перед бiйцями, як бiлi ведмежi шкури. - Дiлiть. Був хлiб бiлий, як сонце, сало в долоню було, тiльки води бракувало. Весь Днiпро випили б, якби вiн протiкав ближче! Тi, кого посилали з кряжiв по воду до Днiпра, приносили ПП хто в чому: у вiдрах, у казанках, у баклагах, а Степура принiс днiпровоП, просто в каску набравши. Гукнув Богдана, Духновича, i вони, зiбравшись бiля його окопу, пили з тiКП каски уволю. Це була найдобрiша у свiтi вода. Тепла, м'яка, солодка, вона пахла лiтнiм синiм Днiпром, i коли Богдан пив, не вiрилось йому, що коли-небудь вони вже не матимуть змоги цю води пити i лише в спраглих Пхнiх згадках житиме для них ПП прiсний, солодкий, нi з чим не зрiвняний смак! 41 Бiля Степуриного окопу - будяки головатi, татарник, цупкий петрiв батiг та дика собача рожа цвiте. Пiд будяками серед полинiв сплять, розкидавшись, Духнович та Колосовський, i пiт навiть iз сплячих iз них патьоками, брудними ручаями тече. Степурина каска лежить в ногах у хлопцiв порожня, вже випито з неП воду. Степура розморено сидить бiля окопу, курить. Оцi будяки, та синi косарики, та собача рожа - це все друзi його дитинства. Наче звiдти, з-над Ворскли, прийшли й стали ось тут, на запорiзьких кряжах. А внизу ото стелиться цупко "собаче мило". Влiтку, коли, було, по-побiгаКш за коровою i ноги на тобi "курчатами" вiзьмуться вiд ранкових рос, заструпiють та потрiскаються, то щоб у недiлю хоч трохи вiдмити - нiчим не вiдмиКш, - тiльки оцим "собачим милом". Треш, аж поки всю верхню шкiру з нiг iзiтреш. То все було так давно, нiби й не з ним було. Все змiнюКться, i сам вiн змiнився, вирiс, тiльки не змiнюКться для нього образ матерi, постаК вона зараз перед ним такою, як була для нього в дитинствi, як була всi цi роки. Випровадила чоловiка й синiв на фронти, сама тепер удома, тiльки, мабуть, тим i живе, що жде вiд них звiсток. Щороку, коли вiн, було, приПздить на канiкули, це для неП свято, вона тiльки тим тодi й клопочеться, щоб вiн смачнiшого попоПв, бiльше поспав, щоб набрався сил для науки. Нiяк не могла зрозумiти, чому вiн сам рветься до тiКП роботи, що й брат його, комбайнер, хоча в душi гордилася, що загорiлого ПП студента колгоспники цiле лiто бачать то на току, то бiля штурвала комбайна. I ось замiсть золотого лiта з мирним стрекотом комбайнiв кинуто його в iнше лiто - лiто чорних пожеж! Навалилось горе на них на всiх, не для урожаПв, не для мирноП працi тепер люди живуть, i жилавий батько його, садiвник i городник, пiшов тепер на вiйну з своПми медалями з виставки за капусту, за помiдори... А могли ж бути канiкули й цього лiта, мiг i Андрiй, на радiсть батькам, бути оце вдома, в рiдному селi, а не млiв би душею отут, на пекучих заднiпровських рубежах. Аж ось куди докотилась вiйна. Ще два мiсяцi тому вiн назвав би божевiльним того, хто сказав би йому, що серпневого цього дня ти вже лежатимеш на горбах пiд Запорiжжям, з гвинтiвкою захищатимеш Днiпрогес. I все ж хоч як тяжко, хоч який гiркий для них оцей серпень, але нема зараз на душi у Степури того вiдчаю, що терзав його бiля Канева, коли, поранений, вiн ждав на березi переправи. Тодi йому здавалося, що все гине, що нема порятунку, крiзь оту тужбу матерiв по киПвських селах, на яких насувалося горе, вiн на мить мовби побачив у чорнiм видiннi, як вигибаК його народ. То був хвилинний вiдчай, розпука, крик душi, спантеличеноП першими нещастями, першою кров'ю i смертю товаришiв. Вiдтодi хоч просвiтку й нема i хоч вiйна, як степова пожежа, ще швидше б'К у всi краП, опалюючи уже своПм диханням Днiпрогес, але зараз Степура маК на душi тверду певнiсть, певнiсть у тому, що К сили, яких не розтопчеш вiйною, К речi, яких не винищиш вогнем. Незборимий народ, що воздвиг своКю працею такi споруди, таку красу, яку побачив Степура сьогоднi. Он димлять на обрiП запорiзькi заводи, живуть - дарма що Пх бомблять нiч крiзь нiч, а ближче на гранiтних плечах днiпровських берегiв красуКться вiн, Днiпрогес. Символ новоП УкраПни, витвiр новоП, соцiалiстичноП цивiлiзацiП. Електричним серцем республiки, сонцем електричним назвав тебе народ, i вiд тебе справдi, як вiд сонця, був осяяний весь край. Перша любов краПни будуючоП, ПП енергiя, ПП порив до щастя втiлились у тобi, гордому первiстковi п'ятирiчки. Розум i руки, що зумiли таке збудувати, вони сильнiшi за всiх руйнiвникiв! Про Днiпрельстан, ще не бачивши його, Степура вже писав своП вiршi. Оте наПвне далеке його вiршування, навiщо воно було? Слави кортiло? А що таке слава? I чи така це вже необхiдна рiч для щастя людського? Вiн вважав себе поетом, дряпаючи отi вiршi, а поетом, може, тiльки зараз стаКш, без вiршiв, коли серце твоК повне горя народного i ближчими, нiж будь-коли, стали тобi думи народу, його болi, його велика боротьба. Нi, не хотiв би вiн нiякоП слави, не треба б йому нiчого, тiльки б не було тужби материнськоП, та не червонiло б небо пожежами вночi над його землею, та вiчно б красувався над свiтом отой найкращий твiр його народу - залитий сонцем Днiпрогес. Заводськi ополченцi, що разом з бiйцями займають тут оборону по кряжах, гомонять, перекликаються, чистять гвинтiвки. Багато тут робiтничоП молодi, смiливоП, тямковитоП, але ще бiльше лiтнiх робiтникiв, у яких вдома сiм'П, дiти чи й онуки. Робiтники хоч i з гвинтiвками, проте мало схожi на воякiв, вони й тут, на кряжах, залишаються бiльше людьми працi, тими, хто ще вночi стояв бiля мартенiв i для кого нема нiякоП радостi в тому, що вони змушенi були кинути верстати, домни, крани i взяти зброю до рук. Духнович, прокинувшись, лежить горiлиць, дивиться в небо. Потiм озиваКться до Степури: - Тебе не дивуК, що небо голубе? - А яким же йому бути? - Могло ж воно бути чорним, скажiмо. - Небо - чорне? Пофантазуй. - Ну, не чорне, то руде чи ще якесь. А то, бач, голубе. Розумна, розумна, Андрiю, мати природа. Найнiжнiшу барву, яка тiльки в неП К, чисту блакить оту вона дала небовi. Саме блакить, барву, таку приКмну для людського ока... Дала, покрила нею весь оцей дах небесний, пiд яким людинi призначено жити. Живи! - А що з цим небом роблять, - промовив Богдан, який теж, уже прокинувшись, лежав горiлиць, пiдклавши руки пiд голову. - Навiть його запоганили. - ПригадуКте, хлопцi, картини Василькiвського в харкiвськiй галереП? - знов заговорив Духнович, пристрасть якого до малювання була Пм добре вiдома (всi факультетськi стiнгазети вiн оформляв). - Нiхто так, як Василькiвський, не вмiв передавати барву неба. "Небесний" Василькiвський - так i звали його. I тут ось небо справдi як на степових його акварелях... Далеко було зараз вiд них усе те - Харкiв, картинна галерея, яку вони не раз вiдвiдували, i Василькiвський з його незрiвнянним степовим небом. Розкидало, розметало у вировищi вiйни молодий Пхнiй студбат. Новi люди довкола, новi номери пiдроздiлiв, тiльки чорнi медальйони й кишенях iще студбатiвськi. - Скiльки з нас уже нiколи не повернуться до унiверситетських аудиторiй, - зiтхнув Степура. - Вибув навiки Мороз. I Славка Лагутiн. I Пiдмогильний... - I наш невгамовний Дробаха, - додав Духнович, - такий спiвун, задирака, розбiйник... Почали згадувати тих, що зостались з комiсаром Лещенком на Росi в боях, заговорили й про самого Лещенка, який тепер уже з новим полком десь там воюК, на КиПвському напрямi. - Це нам пощастило, що ми з ним починали, - сказав Колосовський. - Не уявляю собi кращого комiсара для нашого студбдту... - А як вiн палив нашi паспорти у вагонi, - пригадав Степура. - Вогнищем паспортiв i матрикулiв освiтлена наша нiч випускна. - А може, хлопцi, ми й справдi iдеалiсти, як каже Лимар? - промовив раптом Духнович, мовби борючись з якимись своПми сумнiвами. - Може, бiльшiсть воюК лише в силу необхiдностi, чи з принуки, чи з iнстинкту самозбереження - i все? - Тодi треба вважати iдеалiстами всiх оцих, - пiдводячись, кинув Богдан на гурти народних ополченцiв, що виднiли по кряжу. - Як i ми, прийшли вони сюди з власноП волi, з власного бажання. - Бо все це, - додав Степура, - Пм, як i нам, життКво необхiдне, все дороге Пм тут - вiд споруд Днiпрогесу до оцього будяка... - Будяк, вiн теж недаром на свiтi живе, - кинув мимохiдь розвалькуватий дядько-ополченець. - Будяк у степу як барометр, вiн погоду вiщуК: якщо колеться - буде сонячно, не колеться - жди дощу... Духнович потягнувся до будяка, торкнув пальцями. - Колеться. На спеку, значить. На сушу. Ех ти, хороший мiй будячок, хоч не красивий, зате колючий... - Чому не красивий? - заперечив Степура. - Мов козак у малиновiй шапцi... - Ось ви скажiть таке менi, хлопцi, - заговорив серйозним тоном Духнович. - Чи в далекому майбутньому залишиться в людях оця безмiрна прив'язанiсть до свого краю, до певного мiсця на планетi, тобто до своКП землi, - якiсть, яку ти, Степуро, так високо ставиш? Чи не стане все це предметом вивчення лише таких наук, скажiмо, як етнографiя, краКзнавство? - Не знаю, як буде, а зараз це даК силу людинi, - пробубнiв Степура, - як i любов до матерi, це нiколи не зникне. - Та я, звичайно, й не хотiв би, щоб це почуття зникло, - ти не розумiй мене так, - сказав Духнович. - Њ речi, без яких душа людська стала б справдi безбарвною i убогою. Але все ж - скiльки тисячолiть ще хвилюватиме людину оцей будяк, оцей дикий кактус украПнських степiв? Неподалiк проходила група бiйцiв з водою вiд Днiпра, i Богдан, загледiвши серед них Васю-танкiста, погукав його: - Завертай до нас. Цей з обпаленою щокою Вася, Кдиний з госпiтальних Богданових товаришiв, потрапив сюди, потрапив хоча й без танка, але з думкою про нього. Окликнутий Богданом, танкiст уже й далi не пiшов, затримався тут. - Кого напоПти, студенти? - вiн простяг Богдановi погнуте вiдро, в якому ще бовталась на днi вода. Хлопцi стали по черзi пити з вiдра нахильцi. - А це ось ще один з вашого брата, теж майже студент, - вказав танкiст на блiдолицого, в бiлiй вишитiй сорочцi ополченця, що стояв трохи осторонь, нiяково усмiхаючись. - Вчитель тутешнiй, хортицький, вiн КиПвський унiверситет кiнчав. - Голобородько, - чемно назвався вчитель, пiдiйшовши ближче, i на запитання Духновича, хто ж вiн за фахом, вiдповiв: - Мовник. А ви? - Ми колишнi iсторики. - Чому колишнi? - Ну, може, й майбутнi. Бо зараз поки що, замiсть iсторикiв, мовникiв, поетiв, - Духнович iронiчно глянув на Степуру, - ми всi тут тiльки - активнi багнети. - Це правда, - сказав учитель неголосно. Був вiн середнього вiку, з привiтним обличчям i одягнутий так, нiби збирався не в боП, а на вчительську конференцiю, одну з тих традицiйних конференцiй, що саме проходили б у цей час: в новiй кепцi, в чистiй з вiдкладним комiрцем сорочцi, в сiрому новому костюмi, нещадно перетягнутому зверху патронташем. - Якi степи! - в захватi промовив Вася-танкiст, присiвши зверху на бруствер i озираючи мiсцевiсть. - Ось де нам треба було танкодроми робити! - Колись у цих степах дикi тури водились, - лагiдно пояснив йому вчитель. Танкiста одразу взяла цiкавiсть; - Що за тури? - Тур - це предок свiйського бика, вiльний житель степiв. Останнiй тур, як свiдчать лiтописи, загинув на початку сiмнадцятого сторiччя. - Славний край, нiчого не скажеш, - задивився в степ Вася-танкiст. - Тiльки чому ж противника нi слуху нi духу? Розвiдка, правда, нiкудишня. У нас, танкiстiв, за таку розвiдку по шиП дають, i хiба й не слiд, як вважаКш, Богдане? Тюхи-матюхи, краще б нам доручили, еге ж? Богдан дивився на нього з посмiшкою. Йому подобався цей хлопець. Малий, коренастий, вiком майже пiдлiток, а вже зсутулений у плечах, наче зсутулило його вiд довгого сидiння в танку. Обличчя землисте, з шрамами вiд опiкiв, а очi свiтлi, широко посадженi, бешкетнi, - так i жди вiд нього якоПсь витiвки. Богдан ще з госпiталю знаК, що родом Вася саратовський, перед тим як пiти в армiю, вчився на Уралi в автодорожному технiкумi, а службу вiдбував на кордонi i вже з перших днiв вiйни брав участь у танкових боях. Вiн i зараз не втрачав надiП, що рано чи пiзно пересяде "з лопати на танк". - Це правда, що ваша Хортиця, - звернувся вiн до вчителя, - була колись столицею запорозьких козакiв? - Була якийсь час. - Так тi ж воювали! А ми що - не тiКП костi? Пороху не зосталося в порохiвницях? Вiддати Пм усе оце... Заводи он ще працюють. Днiпрогес на ходу. Це ж по цих дротах струм iще йде, - показав вiн на щоглу з товстими дротами неподалiк. - Високовольтна рiч! - У нас тут усе високовольтне, - пiдкинув iз сусiднього окопу роботяга. - Зайдеш до Пдальнi пообiдати, то навiть бiля буфету почуКш: "Сто грам "високовольтноП", будь ласка". - Що ж воно за "високовольтна"? - П'ятдесят шiсть градусiв мiцностi, i нiяк не менше. - Здорово, - прицмокнув язиком танкiст. - А пам'ятаКш, Богдане, козака Дудку, що з нами в палатi лежав? - обернувся вiн до Богдана. - На шостий день пiсля операцiП сто грам уже забажав, i молодиця, каже, приснилася. Ох, Дудка, смiх один! Як почне витiвати, вся палата регоче, аж шви на хлопцях трiскаються! За розмовами, за жартами минув цей день. Вночi кiлька пiдроздiлiв було знято з кряжiв, i командири, кваплячи, повели Пх кудись на нове мiсце. Спершу гадали, що перекидають Пх на Хортицю, бо дiйшли чутки, що острiв уже захоплений ворожим десантом: там - чути було - весь час iде бiй. Але, здаКться, не на Хортицю Пх ведуть. Iдуть через селища правого берега, де все потопаК в садках i лише дахи будиночкiв поблискують пiд мiсяцем черепицею. Не тримаючись дорiг, бредуть навпростець, i трiщать пiд ногами бiйцiв поваленi паркани, палiсадники, квiтники, толочаться виплеканi робiтничими руками кущi винограду з лапатим росяним листям i важкими холодними гронами плодiв. Час вiд часу зупиняються в садках, i командир ПхньоП роти старший лейтенант Лук'янов, пiдкликавши Колосовського, як тутешнього, починаК радитися з ним, i Богдановi соромно, що вiн не впiзнаК цих мiсць: почуваК, що вони знайомi, але не впiзнаК, - чи так розрослися запорiзькi садки за останнi роки та набудувалися новi селища, чи воКнна ця нiч усе так змiстила, змiнила, переплутала. I роса, i блиск яблунь мiж листям, i запах квiтiв нiчних - все було якимось напiвфантастичним, причаКним, тривожним i вiдгукувалось болем в душi. Доки вони там звiряють з картою мiсцевiсть, Степура стоПть мiж деревами i слухаК, як соковито хрумтять яблука на солдатських зубах, а в нiчному небi гудуть лiтаки. Тривожно гудуть, бомбами нависають над цiКю землею - землею росяних садкiв, i гiдроспоруд, i нових робiтничих селищ, а земля пiд ними вiдкрита для ударiв, для всiх Пхнiх пекельних бомбових вантажiв, вона протистоПть бомбам лише своКю нiчною красою, лише яблуками, що поблискують мiж гiллям, та нiжними пахощами любисткiв, фiалок, м'яти. "Красою проти вiйни, - думаК Степура, - нi, цього не досить. Тут ще потрiбна сталь, безжальнiсть i жадоба винищення Пх, потрiбнi проти них сталевi дощi-урагани, що могли б прикрити, вiдстояти це все". Нiч свiтла, висока. Насторожилась садками безшелесними, прислухаКться до чогось. Для пiсень дiвочих, для чарiв закоханих була ця тиха заворожлива нiч приднiпровська. Не чути зараз пiсень, вiйна владарюК садками. Хтось труснув поблизу гiлку, i яблука гупають на землю, мов ядра. Пiд другим деревом чиПсь руки шарудять мiж листям i зривають яблука разом з листям, вгризаються в них, аж чвиркаК соком. А Степура не рве, чомусь боПться зiрвати, стоПть i дивиться на облите мiсяцем дерево, що поблискуК над ним правiчною ряснотою плодiв. - Рвiть, - чуК вiн бiля себе тихий доброзичливий голос. - Чого ви не рвете? Це вчитель Голобородько. - А то ось, прошу, вiзьмiть мого, покуштуйте. Добувши з пазухи яблуко, вiн подаК Степурi., i цей, перш нiж гризнути, понюхав, як воно пахне. Воно пахло всiма садками цього краю, всiКю мирною сонячною довоКнною дiйснiстю... А дерево, що блищить яблуками, уже штурмують, хтось нещадно нагинаК гiлку, його застерiгають: - Обережнiше, вiдчахнеш! - Не вiдчахну! I одразу ж чути трiск, гупають яблука, Пх збирають, а до дерева вже набiгли iншi, опали, трусять... - Грiх Адамiв починався бiля такого дерева, - гiрко пожартував Степура до вчителя. - Справдi, як ми трощимо цi садки, - з жалем сказав учитель. - Як знецiнилась раптом праця людська. ЗнаКте, тут же кожен з робiтникiв ще й садiвник, i квiтникар, i виноградар. - В мене батько теж садiвник, городник. - Я чув, що ви - поет. Це правда? Коли я вчився в КДУ, були в мене друзi - чудовi молодi поети Гнат i Леонiд. Скiльки наших Шекспiрiв i Чехових ми втратимо пiд це лихолiття, винахiдникiв, талантiв народних... - I пiсля паузи провадив далi: - Звичайно, кому хочеться вмирати, кожен хотiв би вижити, але якщо вижити, то тiльки для нашого життя, а не для того, щоб бути рабом у чужинцiв. Ви чули, яку вони комедiю розiграли у Ровно? - Не чув. - Привезли у своКму обозi якогось Вишиваного, покидька, жалюгiдного претендента в гетьмани... - ЗнаКмо цiну таким штукам. По чехах, поляках, по народах Њвропи видно, що з ними робить фашизм. Це ж саме, або ще й гiрше, несе вiн нам. Знов Пх кудись ведуть. В будиночках селища розгардiяш, плачi, дверi порозчинювано навстiж, в руках у людей вузли, - там, видно, збираються в евакуацiю. Туча якась виникаК над бiйцями, заступивши мiсяць. Туча - то дуб, крислатий, могутнiй. Розкинувся вiттям у всi боки - кiлька взводiв бiйцiв могли б вiд зливи або вiд спеки сховатись пiд ним. - Це козацький дуб, - пояснюК вчитель Степурi. - Понад сiмсот рокiв йому. Ми ще цiКП весни ходили до нього на екскурсiю з школярами. Колись Тарас Григорович у затiнку цього дуба спочивав. Скiльки тут молодi у свята збиралось! Колгоспнi збори влiтку теж були не в клубi, а пiд цим дубом. СтоПть велетень, не шелесне. Столiття вистояв, чув голос битв далеких, чув гомiн Сiчi, дзенькiт шабель козацьких. З столiття в столiття все шумiв на вiтрах, все вигонивсь незламно вгору, розроставсь. Бiйцi з-пiд касок позирають на нього. Сила, могуття. Такого нiякiй бурi не зломити, такому й блискавка не страшна. I знову йдуть далi, петляючи по селищу, плутаючись у виноградних лозах, спотикаючись по ядрах яблук, що встеляють цю багатющу землю. Зненацька над садками спалахнула ракета, одна, друга, стало чути вiддалену стрiльбу. Перебiгаючи табуном через дорогу, зустрiли групу цивiльних, що, як виявилось, були працiвниками мiсцевого райкому партiП, з ними також командир винищувального батальйону. - Ворог близько, - попередив вiн. - Танки щойно обстрiляли вантажне авто наших розвiдникiв, ми посилали Пх по днiпропетровськiй дорозi. Машину розбито снарядом, а людей частина вернулась. В цих же садках почали квапливо займати оборону. Степура одразу взявся копати ячейку, рубаючи саперною лопатою м'язисте яблуневе корiння. Важко було рубати. Степура чув, як болить корiнню вiд кожного його удару. Ще не встигли окопатися тут, як Пх уже пiдняли i бiгцем повели в iнше мiсце, де теж садки й виноградники, i лопатки Пхнi вже крешуть по iншому живому корiнню. Ракета щораз ближче, стрiльба лункiше. Неподалiк вiд них за садками чути гуркiт тривожний, гуркiт, що просуваКться в бiк Днiпра. - Там уже танки проходять! - Не танки - танкетки... - Один чорт! - Курсант Колосовський, - почувся з-помiж дерев голос командира роти. - Вiзьмiть групу добровольцiв i розвiдайте, що за гул... В групi Колосовського - Степура, Вася-танкiст, вчитель-ополченець, ще кiлька бiйцiв i ополченцiв. Перебiгши через подвiр'я, через городи, вони опинилися в якомусь скверику з пiдстриженими кущами, з дорiжками, притрушеними пiском. Ракети вже розсипаються зовсiм близько, летючi разки трасуючих куль пересновують темряву скверу, трощать десь поблизу скло вiкон, черепицю, оббивають листя з дерев, i воно, як пiд час граду, з гiллячками сиплеться на розвiдникiв. Колосовський наказав лягти, пробиратись далi поповзом, ближче до гуркоту, до ракет. Кущi туП дурманливо пахли, пiсок шелестiв. - Хтось он стоПть мiж деревами, - штовхнув Степуру незнайомий боКць. Степура приник до землi. Справдi, мiж деревами бовванiла чиясь постать. Трасуючi кулi, пронизуючи сквер, летiли нарiвнi з нею, а вона стояла, не падала. - Та то ж Ленiн! - тихо вигукнув учитель, що лежав попереду Степури. Вони швидко поповзли туди, де виднiлася постать. Так, це був Ленiн. Скромний бронзовий Ленiн на високiй клумбi робiтничого селища. Гаряче дихаючи, бiйцi пiдповзли аж до монумента i залягли бiля нього щiльним пiвколом. Ракетами його освiтлюють, а вiн стоПть. З кулеметiв по ньому - аж кулi плавляться, а вiн не зворухне. Мить передихнувши бiля нього, бiйцi поправили каски, поповзли далi вперед. На гул, на свiтло ракетне, що все ближче розплiскуКться над ними, пiд вихровище куль, що хвиськають, сичать назустрiч. Недалеко вiд Степури хтось ойкнув злегка, нiби зiтхнув. Степура пiдповз до нього. Вчитель Голобородько. Сорочка вишивана темнiК, береться гарячою кров'ю. Нахилився, чи дихаК, але той уже не дихав, i тiльки потом та яблуками вiд нього пахло: яблук була в нього повна пазуха. 42 Днiпрогес працюК. Безперервний рiвномiрний гул стоПть у машинному залi. Вiд роботи турбiн все примiщення злегка двигтить; i могутнi лапатi генератори, що вишикувались один за одним через зал, сповненi внутрiшнього потужного гулу. Машинний зал повен сонця. Тут поруч живуть зеленi пальми i оливково-срiблястi багатотоннi генератори, помiж якими господарем походжаК людина. Вiдтодi, як пущено першу турбiну, i до сьогоднi не перестають крутитись вали, не перестаК вироблятися струм. Ритм i розгiн тут взято нiби на вiчнiсть. Вище машинного залу - пульт головного управлiння, свiтле, напiвкругле примiщення з вiкнами в усi сторони свiту. Як i вчора, як i позавчора, як рiк i два тому, стоПть на вахтi бiля щитiв черговий iнженер-енергетик, звично стежачи за роботою приладiв, пiдтримуючи зв'язок з тими, хто вiддалений вiд нього степовими вiдстанями i хто протягом рокiв одержуК звiдси по дротах енергiю Днiпра. Приймаючи пiсля нiчноП змiни вахту, iнженер виявив, що все тут гаразд, принаймнi вiн так визнав, хоч, розписуючись у вахтенному журналi, вiн, як i його попередник, що стояв тут, обидва виразно чули кулеметну стрiльбу десь на околицi Четвертого селища, чули, як рветься шрапнель уже над Днiпрогесом. Iнженер, що заступив оце на вахту, - високий, прихоплений сивизною, з худорлявим обличчям аскета - був iз когорти кадрових робiтникiв Днiпрогесу, з поколiння тих людей, для яких ця споруда на Днiпрi була Пхньою комсомольською молодiстю, i мужньою зрiлiстю, i найбiльшою гордiстю Пхнього життя. Босим пiдлiтком-грабарем прийшов вiн сюди iз села, ламав днiпровський камiнь, мiсив бетон, тут i вчився, а тепер стоПть iнженером на пультi, i давно вже його нiхто не називаК Ваньком, давно вже вiн тут для всiх Iван Артемович. Вночi вiн вiдправив сiм'ю в евакуацiю. Разом з сiм'ями iнших днiпрогесiвцiв дружина його з вузлами та дiтьми тепер уже на лiвому березi, сьогоднi ж ешелон Пхнiй вiдправиться на схiд, пiде невiдомим маршрутом - Iван Артемович тiльки приблизно знаК, що ешелон пiде кудись на Пiвнiчний Кавказ. Де Пх розшукувати? Домовились так: днiпрогесiвки Пхнi там, де зупиняться, щодня виходитимуть на станцiю, по черзi вартуватимуть вдень i вночi пiд станцiйним дзвiнком, щоб не пропустити своПх, останнього запорiзького ешелону... Вся нiч минула в шарварку, в плачах, дiти краяли душу своПм розпачливим криком, чуючи, як кулi б'ють по черепицi будинкiв, бачачи - вперше в життi - над садками моторошне свiтло чужих ракет. Проводжаючи своПх, Iван Артемович не встиг поголитись, зарiс, чуК долонею тепер колючу щетину на щоцi, i це дратуК його: не годиться в такому виглядi з'являтись на вахту. Монтери, збившись бiля вiкон, що виходять на Хортицю, обговорюють кимось принесену чутку, що нiмцi нiбито вже в Нiкополi, вдерлись зненацька, захопили й мiлiцiю, i НКВД, i мiськком, що саме засiдав, обговорював заходи по змiцненню оборони мiста. - Хто це може знати? Де той Нiкополь? - сердиться на цi розмови iнженер. Як комунiст, вiн вважаК, що не личить пiддаватися таким чуткам, вiн вважаК своПм обов'язком заспокоювати людей, домагатись, щоб тривога не заповзла сюди. Тривога, що вже розлита над Днiпрогесом, над цiлим краКм, вона не повинна дiстати право доступу сюди, на пульт. Людина тут маК бути спокiйна, як отi прилади, що не знають вiдхилень, як отi сигнали, що суворо й виразно спалахують рiзнобарвними вогниками лампочок на чорних панелях. Тут тiльки стеж, щоб не було аварiй. Серйозних аварiй Днiпрогес не знав вiдтодi, як його збудовано, вiдтодi, як станцiя виросла на оцих надiйних гранiтах Днiпра. Багато гiдростанцiй бачив Iван Артемович, у ФранцiП був у вiдрядженнi, але такоП, як ця, нема другоП на свiтi. Красуня! Серед пiвденноП природи, в садках уся, абрикоси навеснi зустрiчають тебе бiлим цвiтом, коли йдеш на змiну, i з вiкон станцiП теж видно всюди садки. Весною найбiльше помiчаКш, як багато тут плодових насаджень: ще листя нема на деревах, а вишнi та абрикоси вже забiлiли своПм цвiтом по яругах, пiдгiр'ях, на мiсцях колишнiх смiтникiв та пустирищ. Але найближча серцю енергетика повна сили днiпровська вода. По-рiзному вона себе тут виявлаК. Де пласт води тонкий, там вона ллКться з греблi, як бiлоснiжне, щойно виткане мереживо, стiкаК рiвно, ласкаво, а де рине могутнiй натиск весняних вод, де сотнi тонн води падаК водночас, там вона летить блискавично, обвалюКться важко, мов розплавлений метал, i внизу вибухаК з гуркотом грiзним, глибинним. Пiд час повенi, коли скидають зайвi води, все тут реве лев'ячим ревом, шум могутнiй стоПть наокiл, а в нижньому б'Кфi, падаючи з греблi, бушуК бiла буря весняних вод, навкруги в повiтрi здiймаКться сяюча курява розбитоП в пилюку, в промiння води! Нiби розщепилася вода, все перейшло в енергiю, в свiтло. Гуркiт, райдужна курява збунтованоП води i твоК вiдчуття, що все це ти можеш приборкати, обернути користю для людей... Потiм з'явилися чорнi величезнi штори в примiщеннi пульта, з'явилися штори i в машинному залi - на всю скляну стiну еркера, i вже тими шторами-запиналами вони на цiлу нiч стали одгороджуватись вiд зоряного неба, вiд Днiпра, вiд лиховiсного гулу чужих лiтакiв у небi. Потiм чули далекi вибухи, схожi на тi, що долинають сюди, коли рвуть камiння десь унизу, на далеких кар'Крах. Але то не були кар'Кри, то вже падали бомби. Одна з бомб упала в аванкамеру, друга кресонула в скелю на Днiпрi, i ударом повiтряноП хвилi так обдало Днiпрогес, що скло Пхнього величного еркера потекло вниз, як вода. Подовбали берег, наглушили риби, а тепер бомблять потойбiчнi заводи, налiтають майже щоночi. Днiв десять перед цим вiдступали через греблю вiйська десь з-пiд Одеси, тi, що уникли там оточення. Пройшли, i не стало. А тут життя продовжуКться, кожен залишаКться на своКму посту, працюК Днiпро, i не вщухаК вiчний вiтер турбiнних валiв. День за днем проходили через греблю закiптюженi вiйська, пiдводи з бiженцями, череди, трактори, комбайни. Мовби все Правобережжя, знявшись, рухалося через днiпрогесiвську греблю на схiд, i корови тужливо ревiли, бредучи повз блискучi вiтрини соцмiста... Лавина евакуйованих тепер уже перейшла, i кiлька днiв уже нишпорять по Днiпрогесу команди мiнерiв на чолi з полковником, приглядаються, про деякi речi полковник розпитуК робiтникiв i його, Iвана Артемовича. - Принцип у нас такий, - говорив йому полковник, - якщо доведеться руйнувати, то руйнувати так, щоб це було лише на час вiйни. Вивести з ладу, а не знищувати навiчно, - i пояснював, як це вiн собi уявляК: - Розламати частково греблю, попалити генератори, випустити мастило з пiдшипникiв. Одне слово, робити так, щоб ГЕС вивести з ладу приблизно на рiк. "Отже, через рiк повернемось, - подумав iнженер. - Це вiн хотiв сказати". Проте iнженеровi в думцi все ж не вкладалось, що й тут може дiйти до руйнувань. I цi команди мiнерiв, I ота стрiльба за селищем, i. вiд'Пзд сiм'П цiКП ночi - все це здаКться Iвану Артемовичу якимось недiйсним, примарним, таким, що не похитне Днiпрогесу й того ритму, яким вiн живе. Щоразу, коли Iван Артемович приходить сюди й затупаК на вахту, почуваК себе тут у своПй електричнiй фортецi певнiше й безпечнiше, нiж будь-де. Нiде, певне, людина не усвiдомлюК так свою силу, як тут, на пультi. Коли iнженер заступаК на чергування, вiн на всю змiну стаК мовби електричним володарем цього краю, бо його волi на цей час пiдкоряються i Днiпро з його титанiчною силою, i робота потужних агрегатiв, i лiнiП електропередач, що йдуть на сотнi кiлометрiв звiдси. Тi, хто звик бачити Iвана Артемовича скромним рибалкою на Днiпрi, хто зустрiчаК його у вихiднi десь аж у плавнях на моторцi, в самих трусах, худореброго, безтурботного, не впiзнали б його, коли вiн одягаК на себе синю робочу блузу i стаК до щитiв. Пiвколом бiля нього - чорнi панелi з приладами на них, рiзнобарвно змигують на щитах свiтловi сигнали, автоматичнi пристроП самi ведуть записи на паперових стрiчках - однi записують температуру, iншi напругу, чистоту, i все це сходиться до нього. Тут зовсiм iнший вираз з'являКться на обличчi Iвана Артемовича; розписавшись за долю Днiпрогесу у вахтенному журналi, вiн починав жити iншим життям, завжди напруженим, небуденним. Перед його очима постають у зримiй реальностi всi, кого вiн постачаК, - рудники Криворiжжя, i металургiйнi заводи Приднiпров'я, i далекi шахти Донбасу, i безлiч колгоспних токiв у степах, що цiлими ночами працюють на його струмi, при його свiтлi. З тими далекими забирачами енергiП у днiпрогесiвцiв завжди контакт, з ними Iван Артемович зв'язаний невiддiльно, i важко йому уявити, що зв'язки цi можуть раптом порушитись, обiрватись i весь край погасне. В глибинi селища все виразнiше чути стрiлянину, з Хортицi гухкаК в степ артилерiя. Добре б'К, може, ще вiджене i становище стабiлiзуКться. - Iване Артемовичу! Лiда, бiлява, серйозна не по лiтах дiвчина-практикантка, кличе його до телефону. Вiн пiдходить до столика, бере трубку. - Черговий по щиту слухаК. - МИ - КРИВИЙ РIГ! НАС ОТОЧУЮТЬ ТАНКИ! ВIДКЛЮЧIТЬ НАС!!! Одна з найбiльших пiдстанцiй, що ПП живить Днiпрогес своПм струмом, вимагаК вiдключити ПП, умертвити одним ударом. Вiн чуК, як кров приливаК, б'К йому в скронi. Вiдключiть, вiдключiть!... Щоб вiдключити - досить повернути вимикач. Очужiлий, ворожий сам собi, iнженер пiдходить до щита, кладе руку на чорний ебонiтовий ключ вимикача... Треба зробити один рух, але йому тяжко, i страшно, i ненависно зробити цей рух. Але ж треба, роби! Лiда, пiдскочивши, вирячилась на нього, як на божевiльного. - Iване Артемовичу! Що ви хочете? - Вiдiйди. Посiрiлий з лиця, вiн рвучко повертаК ключ вимикача. - Що ви робите? - скрикуК Лiда, кидаючись до нього так, що, здавалось, очi йому зараз видере. I в цю мить знову дзвiнок. Хто це ще? Iнженер приклав трубку до вуха. - Щит слухаК. - МИ - ДНIПРОДЗЕРЖИНСЬК! ПIДСТАНЦIЯ В НЕБЕЗПЕЦI! НЕГАЙНО ВIДКЛЮЧАЙТЕ НАС!!! Погляд iнженера знов на щитi. Важкий прощальний погляд. Вкритий рясним потом, вiн повiльно йде, зупиняКться проти панелi приладiв, i рука його раптом ще лютiше, з силою повертаК ключ вимикача. Практикантка плаче, впавши головою на стiл, в нестямi стискаК кулачки... - Ви Пх самi... Ви Пх вбиваКте... Весь правий берег вiдключили... Вiн вiдповiдаК Пй мовчки: "Так, вiдключаю. Вiдключаю заводи, що живились нашою силою. Вiдключаю степи, що ми Пх освiтлювали ночами. Вiдрiзаю вiд себе все те життя з нервами, з кров'ю". ЗостаКться ще лiвий берег, що вони його живлять. Лiвому потрiбен струм - там працюють крани на заводах, iде демонтаж. Струм туди мусять подавати до останнього. З прохiдноП дзвонить Поля-прибиральниця. - Iване Артемовичу! Я тут сама! Перепустки на столi, вся документацiя лежить вiдкрита, в кабiнетах розмiщаю поранених. Що менi далi робити, скажiть? - Будь там. Не пускай на територiю нiкого. - А поранених? - Поранених пропускай. Монтери i Лiда вже товпляться бiля вiкна, що виходить на лiвий. - Iване Артемовичу, сюди! Гляньте, що то вони роблять. Видно грузовики, що пiд'Пжджають з лiвого берега аж до виходу з потерни, i постатi бiйцiв, що, згинаючись, кидаються носити в тунель якiсь ящики. Лiда слiдкуК за ними в тривозi. - Що то вони носять? Iван Артемович знаК що. Вiн знаК про це ще з учора. Вибухiвку заносять в потерну! Головний iнженер та вiйськовi пiдривники зараз уже все там готують до вибуху. Але що Пй сказати, чим вiдповiсти оцiй дiвчинi-практикантцi, яка приПхала сюди вчитись мирноП працi, набувати мирного фаху, а бачить, як начиняють Днiпрогес вибухiвкою, вiд якоП разом з розламаним бетоном греблi, може, злетять у повiтря й вони, люди останньоП змiни? - Невже це буде, Iване Артемовичу? Невже всьому кiнець? Дiвчина дивиться на нього з благанням, щоки ПП мокрi й червонi вiд слiз, i вiн почуваК щось схоже на сором перед цiКю юною практиканткою iз заляканими, як у птицi, очима, сором за все те, що дiКться навкруги, поглинаючи ПП сподiвання, плани, майбутнК. - Тобi тут бiльше нiчого робити, Лiдо. Вiдправляйся на лiвий. - А ви? - Нам ще треба. - Чому - треба? Чому? - Чому та чому! - сердиться один з монтерiв. - Ми - комунiсти, ось чому. Ми пiдемо звiдси останнiми. - А мене першою? - захлипала дiвчина. - Не пiду, не можу, я буду з вами! Iнженера лютить ПП впертiсть. - Тобi сказано вiдправляйсь! - Не кричiть! Я маю право... Я практикантка! - Кiнчилася твоя практика. Вона плаче ще дужче. - Для чого ж я вчилась? Для чого старалась? Щоб побачити смерть Днiпрогесу? - Цить! Не побачиш ти його смертi! - гримнув Iван Артемович, втрачаючи самовладання. - Iди! Геть звiдси! У дверi вона вже вийти не може. По дверях уже б'ють снайпери. Вхопивши дiвчину за плече, iнженер пiдвiв ПП до лiфта, сердито штовхнув у клiть, брязнув за нею залiзними дверима. Крiзь металеву сiтку вiн ще раз побачив заплакане, скривлене болем ПП обличчя, перш нiж воно з клiттю провалилося вниз. Коли вiн повернувся до зали, монтери приголомшили його новою звiсткою: - На Хортицi нiмцi! Вiн кинувся до пiвденного вiкна. Те, що вiн побачив, не могло бути виплодом кошмару чи маячiння: розкинувшись, як для облави, он вони, пришельцi, повiльно спускаються по схилах острова вниз до Днiпра, до розкиданих над рiкою будиночкiв. Звiдти Пм уже видно весь Днiпрогес. Вони вже поганять славну споруду днiпровську своПм завойовницьким оком, вже, певне, вважають ПП своПм найбагатшим трофеКм. Живий, дiючий, рiдний Днiпрогес i лави наступаючих фашистiв перед ним - вiд цього можна було збожеволiти. Отже, все те, значить, реальнiсть: i прорив бронетанкових Пхнiх авангардiв, i зненацька захоплений Нiкополь, i десанти... Були перед цим ночi тривог, аеростати в небi, бомби падали в воду аванкамери, i дружину вiдправив, але аж до цiКП митi жеврiла в серцi надiя, що все це якось не торкнеться Днiпрогесу, що дух руйнування не запануК тут. I ось тепер, дивлячись на отих, що топчуть своПми чобiтьми священну землю Хортицi, на власнi очi побачивши фашистiв з вiкна Днiпрогесу, iнженер вiдчув, як i в ньому самому вже прокидаКться руйнiвник, росте жорстока готовнiсть хоч цiКП ж митi висадити в повiтря все, що будував, що протягом рокiв було красою i славою народу. Хай горять генератори! Хай розламаКться гребля! Хай купа руПн залишиться тут вiд усього, аби тiльки Пм не дiсталось! Iнженер кличе з собою монтерiв, i, вiдiйшовши вiд вiкна, вони вже радяться про те, чим закiнчать цю свою останню погибельну вахту. 43 Важка залiзна брама вiдчинена навстiж, кров запеклась на бетонованiй дорiжцi, що веде на територiю Днiпрогесу. Днiпрогесiвська територiя, ця свята святих, куди ранiш без дозволу не мiг ступити нiхто стороннiй, тепер вiдкрита, без перепусток приймаК групи поранених. Свiжi рани, кров, бинти - це зараз Кдинi перепустки, на якi зважаК начальниця прохiдноП тьотя Поля. Директор сказав: сиди - i от сидить, стереже. Пропустить поранених, пильно придивляючись, чи нема мiж ними, закривавленими, здорового дезертира, гукне Пм: "Отам у садках розташовуйтесь", - а сама знов займаК мiсце на посту бiля вiкна бюро перепусток, там, де сидiли ранiш караульнi начальники в низько насунутих на лоби кашкетах. Ще не висохло чорнило в чорнильницi, ще не використанi шорсткi книжки перепусток лежать на столi з корiнцями, простроченими, як на швейнiй машинцi. Вперше сiла вона за цей стiл. I руки ПП, грубi, великi, що потрiскались вiд роботи, що знали тiльки ганчiр'я мокре, щiтки та вiдра з помиями, тепер на столi, на порожнiх, незаповнених перепустках лежать владно. Поля, Поля-прибиральниця... Як назвали так, коли була молодою, так i осталась для всiх на Днiпрогесi з дiвочим iм'ям, хоч давно вже минув той вiк, коли могли так називати. Для всiх зосталася тут по iменi, мовби дiвчиною-днiпрогесiвкою, хоча вона вже мати дорослого сина, студента авiатехнiкуму, якого позавчора проводжала до армiП. Одинока тепер. З самого ранку на прохiднiй, на посту, з польським карабiном, з якого не вмiК стрiляти, серед документiв, що Пх позалишали хлопцi з секретноП частини, подавшись туди, на виселок, де бiй, де з ночi не вщухаК стрiлянина. Волею подiй поставлена Поля ось тут на воротях Днiпрогесу. Сидить над нiкому вже не потрiбними перепустками, прислухаКться до вiддалених звукiв стрiлянини в робiтничому селищi. Сiрi очi великi, обличчя широке, суворе, в раннiх зморшках - не дуже багато посмiшок знало, зате вiд плачiв кривилось не раз. Всяко бувало в життi: було i кривджено ПП, було й премiйовано, але все це тепер кудись вiдiйшло, коли ПП отут залишено, нiби саму на вартi Днiпрогесу: стiй, стережи. Сама тут тепер i за НКВД, i за дирекцiю. Хоч малописьменна жiнка, а так ясно Пй видно зараз, що було добре в життi i що не гаразд. Гарно умiли будувати, ночами з музикою приходили сюди iз заводiв робiтники помагати днiпрогесiвцям, i цiлi ночi кипiла робота в котлованах при прожекторах. А як рятували його вiд весняноП повенi, не боячись нiяких простуд, не жалiючи себе! I ось вiн вигнався над дикими скелями, Пхнiй Днiпрогес. Щолiта екскурсiП iшли сюди потоками, зачаровано роззиралися серед цього електричного царства, де бiля самих трансформаторiв яблука наливаються, де червонi троянди цiле лiто буйно горять серед чорного лiсу металевих конструкцiй. Тепер там уже хвиськають кулi, бродять по садках пораненi, яких вона туди направляК, б'ють снайпери по вiкнах, по дверях, i монтерам, щоб потрапити на вiдкриту пiдстанцiю, доводиться пробиратись пiдземними ходами. А на. тому боцi до потерни пiдвозять вантажними машинами вибухiвку. Краще б ослiпнути, нiж бачити Пй, як начиняють вибухiвкою греблю Днiпрогесу, ту греблю, де кожна крапля бетону, де кожен прут арматури мовби вкладений нею самою, де нiби не iнженери все планували, а розпланувала усе вона сама... Вiльнiсть якась у природi i чистота - оце Днiпрогес. Навiть птахи його люблять. Ластiвки в греблi коло шлюзу, в неприступних мiсцях пiд виступами бетону повилiплювали собi гнiзда - цiлi купи, цiлi колонiП гнiзд. А цiКП весни все зозуля кувала. Не у вербах, не десь у садках, як iншi це люблять, а на самiй греблi, на високому кранi, кувала, в його залiзнiй гущавинi. Невтомна, багато лiт накувала Днiпрогесовi - що ж, збрехала, виходить, зозуле? Таке ось лихо Пх спiткало тепер. Скiльки хвалилися, що битимем ворога на його територiП, а тепер уже на територiП Днiпрогесу свищуть кулi, смертю дзенькають об бетон. Де ж ви, генерали, iз своКю наукою? Де вашi лiтаки, де ваша броня, щоб прикрити нею оцих нещасних, що, стiкаючи кров'ю, з самоП ночi стримують на селищi ворога, доки iншi тим часом мiнують потерну? Прохiдна вже в кровi, в кро