина тобi йти на таке непевне дiло? Не первина, дiду, вiрно здогаду║тесь, - при║мним голосом призна║ться Максим, товстогубство не заважа║ чоловiковi говорити спiвуче i чисто. - I що ж ти крав? - Ви краще спитайте, чого я не крав? - весело говорить конюх. - I овес iз поля, i сiно та отаву з лугiв, i зерно з-пiд машин та в коморах, i хлiб з пекарнi, i снопи з ожередiв, тiльки шампанського не тягнув з ресторанiв, бо не знаю, чи пособля║ воно коням, чи то по дуростi помiщикiв бавилися. А знав би - й до нього добрався б. - Так ти спробуй. - А що, коли конi алкоголiками стануть? - серйозно запитав Максим. -Якось незручно вийде: конюх тверезеник, а конi - п'янюги. Не люблю я непорядкiв. - Ну, а бiб ти крав, Максиме? - Який бiб? - насторожився i обернувся до старого. - Турецький. - Турецький? Крав колись на городах. - А в коморах? - Нi. А хiба його конi люблять? - Про коней не знаю, а деякi люди полюбляють. - Американцi найбiльше. В них, видать, животи мiцнi, - хитро виверта║ться Максим. - Ох, i збосотився ж ти, до самого краю збосотився, - з жалем сказав старий, а Максим весело хмикнув. Десь бiля пiвночi вони ви┐хали на Королевщину, над якою то тут, то там урочисто пiдiймались поодинокi велетнi дуби. Максим поставив конi бiля порома, пiд яким попискувала i клекотiла вода, i, щоб не вшелепатись, пiдiйшов до невелико┐ клунi перевiзника, в якiй дiд Олександр завжди лiтував. Недалеко вiд клунi, над крутояр'ям, стояло два гостроверхеньких стiжки сiна, господаровитий кум накосив ┐х у таких болотах та заростях, куди не добирався жоден косар. Зараз яружний вiтерець пiдвiвав стiжки знизу, i вони, окутанi пахощами, здавалося, хотiли кудись летiти. - Дiду Олександре, де ви там, давайте перевозу! - голосно гукнув у браму Максим раз i вдруге, прислухався до вiдгомону, а потiм смiливо пiшов до коней, пiдвiв ┐х пiд стiжок, скинув з воза мотузки, рубель та вила. I тiльки тепер старому квмену стало не по собi, вiн мало не застогнав од болю i, щоб приглушити його, вилами зiрвав шапку з стiжка i з силою кинув ┐┐ на воза. - Вкладай! - Слухаюсь начальника! - весело обiзвався Максим i заходився втоптувати сiно. - Ох, i шибенно┐ ти вдачi! - покосився на нього старий. - Пiд вашим чуйним керiвництвом! - гигикнув Максим, спритно орудуючи граблями. Вони по-господарськи широко вклали i врублили сiно. Тепер квмен пожалкував: чому було не при┐хати на Королевщину двома возами? На душi в нього зараз не було нi гризоти, нi каяття, лише з голови не виходив образ Оксани, наче ┐┐ дух витав бiля цих стiжкiв. - Ех, донечко люба, - зiтхнув старий, коли заскрипiла, заколивалася хура. - Ви щось сказали? - обiзвався зверху Максим. - I а нiчого, ┐дь. - Вiн по-господарськи згрiб натрушене сiно, пiддав його до другого стiжка i притулився до нього руками. Далеким густим повiвом достиглого лiта пахло потривожене сiно i насiння, а берег рiчки обзивався голосами його Iвана i не його Оксани. - Значить, не судьба. - Старий поклав граблi на плече й повернув услiд за возом, на якому курникав якусь веселу пiсеньку шибенно┐ вдачi Максим. Йому, крученому, набагато легше живеться на свiтi, нiж серйознiй людинi. Ще хура не пiд ┐хала до струмка, а конi почули свiй порятунок - i стайня затряслась од ударiв копит, гудiння цимбалин i дружного iржання. - Чу║те? - переможно обiзвався з хури Максим. - Та чую. З стайнi занепоко║но вибiг Петро Гайшук. - Показились конi. Скорiше розрубляйте, а то пообривають поводи. Все гаразд обiйшлося? - Краще, нiж у Прометея! - клубком скотився з воза Максим. - Жаль, що вiн без тебе орудував, - в'┐в Максима Гайшук. - Удвох ви й богiв обхитрили б. - Склади в торбу сво┐ дотепи i передай жiнцi на згадку про ┐┐ достогибелi розумного чоловiка. Ох, i ┐сти ж захотiлось пiсля такого дiла. В тебе сомини часом нема? - к шматочок для курохвата. - Оце спасибi, порозкошую, мов кiт бiля сала, - i Максим першим понiс сiно до стайнi. Наступного дня вiн побував i на Королевщинi, i на ярмарку, сердечно зустрiвся там з дiдом Олександром, який чаркувався з рiднею i знайомими, привiтав його з радiстю, сам на дурничку випив чарку i хитромудре довiдався, що старий нiчого не зна║ про нiчну пригоду. Це зовсiм розвеселило чоловiка, i вiн з ярмарку мало не бiг у село, щоб вдруге обернутись за дiдовим сiном. - Коли поскоромили губи, то треба й до рота класти, а стаття, якщо навiть до цього дiйде, i за одну, i за двi хури буде однакова. Навiть, коли подумати, бiльша крадiжка вигiднiша за меншу. У нас i за тисячу, i за сто тисяч однаково судять. - Максим тихцем викладав конюхам тонкощi законодавства. - I звiдки це все тобi вiдомо? - перебiльшено здивувався Гайшук. - Чи ти закони вивчав, чи що? - Не закони, а щiлини в них, це iнколи знадобиться, - не криючись, одказав Максим. Пiзнього вечора вiн знову по┐хав з дiдом квменом на Королевщину, знову бiля порома i клунi про всякий випадок гукав перевозу, а потiм пiдвiв конi до стiжка. I тiльки з нього злетiла i вляглася на вiз шапка, як вiд клунi почувся насмiшкуватий, в'┐дливий голос дiда Олександра: - Може, вам, робiтнички, ще треба з одного помагача? З несподiванки Максим пригнувся i хотiв погнати конi, але в дiда квмена вирвались дурнi слова: - О, i кум мiй прийшов до нас... Максим у розпачi застогнав i опустив голову: тiкати було вже пiзно. I зараз його добива║ ┐дкий смiх старого: - Дивись, навiть поночi пiзнав кума! Добрi очi в когось позичили. - I кум Олександр, сяючи буйною сивиною, мов заснiжене дерево, пiдходить до воза, здоровка║ться з кумом i допиту║ його: - Промишля║ш, квмене, мо┐м сiном? Хоч би мене, для годиться, в пайку взяв. - Не вiзьму, куме, нiяк не вiзьму, - твердiша║ i аж перерива║ться од болю й рiшучостi голос квмена. - Ти чого так загордився? - перебiльшено диву║ться Олександр; проти Дибенка вiн зда║ться велетнем. -Чого тобi по-чесному не подiлитись виторгом? За роботу i фiр манку вiзьмiть, iцо треба, а дещицю й менi повернiть на частування добрих людей. Я тепер, куме, гуляю - за дочку п'ю з людьми. I з тобою хотiв би випити, але зобижа║ш, обезгрошу║ш ти мене - Я себе, куме, бiльше зобижаю,- аж заклекотiло всерединi квмена - Моя честь дорожча за тво┐ копички, але з горя промiняв ┐┐ на сiио. I не смiйся, не насмiхайся, Олександре, надi мною, бо, ┐й-бо, ударю тебе. - Оце так! За мо║ жито мене ж буде бито┐? - здивовано вигукнув кум i з усмiшкою подивився на свiй великий, мов довбня, кулак - Не сподiвався такого вiд тебе! - Мовчи, куме! - i квмен вiдвiв руку для удару - Тю на тебе! - обурився Олександр.- Навкулачки захотiлося бiля мого добра? Ти краще розкажи, що тебе приневолило при┐хати сюди? .Бiда заставила, куме - Та сам бачу, що не розкiш. Кажи! Коли старий квмен розповiв усю свою iсторiю, кум тiльки головою похитав: - За цей крадiж я тобi не суддя. I я тримаюсь, куме, на тому, що i конi, i земля, i все-усе - це наше. А безбородьки з нашого тiльки сво║ викрадають собi. Втому вони забули вже не тiльки про худобу, а й про людей. От як воно одне чiпля║ться за друге... Забирай мiй стiжок до билиночки Це навiть добре, що ти до мене при┐хав. Так я, може, пожалкував би вiддати сiно, а тепер нiкуди дiтися... Тiльки мо┐й бабi анiгугу, бо вона поки що на щедрiсть не хворiла. ' - Якi ви, дiду, красивi! - вирвалось у Максима. - А, це ти, патякало злоязичне! - Старий кулаком посварився на Максима i заговорив до квмена - I звiдки воно, куме, такi блазнюки беруться? Сьогоднi ж удень цей торохтiй i пустомолот пив мою чарку, а ввечерi при┐хав красти мо║ сiно ще й красивiстю пiддобрю║ться. То не варто його батожити вiд мого стiжка аж до вашого села? - Руки заболять од тако┐ роботи,- анiтрохи не образився, а навiть гигикнув Максим, У цей час його чутке вухо вловило, як хтось зачалапав у темрявi.- Ану, тихенько менi. Чи не справжнiй злодiяка добира║ться до сiна? Тодi я йому дам бобу,загрозливо пiдняв угору вила. - Ну, що ти скажеш про цього правдолюбця? - Кум Олександр, пiдсмiюючись у бороду, поглянув на Максима, а той аж витрiщився, подаючи знаки мовчати. Незабаром до клунi наблизилася висока постать, i Максим розчаровано скривив сво║ товстогуб я: - Та це ж наш мiнiстр без портфеля. I чого вiн тiльки притарабанився? Чи не якусь фiлософiю розводити? Забрьоханий, але веселий, Петро Гайшук пiдiйшов до воза i, навiть не привiтавшись, радiсно сказав: - Скидайте, робiтнички, сiно. Досить ось так промишляти. - А що трапилось? -з надi║ю поглянув иа нього дiд квмен - Марко Безсмертний привiз од добрих людей i сiно, i просянку Добрий вечiр, дiду Олександре. Ви не ма║те на нас великого зла? От i добре. Я завжди думав, що ви такий чоловiк, яких мало на свiтi... XVII Привезене сiно i просянка спочатку порадували, а потiм засмутили i стривожили Безбородька. Вiн, ще стоячи помiж хурами пашi, вiдчув, як вони з теменi насуваються на нього, мов лихо. Еге ж, тепер коням буде легко, а йому до синього смутку тяжко. Уже зараз, практично, вiд землянки до землянки аж пiдстрибу║ звiстка, що не вiн, а Марко врятував худобу. От i почнуть дурнi язики до небес пiднiмати Марка, а його мiсити в грязюцi. I не одному пустомолету захочеться сколупнути голову з головування. Ет, нiколи, практично, чоловiк не зна║, звiдки йому пiднесуть понюхати тертого хрiну Безбородьковi пiсля цих роздумiв одразу гiркими стали пахощi привезеного сiна. Але як тобi не каламутне, як не гiрко на душi, проте мусиш посмiхатися, навiть iз самого болю вiддирати похвалу Безсмертному, хоч i шкварчить усе тво║ нутро, немов пiдсмажують його на пекельному вогнi I громаддя чужих хур, i думи, i темрява аж сутулять Безбородька, та все одно вiн трима║ фасон - на когось покрику║, когось розпiка║ за безгосподарнiсть, Мамурi наказу║ нагодувати хурщикiв, а потiм кладе руку на плече Безсмертного - Виручив, братику, практично Навiть не знаю, чим вiддячити тобi Ну, звiсно, могорич iз мене - Так придивля║ться до Марка, наче хоче поглядом висвердлити його прихованi думки.- Ходiм зараз же, вип'║мо за тво║ здоров'я. - Та нi, Антоне, почалапаю додому - втомився, перемерз. - От чаркою i нагониш втому та холод. Не погорджуй нами, - стриму║ i стримати не може образи. - - Колись iншим разом загляну в тво┐ хороми. - Ну, як собi хочеш. На прошеного гостя важко вгодити. - Безбородько ще стриму║ себе, посмiха║ться очима, а сам вiдчува║, як у них насочу║ться злiсть. Кiлька гостроверхеньких копичок виросло бiля стайнi, у стайнi конi хрумкотiли просянку, радiли люди, тiльки не було й крихти радостi в Безбородька. Вiн звiдусiль стягав рiзнi думки, шеретував ┐х на сво║му решетi, але мало було толку з цi║┐ роботи. Отак i додому йшов чоловiк, вимiшуючи думки i мiсячи багнюку. Надворi зовсiм розвеснилось, з тополиного i вербового галуззя обтрушувались пахощi набряклих бруньок. Гляди, ще кiлька днiв пролетить - i земля пiде в рiст. Завтра ж у район треба вiдрапортувати, що вiн таки роздобув пашi. Як це тiльки до ладу скласти? Мовляв, труднощi труднощами, але й з ними боремося потроху... А той дурень за свою роботу i вiд чарки вiдмовився. Ех, аби якось тишком-нишком вижити його з села, щоб не баламутив людей. Бiля самого двору Безбородька╕осяяла щаслива думка. Вiн аж зупинився, крутнув нею i сяк, i так, i он як, одчинив ворота i вдоволено засмiявся, бо ще, практично, щось варить його баняк. - Чого це ти, чоловiче, зуби сушиш? - обiзвалась iз городця гостровуха Марiя. - Нажлуктився десь? - Не мели дурного. Радiю, бо коням ║ що ┐сти. - Одразу ж знайшовся чоловiк, пiдходячи до типу. - Розжилися на пашу - i вже легше на серцi. - Марко ж, а не ти розжився, - вкусила жiнка. - Ну й що? А тепер i я, практично, спробую дiстати. Що ти там робиш? - Кригу в сажалцi розбиваю, щоб, часом лини та карасi не задихнулись. - I це дiло, - похвалив жiнку. - Таки добре мати про запас свою линину та карасятину. - Свою, але не для себе, - махнула рукою Марiя. - Чого ж не для себе? А для кого? -здивувався чоловiк. - Усе для тво┐х гостей i представникiв. - Ет, не пiдкована ти полiтичне, шкабарчиш, як дiд квмен. Краще одскоч до Галини Кушiгiренко - нехай скорiше заводить машину та пiд'┐жджа║ до мене. - Куди тебе несе проти ночi? - В голосi жiнки прокинулась задавнена пiдозра. - Не туди,куди ти подумала. - I скоро повернешся? - До перших пiвнiв. Бiжи, не патякай. Жiнка забряжчала хвiрткою, зникла в темрявi, а вiн у задумi сперся на тин i заходився до крихти обмiзковувати свiй план. По сусiдству, в невеликому селi Зелена Брама, голову║ старий i недужий Саврадим Капустянський. Тiльки вiйна поставила чоловiка на голову колгоспу, бо ця робота була не по його силах. Не раз, не два Саврадим просився, щоб його звiльнили з нелегко┐ посади. От хай вiн тепер i вхопиться обома руками за Марка. Чим тобi поганий голова? Такого завзятого не так легко знайти! Безбородько, захоплений сво┐м планом, навiть не помiча║, що чи не вперше пiдхвалю║ Марка. Коли б удалось перетягти його в Зелену Браму, то не знати який могорич поставив би старому Саврадимовi, хай п'║ на здоров я.. Але чого Саврадимовi ставити, могорич? За таке дiло хай краще Саврадим стара║ться на добру чарку. За нього ж дбають люди. Ось так - не iнакше треба робити... Через якусь годину Антон Безбородько статечно заходив до хати Капустянського. Бородатий, змарнiлий господар, покректуючи, лежав на лiжку, а бiля нього поралась жiнка, поправляючи розпарене зерно i гiрчичники. - Захворiли, Саврадиме Григоровичу? Пашнею хворобу виганя║те? - Безбородько поздоровкався, натягнув на щоки спiвчуття i пiдiйшов до лiжка. - Та виганяю ж кляту. - Чоловiк нетерпляче однi║ю рукою вiдмахнувся од жiнки, а другу подав Безбородьковi. - Трясе якась трясця, наче хто найняв ┐┐ за добрi грошi... Ех, лiта, лiта, пробуркотiли, наче голуби, а тепер болячки та старiсть нишпорять у тiлi, мов злодiйня у коморi. Аби ж знайшлись такi гаки у свiтi, щоб витягнути цю гидоту. Та сiдай, хитруне, кажи, чого завернув до старого? Ти ж запросто не за┐хав? Що там намiзкував сво║ю головою? Спiвчуття зiскочило, з щiк Безбородька, натомiсть з я-вилися подив i образа: -При┐хав, практично, провiдати вас. Почув, що нездужа║те, от i заглянув до вас. - Крути язиком, як лисиця хвостом,- засмiявся i одразу ж поморщився од болю Саврадим Григорович.- Жiнко, в тебе ║ щось у печi? - Тiльки дi║тичне... - От i давай цьому лису дi║тичне. - Як тобi не соромно, бувши хворим, отаке варнякати!?-гримнула жiнка i, напiвобернувшись, посмiхнулася.- Ще чоловiк через порiг не переступив... - Бо чогось цьому чоловiковi треба вiд старого. Вiн задарма порiг не переступить.Засвiтилось колишн║ завзяття в поглядi Саврадима.Ну, в якому мiсцi тебе припекло? - Ет, пiсля такого вiтання потягло на шапкобрання,-' насурмонився Безбородько.- За таку шанобу i сам дiстанеш хворобу. Та й бувайте здоровi. Сусiдський привiт вам.- Настовбурчив шапку на головi i зiбрався йти. - Та куди ти, оглашенний!? Дивись, уже й розсердився за правду на старого! - здивувався i обурився Капустянський. Розсипаючи зерно i зриваючи гiрчичники, вiн зiскочив з лiжка i обома руками всадив Безбородька на лавi.- Стара, став щось на стiл, бо, видать, Антiн таки по-добросусiдськи при┐хав. - Поставлю без тво║┐ команди. А ти ж мерщiй лягай,- заойкала жiнка. - I не помислю! Це гостi будуть сидiти, а я лежати? - почав одягатися Саврадим. - То як же хворiсть одiйде вiд тебе, непутящого? - сплеснула руками жiнка. - Трясе вона мене, буду й я ┐┐ трясти! - посварився на когось кулаком.- Добре тобi, Антоне, що ти здоровий, мов бут. До сiвби вже все пiдготував? - Ет, i не питайте. Насiння не вистача║, худоба не того... - У мене справи нiби кращi, та здоров'я витекло, наче вода...Старий витер долонею пiт i важко сiв на стiлець.- Менi б уже на печi або призьбi кахикати потроху, а не головувати. Журба по┐дом ┐сть, що опинився на старостi лiт не на сво║му мiсцi. "Чудило",насмiшкувато подумав Безбородько, а на обличчi виморщив спiвчуття i душевно заговорив: - Бережiть себе, Саврадиме Григоровичу, бо здоров'я не позичиш i не прикупиш. - А як його берегти, коли стiльки роботи лежить на тобi? - Воно таке дiло. - Безбородько вдав, що вiн задумався, а потiм сказав: - А може, Саврадиме Григоровичу, я мiг би щось порадити вам? - Радь, радь,послухаю. - Е, якi ви швидкi. - Безбородько багатозначно посварився пальцем на старого. - Ставте могорич, тодi скажу дещо, може, й зарадимо вашiй бiдi. - Я тобi не могорич, а цiлу канiстру поставлю, коли виручиш старого! - з надi║ю, цiкавiстю i пiдозрою поглянув на крутiя. - А де вона, ця канiстра? Вважайте, що вона вже моя! - засмiявся Безбородько. - Ну, не тягни, як багатого за печiнки, говори вже! - Скажу, коли така нетерплячка, практично, бере. Марка Безсмертного пам'ята║те? - А хто його в районi не пам'ята║. - От i агiтуйте, щоб вiй узявся за дiло. Хай такни голова не ходить безробiтним. Ви ж зна║те, який вiн господар? Це - кадр! - Ти наче дiло кажеш, - зрадiв старий, а потiм завагався: - А