Дiставай ложку i за дiло! Бруствер, замаскований картоплинням, одгороджував Пх вiд противника. Земля була мокра, чорна, i рожевi пелюстки маку, вночi оббитi дощем, всюди поприлипали до неП. Прибравши на краю окопу мiсце, поставили казанок i заходились коло своКП саламахи. Голосно сьорбаючи, сержант для ближчого знайомства розповiдав Богдановi про себе: - Цаберябий я. Дивне прiзвище, еге ж? Декому таке прiзвище здаКться смiшним, а К ж iще смiшнiшi: Пищимуха, Непийпиво, Обiйдихата. Був ще у нас в полку старшина Панiбудьласка, тепер уже нема... Ти Пж, Пж, - пiдохочував вiн Колосовського, - бо снiданку не буде, а обiду й поготiв. Похiднi кухнi нашi всi вже порозстрiлювано, третiй день отак на пiднiжному корму живемо. Незабаром Богдан вже знав вiд нього про те найважливiше, що необхiдно знати бiйцевi: звiдки нiмець найдужче б'К, i коли вiн особливо скаженiК, i якими рiвчаками треба пробиратись за оцим ось цукром чи коли тебе, скажiмо, викличуть на КП батальйону. З розповiдей сержанта перед Колосовським поставав тяжкий бойовий шлях цього полку, шлях, позначений кровопролитними боями на рiзних, починаючи з кордону, рубежах, з-помiж яких оця Рось була рубежем далеко не найтяжчим. - Все вони хочуть зiпхнути нас звiдси, щоб вирватись на шосе, - пояснював сержант, - але коли без вас не зiпхнули, то тепер... хiба що обiйдуть. Де в лоб Пм не вдаКться - десанти закидають в тил, паскуди. Ну, ми Пм не Грецiя, то вони могли нещасну оту Грецiю парашутними десантами взяти. А в цiлому можеш не шкодувати, що потрапив до нас у полк. У нас без панiки. Командир полку - старий вояка, ще в Котовського воював. Слухаючи сержантовi розповiдi про цей полк, про його командирiв, Богдан легко уявляв собi на чолi такого полку свого батька, Дмитра Колосовського. Один час, в першi роки пiсля громадянськоП, батько теж служив у прикордоннi на Збручi, поки не перевели його звiдти в Запорiжжя. Мабуть, i зараз командував би саме отаким полком, стрiлецьким, червонопрапорним... Безгомiння. Стрiльби не чути. Бiйцi смiливiшають, видно, як то тут, то там вигулькне котрийсь з окопу. Колосовський та сержант теж не ховаються. Схилившись над казанком, вони вже дошкрiбували ложками солодку свою саламаху, як раптом мiж ними, мiж Пхнiми головами дзикнуло щось. Куля дзикнула! Не встигли й злякатись. Схаменулись лише опiсля, коли, iнстинктивно присiвши, переглянулись, тороплено дивлячись один на одного. - От гад, - лайнувся сержант. - Снайпер Пхнiй. Виткнулись, а вiн одразу й нагадав, щоб не забувались. "Оце вона, близька смерть, пролетiла", - подумав Богдан, все ще дивлячись на сержанта, який так само дивився з торопленою посмiшкою на нього, мовби радiв, що не тiльки вiн сам живий, а й студент теж. Нiколи потiм не зможуть вони забути цiКП кулi, що пролетiла мiж ними, мiж Пхнiми головами, i зблизила Пх якоюсь особливою близькiстю, поКднала якимись особливими тайнощами - тайнощами самого життя. "Тепер ми з ним справжнi побратими", - подумав Богдан про сержанта. - Оце те, що називаКться - на волоску, - розбалакував сержант. - Сантиметр сюди або туди - i одному з нас уже ложка не потрiбна. Пiсля цього вони понадiвали каски. Цаберябий добув з кишенi нерозiрвану пачку махорки, спершу понюхав, потiм розiрвав. - Бери крути, товщиною хоч з палець, у нас цього зiлля вдосталь. Хлiба не постачають, так замiсть хлiба хоч махорки позавчора лантух сюди притягли, в кожного тепер повно. Крути, чого ти? - Я не палю. - То поки студентом був, а зараз, брат, починай. В окопах з цим веселiше... Пiддавшись на його умовляння, Богдан невмiло почав крутити з шматка газети цигарку; вона розклеювалась у нього, але вiн таки скрутив, припалив, ковтнув диму. Голова пiшла обертом, вiн вiдчув, що п'янiК, i пiсля перших затяжок змушений був кинути цигарку. А Цаберябий попихкував так, що з окопу валило, як iз паровоза. - Чи диму нашого не помiтять? - запитав Богдан. Сержант заспокоПв його. - Подумають, що земля пiсля дощу паруК. Бач, як пригрiваК, аж на сон хилить. Мабуть, завалюсь я так хвилин на двiстi. Тобi теж раджу, бо в нас тут тiльки вдень i поспиш, вночi не дадуть. - Нi, я не спатиму, - вiдмовився Колосовський i знову виглянув з окопу. - Цiкаво, звiдки вiн б'К, снайпер отой? . - Хочеш вистежити? Навряд. Десь вiн отам в гущавинi, у вербах лiвiше вiд мосту. Ну, я сплю. В мене закон: неясна обстановка - лягай спати. Сержант скоцюрбився на днi вогкого окопу, зiгнувши в три погибелi своК м'язисте тiло, i справдi швидко заснув. Богдан, вмостившись у другiм кутку викопаного "колiном" окопу, припав поглядом до верб протилежного берега. Вiн стежив за тими шатрами зеленi, чи не ворухнеться де гiлка в глибинi, чи не зблисне де пострiл. "Ти снайпер, але ж я теж не мазав на стрiльбищах", - думав вiн, напружуючи зiр. Верби, здавалось, дрiмали. Жодного руху в наповненому тiнями вiттi, жодного пострiлу звiдти, тiльки десь на лiвому фланзi потатакуК кулемет. Неподалiк за кущами картоплi хазяйнуК в своКму окопi Степура, - он його важка щелепа висне з-пiд каски. - ЧатуКш? - озиваКться вiн до Богдана. - Та хочу вистежити, звiдки вiн б'К. - Тодi запасайся терпiнням... Богдановi терпiння не бракувало. Весь час, доки сержант спав, вiн, прилаштувавши гвинтiвку для стрiльби, напружено вглядався в зеленi хащi протилежного берега. Одного разу йому здалося, що в глибинi верб перемайнула якась тiнь, i вiн уже ждав пострiлу, але його не було. Сержант, виспавшись, солодко потягся в окопi, позiхнув: - Ну, як там? Не з'являКться фашистська зозуля? - Вiн пiдвiвся, похрустiв суглобами, потягаючись. - О, Корчма мiй знову землю пудить... - Цаберябий кивнув Богдановi кудись направо: - Ото тiльки занудьгуК, так i за лопату, гребе й гребе, все йому здаКться, що мiлко. Ох i трудяка ж! - Хто вiн, той Корчма? - Земляк мiй i односелець, всю кадрову разом служимо. З одного села ми i якiсь навiть родичi далекi, а от характери в нас - небо й земля. Я бiльше пiснi люблю, а вiн - чоботи. Весь час тiльки й знаК - "от якби менi, батечку, командирськi чоботи роздобути". А я ось i в обмотках себе добре почуваю. Менi б тiльки поспiвати. Жаль, що тут спiвати не можна - одразу почуК, дасть прикурити. Агей, Корчмо, до води доб'Кш! - гукнув вiн туди, де летiла земля, i знов обернувсь до Богдана. - Там у нього в окопi цiлий склад: в однiй нiшi патрони, в другiй гранати, в третiй пудра, вазелiни та креми всякi... - Нащо вони йому? - Нагрiб у крамницi, де оце цукор беремо, i ноги та ботинки змащуК, щоб м'якiшi були. А пудру й не знаю - може, для Фанаски береже. Дiвчина у нас була з ним одна на прикметi, Фанаска, недавно за третього у Вiнницю вiддалась... - Сержант помовчав, i голос його пiсля цього, змiнився, посмутнiшав. - Це вже там у нашiм селi зайди нiмецькi порядкують. Хоч убий, не вiриться, що це вони вже там. З засуканими рукавами встають з мотоциклiв, млеко давай, яйка. Ну, матимуть же вони в нас яйка! Поклали вже ми Пх вiд кордону, а ще бiльше покладем. Вигублювати по одному, винищувати десятками, сотнями, як пацюкiв, - так я собi ухвалив. - Стривай, здаКться, щось промайнуло, - припав до гвинтiвки Богдан. Сержант, налiгши грудьми на бруствер, теж став вглядатися в потойбiчнi верби. Сонце, повернувшись, тепер глибше просвiтлювало верби, проте й зараз не видно було в Пхнiх шатрах нiякого руху. - А чи не спробувати нам виманити його? - запропонував сержант. - Нiмець, вiн же таки дурнiший за нас, як ти гадаКш? Прилаштувавши на багнет каску, вiн посунув ПП осторонь в кущi картоплi i, пригнувшись, став там нею ворушити. Богдан тим часом, не спускаючи очей, стежив за вербою, що була найбiльш пiдозрiлою. Минуло чимало часу, доки Цаберябий таки спровокував нiмця на пострiл. Ворожа куля дзенькнула об каску, i в ту ж мить Колосовський дав пострiл у вiдповiдь. Верба гойднулась у глибинi вiттям. - ПадаК, падаК! - гукнув сержант, i Пм добре стало видно, як, прибиваючи гiлля, валиться додолу розкарячене тiло, вони мовби навiть почули, як воно гупнуло, впавши там додолу з верби. - Упав, Кй же Кй, упав! - загукали з окопiв. - Гупнув, як груша! А кажуть, груш на вербi не буваК! - Хто це там його? - почулося вiд дороги з командирського блiндажа. I Цаберябий вiдповiв туди голосно, хвальковито! - Студент мiй збив! 21 Ворог майже не тривожив Пх у цей день. Вiн неначе забув про них чи не хотiв Пх помiчати. Далеко злiва гула канонада, десь i праворуч все стугонiло, мов танки своПми панцированими лобами розбивали, таранили десь там залiзне небо. А тут, над тихою Россю, серед розмлявлених верб вiйна нiби задрiмала, як дрiмали, поскручувавшись, по своПх окопах бiйцi, пригрiтi сонцем та паркою землею. Надвечiр знову пройшов дощ, короткий, летючий, i студбатiвцям було видно, як вiн, мовби втiкаючи вiд сонця, швидко вiддаляКться за Рось, за густi верби, де було збито снайпера, високими пасмами сивiК, освiтлений сонцем, на луках, зелених, далеких. А тiльки дощ вiдшумiв i сонце проблиснуло, бiйцi помiтили, як десь на левадах за Россю з-помiж мокрих блискучих верб райдуга воду бере. Степурi добре видно було райдугу з окопу. Вона стояла по темнiй тучi, здiймаючись над вiйною, над побоПщем, що шматувало землю, стояла у вiчнiй семибарвнiй красi своПй, недосяжна для ворожих снарядiв. Потiм райдугу майже всю закрило тучею, лише шматок ПП зостався на обрiП, круглий, мов яблуко. Велике яблуко рожевiК в темних далеких хмарах. "Нiмий стою перед твоКю красою, природо", - хотiлося вигукнути Степурi. Дивна душа людська: дивився на райдугу в небi, а бачив Мар'яну, харкiв'янку червонощоку. Замiжньою стала, i мав би викинути ПП з голови, а вона приходить i сюди до нього в окоп iз своКю пекучою недосяжною любов'ю. "Хiба б вона не могла покохати мене, якби не було його? - думалось Степурi зараз в окопi. - Адже ж К i в менi, мабуть, щось таке, що могло б привабити дiвчину. Он приходила в табiр разом з дiвчатами Ольга-гречанка, кажуть, що то вона приходила до мене". Ота некрасива, тиха, але добра серцем Ольга, якоП вiн три роки нiби зовсiм не помiчав, вона тiльки в цi днi зважилась вiдкритись подругам своПм почуттям i разом з ними принесла йому в табiр свою подолану дiвочу гордiсть, своК вигорьоване кохання. Якщо вона могла, то могла б i Мар'яна, коли б не приворожив, не перехопив ПП iнший! Окоп Лагутiна недалеко вiд Степури, навскоси, як дивитись до мосту, пiд розчахнутим стовбуром яблунi. Степурi й зараз видно Лагутiна, вiрнiш, його потилицю. Прилiгши грудьми над бруствером, Лагутiн саме дивиться кудись у бiк рiчки. Без каски, в шинелi пом'ятiй, ще й комiр пiдняв - так, видно, як спав, так i залишився в шинелi, щоб висихала на ньому, як висихаК вона оце зараз i на Степурi. Гвинтiвка Степурина лежить вмощена на брустверi, пристрiляна до мосту, щомитi готова вiдкрити вогонь, коли тiльки заявиться противник. По лiнiП прицiлу око Степури бачить кущ верболозу одразу за мостом (чомусь здаКться, що саме з-за того куща маК вискочити противник), а трiшки звихнувшись убiк, око знов натрапляК на Лагутiна, на його виставлену над окопом потилицю, захищену тiльки пiднятим комiром шинелi... .Досадливо одвернувшись вiд Лагутiна, Степура бачить в окопi Колосовського, що все пильнуК з-пiд каски за ворожим берегом, та його сусiду - сержанта Цаберябого, якого вже кожен тут знаК за гучний голос та веселу компанiйську вдачу. Цаберябий - дивне прiзвище. Тисячами проходять отак повз тебе люди, i серед них раптом: Цаберябий. Звiдки? Чому так, а не iнакше? Колись, мабуть, пани записали його так у своП крiпосницькi реКстри, зрiвнявши людину з волом, i так несуть з поколiння в поколiння це наймення i прадiди його, i дiди, i батько, i вiн сам. У його рiдному, Степуриному, селi багато з його односельцiв теж мають прiзвища чудернацькi, данi Пм колись панами нiби на смiх i знущання; в революцiю цi iмена ставали крилатими i лунали грiзно та славно, а в наш час деякi з них стали iменами знатних людей, орденоносцiв, учасникiв ВсесоюзноП сiльськогосподарськоП виставки. Батько його, Степурин, бригадир городньоП бригади, теж був учасником виставки. З хлiборобського роду вийшов Андрiй Степура в студенти. Будучи вже й студентом, вставав, як хлiбороб, на зорi, спiшив, квапився зiбрати урожай знань, до очманiння сидiв, обкладений купами книжок, у бiблiотецi навiть у вихiднi. Знав: там, куди вiн поПде пiсля унiверситету, не буде таких книгосховищ. Син села трудового, вiн з дитинства пройнявся любов'ю до хлiборобськоП працi, парубчаком вмiв уже водити трактора, перейнявши цю науку вiд старшого брата, вмiК стати штурвальним бiля комбайна, i щолiта пiд час канiкул земляки-колгоспники бачать його то бiля штурвала степового корабля, то серед тих найплечистiших, що возять зерно на станцiю. Змалку в ньому прищеплена глибока повага до хлiба, ставлення до нього, як до чогось святого, i коли вiйна просто з маршу кинула Пхнiй студбат в отi масиви колгоспних хлiбiв бiля штабу дивiзiП i Степура побачив, що хлiб тут уже нiщо, його топчуть, толочать i сам вiн, бредучи з гвинтiвкою серед зарум'яненоП, повноколосоП прекрасноП пшеницi сорту "украПнка", змушений толочити ПП чобiтьми, - то це був день найбiльшого болю в його життi, це було для нього найжахливiшим з усього, що принесла з собою вiйна. Золоте колосся, що красувалось снопом на народних святах в День урожаю, колосся, що гордо золотилось в державнiм гербi, побачити знiвеченим, присипаним землею в чорних смердючих воронках... Це досi стояло йому перед очима, як стояв перед очима i образ розшматованого мiною Дробахи, якого вони поховали там, у хлiбах. Вiдсмiявся Дробаха, вiдгуляв. Хто ж за ним? Безглуздя й кошмар-вiйни - це такi речi, до яких Степура нiколи не звикне. Якби можна було все це припинити одним ударом, - нiчого iншого не хотiв би вiн у життi! З настанням сутiнкiв загадали одержувати сухарi. Сухарiв було мало, i боКць Корчма, ставши навкарачки серед картоплиння, почав Пх дiлити, вправно розкладаючи уламки сухарiв рiвними купками на розстеленiй плащ-палатцi. - Ти ж гляди, бо собi якраз найменше покладеш, - пiдсмiювався над Корчмою Цаберябий. А Корчма, розiклавши, пiдрiвняв купки i, звелiвши поодвертатись, жваво вигукнув: - Кому? Це означало, що той, хто озветься, одержить саме ту купку, яку вiн в цей момент накрив своКю долонею. Точнiсiнько, як ото дiти, що, заховавши руки за спину й затиснувши в однiй iз них цукерку, заставляють вгадувати: "В якiй?" Студенти, одначе, не пристали на такий спосiб дiльби. - Давай без фокусiв, - буркнув Лагутiн. - Помиримось i так, - пiдтримав його Колосовський. - Розбирайте, я згоден останнiм. Корчма, видно, був трохи ображений, що його метод дiльби не дiстав з боку студентiв схвалення i що вони тiльки посмiялись на оце його завзяте "кому?". - Значить, ще не зовсiм виголоднiли, коли крутите носом, - сказав вiн докiрливо. - Ось як попiдтягуКте животи на останню дiрочку, тодi й самi закричите "кому?". - Спiши, земляче, пайок з'Псти, - весело казав до Корчми Цаберябий, коли той забирав своП сухарi, - бо вб'ють - i взятка пропаде. Ще не догризли вони й сухарiв по окопах, як iз сутiнi садкiв з'явились постатi командирiв, почувся над окопами молодий, бадьорий голос полiтрука Панюшкiна: - Ану, орли , хто хоче розiм'ятись? Њ завдання. Бiля високого, туго перетягнутого поясом в талiП Панюшкiна Степура впiзнав командира своКП роти лейтенанта Осадчого, невеликого на зрiст, з задерикувато випнутими грудьми. Ось вiн, приглядаючись, схилився над Степуриним окопом: - Це хто тут? - Курсант Степура. - Ну, Степуро, пiдеш? Степурi хотiлося спершу дiзнатись - куди, про яке завдання йдеться. Але не встиг вiн про це запитати, як з лагутiнського окопу вже пролунало - з готовнiстю i аж нiби з викликом: - Iду, товаришу командир! Це Лагутiн вiдповiдав Панюшкiну згодою, i Степура теж поспiшив вiдповiсти: - Iду, iду. Йому стало навiть досадно, що й тут Лагутiн випередив його. Колосовський та сержант Цаберябий теж виявили згоду, але Панюшкiн, який перед тим приходив поздоровити Пх за збитого ворожого снайпера, вiдхилив ПхнК бажання. - Снайпери? З вами в мене буде окрема розмова. Незабаром кiльканадцятеро вiдiбраних з рiзних пiдроздiлiв бiйцiв уже були на темному подвiр'П, позад цегляного будинку, в пiдвалi якого розмiстився КП батальйону. Майор Краснолольський, щуплявий, хворобливий на вигляд чоловiк, який до самого початку вiйни завiдував вiйськовою кафедрою в одному з харкiвських iнститутiв, а тепер був призначений командиром студбату, пояснював вiдiбраним суть завдання. - Мiстечко, як ви знаКте, пусте, - говорив Краснопольський сердитим надтрiснутим голосом. - Мешканцiв евакуйовано. Одначе, як нам доповiли, в тилу батальйону у вiкнi одного з будинкiв було щойно помiчено пiдозрiле свiтло. Завдання вам - обшукати будинок, з'ясувати в чiм рiч. Що за вогонь? Хто свiтить? Майор не сказав, що це, можливо, нiмецькi автоматники вже забрались туди, засiли в близькiм Пхнiм тилу, в порожнiм будинку, але й без пояснень кожному було зрозумiло, що саме Краснопольський мав на увазi. - Зблиснуло i одразу погасло, - схвильовано озвався до бiйцiв Гладун, який досi стояв майже непомiтний пiд темною стiною. Це вiн, виявляКться, першим i помiтив той пiдозрiлий вогонь, коли повертався з полкових тилiв, - Гладун тепер виконував обов'язки старшини батальйону. - Жителiв у мiстечку нема, нiкого з наших теж там нема, то кому ж свiтити? Не виключено, що й автоматники забрались... - Отже, виконуйте, - сказав Краснопольський. - На завдання вас поведе товариш Гладун. Забирайте людей, товаришу Гладун, i нi пуху нi пера. Гладун не сподiвався, що справа обернеться саме так. Думав, що досить буде сповiстити, висловити пiдозру i когось пошлють, а воно посилають його. Чути було, як вiн аж захлинувся повiтрям, вiдповiдаючи Краснопольському статутним неминучим: "Њсть!" I ось вони йдуть. Мовчазнi, зосередженi йдуть на це завдання, яке невiдомо чим для них скiнчиться. Бiльшiсть тут студбатiвцi. В темрявi Степура впiзнаК знайому постать Лагутiна з пiднятим комiром шинелi, чуК бiля себе Ребрика, Бутенка з фiлологiчного, що зрiдка обмiнюються на ходу обривистими фразами. Для кожного з студбатiвцiв - це перше бойове завдання, перша перевiрка нервiв, витримки, мужностi. Тут можеш зустрiтися з ворогом лице в лице. Тут або ти його, або вiн тебе. Це ж на таких завданнях пускають в хiд i багнети, i приклади, може трапитись, що й цупку руку ворога вiдчуКш на своКму горлi. Гладун iде поблизу Степури нахнюплений, весь час гнiтить його думка, що дав маху, маху, який тепер може коштувати йому життя. Навiщо його потягло за язик бовкнути комбатовi про свою пiдозру, про те невiдоме свiтло, що вiн помiтив у будинку в тилах? Промовчав би i не попав би в оцю халепу, не заставили б його йти на це завдання, з якого чи й виберешся живим. - Випало ж нам, - каже вiн довiрливо до Степури. - Гiршого не придумаКш... За той час, що вiн з ними на фронтi, помкомвзводу Пхнього не впiзнати. Схуд, змарнiв, увесь якось обвис i обкис. Де й подiлася та самовпевнена молодцюватiсть, якою вiн так вiдзначався в таборi. I зараз веде Пх помiж темними будинками, не шикуючи, просто юрбою, йому байдуже, що в того комiр пiднятий не по статуту, а в того хлястик телiпаКться обiрваний, i що протигазiв на багатьох уже нема, i що склянi фляжки потовченi - саме бите скло в зелених капшуках. Не до цього тепер Гладуну. Поставлений випадком па чолi групи вiн веде ПП кудись хащами городiв, щораз зупиняючись, шарахаючись, сторожко вслухаючись в будинки, в садки. Бур'ян пiд ногами i розложисте гiлля дерев - все повне тьми. Оця зловорожа тьма, що Пх оточуК, вона, видно, повнiстю володiК Гладуном, бентежить його, вiдлякуК; вiн iде в темряву, як той кiнь, що за кожним кущем чуК вовка. Нарештi вони вже, видно, пiдiйшли туди, куди треба. Гладун приклав палець до губiв: - Тсс! Всi завмерли. Великий, темний i нiби насторожений будинок. Напiврозбитi вiкна, бур'яни вище фундаменту. - Тут. Руки самi стискають зброю, холодок близькоП небезпеки пробiгаК по тiлу. Ждуть команди. Вона передаКться пошепки: - Оточити будинок! Скрадливо, обережно ступаючи, обходять, оточують будинок з усiм, що К в ньому. Поприсiдали, попритулювались пiд вiкнами, в росяних бур'янах чи, може, у квiтах. Якби не дихати. Стати невидимими. Бо, може, на них уже дивляться з вiкон, з горища? Цiляться? Ось-ось, може, гряне звiдти блиском i громом. Пiд кущем бузку навпроти причiлкового вiкна бiйцiв збилася цiла купа. Гладун, присiвши серед них навпочiпки i вказуючи на провалля вiкна, шавкотить якимось не своПм, згубленим голосом: - Ну, хто перший? Це означаК, хто першим полiзе в оте видерте вiкно, хто першим кинеться назустрiч автоматному вогню, назустрiч власнiй смертi. - Ну? Мовчать. Позирають на будинок, як на фортецю. Безмiрно .вигiднiше становище того, хто зараз там, всерединi будинку. ПричаПвшись за стiною, вiн, може, тiльки й жде, поки ти полiзеш, подерешся до вiкна, вiн чутиме кожен твiй рух, а ти лiзтимеш в ту дiрку, мов у темну пащу крокодилячу. - Ну, хто, хто? - нетерпляче повторюК Гладун, i голос його лютiшаК. З-помiж тих, що, затьопанi росою, принишкли в бур'янi, раптом пiдвелася постать, мовчки рушила до вiкна. Степуру обкинуло жаром: Лагутiн! Вiн першим iде, бере на себе найважче. Пiдвiвся з бур'яну i наче одразу пiднявсь над ними всiма, став найкращим, i наче Мар'яна його побачила в цю мить - як вiн, подолавши страх, першим рушив назустрiч небезпецi, щоб тiльки виручити цим товаришiв. За мить Степура опинився бiля другого вiкна. Майже водночас вони вхопились за лутки, пiдтяглись на руках i - один - легко, другий - важко, незграбно - шугнули, зникли всерединi. Гладун, ще нижче присiвши в бур'янi завмер у напрузi. Здавалось йому, що весь будинок от-от заходить ходором, заблискаК вогнем iз стволiв, почуються зойки, передсмертнi хрипи, борюкання, але нiчого цього не було. Навпаки, чути було, що обидва вони живi, неквапом ходять в гулкiй порожнечi будинку - один тут, другий там, - чимось там грюкають, щось перекидають i вже, подершись вгору, товчуться на горищi, мов домовики. Через деякий час каски Пхнi з'явились у отворах вiкон: одна - в одному, друга - в другому. - Нема, - сказав Лагутiн, i в голосi його старшинi вчулося щось схоже на насмiшку. - ЗдаКться, Пх тут i не було. Гладун пiдвiвся з бур'яну. - Не може бути. В погрiб ви заглядали? - Порожньо скрiзь, - вiдгукнувся Степура. - Можете зайти пересвiдчитись. Я дверi ось вiдчиню. Незабаром дверi були вже вiдчиненi навстiж i бiйцi, поваливши в будинок, разом обiйшли, обнишпорили його весь. Шафи перекинутi, пiр'я, шмаття газет. Думали, хоч газети нiмецькi, виявилось - нашi. Зiбравшись докупи, стали радитись. Якщо вони були тут, отi, що сигналили звiдси свiтлом, куди вони могли зникнути, де могли так швидко подiтись? - Може, це не той будинок? - висловив сумнiв Степура, звертаючись до Гладуна. - Ви не помилились? - Нi, я не мiг помилитись, - твердо заперечив Гладун. - Он там я йшов, отут повернув... - Вiн раптом пригнувся, наче когось помiтив у темрявi. - А що, коли вони в сусiднiй будинок перемахнули? - Ми б же помiтили. - А ще до нашого приходу? - Давайте й там оглянемо, все прочешемо. Розбрiвшись i вже голосно розмовляючи, стали заглядати у вiкна сусiднiх будинкiв, торгати дверi, перегукуватись. - Ей, ану сюди! - раптом пролунав серед подвiр'я голос студбатiвця Бутенка. Почувалось, що вiн щось там виявив, вiдкрив. Коли збiглись до нього, вiн звернув увагу товаришiв на будинок, який вони тiльки що так старанно обшукували. - Ось звiдси гляньте на нього, в оцьому ракурсi. Бачите, жеврiК, переливаКться? Справдi, в одному з вiкон жеврiло, переливалося свiтло. Видно, там зосталось кiлька шибок, а далеко за Россю саме щось горiло i давало вiдблиски аж сюди. - Оцi вiдблиски ви й бачили, товаришу помкомвзводу, - сказав Лагутiн. - Оце i всi вашi автоматники! - докинув Бутенко. I вся напруга Пхнiх нервiв враз розрядилася реготом. Незважаючи на комiчнiсть свого становища, Гладун, здаКться, теж був вдоволений, що справа обернулася так i все кiнчилось безкровно. В напливi доброти дозволив хлопцям перекур. Забравшись в якусь темну повiтку, де було затишно й сухо, вони стали крутити цигарки. Степура вже палив, забившись у кутку, коли його хтось торкнув рукою: - Дай прикурити, браток... По голосу впiзнав Лагутiна. Пiднiс йому цигарку, i вiн, жадiбно смокчучи, почав прикурювати вiд неП. Навряд чи й догадувався зараз Лагутiн, вiд чиКП цигарки бере оце в темрявi жар. Коли вiн мiцно потяг в себе, вогонь розжеврiвся, i вiд нього освiтилось худе, змарнiле, замазане грязюкою Славикове обличчя, заблищав перший, якого не було ранiш, свiтлий пушок на пiдборiддi. "Мар'янин фронтовик", - подумав про нього Степура, i йому чомусь стало до щему жаль обох - i Лагутiна, й Мар'яну. 22 Що там за Россю? Що за отими темними могутнiми купами верб, де небо цiлу нiч тривожно червонiК вiд пожеж? Невiдомiсть, пожежi, тьма. Ворог уже пануК по той бiк. Легко сказати - по той бiк. Здавалось, що саме повiтря там згубне для людини, що й дерева там не такi, як тут, i земля не така, i вода. ЗдаКться, i птиця, залетiвши туди, впаде мертвою. Непроглядне, непроникливе. А виявляКться, можна було проникати й туди. Проникали розвiдники. Десь близько дванадцятоП ночi Богдана Колосовського викликали на КП батальйону. - Пiдете в розвiдку, товаришу курсант. Це сказав Колосовському комiсар Лещенко, якого вiн ледве впiзнав у пiвсутiнi пiдвалу, серед потонулих в цигарковому димi людей. Полiтрук Панюшкiн поведе вашу групу. Тiльки тепер Колосовський помiтив осторонь полiтрука Панюшкiна, як завжди, усмiхненого, i бiля нього збитих тiсною групою кiлькох незнайомих бiйцiв. Декотрi з них саме скидали з себе протигази, шинелi i з похмурим виглядом недбало складали все це в куток. - В тил iдете, до ворога в тил, - говорив комiсар, зупинившись перед Колосовським i суворо оглядаючи його. - Документи, якi К, здайте ось писаревi батальйону. Це тимчасово, на збереження, - додав вiн нiби мiж iншим. З кутка, з-помiж якихось командирiв, одразу з'явилось непривiтне вичiкуюче обличчя Спартака Павлущенка. Останнiм часом вiн виконуК тут писарськi обов'язки i тому майже не вилазить з КП. Колосовський знехотя поклав на стiл курсантське своК посвiдчення, а перед тим, як покласти й комсомольський квиток, вiн мимоволi затримав його в руцi, глянув на комiсара: - I комсомольський квиток здавати? - Все, все, - нервово пiдтвердив комiсар. КСМ квиток - то було останнК свiдчення його людськоП особистостi. Поклавши його, згадав раптом, що К ще ж при ньому медальйон, чорний отой медальйон, виданий Пм у дорозi. - I медальйон? - Нi, - заперечив комiсар. - Медальйон залиш при собi. Пiсля цього Богдан Колосовський приКднався до групи розвiдникiв. - Все це нам повернуть, не сумуй, - заспокоПв його полiтрук Панюшкiн, що, здаКться, один ще тут, серед цих суворих людей, не втратив дару посмiхатись. Його широкi, випнутi наперед зуби, мовби не вмiщаючись пiд губами, щоразу так i зблискували в дружнiй усмiшцi. - Шинелю теж кинь отуди, все це нам нi до чого, - зневажливо кивнув вiн у куток, де були зваленi купою розвiдницькi шинелi та протигази. - Нам треба, щоб легко й вiльно! Сам полiтрук Панюшкiн був мовби взiрцем такоП легкостi та вiльностi, що почувалася в усьому його тiлi, в усiй його юнацькiй поставi. Стрункий, пружний, нi шинелi на ньому, нi ранця, навiть каски нема на головi, тiльки пiлотка весело збита набакир, з крилом свiтло-русого чуба з-пiд неП. Пiлотка з рубiновою зiркою та чорний трофейний автомат впоперек грудей, якийсь дивовижно легкий, iграшковий на його широких грудях. "Ось так я живу, ось так я люблю, щоб нiчого на менi зайвого, щоб тiльки автомат через груди та гранати стирчали з кишень", - мовби говорив вiн усiм своПм виглядом, i в Богдановi ворухнулось бажання й собi бути таким. Бiйцi, що оточували полiтрука, - Пх було чоловiк з десять, - за винятком сержанта Цаберябого, все були незнайомi Богдановi. Попереду стояв окоренкуватий Кфрейтор з монгольським типом обличчя. Богдан так i назвав його в думцi - Монгол, а за ним набивав патронами пiдсумок кирпатий, цього так i назвав - Кирпатий, ще один був у кашкетi прикордонника - для Богдана вiн став Прикордонник... А вони його теж не знали, для них вiн був просто новий iз студбату, i, мабуть, вони його так i назвали - Студент. I ось вперше зведенi в групу, здебiльшого навiть незнайомi мiж собою, об'Кднанi тiльки усмiшкою полiтрука Панюшкiна, вони мають вирушити з ним у темряву ночi, в зону смертi - за Рось. Як на приреченого, як на смертника глянув Спартак на Богдана, коли цей з новими своПми друзями виходив уже з КП. То були днi, коли з розвiдок мало хто повертався. Завдання, видно, було якесь особливе, бо на подвiр'П до ПхньоП групи приКдналося ще кiлька саперiв з важкими ящиками, - цi важкi, з вибухiвкою ящики вони потiм нестимуть по черзi. Одiйшовши далi вiд мосту, непомiченими перебралися в темрявi через Рось. Прикордонник, що був родом мiсцевий, перевiв Пх убрiд на той бiк - просто в кущi верболозу, у грузький пiсок, перевiв так тихо, що жодна ракета над ними не спалахнула, жодна куля до них не цiвкнула. За пiском, за верболозами почалися болота чи озера - побрели по них. Треба було брести так, щоб не хлюпало, не булькало, не чавкало, брести нечутно i в той же час не загубити в темрявi товаришiв. Руки обтягували важкi цинки з патронами; незручнi ящики з вибухiвкою раз у раз сповзали з плечей - для тих хто Пх нiс, це було катуванням. Ворог тримався десь понад шосе, а розвiдники йшли весь час убiк вiд нього, в обхiд. Почуття близькоП смертельноП небезпеки весь час не покидало Пх. По болотному купинню ступали, як по мiнах, кожний стороннiй шерех насторожував, адже причаКна тьма з-за кожного куща могла засичати межи очi ракетою, вдарити пострiлом. Свiт, в який вони занурювались, був для них справдi зоною смертi, де за найменшу необережнiсть доведеться розплачуватись життям. Богдан Колосовський, при всьому своКму юнацькому життКлюбствi, зараз боявся не стiльки смертi - вiн ПП щодо себе просто не уявляв, - жахало його iнше: бути пораненим, бути покинутим, потрапити до ворога в полон. Це було зараз найiмовiрнiше i найстрашнiше. У вiдкритiм бою, якщо й поранено, тебе вирятують товаришi, винесуть з-пiд вогню, вiдправлять в тил - там К тил. Там навiть якщо й загинеш, то всi бачитимуть, як загинув, i смерть твоя буде ясною, як i життя. Якщо ж ти не вернешся звiдси, ти зник безслiдно, пропав безвiсти" в зафронтовiй невiдомостi, ти для кого чесним, а для кого безчесним зостанешся назавжди. Найдорожчi для тебе люди, як вони узнають правду про тебе, про твоП останнi кроки в бою? В медальйонi залишив двi адреси: унiверситетську адресу Танi i другу - матерi, на Кубань, де вона живе при старшому синовi, механiковi радгоспу. Двi найдорожчi адреси в медальйонi. Але хто його вiдкриК, хто пошле звiстку, коли настане той час? Вiдправляючись на фронт, Богдан так i не зiбрався написати матерi i зараз почував перед нею себе глибоко винуватим. Дедалi важче Пм iти, болота не кiнчаються, бредуть по них, спотикаючись об якесь корчомаччя, плутаючись у жилавих густих верболозах. Вода то зникаК, то знов плюскоче пiд ногами, чорна й важка, мов нафта, з куширем та жабуринням, ПП ледве прогортаКш ногою, а на днi там повно м'язистого голого корiння, i ти на ньому щораз спотикаКшся, грузнеш, ловиш сторчаки. Кожен крок - дедалi бiльша напруга й зусилля. Чоботи стали пудовi - в них повно води. А полiтрук Панюшкiн, йдучи попереду, все квапить Пх: швидше, швидше, бо скоро почне розвиднятись! Вiд Панюшкiна вже вони знають, куди йдуть, Пм доручено захопити й знищити залiзничний мiст, який в метушнi вiдступу не встигли зруйнувати, i вiн цiлим залишився у ворога в тилу. До мосту Пм треба вийти затемна, поки ранкова зоря не зажеврiК, поки можна пiдкрастись до мосту зненацька. Ось чому полiтрук Панюшкiн, хоч i вiн дихаК важко, хоч i з нього, як i з кожного з них, пiт котиться градом, не даК Пм спочинку, жене до упаду вгiеред. - Ще ривок, хлопцi, ще ривок! Найбiльше затримують Пх тi, кому, згiдно черги, випадаК нести ящики з вибухiвкою. Змученi ношею, вони не встигають за iншими, запирхавшись, щораз спотикаються в чагарях, падають, вiдстають. Зрештою, стало ясно, що при такiм темпi ходьби до мосту Пм затемна не вийти. Панюшкiн на ходу прийняв рiшення - роздiлити групу надвоК: сапери на чолi з сержантом Цаберябим залишаються нести вибухiвку i рухаються по Пхньому слiду, а Панюшкiн, пiдхопивши основну групу, чимдуж подався з нею вперед. Вiн погнав Пх майже бiгом. Нiхто не нарiкав, хоча вони аж падали, вибиваючись iз сил, знов i знов вмиваючись солоним потом. Кожен вiдчував - скоро розвидниться, скоро кiнець темрявi, яка Пх прикриваК. Хоч знали, до якого об'Ккта мали вийти, все ж для них було разючою несподiванкою, коли попереду iз мли передсвiтання раптом проступила, мов на величезному негативi, сива райдуга мосту. ПричаПвшись у чагарниках, почали вглядатися в ту холодну, застиглу в туманах райдугу, якою мали заволодiти. Оце вiн, мiст. Цiлий-цiлiсiнький! Наче тiльки збудований. Хтось не встиг чи не зумiв вчасно розпорядитись його долею, а вони за цю чиюсь нерозпорядливiсть мають зараз ризикувати життям. Позгинавшись, обережно рухалися в чагарях вперед. На тлi свiтлiючого неба все виразнiш проступали металевi ферми, стало видно мiж ними - по цей бiк - непорушну постать вартового в плащ-накидцi, за мостом бовванiла сторожова будка, там, безперечно, теж був пост. Негайно треба було, пiдкравшись, зняти вартового. Вони ждали, кого з них Панюшкiн пошле. Але вiн не став нiкого посилати. - Колосовський, зостаКтесь за мене! I, припавши до землi, полiз, покрався до насипу сам. Колосовський i Монгол, що лежали найближче бiля нього, теж поповзли за ним. Вони вже були всi троК бiля насипу, коли з мосту раптом вдарило струменем вогню - рваним струменем трасуючих куль. Бив з автомата вартовий. Кулi йшли високо над ними, вартовий бив поки що навмання, наздогад, розстрiлюючи повiтря. Але це був поганий знак: тривогу пiднято. Тепер не можна було гаятись. Звiдси, з-пiд насипу, постать ворожого вартового на мосту добре окреслювалась, i Панюшкiн, виставивши автомат вперед, дав по фашистовi коротку чергу. Один чирк - i вартового не стало. Вони бачили, як вiн упав навзнак, мовби переломившись в хребтi. - Вперед! Панюшкiн, пiдвiвшись, махнув у бiк мосту своПм чорним, суцiльнометалевим автоматом, що здавався зараз якимось особливо легким в його великiй, побiлiлiй вiд напруги руцi. Тiльки вони кинулись по насипу вгору, як з другого кiнця мосту, вiд будки, озвавсь кулемет. Панюшкiн наказав Монголовi забрати решту бiйцiв, якi ще зоставалися внизу, й разом з ними захопити будку. Незабаром, перехопившись попiд мостом через баюру на той бiк, розвiдники вже дерлися по насипу до сторожовоП будки. Вони квапились, стрiляли щедро, шалено. Панюшкiн та Колосовський теж пiдтримували Пх з цього боку вогнем, але охоронники, видно, встигли поза будкою шугнути в хлiба, бо коли бiйцi вскочили до будки - в нiй було порожньо. Ще смердiло тут ворожим лiгвиськом, консервами, валялись купами задимленi гарячi гiльзи i кiлька ще не вистрiляних кулеметних дискiв, запаснi рiжки до автоматiв. У хлiбах, що далеко тяглися вiд будки по той бiк залiзницi, ще встигли помiтити, як майнула чиясь зiгнута постать, - певне, то був один iз тих, що вискочили звiдси. Пальнули йому навздогiн, але щоб догнати, про це годi було й думати. Хлiба високi, густi, а далi - посадки, в туманi садки якогось села. - Як же це ми Пх випустили? - бiдкався Прикордонник, озираючи хлiба. - Тепер держись! Приведуть цiлу зграю! Головне ж - мiст був у Пхнiх руках. Збудженi, розбурханi, зiбралися на мосту, де, скоцюрбившись, лежав той, що по ньому в першу мисть черкнув з автомата Панюшкiн. Рудий, з облiзлим носом нiмець був зовсiм не страшний, лежав, як зарiзаний, пiдпливши кров'ю на рябiй своПй плащ-накидцi. Бiйцi за мить випотрошили в нього кишенi, забрали документи, сигарети. Колосовському було аж нiяково дивитись, як вони похапки вивертають кишенi, стягають з нiмця чоботи... Лише пiсля цього труп зiштовхнули з мосту, i вiн полетiв сторч головою вниз, важко плюхнувся в круте, заросле оситнягом баговиння. I ось вони - господарi мосту. Аж не вiрилось: один натиск, кiлька хвилин бою, i вже вони заволодiли мостом - уже Пм належить оця срiбляста, металева райдуга, що могутньо зводиться у свiтаннi серед рiдних просторiв! Все тут справне, добротне, ферми аж гудуть, рейки ще не поржавiли, сталево поблискують, - хоч зараз пускай по них поПзди! Дивне почуття охопило Колосовського, почуття першоП бойовоП гордостi, що здатна була сп'янити. Оточенi ворогом, полками фашистськими, дивiзiями, ось вони, жменька радянських бiйцiв, приступом вiдбили й тримають серед вiдкритих полiв високi срiблястi ферми, що здiймаються над ними, мов залiзний прапор безстрашностi й непокори! Але де ж сапери? Чи встигнуть вони пiдiйти, перш нiж бiля мосту з'являться з пiдкрiпленням отi охоронники, що встигли випорснути звiдси? Добре було б, якби вони повернулись сюди уже на руПни мосту. Залiгши по насипу, розвiдники з нетерпiнням ждали своПх саперiв. Панюшкiн, теж прилiгши на насипi, розглядав документи вбитого. Не покладаючись на своК знання нiмецькоП мови, вiн пiдкликав Колосовського, i Богдан, як мiг, заходився перекладати йому записи солдатськоП книжки. За сухими вiдомостями, що Пх залишив у солдатськiй книжцi якийсь нiмецький штабний писар, Колосовському хотiлося розглядiти людську долю цього, що лежав зараз отам, пiд мостом, у тванюцi. Хто вiн i як опинився аж тут, на Росi? Сам пiшов чи змусили? Назва частини, рiк народження, та ще гучне iм'я Еrnst - все це мало про що могло сказати. Як вiн жив, хто жде його дома? Кому напишуть про нього тепер писарi, що такого нема, пропав безвiсти? Одурманений фашистською пропагандою, може, й справдi уявляв себе надлюдиною, був певен, що дiйде до Уралу, стане володарем свiту, а тепер, вiдкинутий цим свiтом, стирчить пiд мостом з багнетом, як падло, i вже не для нього встаК цей погожий лiтнiй ранок... - Так, цей бiльше не стрiлятиме, - каже Панюшкiн, ховаючи документи вбитого до кишенi. - А сонце, глянь, яке сходить! Червоне, соковите, воно виткнулося з вранiшнього туману за далекими садками, освiтило хлiба, ферми моста i Пх, залеглих на насипi розвiдникiв. Проте й сонце якось не порадувало Пх. Зараз, при свiтлi дня, почували вони себе голими на цьому мосту, що височить серед просторiв, як величезна мiшень. - Одначе де ж це нашi? Панюшкiн нетерпляче оглянувся з насипу в болотяний верболозовий край, звiдки мали з'явитись сапери. Богдан теж озирнувся: нiде нiкого. I в цю мить угорi, по фермах моста, лунко, залiзно заклацали кулi. - Каски он у хлiбах! - вигукнув Прикордонник, прищулившись на мосту, за металевою опорою. Незабаром вони всi вже бачили, як, вибрiвши з тiнi посадки, заблищали над хлiбами каски фашистiв. Автоматники. Џх багато. Розсипавшись у хлiбах, бредуть повiльно, вроздрiб, але з кожним кроком все ближче до мосту. З ходу ведуть вогонь, стрiляють не цiлячись. Автомат в пузо - i диркаК, строчить перед собою, мов слiпий. Металевий град все густiше вицокуК по фермах. Розвiдники поприпадали вздовж насипу, вони поки що не вiдкривають вогню. А ще за хвилину на польовiй дорiжцi попiд посадкою задеркотiли мотоцикли. Влетiвши в хлiба, вони швидко наближались, на мотоциклах уже видно було кулеметникiв з кулеметами. Найтяжче для розвiдникiв починалося зараз. Це кожен роз