пелищах... А Холодну гору дамо знаКте як? - З пташиного польоту? - З космiчного! Принаймнi щоб враження було таке... Нiби з iлюмiнатора космiчного корабля... Нiби роблю отi унiкальнi надпланетнi кадри, що Пх у спецiальних ампулах буде замуровано в монумейт'на честь вiдкривачiв космосу... Для майбутнiх поколiнь... I ось iз тiКП ж точки беру планету... Тiльки не в голубому сяйвi океанiв, материкiв, а планету ХолодноП гори, планету ще криваву, пожежну, чадну... VIII Якщо iншi рани, рванi, вогнестрiльнi, можна лiкувати, то бiль неволi не погамуКш нiчим, лiкiв вiд нього нема i, певне, нiколи не буде. Ще в школi був у нас учитель, ми його називали Колба, мабуть, тому, що голова його, лиса, лобата, на шиП тоненькiй, справдi нагадувала нам колбу. Крiзь парту бачив, що де в кого на колiнах робиться. Тоненькi чумацькi вуса пiдковою звисали йому донизу й надавали трохи сумного виразу нашому зiркоокому Колбi, його безкровно-бiлому, з дрiбними рисами обличчю. А поставою був доладний, колбу свою тримав на плечах з гiднiстю i сам тримався випростано, пiвдикувато, як усi низькi ростим. Вiд нього ми вперше почули, що людина складаКться з бiлкiв, жирiв та вуглеводiв (вiн викладав у пас хiмiю), почули вiд нього й те, що "лишь тот достоин жизни и свободы, кто каждый день идет за них на бой", бо за сумiсництвом вiн викладав ще й нiмецьку. Про себе вiн нiколи нам не розповiдав, але вiд iнших ми знали, що пiд час першоП вiйни був вiн у полонi в Нiмеччинi, харчувався брюквою, яка на наших базарах навiть i невiдома, неодноразово вдавався до втечi, але все його ловили i пiдвiшували за ноги головою вниз, - чисто прусська то була кара, що ждала кожного за спробу втекти. Чомусь згадався на Холоднiй горi той учитель, той симпатичний наш Колба, над яким ми поза очi насмiхались, а вiн, залучаючи нас до рiзних дослiдiв лабораторних, чомусь нi разу й не розповiв, як його пiдвiшували i як вiн таки зостався жити, витримавши все. Мабуть, не тiльки ж брюквою вижив, мабуть, не тiльки ж вона зберегла у станi життя ту таКмничу сув'язь бiлкiв, жирiв та вуглеводiв, що дали врештi-решт найвищий витвiр природи, вiнець ПП - людину... Мiзки нам, мабуть, розтоплюК сонце. Вiдкритi йому, валяКмось на камiннi, тонемо в морi якогось другого, iрреального життя, що кволо тече хаотичною сумiшшю спогадiв, Мiражiв, галюцинацiй... Скiльки ж все-таки людина може витримати без води, без хлiба? Черпак баланди раз на добу, i все. Баланда тут вариться з особливими нiмецькими приправами: замiсть солi кидають у казани зiпсований гнилий сир, що десь зачервивiв, i коли смердюче вариво розливають, то зверху плавають бiлi, огиднi хробаки. Спершу зовсiм не могли Псти, нудило навiть тих, що геть позахлявали... Хлiб ми бачили один тiльки раз: його несли в руках двоК типiв iз тих, якi щойно нiбито зголосилися вступити до армiП власовцiв, i за це Пм одразу було видано кожному стандартну хлiбину, а зверху на нiй була покладена ще й полiцайська порма повидла. Вони йшли з тим набутком в супроводi варти через увесь табiр, пропихались помiж голодним табiрним людом, помiж кiстяками живих, в яких очi горiли Кдиним, здавалось, бажанням: хлiба! Хоч крихту! Але тi, що несли свiй безчесний хлiб, здаКться, не радi були йому. Йшли, причавленi тягарем власноП ганьби, повтягувавши голови в плечi, i не смiли глянути в вiчi своПм табiрним товаришам. ЗдаКться, камiнням обернувся для них той iудин хлiб iз цяткою повидла, - землю орали Пхнi понурi Погляди. Певне, Пх навмисне водили по табору, щбб розохотити й iнших, бо наступного дня вербувальники з'явилися знову, стояли купкою серед тюремного плацу, ждали, чи хто ще зголоситься. Але вербувальникам довелося довго чекати - охочих одержувати зрадницьку пайку так i пе виявилось! Бо краще вже голод i муки, нiж ганебна вербувальницька ласка. Молодих Пм треба, якi статурнiшi, здоровiшi. Нема, не буде. Пораненi ще дужче розшкрiбували своП болячки, контужених ще бiльше скручувало, стрункi поставою намощували собi горби пiд сорочками на спинах, щоб здаватись горбатими. Загледiвши вербувальникiв, сахалися, кидалися вiд них, як вiд зачумлених. Безiменнi, нiкуди пе вписанi, безхлiбнi, кiстяками хребтiв оберталися до проклятих наймацьких спокус. - Не для нас той хлiб, - казав Решетняк. - Ним хiба що вдавитися можна. А тi, що по цеглинцi хлiба з повидлом одержали, навiть i не ночували бiльше в таборi, бо хоч нiхто Пм уголос i не дорiкав, мовчки дивились на них, коли вони, шельмувато ховаючи очi, робили з своПми пайками по табору обхiд, але для ночiвлi Холодна гора Пм уже була небезпечна - по з'являлися в таборi, боялись, що передушать Пх уночi. В одну з ночей налетiла гроза. 3.. горiшнього поверху тюрми крiзь дiрку вiкна, крiзь пруття грат почули ми ПП подих, нашi душi обдавало поривами вiтру й дощу. Хмари нависли над самою горою, небо гогоче, все в трiщинах блискавок, крiзь прориви у хмарах бачимо в спалахах ще вищi, горiшнi сфери. Простiр мiж ними раз у раз вибухаК синьою повiнню свiтла, всюди стугонить канонада небес, демони розруйновують свiт. Удар за ударом, вигряк за вигряком! I хоч тембром своПм гряки-гоготи грому зовсiм не схожi на удари "катюш", нас хмелить цей шал горобиноП ночi, збуджуК, воскрешаК ця потужна сила небес, вируючяй хаос розрядiв. Лихоманкове почуття охоплюК всю цю вiд низу й пiд самий дах напаковану людом в'язницю, лунають викрики захвату, свист, ходором ходить катiвня, чути, як на повний голос затяг хтось у темрявi: Гей, не тужи, хто без черги до баланди поспiшаК, Кого нiмець дубиною по спинi влучав! Не тужи, хай собака-полiцай збоку скавуляв... Ге-ге-гей!.. Хаос вогню i темряви. Не встигши згаснути, знову блискаК, гримить, списами блискавок розламуК нiч. Повiнь голубого, повiнь пiчного спалахами затоплюК волокнисте мiжхмар'я. Стугонить небо, щуляться па вишках тiнi вартових, а тюрма крiзь грати всiх поверхiв волаК вгору до сполохiв, до шалу небес: - Дужче! Ще дужче! ВикликаКм на себе всю силу грози: лети на пас вогнями сторчма з розвированих хмар, щоб розкололась до самих глибин ця наша нездвижпа катiвня, хай первiсний хаос тьми i руПни поглине цю Державу Наруги i Зла! Потiм i це минаК. Нарбзвиднi небо за гратами свiтлiшаК, люди пнуться до вiкон: сходить! Десь iз-за Журавлiвки, iз-за мокрих дахiв мiста живе наше сонце з'явилось! Те, що божеством було для людини далеких епох, Даждь-богом, Ярилом, те, що й сьогоднi з ним, iз ясним, порiвнюК хлопець кохану свою дiвчину, з сонцем порiвнюКм усе прекрасне в життi,.. Можем безкарно дивитись, як розливаКться над громаддям мiста свiтлiюче море небес, вранiшня музика барв: оранжеве, палаюче, синК! Тиснемось до грат, щоб зазирнути туди, в потойбiчне буття, де дахи ще виблискують пiсля нiчного дощу, i крапелина, мов ягода, тремтить на iржавiй ринвi, i все видиме несе на собi звабу життя, карб вiчностi. Зi сходу над мiстом вигоняться свiтлянi лотоси ранку, небо рожевiК свiжо, пелюсткове, вiдшумiлим дощем блищать зеленi клубки дерев, гранiть склом вдалинi стрункi корпуси Держпрому... А душа ще бiльше кривавиться, щемом пекучим щемить. Нема тобi радостi навiть у цiй красi, вранiшнiй, пiслягрозовiй. Це, мабуть, i К неодмiнна ознака неволi: навiть схiд сонця над рiдним мiстом не радуК, свiт навiть своКю красою ранить тебе! Мiсто студентськоП юностi твоКП... Чи Думав, що будеш дивитись на нього звiдси, iз-за грат холодногiрськоП тюрми? ВпiзнаКш рiки вулиць, обриси кварталiв, вiддалену зелень паркiв бiля СумськоП, де бронзовий Тарас, якщо не збили його, височить на п'Кдесталi з крутим своПм чолом. "Любiть ПП... Во врем'я люте..." Вслухаючись, чуКш i звiдси голос його. Знову день, як i всi попереднi. Зi спокою, з палицями, з чиПмось конанням. З розiпрiлими юбермепшами на вишках, з нещасним базаром, з вiчними жiнками бiля ворiт. Смердюче тюремне сонце пече, пiд зливою промiння куняКм. А Решетняк тим часом десь ходить, розвiдуК, наслуховуе. З-помiж нас вiн виявивсь найдiяльпiшим. Часом повертаКться вiд ворiт з якоюсь поживою, кинутою жiнками через голови варти, а ще частiше приходить без усякого набутку, хiба що з смугою на спинi вiд палицi наглядача. Решетняк пе втрачаК надiП встановити зносини iз зовнiшнiм свiтом. Десь добутим огризком хiмiчного олiвця уперто вишкрябуК записочки i, влучивши момент, щодня кидаК Пх за браму, в натовпи жiнок. Безлiч таких записочок перелiтаК там сюди й туди, i Решетняк певен, що хоч якесь iз його послань таки не пропаде, не загубиться. О ця горьовита пошта людськоП надiП! Був би поетом - найвищими словами оспiвав би ПП, цю нештемпельовану пошту народну, що потертими, пропотiлими цидулками перелiтаК крiзь усi загорожi, падаК в пил i з пилу пiдiймаКться, мандруК iз рук до рук, прямуючи в найдальшi закутнi, когось шукаючи, когось сповiщаючи, i нiде не губиться, не пропада! Хай там що, а Катря, якщо тiльки вона К на свiтi, рано чи пiзно одержить вiд нього звiстку, й прийде, i викупить, якось виручить його, а вiн уже й нас, - цим зараз живе Решетняк. Пiдiбрав десь розчавлену консервну бляшанку, мудруК, як виклепати з неП посудину, а погляд раз у раз - за ворота, де все ж таки маК з'явитися ген iздалека, мов iз золотоП античностi, закурена, спасенна його мрiя з дитям на руках... Жадiбно наслухаКмо табiрнi новини. Знову ходять, вербують у своП шинелi - це не для нас. А ще набиратимуть нiбито на шахти - ми на шахти не хочемо. Завтра вiдправлятимуть до Нiмеччини, але туди ми не хочемо ще бiльш... Щоправда, все це лише чутки, здогади, про такi речi тут не дiзнатися напевне. Доводиться покладатись скорiше на iнтуПцiю та на жереб, який'тобi випаде вiд судьби. Людина тут - неначе плавець серед розвированоП стихiП, цiлковито до тебе байдужоП, тобi в своПх обсягах невiдомоП; життя твое - суцiльна боротьба з нею, важка, майже фатальна. З кожним новим днем новi чутки шелестять по табiрних джунглях. Якось Решетняк повернувся з своПх походеньок квапливiш, нiж завше, голос зривавсь хвилюванням: - Зараз мають набирати. Нiбито на жнива!... УявляКте: на жнива! Ризикнем? Снопи i хлiб. А може?.. Тут нема часу на роздуми. Шамiль вийняв чорну свою бсзжарну люльку з зубiв: - Двiчi не вмирати. Коли ми вже в колонi сiрiй виходили крiзь розчинену браму з тюремного двору, Решотняк, влучивши момент, кинув у натовп що одну цидулку, мабуть, останню. Мав же повiдомити Катрю, що його тут бiльше нема, що вiн ще й сам не знаК, де вона повинна буде його шукати. IX Йде кудись Катря. В гуртi жiнок iз клунком через плече, все далi вiд дому. Село ПхнК Хмарино невелике, причаПлось в розпадинi мiж балками, не дуже його збоку й помiтиш. Тiльки шляхи смiливо вигоняться в усi сторони вiд села - в усi кiнцi УкраПни лягли дороги вiд КатриноП хати. I якою не пiдеш, доведе до тюремних ворiт, до табiрних дротiв, за якими будуть - нiби розiп'ятi - постатi висхлi, кiстякуватi. Скiльки тих шляхiв перейшла, скiльки загорож обходила вiдтодi, як зовсiм незнайома жiнка iз Солониць принесла чутку про якогось хмаринського Iвана. Нiбито встиг гукнути з колони, назвав себе, коли Пх переганяли з одного табору в iнший... Було це минулоП осенi, в дощi такi, що ноги з багнюки не витягнеш, а Катря тоП ж ночi зiбралась i на ранок була вже в дорозi. Чи знати було Пй, що Iван ПП в цей час лежить десь у сибiрському госпiталi i сестри доглядають за ним, сестри та матерi, може, тих, що Пх зараз гноПли по таборах та глинищах УкраПни пiд небом гнилим, набряклим дощами. Дорога звела Катрю з багатьма жiнками, що теж iшли, сподiваючись розшукати когось iз своПх, а помiж ними жiнка одна, мар'янiвська, мовчунка сувора, про неП тихцем говорили, що сина ПП коло Днiпра вбито, навiть односельцi бачили, а вона, навiть очевидцям не вiрячи, таки йшла i всю дорогу була як нiма, з похмурим мовчанням несла у вузлах через плече свiй згорьований викуп за сина. Високу, статечну, ПП не доймали розпитами, жiнки подорожнi навiть iменi ПП не з-нали, просто казали: Мати Чиясь. Бiля хорольськоП ями один з вартових, без церемонiй прийнявши хабаря, гукнув у розбагнене глинище, наповнене людьми: - Василенко! I Пх встало кiльканадцять. В лахмiттi, у брудi. Стоять, Ждуть, свiтять страдницькими очима до Матерi. Тiльки ж сина ПП мiж ними нема! Довго дивилась на них, вдивлялася, все нiби впiзнавала, а коли хабарник-вартовець крикнув - швидше вибирати, вона вибрала найнужденнiшого, хворого узбека, що ледве на ногах тримавсь: - Оце мiй син. Забрала i повела. Але всiх не виведеш. Живою могилою для тисяч нещасних стала та брудна, замiкроблена яма, де полоненi цiлу осiнь валялись пiд холодними батогами дощiв. Чимало й хмаринсь-ких було у тiй ямi, куди вони потрапили, не встигши навiть гвинтiвок одержати. Хмаринське жiноцтво всякими правдами й неправдами вирятовувало своПх. Одначе вирятуванi, в тiм числi й батько Катрин, повернулись додому надiрваними. Дядьки, що враз стали дiдами, бухикаючи на все село, кров'ю вiдхаркували той Хорол, ту гнилу безправну осiнь. Розриваючи груди, кашлем будили село, а коли бухикання в якомусь дворi змовкало, так i знали: ще однiКю вдовою бiльше стало в селi. В тихiй зажурi гасли очi Пхнi. Один по одному майже всi перемерли за зиму вiд набутих хвороб, вiд простуд та побоПв, а то й просто гинули нiби безпричинно, може, отруКнi самою трутизною неволi, самим повiтрям безправства й наруги. X - Женуть! Женуть! Жiноцтво токове разом кинуло роботу. Бригадир Вiхола змушений був зупинити молотарку. Всi поглядами - на шлях. З-за горба, в ореолi куряви, з'являлися люди. Тi, вiд яких ще недавно стугонiло небо на сходi. Тi, що вiд них десь аж iз-за Харкова втiкали сюди перепудженi нiмецькi коменданти з своПми коханками. Закiптюженi тiнi людей, обшарпаних, перевтомлених, в супроводi конвою ступили на тiк. Загледiвши шаплик з водою, полоненi натовпом кинулись до нього. Токовi цiй водiП й по пили, вона була приготована на випадок пожежi i вже кiлька днiв стояла так, нагрiта сонцем, несвiжа, припилюжепа, у масних плямах, - куди ж таку пити? А цi накинулись юрмищем, ошаленiлi, давляться над шапликом, п'ють по вiдiп'ються, наче вiк Пх мучила спрага, наче цiле лiто росинки на губах не було. - Нема таки напою над воду... Дивлячись па спраглий, нещасний цей натовп, плакали жiнки. Туга за мужем, за батьком, за братом була в Пхнiх сльозах. Колосовського ранили цi Пхнi жалi й спiвчуття, здавалось Богдановi, що котрась iз жiнок ось-ось у вiдчаП скрикне: "Ви ж нашi! Це ж ви стугонiли небом! Хiба ж мп такими вас ждали?" Босий стояв перед жiноцтвом, тонконогий, як Дон-Кiхот, в безглуздiм своПм галiфе, боз чобiт, в гiмпастьорцi перетлiлiй, мокрiй вiд поту. Ноги ледве тримали Колосовського, в спинi пiсля далекоП ходьби палило вогнем - контузiя що давалася взнаки. Десь би присiсти. Вiн час вiд часу поводйл то плечем, то хребтом, i це, мабуть, впало в око бригадировi, токовому пладицi Вiхолi. В кожному разi, чимось привернув ного увагу цей жердинястий, зарослий чорною щетиною полонений з засурмленим, угрюмкуватим поглядом. - Ось цей козак, видно, з наших, - сказав бригадир i, скрадливо ступаючи серед притихлого натовпу, зупинився перед Колосовським з рожном у руцi. - Батько ж твiй, хлопче, мабуть, козацького роду? - Не iнакше, - Колосовський важко спромiгся на слово. - От бач, який я вгадько... Ану ж, козачий сину, докажи Пм. Докажи Пм, що не забув хлiборобськоП науки, вмiКш носити рожни! Глянь, рожен як золото. - Вiн аж колихнув ним перед Колосовським. - Наш, украПнський! Рожен був високий, як спис. Iдеально вiдполiрований соломою, блищав жовтавим полиском, мов точений весь iз староП слоновоП костi. Бригадир Вiхола, випроставшись, неначе який-небудь iндiйський магараджа, тримав цей в'язовий прадiдiвський спис, що послужив, певне, не одному поколiнню соломоносцiв. - Так на ж, бери, докажи Пм! Колосовський не поворухнувсь. А котрийсь iз гурту полонених зауважив скромно: - У нас перед вiйною солому сiтками тягали. Це зауваження нiби жигалом прижигалило Вiхолу, аж побуряковiв: - Отож навчили вас мудрецi - сiтками по всьому полю розтрушувати! Дiтлахiв наставлять, вони й роблять дорогу на весь степ!.. I .скирти стоять тодi все невивершенi, наскрiзь вiд дощiв затiкають... ХазяПни! А ми хай не з такими темпами, без сталевих сiток, зате чепурненько, - i кивнув на дiвчину, що стояла поблизу з граблями: - Вона тобi начинить так, що соломинка з рожна не впаде! Доки вiн розбалакував, Колосовський усе стежив за ним. З сивими скронями, з сивими кущуватими бровами, з-пiд яких засльозено голубiють пильнi холоднi очi. Губи раз у раз усмiхаються, все обличчя - м'ясисте, в червоних прожилках старостi - всмiхаКться теж, i тiльки в очах цей пильний незникаючий холодок, вiд якого став не по собi кожному, кого вiн торкаКться. Колосовський, позиркуючи спiдлоба на рожен, почувався так, мовби якась мара його переслiдувала у виглядi цього допотопного знаряддя.... Адже ж коли наближались до току, перше, що вiн помiтив, був якраз цей рожен: хтось, стоячи на одному колiнi, саме силкувався виважити його, пiдняти з землi... "Тiльки б не це, тiльки б не заставили носити рожна!" - подумалось Богдановi, i од самого передчуття контужений поперек йому запив болем... I от маКш. Саме на нього й накинув оком цей токовий владика, що, нiби глумлячись, знов уПвся поглядом: - То як? Рожна злякався? Кишка топка? I це ти хотiв у них Харкiв вiдбити? Колосовський дивився на нього з ненавистю. Хотiв би приховати в собi це почуття, але нiчого не мiг iз собою вдiяти. Ненавидiв цей розпарений картопляний нiс, i бригадирiв картуз засмальцьований, i губи усмiхнено розтягнутi - посмiшка на них нiби прилипла, вона ще тремтiла, але губи вже побiлiли вiд злостi. Хто ти, чоловiче? Ти ж жив на цiй землi, ходив мiж нами, нашi слова говорив, а тепер... Ким ти став? Ради чого сiкаКшся до мене, глумишся, досвiдченим наглядацьким оком вгадавши, в який спосiб можеш завдати менi найбiльшого фiзичного болю?.. Бригадир ще раз виставив рожен, вихнув ним Богдановi ледве не до обличчя: - Береш чи нi? А не хочеш - так i скажи: вiдмовляюсь. З першого кроку i вже - саботаж... Колосовський протяг поглядом по рожну аж угору, до його вiстря: "Чи таки взяти, щоб наскрiзь тебе простромити? Як черв'яка, причавити до землi цим твоПм рожном!.." I тут з гурту виступив Шамiль, вiдсторонив Колосовського: - Не може вiн. Пiсля контузiП вiн, розумiКш? - блиснув бiлками до бригадира. Вiхола змiряв поглядом несподiваного захисника. - То, може, ти? Кунак? - Холодна гора покуначить... Давай. Але цьому чомусь не дав. Запальний, скажений, вiд такого всього можна ждати... Втягнувши голову в зсутуленi плечi, бригадир знову прискалив око на Колосовського: - Отож-бо я й помiтив одразу, що вiн у вас якийсь перекособочений... Дай, думаю, поставлю цього козака пiд рожпа. Хай хребта йому розправить. Рожен - це такий струмспт, що кожен хрящик поставить па мiсце... А козак, виходить, солом'яний? - Сказали ж вам: не може вiн, - докинув з гурту змучений, пiдстаркуватий уже полонений, якого й iменi що пiхто не знав. - А не можеш, так нащо ти менi здався? - з люттю пiдвищив голос бригадир. - Облежував би боки десь там, на Холоднiй горi! А менi треба таких, щоб усяку роботу вмiли! - I знову стишив себе до кривоП усмiшки. - То хто ж? Гордий син Кавказу береться? АлК ж у вас там тiльки лезгинку вмiють вибивати! Винце та "Сулiко"! А на хлiбцевi - все на нашому, на готовенькому! - Ось годi-бо вам, - заспокiйливо сказав Решетняк, виступаючи наперед. - Дайте я. I рука його тихо лягла на рожен, охопила той спис мiцно, кiстляво. - Ще один кунак-захисник, - бригадир прицiнювався до Решетняка, зважував поглядом його осадкувату постать: надiйнi робiтницькi плечi кiстлявились пiд пропотiлою гiмнастьоркою. - ВмiКш? Що ж, - Вiхола осмiхнувся криво. - Бори, виручай дружкiв... Iнтелiгенцiя й тут на простих виПжджаК... Ану, Прiсько, начини йому як слiд! Дiвчина з граблями стояла серед жiнок: рослава, з смаглявими персиками щiк, в синiй кофтинi, що на туго випнутих грудях вилиняла, вигорiла двома помiтними цятками. Очi широко вiдкритi, скалчастi якiсь вiд сонця чи вiд слiз. - Ну нащо ви це? - дивлячись на бригадира, вимовила з болем. - Люди з пiг валяться, а ви... - Давай, давай, не розмузикуй, дуже ти сьогоднi грамотна! Не на курорт сюди Пх прислано! Война - не мать родна... Бери нанизуй! Сльози затуманювали дiвчинi очi, коли вона взялася рихтувати грабельками свiжу пухнасту солому пiд рожен. Нiби ткала ПП делiкатно, охайно, робила це так, щоб соломинки не було зайвоП, бо кожна ж соломинка зараз як гора ляже цьому змученому на плечi. I дух затаПв натовп, стежачи, як Решетняк, опершись колiном об землю, примiрюКться, обережно заганяК рожен у солому, а потiм, натужачись, пробуК виважити, вiдiрвати його вiд землi разом з нанизаним пластом соломи. Трохи пiдняв i не втримав, повалився на землю, зломлений ношею. Загули жiнки, дорiкаючи Вiхолi: - Та що ж це ви, Семеновичу, робите з людьми? Стiльки не Пвши, яка ж буде в нього держава в руках?.. - Не ваше дiло, - огризавсь бригадир. - На фронтi, мабуть, ящики з снарядами пиряв!.. А Решетняк тим часом пробував що раз i ще раз. I коли Прiся помогла йому грабельками з-пiд низу, вiн таки виважив рожна, поставив його сторчма. Передихнувши, з натугою пiдняв над собою, i, заточуючись, поволi рушив до ожереду. Полегшено зiтхнулося всiм, окрiм хiба що Вiхоли. Зсутулений, з картузом, нацупленим на самi очi, кинув Решетляковi навздогiн майже з похвалою: - Двожильний, видно... Золоту папаху як одягнув!.. В такого пуп не розв'яжеться. Пiсля цього, порадившись осторонь з конвоПрами, взявся розподiляти полонених по роботах. Тут уже кому що вiтало: цих лишаК на току, тих на стайню, iнших на фермiП. Колосовський потрапив у групу, видiлену силоснi ями чистити. Старший з конвоПрiв, якi пригнали Пх iз гебiту i мали тепер повертатись, попередив на прощання: - Вдень будете працювати на рiзних роботах, а на нiч вас знову збиратимуть докупи... Тiльки не здумайте тiкати: далi Днiпра ще нiкому не вдавалось вiдбiгти. Там i кiнчалось - без музики. Та й те ще втямкуйте собi: за одного ви всi тут заложники. Один за всiх, всi за одного... Головами вiдповiдаКте! За якусь годину до заходу сонця в радгоспi зчинилася колотнеча: кiлька пострiлiв вiддалено пролунало в стену, прокушпелили, ганяючи сюди й туди, верхiвцi... Робочий день ще не закiнчився, а полонених уже знiмали з робiт, гуртами гнали до цегельнi. Туди ж незабаром пiд'Пхала пiдвода в супроводi кiнноП вартiП - незнайомi лютоокi шуцмани горбилися в сiдлах. Пiд'Пхавши до полонених, пiдвода зупинилася, один iз шуцманiв здер покривало-попону, i вражений натовп побачив на днi воза два знiвечених трупи - в синяках, у ще свiжiй кровi... - Вашi? Старший i молодший. Наче батько й син. ОбоК з холодногiрцiв. Тi, що все перешiптувались в дорозi, здаКться, з одного полку були, мали якусь рiдню за Днiпром... Ще ж недавно пили на току з шаплика. Потiм було Пх послано в поле накидати снопи на гарби... I ось уже... Зваленi на дно воза, лежать дровиняками, кинутi абияк: ззаду крiзь полудрабки ноги звисають босi, побитi до кровi... - Втекти хотiли! До Днiпра розiгнались! Тiльки звiдси ще нiхто в нас не втiк!.. Так ось для чого позривали з робiт, зiгнали всiх холодногiрцiв сюди: дивiться, надивляйтесь на своПх товаришiв... Сьогоднi Пхня, а завтра, може, ваша судьба. - Не втiк нiхто й не втече! Всюди в нас блокпости! Миша не пролiзе! До вечора й закопали обох у глинищi. Нiякого напису на могилi: навiть iмен Пхнiх нiхто тут не знав. Ночувати полонених загнали в цегельню, в напiвзруйнованi печi, де колись гуготiло полум'я, випалювалась цегла, а зараз темрява тхне холодною паленою сажею - руПною, занепадом ПхнК. Крiзь розвалиш душники проглядають зорянi клаптi неба. Бiля виходу з печей сидять з гвинтiвками двоК вартових - довготелесий i куций. Пат i Паташон. В Огея-Паташона домашнього самосаду цiла торба, даК й хдопцям закурювати, говорить майже спiвчутливо: - Оце ж двох уже нема з ваших... Не здумайте тiкати, хлопцi. То вони правду кажуть: нiхто ще не втiк. - I до того ж система заложництва, - пояснив довготелесий. - Одного не стане - всi за нього в глинище пiдете. Тяжко зiтхаК хтось у нутровищi цегельнi. Сопуть, смалять самосад вартовi. Куцому, мабуть, таки щось гризо душу, бо, нiби виправдуючись, пояснюК, що в цегельню загнано Пх тимчасово, лиш доки вiдремонтують барак. - Не всi ж тут такi звiрi, - каже вiн, невiдомо кого маючи на увазi. Десь у бур'янi бiля входу в печеру озвавсь цвiркунець заспокiйливим, рiвним сюрчанням. ДовготелесшП, що перед вiйною був засуджений за прогул, пiдвiвшись, мушкотить, нишпорить у бур'янi: - Не люблю, коли воно цвiрчить... Примовк цвiркунець, а тiльки вартовий всiвся на купi битоП цегли, в травi знов зацвiрчало. - А щоб тебе! I довготелесий знову лiзе в бур'ян, бореться з цвiркуном - цiлу нiч вестиме вiн нерiвну боротьбу з тим партизаном невловним. Заснув Шамiль, i Решетняк провалився в сон, зморений тяжкою працею. Тiльки Богдан ще не спить, вбираК крiзь душник зоряну свiжiсть неба... Робили все, що могли! Це ж таки правда. I ось ви вже мовби вилученi з великого круговороту життя. З усiх багатств i принадностей свiту - що вам зосталось? Печера оця, житло неандертальця? Чорне склепiння з духом пустки, паленоП сажi, битоП холодноП цегли? Що для Пхнього тисячолiтнього райху кожен iз вас iз своПм життям, з його радощами й любов'ю, з усiма своПми поривами? Як iстот, начинених непокорою, довiчною незмиреннiстю, всiх вас загнано в цю чорну цегельню, папхом напхано в пiч ПП - земний образ тiсного задушного пекла... "А над планетою XX вiк, - гiрко думаК Колосовський. - Як же сталось, що в печеру загнали тебе, в житло неандертальця? I тiльки в душник напiврозвалений бачиш первмно зоряний всесвiт. I мимоволi звертаКться душа до тих загадкових висот, до пречистого блиску далеких свiтiв i шукас десь там якихось вами ж осмiяних у школах первопочаткiв, тих, що Пх, може, й нема, але що, коли вони К? Що, колiП за якусь провину роду людського наслано на нього цей шабаш антропофагiв?" Крiзь проломи цегельнi невтомно змигують вiП зiрок; своПм життям живуть, вам нiби лиш натякають на щось незвiданi зорянi глибини... Очi небес, iмпульси далеких позаземних цивiлiзацiй, чи знайдуть вони коли-небудь вас? I якщо знайдуть, то - якими? Може, як засторога живим i прийдущим виник цей спалах чуми, якоП ти не змiг зупинити? Вiдьомська нiч затопила все, погасила найстаровиннiшi унiверситети, i чого вартi ви зараз iз своПми знаннями та ерудицiями? Тьма окутуК континент, i серед мороку ПП чути лише регiт озброКних автоматами лейпцiгських вiдьмакiв, що регочуть над вами, над вашою нiчною землею... Дивився крiзь душник у зоряну далеч i нiби вдихав пахощi всесвiту, i до сонячноП давнизни, до свiтлоП предковiчностi несподiвано знову запрагла його майже знищена горем душа. XI МаКток - це як великий концтабiр, тiльки й того, що без брам, без колючих дротiв. Лиш колюччям лiсосмуг обнесена ця каторга степова. Похмурий закон пiдневiльництва панув тут, як i скрiзь, де прокотивсь ураган нашестя. Горе звiдусiль заганяло сюди зiрване вiйною з мiсць безпритульне кочове рiзнолюддя. Прибивались до цього берега тi, що рятувались вiд голоду з мiст, вiд облав, наборiв до райху. Бiженцi з прифронтових смуг. Втiкачi з таборiв вiйськовополонених. Тi, кому вдавалось вибратись уночi iз ровiв з-пiд трупiв розстрiляних... Кожен iз своКю гiркою легендою, яку йому вiльно було вифантазувати на свiй лад, приблукувались, осiдали, змiшуючись з мiсцевим населенням, i всiх приймав цей степовий вавiлон. Радi були вже й тому, що до прийшлих тут не дуже й прискiпуються, контора мало цiкавиться, хто ти е, був би лише здатен взяти до рук вила чи граблi. Управитель-фольксдойч, завжди насуплений чоловiчок, що в минулому був жокеКм, цiлковито покладався на Вiхолу в усьому, що торкалось господарських справ. Сам управитель з'являвся в маКтку ненадовго - зайде до майстерень, заникне до комор, до конюшень, поплескаК стригунiв, цвiкне щось кiнничим крiзь зуби i знов жене тачанкою в гебiт: ночувати Пздить аж у мiстечко, видно, спокiйнiше спиться пiд боком у комендатури. До холодпогiрцiв пiсля перших з ними сутичок Вiхола приглядався з неприязню i осторогою. На iнших мiг покрикувати, забрiдпих горожанок мiг ображати брутально, а зiткнувшись з цiКю хол одноП iрською ватагою, вперше вiдчув, що сваволя його тут не може бути безмежна... Коли б часом коса та не наскочила на камiнь... Но даються в руки. Дарма що валяться вiд вiтру, щоки повтягало, мов на iсусах, а якось вiдпружинюють кiстлявим своПм опором, згуртованiстю; мiж ними, наперекiр тутешнiм законам, нiби iснуК iнший, нiким не писаний, прихований закон побратимства, взаКмопiдтримки та ще презирства до тих, кого вони називають вислужниками нiмецькими. З приходом нолонених з'явилася вiдчутна якась сила, i хоч вона нiчим себе ще й не виявила, але це була сила. Так почувалася. Спробуй зачепи одного - так одразу й ошкiрюються всi. Сюди ледве приволоклись, по-табiрному дохлi, занепадi на силу, а зараз день вiдо дня дужчають, бо в Пдальнi за дiвчатами не встежиш: потайки пiдгодовують табiрникiв, не шкодують для них додаткових порцiй супiв iз шрапнеллю. Вирiшив, що все-таки краще йому буде не оздоблювати холодногiрськоП братiП, краще з ними ладком, бо це такi, що десь перестрiнуть вночi та й за горло, Пм задушити людину - раз плюнути... А хлопцi тим часом оживали. Розбрелись по роботах: той у полi, той на фермi, той бiля коней - над кожним конвоПра не поставиш... Весь час мiж людьми, весь час пiд спiвчутливою народною опiкою. Жiнки пiдгодовують, облатують, солдатськi сорочки добувають для тих, на кому одяг зовсiм розлазиться. - Добрий у вас народ. Сердечний народ, - каже Шамiль Колосовському, коли ввечерi, як завжди, зберуть Пх докупи. Робiт i пiсля жнив вистачало. Вiхола запропонував знову пустити цегельню, щоб власну цеглу для маКтку випалювати. Розвели у дворi величезний замiс, i хоч холодно вже, жiнки, попiдбиравши спiдницi, ходять по колу, мiсять, а Шамiль iз Протасовим, колишнiм учителем, глину пiдвозять iз глинища та пiдкидають лопатами в замiс. Знайшов Вiхола заняття своПм бiлим рабиням. Попiдбиравши спiдницi вище колiн, зблискують жижками, рвуть ноги у в'язкому замiсi, проте духом не падають, ще й полонених розбуркують жартами, не дають сумувати: - Не хилiться, не хилiться, хлопцi, перед долею, бо па похиле дерево й кози скачуть! - Ми на пiвнiв ворожили, щораз випадаК: спершу ПхнК буде зверху, а тодi з них аж пiр'я полетит! Всю цю прокляту гiтлерню як лизом злиже... Прiся теж ходить з жiнками в замiсi. Шамiль час вiд часу поглядом вихоплюК ПП з гурту. Що за дiвчина? Ставна, великоока, таку колись, мабуть би, в фiльмi знiмали. Чимось видiляКться з-помiж iнших, може, отiКю задумою, що носить ПП в глибоких озерах очей? Бiла хустка, пов'язана рiжечком, кидаК тiнь на чоло, на тиху дiвочу вроду. Неговiрка, жарту вiд неП не почуКш, тiльки погляд ПП, якийсь зболiлий, повен далекоП ласки й туману, мовби вiдгукуКться Шамiлевi. Пiд час персобiдку сама пiдiйшла до нього з своПм вузликом: - Я знала, що ви будете... Захопила на двох... Де ми сядемо? Вiдiйшли осторонь, сiли на вигонi серед срiблястоП нехворощi. Прiся переломила окраКць надвоК, подала Шамiлевi пляшку молока. - А сорочку скидайте, плечi вам полатаю... Я, йдучи сюди, запаслася ось голкою, ниткою... Вiн спершу не хотiв скидати. Потiм таки скинув нiяковiючи" самi кiстки та ребра,. па грудях - чорно-зарослий... Нахилившись, латала гiмнастьорку i лише час вiд часу скидала очима на Шамiля. А вiн все ловив ПП погляд, всо хотiв дивитись в тi синi озера ласкавi... - Хто ти? - Прiся, - i посмiхнулась. I вiн теж посмiхнувсь: чи не вперше за довгий-довгий безрадiсний час. Вчилась у педтехнiкумi. Вчителькою скоро була б. А потiм вiйна, на окопах з студентами працювала, а коли все завихрилося, примчалась сюди до батькiв, - батько механiком працював у радгоспi... Не застала: погнали трактори та комбайни в евакуацiю... Тут Пй тодi й свiт замкнувся. В тiтки тепер живе. Ще брат у неП К, з оточення прийшов, чоботарюК, - в нього своя сiм'я десь на зарiччi... Звичайне, простеньке життя, як i в багатьох ПП ровесниць. Тiльки сама чимось особлива, душевна, принадна, - таку мову спiвучу, бринливу Шамiль, здасться, ще нiколи не чув. - Я вас помiтила ще на току, як ви за товариша заступились... А потiм, коли загнали вас на нiч в цегельнi, - заснути все не могла. Денне уявляла. Невольники ж! Наче в якiй-небудь Кафi на невольничiм ринку лежать; а над вами пикатi пашi походжають, схiднi покупцi у тюрбанах, у фесках... Прицiнюються, розбирають, па галери маКткiв женуть... I цiлу нiч потiм снились менi галери, i всi ви з рожнами, прикутi залiзом до весел-рожнiв. Слухав Шамiль, наче думу, наче незнайомий епос якийсь, i дiвчина ця все глибше вiдкривалась йому. Сказав Пй: - В тебе славна душа. Крапчасте сонечко повзло по бур'янинi, кволе, передосiннК. Прiся обережно взяла його на долоню, й вони удвох розглядали мовчки його мiнiатюрний червоний панцир. Ждали, доки сонечко доповзе на кiнець пальця й злетить. В який воно бiк полетить? А воно доповзло i завмерло. Мабуть, трудно було злетiти. А потiм таки розкрило свiй панцир i... знялось, полетiло на схiд. Прiся й Шамiль переглянулись повеселiло, пересмiхнулись мiж собою майже змовницьки. - А ви ж, - глянула на нього Прiся, - з якоП республiки ви? I безлiч питань ще вчувалось за цим, вони в ПП поглядi так i роПлись приязно... Якi там гори у вас i якi дерева? Якими словами тебе голубила мама малим, в якi забавки забавлявся? I що ти зазнав, коли був у боях? Хто сумуК десь там за тобою? Мабуть, вважають, збезнадiКнi, що тебе вже нема, а ти ось тут, на галерах, i, мабуть, день-денно чогось таки ждеш, на щось сподiваКшся, бо звiдки ж оця твердiсть у поглядi, оце орлине, що К у тобi... Гiмнастьорка розлазиться на плечах, ноги босi, позбиванi, а коли йде, то така по-гiрському спритна хода, така незалежна й гордовита постава... Не такою, видно, ти уявляв собi УкраПну, думав, що дiвчата тут у вiнках, на вулицi гопаки пiд гармошку, а тут неволя все затопила, безправство пануК бiльше, нiж за крiпаччини... Самi буднi тепер у нас, нi музики, нi пiсень, i лише горя буруни - аж по обрiП... А коли знову стали до роботи i Шамiль поПхав з товаришами до глинищ, то навiть ця коротка розлука здалася йому нестерпуче довгою. Наче, доки повернеться, не стане ПП, розвiКться, розтечеться, як видиво, i йому навiть страшно стало, що буде знову один. А коли повернувся i ще здалеку загледiв серед жiнок сумовиту постать в куцiй спiдничинi, в бiлiй хустцi, якось по-вдовиному напущенiй на чоло, коли побачив очi, що пливли йому назустрiч довiрливим вiдкритим теплом, вiдчув, як заяснiв йому свiт, потай засмiялась душа. Увечерi Прiся iшла з ним поруч аж до барака, - полонених тепер уже перегнали в барак - присадкуватий сарай, нашвидку обкиданий рудою валькуватою глиною. - Ми вже просили Вiхолу, щоб дозволив побiлити, - сказала Прiся. - Щоб вам по так сумно було.. А в ГрузiП бiлять хати? - Грузин виноградом повиваК оселю... Якi там зараз грона поналивались... Мигдаль пiд вiкном... - Дивним, мабуть, усе. вам здаКться в наших краях? Дивно спершу було, це правда. I простори степiв тополиних, i люди, i мова, з якоП далеко не все розумiв... Почував себе часом, як тодi, у безтямнiй атацi, коли, оглушений боКм, летiв помiж товаришами вперед i, нiчого не чуючи, нiмий серед нiмих, бачив тiльки роздертi, перекривленi безмовним екранним криком роти, останню самовiддачу людей, зневагу до смертi... А зараз уже знов повертавсь до життя, у його обiрванi зв'язки i потоки. I воно проймало тебе, крiзь нужденнiсть твою невольницьку розпiзнало в тобi людину. Прiся пiшла, а Шамiль допiзна сидiв на порозi барака. На буро-туманних висотах заходу свiтились пелюстки хмар. Небо - повне нiжностi, беззоряне ще. ДвоК всього в ньому свiтил: молодик серпом - чистий, щойно народжений, i поблизу нього - одна на все небо - зiрка, тиха, ласкава... А може, такий, як тиi зараз i не маК права на щастя? Десь вiйна, кров, товаришi... I ти ж iще мусиш бути там, тiльки цим i живеш... ЗгадуК Iмеретiю свою сонячну у вежах гiр i отой крутосхил, де батько, мабуть, зараз в кутку подвiр'я закопуК глеки-амфори з молодим виноградним вином... Все те в недосяжностi десь. А тут ця Прiся, цей приголомшливий дарунок неволi... Заборонне, недозволене щастя, як невчасно воно з'явилось!.. Якою б радiстю напоПти могло, а напуваК гiркотою смутку. Згадай, ким ти був i ким тi К зараз... ВстаК лiс, начаКний перед боКм, висвистуК тем- рявою нiчний вiтрюга, небо свистить своПми небесними соснами. I ви бiля бойових машин, суворi, зiбранi, наказу ждете наступати. Боги вiйни, загадковi для всiх катюшники. Саме переживав тодi радiсть одержання ордена - так i не наносивсь, не накрасувавсь... Не думав, що доведеться носити тобi його пiдпiльно, що з усього тiльки вiн i зостанеться при тобi як пароль, як знак вiрностi i незламностi, як позивний голос того жаданого буремного свiту... Якою силою тодi володiв! Блискавки реактивнi тримав у руках. Залп! I здригнулося небо, i горить пiд чужими чобiтьми земля, згоряК в панiчному страху ворожа атака... Пiдскочите, вдарите - i мерщiй на нову позицiю, на iнше якесь узлiсся, i вже там ставите до бою своП "катюшi", нашвидку скидаКте з них брезенти. Невловнi, грiзнi, кочуКте, лiтаКте по фронту, i до тiльки вдарите, пiхота шаленiК: - Братцi, дайте ще! В оточеннi довелось самим пiдривати "катюшi", щоб не дiсталися вороговi, власноручно спалив свою установку. Може, й себе треба було пiдiрвати тодi? Надiя - остання зброя солдата, вона тебе втримала, а для чого? Громами володiв, а тепер? Хотiв би постати перед Прiсею таким, як тодi, з'явитись сюди в командирському блиску офiцеракатюшника, з'явитись з тiКю грозою, закутаною в брезент... Та ще ж, може, постанеш таким, тiльки ж для того й живеш! Ще ламатимеш Пхнi оборони, прополюватимеш замiнованi поля, ще на iнших узлiссях гудiтимуть тобi верхами готичнi собори сосен... Визорилось небо, поля потонули в iмлi, у синiх смерках. I здавалось Шамiлевi, що вiддалiк ходить, блукаК по пагорбу хтось. То зникне, то'знов, виринаючи з iмли, ледь бовванiК, схоже на постать дiвочу... Чи, може, й не здавалось? Може, й справдi там, у маревних смерках вечiрнiх, чиКсь щастя тихо, нечутне ходило. XII Сплив вересень, синiй, як терен. Жовтень палаК червоний, як глiд. Фуражирами на фермi працюють Шамiль та Колосовський - К така професiя на свiтi. Вивозять сiно iз плавнiв. Якщо бряжчить, торохтить, трахкотить на весь степ, то вже так i знають фермiвськi дiвчата: - Скажений Шамiль за сiном поПхав! Тримаючи напнутi вiжки, навстоячки править у передку, дубленi п'яти грають на клавiшах дощок, настелених по дну гарби. Колосовський збоку сидить, вчепившись за Полудрабок. - Та не гони ж ти так! Пожалiй россiнантiв! - Вони це люблять... I я люблю. Люблю, щоб бiгло!.. Не бiгло щоб, а неслось, розтрясалось, летiло - оце вiн любить. Щоб вся аж пiдскакувала порожняком, наче ось-ось розсиплеться, драбинчата, стоголоса його "катюша"... А край ферми Прiся якраз виганяК на толоку свое запацьорене стадо, - вона тепер щетинястих вепрiв отих пасе, що завжди голоднi, забрьоханi, худi, як хорти. Чиста-чиста, наближаючись, бiлiв хустина: навстрiч гарбi Прiся виходить до шляху. ВщухаК трахкотiнпя, Шаяiль, вдоволений ефектом, з ходу зупипяК кон