середжено притупуК ногою, наче виконуК якийсь важливий ритуал, притупуК економно, бiльше диригуючи руками, а юнак аж заходиться в буйному, вiдчайдушному танцi, б'К, прибиваК землю, з розмаху розджунюК ногами порожнi пляшки, коли нога натикаКться на них. Чуб розтрiпаний, мокрий, пiт ручаями, а вiн все б'К. В гуртi родичiв стоПть кругловида огрядна украПнка, видно, мати цiКП сiм'П, i, склавши руки на грудях, не втираючи слiз, що котяться Пй по щоках, все дивиться на цей сумовитий танок батька та сина. Чорний суконний пiджак, мабуть, синiв, висить наопашки Пй на плечах, родичi звертаються до неП з якимись словами, а вона, не чуючи Пх, лише стежить крiзь сльози за своПми господарями, старим i молодим, за Пхнiм прощальним танком i вже, здаКться, бачить Пх на полi бою, серед жахiв вiйни, i Степура разом з нею бачить Пх уже там, вiч-на-вiч з танками на вогненних заднiпровських рубежах. Розпрощавшись з Наташею, хлопцi сiли до вагона - Пхати Пм було на пiвдень, до моря, - а з вiкна ще й тодi було видно, як у пристанцiйному скверику невтомно танцюють тi двоК шахтарiв. Молодий уже зовсiм поблiд вiд сонця та вiд випитоП горiлки, але, як i ранiш, уперто ходить по колу, а старий, ще бiльше зсутулившись, сумовито диригуК у землю руками. На великiй донецькiй станцiП, шумливiй, люднiй, переповненiй евакуйованими жiнками та дiтьми, хлопцi пiд час зупинки стали свiдками бурхливоП сцени: бiля одного з вагонiв почули гвалт, крики, кинулись туди, i в цей час просто перед ними, злетiвши звiдкись згори, раптом трахнувся об настил перону чийсь тугий чемодан, трахнувся, репнув, а з нього - грошей купа! Повен чемодан грошей. Тугi папушi новiсiньких червiнцiв, тридцяток, соток лежали, вивалившись iз чемодана, i нiхто Пх не чiпав. А слiдом за чемоданом iз схiдцiв вагона жiнки-шахтарки з лементом тягли вже й господаря цього набитого грiшми чемодана, якогось лисого товстуна-казнокрада. Притягнутий i поставлений жiнками перед своПм розтрощеним чемоданом, вiн намагався щось Пм пояснити, в чомусь виправдатись, а жiнки, не слухаючи його, обурено давали йому то злiва, то справа щедрi замашнi ляпаси. - Паразит! Хапуга! - Нашi в боях умирають, а вiн наживаКться! - Зарплату чиюсь присвоПв, не iнакше! I знову чулося на весь перон оте соковите: лясь! лясь! А винуватець тiльки по-риб'ячому стрiпувався вiд кожного ляпаса i щораз дужче вирячував очi. Надбiг мiлiцiонер, високий, з пiдтягнутим животом, i власник чемодана шарпнувся вiдразу апелювати до нього. Однак виваленi з чемодана папушi грошей, до яких так ще нiхто й не торкався, промовляли самi за себе, i мiлiцiонеровi неважко було зрозумiти, що за суб'Ккт стоПть перед ним. - Вашi документи! Виявилось, що занесло цього типа хвилею евакуацiП десь аж iз-за Днiпра, сам вiн працiвник банку, i чемодан його, звичайно ж, набитий народними грiшми, чиКюсь зарплатнею, яку вiн не забув прихопити, пустившись навтьоки на схiд. Мiлiцiонер, видно, й сам у душi був заодно з жiнками, бо коли вони, зчинивши гвалт, стали знов дiставати лисого по щоках, то представник влади вiдстороняв Пх бiльше для годиться. Чим ця сцена скiнчилась, хлопцi могли тiльки догадуватись: поПзд Пхнiй незабаром вiдiйшов вiд перону, далi помчав. - Не заздрю я тому типовi, - сказав Духнович, простягшись на полицi. - Не хотiв би я його чемодана. - Накип часу, брудна пiна, - буркнув, закурюючи, Степура. - Мене бiльше отi цiкавлять, що танцювали в скверику. Скiльки i смутку, i сили в тому танцi... Того ж дня вони побачили море. Тут, на його узбережжi, край мiста, на величезнiй територiП приморських паркiв i вiдкритого поля, розташувався так званий виздоровчий батальйон, куди Пм i належало з'явитися. Не виздоровчим батальйоном, а виздоровчою армiКю точнiше було б назвати це вировище незлiченного люду, направленого сюди з рiзних госпiталiв. Поки хлопцi реКструвались, серед писарськоП братiП Пм несподiвано трапився знайомий - Лимар з геофаку. - О, й ви тут, - схилившись гострим пiдборiддям над своПми довжелезними списками, сказав вiн буденно, нудьговито. - Вже К тут один ваш iсторик... - Хто? - настороживсь Степура. - А той високий... Колосовський. Вiн сьогоднi з тутешнього шахтарського санаторiю прибув. Хлопцi ожвавiли. Свiт, виявляКться, таки невеликий. Богдан тут, полку прибуваК!.. - Де ж нам його знайти? - запитав обрадуваний Степура. - До вечора навряд чи знайдете, тут на весь день розбрiдаються хто куди... Життя табунне. Звiльнившись вiд своПх спискiв. Лимар змiг вдiлити трохи бiльше уваги хлопцям. Сiли разом у холодку пiд деревом, i Духнович, розглядаючи Лимаревi пальцi в чорнилi, кинув насмiшкувато: - Багнет, значить, змiнив на перо? - Як бачите. - А чи не мiг би ти й менi тут протекцiю влаштувати? Писарем або хоч писарчуком? Лимар зрозумiв жарт. - А як почерк? - Як курка лапою, - вiдповiв за Духновича Степура. - Ну, тодi важкувато буде, - сказав Лимар, посмiхаючись не тiльки губами, а нiби i своПм гостреньким носиком. - Писарем тепер - це треба вмiти. - А ти надовго застряв? - допитувавсь Духнович. - Та як накажуть. Наше дiло солдатське. - Швидко ж ти переорiКнтувався, брате. Лимар зiрвав листок з дерева, пожував, виплюнув. - Досi морозить, як згадаю отi жита... Люди бiгають в кровi, а зверху свистить, грякаК, серед бiлого дня чорно стаК - кiнець свiту, ревище, боротьба демонiв, стихiй! - Вiн розказував так, нiби вони цього не зазнали. - Чую крик, стогiн, бiжу кудись, стеблина перечiпаК, я падаю, душа рветься од страху, i сорому нема, тiльки жах, жах тваринний i каятьба: оце твоК добровольство! Жест! То б жив! А так умираКш! Мiна довбоне в спину - i каюк! I бажання одне: тiльки б вирватись, тiльки б у тил! Ординарцем! Попихачем! "Судна" носити! Нужники чистити! I пiсля госпiталю таки, бач, пофортунило: писар вiйська приазовського. - ШкодуКш, значить, що вiдстрочку здав? - Щкодуй не шкодуй, а воно, може, й не слiд було нам спiшити... - А коли б усi так думали, - насупився Степура, - хто б воював? - Ви, хлопцi, iдеалiсти. Хiба не було у вас в госпiталi таких, що температуру собi наганяли, рани на собi роздряпували, аби тiльки виграти день-два? А я - чесно. - Це, по-твоКму, чесно? - рiзко кинув Спартак. - Ти просто розкис. - Називайте це, як хочете. Побув, кров пролив - досить. Хай ще iншi спробують. А в тилу люди теж потрiбнi. Крiм того, ходять чутки, що студентiв взагалi незабаром вiдкликатимуть з фронту. - Це чому ж? - здивувався Степура. Лимар зиркнув сюди-туди: - Наказ з центру нiбито маК ось-ось прийти, i всiх нас, хто, звичайно, втримаКться до того часу, це я вам по-дружньому кажу, вiдкличуть назад. - А тих, що в боях лягають щодня? - сердито глянув на Лимаря Степура. - Або тих, що вже полягли? Хто Пх вiдкличе? - Чи ми кращi за них? - ущипливо запитав Духнович. - Iнтелектуали? Скарб? Не мав Лимар що на це вiдповiсти, а в хлопцiв пропало бажання пiсля цього з ним розмовляти. Колосовського вони розшукали надвечiр бiля моря, в гуртi якихось морякiв та льотчикiв, мабуть, госпiтальних його товаришiв. Богдан i Пх п'ятеро чи шестеро iшли берегом i смiялись, один iз морячкiв, жестикулюючи, смiшне, видно, щось розповiдав. На головi в Богдана з-пiд посадженоП набакир пiлотки бiлiла марлева пов'язка, але рана вже, певне, йому не дошкуляла - вiн вiд душi, голосно смiявся, що рiдко з ним бувало. З очима, ще повними смiху, Богдан поздоровкався з хлопцями, радiсно потряс за плечi Духновича, обiйняв Степуру i, здаКться, найбiльше був здивований, що в Пхньому товариствi бачить i Спартака Павлущенка, - йому вiн теж мiцно потиснув руку. - Ми думали, ти ще й понинi на Росi стоПш проти них ощетинений, - пожартував Духнович, - а ти вже тут розгулюКш, як i ми, грiшнi. - Черкнуло трохи того ж дня, що й вас, - Богдан, нахмурившись, недбало торкнувся рукою своКП пов'язки. - Байдикував тут ось iз ними, - i Колосовський почав знайомити хлопцiв iз своПми новими друзями. 39 Богдан хоч сам рiдко бував веселим, проте людей любив буйних, життКрадiсних, i саме з такими звела його доля в госпiталi, з ними ж вiн перекочував i сюди, у виздоровчий батальйон. Танкiсти без танкiв, моряки без кораблiв, прикордонники з далеких застав, навiть один льотчик, що горiв у повiтрi над морем, - всi вони, незважаючи на трагiчнiсть часу, не втрачали певностi в собi, дух Пхнiй не було зламано, i це найбiльш приваблювало в них Колосовського. Це були люди високоП проби. Богдан почував, що таким людям можна в усьому довiритись, товаришування з ними надiйне, такi нiде не пiдведуть, такi i в хвилину найтяжчу - чи на полi бою, чи навiть у неволi - з мужнiм презирством зустрiнуть смерть. Не шукали вони схованок, не шукали для себе щiлин у життi, жили з вiдкритим серцем, на виднотi, трималися незалежно, нiчим не клопотались, бо все, що треба, було тут при них: пiсня, i жарт, i дружба, й вiдвага. З ними Богдан разом вийшов з госпiталю, разом прибув i у виздоровбат. Виздоровбат - це табунища людей на березi моря, людей, якi прибувають сюди ще в пов'язках, з не позаживлюваними ще ранами, одягненi в полиняле, з слiдами кровi "БУ" i самi вже - люди "БУ". Стрiлянi. Паленi. Контуженi. З осколками в тiлi. З кулями в грудях. Люди з домiшкою залiза, сталi. Ще ходять тут на перев'язки, але поза тим - майже нiяких обов'язкiв. Живуть, як птахи небеснi. Мають у своПх володiннях парки, альтанки, замiськi пустирища, вечорами - наперекiр всiм смертям - лунають Пхнi пiснi понад морем, а потiм цiлу нiч ясний мiсяць освiтлюК Пх, бо сплять виздоровбатiвцi просто на землi, пiд вiдкритим небом. Вранцi на молодi звiрячi своП апетити вони мають лише хлiб, черствий та цвiлий, та до нього старшинськi пiдбадьорювання: - Цвiль - то здоров'я. - А для моряка - ще й гарантiя, що нiколи не втоне. Вiльного часу було досить, i користався ним кожен, як хотiв. Степура та Павлущенко, зробивши найпримiтивнiшi пристроП, взялися ловити бичкiв у морi, Духнович хоча й не ловив, але залюбки допомагав Пм у цьому майже безплiдному заняттi, а Колосовський тим часом з вольницею виздоровбатською вирушав на далекi промисли аж за мiсто, де можна день прожити попаски, де стеляться перед худими виздоровбатiвцями плантацiП огiркiв, моркви, капусти, баклажанiв - червоних, м'ясистих, соковитих. Добутi в цих походах дари природи вони приносять потiм i в табiр на загальний пай, пiдгодовують тих, кому пораненi ноги ще не дозволяють робити таких далеких вилазок. - Тут нашого брата справдi тiльки ноги й годують, - казав увечерi Духнович, гризучи на березi моря з товаришами моркву, принесену Богданом. - Ось скоро й ми з Степурою приКднаКмось до вас, конквiстадори. - Справдi, мабуть, охлянули б ми тут, якби не оця городина, - казав Степура, налягаючи на помiдори. - Тiлом охлянути - це ще не бiда, - поправляв його Духнович. - Он Лимар, той охляв духовно. То гiрше, братцi. Богдановi приКмно дивитись, як хлопцi трощать польову живнiсть, а море шелестить бiля нiг, а неподалiк в гуртi виздоровбатiвцiв ллКться розмова про життя довоКнне - тут люблять згадувати про довоКнне. - Море, бач, гарне, - чути лагiдний чийсь голос, - але нiчого я так не люблю, як на хлiба дивитись, коли вони достигають. I в той день саме вибрався в поле - в райземвiддiлi я працював, - тiльки вийшов на майдан, як раптом з гучномовця: "Увага! Увага! Слухайте важливе державне повiдомлення". Рiзнi думки в цю мить промайнули: що за державне повiдомлення? Вiйна? Але з ким? А думка про вiйну, мабуть, тому, що це - найстрашнiше. А невдовзi пiсля цього вже весь наш районний актив мчав по селах з закритими пакетами для голiв сiльрад. ПриПжджаю в сiльраду - голови нема. Де? В польовому таборi! Мчу туди. Подаю пакет головi, вiн при людях розiрвав пакет: повiстки! Таким i таким зiбратися коло сiльради. Мобiлiзацiя. Вiйна. Мовчки беруть повiстки, мовчки розбiгаються по домiвках. Оте мовчання чомусь найбiльше вразило. - А мене ця звiстка застала в Севастополi, - розповiдаК другий. - Вночi раптом лiтаки загули в небi, вдарили зенiтки в районi порту. У вогнях прожекторiв видно, як один за одним спускаються над бухтою величезнi парашути, - то, як ми пiзнiше дiзналися, спускали п'ятисоткiлограмовi мiни в бухту. Двi впали на берег, вибухом кiлька будинкiв знесло. Курсанти нашi вишикувались по тривозi, стоять на лiнiйцi й не второпають, що таке: вогнi, парашути, вибухи. I страшно, i смiшно. Тiльки цей смiх нездоровий, нервовий якийсь. ЧиП лiтаки? Туреччина? Нiмеччина? О шостiй ранку по радiо мiсто говорить: були лiтаки, один збитий, по уламках мотора дiзнаються зараз, якоП держави лiтак... Море лежить перед ними спокiйне, лише мiсячна дорiжка, простелившись в далечiнь, тихо трепеще. Вiд берега вузенька, а далi широка, вабить душу. Тi, кому рани дозволяють, купаються при мiсяцi в морi, i видно, як зблискують Пхнi мокрi м'язистi тiла, а по узбережжю то тут, то там лунають спiви, i нiби вiйни й нема, все тут ПП мовби заперечуК, оце тихе море самим своПм виглядом мовби протестуК проти неП: "Я для шелесту тополь... я для щастя закоханих... для рибальських вогнищ... для мартенiвських величавих заграв..." На березi моря, недалеко вiд Пхнього табору, металургiйний завод. Вiн працюК пригаслий, замаскований, але нiяким маскуванням вiн не може приховати своПх заграв, як здорова людина не може приховати свого здоров'я, своПх рум'янцiв. Заграви злегка пробиваються над цехами, i Пх видно далеко, буваК так, що тут цiлу нiч лопотять зенiтки, все небо - над морем i над заводом - у тривожному гудiннi лiтакiв, у вимахах прожекторiв. Зараз Пх нема, лише десь далеко за небокраКм, у морi, чути час вiд часу глухi незрозумiлi вибухи, може, знов бомблять пароплави, що везуть з Одеси евакуйованих, топлять разом з людьми. У виздоровбатi К вже такi, що чудом врятувалися з тих розбомблених в морi пароплавiв. Коли Богдан сидить отак на березi моря, а хлопцi заведуть розмову про унiверситет, перед ним щоразу з'являКться з своКю усмiшкою Таня. Боса, припорошена дорожнiм пилом, така, як бачив ПП востаннК в ЧугуКвi. Вiн написав Пй уже двi листiвки, але не певен, чи одержала, бо якби одержала, то вже була б тут - вiн знав ПП натуру. А може, ще приПде, може, ще застане його перед тим, як вiн вiдправиться знову на фронт? О, як би хотiв побачити ПП, хоч на мить зустрiти отут бiля моря, серед гарячих степiв Приазовських! Де ти зараз в отакий вечiр, хороша, рiдна моя? Хiба ж не маКмо з тобою права на це море, на пахощi степу, на шелест мiсячних паркiв отут уночi? Серце горiло тугою, болем розлуки. Може, Таня вже виПхала з рiдними на схiд, i листи його до неП лежать в унiверситетi, не найшовши ПП? Вiдкинута штормом вiйни, невблаганно оддаляКться вона вiд нього, а без неП все тут не таке: i ця нiч чарiвна, i повний мiсяць над морем, тихим, свiтлим... Там, де мiсяць, затривожились прожектори i вже сягають вiстрям аж до нього, до високого мертвого свiтила. Невже буде налiт? Чи просто промацують небо? Хлопцi говорять все про той наказ з центру, згiдно з яким нiбито вiдкликатимуть студентiв, i Богдановi на мить захотiлось справдi бути вiдкликаним в життя iнше, де не буде нi свисту авiабомб, нi трахкання мiн, нi калiчення людей, - в життя з жадiбною працею, з коханням, з бiлим, як мрiя, унiверситетом. Але це бажання було хвилинним, вiн вiдганяв його вiд себе, бо те, що вiн пережив, що передумав за цi чорнi тижнi вiйни, вказувало йому шлях в iнше товариство, до людей, що були вже людьми не миру, а вiйни. Танкiст Вася i молодий льотчик АндрККв, що горiв у повiтрi, i оцi моряки, що пiвголосом спiвають, розлiгшись неподалiк, хiба вони ждуть якихось полегшень, хiба шукають якихось пiльг вiд вiйни? Вони готовi до найтяжчого. Якщо й мрiють про що, то мрiП у них зараз особливi: танкiст мрiК про те, щоб знову сiсти в танк i не опинитись в пiхотi, льотчик - щоб знову мати лiтак i злiтати в небо, а сам вiн... - Не станемо шукати того наказу, - каже вiн, втручаючись в розмову своПх унiверситетчикiв. - Якщо вiдкликати, то всiх би треба оцих, а не вибраних. Чому ми маКмо бути вибраними? В нас дiти? В нас сiм'П? I хлопцi згоднi з ним. Џм тiльки кортить знати, куди Пх звiдси пошлють i коли це буде? - Може, про нас забули? - посмiхаКться Духнович, знiчев'я кидаючiй в море камiнець за камiнцем. - Я, власне, був би не проти. Але про них не забули. НастаК ранок - вже Пх шикують. - Артилеристи, крок уперед! - Танкiсти, два кроки вперед! - Сапери! Кухарi! Хiмiки! Топографи... По всьому табору Пх вигукують, сортують, а потiм писарi цiлими днями переписують, заносять Пхнi прiзвища в безконечнi списки, в численнi, лiнiйками розбитi графи. I чим швидше заживають, присихають на виздоровбатiвцях рани - тим частiше цим людом цiкавляться. Почали з'являтися вербувальники з училищ, з нагоди Пхнього приПзду теж шикують, i тодi теж лунаК на плацу. - Бажаючi, крок вперед! Коли набирали в бронетанкове, Спартак Павлущенко зголосився, спробував умовити й хлопцiв. Степура й Колосовський вiдмовились одразу, бо, мовляв, починали як курсанти пiхоти, так уже будуть i далi. Духнович спершу нiби завагався: - Вологда? Владимир? Це спокусливоП Але потiм одмовився й вiн: - Училище випустить командиром, на все життя запряжуть потiм в армiю, якщо зостанешся живий. А козиряти до кiнця днiв - то було б для мене нестерпно. - В тебе викривлене уявлення про життя командирське, - зауважив йому Спартак. - Бути командиром... - Нi, я вродився бути рядовим, - перебив Духнович. - I хоч нашому брату рядовому перепадаК на фронтi найбiльше, зате пiсля вiйни - звичайно, коли до того часу вцiлiКш як мисляча матерiя, - будеш собi вiльним птахом. Знов перед тобою унiверситет, i Микола Ювеналiйович, наш славний професор, показуватиме тобi з кафедри якiсь допотопнi потовченi горшки: "Амфори! Золотий пил вiкiв!" Iмiтуючи професора, Духнович так урочисто нависпiв вимовляК оте "амфори!", що хлопцi не можуть втриматися вiд смiху. В день вiдправки Павлущенка вони гуртом пiшли проводжати його на вокзал. - Повiрте, товаришi, iду в бронетанкове не тому, що, як Лимар, передовоП злякався, - щиро говорив Павлущенко уже бiля вагона. - Вiйна зайшлася надовго, i кадри командирiв будуть потрiбнi. - Маршалом хочеш вiйну кiнчати? - пiдколов його Духнович. - Рiч не в цьому, - спокiйно заперечив Павлущенко. - Чини... Ордени... Так, я цього хотiв. А ви хiба нi? Рось протверезила нас. Я побачив, що вiйна - це не ордени, це горе народне, кошмар, лихо найтяжче, яке тiльки можна уявити... I ще зрозумiв, що для перемоги самого бажання мало, це менi видно тепер. В броню хочу закуватись i пiти на них з усiКю силою, а не з голими руками, як отам на Росi. Ще, може, танки моП Нiмеччину толочитимуть, ось для чого йду. Богдан розумiв Павлущенка. Розумiв його настрiй. Останнiм часом вони зблизилися мiж собою, i те, що Пх ранiш роздiляло, здавалось обом тепер дрiбними чварами, через якi Пм треба було давно переступити, подати один одному руки з такою ж довiрою, як ось тут, при прощаннi бiля вагона. - Скажи хоч тепер, Богдане, - затримавши руку Колосовського, промовив Спартак, i в голосi його прорвалася якась несподiвана теплота: - За що твого батька було репресовано? Богдан нiяк не чекав тут цього запитання, згадки про те, чим була затьмарена вся його юнiсть. - Думаю, що за вуса, - вiдповiв похмурим жартом. - За якi вуса? Павлущенко, видно, не зрозумiв жарту. - Вуса любив носити мiй батько, довгi вони були в нього, чорнi, примiтнi. Якось, пам'ятаю, ще малим я тодi був, один з товаришiв батькових сказав, шуткуючи за столом: "Ох, Дмитре, вiдпустив ти собi вуса запорозькi, дадуть колись тобi за цi вуса..." I таки по його й вийшло. - Ну, а крiм вусiв? - За зв'язки, - нахмурився Богдан. - Батько дружив з багатьма. З Якiром, з Федьком, з Блюхером... - За те, що людина з кимось у дружбi була... Ну я, скажiмо, за це не судив би, - задумливо мовив Спартак. - Без дружби, думаю, батьки нашi й революцiП не зробили б. Пролунала команда, i Спартак мерщiй кинувся до вагона. - Ну, бувайте, хлопцi! - ЩасливоП дороги!.. Разом з бiйцями, вiдiбраними до бронетанкового училища, Павлущенко незабаром уже був у вагонi. Його присадкувата, качанкувата постать зникла в натовпi, заштовхана iншими, i тiльки видно було, як вiн намагаКться виглянути до хлопцiв через чиКсь плече. Було в цьому його намаганнi продертись до хлопцiв щось таке, що зворушило Богдана. - Прощай, друже, - ще раз гукнув вiн Спартаковi, i йому жаль стало розлучатися з ним. Де й коли вони зустрiнуться тепер? На полi бою? В госпiталях? Чи, може, й не зустрiнуться бiльше нiколи. Тiльки вiдправився цей ешелон, як слiдом за ним рушив у тому ж напрямi, на схiд, другий: довжелезний товарняк, забитий заводським устаткуванням. - Кажуть, авiазавод якийсь, - почули хлопцi вiд пристаркуватого залiзничника бiля ларка, де вони пили зельтерську. Ешелон стерегли розставленi на вагонах зенiтнi кулемети, все на ньому було добре вкладено, вкрите брезентами. Колосовський не зводив з ешелону очей. Той помчав на схiд з контингентом курсантiв у бронетанкове, цей - з станками, з моторами - на новi мiсця, де вiн знову стане заводом. В руховi ешелонiв i навiть в цих брезентах, зенiтних установках - в усьому почувалася чиясь владна, спрямовуюча рука. Зi станцiП хлопцi поверталися вже надвечiр. Ще здалеку побачили мiж деревами парку на своПй виздоровбатськiй територiП - гора кавунiв лежить зеленошкiрих. Пiдiйшли ближче - аж нi, не кавуни, каски, зваленi горою, лежать на галявинi, ждуть Пхнiх буйних голiв. Всюди метушня, гомiн, бiйцi примiряють щойно одержанi залiзнi своП шапки, з заклопотаним виглядом отримують гвинтiвки й патрони. Крiм виздоровбатiвцiв, тут одержували зброю й мобiлiзованi, що Пх напередоднi було привезено сюди пароплавом, люди суто цивiльнi, для яких усе, що потрапляло до рук iз вiйськового спорядження, було дивом i викликало в кого смуток в вiчу, в кого - щире зацiкавлення. - Якщо куля з жовтеньким дзьобиком, - допитувався молодий новобранець у свого сержанта, - це якi? - Та я ж казав: трасуючi! А iнший, тримаючи в руцi обойму, уже приставав з другого боку: - А це - з чорним та червоним поясочком? - Бронебiйнi! Запалювальнi! - кричав заклопотаний роздачею зброП сержант. - Пострiляйте, там розберетесь. Всi пригодяться! Тепле надвечiр'я огортало приморськi парки. Десь аж над морем зринула пiсня, молодий красивий голос вiв ПП вiльно, задумливо, i до неП поступово став прислухатись уже весь цей виздоровбатський вавiлон. Iз-за гори свiт бiленький, Десь поПхав мiй миленький. Бiйцi стояли попiд деревами, сидiли групами на витовченiй травi серед новоП своКП зброП i слухали простеньку ту пiсню, мовби прощалися з нею. Лiтнiй боКць, мабуть з приписникiв, в окулярах, схожий на якого-небудь бухгалтера, сидячи серед солдатського гурту i дослухаючись до пiснi, задумливо все крутив i крутив у руцi щойно одержану нову гранату. Чи вона справдi цiкавила його своКю будовою та формою, як може зацiкавити людину яблуко незнайомого сорту, чи просто, заслухавшись пiснi, вiн механiчно крутив ПП в руках, аж поки сталося те, що сталось: висмикнулась чека, i бiйцi, що сидiли поруч дядька, враз вiдсахнулися з жахом вiд нього, вiд його гранати. - Кидай! Кидай! - загукали йому. Судорожне затиснувши гранату в руцi, вiн оторопiло скинув поглядом сюди-туди, мов хотiв крикнути: "Що менi робити? Куди кидати? Адже ви кругом?!" Нiкуди було кидати - скрiзь люди, розгублений погляд його всюди натикався на обличчя таких, як сам. Тодi вiн миттю зiрвав з голови каску, спритно, як перепела, накрив нею гранату i навалився на неП грудьми. ...Коли розвiявся дим., Пдкий, смердючий, на поритiй, просмердженiй вибухом землi лежала тiльки купа ганчiр'яна людського м'яса - все, що зосталося вiд приписника. - Догрався дядько, - зiтхнув хтось у натовпi. - Його ж попереджали! - сердито озвався другий. - Чеку ненароком висмикнув - от i все. - Мiг би вiдкинути геть, але, бач, пощадив товаришiв. Незабаром санiтари вже прибрали його, мовчки й похапливо, а там бiля моря, де, певне, нiчого й не чули про те, що сталося тут, все линула в надвечiр'я пiсня, та сама пiсня - про миленького, про свiт бiленький. Це була остання пiсня, що ПП хлопцi чули у виздоровбатському таборi. Вночi Пх повантажили в ешелон, море i парки зостались позаду, i тiльки мiсяць - високе холодне свiтило - супроводив Пх у нiчнi степовi простори. 40 Ще б'Кться енергетичне серце УкраПни Днiпрогес. Ще димить трубами пiд небом пiвдня степовий гiгант "Запорiжсталь", цiлодобово працюють iншi заводи i ходять трамваП вiд старого до нового Запорiжжя, а в небi над мiстом, як привид вiйни, вже висять аеростати, тримаючи в повiтрi сталеву загорожу вiд ворожих лiтакiв. Команди дiвчат-аеростатниць випускають Пх звечора, i повiтрянi вартовi ночують у небi, стережуть рiдне мiсто, а заводи тим часом працюють на оборону, домни й мартени дають плавку. Аеростати в ранньому чистому небi над Запорiжжям, розбомбленi будинки, вирви на вулицях, охопленi тривогою натовпи людей - ось чим зустрiло Богдана Колосовського рiдне мiсто. Коли бiйцi Пхнього ешелону висипали з вагонiв, котрийсь, не розiбравшись, навiть пальнув у небо по аеростатах, йому спросоння здалося, що то вже ворожi десанти спускаються на парашутах на це тихе, ранковою млою повите мiсто. - Куди стрiляКш? СвоПх не впiзнав? - загукали до нього дiвчата, що, стягнувши з неба, саме вели на вiрьовках вулицею аеростат, а вiн все виривався в них з рук, мовби хотiв вернутися знов у небо, на свiй високий пост. Вивантаженi з ешелону бiйцi, нашвидку шикуючись, форсованим маршем рвонулися через мiсто у бiк Днiпра. - На захист Днiпрогесу! Днiпрогес в небезпецi! - цим тут наелектризовано повiтря. Невже це правда? Невже небезпека так близько? Ще в ешелонi були розмови, що правлять Пх кудись за Днiпро, на Кривий Рiг чи й далi, а тепер ось виявляКться, що разом iз запорiзьким народним ополченням вони стануть тут як захисники Днiпрогесу. Розтягнувшись по вулицi, бiжать, важко хекаючи, i гiмнастьорки Пхнi темнiють вiд поту, i з-пiд касок брудними ручаями стiкаК пiт. В брязкотi зброП бiжить з товаришами Богдан через знайомi садки та яруги, потiм по центральнiй магiстралi Шостого селища, з болем душевним минаючи сквери, в яких риють окопи, кiнотеатри, в яких бував, квартали облитих вранiшнiм сонцем будинкiв, у яких жили колись його друзi й знайомi. Так ось куди привела його доля, ось у який час привела! Подекуди на мiсцi житлових будинкiв уже тiльки купи руйновищ, уламки стiн, оголенi нутровища квартир. Тут вiн виростав, на його очах виникало, розбудовувалось стрункими кварталами це нове соцiалiстичне мiсто. Батько його вважав себе днiпрогесiвцем, вiн служив у полку внутрiшньоП охорони, в тiм любимiм запорожцями полку, над пiдроздiлами якого шефствували заводи, а вiн здiйснював охорону Днiпрогесу i виходив на Першотравневi паради в голубих, як днiпрова вода, кашкетах. Такий кашкет був мрiКю Богданового дитинства. В батьковiм полку було все особливе, Пхнiй з величезними срiбними трубами оркестр славився на все мiсто, i коли полк з цим оркестром проходив Запорiжжям у своПх голубих кашкетах, то здавалось, голуба рiчка тече по широкiй сонячнiй магiстралi нового робiтничого району. А попереду полку йде, рубаючи крок, людина мужньоП i гордоП постави; то йде з чорними вусами при своПй революцiйнiй зброП твiй батько, герой революцiйних боПв на пiвднi УкраПни - старий Колосовський. I ось тепер, замiсть нього, уже ти, його син, брязкаючи зброКю, бiжиш тут по центральнiй магiстралi Шостого селища, i не в голубому кашкетi, а у важкiй зеленiй касцi, i вже не парад тебе чекаК, а чорна кривава вiйна. Запорiзькi курсанти на грузовиках, цивiльнi ополченцi в засмальцьованих кепках, в робiтничих спецiвках i ви, щойно прибулi поповненцi, - всi ви - в одному напрямку - всi до Днiпра. Богдановi аж дух перехопило, коли попереду зблиснула рiдна рiка... Днiпро! Синя пiсня його дитинства, ось вiн уже вдарив у вiчi блакиттю, могутнiм розливом свiтла, вигнувсь дугою "бикiв", забiлiв кружевами пiни з високоП греблi... I величезна - через увесь Днiпро - бетонна гребiнка "бикiв", i крани над греблею, i схожий на казковий палац будинок електростанцiП на правому березi, облицьований темно-рожевим вiрменським туфом, - всi цi споруди разом з каменем берегiв, з блакиттю Днiпра, iз зеленими горбами Хортицi, iз високим вигнутим куполом неба зливаються тут в Кдине цiле, постають як Кдиний гармонiйний витвiр, розпочатий природою i довершений людиною. Сила й гармонiя. Блиск i чистота. ЗдаКться, пилинка нiколи не впала на цю споруду, на все, що сяК тут новизною, якоюсь святковiстю. ЗдаКться, цей шматок сонячноП дiйсностi вихоплений уже десь iз майбутнього, як взiрець того, що буде колись на землi. Колона Пхня рухаКться греблею, вимучена, з мокрими спинами, обтяжена зброКю, запалена бiгом. Нижче греблi, далеко внизу, видно, як ходить риба бiля самих бетонних "бикiв". - Гляньте, скiльки риби! - гукаК котрийсь на ходу. Риба стоПть пiд греблею табунами, упершись лобами в бетон. Вгору далi плисти Пй нiкуди. Всюди у прозорих, просвiтлених сонцем глибинах, як тiнi застиглих торпед, темнiють риб'ячi спини. Вниз вiд Днiпрогесу широко розкинувся слiпучий Днiпро, по ньому випираК з води знайоме Богдановi з дитинства камiння, рудувате, нiби пригорiле, прижовкле на сонцi. Он скеля Кохання. Два Брати. Скеля Дурна, на якiй запорожцi нiбито киями вибивали колись дур iз тих, хто провинився... Купався не раз там Богдан, стрибаючи з хлопчаками зi скелi в ласкаву днiпровську воду. Зараз на камiннi, як i в роки його дитинства, сидять обезсиленi спекою бiлi крячки i дивляться в цей бiк, на греблю, на пробiгаючих бiйцiв, на курсанта Колосовського, дивляться i мовби питають: "Куди це ви? Чому ви всi у такiй тривозi?" За скелями, за крячками - зелена Хортиця, острiв козацький в обiймах Днiпра. Буйнi садки по всьому острову, над ними 75-метровi, найвищi на всю округу, щогли. Десь там К залiзничний полустанок Сiч, з того полустанка Богдан сiдав на поПзд, вперше покидаючи рiдне мiсто, пускаючись у широкий свiт... На правому березi, в кiнцi греблi, контрольний пост, порядкують тут вiйськовi в зелених кашкетах. Прикордонники! Чому вони тут? Вже тут кордон? Дожитись, щоб державний кордон по греблi Днiпрогесу проходив... Суворi, замкнутi в них обличчя, невблаганнiсть в очах. Перехопивши дорогу, що веде на греблю, стримують натиск бiженцiв, перевiряють усiх: кого пропустять, кого вбiк. Особливо настороженi до вiйськових: чи не втiкач, чи не панiкер? Он затримали якогось верхiвця, що сидить на конi охляп. - Злазь! Вiн лаКться, кричить, в нього неабиякi вiдзнаки в петлицях, але для них це байдуже - схопили, стягли, бо нема вже для них нi чинiв, нi вiдзнак, К тiльки Днiпрогес, який треба захищати. Височезнi осокори посхилялась над озером Ленiна. Нарештi К затiнок вiд спеки. Доки командири щось там з'ясовують, пiдроздiли поповненцiв мають хвилину перепочинку. Посхилявшись на бетонованi парапети в тiнi дерев, бiйцi жадiбно дивляться на повноводе озеро Ленiна, на Днiпрогес, про який стiльки чули, а бачать здебiльшого вперше. - Я не думав, що це так велично, - не зводячи погляду з греблi, каже до хлопцiв Степура. - Яка споруда! I це на тому Днiпрi, де протягом столiть стояв невщухаючий гуркiт порогiв... - Так, це справдi гордiсть нашого часу, - говорить Духнович. - Пам'ятаКте, як Наполеон казав у Њгиптi: "Солдати, з висоти цих пiрамiд на вас дивляться сорок столiть людськоП iсторiП..." Тут на нас дивиться одна п'ятирiчка, зате яка п'ятирiчка! П'ятирiчка новоП, соцiалiстичноП цивiлiзацiП... - I нiде нi подряпинки, - зауважив хтось iз бiйцiв. - Авiацiя Пхня ще нi разу, видно, його не бомбила. - Бомбив, та не попав, - кинув один з мiсцевих ополченцiв, що саме проходили мимо. - Замiсть греблi, у скелю шарахнув. "Все оце, що так нахтненно будувалось, що зводилось мiльйонами трудових рук, хiба воно будувалось для бомб? - думаК Богдан. - На цiлi столiття мирного життя ця споруда була розрахована". - На таку красу, менi здаКться, просто рука не може знятись, хай вiн буде варвар iз варварiв, - каже Степура. - Руйнувати бомбами такий шедевр цивiлiзацiП, чудовий оцей витвiр людський... - При менi тут укладали перший бетон, - говорить Колосовський глухим вiд хвилювання голосом, а думка його вже шугаК в минуле, в тi часи, коли тут не тiльки вдень, а й уночi, при свiтлi прожекторiв, влаштовували аврали, трудовi штурми, коли заводськi колективи з прапорами iшли до котлована, рятуючи споруду вiд весняних паводкiв. Знайомi виринають обличчя, далекi чуК голоси... "Ви, хто проектував Днiпрогес. Ви, хто мiсив тут бетон. Дiвчата-бетонярки, грабарi, монтажники, iнженери-енергетики, люди в гумових чоботях, в комбiнезонах, що днями й ночами тут працювали, вас хочуть знищити одним ударом, пiд ноги вiйни хочуть кинути вашу працю, ваш навiки зацементований тут пафос, енергiю, вашу любов..." Рiзкi слова команди обривають Богдановi думки. Iдуть. Зелень i метал навкруги. Мимо чорного залiзного лiсу трансформаторiв, крiзь робiтничi селища, що потопають в садках, - на голi, спаленi сонцем кряжi правого берега. Десь мiж новим Кiчкасом i Великим Лугом буде Пхня оборона по кряжах. Чим вище на кряжi, тим гарячiший вiтер обвiваК обличчя, вiтер степового серпня. Незабаром вже вони на кряжах. Стали на горбi, придавленi важкими гарячими касками, придавленi небом, гарячим, як каска. Вiдкритi поля, бур'яни та посадки. - Окопуйсь! Добуто сапернi лопатки, вiдкладено зброю - почалася солдатська землекопська робота. Тихо всюди, вiйни не чути, противника й признаку нема. А вони копають. Земля суха, тверда, трудно даКться - окопи Пхнi тягнуться понад межiвником. Все тут сиве по-степовому: сивi полинi стоять, деревiй сивий, срiблясто вилискуК неподалiк у посадках сива маслина. Колюча вона, терпкi на нiй плоди, а бiйцi вже пасуться й там, у колючому. Вперемiшку з пiдроздiлами армiП займають тут оборону i народнi ополченцi, бiйцi воКнiзованих заводських дружин, що бiльшими й меншими командами прибувають iз Запорiжжя. Њ серед них немало таких, якi ще вночi стояли бiля мартенiв, а зачувши про небезпеку, просто iз змiни з'являлися в парткоми: - Розбронюйте нас! Броньованi i розброньованi, в робочих спецiвках, сяк-так озброКнi, вскакували бiля заводських зупинок у трамваП, i дiвчата-кондукторки вперше не вимагали з них квиткiв, бо знали, куди Пх везуть, куди вони пiдуть, вихопившись з трамваПв. Цiлими командами з'являлись вони тепер на правобережних висотах, на спалених спекою степових кряжах. Де ворог? А ворога не було, була тiльки спека та затишшя степове. Несподiвано випало хлопцям зустрiти тут серед ополченських полiтпрацiвникiв одного iз своПх студбатiвцiв - Миколу Харцишина з геофаку, вiд якого вони дiзналися, що рештки Пхнього студбату було влито в iншi частини, що Пхнього Лещенка вже призначили комiсаром полку i вiн продовжуК воювати десь на КиПвському напрямi. Розмова з Харцишиним вiдбувалася на ходу; обвiшаний гранатами, закiптюжений, вiн поспiшав iз своПм загоном кудись ще далi в степ i на запитання хлопцiв про становище тiльки знизав плечима: - Нiхто нiчого толком не знаК. На грузовиках послали розвiдникiв у бiк Кривого Рога, в бiк Нiкополя, якщо повернуться - розкажуть. З лiвого весь час прибуваК озброКний люд, дружинники, ополченцi. На кряжах Пх зустрiчають жадiбними розпитами: - Що там у мiстi? Що чути? - Всяка погань голову пiдiйма. Борошно тягнуть з пекарень, аж вiхола кушпелить. - При менi двох мародерiв на вулицi розстрiляли - грабували магазин. - А в нас, чули? - Якийсь бiлобровий, зашмарований ополченець, що рив окоп неподалiк Колосовського, кинув лопату, весело озирнувсь на сусiдiв. - В нас уночi бiля силового цеху... меридiан лопнув! - Що? Що? Який меридiан? - не розiбравши, почали обертатись до нього бiйцi. - Звiсно який: географiчний. Лопнув якраз бiля силового. Не минути б аварiП, якби не кинулись одразу. А то мерщiй електрозварникiв сюди та бригаду з кузнечного, - а в нас братва, знаКте, яка - до ранку меридiан той уже знову склепали, заварили, не видно, де й лопнув! - От заливаК, - озвався до Богдана лiтнiй робiтник, що поблизу ламав полин для маскування. - А становище ж, справдi, погiршуКться з кожним днем. По радiо передають, що боП ще десь ледве чи не в БессарабiП, а ми вже ось тут ждемо, бiля ворiт Днiпрогесу. Це ж недарма нас пiдняли? - Та звiсно, - вiдповiв, хмурячись, Богдан. - ПриПхав до нас уночi на завод високий чин, мало не з верховного штабу, - розповiдав робiтник, - ну, як начальник главку, скажiмо. Ми, дружинники, до нього: "Дайте зброю!", а вiн нам: "ЗброП нема". - "Ну, то як же?" - "Куйте шаблi". ДумаКмо, жартуК, а вiн серйозно: куйте. Звiсно, заводи в нас такi, що й чорта викують, але де ж ти вчора був? Партiйнi органiзацiП роблять усе, що тiльки можна, пiдiймають народ, створюють заводськi дружини, загони ополчення, винищувальнi батальйони - зброП, зброП тiльки давай. Не шаблю, а справжню сучасну зброю. "Чому ж ПП нема?" А вiн, чин той, плечима знизуК: "Так склалось". Озлило мене оце його "так склалось". Не повинно, кажу, у нас так складатись! Чому, коли в мене плавка не вийшла, з мене питають? Чому, коли в солдата складаКться щось не гаразд, то одразу по кумполу його, а в того, бач, "склалось" - i як з гуски вода! Багато з того, що Богдан побачив тут сьогоднi, було й для нього незрозумiлим, не знаходило виправдання. Почувалася безладь, розгубленiсть, якоП не повинно б бути в такий час, та ще де - бiля такого об'Ккта. Йому здавалось, що найдобiрнiшi вiйська народу, найкращi дивiзiП мусили б бути кинутi зараз сюди, на захист славетноП споруди i такого промислового центру, - в усякому разi, якби це залежало вiд нього, то вiн би саме так розпорядивсь. А то скiльки Пх тут, розсипаних по рубежах, без танкiв, без авiацiП, без достатньоП кiлькостi артилерiП... Запасна дивiзiя. Курсанти. Заводськi воКнiзованi дружини. Вони беруть на себе весь тягар. "I чим менше нас, тим бiльша вiдповiдальнiсть на нас лягаК, - подумалось Богдановi. - Он заводськi, чути розмовляють, що заводи у них демонтують, ешелон за ешелоном вивозять. Але ж Днiпрогесу не вивезеш, не вивезеш Днiпра! Його треба захищати". Гурт робiтникiв стоПть у повний зрiст на кряжi; заспокоКнi тишею, вони розмовляють, поглядають навкруги. Небо над ними повне гарячоП блакитi, рiднi степи навколо, а внизу, ген за Днiпром, рiдне мiсто з лiсом чорних заводських труб, що ростуть наче з землi. Робiтники в задумi розглядають все, що Пх оточуК; i небо високе, i степи, залитi сонцем, i затуманене, задимлене мiсто за Днiпром, i Богдан нiби чуК Пхнi роз'ятренi думки. "Це ж наш отчий край. Це те, без чого ми не зможемо жити..." - Як на душi, запорожцi? - вилазячи з окопу, весело окинув поглядом оборону той бiлобровий, що розповiдав про меридiан. - Чи напоПмо Пхньою поганою кров'ю нашу землю суху? - З чого я почав би, - каже високий худий робiтник з запалими щоками, видно, хворий на якусь шлункову хворобу, - так це отих хортицьких колонiстiв взяв би за карк. А то як тiльки лiтак нiмецький вночi загуде, так уже йому назустрiч i ракети з димарiв. З мiста грузовиками доставляють на кряжi озброКння, роздають гранати, - цi гранати щойно тут i виробленi на запорiзьких заводах, вони шершавi i ще нiби теплi пiсля заводськоП обробки. З ближчих колгоспiв привезли на обiд харчi - величезнi, густо насоленi плахи свiжого сала, що так i тануло на сонцi, знiмали його з грузовикiв, розстеляли