то, звiсно, лiзуть всякi думки... Намножилось людей, здравницi наступають... Колись було в степу: той чабан пiд одним небом, а той - пiд другим бiля свого коша, пiвдня треба, доки вiд коша до коша дiйдеш... - Для добрих людей ще землi вистачить. - Воно так. Та тiльки мiж добрими людьми раз у раз стережись i хижакiв двоногих - пропади вони пропадом. Торiк звiдкись аж сюди дiстались на лов, дельфiнiв поду-шили в сiтках, уночi витрусили Пх на косi... - Ягнича пересмикнуло, як вiд болю, але Коршак не помiтив цього. - I знають же, мабуть, що дельфiн, коли заплутаКться пiд водою в сiтцi, то йому кiнець, довго без повiтря не виживе, вiн-бо ж - як напiвлюдина. Кажуть, мов дитя, плаче, коли його тягнуть на берег обплутаного сiтками. То хто ж ви такi, душогуби? - Думалось, пiсля вiйни бездушних не буде. Ситий же, а жорстокий - чому? Погомонять чи хоч помовчать разом, i знов попрямуК Ягнич розвальцем уздовж надбережжя до комплексу. На пiвдорозi, де серед бiлого, пригладженого хвилею пiску лежить викинута з моря, чорна, нiби обгорiла, колода з якихось, може, кавказьких лiсiв, орiонець ще раз зупиниться, зробить привал. Колоду хтось виволiк аж на пiщану пагорбину, що по-тутешньому зветься джума. Вечорами забрiдають сюди закоханi слухати музику прибою. Ягнич сяде, посидить i теж послухаК море, що шкварчить унизу бiля нiг, як електрозварка. Якби зазирнути в цей час йому в очi, маленькi, як вiстря, то нi найменшого поруху в них, нiщо там не промайне, нiщо не зблисне живе, вогникове, як в очах молодих. Нi радостi, нi смутку не проблукне в поглядi, нi мук, нi зусиль, - незримо живе в них лише тяжка застиглiсть думки, тягуча, безмiрна, зовсiм нiби безчуттКва якась втупленiсть у те синК, далеке. Але i в тi тягучi, нiби застиглi в безчассi хвилини, мабуть, щось-таки ж б'Кться людинi в помислах? Якось сидiв отак у надвечiр'П на цiй корчомацi-колодi, i снувалася йому згадка про бiй бикiв, - бачив колись таке видовище в молодостi. Один раз бачив i бiльше не захотiв, не для нього розвага. Вся його симпатiя була на боцi того чорного, вирощеного в темрявi стiйла красеня, що вилетiв на арену, розлючений, заслiплений сонцем, i страху не знав, вiд природи його не вiдав, повен сили шукав противника й не знаходив: усе для нього зливалося - трибуни i тi, що дражнили, - самий простiр був ворожим для того чорного лицаря кориди. Ладен був битися з усiма, прийняти навiть нерiвний бiй, здавалось, ладен був хоч i саме сонце рогом шеменути... Чайка кигитом iз-за спини вивела Ягнича з задуми, сповiстила, що хтось там iде. Озирнувся: берегом вiд комплексу наближаКться постать з термосом у руцi, хтось молодо, легко ступаК в червоному светрику, у штанях, що Пх усi тепер носять, одразу й не розбереш: хлопець iде чи дiвчина... Ось уже ближче, ближче, ближче понад обрнвчиком, де стежку ще не вiдламало штормами... Iнка! Не всмiхнулася навiть. Стриманий тоскний погляд. У скiсному свiтлi вечорiння попелястi тiнi лягли пiд очима. - Як ти мене знайшла? - А менi на комплексi сказали: ото, мабуть, вiн, Ягнич ваш, сидить на джумi. Аж горло йому стиснуло, коли вiн дивився на племiнницю. Схудла, змарнiла. Очi, що недавно були повнi виблискiв щастя й завзяття, зараз побiльшали змучено, темною тугою налились, хоч про своК пережите дiвчина й не стала говорити. - Це ось компоту вам принесла, - поставила термос на пiсок. - 3 урюком... - Спасибi. Сiдай, дочко, посидь. Примостилася поруч, на краю колоди, вiттячко полину знiчев'я крутила в руцi. Ягнич розумiв цей стан, отой порозвiйний, коли людина томиться вiд горя й журби. БуваК, що й з вiдстанi почуваКш, як iншому тяжко, це, певне, якимись струмами-хвилями передаКться. Душа його переймалась щемливим спiвчуттям до неП. Хотiв би сказати дiвчинi щось втiшливе, знайти слова розради, зняти з душi тягар, бо ж чи варто так убиватись за тим, хто рiдному батьковi вiку вкоротив, а потiм i собi, - то совiсть власна йому такий винесла присуд. Одначе нема слiв, нема таких лiкiв, щоб на рану серця прикласти... КраКм ока помiтив, що повiки Пй набрякли сльозою. Торкнувсь Пй рукою плеча, мовив стиха: - Не плач, дочко. - Я не плачу. Тiльки ж чому це в мене так воно почалось? - Кожна, Iнно, людина може осиротiти, осамотнитись. Але занепасти духом вона й тодi не маК права... ГартуК людину й самота. I знову мовчали, вдихаючи терпкий запах моря. Стежили за кигиткою, що все кружляла, викигикувала у вечiрнiм повiтрi, то вiддаляючись, то знов наближаючись до них. Море вже тонуло в присмерках. I нiби без усякого зв'язку вiн розповiв Пй про Стромболi. Њ такий вулкан вiчнодiючий Стромболi, моряки називають його: маяк Середземного моря. Хоч яка всюди темрява, а вiн нiч крiзь нiч червонiК з-пiд хмар. Хай там що, а вiн собi жеврiК, i небо жеврiКться над ним. Може, десь там оце наш "Орiон" якраз проходить з хлопцями-практикантами мимо того Стромболi... - Спитай, то й не скажу, до чого це воно згадалось. Ну, мабуть, пора нам... I не пiддавайся, дочко, журбi: ти ще молода... ти ще свою долю знайдеш. Вони пiдвелись, рушили верхнiм берегом - понад обривчиком в'Кться стежина. Попереду комплекс уже заряснiв вечiрнiми вогнями. Йшли обоК в задумi, i все далi вiдступала в присмерки чорна колода, на якiй вони щойно сидiли, танула, розпливалася в тiнях пiщана пагорбина, поросла гiрким молочаКм кураПвська дюна-джума. XXIV Узимку в КураПвцi лютував "Гонконг". Не минула й цього вiддаленого вiд мiст узбережжя епiдемiя грипу. Кажуть, вiтром його навiяло звiдкись. Радiо доносило тривожнi вiстi, передавало, що це лихо повсюдне, в краПнах Њвропи вiрус повалом валить людей, у Римi, i в Лондонi, i в Парижi лiкарнi переповненi, на час епiдемiП закриваються школи, люди мруть тисячами. Iнна була у вiдчаП: нема ще проти "Гонконгу" достатньо ефективноП сиворотки. Ворог невловимий, весь час мiняК личину, в лабораторiях свiту виявляють новi й новi рiзновиди вiрусiв. Збудники, яких ще вчора не було, сьогоднi ширяться невiдворотно, швидко, з пiдступною загадковiстю. I хоч вiрусологи багатьох краПн ламають голови над таКмницею цього зла, науководослiднi iнститути б'ються в пошуках, однак чогось радикального нiхто поки ще не запропонував. Доводиться обходитись сто разiв вiдомими порадами, найпростiшими засобами, якi здебiльшого, коли й дають полегшення, все-таки не вбивають вiрус повнiстю, вiн розгулюК в кровi, доки органiзм сам його не переборе. Бiгала Iнна на виклики по хатах, бачила односельцiв, що вилягають цiлими сiм'ями, немовлят, що горять у високих температурах. За дiтей особливо переживала, вони переносять вiрус найтяжче. Колола, роздавала таблетки, хоча тут же й застерiгала - старайтеся хiмiП уникати, пийте та пийте гаряче, якомога бiльше чаю з липою та медом! А вiрус тим часом нiби глузуК, хапаК та валить все нових i нових... Та ще ж бiда з цими кураПвськими пацiКнтами: зовсiм недбало ставляться до ПП приписiв, надто ж отi крутоплечi, гартованi механiзатори, вони не вважають хворобу серйозною, нежить, мовляв, завжди був на свiтi. Щойно горiв у температурi, а як тiльки трохи йому полегшало, вже цигарку в зуби й до майстернi. Оскiльки ж хворобу не вилежав, то його валить завдруге та вимордовуК ще дужче, - траплялися випадки досить тяжких ускладнень. Якось у медпункт з'явився Чередниченко (вiн вiдгрипував одним з перших, пiд час наради десь прихопив), хотiв знати данi про кiлькiсть захворювань у КураПвцi на сьогоднi та коли можна сподiватися спаду цiКП стоклятоП пошестi. Серед розмови Сава Данилович раптом пiдвiвся, пiдiйшов до Iнни: - Щось ти дуже розпашiлась, медичко, не подобаються менi твоП очi, - i торкнувся долонею чола. - О, ти й сама гориш! Iнших повчаКш, а сама на ногах вирiшила перенести? Не потрiбне нам таке геройство... I того ж дня прийшла Пй на пiдмiну Варвара Пилипiвна (вона теж вiдгрипувала одночасно з мужем, як вiн каже, синхронно). Iнна була вкладена на постiльний режим. Лежала вдома в жару, коли подруга, дiвчина з пошти, принесла Пй лист. Археолог озвався до Iнни iз... Чiттагонга! Це ж та, ваша, дiвчатка, золота Бенгалiя... Закликаний до армiП, потрапив на флот, i ось тепер опинився аж у водах БенгальськоП затоки, розчищаК фарватер, що весь iще там захаращений, блокований потопленими суднами. Завдання наших морякiв вiдкрити до порту прохiд-так званi Ворота Життя.... Досвiд аквалангiста йому аж де знадобивсь! Працювати доводиться в неймовiрно складних умовах тропiкiв, найгiрше, що температури високi, i в водi, де працюКш, нiякоП видимостi, суцiльна каламуть, рiки наносять багато мулу... Ось так вiн живе, змiцнюК свiтову солiдарнiсть, почуваючи себе "посеред надiй i життя", як писала колись еллiнка Теодора... А те, що казав Iннi там, на фортечнiм валу, - хай вона знаК, все залишаКться в силi, вiн для того й подаК голос, щоб вона знала про це... Кохав i кохаК - i не приховуК цього, кричить про це iз свого скафандра на все каламутне пiдводдя тропiкiв!.. Нiби з iншого, з iрреального свiту озвався до Iнни цей голос. Десь нiби за крутими перевалами зосталась та ОвiдiКва фортеця, i мiсячна трiпотлива дорiжка в морi, i цей археолог з його палкими освiдченнями... Тут дощ iз снiгом чи снiг iз дощем, а вiн од спеки знемагаК в тропiках, пробираКться мов чудисько якесь у костюмi водолаза в непрогляднiй скаламученiй водi серед громадива чужих потоплених суден. Нереальне, все нереальне, пливе-напливаК Пй перед очi, сивою каламуттю та грипозною жовтизною заволiкаКться свiт, i сама вона вже нiби занурюКться в якiсь важкi, невилазнi води тропiкiв... Часом, коли хвору зморюК напiвсон, бачить вона дiвчат-амазонок, що, розвiваючи гривами, летять у будякових степах, аж доки перед ними виникаК рiчечка, яка-небудь Берда, а на нiй вiтрильник дивноП форми... Римський чи грецький, вiн якимось чином зайшов iз моря сюди, тихо посуваКться руслом степовоП рiчечки з будяковими берегами, i видно на ньому людей в античних одежах, що викликають в амазонок, по-циганськи розхристаних, i подив, i смiх... Аж набридли Iннi за час хвороби цi ПП розпашiлi бiлозубi амазонки... А то ще привиджуКться Пй рептилiйка, схожа на ящiрку. Маленька, напiвпрозора, аж нутрощi видно в нiй. Бронтозавр в мiнiатюрi. Наче сидить на шафi й з упертiстю маленького сфiнкса дивиться звiдти, як ти б'Кшся в гарячцi. Рептилiйка така ж сама, як i та загадкова, що з'являлась Вiрi Костянтинiвнi в наметi Червоного Хреста. Не знаКш, отруйна чи нi, i як поведеться наступноП митi, i щось К в нiй - наче людське... А потiм звалена грипом медичка i сама вже опиняКться там, де свого чаму побувала Вiра Костянтинiвна... Палаючи в жару, роздаКш комусь ковдри Червоного Хреста та згущене молоко з цукром, якiсть таблетки призначаКш малим бенгальчатам, а москiти хмарою висять над тобою, i так жарко, що ти аж задихаКшся у своПй протимоскiтнiй сiтцi... Парко, млосно, i жовкне свiт, i голос чийсь ледь долинаК крiзь товщу каламутних вод... За час грипування не раз Iннi в напiвмареннi - крiзь реальний снiг iз дощем за вiкном - постане тропiчний той Чiттагонг i напiвзатопленi щогли, що стирчать iз води, i образ туманний людини, далекоП й вiрноП, що ходить у скафандрi по дну, серед акул, обстежуК заволохатiлi, напiвзамуленi судна, покритi черепашками та схожими на рептилiй водоростями... У Чередниченка пiд час епiдемiП клопотiв ще побiльшало. Людей звалюК, а дiло не жде. Хоча й зима, а поля тримаються пiд постiйним наглядом, мало не щодня голова й сам виПздить, i агрономiв та бригадирiв ганяК якнайретельнiше стежити за станом озимини. Ведуться рiзнi вимiри та замiри, ставляться дiагнози, визначаються площi, яким найперше треба давати пiдживлення. Жадiбно ловила КураПвка по радiо зведення погоди. Коли радiо обiцяло на сьогоднi хмарнiсть, вiщувало знову туман та мряку, вiтер з дощем та снiгом, то механiзатори приймали це як подарунок, i бухгалтерiя веселiшала, i Чередниченко аж смiявсь у своПм кабiнетi: - Те, що для iнших слякотнява, для нас манна небесна, ха-ха-ха! Невiдома радiодикторка десь там i не здогадувалась, що оцi ПП тумани, та мряки, та "дощ iз снiгом" для когось можуть бути iстинною радiстю. Цiкаво, що коли вона передавала мало приКмний прогноз, то голос ПП звучав майже винувато, ставав вибачливий, знiяковiлий, а коли це був диктор, то вiн, навпаки, щоб не навiяти на людей песимiзм, щоразу впадав у фальшиву бадьорiсть, похмуру негоду пiдносив слухачам таким тоном, нiби обiцяв день сонячний та погожий... - Бач, як виспiвуК, - весело коментував Чередни ченко цi дикторськi старання. - ЧуКте, яким медовим тоном пiдносить нам сьогоднi слякотняву цей обласний прикрашувач дiйсностi... Крiм усiх iнших клопотiв, не давав Чередниченковi спокою ще один: носився з iдеКю спорудити в КураПвцi пам'ятник плугу. - Бо ж земля любить лиш один метал - метал плуга. Сталь лемешiв!.. Отже, поставмо пам'ятник тому нашому комнезамiвському, яким колись була прокладена перша колективна борозна через кураПвськi поля. Оскiльки ж плуга такоП марки в КураПвцi не збереглося, розпорядився Чередниченко шукати по всiх усюдах, перепитати в сусiдiв, але знайти неодмiнно. - ВимуруКм п'Кдестал на видному мiсцi, отам на скiфськiй могилi пiднiмем його, той наш перший, ще однолемiшний, на належну висоту! - розпалював вiн уяву своПх однодумцiв. - Танки на п'Кдесталах стоять, i тачанка, й "катюша" - це все добре, все заслужено, а плуг, вiн теж вартий честi народноП! Отже, приПздiть, побачите з часом у КураПвцi плуг на п'Кдесталi - перший, мабуть, такий пам'ятник на планетi... Зима як зима: кожна стеблина поблякла, присiла, майже нiчого зверху. Тiльки там, у чорноземах, повно корiння, переплелось i аврорине, й тюльпанове, i старе, й молоде... Усе надбережжя в цей час - це, власне, корiння й корiння: вузли та вузлики життя. Хотiв би мати Чередниченко такий рентген, щоб просвiтити наскрiзь своП поля, в глибинах побачити оте переплетене вузлами корiння, з якого все починаКться - i квiт, i колосок!.. Поля обнадiювали, стан хлiбiв був чудовий. Озимина на всiх площах жива, нiде не повимокало, нiде не порвало корiння сухими морозами, - таких не було. А радiо день за днем обiцяК якраз те, що треба: то снiг iз дощем, то дощ iз снiгом! Набирають, всотують щедру вологу чорноземи, i навiть у негоду кущаться пiд мокрими снiгами, густо зеленiють добре закорiненi пшеницi. Часом вийде Чередниченко до посiвiв, стане край поля й, нахилившись, вглядаКться, вистежуК, як навiть i в цей iз добрим морозенком ранок пробиваКться зелене вiстрячко крiзь пришерхлий снiг, пнеться з глибин зими - чудо iз чудес! - тендiтна стеблинка. Голка зелена вилазить, утворивши сама довкруг себе кругленьку ополоночку... Адже стебельце живе, мабуть, маК якесь i тепло, бо холод снiгу одступив вiд нього, пагiнчик мовби створив тут свiй мiкроклiмат, прохукав у снiгу оцю дiрочку-отвiр, - просто неймовiрним здаКться, як цей пагiнчик життя продерся крiзь панцир зими, пробивсь iз небутностi. Так, сама сила життя зеленiК довкiл уперемiш iз снiгами, i як тiльки сонце, проблиснувши, одним лизом злизне з полiв снiгову кашу, вже, як тiсто, парують поля, дихають теплом, усе живе кличуть: рости! ПовертаК на весну, сонце дедалi частiше вибродить iз-за хмар, i тiльки освiтиться степ, тiльки пригрiло на годину чи двi, одразу й задзвенить угорi десь бiля самого сонця жайворiнча- виявляКться, смiливе якесь залишалося на зиму, ризикувало, не вiдлiтало в Замбiю, зате ж i зустрiчаК найпершим свою блакитну степову провесiнь. - Давай, давай! - гукне Чередниченко вгору своКму дзвiнкоголосому друговi, що його навiть i не видно у високостi. - Якраз тебе нам i не вистачало для повноП гармонiП життя! Свiтлiшатиме й свiтлiшатиме повсюди, i так аж до тих днiв, коли вiд краю й до краю заяснiють кураПвськi небеса, i виявиться, на радiсть хлiборобовi, що нiчого цього року не вимокло i не вимерзло, пересiву не буде, а сонце робить своК, поля густо вруняться, i ось уже червоно, весело запалахкотiло в заповiднiм степу - то розкрились, заквiтували до самого моря немрущi скiфськi тюльпани! XXV Отi шахтарi, що мали прибути сюди, уявлялись Тасi-штукатурницi (теж Ягничевiй родичцi, хоч i далекiй) майже мiфiчними людьми. Велети, гiганти. Праця, яку вони звершують, така, що, мабуть, i немаК зараз важчоП за неП. Десь там, у глибинах, у темних надрах, на кiлометри потяглись Пхнi пiдземнi дорогитунелi. То нiби iнший свiт, свiт вiдваги й битви щоденноП. Щоб там бути, там витримати, треба мати особливий гарт, треба бути таким, ну, як... оцей Ягнич Андрон Гурiйович. I коли серед цього, ще не зовсiм завершеного комплексу з'явився навеснi перший шахтар, прибулий з профспiлковою путiвкою, Тася була вражена тим, що вiн i справдi чимось був схожий на Ягнича-орiонця: може, статечною стриманiстю, може, цiКю неквапною ходою та якоюсь густою, мовби спресованою силою, що запас ПП ще не весь, видно, вичерпався, почувалась вона в осадкуватiй постатi старого шахтаря. - Так оце ви iз самих надр? - зацiкавлено розглядала дiвчина прибульця, його пооране глибокими зморшками обличчя, де в борозни пов'Пдався вугiльний пил. - I не страшно вам на тiй глибинi пiд землею? - Звичнi ми, дочко... До всього звикаК людина. Треба ж комусь рубати вугольок... Рiк рубаКм, i десять, i двадцять... А зверху над нами степ ковилою та воронцями цвiте, табуни коней бiгають, бо якраз над нашими штреками конезавод. Молодняк вигулюКться... - Чути, як i конi тупотять? - пожартувала дiвчина. - Конi, сонце i квiти - то десь далеко, дочко, то - як на небi... А близько над головою темна порода iнодi полускуК... - Жах! Шахтар тiльки посмiхнувся над ПП "жахом". Дiвчатам-будiвельницям, що оточили шахтаря, кортiло знати, як вiн оцiнюК Пхню роботу, може, виявив якi дефекти, але прибулець не вдався до критики, видно, був iз розряду людей делiкатних, навiть пiдхвалив дiвчат: постарались, мовляв, отакi свiтлi, високоверхi корпуси звели на голому пустирищi... Роззираючись, ветеран нагледiв мозаПки на фронтонi першого корпусу, де шахтарська дiтвора зустрiчаК квiтами молодих вибiйникiв у робах - i це, видно, теж припало до душi: - БуваК й таке... - Ще ж i басейн вам буде, i кафе з музикою, з сучасними танцями. - Танцi - це якраз для мене, - посмiхнувся шахтар, - бо щось давненько не танцювалось. У наступнi днi почали з'являтися й iншi з путiвками, були серед них не тiльки шахтарi похилого вiку iз задавненими своПми силiкозами, а й такi здоров'яки, що йому тiльки дай кия в руки, то вiн i про обiд забуде, цiлоденне ганятиме по тому бiльярдi. Повернеться додому, спитаК жiнка, яке там море, а вiн i моря не бачив: самi киП, кулi та лузи перед очима... Ягнич одразу якось зiйшовся з тим першим прибулим сюди шахтарем. Люди робочi, вони порозумiлись " пiвслова, тлумача Пм не треба було, бо мiж людьми гакого складу та досвiду саме життя стаК тлумачем. \айба на шахтаря справила враження. Власне, вiд староП лайби тепер тут мало що залишилось. Народжене з брухту, судно за зиму нiби пiдросло бортами, нiби пiднялось над самим собою, набуло iнших, мовби плавкiших та обтiчнiших форм. Як i мислилось, постало оновлене до основ: обшите червоним (чи пiд нього iмiтованим) деревом, оснащене хай умовними, однак гарними снастями та колесом-стерном нагорi, з гарма тами, що стирчать iз бортiв увсiбiч, з кетягами пофарбованих у чорне якiрних ланцюгiв... Њ на що подивитися! СвоКрiдною душею судна, очевидно, маК вважатися мiфiчна нiмфа-русалка, вирiзьблена з бiлоП яворини (Оксенова робота), розiп'ята за давнiм звичаКм на носi корабля лицем - до моря, до вiтрiв. У ластiв'Пнiй поривностi красуня русалка мовби вилiтаК з грудей корабля, лише на мить застигла в польотi, вся в устремлiннi вперед. I саме судно нiби затаПло в собi рух, енергiю, здаКться, ось-ось пiднiметься разом iз своПми якорями та русалкою, рушить у море на зближення з невидимим величезним буруном... Нi, не впiзнали б рибкомбiнатiвськi господарники своКП списаноП в металолом промисловоП одиницi, яку так переiнакшила, в дивнi шати небуденностi одягла Ягничева фантазiя. Новий Ягничiв друг-шахтар, що десь там, пiд заповiдним степом, пiд конезаводом його штрек, хоч i не вважав себе авторитетом у морському дiлi, проте одразу втямив, який тут обсяг роботи виконаний, скiльки винахiдницьких зусиль докладено, щоб, почавши майже вiд нуля, здiйснити задум, продиктований новим призначенням судна. Та й мало хто з будiвельникiв уявляв тодi, коли лайбу сюди притягли та поставили на вiчний якiр, якого образу вона набуде пiсля перебудови. Власне, образ ПП уявлявся тодi кожному на свiй кшталт: начбудовi вона поставала в однiм виглядi, а виконробовi, скажiмо, в другiм, а Ягнич уже тодi, видно, бачив у своПй майбутнiй дитинi щось третК, тiльки його уявi пiдвладне... Знав, що постане, а яким воно буде в деталях i як приймуть його витвiр - чи викличе це захват, чи, може, глузування та осуд, - спробуй вгадай наперед. I ось аж тепер вiдкриКться людям твоК заповiтне. Хай, може, й недовершене, а факт: прикрасило берег. Щогли стрiмко височать, обснованi снастями. Драбинки канатнi збiгають аж до верхiвок щогли. На носi й на кормi лiхтарi з чорного металу, старовинноП форми, пiд такими, може, йшли в океан давнi каравели серед розбурханих ночей - ночей невiдомостi. Збоку судна трап, поручнi його з товстого манiльського каната - теж Ягничева робота... На судно Ягнич ще й зараз поки що стороннiх не пускаК (довершуються опоряджувальнi роботи), одначе в шахтаря перепустки питати не став, з морською гостиннiстю запросив його ступити на судно, хоч тут, як бачите, ще не зовсiм прибрано, ще не доведено до повного ажуру. - Тiльки цур! - попередив вiн шахтаря. - Про хвороби нi слова на суднi. Њ таке неписане правило морякiв. - У тих, хто в шахтi, теж К чимало своПх прикмет... Де небезпека - там i прикмети... З перших крокiв Пхнiх оглядин стався для Ягнича зовсiм непередбачений конфуз: в одному iз закапелкiв судна, на вузлуватiм килимку, що його власноручно вив'язав Ягнич з обрiзкiв каната... купа з'Пдин чиПхось! Огризки ковбаси, шмаття газет, консервнi бляшанки з недо'Пденою салакою... Шахтар, правда, нiчого не сказав, людина чемна, але ж помiтив, i цього було для Ягнича досить, щоб жарко йому стало вiд сорому. - Кандибенка сюди! - гукнув вiн розлючено у глибину судна. З'явився хлопець у комбiнезонi, досить охайний, з виразом на обличчi незлобивим, трохи насмiшкуватим. - За вашим викликом, - i навiть зробив у повiтрi бублик рукою, тобто спробував козирнути. - ТвоП з'Пдини? - Салака оця? А що ж нам Псти? Рибця нема, осетрини теж, а за iкру вже й не говоримо!.. - Пiдбери, а не патякай, - стримуючи гнiв, наказав Ягнич. - Ганьба. Отак насмiтити на суднi... Недарма я хотiв тебе, невтьопного, ще три днi тому списати. Хлоп'яга ще тупцявся, не поспiшав прибирати, сподiваючись, видно, що бурю як-небудь пронесе, але пiд невiдступним поглядом Ягнича таки заходився нехiтьма згрiбати в газету рештки обiднього банкету. - Куди накажете? - труснувши своПм добром, запитав насмiшкувато. Ягнича це ще бiльше розлютило. - Ти ще питаКш? Далеко неси! Аж так далеко, щоб тебе й не видно менi було! Очi моП не бажають бачити бiльше такого розгильдяя!.. Пiшов-похилитав хлопець iз своКю ношею, i хоч послухався, виконуК наказ, проте Ягничевi настрiй було геть зiпсовано. Обличчя поблiдло, вуса наче наПжачились, шахтар змушений був навiть заспокоювати його: - Та не реагуйте ви так... Як на все зважати - нервiв не вистачить... Що ви з них хочете: горя не знали, ростуть, як бур'ян... Нелегко було зараз розважити орiонця, його все ще, видно, пекло Кандибенкове нехлюйство. Звiсно, для такого жевжика Ягнич смiшний, i робота його смiшна, - звихнувся на забавках моряк позаторiшнiй... Та, може ж, не всi так думають. Шахтар - ось хто, виявляКться, здатен був оцiнити його кiлькамiсячний труд! Всюди дерево, мiдь та латунь, i все не стандартне, не наштамповане, а бiльше ручна та яка вмiлицька робота! Тiльки приахкував та прицмокував шахтарський контроль, оглядаючи в'язанi з каната килимки, мiцнi, з дубового дерева збитi столики, а коло них замiсть стiльцiв нарiзанi з суцiльного дуба кругляки (всi рiчнi кiльця можеш на них розгледiти), з куткiв лисняться бочечки дубовi (уявляйте, що - з ромом), на Пхнiх округлостях вирiзанi грона винограднi та веселi лев'ячi пащi. Iлюмiнатори з рiзнобарвного скла, мов вiтражi, створюють незвичне, фантастичне освiтлення, мовби потрапив до якогось замку, а для ночi над головою знову ж таки кутi з чорного металу вiзерунчастi лiхтарi на взiрець старовинних. Та найбiльша тут гордiсть Ягничева - корабельна ринда-дзвiн, справжня, без пiдробки... Все на мiсцi, все припасовано, як треба, i головне, почувалось, що все це робилось з любов'ю. Оглядали витвiр уважно, нiчого не минаючи, аж поки, нарештi, вибравшись iз суднових лабiринтiв, опинилися нагорi, бiля стернового колеса. - Попробуйте, коли хочте, - пiдохотив Ягнич шахтаря. - Стерно теж справжнК, з корабля, тут нiякоП фальшi. Видно, стерно це перебачило багатьох, усе воно аж блищить, витерте, вiдполiроване пiд час вахт чиПмись трудовими долонями. - Рiч навiть не в тiм, справжнК чи iмiтоване, - шахтар поклав важкi своП руки на стерно й застиг у задумi. - Головне, що К в людини щось дороге в душi. Ну, як ото кажуть: заповiтне... I обидва вони, примовклi, мимовiль задивились на море, де в блиску сонця одному зацвiтали веснянi ковилi над кряжами породи, а другому в iмлах далеких бiлою хмарою-оболокою проступав високий, наповнений вiтром барк. XXVI Не тiльки Ягничевi потрiбен був "Орiон", виявляКться, i на суднi почувалась його, Ягничева, вiдсутнiсть. Нi-нi та й озивався тут його вiдлетiлий дух, озивавсь навiть зараз, коли цей чародiй парусiв, вiрний наставник десь там назавше зник, розчинився в морях кураПвськоП кушпели. Де вiн там зачепився, старий бурлака, де осiв наостанку життя? Чабанувати пiшов, з гирлигою блукаК десь по степу? Дiло добре, але ж... Чи не занедужав, бува? Вiдомо, як людину в такому становищi з'ПдаК туга та неприкаянiсть. Годилось би таки знати, як йому там ведеться, чи надовго стачаК духу людинi, щоб нести такий тягар самотностi? Прикутий до степiв, розiп'ятий на iнших спекотних вiтрах, якi вiн тепер там в'яже вузли? Нi-нi та й заходить на вiтрильнику мова про це. На веснянi ходовi випробування вийшов "Орiон". Поки що майже вдома, робить маневри поблизу своПх берегiв, а попереду вiдповiдальний далекий рейс, що триватиме кiлька мiсяцiв, так званий рейс престижу. Далеко пiдуть, далеко понесе "Орiон" червоний цвiт рiдних берегiв, високий прапор своКП Вiтчизни! Курсантiв для рейсу вже вiдбирають з кiлькох морехiдок, шанси потрапити мають тi, хто найбiльш вiдповiдаК вимогам, жде "Орiон" хлопцiв мiцних та доладних, таких, що й там, куди вони прибудуть, своПм бездоганним зовнiшнiм виглядом, культурнiстю та привiтнiстю викликатимуть захват, хоча знайдуться в чужих портах i такi, що сiятимуть недовiру, пiдозри, казатимуть, що навряд чи це курсанти, скорiше - переодягнутi в курсантську форму кадровi вiйськовi моряки, самi старшини та мiчмани. Для нового контингенту курсантiв, що прийдуть пiд паруси "Орiону", Ягнич, звичайно, теж iснуватиме, але iснуватиме бiльш як абстракцiя, бо ж застануть вони на "Орiонi" тiльки легенду ЯгничевоП особи, самий вiдблиск його колишнього тут пробуття. Стожильний морський вовк, ревний хранитель чистоти традицiй, буде для них вiн постаттю малореальною, виступатиме здебiльшого у якихось смiшних та курйозних ситуацiях, одне слово, буде iстота напiвмiфiчна. Море, зрештою, бачило таких у всi часи, пiд вiтрилами рiзних епох. Натура дивацька, крута, самолюбна, вiн, одначе, й для нових контингентiв чимось таки був потрiбен, можливо, продовжував бути на "Орiонi" як певний знак, як втiлення людськоП вiдданостi морю, працi, життКвому покликанню? Для тих же, з ким Ягнича-майстра Кднали роки спiльноП плавби, вiн раз у раз оживав, виникав в усiй буденнiй своПй вiрогiдностi. - Скоро день народження нашого дiда, - якось нагадав капiтановi його друг замполiт. - Добре було б поздоровити вiд екiпажу... - Але ж пробували вже раз зв'язатися з ним через ефiр... Успiх не бiльший, нiж у тих, що сподiваються вловити радiосигнали позаземних цивiлiзацiй. Посилали майстровi радiограму пiд Новий рiк - вiдповiдi нiякоП. Чи застряла десь у порту, чи просто знехтував, не захотiв вiдповiсти. - Образили ми його, - сказав замполiт. - Справдiбо якось недоладно вийшло... Вiчний наш Ягнич, трудяга й наставник, "батько лiтаючих рибок" - i десь тепер поза "Орiоном"... I "Орiон" без нього... Просто безглуздя якесь, важко до цього звикнути... Було тут Пм над чим замислитись. Адже кожному з них рано чи пiзно, а доведеться десь причалювати, шукати свою КураПвку, стати лицем до iнших вiтрiв, що прийдуть на змiну вiтрам молодостi. Дехто, може, й безболiсно сприймаК такi повороти долi, без особливих душевних травм вживаКться в свiт парканчикiв та палiсадничкiв, але ж Ягнич Пхнiй... Неможливо було Пм уявити свого колишнього "завпарусами" з морквичкою та петрушкою десь на базарах. Бо гордий. Бо хоч i просто, але глибоко жив. Справдi, неспокiй майстра носив у собi здорове морське честолюбство. Чи, може, вивiтрюКться й таке? Затявся старий у своПй амбiтностi, зжився зi своКю образою i врештi поставив на "Орiонi" хрест - логiчно було зробити й таке припущення. Людей незамiнних нема, багато хто так вважаК, але чому ж вiдсутнiсть Ягничеву вони ще й досi на "Орiонi" почувають? I не тiльки, що забрав iз собою якийсь унiкальний досвiд, практичнi знання, "забрав вiтри", не достачало Пм навiть його дивацтв, вiчноП його буркотняви, навiть химерноП отiКП термiнологiП, що брала своП початки ще десь, мабуть, вiд кураПвських рибальських банд та дубкiв. Коли, бувало, з'явиться в нього настрiй звернутись до паруса лагiдно, майже iнтимно, то вiн його й назове по-своКму: жагель або ще нiжнiше - жаглик... Про косий парус вiн скаже: косець... Пiдставляти паруси пiд вiтер - це в нього вийде зовсiм коротко: парусити... А замiсть "ставити паруси!" вiн теж скаже на свiй манiр - "розвинути вiтрила!" I молодим це навiть подобалось. Хто пiдсмiювався, а декотрi самi пiдхоплювали охоче: ну, братва, чи не пора нам "розвинути вiтрила", будемо парусити!.. Колоритна Ягничева постать дедалi мовби повнiше розкривалась капiтановi та його замполiтовi своКю суттю, ця людина чимось важливим iмпонувала Пм обом, згадували Ягнича не знiчев'я, а з внутрiшнього поклику, i найчастiше в хвилини якихось утруднень. - Людина-амулет, хтось про нього сказав, - роздумуК замполiт, - iнакше кажучи, людина, що й для iнших залишаКться чимось потрiбна, може, навiть заповiтна. Може, ми завжди вiдчуватимем його вiдсутнiсть? Тiльки зараз розумiКш, наскiльки були ми один одному iстотним доповненням, тодi й не думалось про мiру втрати, тiльки розлука ось виявила це... Але ж затявсь, замовк, голосу не подаК. ЗагоПвши завдану рану, мiг, зрештою, i збайдужiти: скривджений, напiвзабутий, живе десь iншими клопотами, спиною до моря, до свого "Орiона". Чи, можливо, й вона, ота пристрасть майстра, трудова прив'язанiсть, майже слiпа любов до летючих цих вiтрил, маК властивiсть зношуватись, стиратись, колись-бо вичерпуватись? Одного дня пiд час навчань, коли курс "Орiона" пролягав повз кураПвськi береги, весь екiпаж, нiби по сигналу, разом висипав на палубу: КураПвка! Ягничеве родиме гнiздо! IснуК вона в морських лоцiях, поруч з iншими орiКнтирами описанi i ПП стабiльнi вогнi... Десь там зараз, у степових просторах, догораК ватра Ягничевого життя. Навiть без бiнокля видно було в далечi повите садками село, знану всiма моряками КураПвку... Прикордонницька вишка маячить з одного боку, мов лелече гнiздо на стовпi, з другого з'явилися силуети якихось нових корпусiв. А що ж то перед ними, бiля самоП смужки прибою, обрисом схоже на судно? З високою гiнкою щоглою (чи вона не з сталевоП труби?), пiдняло над собою крило бiлого паруса, отой самий косець... З пластика чи з бiлоП сталi - блищить на сонцi слiпучо, озиваКться звiдти до моря якимось загадковим, нерозшифрованим кодом. Капiтан перший догадавсь, усмiхнувся своПй догадцi: - Брат "Орiона"... XXVII БуваК, лежить на березi пiдранений птах, пiднявши крило. Iншi птицi пролiтають над ним, а цей все бiлiК незрушно на мiсцi... Як двiйник, як вiдгомiн того "Орiона" далекого, справжнього, вирiс химерний Ягничiв вiтрильник на пiдмурках староП лайби. Силуетом (особливо з вiдстанi), бiлим одиноким крилом незмiнно приверне увагу тих суден, що зрiдка проходять у цих водах, образ його торкне душу i бережанина, якщо вона в нього чутлива до краси, либонь, до кожного озветься брат "Орiона", хай, може, i не досконалим своПм виглядом, а таки промовить щось, навiваючи легкий смуток i роздуми про життя, про далекi мандрiвки. Справдi щось небуденне, щось сумовите i прагнуче К в тому пiднятому вгору крилi. Ясна рiч, знають i в КураПвцi, що Ягнич-орiонець на комплексi якусь дивовижу спорудив. Iнна спецiально приходила з дiвчатами подивитись. Побувала аж там нагорi - бiля стерна, оглянула бутафорськi гармати й такi ж умовнi якiрнi ланцюги, та найдовше затрималась бiля нiмфи-русалки, що, усмiхнена, в позi, сповненiй справдi красивоП пластики, вигнулась тiлом на самому гребенi судна, випнулась до моря грудьми. Напiвдiвчина, напiвриба чи напiвдельфiн? Загадкова ця iстота, певне, маК оберiгати морякiв вiд усяких нещасть. Багато, може, бiльше, нiж будь-кому, сказало Iннi це Ягничеве морське божество i саме стрункощогле творiння. Якимось дивним чином у витворi поКдналось реальне й намрiяне, будень i свято, юнацьке жадання просторiв i туга згасаючих лiт, пориви душi i обраненiсть крила - тут справдi "з журбою радiсть обнялась". Сам майстер досить стримано оцiнював своК творiння, при Iннi зауважив тiльки, що силуетом вiтрильник вийшов непогано, далеко видно його, буде ще один орiКнтир для морякiв. Когось творiння це веселитиме, когось розважить, iншого нiчим не заторкпс, а для дiвчини в цiм незрушнiм вiтрильнику був сам Ягнич iз щемливою, аж несподiваною для нього вiдкритiстю душi, що з такою творчою вiльнiстю винесла на люди своК заповiтне. Почувалось, що цей вiтрильник з усмiхненою русалкою - то модель його молодостi, вiн - як прощання, як образ пережитого життя, дужого й сильного. Ось так вiн виповiв себе. Скiльки вкладено працi в цей витвiр, безхитроП, майже даПвноП любовi й фантазiП! Ще раз переконалась, що натурi орiонця вiд природи притаманна жива поетичнiсть, К в ньому ота iскра, К! Хай неусвiдомлено, хай, може, стихiйно, але вона раз у раз виявляКться i, може, найбiльш показала себе тут, у цьому нафантазованому кораблi. Бо в ньому, навiть прикутому, таки ж вiдчуваКться сила, розгiн, неспокiйний, вiдважний дух мореплавцiв! Як умiв, так i вiдтворив орiонець своК заповiтне, в образi вiтрильника втiлив саму iстиннiсть свого мужнього й послiдовного життя!.. Душу вклав Ягнич у цей свiй витвiр, це правда. Був при перебудовi судна не лише головним радником, сам здебiльшого виступав i в ролi виконавця. Не раз йому прислужилося вмiння корабельного вузлов'яза й теслi, не раз бралась рука за сокиру й рубанок, ось тiльки голка ота парусницька та гардаман так i не знайшли застосування. Сам подбав про рангоут, пiдказав Оксеновi iдею русалки й розтлумачив щонайдетальнiше, якою вона повинна бути. Сам прилаштовував ринду й стерно, вникав у всi дрiбницi опоряджувальних робiт, ревниво домагаючись достовiрностi судна, щоб усе було "як насправдi" чи принаймнi близько до того. I хоч скiльки нагадувалось йому про умовнiсть роботи, що це ж таки повинно бути всього-на-всього кафе для вiдпочинку, харчувальний заклад, але цей, практичний бiк справи для Ягнича, здаКться, зовсiм не був головним: вiрний собi, вiн твердо намислив витворити те, що намислив. Виконробовi, правда, ця Ягничева творчiсть сидiла в печiнках, не раз вiн нарiкав перед керiвництвом, що моряка "заносить", перевитрачаК матерiал, облiпив стiни моделями вiтрильних суден усiх епох, навiть Кгипетських та фiнiкiйських. Ягнича щодо матерiалу серйозно застерiгали, i вiн застороги приймав, а тим часом i далi вперто зводив свою вiтрильну поему. Зводив ПП справдi як модель молодостi, як останню, нiчим не потьмарену пам'ять тому, що було: рейсам, товаришам. Нарештi комiсiя прийняла об'Ккт, прийняла з оцiнкою "вiдмiнно", Ягнич пiдписав акт про здачу, старанно вив'язавши на цупкому паперi свiй кривулястий автограф. В останнiй момент виникла думка: як же назвати судно-кафе? Хтось запропонував: - Може, "Орiон"? Ягнич сприйняв це як невдалий i навiть образливий жарт: - Другий "Орiон"? Другого не буде. - Та не вiчний же вiн у вас, - зауважив виконроб. - Спишуть колись i його. - Якщо спишуть, новий з'явиться, але знову-таки один-Кдиний. У морях знають один "Орiон". Керiвництво, бачачи, яке це маК значення для майстра, не стало наполягати. Пропонувалось дати назву "Поплавок" або навiть "Джума", але це теж було з рiзних мiркувань вiдкинуто. Вирiшили питання з назвою лишити вiдкритим: може, шахтарi згодом щось вдалiше пiдкажуть. Ягнич був тепер вiльний. З вагончика, звiсно, не виженуть (вiн на цьому етапi мешкаК у вагончику, куди йому таки довелося переселитися з лайби), та все ж вагончик - осiдок на колесах, себто будь-коли можуть пiд'Пхати, зачеплять гаком, сталевою линвою, вiзьмуть на буксир та й потягнуть твою хату на iнше якесь будiвництво. Отже, пора б уже подумати й про себе, про якусь iншу, надiйнiшу гавань. Можливо, опиниться Ягнич у приморському заповiднику, були свати й звiдтiль, запрошували чучела робити - це Пм треба, професiя дефiцитна... Ну й птахiв, звiсно, кiльцюватиме. Щороку Пх там кiльцюють, з бляшками пташиних паспортiв випускають у свiт. Далеко лiтають iз цих берегiв, здалека й сюди повертаються: цього лiта в КураПвцi було виявлено звичайного сiрого горобця, закiльцьованого десь аж у Кейптаунi. Одначе керiвництво комплексу, зважаючи на Ягничевi заслуги, не кинуло майстра напризволяще. Новопризначений директор здравницi оголосив, що вiднинi Ягнича призначаКться на посаду старшого чергового по пляжу та територiП. "Просто кажучи, сторожем", - подумав про себе Ягнич, але призначення прийняв. Судно-кафе стало до ладу. Гiрничий - та й не тiльки гiрничий - люд вечорами охоче вмощуКться за столиками на палубах, вiдвiдувачi з цiкавiстю розглядають художнi аплiкацiП з дерева та соломи, моделi старовинних кораблiв, з якими звичайно знайомлять морських курсантiв, та ще симпатичнi зображення карпатських ведмедiв, дельфiнiв та екзотичних риб, що ними Оксен з хлопцями оздобив усi, якi тiльки придатнi були для цього площини. I Ягнич-майстер маК тут звичку посидiти вечорами, коли в товариствi прикордонника-азербайджанця, коли з Оксеном, а коли й самотою. Сяде в кутку й, надувшись, як сич, спiдлоба поглядаК на хлопцiв кельнерiв, що, незграбно балансуючи з пiдносами, розносять до столикiв смаженi бички, хека мороженого та спецiальнi коктейлi "пiратська кров". Цiлу команду набрано цих парубкiв для обслуги, виступають вони тут в образi пiратiв: кожен iз сережкою у вусi, декоративнi кинджали при боцi, швендяють у якихось камзолах, пiдперезанi червоними поясами... Швидко увiйшли в свою роль, освоПлись, щось нiби й справдi пiратське, розбiйницьке з'явилося в Пхнiх спритних рухах, в шахраюватих обличчях. Не подобаКться Ягничевi ця пiратська комедiя, дурнi отi сережки у вухах. Раз у раз виникають у нього сутички з кельнерами: - Нiж тут комедiП розiгрувати, спершу