о Карнауха, свого шашкового партнера, що так невдало дебютував на нивi тайнопису, пропiк його поглядом i аж по тому через силу вичавив iз себе: - Хай пiдiйде. Директор, порухом брови пiдбадьоривши Карнауха, звелiв йому: - Пiдiйди до Кульбаки. Потупцявшись, поогинавшись, перемагаючи сам себе, Карнаух ступнув нарештi до Кульбаки i сторожко, наче боячись, що його вкусять, простягнув навстрiч комишанцевi свою грiшну руку. Порфир, одразу звеселiвши, чiпко схопив ПП i, на втiху публiцi, смиконув те нещасне рученя так, що Карнаух мало носом не заорав. Дружнiм смiхом вiдповiло товариство на цю штукарську витiвку комишанця. Сказано ж: артист! IX А тим часом веснiК, веснiК... Вечорами, коли учителi розходяться по домiвках, iнодi чути скрики птахiв у темному небi - журавлi чи гуси гомонять, крiзь темряву летять на пiвнiч. БуваК, зупиняться вчителi просто серед вулицi, щоб послухати вiчно бентежливу мову весняного неба, забувши про час, про всi суКтностi дня, стоять притихнувши, проводжають нiмотно той летючий, мовби сповнений неземноП пристрастi гомiн. Ледве чутний гелгiт дикого птаства у нiчнiй високостi до кожного з них промовляК по-своКму, чимось розбентежуК i кличе кудись... - Звичайна рiч: птахи летять, а скiльки музики в небi, - задерши голову, зупиняКться серед колег Берестецький. - I як багато важать для душi цi уроки гармонiП... - Вихованцi нашi позбавленi, на жаль, змоги чути цей гелгiт небесний, - каже пiсля паузи Марися Павлiвна. - Анекдотиками оце десь там розважаються нишком пiсля вiдбою... I хiба ж не парадокс наш учительський: ми Пм заронюКмо в душi красу свободи i водночас тримаКмо пiд замком обмежень... Це послiдовно? - То що ви пропонуКте? - запитуК зiсохлий, виснажений хворобами математик. - Пустити, хай розбiжаться? Як отi радгоспнi цигани, що, тiльки зачувши весну, кидають ковалювати, запрягають своПх пiвтора коня i гайда в дорогу... - А я й тих розумiю. На саму iнодi таке находить, що хоч би й порушити буденний наш розпис... Хоч би закохатися в кого до безпам'ятi абощо. - А чому б вам не закохатися в мене? - каже Берестецький, цей патлатий красень, що давно вже лицяКться до Марисi, щоправда, бiльше жартома. - В неП ж наречений К, - нагадуК Ганна Остапiвна. - Хай не такий баритон, як у вас, але хлопець бравий, з мотоциклом. На край свiту ладен везти Марисю в кiно, якщо тiльки вона якогось там фiльму забагла. Квiтами ПП осипаК... А чим би ви, Артуре Пилиповичу, могли скрасити життя своКП подруги? - Таж вiн на гiтарi граК й квiти малюК, - заступилась за Берестецького Килина Устимiвна, повногруда дружина викладача математики (вона кухарюК в школi). - В Артура Пилиповича до всього талант, вiн не те, що ми! Тiльки й думаКм, де новий гарнiтур добути... - Вiзьмусь i я за орнаменти, - озвавсь з удавано ревнивими нотками в голосi чоловiк Килини Устимiвни. - Квадратуру кола намалюю для вашоП виставки... - Намалюйте менi оцю нiч, - каже грайливо до Берестецького Марися Павлiвна. - Настрiй наш барвами передайте, i нiчну музику неба, i птахiв отих, що Пх нам не видно... Пiвпланети у темрявi летять i не заблукують, дорогу знаходять додому, - хiба ж не диво? IнтуПцiя, чи родовий iнстинкт, чи що там Пх веде?.. I потiм вони далi йдуть широкою вулицею, помiж заснулих будиночкiв, позаплiтаних виноградами, минають стовпи лiхтарiв, на яких лампочки лиш де-не-де горять, а iншi знову порозтрощувано, самi склянi гузирi з патронiв стирчать. Це вже не Пхнiх вихованцiв робота, - Пхнi з-за муру сюди не дiстануть. Скорiш усього то розважались зразковi, немiченi з радгоспноП школи, де вчаться й дiти Валерiя Iвановича. Чи й взагалi дiти тут нi при чому, може, якiсь дорослi лобурi в такий спосiб вiдводили душу пiсля чайноП. - I чому не лобом об стiну, а каменюкою по лiхтарях? - каже Килина Устимiвна. - Поламати, потрощити - звiдки в людинi таке дике бажання? - Печерний iнстинкт час вiд часу прокидаКться, - зiтхнула Ганна Остапiвна. - Вiн живучий. - А Марися Павлiвна завзялась будь-що переiнакшити людську природу, - iронiзуК Артур Пилипович. - Погамувати вирiшила оте руйнiвне, агресивне, що, може, в самих генах закладене... Намiр шляхетний, але ж... Вона до нього з iдеалом, з свiтильником у темнi надра його душi, а звiдти лiзе з вилицюватою мордою маленький Герострат... - Цинiк ви, - каже Марися Павлiвна. - Тiльки з кого смiКтесь? Чого вам i в школу було йти, якщо нема вiри? - Я не гiрший за iнших, - не образившись, добродушно вiдбороняКться Берестецький. - Красних мистецтв учу ваших правопорушникiв, ще й шагiстику менi накинули, - теж не вiдмовляюсь... Чергую, стiнгазету випускаю, щоденники веду. Ви ось мене критикуКте, а самi нiяк ради своКму Кульбацi не дасте, не можете подолати його внутрiшнiй спротив, неконтактнiсть. А я, до речi, вже його своПми орнаментами зацiкавив... Мистецтво - найкращий педагог! Марисю при iменi Кульбаки знов пройняло почуття гiркоти. Справдi ж бо, пiсля тiКП сутички не хоче визнавати ПП дикий цей вихованець, не лише на Тритузного, а мовби й на неП перенiс образу. Неконтактнiсть - це навiть м'яко сказано... Озлився. Ще й сьогоднi пробувала втовкмачити Кульбацi, що вчинок його негiдний, що випад проти начальника режиму неприпустимий, але на всi своП аргументи тiльки й чула незмиренне: "А чого ж вiн..." В iнститутi мрiяла про випроби та труднощi педагогiчнi, тож i вимрiяла - маК Пх тепер вдосталь, аж далi нiкуди... Ох, попався iндивiд! I як тiльки природа вмiК лiпити характери, в яких незлiченних варiацiях творить вона людськi вдачi, нервовi структури, темпераменти... А ти береш на себе смiливiсть стати ПП спiвтворцем, формувальником душ... Чи не надто самовпевнено з твого боку? Переiнакшити людину, змiнити в нiй те, що в первiсних формулах закодовано i, може, визначено наперед? У найдикiшому поменшити "ступiнь звiрячостi"- ти вiдважуКшся на таке? Ось, нарештi, й директорiв котедж. Бiля хвiртки стоПть уже, як на чатах, в накинутiй хустцi ЗiнаПда Петрiвна, виглядаК свого Валерiя Iвановича. "Панi директорова", як ПП називаК Марися Павлiвна. У школi всi знають, що ревнуК вона свого мужа до Марисi Павлiвни, i тому, коли повертаються додому й випаде так, що Валерiй Iванович iде в гуртi, тодi Марися, пiд'юджена iншими, навмисне бере його пiд руку, Пй самiй теж неабияке задоволення - пококетувати з директором на очах ЗiнаПди Петрiвни, яка - хай це буде й за пiвнiч - не спить, вистежуК iз-за хвiртки, пiдзираК звiдти за подiями з ревнивою зiркiстю... Помiтивши, що сьогоднi Валерiя Iвановича серед учителiв нема, ЗiнаПда Петрiвна стривожуКться: - А де ж мiй? I тiльки дiзнавшись, що Валерiй Iванович зоставсь на нiчне чергування, пiдмiнивши бiолога, в якого розгулялась печiнка, - "панi директорова" зiтхаК полегшено, хоча око ревниво когось вишукуК у гуртi. - ЗiнаПдо Петрiвно, я не в школi, я тут, - весело визиркуК iз-за плеча Берестецького Марися Павлiвна. - Можете спати спокiйно... - Стривайте, стривайте, ще й ви взнаКте, що таке ревнощi, - сумовито сказала "панi директорова". - Це такий звiр, що людинi, мабуть, до старостi пощади не дасть. - Пережиток, - недбало кидаК Артур Пилипович. - Емоцiйний атавiзм. - Добре говорити вам, неоженьбi! А ось як закрутить голову котрась iз Будинку культури, тодi посмiКтесь... Звiсно, ревнощi - пережиток, теоретично це менi зрозумiло, i сама добре ж знаю, що Валерiй Iванович нiчого такого собi не дозволить, та коли уявлю, як десь там вона, оця Вiдзiгорна, поведе до нього очима, як крутнеться перед ним на однiй нозi - ой, не кажiть!.. Бо вона ж не те, що я: бачите, як розтовстiла, обабилась... - ЗiнаПдо Петрiвно! Ви красуня, - твердо сказав математик. - Була, - прикриваК молодиця квiтчастою хусткою обличчя. - А зараз, хоч хлiба зовсiм не Пм, ось так мене розiгнано... Нi вареника ж, нi пирога... - Тут вiд самого повiтря повнiють, - усмiхнулась Ганна Остапiвна. - Тiльки Валерiй Iванович у вас чомусь iзсохся... - Зате вiн ще бiльше тепер схожий на Шандора Петефi, правда ж? - веселiшаК ЗiнаПда Петрiвна. - Колись у гуртожитку нашi дiвчата цю схожiсть вловили... Вони були певнi, що Валерiй - як бiльшiсть закоханих - i вiршi потайки пише, виливаючи почуття ось цiй своПй Беатрiче, ще не розповнiлiй тодi... Ах, що тiльки не згадаКться в такi ночi, коли перелiтнi гуси над нами так жагуче скрикують, комусь подають голоси!.. Студентськi весни, кохання, ревнощi, - все наче вчора було... Йому ж аспiрантуру пропонували, якби був пiшов, давно б уже став кандидатом наук. А тут? - А тут всi ми його любимо, - каже Марися Павлiвна. - Хiба це менше, нiж стати кандидатом? - Усе з нього випиваК робота, за вашими стриженими зовсiм часу для своПх не залишаКться, - тихо скаржиться ЗiнаПда Петрiвна. - Таня ще нiчого, а Максим що далi, то гiрше. До урокiв не присилуКш, на трiйки з'Пхав, тiльки транзистор йому на умi, та кiно, та ще гумового човна купiть... Жахливi сцени влаштовуК. Оце вона, мабуть, i К, пiдлiткова буря? - Переросте, - заспокоюК Ганна Остапiвна. - Вимагач, егоПст пробиваКться - ось що страшно, - далi вiдверто дiлиться наболiлим ЗiнаПда Петрiвна. - Прибiг, поПв похапцем, дай грошей - бiжу в кiно. Хлiба й видовищ - цим обмежуються всi бажання. А спробуй стримати - що вiн тодi витiватиме... Я вже й вiд Валерiя Iвановича це приховую, бо повернеться зi школи геть виснажений, просто аж шкода його, такий нервовий став... - Зате на роботi - спокiй олiмпiйця! - зауважила Марися. - I до жiнок ставлення лицарське... Нi, котрась таки закохаКться! ЗiнаПда Петрiвна розумiК, що це жарт, однак хвилюКться. Якби вдень, було б видно, як пiд квiтчастою хусткою яблучка щiк пашать, рум'янцем палають. Незабаром учителi рушають, вiддаляючись, тануть в глибинi вулицi, а ПП постать лишаКться самотньою в темрявi коло хвiртки, на яку вона схилилась у своПх клопотах-роздумах... Поступово вчительський гурт меншав, то один, то другий вiдстав, завернувши до своКП домiвки, а далi пiдуть Ганна Остапiвна та ПП молодша колега Марися (вона в Ганни Остапiвни квартируК), та ще, як завжди, причепиться в провожатi Берестецький, i вчительки хоч-не-хоч змушенi будуть слухати веселi його теревенi, рiзнi "пiкантерiП" (його вислiв), що ними вiн сипатиме, доки й виникне з темряви бiля двору Ганни Остапiвни висока чорна тополя. - "Нещасне дерево, Шевченкова любове!.."- скаже Ганна Остапiвна рядком поета i, торкнувшись рукою тополi, зiтхне, i одразу вiдчуКш, що це зiтхнула солдатська вдова. Знизу, вiд рiки, тягне прiсною весняною свiжiстю, у березi мiж вербами, на тьмянiм екранi води, чiтко проступаК якоПсь закоханоП пари силует. Тендiтнi, може, навiть старшокласницькi постатi... Глибинно, весняно клекоче вода, шум течiП наче зливаКться з шумом невидимих крил угорi, в нiчному небi, де, почуваКться, птахи летять i летять, - повно там руху життя й загадковостей одвiчних... - Друзi моП, чи вiдчуваКте ви плин часу? - каже в задумi Ганна Остапiвна. - Ось так вiн тече, летить мимо вас, i ви на щось сподiваКтесь, а щось неминуче втрачаКте, i душу вам охоплюК смуток вiд неможливостi зупинити чи бодай затримати цей невблаганний плин... Зовсiм вiн вам непiдвладний, вiн понад усiм, тiльки й того, що ось у такi ночi його почуваКш... Х Ще як займались Порфиром батькiвський комiтет та комiсiя у справах неповнолiтнiх, мати Порфирова часом кидала Пм, бувши в гнiвi та вiдчаП: - Вiдправте його, мучителя, та тiльки в таку установу, що вдень i вночi добре охороняКться. Бо втече! I як у воду дивилась. Бо хоч тiлом Порфир ПП ще й тут, та дух його шугаК хтозна й де, для лету уяви брам не iснуК. На рiзнi способи вдаКться до втечi Кульбака. То вiн перекине якiр вiд човна через мур i з його допомогою вибираКться на волю, то пiдкоп робить з пiдвалу кочегарки i звiдти пiдземним ходом вибираКться в степ. А то ще в гумовiм колесi викочувався з територiП, за автобусом услiд. Iнодi занишкне в кузовi, навантаженiм табуретками, що Пх вихованцi роблять у майстернях, щоправда, на прохiднiй при перевiрцi втiкача неодмiнно виявляють, i вахтер наказуК: "Ану, вилазь, чоловiче! Ти ж таки жива душа, а не табуретка!" Ще вiн нагинав ледве не до землi пругку молоденьку яворину, одну з тих, що ростуть на подвiр'П неподалiк муру, i деревце, вiдпружинивши, вистрiлювало Кульбаку, шпурляло через загорожу на той бiк, просто в обiйми жаливи, дерези й волi... Проте все це були тiльки розваги духу, фантазiП та вимрiйки, народженi в буднях карантинних. Насправдi ж хлопець з раннього рання пiдлогу мив в довжелезному коридорi, де, скiльки не пильнуй, однаково буде смiття й пiску, як тiльки промчить орда правопорушницька. Засукавши штаненята, бореться за чистоту хлопець, шваброю драПть пiдлогу, немов палубу готуК для огляду який-небудь новачок-матрос. СтараКться, аж лоб у росi. Мати пiдходить та через плече заглядаК у страшенному подивi: "Невже це мiй син? Той, що вдома хату не пiдмете, вiдро води принести його не допросишся? I оце вiн у вас - без грозьби та бiйки - пiдлогу миК? Нi, це не мiй Порфир! Може, це чийсь Вiтько, або Сашко, або Микола!" Ясна рiч, мама теж над ним лише уявна стоПть у своПм великiм i радiснiм подивi. Не приходила ще, а якщо й була, то не пустили, бо право на побачення з нею тут маКш спершу заслужити. Власне, ради цього й стараКться Порфир. Ревно працюК сам, не даК лiнуватись i своКму пiдручному, в ролi якого сьогоднi виступав Карнаух, цей невдалий Навуходоносор: вiн у Порфира з ганчiркою повзаК по пiдлозi, i найменша спроба ухилитись вiд чесноП працi не минаКться без того, щоб вiн не дiстав нагiнки вiд комишанця, а подеколи й дружнього щигля по лобi. I це зовсiм не вiдплата за цидулку, за неП Кульбака мститись не став. Пiсля пам'ятноП лiнiйки, коли Кульбака, вiдбувши ще окрему розмову з директором, знов опинився у карантинному товариствi, вiн нiби й не помiтив колишнього свого побратима, що сидiв на лiжку, тяжко похнюплений. Лише перед вiдбоКм Порфир кинув у його бiк майже сумовито: - I що за народ - гiрш од людей... За те, що тричi в шашки його обiграв, нужникiв йому наставив, уже вiн доноса на тебе шкрябаК... Недосконала, мовляв, природа людська. Бiльше на цю тему розмов не було. Бо якоП ще йому кари, цьому нещасному Карнауховi, коли воно й так затовчене, занехаяне, коли його й мати-алкоголiчка вiдцуралась... I все ж у шашковий гурток Порфир вiдмовився записатись, хоча ранiше мав такий намiр. Багато тут рiзних гурткiв. Воно, звичайно, цiкаво було б спробувати i мотогуртка, й хорового, але поки що Марися Павлiвна, навiть не питаючи ПорфировоП згоди, сама записала його в драмгурток, тобто в артисти, бо в тебе ж, мовляв, така багата мiмiка, така смiшна жестикуляцiя, ти будь-кого можеш скопiювати, виобразити на кону! А як на Порфирiв розсуд, то краще б вiн у майстернях табуретки робив, день i нiч би Пх збивав, аби тiльки швидше звiдси випустили. При нагодi вiн, звичайно, не вiдмовиться щось утнути, як на тому вечорi, де хлопцi, перевдягнутi в дiвчачi сарафани, спiвали частiвки, i раптом у самому розпалi виступу Кульбака, нiби "забувши" текст i те, що вiн "дiвчина", задер на втiху публiцi свiй сарафан i полiз до кишенi за словами... Гуртки гуртками, а поки що пiдлогу мий, потiм на подвiр'П, бiля клумб, пiд наглядом iнструктора продовжиш свою трудову дiяльнiсть. Буйна правопорушницька челядь, гроза садкiв та паркiв, зараз сама тут садiвникуК, повзаючи по клумбах, чемненько квiти висiваК та висаджуК в сиру землю трояндовi кущi! Iнструктор - Василь Якимович, трудяга з трудяг (руки весь час у землi) i аж облущений вiд сонця, терпляче показуК, як що робиться, i, коли стараКшся, вмiК твою роботящiсть оцiнити. Кульбаку теж вiдзначив збадьорливим кивком: - Њ в тебе жилка трудова... Видно, не раз матерi на виноградниках допомагав? - Було, - каже Порфир, хоч нiчого такого й не було. Тут гарно: сонце пригрiваК, земля пахне, а ти в неП, в теплу, вiдволожену, насiннячко кидь та кидь!.. Чи трояндовий корiнець втикаКш. - Тiльки ж вирости не дадуть, - каже Порфир, - як конi, перетопчуть. Iнструктор посмiхаКться: - Нi, цього не буде... Iнодi аж дивуюсь: тi, що в парках клумби топтали, квiтники нiвечили, тут за лiто нiчого не зачеплять. Ще самi й поливають... Ось на собi перевiриш: якщо сам посадив - уже його не перетопчеш, не зломиш. Рука не пiднiметься, щоб ламати. Бо вже воно тобi рiдне. - Цiкаво, а якби дикий мак тут посiяти? - запитуК Порфир. - Вiн би прийнявся? Або воронець? (Рiдко де побачиш той воронець, а дiдусь якось показував Порфировi). - Все прийметься, аби тiльки з любов'ю, - весело каже iнструктор. -Женьшень i той виросте, якщо душi докладеш... Рiзна тут публiка довкола Порфира. Той з мiлiцiП сюди переданий, iншого самi батьки привезли, бо на товарняках десь аж до Баку ганяв, хоча, може, й вигадуК, може, далi Генiчеська й не бував. А Гаркавенко, цей ось у дитбудинку вирiс, його мати аж у Карагандi, строк там по вироку вiдбувала, - за розтрату, чи що. Школа допомогла розшукати хлопцевi матiр, замовили з Карагандою телефонну розмову, запитали розшукану: "У вас син Василько К?" I звiдти, здалека, через тисячi кiлометрiв долинуло ледве чутно: "Не знаю, як звати... А десь К". "Так ось вiн бiля нас, поряд!.. ПередаКмо йому трубку!" Взяв Василько i вперше у життi здалека-здалека, iз чорних степiв карагандинських почув материн голос: "Здрастуй, синку... Це я - твоя мама... На шахтi працюю... Живем нормально... В тебе вже й сестричка маленька К..." "ПриПдьте, мамо! - тремтячим голосом кричав, як у безвiсть. - Я хочу побачити вас!" I за кiлька днiв мати приПхала. Це було взимку, в завiрюху. Мати виявилась людиною доброю, душевною, над сином плакала, не розлучалася з ним. Умовили ПП забрати Василька, i хоч вагалася спершу, бо не знала, як вiтчим зустрiне пасинка, проте згодилась-таки, пообiцяла наступного дня прийти, забрати з собою Василька назавжди. О, як вiн ждав! Як готувався до вiд'Пзду! З товаришами i вчителями вже попрощавсь... А вона... не прийшла. Втекла! Вiн не вiрив, кричав, що вона, мабуть, десь в аварiю потрапила, пiд автобус абощо, мусили навiть до мiлiцiП вдатись, по лiкарнях наводити довiдки... Та марне. Зникла, щезла безслiдно, кинула дитя, i ось вiн зараз сумний, замкнутий, ходить поблизу в нарукавнiй пов'язцi чергового i лише зрiдка в хвилини одвертостi котромусь iз найближчих товаришiв виллК свiй бiль: - Не розумiю, чого вона втекла... Я ж Пй сподобавсь... А що нова сiм'я, то я нахлiбником Пм не був би - здатен уже сам заробити на себе, маю розряд... ВiдчуваКться, що не маК вiн до матерi зла, а тiльки болить йому за неП, гiрко й соромно, що вона так вчинила... Краще б i не приПздила, щоб i не знали, що в нього мати К... Цей, звичайно, втiкати зi школи не буде. Вiн би ладен, щоб його й пiсля восьмого класу тут залишили, якщо, звичайно, дев'ятий вiдкриють пiсля педагогiчних дискусiй... А ось Швачко-бiлобровець, цей, як i Порфир, в вовчою думкою поглядав за мур. Швачко вже раз вдавався до втечi, через три днi його, впiйманого, привезли назад, i вiн тепер, знехотя порпаючись на розритiй клумбi, переживаючи гiркоту й ганьбу поразки, при нагодi даК хлопцям цiннi, як вiн вважаК, поради. - Головне, додому не тiкай, - таКмничим напiвшепотом звертаКться вiн до Порфира, - бо евакуатор якраз додому найперше нагряне... - А хто це - евакуатор? - Той, що ловить нас, вiн у них у штатi, йому за це грошi платять! Премiальнi маК за кожну впiйману душу!.. - Ну, я вже якби втiк, то чорта з два Пм у руки дався б, - каже Порфир, усмiхаючись. - Знаю, де заховатись... Хай хоч на ланцюг посадять, однаково втечу - от щоб я вчорашнього дня не побачив, - жартома клянеться вiн. - I не забудь одежу змiнити, -дораджуК Швачко, - брови сажею натри, щоб нiчим на себе не схожий був, бо прикмети твоП по всiх мiлiцiях пiдуть... Усе це на вус мотав Порфир, може, справдi знадобиться, хоча вiн уже як вирветься звiдси, то хай i сто Саламурiв женуться - облизня вхоплять! Наперед усе обметикував: де й першу нiч переночуК (скорiш усього це буде в радгоспних теплицях), потiм на лиманах промишлятиме, а там i кавуни зарябiють в степах, виногради наллються, - буде йому де пастись. Додому вiн i ногою не ступить, щоб ловцям до рук не потрапити, не наскочити на Пхню засаду. Та ще ж невiдомо, як i мама зустрiне. Iнодi, бувало, повернешся з плавневого походу, а вона, нiч не впавши, з очима червоними, замiсть радуватись, аж зашкварчить вiд лютi й: з криком: "Чорним зроблю!"- мерщiй хапаКться за дiдусевого ременя з бляхою... Як усмажить тiКю бляхою раз i вдруге - довго потiм носиш на заднiй частинi мамину татуПровку... Отже, тiкатиме будь-куди, тiльки не додому. Хiба що з кучугур iнодi пiдкрадеться, хоч здалеку подивитись на маму, як вона йде на роботу або, зiгнувшись на дiлянцi серед очеретяних кулiв, чаклуК там над своПми "iзабеллами", виноградними немовлятами... Увечерi вона деколи буваК бiля Палацу культури, аж звiдси видно йому: причепурена, принаряджена, з кимось розмовляК, смiКться. I голос ПП мовби чути Порфировi: "Оце вiддала свого тирана в спецшколу, тепер хоч трохи передихну!.. Бо правду кажуть: малi дiти спати не дають, а пiдросте, то не дасть i дихати... Спекалась нарештi - тепер i менi право-воля!" В очеретах житиме Порфир, у своПй очеретянiй державi. Серед птахiв i сам як птах. А коли закортить у кiно податись до радгоспного клубу - сажею себе розмалюК, такi на себе прикмети наведе, що стане мов сатана, нiякi дружинники не впiзнають... I хлопцi не викажуть, там не такi ябеди, як оцей Карнаух, вони не зрадять... Ну, а прийде осiнь, тодi видно буде. Може, знов на лиман подасться, браконьКрiв з дядьком Iваном ловитиме. Одне слово, тут його довго не втримають на припонi... Увечерi Порфир даК хлопцям спектакль: показуК нафантазованi сцени з власного життя, як ганяються за ним комишанськi дружинники на чолi з самим доктором наук - директором науковоП станцiП (здаКться, Кульбака й сам вiрить, що таке було), як ловлять його, в'яжуть i пiд голосний плач усiКП Комишанки вiдправляють до цього спецзакладу, ну й, звичайно, все завершуКться знову його вiдчайдушним рибальством. Тiльки зайдеться про це, як мова Порфирова одразу переходить на самi вигуки та жестикуляцiП, оченята розблискотяться, товариство тiльки й чуК його енергiйне, натхненне: - Джик! Вжик! Бульк! Шубовсть! I як вершина всього: - Смик - i К! Смик - i К! Вилицювате обличчя його при цих "вжик" i "джик" розцвiтаК, граК кожним живчиком, очi, сяючи, стрiляють сюди й туди - услiд за рибиною, що вже нiби й тут, у карантиннiй, вистрибуК з води, в ясну нiч при мiсяцi з переплеском виграК... Вдесяте почують, як далеко пiрнав, як по дну ходив та блешнi курортникам вiдкушував, - тiльки слухай i всьому цьому вiр... Таранi вiн цiлi кучугури за лiто нав'ялить i насушить, К матерi й сусiдам, ще й знайомим iз радгоспу та науковоП станцiП перепадав вiд його щедрот, бо тепер навiть для докторiв та кандидатiв наук тараня - то головна пробивна сила. Коли десь треба чогось добути, виканючити, вибити наряд на запчастини або на шифер, - мiшок таранi не забудь прихопити, Пдучи у вiдрядження, повернешся з перемогою... - Не тараня, виходить, а таран? - розроджуКться дотепом Синьйор Помiдор, i тут уже вони, забувши розбрат, обидва вдоволено регочуть. Нарештi настаК той день - мусив же вiн колись настати! - коли на урочистiй лiнiйцi пiд музику духового оркестру Порфира переводять у вищий ранг, кiнець карантину! Бо заслужив, не захворiв, не втiк i правила назубок вивчив, весь майдан слухав, як дзвiнко вiдкарбовуК вiн перед колективом заповiдi вихованця: - Не вмiКш - навчать, не хочеш - примусять! - Безвiдмовно слухайся вихователiв, чергових по режиму i членiв ради командирiв! ("Ох, скiльки вас на нас!"- хотiв би при цьому додати Порфир). - Будь правдивим i чемним! (Це ще нiчого...) - Розпочату справу доводь до кiнця! (А що саме доводь, це дозвольте йому тримати в таКмницi...) А насамкiнець - його найулюбленiша з усiх заповiдей: - Не журись! Порфир ПП вигукуК хвацько, з насолодою, - вся вишикувана братiя аж веселiшаК... Iнше товариство буде вiдтепер у Порфира, i вiн сам стаК нiби iнший, мовби пiдростаК одразу. Висвятили! Вперше ведуть його пiсля карантину на третiй поверх спального корпусу, куди ранiш не мав права й ногою ступити. Ось виникаК перед ним вiкно велике, з пiднятою фрамугою, - з такого пiвсвiту видно. Забувши все, Порфир вишурхнув з-пiд руки Боцмана, чи то пак Бориса Савовича - вихователя, i мов очманiлий кинувся до вiкна, припав, просяяв, нагледiвши там щось... Нiби в широкоекранному раптом вiдкрилась його очам якась екзотична краса, що вiд неП аж дух перехоплюК... Уп'явшись у вiкно, пив жадiбним поглядом те, про що марив у снi, що тiльки i можна побачити звiдси, з горiшнього поверху, - знизу воно муром закрите. А коли спитали, яке ж вiн там диво вгледiв, хлопець ледь чутно видихнув у тихому, безмежному захватi: - Очерет!.. XI Отже, спатиме вiн тепер тут, на третьому поверсi, де квiти в кiмнатах, фiранки на вiкнах, мережива на подушечках - усе бiлоснiжне, аж вiдлякуК чистотою. Увечерi перед сном туалет вечiрнiй, маКш бiгти з усiма в "ногомийку" (яке слово смiшне!), помиКш ноги - рушничком витирай, кожному з вас рушничок для лиця i для нiг окремий, персональний. I тодi вже далi тебе по командi передаватимуть. Тут весь час вiд когось до когось тебе передають, iз рук до рук. Перед самим сном вихователь повинен усiх вас ще раз перелiчити i аж тодi, повмиваних, перекупаних, обов'язково в лежачому станi передасть старшому по режиму. Ногомийку обминути не смiй, без неП до спальнi, в оце накрохмалене, бiлоснiжне царство не маКш права зайти. Ну, а вiкна так просто в небо, просто на волю, на Днiпро! ВиявляКться, школа мiститься на виступi берега, що вдаКться аж в очерети, вода поблискуК майже бiля самого муру, видно мiж вербами шкiльний причал, човен, ще не спущений, лежить на згiрку догори дном, i - як мрiя мрiй! - потяглися понад затоном кудись у бiк гирла очерети, похиливши торiшнi мiтлицi... Хай прижухлi, вилинялi пiд негодами, але високi, густi, пiшли й пiшли в понизов'я, вiльно й таКмничо розкинувшись на весь простiр i мовби Кднаючи хлопця з його рiдною Комишанкою. Одначе: - Марш в ногомийку! Ногомийка та душовi - це мов клуб, з усiх бокiв тут надивишся цих ангелочкiв. Хоч не такi вже вони й ангелочки, як приглянешся ближче. Тi, що на лiнiйцi Пх бачив чепурненьких, пiдтягнутих, що командирiв слухаються, команди карбують, а як до майстерень, то й зовсiм бiжать наввипередки (бо для багатьох там куди цiкавiше, анiж за партою), вони в ногомийцi одразу дикiшають, як тiльки вихователь куди-небудь вiдвихнеться, так уже й чуКш: - Ану вiдступись вiд крана, робот! - А то що? - По iклах хочеш? Як урiжу, то майстер не збере! ДвоК малюкiв теж завелися, мов пiвники: - Не бризкайся, бо так i дзизну. - Ану, дзизни! - I дзизну! I вже штурханина, борюкання, доки котрийсь iз старших таки розборонить Пх стусанами. Старшi, яким скоро випуск, поводяться стриманiше, вони змушенi оглядатись на заднi колеса, бо кому ж охота пiсля спецшколи та потрапити ще й до спецпетеу, - вони того спецпетеу, як вогню, бояться: там режим ще крутiший... Iнша рiч - морське училище, але ж туди з поганою характеристикою не потикайся. Отже, стараються, наганяють бали... Тiльки не всi, К такi, як Бугор, у котрого вся надiя на кулаки. Переросток з бичачою шиКю, весь розтатуйований, вiн тут верховодить у ногомийцi. Не встиг ще Порфир оговтатись, як Бугор уже стояв над ним, витрiщившись баньками своПми нахабними: - Ще не купаний? А таких Нептун купати велить!.. Водохрещу йому! I як був Кульбака в одежi, так його й пхнули гуртом у душову кабiну, регочучи, пiдперли спинами дверi й пустили зверху струмiнь холоднющоП води! Добре, що хоч не кип'ятку. Викупали, вибанили до цокотiння зубiв, а випустивши, ще й пригрозили, щоб не жалiвся, - якщо ж спитають, кажи, що сам ненароком пiд струмiнь потрапив... I тут же Бугор та його пiдлабузники, оточивши, влаштували новачковi екзамен. - Урок як по-нашому буде? Не знаК Порфир, тiльки плечима знизуК. Самi йому й пiдказують: - Ходiння по муках! Ну, це неважко запам'ятати. Йдемо далi... - Школяр на екзаменi? Знов знизуК плечем i знов чуК: - Живий труп! Двiйка у них - "Звичайна iсторiя", новий вихованець - "Пiдкидьок", вартовий - "Непроханий гiсть", п'ятiрка - "Невловимий Ян" або "Фата моргана". Кожен учитель, кожна шкiльна рiч мають у них якесь химерне, тiльки Пм зрозумiле назвисько. Учись, мовляв, розмовляти цiКю потаКмною мовою, якщо хочеш, щоб тебе вважали своПм... Змагаючись у вигадках, навперебiй загадують Порфировi рiзнi соромiцькi загадки й тiшаться, що вiн анiяк не влучить Пх вiдгадати. Потiм Бугор, виглянувши в коридор, чи нiхто не йде, починаК впiвголоса наспiвувати свою блатняцьку пiсеньку: Когда шумит ночной Марсель, Моя чувиха пьет коктейль, А я сижу, гляжу в окно И пью шампанское вино... I далi заводить другу, зовсiм безглузду: Лап-тап-туба! Вiн гумку жуК, Смокче гiркий самогон крiзь соломину. Лап-тап-туба! Лап-тап-туба! I оце безглузде "лап-тап-туба" хором пiдхоплюють iншi голоси, а декiлька голякiв, взявшись за руки, ще й пританцьовують, мов дикунчата з якогось африканського племенi. - А ти чого тiльки сопеш крiзь двоК дверцят? - Бугор суворо глипаК на Кульбаку. - Чого не пiдтягуКш? - А менi не подобаКться. - Ух ти ж мiчений атом! Ану ще раз його пiд душ! Мабуть, i потягли б, та, на щастя, якраз проходить десь там вартовий Григорiй Микитович, що здебiльшого висиджуК в задумi бiля своКП тумбочки в кiнцi коридора. З наближенням вартового хлопцi прищухають, аж надто ретельно хлюпощуться бiля умивальникiв, мовби змагаючись за чистоту. Та як тiльки крокiв вартового не стало чути, Бугор та його потерчата одразу знову збiглися кружкома i знову взялись за своП роздебендi, - просять Юрка-цигана розповiсти, як це вiн коней умiв викрадати на очах у чесного люду. Вiн-бо тiльки зараз такий зразковий i командир загону, а в минулому давав концерти... Одного разу коня навiть у циркачiв був потяг, правда, на цьому й пiймався. Гаряча циганська кров ще й тут даКться взнаки; хтозна-де хай оце загледить хлопець коняку в степу, то весь аж затремтить, ладен до неП без пам'ятi бiгти... Ох, таки справдi "мiченi атоми"! Њ серед них такi, що тiкали. Хто раз, а хто й двiчi. Стахура - цей ось зiрвався був у найбiльшi морози... - Тiльки й пригоди, - смiКться вiн, - що на вугiльнiй платформi до Кривого Рога прокатавсь, пальцi поприморожував... Навiть малюк худоребрий, на прiзвисько Хлястик, теж пробував через мур перелiзти, бо за цуценятком дуже скучив... - Не вмiКте ви тiкати, - авторитетно каже Бугор. - Я вже якби дав дьору, то найперше дрiбнокалiберку б десь роздобув або пiстолет. Маску карнавальну на очi, i до унiвермагу, до дiвчат-продавщиць: "Касу на стiл!" А з купою грошей куди хоч!.. Ресторани скрiзь К!.. З-помiж усiх "мiчених" Бугор найбiльш "мiчений", з-пiд душу виходить, граК м'язами, даК меншим розглядати, як вiн рясно татуйований: на грудях у нього виколота русалка, про яку вiн каже, що вночi вона ворушиться. Бугор нiби сам ПП виколював, запевняК малюкiв, що мiг би i тут таКмну майстерню вiдкрити, всiх би оцих пацанчат розмалював, якби тiльки добути йому спецiальну туш та двi голки... З'являКться в душовiй вихователь Борис Савович, i буйнощiв одразу як не було, бо цього вихователя "мiченi" не лише побоюються, але й поважають, вiн з ними нiби напiвтовариш, всякi дивовижнi речi розповiдаК Пм про Курили, де вiн служив моряком. - Нарештi бачу людей цивiлiзованих, - весело каже вiн до вихованцiв. - Без грязюки у вухах, без чорнила на пальцях, просто приКмно глянути... Помитих, причепурених ангелочкiв пiсля цього чекав спальня, черговий по режиму прийматиме хлопцiв вiд вихователя пiд розписку. Марися Павлiвна теж тут, вона показуК Порфировi, де буде його лiжко. - Оце? - вiн стоПть перед лiжком радiсно-отетерiлий, навiть трохи розгублений вiд цiКП аж страшноП чистоти. Простирадла нiким до тебе не торканi, пухнаста ковдрочка у квiтчастих вiзерунках, подушка бiлоснiжна... А зверху на подушцi - мережива, сяюча, як пiна морська, накидка, що до неП просто й торкнутися боязно... - I оце менi тут лягати? Марися Павлiвна всмiхаКться: - Тобi. А кому ж? - Скорiш би це пiдiйшло яким-небудь ангелочкам з крильцями... - А приготовано тобi, грiшному, - сказав Борис Савович. Порфир усе розглядав цi непоруйнованi бiлi снiги, потiм сказав рiшуче: - Не ляжу. - То що ж, цiлу нiч стоятимеш отак над постiллю? - ввела брови учителька. - Чи де ти спатимеш? - Осьосьо! В куренi!.. З цим вигуком Порфир - не встигли вихователi й схаменутись - шурхнув пiд лiжко в свiй уявний курiнь. Наморочились, доки витягли його звiдти i зi смiхом вклали-таки нарештi в постелю, в оте бiлоснiжне. Укрившись, лежав, похихикував, нiби з лоскоту, так йому незвично було, хоч i вдома ж не щодня ходив замурзаним, адже мати в нього чепуруха - в хатi рушнички, а влiтку ще й свiжою рогозою долiвку настелено... Уже перед тим, як розлучитися з вихователями, запитав зовсiм несподiвано: - Що таке бумеранг? Здивована Марися Павлiвна не могла одразу й вiдповiсти. - Це хай Борис Савович пояснить, - перевела вона погляд на колегу. - Я певна, вiн краще за мене на цьому розумiКться... Борис Савович вловив у ПП голосi нотку ревнощiв, бо часом Марися Павлiвна аж заздрить йому, що вiн хоч i хмурко, а з вихованцями "контактний", хлопцi, коли К вiльний час, так i в'ються бiля нього, мабуть, пiсля школи не один iз них на Курилах опиниться, на тих скелях, де Пхнiй учитель кордони морськi чатував... I про бумеранг Борис Савович теж виявляКться, дещо чув. Це таке метальне знаряддя в австралiйських племен: у виглядi зiгнутоП палицi... - Лук не лук... I маК властивiсть: пiсля польоту до тебе назад само повертаКться... - Полетить i до тебе знов прилетить? Њ робота для ПорфировоП уяви! Це ж можна й собi в плавнях вирiзати таке з молодоП ясенини, зiгнути i... - Отак i в життi, - каже Марися Павлiвна. - Якщо ти зло кому заподiяв, то ранiш чи пiзнiш воно ж до тебе й повернеться... - А добро? - Повернеться й добро... А що зло - то напевне. Чи давне, чи недавнК... Велике чи мале... Навiть у думцi подумане - i те вiдплатиться... Ви згоднi зi мною, Борисе Савовичу? - Що принцип бумеранга дiК в життi? Так це ж, власне, те, що в народi здавна говорять: не копай на iншого яму - сам до неП впадеш... А що вчинене зло iз закономiрнiстю бумеранга маК до лиходiйника повернутись, то це, я гадаю, й наука з часом пояснить... Невiдомi ще якiсь бiоструми вiдкриК чи щось у цьому дусi. Черговий по режиму, зазирнувши з коридора, гукаК владно: - На добранiч! Це стосуКться всiх. Вихователi теж повиннi залишити своПх пiдопiчних. Свiтло вимикаКться, пiслявiдбiйна тиша настаК. Одначе новi сусiди Порфировi й тодi ще якийсь час чують з-пiд ковдри його притишене, щасливе, мовлене до самого себе: - Джик! Вжик! Смик - i К! Рибу вудить ангелочок... Аж поки скакун сновидiнь пiдхопить його й шалено понесе в степовi простори, по груди шугаючи в буйних квiтучих травах... XII Автобус летить у степ, у мiражi. Повiтря небосхилу вiбруК, свiтлими рiками тече-перетiкаК з безконечностi в безконечнiсть. Як великий художник, природа дала волю своПм фантазiям, творить з весняних марев озера, лагуни, слiпучi плеса, купаються в них примарнi гаП та оази, а через дорогу перед автобусом весь час незникно котиться мiражна повiнь. Ще рання весна, ота сама розвесiнь, коли над степами покотили веснянi тепла й вигрiтi сонцем поля буйно парують, прозорою земною силою струменять у небо, i механiзатори кажуть: "На врожай!" Мине якийсь час, i засвистить над степами суховiтриця, вип'К вологу, розжене марева, а поки що течуть i течуть вони, купають простори, перебiгають шляхи степовi, i навiть у мiстах цього краю, через широкi проспекти в нових мiкрорайонах - навперейми тролейбусам - струменять такi ось iлюзорнi пречистi рiки. Мчить степами автобусик, не такий, правда, як тi розкiшнi рейсовi "Iкаруси", що ходять по трасi, а значно менший за "Iкаруса", буденний трудяга застарiлоП моделi, списаний шефами i подарований школi, на лобi в нього напнуте червоне полотнище з написом: "Дiти!" - хочу самому автобусi сидять "дiти" цiлком дорослi... Пх лише троК: в одного вiкна визираК молодий мiлiцiонер з задумливою усмiшкою, бiля вiкна протилежного - сувора дiвчина, що сердито й напружено закам'янiла в нахмуренiй своПй чорнобровостi, а в самому центрi автобуса ще хтось широкоплечий розсiвся, вусатий, у кашкетi... Нiчого собi дiти! А розгадка проста: поспiшаючи з виПздом, в хапанинi забули той напис зняти, залишився вiн пiсля вчорашньоП поПздки на екскурсiю до гiдроспоруди, куди возили премiйованих школярчат, саме тих, якi вiдзначились працею в майстернях. На степових розвилках автобусик зупиняКться, неначе в ваганнi. Виходять з нього троК, роззираються, радяться про щось. Наче те "щось" навмисне водило Пх у цих просторах, показувало Пм марева й дикi вогнистi маки на узбiччях i, мовби граючись, знову плутало Пхнi дороги. З траси автобусик зверне на узбiчну дорогу й помчить аж до земель кiнзаводу, мовби тiльки для того, щоб знову цi постатi - двi чоловiчi й жiноча - могли вийти на межi й, жестикулюючи, посперечатися про щось серед марев, серед цих затоплених сонцем просторiв, де аж пiд обрiКм мчить табунець кiнзаводського молодняка. Восени лошаки вже будуть на iподромах, виборюватимуть призи у великому дербi, а поки що вiльно гуляють, розпустивши гриви, молодий вожак - сам як образ i втiлення свободи - в нестримному летi повiв Пх кудись аж попiд небо. По якомусь часi зупиниться цей ошарпаний автобусик ще бiля степового аеродромчика, i люди з автобуса постоять край злiтного поля, дивлячись, як лiтаки мiсцевих авiалiнiй вирулюють на просторе, беруть розгiн, залишаючи кожен пiсля себе хвiст ранньоП весняноП куряви. Звiдси шкiльний автобусик, ще раз змiнивши напрям, помчить десь на пiвдень, аж поки з'явиться iз-за пагорба велика рiка, зблисне навстрiч своПм розлогим сяйвом. Униз, уподовж рiки, помiж кучугурами лежить напiвзабута дорога, по нiй тепер мало хто й Пздить, а цi вдаряться й туди, бо пiсля тривалих перемовок в автобусi водiй почуК коротке й рiшуче: - На Комишанку! I розпорядження те якраз належало Марисi Павлiвнi Ковальськiй. Тритузний в душi не був згоден, проте дискусiю розводити не став: хай уже цього разу буде ПП зверху. Прикрою була причина, що ганяК Пх сьогоднi по степах: шукають Кульбаку. Випарувався, зник цiКП ночi! Знехтував засторогами досвiдченiших, що тiкати вночi, мовляв, небезпечно, бо пiсля вiдбою варта особливо пильна, всi ходи ПП виходи стереже. I все ж, усупереч здоровому глузду, Порфир обрав для своКП операцiП нiч, i виявилось, що вона, нiч-мати, його не пiдвела! Зник, щез, розчинився в просторi. Була просто неймовiрною ця його втеча, оце найсерйознiше для школи за цiлу весну чепе. Напередоднi так слухняно поводився, так вражений був бiлоснiжнiстю спальнi, розпитував про бумеранг, жартував... I зовсiм не схоже було, що це лише гра, хитрування, розраховане на те, щоб приспати пильнiсть вихователiв та служби режиму. Чи, може, вкладаючись пiсля вiдбою, й справдi не думав про втечу? Тодi що ж штовхнуло його на цей крок? Антон Герасимович вважаК, що причиною всьому фрамуга, яку не зачинили наглухо на нiч, - до речi, теж наполягання Марисi Павлiвни. Здалося Пй, що недостатньо провiтрюКться кiмната, де сплять вихованцi, кисню мало ангелочкам, тому попросила чергового залишити на нiч фрамуги вiдхиленими, i ось маКте... Недоврахувала, що для тако