iн для них взiрець справдi артиста народного. Вийшов iз самоП гущi трудового люду, в юностi був вантажником на днiпровських пристанях, грав у гуртках, а потiм революцiя вивела його на велику сцену. Народний був для Ярослави першим наставяиком, вона, впиваючись, слухала його лекцiП в iнститутi, i вiн же, цей сивогривий корифей театру, перший напророкував Пй непересiчне мистецьке майбутнК. Колосовський бачив народного незадовго перед iнфарктом; повертався з поПздки i випадково зустрiв артиста на трасi, в однiй iз придорожних чайних: старий сидiв у шубi за столиком, заставленим кухлями пива, в товариствi шоферiв iз рейсових автобусiв i читав Пм якийсь монолог, здаКться, з Шекспiра... Кращого на роль астронома було не найти. Мислив. Горiв! I тепер - вiдгорiв... Сергiй назвав iншого. Молодшого. Коли добре загримувати, цей теж потягне роль звiздаря. Ярослава пiдтримала: - Вiн розумний. - Але мене цiкавить не всякий розум, - заперечив Головний. - Я ще хочу знати: куди той розум спрямований? Що вiн несе людям?.. I знову поставав перед ним образ народного артиста. Жив на сценi, як у постiйному бою, витрачав себе щедро, самозабутньо. Вважав, що коли маКш дар, успадкований вiд матерi, вiд рiдноП пiснi, вiд народу, то обов'язок твiй - народовi його й повернути! З повною самовiддачею, ще в бiльшiй довершеностi почуття й мислi... Мистецтво, воно легке лише для того, хто судить про нього з вiдстанi, мав про нього уявлення приблизне. Майже заба'ва. Насолода постiйна. Слави ужинки... I мало хто знаК про твоП ночi без сну, ночi ловитви невловного, гiркоту розлетiлих iлюзiй, опiсля ж - години нових напруг, коли збурена кров у голову б'К, коли збудженням горить кожен нерв! Хто знаК про отi безлiчнi знахiдки, в яких по хвилi ти геть розчаровуКшся, вже Пх вiдкинув i ринувся в новий пошук... Чи багатьом знанi виснаги твоП до падання з нiг, до розпачу i знемоги, i той сум розставання з роботою, коли радiсть звершення знову кiнчаКться вiдчуттям спустошеностi й порожнечi, коли здаКться, що це вже все: вичерпався до дна, пустизна в душi, бiльше нi на що не будеш здаПен. А потiм, оживши, знову - у вир, у студiйнi клопоти, у життя!.. Оператори, художники, актори, статисти... Ти мусиш об'Кднати увесь цей строкатий колектив, запалити, злютувати в одну творчу волю... "i досягти". Колосовсвкий несамохiть зiтхнув. Пiдгiрський затишний, майже iдилiчний край. Не видно Чорногори звiдси. Тiльки бистрiнь рiчок цього краю, вiльгiсть та паркiсть повiтря вказуК на близькiсть гiр. Десь там вони, на заходi, стали кряжами в небi, i циклони, йдучи, подеколи розбиваються об них, проливаючись заливними дощами. Iнтенсивно густа червнева зелень повсюди: свiт зеленоП повенi! Свiтить рiчка, блукаючи заплавами, зникаючи в маревах небосхилу. Ярослава - уродженка майже цих краПв, проте чимало часу не була тут, i тепер смакуК повiтря дитячих лiт, нади'вляК рiднi ландшафти, i все Пй тут любе: блиск рiчки, зелень лукiа-пасовиськ i хвиляста, плавка, як мелодiя, лiнiя пагорбiв далеких, за якими часом ходять по обрiях дощi чорнобровi... Дикi гiллястi черешнi, висока трава по пiдгiр'ю навперемiш iз квiтами раннього лiта - все в цiм краю таке соковите, таке зелене: зеленiше, нiж будь-де! Можливо, будуть знiмати тут i ландшафти тiКП Њвропи, що за колючим дротом була, з бруквою для схiдних невольникiв, з таборами та бараками... I стаК аж боляче, що ця твоя рiдна земля тiльки тому, що чимось схожа на прирейнськi ландшафти, повинна буде ввiйти у фiльм землею неволi, образом чужини. Все давнК в цiм тихiм краю пiдбескиднiм. Колись була ген на тому пагорбi одна iз княжих столиць, а зараз - навiть не райцентр, всього лиш бригада колгоспу: iсторiя вiльна переставляти столицi. Поп'ялись чепурнi хатки по пiдгiр'ю, з густими вишняками, з латочками городчикiв, що ледве помiтнi серед буйного квiтучого рiзнотрав'я. Десь тут велися розкопки на валах, i люди п'ють воду з княжоП криницi (струмочок-джерельце прозоро видзюркуК пiд горою), а на узвишшi К мiсцина, що в народi й досi зветься: Золотий Тiк. Надвечiр вони йдуть утрьох па гору оглядати iсторичнi мiсця. Колос ступаК попереду пругким своПм солдатським кроком, на Ярославу в таких випадках вiн мало звертаК уваги, а Пй, як завше, приКмно бачити його смаглявий профiль з посрiбленою скронею i високу розгонисту постать, не позбавлену "елеганцiП двометровоП", як часом iронiзуК Сергiй. Якщо хочеш вивести Головного iз звичайного для нього стану зосередженоП мовчазностi, запитай його що-небудь про князiвськi чвари або про Осмомислiв саркофаг, що був нiбито знайдений тут, - зачепи, торкни цю струну - i тебе одразу буде помiчено, одразу стапеш спiвбесiдницею; i Ярослава час вiд часу охоче користуКться цим психологiчним ключиком. Те, що Колос досi зберiг свою студентську закоханiсть в iсторiю та археологiю, надаК йому в Ярославиних очах якоПсь зваби, бо ж завжди радiсно вiдкрити, що людина бережно носить в собi щось вiд юностi, що й звiдти Пй проблискуК свiтильничок якийсь, не погашений темними вихорами пережитого. Ах, тi його темнi вихори - для Ярослави теж е в них своКрiдний чар. Скiльки разiв отi гiркi карби на мужньому обличчi, слiди не знаних тобi втрат, а може, мук i страждань, викликали гаряче бажання в нiй пiдiйти до нього, припасти, спитати: "Де був? Що довелося зазнати тобi? Чого так часто буваКш присмучений? I чому нiколи де шукаКш спiвчуття чийогось?" - Так оце вiн i К, Золотий Тiк? - каже оператор, мовби трохи розчарований побаченим. Трава, i все. Кiлька черешень... Читають таблицю, складену якимось поетом-краКзнавцем, вчитуються, i ця гора закипаК iншим життям, пахтить iншими часами. На цьому ось мiсцi, де зараз буяють молодi картоплi в скромному бiленькому цвiтi, не так уже й давно, як для вiчностi, вирував гомiн княжоП торговицi, укладались контракти, серед прийшлих зi Сходу i Заходу, сап'яновi чоботи топтали тут брук, вiд якого й слiду нема, - трава зеленiК... Все шумiло, вигравало: шаленiли натхненням давнi музики, яскрiли шовки й дорогi оксамити, прянощi й вина спокушали люд, iшли з рундукiв у торг iкони богомазiв, осипанi смарагдами та крпвавцями, i книги краснопйсцiв, лицарськi кольчуги, панцирi та шаблi дамасськоП сталi - "все тут можна було купити, - як пише цей невiдомий патхненець-поет: - золотi прикраси й соболинi шуби, молодого ятвязького раба й красуню половчанку"! - В майбутньому фiльмi виджу тебе в ролi красунi половчанки, - жартуК Сергiй, чомусь посумнiлим поглядом обiймаючи Ярославину постать. - А тебе - в ролi молодого ятвязького раба, - в тон йому зауважуК Головний i торкаК рукою обважнiле похиле плече оператора. На городчику лiпнiй газда пiдгортаК картоплю - Бараболя буде? - гукаК до нього Сергiй. Газда випроставсь, обiперсь на сапилно. - Двiцi лияли аж надто. I повтiр, що будуть. А коли тiнщiв маКм багато, бараболя може збуйпiти... Вся пiде в бадилля, а в корiннях - там нiц... А ви з району? - З району. - То би сказали, аби нам тут, на бригадi, книгозбiрню вiдкрили... В селi маКм клуб, молодь туди бiгаК, але ж старшi люди не побiжать... А тут би й ми пiшли - газети, книжки би почитали. - Ще К люди, якi книжки читають, - пiдморгнув Сергiй до своПх. - А я не пригадую, коли й тримав у руках друковане слово... Романи вживаю тiльки екранiзованi... Золотий Тiк... Бувало. Вирувало, шумiло, а зараз тиша, смарагдова тиша, i чути, як ростуть картоплi i як роса капле, перекаплюючись мiж листям на могутнiй розложистiй черешнi,.що стоПть якраз серед Золотого Току, царюК над ним, оздоблена живими рубiнами дрiбоньких своПх угiдок, що ранньо вже де-ис-до жеврiють угорi. - Ви обiцяли нам щось показати? - звернулась Ярослава до Головного, коли вони рушили далi. - Дб тi розкопки? - На розкопках поки що нiчого цiкавого, - вiдповiв Колосовський. - I зовсiм не для того прийшлiП ми, Славо, сюди. Хочу, щоб ви надихались цього повiтря. Перш нiж стати пiд юпiтери, перш Сергiй ось вiзьме вас у кадр з вашими нереалiстично довгими вiями. Спробуйте ввiбрати в себе цей досi вiдчутний дух давнини... Осмомисл i дружинники його, вони мусять постати для вас живi... В усiй реальностi, з яснiстю галюцинацiй ви чуКте хропiння Пхнiх коней, брязкiт зброП, сама ви, вжахнена, сповнена спротиву до неволi, метаКтесь в тривожнiй веремiП Золотого Току, бачите, як уже переправляКться з того боку монгольська кiннота, - он там, уплав через рiчку! - i напружений слух ваш ранить перший посвист монгольськоП стрiли... Ви вся - в контекстi тiКП тривоги, вся у вировищi страшного народного лиха. ВтiкаКте отим ярком, за спиною наближаКться кiнський тупiт, над вами.вже перегнувся з сiдла переслiдувач, бачите обличчя в хижому прижмурi косих очей, чуКте смердючий дух його поту... - Вона гратиме не тi часи, - нагадуК оператор. - Але Пй все це треба, - наполягаК Колос. - Вона особа не позаiсторична. Коли ПП ловитимуть шуцмани, тягнутимуть до ешелону, колiП вона опиниться в райху - не на становищi остарбайтсрки у Рiтмайстера, а займе мiсце на нарах барака серед в'язнiв, серед своПх подруг чорногорок та француженок, - по нiй i там маК бути видно: хто вона? Звiдки? Яка iсторiя за ПП спиною? Який народ? В найтоншим виразi ПП обличчя, в ПП задумi, у вiдкритiм поглядi очей мусить свiтитись, що вона не тупа, безрiдна рабшiя, що за нею - вiки звитяжного й трудного життя ПП народу. - Менi здасться, я це зможу вiдчути, - тихо мовила Ярослава. Сергiй-оператор цього разу теж пiдтримав Головного, став розвивати його думку: - Золотий Тiк, i хори Бортнянського, i поеми ОдержимоП, якi ти, гадаю, сумлiнно штудiювала в дев'ятому класi, - все це не забудь, стаючи пiд юпiтер. Бо менi не лялька потрiбна перед об'Кктивом... - I як батько твiй там чи дядько поневiрявся у Манiтобi та на бельгiйських шахтах, - напружено роздумував Головний, - як село ваше зустрiчало червоний вересень тридцять дев'ятого - вересень визволення. Все, все не забудь. Тодi глибше ввiйдеш у свiт героПнi, дочки народу... - Менi не потрiбна лялька перед об'Кктивом, хай навiть вродлива, як чорт, - ще раз попередив Сергiй-оператор. - Вимагатиму людину з природним почуттям гiдностi, людину правдивого жесту, одухотвореного обличчя, на якому я прочитав би справдi щось значно... глибоке, глибинне... profundis... - Браво, маестро! - засмiялася Ярослава. - Це щось iз латинян? - Авжеж, звiдтiля - се i означаК глибинний, - скромно пояснив Сергiй. - Браво, браво! Такий лiнтюх - i завчив! - Боюсь, що на цьому й вичерпуКться його золотий запас, - повеселiло сказав Колосовський, з симпатiКю глянувши на оператора.' Зiйшли на вал, що ледь помiтно вигорблювався своПм контуром: всуцiль зарослий травою, корови на самiм валу i в ровах пасуться. За ровом ще один вал, i теж майже зниклий, розмитий часом, i тiльки уява режисера-iсторика здатна будувати там густий частокiл, ставити вежi з бiйницями, люд розставляти по валах, до яких уже пришельцi повзуть он звiдти, iзнизу, в гостроверхих своПх монгольських шапках... Сумно щипають соковиту траву корови, пастушата визиркують iз-за валу, чути Пхнi перемовин: - Ото вона, кiнозiрка... Файна яка! А той високий, вiн старший у них... А тлустому постригтись би не вадило - вiхтi з-поза вух стирчать... На долину, мимо княжоП криницi, збiгаК стежечка. Якийсь подорожнiй - бородатий дiдуган - нахилився, ловить губами джерельцо-чуркало, що вибиваК просто зi схилу, з-помiж трави. Неподалiк подорожнього лежить його ноша - вовняна тайстра, повна рiзьблених дерев'яних орлiв: мабуть, несе кудись наПвним туристам на продаж. - Не люблю цих орлiв, - сказала Ярослава, взявши Головного пiд руку. - Примiтивне, грубе мистецтво. Затрачати вмiння, щоб рiзьбити стандартних хижакiв отаких... Просто несмак. Дiдуньо мiй нiколи Пх не рiзьбив. Академiй не кiнчав, проте вiн мовби iнтуПтивно почував, де безкриле кустарництво, а де можна видобути з бука справжнi художнi речi... Подорожнiй довго смакував водою, а вони зацiкавлено за ним стежили. Сергiй, наблизившись, безцеремонне розглядав старого, мов чудернацьку рiч яку-небудь. Поруч з тайстрою лежить костур i чорна хламида, схожа на рясу... Розстрига-чернець iз скиту? Чи який-небудь новiтнiй Сковорода? Втершись ребром долонi, мандрiвник сiв бiля джерела, широколиций, зарослий дрiмучою сивиною: - З таких джерелець рiки народжуються... - i, дивлячись на Ярославу, на мi'нi-спiдничку ПП, наказливо звернувся: - Дiво нага, нахились, напийся звiдси... - Ми вже пили. - Ту, що з пляшок? Що пiною б'К? А ви ось цiКП, земноП, що з самих недровищ... що аж зуби ломить! Але який сердитий, пронизливий в нього погляд! Погляд вiщуна, що вмiК читати чужi думки, на телепатiП знаКться... "Якби не оця лютiсть у поглядi, можна було б спробувати на астронома, - подумав Богдан. - Щось небуденне, щось вiд дервiша в ньому К, хоча й недобре..." Операторовi блукала на губах майже глузлива усмiшка: "Оце вiн, твiй Мамай придорожнiй - без коня, без бандури... Повна тайстра незугарних дзьобатих орлiв, що не годнi лiтати!.." Щоб оборонитись вiд його пронизливоП суворостi, вiд цих холодних блакитнавих очей, Ярослава подарувала старому одну з найчарiвнiших своПх усмiшок, але це ПП невинне професiйне кокетство не справило на дiда нiякого враження. Рушаючи за товаришами далi, Ярослава минула подорожнього нiяково, з непояснимою розтривоженiстю i водночас iз полегкiстю. Але вiн знов - суворо й вимогливо - окликнув Пх, змусивши всiх озирнутись: - А вас небо чуК? Нiби пiд владою гiпнозу, Ярослава прикипiло дивилась в тi юродиво безстрашнi врубелiвськi очi. Старий жестом руки вказав угору: - А мене воно чуК... II Вечiрня кава була знов за тим самим столом, що його спорудили з парт пiд черешнею на подвiр П. Ярослава скаржилась вуйнi Домiнiцi: - Якийсь там, на жебрака схожий, здибався нам бiля княжого чуркала. Питав, чи небо нас чуК. А погляд - неначе гiпнозом обдав... Так осудливо на моК мiцi дививсь... Хоч би не зурочив перед роллю. - Не бiйся, Славцю, - заспокоПла вуйна. - То ж той юродивий, що з орлами тут всюди мандруК... Син його, кажутi", був командиром у вiйськах у Совiтiв, викинувся над горами з парашутом, i його на батькових очах розтерзали хортисти... Ото вiдтодi старий помутився розумом i став "небо чути"... "Чи не розправа над сином, - подумалось Ярославi, - стала причиною, що орли його так хнжо з тайстри виглядають, огиднi та кровожернi? Здасться, ладнi людину живцем розтерзати!.." Якiсь дiвчатка, певне старшокласницi, вишастували, снували поза садком, прозиркували крiзь живоплiт до кiношникiв. Вуйна Домiнiка пояснила з поблажливим усмiхом: - Школярки нашi, з гуртка самодiяльностi... З села прийшли, хочуть тебе, Славцю, зблизька побачити. Ми ж, кажуть, знаКмо ПП з фiльму... Та Ярослава не кинулась роздавати юним шанувальницям автографи. Одразу пiсля вечерi пiшла до себе, ввiмкнула свiтло, зачинилась. Розкрила валiзу: у валiзi ПП iнтимнi дiвочi речi, зiбранi при виПздi похапцем, внакид... Видобула з-пiд одежi аркушi машинопису, сiла до столу: хотiла ще раз вчитатися в роль... По якомусь часi пiд вiкном почулось шелестiння в кущах, перемайнуло щось бiле. Поклавши рукопис, Ярослава прислухалась в сутiнь: чути шепiт, дiвчачий, схвильований... Мабуть, тi, з шкiльноП самодiяльностi, що, не менш за тебе хвилюючись, мручи вiд дебютного страху, виходять на клубну сцену в барвистих народних строях. I почула, цiлком виразно, чиКсь до шепоту причаене, палке: - Це вона! Жива! Така артистка!.. Я би хтiла, аби вона нiколи не вмирала!.. - Любi моП! - приливом нiжностi вiдгукнулася Пм Ярослава. - Не знаКте ви, що вмирають i не такi, як я. Кiнозiрки усiх студiй свiту з часом вiдцвiтають... Не старiють вони лише на колекцiях ваших листiвок, однаковi зостаються там у своПх юних усмiхнених позах... Вiдцвiтають i зникають, як рсi... Хiба липi деколи воскресають юними на екранах iз своПх напiвзабутих юних стрiчок... Мов стрiчка, рвучись, безладно летить па екранi, прискорюючись, мигтючо до хаосу, - так щодалi швидше, - в мiру того,-як входиш в лiта, - вiдлiтають днi, мiсяцi, роки... Змигують прискоренi весни, прискоренi золотi осенi... I чим швидше вони летять, тим щемливiше дорожиш усiм, що бачиш, кожним зiйденим сонцем, найменшою росинкою життя... Кожну усмiшку спиваКш спраглим поглядом, кожнiй травинцi хотiв би сказати: "Ти мудра, прекрасна. Тобi нема цiни". В пору юностi зовсiм iнша дiК теорiя вiдносностi: там довгi днi, там iнше вiдчуття часу. Юнiсть певна себе, в блаженному невiданнi Пй здаКться, що життя людське безкiнечне, дорога життКва стелитиметься попереду рiвна, гладенька, а вона тобi судилась - на довгi перегони - вся в бакаях, у вирвищах... А то й зовсiм мусив пробиватись по бездорiжжю, тiльки почуваючи, що десь там, за смертями, за димом фронтiв, повияно ж бути хоч абияке сонце!.. Вiйну Богдан закiнчив у Берлiнi; продимлений, теж розписавсь в числi iнших на колонi рейхстагу, залишив Њвропi свiй гвардiйський автограф... Хмiль перемоги, колона машин з репарацiйним устаткуванням, потiм той страшний випадок, коли хлопцi-водiП потай вiд тебе, вiд супроводжувача, добули канiстру спирту в якогось поганця. Цiлу нiч до рапку мали Пхати, а вже десь опiвночi з'явились першi симптоми нещастя: декотрi з водiПв почали слiпнути. I не признавались. I не могли збагнути, в чiм рiч. Згодом з'ясуКться, що пили з тiКП канiстри отруту, яку ворог навмисне пiдсунув Пм, але поки що кожен утаював свiй стан: навiть слiпнучи, водiй не випускав керма iз рук - попереду ж була Батькiвщина... Один з найкошмарнiших епiзодiв твого фронтового життя, досi вiн час вiд часу зри.наК напливом: довжелезна колона з репарацiйним вантажем розтинаК нiч, i нiхто збоку й не догадуКться, що один по одному втрачають зiр у нiй водiП, що ведуть уже овоП ваговози наослiп, невiдомо як орiКнтуючись, невiдомо завдяки якiй силi тримаються, - може, тiльки сила любовi, сила iнтуПцiП веде Пх, як птахiв пiчних, крiзь темряву до рiдних гнiздовйщ. У Львовi всi опинилися в госпiталi, декому лiкарi ще встигли врятувати зiр, а команда супроводу ледве не поплатилась тяжко за вояцьку свою безтурботнiсть, якоП, правда, немало хто допускався в тi хмiльнi днi перемоги... Хотiв зняти про це фiльм, написав навiть чорновий варiант сценарiю. Забракували. Та, може, й слiд було? Пекуча, як рана, зустрiч iз рiдним мiстом, робота на вiдбудовi, i, нарештi, з руПн Днiпрогесу, зовсiм неждано - в робiтники-освiтлювачi, в товариство документалiстiв, у цей химерний артистичний свiт. ТаПна кiнотворення, вона вже тодi вабила його. Таким непередбаченим руслом повернуло життя. Спершу доручали рiзний дрiб'язок: знiмав археологiчнi розкопки, заповiдники з птахами та звiрами, спуски кораблiв на воду... Помiтили його пiсля стрiчки "Обелiски", яка задумана була як фiльм-реквiКм загиблим. Потiм на одному з фестивалiв вiдзначили його двочастинного "Овiдiя". Сам вiн "Овiдiем" не зовсiм був задоволений, хоча там справдi щось таки було - добре передано простiр, силует нiчноП фортецi над лиманом, схоплено поезiю мiсячноП дорiжки, по якiй уява поетова мовби веде його iз заслання знову на пiвдень, до бiлих статуй та оливкових гаПв... Успiх постановника заслужено роздiлив i Сергiй, тодi ще випускник: його талановита операторська робота багато що вирiшила. Задум фiльму належав, звичайно, колишньому студентовi iстфаку, студбатiвцевi, не зовсiм, мабуть, критично закоханому в античнiсть, але Сергiй цiлком пройнявся тодi Богдановим настроКм, цiлими днями декламував рядки крамольного поета, що його погнала на Пiвнiч Цезарева неласка: Берег сарматський, сумiжний iз племенем гетiв стрiлецьким, Зрештою нас привiтав пiсля набридлих блукань... Самого Овiдiя в картинi, власне, й не було, була крига Днiстровського лиману, що дивувала поета своКю мiцнiстю i здавалась йому мармуром каррарським, та був ще сучасний Овiдiополь з золотими коронами соняшникiв, та замрiяна комсомолка з томиком римського поета в руцi... Проте хоч сам поет-вигнанець залишився за кадром, але присутнiсть його вдалось передати, образ його iснував у фiльмi незримо - в самих руПнах римськоП фортецi, в повiльному летi птаха, в гронах виноградних, в силуетi закоханоП парочки на'фортечному мурi, над спокiйним у мiсячнiм свiтлi лиманом. Хай не було на екранi самого Овiдiя, але у фiльмi таки жила вiдчутно його поезiя, що крiзь товщу вiкiв духовним вiдблиском пробилась, дiйшла до людей iншого часу. Авторам фiльму дехто дорiкав тодi за естетство. I першою - пiсля перегляду стрiчки в головнiй проекцiП - поздоровила Пх Ярослава, з якою тодi Колосовський тiльки познайомивсь. Гололобi кiнозубри солiдно хмурились та поки що резервували за собою своП дорогоцiннi, невiдомо якi думки, соломоновi рiшення, а вона, Славця, з властивою Пй безпосереднiстю допилась, вiгала (може, аж надто екзальтоване), - була Пй тодi аргументом бiльше власна схвильованiсть: - Сарматський степ, лиман, оту атмосферу античноП Колими - вам здорово це все вдалось передати! I мерехтлива мiсячна дорiжка вiд фортецi кудись у море - в нiй стiльки пiдтексту! I дiвчата медучилища на мурах, на тих самих, де римськi легiонери колись у вовчих шкурах па хуртовинi стояли... Надто ж оте самотнК нiчне дерево над фортецею у фiналi, що тане, видплива, аж не розбереш: дерево чи сам Овiдiй зникаК в степу... - Мало дiП, - буркнув хтось. - Але у фiльмi К ритм! - вигукнула Ярослава ще запальнiш. - У ритмi Пхнього фiльму щось в вiд розлогостi античних поем! Вiн плавкий, неквапний, але й не млявий... Невже ви не вловили його внутрiшню музикальнiсть, пiдспудну, приховану енергiю?.. Пiддавшись настрою, вона, звичайно, перебiльшувала, багата уява ПП домальовувала, находила пiдтексти, яких, може, й не було в Пхнiй картинi. Але це була пiдтримка, дорога для Колосовського, надто ж у тiй ситуацiП, коли все iце коливалось на терезах невисловлених оцiнок. Прямодушне дiвча, воно й не пiдозрювало, як бракувало тодi ще вiри в себе цьому похмурому документалiстовi, навряд чи думала, що смiшнуватим своПм дiвочим захватом вона додасть йому певностi, мiцно заронить у душу якiсь новi сподiвання... Ярослава нiби навiщувала тодi: вийшов на простiр, маК можливiсть робити зараз те, що потай давно в собi виношував. Це, власне, буде перша його повнометражна художня рiч. "Ставитимеш фiльм про вiйну". Подолав власнi сумнiви, переборов СергiКвi дикi вибрики, коли знуджений оператор лютився в тому приморському готельчику, шпурляв чиПсь сценарiП в куток: - До дiдька вашу вiйну! Не хочу! Не буду! Краще бджолу, дитину, краплю води на квiтцi... Аж поки там, в тiм таки ж готельчику, з'явилось тобi зненацька вночi - як осяяння, як одкровення! - просте и наиприродпiше: робити фiльм пережитого. Бо чого ж iншого шукати? Нащо вигадувати? Ти ж бачив людей у Пхнiх зльотах i в занепадi, у величi й ницостi, в передсмертних муках i в щасливих сльозах переможцiв. Правда, надто велике все то було - в жоден фiльм не вмiстити... - Вiдсiяти треба, вiдiбрати тiльки найударнiше! - гарячкував, захотiвшись задумом, Сергiй. - Неволя, короста, ешелон - оце передусiм! Обiцяю вам генiальнi кадри. Юна дiвчина-украПнка, що покохала того вiйськовополоненого кавказця, повiнь Пхнього кохання, поема, що розквiтла в неволi!.. Конячий острiв, мiсячнi ночi, астроном, дiвчата, що з горя обiймають коней коростявих... Та цс ж про них маК бути фiльм! А на завершення: отой ваш напад на ешелон, напакований невольницями. Бiй з вартою. Кулемет, що аж плигаК в руках у Байдашного... - Цього в сценарiП ще нема. Це було пiзнiше. - Гаразд. Тодi махнем без цього. Все вiн вирiшуй легко, те, що й досi ранить тебе, для нього кiноепiзоди, якi можна вставляти, викидати, мiняти... - I Холодну гору дознiмемо потiм, бо де набрати нам стiльки дистрофiкiв!.. Сцену з божевiльним можна зняти i в павiльйонi... А зараз конячий лазарет, острiв на рiчцi, полонянок! I ось ви тут. ШукаКш сну на пiдлозi сiльськоП школи, де мiсяць свiтить у вiкна, i кiнокамера тьмаво блищить у кутку, i ролики бiля неП лежать, схожi на автоматнi диски... За вiдчиненим вiкном десь у мокрих лугах невтомно деркоче деркач. Кажуть, екран свiтить в душу людинi без посередникiв. Але ж спершу треба його засвiтити! Нелегку ношу звалив ти собi на плечi. Не просто ж вiдтворити! Ще один епiзод, ще одне екранне видовище... Не для цього взявся. Голосом Пхнiм маК стати ця ваша стрiчка... Болем i гнiвом воскреслих, свiдченням i засторогою... Творення, як завжди, починаКться з хаосу. Треба всьому дати лад. Дати, але й не стративши при цьому отого найцiннiшого - вольностi вияву, пам'ятаючи, що екрановi потрiбен не лад "риги замерзлоП, а скорiше звихренiсть буйноцвiття весняного... Вчора мiсцевi школярки приходили. Долаючи власну со-, ром'язливiсть, розпитували про майбутнiй фiльм, а потаКмцi, мабуть, надiялись: чи не вiзьмуть i Пх хоча б для масових сцен? Що ж, можливо, декотрих вiдбере. Десятикласниць - "полонянками". До набору, до ешелонiв! Аж дико думати про це. Ще можна взяти Пх на роль дiвчат iз ферми, для сцен, де треба тобi втiкачок нiчних, що шукали притулку на островi... А ще днем ранiш завiтав один iз райцентру, з Будинку культури - модерняга хлопець, з виду спортсменрозрядник... - Вiзьмiть мене на роль анонiмника, - запропонував своП послуги. - Менi легко ввiйти в образ, я вже грав це у нашiй драмсекцiП. - В мене пема такоП ролi. - То введiть! - Нема й не буде. - Гляньтi як я його зображу... Ось вiн, зiгнувшись, строчить своП чорнi послання. Акуратно знiмаК з них копiП, ще й нумеруК... Виходить на вулицю, перестрiчас знайомих, але всi сахаються, обминають його. Вiн нещасний! Серед людей, а самотнiй. Нема з ким словом перемовитись, цураються всi. Став на майданi перед райрадою, задер голову в небо, але й небо до нього глухе!.. Дагледiв мiлiцiонера, кинувся навперейми: "Товаришу мiлiцiонер! Та поговорiть бодай ви зi мною! Всi, наче змовились, iгнорують... Хоч про що-небудь поговорiть. Будьте ж людиною!" I вiн, той мiсцевий лицедiй, досить-таки виразно передав цю, мабуть, iз житiя вихоплену сценку. - Як для проби, нiби нiчого, - сказав йому Сергiй. - Але ви не Бучма. - Перепрошую! А навiщо менi бути Бучмою? - розсердився прийшлий. - Вiн артист, але я теж... Всi ми артисти в життi. Кожен граК свою роль. На кону дiйсностi!.. Нi, там люди пе грали. Там дожеп був самим собою... "Вистояти. Вистояти! В цьому тепер все. Бо iнакше не варто, щоб i серце билось!" ПригадуКш цi слова? Вояи ж були сказанi. Вони були твоКю правдою, правдою твоПх товаришiв. А чи маК твоК мистецтво достатньо сил, щоб ПП передати? Як багато береш ти на себе, готуючись винести пережито на вселюдський еиран! Чи, може, справдi досить цього? Вибухiв, кровi, смертей... Дехто каже: не сприймаКться вже... Дайте чогось веселiшого, легшого... Я прийшов па сеанс вiдпочити пiсля втомливого дня працi, пiсля всього, що й так вимордовус мене в цьому прискореному темпi життя, в скаженому алюрi буднiв... Але ж i я не прийшов у мистецтво екрана, щоб тiльки розважати! Для цього пiшов би на циркове коло на руках там ходити (не ображайсь на мене, клоуне, брате мiй по мистецтву). Тiльки ж я iншу творчу мету собi ставлю: маю обов'язок перед тими, що вже не скажуть про себе. Маю певнiсть таку, що iснуК в життi естафета людського, яку передано вам i яку маКте iншим передати. Згадай отой весняний лiс вiйни, лiс нищення, гiлля зелене, що падаК пiд шквалом чорного вогню. Все довкола горить, трiщить, ви знову й знову йдете штурмувати дзоти. Свище метал, бiйцi поприростали животами до землi, тiло не може вiдiрватись вiд неП, а ви .все ж таки вiдриваКтесь i кидаКте себе вперед, i все менше стаК вас, уже вас надвечiр - жменька... А коли настав перепадок тишi, то вона була тишею стогону, наповнених димом воронок, тишею кривавого мотлоху, завислого на кущах. Перерита, просякнута чадом земля, обчухранi голi кiстяки дере:в стирчать над тобою, - якийсь мертвий, скам'янiлий пралiс... Ти йшов кудись, як у трансi. Помiж окопами. Помiж дзизкотом куль, якi ще пролiтали зрiдка... Курилися вирви, людськi нутрощi позависали на кущах, в мiсивi землi, бруду i кровi знiвечено лежали всюди рештки тих, що недавно були що людьми, твоПми товаришами. З голосами були, з живими очима. Ти йшов помiж тiл, бiлiли плями облич серед чорноти розвернутоП землi, i враз зупинився: дiвчина лежала якась, медсестра. Маслаччя колiнних суглобiв стирчало з кривавого м'яса бiле, аж голубувате. Голова скручена, спiдничка закотилась, молоде тiло бiлiв страшною святою бiлiстю. Взяв плащ-палатки закривавлений шмат, що валявся поблизу, накрив ним бiле й голубе. Вперше тодi за вiйну Колосовському захотiлося бути вбитим. Стати нiчим, зникнути, перейти в небуття. Так, як цi перейшли, ставши землею. Та невже ж - нiчогiсть? Гумус, добриво, i все? I якщо якiсь сили втримали тебе у життi, то однiКю iз них була, може, й оця, що не даК тобi зараз заонути. Сила бажання, тодi ще, мабуть, не зовсiм визрiлого, майже пiдсвiдомого: пройти, подолати, все перебути. Щоб розповiсти з екрана комусь, щоб посвiдчити перед кимось, хоч би й перед самою вiчнiстю: нi, не гумус... Вогонь, пречистий вогонь горiння людського, що живе, нi на яких не гасне вiтрах, не зникаК з життя безслiдно. III Мокрi кущi блищать пiд мiсяцем. Рiчка внизу жебонить по камiнню, смирна, довiрлива. З марева лугiв випливаК постать чиясь. Волосся розсипане, болонья, накинута на плечi, блищить... - Досi не спите, Славцю? - Не спиться чогось... Деркач дирчить... - Той цiлу нiч буде на посту. Далеко ходили? - Росяно дуже в лугах... Там конi пасуться, закортiло глянути, який вони вигляд мають вночi. МоП ж партнери по фiльму. - I гiркий усмiх торкнув уста, обличчя блiде. - А я теж приглядавсь... Чи таке освiтлення? Чи не помилилися ми, обравши саме цю натуру?.. Часом здаКться, що i мiсяць, i тиша - все там було iнакше. - Iшла оце й думала: пiду завтра до вас i вiдмовлюсь. Не зможу Я. Нездара я. I нiчого iнститут мене не навчив, та й взагалi хiба Можна навчити мистецтву? Хто вчив Довженка? Заньковецьку? Замiсть учити жити, глибоко почувати, нас упродовж п'яти рокiв учать iмiтувати почуття... I тодi дивуються, що, нiчого ще самi не створивши, ми вже ходимо по студiП невизнаними генiями, все вiдкидаКмо, на все кривимось... - Ви сьогоднi надто сувора, Славо, впадаКте в крайнощi. Не всi ж такi: i вчителi не однаковi i вихованцi - теж. - Звичайно, К справжиi. Але справжнi бiльшу частину життя витрачають на те, щоб переборювати тупiсть, примiтивнi смаки, набридлi штампи... Ви ж знаКте, скiльки i в нашому середовищi безнадiйно дрiмучих, заскорузлих, а то ще й гiрш - брехливих, кон'юнктурних до безсоромностi... - I на кому те бiдне мистецтво тримаКться... Та ще й на свiтовий екран iде! - Хай, може, й згустила я трохи... Ясна рiч, що про таких, як народний, не йдеться. I про присутнiх теж. Але я вважаю, що в храмi мистецтва не мiсце жодному цинiковi, який здатен при актрисi розповiсти пошлий анекдот... I пiсля цього ще вiн мене на проби запрошуК! - Ваша вiдмова для багатьох була несподiванкою. - Iти виображувати йому оту декоративну Ксеню? Серед квiточок на полонинi? Дикий Захiд, екзотика... Нi, не для мене роль. Ходить довкола тебе, мружиться, як бегемот, оглядаК тебе прицiнливим оком... Та хiба його цiкавить моя душа, мiй iдеал, мiй погляд на свiт? Я ж бачу: найперше цiкавиться, чи достатньо я довгонога, чи зумiК це кiностворiяня видавлювати з ока сльозу крупним планом... Фальшивий сам, i на екран жене фальш. А тодi ще й домагатиметься за неП першоП категорiП... I такому - в храмi мистецтва? Де корифеПв ще вчуваються голоси? - Люблю вас слухати, Славцю, коли ви отак розбурхаКтесь... Не хотiв би потрапити пiд стрiли ваших сарказмiв. - Не думаю, що ждете комплiменту, адже вам це не потрiбно. У вас i в Сергiя я повiрила з перших кадрiв, ще тодi, на переглядi. БуваК таке... Iнодi за один кадр можна в людину закохатися... - Жаль, що Сергiй цього не чуК. - Прошу не жартувати. Њ i в життi, i в мистецтвi такi речi, що жарти до них не кладуться. - Згоден. - Заздрю сам деколи. У вас К певнiсть, визначенiсть, мета. ПочуваКться, прийшли ви в мистецтво з намiром серйозним i маКте що сказати. За спиною такий досвiд життя... А я? Що я знаю? Я навiть кохати по-справжньому не встигла - не можна я; вважати коханням п'ятихвилиннi романи студентських вечiрок або яке-небудь студiйне захоплення... - I все ви повиннi будете грати закохану. Натуру глибокого почуття... - Оце мене й тривожить. Грати закохану, творити нашу украПнську Офелiю з тих не знаних менi окупацiйних ночей... Оце чисте юне кохання, що так трагiчно розквiтло в неволi... - Не встигло й розквiтнути. - Так. Тiльки змигнуло... Читаю, намагаюся вжитись, заглибитись... Для мене ця роль справдi затяжка. Може, менi бракуК фантазiП, уяви? - Не наговорюйте на себе. I не розкисайте: вам це не личить. - Ходила оце по лугах, i вiдчай мене терзав... Гiркого доходжу висновку: не пiд силу менi ця роль. Щось я не вловлюю iстотне... поверхова я, неглибока. - Оце сюрприз кiногрупi. - Так, неглибока я i просто ненавиджу себе таку!.. Чомусь iншому треба було присвятити життя. В iнститут iшла з намiром вiддатись науцi... Цiкавила мене iсторiя мистецтва, зокрема народнi вироби: писанки, рiзьба по дереву... Так би й було, якби одного дня - ще тодi першокурсницею - не спокусили в iнститутському коридорi отим магiчним запитанням вашi кiномефiстофелi: "Хочете знiматись?" Ще б пак! Яка дiвчина встоПть перед можливiстю покрасуватись з екрана... Але чи артистка я? - I це говорити вам, вiдзначенiй на мiжнародному фестивалi? За першу ж роль? - Боюсь, що й то випадкове - за волоокiсть, мабуть... - Ваша iронiя, самоiроиiя, Славо, свiдчить, що не все втрачено i артистка жива. Просто хвилинне зневiр'я. А такi збурення не дають кровi застоюватись. Для митця невдоволення собою - скорiш норма, нiж вiдхилення вiд неП. Хто заспокоПвся, тому нема чого робити в мистецтвi. Серед стихiП творчостi затишкi'в не шукай, паруси напинай крутобокi... Така вже сама природа, мистецтва. Тут белсбепь, вiчний пошук, жага... Тут - хто бiльший, хто менший - але вiсi невтоленнi, усi як фаусти... - Але ж як боляче буваК! - А iншим не боляче? В голосi його вчулась суворiсть, схожа на докир. Ярослава здивовано глянула на нього. Зiйшли на мiсточок. Схилившись на бильце, дивились униз, де кожен камiнчик виставив свою тiнь i вода в прудкiй текучостi мiсячно переблискувалась. - Ох, знаю цей настрiй, Славо... Коли отак непевнiсть бере. Коли б'Кшся, шукаКш-шукаКш i не знаходиш. Повно клекоту в грудях, а не здатен висловити його: без'язикий, нiмотою скутi вуста. А потiм таки ж надходить ота мить всемогутностi, коли почуваКш, що все можеш, все пiдвладне тобi, на верхи ясновидства зносить тебе якась сила... Щоб кинути знов у провалля сумнiвiв, у лабiринти шукань, до навпомацки далi йтимеш... Такий уже наш хлiб. - Iванну б сюди. От вона зiграла б. Це нiби для неП роль... Так, але ж Iванни псма. За третiм, чи п'ятим, чи яким там дублем кинулась в охопленi полум'ям декорацiП мосту умовного, що пашiли зовсiм не умовним вогнем... Що ПП погнало туди? Чи тiльки бездушнiсть пиката, жорстокiсть нацiлених камер? Чи власна ота невтоленна жага досконалостi, ПП артистичне бажанiш, хай навiть життям ризикуючи, добути ще один дубль, ще один, може, нечуваний, найрiдкiснiший, в якому вона таки сягне недосяжного, перевершить саму себе? Такi, як Iванна, знають творчостi шал... Актриса виняткового обдаровання, i Ярослава близька Пй чимось - вiн певоп цього. Двi зiрки сходиля одночасно... - Чомусь сьогоднi вона менi весь вечiр з'являКться... Перед очима стоПть, смiКться... Пiд час останнiх зимових канiкул ми з нею поПхали в гори. Все-Пй давалось, вона й на лижах ходила чудово - лiтала з трамплiнiв, як'птиця... Пригадую, зайшли пiсля хуртовини в лiс, зупинилися пiд смереками... Ви бували серед смерек узимку, в день сонячний? - Нi. - Все фантастичне. Справдi казковим стаК лiс, прибравшись у снiговi шати... Дятел постукуК, якась пташина зимова цiвкаК, ще бiльш вiдтiнюючи глибоку первiсну тишу навкруги. Снiг облiтаК з дерев тихо, лагiдно. "Який зодчий, Славцю, годен зрiвнятися з природою, - казала тодi вона, - якi хороми, палаци з танучого мармуру невiдтворне вибудувала за нiч хуртовина..." Образи птахiв якихось, звiрiв, чудиськ химерних оточували нас. Нiби тiльки там стало зрозумiло, як народжувались в народi казки, з чого витворювалась паша народна мiфологiя... "З оцього бiлого, хуртовинного, Славцю, що хоч i тане, але красою спорiднене з мармурами Мiкслапджело..." I потiм, смiючись, вдарила палицею по гiлцi, струснула цiлу шапку снiгу - сонячна холодна курява окутала нас...-Ярослава помовчала, нiби й цi мiсячнi серпанки за рiчкою ще курилися, мерехтiли Пй тим сонячним снiгом, струшеним десь у горах подругою. Пiсля того, як Iванну обвуглену видобули з-пiд уламкiв нодотлiлих декорацiй, Ярослава бiльше тиж'ня прохворiла вдома у рiдних. Мати благала: "Кинь те кiно, бо й тебе спалять!" Але саме тодi Ярослава сповнена була рiшучостi, бiльшоП нiж будь-коли... "Не кину. Нe вiдступлюсь". Батько теж схвалював ПП вибiр: "Доросла, Пй вiльно робити, що вибрала... Лишилася без подруги, то нинi за двох най до пранi стаК..." Пiшов, погув у небi лiтак нiчним своПм рейсом. Прислухались до нього обоК. Прислухались i до далекого шосе по пiдгiр'ю - чи но чути звiдти колони студiйських машин? Десь уже рухаються, не дасть i вночi Пм спати Ягуар Ягуарович, "генеральний обозний". - "Горить-тремтить рiка - як музика..." - ОбоК задивилися у мiсячну воду, у ПП струмування мерехтливе.-Скрябiн пробував нотними знаками свiтло передати... Цiкаво, що вiн закодував у те своК тайнописне, загадкове Люче? "А оця рiка, що бiжить попiд нами, в нiй, мабуть, теж щось закодоване? Рiка невгасного текучого свiтла, що, примхливо в'ючись, - то мiж гiр, то долинами, - свiтить пiлотам в отакi ночi, мiсячним сяйвом та зоряним всесвiтом галактик поблискуК штурма'нам знизу, з планети... Дочка гiр, струмлива невтомниця, де бере вона початки своП i аж де перестане бути собою? Зафiльмувати б коли-небудь в образi рiки саме людське життя - вiд його витокiв до гирла..." - Як гарно спiваК хтось на зарiччi... - Тут ще спiвають. Ще пiсню транзистор не з'Пв. Ярослава помiтила, як вiн, вслухаючись, нiби аж здригнувсь. Та сама пiсня звiдкись виринала... Решетнякова, госпiтальна: Над рiчкою над бистрою Там журавка купалася... Тут, у цих краях, служив колись Решетняк на кордонi, звiдси й пiсню, як iз вогню, винiс... Спiвало наче на островi десь чи ще нижче, на околицi комбiнату... Десь там купалась журавка... - I ЯКА ЯСНА НIЧ! IV Замурованi снiгом шибки, виття зав'юги сибiрськоП... Густе оранжерейне тепло палати. Дуже отут Довгi ночi. Стогнуть ввi снi товаришi, скрикують, горять у нiчному жару, i сам тупо гориш на вогнi власного болю. ЛлК дивне створiння людина! Навiть i крiзь цi стогони й скрики, крiзь скошмарену маячню та зав тогу нiчи та й з'явиться Решетняковi з сонячпих далей якась тиха дорiжка польова, заблищить соломинка, розплескана колесом, попливе стернями гребка з тихим своПм передзвоном... Дiвча на гребцi сидить, карий зблиск ока дiвочого бачиш i повний колосок, що застряв мiж сталевими зубцями гребки... Крiзь хурдельну нiч, крiзь бiль золотiК тобi смагляво той колосок далекий, i тим золотим снить уже до ранку душа!.. А вранцi з'являються "вутки" та "гусаки", пройдуть юрмиськом лiкарi, почаклують бiля тебе, котрийсь обмацаК, придавить у найболючiшiм мiсцi, а старший кине на прощання свою неодмiнну примовку: - До весiлля заживе. Коли пiдуть, закiнчивши свiй обхiд, "бiлi ведмедi" (так Пх називаК палата), л