и. Ну, обелiски ти любиш знiмати, це я розумiю: пам'ять серця... А Овiдiй отой, навiщо вiн тобi здався? Нашого матер'ялу мало? В будьякий нарсуд зайди, всяких iсторiй - бери, греби... А то допотопнi цитатки якiсь, слiвця про античну Колиму... Та хто тих римлян зараз читаК? Для декорацiй у кабiнетi на полицях, i все. Сучасних i то мало хто вгризе, та ще поетiв. Вiк прози, брате, вiк телевiзорiв! Буднiв кипучих, активних, таких, що дух перехоплюК!.. А ти iз своПм ОвiдiКм... - Я Овiдiя, власне, ще й не знiмав. Лише мрiю колинебудь повернутись до нього. Фiльм був про фортецю, про вежу Овiдiеву... - Це ще гiрше. Хоча я й член Товариства по захисту, але... ну не буду, не буду! Не дивись тiльки так, не хмур лоба... Краще заглянув би iз своПми камерами до нас на iподром: ось скоро будуть великi бiга... З усiх кiнних заводiв з'Пдуться на змагання. Музика, оркестри, вершники в нацiональних костюмах вiдкриватимуть парад... Пдуть настильною риссю дiвчата в шапках кудлатих на ахалтекiпцях, на карабаПрах-чистокровках!.. Отам буде що хапати на плiвку! Заглянеш? - Я зайнятий зараз. - Знову якiсь пам'ятки iсторичнi? - Художнiй знiмаю. Про хлопцiв наших. Про Байдашного та його сестру... - Ще, може, й мене десь там втулиш? - Верещака вдоволено засмiявсь. - Тiльки дивись по применши мою роль в усiх тих подiях... Та й свою теж. Бо як по правдi, то тобi ж там належала перша скрипка, фактично ти був комiсаром. Нема чого Байдашному всi заслуги приписувати. Скорiше не ти був при ньому, а вiн при тобi, хоча формально i вважався вiн командиром... - Облиш. I не вiпадуй. Ти ж знаКш, що командиром був таки вiн, Байдашиий, - для чого ж випадуКш? - До речi, де зараз той ваш Байдашний? - На далекiй заставi. Був командиром i зараз командир. - Пофортунило. Тiльки ще раз скажу, що твоя скромнiсть тут зайва. ПригадуКш, як ми ходили полiцiю роззброювати? Скiльки ми Пх брали тодi щоночi бiля большака, коли вони з возами барахла повалили на захiд... Байдашного я в тi ночi й не бачив. Або тих факельникiв, що заскочили хати пiдпалювати, - це ж ви Пх з Костромським та з Решотiгяком перестрiляли в Ковалях? I скажу, що даремно ви тодi не пiшли в район добувати документи за партизанство... Колосовський добро пам'ятав той день, перший розвихрений донь пiсля визволення. Верещака бiгав, метушився, за поли хлопцiв хапав: "Треба в район мотнутись. Там влада вже ";, партизанськi довiдки видадуть... Гайда но гарячому, бо потiм забудеться, свiдкiв не знайдеш!" Щось принизливо було в тiй його метушнi, в закликах - якомога швидше запасатися охоронними грамотами. "Не пiдем, - затялись хлопцi. - Якого чорта десь там пороги оббивати"). - "Так дiяли: ж! За таке всiм партизанськi документи належать!" - "Не ради документiв робилось, - вiдповiв тодi Решетняк. - Совiсть чиста, хiба менi цього не досить?" Того ж дня й пiшли, разом усi, тiльки пе в район, а в запасний полк. - А я таки оформив, - розповiдав Верещака. - Розумiю вас, думалось, мабуть: ще фронт який треба пройти, сто разiв убити встигнуть, нащо тi документи... А воно, бач, зостався живий, i тепер згодились би для бiографiП... Я не з тих, що своП заслуги по дорозi розкидають: вони в мене всiма печатками пiдтвердженi. - Ти ще довго там залишався? - Та треба ж було комусь порядок наводити. Ви мерщiй на фронт за орденами, а Верещацi ще все там довелося розплутувати. Коли йшли вночi з запасного полку маршем до Днiпра, Решетняк, правда, таки вiдлучивсь, але не в район, а додому, до Катрi. Встиг, збiгав, i тiКП ж ночi перед свiтом догнав свою маршову роту. Мовчазний був, присмучений. "Сина побачив, дав заповiт, i хай росте..." - Знаю, як вам сутужно тодi довелось, - говорив тоном спiвчуття Верещака. - Скiльки "чорноП пiхоти" тодi на правому березi накрилось... Цс ж там i Решетняк полiг? Там. Не уявити цьому Верещацi, як iшли у наступ там хлопцi. Одну з ночей так i назвав би: Нiч Свисту.'Пiднятi свистом в атаку, штурмом пiшли на траншеП, вдирались в окопи з мовчазною люттю, бились врукопаш... За все, за все розплачувались боКм i кров'ю... Нiколи не уявити тобi, Верещако, тих подвигiв нiчних i денних, коли Холодна гора вивергнулась на ворога розпеченою лавою зненавистi i помсти... - Багато буде боПв у твоПй картинi? - Вийде фiльм, там побачиш. - Люблю, щоб гримiло. На землi щоб i в небесах... Це правда, що грiм можна передати гуркотом листового залiза або сипнувши горохом по барабану? Колосовський пiдвiвсь, потемнiлий: - Маю йти. Ще i в номерi готелю йому вчувався нестерпний припах давньоП ветсанiтаровоП карболки. I навiщо вiн тобi тут зустрiвся? Цiкаво, бач, йому знати навiть те, як бутафорний грiм видобувають!.. Але ж i такий К. Один iз майбутнiх поцiнувачiв твого фiльму... XIII Тут ще свiтило сонце, i тому було просто схоже на жарт, що в цей саме час - десь зовсiм нездалека! - телефонують, просять прислати амфiбiй. Злива, циклон, повiнь! Йде вода нечуваноП сили, топить, заливаК гiрськi й пiдгiрськi райони... А вiрити не хочеться, бо сонце вгорi свiтить, i м'яч лiтаК над волейбольним майданчиком вояцького мiстечка, i хлопцi в нових гiмнастьорках збираються - хто маК дозволи командирiв - до мiста, до дiвчат на своП щонедiльнi побачення... - Амфiбiй! Негайно було оголошено тривогу. В лiченi секунди, передбаченi для цього, вивели з боксiв важкi вiйськовi машини. - Невже по асфальту? - Давай! Ось тепер нарештi повiрили. Обганяючи своПм газиком колону амфiбiй, Колосовський пильно вглядався в обличчя тих, що йшли, пiднятi по тривозi. Зiбранi, посуворiлi обличчя солдатiв. Тонковидий юнак-офiцер стоПть бiля вiдкритого люка, погляд спрямований вперед. Мимоволi ставив себе на його мiсце. Хто вiн? З яким почуттям iде на не вiдоме ще йому бойове завдання? Можливо, що це перша в його життi тривога. Перша не уявна, не учбова, а справжня тривога твого життя. Можливо, вiн навiть ждав, щоб настала ця мить, яка ранiш чи пiзнiш для кожного з вас маК неминуче настати. Њ в нiй холодний присмак небезпеки, невiдомiсть, тайна, i вже наказ кличе тебе в ту тайну, яка незабаром вiзьме твоК життя на якийсь досi не знаний випроб. Дiти своПх батькiв, сини твоПх ровесникiв. Чий вiн син, отой, що виглядаК з вiдкритого люка?.. Як розгорталася юна стрiчка його життя? Чи все щасливо складалось? Чи малим, може, бачив, як мати читаК фронтову похоронну?... Мчить - ще при сонцi - загiн амфiбiй. I хоч свiтить Пм сонце, але кожен вже тут помiчаК, що з того боку, де мали бути гори, небо якесь не те: суцiльно темнiК, розлита по ньому далека грозова синь. Освiтлена сонцем, вона вiд того стаК ще мовби грiзнiша, незвична, тривожна. Затишшя, але воно нiби неприродне, таке, що таПть в собi напружене щось. Оцей юнак, що ти його бачиш на маршi, з яким почуттям зустрiв вiн оте по-вiйськовому кинуте кимось грiзне слово: "циклон"? Внутрiшньо зiбраний, застиглий в напрузi. Тривога, так пагло вдершись в рiвновагу його дня своКю першою справжнiстю, змушуК замислитись, глянути мовби й на себе якось iнакше. Досi належав до тих, кого нiби не дуже й помiчають, згадують бiльше у свята, вiдзначуванi салютом, для декого з дiвчат-горожанок вашi казарменi буднi видаються, можливо, малоцiкавими, навiть нудними, не зовсiм зрозумiлими... Зате ж перша думка про тебе тодi, коли десь отак заволають райони: "Амфiбiй!" Деруть гусеницями асфальт, мчать уперед на найбiльшiй швидкостi. А навкруги це дивне затишшя. В центрi диклоиу нiбито часом буваК таке затишшя, утворюКться так зване "око бурi". Може, ми якраз i рухаКмось крiзь саме "око бурi"? Двигтять, по сухому ще, зеленi водоплавнi машини. Мiж стривожених обрiП в,-дабухлих синiми тучами. Грозова синь ближчаК, i ось уже сонця не стало, назустрiч побiгли тiнi, свiт змерк, потемнiв... Без попереджень з'являються циклони. Розшаленiлася десь там стихiя, в темнi вируючi надра ПП незабаром буде кинуто й вашi життя. Все страхiтливе вдираКться без попереджень: раптово i вщент розкришуКться усталений спокiй дня, не вiдбудуться чиПсь побачення, недочитанi вiдкинуто книжки, на пiвстрiчцi обiрвано фiльми, - все падаК у своПй значностi, здрiбнюКться, меркне, а натомiсть росте тiльки грiзна правда циклону, правда стихiП, що насуваКться, що подих ПП вже чути... Не визнаючи кордонiв, .циклони ходять по всiй нланетi. Ще коли тут по лугах серед квiтiв у повенi сонця табiрнi виховательки водили табунцi щебетливих малят, може, тодi з космiчних висот кимось було вже помiчено, як зачинаКться творення лиха, як десь на широтах Атлантики вже починаК формуватись циклон. Вченi розрiзняють кiлька стадiй його розвитку: стадiя хвилi, стадiя молодого циклону. Стадiя розвитку максимального... Спершу, нiби невпевнено, виникають над голизною океану ледь помiтнi завихрення, невiдомим поштовхом зривають хвилi в отiй самiй фронтальнiй зонi, де маси теплого повiтря зiткнулись з холодним, i колосальна, не нiддатна вимiрам енергiя температурних контрастiв, розвиваючись мовби спонтанно, чимдалi грiзнiше виявляК себе, поступово формуКться "око бурi" - район депресiП, гранично зниженого тиску. РухаКться величезний колодязь порожнечi, оточений тисячокiлометровим кiльцем циклонiчних стiп i суцiльно вируючих хмар, де в с е кипить, закручуКться спiралями на вихрових обертових швидкостях, i вся ця розiмкнута, розшаленiла сила природи, наростаючи, набуваК сили ураганiв. За кiлька мiсяцiв перед тим весь пiвдень краПни був зрушений ураганними, бурями, що, лютуючи бiльше тижня, пiдiймали в повiтря зiрванi грунти Кубанi й хмарами несли Пх на захiд, тодi в Квропейських столицях i десь навiть над мiстами СкавдiнавiП випав чорний снiг. Снiг навперемiш iз пилюкою. Тепер, урозповнi лiта, з iнших широт насувався обважнiлий атлантичними водами темний гiгант, одна iз тих, що за ним, певне, стежили зараз усi синоптики свiту, вiдзначаючи, як вiн загрозливо розвиваКться, розбухаК. Зачепив Балкани. Пройшов над морем. Нарештi, заблукав у цей кут мiж громаддям гiр i зупинився, завис, застряв мiж бескидами, розряджаючись своКю вавiлонською зливою. Його наближення передчували звiрi й птахи. Тепер, ставши з циклоном вiч-на-вiч, людина мусила помiрятись силою з ним. XIV Небо прорвалось, зливою шумить пiч, а в долiшнiх Адамiвцях в цей час гуляють весiлля. Хай дощ i темрява за вiкном, хай циклон там чи не циклон, а тут новна хата музики, тут люди мають своК вiдгуляти! Серед хмiльного застолля сидить i гiсть вiд тих, що роблять кiно, що тирлуються в школi на пiдгiрцях: сам .Сергiй, кiнооператор, прийшов поздоровити молодих. Затиснутий мiж сватами па широкiм ослонi, поринув у думки, слухаК гомiн, виловлюК кадри. Хата цвiте рушниками. БуйнуК весiлля, в мовчазному натхненнi умлiвають троПстi музики, - ах, була б на це кiнокамера з зарядом надчутливоП плiвки! Людська душа безбережна, до кiнця вона незбагненна, i люди, може, тим i прекраснi, що здатнi отак широко радуватись щастю чиКмусь... Задума в очах молодоП, задума юностi й прощання з життям дотеперiшнiм, зафiльмуйте, як росла я, виростала, як купалась у сонцi, у бiлому цвiтi садiв черешневих, а нинi, дозрiвши, бентежно трепеще душа в передчуттi свята любовi... Ось вiн бiля мене. Далеко десь був, але й звiдти таКмно прилiтав ночами в дiвочi моП чекання, голубив мене... Любились ми з ним у снах, папiвснах, а зараз вiн поруч - затвердiла вiд працi рука його в гарячiй моПй руцi... СправляК весiлля Стась, молодий робiтник з комбiнату. Сухолиций, з темним вусом, шия загорiла, пряма... Зовсiм тверезий сидить за столом. Поруч нього у весiльнiй фатi тендiтна оця, молодюсiнька Анця, яка ждала його, свого нареченого, й тодi, коли вiн був десь там... звiдси не видно. Мав пригоду тяжку: збив п'ятитонкою людину на гiрськiм поворотi, i за цс вiдбував належне. Повернувся, гадав - не жде, а вона ждала. Тепер у весiльному вирi бiля свого щастя сидiв упритул, а був чимось присмучений. - Що тобi, Стаську? Чи не захорував часом? - допитувалась мати весiльна. Нараз жених пiдхопивсь, зупинив музик: - Не хтiв! Вiрите, люди добрi, не хтiв! - В голосi бiль, сухе лице горить, палене якимсь горем. - Але машина була нова, i завгар, випускаючи, попередив: "Гляди ж! Перший виПзд..." I Пду та думаю все: перший виПзд, не пом'яти б, не стукнути нiде... I коли стрiв того з рюкзаком на шляху, а слизота ж була, i мав вибирати: чи в стовп та пiд укiс, а чи... Якби пустив на стовп, мотора б розплющило, та й усе, а так... Машина чомусь не пiшла на стовп, на того пiшла... I довго потiм у камерi гриз себе: чому ж сталося так? Чому, вибираючи - в людину чи в стовп, людина чи машина дорожча, ти вибрав машину... - Годi тобi, хлопче, - втiшали його. - Не журись так тяжко, випий чарку та поцiлуй любку, бо гiрке вже позаду!.. Вiн не пив, а знов за своК: - Найбiльше опекло мене на судi, коли матiр його побачив. Гадав, смертi моКП вимагатиме, а вона встала та словом до суддiв: "Не судiть його тяжко, Громадяни буддi. В нього ж мати, i дiвчина Жде... Хiба ж вiн хтiв?"... Аж занiмiло весiлля, коли жених, вибравшись iз-за столу, несподiвано опустивсь па колiна посеред хати, благальний, з повними очима слiз: - Простiть менi, люди! I ти, Апцю, чи прощаКш менi? Не хотiли дивитися па таке. Хлопцi-дружки пiдхопили його попiд руки, випростали: - Годi тобi, Стасику!.. Добре, що той вижив... Грайте, музики! Старший з музик, чорнобородий циган-скрипаль, шольмовито виграючи бiлками очей, вдарив iю струнах смичком. Завихрились спiдницi, затрiпотiли юнацькi чубiг. На стiнi перед кiнооператором серед рiзних картинок - одпп iз МамаПв старовинних. Сергiй помiтив його одразу, як опинився тут. Потемнiла вiд часу парсуна, справжнiй Мамай роботи невiдомого народного майстра. Сидить, посхiдному пiдiбгавши ноги, традицiйна бандура лежить на колiнах, а на круглiм, з сухими рум'янцями обличчi все та ж ледь примiтна, тонка, нiким не розгадана усмiшка характернпка-чародiйця. Красивою химерною в'яззю текст, що його можна б назвати пiдтекстом: "Гей, гей, як я молод був, що то у мене за сила була, ляхiв борючи, i руки не млiла. А тепер i вош сильнiша здаКться. Плечi й нiгтi болять, як день попоб'Кшся. Так-то, бачу, недовга лiт наших година, скоро цвiте i в'яне, як в полi билина. Хоч дивися на мене, та ба - не вгадаКш, звiдкiль родом i як зовуть, нiчичирк не знаКш". Вiчно юною, пезникною усмiшкою всмiхаКться зi стiни Мамай... Тiльки тепер не так вiн на Сергiя, а бiльше Сергiй дивився на нього по-совиному вперто й серйозно. Запитував подумки темну парсуну з смаглим висвiтом тонковусого усмiхненого обличчя: "Хто ти? I чого так вн'явся на мене? Скiльки на мене не дивись, - та ба, не вгадавш..." Кiнь МамаПв осторонь, як i годиться, припнутий до списа. БасуК. Теж як живий. Ногу грацiйно пiдняв, ось-ось полетить... Кiнь у летi - нiчого красивiшого понад це! Груди вперед, голова гордо пiднята, хвиля нiг хапаК, вихапуК про'стiр... Кiнь почуваК свою красу не менш, нiж людина. - Чи доводилось вам бути, вуйку, на iподромi? - звертаКться Сергiй до сусiда, одного iз сватiв. - Не мав нагоди, синку. - Отам вони розкриваються, на майже смертельних своПх перегонах... Зовсiм не схожi на моПх лазаретних... Лазаретнi - то ветерани боПв, до них маю теж сентимеит... Дамо Пхню задуму, Пхнi стогони, хропоти нiчнi, ласку до людей, що сплять у тамбурах... I як вiтер волi хапають на островах чутливими нiздрями... Кiнь почуваК свою нужденнiсть, коли вiн замучений, хворий, кошлатий, але так само вiн почуваК й свою красу, запевняю вас... Бачили б ви, як iдуть вони на iподромнiй орбiтi навперегiнки, гордi, до краю знапруженi, летять, радiючи своПй прудкостi, дужостi, силi!.. - Ви мало п'Кте, пане кiнооператоре, - торкаК його за плече другий сусiд, той самий сторож нiчний, що стерiг свiй розцяцькований клуб-писанку та мiсячне сяйво чатував. - У нас люблять, аби люди вволю гостились... Налити вам? - Так, прошу.-Сергiй пiдсунув свiй келишок. - Яку налити: верхню чи нижню половину? - старий, всмiхаючись, вказуК на келишок. - Наливайте обидвi. - Чи добре почуваКтесь у нас? - Так. Тут К рiвновага. В настроях, у душах, в оцих ваших танцях... А це - основа життя... 'Вся природа, сама навiть небесна механiка тримаКться на цьому, аК... Досить, скажiмо, небесному тiлу вiдхилитися вiд орбiти, змiститись гравiтацiйним силам, i вже - катастрофа... Рiвновага - може, це якраз те, що колись називалося вседержителем?.. - Вам виднiше, пане операторе... Ваше здоровляП Одна з молодиць, кругловида, яблукувата, вся з вогню i енергiП, вже не раз зачiпала вайлуватого кiногостя, а тепер пiдлетiла, охопила обома руками за плечi, туго обвiяла оператора своею жiночою розпашiлiстю: - Такий файний кавалiр! Ходiть-но до танцю! - В життi нiколи не танцював. - Йой, ви жартуКте! Знаю, танцюКте, та ще як! Ви ж усi там артисти! В цю хвилю дверi широко розчинились, з темряви вва.лився до хати ще один комйiнатний: забрьоханий, у чоботях, у фуфайцi. Теж водiй п'ятитонки, а це повертаКться з гiр, ой, що там коПться на дорогах... Голос його зривавсь наполохано: - В Михайлiвцях перетопило шосейкуi Туди Пхав - нiчого, а звiдти вже буфером воду горнув! Його засмiяли: - О, як перепудився... Тримай лiпше чарку, випий за молодих, за товариша свого!.. - Топитиме! - Нас тут щолiта топить!.. Апостоле, грай! I смаглий булькатий циган вдарив смичком, пiдморгнувши товаришам, якi бадьористо вiдгукнулися водночас: той гримнув у бубон, той залився кларнетом: бурхнула музика вогню. - Чардаш! I молодиця, зметнувшись, потягла свого кавалiра-оператора в коло. Сам здивований був, що вмiК i вiн. Вихривсь уже з молодицею, як i всi, то ближчало, то вiддалялось ПП розпашiле, щасливе обличчя, всмiхався на покутi бiля молодоП молодий, дивно схожий тонковусiстю на потемнiлого Мамая, цiле юрмище живих усмiхнених мамаПв танцювало по стiнах, вигоцувало по хатi: Як я тоту коломийку Зачую, зачую, риселипю висербаю, В горщику танцюю! Циган Апостол, не знаючи втоми, пiддавав чимдуж бiльше вогню смичком, ладен, видно, був хоч до всесвiтнього потопу вихрити людей в цiм бурянiм, шаленiм до впаду танку. XV Вночi загуло з гiр. Це була не та вода, що ПП ждуть заздалегiдь напровеснi паводковi комiсiП, тала, прибутна вода, що росте по мiлiметру, й зелена травня iскриться з-пiд неП так iдилiчно, i човни по нiй пливуть тихо, мов у снi, i кожен найменший звук, торкнувшись гладiнi такоП води, ковзаК по нiй i вiдлунюК на кiлометри, i грушка дика спокiйно собi цвiте серед вод у веснянiй великоднiй святковостi, цвiте одна серед повснсвоП тишi, серед свiтлоП, повноП тихого пеба розлийвесни... Нi, це була iнша вода, темна, пiчна, гудуча вода гiр, пiдступна, рвуча стихiя, що, з клекотом несучись, змiтаК все: ломле мости, перекидаК автобуси, котить цистерни, зупиняК експреси, змиваК житла, з гуркотом жене в своПх вировищах дрюччя, худобу, крики людськi жене серед бивнiв пливучого бурелому... Вода, що вирвалась з каменю берегiв, вода ЧорногорiП, вода руйнiвна. Веспянi повенi тут пе бувають такi страшнi, як оцi - влiтi. Веснянi, вони тут робочi: допомагають сплавляти лiс iз гiр, женуть дараби з вiдважними плотогонами, а цi, середлiтнi, породження циклонiв, потопи, що бурхливо ревуть серед уже зеленого свiту, - вони тiльки стихiя, руйнацiя, лихо. Дехто знав, що циклон - всiКю розбухлiстю своПх темних ваговитих вод, всiКю нерозтраченiстю сил - насуваКться. Iшов, рухався сюди день за днем, невблаганно наближаючись своПми атмосферними депресiями, шквалами, вдираючись у лагiдний спокiй лiта всiма енергiями вiтрiв, завихрених у грандiознi пiдстратосфернi закрути-спiралi. Напрям руху його намагалися вiдгадати. Вiдвернути ;к . його наближення було неможливо. Слiпни, некерований, й фатальною неминучiстю насувавсь, i першими гори вiдчули грiзний його подих, вершинами прийняли на себе його удар. Загули скелi, затрiщали вивернутi з корiнням смереки, заревiв у розгубленостi сумноокий ведмiдь. Стрибкувате пiшла перемелькувати мiж кущами прудконоi а сарна з нiмим зойком в очах: "Нащо стiльки води?" В чабанських колибах темно стало серед дня. Вiдрiзанi вiд свiту, осамотйiли полонини пiд водяним обвалом. Проломилося небо. Воду вже не приймаК земля, не вбирають ПП гiрськi крутосхилiП, вируюча, буйна, летить униз, на розлеглi зеленi долини. Вся потужна сила циклону з темним гуркотом летить униз, на маленьких людей, на лугових бабок та метеликiв, на ПхнК квiття i сонце. Транспортуюча сила хмар, як сказано де у зведеннях, досягаК розмiрiв фантастичних. Вiстрям гiр зупинено хмари. Падають з неба мiльярди тонн води, принесених циклоном з надокеанських просторiв, звiдти, де вiн зародивсь. Злива ллК i ллК був потiчок горобцю по колiна, на очах розбухаК рiка, бурхлива, люта, про яку кажуть: "ЗвiрiК!" Вже поруйновано гамованки-загати, де збирали воду для сплаву, стихiя реве, несе в темряву ночi дахи, уламки мостiв, ведмедiв з Пх збезумiлим ревом, зiрванi тартаки... Все, що нiколи не призначалося для плавби, зараз коловоротплось на бистринах потокiв. Райкомiвцi вже на ногах, солдати на маршах, сапери тримають на тросах мiст залiзничний, припнувши його, як коня, серед шалу нiчноП стихiП. З горiшнiх сiл, iз штабiв телефопуПоть тим, якi нижче: - Розламано гамованки! Захиснi дамби ламаК! - Росте вода! - Метр! - Два! - Три метри!!! Лавина, вал, енергiя чорна гуде. I все це блискавично, моментом, стихiя не даК отямитись, де вчора лиш по дну мiж камiнням блищали струмочки - вже вирують чорнi потоки, переповнюють старицi, пробивають новi русла, кода пiдступаК пiд насипи, не стаК дорiг, самотпiють залiзничнi колiП, перетворюючись у смужечки дамб. ПiдтоплюК труби мiжнародного нафтопроводу... Одно по одному опиняються у водi долiшнi села. I не видно цьому кiнця, нема вiд цього заслону, - чиПсь застороги, несучись з циклонноП темряви, розбиваються в повалених стовпах, тануть в обiрваних телефонних дротах: росте, росте потопна вода! XVI На майданi бiля старовинноП ратушi гурт людей ждав приходу амфiбiй. Райкомiвцi, працiвники мiськради, члени оперативного штабу по боротьбi з повiнню... Колосовський теж був тут. Поворотом з мiста заПхав до райкому, до секретарюК колишнiй його однополчанин, а далi повiнь уже Колосовського не пустила. Почував себе зараз тут не режисером майбутнього фiльму, а лише одним з учасникiв грiзноП, нiким не запланованоП подiП, одним iз людей у дощовиках, що Пх зiбрав цiКП ночi обов'язок i якi перед лицем стихiП тут усi були рiвнi. З часу закiнчення вiйни не обдавало його таким фронтовим вiтром, як зараз. Нiч, пожежi й вода. Вода, що не гасить, а, навпаки, розносить вогонь, жене по затоплених садках палаючу нафту, солярку, бензин, сама горить i сама пiдпалюК те, що здатне горiти. Десь iз околицi мiстечка тягне важким димом, чути сморiд гару. Раз у раз доповiдають: - ЗатоплюК шкiркомбiнат. Толевий завод. Пiд загрозою лiкарня. -Рятувальнi загони, бойовi дружини, на ходу сформованi з комунiстiв райцентру, з активу, вiдправляються для рятувальних робiт. I тут же формуються новi групи, команди. Без зайвих пояснень, приймаючи накази з пiвслова, зникають в багровiючiй тьмi, мовчазно, безвiдмовно, як зникали колись, вирушаючи на завдання, пiдроздiли фронтовi. Розважливiсть, дисциплiна, воля. Нема тут мiсця для панiки. - Все, що будувалося тут, - пояснюК Колосовському секретар райкому, - не було розраховане на таку повiнь. Столiття такоП води не було. Найстарiшi люди не пригадують. Вода реве, дихаК холодом з темряви, атакуК. - Як на фронтi, - зауважуК Колосовський. - Складнiше. Принаймнi в мене таке вiдчуття. Вони щойно повернулись вiд мосту. Новий залiзобетонний мiст на Пхнiх очах просiв, проломивсь, з гуркотом завалився: вода збила бики. Секретар i там не пiдвищив голосу. - Упав тому, що будували пльово,-похмуро сказав у темряву. - В розрахунку на тиху, не гiрську, не на агресивну воду... I це нам наука. Пора думати про регулювання рiк. Шлюзувати, все будувати мiцнiше. В розрахунку на гiрськi енергiйнi рiки. Де ж тi амфiбiП? На подвiр'П райкому та райвиконкому - глухi удари сокири: при багряному свiтлi смолоскипiв, по колiна в водi там працюють люди - нашвидкуруч в'яжутьплоти. Човнiв нема: якi були, позривала, понесла вода. Найгiрше, що все - зненацька. Нiч з раптовим навалом води, з вiтром, дощем, а подекуди з градом; з якогось колгоспу передають: град б'К такий, що шифер, черепицю пробивав па фермах... Не передбачиш усiх пiдступностей води, напругоП, справдi агресивноП. Обходить, проникав, всюдисуща, з'являКться проривом в зовсiм несподiваних мiсцях. - Перехопило вулицю Ломоносова! Топить хлiбзавод! ЗаливаК пiдвали мiлiцiП!.. I знову короткi, чiткi накази: - Рятувати людей. Найперше людей. Не допустити жертв. "Рятувати людей! Тут все зараз звелося до цього, до го^ лого принципу гуманностi, конкретноП, дiловоП, - думав, в| стоячи в гуртi незнайомих людей, Колосовський. - Опергрупи, плавзасоби, зв'язок... Малопоетично? Вiйнуло фронтовим чорноробством, суворiстю, виконавчою безвiдмовнiстю? Чи, може, iнакше й не можна перед лицем хаосу, перед лицем розвергнутого зла? Навряд чи зараз звабив би кого своПми буйнощами цей вибух правiчних неконтрольованих сил... I якщо К поезiя в богемнiй розхристаностi, то невже нема ПП тут ось, де воля бозсонна, де мужнiсть i дух самовладання шикують людей для дiП, для випробiв, може, трагiчних"? О третiй ночi ратушу з ПП давнiм середньовiчним годинником на вежi освiтили голубi снопи прожекторiв: з залiзним гуркотом наближались амфiбiП. Плавзасобами йменуватимуться вони в сухих зведеннях потiм, пiсля повенi, бо йтиме то мова i про плаваючi танки, i про спецiальнi бронетранспортери рiзних типiв, але в народi зостанеться про них слава поетична, однослiвна: "АмфiбiП!" Гуркотом моторiв, скреготом гусениць виповнився майдан. Пiд свiтлом фар блiдими були люди в дощовиках. Один з найпотужнiших прожекторiв наказано було спрямувати вгору, щоб вiн, небосяжний, сповiстив усiм тим, що на маршi: ми тут! I тим, що десь у заплавах, й потонулих селах ждуть допомоги: ми К, ми прибули! Розтинаючи задощену тьму, рефлектор висвiтлив вежу, циферблат годинника, сягнув ще вище, i всiм стало видно на мить: табунець голубiв - зовсiм срiберних, сяючих! - вихрився в бездонно-темному небi. Хтось пожартував похмуро: - Голуби над потопом... Майже за НоКм. Амфiбiям пе довелось довго затримуватись на майданi. Екiпажi машин з ходу одержували завдання, брали на борт по кiлька мiсцевих в ролi помiчникiв та провожатих, видiлених на пiдмогу солдатам, - i одразу вирушали за призначенням. На однiй iз амфiбiй ошшнвсь i Колосовський. Забираючись в люк, мимовiль усмiхнувся про себе: вдруге в життi стаК волонтером... Разом з ним видряпався на борт жвавий мiлiцiонер з мегафоном в руцi та заврайфiнвiддiлу, - цей видобувсь на амфiбiю не без допомоги солдатiв, бо товарнiм був такоП комплекцiП, що ледве протовпився в люк. Мiсцевi, на правах господарiв, мали вказати вiйськовим дорогу па Пiдгайцi - долiшнК село, одне з тих, 'що найбiльш потерпали. - Для центровки вам треба сiдати посерединi, товаришу Путря, - порадив мiлiцiонер, звертаючись ди дiаврайфiнвiддiлу. - Щоб не накренило наш ковчег! Той, не вiдповiвши, мовчки влаштувався збоку бiля водiя. Офiцеровi - командировi екiпажу - мiлiцiонер вiдрекомендувався. - Лукавець, страж порядку. Не прозвисько, а дiйсне прiзвище таке... Ну, вперед, лейтенант! Дави стихiю! Амфiбiя рвонула по шосе, залитому водою майже всуцiль. Лукавець зацiкавлено визирав iз вiдкритого люка: - Морок безвiстi... Це як той циган казав, завербувавшись на переселення в степи: "Знiмiть з мене радiоточку, громадянине начальник, бо я вiд'Пжджаю... невiдомо куди!" Ще на майданi бiля ратушi Колосовський звернув увагу на цього веселого мiлiцiонера, який, розповiдаючи щось, розмашисте жестикулював пiд юпiтерами амфiбiйних фар: смаглiстю виразистого обличчя та булькатими очима вiн був схожий на знаменитого актора з iталiйських фiльмiв. "Та й сам вiн з природи хiба ж не актор?" - весело думав Колосовський, слухаючи, як Лукавець саме взявся в характерних iнтонацiях зображувати цигана, що, повернувшись з переселення з своПми циганчатами, щоправда, без документiв, виканючував у начальника мiлiцiП якусь довiдку: "Товаришу начальник! Та постав же хоч трошки печатки!" Цю фразу Лукавець передавав з неповторним гумором, i Колосовський, вiдзначаючу, гру iнтонацiй, посмiхнувся в думцi: "Взяти б тебе, товаришу начальник, на яку-небудь комедiйну роль.." Лукавець тим часом, пересiвши, уже вiльно й невимушене налагоджував контакти з солдатами: - Який рiк служби? - Перший. - Звiдки? - Якут. - Не був там, у мене своПх тут алмазiв доста... А ти? - Узбек. - Салям-салям... А механiк-водiй? - З Полтави... А цей ось iз Костроми. - Iнтернацiональний ковчег маКмо!.. Спецiально вас пiдбирали, чи що? - Життя пiдбирало. - А товариш якут плавати вмiК? - В нас пояси, - була стримана вiдповiдь. - А ми з вами, товаришу Путря? Без поясiв, без жилетiв, - аж нiби сполохано вдався Лукавець знов до заврайфiнвiддiлу. - На книжцi скiльки трудових маКте? Жiнцi залишили заповiт? Мовчав товариш Путря, тiльки сопiв, вважаючи, певне, що не до речi цi жарти. В усьому, що стосувалось циклону, Лукавець був на диво поiнформований: знав, звiдки прийшов циклон, кого зачепив, якi держави з ним мають клопiт. Згiдно прогнозiв, прибулець з Атлантики маК ось-ось "видохнутись", розпадеться, мовляв, знесилиться у цих горах, якi й не таке зупиняли... Згiдно тих же Лукавцевих даних, сусiдня держава майже всуцiль залита водою - мiжнароднi експреси не йдуть, одначе енергосистема, що песе струм на захiд, працюК без перебоПв i людських жертв у Пхнiм районi, па щастя, поки що не зареКстровано... "А як там моП?" - раз у раз повертавсь Колосовськнй думкою до кiпогрупи. Але тут же й знаходивсь мотив заспокiйливий: школа на пiдгiр'П, на так званiй Пiдгурщинi, вода туди не повинна б дiстати... Ось тiльки дитячi табори понад рiчкою та конi в лугах... Дещо з реквiзиту, мабуть, попливе: отi пiдсадженi очерети та верби, декорованi трав'яними штучними косами... ну, та бiс Пх бери!.. Коней з лугiв якби встигли вихопити... Нiяк не мiг пробитись до кiногрупи своПм газиком: добрався до мосту, але мiст уже був перетоплений... Одначе амфiбiП пiд ранок будуть i там. Думка про це якось врiвноважувала. На цiм вiдтинку шляху амфiбiя рухалась ще без особливих труднощiв. Iшла з чималою швидкiстю, потужно розгортала воду, але почувалось, що йде не на плаву, раз у раз чути було, як гусеницi мiцно хапають камiння брукiвки. Мiлiцiонер то примовкав, то знов подавав голос, пiдбадьорював командира, неговiркого юнака-офiцера, що, не втручаючись в розмову, сидiв поруч з водiКм у напруженiй позi. - Дави, дави стихiю, лейтенанте! - звертався до нього Лукавець. - Злива тiльки гiрським ведмедям страшна, а нам, народу органiзованому... Чи ти, мабуть, вперше попав у таке? - Я на рiках сибiрських вирiс, знаю, що таке стихiя, - пе озираючись, кинув лейтенант. - Одначе нема таки лиха без добра: стихiя додасть тобi по зiрочцi на погонах! - Нам статутом покладено рятувати населення вiд стихiйного лиха, - знов, не озираючись, сказав офiцер. - Молодець! - похвалив його "страж порядку". - Але по зiрочцi все одно не завадить... Дощ то вщухав, то знов напускався поривпо, з вiтром, але амфiбiП йшли весь час з вiдкритими люками. Вподовж шосе нувси ряд старих корчомакуватих верб. В присвiти крiзь них всюди нижче дамби проблискувала, стелячись в темряву, вода; в одному мiсцi видно було, як за розливом вiддалiк вируК пожежа. - Горить комбiкормовий завод, - вперше озвався заврайфiнвiддiлу, i в голосi його був сум. Люди з баграми працювали на дахах, щось розтягували, оптично зменшенi вiдстанню, освiтленi червоними вiдблисками загравища. Наче закрутилась в проекторi стрiчка якоПсь давньоП кiнохронiки воКнних лiт... А ще вище, десь iзгори, прорвалися палаючi потоки нафти, чулися глухi вибухи, - здаКться, горiла нафтобаза, з гуркотом рвало цистерни. Подекуди горюча сумiш, розтiкаючись, маслянилась аж попiд вербами, одкинутими вiд води недобрим свiтлом; молоденькi солдати прищухли, заклякли, дивлячись з люкiв, як майже поруч летить по бистринi навперемiшку з буреломом, з зiрваними цистернами важка палаюча рiка. - Не хотiв би, щоб знесло туди нашу амфiбiю, - сказав мiлiцiонер i примовк. А машину щодалi частiше заносило. Раз у раз поколихувалась на плаву, вже не дiстаючи гусеницями дна. Одним iз потокiв, що переливали дорогу, амфiбiю так крутнуло, що справдi ледве не кинуло в верби на стовбури, - водiй якось утримав. Незабаром Пм довелося зупинитись: попереду утворилася "пробка" iз Пхнiх же машин. Виявилось, що одну iз амфiбiй занесло, збило вбiк, i вона застряла носом мiж деревами. I добре, що застряла: по той бiк, зовсiм недалеко, горiла вода. Котрийсь iз командирiв, огрядний, високий, - солдати впiзнали в ньому свого полковника, - стоячи над люком застрялоП машини, раз у раз стрiляв угору iз пiстолета: в такий спосiб подавав сигнал, бо крiзь ревище води та гуркiт моторiв голосу людського тут було не почути. - Не смiй! Не пiдходь! Тут як проскочиш - згориш! - так, як потiм з'ясувалося, треба було розумiти його застерiгаючi пострiли й вигуки-накази,- але Пх у гаморi не могли розiбрати, i котрийсь iз плавучих танкiв таки наблизився, пiдчепив тросом i витяг застрялих iз верб. Пiсля цього "пробка" швидко розсоталася, багатотоннi машини ринули вперед, кожна чимдуж поспiшаючи далi на окреме, визначене Пй завдання. Колотнеча фронтових дорiг, напруга ночей, форсування рiк - своПх i чужих - все знов озивалось у Колосовському щемом ожилих асоцiацiй. Що за час! Скiльки тягарiв кладе на плечi лиш одного людського життя!.. Були вже неподалiк од Пiдгайцiв, колiП Пхнiй амфiиii перегородила путь особливо бурхлива вировш'а бистрiнь, - здаКться, тут проходило основне рiчище котроПсь iз ранiш мало й помiтних, а тепер переповнених бистриць. Моторошно було дивитись, як, пролiтаючи перед тобою у свiтлi фар, коловоротиться, гуде важка вода, змiшана з землею й камiнням. Жене колоди, валуни, мов жорнами все перетираК, риба де-не-де спливаК, зблискуК бiло, поглушена, побита. I це форсувати? Водiй зупинив машину, приглушив мотор. - Чого ти? - з подивом глянув на нього командир. - Не можу. Мiй бетеер на таку бистрiнь не розрахований, - вiдповiв солдат офiцiйним тоном. - Не мудруй. - А там он нижче мiст залiзничний... Як закрутить, як гахне об нього... Вiн, здаКться, мав рацiю, цей водiй: вода висока, понад усi габарити, якщо машину знесе, пiд прольотами мосту Пй не пройти - з льоту розiб'К... Розумiв, видно, це й сам командир, i все ж: - Не мудруй, веди! - Потонем! - То що ж - назад? З ганьбою? Наказую: повний вперед! Амфiбiя рушила, попливла, ПП одразу ж закрутило, накренило, довелось мерщiй позакривати люки. Одначе водомет, прилаштований десь на кормi, силою реактивноП тяги штовхав, кидав амфiбiю далi мiж буруни, потроху вирiвнюючи, якось утримуючи серед вировиння цей Пхнiй запломбований наглухо залiзний ковчег. Нарештi гусеницi знову гребнули дна, торкнулись твердi, i командир з полегкiстю вигукнув: - От i все, Њрмаков! Отак долають водянi бар'Кри! Тiльки вiдкрили люк, i цiКП ж митi налетiли на майже невидимi в темрявi телеграфнi дроти - вони були тепер низько, - хтось устиг гукнути: - Голови пригинай! Пригнувшись, почули, як пiд натиском амфiбiП напнутi проводи сталево дзизнули урiзнобiч, розлетiвшись зi звуком обiрваноП струни. XVII - Стоп, музики! Люди, щось маю вам казати! - Сергiй знову сидiв мiж сватами, а звертався до всiх. - Чи чули вiП, як кiнь стогне? Живий горить, з дверей виламуКться, а на нього обвалюКться палаючий дах сарая!.. - О пане операторе... - Стоп! А Добру Людину бачили? Добру без гриму, без пiдмальовок? Кажуть, нема, а я стверджую: К! Хоч не густо, а с. I хотiв розповiсти про того лiкаря-партизана, який йому, СергiКвi, врятував життя. Три мiсяцi возiПв його, малого полiщука, в кошi з тирсою по лiсах... Та тiльки оператор почав, як раптом погасло свiтло. Нiч заглянула в вiкна циклонною тьмою, оглушила шумом зливи. Аж тепер, без свiтла, всi почули ПП. Люди, па якусь хвилю прищухнувши, наслухали темне буяння ночi, потiм хтось, виглянувши у вiкно, повiдомив, но свiтла нiде iгема: занурились у пiтьму i село, й комбiнат. - I вода, таки чути, прибува... I одразу ж голос веселий - чийсь хмiль промовляв: - Як пiдступить вода - iю драбинi на хату, i там догуляКм весiлля! Але темрява помiтно угнiчувала всiх. - Чому ж не дають свiтла? Мабуть, десь замикання на комбiнатi, там у них це часом трапляКться... Знайшли Десь каганчик iз гнотом, запалили, - пiдслiпувато заблимав перед МамаКм, що ледь помiтно усмiхався з темряви. - Щоб на весiллi та оця блимавка, хай би ПП шляк трафив! - вигукнула котрась iз молодиць. - Але ж маКмо свого електрика! I цо стосувалося жениха; позбавлений подiйських прав пiсля того нещасного випадку, вiй працював тепер електромонтером на комбiнатi. - Зараз буде свiтло, - пiдвiвся жених, i лице його загорiлось рiшучiстю. Його пробували стримати - костюм на тобi ж новий i краватка! - але Стась, нехтуючiП застереження, в чiм був, так i рвонувся з хати. За ним кинулось кiлька хлопцiв, друзiв його. Настя в розгубленостi залишилась стояти бiля дверей, де ПП спинили дiвчата; в бiлих туфельках, у весiльнiй фатi, була вона зараз якось жалiбно зiщулена. - Буде, буде, ось упидитс! Вiн полагоди гь - прнмовляла до людей, i вчувалися в ПП голосi непевна надiя i острах пiдсвiдомоП забобонностi - що осi, на ПП весiллi та рантом iасне свiтло... I Пй, i гостям хотiлося вiрнiй, що все там буде гаразд, хлопцi полагодять i ось-ось повернуться звiдтам до столу хоч промоклi, але вдоволенi своПм вчинком. Нiхто ж бо ще не знав, що трансформатори десь уже захлинаються у водi, i стовпи електролiнiП поваленi лежать на луках в наплутанiм дроттi, i що нема зараз на свiтi електрика, який би мiг зарадити справi. Не гулялось уже. Молода у своПй фатi, припавши до вiкна, стрiпувалась мiж подружками в нервовiй тривожностi, прислухаючись до вирування негоди. Люди то виходили, то заходили, i в кожного на устах тривожне: - Вода! ПiдступаК вода! - Треба додому навiдатись... - Лiс лежить пов'язаний бiля хати - ще забере... Дiвчата у мiнi-спiдничках, фермiвськi доярки-десятикласницi, що Пх Колосовський збирався залучити до масових сцен з полонянками, теж занепокоПлись, зiбралися йти: - На старицях ваша ж худоба в лiтнiх таборах!.. Циган-музика.пт, дбайливо заховавши скрипку пiд полу старого плаща, оголосив: - Свiтла нема, кiна не буде, - i рушив до дверей. Це змусило Сергiя пiднятись. - Буде кiно! - заперечив уперто й, взявши кiнокамеру, вибрався, розгарячiлий, надвiр. Мокрим холодом обдало. Вiтер студений, як пiзньоП осенi. Чоботи одразу потонули в водi, вона була крижана. I цi рiзноголосi нiчнi шуми, яких досi нiколи не доводилось чути. Десь мiж деревами, в незвичнiй близькостi, гуркоче вода. Звечора ПП не бую. ПочуваКться, що всюди вона - тут i там перебулькуК, клекоче на рiзнi лади. Реве десь лудоба, лають собаки, з протилежного краю села долинають i:озрозумiлi гвалти. I все затоплюК темрява. Ти i безмежжя тьми. Ти i стихiя в буйнiй, слiпiй розкутостi своПх сил. "Свiтла! - ось що зараз тобi треба... - Бодай будь-яке джерело свiтла! Щоб зафiксувати цю грiзнiсть, цей ревучий потоп тьми, бунтування ночi..." Вибiгла з хати якась молодиця, здаКться, якраз та, що з нею вiн, незграбний кiпокавалiр, недавно вигоцував чардаш, закричала з порога: - У мен