овоП душi. - А ти не пiддавайся йому, - радить Порфир. - Скажи: не буду, i край. Хай сам дряпаК, коли вже така там у нього любов. На менi вiн не поПде... - Бути безстрашним - це просто здорово, - шепоче в темрявi Гена. - Без вагань, без сумнiвiв: вирiшив - зробив. - Вiдвага мед п'К, - таки не втримався Порфир. Нiхто вже не перешiптувався по кутках, поснуло товариство, лише до цих двох не йде ще сон. У вiкнi мовби повиднiшало, мабуть, мiсяць iз-за очеретiв пiднявсь. Фрамуга напiввiдкрита так само, як i минулоП ночi, тiльки по той бiк вiкна... темний якийсь вiзерунок з'явився, що його вчора не було. Незрозумiла оздоба у виглядi розгонистоП квiтки чи лози виноградноП... Дивним видався цей виноград, ця ледь темнiюча рослинна в'язь за вiкном... Вiдчувши якусь тривожнiсть, Порфир запитав: - Гено, що то на вiкнах? Гена, зiтхнувши, пояснив: решiтки. Грати з металевого пруття. Сьогоднi Пх поначiплювали... "Ось що всiм ти нам вибiгав", - мовби чулося й те, що Гена з делiкатностi не сказав. ВиявляКться, було це добро десь у схованцi, тримала його служба режиму в запасi, доки йшла боротьба думок: чiпляти решiтки на вiкна чи нi? Сьогоднi, коли взялись прилаштовувати пруття, навiть до скандалу дiйшло, вчитель малювання Берестецький гасав по подвiр'ю, розмахував руками та кричав: "Яке блюзнiрство! Отак споганити моП задуми! З найкращих моПх ескiзiв вони взяли собi модель для грат! Квiтку, красу переводять в образ насильства!" Погрожував, що так цього не залишить, не дозволить собi в душу плювати, а котрийсь iз тих, що мовчки начiплювали, жартома кинув згори: "Естетику - в побут!" Ось таке сталося тут за час ПорфировоП вiдсутностi. Вибiгав, виростив Пм виноград з металевого пруття!.. Гена притих, заснув невдовзi, а Порфировi денне збудження ще аж переблискувало в очах. Знову постала йому вся принизлива сцена на пристанi, i мама, що бiгла в сльозах, розшаленiла, з криком поспiшаючи йому на вирятунок. Знову - вкотре вже - зарiкавсь у думцi: нiколи бiльше не завдаватиме горя та прикрощiв мамi, не буде ПП тиранити бiльш! Можна ж таки примусити себе по-людському жити, без того, щоб, як чмур який-небудь, зi зброКю на дiвчат накидатись: "Касу давай!.." Жити з чистою совiстю, як мама ото казала. Бо нiчого гiршого нема, коли совiсть нечиста, мучитимешся потiм цiле життя. Бо хiба то життя у Пхнього Хлястика, що хоч сам нiкого й не вбив, але був при тому, коли його приятелi-бандюги таксиста душили, щоб виручку забрати. Дорослих бандюг засудили, а цей тут ночами б'Кться в кошмарах, по закутках ниК весь час: "Як виросту, однаково мене розстрiляють. Це мене, мабуть, тiльки тимчасово помилували, доки роки дiйдуть, а потiм пiдведуть статтю..." Денне збудження даКться взнаки, лежить хлопець без сну в очах, думаК, прикидаК собi рiзне-всяке в умi. То бачить дiдуся на велосипедi, з орликом на плечi... То мамин схвильований голос чуК i вже зовсiм зримо уявляК ПП дiвчинкою маленькою, он вона, хусткою запнута, худенька, пiшла й пiшла степами у вервечцi таких, як i сама, малолiткiв, що в грязюцi по колiна чвалають до фронту, мiни протитанковi та важкi снаряди несуть батькам. Бо вiйна йде, УкраПна визволяКться, а степи розгасли, нiяким тягачам не пробитись... I ото вони, дрiбнота, вирушають з матерями по холоднiй багнюцi, пiд дощем, в важкою своКю, недитячою ношею на плечах... Ноги не витягнеш з багнюки, i снаряд той аж до землi тебе гне, а з неба ллК i ллК безконечним потопним дощем. I коли, знесиленi втомою, попадають десь пiд лiсосмугою просто в грязюку, на короткий спочинок, тодi круглi мiни та снаряди кладуть пiд голови i миттю засинають, тулячись до матерiв. Десь там мiж ними й вона, майбутня мама твоя, в драних чоботях лежала серед поснулих на снарядах дiвчаток та хлопчикiв, i на все життя Пй запам'ятаКться, як раз у раз нервово здригаються ввi снi дитячi блiдi обличчя пiд ударами холодних дощових крапель... XVIII - Сила може народжуватись, сину, i вiд страждання, - так сказала одного разу мати Порфировi, i це йому мiцно запам'яталось. Переболiвши ганьбу поразки, перестраждавши потай пiсля невдалоП втечi, Кульбака знов набирав духу для життя, для долання крутих життКвих бар'Крiв. У майстернях - ось де, виявляКться, Порфир мiг найбiльше розкритися своПми талантами. До всього з цiкавiстю приглядавсь, на все накидався з жадiбними розпитками, сто професiй, здавалось, хотiв би набути за день, щоб одразу все вмiти - i по дереву, й по металу. Зовсiм iнакше почуваКшся, коли не з iграшковим, а зi справжнiм iнструментом маКш справу або коли пiдпустять тебе до мотора й ти сам уже можеш його ввiмкнути. Це тобi не забавки, а справжнК: джик - i пiшло! З'являКться внутрiшнК переможницьке почуття вiд цiКП влади над технiкою, над моторами та моторчиками, бiля них мовби дорослiшаКш одразу, схожим стаКш на тих, хто, вiльно поклавши руку на стерно, швидше од вiтру вилiтаК на раннiх зорях iз Комишанки, щоб десь на лиманах, на просторiй розлийводi зустрiчати своП росянi блакитнi свiтанки. Порфировi на розлийводи ходу нема. Пiд час перерви можеш хiба що вибiгти до надбрамноП арки (арка - то Кдине, що зосталось вiд колишнього монастиря) й крiзь пруття брами виглянути в потойбiчний пiщаний, аж бiлий вiд сонця свiт... Ще можеш галаснути тут щодуху, випробувати свiй голос, бо пiд аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... Увечерi по той бiк муру солов'П витьохкують, повно Пх там у вербах, в Пхнiх зелених тучах, що вiттям аж на мур налягають. На вечiрнiх лiнiйках, коли хлопцi виходять з рапортами, солов'П, нiби навмисне, перебивають Пх своПми шаленими витьохками, i коли котрий зiб'Кться з рапорту, то причиною вважаКться солов'Пне втручання. Весна тут недовго триваК. Вiдцвiв воронець, облетiли на вiтрах маки польовi (рано вони зацвiтають i швидко гаснуть), i вже лiто смагляве виглядаК з-за кучугур. Одного дня з радгоспу надiйшло термiнове замовлення на ящики для черешень. У майстернях тепер цим живуть, усi на черешню працюють. Операцiя в Порфира нескладна: пiдхопивши ящик, що пропливаК перед тобою, маКш загнати в нього цвях i вiдправити далi сусiдовi. Декому робота ця здаКться нудною, одноманiтною, а Порфир i в нiй знаходить для себе смак, бо тут вiн уже нiби серед черешень, в садах, iнструктор по працi спозираК збоку на хлопця з явним задоволенням, приКмно йому дивитись, як спритно, просто-таки артистично орудуК молотком лобатий комишанець, як вiн, пiдхопивши цвях, легким i несхибним ударом, аж з прицмаком, заганяК його в дерево. I доки на педагогiчних радах у дискусiях ламають списи над тим, який шлях доцiльнiший: через працю - до знань чи через знання - до працi? - Кульбака з молотком в зiркiй зосередженостi стоПть на потоцi, i пильнуК пролiтаючу мить, i даК по пiвтори, а то й по двi норми щодня. - ВислужуКшся? - глузливо кине iнодi Бугор, проходячи поза спиною. - Медаль вирiшив заробити? Кульбаку зараз мало доймаК це глузування, йому не до розмов, вiн весь у ритмах працi, молотком стук та стук! А уява його тим часом уже наповнюК цi ящики "мелiтопольською ранньою" та соковитою "жабуле", що ПП - свiжою, ще в ранковiй росi! - буде в цих ось ящиках перевантажено в лiтаки з адресами кудись аж за Полярне коло. Заодно виписуК щедра уява безкоштовнi плацкарти i самому Порфировi, i вже опиняКться хлопець серед арктичних льодiв, у товариствi суворих полярникiв чи з рибалками на сейнерах, а звiдти залюбки перекинеться в синi тропiчнi води, на учбовiм паруснику йде хлопець пiд напнутими вiтрилами, перетинаК екватор, i виринають перед ним острови з пальмами та отим дивовижним хлiбним деревом, що чубукiв з нього вiн i в Комишанку на станцiю привезе, закладе шкiлку, - маК ж таки вирости хлiбне дерево й тут, у цих Пхнiх спекотних кучугурах!.. Iнодi трудовий артистизм Кульбаки раптом вiдчував потребу що-небудь встругнути в лише йому властивому дусi, i тодi Порфир звертаКться до Гени, свого пiдсусiдка на потоцi: - Хочеш, покажу фокус? - Який ще тут фокус? - Iз зав'язаними очима гвiздки забиватиму. - Пальцi пооббиваКш. - Зав'язуйте очi. Зацiкавлене товариство, кинувши дiло, мiцно зав'язуК умiльцевi очi ганчiркою, i вiн, розпалений своПм незвичайним бажанням, на диво всiх, справдi починав заганяти цвях за цвяхом в дерев'янi планки ящика, влучав наослiп кожного по голiвцi, а по пальцях себе - один тiльки раз. Отакий майстер. З присутнiх тiльки Гена догадуКться, на чиК мистецтво Порфир рiвняКться в цей час, на кого вiн хоче бути схожий ось такий - бог працi з зав'язаними очима! Дiдусь Порфирiв ще коли працював виноградарем у радгоспi, зайшов у сутичку з якоюсь комiсiКю при сортуваннi лози. ПриПжджi йому: "Ви ж глядiть, не переплутайте, на кожен сорт чiпляйте бирку!", а Кульбака-старший Пм: "Навiщо бирка? Я вам iз зав'язаними очима скажу, де який сорт": Для жарту вирiшено було зробити експеримент, i виноградар справдi з зав'язаними очима, самим тiльки доторком пальцiв визначив Пм сорок сортiв i жодного разу не помилився! Це родинне мистецтво й мамi передалось, вона теж це вмiК, показуК, як фокус, дiвчатам, коли буваК у доброму настроП... Для незнайки виноград увесь однаковий, а вмiлець по самiй корi пальцями чуК, який сорт, бо кора у кожного сорту своя: то нитчаста, то гладенька, то ребриста, то на нiй луска, мов на рибi... I що порiвняно з отим виноградарським хистом цвях у дошку загнати слiпма? Та ще коли Пх безлiч у день заганяКш в одне й те саме мiсце. КiнчаКться Порфирiв фокус, i вже знову стоять, працюють хлоп'ята, а в цей час на порозi майстерень з'являКться Валерiй Iванович i з ним ще хтось: у дорожнiм плащi, високий, сивочубий. Проти вiкна чiтко виступаК профiль незнайомця, гордовитий, карбований, мов на давнiх монетах. Зустрiнутi посиленим стукотом-грюкотом, обидва зупинились, вiд порога оглядають робiтню, когось вишукують поглядами серед стрижених малюкiв, що, витягнувшись уздовж потоку, зосереджено гамселять молотками по дереву. Уста в хлопцiв стиснутi, лоби схмуренi, - серйознi всi, жодного усмiхненого. I гатять, гатять молотками, виказують перед директором свою трудову ревнiсть. Закошлачена лижна курточка на кожному й лижнi шаровари - це тут робочий одяг, спецiвка, вона надаК юним майстрам однаковостi, - i з-помiж них не одразу знайдеш, кого шукаКш... Стриженi голови, схиленi пози - все однакове для стороннього ока, кожне стараКться з невiдривною увагою, з нахмуреним лобом кожне: стук та стук! Iнструктор наблизився до Гени Бутиевича, що стояв спиною до дверей: - Гено! Батько до тебе! Хлопець рвучко озирнувсь: так, батько стоПть на порозi поруч з директором. Якусь мить Гена тривожним поглядом дивився на батька, мовби впiзнаючи його в цьому високому сивочубому чоловiковi, що всмiхнувся навстрiч, губенята хлопцевi пересмикнулися, як перед плачем, здавалося, цiКП митi вiн кинеться до приПжджого, пiдбiжить, у нiжному забуттi впаде в його обiйми... Але з хлопцем нiби щось сталося: хмара чужостi враз оповила його, вiн знову згадав про молоток i, вiдвернувшись, якось аж люто почав гамселити по цвяхах, нiби нiчого важливiшого за це не було зараз для нього в життi. - Гено! Чого ж ти? Бiжи! - штовхнув товариша пiд ребро Порфир. Проте Гена ще нижче схнюпивсь над ящиками, яких до нього чимало набiгло, i навiть коли й директор окликнув, хлопець голови не пiдвiв. Вважайте, мовляв, що не почув за гуркотнявою, чи не маю часу вiдриватися вiд роботи, чи й просто не хочу йти на розмову з тим, хто мене на мачуху промiняв!.. Вважайте, як хочете! I спересердя гатив, гатив молотком, що здавався бiльшим i важчим, нiж був насправдi, - може, тому, що затиснуто молоток у маленькiй тендiтнiй руцi, зовсiм-бо тоненьке дитяче рученя його тримаК! - Гаразд, хай згодом, - з почуттям нiяковостi мовив Валерiй Iванович до приПжджого. - Звернiть увагу, як працюють. Яка зосередженiсть, доцiльний кожен рух. Смак до роботи вiдчули. Ось куди, ми вважаКмо, слiд спрямовувати Пхню агресивнiсть. Батько намагався приховати свiй стан, однак почувалося, був тяжко ображений, що син не побажав до нього пiдiйти, вiдверто зневажив його при всiх. Навiть Кульбака покосився на товариша осудливо: рiдний батько приПхав, iнший танцював би, а воно... Ах ти ж, деспот малий, тиран нещасний! - випаявся вiн у думцi. Буткевич-старший усе ж не спiшив показати синовi спину, як цей показав йому свою. Погамувавши образу, стояв, спостерiгаючи, як трудиться рiдне дитя. Просто неймовiрно: вдома не знало, з якого кiнця той цвях забивати, а тут, бач, взялося за розум, стараКться з усiх сил. Школа, суспiльство примусили, коли батько не змiг! I, мабуть, це Кдинi лiки для таких, iншого, певне, нема порятунку. Бо хоч зовнi й тихе це створiння, нiжне, оранжерейне, але скiльки натерпiлися з ним! Зв'язався з компанiКю маленьких волоцюг, навiть взимку десь у цистернах ночував... Одначе який вiн худенький порiвняно з iншими, завжди вiн був кволий здоров'ям... Дивишся на те рученя, що злилося з важезним молотком, i серце обливаКться кров'ю... - Я розумiю, вам шкода його, - сказав Валерiй Iванович. - Та нiчого не вдiКш: iншого виходу нема, тiльки праця. До того ж вони беруться за це охоче, з класу до майстерень наввипередки бiжать... Порфир, працюючи, час вiд часу зацiкавлено позиркував на чужого батька й нiяк не мiг виправдати жорстокоП впертостi, що ПП зараз виявляв такий нiби завжди Податливий Гена Буткевич. Ех, дурне ти створiння. Та хай би до Порфира оце з'явивсь той, кого маКш право назвати татом. Хлопець, мабуть би, збожеволiв вiд радостi! Нiхто б тодi не посмiв тебе байстрюком обiзвати... Просто не знаК Гена свого щастя. Та ще ж такий батько: архiтектор, мiста будуК, власною "Волгою" привозив сюди Гену здавати i зараз пригнав хтозна-звiдки, хiба це не доказ, яке почуття маК до сина в душi! Шкода дивитись, як той нещасний батько терпляче стоПть на порозi в запорошенiм плащi, передчасно посивiлий, сумовито пригорблений, а синочок нiяк не може над ним змилосердитись... Дорожчою за всi вiдзнаки йому була б одна привiтна синова усмiшка, порух любовi, але цього нема, Гена кроку не хоче зробити назустрiч своКму щастю. Отак затявся, не може власну образу, озлобленiсть в собi перемогти. Бо вважаК, що пiсля смертi матерi (вона загинула в автомобiльнiй катастрофi) батько вiдступився вiд нього, на мачуху промiняв. I хоч як молода мачуха намагалася його приручити, хоч як задобрювала, добираючи ключик до його душi, в ресторани водила, на американських гiрках катала, а вiн не спромiгся подолати в собi неприязнь до неП, перенiсши неприязнь заодно i на батька. Вiд першого класу був зразковий, самi п'ятiрки приносив додому, а тут збунтувавсь, вийшов з-пiд контролю, почав з дому тiкати, ще й на батькову роботу перенiс свою дитячу лють. Одного разу, заслiплений ворожiстю, дiйшов навiть до того, що з дружками вiтрини потрощив у новому кiнотеатрi, якраз у тому, що батько проектував. А батькiвська любов великодушна, зла довго не таПть, усе йому прощаК, цiй любовi вичерпу нема... Стояв, ждав, надiявся, видно, що син таки схаменеться, одумаКться, серце таки ж не кам'яне... Одначе, так i не дочекавшись уваги вiд сина, приПжджий змушений був рушити з директором до виходу. Тiльки батько переступив порiг, як Кульбака накинувсь на Гену: - Ти що, здурiв? Бiжи! Доганяй! За поли хапай! ПоПде й не приПде бiльше! - Хай Пде! Хай не приПжджа! - аж вискнув iстерично Гена й, пошпуривши геть молоток, впав на купу стружок у кутку i в безсилому горi розридавсь. XIX - Дожитись, що рiдний син тебе не хоче бачити... Як же це так, товаришу директор? Чому вiн не побажав пiдiйти? Чому починаК життя розривом з людиною, для якоП вiн найдорожче створiння на свiтi? Повнi очi слiз були в архiтектора, коли вони вийшли з майстерень на подвiр'я. Всяких сцен надивився Валерiй Iванович при зустрiчах з батьками, але найтяжче бачити суворi сльози чоловiчi, отакi сльози горя й розпуки... I людина ж перед ним мужня, вольова. Людина, що вмiв володiти собою. - Розумiю вас, бо... теж маю сина. - Невже вiн справдi переконаний, що я йому ворог? - приголомшений щойно пережитим, не мiг заспокоПтись архiтектор. - Я, власне, знав, що вiн не бажаК моПх вiдвiдин, вiн менi написав про це, i все ж я повинен був приПхати. Слово почути, хоч глянути на нього, так чомусь захотiлося - сам не знаю чому. I ось така зустрiч. Ви ж друг Сухомлинського, в Павлишi були, школа ваша маК таку добру репутацiю, тож пояснiть менi; звiдки взялася ця прiрва мiж мною i ним? Невже нiчим не повернути його, не розтопити лiд? Вони сiли на лавцi пiд гiллястим платаном, що був посаджений кимось давно i чудом зберiгся, даК тiнь, розкинувши крону посеред подвiр'я. - Не забувайте: це ж дiти, - заспокiйливо мовив Валерiй Iванович. - У хлопцiв зараз "кришталевий вiк", як ми кажемо... Тонкий неустояний свiт... I якщо вiн сьогоднi не прийняв ваших вiдвiдин, не вiдгукнувся вам, то це зовсiм не означаК, що в нього назавжди; зникло синiвське почуття. - А була ж мiж нами взаКмодовiра, дружба яка була... Архiтектор сидiв у задумi, в прибитостi. Валерiй Iванович ще вiд першоП зустрiчi перейнявся симпатiКю до цiКП людини Довелось тодi. порушити навiть деякi формальностi, коли архiтектор сам привiз здавати синка, вичерпавши всi власнi засоби впливу. Вже тодi хлопець виказував свою черствiсть до батька: коли його вiдправляли в карантинi, вiн навiть не попрощався i, нiби навмисне, залишив на стiльцi в'язанi домашнi рукавички, як здачу батьковi за все. Довго слухав того вечора Валерiй Iванович сповiдь архiтектора, i боляче було чути, як раз у раз зриваКться в стражданнi голос цiКП мужньоП людини. У вiйну був пiлотом, лiтав на винищувачах, пiсля вiйни взявся будувати, хотiв, щоб i син змалку пройнявся його пристрастю. Батькiвськi зусилля архiтектора викликали тiльки повагу, про такого не скажеш, що вiн недостатньо боровся за своК дитя. Коли дiзнався, що хлопця затягуК злочинне товариство, не вагаючись, пожертвував посадою, становищем, сам попросився перевести його па периферiю, хоч для столичного архiтектора, зв'язаного, крiм того, роботою на факультетi, пiти на такий крок не так було просто... Обрав для мешкання одне з пiвденних мiст, сподiваючись, що, змiнивши мiкросередовище, убереже сина вiд згубного впливу. Одначе батькова жертва виявилася марною, бо й на новому мiсцi заявилися протоколи про розтрощенi вiтрини та непоясненне дитяче бродяжництво, яке спонукало хлопця й тут змiнювати тепло домiвки на ночiвлю десь по шкiльних горищах та в залiзничних цистернах. Звiсно, теплом батарей не замiниш тепло сердець, якого шукаК маленька людина. Та хiба ж бракувало йому батькiвського тепла, турботи, уваги? - Були в: нас хвилини iнтимностi, взаКморозумiння, - тихо зiзнався архiтектор i почав згадувати про ту золоту пору життя, коли син, ще зовсiм маленький, перед сном, бувало, кличе, йди ляж бiля мене, татку, розкажи, якi ти мiста збудуКш та в яких будинках житимуть люди майбутнього... I хiба ж не для нього жив, думав, проектував? Усi найкращi пориви душi були доти нього, на всiй батьковiй працi мовби лежала йому мовчазна посвята... - Нам, поколiнню, за яким фронти i нестатки, хiба де природно було бажати, щоб хоч дiти нашi виростали серед краси й комфорту, щоб i душею були вони кращi за нас! Якщо я проектую кiнотеатри, стадiони, житловi масиви, якщо день i нiч думаю про отi самi, по-газетному кажучи, сонячнi мiста майбутнього i навiть беруся зводити Пх, то найперше це для нього, для таких, як вiн, адже в ньому моК майбуття, моя людська безконечнiсть... А виявляКться, все це йому нi до чого, вiн чимось iншим живе. Хто мiг сподiватись, що з нiжних дитячих рук камiнюччя летiтиме у вiкна батькових новозбудованих кварталiв? Звiдки цей потяг завдати найболючiшоП рани самiй найближчiй людинi? Звiдки вона взялася, саме ця ваша диявольська "проблема пiдлiтка"? Валерiй Iванович посмiхнувсь. - Проблема ця iснуК тисячолiття. Ленiн колись зауважував, що виховання - категорiя вiчна... I цi нашi клопоти, вони старi як свiт... - У напiвжартливому тонi Валерiй Iванович почав цитувати когось: - "Ти, який бродиш без дiла по людних майданах... через те, що ти поводишся не так, як личить людинi, серце моК мовби обпалено алим вiтром... СвоПм непослухом ти довiв мене на край могили..." ДумаКте, хто нарiкаК на свого безпутного сина? - Хто? - Вiд .шумерiв долинаК такий зойк. На Пхнiх глиняних табличках знайдене цей навiки закипiлий батькiвський стогiн... Давнi Кгиптяни теж нарiкали, що молодь нiкудишня i що вона погубить свiт. А ви питаКте, звiдки наша "проблема пiдлiтка". - Чому ж ми так недалеко пiшли вiд шумерiв? Чому цих "трудних" дедалi бiльшаК, i то повсюдно, по всiй планетi? - Я дивлюсь на ще не так песимiстично. Цi "труднi", прикрi, нестерпнi, вони все ж тiльки винятки серед легiонiв наших славних школярчат. Розумiю, що батькам "трудних" вiд цього не легше... - Ну, а причини? Якiсь таки ж К? Може, причиною вiк електронний, вiк стандартiв, що намагаКться стандартизувати й нас самих? Може, це вiн викликаК таке сум'яття духу i цей здебiльшого навiть неусвiдомлений спротив юних душ - душ, з-помiж нас найтонших i найвразливiших? - Причини вiдхилень вiд норми щоразу бувають конкретнi. Батькiвське невмiння чи небажання знайти з дитиною душевний контакт - вiд цього найчастiше зароджуються всi бурi конфлiктiв та правопорушень... - Я приймаю це як докiр, - сказав архiтектор, i обличчя його пересмикнулось, але тiльки на мить, далi йому знов повернувся мужнiй, переболений спокiй. - Ви маКте право зараз говорити менi будь-що, i я не зможу вам заперечити. Адже я зазнав поразки. Бiльше того, я сам прийшов до вас iз цiКю поразкою. Так, не зумiв. Њдину дитину змушений передати на довиховання вам, по сутi, стороннiм людям... "Якi ж ми стороннi! - хотiв був заперечити Валерiй Iванович. - Коли вашi драми нам спати не дають..." До того ж i в нього вдома теж, здаКться, поступово, та все ж назрiвав оця клята "проблема пiдлiтка". Син уже такий, що не вiзьмеш його на коська, не понесеш у себе на шиП в степ надвечiрнiй, щоб запам'ятав, щоб душею вбирав, як палаК за Днiпром трояндовий захiд. Чомусь дедалi частiше уникаК твого товариства, кудись бiжить, спiшить, матерi за всi турботи вiдповiдаК грубощами... А ти повинен ось тут давати рецепти, поради iншим... I чим цю людину втiшити в ПП, може, найтяжчому горi? - Скажiть, Валерiю Iвановичу, - нахилившись, зазирнув йому в вiчi архiтектор, - це криза тiльки вiкова? Чи справдi вiн це переросте? Чи таким i зостанеться - втраченим назавжди? - Наша професiя велить нам вiрити й надiятись, - сказав пiсля паузи Валерiй Iванович. - Бо навiть якщо перед тобою iстота дрiбна й нiкчемна, ти й тодi подумай, що ПП знiкчемнило, спотворило i яка може бути рада. Але ваш до таких не належить. Гена чутливий, багато в що вмислюКться, вiн не може бути безнадiйним. Та ось хай вихователька скаже... До них розгонистою ходою саме наближалась Марися Павлiвна. Пiдiйшла сердита, рiзко звернулась до вiдвiдувача: - Це ви батько Гени Буткевича? - Так, я. - Чого ви приПхали? Ще бiльш травмувати? Пiсля минулих ваших вiдвiдин у нього температура пiднялась... Обличчя архiтектора враз пересмикнулось, як вiд удару, i за мить знов оповилось спокоКм витримки. Марися мимоволi задивилась на це обличчя - блiде, чисте, одухотворене... "Њ в ньому щось мужнК, шляхетне, воно позначене карбом величi..." Не дратував ПП навiть цей сивий чубчик, пiдстрижений на юнацький манiр... А надто очi: великi, виразистi, вони були повнi синьоП краси й незникаючоП туги, тiльки вони й виповiдали Марисi глибоке внутрiшнК страждання цiКП людини. "Так, ти маКш право говорити зi мною навiть таким тоном, - нiби чула вiд нього, - маКш право й вигнати мене звiдси, бо я переможений..." - У нас розмова якраз про Гену, - сказав Валерiй Iванович. - Йому, здаКться, найбiльше зашкодила на певнiй стадiП слiпа любов батькiв, зокрема, те, що його вважали вундеркiндом... - Вiн справдi щедро обдарований, - сказала Марися Павлiвна. - Ви ж чули, як вiн Шопена виконував, скiльки вкладав душi! - I, запалившись, розповiла, як уважно стежила за його натхненною грою, за такою багатою гамою почуттiв, що пiд час концерту то хмарили, то осявали блiде, одухотворене обличчя ПП вихованця. - Вiн пiсля того концерту став мовби добрiший, самозаглибився, вiдтанув у своПх почуттях, - очевидно, це музика так дiК на людину... Тепер знов доведеться починати з азiв. Те, що вдалось досягти, ви знов руйнуКте своПм вiзитом, пробачте менi цю рiзкiсть... - То що накажете менi робити? - Џдьте й не приПздiть, доки вас не покличуть. Адже i тут, як у шпиталi: маКмо справу з людьми обраненими, з потерпiлими, дарма що iм'я кожному з них: правопорушник. - Ще одне: яка ваша думка про мого сина? - Надто вiн пiддаКться впливам, легко опиняКться пiд рукою в тих, кого психологи називають "неформальний лiдер", iнакше кажучизаводiй... А загалом Гена - славний хлопчик, тонка натура, я вiрю в нього. Вiн здатен на неабияке. Хто знаК, може, в ньому зрiК новий Шопен!.. Бо ж мiряти людину маКмо не по ПП падiннях, а по ПП висотах - отам буде ПП справжнiсть. Категоричнiсть ПП тону викликала усмiшку Валерiя Iвановича. А коли Марися вже попрямувала до корпусу, поблискуючи тугими своПми литочками, Валерiй Iванович з веселою гордiстю пояснив архiтекторовi: - У нас в колективi про неП кажуть: "В малому тiлiвеликий дух"... - I додав примирливо:- Не ображайтесь, що вона так налетiла на вас. Зрештою - з добрих намiрiв. Вдача. - Вдачею вона, по-моКму, й сама правопорушниця, - мовив серйозно архiтектор. А коли вiн зiбрався зовсiм залишити територiю школи, бiля прохiдноП пiд аркою його ще раз наздогнала Марися Павлiвна. I не сама - за руку тримала Гену Буткевича, свого вихованця... Пiдвiвши, рiшуче штурхнула хлопця батьковi навстрiч: - Вибачся! I Гена, слова не кажучи, спрагло припав, притулився щокою до батьковоП руки. ...Нескоро, нескоро дiзнаКться вiн, що це була Пхня остання зустрiч. На високому крутогорi, що його скiльки лiт уже пiдмивають хвилi штучного моря, та все не можуть розмити, на самiй вершинi степового пагорба, звiдки видно пiвсвiту, буде знайдено надвечiр сивочубу людину, навiки застиглу за кермом автомобiля. Навкруги степ буде, i води сяючi, i небо в багряних вiтрилах заходу... I нiхто нiколи й не скаже, вiд чого могло розiрватися серце: вiд гнiву? вiд туги? вiд любовi? Гену пiсля цього ще довго триматимуть у невiданнi, в смутку поглядатиме вiн на браму, i вiд нього чутимуть деколи: - Чомусь татко так довго не приПздить... XX Ожив, ожив Кульбака! Хто б мiг сказати, що мине зовсiм небагато часу, i вже нова слава черкне комишанця своПм крилом, i вся школа зверне на нього захопленi погляди: Кульбака вийшов у чемпiони! Здобув першiсть у тому рiдкiсному й напiвзабутому видi спорту, який тiльки з чийогось недогляду не зайняв досi належного мiсця на олiмпiйських iгрищах. Був вихiдний, ганяли м'яча, бiгали стометрiвку, виважувались на кiльцях бiля старого платана, брались тягти - навперетяги - канат, а потiм Кульбака запропонував ще оце: навперегiнки... в мiшку! Чули ви про таке? Ходьба в мiшку чи навiть бiг у мiшку - такого виду спорту нiхто в школi не знав, окрiм Тритузного, який признався, що й вiн колись-заколись у таких кумедних перегонах брав участь i навiть перемагав. - Згадаймо молодiсть, - звеселився Антон Герасимович. - Напрактикуватись можна в усьому... Њ така пташка колiбрi, вона здатна лiтати хвостом наперед, то чому ж людинi не вмiти ходити в мiшку? Всiх захопила нова спортивна гра, вже й тi, хто, роздiлившись на команди, тягали канат, кинулися сюди, щоб подивитись чи й помiрятися спритнiстю, - ану ж бо, хто в цiй дивнiй ходьбi буде найвдатнiший, найвправнiший, хто тут сягне чемпiонства! Тритузний, запалившись, викликав на змагання самого iнiцiатора, комишанець виклик прийняв, i це пiддало особливого жару всiй грi. Кульбака, звичайно, приховав, що вiн у цьому дiлi мав уже певний навик ще з Комишанки, де не раз влаштовувались такi турнiри. Було, було! Ходив вiн i в мiшках з-пiд цукру, i в лантухах з-пiд крупи, в жалив'яних i полiетиленових, навiть i в цупких паперових з-пiд суперфосфату. А ще ж бряжчав вiн до фiнiшiв i в путах конячих на ногах - були в плавнях у них i такi перегони. Мабуть, Тритузний теж мав за спиною неабиякий досвiд цiКП складноП ходьби, бо почувався аж надто впевнено, наперед похвалявся: - Головний приз буде мiй, це вже як собi хочте. Кухарi в бiлих ковпаках винесли той приз з великою помпезнiстю: на тацi алюмiнiКвiй щось вкрите було прозорою плiвкою, дехто думав, що це буде торт, а виявилось, що несуть смаженого пiвня. Чим не приз? Понесли його аж у кiнець двору, примостили на п'Кдесталi, i не в одного з учасникiв змагання аж слинка текла вiд самого духу смаженини, що для учасникiв турнiру була не останнiм стимулом до перемоги. Тож коли принесли оберемок порожнiх лантухiв зi складу, Пх розхапали миттю, ще й не вистачило на всiх, Викладач фiзкультури, призначений керувати грою, перемовився з Тритузним i навiть Кульбаку залучив порадитись щодо правил, яких слiд дотримуватись у цьому видi змагань. Зрештою дистанцiя була визначена, групи розподiленi, й настала та мить, коли пролунав з iграшкового пiстолета стартовий пострiл. Почалось! Любительська кiноплiвка Берестецького збереже й для наступних правопорушницьких поколiнь славетну подiю цього дня, напружений турнiр шкiльного лицарства. Чiтко буде видно на нiй, як виходять на дистанцiю люди в мiшках, бiжать, плутаються, падають, а суддi - вчительки та шефи з морського порту вмирають зо смiху. I таки К чого: видовище - як у цирку. З першоП стартовоП секунди Кульбака знапружив себе, хижо прицiлився й кинувся вперед. Дух суперництва опанував його, i хоч ноги були десь там у мiшку, хлопець пiшов аж з пiдлетом. Спритнiсть, натренованiсть, воля до перемоги - все було за те, щоб так iти! - Вперед, вперед, до смаженого пiвня! - пiдбадьорювали з бокiв глядачi, теж розпалюючись. Товстоногий Синьйор Помiдор, що водночас iз пострiлом суддi одразу був вихопився вперед, пiсля кiлькох крокiв уже зловив сторчака, так воно й мало бути: поспiшиш - людей насмiшиш... Найнебезпечнiшим конкурентом Кульбаки справдi виявився Тритузний. Ще коли вiн тiльки вступав до мiшка, та пробував, та примiрявся, хлопець завважив, що досить вмiло вiн це проробляК, видно, знаКться на такiй ходьбi, йтиме не вперше, - отже, цього стережись! Близький надсадний подих Тритузного Кульбака весь час почував на собi. Ось вiн iде майже притульма, майже нарiвнi з тобою, сопе, плутаКться, але не падаК, навiть погукуК молодцювате: - Давно не ходив, а таки ж згадав! ПоКдинок мiж ними одразу опинився в центрi уваги, прикував зацiкавленi погляди вболiвальникiв. Змагання, власне, й вилилось у перегони двох - Тритузного та Кульбаки, якi з перших крокiв iшли нерозлучно, в однаковiм темпi ринулися вперед, в напрямку пiвня, здiймаючи лантухами кушпелу i з кожною секундою все далi вiдриваючись вiд загалу. "Вродиться ж отаке кляте", - не раз казали про Кульбаку односельцi, i ця клятiсть аж он як зараз виявила себе. "Лопну, а не здамся", - поклав собi Порфир i просто з себе вискакував, щоб не вiдстати вiд суперника, бiльше того - щоб таки вибороти честь першостi! Та ще публiка заохочуК, стрижена братiя аж реве, мов десь на коридi, по криках Порфир почуваК, що в нього бiльше уболiвальникiв, нiж у Тритузного, з усiх бокiв екзальтоване глядацтво пiддаК духу, а шкiльний фотограф Федя в тюбетейцi та довготелесий Берестецький з портативною кiнокамерою, перебiгаючи, як фотокори на парадi, вибирають позицiю найзручнiшу, квапляться увiчнити наиразючiший момент спортивноП подiП. Морськi шефи i вчительки, забувши про свою солiднiсть, регочуть, верещать, бо справдi ж таки смiхота дивитись, як люди, нагадуючи спутаних коней, з усiх сил натужаться перегнати одне одного в цiй, мабуть, найкомiчнiшiй у свiтi ходьбi, коли ноги, звичнi до нормального кроку, безладно дрiбушать у мiшковинi, перечiпляються та заламують одна одну, аж поки ходак, геть i зовсiм заплутавшись, втративши рiвновагу, падаК, щоб за мить знову пiднятись i кинутись доганяти переднiх. Публiка найбiльш i заохочуК лiдерiв в особi Тритузного та Кульбаки, котрi, вiдiрвавшись вiд iнших, подались першими до фiнiшу, долаючи вiдстань з такою спритнiстю, нiби зроду вони тiльки й ходили в мiшках по землi! Був момент, коли Тритузний опинивсь попереду одинцем. Розчервонiлий, нiби щойно з лазнi, вiн аж просяяв: нарештi конкурентiв поруч немаК! Та, видно, рано порадувався, бо вiдчув, що Кульбака знову наступаК йому на п'яти, озирнувсь, весело переполоханий, i дорого ж йому обiйшовсь цей озирк! Збився з ходи претендент, зашкопиртав, ловлячи руками повiтря, i за мить публiка побачила вже його на чотирьох, знаменитий картуз покотився геть, а Берестецький, вчасно надбiгши, встиг ще й клацнути, увiчнюючи на плiвку неповторний момент, сенсацiю сезону! Кульбака ж тим часом досягнув фiнiшного прапорця, i суддя змагань величавим жестом ще й руку йому пiдняв, як роблять це з переможцем на рингу: - Ось вiн, герой дня! - Вiдчинiть йому браму, вiн до самоП Комишанки в мiшку дострибаК, - сказала весело Марися Павлiвна, а герой, втираючи зрошене потом, щасливе обличчя, пiдтвердив: - I дострибаю. Ось такi лаври принiс Кульбацi цей день, дарма що ухекався комишанець неабияк. Збоку дивитися легко, одначе не так воно просто бiгти, коли почуваКшся стриноженим, бiгти, та ще й перемогти. I все ж, бач, успритнився, проскакав через подвiр'я, нi раду не впавши, першим прийшов до фiнiшу, до того смаженого пiвня, якого йому, згiдно з правилами, урочисто пiднесли на тацi. - Подiлимось, Антоне Герасимовичу, чи як? - тримаючи пiвня перед собою, виявив щедрiсть переможець. - Hi, приз належать тобi, - вiдповiв Тритузний. - Твiй кiнь виявився кращий. Велике дiло почути визнання вiд свого найгрiзнiшого суперника. Окрiм того, це була заслужена вiдплата Тритузному за його намовки, i за те, що вiн руки тобi викручував на пристанi (Порфировi здавалось, що таке було, хоч такого й не було!), помстився нарештi "байстрюк комишанський" за тi принизливi лови! Але помста його була весела, i вже й помстою нiби не була, - сама себе потопила в радощах перемоги. - Не журiться, Антоне Герасимовичу, духом не падайте, - сказав великодушно комишанець. - За вами друге мiсце! Срiбло! - Бувають поразки, важливiшi за перемогу, - сказав директор школи й дружньо-iронiчно поздоровив Кульбаку з "пiвнячим" трiумфом, а Ганна Остапiвна додала: - Добре, що ти знайшов у собi й для суперника крихту великодушностi. Бо людинi з осколками в ногах не просто добувати призи... Порфир уперше почув про цi осколки, йому стало навiть трохи нiяково, що пiд час змагань вiн виявив до старого таку нещаднiсть. За шарварком спортивного свята не помiтили, як хмара зайшла десь iз степу, i дощ, такий рiдкiсний та жаданий у цих краях, дзвiнко вдарив першими краплями по шиферу шкiльного даху. Густо припустив, летить, бiжить, аж спiвав цей дощ, вода з ринв, пiнячись, весело гуркоче, старий платан, пiд яким збилася цiла купа вихованцiв, досхочу купаКться у веснянiй купелi, i Кульбацi так нестримно кортить пiдставити пiд теплi небеснi струменi свою стрижену правопорушницьку голову... Одначе не можна й цього, вчительки занепокоПлись, Марися Павлiвна, заганяючи своПх гололобих до корпусу, прилякуе: - Не бiгайте пiд цим дощем! Може, вiн радiоактивний?! Але шибайголови, нехтуючи осторогою, з радiсним вереском, з дикунськими вилясками кинулись гасати по дощу, i довелось таки повоюватись, доки позаганяли Пх до помешкання. Не завжди проносяться майськi дощi над цим краКм, але вже як пройде ось такий, то люди зiтхнуть полегшено, бо все навкруги одразу завруниться, яро зазеленiК, i солов'П та зозулi вiдгукнуться з плавнiв на весь свiт. Прошумiв рясний та теплий, щедро скупав школу й дiтлахiв скупав, i знову тут свiтить сонце, й листя молоде на платанi переблискуК кожною завислою крапелинкою - безлiччю малюсiньких сонць... Пiшов i пiшов далi той дощ, величезним вiтрилом сивiК над рiчкою, змiшаний iз сонцем, аж бiлий, а над плавнями серед синьоП хмари вже райдуга так соковите цвiте! Вигнувшись семибарвною дугою, дiстаК одним кiнцем десь широких плес лиману, а другим опустилась якраз над комишанськими очеретами i там з-помiж них воду бере. З шкiльного вiкна рукою можна тоП райдуги дiстати - так близько. Прислухайся, чи не почуКш, як шумить вона, женучи, немов помпою, комишанську воду в отi сивi тучi!.. Над школою небо вже чисте, а десь над гирлом синьо, аж темно, i серед тоП темноП синяви цвiте кольорами надбрамна небесна арка, заваблюК Порфирiв погляд, розбентежуК дух. I якщо зараз хто, мов цирковий акробат, мов матрос десь на вантах чи верхолаз найчiпкiший, подерся й подерся по стовпу тiКП небесноП арки, якщо хто вже на самiм вершечку опинивсь, осiдлав ПП, верхи на райдузi сидить, - то це, звичайно ж, Порфiр Кульбака, сьогоднiшнiй чемпiон, для якого нема нiчого зараз неможливого, недосяжного! XXI Њдиний, хто сьогоднi не брав участi в спортивному святi, був Гена Буткевич: лежав з температурою в кiмнатi медпункту. Неясно було, звiдки й температура, справдi, може, аж так перенервувавсь пiд час батькових вiдвiдин... По обiдi Порфировi дозволили навiдати товариша. Гена лежав змучений, з синцями пiд очима, вiд учора наче ще бiльше схуд, спав з лиця. Цiлу нiч горiв вогнем, хоча не чхаК й не кашляК. Порфир, ще збуджений пiсля змагань, сiв по-татарському просто на пiдлозi перед лiжком i з властивою йому запальнiстю та жестикуляцiями взявсь одразу малювати, як вiн скiк! та стриб! та верть! та круть! обiгнав Саламура, зловив смаженого пiвня за хвiст. - Шкода, Гено, що тебе не було, я б i тебе навчив... - Я не змiг би, - тихо заперечив Гена. - Нiколи не ходив у мiшку... - Змiг би, - запевнив його Порфир. - Чого в водi один тоне, а другий пливе? Бо навичку маК, знаК, як треба ногами молоти... Зараз вiн був щедрий, великодушний, усi своП таКмницi вiдкрив би товаришевi, аби б тiльки пiдбадьорити Гену. Навчив би його не лише ходьби в мiшку, а й мистецтва рибальського лову, тiльки - чесного, бо то ж не штука сандолею, як вилами, риби нахапати, коли вона потомство закладати йде. Вона ж тодi зовсiм безвольна, небоязка, бити ПП в цю пору тiльки бездушний може, який-небудь жлоб, жадюга браконьКр... - Або взимку: дивитись гидко, коли вони, отi жлоби, з гаками-самодерами вийдуть промишляти... Риба в цей час напiвсонна на ямах лежить, повкладалась на зиму - знизу бiльшi соми, далi меншi й меншi сомчуки та соменята... От вiн, рибохват товстомордий, стане на ямi i гаком-самодером якого за живiт, якого за око... Та я таким не знаю, що робив би! Одначе Гена, видно, був заполонений зовсiм iншими переживаннями. Без кiнця думав i думав про батька, тяжко переживав свою з ним жорстокiсть. - Ти правду казав, Порфире, - мовив вiн кволим голосом, - мiг би я бути до нього добрiший... Для нього я все, а сам йому чим вiдплачую? Може, й справдi, як Ганна Остапiвна каже, тiльки експлуатую його батькiвську любов? - Ти напиши йому листа. Вибачення попроси. Це ж батько, найрiднiша людина... Ти просто не вмiКш цiнувати те, що маКш! - Знаю, знаю, що нi для кого не буду дорожчим. Але щось таке сидить у менi, зло якесь, i при зустрiчi воно одразу своП пазурi випускаК. Потiм каюся i мiсця собi не знаходжу, здаКться, вже нiкому-нiкому я не потрiбний, всiма забутий... Наче один-однiсiнький зостався i так уже й буде... - А ти не пiддавайсь. Заповiдь: "Не журись!" - хiба забув? Ех ти, вiд