мистецтва, скiльки хат, стiльки й доклало рук художникiв та художниць народних! Одна пiдведена червоним, друга - синiм, та вкрита соломою, сусiдня - очеретом з чепурними китицями по вуглах i тугим гребенем зверху; в однiКП наличники на вiкнах голубi, а в другоП - по голубому ще й червоненькими вiзерунками розмережано. Нiби змагалися в красi. I всi бiлi-бiлi, ще не оббитi дощами, чистi, святковi. Не для вiйни, для щасливого лiта, видно, бiлились. Коли сонце пiдбилось, зробили нарештi привал. Хлопцi сидiли на згiрку край шляху, милуючись селом, що бiлiло внизу по долинi. - Генiальною була та украПнська жiнка, яка першою отак побiлила хату, - заговорив до хлопцiв Степура. - Гляньте, яка он чепурненька визираК по той бiк дороги з садка. Була б вона рудою мазанкою - дивитись би не захотiв, а так очей не вiдведеш. I як гармонiюК оте бiле iз зеленню верб, iз рожами червоними, iз барвою неба. А якою гарною стаК така бiла хата вночi, при мiсяцi, коли тiнi вiд гiлок помережать ПП... Яку це душу треба мати, щоб догадатись i такою бiлою зробити свою оселю, який треба було мати вiд природи високий смак естетичний. Навiть далекий вiд поетичних розчуленостей Дробаха - i той змушений був приКднатись до Степуриних мiркувань. - Справдi, тут що не хата, то окрема iндивiдуальнiсть, - говорив вiн, наминаючи пирога, яким встиг десь запастися в селi. - I оце, що не по ранжиру стоять, теж здорово. Та тут, та там, як влита в ландшафт. Якби сказали менi вибирати - вибрав би оту, що край села, що в неП жито аж попiд вiкнами голубiК. Справжня вiлла якась польова. Хто в нiй живе? Славна, видно, якась молодичка, що так ПП причепурила... До бiлого, бач, ще й синенького, небесного додала! Приваловi швидко кiнець. Вставай, надiвай каску, крокуй далi своПми важкими вiд утоми ногами. Оце вона, КиПвщина. Ще не дiстають сюди снаряди, ще не стали пустками бiлi хати, не палають пожежами колгоспнi ферми, але й над цим розкiшним краКм, де проходить у важких зелених касках студбат, вiйна вже мовби занесла своК невидиме крило. Воронки край шляху. Свiжий горбик землi - когось там поховано. А ось цiла колгоспна череда бiля водопою лежить, розстрiляна з лiтака: тушi порозбухали на сонцi, нудом, смородом б'К вiд них. Десь з-пiд фронту колгоспники, одягнутi по-зимовому, все женуть худобу в евакуацiю, i корови тужно ревуть назустрiч студбатiвцям, спотикаються, натираючи ногами давно не доКнi, порозбухалi вим'я, гублячи молоко на камiння розбитого шосе. В одному мiсцi край щосе лежить, не вибухнувши, бомба - застряла, стирчить iз грунту чорним оперенням. Поглядаючи на неП, студенти вже засперечалися, якоП ваги вона: двохсоткiлограмова? Пiвтонка? I чи не вибухне, якщо спробують ПП витягати? - Дивно, як у дикостi багато спiльного, - вiдходячи вiд бомби, заговорив до Лагутiна Колосовський. - Пам'ятаКш стрiли iз скiфських могил? Стрiли БатиКвих орд? Вони теж з таким оперенням. Сумно стаК вiд таких асоцiацiй. Все дужчим, потужнiшим гуркотом даК знати про себе фронт. Раз за разом налiтають штурмовики, розганяють студбатiвцiв по хлiбах, по канавах. Носом у землю - i слухай, як, вивертаючи тобi душу, верещить над тобою сирена, як просто на тебе падаК з дзвенячим пронизливим свистом металевий хижак. Вибродять з хлiбiв, i нiяково дивитись один одному в вiчi за приниження, що Пм оце завдано, за те, що мусять повзати, ховатися, щулитись по рiвчаках на рiднiй землi. - Ганебно... Зайцем зацькованим себе почуваКш, - обтрушуючись, зiзнаКться Мороз. - Землю носом риКш, повзаКш на чотирьох, i це ти - людина двадцятого вiку! Фiлолог Чемерис смiКться нервово: - Ми ось iз Калюжним саме сперечались, хто видатнiший: Стендаль чи Флобер? Я кажу - Стендаль, вiн - Флобер. Я своК, вiн своК. А коли налетiли та шарахнули, так вiн брик i руками замахав: "Стендаль! Стендаль!" Смiшно, але й не смiшно. Помiж хлiбами високими iде студбат, сухим металевим дзвоном подзвонюК туге колосся; колосковими хвилями переливаються жита; густо засмуглявiли червонi, покрученi бурями пшеницi. Дедалi бiльший неспокiй, розтривоженiсть у всьому. Везуть поранених, бредуть бiженцi, гуркочуть грузовики з боКприпасами. Тисячi людських облич пролiтають перед тобою, i жодного серед них веселого. Нема в цьому краю веселих облич! Пiд час одного з привалiв товаришi зiбралися коло Духновича. Просто незрозумiле було, як вiн досi йшов. Проколоту ногу йому весь час наривало i зараз рознесло так, що насилу могли стягти з нього чобiт. - Чого ж ти мовчав? Але Духнович i зараз не скаржився нi словом, i тiльки по його ластуватому, вкритому краплистим потом обличчю можна було догадатись, яких мук йому завдаК оця посинiла, розбухла, як колода, нога. Ще уночi у вагонi, коли всi спали, вiн мучився. Нiколи не думав, що це такий бiль, коли нариваК. ЗдаКться, якби ногу вiдрубали - не так би болiло, легше б перенiс. Нiкому не мiг i поскаржитись, не хотiв вiдкриватись. Хiба мiг вiн зiзнатись, що на пiвдорозi до фронту уже вiн не годен! А як розцiнив би це помкомвзводу? Оце, сказав би, доброволець! Ще й до фронту не дiйшов, а вже знайшов причину вiдстати. А головне - товаришам, як Пм дивитись у вiчi? Не як про римлянина Муцiя Сцеволу, а як про легкодуха чи навiть симулянта подумають про нього. Безпорадний, лежав край дороги з своКю вiдкритою, гидко розбухлою ногою i не вiрив уже спiвчуттю товаришiв, що стовпились бiля нього, вважав, що зараз вони можуть почувати: до нього тiльки одне - презирство. Найбiльше його зараз турбувало, як пiде вiн далi, адже нога, здаКться, i в чобiт не влiзе. - Гарну маКш вавку, - пiдiйшовши до гурту, заговорив помкомвзводу Гладун i, нахилившись, помацав рознесену ногу майже з заздрiстю, наче шкодуючи, що цей дарунок послано долею не йому, а цьому недотепi Духновичу, який не вмiК своКю вавкою до пуття й скористатись. - Вавка хоч куди. МаКмо перше НП. Пiдiйшов комiсар Лещенко, з ним командир роти - молодий лейтенант iз училища, стали радитись. Ясно було, що в такому станi Духнович далi не зможе йти. Куди ж здати? Кому його доручити? Духновича злякали цi розмови. - Я йтиму. Я можу йти, - вхопився вiн за чобiт. - Прошу, нiкуди мене не здавайте. Це швидко пройде. Богдане, дай руку! З допомогою Колосовського та Степури вiн пiдвiвся i так, спираючись на них, рушив у однiм чоботi далi, Гвинтiвку i скатку його тепер несли iншi, а вiн, повиснувши на плечах у товаришiв, рухався ззаду за колоною, мов живе розп'яття, у важкiй своПй касцi, що зламувала голову набiк. Кожен крок коштував йому нестерпного болю, Духнович стрибав по шосе, як по вогню, бо, що б там не сталось, мусив iти по цьому розбитому камiнню вперед, iти хоч беззбройним назустрiч вiйнi, назустрiч всьому тому, що гримiло й стогнало по обрiю. Нiчого не було для нього зараз страшнiшого, нiж бути покинутим, зостатись самому, без товаришiв у цьому велетенському хаосi прифронтового вировища, де ти нiкому не потрiбен, визнати свою немiч i не бути з товаришами там, куди готував себе внутрiшньо весь цей час пiсля райкому. В ногу стрiляло й стрiляло вогнем, свiт запливав жовтизною, i тiльки мокрi гарячi плечi товаришiв були йому тепер Кдиним опертям, рятували вiд ганьби i безсилля. Першу ж машину, що порожняком мчала назустрiч, комiсар зупинив. Перемовившись про щось з закiптюженим лейтенантом, що сидiв поруч з водiКм у кабiнi, комiсар зачекав, поки товаришi пiдвели Духновича до грузовика. - В кузов його! Сльози безсилля бризнули Духновичевi з очей. Благаючим голосом вiн знову став просити не здавати його, не кидати. - Товаришу комiсар, я йтиму, я прошу... Але його таки пiдсадили через борт у кузов, мiж брезенти, мiж порожнi ящики з-пiд снарядiв, туди ж кинули йому його чобiт, гвинтiвку i скатку, ще й речовий мiшок з прив'язаним до нього теплим вiд сонця казанком. - Прощай, друже... Вiн мав вигляд людини смертельно покривдженоП, знищеноП, вiдкинутоП геть. Коли машина помчала, помкомвзводу Гладун, озирнувшись, промовив Пй услiд: - Вважайте, один вiдвоювався... 16 Чадно грохкають мiни в хлiбах, бiгають люди знетямленi, той мертвий падаК на бiгу, той, заюшений кров'ю, волаК: - Добийте мене! Дострелiть!!! Спека i кров. Грохкання й чад. Весь свiт уже нiби просмердiвся цим гарячим нудотним чадом вибухлих мiн, свiжi воронки ще димляться, i перепалена розрита земля пахне смертю. А повiтря знову пружинить, i знову то тут, то там мiж хлiбами - грохк! грохк! Просто з маршу студбат попав пiд шквал вогню. Коли наближались сюди, попереду серед розливу хлiбiв бачили на пагорбi хутiрець якийсь - хата, повiтка, садок, Пм уже вiдомо було, що там командний пункт дивiзiП i саме туди Пх ведуть. Хлiба стояли могутнi - по око людське - жита, пшеницi. Тихо було, i курсанти чули навiть крик перепела в житах i бачили лелеку на хатi, а пiд хатою - просвiченi сонцем високi рожi цвiтуть, прекраснi, мов дiвчата! I раптом чорнi гейзери вибухiв, все ближче гупають мiни в хлiбах, бiжать звiдти бiйцi, закривавленi, закiптюженi, щось кричать... Мiнометний налiт, а вони стоять вишикуванi цiлим своПм студбатом край садка, де сказано Пм ждати огляду, поки з-помiж дерев не вилетiв на них дебелий чолов'яга - генеральськi зiрки в петлицях: - Студбат? Чого стовбичите? - i мало не з кулаками накинувся на Пхнiх командирiв. - В оборону! В оборону кладiть Пх! Ось тут оборону займайте! Миттю розсипавшись понад садком, до якого звiдусiль прилягають хлiба, курсанти лежать тепер уже поруч з автоматниками комендантскоП роти i нiкого й нiчого не бачать, окрiм хлiбiв та груддя землi, що рвано летить аж до сонця. А мiни знов розтинають повiтря, б'ють сухими ударами в землю, i студбатiвцi щуляться по своПх борозенках, шарахаються вiд кожного вибуху - Пм хочеться жити! Мало не наступивши на Колосовського, над ним пробiг якийсь невiдомий у порудiлих чоботях, в касцi, - обличчя все заюшене кров'ю, розтрощене, страшне, - поранений бiг, охопивши його руками так, нiби тримав у руках власну зрубану голову, i все кричав, ревiв нелюдським голосом: "Дострелiть! Добийте!" "Так оце вона, вiйна! Оце вона в своКму справжньому образi, - встиг подумати Колосовський, глибше втискуючись в борозну, i весь свiт перед ним уже ступився тим кривавим палаючим обличчям. - Тут i тебе щомитi може накрити, в криваве мiсиво перетрощить тебе разом з твоКю вiдвагою та хоробрiстю, яких ти так i не встигнеш виявити! " Неподалiк вiд нього в цiй же борозенцi ще хтось щулиться - каска при самiй землi. Степуринi плечi. - Ти живий? - Живий. А мiни, i невiдомо, кого з них накриК оця, що знову ось, що ось шавкотить у повiтрi, що з сухим трiском грохкаК десь неподалiк. Шелестить, трiщить колосся, хтось подбiгаК, з розгону падаК бiля них - хто це? Теж заюшений кров'ю, сама каска i кров. Колосовський ледве впiзнаК його - Ярошенко з геофаку. - Мiна! - хрипить вiн. - Впала отак вiд мене, рукою мiг би дiстати. В плече ось i в обличчя. Очi не повипiкало? Я бачу? Я не слiпий? Колосовський, роздерши iндивiдуальний пакет, сяк-так перев'язав йому покремсану щелепу i направив далi до санiтарiв: - В садку вони! Бiжи! I Ярошенко побiг, зоставивши пiсля себе кров, розбризкану на сухому груддi, на бiлiй, повитiй по стеблах березцi. Обстрiл посилюКться. ВiбруК, пружинить вiд металевого свисту повiтря. Це вже не мiни - снаряди летять, прошуговують, здаКться, над самою головою, аж глухнеш вiд них, аж лопаються барабаннi перетинки. Один iз снарядiв жахкаК в хату , просто в лице Пй, у вiкна, вивалюК стiну i гуркотом вибухаК всерединi, в самiм нутровищi людського житла . Ще один б'К пiд стрiху, витребушуК хмару солом'яноП куряви, i весь дах розвалюКться, осiдаК, охоплений вировищем диму, полум'ям, i вже не видно нi пiдстрижених китиць по вуглах, нi лелечиного гнiзда з лелечатами бiля димаря, сама тiльки лелека кружляК в повiтрi. Нема штабу. Рознесло штаб. Пiсля цього вогневий налiт припинився. - Найгiрше, що можна отак i пропасти - i нiякоП користi вiд твоКП смертi, - чуК Колосовський Степурин голос. Присiвши, Андрiй розглядаК в руках кострубатий - ще теплий - осколок. - Ворога живого в вiчi не бачили, а вже потрапили в отаку кашу... Справдi, мов той чорний ураган, що з корiнням вивертаК дерева, змiтаК людськi оселi, трощить все на своКму шляху, - так i тут пронеслось, пошматувало землю, отруПло польове повiтря запахом гару, пороху й кровi... Пронеслось, i знов задзвенiла тиша. Колосовський пiдвiвся, озирнувсь. Дим стелеться над хлiбами, над садком. Вiд палаючоП хати вiК жарким повiтрям, вона горить собi й горить, нiхто й не пробуК ПП гасити. Не до цього зараз. Серед гарячоП чадноП тишi то тут, то там стогнуть пораненi. В одному мiсцi на межi, що вiддiляК величезний лан жита вiд пшеницi, збiгся цiлий гурт студбатiвцiв; посхилявшись, вони щось там розглядають. Колосовський i Степура, плутаючись у густому житi, подалися до них. Неймовiрним було те, що вони побачили. Як вiд удару блискавки, що в лiтню грозу б'К серед поля, так була розрита земля в цьому мiсцi, i серед цiКП розритвини, серед розтолоченого, змiшаного з землею стебелиння лежав Дробаха. Ноги розкиданi, голова незграбно вивернута пiд спину, зуби оскаленi, а обличчя чорне, спалене геть. Права рука лежить окремо вiд тiла, жовта, присипана землею. Моторошно дивитись було, що це лежить вiдiрвана, обезкровлена Дробашина рука, яка могла одним ударом збити противника, з нiг, юнацька мiцна рука, що торкалась в життi книг, i вiдбiйного молотка, i твердих яблук дiвочих грудей. Нема Дробахи. Загинув з усiма своПми подвигами, до яких був готовий i яких так i не встиг вчинити. Тут же, край хлiбiв пiд садком, вони взялися копати перший i останнiй для нього окоп - вiчну, з темними стiнами хату. Маленькими саперними лопатами копають першу студентську могилу, нагортають мовчки, i росте вона висока - на весь степ, i виднiК далеко, як Савур-могила, i вже з вiтрами говорить. Але це лише уявляКться вона Пм такою. А насправдi мала, ледве помiтна серед густих колосистих хлiбiв. 17 Колоски стояли, як люди. Той високий, випростаний, нiби на вартi. Той менший, похилився, думаК. Посплiталися вусами, посхилялись, незлiченнi, один до одного в мовчазнiй переджнив'янiй задумi. А той, дивись, з пiдламаним колiнцем i зовсiм провалився в гущавину i все хоче пiднятись. Буря його зламала, чи дощ, чи осколок? Тих, що в задумi, найбiльше: все поле думаК колоскове. Коли вiтерець торкне, задзвенить шорстким металевим дзвоном. Дим розiйшовся, чад розвiявся, i знову дише поле гарячими пахощами лiта. Перепелиний, кониковий свiт оточуК свiжу студентську могилу. Березка польова поблизу в'Кться по стеблах, звисаК бiлими чарочками, степовий горошок червонiК краплинами кровi... А день згасаК. Тривожне, марсово-червоне сонце лежить над хлiбами, а там, де стояла на пагорбi хата бiла, чиПмись чудовими руками побiлена, вже дотлiваК чорна купа руПн. I тiльки рожi високi, стрункоП дiвочоП краси, як i ранiш, стоять на причiлку, просвiченi сонцем, ще бiльш яскравi, ще бiльш розпалахкотiлi в цей передзахiдний час. 18 Духновича до самого вечора возили на тiм самiм грузовику, який пiдiбрав його на дорозi. Трясся в кузовi серед ящикiв iз снарядами i почував себе тут зайвим, нiкому не потрiбним баластом, так не до речi накинутим оцим мовчазним, суворим людям. Всi вони на своКму мiсцi, всi знають своК дiло i цiлковито поглинутi ним. ЗаПдуть в лiс, наберуть снарядiв i без розмов, без затримки по тряскому шосе мерщiй до вогневоП, де в садках край села жде Пх, уже розстрiлявши снаряди, батарея. - Що ви повертаКтесь, як волами! - сердились батарейники, i, не встигнеш озирнутись, вже вони розметають з кузова ящики, вже грузовик порожнiй. Коли вперше побачили в кузовi Духновича, запитали: - Що за пасажир? А потiм уже й уваги на нього не звертали, тiльки щоразу, коли розвантажували ящики, мимоволi давали йому вiдчути, як вiн тут Пм заважаК. Це було нестерпно - почувати, що ти всiм на завадi, почувати себе тягарем для цих людей, якi бiля своПх гармат не знають спочинку i поводять себе так, мовби вони тут Кдиний заслон, мовби тiльки вiд них i залежить стримати, не пропустити противника. По дорозi грузовик Пхнiй кiлька разiв потрапляв пiд обстрiл ворожих лiтакiв. Духнович, залишаючись у кузовi, бачив струменi вогню, що лилися з лiтакiв на землю, - чи з вогнеметiв вони там били, чи з якихось особливих швидкострiльних гармат. Вперше вiн бачив людськi трупи понад дорогою i сам щомитi мiг стати трупом. Потiм артилеристи скинули його в лiсi, бiля звалища своПх снарядiв, сказали тут почекати. - Ще ось одну ходку - i тодi вже завезем тебе до медсанбату. Але робили одну ходку, i другу, й третю, а вiн все залишався бiля цiКП гори снарядiв, проте навiть i претензiй нi до кого в душi не мав - сам бачив, не до нього Пм зараз. Бiля снарядiв стоПть вартовий, молодий червоноармiКць, вiн так сторожко тримаК свою гвинтiвку, нiби ворог десь тут, за кущем. З Духновичем вартовий у розмову не заходить, знаК лише своП обов'язки. "Посадили - й сиди, - нiби говорив вiн Духновичу своПм виглядом, - а в мене свiй клопiт, я на посту". Вночi пiшов дощ. Пiсля денноП спеки враз вiйнуло вiтром, зашумiв лiс, магнiКво зблиснуло небо, розламуючись у бомбових ударах грому, - розгулялась справжня горобина нiч. Все небо, здавалось, здригаКться, трепеще спалахами свiтла, голубого, нетутешнього. Спалахне й вихопить з темряви контури хмар водянистих, розбухлих дощем, з розвiяними по небу пасмами. Ще видно стаК лiс, розшарпанi вiтром дерева, i крiзь блискуче листя верховiть знов зблискуК, здригаКться в магнiКвих спалахах небо. Грiм гуркоче й гуркоче на рiзнi лади в глибинi хмар, ударами неземноП сили стрясаК, розколюК небо в рiзних його секторах - то ближче, то далi то вище, то нижче. Ще тут не вщухло, а вже вибухи там, сердито перекочуКться, i вся земля нiби жде чогось неминучого, катастрофiчного. З годину, мабуть, отак здригалося небо, бушувала гроза, а тодi нарештi вiдгримiло, вiдблискало, i тiльки зосталась темрява i лив, лив дощ. НемаК неба, нiде нi зiрки, тiльки темрява й хаос, i по всьому лiсу - плюскотiння води. Справдi нiби прорвалося небо. Чорний нiчний дощ ллК й ллК, як у НоКвi часи, коли все потопив потопом. Вартовий, коли почався дощ, дбайливо прикрив снаряди брезентом, а Духновичу й такоП схованки не було. "Та хiба й не природно це? - думав вiн. - Снаряд зараз потрiбнiший, нiж ти, людина, вiрнiш - калiка з розбухлою ногою". Дощ не вгавав. Вартовий, зрештою, запропонував Духновичу перебратися пiд брезент, але вiн вирiшив терпiти, киснути до кiнця. Зiщулився в самiй гiмнастьорцi i кис, кис ще бiльше, нiж пеньок, на якому вiн сидiв пiд кущем. Мав при собi шинелю в скатцi, але не догадавсь ПП розкрутити. Як скрутив ПП ще в таборi з допомогою i за вказiвкою Гладуна, так i зараз тримав на собi скрученою в туге, повстяне, наскрiзь набрякле водою ярмо. Вода ручаями стiкала з гiлок йому за комiр, вiн уже промок до нитки, але, не ховаючись, знаходячи навiть якусь вiдраду в тому, як природа знущаКться з нього, закоцюбло, беззахисне горбився на тому ж пеньку, де його посадили артилеристи. Виставив на дощ ногу, налиту болем, i, поникнувши над нею, все думав. Справдi, що цей дощ, що пiтьма, коли в темряву поринула вся планета. Фашистська нiч огорнула Њвропу, хвиля вандалiзму накочуКться все ближче, на дорогах КиПвщини валяються трупи, лiтаки вогнем поливають з неба людей. Рушиться, руйнуКться все, i нiчим уже, здаКться, не поправити становища. Були мрiП, були перспективи, а тепер вiйна зяК пiд ногами чорним бездонним проваллям. "Та оце поступ? Оце прогрес? - саркастично звертався вiн до якогось уявного опонента. - Всього сто тисяч рокiв тому похмурi неандертальцi з низьким лобами виходили з своПх печер, озброКнi примiтивним кремiнним знаряддям. Минуло, по сутi, зовсiм небагато часу, i людина здобула крила, пiднялася в повiтря, перетнула океани. Людина стала Гомером, стала Шекспiром, Дарвiним, Цiолковським... Богорiвна! I ось тепер, на верховинах двадцятого столiття, знову цей чорний, смердючий вибух дикунства, канiбалiзму. Високорозвинута, культурна нацiя раптом породжуК армiю бандитiв, убивць. Планета в темрявi. Одне за одним гаснуть мiста. Ну, як тут бути оптимiстом? Як вiрити далi в те, чого ви нас вчили у своПх книгах, що навiвали нам у свiтлих унiверситетських аудиторiях?" Першi спогади дитинства для Духновича - це батькiв заставлений вiд пiдлоги й до стелi книгами кабiнет, пiзнiше другою домiвкою для нього стала мiська Короленкiвська бiблiотека. Як iншi виростають серед степiв та хлiбiв, так вiн виростав серед книг. Вiн вiрив Пм чистою вiрою серця, i для нього Толстой i Горький, Роллан i Барбюс були не просто iменами, не корiнцями на книгах, вони були для нього такими ж живими, реально вiдчутними, як батько, вiдомий у мiстi хiрург, як Микола Ювеналiйович, Пхнiй унiверситетський професор. Але сьогоднi вiн був у такому глибокому розпачi, що i з ними, з найдорожчими своПми вчителями, йому важко було порозумiтись. Зараз, коли вiн одiрваний вiд товаришiв, зостався отут напiвкалiкою в лiсi серед апокалiптичного гуркоту горобиноП ночi з ПП чорним дощем, вiн не здатен уже нiчим i нiким захоплюватись, в сповнених вiдчаю думках вiн бачить лише, як все нищиться навкруги i всi сили людськi, весь розум людський поставленi на службу цьому нищенню, i у власнiй душi його руйнуКться щось найдорожче, розсипаКться пiд ударами дiйсностi оте прекрасне, що було навiяне в душу книгами батькiвськоП й КороленкiвськоП бiблiотек. Вiчний поступ, прогрес, рух людства по висхiднiй? Хотiлося заперечити книгам, хотiлося вступити в цинiчну й злу полемiку з професорами, вражаючи Пх силою фактiв з оцiКП снарядноП кафедри, на яку його поставило цiКП ночi життя. Весь лiс шелестить дощем, зловлено темнiК, сповнений невiдомостi, а вiн тут один, без товаришiв, бiля звалища боКприпасiв... Канонада то вщухне, то загримить знов. Машини возять i возять снаряди. Заскакують в лiс ще мовби частiше, i возiП снарядiв, отi мовчазнi роботи вiйни, ще з бiльшою люттю кидаються вергати в кузов ящики. Його, Духновича, для них нема, нещасний оцей iндивiдуум для них не iснуК, про медсанбат уже йому й не згадують. I вiн, одначе, не мiг навiть звинуватити Пх у жорстокостi, бо вiн не те що набрид Пм, - вони його спавдi-таки не помiчають за своКю запеклою роботою. Вiн виявився просто зайвим у цьому величезному, безперервно дiючому механiзмi вiйни. Не вийшло з нього бiйця. Не вийшло для вас захисника, Роллани, Барбюси й Горькi! А якi мав пориви! Не тiльки свою альма-матер, свiй рiдний унiверситет i рiдне мiсто з хмарочосом Держпрому, але й Акрополь в Афiнах, i паризький Лувр, i Софiю КиПвську, i нiмецьку готику - все, все вiн готовий був прикрити своПми грудьми, а чим кiнчилось? Не воювавши, не спробувавши бою, сидить калiкою в лiсi пiд дощем бiля купи снарядiв, начинених смертю. У вирiшальний час для великоП справи вiн виявився непридатним, то для чого ж тодi жити? Для чого плутатись пiд ногами в тих, що вмiють дiяти, що знають кожен своК мiсце на аренi вiйни? Якби отам пiймав десь кулю вдень, коли за Пхнiм грузовиком ганялися "месершмiти" по шосе, то, певне, було б найкращим для нього виходом з цього тупика. Чи, може, самому собi пустити кулю в лоб з оцiКП гвинтiвки, яка ще нi разу й не вистрелила? Може, це справдi вихiд? Щоб раз назавжди кiнчити i з цiКю ногою, i з душевними терзаннями, зникнути й не бути тягарем нi для кого! I хай зрозумiють товаришi, хай не осудять за те, що вiн свою кулю, першу й останню, випустив не по вороговi, а по собi... Машина знов набираК снаряди. Ось вона вiд'Пхала, затрiщавши деревом, пiшла в гущавiнь, як у печеру. - Що, поранений? Духнович аж кинувся. Ззаду нього стоПть пiд кущем хтось в напнутiй плащ-палатцi. Це, видно, новий вартовий, який тiльки-но змiнив попереднього. Духнович цього й не помiтив. - Поранений, га? В голосi вартового бринять людянi нотки, теплi, спiвчутливi. Це, мабуть, тому, що вiн вважаК Духновича пораненим. А вiн не поранений! Вiн передовоП й не нюхав! Вiн просто недовчений студент, що уявив себе воякою i що ганебно вибув iз ладу, наколовшись на першу ж очеретину! Болотяна торiшня очеретина зламала його, зробила його безпомiчним i нi на що не придатним! Про це Духнович так i сказав йому, коротко, нервово, з надривом. Але вартовий, виявилось, мав на такi речi свiй погляд: - Як болить, то однаково болить, вiд чого б там не було: вiд кулi, чи вiд осколка, чи вiд нариву. Я знаю, як це воно, коли нариваК. Ще малим коли був, корова одного разу на ногу наступила. Нiготь з великого пальця так i зчесала, довго наривало потiм, ночами не спав... Тихо вийшовши iз-за куща, вiн уже стояв перед Духновичем, видно було гвинтiвку в його руцi, i чути було, як дощ плюскотить по його нахалабудженiй плащ-палатцi. Присвiтивши лiхтариком, вiн нахилився: - Ану, покажи, що там у тебе... Духнович розмотав мокре ганчiр'я з ноги. - Ого, рознесло, - сказав артилерист i покрутив головою. - ЗнаКш що, товаришу, давай я тобi проколю:воно вже визрiло. Духновичу змигнули перед очима батьковi ланцети, блискучi, добре дезинфiкованi хiрургiчнi iнструменти. - Чим же ви проколете? - Найду чим. Ось хоч би й багнетом. Перед ним уже зблиснув багнет. - Посвiти менi, - вiн передав лiхтарика Духновичу. Свiтло лiхтарика вихопила з темряви щетинисте мокре обличчя, грубi руки, що саме знiмали багнет з гвинтiвки, освiтило полу плащ-палатки, якоПсь рябоП, не нашоП. - Нiмецька? - Џхня. На тому тижнi взята. Присiвши, вiн затиснув хвору ногу Духновича колiньми, наче коваль, що збираКться розчищати кiнське копито, i не встиг Духнович схаменутись, як уже щось там чикнуло, потекло, а вiн, цей доброволець-хiрург, все ще не випускаючи ноги, тримаючи ПП, як в лещатах, обережно, але мiцно видавлював своПми твердими пальцями гнiй iз рани; разом з гноКм вичавлював i весь бiль з органiзму. Як йому полегшало одразу! Духнович нiби на свiт народився. Хотiлось плакати вiд вдячностi, хотiлось поцiлувати отi грубi солдатськi руки, що так допомогли йому. А вартовий уже пiдвiвся, просто й буденно витирав руки об мокре листя, гомонiв до Духновича: - Тепер тобi одразу полегшаК. Якби оце ще подорожника, але де тут його знайдеш вночi. Вранцi пошукаКмо. - В мене батько лiкар, хiрург маститий, але, думаю, й вiн краще б не зумiв. - Солдат все мусить умiти. А чого ти шинелю не розкатаКш? Бач, промерз, аж зуби клацають. Розкатай, надiнь. - Боюсь. - Чого боПшся? - Розкатаю, а потiм не скатаю, - вiдповiв Духнович напiвжартома. - Це менi в таборi товаришi допомогли. - СкатаКмо i тут, коли сам ще не навчився. Хлiба хочеш? Десь з-помiж ящикiв вiн дiстав пiвхлiбини, роздiлив ПП й половину подав Духновичу. Хлiб розкис вiд дощу, прилипав тiстом до рук. - Що, глевкий? - весело запитав артилерист. Це нiчого. Хлiб глевкий - на зуби легкий. Вмостившись пiд брезентом на снарядах, вони Пли розкислий, набряклий дощовою водою хлiб, i артилерист - тихо, розважливо - розповiдав Духновичу своК життя. 19 - Кадровик я, кадрову служу. А прiзвище моК Решетняк. Восени був би дома, якби оце не вiйна. Артилерист деякий час помовчав, прислухаючись до плюскотiння темного мокрого лiсу. - По всякому для людей вiйна починалась, - провадив вiн далi. - Того застала в морi або в полi, бiля хлiбiв, того - в дорозi, тебе ось за книгою, а мене застала вона на самiм кордонi, на рiчцi Буг. ЗнаКш, що таке кордон? Це така собi смуга землi, проорана й заволочена, оплетена, переплетена колючим дротом. Перший ряд дроту високий, другий - нижчий, третiй - ще нижчий, а далi дрiт по землi клуб'ям стелиться, як огудиння на баштанi, а земля чому проорана, ще й приволочена - проти диверсантiв. Отам ми й гартувались. Незадовго перед тим були на учбових стрiльбах, кiлометрiв за вiсiмдесят Пздили вiд своПх зимових казарм. Пустиннi мiсця, болота, пiски, сосонки колючi низенькi... Вузькоколiйка була там, по нiй тягнуть тросами фанернi танки, а ми по них мусимо влучати. Як трахнеш, так i розлетиться. Кiлька днiв воювали з тими фанерними танками, а в суботу прибули до себе на зимовi квартири. Казарми нашi саме на ремонтi були, i нам команда - напинати намети. Не хвалячись, скажу, що завжди я був дисциплiнований, i коли куди треба, то - найперше мене. Так i тут: "Бiжи, Решетняк, до тих сосонок, вирубай чотири кiлки", - посилаК мене командир взводу. Взяв я сокиру, побiг, вирубав три кiлки, а четвертого пiдходящого нiяк не найду, бо вже смеркаК i сосонки коло мене все якiсь кривi та низькi. "Та рубай який-небудь, - чую раптом над собою голос i, пiдвiвши голову, бачу командира батареП" - Може, Пм недовго й стояти". Менi дуже запам'ятались цi слова командира батареП, що, може, Пм недовго й стояти. "Чого ж це недовго?" - думаю. А тодi вирiшив, що, мабуть, незабаром в казарми переберемось. I вирубав кiлочок, який попавсь. Розiпнули нашвидку намети, матрацiв уже й не набивали, бо втомленi були дуже пiсля маршу. Так на порожнiх матрацах полягали й поснули. Мiцно поснули. Вiдомо, який буваК сон пiсля маршу. I от пiзно чи рано чую крiзь сон раптом щось проквоктало в повiтрi: невже снаряд пролетiв? "Це ми ще, мабуть, на навчаннi" - подумав я крiзь сон, а воно, як на те, знов у повiтрi - гул, гул. Удари якiсь. Розплющую очi, а брезент надi мною вже як решето - посiчений подiрявлений, а звечора був же цiлий! Видно, бив на шрапнель, чи, може, зенiтнi осколки осипались, бо хоч шкоди нiкому з нас i не завдало, а брезент посiкло. Та це я вже пiзнiш про це роздумував, а тут мерщiй почав будити товаришiв. Мотаю онучу, тягну чобота, а другою товариша розштовхую: "Сивков, чуКш? Уставай! Почалось!" А вiн - здоровенний, двi порцiП з наказу командування одержував - нiяк вiрити не хоче, - все головою в подушку. В цей момент тривогу заграли. Всi посхоплювались, вискакують хто як, а я все пiлотку не знайду. Так без пiлотки й вискочив. Прибiгаю до конов'язi, бачу, один мiй кiнь харапудиться бiля афiшки, а другий уже зiрвався, гасаК аж бiля казарм. Кругом метушня, галас, ну, що ти хочеш - вiйна. Я вхопив чийогось коня та до свого, накинув посторонки i з гарматою - в парк! А в передку гiльзи холостi; i в нас усiх жодного патрона бойового - все холостi в пiдсумках, з самим порохом. Для учби! Горобцiв лякати! Склади снарядiв поруч, склади величезнi. I тай, знаКмо, боКприпасiв сила. Коли, було, стоПш там в караулi вночi, то аж моторошно. Що, думаКш, як вибухне? До хмар летiтимеш! Кинулись ми тепер до тих складiв, а вартовий не пiдпускаК. Бачить же, що своП i що коПться щось не те, летять iз-за Бугу снаряди, але ж - устав! Без начальника караулу не пiдпущу - i все. Станемо наближатись до нього, а вiн як дасть, дасть бойовими вгору: "Не пiдходь!" А начальника караулу вже вбито, i нiхто того вартового зняти не може. Лише коли пiдбiг командир дивiзiону, - вiдкрили склади, беремо бойовi припаси - i вогонь за Буг! Доки й житиму, не забуду того дня. Нас полягло, але й Пх наклали - чорно. На дротi висять, в дротi лежать, позаплутувались. Вся смуга кордону, правду тобi кажу, була завалена, як жаб'ям, тими першими фашистами. I вiдтодi оце з боями аж сюди вiдступаКмо. Бачили вже, як i не фанернi - бойовi Пхнi танки горять вiд наших влучань. В одному мiсцi вони обманом на нас танки пустили в червоних зiрках, думаКмо - нашi! На помiч! А тодi як обкосили нас з кулеметiв, ну й ми ж Пм потiм дали... Нiхто не скаже, що ми, артилеристи, погано присягу виконуКм. Так уже за цю землю чiпляКмось, так уже ПП держимось - кожен вершок ПП з кров'ю у нас видирають. Артилерист змовк, помовчав, прислухаючись з-пiд плащ-палатки до вiддаленого гуркоту канонади, до лiсу, який все ще плюскотiв, стiкав у темрявi дощем. - Пiдкрiпивсь? - звернувся вiн до Духновича, коли той дожував свiй розкислий хлiб. - Це ще нiчого, хлiб як хлiб, я он у тридцять третьому всю весну бур'яном харчувавсь. Насiчу, було, лободи та в казан, заллю водою i варю. - А ви що... без матерi? - З усiКП сiм'П один я тодi вижив. Пухлий, ноги в водянках, а якось вижив. Трудна була весна, ох трудна. Куди не зайдеш - пустки... Вiкна повидиранi, i в хатах пустками тхне... Кому б наче я потрiбен, а настане нiч - защiпаюсь у хатi на всi защiпки: страшно! Сам не знаю чому. Ну й те ж подумати - хлопчак... А коли стали хлiба поспiвати, вiзьму, було, наволочку та ножницi - i в поле. Жито високе, вродило тодi не гiрше, як цього лiта. Заберусь в гущавину, щоб об'Пждчик не побачив, i нишком нарiжу, настрижу тих колоскiв повну наволочку. Багато хто ходив тодi отак стригти колоски, i Пх об'Пждчики ловили, називали "куркульськими парикмахерами", хоч нiякi вони й не куркулi, а просто голоднi люди. Вернуся додому, натоплю пiч, вигорну попiл прямо на долiвку - не до чистоти було! - а на черiнь насиплю колоскiв, насушу, перетовчу i тодi вже спечу з них собi коржiв. Колоски були ще зеленi, i коржi з них теж виходили зеленi та гiркi, але наПсишся - i живiший. - Стiльки пережити, - сказав Духнович. - А втiм, це, здаКться, не заважаК вам бути зараз добрим солдатом. - Я собi так думаю, товаришу: Батькiвщина, вона не тiльки для тих дорога, хто все життя паски Пв... "Виходить, це я все життя паски Пв, - подумав про себе Духнович. - А чим вiддячую? Цей ось грудьми проти ворога стоПть, а я? Що я в порiвняннi з ним, який стiльки витримав i стiльки ще витримаК?.." - Скажiть, - запитав вiн Решетняка, - чи бувають у вас такi хвилини... хвилини розпачу такого чи злостi... що й жити не хочеться? - Звiсно, всяк буваК. Хiба легко дивитися, як здаКм рубежi, як плюндруК ворог нашу землю радянську. Побачиш вночi небо в пожежах - так все закипаК отут. Не злий я натурою, а тепер так хотiв би стрiляти, щоб жодна куля мимо не летiла, щоб кожен снаряд фашиста по черепу влучав... Ось i сьогоднi день був скажений який. З ходу нiмець хотiв прорватись; i, мабуть, таки прорвався б; мабуть, i в оцьому лiсi фашисти вже гелготiли б, якби не наш артвогонь. Вiн став докладно розповiдати про сьогоднiшнiй бiй, про втрати, на батареП, про те, скiльки снарядiв було випущено, а Духнович, притулившись до нього, зiгрiтий вогким розпареним теплом його твердого плеча, вже ледве чув його крiзь дрiмоту, таку солодку пiсля двох безсонних ночей. А потiм i зовсiм не стало йому чути Решетнякових слiв, бачив лише буйнi садки пiд селом, гармати вкопанi, а бiля них метушаться люди, зарослi, аж чорнi вiд спеки та кiптяви, носять бiгцем ящики iз снарядами, заганяють снаряди в стволи, i серед тих, що тут трудяться, вiн бачить знайому постать Барбюса iз скаткою через плече, а поруч iз ним працюК бiля гармати i оцей новий товариш його - артилерист Решетняк. 20 Полк був кадровий, червонопрапорний, ще недавно вiн вишиковувавсь на оглядах у повному складi, а тепер... Жменька мужнiх, обстрiляних, прокипiлих ненавистю до ворога людей - оце тепер i був полк. Вiн був не те що порiдiлий у боях, вiн був майже знищений, i все ж вiн тримав такi рубежi, що Пх за кращих умов мусило б тримати по кiлька полкiв; i не лише тримав, але ще раз за разом поривався в контратаки. Чим менше зоставалось кадровикiв у полку, тим кожен з них мовби виростав у своПй солдатськiй вартостi. Один кадровик, здаКться, вартий був трьох поповненцiв, так цiнувалась тепер людина по ПП вмiнню тримати зброю, по ПП в боях перевiренiй чiпкостi й витривалостi. Якби ворог знав, скiльки Пх стоПть отут проти нього понад рiчкою Рось, занурившись в зелених садках та високих картоплях городiв, вiн не повiрив би, що це вони його стримують, вони, хто зазнав уже стiлькох жертв i хто маК в своПй оборонi стiльки порожнiх окопiв. Втрати були величезнi, особливо вiд мiнометного вогню, проти якого в них не було iншого захисту, крiм оцiКП рiдноП землi, в яку вони могли зариватись. Мiни молотили по них з ранку й до ночi, трахкаючи по шосе, що пiдходило аж до рiчки, шугаючи крiзь гiлля над окопами, траплялось, що мiни влучали i в самi окопи - чадний, задушливий дух вiд них не розвiювався над обороною цiлий день. I тiльки з темнотою, коли сила вогню зменшувалась, можна було полiчити, скiлькох не стало сьогоднi. Вiд ворога Пх вiддiляла Рось, мальовнича рiчечка Рось, що тихо, безплюскiтно лине мiж буйною зеленню берегiв, мiж розлогими вербами, що подекуди майже змикаються над нею своПм плакучим вiттям. За мирного часу в цих берегах всю весну витьохкували солов'П, а зараз цiлу добу цьвохкають кулi, i немало вже свiжоП кровi людськоП потекло звiдси iз водами Росi до Днiпра. По березi попiд кущами верболозу лежать забитi учасники контратак, i коли Пх уночi торкаК хвилею, то здаКться, що вони ворушаться, що вони ще живi, хоч лежать там уже по кiлька днiв. На дерев'яному мосту, перекинутому через рiчку, щоб з'Кднувати шосе, побитих навалено цiлi купи: то тi, що ходили в контратаки, але щоразу, добiгши до середини мосту, падали, скошенi перехресним вогнем ворожих кулеметiв, замаскованих десь зовсiм близько в потойбiчних вербах. Ночами нашi робили кiлька спроб повiдтягувати, позабирати з мосту вбитих, але це коштувало нових жертв, i мертва ота застава на мосту тiльки ще збiльшувалась. Ось у цей полк, до цього мосту доля привела серед ночi студбатiвцiв. - Студенти прийшли! - Курсантський батальйон! - I грому та блискавки не злякалися! В словах, якими зустрiв Пх полк, вчувалася щира солдатська вдячнiсть за те, що вони прийшли, принесли сюди своК життя, свою пiдтримку. Пiд проливним дощем, при спалахах горобиноП ночi займали студбатiвцi вiльнi окопи по городах, а кому не вистачало вiльних, то втискалися по двоК разом з старополчанами, поки оговтаються та вириють своП. Пiсля того мiнометного шквалу, пiд який вони потрапили у вiдкритих житах бiля штабу дивiзiП i де зазнали своПх перших втрат, тут, у мокрих окопах, студбатiвцi вiдчули себе значно безпечнiше, дарма що ворог пострiлював десь зовсiм близько, а звечора, як розповiдали ветерани полку, Пм навiть чути було нiмецькi губнi гармошки за Россю. Вдосвiта, коли розвиднiлось, дощу вже не було, небо виядрювалось з-пiд хмар, а просто над студбатiвськими окопами звисало яблуневе гiлля, обважнiле вiд зелених плодiв та рясноП роси. Коли противник, починаючи день, сiконув з кулеметiв по садках, то роса посипалась, як дощ, а яблука-зеленчаки падали студентам просто в окопи, зайвий раз пiдтверджуючи давню iстину Ньютона. Цi терпкi зеленi яблука вже кiлька днiв були тут для солдатiв полку ледве чи не Кдиним харчем. Щоправда, був у них ще цукор, багато цукру, який вони добували, як пiсок у кар'Крi, неподалiк вiд своПх окопiв в пiдвалi одного з будинкiв над шосе. Ранiше в цьому будинку був райпродмаг, а в пiдвалi склад, який тепер уже нiкому не належав, нiкого, крiм них, не цiкавив, - мiстечко було безлюдне й безвладне. З усiКП оборони бiйцi повзали з казанками до того пiдвалу i, набравши хто скiльки мiг, повертались до себе у своП нори. В кожнiм окопчику, поряд з патронами та гранатами, стояли казанки, наповненi цукром, з якого бiйцi готували собi цукряну саламаху, приправляючи ПП терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило. Такою цукряною кашею-саламахою вранцi пригощав Колосовського його сусiд по окопу - веселий, довгов'язий сержант, один iз кадровикiв полку. Губатий, з орлиним носом, з зухвало-веселими сiрими очима i басовитим соковитим голосом, вiн був з тих людей, що запам'ятовуються з першого погляду i з першого ж погляду викликають до себе довiру й симпатiю. - Ти тут повоюй, а я тим часом приготую снiданок, - сказав вiн i, витягши з нiшi казанок, до половини наповнений цукром, долив туди з фляги води, покришив кислиць, старанно розколотив усе це й аж тодi запропонував Богдановi: -