акливо. Й чарка стоПть перед ним, здаКться, неторкана, налита доповна. "Чи не захворiв вiн часом?" - з тривогою подумалось Iннi. Якась пригнiченiсть почувалася в ньому, внутрiшня криза. Гомiн застолля для нього зараз, видно, далекий, щось людину мучить. Курить та й курить, час вiд часу схмурюК свого крутого, плугом лiт поораного лоба... Iнна якось мимоволi переймалась до гостя спiвчуттям. Якi там свiти, коли людина ця й зараз цiлий власний свiт носить у собi, свiт нерозгаданий, розтривожений, чимось недоступний для iнших. I це той дядя Андрон, що колись, як дiвчина була ще маленькою, приПздив у КураПвку збадьорений, забавляв Iнну рiзними жартами, той, у кого вона не раз сидiла на плечi, бiгала за ним повсюди хвостиком та сама зачiпала до жартiв, дражнилась до нього смiшною, десь вiд старих пiдхопленою пiсенькою: Ой ти, ткач-ниткоплуг, А я королiвна!.. Тодi в неП ще виходило "кололiвна"... Не щадять людину лiта, такий короткий вiк людський. Њ в ньому буяння весен, К вiнець лiта, але налягають потiм i осiннi тумани, Пхня холодна невiдворотнiсть. Який-небудь десяток рокiв роздiляК Ягнича-старшого з його сестрою (вона була наймолодша в сiм'П, з усiх сестер Кдина зосталась), та все ж мама й зараз ще тримаКться, сьогоднi ось просто розцвiла, а вiн... Руки Ягнича-старшого лежать на столi. За довгi рейси, за роки труда на них утворились бугри-вузолля, мабуть, такi наростали в тих давнiх, галерних, що надовго були прикутi залiзними ланцюгами до весел. - Хоч би заспiвали! - знов гукнула заводiйкувата Нелька. - Невже отак мовчунами i сидiтимем? - З чого вам спiвати? - засмiялась котрась iз дiвчатдоярок. - Шуби ж для вас i цього разу нема. - Нащо менi шуба! Хоч сама без шуби, зате моя хата в "шубi"! Правда ж, Гурiйовичу! - I Нелька рвучко обняла за шию моряка. - Мода вже на шуби вiдiйшла, ви менi краще дубльонку привезете, еге ж, дядечку? А нi - то син скоро привезе. Вiн же в мене цього лiта збираКться поступати. Агiтую, щоб iшов у торговельне, а вiн в одну душу: нi, в морехiдку! Заворожили ви, Гурiйовичу, його своПми чучелами. - У ту морехiдку ворота вузькi, - спохмура пiдкинула тiтка Василина, аж чорна з лиця вдова одного з двоюрiдних Ягничiв. - А котрий i потрапить, то швидко звiдти вилiтаК. Хай навiть буде вiн i вчительський син. Це був прямий натяк на Вiктора ВеремiКнка, i натяк досить безтактний: Iнна вiдчула, як густо зашарiлась. - Мiй, якщо потрапить, то вже не вилетить, - гордовито сказала Неля за свого. - У шкiльнiй виробничiй бригадi перед веде, торiк, ви ж знаКте, на районних змаганнях по оранцi став чемпiоном... Так це ж по степу, а по морю вiн борозну ще рiвнiшу прокладе!.. - I знов лестиво зазирнула Гурiйовичу в його коротко пiдстриженi вуса. - У вас же там, дорогесенький, всюди рука, поспособствуйте!.. Орiонець мовчав. Хотiв би застерегти, що хай не сподiваКться там ПП хлопець на легкий хлiб. У морехiдцi так само, як i на "Орiонi", зустрiчаК не мама з медом на устах - ринда сувора його там зустрiне! Могутню владу маК та ринда-дзвiн, пiдвiшена на подвiр'П морехiдки, щоб регулярно вiдбивати склянки, щоб не лишати хлопцям часу для байдикувань! Ганятиме вона хлопця, як солоного зайця, всюди гудiтиме йому своКю нещадною литою мiддю, чатуватиме кожну курсантську хвилину. Не встигнеш зарядку зробити - уже мерщiй, хлопче, до навчання, в класи, де ждуть тебе хащi таблиць, екрани, лоцiП, всяке хитромудре приладдя... По секундах розписане все курсантське життя вiд рання й до ночi, на ногах вiд пiдйому i аж доки вiдпустять вас "в екiпаж", що, попросту кажучи, К звичайним гуртожитком, хоча кiмнати в ньому звуться кубрики... - Чи, може, справдi й не рипатись? - одверто дiлилася Неля своПми сумнiвами. - Може, хай спробуК в оте друге, в риболовецьке? - Пришли його до мене, я сам з ним поговорю, - буркнув орiонець. Джухнула бiля двору машина, приПхав Чередниченко. Механiзатори, як за мовчазною командою, враз пiдвелися. Господар дому Ягнич Федiр стояв попереду, лицем до вулицi, готовий, здаКться, взяти на себе вiдповiдальнiсть за всiх. Був вiн зараз рясно зрошений потом не менше, нiж на комбайнi, i, наче йому комiр тиснув (хоч уся шия вiдкрита), все поводив сюди-туди своКю круглою, на мiцних в'язах головою. - Ось де вони рекорди ставлять, - пiдходячи, сказав з удаваною сердитiстю голова. - Що це ви, хлопцi, надумали? Жнива в розпалi, а ви тут бенкетувати? - Та ми, та ми... - замикав господар двору, знiяковiло усмiхаючись. - Ви ж бачите, хто тут у нас... - Та бачу, бачу, - суворо спрямував Чередниченко погляд на орiонця. - Ти, зривщику старий, надумав жнива нам зiрвати? Не мiг вибрати кращого дня? Ну, та де ж тебе дiнеш. - I, вже повеселiлий, ступнув уперед, насунувсь на гостя: - З прибуттям. Вони мiцно обнялись, почоломкались. Механiзаторам не треба було вдруге нагадувати, як Пм повестись: без прощань, без зайвих розвiтань, один по одному та з двору, i за хвилину тiльки пофуркали врiзнобiч Пхнi мотоцикли, що досi стояли, попритулявшись пiд штахетником. Жiноцтва теж незабаром поменшало, лишилися з стороннiх тiльки Неля та сусiдська молодиця, - обидвi, перекочувавши на веранду, про щось там перешушукнулися з господинею, а потiм, уже не чiпаючи нi гостя, нi голови, непомiченi вислизнули з двору. Тим часом зовсiм звечорiло, груша оповилась тiнню, мати ввiмкнула надвiрну лампочку, щоб падало свiтло з веранди, щоб краще було видно бесiдникам одне одного, - не щодня ж зустрiчаК людина свого давнього товариша, друга молодостi. Зостались вони тепер за столом удвох - Ягнич та Чередниченко. Iнна з чемностi вiдсiла вiд них, примостилась iз стiльцем за грушею, але й не далi, бо ж цiкаво було Пй послухати цих двох побратимiв (так вона Пх назвала в думцi), подивитись, як сходяться люди пiсля одного перевалу лiт. - Ну то як воно? Ще пiдстрибуКш? - звернувся Чередниченко до друга, i в голосi його виразно прохопилась тепла нота. - Якраз це той, що пiдстрибуК, - орiонець запалив сигарету й похнюпивсь. - Не тi вiтри повiяли, чи чого ти зажурився, моряче? Невже в чинi понизили? Набуянив? Чи, може, в Марселi з моряками за французьких дiвчат побився? - I, не дiставши вiдгуку на жарт, серйозно спитав: - У вiдпустку надовго? - Надовго, - глухо вимовив Ягнич. - Доки й дух iз грудей. - Та ти що? - аж сахнувся вiд нього Чередниченко. - Що ти верзеш? - Оце ж i верзу... - Невже списали? Та як вони без тебе!.. Бо ж ти там, здавалось, прикипiв навiки... - А виявилось - не вiчний... Приймай свою грамоту i - за борт, чоловiче... - Ягнич понуро втупився у край столу. - Кура, брат, кура... I це останнК було видихнуте так важко, з такою глибиною болю й розпуки, що Iнна жахнулась. Нiхто стороннiй не втямив би, що то воно за "кура". Нiби шифрограму, зрозумiлу лише для двох втаКмничених, виповiв Ягнич товаришевi цю давню чабанську примовку. Був колись у них дiд-чабан на прiзвище Лебiдь, кураПвський мудрець, йому нiбито належало авторство. Приходячи зi степу в осiнню негоду, з гирлигою, в мокрому дубленому сiряку, мав звичку вiдповiдати, коли хто цiкавився його життям та самопочуттям: "Кура, брат, кура..." Тлумачити, що то за "кура", можна було по-всякому, на рiзнi лади, скажiмо, що злющими, пронизливими вiтрами повiяло в степах, чи що ноги крутять, спати не дають, чи що чабанський вiк того Лебедя невблаганно наближаКться до якоПсь крайньоП, найкрайнiшоП межi... Деколи Iннi й ранiш доводилось чути про ту загадкову "куру", мовилось про неП коли з жартом, а коли з легким присмутком, але щоб так, як зараз... це вперше. I навiть пояснень до ПхньоП "кури" нiяких не треба було: ця Пхня напiвзагадка, давня чабанська формула мовби увiбрала в себе все, що в нiяке iнше слово не вбереш, i дивним чином Кднала Пх зараз обох, Кднала, мов якийсь горьовитий пароль, тiльки Пм доступний тайнослiв. I Чередниченко, видно, справдi одразу i в належнiй глибинi осягнув цей сумовитий Ягничiв шифр, зрозумiв його пекуче, щемливе значення. - Рано нам ще про куру думати, - сказав пiсля мовчанки. - Життя велить, Андроне, ще нам триматися та триматись. Дорозi не кiнець. - З'Пздилось колесо. - Скрипуче колесо довше ходить... I вони знов умовкали. Iнна сидiла не ворухнувшись, наче боялась сполохати Пхню задуму. Мати, видно, нутром зачувши, що тут пiд грушею щось негаразд, теж пiдiйшла, пiдсiла до цих двох. Адже брат Пй нiчого не сказав про себе, не встиг чи навмисне втаПв, щоб одразу з порога не отьмарити зустрiч. I сестра, i всi веселились, вважали - й цього разу вiдпустка, а вiн, виходить... списаний, забортний. - Не журись, - зусильно збадьорюючись, мовив Чередниченко до товариша. - Це саме той момент, коли треба вдарити лихом об землю! КураПвка притулок дасть, напризволяще не кине... - Чим же я вам можу знадобитись? - затоптавши сигарету, озвався Ягнич. - Вузли в'язати? Це вам нi до чого... - I парусiв нема, - пошкодував Чередниченко, - перевiвся кураПвський флот. То колись було: жагель поставить чи бабину спiдницю на "дубку" напне i гайда з кавунами в губернiю на базар... ПригадуКш, як дiда Швачку буря загнала з кавунами i з бабою аж у Туреччину? Пiшки через два мiсяцi вернулися - нi байди, нi кавунiв, тiльки бабу за руку привiв... А тепер i кавуни контейнерами пiдбирають просто з баштану... - I знову до Ягнича: - На комбайна тебе теж не посадиш. Мiг би ще косою махати по обнiжках, але це в нас тiльки раз на рiк практикуКться - на Свято першого снопа. До "фрегата" б, що робить нам дощ, так його повертати не треба, вiн сам себе поверта... - Виходить, чучела набивати тiльки й зостаКться. Чередниченко, прижурений, сидiв. Ягничева проблема, видно, зараз проблема й для нього. - Казав я колись тобi, Андроне: не зв'язуйся ти з тим "Орiоном"... - "Орiона", Саво, не чiпай, - схмура кинув Ягнич, i по тону, яким це було сказано. Чередниченко вiдчув, що заводити в цей бiк дискусiю було б марно чи й ризиковане. - Може, сторожем пiдеш на польовий стан? Ти тiльки не ображайся. Ми тут люди своП, а сторож - то теж людина, не манекен. - Братика мого, мабуть, бiльше до моря тягне, - аж тепер, не втерпiвши, докинула хазяйка двору. - Так-так, у нас же й море своК! - одразу пiдхопив iдею Чередниченко. - I наша кураПвська "рибтюлька" ще не всi там сiтки попропивала. Правда, в нас по ставках та каналах риби сьогоднi, вважай, бiльше, нiж у Чорному... Там тiльки медузи, мов капелюхи, плавають. - А вiн, мабуть, i за медузами скучатиме, - пiддала жiночоП психологiчноП тонкостi Iннина мати. - Скучати не дамо. Та й ти не з таких, щоб скучати, знаю твою натуру. А взагалi добрий зав'язали вони тобi вузол напризахiд життя! Хоча, здавалось би, й не пора; ще порох К, козарлюга ще ж, як подивитись... - А медики списали. - То вже дiло кепське, - нахмурився й Чередниченко, - з медиками не дуже повоюКш. Справдi, виходить нiби кура... - I помовчавши, знову: - То як? Щоб берданку через плече та й на пост? ЗлодiПв поки що не чути, та все ж для порядку треба. Робота саме раз: вдень спи собi в затiнку, пiсля всiх своПх орiонських вахт вiдсипайся, а вночi в космос поглядай, зорi лiчи!.. Обидва звели голови вгору, дивились якийсь час мiж верховiття на зiрки. - Подумаю, - сказав Ягнич перегодя. - Може, й доведеться... Може, й справдi лiчитиму оцi кураПвськi зорi, доки всiх не перелiчу. XI Так I став вiн тут жити. Коли дiйшлось до його мiсцевлаштування на нiчлiг, Iнна запропонувала свою чистеньку, вiдведену Пй матiр'ю свiтличку, одначе прибулець вiдмовився рiшуче. I взагалi вiд хати вiдмовився, хоч вiльно ж там, комбайнери обидва в степу, та ще й тахта К на пружинах. Не треба й тахти, багато курить, мовляв, уночi встаК. Попросив для себе розкладайку, сам прилаштував ПП пiд грушею, так буде краще. "Це ж лiто, а коли зайде осiнь?" - видно, кортiло спитати сестрi, та вчасно стрималась. - Нащо нагадувати зайвий раз про те, вiд чого людинi болить? Сестрi Ягнич теж завдав думок сумовитою новиною. Звикла була вже, що провiдаК, погостюК, та й знов прощавайте. Здавалось, так завжди буде, а воно ось як повертаКться... Звiсно, вона рада, рiдна ж кров, та й сiм'я в неП дружна, людину пригрiють, але як сам вiн тут почуватиметься? Замiсть хати староП тепер нова, ставилась без нього, щоправда, подвiр'я батькiвське i груша теж, принаймнi пiвгрушi належить братовi по праву. Та тiльки чи це його втiшить? З його самолюбивим характером вважатиме, мабуть, що всiм вiн тут буде тягарем, завдасть клопоту, самою своКю присутнiстю порушить ПхнК звичне й владноване життя. Груша Ягничева - в кам'янiй корi. Просто як камiнне дерево. Постелившись пiд рiдною грушею, гiсть одразу лiг, умостився на своПй розкладайцi i, зморений з дороги, здавалось, швидко заснув. Проте, коли Iнна, прибираючи зi столу, востаннК пробiгала побiля нього, орiонець стиха ПП окликнув: - I-нко! - Що вам?.. - Вона зам'ялась, не знаючи, як його делiкатнiше буде назвати. "Дядя Андрон" - надто по-дитячому, по-давньому, "дядько Андроне" - це звучало б наче трохи грубувато, бо декотрi з дiвчат у медучилищi, коли про когось iз хлопцiв хотiли висловитись зневажливо, вживали саме цю форму: "А, вайло, К в ньому щось дядькiвське"... I хоч Iнна сама й не приймала цього, слово "дядько" для неП нiколи лайкою не було, та все ж зараз хотiла знайти якесь шановитiше слово. I тому звернулась до нього на iм'я й по батьковi, як звертаються в школi до вчителiв: - Що ви хотiли, Андроне Гурiйовичу? - Про одну рiч хочу тебе спитати. - Питайте, - вона аж розгубилась: про що б то? Гiсть мовчав, нiби й сам в останню мить завагався, питати чи нi. Потiм таки подав голос: - Що воно таке... пiте-кантроп? Вона трохи не розсмiялась. Так це було несподiвано, й таке смiшне слово! Пiте-кантроп! - Якщо не помиляюсь, назву таку маК викопна людина чи навiть напiвлюдина... А власне, для чого вам це? - Та просто так. - А все ж таки? З нiчого ж не буваК. - Нi-нi, просто. Якраз iз нiчого, взяло та й приверзлось. - I жестом руки вiн одразу ж вiдпустив ПП, йди, мовляв, собi... Вона вiдiйшла кiлька крокiв, а потiм враз повернулась: - Ви не сумуйте. - З чого ти взяла? - Та так... Вiдпустiть нерви, добре виспiться, це вас змiцнить. - Для чого? - Як - для чого? Для життя! - А життю таке луб'я потрiбне? - Вiд вас я цього не ждала, - вона аж розсердилась, щиро, неприховане. - Той, хто став для нас символом мужностi, витримки. Людина, яка носить у собi "Орiон"!.. I раптом... Таж нема знецiненоП людини! Нема й не повинно бути, якщо вона справжня... Невже не ясно? А ви: чи потрiбен... Навiть слухати дивно. Спiть! Крутнулась i пiшла. Якщо буваК слово цiлющим, то для Ягнича оце було воно. "Людина, яка носить у собi "Орiон"... Отак з щемливою гостротою вiдчув, що не приблуда вiн тут, щось таки важить його особа бодай для декого iз рiднi. А досить, виявляКться, бути потрiбним хай навiть однiй людськiй душi, щоб присутнiсть твоя на землi вже була виправдана... Таке зробив для себе маленьке вiдкриття i тихо порадувався йому. Навiть посмiхнувся: дiвча, а як вiдбрило, як провчило тебе лисого. От тобi й Iнка! Уранцi подарував Пй хустку. Таку, як i матерi, японську, з квiттям, тiльки справдi веселiшу - червоне квiття розкидане по золотаво-оранжевому тлу. Отак угадати! Сприйняла це як добрий знак, з якоюсь навiть символiкою, - згадалась Пй одразу вчорашня оранжева безрукавка на Вiкторовi, коли побачила його в першу мить. - Буде вiд вас пам'ять, спасибi. Накинула перед дзеркалом хустку на голову, потiм опустила на плечi, покрутилась, повела плечем сюди й туди... Ягнич милувався нею: справдi, мов юна циганка десь iз Калькутти. Сестрина гордiсть, кураПвська смагт лява краса, - де воно тут i береться в КураПвцi? З якого корiння? Очi чистi, а коли засмiКться (зрiдка), то й смiх у неП якийсь чистий. Не сьогорiчна, а вроджена смага (абрикосова, з рум'янцем густим) рiвно лежить на щоках, на шиП, рухи плавковитi, i в усьому дiвоча, самою ще, може, не усвiдомлена гiднiсть, нi проти кого не спрямована гордовитiсть, королiвна-кололiвна, та й годi! А надто ж цей погляд, орiонець ще зучора його помiтив: глибокий, непустий, таКмно тобi спiвчуваючий. - Спасибi, дядю Андроне, - ще раз подякувала Iнка й передала хустку з квiттям матерi на сховок: - На збереження вам... Коли завiК зима, запинатимусь... А зараз на роботу майнула без хустки, з вiльно розпущеним витким, смолянистого блиску волоссям, - переливами хвилястими воно так гарно Пй розсипалось по плечах. - Оце ж наша зцiлителька, - сказала до Ягнича з усмiшкою сестра, коли залишились доснiдувати вдвох на верандi. - Ця всiх оздоровить, бо душею добра. Бiжить, поспiшаК, щоб, бува, куди не втiк вiд неП медпункт. Не встигла й оглянутись, як уже головиха впрягла ПП замiсть себе... - Варвара, кажуть, нездужаК часто? - поцiкавився брат. - А кине роботу, то й зовсiм заскнiК. Мабуть, i сама це почува: бо кидаК, кидаК, а з рук, проте, не випуска... Звiсно, на бездiллi людина всиха... У мене ось що бiльше клопотiв, то я здоровiша. Не приховалось вiд Ягнича, що сестра сьогоднi, знов увiйшовши в свiй звичний будень, i сама якось збуденилась, мовби злиняла, хоча й хвалиться, що здоровiшаК в клопотах... Теж покарбувало життя. Густо кладуться зморшки бiля очей, i хоч у поглядi сестри ще повно тепла, проте очi вже не горять, як ранiш... Чорнi тiльки брови зостались, у косах срiбляться нитки сивини. Була врода та, вважай, злиняла, як ото в пiснi спiваКться. Тiльки ж не намарне пропала, в дочку перейшла... - Щаслива ти, сестро, з такими дiтьми. - Це правда. Для матерi iншого щастя нема. - Знайти б тепер Iннi пару достойну... Чи вже знайшла? - Та наче... Хiба не помiтив, як учора згорiла, коли Василина бовкнула про вчительського синка? То ж ПП любов. Рання, ще з школи. Як ото мовиться, перша... Ох, боюсь я цiКП любовi! Чимось вiн ПП заслiпив, вклепалась без ума в халамидника. Та ти ж Вiктора знаКш? - ВеремiКнкiв? - Один вiн у нас такий вiтрогон. Йому пiсля школи на трактора б сiсти, а вiн замiсть того сiв на лаву пiдсудних... Наплакалась мати, ще й досi вiд сорому людей уникаК, з двору не виходить... Ох, Вiктор, Вiктор, в кого вiн i вдався! Вiдбувши своК, в КураПвку не спiшить, десь у районi застряв, з дружками з чайних, кажуть, не вилазить. Хулiган, зайдисвiт, а наша за ним, я ж бачу, мре... - У цьому ми Пй не суддi, - зауважив брат. - ЗнаКш по собi: серця не зневолиш... - Хоч би вiн куди завербувався на край свiта... Go як подумаю, що такого дурисвiта матиму зятем, тарiлки за ним прибиратиму... Ну хiба ж вона йому рiвня,? З похвалою училище закiнчила, кругла вiдмiнниця, здiбна до всього... Окрiм що медичка, вона ще ж i поетка в нас, сама пiсню склала!.. - Пiсню? Iнка? - Тож-бо! Радiо двiчi вже передавало: слова Iнни Ягнич, ну, а музика... та, мабуть, i музика ПП. Декотрi кажуть: кому вони здалися, цi новi пiснi, коли й старих уже не спiвають... За теперiшньою модою бiльше готове ж слухають з платiвок, бояться живе горло натрудити... А по-моКму, коли дiвчинi закортiло свою пiсню скласти, то - хай, кому це заважаК? БуваК таке на душi, що пiснею тiльки й скажеш... Мама нашi скiльки он тих пiсень знали - i для будня, й для свята... Одначе, що ж це я тут з тобою розсиджуюсь, братечку. Десь там моя комашня мене жде, - згадала вона про дитсадок. - Напарниця, мабуть, уже знов губи роздула. - Клопiтка робота? - запитав Ягнич. - Клопiтка, та й дуже, та все ж легше, нiж комбайнеркою. Отам робота! Доки молодшою була, то воно й нiчого, якось навiть самолюбно, коли кажуть: он вона, Ягничева, нарiвнi з чоловiком стала до штурвала. А потiм, почуваю, еге! Уже це не для твоПх лiт, молодице... Не скаржилась. Чередниченко сам помiтив: за комбайнерство, каже, Ганно, хвала i слава тобi, оскiльки ж виростила достойного сина - штурмана для степового корабля, виховательськi здiбностi виявила, то переводжу тебе вiднинi на дитсадок... Виховуй цих пуп'янкiв. Отам бiля них i веселюсь... Що ж, побiжу. Ти вже вибачай, братику, сам будеш тут грушу сторожувати... - Опудалом для горобцiв - саме раз, - глухо вiдповiв орiонець. Та тiльки сестра з двору, став лагодитись i вiн кудись: причепурився, оглянув себе перед дзеркалом, щiточку вусiв торкнув ребром долонi. Йде КураПвкою Ягнич. Малолюдна вона в цей час жнив'яноП пори, лише де-не-де на вулицю вискочить чиКсь дитинча. Колись дiтей тут, як горобцiв, кублилось у пилюцi, зараз не дуже Пх рясно, але котрого зустрiне моряк - не мине без уваги. - Чий ти? - Яковин. - Якого ж це Якова? - Ну отого... Ягничiвського. I довго ще потiм прикидаК орiонець, з яких це Ягничiв буде цей малий Мурза Замурзович? Виявиться, що нiякий вiн тобi й не родич. Однак пошкодуКш, що якоПсь цяцьки-гостинця для нього в кишенi не приберiг, бо дiти - це дiти... Аж нiяк не всi дорослi викликають у Ягнича до себе приязне ставлення. Њ такий крутiйло, фальшивець, словоблуд, зустрiнеться десь тобi пика така мерзенна, повзуча, що вiк би ПП не бачив, не людина - гидота. А от дiти завжди для Ягнича приваба, всюди вони йому любi - чи в своКму, чи в чужому порту... Забралось ото на вишню, крiзь гiлля позиркуК звiдти до тебе, бiлолобе, iнше он вулицею покривуляло верхи на велосипедi - глянеш, i душа сама запитуК: яким воно буде! Якою побачить свою КураПвку? Кого воно з неП згадаК? Розрослась, розбудувалась, багато хат незнайомих, та все шифер - пiд стрiхою лише зрiдка десь трапиться... А що там уже говорити про тi мазанки самановi, чабанськi, - з молодих, мабуть, мало хто й знаК, як ллють хату з саману, не чули, як, скажiмо, прядка гуде або як просо в ступi товчуть - так що аж хата ходором ходить... А були ж у КураПвцi такi, що й хати путньоП не мали - халупу руду злiпить або напiвземлянку-напiвкурiнь зiпне, як у тiй пiснi: збудуй хату з лободи, та й розкошуК... Нiхто тепер не повiрить, що в куренях iз камки, з морськоП трави люди жили, а Ягничеве дитинство саме в такому палацi тулилось... I це ж вам не в тропiках, де снiгiв нiколи не бачать... Лишили б хоча для музею яку-небудь пiдслiпувату мазанку, щоб було з чим порiвнювати все оце теперiшнК... Палац культури вигрохали на шiстсот мiсць, унiвермаг сяК вiтринами незгiрш, як у мiстi, та й сама КураПвка, мабуть, стане колись мiстом, яким-небудь приморським КураПвградом. Опинившись у центрi села, Ягнич найперше пiшов до обелiска. Щоразу тут перед ним постоПть, коли приПжджаК. Поволi - вкотре уже! - вчитувавсь у той скорботний реКстр, у тих карбованих по каменю золотом Дикопавленкiв, Рябих та Чорних, Чередниченкiв, Щаденкiв та Ягничiв, - Ягничами кiнчаКться алфавiтний список майже бiля самоП землi. Вогонь горить, ворушиться пломiнцем - газовий балон пiд ним час вiд часу мiняють. Квiтiв багато довкiл, на рiзнi барви цвiтуть троянди, дуже тiльки запилюженi; мiж квiттям, мiж колючими кущами троянд мишiй та осот жене, дарма що сiльрада через дорогу, молодiй секретарцi з вiкна видно ж цей бур'ян, могла б вийти та й прополоти... Потiм аж край села, на старому цвинтарi, опинивсь. Мiж осiлими, ледь помiтними безiменними горбками розшукав могилки батька-матерi, вони штахетиною обгородженi, сам пiд час минулого приПзду обгородив. Постояв у роздумах Ягнич i тут. Звiдси вiдкривалося море, добре видно було в далечi розлогу його синяву. Ось воно, безкраК, повне осяйного простору... Ослiпило, щемом наповнило груди. Отак, Ягничу: з цвинтарних бур'янiв, з полиневоП сушi вивчаКш тепер юнацьке море своК, вiчно звабливу його блакить. Просився ще хоч в один рейс, а вiн тобi вже, мабуть, прокладений просто в кураПвськi оцi полини... Викопають тобi тут хату останню, оту, що над нею хiба що яка добра душа тополицю посадить... На "Орiонi" - отам вiн, здаКться б, нiколи не вмер! Новим рейсом, з новими курсантами зараз десь, мабуть, в Егейському йде, в найсинiшому iз морiв... Пiд рiвним вiтром, серед сяйних, розкiшних просторiв хлоп'ятка iдуть, подорослiшали без" тебе синочки, все вмiють самi, - аж сюди чути, як бринить, спiваК над ними парусся! Може, якраз у тих водах лине твiй "Орiон", де його люблять зустрiчати дельфiни, Пм це чомусь до вподоби - пливти поруч iз судном, весело його супроводити, мають звичай якомога довше з ним не розлучатися. Вiдомо, що дельфiни почувають симпатiю до людей, непоясненним поки що К Пхнiй постiйний потяг - бути з людьми. Може, i Пм, морським створiнням, властиво вiдчувати потребу в людському теплi? Виявiв ласки й доброти в нас шукають? Чи, може, тягнучись до людини, сподiваються знайти в нiй вiрного друга собi, створiння взiрцеве, щось близьке до найвищоП досконалостi? Йти в морi поруч "Орiона", пустувати, показувати свою спритнiсть молодим морякам - то дельфiнам найкраща розвага. Як саме втiлення життКлюбства i пластики, пругкими живими дугами вигинаючись, вискакують iз води, виграють, аж нiби смiються, шлють своП усмiхи водянi крiзь срiблястi бризки до екiпажу, до Ягнича. Часом якась просто химерiя на нього находила, здавалось: а може, то його потоплi пiд бомбами дiти, здобувши iншу подобу, стали там, у пiдводдi, веселими дельфiнятами й далi живуть, принатурившись до iншого, до водяного життя? Коли, повертаючись з кладовища, Ягнич проходив мимо кураПвськоП пекарнi, на дверях як виросла Нелька: - Здрастуйте, дядечку. На прогулянку вийшли? З дверей так гарно пахло гарячим духом щойно випеченого хлiба. I Нелька, як справжня пекарка, в бiлiм культурнiм халатi привiтно красуКться на порозi, розчервонiла, напалена вiд печей. - Паляницi якраз вийняла, може, вгостити?.. - Нi, спасибi. - То, може, хоч бублика? - Дякую й за бублика. - Та що ж це ви так, дядечку?.. I з ходу знову про сина. Цiлу нiч не спала, все сушила голову, йти чи не йти хлопцевi в ту морехiдку... Чи витримаК вiн там, чи не виженуть? - У морехiдцi, звiсно, не мед, - стримано сказав Ягнич. - Бачити морехiдку на парадi в безкозирках, у стрiчках - то одне... А коли воно, хлопченя, в бурю сидить ото на палубi та, ще не вмiючи, руками школярськими зачищаК сталевий кiнець - то морехiдка iнша... Там у нього всi руки в кровi... - Ой лишечко! - Чого ж ти його до мене не прислала? - Соромиться! Такий сором'язливий вiн у мене... Якщо вступлю, каже, тодi пiду... Бо ще подумають, що канючник, слабодух, протекцiП шукати прийшов!.. Нi, я його таки умовлю в торговельне. Вже нiбито й сам схиляКться... - Дiло його. Торгувати теж комусь треба. Тiльки, як вивчиться та стане за прилавок, щоб людей не общитував. Ягнич уже напрямився далi йти, але ж молодиця знову його спинила: - Дядечку, стривайте на хвилинку!.. Метнулась до пекарнi, з'явилася на порозi з великою бiлою паляницею в руках. - Торкнiться до неП: гаряча, вся дише ще! Давно не бачив Ягнич такоП високоП та пишноП паляницi, аж усмiхнувсь: от тобi й Нелька... Хлiбину таку спекти - це теж талант .. - Мабуть, на виставку пекла? - Будь ласка, Гурiйовичу, вiзьмiть, нiхто вам такоП не спече! - Цiлий дивень! На весiлля б комусь, а ти... нi, нi, - вiдмахнувся Ягнич, хоча в душi був зворушений. - Хлiба в нас повно на столi... - Знаю, але хай поряд iз Пхнiм буде й ваш... У них свiй, а в квартиранта свiй!.. Ягнич аж образився: - Поки що не дiлимось... Нiхто хлiбом ще не дорiкнув. I не квартирант я... - буркнув убiк i, похнюпившись, пiшов собi далi. Дверi Палацу культури, що виник перед Ягничем, зараз були вiдчиненi, хтось, видно, з'явився з ключем. Моряк вирiшив зайти. У просторому, повному свiтла вестибюлi нi душi. Тихо, не чути нiчиПх крокiв. На стiнах приваблюють зiр картини великих розмiрiв, що Пх Чередниченко замовляК десь у художнiх майстернях i добре оплачуК, вважаК, що для цього дiла коштiв жалiти грiх. На найбiльшiй картинi пташина ферма, бiлi кури чи гуси розбрелися по згiрку, посеред них красуКться весела дiвчина-пташниця в бiлому халатi. До когось вона смiКться, може, до того чубатого тракториста, що так браво сидить за кермом на iншому полотнi... Для втiхи степовикам вiдтворено також i ставок, обсаджений ядучо-зеленими вербами... Фарб накладено щедро на полотнах, товсто, здаКться, ось-ось потечуть... У далекiм закутнi вестибюля, всуцiль вiдгородженому вiтринним склом, щось зеленiК i наче прозориться вода, - акварiум там, чи що? Ягнич рушив туди, неквапом наблизився до вiтрини. НiякоП води. Пальми стирчать гостролистi, як осока, а пiд ними серед штучних кущикiв та камiнцiв сама дивовижа... чучела! Його, Ягничевi, чучела! Наче тiльки й ждали свого творця, щоб iз ним тут зустрiтись. Аж до скла вiтрини Ягнич притулився головою, вражено застиг: треба ж такого... Стояв навлобки зi склом, товстим, непробивним, розглядав експонати. Хто зайшов би зараз, побачив би сцену неповторну, з усiх вестибюльних картин ця була б, мабуть, найсумнiша: по цей бiк вiтрини майстер, а по той бiк, за склом, у величезнiй склянiй клiтцi, його пересохлi на порох пташки. Бiльшi й меншi представники пташиного свiту, зiбранi однiКю сiм'Кю: i тi, що з дальнiх морiв, i тутешнi, добре знайомi цьому узбережжю... Дроздики, журавлики, ластiвка-бiлогрудка, баклан-чорноморець, тропiчнi папуги в яскравiм опереннi... Кожне лiтало, вигравало в повiтрi, а зараз скляним незрушним оком-бусинкою блищить, сторожко дивиться з-за вiтрини на свого творця. Самi окаменiлостi, до крихкостi зсушенi, пилюкою припилюженi густо, нiкуди вже вони звiдси не знiмуться, не полетять. Були життям, стали колекцiКю в склянiй, мовби безповiтрянiй клiтцi... Рiзко одвернувся Ягнич i пiшов геть, важко ступаючи, несучи в душi тягар побаченого. Але ж i в зал ще треба було глянути. Дверi незамкнутi, вiдчинив, переступив порiг. Тут напiвсутiнь i навiть прохолода. Не зал, а цiлий корабель. Гасла повсюди на червоних полотнищах, у глибинi сцени давня, ще, мабуть, пiсля якоПсь вистави не прибрана декорацiя: хатка бiленька, перелаз з горнятками на пакiллi, поруч - дiвчина у вишитому вбраннi, у вiнку, з коромислом на плечi... СтоПть як жива, поставою так схожа на Iнку! Може, з неП хто й малював? Стiльцi не стiльцi, а просто крiсла розкiшнi, спинки блищать чорним лаком, новi сидiння оббитi пухнастим, небово-блакитним плющем. Аж посидiти закортiло. Сiв Ягнич i зiтхнув, спочиваючи. А десь, у дальнiм темнiм кутку, принишкло затаПвся i вiн, невiдчепний дух самотностi. Зубоскалить. Сиди, сиди, Ягничу. ЗдаКться, досяг... Чи це ж бо не розкiш? Один, сам-самiсiнький на всi шiстсот блакитних плюшевих мiсць! XII На Другому поверсi палацу, в лiвому його крилi, чулися кроки, хтось там ходив. Коли Ягнич пiднявся туди широкими сходами з вестибюля, незабаром зустрiлась йому табличка на вiдхилених дверях: "Iсторико-краКзнавчий музей села КураПвки". Зайшов. У зiщуленiй постатi, що в протилежнiм кутку за прядками та ступами розбирала старезне якесь причандалля, насилу впiзнав Панаса ВеремiКнка. Отак знепримiтився, зменшився ростом, на мумiю Кгипетську звiвся чоловiк... Сонця нема, а вiн у темних окулярах, брилик капроновий на головi. Зачувши кроки, Панас Омелянович одразу вiдклав мотовило (це було справжнК допотопне мотовило, обсноване нитками), скинувся обличчям угору, якось аж нiби сполохано: - Хто там? Ягнич пiдiйшов до нього на близьку вiдстань i зупинився мовчки, може ж, таки впiзнаК крiзь темнi своП окуляри. ВеремiКнко перебував у незрозумiлiй стривоженостi: - Хто ти? Це ти, Вiтько? Ягнича навiть острах взяв, аж моторошно стало. Ти для нього не ти! Дивиться зовсiм напрямцi, просто в очi, а ввижаКшся ти йому кимось iншим, може, хлопчаком, що вирiшив пожартувати... - Ягнич я. Андрон. - Андрон? Вседержитель морiв? Пробач менi, друже, - одразу прояснилось, просвiтлiшало обличчя завiдувача музею. - Чув я, що ти в КураПвцi... Прошу, заходь, заходь. - Панас Омелянович заметушився i одразу пожалiвся: - Слiпну я, Андроне, катастрофiчно втрачаю зiр. - В Одесу треба, в отой Iнститут свiтла... - Був. Спершу трохи покращало, а це знов... гасне свiт. Усе розпливаКться, i тебе ось бачу зараз, наче крiзь товщу води. Тiльки тiнь вiд тебе. Весь нiби стоПш у водi з головою. "Вже я йому - як водорiсть..." - подумалось Ягничевi. - Оце ж бережу нашу минувшину, Андроне... Для кого минувшина, а для нас iз тобою вона до останньоП клiтинки жива... Ось випадково на мотовило натрапив у дiда Коршака - буде ще один експонат. Майже знахiдка вiку... У нього К й жорна ручнi, та поки що не даК... Став показувати Ягничевi музей. Були тут i давнi рибальськi пристроП, i плахти, i очiпки, цiлий ткацький верстат звiдкись притягли... На столиках пiд склом засушенi рослини всякi, ковила бiлочуба, й будняк, i навiть стебло полину... Цiлi гербарiП з кураПвського рослинного свiту. А по стiнах всюди фотографiП, позбiльшуванi, мабуть, з якихось посвiдчень, порозмиванi, затуманенi чи вiд невмiлого збiльшування, чи вiд давностi лiт. Скiльки Батькiвщинi достойних людей дала КураПвка, що уславили ПП i працею, i подвигами на фронтах!.. Самих тiльки морякiв - на пiвстiни. Та ще якi моряки: Ягнич Федот на торпедному катерi загинув пiд час атаки... ЧорнобаКнко-середульший сягнув був навiть чину контр-адмiрала, - недавно помер у Владивостоцi. I на кого не глянь - той, як ось Сава Чередниченко, Одесу обороняв, а пiзнiше вiдзначився в керченському десантi, Бiлокiнь став героКм за Севастополь, Петро Шафран по ленд-лiзу ходив i зараз десь ходить iз сейнерами в Атлантику... Натрапив Ягнич на стендi й на свою рядову особу, ледве впiзнав у бравому парубковi себе: збiльшили його з давньоП фотографiйки, що збереглася в сестри, молодцюватий моряк у святковiй бiлiй матросцi, безкозирка з стрiчками красуКться на юнацькiй лобатiй головi... "Старший майстер парусноП справи вiтрильника "Орiон" - такий стоПть пiд цим "експонатом" пiдпис. Усе вiрно, тiльки чому старший? Чи, може, й справдi старший? I ще на однiй iз фотографiй, на груповiй карточцi перших кураПвських комсомольцiв, знайшов Ягнич себе й витрiшкуватого, зовсiм худющого тодi Чередниченка (у якихось штиблетах лежав попереду всiх на травi). А поруч iз ним Iванилов Женька, що пiд час вiйни командував танковим батальйоном, загинув десь пiд Кенiгсбергом... Не без зусиль Ягнич вiдшукав на цiй груповiй i Панаса Омеляновича, в ту пору молодого кураПвського вчителя, вiн притулився оторопiло збоку, вже й тодi був чимось нiби зляканий... Молодiсть - ось де вона тiльки й зосталася! Це ж прощальна карточка Пхнього осередку, коли хлопцi на Жовтневi, перед тим як розiйтись по свiтах, разом сфотографувались - уперше й востаннК... Багатьох, багатьох уже нема. Одиницi позоставались. I серед тих одиниць вас двоК, сумовито зараз застиглих перед цими стендами. - А цю впiзнаКш? - з таКмничим виглядом Панас Омелянович пiдвiв Ягнича ще до одного стенда. З туманноП фотографiП з найвиднiшого мiсця дивилась на них молода кругловида дiвчина у льотчицькiй формi... Саня Хутiрна! Дивилась i всмiхалась аж трохи лукаво: ну, яка я перед вами, дiди? Всi вони тодi були в неП закоханi до безпам'ятства. Однак нiкому не вдалося знайти ключ до ПП веселого серця. Спiвати з ними спiвала, до моря на мiсячну дорiжку гуртом дивитись ходила, а щоб вирiзнити котрогось, щоб вiкно вночi вiдчинити котромусь... Е, нi, вибачайте, хлопцi! ОднiКП ночi Саня загадково зникла з села, думали, чи не втопилась - навiть розшуки на дiвчину оголосила стривожена КураПвка. Об'явилась Пхня Саня згодом десь аж на Пiвнiчнiм Кавказi, в льотному училищi. Спершу нiбито. влаштувалась там офiцiанткою, компоти подавала курсантам, а потiм так закрутила голову одному командировi, що незабаром i одружилася з ним. Казали, що причарувала на смерть, i, може, не так навiть iз любовi, як ради того, щоб на льотчицю вивчив, це вiн Пй твердо обiцяв. I досягла свого: навчилась, у складi жiночого екiпажу брала участь у далеких перельотах, котрi починались з-пiд кримського сонця й кiнчались десь аж у тундрi, поставила з подругами якийсь дуже значний рекорд. Коли в променях слави купалась Хутiрна - прилетiла лiтаком аж у саму КураПвку, сiла край села на чабанських угiддях, привела батькам у хату свого сивого мужа, теж бойового авiатора, що був на той час у ще вищому чинi. Ах, Саня, Саня, неспокiйна душа! З першого дня вiйни була вже в польотах, поривалась навстрiч небезпекам, втратила мужа в боях, а ПП все щось нiби щадило, хоч не раз поверталась на аеродром у прорешеченiй кабiнi. Непогамовна, знов пiсля того здiймалась на завдання, бiльше, здаКться, там i жила, в небi, в польотах денних i нiчних. I вже коли рушили наступом, загинула Саня Хутiрна десь у повiтряних боях над Таманню. Орлиця в боях, а душi була нiжноП, незадовго до загибелi опалила ПП коротка фронтова любов. Була в останнiм польотi з льотчиком-юнаком, що його вона зустрiла мiж боями й по-справжньому покохала. З ним пiшла i в полiт. Розбилися в один день, в одну мить, i, як запевняК легенда, розбились в обiймах. Офiцiйна версiя, що рятунку, пiдбитi, уже не мали, а дехто з кураПвських навiть досi поговорюК, що то Санька могла й зумисне пiдстроПти - з жаги та знетямлення почуттiв чи ще, може, з ревнощiв, iз боязнi втратити свою вперше знайдену, вперше вiдкриту в життi любов... ЗдаКться, тут вони найдовше стояли, двоК зiстарених людей, бiля своКП ровесницi, що так i зосталася вiчно юною. - Це ось ПП, Саню нашу, нiяка вже старiсть не здожене... - Що нi, то нi, - згодився вчитель. - Правду колись казав поет: "Хорошо умереть молодым"... Хоча й лiта несуть перевагу - просвiтлюють дух, дарують мудрiсть людинi... - Сплав для життя потрiбен, сплав двоКдиний - молодого й зрiлого, - сказав Ягнич i почав допитувати ВеремiКнка про сина: де вiн? Як вiн? Чи вiрнi чутки, що розпоганився хлопець? - Збився з пуття, - зiтхнув старий. - Та вiзьми ти його за барки, Панасе, отям, зупини, - порадив Ягнич суворо. - Як не себе, то хай честь дiвчини побереже... У них же там з Iнкою почуття. Хай не здумаК покривдити, бо тодi матиме справу зi мною. - Ох, Андроне, Андроне, торкнувсь ти такого... Найболючiша це моя рана... Сам би в могилу пiшов, щоб тiльки вiн став iнакшим. - Та, може ж, таки заговорить у ньому совiсть? - Якщо вона в нього К... Схнюплений стояв Панас Омелянович серед своПх експонатiв. Колись був такий прудкий та непосидющий, а зараз де та й прудкiсть подiлась, зiсох, зморщився, жменя того чоловiка зосталась. Надворi - море кураПвського сонця. Бiля контори колгоспу знудьговано жде когось компанiя молодих людей, приПжджих чи, може, й тутешнiх: хлопцi в футболках, серед них дiвчина кимось нiби ображена, надута, з аероф'лотською сумочкою через плече. Вона на однiй лавцi, хлопцi навпроти, всi в позах недбалих, аж сiрi з нудьги. Прийняли, видно, Ягнича за сторожа конторського, бо тiльки став наближатись, почулось мiж ними: "Ану спитаКм цього довгожителя..." Вимогливим тоном домагалися вiдповiдi, де голова, коли вiн буде, а як не буде, то де шукати, хоч приблизно в яких полях? Пройшов мовчки мимо них Ягнич, давши зрозумiти, що зневажаК такий тон спiлкування. "Глухий, - донеслось йому вслiд байдуже й беззлобне, - чи, може, й нiмий?" Зустрiчав ще когось у розпланованому посеред села скверику з декоративним ставком (теж Чередниченкове завоювання), натиканi вздовж берега вербички срiблястi, як оливи, стiкають вiттям аж до води. Вода важка, в маслянистих плямах, засмiчена лушпайками. По ставку плаваК лебiдь, приручений, ситий, схожий на гусака. Дiтлашня з берега гукаК йому: "Мишко! Мишко!" - i вiн реагуК, пливе на голос, - хлопчаки булками годують його з рук. Ще й тут Ягничевi млоПла душу образа, певне, без умислу завдана тими, що бiля контори назвали його довгожителем, а потiм глухим та нiмим. Образили бiльше навiть не словом, а своКю хамською манерою розмовляти, поводитись. Звертаючись до людини старшоП вiком, не пот