а з гяурiв... - Мiй земляк, знаю.... - Чу║ш, Усте, коли я виросту, я тебе одпущу на Вкра┐ну, бо тобi наша земля не подоба║ться... А Назимовi Тек-гьозлю скажу, щоб нiколи вiн на ваше село не нападав i щоб на Вкра┐ну теж не нападав. - Коли це буде?.. I ще не було таких султанiв, якi б не нападали на нас... - Мiй прадiд Сулейман Канунi[26] не нападав... - Один - то крапля в морi... Так на iнших нападав... Темно┐ ночi зi Стамбула прискакав гонець. Вiн промчав багато миль, загнав не одного коня, але не мiг зупинитися, оскiльки вiз надзвичайно┐ ваги новину для бейлер-бея Якуба-башi, а також i надзвичайно┐ ваги наказ. Про його змiст нiхто, крiм бейлер-бея, не смiв знати. Гонець скочив з коня i, хитаючись, пiшов до брами бейлер-бе║вого палацу. Сторожа схрестила перед ним списи. Гонець вийняв шматок пергаменту з великою печаткою, пiдвiшеною на рiзноколiрному мотузку, i показав вартi. Списи негайно розiйшлися. Вартовi низько вклонилися й пропустили гiнця у двiр... У дворi вiн ще кiлька разiв показував той пергамент - i всюди його пропускали, низько вклоняючись. Нарештi гонець з Баба-Алi [27] зупинився перед поко║м Якуба-башi. Великi, тонко┐ рiзьбярсько┐ роботи дверi безшумно вiдчинилися, i гiнця було з уклонами запрошено до покою. Гонець увiйшов до велико┐ освiтлено┐ кiмнати. Вся вона була завiшана килимами, дорогою збро║ю. Бiля стiни на подушках сидiв товстий чоловiк рокiв за п'ятдесят, рудий, низьколобий i похмурий. Пишнi нафарбованi вуса стирчали вгору, борода кучерявилася пiд пiдборiддям, на головi - чалма з оздобленим дiамантами мiсяцем-молодиком. Бейлер-бей дивився на прибулого. Гонець був молодий, не бiльше тридцяти лiт. Невеличкi вуса пiд задерикуватим носом. Твердi вуста, велике пiдборiддя. - Я ласкаво слухаю тебе, посланцю найяснiшого хондкара - султана Високо┐ Брами, - сказав бейлер-бей. - Я принiс звiстку, перед якою геть усi печалi вiсiмнадцяти тисяч свiтiв - нiщо. Я принiс звiстку, вiд яко┐ потемнi║ ясне сонце над сiмома кiшварами[28]... "О аллаху всемогутнiй... Невже?" - У синiй колiр увiбралася вся наша земля, - вiв далi посланець. - Наш великий i всемогутнiй хондкар Амурат Третiй переселився в свiт, де нема║ земних печалей i турбот... Якуб-паша упав на землю i надто голосно заридав: - Вай-вай-вай! За хвилину вже ридав увесь палац. Стогони й плачi лунали звiдусiль. Бейлер-бей лежав, ридав i думав про те, хто ж нинi стане хондкаром? Невже Мухаммед?.. О, це хитрий i жорстокий султанчук-п'яничка... Нарештi i бейлер-бей, i гонець припинили плач - розмова пiшла далi. Так, повним владикою Туреччини став не Ях'я - малолiтнiй син гречанки клени, а син iншо┐ дружини султана - Мухаммед... - Нехай аллах дасть сили найяснiшому хонд-каровi Мухаммедовi Третьому повести нашу кра┐ну до ще бiльшого розквiту й щастя. Ми всi вiрно служитимемо йому, - урочисто сказав бейлер-бей. Гонець блиснув очима й закивав головою. - Мудрiсть найблагороднiшого Мухаммеда Третього вiдома всьому свiтовi, - вiв далi бейлер-бей. Гiсть перебив його: - к ще одна звiстка. Прошу прочитати оцей фiрман[29] султана, адресований вам особисто. Прочитайте i негайно вiддайте менi. Якуб-бей розгорнув шматок пергаменту. "Наказу║мо в будь-який спосiб умертвити Ях'ю. Мухаммед Третiй". Всю нiч казилося, шаленiло Чорне море. Холодний вiтрюган летiв з пiвночi, з далеко┐, невидно┐ укра┐нсько┐ землi. Вiн летiв, женучи перед себе чорнi розкошланi хмари. Перед самим берегом вiтер кидав тi хмари вниз, бив ними по водi, мов праником, i тодi гримiло все навколо, здригалися скелi, ламалися сторiчнi дуби на узвишшi. Трапезонтська бухта була схожа на велетенський казан, у якому варилося якесь скажене шайтанове вариво. Трапезонт мовби вгруз у землю i прикрився сво┐ми покрiвлями, якi двигтiли пiд дужими поривами бурi. Тако┐ скажено┐ ночi з крутого скелястого берега до моря спускалося четверо людей. Попереду йшов невисокий товстий чоловiк з палицею в руцi. Вiн обережно намацував ногами шлях i пiдтримував високу молоду жiнку в довгому чорному одязi. Далi йшли хлопчик i жiнка, трохи нижча за першу. Вона ж несла великий клунок у лiвiй руцi. Це були харем-агаси Махмуд, клена, султанчук Ях'я та Устя. Рiзкий порив вiтру притис четвiрку до прямовисно┐ стiни. - Перечека║мо хвилинку, - тоненьким жiночим голоском прокричав Махмуд у вухо клени. Вiтер бив просто в лице. З очей текли сльози, якi вiтер тут же зривав i припечатував до скелi. - Уже недалеко, - прокричав харем-агаси i показав у темряву рукою. - Ось там, за поворотом, якраз i буде... - Хоч би скорiше, - прошепотiла клена. Вiтер на мить вщух, а потiм подув знову, але зi спини. I вони рушили далi. Устя тримала Ях'ю за руку. Малий слухняно дибав за нею. Йому не казали нiчого, але розумний султанчук вiдчував, що в цю нiч його життя робить якийсь крутий поворот. Стара болгарка як тiльки почула в палацi про те, що вже ║ новий султан, тут же помчала до свого земляка Махмуда. Вони вирiшили: треба рятувати дитину. - Я нiкуди не по┐ду звiдси, - сказала Махмудовi клена. - Нiхто не посмi║ вбити мого сина, якому сам батько дав владу. Ось у мене ║ його лист... Я по┐ду в Стамбул. Я покажу Мухаммедовi власноручно написанi султаном слова про те, кому мусить належати влада. Я при всiх скажу, що вiн - самозванець! - У ваших словах - найглибша iстина, але ж Мухаммед кине вас i вашого сина до згадану [30], де вас уб'ють... Уб'ють, бо кожен новий султан мусить убити сво┐х братiв... - Я не можу кидати рiдну землю. - Вона для вас така ж рiдна, як i для мене, - прошу пробачення, що посмiв порiвняти свою нiкчемну особу з вашою. - Але це - рiдна земля мого Ях'┐. - Вiн ще повернеться сюди. Але - султаном. Вiн вiзьме владу в сво┐ руки. Проте для цього треба дiйти зрiлого вiку. В Туреччинi його буде вбито... кдиний порятунок - тiкати, й негайно... Повiрте старому Махмудов!. Вiн вас нiколи не обманював. I от вони тiкають з Трапезонта. Ось i берег. Десь там, у морi, стриба║, скаче на хвилях невеликий сандал [31]; на ньому капудан-ага[32], якому заплачено фантастичну суму золотом, матроси, що теж одержали по доброму гамановi з грiшми. А вiтер шаленi║, а вiтер звiром налiта║ з усiх бокiв! Що буде, як сандал зiрветься з якорiв? Його тут же кине на скелi - i тодi прощавай надiя на порятунок... Назустрiч iз темряви вискочило кiлька неясних постатей. - Скорiше в човен! Бородатий моряк схопив на руки клену i понiс у човен, що скакав на розкипiлих хвилях. Махмуд узяв на руки Ях'ю. Устя опинилася в обiймах якогось безбородого i безвусого турка. Вона теж зразу не хотiла тiкати з Трапезонта. Десь тут був ┐┐ Тодорчик. Але Махмуд сказав: - Усте, коли Ях'я повернеться назад i стане султаном, вiн допоможе знайти i врятувати твого сина. А на що ти сподiватимешся, як сидiтимеш у Трапезонтi? Та й, зрештою ж, ти тiка║ш з неволi агарянсько┐, з рабства... - Душа моя на Укра┐нi, а серце тут, бiля Тодорчика. - Нi, ти повинна ┐хати. Устя довго плакала, та потiм погодилась. Ях'я цупко тримався за борт широкого незграбного човна, що його кидали хвилi з гребеня на гребiнь, мов опуку. I лячно вдивлявся в темну розкипiлу безвiсть... Потiм, через десятки лiт, згадуючи цю нiч, Ях'я думатиме, що його доля схожа на отой неповороткий човник, пущений у бунтiвне розшалiле море... ЧАСТИНА ПЕРША РОЗДIЛ ПЕРШИЙ, у якому йдеться про божу кару, що ┐┐ зазнала наймогутпiша з наймогутнiшизс держав свiту... _ Яничар Лазiз штовхнув лiктем свого приятеля Селiма й показав пальцем на правий мiнарет Айя-Софi┐: - Диви! Селiм зупинився й глянув на високу круту баню, що вирiзьблювалася, мов намальована, на тлi темно-блакитного, поцяткованого зорями неба. - Що там таке? - знизав плечима. - Хмарку бачиш? Он виплива║ з-за мiнарету... На що схожа? - На дiвчину... Ух ти, i справдi - мов дiвчина-гяурка... - Ото ж то воно й ║... Справдi, з-за мiнарету випливала незвичайна хмарка. Точнiсiнько дiвчина в бiлому, розпроставши, мов крила, руки, на якi накинуто прозору бiлу хустку, плинула в небi. Вона летiла над сонним Стамбулом, наче птаха, а внизу виблискував Золотий Рiг, золотилися пiд мiсячним ся║вом серпи над банями Айя-Софi┐, мечетей Баязида та Сулеймана, пiдiймали в небо сво┐ гострi зубцi громади фортецi-тюрми кдi-куле, роззявляли сво┐ кам'янi пащеки гадюки з верху Змi┐но┐ колони, шайтановим пальцем стирчав обелiск Феодосiя, привезений ще язичниками з далекого Мисиру... Селiм заворожено стояв посеред вулицi. Яка дивна хмарина... Аллах забороня║ зображати людей на паперi, на стiнах, на каменi, на металi... I раптом сам створив отаке зображення на темно-блакитному небi. Нiч була мiсячна, ясна, прозора, як юнiсть. Уже давно в Стамбулi та Анатолi┐ буяла весна. На селах та в передмiстях столицi простий люд вiдгуляв хидреллез - язичницьке весняне свято хизира Iлляса [33]... Лазiз подивився на профiль Селiма, мовби вирiзьблений на тлi темно-блакитного неба. Десь хлюпала вода, гавкали собаки й брязкало щось залiзне. - Про що ти дума║ш? - запитав Лазiз. - Про що? - мовби прокинувся Селiм. - Та про не┐ все, про оту хмаринку... Ти ж зна║ш, що кажуть, коли бачать над мечеттю отаке видиво? Лазiзовi ураз стало холодно. Татари, з якими вiн воював пiд Хотином проти невiрних, розказували, що кiлька лiт тому пролетiла над Кафою [34] отака невiльниця. А через день Кафу знищили козаки. То душа укра┐нсько┐ полонянки накликала бiду на мiсто. "Бути бiдi над Стамбулом", - лячно вдарило в серце Лазiза. А Селiм наче почув думку приятеля. - Нiби ми й так ма║мо мало бiд. Уже те, що поклали майже все вiйсько пiд Хотином, а тепер треба пертися аж на Мекку за султаном - хiба це не бiда? Зна║ Селiм, говорять у яничарських казармах, що незадоволений Осман яничарами, що виведе вiн ┐х iз Стамбула, побуде в Меццi ("кожен з вас стане хаджi" [35]), а потiм набере нове вiйсько в Анатолi┐ й яничарiв або ж понищить, бо непокiрними та вередливими поставали, а чи ж розформу║ ┐хнi орти [36] - i кiнець настане яничарству, прирiвня║ його султан до звичайного вiйська... - Усе в руках аллахових, - озвався Лазiз i знову подивився на Айя-Софiю. Хмаринка не втрачала чiткостi сво┐х обрисiв. - Бiда буде, ще бiльша бiда, нiж ми досi мали, Лазiзе... - Усе в руках аллахових... Наче у вiдповiдь знедалеку почулося: - Ля iлляги iль алла ве Мухаммеден ресуль Iлля... [37] - ...i Мухаммед його пророк - повторив услiд за голосом iз темряви Лазiз. Повз них пройшов дервiш [38]. Вiн бурмотiв собi пiд нiс молитву за молитвою i видзвонював дзвiночками, що були причепленi до посоха. Почувши, що повз нього проходять люди, дервiш вигукнув: - Бiди чекайте, правовiрнi! Султан Осман Другий знищити яничарiв та ┐хнiй орден хоче! Синьо-синьо ста║ на землi! О аллах, порятуй свою вiру!.. - Бiда буде, Лазiзе, - повторив. Селiм, як вони вiдiйшли вiд дервiша. - Про бiду кричить кожна каменюка... Ти зна║ш, про що зараз нашi говорять? - Трохи... - Говорять, що не треба йти в Мекку, треба йти на Ат-майдан [39] i перекидати казани. I - палити палац великого вiзира Делавера-пашi. Боюся, що одним Делавером не обiйдеться... Кажуть, що ма║ повернутися на трон султан Мустафа. Той недоумок, що був ранiше... - Тс-с, - приклав пальцi до губ Лазiз, - а то ще хтось почу║... - Нам з тобою вже не страшно, - всмiхнувся потерплими вустами Селiм. - Той, хто бачив невiльницю в небi, - той уже у волi божiй. Його першого спiтка║ бiда... - Я перший побачив ту дiвчину, - осiлим голосом сказав Лазiз. - Ми разом ┐┐ побачили... - Невже не досить тi║┐ кари, що ма║мо за Хотин? Менi стало моторошно... Та ти ж бачив, як я воював пiд Хотином... - Ми всi пiд Хотином воювали хоробро. Тiльки аллах став на бiк гяурiв, а нас змусив ┐сти коней та собак... Я бачив, як один турок ┐в свиняче м'ясо... Аллах од нас вiдвернувся, бо правди з нами не було... Лазiз мовчав. Йому згадалися раптом гори, де вiн жив, коли ще був дуже малим. I батько згадався, суворий чорногорець, i сестра, i мати... Потiм його було украдено, потiм - яничарська школа, далi - вiн зрiкся сво║┐ вiри, хоч мови й не забув. Вiн став во┐ном султана, найлютiшим ворогом тих, хто колись дав йому життя... Чому зараз згадалися гори далекi. Чорнi гори? Чи не Селiмовi бентежнi слова навiяли Лазiзовi таку згадку? Чи, може, оцi провалля темних вулиць чимось нагадали прямовиснi бескиди Чорногорi┐? Не витримав - озирнувся. Полонянка вже пiднеслася високо-високо. Безсило виблискував унизу золотий серп викуваного людськими руками пiвмiсяця... А повний мiсяць котився над ним, мов розпечене мармурове ядро - простiсiнько на Стамбул. Бути бiдi... Коли це настане - сьогоднi, взавтра, пiслязавтра?.. * * * Грало, мерехтiло, танцювало син║ море... Вiчно юне, вiчно молоде... А над Стамбулом пiдiймалися чорнi дими - це яничари розпалили айякланму [40]. Орта за ортою сходилися на Ат-майдан, несли туди сво┐ казани i там перевертали ┐х догори дном - не пiдкоря║мося, султане, тобi бiльше, не треба нам тво║┐ чорби[41]. До султанського палацу були посланi яничарськi посланцi, якi передали султановi: "Ми не можемо тобi заборонити йти в Мекку. Йди, великий султане, але йди без нас. Йди, всемогутнiй султане, але перед тим видай нам свого великого вiзира Делавера-пашу i ще вiсiм iнших начальникiв, яких ми ненавидимо, бо це вони довели Високу Браму до ганьби, а нас до старцювання. Вiддай у нашi руки винуватцiв нашого горя, а сам iди з миром куди хоч..." Султан вигнав яничарських посланцiв i сказав, що повiдрубу║ голови всiм яничарам, якщо вони не розiйдуться по сво┐х казармах... Яничари не послухалися. Вони почали трощити й палити все, що попадало пiд руки. Вдруге пiшли до султана посланцi. I вдруге ┐х було вигнано... Грало, мерехтiло, танцювало син║ море... Так грало воно й п'ять лiт тому, коли молодий Осман став султаном Високо┐ Брами - султаном Османом Другим. То були славнi днi. То був блаженний час. Осман Другий мрiяв тодi про панування над усiм свiтом. I мрiя здавалася йому досяжною та близькою. Нарештi Висока Брама ма║ на престолi справдi султана, а не п'яницю й кретина на кшталт Мустафи... Те, чого не могли здiйснити Мухаммед Фатих [42], Селiм Явуз[43], Сулейман Канунi та Селiм Мест [44], те здiйснить вiн, Осман Другий. Вiн нарештi задушить Чорногорiю й доб'║ персiв, вiн розгромить Австрiю й Ляхи-стан... Ляхистан давно б улiгся перед Османом, як ведмежа шкура, та й австрiяки не могли б довго вiдбрикуватися, якби не ота ватага - яка там ватага? - збрiд голодранцiв, що iмену║ себе козаками. Вiн розгромить цю дику орду - i нiщо не загрожуватиме його флангам та його тилам... Але для цього треба реорганiзувати вiйсько. I передусiм - знищити корпус яничарiв. Яничари стали горлохватами. Вони думають лише про власнi вигоди, а не про державу. ┐хнi керiвники неохоче пiдкоряються султановi. А йому, Османовi, потрiбна армiя, яка корилася б тiльки йому, виконувала б тiльки його накази, будь-якi накази... ...Делавер-паша вбiг у султанiв покiй. Плутаючись у халатi, впав перед Османом. - Вони втрет║ шлють сво┐х посланцiв, - тремтячи, прошепотiв вiн. - Змилуйтеся, найяснiший хондкаре! Блиснуло каре око султана. Пiд рiденьким вусом, мов перед плювком, стислися губи. "О аллах! Я ще маю вiдповiдати бунтiвникам! I цей переляканий мiшок з гусячим кiзяком крутиться пiд ногами!.." Хай тiка║ через бiчний хiд чи хова║ться пiд перинами в гаремi... А вiн, Осман Другий, який не раз при Хотинi дивився в очi смертi, не зрушить, не поступиться перед яничарами. Навiть оцього мiшка з кiзяком не видасть ┐м... "Ах, як мало я мав часу! Та якщо аллах допоможе, яничари вгамуються, зберу вiйсько, i свiт ляже до мо┐х нiг! Але яничарам - смерть! Навiть iм'я ┐хн║ зникне!" Султан стис кулаки. Перед очима пропливли яничарськi орти, промайорiли ┐хнi прапори кольору свiжо┐ кровi. Що ж. Вони хвацько воюють. Але вони не знають свого роду-племенi, а тому ┐м не дорога iмперiя. Вони знають: поки живий, урви собi найбiльше. Вони живуть одним днем. А iмперiя мусить жити сторiччя сторiч. Галас за вiкнами все дужчав. На душi в Османа не було страху. Був тiльки гнiв. "Я, - думав султан, - стоятиму до кiнця, що б там не було. Навiть - якщо смерть. Я, Осман Другий, невартий жити, якщо це життя буде куплене дорогою цiною загибелi мо║┐ держави..." Делавер, про якого султан забув, дивився на свого володаря переляканими очима. - Щ-що р-робити, найяснiший, х-хондкаре? - проскиглив вiн. Султан зволив подивитися на великого вiзира i навiть усмiхнутися: - Вони й досi вимагають тво║┐ голови? Делавер мовчки заплакав, розмазуючи сльози. Осман пiдiйшов до Делавера, схопив за барки, рiзко пiдняв. Двiчi з насолодою вдарив по щоках, аж сльози бризнули, мов iскри з-пiд кресала. - Тобi давно голову треба знести, - просичав султан. - I будь певен - тiльки-но закiнчиться це неподобство - знесу. Бо ти - нiкчема. Але зараз не бiйся. Я не можу тебе ┐м видати, бо це означатиме, що я здався. Я ж мушу бути, як кремiнь. Iнакше - гине вся держава. Ти хоч це розумi║ш? Делавер догiдливе закивав головою. Карi очi Османовi потемнiли, вiн пiдiйшов до вiкна. - Якби аллаховi треба було, щоб я загинув страшною смертю, але щоб це сталося в iм'я iмперi┐ та ┐┐ блага, я сказав би спасибi й пiшов на смерть не вагаючись... А ти про що ти дума║ш? Про сво┐ скарби, про сво┐ палаци, про сво┐х рабiв та дружин?.. - Аллах, аллах, вря-туй нас... - Оцi падлюки, - Осман показав рукою за вiкно, - оцi падлюки добре воюють, коли знають, що ┐х чека║ багата нагорода. А за що б'ються отi козаки, яких ми назива║мо збро-дом? ┐м нагород од польського короля чекати нiчого. Так чому ж вони вмирають тисячами, а не вiдступають?.. - Дикуни, - трохи заспоко┐вшись, вiдповiв Делавер. - Не дикуни, - твердо вiдповiв султан. - Аллах дав менi розум, щоб це зрозумiти. Але аллах не да║ менi часу, сили й мудростi - так, i мудростi, Делавере, - щоб зрозумiти бiльше... Султан заходив по кiмнатi. Делавер, витираючи пiт, стежмв за кожним його кроком. - На яке вiйсько я можу зараз розраховувати? - з тiнню надi┐ в голосi запитав Осман. Делавер мовчав. Отже, нi на яке. Тiльки двiрцева охорона. Цi умруть, але за ними умре й султан... А якщо дати ┐м Делавера i тих вiсьмох - що тодi? Тодi яничари сядуть на голову i змусять султана робити те, що захочуть. А це значить - загибель iмперi┐... - То чому ж вони й досi не йдуть на приступ? - похмуро запитав Осман. Якщо кiнець - то хай хоч швидше... - Ще не всi орти при║дналися, - вiдповiв сам собi. Делавер дивився переляканими очима i плакав. * * * У яничарських кiшлах [45] було неспокiйно. "Не хочемо в Мекку! - лунало там. - Досить з нас походiв на Польщу! Хай нам заплатять те, що обiцяли! Тiльки з походу прийшли - i йди в Мекку?" В ортi, де служили Лазiз i Селiм, були найхоробрiшi вояки, якi особливо вiдзначилися при Хотинi. Дехто з них розумiв: нарештi Османська iмперiя ма║ султана, який поведе ┐┐ до слави й могутностi. Султан скупий, але перший же переможний похiд принесе яничарам i злото, i срiбло, й дiаманти. А зараз треба зав'язати пояси тугiше, надiятись на аллахове милосердя й не зважати на пустi розмови про те, що от-от, мовляв, яничарський корпус буде лiквiдовано. "Як тiльки дiйде до цього - ми просто не дамося", - так казали i Селiм, i Лазiз, i навiть Абдуррахман. "Та хто нас буде лiквiдовувати? - сердився Урхан. - Хоробрим воякам завше буде робота". Лазiз засперечався з Абдуррахманом Ешеком [46]. Лазiз сказав: - Нас пiд Хотином спiткала невдача. Мабуть, якийсь гюнах [47] ║ на султанi. Може, той, що в нього жiнка укра┐нка... - А ти зна║ш свiй гюнах? - вишкiрився Абдуррахман i зовсiм не до речi зареготав, гучно втягуючи в себе повiтря. За цей смiх його i прозвали Ешеком. - Знаю. I за свiй гюнах я готовий молити аллаха, а за грiхи всiх iнших вiдповiдати не збираюся... Як на те пiшло, у нас взагалi кругом самi мерзотники - вiд ода-башi[48] до самого султана. - Тихше, онде Калин Дудакли [49] зайшов! Ода-башi Калин Дудакли був здоровий, лютий i пiдлий чоловiк. Вiн хряснув дверима, пiдiйшов до тих, що сперечалися. - Це ти не хочеш вiдповiдати за султановi грiхи, Лазiзе? - А за тво┐ - тим паче, - з викликом вiдповiв Лазiз. - А що? - А те, що я тобi заткну твою богази [50]! - i Калин Дудакли щосили вдарив Лазiза, який сидiв на пiдлозi, носком чобота в лице. Той упав на спину, його обличчя миттю скров'янiло. Вiн затулив обличчя руками. - Кьопек! Гяур! - лаявся ода-башi, б'ючи Лазiза ногами. Усi яничари стояли по кутках не дихаючи. Будь-який вчинок начальства вважався священним. А Калин Дудакли гамселив яничара пiд боки, в живiт, у груди. - Ану, прибери руки з обличчя! - загорлав вiн. Лазiз мовчав. - Прибери руки, тобi кажуть! Лазiз несмiливо виглянув з-пiд пальцiв. Тiльки вiн це зробив, як Калин Дудакли садонув його в скроню... Лазiз повалився навзнак. Тiло його конвульсiйне здригалося. З розкритого рота стримiли уламки зубiв i текла кров. - Ти убив його! - почулося вiд дверей. То якраз зайшов Селiм. - I тебе уб'ю, якщо ти посмi║ш щось сказати проти хондкара! - Я теж не збираюся замолювати хондкарових грiхiв. Ну? Чув?! А тепер спробуй убити мене, алчак[51]! - i Селiм жбурнув в обличчя ода-башi жменю пiску. Калин Дудакли вихопив ножа. На землi непорушне лежав Лазiз. - Ну! - вигукнув Селiм. - Переступай через тiло чесного мусульманина! Переступай! А я тобi зараз зажену ножа куди треба. Ода-башi з ревом кинувся на Селiма. Здавалося, що вiн зараз жбурне на землю й цього яничара i розтопче ногами. Та не так сталося. Селiм пiрнув пiд руку Калин Дудакли. I - вiдскочив убiк. Не говорячи анi слова, Калин Дудакли обернувся назад. I всi побачили, що з його грудей стирчить рукоятка Селiмового ножа. Але ода-башi не падав. Вiн мовчки йшов просто на Селiма. Той не вiдступав. Але тiльки-но Калин Дудакли пiдiйшов на пiвтора кроку, як Селiм ударив його ногою в груди - туди, де стримiла кабза ханчера [52]. Ноги Калин Дудакли пiдiгнулися - i вiн упав. Селiм спокiйно наблизився до вбитого, нахилився, вирвав з його грудей ножа, гидливо трiпнув ним, змахуючи краплi кровi, й повернувся до сво┐х товаришiв. Яничари стояли застигло. - А тепер я скажу вам от що! Ми надто багато терпiли. Ми ходили воювати проти невiрних? - Ходили, - озвалися з куткiв. - Ну й що? - Ми навiть проти сво┐х, правовiрних ходили. Так? - Було й це. - Хай то був бунтiвник Каландар-оглу, але вiн такий же османли, як i ми. Так? - Не так. - А як? - Його бiда змусила воювати, - озвалися з кутка. - Отож... Тепер слухайте мене. Ми воювали, нам казали, що вою║мо за боже дiло. Так? А тепер султан Осман хоче ┐хати в Мекку, бо зрозумiв, що помилявся. Так? Так! За що ж тодi загинули тисячi наших товаришiв? Нiзащо? Так?! Ходять чутки, що султан хоче знищити нас! Завести в пустелi Аравi┐ i знищити... Нас хiба мало загинуло з голоду пiд Хотином? Яничари мовчали, напружено чекаючи на те, що ж далi скаже Селiм. - Так хай вiн iде до шайтана в зуби, наш хондкар Осман Другий! А ми з ним у Мекку не пiдемо! Ось я - не пiду. - I я не пiду! - з кутка в куток вийшов яничар Урхан, на прiзвисько Сирик[53], бо був високий i худий. - I я не пiду! - озвався Абдуррахман. - I я! - I я! - Хай вiн сам iде в Мекку! Через хвилину вся кiшла сказала сво║ слово. Нiхто не хотiв iти за султаном у Мекку. - Селiме, будь нашим ода-башi! - вигукнув Сирик. - Добре, я буду вашим ода-башi. Тiльки наказую: жодного непослуху. Ми мусимо триматися всi разом. Його блакитнi очi звузилися. Синя пляма над правою бровою, схожа здаля на родимку, потемнiла. Орта яничарiв висипала з кiшли на вулицю. Урхан Сирик iшов поряд iз Селiмом i вигукував: - Гей, яничари! Наша орта не хоче йти в Мекку! Хай хондкар iде туди сам, а ми залишимося в Стамбулi. Ми вже так давно не були вдома! На Ат-майдан! На Ат-майданI Яничари повстало┐ орти йшли, розмахуючи збро║ю, вигукуючи грiзнi слова. - До палацу! Ходiмо до самого вiзира! - крикнув хтось з натовпу. - Аллах з нами! - дружно пiдтримала вся орта. Селiм переглянувся з Урханом. Йти? Чи не йти? - До палацу! Веди нас, Селiме! Селiм обернувся до повсталих. Перекрикуючи гамiр, гукнув: - Йдемо до палацу Делавера! Загiн яничарiв попростував розбурханими вулицями столицi. До них при║днувались групи людей. Це була голота, старцi, вуличнi злодюжки, рибалки... - Куди йдете? - До Ат-майдану, а потiм до Делавера-пашi! - вiдповiдав Мустафа Сирик. - I ми з вами! - Ходiмо. По дорозi тi, що при║днувалися, озброювалися кiлками, ножами, дехто уже мав i пiстолi. Коли орта була вже зовсiм недалеко вiд Ат-майдану, Селiм озирнувся. Те, що вiн побачив, приголомшило його. Позаду вирувало море людських голiв, загрозливо здiймалися кулаки, палки, пiстолi, каменюки. "Ого! Тепер цей натовп не змогла б заспоко┐ти цiла армiя яничарiв! А як весь ┐хнiй гнiв на нас вилл║ться - що тодi? Шмаття полетить!" - Чого зупинилися? - кричали ззаду. - Вперед, до вiзира! - Вперед! Що ж це буде? Ось-ось ┐хнiй загiн вийде на двiрцевий майдан. Селiмовi стало моторошно. Те, що вiн убив ода-башi, - зрозумiло: ода-башi убив Лазiза. Те, що вiн. Селiм, став на чолi повстало┐ орти, - це теж пояснити можна: хвилювання пiсля тривалого по║динку. Але чим вiн пояснить появу свого загону отут, на двiрцевому майданi? Вiн розгублено глянув на Урхана. У того в очах був жах перед тим, що ма║ статися. Але натовп суне вперед - i вже нема║ тако┐ сили, крiм хiба що гармат, яка була б здатна його зупинити. Озирнувся на ходу. Побачив сяючу пику Абдуррахмана Ешека. Ех ти, круглопикий дурню! Мабуть, тобi не тiльки за регiт i упертiсть дали вiслюче назвисько! Чи дума║ш ти про те, що станеться через хвилину? Чи ти хоч коли-небудь думав про завтрашнiй день? Ось посадять тебе завтра на казик[54] - може, хоч там уперше замислишся. Селiм ладен би зупинитися, та його несла юрба розгарячiлих яничарiв i голоти... "Отак, Селiме, три десятки лiт прожив ти чесним i вiдданим слугою великих султанiв, а тепер ма║ш: iс'янчи[55], вiдступник, злочинець!" З тiсно┐ бiчно┐ вулички загiн нарештi вирвався на площу, заповнену народом. Тут усе кипiло, шумiло, колобродило. "Еге, та ми тут не першi!" - на душi в Селiма трохи полегшало. - Не хочемо йти в Мекку! - чулися крики яничарiв. Якийсь вояк у формi сипаха[56], пiднявшись на барило, вигукував у натовп: - Скiльки ми будемо воювати? У нас нема║ вже сили! Нас побили iлляхи й запорожцi. А нас було бiльше! Нас було майже двiстi тисяч, у нас було триста гармат i чотири слони, а що було в iлляхiв? пх разом iз запорожцями було втричi менше... А що вийшло?.. - Нас побили! Нас побили! - загорлала юрма. - Бий невiрних! - Я теж кажу: бий невiрних! Невiрнi сидять у себе на Запорiжжi, п'ють горiлку i славлять свого поганського Христа, а наш хондкар, вождь правовiрних, хоче iти в Мекку. Хай сам iде! Ми добре воювали, але нiхто не винен, що хондкар розучився керувати вiйськом! - Нiхто не винен! - Хай менше п'║ вина! Аллах казав: не пий вина! Це - гюнах! - Гюнах! Той, що кричав з барила, повернувся до палацу i заволав: - Це султановi грiхи принесли нам бiду! 'Це грiхи наших башiв та бе┐в мусимо спокутувати ми, сипахи, ми, яничари, ми... З палацу почувся пострiл. - Це - сарай-мухафизлар![57] - скажено закричали в юрбi. - Вони нiзащо вбивають наших людей!.. - Бий охоронцiв! - заволали навколо. - Тихо, ви! Тихо! - загукали з iншого боку. - Посланцi повертаються. Майдан потроху стихав... - Що сказав найяснiший султан? Що? Вiн видасть нам Делавера-пашу? Яничар з нашивками юзбашi[58] прудко вилiз на барило i закричав: - Найяснiший султан вигнав нас з палацу, як поганих собак! От що! Вiн шану║ Делавера-пашу, а нас не шану║. - А-а-а-а! - заревiв натовп. - Ми самi витягнемо Делавера з палацу! Ми його вiддамо на корм собакам! Голодранець, який, напевно, вже забув, коли востанн║ гаразд ┐в, зiпхнув юзбашi з барила i, вiдчайдушне махаючи руками, заволав: - Ходiмо громити Делавера-пашу! - I справдi! - закричав Абдуррахман Ешек. - Чого ж то ми сто┐мо? Коли вже зiбралися на Ат-майданi, то треба йти на хюджум[59] Делаверового палацу. - На Делавера-пашу!!! Хапали на ходу дошки й камiння, тягли за собою озбро║них яничарiв та сипахiв i з лайкою, з криком, з ревом бiгли до високо┐ кам'яно┐ громади, яку воздвиг для себе великий вiзир. - На Делавера! Йаша![60] Муедзин з мiнарета кликав на молитву, але його нiхто не чув. Тiльки напiврозтоптаний дервiш, кашляючи кров'ю, кричав пiд ногами: "Машалла" [61]. В палацi вiзира були мiцнi ворота й добра варта. Тiльки-но повстанцi наблизились, як ┐х зустрiв убивчий вогонь. Та зупинитись не можна було. Величезний натовп кинувся на штурм Делаверового палацу. Варту було перебито, ворота просто повалили. Повстанцi вдерлися в поко┐ вiзира, зривали килими й золотi оздоби, розбивали сундуки й хапали усе, що попадало пiд руку: грошi - так грошi, шовковий халат - так халат, слiзниця [62] - так слiзниця. Делавер-паша упав на колiна й став цiлувати бруднi ноги яничарiв. Його пiдвели й почали бити по обличчю. Злетiла чалма, Делавер-паша крутив головою, з його очей лилися сльози, а його били, в нього плювали, кричали в обличчя найбезбожнiшi слова. Деяавер-паша знов упав на колiна. Згори долинув пронизливий крик, який тут же урвався. Це закричала його улюблена дружина Саодат. За що убивають ┐┐? Вона ж нiчого не знала, вона ж нi в чiм не винна... Його знову пiдняли й ударили спиною об стiну. "Боляче, ой, боляче, що вони роблять? Вони менi одiб'ють геть усе..." Його ударили ще раз - i вiн скрикнув од пекучого болю. Вiн не мiг стояти, ноги його не тримали, вiн висiв на руках бунтiвникiв, i вони смiялися йому в обличчя й били, били, били... "Боляче ж, ой як боляче... Це ж нелюдяне, це ж звiрство, аллах милосердний..." Ще один удар - iз рота ринула кров. Йому на мить полегшало, а юрма, коли уздрiла це, стала бити його об стiну з новим веселим азартом i натхненням... Потiм Делавер-паша вiдчув, що вiн на чомусь лежить. Хтось наступив на руку, потiм щось прив'язували до ноги. "Вони думають, що я мертвий", - з жахом майнуло в головi. Його потягли за ногу. Голова билася об сходи, з рота текла кров. З натугою розплющив очi. Йому заболiло в очах, але вiн дивився, дивився, бо вже не мав сил заплющитися... А над Стамбулом весело грало-вигравало сонце. I голубi хвилi весело били в береги Босфору. I пiдiймався чорний дим над палацом Делавера-пашi. * * * - Вар олсун айякланма! [63] Хто це вигукнув? Абдуррахман Ешек? Так, вiн! Бiжить, смi║ться, по щоцi кров тече, блищать оченята, обличчя розчервонiлося вiд збудження. - Де султан? I справдi - де султан? Вони ж iшли до нього. Iшли сказати йому: ми не хочемо йти в Мекку, йди сам, султане! - Де султан? Де султан? Вiдлуння: - Де султан? Де султан? I вiдповiдь: - Мустафа в нас султан! Той, що був п'ять лiт тому... А Осман у палацi сховався! - Мустафа? Отой кретин? О аллах! Селiм, забувши про все, побiг уперед. Вiн мусить бачити султана зараз. Вiн мусить сказати йому, що вiн i його орта не хочуть iти в Мекку, вiн мусить сказати, що яничарам осточортiло... Але - кому сказати? Османовi чи Мустафi? Ай-ай-ай, що буде? Мустафа - знов султан? Так супроти нього Абдуррахман Ешек - все одно, що дев'яносто дев'ять багдадських мудрецiв супроти вiслюка. О аллах! Ми робили, а хтось ┐сть! - Бий! - закричав Урхан над самiсiньким вухом у Селiма. Усi кинулися до палацу. Затрiщали дошки, забряжчало залiзо, тисячоустий гомiн злився в грiзний рев... А над Стамбулом весело грало-вигравало призахiдне сонце! I голубi хвилi весело били об береги Iстанбул-богааи! I грiзно шумiли, мов штормове море, вулицi столицi. Селiм незчувся, як вихопив з пiхов свою шаблюку й подався за всiма до двiрцево┐ брами. Поряд бiгли Урхан i Абдуррахман, вони розмахували шаблями й кричали: "Бий охоронцiв!" Натовп зупинився бiля брами. Почулися пострiли - стрiляли з вiкон султанського палацу. Натовп заревiв, у вiкна полетiло камiння, палицi, пiд натиском тисячi тiл брама розiйшлася, i розлютована юрба увiрвалася в найсвященнiше мiсце iмперi┐. На якусь мить переднi зупинилися. Та ┐х потурили заднi, i повстанцi розлилися по коридорах палацу. Лунали пострiли, але на них уже нiхто не зважав, падали пораненi, оскаженiла лава летiла просто по тiлах, ревучи, шматуючи ║дваби й килими, ламаючи дверi, розбиваючи прикраси, розпорюючи подушки й перини, розкидаючи книги й папери... Двiрцева охорона люто вiдбивалася, але це мало допомагало. Повстанцi змiтали геть усе, що ставало на ┐хньому шляху. Один за одним падали захисники султанського палацу. Тi, що вцiлiли, вiдступали до покою мухафизлар-аги[64]. Мухафизлар-ага, високий i товстий серб з розкошланими вусами, стояв з шаблюкою в правiй руцi, а лiвою стрiляв iз пiстолiв, якi йому весь час подавали ушаки[65]. Його обличчя було налите кров'ю, очi горiли ненавистю, нi краплi страху не було в них - це був завзятий i хоробрий вояк. Юрба повстанцiв затупцювала на мiсцi. Ще трохи - i переднi, ряди яких катастрофiчне рiдiли, одхлинуть назад. Та назад ходу не було. В палац вливалися й вливалися маси народу. I коли зiйшлися груди в груди ряди повстанцiв та ряди бiйцiв двiрцево┐ охорони й почався страшний рукопашний бiй, мухафизлар-ага ще довго вимахував шаблею направо й налiво, вiн був проколений списами, пробитий кулями, але все рубав i рубав, доки пiд натиском живих i мертвих тiл не впав на землю, пiд нещаднi багатотисячнi ноги юрби... Селiм протискувався крiзь юрбу до виходу. Рвонувся з мiсива тiл, що було особливо щiльне бiля самих дверей, зачепив лiктем по носi якогось обшарпанця, i той став тут же сякатися на всiх кров'ю i кричати: - Яничари людей калiчать! - Ану, цить! - гарикнув на нього Селiм i вирвався назовнi. Посеред майдану сидiв на мулi обiрваний молодий чоловiк. Вiн презирливо дивився на тих, хто його оточував. Одяг на чоловiковi був подертий, як на дервiшi, а шию обвила зашморгом товста мотузка. "Кого це збираються вiшати? - подумав Селiм i раптом з жахом упiзнав найяснiшого султана Високо┐ Брами Османа Другого. Селiм вiд несподiванки зупинився так рiзко, що ледь не впав. Це - султан? Вiн його бачив не так давно - бiля Хотина. Велич у кожному словi, могутнiсть у кожному руховi, якась вища, вiдома тiльки йому iстина в поглядi... А зараз - обшарпанець на мулi, гiрко стиснутий рот... Османа схопили в палацi, витягли на вулицю й посадили на мула. Тепер вiн мов крiзь сон дивився на те, що ко┐ться навкруги. Якийсь яничар бiг до нього й рiзко зупинився. Пiзнав. Пiзнав свого владику. Але на його обличчi не радiсть i не обожнювання - жах i здивування... Султан скреготнув зубами. Мула смикнули за повiд i повели вулицею. Попереду бiгла дiтлашня, свистiла, кидала камiнням у нього, вже не султана, i вiн нiчого не мiг зробити. Його везуть, як спiйманого злодiя, його, що стiльки хотiв зробити - i зробив! - для величi Туреччини! Що це тягнуть попереду? Ах, то тiло Делавера-пашi... Хвиля вiдчаю накотилася на серце. "Ай, пустiть мене, змилуйтеся, дайте менi життя... Я буду... Я буду..." О, тiльки б повернутися знову на престол! Вiн обрушить весь свiй гнiв на всiх цих зрадникiв та падлюк. Вiн повiдрубу║ голови всiм яничарам i сипахам, вiн створить нове вiйсько. Вiн вирiже весь Стамбул, щоб не лишилося жодного свiдка його сьогоднiшньо┐ ганьби... Вiн вирве з хронiк тi аркушi, де розповiдатиметься про сьогоднiшнiй день, i примусить вкле┐ти новi аркушi про вiчну ганьбу зрадникiв... Грало сине небо над Стамбулом, сяяло сонце. Було 19 травня 1622 року. - Вар олсун айякланма! Султана з мотузкою на ши┐ возили по столицi iмперi┐. I небо не падало на землю. I Босфор не вихлюпувався на вулицi. Султановi страшенно хотiлося пити. Сонце пекло його в поголену голову, з яко┐ вже давно хтось збив чалму, пiт лився по щоках, султан облизував шершавим язиком пересохлi губи... I мовчав. Його возили й возили, возили по вибо┐стих вузьких вулицях, де смердiло гнилими риб'ячими нутрощами й нечистотами, i йому вже здавалося, що весь Стамбул перетворився на айякйолу[66]... Вiн уже звик до крикiв натовпу, до камiння, що кидали дiтлахи, вiн уже зрозумiв, що це, мабуть, останнiй день його життя... I жалкував, що так мало знищив сво┐х ворогiв... Вiн кiлька лiт тримав у сво┐х руках владу. I здавалося, знищив усiх сво┐х суперникiв. Одий тiльки лишився - дядько Ях'я. Передали, що вiн тридцять лiт тому помер вiд вiспи. А зовсiм недавно, мiсяць тому, довiдався Осман, що Ях'я живий, тiльки носить iнше iм'я. Вiн ще встиг вiдправити Кемаля-Суса, свого найлiпшого i найдосвiдченiшого джасу-са [67], до Чорногорi┐, аби той вiднайшов там слiди Ях'┐. Вiн, султан, припустився благодушностi. П'ять рокiв тому було скинуто ним, Османом, султана Мустафу. Той Мустафа був його дядьком-недоумком. Осман наказав: не треба його знищувати - нiкому цей кретин не потрiбен... Аж бач, що виходить! Яничари збунтувалися i знову садовлять Мустафу на трон. Ясна рiч, цього йолопа через якийсь там рiк замiнять кимось iншим. Але ким? Малолiтнiм Амуратом?.. Той ще дуже малий!.. О аллах, треба було знищити Мустафу!.. Не встиг... Не встиг... Попереду - кдi-куле. Це останн║, що вiн бачитиме в сво║му життi. Бо того султана, якого везуть отак у кдi-куле, чека║ тiльки одно - смерть... - Змилуйтеся! Змилуйтеся! Хто це там репету║? Вiн, Осмая Другий, не принизиться прохати в цих плебе┐в життя. "Прощай, дурна моя кра┐но, - гiрко подумав. - Ти ще не зна║ш, як тяжко поплатишся за свою дурiсть..." I раптом його кинуло в жар: вiдчув, що сльози течуть по щоках: "Невже в усьому цьому - воля аллаха?" Озирнувся. Побачив - наче крiзь туман - вишкiренi зуби натовпу. Божевiльний дервiш бiжить слiдом i, тремтячи мов у пропасницi, гука║: - Ля iлляги iль Алла...[68] РОЗДIЛ ДРУГИЙ, _ у якому йдеться про химерi┐ долi, що зводить докупи рiзнi людськi дороги... _ Того ж таки 1622 року наприкiнцi тихого й прозорого, мов напо║ного вiдстояним вином серпня група вершникiв пiд'┐хала до днiстрового берега. Було сумирне й ласкаве надвечiр'я. Тiнь вiд гори вже перетнула Днiстер, i тiльки укра┐нський берег ще свiтився м'яким жовтуватогарячим сяйвом. На вершниках були запорошенi дорожнi плащi з мiдними застiбками, химернi капелюхи з високо задертими вгору крисами, - видно, подорожнi були з далеких кра┐в. Пiд плащами виразно одстовбурчувались шаблюки та пiстолi. Часи були непевнi, i покладатися тiльки на щасливу долю навряд чи було можна. Вершники зiскочили з коней i пiдiйшли до самого берега. - От ми вже й перед Турлою[69], - по-турецькому промовив, усмiхнувшись усiм сво┐м чисто виголеним обличчям, високий чорнявий чоловiк, що був одягнутий чи не найвишуканiше i, мабуть, був найголовнiший у цьому товариствi. - Та отож якраз Днiстер, - смiшно перевалюючись пiсля довго┐ ┐зди на конi, сказав дебелий вайло i пiшов просто в чоботях у воду. - Чи не дума║ш ти, Петре, отак пiшки i перейти цю рiку? - кивнувши на прудкi хвилi Днiстра, озвався чорнявий. Але той, кого назвали Петром, уже не слухав нiчи┐х слiв. Вiн нахилився над рiкою й дивився у воду. I брав воду у пригорщi. I нiс до обличчя. А потiм розводив руки - i вода падала в хвилю... - Боже мiй, - говорив сам до себе чоловiк, названий Петром, - боже мiй милосердний, та я ж цiлих тридцять лiт не бачив тебе... Цей чоловiк, мабуть, не любив високих i пишних слiв, бо навiть цi слова, що вирвалися в нього, здалися йому неприродними, i вiн крадькома озирнувся: чи не чув хто, бува. "Боже мiй, - думав Петро, - та я ж уже майже вдома. Оце перепливемо Днiстер - i я пожену свого сiрого просто в Сугаки. Нi, в Сугаки десь узавтра, а сьогоднi