сь. Заповiдано, мабуть, i неясний цей неспокiй, що його носиш у собi й без якого навряд-бо чи й пiсня вродиться... Вiктор завжди ставився досить скептично до Iнчиних, як вiн казав, "високих матерiй", - не всiм же бути генiями, витати в небесах. Можеш собi витати, можеш дражнити уяву, викликати тiнi предкiв, а вiн людина земна, вiн сьогоднiшнiй. Бачить, що бачить, "знаК тiльки те, що нiчого не знаК". Без жалю його поскубло життя, хотiв би - навзаКм - i його поскубти, урвати вiд нього й для себе кусень отого так званого щастя. Ось воно, поруч, твоК земне багатство! Твiй реальний, на лету схоплений птах, вiн i зараз пiд рукою трепече... Чи втримаКш? Страшно й подумати, що ловитимеш коли-небудь саме повiтря. Чув сьогоднi: "Не принесеш ти Пй щастя..." А хтось принесе? Такий може з'явитись одного прекрасного дня на сiрому кураПвському обрiП? I стане вiн для твоКП Iнки жаданiший, цiкавiший, змiстовнiший? Розмова на верандi хоч i закiнчилась для Вiктора нiби з переможним рахунком, усе ж чимось його знепокоПла, вiн вiдчув подих можливоП небезпеки. Бути ось зовсiм близько, торкатися щокою ПП запашного волосся i потiм втратити все, втратити найдорожче? I хай зараз для побоювань нема нiяких пiдстав, але це сьогоднi, а завтра, а потiм? Звичайно, ти перед нею злидар духу, не вмiКш заглиблюватись, iдеш по верхах, але ж як - без неП? Без ПП любовi - ото була б порожнеча, ото був би крах! Тiльки бiля цього вогнища ти можеш зiгрiтись... Почувався так, нiби випадково й незаконно заволодiв коштовним .скарбом, заволодiв чимось бiльшим, нiж тобi належало вiд життя. Тож тримай тепер всiма способами, тримай з усiх сил! I тому вiн хотiв бути зараз з Iнною особливо нiжним, намагався розважити, зробити Пй якусь приКмнiсть, навiть догодити... - Давай купатися, - запропонував Вiктор зненацька. О, це вона любить' Та ще вночi; при мiсяцi... - Купальника не взяла. - Можна й без... На русалчин манiр. Зараз нiхто не побачить, хiба мiсяць отой. Не роздяглась, не зайшла в море, але так i вiдчула обiйми води, ПП лоскiтнi пестощi, нiби доторки самого мiсячного промiння перебiгають по тiлу, по тобi, вiдкритiй, iнтимно оголенiй, вiд усього вiльнiй. Та хоч як Пй кортiло зараз купатись, гратись розшаленiло у водi, як це бувало мiж ними ранiш, проте в останню мить вона таки стримала себе: - Нi, соромно буде, коли прожектора наведуть... На косi-отам благодать!.. - То гайда на косу! - Не смiши. - Чи, може, на танцi? Вiн, видно, вирiшив будь-що розважити ПП цього вечора. Iнна озирнулась: пансiонат освiтлений, музика пiдсилювачiв дотримлюК аж сюди - нiчнi розваги в самому розпалi. Вожатi з сусiднього пiонертабору не перший день воюють з пансiонатським електроджазом, з його диким ревiнням, що не даК дiтям спати й пiсля вiдбою. Пiонерська здравниця уперто воюК з пансiонатом за тишу, вiйнi не видно кiнця, джаз поки що переможно реве на все узбережжя, бо пансiонатська публiка за нього стала горою: як уже й бiля моря не повеселитись, то де? Там прикордонники ганяють, купатись не дають уночi, а тепер - щоб ми ще й спати лягали разом з вашими дiтьми?.. I загримiло звiдтiля ще дужче. Не хочеться Iннi на танцi, не тягне ПП туди. - Тут краще. В цiй тишi К своя музика... - Нi, ти справдi в мене "не от мира сего", - каже Вiктор, усмiхаючись. - Чи не цим ти мене й приворожила? Вони сiли на обривчику, на сухiй, прижухлiй травi, ноги поспускали вниз, так колись сидiли тут ще школярами. Пансiонат гримить далеко, ледь чутно, а тут скрiзь пануК тиша нiчного цикадного степу, безмовнiсть моря, щедро залитого мiсячним свiтлом. Минулого лiта Iнна приходила сюди сама, були гнiтючi вечори самотностi, а тепер ось знову разом, i вiн обдаровуК тебе своКю нiжнiстю, i кров гарячiК вiд близькостi, - вже не ледь чутнi, напiвдитячi змигують проблиски почуттiв, вся кров дужо нуртуК в тобi, вишумлюК вiд кожного доторку тiла. - Чого ж ти мовчала, циганочко, що до тебе в училищi пiдводники сватались? - раптом запитав Вiктор. Iнна засмiялась: - Це вже мамина творчiсть? Ненька наша в своКму репертуарi... - I листи, кажуть, одержуКш? А Вiктор хотiв би знати: вiд кого? - Вiд дiвчат, звичайно... А то ще був один вiд Вiри Костянтинiвни. - Це точно? - В голосi його Iннi почулась пiдозра. - Та ти що? - зблиснула вона поглядом. - Вирiшив сцену ревнощiв розiграти? - Хто не любить, той не ревнуК, давно вiдома рiч... Допитки його звеселили Iнну, полестили ПП дiвоче самолюбство. - Теж менi Отелло. - А ти вважала, що в менi цього нема i не буде? - близько зазирнув Вiктор в ПП освiтлене мiсяцем усмiхнене обличчя. - Та я тебе навiть до Овiдiя ревную! - вихопилось у нього по-хлоп'ячому щиро. - Аж так? - Аж так. I пiсля цього вiн обiйме ПП ще мiцнiше, i дiвчина ще жагучiшим поцiлунком опалить його. XVIII "А як же там наша Нелька поживаК? - одного дня подумалось орiонцевi. - Чи якi-небудь подаК вiстi той ПП вiдступник?" Вiдступником вiн називав Нельчиного сина. В останнiй момент переметнувся: вже не йде в морехiдку, пiде в торговельне, згiдно з материною волею. Переконала-таки, здався перед ПП умовлянням. Буде в Нельки тепер свiй завмаг, з-пiд землi дiставатиме для матерi шуби та дублянки... Добрий, видно, вертихвiст, та все ж таки втiха матерi, К хоч до кого в хатi озватись. ОбiдньоП пори вирiшив Ягнич провiдати родичку. Замiсть просоленоП морськими вiтрами кепчини-млинця, в якiй прибув до КураПвки, надiв нового капронового бриля (тiльки вчора придбав його в унiвермазi). Пiшов поважки, понiс тгiд капроном своП нерозважнi думи. Його ось посамотйла вiйна, а Нельцi й без вiйни дiсталося: рано овдовiла, чоловiка ще молодим рак задавив, у колгоспнiй бухгалтерiП працював до останнього. Вдачею був цiлковита протилежнiсть Нельцi: вона - як вогонь, а вiн тихий, сумирний, все мовчки та мовчки, - аж дивуКшся часом, яких рiзних КднаК життя, здавалось би, зовсiм несумiсних... Нельчина садиба в центральнiй частинi села, ближче до начальства. Хата як дзвiн: пiд шифером, нова, з великими вiкнами. I в "шубi" вся, одна з найкрасивiших у КураПвцi. Зодягти хату в "шубу", - це теж модно тепер: ставлять цеглянi стiни, а зверху по цеглi для краси та довговiчностi вмiла рука пройдеться ще якимось спецiальним розчином - внабризк (цiкаво орiонцевi, з чого вiя робиться?). Висохне, затвердiК, i стоПть будинок тодi справдi неначе в шубi з сивого каракулю, весь у дрiбненьких шипах-бурульках. Ось i в Нельки: тон гарний - сиво-сiрий, покриття покладено рiвно, наличники над вiкнами розмальованi в'яззю вiзерункiв, бiлим та червоним по сивому тлу (робили заПжджi майстри з Буковини). Ягнич аж замилувався Нельчииою хатою: просвiчуК крiзь гiлля на вулицю, немов тобi вiлла яка-небудь марсельська! Не занепала, вдовуючи, Нелька - це теж треба вмiти... Господиня саме вдома, у бiлiм халатi порядкуК коло лiтньоП кухнi, готуК на зиму варення з абрикос. Зрадiла гостевi: спасибi, що не забуваКте, родичаКтесь, дядечку, все-таки рiдна кров (хоч яка там "кров", коли сама вона з осначiвського роду). Винесла стiлець, посадила орiонця в затiнку пiд горiхом, щоб сонце не пекло дорогому гостевi в лисину (вiн саме скинув бриля). Наклала повне блюдечко ще гарячого варення, щоб пробу зняв, запропонувала й борщу, але гiсть сказав, що то iншим разом, бо сьогоднi вже пообiдав. - Вiд твого анархiста чути що-небудь? - запитав Ягнич про "вiдступника". - Та повернувся вже! Я на радощах й похвалитись не встигла, - одразу розцвiла молодиця. - Вступив! Набрав балiв навiть зайвих!.. Нiхто й не способствував, а пролiзло, стерво! - Матимеш тепер свого завмага. - Який завмаг? - засмiялась вдовичка. - Довкруг пальця матiр обвiв! Тiльки на. порiг, i вже по ньому бачу. щось воно не теК... "Вступив?" - питаю. "Та вступив". - i очi в пiдлогу, тiльки краКчок усмiшки блукаК... Ясно. Далi хоч i не говори, все менi ясно. "В морехiдку, - кажу, - вступив?" - "Та... в морехiдку. А як ви вгадали?" - "Та по тобi ж видно, - кажу, - вiдступнику;" - i вона знов засмiялась, переповнена радiстю за сина. Не стримав усмiшки i Ягнич: - Ну. там пiд риндою його вишколять... - I додав пiсля роздуму: - Море - то насамперед, важка праця, Нельжо. Двожильна праца. - Цим його не злякаКш. - Та щоб у дружбi з товаришами, надiйний був: звiдси починаКться наука про живучiсть корабля, його непотоплюванiсть... - Мiй не пiдведе, за товариша горою стане. А морехiдка йому, знаКте, яка випала? Не протовпивсь у вашу: аж у Батумську сягнуло, стерво. На заочне встроПлось... А менi й краще, при матерi буде. - Що ж вiн робитиме тут? Галайдакуватиме? - Та де! У батька, видно, вдався, без. роботи не всидить! Ще перед вiд'Пздом влаштувався на комплексi, йду, каже, до шахтарiв, там технiка нова. Ну, i звання ж яке - робiтничий клас. Бiльша пенсiя буде на старiсть, - i вона знову дзвiнко засмiялась. - Моряк у морi старiК, Нелю. Якщо, звiсно, в нього намiр щодо морехiдки серйозний. - Та певне. Бо тiльки ось зачислили, а вiн уже й наочне приладдя додому привiз... Думала, добуваК з лантуха величезний кавун, десь матерi з баштану прихопив на гостинець, - а воно, виявляКться... зоряний глобус! - Що, що? - здивувався Ягнич. - Новачковi там спершу швабру в руки дають, а не глобус. - Я теж була здивувалась, навiть пiдозра майнула... Нi, каже, мамо, все законно: це я в морехiдцi в лаборанта випросив, однаково в нього цей глобус числиться вже як списаний iнвентар... Випросив чи, може, за пляшку коньяку вимiняв, - дiло, як кажуть, житейське.. Незабаром з'явився й Сашко: на саме подвiр'я в'Пхав велосипедом, вкотився хвацько, на манiр велогонщика, - просто з роботи до материного борщу (це в них на комплексi якраз обiдня перерва). Вигнавсь, як добра лозина, хоча з лиця ще пiдлiток, i чубчик вихриться на головi ще по-дитячому, - вiн його раз у раз пригладжуК пальцями, нiяковiючи перед дядьком. - Здоров, здоров, моряче, - орiонець поручкався з хлопцем, наче з дорослим, привiтав зi вступом: бо таки радий, буде кому з Ягничiв продовжити давню моряцьку вiть. - Покажи, Сашуню, дядьковi свiй зоряний глобус, - пiдказала мати. - Не зоряний глобус, - стиха поправив син, - а глобус зоряного неба... - О, ще ти мене вчитимеш, вiдступнику! - I весело штовхнула сина межи плечi. - Винось! Хлопець винiс iз хати й поставив глобус на стiльцi перед орiонцем. Ось воно, наочне курсантське приладдя. Барвою моря вражало найбiльш: синК-синК довкруг i все у зiрках, у сузiр'ях. Ягнич злегка торкнувся глобуса, провiв по зiрках шорсткою долонею i нiчого не сказав. XIX Вийшло так, що не Ягничевi довелось шукати роботу, сама вона його знайшла. Зацiкавились орiонцем на тому шахтарському комплексi. Сам начальник будiвництва, чи хто там вiн К, примчався машиною на кураПвську вулицю i, не помiтивши за грушею Ягнича, пригальмував бiля сусiдськоП дiтвори: - Юнi слiдопити, де тут ваш Ягнич, що з "Орiона"? А орiонець, дочувши з-пiд грушi, вже й вуха настрижив... Дипломатичнi переговори не затяглися. Прибулець з комплексу - сивий, як голуб, присутулений лiтами, але ще енергiйний чоловiк - пiсля короткого знайомства запропонував без зайвих балачок: - Сiдайте, поПдем. Ви нам потрiбнi. - Кому це "нам"? - Шахтарському народовi. - А ви не помилились? - не спiшив пiддаватись Ягнич, хоча в душi аж захлинувся вiд радостi, що йому виявляють таку увагу. - Я моряк... У шахтi нiколи не був. - Я теж не був, - коротко засмiявся приПжджий. - На Асуанi був, в Афганiстанi був, а на своПх шахтах... Ну,, та ми ж вас не в шахту, наше Дiло - будуй. - Оце знайшли будiвельника... Перед вами всьогона-всього морський вовк, - зауважив Ягнич не без кокетства. - ЗнаКмо, усе знаКмо, однак ви саме той, хто нам потрiбен. Така настирливiсть була Ягничевi до вподоби, хоча справдi не уявляв собi, для чого вiн Пм може придатись. "Мабуть, якiсь там виникли неув'язки, то хочуть, щоб морських вузлiв навчив Пх в'язати", - подумки пожартував Ягнич, рушаючи за приПжджим. Машина зношена, з'Пздилась на бакаюватих будiвельницьких дорогах, проте ще бiгаК, не здаКться... Iнженер Микола Iванович (так вiн назвавсь) сiв за кермо, а Ягнича посадив на заднК мiсце, то, по-Пхньому, почеснiше. Сидiння пропилюжене, пружини ребрами вилазять, коли рушили, все затряслось, заскрипiло... Що ж: машина трудова, не для гулянок, не для шику... - Ох i припарюК сьогоднi, - озвавсь iнженер, коли виПхали за КураПвку. - Вночi дощ буде, - твердо сказав Ягнич. - Передавали? - А в мене своя радiостанцiя, прямий зв'язок з небом: кажу буде - значить буде. - Ноги крутять? Вгадали. Iнженер дорогою не став розводитись про те, що Ягнича найбiльше цiкавило, - дiлився своПми клопотами: строки ось тиснуть, а недоробок ще безлiч, i графiк не пересунеш, на весну об'Ккт будь-що повинен бути зданий, у другому кварталi здравниця прийматиме на вiдпочинок першу партiю шахтарiв. - Ну, а мене все-таки для чого? - не втерпiв Ягнич. - Та так... Дещо задумали, - ухилився iнженер вiд чiткоП вiдповiдi. - I без знаючоП людини не обiйтись. Порадили до вас присвататись. I знов заговорив про своК БМУ - колектив дружний. другий рiк прапор тримаК, кадровий кiстяк досить стабiльний. До основного ядра будiвельникiв тепер влилось чимало й кураПвських, органiчно влилось... Щоправда, К на будовi, трохи й сумнiвного елемента, тих, що судились та вiдбули, - доводиться брати й таких, де Пх дiнеш, та й рук робочих не вистачаК. Згодом запитав Ягнича про "Орiон": скiльки йому ще жити i чи правда, що надалi вiтрильникiв бiльше не будуватимуть? Оцi, що е, доживуть, i все, вiдiйшла Пхня ера... - Пустi балачки, - твердо й навiть сердито заперечив Ягнич, нiби йому достеменно були вiдомi всi намiри Морфлоту на ближчi сто лiт. - Молодь де набуватиме гарту моряцького? Де ще Пм знайти таку практику, як на робочих вiтрильних суднах? Бачили ж, мабуть: за першим словом команди - вже вони навперегiнки вгору, як тi акробати... - Нiколи не бачив. - О, то видовище, я вам скажу... Особливо той момент, - Ягнич аж збадьорився при згадцi, - коли пролунаК команда ставити паруси... На фали i шкоти - пiдгукнув вiн iз заднього сидiння по-молодецьки. - Марселi, брамселi i бом-брамселi ставити?.. I вже повно в них вiтру, так i забiлiють, мов лебедi! Хай знаК цей сухопутник, з ким маК справу!... I пiсля цього вже вiльно розлiгсь у машинi, наче сидiв не на ребристих пружинах, а на блакитних Чередниченкових плюшах-оксамитах. Споважнiв, вiдчув свою силу, гонор у ньому озвавсь: адже ж вiн з "Орiона", навiть i тут не знецiнився, ось його, мов неабияку персону, розшукали, везуть... Вiд КураПвки до комплексу можна було б i пiшки пройтись, ну, та хай уже, коли вирiшили iз шиком, на цiй тарабайцi, що торохтить, мов стара гарба, та втягуК, кушпелу всiма зябрами... В'Пхавши на територiю будiвництва, машина зупинилась бiля одного з вагончикiв (мабуть, штабного). Iнженер попросив зачекати хвилинку й зник у вагончику, а Ягнич з незалежним виглядом став походжати бiля цього сучасного кочiв'я. Вагончики такi ж, як i на польових станах, тiльки Пх тут багато, вишикувались довгою низкою вiд степу й до моря. На змiну чабанським кибиткам з'явились новi, на залiзних колесах. Кочуй i кочуй - таке життя: за океаном тепер нiбито цiлi квартири на причепах по трасах тягяють, не сидиться людинi на мiсцi... Помiж вагончиками вiтерцем продуваК, i орiонець, як людина з вiтрiв, за звичкою пiдставив повiтряним струменям обличчя, вимiрюючи силу цього кураПвського пасату: рiвний дме, оцей би погнав паруси... Ось вiн, твiй берег. Чи давно цiлина була тут, де зараз утрамбовують щебiнь, настеляють асфальтовi дорiжки. "Розмахнулися", - окидав Ягнич зацiкавленим поглядом будiвництво. Коробки двох величезних корпусiв майже готовi, третiй лиш зводять, будматерiал подають краном, вiн величезний, як у порту, далеко червонiК над будовою високошиПм своПм журавлем... У давнину тут справдi журавлi та дрохви ходили. Степ Ягничевого дитинства, - колись вiн аж сiллю бiлiв у спеку, потрiсканий. курай та верблюжка тiльки й росли. Тепер, щоб оживити це засолене пустирище, везуть iз степiв самоскидами чорнозем, готують грунт пiд квiти та майбутнi деревця. Деякi вже висадженi, тiльки ж кволенькi ще, ледве дишуть, поливати Пх треба та виходжувати. Може, доручать Ягничевi догляд? А що, робота була б йому до душi... Гуркочуть бульдозери, панелевози двигтять, як танки. Крiм житлових корпусiв, буде зимовий басейн iз морською водою, окремо харчоблок, для нього будуКться оте присадкувате примiщення незвичноП архiтектури, з вiкон якого виглядають маляри в скручених iз газет ковпаках та заляпанi вапном дiвчаташтукатурницi. Вони щось весело догукують до бульдозериста, що працюК неподалiк, та хiба ж хлопцевi почути Пх у цьому залiзному ревищi?.. Всюди будiвельна гуркотнява, розгардiяш, хаос, але ж росте комплекс, росте. Озелениться берег, забiлiК корпусами шахтарськоП здравницi. - Ну, як воно, вражаК? - спускаючись схiдцями з вагончика, звернувся до Ягнича iнженер i теж кинув погляд на вировище будiвництва. - Картина поки що мало приваблива: доки будуКмось, ми не красивi. А ось коли зведемо останнiй дах та причепуримось... Прошу за мною, Андроне Гурiйовичу. Вони рушили через територiю будiвництва в напрямку до-моря. Тут всюди ще бiльший розгардiяш: бiлiють зваленi купами ванни та унiтази, жде свого вжитку рiзний будматерiал, цей ще лежить, а iнший уже пiдвозять, Пдуть абияк, кому куди зручнiше... Люди в робочому всi, заклопотанi дiлом, внизу риють траншею, а десь над головою сичить електрозварка. Раз у раз доводиться переходити по дощатих трапах через величезнi розритi канави, з яких виглядають загорнутi в iзоляцiю, ще не прикопанi труби, - кладуть мiж корпусами водогiн, каналiзацiю. I власник зоряного глобуса тут! Сподiвався, мабуть, що одразу на технiку посадять, а його в канаву загнали, там колупаКться бiля труб... Але духом не падаК. - Я тут, дядьку Андроне! - пiдсунувши каску вище на лоб, гукнув iз траншеП, коли Ягнич переходив над ним по вузенькiй хисткiй дошцi трапа. - Це й ви до нас? Вiтаю! Кажуть, важливо людинi уникнути пенсiйного банкрутства... Ще й потiм раз чи двiчi Ягнича окликали кураПвськi, - отже, й тут односельцi та родичi на передньому краП. Нарештi берег, синява. Вирушаючи на комплекс, орiонець мав потаКмну думку, що його запрошено всетаки по флотськiй лiнiП, до прогулянкових човнiв або за шлюпками наглядати, а натомiсть... та це що - насмiшка? Стара, облуплена лайба сидить у маленькiм лиманчику i нiби жде Ягнича, притулившись бортом до решток давньоП, iржавоП естакади! (Колись тут збиралися будувати порт, i цей лиманчик кураПвськi досi називають Залiзним). Лайба така, що ПП тiльки б на звалище, на брухт, борти покривились, труба перекошена, весь корпус, здаКться, ось-ось розповзеться... Нiчого собi "Орiон"! - Ближче, ближче прошу, - пiдохочував iнженер. Обстежуючи лайбу зблизька, Ягнич виявив, що бiля неП тут уже хтось походив, якiсь розумаки встигли поклопотатись: корпусом лайбу пiдведено пiд самий берег, а щоб не зрушилась, довкола неП намито пiску, - працював, видно, спецiально для цього земснаряд. Грунту намив, нагнiтив туго, спресовано, - посудина наче вросла в нього, - навiки сидить, нiкуди не зрушить. Для певностi ще й сталевих труб довкола старезноП набили, забетонували в кiлькох мiсцях, щоб не розхитало посудину вiтром чи штормом. Отак i стiй, припнута на мертвих якорях... Спiдлоба, довгим вивчальним поглядом дивився Ягнич на старе, спрацьоване судно, наче хотiв сказати: "Списали й тебе"... - То як вам наша красуня? - почувся з-за спини бадьорий, владний, схожий на Чередниченкiв голос. До них iз цiлим почтом своПх пiдлеглих наближався, видно, справжнiй начальник будiвництва, ще порiвняно молодий, широкоплечий гiгант, з обличчям вилицюватим, мiцним, густо обгорiлим на вiтрi. Цього разу Ягнич не помилився: оце був вiн, начбуд, так його й Микола Iванович вiдрекомендував, сам одразу якось делiкатно знепримiтнiвши, вiдступивши нiби в начбудову тiнь. Почувалось, що стоПть перед Ягничем людина з натур прогартованих, певних у собi, не дуже, видно, порушуК комплексна веремiя життКвий начбудiв ритм, не полишаК його вiдчуття власноП сили й здоров'я - веселi iскорки грають у вiчу. - СподобаКться шахтарям? - кинувши на лайбу, спитав Ягнича начбуд. - Послужить iще в новiй своПй ролi? I нарештi аж вiн виклав суть задуму: треба випотрошити ПП, докорiнно й розумно переобладнати, щоб вiдповiдала новому своКму призначенню... Буде кафе! ЛiтнК кафе для шахтарiв - iз столиками, з морським краКвидом, з музикою, тихою, заспокiйливою... - Матерiалiв Дамо, яких тiльки треба, пiдмайстрiв пiдберем вам хоч i цiлу бригаду, - начбуд заохотливо посмiхнувся Ягничевi, - а ваша роль - це, власне, роль експерта, консультанта, старшого радника, чия думка матиме силу вирiшальну... Дрiбницями не докучатимем, дамо простiр, тут уже хай попрацюК фантазiя! Фундамент, так би мовити К, а надбудова за вами... - З якого тут боку й пiдiйти... Трудова посудина, вiдплавала вона вже своК. - Ну, не для плавби ж нам вона, - весело нагадав начбуд, - для вiдпочинку ПП функцiя, для естетики, коли хочете... Звичайно, вигляд не аж-аж, зате економiя яка - i в часi, i в коштах! Я розумiю, що все це переобладнати,душу сюди вдихнути не просто, але ж саме тому ми й звернулись до вас: дiло, як то кажуть, майстра боПться... Я правильно кажу? - Та правильно. - А нашi будiвельники - це ж такий народ, що ти Пм тiльки дай путнК завдання: з нiчого витворять таке, що ахнеш... Гурт будiвельникiв терпляче вислуховував iдею начбуда. Присутнi, хоч i не брали участi в розмовi, однак, здаКться, подiляли його намiри. - Лiнiйка в кого-небудь К? - раптом звернувся до будiвельникiв Ягнич. Знайшовся складаний металевий метр, - подали Ягничевi. Розпроставши його, Ягнич з мовчазною дiловитiстю наблизився до лайби, приклав лiнiйку до корпуса. - Дивiться сюди, - обернувсь до начбуда, - повнiстю приляга? - Та приляга, а що? - А не мала б прилягати. Де плавкiсть лiнiП, вигин борта? У справжнього судна форми пливуть, переливаються, як груди журавля, як тiло дельфiна!.. Лiнiйку ось таку хоч як притискай посерединi, а вся вона до корпуса не пристане, кiнцi ПП хоч на волосинку, а вiдiйдуть. Бо там форми, обтiчнiсть - як у риби чи птаха... А це? - Ягнич дивився докiрливо, i в начбуда на обличчi промайнула аж нiби тiнь винуватостi. - Очевидно, ви маКте рацiю... Але ж судно, повторюю, не для плавби, в нього тепер iнше, суто практичне призначення... В областi он К "Поплавок", на пiвденнiм березi поставили "Шхуну", хай i в нас з'явиться щось у цьому дусi... - Поняття не маю, з якого боку до неП пiдiйти... - Вся надiя на вас, на ваш досвiд. СтовiдсотковоП вiрогiдностi не вимагаКться, але, звичайно, треба, щоб iлюзiя була, щоб почувалось: це таки судно, дитя морiв, а не який-небудь лабаз, не вульгарна тобi забiгайлiвка... Килимки всюди щоб морськi, справжнi, iз рiзаного канату вузлами в'язанi. Лiхтарi старовинноП форми, як тi, що давнiм мореплавцям ночами свiтили.. Меню буде тiлки з морськоП живностi, вино тiльки сухе, мiсцеве, i нiяких мiцних напоПв... Ну, а коли хто крадькома принесе та смикне зайвого з-пiд поли чи з-пiд стола, того буде зручно й за борт, у морський витверезник, - начбуд засмiявся i, пiдтриманий смiхом пiдлеглих, здаКться, вiдчув себе безтурботно, хоча весь час не випускав з кута зору Ягнича, ждав вiдповiдi. Ягнич стояв у роздумi, насуплений. Схоже було, що не пiдходить йому ця лайба i всi цi прожекти... А, видно, була ж йому перед тим видана кимось щедра атестацiя, звернулись як до майстра першокласного, вкрай необхiдного для виконання таких робiт... Бо славетний курсантський вiтрильник стояв у нього за спиною, ореолу додавав. - То як? Щоб на посаду старшого консультанта до нас? - аж iз якоюсь запобiгливою шанобою в голосi запитав начбуд. Ягничева майже сердита мовчанка була витлумачена присутнiми в той спосiб, що дiла, вважайте, не буде, кашi з цим Чорномором не звариш... Гонористий виявився цей пришелець з морiв чи просто цiну собi набиваК? Скорiш за все махне рукою та й пiде незасватаний. - Всi умови створимо, не вiдмовляйтесь, Андроне Гурiйовичу... Одначе нi зi згодою, нi з вiдмовою майстер не квапився. Поцiкавився у начбуда: - Пiдмайстри, кажете, будуть? - Оксене! - зрадiло гукнув начбуд до одного iз своПх. - Ану покажись! З гурту чемно, але не розгублено виступив юнак, стрункий, пiдтягнутий, темними вусиками примiтний та густо-вишневою смагою щiк. - Вiн ось буде головним помiчником, - вiдрекомендував начальник будiвництва. - Умiлець на всi руки, унiверсал: столяр-червонодеревець високоП квалiфiкацiП, та ще й рiзнi штуки по дереву рiже - всяких там увiчнюК вепрiв та ведмедiв карпатських... - Ще й бандуру сам собi зробив, - додав iз гурту Микола Iванович, iнженер. - Тiльки струн поки що на нiй нема, так вiн, щоб не гуляти, на очеретяну дудку свистить, - пожартував товстунець виконроб у гумових чоботях. - Усiх штукатурниць своКю сопiлкою причарував. Ягнич уважно розглядав хлопця, до зашарiння знiяковiлого пiд обстрiлом жартiвливих похвал. Це важливо - кого тобi рекомендують у пiдмайстри. Щирий, зичливий погляд, вiдкрите лице чистоП, нiчим не заплямованоП юностi. I навiть вусики його не псують, як це буваК в декотрих нахабкуватих розбовканцiв, що вечорами на приморських бульварах тиняються. - Ну, а ти ж, - звернувся до Оксена Ягнич, - колинебудь хоч ногою на палубу ступав? Бував на живому суднi? - Бувати не бував, а видiти видiв... - Що "видiв"? - Коли "Орiон" ваш по обрiю, десь аж пiд небом iде... А Кден з моПх братнякiв на Тихоокеанському флотi служить. ЗдаКться, чимось торкнув, умилостивив юнак Ягничеву колючу душу. Чаша його вагань явно переважувала в цей бiк. - Що ж, коли так, то завтра й до дiла, - мовив нарештi Ягнич на знак досягнутоП угоди, i начальник будiвництва зiтхнув полегшено. Бачили будiвельники ще того дня надвечiр: уже сам, одинцем на березi стояв майстер-орiонець, збоку оглядаючи лайбу. Списана, припнута, на вiчному якорi темнiК... От би трохи пiдняти ПП з намитого грунту, бiльше повернути лицем до бурунiв - одразу набула б iнших обрисiв... Бо яка там не е, але i в нiй, спрацьованiй, почуваКться зiмкнута енергiя минулих плавб, ще не вивiтрене до кiнця жадання просторiв. XX Уночi линув дощ. Якраз те, що Чередниченковi й усiм кураПвцям треба. Ягнич зостався й ночувати на комплексi. Переказав додому Нельчиним сином, щоб не турбувались, а сам того ж вечора вже засiв у вагончику iз Оксеном прикидати рiзнi варiанти реконструкцiП судна. Довго сидiли, радились та мудрували сяк i так, - а коли все найневiдкладнiше було з'ясоване, Ягнич сказав, що тепер йому трохи розвиднилось, зможе завтра йти до начбуда на конкретну розмову. Вагончик, у якому вони сидiли, виявився досить зручним для житла: не тiсно, затишно, i пiд ногами почуваКться палуба... Тут, у цiй хатi на колесах, i мешкаК цей молодий гуцул (ще з двома товаришами, котрi зараз десь на станцiП вивантажують будматерiал для комплексу). Сидить бiля столу Ягнич, роззираКться сюди й туди, i йому аж рябiК в очах вiд яскравостей: весь вагончик - як квiтка з Карпат! Рiзнi мальовки та розфарбовки на стiнах, паперовi рушнички iз орнаментом, аплiкацiП з дерева... У шаховцi пiд склом граК барвами святковий гуцульський костюм (для Оксенових виступiв у самодiяльностi), гiрський капелюх iз пером, i топiрець, i ота сама бандура в iнкрустацiях, що ПП Оксен нiбито власними руками зробив. - Невже сам змайстрував? - зацiкавлено запитав Ягнич, розглядаючи iнструмент. - Доводиться, бо з цим у нас теж проблема. Народнi ансамблi ростуть, як гриби, а доброго iнструмента шукай та шукай. Он уже й газети писали, де придбати балалайку, добру жалiйку або зурну? Хлопцi з застави теж просять: прийди, Оксене, допоможи полагодити нашу музику - хiба ж вiдмовиш? СiдаКмо, разом беремось, та тiльки ж не завжди маКш пiд рукою що-треба... Бо матерiали для цього неодмiнно мають бути натуральнi, музичний iнструмент пластмаси не любить, усе штучне глушить, убиваК в ньому звук. От i доводиться всiляко викручуватись та вишукувати... - Дiло, видно, тонке. Тут усе доводиться руками. - Њ, звичайно, фабрики iнструментiв, але вони за попитом не встигають, i потiм у них часто ще якiсть не та. Багато К охочих, що самi могли б, але знову ж, де добути вiдповiдну сировину? Спробуйте ви дiстати в унiвермазi, скажiмо, струн, яких вам треба: сьогоднi нема й через мiсяць нема, грай хоч на волосинi з кiнського хвоста!.. У нас, у Карпатах, тамтешнi майстри по-своКму викручуються хто як: телефонний дрiт використовують, сталевий трос i той розщеплюють на струни!.. Ягничевi все це було далеке, але йому подобалось. що хлопець живе цим, - почуваКться в ньому пристрасть справжнього майстра. - А звiдки це воно в тебе? - запитав Ягнич. - Вiд батька, чи як? - Батька мого бандити вбили, був головою сiльради, - посмутнiв хлопець i, помовчавши, став розповiдати про своК захоплення. - Просто це, мабуть, вiд людей... Був маленьким, то водили в нас по селах слiпого бандуриста, приводили його деколи виступати й до нашоП сiльськоП читальнi. Щоразу такого дня наряджали мене мама по-гуцу-льському й казали: "МаКш нинi, Оксенцю, виводити дiдуся на сцену. Виведеш, поставиш йому швиденько стiлець i тодi по колiну старого торкни, вiн сяде". I я точно так робив. Сяде вiн, сивовус, i одразу ось таким розгонистим гордовитим жестом руку на струни... А пiсля виступу, хоч i слiпий, показував нам, що й до чого: оце, каже, октава, дванадцять головних струн, а це - пiдструнки... Багатий, хлоп'ята, iнструмент, попiдростаКте, учiться й ви... I я це затямив. А коли пiсля школи пiшов на меблеву фабрику учнем у сувенiрний цех, там уже вирiшив: сам зроблю!.. З'явилося потiм ще одне захоплення - подався з товаришем на цiлиннi землi... Спершу в наметах жили. Намет величезний, буран парусиною лопоче, розшарпуК шатро, ось-ось зiрве з землi. Посеред намету бочка пiдвiшена, розжарена до червоного, це наше сонце, воно нас обiгрiва... В лице припiкаК, а спина мерзне... А взагалi здорово було. Скоро я вивчився на тракториста, хоча у вiльний час i цього свого заняття не кидав, - де тiльки шмат деревини попадеться - стружеш, рiжеш що-небудь просто для душi. Мабуть, там би й лишивсь на цiлинних, якби не обморозився. Випало якось менi взимку Пхати в далекий рейс, а воно як завiяло, як зiрвався буран!.. Там, у степах, це не рiдкiсть. Трактор мiй заглух, бо, як виявилось потiм, лiтню змазку дали , а вона ж., звичайно, загусла. Треба розвести багаття, розiгрiти, а тут ще й сiрникiв нема!.. Степ, нiч, снiгова буря лютуК, i нiде нi вогника - уявляКте? - Чого ж, уявляю. - Але таки, видно, маю щастя: знайшов у старiй фуфайцi сiрники! Знайти-то знайшов, а запалити нiяк не можу - пальцi покоцюбли, не гнуться... Отож i обморозивсь. Руки вiдтодi пухнуть, коли дуже нахолодиш... "Мотай, хлопче, на пiвдень, пiд сонечко, - сказали лiкарi, коли виписували з лiкарнi. - I не гайся, якщо не хочеш зостатися напiвiнвалiдом..." Так я опинився тут. I не шкодую. А як вiдпустка - щораз до себе в Карпати. Отам лiсу на iнструменти: роби - не переробиш! Треба вам бiлу яворину, чи бук, чи дошку смереки - все знайдете в наших лiсах!.. I кожна деревина музику в собi таПть... Недарма ж про добре дерево сказано: "Живу - мовчу, умру - спiваю"... Вiзьмiть ви карпатську смереку, - ПП iнодi так i звуть "резонансне дерево", смерекою нiбито захоплювавсь сам Страдiварiус... Хотiв Ягнич запитати, хто такий Страдiварiус, але з Оксенових слiв це одразу й так стало ясно: - Брав, кажуть, вiн для своПх скрипок дерево з гiрських верхiв, вистояне, наспiване вiтрами.. Тому й скрипки виходили з-пiд його руки найспiвучiшi в свiтi. Стовбур смереки, вiн же й сам нiби натягнута в небо струна... А ще як зашумить уночi верховiттям - о, не наслухаКшся!.. Я теж тоП думки, що тiльки дерево, наспiване вiтром, найкраще даКться до музики, здатне досягти вершин бельканто... I якщо вже до кiнця вiдкриватися вам, Гурiйовичу, то скажу: я теж хочу спробувати себе в цьому дiлi... хочу зробити хоч одну скрипку iз "резонансного дерева"!.. Варто спробувати, як ви гадаКте? - Пiймав не пiймав, а погнатись треба. - I я такоП думки. Тiльки дадуть вiдпустку, одразу майну в гори до своПх смерiчок, привезу матерiалу, "резонансного", хай потiм уже тут дозрiваК... Бо дерево мусить визрiти: перш нiж братись, мусиш два роки його сушити пiд соломою. Чого-чого, а соломи в КураПвцi виста ча, - засмiявся хлопець. Засидiлись до пiзна, не помiтили, як i час злинув. А надворi дощ, дощ, шибки сльозяться, стiкають чорними патьоками... Ягнич зiбрався йти. - Ну, куди ви оце, вуйку? - занепокоПвся хлопець. - Дощить, гримить, залишайтесь у мене: лiжка он вiльнi, хлопцi приПдуть десь аж позавтра!.. Але Ягнич, усмiхнувшись, показав йому ключ: - Це що? Ключ вiд одного з корпусiв, де вiн, як йому було сказано, може займати "каюту" на вибiр... Вручив орiонцевi ключ сам начальник будiвництва, ще при цьому й зауважив жартома, що буде Ягнич першим поселенцем зразкового корпусу номер два. В iнших тiльки паркети настеляють, а тут уже все в основному закiнчено, отже, приймайте ключ i випробовуйте якiсть робiт... Тож чи мiг Ягнич знехтувати честю, яку йому виявлено? Зрозумiвши, що майстра не умовиш, Оксен накинув йому на плечi свiй плащ, першим спустився схiдцями в темряву: - Я вас навпрямець проведу. Шумiло неподалiк море, i вся нiч рiвно шумiла дощем, - оце, подумалось Ягничевi, благодать на кураПвськi поля, на Чередниченкову озимину. Дощ був не холодний, пiд таким не страшно й промокнути. В небi, обкладенiм хмарами, ще згрiзна погримувало, темрява раз у раз змiнювалась блакитними потужними спалахами, що на мить охоплювали собою все, нетривким потопом свiтла Кднаючи i небо, i море, i надбережжя. Якось випало Ягничевi так, що не довелось йому чути цього лiта, як воно гримить, десь розминувся його "Орiон" з Iллею-пророком, з його небесною колiсницею. Iншi бояться, коли гримить, а Ягничевi це - ще з дитячих лiт - мов найкраща музика. Де не бував, у якi грози не потрапляв, зблизька бачив електричнi розряди такi, коли аж на палубу iскри сиплються iз залiзних снастей корабля, але нiде не чув вiн таких красивих громiв, як у своПй КураПвцi! Особливо в дитинствi, на самiм свiтанку життя... Бувало, застане тебе в степу, добiжиш до чабанського коша, станеш i слухаКш iз завмиранням серця, як виграК над тобою небесна, якась аж радiсна музика, а дощ ллКться та ллКться на зеленi поля... Чи в отi синi горобинi ночi, коли, здавалось, уся свiтобудова гримить, i повiтря виповнюКться здоровою свiжiстю, наснажуКться силою так, що й хлiб, кажуть, пiсля цього краще росте (Чередниченко запевняК, що наукою це доведено). Але й гримить не завжди однаково. Зараз, пiсля тривалоП спеки та сушi, у хмарах гуркотiло якось залiзно, грякало, нiби збились десь там у безладi тисячi порожнiх цистерн. Рушили в темряву розшукувати той вiдданий у Ягничеве володiння корпус. Лiхтарi де-не-де маячать по територiП, затканi скiсним летючим паруссям дощу, але свiтло ПхнК майже не сягаК сюди, де Ягнич пробираКться iз своПм провожатим; у мокрiй темрявi розбагнилося все, ноги ковзаються, кудись Пдуть, сунуться до глеюватих канав. Оксен обiцяв провести Ягнича "навпрямець" - удень, може, воно справдi було коротше, а зараз карпатець, видно, й сам уже був не радий, що повiв майстра в цi розритi нiчнi лабiринти. Вночi усе тут нiби змiстилося, переплуталось, при спалахах блискавок навiть знайоме здавалось незнайомим, якимось аж грiзним. Без кiнця розритi канави, стоси цегли, шлакоблокiв, лиснючi маснi калюжi, в них труби валяються, поблискуК гадюччя сталевих тросiв... I дедалi бiльше багна... На будовах чомусь завжди так: коли сухо, то ще нiчого, а як бризне дощ, тут i дiдько ногу зламаК. - Ну й ну! Оце темiнь! - весело примовляК Оксен, пробираючись попереду. - У нас кажуть: темно, як у льоху пiд дiжкою. Наритi горби, канави - нiяк з-помiж них не виплутаКшся. Десь тут удень був перехiд, була кинута через рiв дощечка трапа, а зараз шукай ПП, може, навмисне хто збив.. А без неП неможливо - розривища такi, що й чемпiон не перестрибне. В одному мiсцi, коли вони, обережно долаючи масну калюжу, наближались до переходу, перед ними з розритоП канави раптом виникло щось бiле, вигулькнула й, мов човник, попливло вподовж рову, похитуючись. - Чш!.. - притримав Ягнича гуцул. - Ванну поцупили! Пригледiлись: справдi, ванну двоК канавою несуть, одну, видно, з тих, що Ягнич Пх бачив удень - пiд корпусом цiлою купою лежали зваленi в безлад. I ось знайшлись охочi дати лад. Непогано й зметиковано: канавою-канавою i на простiр, за межi територiП... - Куди ж то ви розiгнались, хлопцi? - голосно гукнув у темряву Ягнич. - 3 персональною ванною в степ? Хапуги присiли, разом з ношею зникли в канавi. I нiчичирк, вмерли, не дишуть. - Тiльки ж вiд грязюки своКП, злодюги, i в ваннi не вiдмиКтесь, - казав далi Ягнич, даремно шукаючи в темрявi переходу мiж купами глеюватого, розгаслого грунту. - Ану якi ви там К?.. - Чш!.. - знов пошепки застерiг Оксен. - Не встрявайте, ну Пх!.. Злодюги тим часом, кинувши ванну, уже, чути було, чкурн.ули, почавкотiли канавою врiзнобiч - той на ост, той на вест: лови його тепер, впiзнавай... Аж тепер Ягнич озирнувся на Оксена. - Не встрявати, кажеш? Оце козак з вусиками... А з вигляду ти ж наче не з полохливих... - А таки нi, - спокiйно вiдповiв хлопець. - Проте я й не нариваюсь. МоК правило: смердить - обмини. Бо серед них К такi, що можуть i фiнкою... То ж типи! Вони здатнi людину i в карти програти. - То що ж, потурати Пм? - мовив Ягнич, рушаючи в iнший бiк шукати його, трясця його й зна де настеленого трапа. - Не такi вже, видно, й героП - ти ж бачив, як дременули... Зло тим i користуКться, що миримось, потураКмо, не хочемо руки бруднити... Нi, не по-нашому це, - додав Ягнич наставницьки. - Коли вже до мене в пiдмайстри, то тут щоб без дрижакiв. - Буде враховано, вуйку. - I хоч було це сказано напiвжартом, однак почувалось, що Ягничеву заувагу хлопець намотаК на вус. Нарештi добулися до корпусу номер два. Тьмаво сiрiють мокрi панелi стiн, з причiлка ведуть кудись угору широкi металевi сходи. Виявилось, на другий поверх. Якраз куди треба. Пiднялися по них. Ягнич довго шукав навпомацки замкову щiлину, нарештi заклав ключ, вiдiмкнув дверi. Повiв по стiнi рукою навздогад, увiмкнув свiтло. Оце корабель! Коридор довжелезний, i обiруч - каюти, каюти... Минув одну, другу, третю... Минув i тридцяту. Дверi всi однаковi, одностулчатi, але вiн чомусь вибрав аж оцi - пiд номером сороковим: цi навiть i не замкнутi. Коли зайшли, Ягнич найперше оглянув низенькi, застеленi, вже наготованi для шахтарiв лiжка. Вибирай, яке хоч... - Отут я й перебуду. Чим не кубрик? Повернув гуцуловi промоклу його плащину, подякував i - гуд бай, на добранiч. Зоставшись сам, Ягнич неквапом обстежив кiмнату, попробував лiжко (вiн не любить, коли на пружинах), уважно приглянувся до вафельного рушничка, що, складений у формi трикутника, лежав на подушцi. Нiхто ще ним i не втирався, а вже сiрий, запратий, неприКмно й до обличчя прикласти... I це шахтаревi. Ще чути запах мастики та свiжоП фарби. Не годиться. Ягнич пройшов до балконних дверей, вiдчинив Пх навстiж: хай вiтром вивiК, хай краплi небеснi сиплються до твоКП каюти... Ще погуркувало, але вже вiддалено, спалахiв порiдшало. Вимкнув свiтло, зморено лiг, i весь цей порожнiй шлакоблоковий корпус, величезн