ого Сонця, - зауважив Ягнич, згадавши розмови курсантiв на "Орiонi". - Нiбито страшеннi бурi на Сонцi лютували. - Та коПться щось у природi... Дощу ждемо, а воно й дощi тепер не завжди благодать, уважноП вимагають перевiрки. Читав ось недавно, вченi помiтили: стали дощi з кислотами випадати. Що за кислоти, чому, звiдки? - це ще вивчаКться, а тiльки пiсля таких опадiв нiбито й рiст лiсiв на планетi уповiльнюКться. - Бо забруднюКм нечистотами i водяний, i повiтряний океани... - Науково-технiчний прогрес - це, звiсно, дiло, цього не минути, тiльки ж не забувай, що перед тобою палиця з двома кiнцями. Вiзьмемо для прикладу мелiорацiю, наше зрошення степове. Канали проклали - це ж чудово, вiдгалуження нам будують - це ж iще чудовiше, так? Бо для нас вода - це сила, багатство, життя... Тож будуймо системи, обводнюймось, зрошуймо - спасибi тобi, ентеер!.. Тiльки ж i будувати треба з умом! А якщо поскупився, зекономив на живому, вчасно не прислухався до слушноП думки, то який же ти господар? З усiх бокiв ще ж тодi радили Пм: обличкуйте весь магiстральний, зробiть по дну покриття плiвкою чи бетоном, не послухались, дорого вийде... Ну, а скупий, здавна вiдомо, двiчi платить. Тепер ось пiшла фiльтрацiя. Хлiбодарiвка вимока, в Iванiвцi вода в погребах з'явилась... Та i в нас, на третiй бригадi, грунтовi води пiдiйма, сiль жене на поверхню. Понад шляхом, звернув увагу, якi по кукурудзi залиски та лисини повиПдало? - Бачив. - Двiстi гектарiв золотих земель нам засолили, може, й на сто лiт вивели з ладу! Тепер там уже нi "Кавказ", нi "аврору" не сiй, уже там солончак пiд ногами гуде! На партконференцiП довелося трясти декого за душу: як же це так? Куди дивились? Плечима знизують, руками розводять, та все так повертають, як би на когось грiхи звалити, а самому викрутитись, сухим вийти iз води... - Це в нас умiють: у паперах ховаються, як щури... - А якщо ти вiдповiдальнiсть взяти на себе боПшся, якщо наперед не продумав усе, не вiдстояв народний iнтерес, швидше до нагороди спiшив, то який же ти пiсля цього комунiст? - щодалi розпалювався Чередниченко. - На все в нього виправдання: лiмiт йому зрiзали, строки пiдганяють, думати нема коли, давай штурмiвщиною, хватопеком... Зробив i пiшов, а тут хоч трава не рости. Спитай тепер, хто нам, хто державi вiдшкодуК за цi знiвеченi землi? - Суворiше карати треба таких. - Атож, караКмо, як кота мишами. Бо ж i не скажеш, що зумисне вiн тобi нагiрше робив. Навпаки, i тi, й тi старалися, i люди ж начебто все тямовитi, з досвiдом, iз дипломами... А так, бач, виходить: засолонцювати нам землю - це вiн зумiК, а розсолонцювати... руками розводить. Обiцяють, правда, дренажем та промиванням вiдновити грунти, тiльки й самi ще до пуття не знають, що з того буде, як i коли... Погубити виявилось просто, а ось оживити... Розхвилювався Чередниченко, аж рукою до серця потягся. - Може, валер'янки дати? - запропонував Ягнич, помiтивши цей мимовiльний рух. - В мене К суха, у пiгулках. - А що то в наших умовах втратити родючий гектар? - нiби й не почувши, мiркував далi Чередниченко про своК наболiле. - Таж такого чорнозему нiде й на iнших планетах не знайдеш! Справдi-дно золоте! Навiть якщо й розсолонцюКмо засолонцьоване,то коли це буде? А скiльки зараз лиш на однiм списанiм гектарi втрачаКмо?.. Звiсно, тепер i вони, складачi проектiв, заметушились, а де ви ранiше були, знавцi свого дiла? Хай до нас, низових, не прислухались, але ж вас i наука попереджала! Вiдмахнулись, знехтували всiма засторогами! Зажадали вiд одного з iiих, щоб пояснення дав конференцiП, так вiн з пiвгодини мамлякав, графин води випив, а так нiчого нам i не пояснив до пуття... Нi-нi, - Чередниченко пiдвiвся, - якщо взявсь будувати, то будуй менi не сяк-так, щоб не переробляти пiсля тебе, партача... На ватманi гумкою можеш зiтерти, а тут не зiтреш: на землi все треба робити начисто, без чернеток! XV Де ж лiнiя обрiю? Зараз ПП майже не помiтно: безмежна слiпучiсть моря зливаКться з такою ж безмежною слiпучiстю небес. Сяйво дня народжуКться iз сяКв, з гармонiйного Кднання переповнених свiтлом стихiй... Сонце в зенiтi. Серед вiдкритого моря йде "Орiон". Ледве рухаКться, вiтру нема, парусся обвисло... Дельфiни його спостерiгають. Табунам невтомних цих дiтей моря вiтрильник бiлiК, мов якийсь дивний, поволi пливучий палац. Жодного судна навстрiч, жоден танкер не темнiК на обрiП. Тiльки "Орiон". Один-однiсiнький серед дзеркальностi вод. Пiд парусами видаКться неймовiрно високим. Бiла хмара! (Висота щогли вiд кiля до клотика сорок сiм метрiв). Курсанти нудьгують на палубi. Ще Пм, новачкам, незвична оця слiпучiсть довкруг: на всi сторони свiту - фантастична слiпучiсть. Нiде такоП не побачиш, як серед цих медiтерiанських вод о такiй порi, опiвднi. Вiд свiтла рiже в очах. Простiр без будь-яких меж: стiльки сяКв, а вiтру нема. - Пiшов дiд Ягнич i вiтер з собою забрав... Капiтан обходить судно. ПочуваКться в людинi внутрiшня заклопотанiсть. В око впадаК безлiч разiв читаний напис: "Сигнал тривоги подаКться електроревуном "Тривога"... Один безперервний сигнал на тридцять секунд. Нiщо, однак, не вiщуК тривоги. I все ж на душi неспокiйно. Чого б це? Курсантська аудиторiя. Стенд морськоП практики. Зразки вузлiв: подвiйний гачний... рибацький огон... стопорний вузол... Найтруднiше зрощувати сталевi кiнцi, саме тодi руки в кровi... I Ягнич-майстер стоПть над тобою. Штурманська рубка. Розстелена карта. Циркуль. Транспортир. Гумка... Схилилось одразу двоК чи троК курсантiв: прокладку ведуть. Тут же два локатори. Парус i локатор - вони на "Орiонi" поруч! Капiтан вбачаК в цьому якийсь символ, його це наповнюК гордiстю. Третю добу нема вiтру. "Пiшов i вiтер з собою забрав..." Чому саме такий жарт? Вони першокурсники, Ягнича не бачили в вiчi. Це ти з ним ходив у той свiй перший найдальший рейс. Заходили майже в тропiки (зона пiвнiчно-схiдного пасату), щоб використати попутнiй, а пiвнiчнiше вже був би зустрiчний. У зворотному рейсi якраз цим скориставсь "Орiон". То був красивий, насичений рейс! Уперше так iшли. Курсанти були вiдбiрнi, одразу вiд трьох училищ. Рейс видався важкий, у кiлькох мiсцях штормовий, але на диво щасливий: жодноП травми, хвороби, небажаноП пригоди. Жартували: Це тому, що Ягнич чаклуК тут. Це завдяки йому. Яким вiн був? Знов випадково чуК бiля радiорубки розмову тих, що майстра нiколи в вiчi не бачили. Вони зараз творять Ягнича, ними не знаного, iншого, свого. Був, був! Усе життя пiд оцими вiтрилами. Нi сiм'П, нiкого, нiчого. Тут вiчно жив, в'язав вузли, стерiг оту ринду. З курсантами тримався суворо. Пiдведе, пальцем вказуК: - Яка снасть? Мовчиш. Кiнцем (шмат каната) так i всмажить по спинi. А тобi й не боляче, бо справедливо. А коли знаКш, коли зумiКш правильно вiдповiсти - руку потисне. Що вони вигадують? Нiколи на "Орiонi" такого не було, нiколи Ягнич не вдавався до таких методiв науки! Нiхто не знав, скiльки тому Ягничевi лiт. Поцiкавляться, бувало, курсанти: - Товаришу майстре, скiльки вам лiт? - Сорок. I то - без тiнi жарту. Наступного року iншi прийдуть на "Орiон", цi також спитають: - Скiльки вам лiт? I та ж сама вiдповiдь: - Сорок. Застиг, увiчнився на своПх сорока. Чимось вони йому далися, що нi бiльш, анi менш - усе сорок. Чи, можливо, в цiй цифрi, як i в цифрi "IЗ", був для Ягнича якийсь потаКмний смисл? I, що дивно, вигляд вiн завжди мав людини сорока лiт. Ягнич не старiв! Натура рiдкiсноП мiцностi, просто залiзна натура. I душею... розкiшна душа! Пiснi спiвав, знав Пх безлiч, особливо пiсень давнiх, старих мореходiв (нiколи не чув капiтан, що Ягнич спiвав. Може, хiба що деколи стиха мугиках на палубi?) Потiм "Орiон" потрапив у зону дiП найстрашнiшого в цих широтах урагану, в його крило. Була нiч, розвированiсть, чорний хаос стихiй. Палубою черпав воду "Орiон". Шквал налiтав за шквалом. Крен досягав сорока й бiльше. Думали - все. Але i в цих умовах посилали курсантiв на щогли! I знову - дивна рiч! - не зiрвало, не скинуло в океан нiкого. Казали; це тому, що Ягнич (вiн був тяжко цiКП ночi травмований) живе, що серце його на "Орiонi" б'Кться. Прив'язаний канатами, завузлований ними мiцно-премiцно, лежав пiд хiрургiчним ножем у лазаретi, в глибинi судна. Операцiю неможливо було робити, кренами перевалювало хворого сюди й туди, але iншоП ради не було - майстер сам наказав: рiж! Було йому вийнято серце з грудей, воно билось i билось. Ниткою сировою, парусницькою тригранною голкою було зашито судини. Ягнич жив! Суцiльна фантастика. У напруженiй навчальнiй програмi, що ПП належить досконало опанувати курсантам морехiдки, значиться тема й така: "Живучiсть корабля". "Орiон" збагатив Пх ще одним уроком: фактом живучостi людини. Досi вважаКться, що стожильна Ягничева живучiсть, його немрущий дух, могутнК силове поле його натури визначили тiКП ночi долю всього екiпажу, долю "Орiона". ВважаКться, що саме це, передавшись вiд нього всiй командi, допомогло Пм вистояти пiд усiма шквалами, вийти iз зони урагану щасливо. "Що вони вигадують?" - Капiтан був здивований, не мiг такоП мiфотворчостi пояснити. Навiщо нафантазовують? Нiчого подiбного на "Орiонi" не було: все було iнакше. Звiдки ж уся ця химерiя, ця повiнь домислiв, нестримних курсантських фантазiй? Яка душевна погреба спонукаК Пх, замiсть исиби цiлком реальноП, законно списаноП, нагородженоП, творити для себе ще якусь iншу людину, людину-амулет? Лiпити й лiпити десь по закутках, по рубках та в затiнку вiтрил майже мiфiчний образ того, хто "пiшов i вiтер iз собою забрав"? Скiльки рiзних перейшло через "Орiон", скiльки напiвзабуте чи й зовсiм забуто, чому ж цей звичайний, буденний, хоч i справдi-таки славний Ягнич не полишаК уваги новачкiв? Чому серед цього штилю, серед безмежжя слiпучостi вiн зараз у них на устах, знов i знов виникаК, мiражний, у Пхнiх душах? Невже цим курсантам, що знають локатор, що мають пiд рукою найсучаснiшi електроннi пристроП, навiщось потрiбен ще вигаданий, нафантазований Ягнич, майстер нестарiючих сорока лiт, людина-легенда? XVI Тiльки стемнiло, короткий свист пролунав бiля двору Ягничiв-комбайнерiв. Мати пораКться у хатi, але дверi вiдчиненi, - почула. Це, мабуть, той явивсь. Лише в старосвiтчинi колись парубки свистом отак викликали дiвчат на вулицю, зараз це почуКш хiба що зi сцени в клубi, коли ставлять якусь давню п'Ксу. Одначе, виявляКться, сцена з таким пережитком iнодi може повторитись i в тебе коло двору. Спiвати не вмiють, а свистiти навчились! Одначе тiКП, що викликають, вдома нема, по роботi ще зайнята, в кураПвськоП медички день не нормований. Тiльки зiбралась була в кiно, прибiгають з викликом до Чередниченка, - треба ставити банки головi! Звалило Зевса. На вiдзнаку обжинкiв поПхав до моря змити жнив'яну пилюку, згарячу викупавсь у своКму - з медузами - Чорному i так застудивсь, що К пiдозра на запалення легенiв. Коли серед зими доводилось брьохатись в льодовiй водi бiля керченських берегiв, пробираючись iз Таманi на пiвострiв у розвiдку, - тодi нiчого, навiть нежить не вхопив, принаймнi зараз не пам'ятаК. Шинелi позам.ерзають, бувало, гуркочуть на гвардiйцях, як дзвони, раз у раз доводиться знов Пх намочувати в водi, щоб не гримiли, щоб не побудили ворожих вартових. А зараз тiльки глянеш на море - уже чхаКш, уже погнало температуру... Найрадикальнiше лiкування, що його, власне, тiльки й визнаК в таких випадках Сава Данилович, - це банки. Покiрно пiдставляК спину, щоб Варвара Пилипiвна негайно обкидала його банками, оскiльки ж i вона зараз нездужаК, то кличте молоду медичку, хай потренуКться... Коли Iнна побiгла, в матерi мимовiль ворухнувся сумнiв, чи не Варваринi це штучки, може, навмисне викликають медичку-початкiвку, щоб перевiрити, чи вмiК вона хоч банки прилiпити до пуття. Подалася й нема, а свистун тим часом посвистуК. Не вперше приносить його звiдкись пiд кураПвськi вишнi, щоб тiльки побачитись з Iнною, засвiдчити, як вiн упадаК за нею, який не байдужий... Ось iще раз пiдсвиснув аж iз якимось солов'Пним колiнцем... - Та скажи ти йому, що наша на викликах, не до гулянок Пй, - з глибини хати гукнула жiнка надвiр, будучи певна, що там К кому пiдхопити команду й передати далi... Одначе на подвiр'П нiкого. Тiльки груша, як туча, стоПть, але грушi й самiй, мабуть, приКмно послухати вечiрнього свисту. Жiнка вийшла на веранду. Ну от, будь ласка: лавка пiд грушею порожня, на вахтi нiкого, орiонець, видно, подавсь до сусiдiв вечiрню передачу дивитися з дiтлашнею. Телевiзор у них величезний (розмiром як дiвоцька скриня колись), поставлено його проiсто в садку пiд горiхом, аж сюди на веранду виднiК голубий екран, i перед ним стирчить купа голiв - дитячих i дорослих. Лисина орiонця теж мiж ними поблискуК. Вдома у Ягничiв К телевiзор, може, навiть кращий, стоПть он за шифоньКром у кутку, щоправда, за всi жнива екран на ньому так нi разу й не засвiтився. Мiг би моряк його настроПти, сидiти й дивитись удома, так нi, до сусiдiв потягло, мiж малашню. Там, виходить, веселiше... Ось разом аж пiдскочили всi, галаснули: "Гол! Гол!" А з вулицi неголосно свиснуло знов. Ну й надокучливий. Господиня спустилась схiдцями, пiшла до хвiртки. Щось шаснуло пiд вишнями (тепер вишнi з дворiв аж на кураПвськi вулицi повибродили, злодiПв не бояться), пiд вiттям за стовбуром заховалось, принишкло... Не iнакше як вiн, майстер художнього свисту... - То ти, Вiкторе? - Я. - Тобi ще тут не набридло свистiти? До двору заходь. Мусиш вiтати, бо хочеш не хочеш, а виступаК вiн зараз у ролi твого майбутнього зятя. - Я до Iнни. Вдома вона? - Скоро прийде. Заходь, заходь. Якраз погомонiти з тобою треба. Посадила доччиного ухажора на верандi, вгощення, правда, хай не жде, - гiсть некликаний, обiйдеться... Увiмкнула електрику (щоб краще видно було доньчиного обранця), пiсля цього сiла й сама до столу. Хлопець застиг на стiльцi, вiдсунувшись аж у куток веранди. Господиня доскiпливо його розглядала: ось воно, золото ВеремiКнкове... Невже оце майбутнiй зять? Нiби й не змiнився, хоч десь там побував. Казали, стрижений, а воно не дуже й помiтно. З чемною увагою жде бесiди, сухолиций, виголений, скромна усмiшка виблукалась на губах... Нiс материн, брови теж ПП, тонкi i якiсь смiливi, розгонистi - справдi, не кожна дiвчина зостанеться байдужою до таких. Сам собою статурний, довгобразий, i коли ось так тихо сидить, стиснувши руки колiнами, й пускаК смиреннi погляди в стелю, на обвиту комашнею лампочку, то й не скажеш, що перед тобою шалапут, зайдисвiт, хулiган. - Вона скоро прийде? - запитав так скромно-скромно. - Не вiдчитуКться, голубе. В неП служба... Та, звiсно, прийде: наша дитина домiвки тримаКться, не те що iншi. - Якщо це на мою адресу натяк, то дозвольте пояснити: я теж сподiваюся скоро перекочувати пiд мамин дах. ЗдаКться, матиму роботу десь тут, поблизу. - Мабуть, на комплексi? - Поруч з КураПвкою на узбережжi другий рiк будуКться комплекс для оздоровлення шахтарiв. - Чи баянiстом у пансiонат? - Поки що таКмниця, - ухильно миркнув вiн, усмiхнувшись. - Ох, Вiкторе, Вiкторе, що ти собi думаКш? - заго-монiла жiнка з щирим уболiванням. - Доки отак галайдакуватимеш? Подивись ти на своПх ровесникiв: кожен при дiлi, той вчиться, той в армiП, а той iз трактора не злазить... Справжнi сини, нiчим себе не безчестять, батькам радiсть та гордiсть за них. Навiть ось такi, як Петрусь наш, - очi Пй засвiтились при згадцi про свого штурманця, - ще ж хлопченя проти тебе, а яке беручке, кмiтливе. У Казахстан, у таку далеч, нарiвнi з дорослими не побоялось, а ти? Вдома на такi речi ВеремiКнко тiльки б кинув зневажливо: "Мамо, не вчiть мене жити, ситий вашими повчаннями по саме нiкуди", - встав би та й спину показав, а тут не смiК, вдаК, що слухати наставницю - йому сама насолода, вбираК мудрiсть народну, як губка. - Чи, може, це я на вiтер кажу, Вiкторе? Чого ти мовчиш? - Я слухаю. Уважно слухаю. Вдумуюсь, Ганно ГурiПвно. Це ПП пiдбадьорило, шанобливе звертання полестило. Розохотившись, виспiвала оду своКму штурманцевi, згадала навiть свого троюрiдного небожа, Ягнича Анатолiя, що десь там у Берлiнi пiд час пожежi нiмченя з п'ятого чи навiть шостого поверху врятував, - про цей факт надiйшов у КураПвку лист вiд командування... Використавши сильний цей приклад, жiнка знову взялася за санобробку цього кураПвського шалапута, що набиваКться в зятi й вiд якого довiрливiй тещi довелось би, мабуть, усього почути, а поки що сидить такий покiрненький, аж присмучений, шию витягнув гусаком, очi в стелю пустив, та все ловить, та все "вдумуКться". Тiльки що вiн там ловить? Чи не оту комашню, що довкруг лампочки пiд стелею в'Кться? - Якщо себе не жалiКш, то хоч батькiв пожалiй, - взялась йому далi втлумачувати майбутня теща. - Старий уже на стручок зiсох, то ж через кого? I матерi не легше, вiд горя та сорому на люди боПться виходити... ОбоК на синочка тiльки й надiялись, усiм примхам його потурали. Чи баян, чи "Ява" - нi в чому вiдмови не було. I оце ти Пм так вiддячуКш? Пм горе, собi напасть! Винних не шукай на сторонi, все вiд тебе йде, - ти хоч це розумiКш? - Розумiю, ГурiПвно, ще й як розумiю, - i знову смиренницька мiна на гарнiм обличчi, тепер ще бiльш посмутнiлiм. - Постараюся, щоб змiнитись у коренi. Даю зобов'язання: мiсяць, од сили два, i ви мене не впiзнаКте. Покута моя у виправно-трудовiм не кiнчилась, ще вона й зараз у самiм розпалi, день i нiч кипить отут, - i руку так щиро-щиресенько приклав до грудей. Жiнцi одлягло вiд серця. Коли поговориш з людиною по душах, то воно одразу щось там i зворухнеться, серце ж не кам'яне! Вдома не дуже, мабуть, умiють з хлопцем повести розмову, наставити на добру путь, дарма що обоК педагоги. З чужими воно легше, а до свого ключика не пiдберуть. Бо не так це просто, людоньки добрi! А вона ось хоч i не вчителька, хоч тiльки в дитсадку малих виховуК, проте й цього довготелесого зумiла усовiстити... Збадьорена успiхом на нивi педагогiки, стала тепер вихваляти перед ним свою Iнну. Як училище закiнчила з золотою медаллю (медаль ця вродилася тут же, на верандi, експромтом) i якi Пй добрi мiсця пропонували, манили в столицю, аж у той центральний Червоний Хрест, що з медикаментами та продуктами i в Iндiю, i на край свiту лiтаК, де тiльки спалахне епiдемiя або станеться землетрус... Нiчим не спокусили Iнну, бо Пй в одну душу додому - КураПвка Пй милiша за все, бiля неньки-матерi Пй найтеплiше. - Зараз оце Варвара покликала, щоб банки поставити головi. В тебе, каже, краще виходить, нiж у мене. Iнший голова хiба б довiрився, хiба пiдставив би спину будь-кому? А Пй-будь ласка... Було й дочцi проспiвано дифiрамби з усiм материнським натхненням, з вродженою ягничiвською розкiшшю уяви. - I ось така дiвчина ждала тебе, хоч до неП в училищi там уже тричi сватались, набивались i льотчики, i пiдводники, - факт явно перебiльшений. - Якби iнша, то хiба пропустила б момент, хiба не спокусилась би? Пiдхопила б собi лейтенанта, або лiкаря з дипломом, або й молодого комбайнера з Золотою Зiркою! Нi, каже, мамо, я свого судженого та засудженого ждатиму. Вiн там страждаК, надiКться, вiрить у мене. Вiдвернутись, коли в бiду потрапив, - це було б нечесно. Нi, не вiдступлюся, дочекаюсь, якщо вже Вiтеньку серце обрало. Так ти ж оцiни! - А я оцiнив, - голос його налився справжньою, невдаваною теплотою. - Iнцi рiвних нема, Iнка для мене все, коли вже правду казати. Дня не було, щоб ПП не згадував. Ради неП переламаю себе, бо знаю: не змириться вона з моПми вадами, та й менi самому остогидла власна непослiдовнiсть, розхристанiсть. Вiднинi цьому буде покладено край. - Не розумiю, чого воно в тебе все не так, як у людей... - Десь мене здорово шеменуло життя, Ганно ГурiПвно, так шеменуло, що й досi заточуюсь... Можливо, тодi, коли з морехiдки витурили. Бо ж таки удар - пiд саму душу. По-моКму, занадто суворо, як за одну самоволку. - Що це воно таке - самоволка? - Ну, прогул. Вiдлучився на двi доби... А там же дисциплiнка, скажу я вам... Порядок залiзний. - А без твердого порядку що ж би то й за морехiдка була! Чесну людину порядок не страшить. Мiй ось брат скiльки на "Орiонi" ходив, пiвжиття морськiй службi вiддав, та не нарiкаК, хоч як там доводилось йому... Ще й досi море йому спати не даК, тужить, скучаК, сердега, за ним. Поспiшили, списали, та вiн i тут свого не вiдцуравсь, малечу уявив курсантами i Пй свою науку передаК, а наука знаКш яка? Про непотопленiсть корабля! З ледь прихованою нудьгою Вiктор став слухати ще й похвали в адресу орiонця, хоча щодо нього хлопець мав свою думку: крутоП вдачi старий, амбiтний, неуживчивий, краще триматись вiд такого подалi. Бо попадись орiонцевi на очi - вiн теж вчепиться, теж почне тобi душу драПти... - Якби ти, Вiкторе, пошанувався тодi в училищi, то був би з курсантами оце в походi, музикою десь би зустрiчали тебе! Входиш у порт пiд вiтрилами "Орiона" - це ж честь яка! Колись, було, дядько на вiтряку крила напарусить, та й то нам, малечi, диво, а тут... Ех ти! Бути вже однiКю ногою на "Орiонi" i так здуру зiрватись!.. Розпалена образом "Орiона", тiтка Ганна не могла зупинитись, розiйшлася, наче сама плавала на ньому, - складаючи хвалу, аж спiвала, яких-бо туди хлопцiв беруть та гарт який там вони набувають, жiнка гомонiла й гомонiла, а ВеремiКнко, знов витягши свою журавлину шию, слухав майбутню тещу з удаваною уважнiстю, однак чув майже саму тiльки мелодiю ПП мови, що зливалася для нього в щось монотонне, схоже на вiддалений журкiт води. Хлопець зараз бiльше сам себе наслухав. Хай сто разiв ви маКте рацiю, але вiд того менi не легше. Чи вiдомий вам такий стан, шановна майбутня теще, коли, буваК, просто жити нехiть, хоч наче й конкретних якихось пiдстав нема для твоПх меланхолiй? От бувало вам - щоб неiнтересно, i все? Сiра байдужiсть обляже, все наче було вже, i сам ти наче колись уже був, i знаКш, яким будеш завтра, яке меню застанеш у чайнiй на заяложеному столi, мухи якi дзижчатимуть над жирним твоПм борщем... Справдi, нiхто тебе так не розумiК, як Iнна, нiхто до тебе не виявляК стiльки терпiння та великодушностi, як вона. Хоче бачити й бачить тебе кращим, нiж ти К в собi, вона одягаК тебе в шати своКП уяви, покладаК на тебе надiП, i, дивна рiч, часом почуваКш, як вiд самих ПП сподiвань ти й справдi стаКш нiби кращим. Iнна - це та найвища премiя, яку тобi видало життя, видало, може, аж занадто щедро, з авансом... Тiльки, мабуть, коханню властива така щедрiсть, всепрощення, i тiльки воно здатне повертати тобi iнтерес i смак до життя, повертати Пх навiть тодi, коли дiйдеш межi, коли попереду вже, здаКться, морок i порожнеча. I як же таку дiвчину не любити? Вiд неП мовби й тобi передаКться заряд життКвоП снаги, жарiнням своКП пристрастi вона вiдморожуК навiть те, що встигло взятись памороззю в тобi. Нi, тут фальшi нема, вiн ПП любить! Iнакше б не нудився отут на верандi, коли десь там пускають кiно та стiльки химочок пансiонатських, що безсоромно в'язнуть, липнуть до тебе на танцях... Ради Iнни сидиш тут та вислуховуКш це чутеперечуте, спiване-переспiване, хоч вам i здаКться, тiтко, що завдяки вашому красномовству в душi майбутнього зятя вiдбуваКться цiлий переворот... Коли тiтка Ганна знову торкнулась Вiкторових з Iнною стосункiв, доповняючись, наскiльки надiйний вiн у своПх почуттях до дiвчини, ВеремiКнко - тут уже без розiгрувань та без вдавань - признавався: - В нiй моК щастя, тiльки в нiй! I цим дорожу. Не промiняю нi на кого, нi на яку з отих пансiонатських химочок. Сказав i осiкся. Само вихопилось, i вiн одразу ж пошкодував, що вихопилось. Бо тiтка враз насторожилась, змружила очi: - Це що ж iще за химочки? Кого це ти химочками дражниш? - Ну, химочки, так усi Пх там називають... - Хто всi? Блатняки, може. твоП, з якими баланду по колонiях сьорбав! Так то ще не всi. А порядна людина не стане женщину й позаочi обзивати. Оце культурний! Такий буде саме до пари моПй дочцi!.. Химочки, химочки, - не могла вона заспокоПтись. - З iменi вже глузують. А в мене самоП бабусю було Химою звати, так що, це лайка, насмiшка? Нiхто з неП не смiявся, бо Хима дев'ятьох народила й вигледiла, i не було помiж них жодного такого розгильдяя, як ти! Хвилю якусь перемовчала насуплено (стала суворiстю зовсiм схожа на брата), обличчя заокруглилось i нiби розбухло. Було Пй, видно, зараз i прикро, й соромно за цього "розгильдяя", що сидiв нiби й не збентежений нотацiКю, нiби аж повеселiлий, хоча почувалось, внутрiшньо й напружений був до краю. - Вiкторе, - сказала згодом Ганна ГурiПвна якимось майже урочистим голосом, - хочу тебе просити про одне дiло... Можна? - Просiть. - Як мати, по-доброму благаю тебе: вiдступись ти вiд дiвчини. Не принесеш ти Пй щастя. Вiн зблiд. - Принесу чи не принесу - звiдки вам знати? - ЧуК душа. - Душа - прилад ненадiйний... - Ой, який надiйний... Нiкого так не просила, як тебе оце, синку. Ти ж гарний собою, знайти тобi пару буде неважко, котрась iз отих пансiонатських, накуделених, тiльки пальцем кивни, сама побiжить за тобою... А Iнка... В Iнни своя дорога, своя, не схожа на твою... Пощади дiвчину, вiдплати хоч цим за ПП вiрну любов до тебе! Бо ж так, як вона, зараз рiдко хто любить... Вiдступись! Як сина, тебе прошу! Вiн сидiв зблiдлий, голова схилилась на груди. - Ви просите неможливого, - сказав упiвголоса. Це тiльки пiддало Пй жару для умовлянь: - Ну, переможи себе, не зав'язуй Пй свiт!.. Скiльки буваК: кохаються i рiк, i два, а одружуються з iншими... Хiба мало в нас гарних дiвчат? Он, кажуть, Муся Осначiвська за тобою сохне, така ж славна дiвчина, i в батькiв одна, може б, якраз ти ПП ощасливив... Вiн мовчав, не пiдводячи голови, i його мовчанку жiнка сприйняла як ознаку вагання: певне, зараз сам iз собою бореться хлопець, виважуК, що буде краще... Отже, ще трохи, трiнь-трiнечки, i вiн спроможеться дати згоду... Раптом ПП щось, видно, осяяло: - Вiтю, уваж мою материнську просьбу, а я тобi за це... "Жигулi" подарую! - "Жигулi"? - Вiн аж очима заклiпав вiд несподiванки. Спокуса була такоП сили, що могла будь-кого збити наповал, а тим паче Вiктора, чия пристрасть до швидкiсноП Пзди вiдома всiй КураПвцi... I, здаКться, розрахунок був безпомильний, пропозицiя аж надто зваблива, бо хлопець звiв тонкi брови звеселiло, ожвавiв, не приховуючи зацiкавлення: - У вас уже К "Жигулi"? - Будуть! - вигукнула вона гаряче. - Торiк - хiба не чув? - двом найкращим комбайнерам областi видали малолiтражки в премiю - одному дiстався "Запорожець", другому "Жигулi"... Сам секретар обкому ключi Пм прилюдно вручав: на стадiонi, пiд музику. - Але ж ключi тi в них, а не у вас, - не стримав , усмiшки Вiктор. - Вважай, що i в нас! "Сiмейний екiпаж Ягничiв" теж у десятцi найперших передових, була ж у газетi фотографiя! Торiк телевiзор видали в премiю, а цього лiта, якби хлiб не згорiв, отут би вже пiд вiкном "Жигулятко" стояло, вишневе, на новiсiньких шинах... А що в наступному роцi стоятиме, то це - факт! ВеремiКнко пiдвiвся, напустив на себе суворостi. - Отже, за дочку - "Жигулi"? А чи не мало? Чому не "Волгу"? I несподiвано на всю душу розреготавсь. Одразу по цьому став знову серйозний, глянув на осоромлену спiврозмовницю з явною зверхнiстю: - Соромно менi вас i слухати, тiтко Ганно. Невже ви серйозно могли подумати, що Вiктор на цей ваш калим пожадниться? ПромiняК Iнку на ваше вiдчiпне? Яка дикiсть... Ви ж самi були молодi, невже, забули, не знаКте, що таке любов? - Знав би ти! Я знала i знаю, - перемагаючи сором, пiдвелася й вона ображено. - Не тобi, вiтрогону, мене вчити... А оце, що я тут сказала, щоб на цьому мiсцi i вмерло, зрозумiв? - Само собою. У цей час iз сутiнi до веранди вимайнула Iнка. З ходу помiтивши настрiй обох, вiдчувши якесь неблагополуччя, вона запитала стривожено: - Що ви тут не подiлили? "Тебе не подiлили", - видно, кортiло сказати хлопцевi, але вiн тiльки дозволив собi жарт: - Про справи оонiвськi йшлося. А як там у Чередниченкiв? - мерщiй спохопилася мати, щоб уникнути уточнень. - Чи кликали так, аби кликати? - Та нi, серйозно застудився наш верховний, температурить... Проте на пневмонiю не схоже, скорiше ангiна... - Сказавши це, дiвчина знову звернула закоханий погляд на Вiктора: Чого ти такий блiдий? Це ваше свiтло мене блiдить. Майнуло було, чи вiн не п'яний, але одразу Iнна й вiдкинула пiдозру: нi. Ще ранiш пiсля одного випадку поставила йому умову, щоб нiколи не з'являвсь Пй на очi в нетверезому станi, i поки що вiн цього дотримувавсь без порушень. Гол! Гол! - знов почулися викрики вiд сусiдського "Електрона". А я так спiшила, - сказала Iнна. - Чомусь здавалось, що ти вже тут. - Бо душа чуК, - насмiшкувато кинув Вiктор убiк принишклоП коло хатнiх дверей майбутньоП тещi й, певне, щоб дошкулити Пй, вiн став поруч з Iнною близько, як до вiнця, ще й руку поклав Пй на плече недбалим, владно-ласкавим жестом. - Ходiмо, люба, в зоряну безвiсть... По тому, як вона охоче пiддалась на його жартiвливий заклик, як швидко обоК подались подвiр'ям до хвiртки, на ходу так i линучи одне до одного, мати зрозумiла, що нiчим зараз дочку не зупиниш, бо К в життi речi, перед якими всi твоП хитромудрi зусилля зводяться нанiвець: сама ж бо знаКш, що то за сила - любов! XVII Не складала зараз Iнна пiсень. Вiдколи опинилася в КураПвцi, не склалося нi рядка, хоч iнодi й бродило щось туманне в душi... Бiльше читала. Знов захопилася класикою, в Палацi культури пiдiбралась за останнi роки чимала бiблiотека, сам Чередниченко шефствуК, стежить, щоб належно поповнювались ПП фонди: хай читаК КураПвка, менше горiлки питимуть. Райгазета час вiд часу друкувала вiршi, з'явилась одного разу навiть цiла лiтературна сторiнка - творчiсть молодих. Iнна перечитувала поезiП вiд рядка до рядка, було тут "про музику токiв", про степовi кораблi, були уривки поем (ще, мабуть, не написаних),, вiршованi посвяти комбайнерам, Пхнiй самовiдданiй працi, безсонним ночам. Оспiвувались "брати сонця" - соняшники, що свiтять на море золотими коронами (це отi, що, змученi, прибитi посухою, стоять цього лiта за КураПвкою, мов ромашки, з останнiх сил борються за життя). Все було нiби те й не те. Спiвалося про легке, а насправдi яким трудним було для людей це лiто, якоП напруги вимагало, яким болем проймалась душа хлiбороба, коли все тут горiло на очах, скiльки переживань завдали степовикам цi паленнi, як iз пекла, вiтри, нищiвне нашестя стихiП - про це чомусь нiде нi слова. Чи, може, так i треба? Навiщо торкатись того, що й без тебе всi знають? Була ще районна лiрика, дiвчача й хлоп'яча, зiзнавались степовикам у своПх iнтимностях тi, що, певне, доводились Iннi ровесниками. - цiлу ватагу таких зустрiчала, коли ще пiд час навчання в медучилищi ПП часом залучали до зборiв лiтоб'Кднання, воно iснувало при тамтешнiй районнiй газетi й звалося "Сонячне гроно". В турнiрах юних авторiв, у жвавих дискусiях пiсля лiтературних читань Iнна участi не брала, почувалась до цього не готовою, стримувала ПП ще й сором'язливiсть, тому бiльше трималася осторонь, слухала. Траплялось почути iнодi твори гарнi, з щирою любов'ю до людей, до степу, але чимало було й словесного дзвону, позичених почуттiв, нескромного поетичного якання, - так Пй принаймнi здавалось. Уявляла, як би до цього поставились мама чи татко, яку насмiшкувату мiну скорчив би на такi вiршi брат-штурманець... I коли Пй самiй кортiло погнатись за викрутасною римою, побавитись у слова-брязкотельця, то одразу виникала перед очима братова насмiшкувата фiзiономiя, який, правду кажучи, вмiК бути дошкульним... Нi, не дасть йому поживи для насмiшок. Невiдомо, чи ощасливиш ти людство своПми вiршами, але добре вiдомо, що задовго до тебе були створенi речi, якi тепер i тобi приносять iстинну насолоду. Тож читай, вчитуйся та вчися, - писати ще встигнеш... У медпунктi в неП на чистiм столi поряд з реКстрацiйною книгою завжди лежить закладений бланком рецепта томик чиПхось поезiй. Отих, що Пх п'Кш i, як джерельноП в спеку, нiяк не нап'Кшся. Диво: як умiК людина виповiсти себе, одним рядком навiяти просто-таки чари на тебе! Мабуть, нiколи тобi цього не навчитись... I все ж потаКмне бажання прилучитись до творчостi заповiтно жеврiло в нiй, жило, як надiя. Вдивлялась у людей на току роботящих, обтяжених великими турботами i думала: як би про них гiдно сказати? Не приймуть вони пустомовства. Вони - як правда. I слова твоП мають бути такi ж, як цi люди - простi i яснi. Ждала, внутрiшньо прислухалась до себе: може, пора? Може, настав час розгортати чистий, неторканий зошит? Та нi, зачекай: оте, що в справжнiх майстрiв тугим, повним колосом родить, до тебе воно ще, видно, не прийшло, ще твоя нива в туманi... - ПереживаКш творчу кризу? - помiтивши ПП задуму, iронiчно запитав Вiктор пiд час минулого приПзду Тепер вiн часто залiтаК до КураПвки: перейшов працювати в "Сiльгосптехнiку", пересiв з котка на газик, це нiби пiдвищення, але поки що взяли його тимчасово, на випроб. - Творча криза, здаКться, так воно зветься у вас? Нiчого не вiдповiла, йому на це. Може, й справдi криза? А як i взагалi бiльше нiчого не напише, окрiм свого "Берега любовi"? Вiдомi ж випадки, коли людина лишалась тiльки автором однiКП пiснi. - Не мучтеся, панно Iнно, - заспокоював ПП Вiктор. - Не пишеться, ну й що? Скiльки К людей, чиП днi летять у трубу порожнечi... Знають один клопiт: бiла копiйка про чорний день. Пережив i я щось кризоподiбне, а зараз... Коли ми вдвох, я - вiриш - наповняюсь змiстом... I КураПвка менi стаК, ну, як Канарськi острови... Радувало дiвчину те, що Вiктор явно змiнюКться на краще, став до неП уважнiший, з'явились новi зацiкавлення, попросив навiть "Антологiю французькоП поезiП". Тiльки ж вдачею - як вiтер. Примчиться, сходять разом у кiно, i тiКП ж ночi назад (зрання йому на роботу), а ти потiм знову в непевностi: чи не встряне там у яку-небудь халепу? Чи все це зайвi тривоги? Може, ти просто не вмiКш радуватись, як вмiють iншi, надто сувора навiть до дрiбниць? Радуйся, що вiн ось приПхав цього вечора i, взявши тебе за руку, веде кудись у нiчний, сповнений нiжностi свiт... Коли вони, залишивши матiр на верандi, вискочили удвох на вулицю, Вiкторiв газик, чи, як вiн каже, "газон", бовванiв неподалiк - стирчав перекособочении пiд сусiдським парканом. - Сiдай, - запропонував дiвчинi, - промчу з вiтерцем, побачиш, на що мiй пiдлеглий здатен!.. Отут вiдчуКш поезiю швидкостi! Сiла, i бiльше вiн тепер ПП не заманить. Яка там поезiя, коли тiльки скрикуКш раз у раз: "Не жени! Не жени!" Та шукаКш руками, за що б ухопитись, та бачиш заслiплених фарами перехожих, що сполохано сахаються, тиснуться пiд паркани. Але азарт К азарт. А що, коли це в людинi теж - талант? Може, азарт i вiдвага, вони ходять поруч? Каже Вiктор, що тiльки й живе, коли розжене за сто i все аж свистить, розступаКться, розлiтаКться, коли почуваКш, що досяг, вихопився в якийсь новий стан, де ти вже iнший, де сама швидкiсть тебе п'янить... Можливо, це й так. Водолази розповiдали, що людина, спустившись пiд воду, буквально п'янiК, щоправда, там вона п'янiК вiд естетичного хмелю, вiд краси та фантастики пiдводного царства... Що не кажiть, а Вiктор - людина захоплень, у виглядi азарту живе в ньому порив, прагнення сягнути незвичайного, а хiба за це можна людину осуджувати? Адже iз хлоп'ячого зухвальства теж, мабуть, за певних умов проростають великi пристрастi, подвиги почуттiв, подвиги звершень? Днями Iнна бачила в КураПвськiм народнiм музеП збiльшену фотографiю Санi ХутiрноП, тiКП легендарноП льотчицi, що так уславилась на фронтах i потiм, пiдбита, разом з коханим, загинула у повiтрi, пiшла у вiчнiсть в обiймах. Колись про таке в народi складались би пiснi. Силу такоП пристрастi Iнна могла зрозумiти, таке хотiла б вона оспiвати, щось вiд тiКП сили сама хотiла б мати в собi. Може, воно десь i К, та тiльки причаКне ще, нерозбуджене, нерозкрите? Хутiрна, може, теж починалась з непримiтного... Була звичайною дiвчиною, щолiта з вилами на лобогрiйцi бачили ПП в кураПвськiм степу, нiчим нiби й не вирiзнялася зпомiж iнших, а тим часом крила отi невидимi вже, мабуть, почувала в собi, i вже, певне, бурунила у нiй жага, нестримнiсть духу, близька до безтямностi, таКмничi сили, що якоПсь там лiтньоП ночi пiдхопили дiвчину й понесли у простори за ПП нездоланною бентежною мрiКю навздогiн... - Ну як, Iнко? - запитав Вiктор, коли газик винiс Пх за КураПвку i, шалено промчавшись узбережжям, з розгону гальмонув над самим обривом, де ще метр - i вони пiшли б сторч головою в море. - ДаК натхнення? Iнна, рвучко зiскочивши з машини, стала над обривчиком i, люта з перестраху, мовчки взялась поправляти волосся. - Ти що - розсердилась? Не те натхнення? По-моКму, вийшло дотепно... - Жахати на вулицях людей - це, по-твоКму, дотепно? • - Хотiв, як краще... Ти пробач менi, темному... - Вiн наблизився до неП, вибачливо обiйняв за плечi, теж задививсь на море. - До дiдька-таки гарний вiн, оцей Понт. - Нарештi роздививсь? - Ну, я ж сiрий та мурий... Але й ти, Iнко, якась, наче не з нашого часу... - Старомодна, не модерна - це ти хочеш сказати? - "На тобi я вловив вiдшумiлого давнього вiку печать..." - Вiршами заговорив? Дивина. - Справдi, ти нiби... з епохи курсисток. Чи навiть iз античностi, де, як вiдомо, богинi народжувались iз пiни морськоП... А менi долею послана богиня степова... Народжена з сяйва прибою - такою i ти менi здавалась там, вдалинi вiд цих берегiв. Та посмiхнись же. Оце вiчне самозаглиблення, серйознiсть. Нiяк не звикну. Мiг би подумати, що гра, манiрнiсть, якби менше тебе знав. Живеш у якомусь вимрiяному свiтi. Але й цим ти менi теж подобаКшся. Вистелялась мiсячна дорiжка, ще не яскрава; ледьледь пробивалась, злегка мерехтiла. Безлiч свiтляних клавiшiв раз у раз випорскувало з темноП води. - Про що задумалась? Знов про Овiдiя? - I про нього... - А ще про кого? Був певен, що скаже "i про тебе", а вона сказала: - Про Саню Хутiрну. - Санька й Овiдiй - оце поКднання, оце парочка. - Не люблю таких жартiв. - Бiльше не буду, - голос його ласкавим шепотом розстанув у дiвчини бiля вуха. - Тiльки ж смiшно Пх ставити поруч... Йому смiшно, а для Iнни це чимось таки поКднувалось, бо що важать вiдстанi, хай i в тисячi лiт, коли йдеться про тих, хто для тебе живий, вiльно обраний душею i кого ти навiки поКднала теплом своКП любовi? Не знала й не могла знати вiйни, не лiтала з багажем Червоного Хреста до мiсць, де лютують епiдемiП, ще, власне, нi разу Iннi не доводилось ризикувати собою, а проте iнодi потайки ставить себе в ситуацiП найтруднiшi, примiряКться до найтяжчих випробувань: а ти змогла б? А ти здатна на любов велику, на спiвчуття безоглядне - на тривалий, негучний подвиг сестер милосердя, про яких думалось не раз? I хай Вiктор скiльки хоче iронiзуК, однак вона почуваК в собi такi запаси внутрiшнiх сил, що Пх вистачило б сягнути i в тi голоднi, замiкробленi тропiки, куди вона, як i Вiра Костянтинiвна, хоч сьогоднi готова летiти рятiвницею.. Вдома часом кажуть, що впертiстю та затятiстю Iнна схожа на дядька свого з "Орiона". Якщо навiть це й так, то що ж тут поганого? Орiонець справдi iмпонуК дiвчинi своКю вдачею, i життКвою чiпкiстю, i затятою вiдданiстю тому, що було, може, його першою i останньою любов'ю. У кожного маК бути свiй "Орiон" у життi i пам'ять своя на далеке й близьке, на все, що тобi заповiдано. А заповiдано, мабуть, i Овiдiя, й легендарну кураПвську льотчицю, i цю мерехтливу, вже роз'яснiлу дорiжку, що просто вiд тебе стелиться i нiби кличе куди