ни, бо таки ж знаходили в лiсосмугах то тут, то там кубла, де хтось ночував, i слiди хлоп'ячих нiг помiчали на розпушених виноградниках... Як ота червона планета Марс, що то наближаКться до нас пiд час протистояння, то знову вiддаляКться кудись на околицi сонячноП системи, так i ангелочкiв наших щось то наближало ледве не до самого муру спецшколи, то знов вiдкидало геть, несло, як перекотиполе, кудись у степи. А вночi в степах справдi, як у всесвiтi, всюди вогники, вогники плавають, наче планети ходять по своПх орбiтах: почалися жнива! Тож i ночами степ не спить, живе, вiн мовби перемовляКться тими вогниками, що там зустрiчаються, там розминаються, посуваються то швидко, то поволi, рухаючись i шляхами, й полями (швидко - то на близьких полях, а якщо поволi - то це комбайни ходять десь далеко, далеко). Подiбно до того, як ходять зорi та планети у всесвiтi, так тут зараз прокладають своП орбiти володарi нiчного степу - механiзатори; перемовляються вогнями, паче мовою маякiв, уся темрява розкреслена Пхнiми орбiтами, весь степ i вночi ще пахне зерном, свiжою соломою, курявою, хоч ПП й не видно в темрявi, i заночувати тепер можеш будь-де, зарившись з головою в кучугуру щойно скинутоП комбайном соломи, ще повноП денного сонячного духу. Вранцi, коли ангелочки схоплюються, то скорше на чортенят схожi: невмиванi кiлька днiв, замурзанi, закiптюженi, ще й солома стирчить iз-за вух. Тiльки проклiпався - вже маКш думати про якесь промишляння, бо кухнi тут для тебе нема, однiКю ж свободою не проживеш, хоч яка вона солодка... Усе далi несло наших ангелочкiв в обiйми волi, несло на рiзнi випроби, ризики та пригоди. Одного разу по них навiть стрiляли, коли вночi кружляли довкола польового табору, обсадженого тополями. Сторож стрiляв з дробовика, маючи намiр, певне, полякати, бо не вiрилось, щоб усерйоз вiн хотiв пiдстрелити, як зайця, котрогось iз них, - кому ж охота, казав Гена, мучитися потiм цiле життя, вiдчуваючи себе вбивцею. А загалом на польових станах Пм якраз i всмiхалася доля в образi щедрих та жалiсливих тiток-кухарок. Досить було тiльки виповiсти проникливу легенду про те, як Пхали вони зi своПм ремiсничим училищем десь на екскурсiю та ненароком вiдстали, вiдбилися вiд своПх без копiйки в кишенi... Досить було цю Порфирову музику передати в майже плаксивому виконаннi Бугра, як перед хлопцями вже з'являлася миска гарячого борщу i хлiб бiлий, мов сонце, нарiзаний великими скибками, i можна було вволю трапезувати, доки прийдуть до кабички тi, про кого написано гаслом на арцi польового стану: "Слава рукам, що пахнуть хлiбом!" Але хоч Пм i слава, та зустрiчей з комбайнерами блукачi уникають, надто ж пiсля тою, як один з механiзаторiв прискiпався був до них i пробував навiть затримати. Добре, що в хлопцiв ноги для втеч нагренованi... Ось так i живеться Пм, як птахам небесним: там поклюють, там подзьобають i далi у свiт-галасвiт... А одного разу вирiшили навiть культурно розважитись, скориставшись тим, що в директора винрадгоспу марнуКться, пилюкою припадаК у квартирi телевiзор "Електрон". З директором у Порфира свого часу були нормальнi дипломатичнi стосунки, допомагав хлопець йому навiть ставити телевiзiйну антену, тож не вбачав Кульбака особливого грiха в тому, що вони, набiгавшись, трохи спочинуть, вiдведуть душу перед екраном, адже господарiв нема, i новiсiнький телевiзор однаково гуляК, марнуКться без роботи. Тiльки рiшуче попередив Бугра, що у квартирi нiчого не чiпати. Бугор обiцяв, одначе не втримався, прихопив-таки кухонного ножа, i, коли вже вони залишили будинок, нахилився бiля веранди, чогось шарячи рукою мiж листям. - Ти що там шукаКш? - в тривозi зашепотiв Порфир. - Та треба ж йому виноград пiдрiзати! - Навiщо? - Щоб повсихав! Перед тим вiн уже розповiдав хлопцям, як, будучи в мiстi, заохотки це робив: фiнкою лозу при землi чик! i вже вона повисла, як перерiзаний кабель телефонний... I хай тепер па верхнiх балконах ждуть, коли вiн до них дотягнеться. Ось таке й тут вiн збиравсь проробити. Цього Порфир допустити не мiг. Але ж не вiднiмеш у нього силою нiж, тому вдався до хитрощiв: - Дай я сам перерiжу! I коли нiж опинився в його руцi, Кульбака розмахнувся й наослiп пошпурив його в темряву. ТiКП ночi вони знов посварилися, ледве до бiйки не дiйшло, насилу Гена Пх помирив. Брели кудись навмання, аж доки в степу наполохала Пх скiфська баба, що несподiвано виринула з темряви, бовванiючи на невисокiй, за довгi вiки дощами розмитiй могилi. Спершу наполохала, а потiм притулок цим блукачам дала, розташувались бiля неП осiдлищем на ночiвлю. Пробували розгледiти в темрявi загадкову усмiшку староП скiф'янки чи половчанки та узори на ПП кам'яному вбраннi, а потiм пiд захистком ПП лежали в духовитiй теплiй травi й вiдчували, як ще не зовсiм вичахлий камiнь диха на них теплом вiдлетiлого дня. Дивились, як грають у небi зорi, мабуть, на спеку, на суховiтрицю. - Чогось так довго татко не озиваКться, - почав було Гена. - А що, коли приПде, а мене нема? - Не скiмли, тонкосльозе, - обiрвав його Бугор. А Порфир, який часто бачить товариша зажуреним I розумiК причини його журби, знайшов i зараз для Гени слово пiдтримки: зрозумiй, зайнятий вiн, твiй татко... В архiтекторiв клопотiв по горло... Та ще, може, термiново проектуК павiльйон для всесвiтньоП виставки, ти ж казав, що вiн мрiК про це... Зоряно, тихо, просторо. Серед цiКП природи Порфирова душа почуваК себе на мiсцi. Лежиш серед степу, вiльний та незалежний, слухаКш, як шаленiють коники в травi, цiлу нiч не вщухатимуть цi завзятi трав'янi оркестранти. А там уже тобi зорiК свiтанок. Пружиною перший схопився Порфир, бо душа його не хоче проспати цi росянi блакитнi свiтанки, бо, як мама каже, "раннi пташки росу п'ють!". Порфировi кортить пiдгледiти, як п'ють росичку жайворонята, як спивають вони ПП з кожного листочка своПми маленькими дзьобиками. А роса, вона ж найчистiша з усього на свiтi, тiльки сльоза людська ще така чиста! Кажуть, у росi К навiть пенiцилiн, певне, тому нею дiдусь пiд час недуги очi вранцi промивав. УявляКться Порфировi, як уже й зорянки, попрокидавшись у комишанських плавнях, спивають рясну росу з очерету та з листатоП папоротi. На островах, там роса як вода, просто купаКшся в нiй, як тодi, коли наукова станцiя була влаштувала на островi свiй пiкнiк на День Перемоги, i гуляли допiзна, i мама з росинками на вiях при мiсяцi спiвала свою улюблену "Ой чорна я си, чорна". Спiваючи, зовсiм вiдмолодiла, стала як дiвчина, здаКться, й про Порфира забула, жила десь в iнших, в дiвоцьких своПх небесах. Дуже красива тодi була, красивiша, нiж будь-коли. Тiльки жаль, що про нього забула. Нiхто з присутнiх про Порфира теж не згадав, не погукав, не спитали - вечеряв вiн чи нi, чи ряскою тiльки й живився, як каченя, що цiлий день шубовскаК у водi, всiма забуте, нiкому не потрiбне. Ревнощами мучився того вечора, з очеретяноП засiдки визирав, стежив, як мамуня, повна вечiрньоП краси, пiдхмелена та весела, катаКться з залицяльниками в човнi, i смiх ПП чути, i далеко потiм над водами лягаК ПП зболений спiв... Ой чорна я си, чорна... А Порфир, бач, русявий удався. Де ж вiн, той, у кого вiн вдався? Чи коли-небудь перетнуться Пхнi дороги? Чи станеться коли, що життя поставить Пх очi в очi: це ось Порфир, уже юнак у морськiй безкозирцi з стрiчками, розвiяними на вiтрi, а це той, невiдомий батько його, майже нереальний, нафантазований, мов снiгова людина Як i щоразу при таких думках, озиваються у ньому всi його душевнi врази, йому стаК до слiз шкода себе, i хочеться комусь виповiсти свою журбу, але знаК, що не виповiсть, вимовчить у собi, бо не догукнеться до тих, до кого хотiв би догукнутись, з високостей на нього байдужiстю вiК цей зоряний невiдкличний свiт. - Розкажи, Гено, ще про снiгову людину. Так лежать вони, блукачi, i зорi грають над ними по всьому небу, великому, як океан, i снуКться Генi про когось давнього, про лицаря, що пролежав заморожений в Гiмалаях тисячу лiт чи й бiльше, в нерухомому станi пробув у вiчних снiгах, а тепер, у двадцятому вiцi, в зв'язку з потеплiнням вiджививсь i йде по планетi, мов Уленшпiгель, через свiти i краПни, йде, додивляКться, здивований, до теперiшнього життя. Зовнi вiн цiлком як сучасна людина, але на що не гляне, то все бачить уперше: i комбайни, i лiтаки, i свiтлофори в мiстах, бо як поринав у сплячку, цього ще нiчого на свiтi не було, i товаришами йому були тi, що ходили звiдси походами на персiв, що цiлi лавровi гаП несли на своПх списах. Той тисячу лiт проспав заморожений серед льодовикiв, а iнших, теж давнiх, тепер викопують археологи. Гена пропонуК, щоб Пм, утiкачам, пристати до котроПсь партiП археологiв, що всюди зараз риються в степах, вони для допомiжних робiт набирають нiбито й пiдлiткiв - ото було б цiкаво!.. - Лопатою цiлий день? - злiнька озиваКться Бугор. - Вiд роботи конi дохнуть. Вiн вважаК, що краще податися в Бахчисарай, там у нього старший брат десь м'ясникуК, рубаК баранiв на шашлики та чебуреки. А чебуреки там - як лапоть завбiльшки. Стугонiння чути в степу. З темряви з'являКться летючий вогняний дракон з довжелезним хвостом, згрiзна гуркочучи, перемiщаКться в просторi. - Експрес! Хлопцi схоплюються, вдивляються в те чудисько, далеке, мимойдуче, що вогнями з пiтьми та залiзним двигтiнням протинаК степ, розруйновуК цей тихий, зоряний, кониковий свiт. - Ах, змiюка... Бугор замишляК вчинити напад на один з тих нiчних експресiв, що вони йому чогось ненависнi, зокрема тим, що курортникiв до моря везуть та рiзних маминих синкiв товстоногих, у коротеньких штанцях, якi хоч зростом вищi за матерiв, а Пх за ручку ще водять, тортами та морозивом запихають. Бугор не розумiв, чому хлопцi не пiдтримують його войовничостi. Отi чебуреки, що десь не для нього шкварчать, йому, видно, пiддають завзяття, вiн жадаК нападу, йому б оце бити, трощити, просто звiдси б кинутись навперейми тому експресу, де освiтленi вiкна пролiтають, змигують, як летюче видиво чийогось благополуччя, комфорту, затишку, життКвоП влаштованостi. Фiраночки там у них на вiкнах, вхопити б каменюку в-пiд насипу, та ось вам по фiраночках, по склу, щоб тiльки брязь! та брязь! на друзки. Його охоплюК екстаз зло-веселого божевiлля, вiн, зiрвавшись на ноги, мерщiй шукав грудок, рве сухогруддя, з лайкою шпурляК й шпурляК по тих недосяжних вiкнах, i, мабуть, йому вчуваКться, як дзенькаК розтрощене скло, бо вiн аж сатанiК, викрикуючи: - Нате ж вам! Нате! Ось вам фiраночки! Коди не стало летючого вогняного дракона, коли зник вiн за обрiКм, аж тодi Бугор, зазнавши цього похмурого вдоволення, присiв коло хлопцiв, задиханий, нiби пiсля справжньоП битви з експресом. Знайшов сигарету, почав прикурювати, сiрники в його руцi обламувались, ледь спалахнувши, i видно було, як тремтять йому руки, аж Порфир не втримався: - Руки трусяться, наче курей крав! - Заткнись. Прикуривши нарештi, Бугор кинув сiрник, не затоптавши, довелося це зробити Кульбацi. Бо з вогнем у степу не жартуй. Колись Порфир бачив улiтку, як горiв хлiб. Нiчого страшнiшого нема за степову пожежу, коли люди кидаються в полум'я, в хмаровища гарячого диму, бiжать з вiдрами, з шлангами i плутаються й падають в палаючих пшеницях, а потiм когось з попеченими руками, обгорiлого до невпiзнання, вiдправляють в лiкарню. Колись i дядько Iван був попiкся, обсмалився на такiй пожежi, викликанiй всього лиш iскрою вiд комбайна. Важкою для хлопцiв була ця нiч. То один, то другий схоплювався, вглядався в темiнь, бо вчувалося, що хтось до пих пiдкрадаКться. Бугор аж здригався ввi снi, певне, й увi снi не вщухала безглузда його битва з нiчними експресами, що, побiльшенi сном та уявою, виростали в безконечну низку освiтлених гуркотливих вагонiв, якихось уже мовби абстрактних поПздiв, що без нiкого iдуть i йдуть, протинаючи степ, оперiзуючи планету. А свiтанкова пора, отой час, коли над степом зорiК i раннi пташки росу п'ють, застала Пх бiля траси, де було сухо й безросно. Хоч нiякого руху по трасi, проте хлопцi все ж трималися насторожi, нi на мить не забуваючи, що вони втiкачi, що за ними полюють. Напередоднi з лiсосмуги бачили, як гасав по степу мотоцикл, може, то був Пхнiй добрий знайомий Степашко, ловець мiчених дитячих душ. А одного разу прокушпелив польовим грейдером i шкiльний автобусик, напевне, розшукуючи Пх, - над ним можна було тiльки посмiятися, визираючи з соняшникових джунглiв, на якi важко осiдала хмара пiднятоП автобусом пилюки. - Найкраща пилюка - та, що здiймаКться з-пiд колiс вiдбуваючого начальства, - пожартував тодi Кульбака. Нинi Пх прибило до цiКП ось безiменноП степовоП зупинки. Навкруги нiкого. В один бiк потяглися величезнi поля рицини, а в другий - пiщанi кучугури з чубами й без чубiв, може, якраз тi, що Пх мама залишила Порфировi для майбутнiх трудових звершень. А помiж цього безлюддя - траса, магiстраль, вона вдень аж плющатиме асфальтом, а зараз ще по-ранковому прохолодна пiсля ночi. Бiленька будочка стоПть бiля траси, кимось невiдомим побiлена, ще й квiтами розмальована, хтось подбав, потурбувавсь, щоб було де знайти притулок подорожнiй людинi вiд дощу чи вiд спеки. Прилiпились i вони, ангелочки, до цiКП зупинки, ждуть, пильнують автобус, хоч Пм то, власне, однаково, куди Пхати: чи в той край. чи в протилежний. Колiс би Пм тiльки, швидкостi, рейсу хоч будь-якого! Не самi вирiшують, все за них вирiшить автобус: звiдки перший прийде, на той i вчепляться, в ту сторону й зашумлять. Звичнi вже до таких безцiльних катань. Заб'ються в автобус, де тиснява та духота, де репродуктор аж розриваКться, i тiтки сидять над своПми корзинами, кожна незворушна, як Будда, i дядьки-чабани в пiджаках, хоч як тут жарко. Дiвчата якiсь поблизу пересмiхаються, кривляться, - корзина чималенька Пм ноги вiддавлюК, "тiтко, посуньте", - не чуК тiтуся, спить... ПроПдуть отак вiд зупинки до зупинки зайцями, як сiли в степу, так i встануть у степу, тiльки подеколи Бугор з кривим осмiхом виймаК з пазухи щось пiдживитися: хлопцi й не помiтили, коли воно, оте чуже Пстиво, з корзини до нього в пазуху перекочувало. Зараз Бугор сердитий никаК побiля будки, - куриво кiнчилось, тому й злиться. А Кульбака та Гена, перевтомленi неспокiйною нiччю, сидять край дороги поникло, i Порфир, знiчев'я дивлячись на грядочку чорнобривцiв та струнких рож бiля будки, марно намагаКться розгадати: хто ж Пх посадив? Поблизу нi села, нi хутора, а будочка стоПть, дбайливо так причепурена, i чорнобривцi бiля неП вже розкриваються пуп'янками, i рожi малиновi, жовтi та рожевi випустили цвiт з-помiж шорсткого листя. Мали б вони бути в росi такого ранку, але нема сьогоднi роси, на листi пилюка, нiчого пити пташкам польовим, нема де напитись i цим заблуканим ангелочкам, що Пм аж у ротi пiсля ночi попересихало... Одначе хтось Пх таки посiяв, отi невибагливi квiти, що спеки не бояться, не самi ж вони посiялися в степу? Якась добра душа зробила проПжджим людям втiху. При цих думках виринаК перед Порфиром мамин образ; ось вона з таких, що не за плату, не по наряду, а просто так, вiд душi, могла б посiяти, щоб краса з'явилася чиПмось очам i порадувала когось, хай навiть i незнайомого... А Бугор, помiтивши, на чому зосередилась Порфирова увага, пiдвiвся знехотя з лавки, пiдiйшов до квiтника: - Яка ж тут для мене росте? I став поволi в'язи скручувати найвищiй, облiпленiй цвiтом рожинi. - Не чiпай! - аж кинувсь Кульбака. А той, навiть не глянувши на Порфира, iз знущальницькою посмiшкою далi мучив стебло, крутив, обшмульгував. Кульбака зiрвався з мiсця, в безтямi пiдскочив до нього: - Не чiпай, гадино! Ти ПП садив? Бугор, ще бiльше пiд'юджений наскоком Кульбаки i на зло йому, дав собi волю: стрибнувши на самий квiтник, вiн вихилясом, з похмурою радiстю пустився танцювати по ньому, чорнобривцi так i трiщали пiд його розбитими черевиками: - Лап-тап-туба!.. Заслiплений люттю, Порфир кинувся на нього, щоб вiдiпхнути або за руку вкусити. Гена, здолавши вiчну свою нерiшучiсть, теж прискочив на пiдмогу, i саме Генi першому й дiсталося вiд Бугра, вiд його залiзного кулака: ударив так, що кров цвiркнула хлопцевi з носа. Кульбака, успритнившись, зненацька почепився на Бугра ззаду, встиг перегнути, повалити його, i тодi вже вони разом з Геною насiли, накiрчили свого недавнього кумира, стали люто товкти його пикою в землю - хоч роси не напивсь, так землi наПжся! Бугор геть заПдений землею був, коли, випручавшись, з лайкою вiдскочив до будки. - Жаль, що фiнки нема при менi! - процiдив, втираючись долонею. - Ну, та ми ще зустрiнемось - нема миру пiд оливами... Це, власне, була Пхня розлука. Бо коли автобус пiдiйшов, Бугор рвучко скочив на приступку, i дверi за ним зачинились автоматично, - помчав безплатний пасажир мiж корзинами кудись, мабуть, на Бахчисарай, де чебуреки, як лаптi. Гена, впоравши носа, усмiхнувсь до Порфира: - Ох, i дали ж ми йому... То все вiн верхи на нас, а це й ми на ньому покатались... - Тварюка! Вiн ще погрожуК... Та ти менi в чистiм полi краще не попадайся! Наче гора з плечей скинута в хлопцiв. Збадьоренi були обидва, почувались героями, бо, нарештi, поквиталися з давнiм своПм тираном. Дiстав своК: i за глуми, i за брутальнощi, i що на черешнях фальшував, зваливши вину на Порфира... I, може, десь пiдсвiдоме навiть за те, що пiдбурив Пх на цю втечу... Обтрушувались та шукали гудзики, що пiд час баталiП кудись порозскакувались, комiчнi моменти бою ще звеселяли Пхнiй дух, на якийсь час забулося й про небезпеку, а вона ж не зникла! Як образ ПП, раптом виджухнув десь iз-за кучугур мотоцикл, i вже замелькав понад рициновим полем грiзний iнспекторський кашкет. Вiтром здмухнуло хлопцiв з траси, слiпма летiли кудись, миттю змалiвши обидва до розмiрiв горобцiв! Стали навiть ще меншi, стали як отi трав'янi оркестранти, що тiльки ступиш, а вони так i бризнуть з-пiд нiг, щоб безслiдно зникнути, збезвiститись у травi... XXVIII Њ на лиманi людина, безстрашний такий, що його безлiч разiв убивали, топили, а вiн знов повертаКться до життя. Осiнь, нiч (бо всi його пригоди вiдбуваються переважно вночi), темрява - не прозирнеш, а вiн з товаришем чи й сам у човнi без страху йде на браконьКрiв Знав, куди йти, й ночi не боПться, просто в неП свiтить лiхтариком. - Не свiти, бо як засвiтимо... А вiн, нехтуючи погрозою, таки даК промiнь, i тодi у вiдповiдь - зблиск, удар! То пострiл по ньому - з дробовика. Добре, що у ватянцi, - позастрявав у нiй дрiб. Не розгублюКться й пiсля пострiлу, кидаКться до Пхнього човна, а вони веслом б'ють його по руках (побитi руки потiм назавжди зостануться вузлуватi). А то ще кидають йому вогонь у човен, щоб спалити. Ще iншим разом - налiтаК вiн серед ночi на таких, що встигли вже побувати в мiсцях, де козам роги правлять. Вiдбуде своК такий тип, повернеться, влаштуКться десь на роботу про людське око, а насправдi нiчним життям живе, у гирлi щонiч промишляК, хай там хоч яка заборона. Мотор на човен ставить таких сил, щоб iнспектор його не догнав, хiба що спересердя вистрiлить йому вслiд або ракету пошле... А iнодi серед бiлого дня, коли наздоганяКш зловмисника, вiн сiтки разом з рибою, та ще й з каменем, ранiш приготованим, на очах у тебе викидаК за борт, ще й глузуК: "Вiзьми тепер мене!.." Бо знаК, що слiдчий без прямих доказiв справи не заведе... I яка ж спокуса для них у цьому браконьКрському заняттi! На ризик iде, про кару забуде, щойно з тюрми прийде - та й знов за своК. НамагаКться влаштуватись десь ближче до води, замiсть реквiзованого ранiше човна, в нього вже дюралька з'явилась, самодерiв наробив - однорогих, дворогих, трирогих! - i як нiч, так i на рибця. А то ще острогу-сандолю бере, нею, як вилами, б'К. Рибохвати ненаситнi, немаК меж Пхнiм апетитам. Пiд час нересту риби насолюють цiлi бочки, повнi горища нав'ялюють, щоб потiм з-пiд поли - на базар. Ось на компанiю таких рибохватiв i налетiв дядько Iван однiКП осiнньоП ночi. Певне, наперед готувалися злодюги до зустрiчi з ним, бо й не тiкали, i в рукавi переднiй мав уже заздалегiдь приготовану трубку, налиту свинцем. Ах, це ж вiн, гроза лиману, безстрашник Кульбака Iван, це той комунiст, що йому бiльше всiх треба, - ану ж пiдходь, пiдходь!.. Вiн один, а Пх троК... По головi старалися влучити в темрявi тим залiзом, свинцем налитим, щоб череп йому проломити. Збити у воду старались, а вiн, хоч уже й закривавлений, усе тримався в човнi, кричав передньому, найлютiшому: - Однаково я тебе бачу! Я тебе впiзнав! - А не побачиш бiльше! З жорстокiстю садистiв намагалися бити по обличчю так, щоб очi повибивати, зоровий нерв пересiкти, навiк щоб ослiпнув цей Пм ненависний Iван-iнспектор! Нарештi збили, скинули у воду. Нема його, не буде, амiнь йому, пiшов на дно ракiв годувати! А той, що його топлено, вбивано, що його нiби навiк ослiплено й пущено на скiн у крижану воду, - вiн - хоч i на милицях, хоч i з пальцями, пооббиваними браконьКрським веслом! - таки з'являКться потiм на судi, щоб посвiдчити, щоб кинути Пм у вiчi своК iнспекторське: - Тебе я впiзнав i тебе! Думали, на дно пiшов, а я знову К! Бо люди мене з води вирятували... Не дали загинути, щоб i далi я вам, гадам-браконьКрам, спуску не давав! Вродливець смаглявий, як i сестра Оксана, чорнобровий, з усмiшкою слiпучою, що все навкруг осяваК, а чорнi очi весело iскряться - такий цей лиманець-iнспектор, старший материн брат, що для Порфира зблизька й здалека живе як потаКмний його взiрець. Бо не просто мужнiй та хоробрий (охоронцями голубих полiв тiльки людей мужнiх i набирають), а ще й справедливий, а ще й товариський, у якому гуртi не з'явиться, з першоП хвилини викликаК до себе симпатiю. Коли прибуде до своКП сестри на дiдизну в гостi, тодi в хатi стаК тiсно вiд його друзiв, тож сiдають надворi пiд абрикосом, i там годi келешками дзень! пiд веселе дядькове Йванове слiвце-заклик: - Вогонь! I потiм з усмiшкою пояснить: по браконьКрах вогонь... А зараз вiн сидить з хлопцями в порту i весело дивиться, як вошi всухом'ятку булки наминають. По очах впiзнав, що голоднi обидва, i при зустрiчi найперше дав Пм по булцi, яких у нього повна авоська, i навiть вибачився жартома, що до ресторану не поведе, нема коли та й зачiпки не бачить вiдповiдноП. З неабиякими труднощами добулися хлопцi до порту. Пiсля бiйки з Бугром та ганебноП втечi вiд випадкового автоiнспектора кiлька годин проблукали вони, як дикунчата малi, в кучугурах безчубих, що Пх призначала мати Порфировi пiд майбутнi його виногради. Потiм у Гiлеях були, де з кучугурних пiскiв вигнались у небо акацiП щогловi (К порода й таких), прикривши своПм розкотистим гiллям вулики радгоспних пасiк, що потаборилися всюди з куренями, з бджолярами похмурими, якi не квапились, не поспiшали хлопцiв пригощати медом, бо вiн, мовляв, ще молодий, ще вiн - як вода... А один зовсiм грубо вiдрубав: - СвоПх трутнiв вистачаК... Усе хотiлось Порфировi матiр побачити хоч оддалiк, i, як йому здалося, одного разу й загледiв-таки ПП постать легку, гордовиту голову, косинкою вив'язану, коли вона в гуртi iнших сiдала до автобуса, - його щодня висилав станцiя забирати робiтниць з виноградникiв. За всiма ознаками, то таки була вона, але й до неП, найрiднiшоП в свiтi людини, син не посмiв з'явитися в своКму становищi, не дав знати про себе, так i зостався лежати на узбiччi, млiючи в шелюгах вiд важкоП надвечiрньоП спеки. Бо нащо ж ти Пй здався тепер, заблуканець, утiкач нещасний, що тiльки й можеш бути для матерi соромом та ганьбою! З останнiм рiчковим трамваКм щасливо добулися зайцями до порту, хоча в самiм порту ледве не потрапили дружинникам до рук. У скверику портовому в кущах тамариску нiч провели, аж почадiли вiд духу тамарискiв та терпкого запаху каучуку, що його крани цiлу нiч вивантажували на причалi. Охопленi смутком, бачили вранцi, як покидаК порт Пхня мрiя мрiй, бригантина Пхня недосяжна - учбовий вiтрильник, що пiшов у кiлькамiсячну плавбу з морськими курсантами. Саме на той даленiючий вiтрильник дивилися, ажурно-легкий та високий, коли за спиною в них з'явився хтось i лагiдно поклав Порфировi вузлувату руку на плече. Злякано обернувшись, комишанець побачив над собою смагле, повнощоке обличчя дядька Iвана, його очi, переповненi чорним iскристим смiхом. Топлений та не втоплений, вбиваний та не вбитий... СтоПть з авоською в руцi, посмiхаКться: - Чи далеко зiбралися, мореходи? - Ми... ми... на лиман у гирло... - промимрив Порфир якось пискляво, аж сам не впiзнав свого голосу. В усмiшцi iнспектора з'явилося щось хитрувате. Якщо, мовляв, лиман Пх вабить, то це добре, бо тут груди Днiпра. Груди широкi, могутнi... Сидять тепер з ним на лавцi серед розiмлiлих тамарискiв та завзято булки гризуть. Дядько Iван розповiдаК, що сiм'я його зараз на лиманi, там, де iнспекторський пост. Дружина кухарюК, а маленька Наталочка допомагаК матерi, а деколи - й батьковi, бо зiр у неП гострий, - окинувши поглядом акваторiю, одразу помiтить, де чеснi рибалки, а де порушник... Щодо хлопцiв дядько Iван не надокучливий, може, й здогадуКться про все, однак не доскiпуКться, звiдки та як тут опинилися, це його мовби зовсiм не обходить. А якби запитав, то почуваК Порфир, що не змiг би йому збрехати, не змiг би його частувати вигадками, як це з iншими поробляв; вiдкрився б йому з першого слова, виклав би чистiсiньку правду про все: як завiвся на черешнях iз тим Крокодилом i як пустився з хлопцями в це пiратське життя, вiд якого перед тим, здавалося, вже назавжди вiдмовивсь. Усе б дядьковi Йвановi виповiв без брехнi, бо К такi люди, що Пм сказати неправду просто не зможеш, язик не повертаКться. Однак не питаК. Натомiсть чують хлопцi, як доводиться йому час вiд часу ганяти безбiлетникiв на примiських лiнiях, - на правах громадського контролера... - СтоПть нечесане дитя вiку перед тобою, пiдпарубчак уже, патли аж на шию вiдпустив, а квиточка забув узяти. Та чого ж ти забув? Грошi витягли чи поспiшав дуже? Та кажи ж, хоч що-небудь, голубе! А вiн стоПть, бовдур бовдуром й на слово не спроможеться. Збрехати i то не вмiК! - Ну й що ж ви з ним? - запитуК Гена. - З яким як: iндивiдуальний пiдхiд. По очах визначаКш, чи в ньому хоч трохи проблискуК совiсть, чи нi. Все ж таки хочеться вiриш в людину. - А отим, що очереги з весни палили, коли вже й птахи гнiздились, - нагадуК Порфир, - тим, мабуть, все безгарно зiйшло? Далися йому цi очерети... Пх, щоправда, випалюють щороку, це дозволяКться комишитовим заводам, але ж тiльки ранньоП весни, до певного числа. А цього року, запiзнившись, загаявшись, плавню палили справдi з порушенням строкiв, коли перната дичина вже почала була гнiздуватись. Птахiв там розполохали тьму. Спробуй тепер винуватого дошукатись! Кiнчилось нiчим, дядько Iван знаК про це, i хмарка пробiгав по його крутому чолу... - ПритягаКм до вiдповiдальностi, та всiх не притягнеш, - каже вiн з притамованим гнiвом. - БраконьКрське плем'я, воно ж, як фiлоксера, живуче i хоч у рiзних личинах постаК, а суть одна - хижацька... Той рибу б'К, цей птахiв разом з очеретами випалюК, а скажи йому, вiн ще й державними iнтересами прикриваКться... Слiпа душа, вiн про завтрашнiй день не думаК, йому навiть невтямки, навiщо цю природу так уже треба берегти, навiщо ради неП цiлi штати iнспекторiв держава тримаК... - I рiчки та повiтря забруднюють по всiй планетi, - сказав Гена... - А планета ж наша одна, другоП такоП нема... - Ото-бо й воно, - нахмурюКться дядько Iван. - Кожному слiд би думати, що господар планети - це ти - людина, що, крiм нас, на планетi - нiкого... Не лев, не тигр, а людина в природi найстарша! Тож по праву старшого мусиш захистити i дерево, i пташине гнiздо, i комаху. Можемо все тепер, все нам пiд силу. Лiси на безлiссi розводимо, рiчки повертаКмо, живлющу вологу даКмо в степ, це ж здорово, правда? Тiльки ж, проектуючи греблю, скажiмо, подумай i про те: а що з гирлом буде? Чому очерети в гирлi починають висихати, нерестилища гинуть? Чому не турбуК тебе, що птиця розлiтаКться i солона вода пiдступаК з моря вгору аж так, що дельфiнчуки вже мало не до Комишанки заходять... Про це хай дядя думаК? За долю гирла хай тiльки iнспекторам болить? - Помiтивши, що хлопцi присмутилися, дядько Iван усмiхнувся: - Ну, та ми не з тих, щоб духом падати, нам це рiшуче заборонено нашими iнспекторськими правилами... Охоронець голубих полiв мусить бути завжди на висотi. Бо наш брат не тiльки свiй лиман береже - турбуКться вiн про всю свiтову акваторiю! Iде в такi мiсця, де мiжнародний лов ведуть, iнспектуК судна рiзних краПн, не дозволяК й своПм порушувати. Iнодi вiн аж надто причепливим здаКться... Був випадок: своП ж радiограмою скаржаться на такого причепу, мовляв, сусiди ловлять, а цей нам план зриваК, що з ним робити? "Зв'яжiть його та в трюм, а самi ловiть!.." Тiльки ж чорта з два! Зв'язати себе не дам, i в трюм мене не закинеш, якщо за правдиве дiло стою! Це, виявляКться, в характерi в них таке, у Кульбак: родове, фамiльне, чи що? Дiдусь ото який кволий був та вiйною пом'ятий, але нi перед ким страху не знав, - чи, може, як дехто вважаК, фронтова контузiя якраз i приглушила в ньому почуття страху? Бо не побоявся ж iз тими негiдниками зчепитись, коли цiлою хулiганською ватагою вночi вони налетiли на радгоспнi виноградники... Не раз уже чув Порфир про ту нiчну драму, але все якось туманно, мовби недомовлено. Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотiла всiма подробицями ще бiльше розранювати хлопця, адже ж iшлося про дiдуся... I тут оце з дядькових Iванових уст уперше почув правду всю, до кiнця, Що iншi недомовлювали, дядько Iван усе виповiв йому - з суворим спокоКм, як дорослому, як мужчинi. Ти ж мужчина, ти мусиш усе знати, - так це розумiлось... Виходило, що дiдусь, може, й досi жив би, якби з тими не зчепився, по сутi, й вiку вони йому вкоротили отам, бiля куреня, вкритого виноградним листям... Молодi, дебелi лобуряки накинулись на старого: веди показуй, де колекцiя, де ота сама "чорна брила" (це той новий рiдкiсний сорт, що його тiльки вводили i найбiльше берегли). Iнший сторож у такiй ситуацiП спасував би - сам-один перед ватагою лобуряк - що вiн Пм зробить? Схилив би голову, берiть i "чорну брилу", й що хочете, ось вам i рушниця, тiльки мене, старого, вiрьовкою зв'яжiть, щоб перед дирекцiКю було виправдання, а самi робiть своК... Та тiльки ж дiдусь Пхнiй не з таких, вiн фронтовик, у нього честь була, а Пй не личить ухилятись, ховатися в кущi. Не дам, не пущу, забирайтеся звiдси, злодюги, паразити, вишкребки, - оце була його мова до них, оце найбiльше й викликало Пхню лють. З кулаками накинулись, озвiрiло ногами мiсили старого - у лiкарнi потiм було виявлено, що весь вiн у суцiльних синяках вiд побоПв... - Усерединi щось повiдбивали, - глухо розказував дядько Iван. - Отак йому обiйшлася та "чорна брила"... - Я всього й не знав. - посмутнiлий, здавленим голосом вимовив Порфир. Нiщо б так глибоко не вразило його, як оце, що вiн тут дiзнався про дiдуся, про всi обставини тiКП драми нiчноП... Те останнК лiто, коли дiдусь сторожував, Порфир часто бiгав до нього на виноградники, i були то, може, найкращi днi його життя. Старенький велосипед стоПть пiд куренем, орлик сидить зверху, на гребенi куреня, а вони з дiдусем бiля багаття варять бекмес, або кулiш, або просто бесiдують про все на свiтi... Дiдусь такий уже сухенький був, з одною ж легенею в грудях жив - i оце вони його ногами мiсили, мракобiси... Пекучу до слiпоти зненависть вiдчув, довiчну помсту понесе на тих злодюг, що, за дядьковим Iвановим припущенням, теж, видно, з браконьКрiв заматерiлих були: у вiдплату за те, що вiн Пх тут переслiдуК, розперезатися Пм не даК, вони зiгнали свою браконьКрську лють на старiй людинi... - Рибохвати, нищителi, хочуть вони жити злодiйським нiчним життям, - похмуро каже дядько Iван, - та тiльки не вийде... Ми Пх за жабри берем i братимем! Знайомий Порфир i з товаришами дядька Йвана, знав, якi то мужнi та смiливi люди, - боягуз не пiде в холоднi осiннi ночi ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохiдними браконьКрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поКдинках. А Порфир би пiшов, хай там що. Бiлiють кораблi внизу, блищать на сонцi довгошиП крани. Неначе жирафи збилися бiля води табуном... Гена каже, що навiть шия жирафи неповторна, двох однакових в природi нема... А над кранами в небi поволi коршак плаваК чи орел, - чи не дiдусiв це орлик так вирiс уже? Пливе й нiби вишукуК когось унизу, може, господаря свого шукаК помiж людьми... - Чи не взяли б ви, дядьку Йване, i нас до себе? - раптом виказуК Порфир свою давню мрiю. - Ми б робили вам усе: чи вогнище розвести, чи сiтки вибирати... Навiть могли б i в засiдку... Правда ж, Гено? Гена, здаКться, цього ще для себе не вирiшив, сидить у задумi, а дядько Iван був, видно, порадуваний намiром небожа. - А чого ж, це iдея, юнi помiчники були б нам якраз до речi.... Тiльки треба тобi, голубе, - посуворiлим тоном звернувся вiн до Порфира, - спершу матiр провiдати, бо ж вона там мiсця собi не знаходить... Син ПП, гуляй-вiтер, знову в бiгах, на сина оголошено розшуки, по всiх мiлiцiях оповiщено, якi вiн маК прикмети!.. Хлопцi аж поблiдли, так вони були приголомшенi цiКю новиною. Хто б подумав, що своКю втечею нароблять вони стiльки колотнечi! Всюди Пх розшукують, ось аж до самого гирла тривога за них докотилась. Мабуть, зараз вiзьме Пх дядько Iван обох за грiшнi загривки й поведе просто в мiлiцiю, здасть, як належить, як вимагаК закон. Бо що ж йому ще залишаКться з ними робити? А вiн нiби вгадав Пхню стривоженiсть: - Вiдпровадити б оце вас куди слiд. Бо чого ж бродяжити без пуття. Навiть зобов'язаний - узяти й вiдправити, як це належить з бродягами робити... Одначе нi, не стану поки що. Зрештою, в тебе, - вiн звертавсь найперш до Порфира, - своя голова на плечах. У такому вiцi, як ти, я вже безкозирку носив, пояс з моряцькою бляхою i, звичайно, обов'язки своП знав будь здоров. А формою як дорожив! Адже в нiй теж - честь моряка... Коли вiтер, бувало, схопиться, зубами стрiчки тримаю, щоб улюблену мою безкозирку бродяжницьким вiтром не здуло... Ось так воно, хлопцi. БраконьКрiв брати за жабри - це, звiсно, дiло, i воно, сподiваюсь, вiд тебе, Порфире, не втече, ти Пм ще даси пити, але затямте собi обидва: найбiльша перемога - це та, яку здобуваКш над самим собою... Дозволите йти? При цьому дядько Iван пiдхопив сiтку, напхану булками та батонами, й рушив до берега, бо iнспекторський катер, яким йому Пхати, уже наближався навстрiч, - з крутим вiражем, з вiтерцем пiдлiтав до причалу. XXIX Наметове мiсто, вибудуване ранiш уявою Порфира Кульбаки, нарештi стало реальнiстю. На високому пагорбi над Днiпром кинула якiр Пхня "Бригантина", далеко виднiючись своПми бiлими та червоними шатрами. I вогнище палахкотить увечерi якраз на тому мiсцi, що його визначила Марися Павлiвна пiд час оглядин, - на самiм пагорбi, на виднотi палахкотить, як дозор бекетний. Вечори теплi, синi, зорянi, десь далеко чути гуркiт комбайна, а бiля вогнища тихо, школярчата, зачаПвшись, слухають мову чиюсь, що ллКться плавно та супокiйне, i в злагодi з нею невтомно сiче й сiче десь у темрявi трав'яний музикант, цвiркунець чи коник, настроПвши свою скрипку так, щоб смичка не випускати вже цiле лiто. Чого тiльки не почуКш у цi синi вечори бiля багаття! I розповiдь знатного чабана про життя колишнК, сiросвитнК, що його тепер хiба що в театрi й побачиш; орнiтолог iз заповiдника розповiсть, скiльки перепiлок збиваКться в цих степах восени, де вони, перш нiж вiдлетiти за море, скидають iз себе зайвий жир, щоб стати легшими, ждуть прильоту стрепетiв, бо саме стрепет гуртуК перепелиний табун i веде його потiм у полiт, - хоч i в негоду, хоч навiть i крiзь кромiшню тьму. А деякi найдрiбнiшi пташата, виявляКться, перелiтають море, влаштувавшись верхи на журавлях... - Майже так, як ви на своПх вчителях, - пожартувала Марися Павлiвна. Морський капiтан iз шефiв розповiсть про джунглi В'Ктнаму, про те, який лiс вiн бачив страшний, мертвий та голий, бо там, де на лiси хмари хiмiкатiв було випущено, ще й досi, через скiльки ось уже лiт, нiщо не росте; нi пташок, нi комах, нi мурашки нiякоП, навiть жаби погинули. I це там, де буяла тропiчна зелень, де бамбуки, тамтешнi очерети, виростали за нiч вище людини... Слухають хлоп'ята, аж дух затамувавши, прищухнуть на мить i трав'янi музиканти, мовби вслухаючись у людську мову коло нiчного вогню. Дещо вловлять вiд неП, може, й тi, що, пiдкравшись десь iз виноградникiв, невiдривно стежать з кущiв за вечiрнiм життям "Бригантини". Iнопланетники, пришельцi з iнших свiтiв, не iнакше як вони десь блукають поблизу! Хоч мало й вiриться, а схоже на те, що вже побували в степах отi загадковi представники далеких позаземних цивiлiзацiй. Звичайно, поки що це тримаКться в тайнi, тепер хоч i "лiтаючi блюдця" побачиш, то мовчи, нiкому не кажи, вважай, що тобi тiльки привидiлось. Одначе ж, якщо, згiдно з припущеннями фантастiв, iнопланетники можуть з'явитись у виглядi "розумноП хмари" або "мислячого океану" чи прилетiти на якомусь апаратi, схожому на величезне блюдце, то чому ж вони не можуть з'явитися серед землян i у виглядi яких-небудь ошарпаних ангелочкiв, що про них щось таки перечуКш в наметi вiд шушукала нiчного, щоб потiм i самому про них з кимось пошушукати... Опустились iнопланетним в степу неподалiк вiд траси, й було це рано на свiтаннi, коли пташки росу п'ють. У скафандрах були, як водолази чи тi, що на Мiсяцi. Ходили, роздивлялись. Њ на iнших планетах такi, що й при сонцi ходять, а тiнi вiд них нема, - так оце були такi. Можете, звичайно, спитати, а де ж Пхня бригантина космiчна, якою вони прилетiли, хiба ж ПП не помiтили б одразу комбайнери або автоiнспектор, хiба ж не кинулись би мерщiй з найдальших польових бригад до телефонiв, щоб сповiстити районну мiлiцiю? Але в тiм-то й рiч, що як тiльки вони приземлились, то один змахнув якимось жезлом, схожим на очеретину, що, виявляКться, мала в собi властивiсть чарiвноП палички, бо вiд помаху ПП бригантина розтанула на очах, - адже Пхнi кораблi щезають i виникають блискавично, завдяки лише силi уяви, самою уявою викликанi. I, власне, що ж дивного, коли тепер нiбито й людина вольовим зусиллям здатна гiпнотизувати фотон i змiнювати напрям руху елементарних частинок, навiювати Пм своП команди... Одне слово, нiяких слiдiв не лишили пiсля себе тi, прилетiлi з безвiстi (невiдомо, добрi чи злi родичi людей), ходили й придивлялись до всього, що росте на землi, i якi птахи на нiй водяться, i яка риба граК в тутешнiх водах. Одному рибалцi вони потiм сказали: "Коли пiдлiтаКш до вашоП планети, вона з висоти зовсiм блакитна здаКться, це, мабуть, тому, що багато ; у вас води, вся планета огорнута блакитним серпанком. I така ваша планета маленька з висоти, така тендiтна... Як квiтка! Нiжна, найнiжнiша, нiби з самого марева зiткана! I пiде, нi в яких безвiстях космiчних iншоП такоП красивоП нема... Тож бережiть цю свою незрiвнянну домiвку. А вона у вас чогось чадом просмерджена, чваритесь без кiнця i води блакитнi своП без жалю забруднюКте..." I хоч тому рибалцi не велено нiкому розповiдати про свою зустрiч з iнопланетниками, маК все це триматися до певного часу в суворiй таКмницi, одначе ж... шила в мiшку не втаПш, воно то в одному, то в iншому мiсцi вилiзе. Помiчено було Пх i в кучугурах, що належать науково-дослiднiй станцiП, i в акацiКвих гаях, де iнопланетники пробували скуштувати земного меду, але Пм у цьому рiшуче було вiдмовлено, бо мед, мовляв, ще не визрiв, ще вiн - як вода... Гнався за ними нiбито десь i мiлiцiонер на своПм мотоциклi, але наздогнати не мiг, хоча вони йшли звичайнiсiньким кроком, нiтрохи х