вiдати героя невдалоП втечi. - Ну як ти тут? Не випарувавсь? - На мiсцi, осьосьо, - озиваКться Кульбака з тапчана. - Тiльки ти встань, коли старший заходить. - Не розумiю, чого вставати? - хлопець пiдводиться знехотя. - Так треба. Солдат теж не всяке начальство поважаК, а проте честь даК! - Ну хай буде вам честь... Хоча всi знають: влада людину псуК. - Не псуК, а тiльки проявляК... Все, що було в нiй ранiше, виходить на поверхню... Зачинивши за собою важкi, цинком оббитi дверi, Тритузний маК звичку пройтись по кiмнатi сюди-туди, молодцювато поводячи раменами, потiм сiдаК на тапчанi й, збивши кашкет набакир, наметикованим оком озираК штрафну, чи нема чогось недозволеного. Стiни штрафноП поколупанi, рябiють рiзними написами, що Пх залишили пiсля себе невiдомi Порфировi попередники. I сам Порфир часу не гаяв, встиг увiчнити себе, прооравши цвяхом навкiс через стiну: "Хлопцi! Смертi нема!" Наче звертався в такий спосiб до плавневих своПх товаришочкiв, пiдбадьорював Пх на той випадок, коли б котромусь iз них довелося потрапити сюди, за оцинкованi дверi, в провалля нудьги i самотностi. Начальник режиму одразу помiтив свiженько нашкрябаний Порфирiв заповiт, з веселим прижмуром глянув на хлопця: - Вiриш у безсмертя? Це вже добре. В усякому разi, краще, нiж слiзьми пiдлогу поливати... А цвях, яким стiну проорав, викладай сюди. - Який цвях? - i погляд такий, наче на безвинну дитину зведено наклеп. - Давай, давай, не примушуй чесну людину лiзти до тебе в кишеню. Довелося вiддати. - Берiть, якщо вже й цвяха боПтесь. - Не боПмось, а порядок. Перед тобою був тут один герой, що й цвяха ковтнув, аби тiльки випустили, - так йому тоП свободи кортiло. Добре, що хоч без хiрурга обiйшлось, сама природа допомогла... Ох, як розумiК Порфир того невiдомого: iнодi настрiй наляже такий, що на все зважишся, аби лиш звiдси вирватись. Iнакше цю публiку не проймеш! Адже Пм, дорослим, усе можна: i горiлку жлуктять, i наклепують один на одного, а ти тiльки школу пропустив, нiч дома не ночував - i вже тебе за шкiрку та на режим! У неволю! У камеру смертну! Ну, це ти вже занадто, Порфире, яка там смертна... Кiмната як кiмната, тiльки дверi цинком окутi й з вiчком, щоб вартовому було куди зазирати. Вiрний друг - тапчан до твоПх послуг... Зараз на ньому сидить товариш Тритузний та лагiдно з тобою бесiдуК. - ЗнаКш, у чому бiда твоя, хлопче? - А в чому? - Ременя путнього на тебе не було. - Був. - Ой навряд... Менi ось у твоКму вiцi доводилось уже на хлiб заробляти. Один рiк погоничем, другий - iди льохи-виносховища колонiстам копати. Лопату в руки i нарiвнi з дорослими цiлий день, - аж полуда на очi вилазить. - Так то ж... колись. - Авжеж. Тепер iнше, тепер ви з пелюшок знаКте своП права: давай вам "Артеки", гармонiста штатного, розваги всякi... А коли ж до працi привчатися, як не замолоду? Глянеш, скiльки тих старшокласникiв - парубчаки ж, траси б могли будувати, а вони цiле лiто байди б'ють... Такi трудрезерви - й на вiтер! - По-вашому, канiкул зовсiм не треба? - А навiщо вам стiльки канiкул? Щоб бiльше дичавiли та в шкоду лазили? Батьки-матерi день крiзь день на роботах, а цi тiльки й знають Днiпро, човни, транзистор, карти... Або ватагами швендяють, доки десь таки на своК наскочать, Пдемо торiк з нашим директором на Брилiвку, а з кучугур дiвча якесь вискакуК навперейми, кричить, перелякане. Зупинились: що таке? Виявилось, хлопцi снаряд знайшли i котромусь закортiло всередину тiй iграшцi заглянути. Ну й заглянув... Ще ми його i в лiкарню вiдвозили, поклали просто хiрурговi на стiл... - Вижив? - Але ж iнвалiдом буде! I сказати б за дiло, а то так, з дурноП голови... Оце ж i ти: нiкого над собою не визнаКш, пiшов i пiшов по життю пустопаш... А була б на тебе, хлопче, мiцна рука, вмiла б приструнчити, не опинився б ти зараз ось тут, у штрафнiй, не соромив би матiр перед людьми. Чесна трудiвниця, а маК через тебе, шмаркача, ганьбу терпiти! Нагадуванням про матiр Тритузний найбiльше й дошкуляК Порфировi: соромиш, ганьбиш... Хоч би вже в це не лiз! Нудить, повчаК, а в самого нiс червоний, голос хрипить - не одну, мабуть, цистерну горiлки видудлив за життя... Наставник! .Ранiше Тритузний нiбито Кгерював у мисливському господарствi, К таке неподаля Комишанки, на вiдкриття сезону всi туди, бабахкають цiлий день, птицю розполохають, метаКться в небi, нещасна, не знаК, куди й подiтись... Скiльки того птаства, мабуть, перебив цей Тритузний: такий нi качцi, нi каченятi пощади не дасть... - А К такий закон, щоб лелек убивати? - зненацька запитуК хлопець, дивлячись у вiчi Тритузному. Начальник режиму погладжуК мiцну щiточку вусiв. Йому й невдогад, звiдки це аж сердите запитання. Бо ж сам вiн не був свiдком того, як знайшли напровеснi величезного мертвого лелеку пiд радгоспiвським гаражем, у калюжi кровi, з крилами задубiлими... Таким його вранцi люди побачили пiсля нiчноП чиКПсь розваги. Всi обурювались вчинком невiдомого птаховбивцi, шофери нахвалялись ребра йому поламати, якщо виявлять, а Порфир i в школу не пiшов того дня, бо нащо йому й школа, коли отакi К на свiтi... Кому вiн заважав, той птах? Був зовсiм довiрливий до людей, десь аж iз Африки прилiтав на цей радгоспний гараж... Опустiло лелече гнiздо. Скiльки пам'ятаК себе Порфир, усе воно було, усе стирчало хмизом на гребенi сарая, i дзьобатий господар спокiйно стояв на однiй нозi та виклацував, згорда озираючись довкруги, нiкого не боячись... I ось - нема. На словах усi за природу, всi такi розумнi, а хтось таки ж руку пiдняв, хтось убив?! - Чого ж ви мовчите? Хлопець з настовбурченим виглядом ждав вiдповiдi, i Тритузний мусив пояснювати, що про вбивство лелеки дико й говорити, бо це не тiльки корисний птах, вiн просто друг людини... За народною прикметою, лелека щастя приносить... - Та тiльки чого це ти до мене з своПм лелекою? Порфир чомусь не став вiдкриватись, не розповiв, як було знайдено бiля гаража птаха в кровi затужавiлiй i як вiн за ним тужив... Мовчав, хоч нестерпно було, хотiлося викричатись: "Малих тiльки хапаКте, а самi? Лелек б'Кте, ось такi ви... Жайворонят у степу скiльки гербiцидами передушили? Навiть тодi, коли вони на яКчках сидять. Бо де ж Пм сховатись вiд ваших отрутохiмiкатiв!.. Цiлитесь, звiсно, по бур'янах, а чим оте захиститься, що голеньке, безпомiчне, зiщулилось у гнiздi... Дихнути на нього боязно, а ви на нього хмару отрути!" - Гербiцидiв цiлу баржу притягли, а про жайворонят нiхто й не подумав... - Це в нас буваК, - нахмурившись, згодився Тритузний. - Сам бачив пiсля тих обробок: бджоли мертвi - купами бiля вуликiв... Та тiльки ж буваК iнакше. Ось менi син пише з Каспiю, вiн у мене нафтовик, у пустелi разом з туркменами ставить буровi вишки. Зима i в них там видалась люта, навiть море замерзло, мiльйони птахiв лишились без корму. Пропали б, якби не людина. I знаКш, як Пх виручали? З вертольотiв розкидали пiдкормку! Цiлi авiаз'Кднання працювали на птахiв, тiльки це й врятувало Пх вiд загибелi. - Ну, то по-людському, - буркнув хлопець i, зацiкавившись, почав докладнiше розпитувати про ту вертолiтну операцiю по врятуванню птахiв. Хотiв знати, якi птахи на КаспiП водяться та чи правда, що й тут, у степах, торiк нiбито бачили, як вертолiт за обмерзлими дрофами ганявся, тiльки вже не з метою пiдкормки... Тритузний цього пiдтвердити не мiг, зате вiн виявився неабияким птахознавцем. ЗапевняК, що доводилось йому бачити на своКму вiку навiть чорних жайворонят! I пташок, у яких не лапки, а копитця, пташка й зветься: копитник... - А К ще такi пташата, що в ополонку пiд кригу пiрнають i по дну рiчки ходять, шукаючи собi там здобич, а потiм назад вибираються... Ось таке Порфир слухав би хоч i до ночi! Одразу й неприязнь його до цiКП людини мовби пригасла, вiн присiв навпроти Тритузного, ловлячи кожне слово з його розповiдi про тих дивовижних пташок, що пiшки по дну рiчки ходять... Але на цьому найцiкавiшому мiсцi Тритузний, глянувши на годинник, мову урвав i вже iншим, дiловим тоном звернувся до хлопця. - Може, маКш яку скаргу на наш надзирательський состав, то кажи... Бо краще тут викласти, нiж потiм бiгати до прокурорки, коли вона приПде братiю вашу опитувати. I пояснив, що тi, кому належить здiйснювати нагляд, регулярно наПздять сюди перевiряти, чи не кривдять тут вихованцiв, чи нема випадкiв рукоприкладства абощо... З боку Порфира нарiкань не було. Одна тiльки скарга мучила хлопця, але вiн тримав ПП глибоко в собi: за що я тут? Який на менi злочин? I коли ви мене випустите звiдси? Двi доби можуть тримати Кульбаку в штрафнiй, бiльше не мають права. Але ж i за двi доби занудитися, здурiти можна, дивлячись у вiкно на клаптик неба, що аж кричить своКю блакиттю, виманюК: виходь, Порфире, гайнем погуляКм! Вирватись звiдси можна хiба що в нужник, чи то пак, пробачте, в туалет. Њ потреба чи нема - а бiжить! Добре, що хоч пускають, скiльки б разiв не просився. Вискочивши на подвiр'я, Порфир часом чкурне зовсiм не в той бiк, опиниться аж за майстернями, в глухiм закутку, де човни лежать просмоленi, лiта ждуть. Повпирались носами в мур - та його не пробити. Хлопець сюди-туди перебiгаК очима: де ж той якiрець iржавий, що валявся мiж човнами напередоднi? I цвях вiдiбрали, i якоря нема, що мiг би аж он як прислужитись тому, хто замишляК ще одну вiдважну рiч... Береш якiрець, шпурляКш його через мур, вiн там зачепиться за що-небудь, а ти вже тодi по ланцюгу вгору, як мавпа, як скалолаз: ловiть! Хтось догадався прибрати: мабуть, i з вiдстанi в цiй школi читають Порфировi потаКмнi думки. День повен сонця, повен весни. Днища човнiв понагрiвались, смолою пахнуть. Сам цей дух смоляний не байдужий тому, хто вирiс бiля каюкiв, на кому ще й зараз пiд курточкою рябенький тiльник, як у моряка, - мамин подарунок. На декотрих човнах по дну накладенi ребристi смуги, це полозки - на той випадок, якщо вода замерзне. Всюдихiд: чи по водi, чи по льоду - тiльки шурх! та шурх! мiж очеретами... А тут... Умостився Порфир на перекинутiй байдi, на сонячному пригрiвi й задумавсь: моряк, а на такiй сушi, на такiй мiлинi опинився. Птахом, чорним жайвороням яким-небудь стати б йому, щоб тiльки випурхнути звiдси. Бо ж не почуваК себе винуватим! У чому провина його? Може, весна винувата? Взимку ще нiчого, а як завеснiКться, так уже хлопець нiчого й не вдiК з собою, за парту його не заженеш, з дому вийде, а до школи не втрапить... Мама iнодi й у школу його вiдводила, за партою сидiла, та тiльки щодня ж не сидiтиме... Ну та й що? Однаково не дурнiший за iнших! Доки живий був дiдусь, вiн таки розумiв хлопця, заступався: хай покозакуК, мовляв, ти не дуже, Оксано, на нього нападай, без батька росте, йому ще його буде... Не було, мабуть, кращоП людини на свiтi, як дiдусь. Фронтовик, з однiКю легенею в грудях, з медалями у вузлику, жив приймаком у якоПсь там на вiддiлку, хоч дехто й пiдсмiювався, що в такому вiцi, мовляв, старого у прийми потягло. (Мама цих жартiв не пiдтримувала). З дiдусем у Порфира нiколи не доходило до сварок, i тим болючiше йому зараз за той випадок з велосипедом. Никаючи якось по радгоспу, загледiв був: чийсь велосипед без дiла скучаК, притулившись пiд аптекою. Не довго думаючи, Порфир ухопив, осiдлав його i - в степ! Накатався й пiд лiсосмугою кинув аж за селом, бо не додому ж його тягти. ПовертаКться пiсля катання, а назустрiч дiдусь iде сумний-сумний, пiшки повертаКться до себе на вiддiлок: "Якийсь недовiрок велосипед украв..." Ох, як тодi прикро почувалося Порфировi перед ним! Мав би одразу й признатись, побiгти та мерщiй прикотити дiдусiв велосипед (i як вiн його не впiзнав пiд аптекою!), але ж не признався, розгубився, згорiв... Лише увечерi потай пiдкотив той нещасний велосипед i пiд куренем тихенько поставив. Уже тiльки згодом дiдусевi признався... Все склалось би, мабуть, iнакше, якби живий був дiдусь! На дiдусеву честь i онука назвали цим ось нiби дорослим iменем, нiби аж нетеперiшнiм: Порфир. Так i зовуть: Порфир та Порфир... I нiяких нiжнощiв, нiяких тобi там "Порфирко" абощо. Хiба лишень жартома кине котрий-небудь: "Ей ти, Оксанич!...", а той жарт хлопцевi ножем у серце. Влiтку цiлими днями Порфир на рiчцi, ковбаситься у водi, стрибаК з гiлляк, пiрнаК на ямах без акваланга. I якщо хто вiдкушуК курортникам блешнi пiд водою, то це, звiсно, "Оксанич", пiдкрадеться, льоску на зуби: хрусь! - i поплив з новiсiнькою японською блешнею в зубах! Матерi не до нього, вона своП кучугури окультурюК, а вiн... Та вiн не ображаКться на матiр. Сюди вiддала? А що ж Пй з тобою, бешкетником, робити? Щось навiть схоже на жаль прокидаКться в нього зараз до неП, дома таке рiдко з Порфиром траплялось. Скiльки разiв до безтяму ПП доводив, до крику та слiз: "Горе ти моК! Тиран мiй вiчний!" У такi хвилини на все була здатна, а тепер, коли спекалась, видно, як переживаК за ним, страждаК. Найфантастичнiшi Порфировi думки все крутяться довкола одного: як випорснути звiдси? Не страшно, якби чорна буря пройшла з курявою такою, щоб цi мури геть зарiвняла, позамiтала... Або мiж табуретки якби залiзти, коли Пх з майстернi вивозять за браму... Або... Або... Весь мур уже вiн очима обнишпорив, чи нема де дiрки, шпарини якоП-небудь, щоб ящiркою прослизнути крiзь неП. Нема трiщини, мiцно, клятий, стоПть. В одному мiсцi, де стiна трохи нижча, нiж всюди, самi ж вихованцi цiлою бригадою домуровують ПП, працюють, як справжнi муляри. Розвели вапно, щiтками шпарують нiздрюватий ракушняк, щоб бiлий був, мов до свята. Та ви його хоч золотом укрийте, а для Порфира цей мур так i зостанеться муром придухи й неволi! З майдану спiв стройовий долинаК на рiзнi голоси: В нашiй школi режим ох! - суровий, Та шляхи нам - у свiтле життя!.. Скоро й Порфировi доведеться з ними спiвати. Чи, може, iншоП затягне? Хiба ви забули, що К ще й така: "Бiжав бродяга з Сахалiну звiриной вузькою тропой"? Розмрiявся й не помiтив, що за спиною - хтось. Озирнувся - черговий з пов'язкою на рукавi. Синьйор Помiдор, як його тут прозвано, бо щоки надутi й червонi, справдi як тугий помiдор, мабуть, самими тортами матуся годувала. Цей товстун, видно, про втечу не думаК, такого ковтюха хоч i пiдсади, то через мур не перевалиться. А ось перед новачком напустив на себе пихи, з першого слова присiкався: - Ти - чого? Кульбака з свого боку ошкiрився: - А ти - чого? - Я черговий по територiП. - А мене в туалет вiдпустили! - Так ти заховався i на сонечку загоряКш? - А тобi сонця шкода? - Припини розмови! На мiсце марш, блощиця карцерна!.. Порфир аж пiдскочив: - Ах ти ж помiдор розчавлений, - i по носi того: хрясь! - Хулiган! Забiяка! Ану стiй! Ану до директора! - Синьйор Помiдор кинувся хапати порушника, та не на такого натрапив, щоб дався в руки. Крутнувся, вертнувся, випорснув i швидше од перекотиполя поза майстернями, поза гаражем (виходила чимала орбiта), щоб потiм уже шурхнути до карантинного корпусу. I тут якраз заскреготiло зелене залiзо брами - вона вiдчинилася! Перше iнстинктивне бажання було одним стрибком туди, за ворота, одначе весь прохiд загородив трактор: саме в'Пжджав вiн з потойбiк, з волi, червоний та запилюжепий, цiлячись на хлопця фарами, зовсiм слiпими вiд сонця. Тiльки в'Пхав, важке залiзо брами знов зачинилося, зi скреготом замкнулося на замок, нiби назавжди. По той бiк i вiтер, i воля, i курява, а по цей бiк... Краще й не говорити. На тракторi Пхали, начiплявшись цiлою купою, хлопцi, все старшi за Порфира, веселi, в чубах, - цi, видно, пройшли вже крiзь сито й решето. Досягли, що й чуби Пм дозволяють носити, i самих без супроводу вiдпускають з територiП для весняних робiт на шкiльних гектарах. У доброму настроП, обсмаглi, веселi, - що то значить волею дихнули! Трохи навiть вихизовуються, наче напоказ себе виставляють: ось гляньте, якi ми орли, якi ми трудяги в цих своПх розкуйовджених, аж сiрих вiд пилюки чубах, що в них iще й польового вiтру повно! Трактор, дмухаючи спекою, зупинився поблизу Порфира. Зовсiм маленьким вiдчув себе хлопець перед ним, одразу геть змалiлим. I хоча й остерiгався, що ось-ось пiдбiжить Синьйор Помiдор, зчинить гвалт, однак не мiг не пристояти, очей не в силi був вiдвести вiд цих веселих чубанiв на тракторi. - Чого тобi, манюнiй? - звернувся один iз них до Порфира зовсiм незлобливо. - До мами хочеш? А ще iнший додав: - Це якийсь новий жевжик. Бо для них усi тут жевжики, хто менший за них, хiба тiльки й рiзницi, що той жевжик чорненький, той руденький, а Порфира невiдомо i яким жевжиком прозвуть... Стрибаючи на землю, хлопцi й далi розважалися новачком, один iз них спробував дати Порфировi щигля по носi й таки назвав його за русявiсть жевжиком сiреньким, iнший, - рославий парубчак з темним маком, що вже висiявся на верхнiй губi, - хотiв знати, чого такий сумний цей манюнiй: - Свободоньки закортiло, еге ж? Як у воду дививсь! Бо справдi ж закортiло, нi на мить кортiти не перестаК! Найдобрiшим виявився той, що все ще сидiв з засуканими рукавами на тракторi, вiльно тримаючи руки на кермi, все, видно, нiяк не мiг навтiшатися своПм капiтанським правом... Саме цей i вгадав потаКмне бажання Порфирове: - Хочеш за кермо потриматись? - А можна? - Ну давай... Та тiльки Порфир розiгнався до керма, як змушений був хутенько змiнювати вiтрила: вiд майстерень накочувалась галаснеча, грiзно ступав звiдти начальник режиму в супроводi Синьйора Помiдора, який, на ходу розмахуючи руками, саме, видно, доповiдав йому про свого розквашеного носа. В такiй скрутi Порфировi нiчого не залишалося, як, вдавшись до ганебноП втечi, миттю шурхнути до карантинноП, вiдгородитись вiд усiх оцинкованими дверима своКП карцерноП схованки. Упав на тапчан, i аж дерево хотiлося гризти: втечу, втечу! Сто разiв тiкатиму, а втечу! IV Плакав, уткнувшись обличчям у долонi, щоб нiхто не бачив цих його слiз, потiм, виплакавшись, лежав, лицем до стiни, зiщулений, притихлий, хоча здавалось, що й так за ним стежать, що крiзь оте вiчко в дверях хтось невiдривне дивиться на нього злим, пильнуючим оком. Начальник режиму був таки зазирнув до штрафноП, але, переконавшись, що грiшник на мiсцi, не став чiпати його, зачинив дверi, - чути було, як вiн бере Пх на засув. I пiсля цього такий настрiй покинутостi обiйняв хлопця, таке вiдчуття самоти накотилося, що наче на цiлий свiт тепер вiн один, нiкому не потрiбен, геть усiма забутий. Мама не приходить i, може, нiколи й не з'явиться тут, вийде замiж i виПде куди-небудь на цiлиннi землi, навiть адреси не залишить. I друзi комишанськi не йдуть, видно, матерi ПП не пускають. "Навiщо вiн вам здався,, той розбишака? Десятою дорогою обминайте його, за ним уже Колима плаче! Був би живий дiдусь - вiн, звичайно, провiдав би, вiн цi мури по камiнчику б рознiс, не кинув би свого улюбленого онука напризволяще! Њ ще одна людина на свiтi, яка могла б виручити Порфира: дядько Iван, материн брат, рибiнспектор. Не раз у хвилини скрути Порфировi лагiдно лягала на голову кострубата дядькова рука. Iнодi по кiлька днiв гостював у дядька Iвана, там навчився й мотор на човнi заводити, сам це робив щоразу, коли дядьковi руки були ще в бинтах, пооббиванi браконьКрськими веслами. Дядько Iван, мабуть, ще нiчого не знаК про змiни в Порфировiй долi, iнакше був би тут, - з тих вiн людей, що не зраджують. Чи долетить на лиман чутка про Порфира? Хай тiльки долетить - доля Порфирова змiниться одразу... Буде так: дядько Iван з'являКться на подвiр'П, чорнявий та смаглявий, як мексиканець, веселе око його креше сюди й туди, шукаК Порфира серед тих, що марширують, шукаК й бiля трактора помiж хлопцiв, тiльки-но прибулих зi степу, бравих, запорошених, таких, що й вiтер волi заплутався в Пхнiх розтрiпаних чубах... А де ж Порфир? Це ви його пiд замком тримаКте? Негайно його сюди! Вiддайте менi його на поруки, бо то ж вогонь-хлопець, саме такий менi потрiбен помiчник!.. Життя в рибiнспекторiв вiдважне та ризиковане, хай найтемнiша нiч, а ти не спи, вирушай у похiд, не вiдступай i тодi, коли намагаються веслом тобi голову розтрощити, вибити з рук електричний лiхтарик, який ти на них наводиш... Порфира нiщо б не злякало, без вагання пiшов би до дядька Iвана в пiдручнi, якби той згодився взяти. Бо хоч Тритузний i пiдозрюК в Порфировi мало що не спiльника браконьКрiв (адже саме такi, мовляв, недолiтки бiгають Пм по горiлку та стоять на чатах, коли незаконний лов iде), але щодо Кульбаки, то все це тiльки вигадки та припущення. Навпаки, вiн як виросте, то якраз i стане на вартi гирла й лиману, буде охоронцем птахiв i риб, а тим дичокрадам та рибохватам з сандолями та гаками-самодерами, тим, що аж божеволiють, коли рибець iде мимо них пiд час нересту, вiн скаже: "Оголошую вам бiй без примирення! Доки будете ви, доти й воюватиму з вами. Воюватиму вдень i вночi, на всiх берегах, на всiх водах гирла й лиману! I пощади вiд мене не ждiть - пощади не буде, оголошуКться вам вiд мене вiчна вiйна!" Бо, крiм усього, з браконьКрами в Кульбаки ще своП порахунки... МрiП мрiями, а поки що тапчан, та всевидяча дiрочка в дверях, та високо, аж пiд стелею, Кдине вiкно, хоча й чимале (бо належну норму сонця тут навiть карцерник повинен мати, такий закон). Деколи пташина прилiтаК, сiдаК навпроти вiкна на гiллячцi дерева, ще голого, весняного. Погойдуючись, цiвкаК до Порфира, щаслива, вiд квiтневого вiтру п'яна. ЗдаКться, карасик. Њ така пташка плавнева, трiшки бiльша за горобця, любить жити в комишах. Зв'язуК чотири-п'ять комишин, робить над водою пiдвiсне гнiздечко, гамачок такий, у ньому й живе, гойдаКться цiле лiто та дiтей виколихуК. Цiвкання пташине навiваК Порфировi iнший настрiй, почуття покинутостi змiнюКться надiями, полонить хлопця все та ж невiдчiпна думка про втечу, знов збуджуКться в ньому нестримне душевне розбишацтво, що виносить його звiдси в плавнi та лимани, на простiр, де право-воля, де ти, як бог. I нiякий ваш карцер, нiякi Тритузнi та Синьйори Помiдори не упокорять його, надiя живе, жеврiК пiд попелом невдач! Нелегко звiдси втекти, та все ж нема на свiтi нiчого неможливого, - смертi, хлопцi, нема i не буде! Хай зловили, запхали сюди, хай i тут спiткала невдача, а колись же таки й пофортунить. Треба лише зметикувати, зумiти Пх обхитрити. Було ж одного разу, коли торiк вантажили кавуни з причалу до барж, заплуталася й Порфирова лобата голова помiж степовими головатими кавунами... Опинившись на однiй iз тих лайб, заховався, защух мiж горами рябих, мелiтопольських та голопристанських, ще теплих пiсля степового сонця. Ото була плавба! Отам право-воля! (Улюблене мамине словечко, що й до Порфира перейшло). Вгору, навпроти течiП, поволi йде розложиста баржа, пропливають береги в срiблястих вербах та незнайомi пристанi-причали, люд рiчковий снуК, хлопчашня купаКться, десь iз протоки сiно правлять човном - цiлий стiжок пливе... Заготовачi, що супроводили баржу, розлiгшись посеред палуби, грали в пiдкидного на кавунах, потiм вечеряли, пiсень спiвали... А коли стрiчнi судна запитували Пх: звiдки? - вiдгукувались на все Днiпро добре знаним тут жартом-примовкою: - З Комишанки, з козацькоП сторони! I так це гучно гукалось, розгонисте, аж луна котилась... Плив i плив до самих шлюзiв з ними маленький втiкач, i лише коли шлюзувались, виявлено було мiж кавунами безплатного пасажира, - зi смiхом рiчкова мiлiцiя зняла з баржi навiть Пм незвичного кавунячого "зайця"... Аж усмiхнулась душа, згадавши про ту пригоду. Повеселiшав одразу Порфир. I нiякого вже й чуда не було в тому, що незабаром карцер знявся з якоря, зовсiм вiдчутно поплив кудись разом зi своПми пошкрябаними стiнами: мов летючий корабель, летить уже вiн серед вiльностi, пiд блакиттю весни на крилах нестримноП дитячоП уяви. I нiхто не зупинить цього корабля, нiяких мурiв для нього нема, все вiн розсуне, проб'К, несучись до того свiту-галасвiту, де води такi красивi сяють, i птаство гелгоче, i вiльно похитуКться пiд сонцем очерет, вилинялий пiсля зими, по-весняному бурий, русявий, як ти! V - Оце, дiти, планета, - рука вчительки лягаК на глобус. - Наша красуня планета... По-перше, вона кругла... - Як кавун? - Вважайте, як кавун... - А хвостик К? - При чому тут хвостик? - Ну, в кавуна ж хвостик! Карантинники, понахилявшись до парт, потiшено пирскають, спiдлоба позиркують на вчительку: чи не образиться? Нi, не образилась. Навiть посмiхнулась Пхня Марися Павлiвна: - Ох, Кульбако... Ох, мудрець ти в нас... Хвостиком вiд планети цiкавишся, а спитай тебе, де живеш, де твоК мiсце на цiй планетi, то навряд чи й зумiКш на глобусi показати. - Де живу, я й без глобуса знаю... Ось вiдпустiть додому - з зав'язаними очима втраплю. - Комишанка йому найлюбiша, - смiКться з передньоП парти Карнаух. - Столиця! - А то нi? Очерети в нас найбiльшi на планетi... Один в'Ктнамець казав: вони у вас - як бамбук!.. I так аж до гирла -кiнця Пм не видно, нашим очеретяним лiсам! ЗаховаКшся - вiк шукатимуть i не знайдуть! А рибки там! Устанеш раненько, ще й вода рожева, примостишся десь пiд очеретом, а воно ж клюК!.. - Ану збреши нам ще про сома, - пiд'юджують хлопцi. - Що з берега тебе потяг!.. - А таки ж було, - стверджуК хлопець. - Кiлограм на сто бюрократа пiдчепив! Я його сюди, а вiн мене туди, я його отак, а вiн по менi хвостом я-а-а-к дасть!.. - Годi, годi, - уриваК його захват Марися Павлiвна, - знаКмо твоП подвиги... I далi веде урок. На столi перед нею лежить розкритий так званий сигнальний зошит, куди потраплять всi твоП грiхи, жодного Марися не пропустить. Невеличка, зграбна, прудка, у светрi, що туго облягаК груди, вона схожа на студентку, на одну з тих, що час вiд часу приПздять до цих трудних спецшколярчат, щоб практикуватись на Пхнiх грiшних стрижених душах. Марися гарна спортсменка, часто й пiсля урокiв залишаКться тренуватись з художньоП гiмнастики, коли спортзал вiльний; натренованiсть почуваКться в ПП рухах, в енергiйнiй пругкiй ходi, за що, мабуть, ПП й прозвано: Вiдзiгорна. Уважна, доскiплива, жваво постукуК по класу у своПх модельних на високих каблуках, або, як вона каже, "на обцасах", зазирне сюди й туди, нiхто не випорсне з-пiд ПП ока. I чим ПП могла звабити ця школа, яка, здаКться, мала б лише вiдлякувати таких, як Марися? Бо ж поряд з малечею тут тобi зустрiнеться й бевзь, що вже на двi голови вищий за вчительку i знаК на свiтi все, крiм таблицi множення... Той курить потайки, той про втечу виношуК думки з манiакальною впертiстю. Вона його в музгурток, щоб на трубi грати вчився, а вiн Пй: я вже вмiю грати на всiх дверних замках i навiть на дечиПх нервах! Навiщо Пй це все? Влаштувалась би собi десь у мiстi або принаймнi в селищi ГЕСу, де в неП нiбито К наречений - лейтенант мiлiцiП Степашко, що якраз вiдповiдаК за неповнолiтнiх, по пристанях та причалах полюК за такими, як оцi ангелочки. Чемний, культурний, одначе, якщо ти де-небудь схибив, не в той бiк задивився, кишенi чиПсь переплутав, уже вiн тебе за шкiрку та в дитячу кiмнату мiлiцiП для ближчого знайомства... Ото й закрутила йому голову Марися. Бо хоч нiби й нiчого особливого в нiй, не зiрка свiтового екрана, зате з характером, про неП iншi вчителi жартома кажуть: "В малому тiлi - великий дух". Але з такими, як Кульбака, i цей дух не завжди раду дасть. Бо це ж артист! Зараз ось такий, а за хвилину вже iнший, не знаКш, що встругне, якого коника викине. Нiби на живу загадку, поглядаК на нього Марися, коли вiн, злiгши пiдборiддям на руки, мов юний сфiнкс, свiтить на вчительку своПм лукаво-вивчаючим, притамованим усмiхом. Якесь вичiкування, насторога в тiй усмiшцi, часом iронiя, майже глум. Аж нiяково стаК вчительцi вiд того дитячого нерозгаданого погляду, в якому переблискуК безлiч вiдтiнкiв i значень, вловлюКш у ньому затаКну недовiру й зацiкавлення тобою, iронiя змiнюКться чимось схожим на приязнь, котра, одначе, щомитi може обернутись несподiваним глумом, зухвальством. Ведеш урок i раптом чуКш, як десь пiд партою починаК жалiбно пiдскавулювати мовби кимось пiдкинуте в клас цуценя. - Кульбако, це ти? СхоплюКться, виструнчуКться, погляд святий, невинний: - Що таке, Марисю Павлiвно? - Припини своП витiвки. Губи вiн навмисно стулюК мiцно, а воно й далi десь там пiдскавулюе... - Кульбако, перестань. Хлопець на губи вказуК, дивiться ж, мовляв, це не я, це не з моПх вуст, а те скавулiння знов озиваКться, десь воно там живе в ньому, в утробi, проситься на волю. Наче Рекс, заскучавши за своПм господарем, знайшов якусь шпарину й подав аж до класу свiй жалiбний голос. Товариству, звичайно, розвага, клас шаленiК: ну даК цей Кульбака, от артист! А Пй... Iнодi хлопець пiсля своПх витiвок стаК зовсiм серйозний, задумуКться про щось, вчительцi, мабуть, здаКться, що вiн живе зараз у своПх комишанських очеретах, найбiльших на планетi, а Кульбака раптом - нi сiло нi впало - вилазить iз запитанням: - Чи правда, що людина в Хiросiмi випарувалась? Що тiльки тiнь вiд неП зосталась на тому каменi, де ПП вибух застав? Зiтхне Марися Павлiвна. Бо що ж тут вiдповiдати, коли вiн i сам уже звiдкись начутий про ту хiросiмську тiнь... Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлiвна проситься на урок до Ганни Остапiвни, щоб повчитись, як та, досвiдчена, заслужена, погамовуК цих непогамовних. У Ганни Остапiвни якось воно так виходить, що хоча голосу й не пiдвищуК, суворостi на себе не напускаК, а проте цуценята на уроках у неП не скавчать. Гляне на комишанця i рiвним лагiдним голосом велить: - Кульбако, розказуй вiрш. Вiн i на неП смиренником, святенником, трохи у вiчi не вскочить: - Ганно Остапiвно, який вiрш? - Як який? "Менi тринадцятий минало...". ЗдаКться, якраз твiй вiк. - Кульбака нам казав, - вкидаК Карнаух, - що вiн ще й при мамонтах жив... Отакий, як К, вже й тодi був... Я, каже, вiчний... - Гаразд, - згоджуКться Ганна Остапiвна. - Вiчний, бездiтнiй ти, стоПш над рiкою Часу... А вiрш все-таки разкажи. - Я... я... не вивчив. - Чому? - допитуКться Ганна Остапiвна лагiдно, майже ласкаво. - Поясни. Важко даКться вiдповiдь: - Не змiг. - Цiлий вечiр з Карнаухом у шашки програв i для завдання часу не зосталось? - Не даКться менi... не можу... - Бистрицький ось вивчив. I Петров... I Смалений, i Палагута... Iншi можуть, а ти? Ти не такий, як вони? - А хiба такий? - в поглядi змигуК щось зухвальське, бешкетне. - О, нi: ти в нас особливий. Винятковий. Мiчений. Татуювання он на руцi - (татуйоване рученя миттю зникаК пiд партою). - Хоч наколювати себе - то не найкращий спосiб утвердити свою особу... Тож хоч i примiтний, i винятковий ти, Порфире, одначе затям: К речi, якими не соромно бути схожим на iнших... - Якими ж? - Трудолюбством. Чеснiстю. Стараннiстю. У тебе ж мати яка трудiвниця. В неП на таких пустирищах виноград росте, де нi в кого не рiс... - Порфир каже, - знов iнформуК Карнаух, - що мати його взяла зобов'язання виростити в кучугурах хлiбне дерево iз зернятка... Чи це вiн розiгруК мене? Хiба хлiбне дерево витримаК в нас? - У такоП, як мати його, i хлiбне дерево виросте, - з повагою каже Ганна Остапiвна. - А ти ось, син ПП, той, хто повинен в життi Пй стати пiдтримкою, захистом, опорою... - Заждiть, - нетерпляче каже Порфир i, тяжко зiтхнувши, робить вiдчайдушну спробу витягти з себе: - "Менi тринадцятий минало, я пас ягнята за селом..." Гм... гм... И-и... - Загальмувало, - чуКться з заднiх парт. - Осiчка. Кульбака озираКться, дошукуКться: хто ж це дошкуляК? ЗдаКться, Бистрицький? Дотягнутись би до нього через парту та... - Далi, далi розказуй. - Вони заважають. - Не заважайте йому. Ну, смiливiше. - "Я пас ягнята..." Й... й... Е... е... I вже, видно, загальмувало остаточно. - Розбiглись ягнята, нема, - знов пiдкидаК котрийсь, i всi заходяться смiхом, а найохочiше кидаКться у вир веселощiв сам Порфир, його аж розколихуК вiд нападу смiху. - Чого хоч тобi смiятися? - в голосi Ганни Остапiвни - i подив, i строгiсть. - Хай уже вони, хто завдання виконав, Пм можна й посмiятись, а тобi?.. - Менi теж весело. - Ой Порфире, горе менi з тобою. Ну чого ти не вивчив? Наче ж не ледачий... - Та нi... - Май на увазi; в нашiй школi ледарi не в пошанi, слово "ледащо" в нас вважаКться найтяжчою образою, Школа така. Одного торiк обiзвали ледащом, то вiн навiть до прокурорки побiг скаржитись, коли та приПхала школу iнспектувати... - Я не побiжу. - Тебе нiхто й не образив. Скорiш ти мене, вчительку, образив, що ось так недбало поставився до завдання. I якби ж не мiг, а то можеш, здатен, сумнiву в цьому не маю. А тепер як порадиш: через тебе всьому класу знижувати оцiнку?.. - На завтра вивчу. - Це певно? - Запiзно. - Чую нарештi слово мужчини. - Ганна Остапiвна веселiшаК i вже до всiх: - Будете сумлiннi, дiти, то сваритись не будемо, дружний у нас з вами складеться колектив... Улiтку ось наша Марися Павлiвна виведе вас у широкi свiти, спортивнi забави ждуть вас на водi й на сушi, - звичайно, це пiсля того, як добре попрацюКте в радгоспi на морквi та на черешнях... - Слова староП вчительки розпалюють дитячу уяву. Хлопцям хоч би й зараз оце кинутись прополювати моркву, дертися на черешнi, звiдки тобi смiються рум'янощокi "жабуле" та "раннi степовi"... - А на зароблене протягом лiта школа придбаК вам до Жовтневих свят форму морську, на демонстрацiю вийдете в безкозирках, усi наче юнги далекого плавання... Ви ж про це мрiКте? Отже, головне - старанним бути, з юних лiт привчати себе до чесного трудового життя... I якось так виходило в Ганни Остапiвни, що нiби й не моралiзуК вона, а просто даК цим стриженим щиру материнську пораду, як Пм поводитись у майбутньому життi. "Вона Пх любить, душею любить цих стрижених маленьких людей! - вiдзначила для себе Марися Павлiвна, стежачи з останньоП парти за уроком колеги. - До пiдступних, лукавих, безсердечних, до недобрих i добрих - до всiх вона маК в душi запас материнського тепла... I, певне, нi досвiд, нi знання, нiякi педагогiки не зарятують, якщо не буде цього, якщо не вiдчують вони самi, що ставишся до них справедливо, з надiКю, з любов'ю!.." "Але вони ж нестерпнi!" -чуК заперечення вiд самоП себе. Так, нестерпнi, але ж ти... ти педагог, ти старша! Кожне з цих дiтей маК ждати зустрiчi з тобою, учителькою, як радiсноП подiП, як свята своКП душi. Тiльки заходиш, вони всi вже на тебе: що на обличчi? Яка ти? Що Пм несеш? I ти не повинна Пх розчаровувати. Привiтнiстю, теплом довiр'я маКш огорнути кожного з них. Мусиш здолати його замкнутiсть i озлобленiсть, якщо перед тобою зле вовченя... Ганна Остапiвна вмiК, чому ж не зумiти тобi? Про Кульбаку вона увечерi запише до щоденника: "Збудливий, майже неможливо змусити його на уроцi тихо сидiти. РеагуК на все швидко, блискавично. Iронiчний, любить розваги, навiть за рахунок учителя. Дiапазон думок досить широкий: вiд Хiросiми до Комишанки". VI На перерву вони вилiтають, мов з пращi, в коридорi Марисю Павлiвну ледве з нiг не збивають, дарма що гiмнастка. Вона для них нiби й не наставниця, остраху перед нею немаК, справдi, нiби якась практикантка, що з нею можна бути запанiбрата. Мчить ось навстрiч цей же ошалiлий Кульбака, геть очманiв вiд радощiв, що вирвавсь на волю. Загледiвши вчительку, зiщулюКться, як хиже звiря, розчепiреними пальцями межи очi нацiлюКться зрозгiнцi: - Бiжу! Лечу! Цiлюсь в лiве око! ЗдаКться, так i проштрикне. СтоПть, прикусивши губу, Марися Павлiвна. Набiгай, мовляв, виколюй... Перекошене, хижувате, само на себе не схоже, зупинилося, не добiгши крок. Вразила його, видно, ця витримка вчительки, губа, прикушена мало не до кровi. - Чого ж ти? - Марися Павлiвна аж нахилилась, пiдставляючи незахищене обличчя. - Виколюй! Лiве чи праве... Тобi стане легше? Ти будеш пiсля цього щасливий? МалолiтнК хулiганча отямлюКться нарештi вiд свого шаленства, стоПть в недобрiй, очужiлiй осмiшцi. Рука, що перед цим летiла, як спис, нацiлена межи очi, уже заховалась за спину. Одначе хлоп'я ще не може визнати своКП поразки, ще не зовсiм зiйшла з нього безглузда його войовничiсть, розгублена усмiшка нiяково покривлюК губенята, забуто черствiК на них. Учителька кладе йому руки на плечi, на тi щуплявi кiсточки: - Я тобi ворог? Я тобi щось зле заподiяла? I хлоп'я, помiтивши, як на очах учительки, з'явившись десь iз глибоких глибин, росте неймовiрно справжня, зовсiм на мамину схожа сльоза, раптом мовби схаменулось, похнюпилось. Кажуть, що емоцiйна сльоза здатна вилiковувати проказу. Хто зна. Може, то колись. Може, то в Африцi... Чи й справдi таки сльоза лiкуК? Надто ж, коли вона на мамину схожа... Може, цiКП митi все ж ворухнулося в ньому щось оте, що здатне, долаючи власну жорстокiсть, помiтити чужий бiль? Хай ще не вiдчути, хоча б - помiтити! - Пожартував я, - каже насуплено, одводячи погляд убiк. - Хiба як на режимi, то й пожартувати не можна? Такий вiн. I хоч щойно завдав тобi образи, вiд якоП, здавалось би, маК залишитись у ньому бодай слiд каять би, одначе невдовзi все це з нього як вiтром здмухнуло. Уже вiн веселий i добрий, так жваво й дотепно розповiдав пiсля урокiв про своК рибальство та про якогось мiфiчного бухгалтера, котрий, працюючи на силiкатному заводi, зумiв у портфелi наносити собi цегли на цiлий будинок! Не всi й вiрять в iснування того силiкатника, а Порфира нiби якийсь веселий гедзь укусив: розпалився, пiшов комiкувати... - Отак вiн iде, отак, отак! - Схопившись, хлопець з кумедним вихилясом пускаКться зображувати перекособочену пiд вагою портфеля постать, у запалi й не помiчаючи, що пiд пахвою в нього замiсть портфеля, напханого цеглою, опинилась плетена з соломи японська сумочка Марисi Павлiвни, якою вона так дорожить. - Облиш, облиш мою сумку - там цегли нема, - смiКться Марися Павлiвна, яку ця щира безпосереднiсть хлопця, миттКва здатнiсть його переноситись у стан безмежного захвату просто обеззброюК. Гори педагогiчноП лiтератури написано про таких, про те, як пiдбирати ключi до Пхнiх розхристаних душ, а постане ось такий Кульбака перед тобою, i раптом бачиш, що нiякий стандартний ключик до нього не пiдходить. До того ж вiн сам незгiрший за тебе психолог, тiльки в нього свiй пiдхiд, своя шкала оцiнок, що випливаК з його досить-таки послiдовного мислення. З товаришами легко зiйшовся, розважаК Пх рiзними витiвками та нестримним фантазуванням, справдi можна заслухатись, коли вiн, уявивши себе там, де право-воля, бурхливо жестикулюючи, почне показувати товариству, як спритно вiн пiрнаК та як довго, затримавши дух, ходить просто по дну, i це ж не вигадка, адже ж i в характеристицi записано, нiбито по глибинах цей земноводний пiдкрадався до курортникiв-вудкарiв i не раз вiдкушував Пхнi цяцькованi iмпортнi блешнi! Пiди перевiр, хто Пх вiдкушував, може, самi курортники й вiдкушували, а записано на Порфира... Чи не тому, що аж надто добре обiзнаний, як там воно пiд водою, де вiн без акваланга принатуривсь ходити, в усiх тонкощах вивчаючи, як рiчкова Пхня риба живе! Розкаже про всi породи, що водяться в гирлi, та якi серед риб витривалi бувають - К така, що годинами валяКться на пiску i все дихаК! Нiби чарами споКний хлопець стаК, коли малюК картину, як граК-виграК риба навеснi, як вигулюКться рибець, iдучи на нерест, - самицi в прозорiй водi лiтають, мов стрiли, а за ними по камiнцях самцi табунами! БраконьКри з мосту аж слину пускають, що стiльки пiд ними пропливав живностi, а вихапувати не смiй, не маКш права. Вiдомо Порфировi, котра й куди ходить на нерест, яка рухаКться з гирла першою навстрiч течiП, бо любить воду холодну, свiжу, а яка вирушав, вже тiльки коли рiчку сонце прогрiК. Таке враження, мовби й сам вiн десь там пiд водою рiс i на власнi очi бачив, як та риба iкринки н