коло них, запрошуК галантним жестом Чередниченка: прошу пана до вагiвницi... Видно, цiкаво було йому зважити для експерименту - скiльки такий Пiддубний затягне? Став спершу Крутипорох, приятель Чередниченкiв, цей нiчого - лише дев'яносто з гаком, а як став Чередниченко, так тi бiднi ваги пiд ним тiльки хрусь - i... пшепрашам: поламались, не витримали... Цiлий конфуз! Зате з вавельським дiдком пiсля того моцно заприятелювали, всi сувенiри йому пiшли. Найчастiше з'являКться Чередниченко вдома у Ягничiв, коли прибуваК у вiдпустку материн брат, заслужений моряк iз вiтрильника, давнiй Чередниченкiв товариш - Ягнич Андрон. Часом дiвчата питали Iнну в училищi, як це виходить, що й ти на прiзвище Ягнич, i материн брат теж Ягнич, - а воно тому, що i в батька, i в матерi ще до одруження прiзвища були однаковi, тiльки мати з одних Ягничiв, а батько з iнших, - з рiзних, сказати б, ягничiвських племен, якi хiба що десь у сивiй минувшинi мали спiльного пращура, якого-небудь бородатого пра-Ягнича. На сьогоднi рiзних Ягничiв у них тут пiв-КураПвки, на обелiску цiлим стовпом стоять до самого фундаменту - усе Ягничi та Ягничi... Пiдходять на День Перемоги жiнки й матерi до обелiска та самi вже розбирають, де чий... З Ягничем-старшим Чередниченко здавна товаришуК, i коли той приПздить, то знаК Iнна, що Сава Данилович Пхнього двору не мине, завiтаК неодмiнно. Допiзна тодi лунатиме пiд грушею могутнiй Чередниченкiв голос i оте ще могутнiше його "ха-ха-ха!". Сидячи десь збоку, дiвчина наслухаКться тодi рiзних iсторiй - веселих i напiввеселих, а коли й зовсiм сумних. Важко залишатись байдужою, спостерiгаючи, як ця, хай i на роки розлучена дружба живе, знов i знов КднаКться пiсля тривалих розлук пiд кураПвськими зорями. Деколи ветерани аж насмiшать Iнну, коли зчинять дискусiю, скажiмо, про вiтер: хто вiн, друг чи ворог людинi? Охочий до жартiв Чередниченко уволю насмiхатиметься з Ягничевих вiтрил, бо ж доки на них не дмухнеш, мовляв, то вони й висять, як ганчiр'я, все ждуть для себе попутних вiтрiв, може, якраз отих самих, що налiтають на КураПвку, несучи Пй прикрощiв найбiльше - палять, сушать, видувають грунти, до сьомого неба здiймають кушпелища!.. Слухатиме Iнна вечiрню полемiку двох своПх, мабуть, найупертiших кураПвцiв, i, хоч перепалка мiж ними виникатиме часом досить гостра, дiвчинi приКмно буде вiдчувати, що нiяка суперечка Пх не розсварить, нiякi вiтри не остудять роками вивiрену дружбу цих людей, не порушать глибоку надiйнiсть Пхнiх стосункiв. Замолоду Чередниченко грав у драмгуртку, був душею кураПвськоП сцени, i чи не вiдтодi зберiг вiн у собi нахил до рiзних штукарств? Любить, скажiмо, зображати себе пiдкаблучником у дружини, виставляти свою особу нещасною жертвою шлюбноП нерiвностi, домашньоП, хатньоП диктатури, де за тобою, нiбито затурканим та вiчно заляканим, тiльки и ганяКться качалка. Але яка там "качалка" у тiКП Варвари Пилипiвни, коли Пй це просто протипоказано: людська помагальниця, добра душа, незлобиве i ще й досi закохане в свого Чередниченка створiння, до чиПх думок та делiкатних дораджувань справдi-таки уважно прислухаКться цей кураПвський Зевс... Iннi аж смiшно чути: жертва безправна, пiдкаблучник! Та чомусь до вподоби йому саме ця уявна, взята на себе роль, чомусь до душi Чередниченковi саме таким себе виставляти на сценi життя. Артист! Iнна усмiхаКться, згадуючи головинi штукарства. Та ось, нарештi, перегомонiвши з завтоком. Чередниченко простуК сюди, до вагончика медпункту. КрокуК твердо, на масивнiм розчервонiлiм обличчi суворiсть, може, навiть стриманий гнiв. - Де вiн, той неборака? - пiдходячи, гукаК до Iнни так, наче вона вже рiк тут сидить, хоч пiсля приПзду дiвчина ще й не бачилася з ним. Iнна пiдвелася (навмисне зробила це повiльно, без запобiгливостi). - Заснув пiсля уколу. - Не дуже його там потовкло? - Травм особливих не виявила. - Може, в лiкарню треба? Чи сюди викликати когось iз Пхнiх свiтил? - Не бачу потреби, - аж трохи образившись, сказала Iнна. - Ранок покаже... Можливо, обiйдеться без госпiталiзацiП. - Надало ж йому! Не iнакше - новачок. Тi, що вже бували на наших жнивах, знають... Тут гав не лови! - Таж нiч, курява... - Ми все життя в курявi, та й живi, не подряпанi. - А хворих та з травмами все одно багато. - Так на те ж i ви, медицина! Для чого вас вчимо? Безробiтною тут не будеш... До речi, з прибуттям вас, Iнно Федорiвно, - аж тепер здогадавсь. "Iнно Федорiвно", - це, звiсно, iронiя, бо досi вона завжди була для нього лише Iнка, або Циганочка, та й усе. - Сiдай, - кинув Чередниченко, i сам сiв на приступцi першим, Пй уже нема де й притулитись. - Постою, - сказала Iнна, - ноги ще не болять, i зайвина ваги не обтяжуК... - Це ти в мiй город? Не спiши. Доживи до мого. Костюм на Чередниченковi такий, як i торiк: спецiального крою, iндивiдуального пошиву, кiтель iз сiроП легкоП i, мабуть, нежаркоП парусини, такi ж парусиновi штани до пари; на ногах сандалiП, на головi цупкий, прокiптюжений, якийсь комiсарський кашкет, його зараз насунуто аж на лоба. Сидить нахмарено, обважнiло, нiби прикуняв у якомусь напiвснi. - Бачила, що тут у нас? - раптом пiдвiвши голову, кинув Чередниченко в глибину току, рiзко освiтленого звiдкись, неначе прожектором. - Ото й усе, що нам пiсля запалу зосталось... Ще вчора, добираючись водою i сушею до КураПвки, Iнна тiльки й чула звiдусiль це недобре слово "запал". I на пристанi, й на елеваторi, де вона ждала попутноП на КураПвку, всюди одне - запал та запал. I мати вдома про те ж саме, i вiд батька, коли пiшла навiдати його до комбайна, замiсть привiтного слова чи розпитiв про випускнi, тiльки й почула: "Бачили суховiПв та суховiтриць, але щоб отакий запал!.. В руках уже мали по сорок центнерiв, а за три днi що сталося iз зерном... Сльози - не зерно!" - I батько показував на долонi Пй пшеницю свого намолоту, червонясту, здаКться ще гарячу, але зернятка такi дрiбненькi, зморщенi, плюсклi... - Якого ждали багатства, i ось тобi згорiло за три днi! - В голосi Чередниченка чуКться глибокий бiль. - I посiяли добре, i зима була як на замовлення, з дощами та снiгом, та ще й з лiтакiв попiдживлювали усi лани... Буде, буде урожай, хлiб горами лежатиме на гарманах! Усе, кажу ж, як на замовлення. Майськi дощi випали, колос викинувся, та ще який колос! СтоПть, як ото на гербi, красуКться, наливаКться. Свято на душi в хлiбороба. Оце нам за всi нашi невсипущi труди, за нашi старання. Хоча, звiсно ж, знаКм свого ворога, знаКм, який вiн пiдступний: дме не тодi, коли колосок ще в пазусi сидить, - Iнна мимоволi скинула знiяковiлим оком на випнутi своП груденята, - дме, щоб застати ниву в повнiм наливi... Так i цього разу: задуло тодi, коли вже й данi до центру дали - вiзьмемо по сорок центнерiв з гектара, i без розмов!.. Вiриш, анiякого сумнiву не було. Бо ж ниви стоять, як море, "Аврора" наша уже в силi, в такiй красi - колос до колоса, - нiщо Пй тепер нiбито не страшне. А воно як прорвалось, як вiйнуло на нас, ну, як з духовки жене, ну, як ото вiд турбiн лiтака!.. КоПлося щось неймовiрне, пекельне. Бувало, й ранiше прихопить, а тут... День i нiч свистiло. Лiсосмуги бачила якi? За добу порудiли, пужнуло на них, наче з вогнемета! Ну, а колос тримавсь героПчно! Може б, i витримав, бо зовсiм повен уже i в гр-унтi вологи достатньо, та тiльки ж палить, вогняним вiтром обпалюК з такою швидкiстю, що, розумiКш, вiд кореня волога не встигаК по стеблу дiйти до колоска! Тут уже сили не рiвнi. То оце не удар, оце не драма? Бути з урожаКм рекордним i раптом... Хiба ж таким би там ворохам лежати, - Чередниченко знову кивнув на тiк. - Але ж таки не без хлiба? - Та я не кажу. Ще й цього беремо центнерiв по двадцять, а де й бiльше. Ранiш, коли на семи центнерах жили, це вважалось би неабияким урожаКм... Але ж то ранiше, а на теперiшнiм рiвнi це для нас не врожай, Iнко, це лиха бiда, поразка, - голос його знов набув енергiП, владноП, сердитоП. - Нi, з таким не змиритись. Вiдчувши його нервову напругу, Iнна перевела мову на iнше: - А як почуваКться Варвара Пилипiвна? - Боюся, що "вичерпалась" вона. Уже Пй не пiд силу цей ваш медпункт. Так що повнiстю вступай у права. - Я ще ж не встигла навiть оформитись. - Оформимо. В нас без тяганини. Працюй, а якщо треба, я сам подзвоню в район. - Нi-нi, - заперечила дiвчина i додала, що в районi Пй треба побувати особисто, такi речi заочно не робляться... - Поставиш на ноги цього ось небораку, а там подивимось... Треба буде-вiдпущу. Якийсь час вiн мовчав, почувалось, як усе ще гнiтить його цей суховiйник-запал, це нечуваних розмiрiв лихо. "Драма степiв", - iнакше не скажеш... Дiвчина мимоволi зiтхнула. - Природу - ось кого треба лiкувати, - заговорив Чередниченко пiсля мовчанки. - Видно, щось порушено в нiй, бо дедалi частiше лихоманить ПП останнiм часом... З погодою коПться казна-що, i знову ж скаженi оцi нальоти суховiПв... Де воно там прорвалось, iз Каракумiв чи з Афганiстану - звiдки воно? В котрий раз уже весь Пiвдень горить. I Кубань, i Задонщина, й ми. Боротися, але як? Коли насуваКться, летить на тебе океан розжареного повiтря... Хоч натроК розiрвись, нiчим його не перепиниш, нiчим не затулиш... Амбразуру можна, а степ, Iнко, не амбразура, його не закриКш грудьми! IX Вранцi забрали в Iнни ПП першого пацiКнта. Ще тiльки сонце сходило, тiльки перший скiсний промiнь лiг на ворохи пшеницi, прибув на тiк командир частини з кiлькома своПми хлопцями у вилинялих армiйських панамках, приПжджi без довгих розмов пiдхопили пiд руки Iнниного пiдопiчного, "додому давай, Гафуре, годi тобi нiжитись у дiвочому лазаретi". На прощання усмiхнувсь до Iнни кволою, нiби вибачливою усмiшкою "Спасибi, товаришко доктор"... I тiльки курява закушпелила за ними, помчались у своП володiння. Прибуваючи на жнива, вiйськовi обирають собi мiсце то тут, то там, адже пересуватись Пм дуже просто, загiн Пхнiй весь на колесах. Цього лiта затаборились, обгородились iз своКю радiостанцiКю на солончаках за КураПвкою, ближче до ферм, викликавши серед молодих доярок неабияке пожвавлення. Десь там за фермами й зникла машина з хлопцями-вiйськовиками, розтанула кушпела над шляхом, натомiсть яснiК по крайнебу смужечка ранковоП зорi. Iнна задивилась на неП. Нiколи не думала, що найперша, найтонша смужечка зорi в степу, це така краса... I на току, де ллКться хлiб, враз червоним заяскрiли в потоцi зернятка - то вже вiд сонця, вiд доторку тiКП зорi... Здавши пацiКнта, Iнна вiдчула, що Пй чогось бракуК, i щоб не сумувати, взялась облаштовувати свiй опустiлий медпункт. Поприбирала у вагончику, пiдмела прохiд, пiсля того почепила на видному мiсцi розклад-порадник молодим матерям: як сповивати немовлят, коли вкладати до сну, в якi години найкраще годувати Пх грудним молоком... Навела в аптечцi лад, перешила гудзик на своКму бiлоснiжному халатi й, знову накинувши його на плечi, стала у дверях... Хворих нема, i добре. У хвилини перепочинку пiдiйдуть, буваК, жiнки вiд ворохiв, напаленi сонцем, веселi здоров'ячки, питають Iнну, чи нема в ПП аптецi чогось вiд остюкiв та щоб губи не шерхли. Хлопцi, повертаючись з елеватора, - вiйськовi й своП, кураПвськi - догукують iнодi жартома iз кузовiв: - Гей, медичко! Чи К там щось для заспокоКння серця? Усе чомусь ждала, що одним iз рейсiв прибуде, стрибне з кузова просто в зерно ще один хлопець - Вiктор ВеремiКнко. Так звати того, хто пануК в дiвочих ПП почуттях, про кого Iнна тiльки з найближчими подругами дiлилась словом iнтимного зiзнання в училищi. Вже вiн повернувся з тих мiсць, де вiдбував покарання, хоча в КураПвцi ще, здаКться, Вiктора нiхто й не бачив, окрiм хiба що батькiв. ОбоК - старi вчителi кураПвськоП школи, зараз уже на пенсiП, хоча Панас Омелянович (ВеремiКнко-старший) ще й досi не може звикнути до пенсiйного бездiлля, знайшов собi клопiт на добровiльних засадах - облаштовуК кiмнату-музейчик при КураПвському Палацi культури. Новий палац - то ще одна Чередниченкова гордiсть: у самому центрi КураПвки височить цей архiтектурний гiгант (солiдний, такого i в райцентрi нема), на фронтонi яскрава мозаПка - дебела червонощока молодиця iз золотим снопом... Зараз, ясна рiч, палац замкнутий, не до нього, всi на жнивах. Панаса Омеляновича вчора випадково Iнна зустрiла на вулицi: iшов прибитий якийсь, зiщулений, аж дивитись жаль... Що тiльки робить з людиною старiсть! ЗдаКться, хiба ж давно водив Пх щовесни в степ, на уроки ботанiки, з захватом розповiдав про кураПвський, нiби й небагатий рослинний свiт (уперше вiд нього Iнна почула про тi "скiфськi тюльпани"), а вчора... здавалось, бреде сама тiнь вiд людини... Маленький iшов, ще бiльше зiсохлий, хода по-старечому непевна, здаКться, дмухни - i впаде. Бо ж такого зазнати удару: Кдиного маК сина, i того довелось побачити на лавi пiдсудних... Невiдомо, з чого це й почалось у Вiктора. Доки був у школi, нiяких за ним не помiчалось вiдхилень вiд норми, ну хiба порозбишакуК там трохи бiльше, нiж iншi, але, зрештою, це часто трапляКться серед пiдлiткiв. Пiсля восьмого вирiшив вступати до морехiдки. I вступив, на екзаменах не провалився, та першоП ж осенi повернувся в КураПвку до батькiв, щоб порадувати новиною: вiдчислили... - Вiдчислили чи просто вигнали? - запитав його тодi Чередниченко, зустрiвши якось у клубi. - У них це називаКться вiдчислили, - криво посмiхався Вiктор. - Вважають, що характером Пм не пiдходжу... - Скорiше не характером, а розбейканiстю своКю, - коментував цю подiю голова. - Дають тобi змогу подумати, як далi жити... Адже можна по-рiзному: один виходить одразу на магiстраль, а другий десь убiк навмання покривуляв, поскакав, як перекотиполе. Одного морехiдка зваблюК дiлом серйозним, а другому пустоП романтики закортiло, давай безкозирку для парадiв та моряцьку походку для шику... А в них там щодо цього своК прислiв'я: щоб була морська походка, море потрiбне - не водка... Чув? Бурi та шторми народжують мужчин! - Хай воно вам те море хоч i висохне, - вiдповiдав Вiктор на всi дошкуляння. Пiсля того, як вiн опинився за ворiтьми флотськоП школи, нестерпним стало для нього саме слово "морехiдка", уникав i згадки про неП. Бо ж не прийняла твоКП розхристаностi, вигнала пiд паруси кураПвськоП кiптюги! Iнна вважаК, що саме в тi днi з'явився у Вiктора комплекс неповноцiнностi. Сподiвалась, що зможе вилiкувати його, душевно зцiлить хлопця своКю любов'ю. Любов'ю - саме так! Iнна вже тодi була небайдужа до нього. I не тiльки тому, що вродливий, що багатьом дiвчатам подобавсь, а й тому, що було ж у нього оте "щось", отой життКвий азарт, вiдвага, якась летюча самозабутнiсть, неприкаянiсть... Адже закоханi очi бачать усе по-своКму, вони й те, що iншi осуджують, зумiють виправдати... Вiктор недовго сидiв у домашньому затишку бiля батькiв, пiдхопило хлопця новими вiтрами. Подався незабаром на канал, шукав щастя на самоскидi й на скреперi, якийсь час уперто колупав степову планету, потiм знов його потягло до цих берегiв, прилаштувався в кураПвську рибартiль, чи, як тут кажуть, рибтюльку... I так аж до того нещасливого випадку, що завiв його до мiсць ув'язнення. Вiдбув тепер своК, спокутував, повернувся. Тiльки не затримався в КураПвцi, зачепився десь у райцентрi, про це Iнна дiзналась вiд знiченого та розгубленого Панаса Омеляновича. Був Вiтя вдома всього одну нiч, тяжко картав себе перед матiр'ю: пiшло, каже, мамо, життя моК навперекосяк... - Як, як сказав? - перепитала Iнна. - Навперекосяк, каже. I сльози на очах. Це багато для неП важило. Видно, таки мав там час подумати, якщо вже здатен судити себе своПм власним внутрiшнiм судом. Може, вперше прокинулось у ньому синiвське щось до матерi, до прибитого горем батька, був нiбито вкрай розчулений, не дорiкнув i словом, що "Яву" його збули, комусь вiддали за безцiнь, щоб i духу ПП не було на подвiр'П. - А чому ж все-таки в КураПвцi вiн не лишивсь? - тамуючи хвилювання, запитала Iнна Панаса Омеляновича. - Не можу, каже: соромно. Щоб у такому виглядi та на очi друзям з'явитись? Нi, на сторонi перебуду, хоч доки чуб вiдросте... Якби йому якесь пiдживлення, щоб швидше рiс. По цiй сумовитiй самоiронiП Iнна одразу впiзнала свого обранця. Якщо людина не втратила почуття гумору та почуття сорому перед iншими, то ще ж вона не пропаща! Та хоч скiльки машин поверталося з елеватора, жодна не привезла Вiктора на своКму борту. Глянеш у бiк моря - нема й звiдти, не вибродить хлопець iз сяючих його бурунiв! На дорожнi роботи нiбито влаштувався, новий трудовий чуб вiдрощуК собi на залiзнiм котку. I зовсiм не всю правду вiдкрила Чередниченковi Iнна напередоднi, коли в розмовi бiля нiчного вагончика казала про доконечнiсть своКП невiдкладноП поПздки в райцентр: не тiльки вiддiл охорони здоров'я мала на увазi, ще бiльше поривало ПП туди сподiвання швидше зустрiти, розшукати свого перестражданого, вже вiльного вiд провини Вiктора ВеремiКнка. Не зовсiм поки що звичне для дiвчини нове ПП становище. ЧатуК цей свiй безлюдний зараз медпункт, i хоча могла б, звiсно, вiдлучитись, але не знаК, чи може це зробити сама, чи повинна тепер щоразу питати дозволу в Чередниченка? Коли настала пора снiданку, Iнну теж покликали до столу заодно з кiлькома прибулими вночi десь iз Тернопiльщини механiзаторами, що Пхнi облiзлi чемодани та авоськи ще й зараз лежать, зваленi купою, бiля Iнниного вагончика. Щолiта приПздять iз захiдних областей пiдпомагачi, щоб разом iз кураПвцями порати безмежнi лани пшениць. Мали б i цього року приПжджi тут бути нарозхват, а, виявляКться, що лiто не те: не так уродило, як ждалося... Поки що тернопiльськi перебувають у невiданнi, не знають, як воно вирiшиться з ними: добре, хоч до столу не забули покликати... Сподiвалась Iнна побачити за снiданком i свiй сiмейний "ягничiвський екiпаж", К такий. Не першi жнива iснуК, не раз з'являлись фото i в районнiй, i в обласнiй газетi: екiпаж подружжя Ягничiв. Батько, як механiзатор широкого профiлю, в степах невiдлучно, а мати до нього на сезон жнив пiдключаКться помiчницею. Лише торiк вона вперше не стала до комбайнового штурвала, за станом здоров'я перевели ПП вихователькою в дитячий садок. Однак i пiсля цiКП перестанови сiмейний екiпаж Ягничiв не розпався: прийшов на змiну матерi Петро-старшокласник, про якого ще й ранiш батько у хвилини пiдхмеленоП ласкавостi казав: оце росте мiй штурманець. Любить татусь i сином, i донькою похвалитися перед людьми! Не випало, однак, сьогоднi дiвчинi тут зустрiти своПх: нi батько, нi брат цього ранку снiдати не з'явились - комбайнерам, виявляКться, Пжу зараз возять безпосередньо в загiнки, бо кожна хвилина дорога, нива не жде. Опiвднi приПхала на тiк Варвара Пилипiвна, блiда, схудла пiсля нездужання, але при зустрiчi з Iнною аж нiби повеселiла. - Ну, як ти тут, Iнно? ОсвоПлась? - запитала iз своКю незмiнною лагiднiстю. - Оце вiдчула себе трохи краще, то дай, думаю, поПду почергую за неП, бо Пй же треба, мабуть, у районi побувати... I глянула на Iнну так проникливе: знаю, мовляв, чого треба, до кого серце спiшить... Нi, жiнки таки кращi психологи, нiж отi товстошкурi мужчини! Цього ж дня Iнна була вже у райцентрi. Зайшла до райкому комсомолу, взялася на облiк, побувала у свого начальства у вiддiлi охорони здоров'я, i добре, що побувала: мали намiр направити ПП в iнше село, в глибинну степову Хлiбодарiвку, де теж К медпункт, але послана туди працiвниця не знайшла з хлiбодарiвцями спiльноП мови, пишуть на неП у рiзнi iнстанцiП, вiдбою вiд скарг нема. I груба з людьми, i лiкувати не вмiК, порошки даК не тi. "Якщо не замiните, просто виженемо з села!" Така то Хлiбодарiвка, знаК краще за медикiв, як та вiд чого Пй лiкуватись... Отож у районi й виникла думка послати на той хлiбодарiвський вулкан нову випускницю, вважають чомусь, що на новеньку скарг не буде. А КураПвку можна поки що лишити за Варварою Пилипiвною, хай ще трохи потягне, вона ж iз натур двожильних: то наче зовсiм ПП скосило, то знов ожила, до роботи стаК... Одне слово, хотiли Iнною по-своКму розпорядитись, але тут вона вже виявила характер: визначено менi КураПвку, то й не крутiть, право моК, як ото визначено, так i буде! - Iншi з своПх КураПвок тiкають, а ви... - А я не iнша. - Хм... Теж аргумент. Змушенi були, зрештою, поступитись. Вийшла з установи хоч з невеликою, та все ж перемогою. Ще побувала в книгарнi, купила "Антологiю французькоП поезiП", два томи перекладiв. В училищi Iнна чула про це видання, але знайти нiде не могла, а тут обидва томи чомусь залежались. Тепер уже начитаКться пiд час чергувань. I хоч де була, всюди Пй не сходило з думки: Вiктор, Вiктор... МаК ж вiн бути десь тут, одна з ПП кураПвських подруг бачила, як вiн працював у райцентрi, вминав залiзним котком гарячий асфальт перед Дошкою пошани. Ще нiбито й говорив тiй дiвчинi: - ОсуджуКш, мабуть, що наступ на флору веду? ДумаКш, не шкода? Внутрiшньо ридаю, а проте мушу: в iм'я прогресу доводиться чавити вашi незабудки залiзним котком! I якщо хто мене там виглядаК, передай: не на бiлiм конi в КураПвку в'Пде - на чорнiм котку... Зараз у центрi все вже було заасфальтоване, лиснюче покриття чорнiло перед Дошкою пошани, ще справдi свiже, зернисте, недавно вкочене. Терпляче блукала Iнна завулками, доки таки в одному з них натрапила на те, що шукала: залiзний дорожницький бегемотище стояв посеред вулички, тiльки зверху на сидiннi нiкого не було. Вуличка затишна, у дворах зелено, в затiнку, перед самим будиночком прокуратури, розташувались пiд акацiКю дорожники, яскравiють, як багаття, у своПх оранжевих безрукавках, пiдобiдують, здаКться, з пивом навiть... Iнна першоП ж митi вгледiла серед них Вiктора, погляди Пхнi - нiби тiльки й ждали цiКП митi - зустрiлися. Вiн, видно, нiяк не мiг повiрити власним очам. Витягнув свою журавлину шию й застиг, зовсiм отетерiлий... Потiм вручко схопився на ноги, ще рвучкiше здер навiщось iз себе свою оранжеву робу й, шпурнувши геть, сягнисто покрокував дiвчинi назустрiч. - Ти? - Я. Џй схотiлось заплакати, такий зараз вiн був якийсь... не вiн. З'явилося в ньому щось нiби не Вiкторове, холоднувате, жорстке. Нiколи таким його не бачила. Худющий, стрижений i нiби аж прилякнутий. Ще бiльше витягся вгору - ходяча верства. А надто ця голомоза, чи не навмисне для пiдсилення мученицького вигляду, драбиною стрижена голова, що тепер нiби видовжилась угору, з гострими, наче не його вухами. Онiмiлий стояв. Наче не вiрив, що це вона, що прийшла до нього. Зрештою, таки оговтався, гукнув товаришам: "Я вiдлучусь", - i тiльки тепер, засвiтившись радiстю, вхопив Iнну за лiкоть, здавив до болю. - Ходiм! I все повернулось миттКво: море, пiски, слiпучий прибiй у людський зрiст, де двоК закоханих шалiють вiд щастя, де хлопець на руках виносить iз сяйва свою юну кураПвську богиню... Зникла прiрва, яка щойно Пх роздiляла, знов морськi буруни виникають iз марева Пм назустрiч, сяючи над гарячим чорним асфальтом. Не знали, де б Пм знайти мiсце, де б знебутись, залишитись самим, удвох, без усiх! Знайшлась Пм лавка у скверику бiля пристанi, пiд старезною, розiмлiлою вiд спеки вербою. Сiли й не знали, що сказати одне одному, з чого почати. - Невже це ти? - Та нiби ж то я. Очi його були зволоженi, усмiшка зникла. Закусивши пошерхлу губу, вiн дивився на Iнну з притамованим болем, вивчально, майже суворо, нiби хотiв прозирнути Пй у саму душу, дiзнатися, як Пй тут велося без нього i що в тiй душi робиться зараз... - Таки ж бувають у життi хвилини щастя... Ти згодна? - Один казав: зiрницi щастя... - Як ти знайшла мене? - По компасу. - Хтось встиг тебе озброПти компасом? - У кожноП дiвчини компас отут, - i приклала руку до грудей. - А я вже думав: чи не знайшла якийсь кращий варiант? Чи не побоялась за свою репутацiю? - Мало ж ти мене знаКш. - Мабуть. Понурився, поволi водив по пiску носком свого розбитого черевика. Водив нiби знiчев'я, та все ж якась нерозбiрлива в'язь виникла на пiску. - Що ти малюКш? - Хочу записати цей день. - Для чого? - Щоб не забути нiколи. Аж згодом поцiкавився ПП справами, КураПвкою. - Не перейменували там ще ПП? - посмiхнувся раптом. - А навiщо? - Та нiбито ж виникала в когось така iдея. Кура, курай, кураПвка... Декому, кажуть, це рiже слух. Та й справдi, може, не по-сучасному? Може б, веселiшу якусь Пй назву прилiпити? - Яку б же ти запропонував? - Щасливе, скажiмо. Або Урожайне. Або Свiтозарне... Тепер часто такi дають. - Якби вже неодмiнно треба було, я б назвала: Хлiбодарiвка. Правда, одна вже К... - А ту одну, я чув, якраз збираються зносити... - Не може бути. - Чому нi? Зiллють, укрупнять, якщо тiльки справдi вона виявиться неперспективною... А здаКться, вона в категорiП саме таких. Вони знову помовчали, разом стежачи за рiчковим трамваКм, що якраз вiдходив вiд пристанi, лишаючи за собою на водi круто вивернутий слiпучий слiд. - Учора Панаса Омеляновича бачила, - сказала Iнна, щоб нагадати Вiкторовi про батька. - Так постарiв. - Зiр втрачаК аксакал. Уже все йому, каже, пливе, як туман... - Скорiше б ти повертався до них. - Хай спершу ось патли вiдрощу, - провiв вiн рукою по стернястiй своПй головi. - Бо не впiзнають кураПвцi. Правда ж, можуть не впiзнати? - Кому треба - той упiзнаК. - Ти певна? - Певна. Пробувала потiм розпитати його про пережите там. Але Вiктор неохоче пiддававсь на ПП розпити; коли торкалася цiКП теми - весь час вiдчувався його внутрiшнiй спротив. Мало, мовляв, цiкавого. Вiдбував, та й усе. Алiгаторне життя. - Збоку можна подумати, що суддям i робити нiчого, а воно... - Поки що К кого стригти, - всмiхнувся з гiркотою. - Один наш казав: куди це годиться, що стiльки ходить по планетi нестрижених... Треба ними зайнятись. Цi тюремнi дотепи Пй не були до серця, iншого ждала вiд нього. Хотiлось Пй почути, як вiн там вистраждував свою драму, як глибоко розкаювався, як денк i нiч його мучила совiсть серед того алiгаторного життя, спонукаючи швидше очиститись, найчорнiшрю роботою спокутувати провину, оновленим вернутись додому... Можливо, щось подiбне й було, бо звiдки ж з'явилась у нього оця незвична притихлiсть, задума й ледь помiтна прижуренiсть в очах? Бiля рота покреслились складки гiркоти, руки загрубiли, в затвердiлих мозолях. - Важко було? - Легко там не буваК, Iнно. Заклад, як вiдомо, суворий, виправно-трудовий. Орденiв там не дають, та все ж Вiктор твiй завдяки працьовитостi не раз заживав ласки адмiнiстрацiП. - Його самоiронiя знову приправлена дозою гiркоти. - В iзоляторi не сидiв, працював без симуляцiП, робив усе, щоб тiльки знов опинитись серед нестриженого людства. - I опинився, вiтаю... А де був - туди, гадаю, дорогу забудеш. - Не приведи, доле, ще раз там опинитися. Хоча, здаКться, Вiктор твiй там залишив пiсля себе непогану пам'ять. Самих тiльки цiнних раппропозицiй скiльки подав, рухаючи прогрес, - знову казав вiн напiвжартома, з гiркою осмiшкою. - Якi ж то були пропозицiП? - Для тебе в них нiчого цiкавого. - Мене цiкавить усе, що з тобою зв'язане. Розкажи. - Якщо так - слухай. З пiдказки ВеремiКнка Вiктора був установлений в деревообробнiм цеху вентилятор. Була прийнята до уваги скарга про невидачу сусiдовi койкосiтки... Було викинуто з цеху зайвину устаткування. Були ще важливi думки про новий спосiб сушити онучi... Все це вiн говорив з жорстоким усмiхом, з якимось нервовим надривом, наче щоб дошкулити Iннi. - Ну, а коли вже роздирати рани... - Годi, не розказуй, - з болем сказала Iнна i взяла його за руку, велику, розплескану, в затвердiлих горiшках мозолiв, взяла й мiцно затисла у своПх маленьких долонях. Вони довго мовчали. Було щось зворушливе, напiвдитяче в цьому мовчаннi, в нiмому сплетiннi рук. Так було Пм найкраще. I не мало значення, що бiля його розбитих шкарбанiв так контрастують ПП лакованi босонiжки, що поруч з грубим брезентом холош ще бiльше вирiзняються дiвочi стрункi ноженята, загорiлi до пшеничноП золотавостi, туго налитi життКвою снагою. - Пiснi, чув, складаКш? - згодом запитав Вiктор, втупившись поглядом у пiсок i, як Iннi здалося, ховаючи насмiшкувату мiну. - А що - ти проти? - Чому. Заняття не з найгiрших... "Берег любовi" днями тут мiсцева радiомережа передавала... - Ну, i як? - Нiчого. Душещипательно. - I, обернувшись до неП, Вiктор несподiвано пiдморгнув Iннi якось по-незнайомому, аж нiби трохи вульгарно (так Пй принаймнi здалося). Iнна вiдпустила його руку. Нiколи ранiше вiн Пй не пiдморгував, це в ньому було нове, для неП навiть образливе. - Чого ти менi пiдморгуКш? - сказала вона, спохмурнiвши. - Пробач. Це в твого друга з'явилась вада така - нервовий тик називаКться... - Бiльше щоб цього не було. - Слухаюсь, товаришу начальник. I знову рука в руцi, i теплiнь близькостi проймаК обох, i гарно Пм дивитись навiть на горобцiв, що так смiшно й нелякливо купаються перед ними в пилюцi. - Не знаю, як тобi й дякувати за це побачення, - сказав Вiктор згодом. - Ти така чиста, менi аж нiяково сидiти поруч з тобою... Iнша знехтувала б, а ти... Iнно, ти справдi вiриш у мене? - Звичайно. Все буде добре. Все залежить тепер вiд тебе самого... - Можливо, й так. Iннi кортiло з'ясувати, як Вiктор уявляК себе надалi, адже це так важливо для них обох, не допустить же вiн, щоб знову життя його йшло навперекосяк... - Коли ж усе-таки додому, стрижений мiй хлопче? Чи вирiшив осiсти тут надовго? - Щоб надовго - навряд. Поки що нема гармонiП, з начальством. Та й хлопцi в "Сiльгосптехнiку" кличуть. - Ну, а в КураПвку? ЗдаКться, це було його живою раною. Вiн насупився. - Пiд вашi вiкна треба повертатись на конi, Iнко. А пiдi мною поки що мертве залiзо, коток незграбний, важкий... Доки вiн до вас докотиться, доки дочавлю траву до рiдного КураПвграда, спливе немало, мабуть, часу. У голосi його вiдчувався глибокий смуток. - Повертайся, - вихопилось у дiвчини мимовiль, стишено, пристрасно. - Не барися, любий. Вiн узяв ПП за плечi i, всю круто повернувши до себе, невiдривне дивився в очi, повнi глибоких темних слiз. - Повернусь, - сказав твердо. I хотiв би ще додати: "Повернусь ради тебе найперше. З'явлюсь, щоб без кiнця мучити тебе. Висмiювати. Вiдштовхувати. Дошкуляти цинiчно. Втрачати й знов знаходити. Захоплюватись тобою й терзати ревнощами без причин... Вернусь, щоб кохати!"' X Уже надвечiр Iнну пiдхопили бiля елеватора в одну з попутних машин. Випало якраз опинитися серед тих хлопцiв-зерновозiв, що в армiйських панамах. Пригальмували, руку подали, та, коли сiла, докучати не стали. Мабуть, одразу помiтили, в якому станi перебуваК ця дiвчина: до шарiння розхвильована чимось, очi горять, iще вона там, де щойно була. Iнна справдi вся була розбентежена зустрiччю, переповнена нею по вiнця. Провела Вiктора до самого котка, що так i стояв, ждучи господаря, на свiжiй асфальтiвцi. "Ти ж знаКш, що я причеплива", - весело сказала Вiкторовi, беручи його пiд руку, й помiтила, що ПП невiдчепнiсть була йому приКмна, з'явилось у ньому щось схоже на певнiсть у собi i, збадьорений, по-журавлиному гордовито вiн ступав поруч з Iнною пiд оцiнливими поглядами бригади, наближаючись з нею до мiсця роботи. Позиркував з веселою зверхнiстю на своПх товаришiв, дивiться, мовляв, яка красива та чиста дiвчина у мiнi-спiдницi постукуК каблучками поруч, тримаК вашого ВеремiКнка пiд руку!.. Легко, мов якийнебудь легiнь гiрський, зiскочив на своК залiзне сiдло, здвигнув з мiсця стотонне одоробло, що перед ним iншi бригадники вже розсипали лопатами гарячий зернистий асфальт. Ще i з сiдла обернувся зблиснув на прощання до Iнни вже не сухою, не вимученою, а живою -ще як iз шкiльних лiт - усмiшкою: - Привiт КураПвграду! Одна зустрiч, i нiби поповнiв, наснажився хлопець. Ось що таке, дiвчата, кохання, ось що це за цiлющий бальзам... Широкий шлях-грунтовик лiг степами на КураПвку. Машини летять туди й сюди, збивають колесами клуб'я пилюки, не встигаК вона влягтись. ПрацюК степ, у трудовiй напрузi весь; там ще косять комбайни, докошують загiнки, а там уже й рiлля груддям вперемiш iз стернею кострубатиться скошеному вслiд. Не знають спочинку дощувалки-фрегати, женуть водограП, разом iз сонцем райдуги роблять на городнiх плантацiях, на дiлянках зеленоП кукурудзи. Та в центрi всього токи: де тiк, там i кургани зерна вилискують, свiтяться сухим золотом, i люди з лопатами розкопують Пх, вантажачи зерно в машини. Хлiборобська праця звично пануК тут, усе вiдбуваКться в нiби неквапливому, розмiреному ритмi, а насправдi спiшать, щоб устигнути, щоб iз вирощеного - не втратити нi зернини, бо ж вiдомо: нива раз на рiк родить! Курява далеко розповзаКться вiд шляхiв, висить вона й над токами, й над комбайнами, - весь повiтряний океан в'южиться цiКю жнив'яною югою. Вiд обрiю до обрiю небо зараз помiтно притемнене, неяскраве, пливе в напiвiмлi, i, доки й вляжуться тут жнив'янi аврали, не бачити його ясним. Така вже пора: кушпелища як встануть пiсля Свята першого снопа, як розiпнуться вiд краю й до краю цi вiтрила пилюги над степом, то й не зникатимуть нi вдень нi вночi, i хоч вiтрiв зараз нема, а стороннiй десь там може подумати, що над пiвденними районами знову шаленiють курявнi бурi. У цiй курявi тобi жити. Оце вона, твоя золота Бенгалiя, вся в потопах кураПвськоП куряви... Але нiде людинi не страшно, якщо тiльки ти не в самотностi, маКш друзiв, повагу людей, улюблену, хай навiть чсiсом i каторжну працю. I, звiсно, треба людинi для повнотii щастя ще мати також отой "сiмейний екiпаж", кили на все життя люди Кднаються i в трудi, i в любовi... Кушпелою та вiтром палким обдаК дiвчину дорога. Звикай. Iншому, може, й важко було б тут освоПтись, а Пй... Любить Iнна цей степ. I не лише тодi, коли зацвiте, запалаК навеснi скiфськими тюльпанами, замигтить ластiвками та озветься жайворонком iз пiднебесся, любить його i ось таким, по-жнив'яному звированим, закiптюженим, у хмарах трудовоП пилюки. Надiйнiсть с в ньому. Незрадливий, стiйкий, мабуть, лише вiн, цей степ, i не пiде навперекосяк. Мовчуни цi, що в панамах. Тiльки i вдалося дiзнатися, що туркмени. В дисциплiнi, видно, тримають Пх командири, виховують як треба, бо ж К такi, що одразу стали б оце лiзти, в'язнути з лицяннями до незнайомоП дiвчини. Цi навiть аж занадто стриманi, замкнутi в собi. Могли б бути й говiркiшими, якщо вже випало бути супутниками. Однак дiвчинi чимось i до душi i Пхня схiдна замкнутiсть - що ж тут такого, може, це в них просто вияв вродженоП скромностi, душевноП делiкатностi? Вiра Костянтинiвна казала, що в IндiП теж багато людей таких, приязних, делiкатних... Один iз цих солдатикiв зовсiм схожий на вчорашнього потерпiлого: до чорноти засмагльований, чорнобривий, весь якийсь мiнiатюрний. Але це iнший. Задумливий, щось мрiйне застигло в очах, може, кохану дiвчину дома залишив? Ожвавiли хлопцi згодом лише, коли при наближеннi до кураПвських полiв у хмарах пiднятих кушпелищ змайнули бiлокрилi перевiсники моря - кигитки. Солдати аж посхоплювались у кузовi, тримаючись один за одного: - Чайки! Чайки! Очей не вiдводячи, все стежили за тими лiтаючими в курявi бiлими клаптями, що комусь iз них нагадували, може, дiвочi ненаписанi листи. Вдома у себе Iнна застала веселий шарварок, на подвiр'П пiд грушею цiла асамблея! Андрон Гурiйович у вiдпустку прибув! Як завжди, без попередження, без телеграми. Посаджений за столом на почесному мiсцi, рябiК моряцьким тiльником, крутоплечий, зовсiм лисий. Гомiн родинний, збудження, дiвчата красуються в нових, не наших косинках, бiжить навстрiч дiтвора, виставляК Iннi напохвал якiсь чудернацькi черепашки... Мама несе тарiль з наПдками до столу, де вже й так горою всього, через голови всмiхаКться до Iнни щасливо, бо ж такий день, зiбрався весь рiд! На мамi теж яскравiК нова яблукова хустка, вона пов'язала ПП довкруг голови по-дiвочому i якось аж помолодшала. Андрон Гурiйович хоч був за мить перед цим задумливий, чимось навiть оприкрений, загледiвши племiнницю-медичку, помiтно посвiтлiв обличчям, пiдвiвшись назустрiч, сказав комплiмент: - Як розкрасувалась за двоК лiт... Та вона ж у нас, Ганно, просто красуня. Таку тiльки десь на вулицях Калькутти можна зустрiть... Глибокi очi дiвчини в нiяковостi дивились на нього, свiтилися росяно, каро. Коли почоломкались, коли притулився до небоги своКю колючою щокою, застигши, затримавшись у напливi душевностi бiльш, нiж звичайно, Iннi стало чомусь так шкода його, вiдчула в ньому затаКне горе, а вiн, уже вiдсторонюючись, шепнув Пй на вухо: - Там i тобi гостинця привiз... Потiм вiддам. I знову сiв, хоч i не брався до Пжi. Iнна ще раз чи двiчi вловила на собi його стужений, присмерково-сiрий погляд. Уважно дивився на красуню небогу, наче зазирав у власну та ще в чиюсь молодiсть, де, може, йому зустрiчались чиПсь такi росянi, карi... Батько Iнни теж за столом, ради такого випадку вирвався з поля, залишив, певне, замiсть себе на комбайнi свого "штурманця", котрий уже водить незгiрш за батька - як дорослий комбайнуК! Хлопець тiльки й жде, щоб самому залишитись бiля стерна, показати, на що вiн здатен... Мати просто цвiте серед гостей, неприсiдаК, кожного припрошуК, - адже така подiя! Тiсно за столом, жарко, хай прихапцем, нашвидкуруч утворилось застолля, а зiбралася майже вся рiдня: пашiють поруч господаря обгорiлими обличчями брати його двоюрiднi та троюрiднi, здебiльшого теж механiзатори, весело цебенять родички рiзних ступенiв, навiть напiвзнайомi дiвчата та молодицi поприбiгали з ферм, бо хай там i десятиюрiднi, та все ж таки Ягничi. Татко, як i щораз пiсля чарки, понад мiру ласкавий до Iнни, посадив ПП поруч себе, навiть обiйняв за плече, тiльки ненадовго, бо потiм знов до сусiда - механiзатора з ферми: - РозумiКш, на всi сто я тепер спокiйний, ну, аж ось поти спокiйний за свого штурманця! Талант вiдкрився в ньому, Кй-же-Кй, талант! Коли ще робили настройку, нi на крок хлопченя вiд мене, по п'ятах ходить, разом оцими руками поперебирали все - гвинтик за гвинтиком, вузол за вузлом... При словi "вузол" Ягнич-моряк (Iнна спостерегла) раптом скинувся, нiби з дрiмоти, ожив на мить, потiм знову поринув у думи. - А коли не полiнуКшся та вiдрегулюКш вузли, то, сам знаКш, воно ж у роботi окупиться, - вiв далi батько своКП. - Заглянь коли, Тимохо, з ферми до нас, подивись, де ми з Петром пройшли: за нами гривицi не лишаються! По тому, як чепурно скошено, по низькому зрiзу хлiбiв одразу впiзнаКш чий почерк! Кожен тобi скаже: де поле без гривиць, де воно найчистiше - то пройшов екiпаж Ягничiв! Екiпаж батька й сина!.. - А це ж головне, - вiдгукнувся фермiвський механiзатор. - Бо як ти до хлiба, так i люди до тебе. Мати, щоб пiдхвалити своПх перед гостем, стала розповiдати, як вони пiсля жнив, коли комбайн весь у пилюцi, купають його... Купають, наче те немовля! - Тiльки ж зобидило нас у цьому роцi, дуже зобидило... - аж головою покрутив Ягнич-комбайнер i знову про той запал, недорiд, про недобранi центнери... - Та годi вам про центнери, - весело махнула рукою мати, проходячи бiля чоловiкiв. - На цiлинi он, кажуть, добре вродило, без хлiба не будемо. - Та й КураПвка дасть, чого ви там прибiдняКтесь, - пiдтримала ПП тiтка Неля. Гостроносенька, бойковита, вона влаштувалася на найвиднiшому мiсцi, поруч з почесним гостем. - Хоч плюскле, припалене, а й з такого весiльний коровай комусь спечемо! - I значливо глянула на Iнну. - Ви он гостевi дайте хоч слово сказати, - нагадала господиня дому, - хай розкаже щось про свiти. Бо побуде та й знов пiде пiд своК парусся, на солонi вiтри. Ц;ке всю душу, мабуть, вони йому просолили. ТвоК слово, Андроне! Гiсть нiби не почув заклику, не був, видно, настроКний бал