е загладженi часом. В тих могилах, що ми Пх збирались дослiджувати з нашим професором, ждуть нас грецькi амфори невимовноП краси, ждуть нiмi свiдки життя перейдених поколiнь. Небо вдень велике, а вночi ще бiльше. ВсiКю темрявою, зiрками, глибинами всесвiту нависаК над нами. Ще недавно в це небо пiдiймалися райдуги веснянi i там свiтилися соковито; сонцем курились пiсля дощу неозорi, насiянi людиною хлiба, i людина стояла серед них, нiби в океанi, радуючись своКю працею, плодючiстю землi... А нинi палають по степах елеватори, наповненi колгоспним хлiбом, i небо не в райдугах, а в прожекторах та ракетах, i лежать пострiлянi по степу пастухи, колгоспнi механiзатори i миколаПвськi дiти-фабзавучники, на яких ми в одному мiсцi наткнулись. Вони, як i ми, теж вiдступали степами, i кулi "месершмiтiв" наздогнали Пх серед незахищеностi степових просторiв. Дитячi тiла розкиданi по стернi, за плечиками дорожнi торбинки, до яких ми так i не зважились доторкнутись. Такою ти стала, земле. В небi нiчному бачимо далеку червону планету Марс. - Чи й там так? - на ходу озиваКться до мене Духнович. - Чи й там оця високоорганiзована iстота не маК спокою, радостi, щастя? Як би хотiлось дожити до тих днiв, коли людство вирветься аж туди, на зорянi траси, пошле до iнших планет своП космiчнi дирижаблi... Цiолковський вважав, що це стане можливим ще в нашому столiттi. Як швидко розвиваКться людство. Чи давно ще в оцiм степу скрипiли дерев'яними колесами кибитки кочiвникiв, шатра бовванiли половецькi i людина була в вiцi дитячiм, а нинi вона напiвбог, тiльки який напiвбог! Вiзьми тих же нiмцiв: були люди як люди, цивiлiзована нацiя, а тепер Пх ненавидить увесь свiт. - Не за те, що нiмцi, а за те, що фашисти, що хочуть жити розбоКм. - Якщо вiрити цьому типовi, - каже Духнович пiсля деякоП мовчанки, - вони винаходять чи навiть уже винайшли нову страхiтливу зброю. Ми теж винайдем iП, iншi теж винайдуть, яка ж перспектива? Самознищення людства? Нi, поки це плем'я, що населяК землю i зветься людством, не усвiдомить себе як Кдине цiле, - не буде йому добра! - Ця вiйна мусить бути останньою з усiх воКн, що були на землi, - роздумуК вголос Колумб. - Досi все винаходили для вiйни, хiба ж не пора вже винайти щось - раз i назавжди! - проти неП. Земля - не полiгон. Земля - це нива, щоб сiяти... Зоряна нiч пiднялася небом над степами, висока, велика, i ми йдемо крiзь неП з вiрою, що жертви нашi недаремнi, що ми поколiння людей на землi, яке змушене було брати зброю до рук. - Навiть дiтей не щадять, - каже Гришко, певне, згадавши розстрiляних з лiтака фабзавучникiв. - Орел полюК на зайця, яструб на мишу польову, а залiзна, людиною створена птиця на людину полюК. Нi, далi так неможливо. - I головне, що нема ж у цьому нiякоП необхiдностi в нашi часи, - зiтхнувши, каже Духнович. - АтеПст я, безбожник рудий, але коли дивився на дiвчат отам на птахофермi, на Пхнi натхненно зверненi кудись у стратосферу обличчя, захотiлось i самому триповерховим звернутися до небес, добутись вiдповiдi: нащо, нащо це все? Оця руйнацiя... Пожежi до хмар... Шал нищення. Чому це все необхiдно? - Деякий час вiн помовчав, потiм голос його став аж нiби веселiшим. - Якщо говорити про себе, то я досi був бiльше об'Ккт вiйни, нiж ПП суб'Ккт. Солдат з мене був, здаКться, неважний. Iнтелектуалiст, ха! Але ж i я мушу? Як i всяка комаха, я, звичайно, хочу жити, хочу метушитися по планетi ще певний час, але коли б це треба було для цiлковитого знищення воКн - даруйте за високий штиль - Кй-Кй, не пошкодував би для цього свого малого сумбурного життя. По-моКму, кожна людина мусить хоч раз коли-небудь сягнути свого зенiту. - Що ти називаКш зенiтом? - Вмiння, коли треба, пожертвувати собою, ось що. Годину за годиною шелестять кукурудзи, по яких бредемо, соняшники, що так i залишились незiбраними, кинутими на поталу осiннiм дощам, зимовим хугам та буранам. Плоди роботящих рук тисяч людей, вони втратили тепер свою цiннiсть, нiкого вже не цiкавлять i стають тiльки схованками для зарослих, обродяжне-них, як i ми, степових оточенцiв. В одному мiсцi натрапляКмо на протитанковий рiв i, перебравшись через нього, озираКмось, чи не загубили нiмця в темнотi. - Газуй, газуй, - чуКмо голос Новосельця, що пiдганяК Газовика прикладом, i ось полонений уже коло нас стрiпуК своПм солом'яним арiйським чубом. Про те, щоб вирватись вiд нас, вислизнути, втекти, - вiн, здаКться, не помишляК. ТримаКться слухняно i, хоч не звиклий до таких переходiв, намагаКться не вiдставати, пильнуК триматися ближче до мене, чи тому, що його тут менше штовхають, чи хоче, щоб я бачив його, що вiн, мовляв, К, не втiк. - Що не кажiть, - бубонить Заградотрядник, - не подобаКться менi його коняча арiйська, фiзiономiя. Не терплю. - По-моКму, в нього клепки якоПсь не хватаК, - чую позаду голос Гришка. - Звихнувся з переляку. Ви бачили вдень, якi в нього очi? Очi божевiльного, i на думцi все гази, гази. Вiн наче вчадiв вiд них. - Може, ще й з нього вийде колись чад i вiн стане людиною, - каже Колумб. - Цей чад уже, мабуть, нiколи з нього не вийде. Вже вiн йому й розум помутив... - Оце буде "язик", - зловтiшно пiдхоплюК Заградотрядник. - Поки приведемо, а вiн вiд страхiв зовсiм з глузду з'Пде. З тихопомiшаного буйним стане. Нате, радуйтесь, божевiльного вам привели. Тiльки гамiвну сорочку мерщiй на нього! Одначе Газовик ще, здаКться, при своКму умi, бо, зачувши пiд час розмови слово "Колумб", вiн аж засмiявся дрiбно, його розсмiшило, що мiж нами К Колумб, але на його смiх Колумб так обернувся до нього своПми вусами, що вiн одразу примовк. Справдi, гiрка iронiя долi К в тому, що мiж нами Колумб. Море, розбурхане море вiйни пiдхопило нас i кидаК з небезпеки в небезпеку, несе в темряву на пожари, у невiдомiсть, i доля наша так схожа з долею мореплавцiв, чий корабель зазнав аварiП у вiдкритих просторах, звiдки не видно берегiв. Отi рiднi береги, що по-нашому звуться лiнiКю фронту, вони весь час перемiщаються в просторi i, незважаючи на посилену, виснажливу нашу ходьбу, здаКться, не ближчають, а, навпаки, невблаганно одсуваються вiд нас в глибiнь ночi на схiд. Лiнiя фронту десь там, де з вечора й до рання поблискують по обрiю мiж зiрками величезнi освiтлювальнi ракети, що Пх противник розвiшуК на парашутах. Ми Пх звемо "панiкадилами" i до них поспiшаКмо щоночi, бо там, де запалюють "панiкадила", там, треба думати, саме й проходить цiКП ночi лiнiя боПв, зiткнення армiй. Нiмець, якого ми ведемо, розумiК наше становище, розумiК, куди й чого ми квапимось, i коли ми на ходу поглядаКмо на далекi отi непорушнi ракети на сходi, за якими так уперто женемося, вiн, здаКться, глузуК над нами в душi: "Женiться! Нiколи вам Пх не догнати!" "Але ж i ти в наших руках, - думаю я з ненавистю, - i скiльки йтимемо ми, i ти йтимеш разом з нами, i жити тобi не бiльше, як жити й нам". - Комунiст? - раптом питаК мене полонений. - Комунiст, - кажу. - А що? Вiн пояснюК через Духновича свою цiкавiсть: - Нам казали, що ваша армiя розвалюКться, що вас силою женуть комiсари у бiй. Але тепер я бачу, що вони вас не женуть, а ведуть. Потiм вказуК на Колумба: - Теж комунiст? - Комунiст. - I той? - питаК про Васю-танкiста. - I вiн комунiст. - Скажи йому, - чуКмо несподiвано задиханий голос мовчуна Хурцiляви, - скажи, що всi ми комунiсти з двадцять другого червня сорок першого року. - I ще скажи, - говорить Заградотрядник, - що ми виграКмо цю вiйну, а з його рейху - попелище буде. - Вiйну виграКмо хоч хай там що, - додаК Колумб. - Але нiколи не перестанемо ПП ненавидiти. Так i скажи. Деякий час ми йдемо мовчки. - Уяви собi, Богдане, - чую потiм бiля себе голос Духновича, - якими очима глянула б на нас людина далекого майбутнього. Сонячнi чудеснi мiста. Вiльнi люди. Життя, де вiйни стали уже тiльки поживою археологiв. I ось звiдти, з тих сонячних мiст, дивляться на нас чиПсь очi: хто вони, оцi обшарпанi, змученi люди, що в темрявi бредуть по планетi? Якiсь дикуни iдуть iз гверами на плечах, ведуть пiд багнетами собi подiбного. Мають повноводi рiки, а вмирають вiд спраги. Будують десятилiттями, щоб потiм знищити за одну мить. Скiльки вони ще попалять, поруйнують, чому не бережуть свою чудову планету, iм'я якiй Земля? Перебродимо через просо, високе, як бамбук, ряснисте. Це сорго, червоне просо, у степовикiв воно на вiниччя йде. Тiльки стали обережно вибродити з нього, як раптом - що таке? Музика десь поблизу, радiо гомонить. Не по-нашому гомонить. Присiвши, бачимо з гущавини, як по вiдкритому полю, що розляглося далi, перемiщуКться якийсь вогник, в iншому мiсцi видно розкинутий намет, i то бiля нього радiо. Смiх чути, музику, голосне веселе тарабаркання... А далi в степ темнiК щось купами по землi... - Лiтаки! Аеродром! Аж холоне душа з несподiванки. Так, то лiтаки. Це ми з ходу наткнулись просто на Пхнiй польовий, може, тiльки сьогоднi освоКний аеродром. Вогник - то, видно, вартовий лiхтариком присвiчуК, а в наметi й зовсiм усе освiтлено, нiякого маскування. Радiо слухають, вечеряють, жирують у завойовницькому своКму наметi, Пм весело, Пм спокiйно, виставили до лiтакiв одного чи двох вартових i можуть не турбуватись за цей свiй степовий аеродром, на якому вони, може, тiльки сьогоднi посадили своП переможнi штурмовики та винищувачi. - Якби оце танк, - тихо озиваКться до мене Вася-танкiст, - ах, походив би я там гусеницями по Пхнiх "хейнкелях". - I раптом пiдводиться. - ЗнаКш, я пiду. В мене ще К ось гранати. Я пiдкрадуся, пiдповзу... Ми коротко радимося i вирiшуКм: так! Нападати! На помiч танкiстовi зголошуКться Татарин. На поясi в нього кинджал-багнет, i я знаю, як вiн умiК ним орудувати. Пiдуть двоК, решта Пх прикриватимуть звiдси. Борозною вони швидко вiдповзають вiд нас у той бiк, де ходить вартовий. - А як же з цим? - шепоче бiля мене Заградотрядник. Це вiн про нiмця, що, прищухнувши, лежить мiж нами затиснутий. - Я вже, правда, закляпував йому рот, щоб i не пискнув, але ж вiн довгоногий, гад! Як стрибоне, хiба його втримаКш, за два стрибки буде бiля своПх! Полонений лежить, не шурухне. Я вiдчуваю лiктем напругу його тiла. Воно скрутилось м'язами, пiдiбралося справдi, як для стрибка, а очi його вже там, де музика, де порятунок. Але хай тiльки спробуК. Ось вiн поворухнувся на лiктях, i в ту ж мить чийсь багнет уже лiг йому мiж лопатками, притиснув його до землi. Попереду ще гучнiше веселиться, iрже реготом проклятий завойовницький отой намет, так нахабно розкинутий серед нашого степу, розкинутий, може, саме на тому мiсцi, де стояли колись завойовницькi юрти кочiвникiв... Зараз там вiдводять душу фашистськi аси. Ми беремо Пх на прицiл, беремо на прицiл весь намет разом з його свiтлом, смiхом, музикою. Напружуючи зiр, стискаючи зброю, ждемо. Ми повнiстю розумiКмо ступiнь небезпеки, ми вперше, перебуваючи в оточеннi, виявляКмо себе. Але ж така нагода, i ми не беззбройнi, ми готовi до цього бою, чим би вiн не кiнчився для нас. Товаришi розтанули в темрявi, а вартовий ходить. I враз його не стало: упав, навiть не скрикнув. - НапоПли, - шепоче Заградотрядник. Коли перша граната рвонула лiтак, ми залпом вiдкрили вогонь по намету. Без продиху я розрядив по ньому свiй диск. Доки закладав другий, мiж темними силуетами лiтакiв зблиснуло полум'я, ще гримнули два вибухи - один за одним. Панiчний гелгiт, стрiльба, ракети тут i там вже розтинають темряву. Ми ведем вогонь по лiтаках, по намету, по вартових. Ми не зiйдемо з мiсця, аж поки товаришi не повернуться! Неподалiк чуКмо з темряви стогiн, i я з Духновичем кидаюсь туди. Це танкiст. - Я поранений. Вiзьмiть мене... Ми хапаКмо, тягнемо його мерщiй в нашi бамбуковi хащi. - А де Татарин? - Татарина нема. Не буде. Його вбито. За кiлька хвилин ми вже тiкаКмо, вiдступаКмо в глибiнь степу, через проса, через соняшники. Озираючись, бачимо, як над аеродромом заграва встаК: горять лiтаки! Горять! ЧуКмо за собою лемент тривоги. В небi розливаКться мертвотне свiтло ракет, мерехтять пунктири трасуючих куль. Наелектризованi боКм, з лихоманковим почуттям вiдходимо все далi, а тi кидають i кидають услiд нам ракети, але до нас вони вже не долiтають. Танкiста ми несемо на плащ-палатцi, несемо вчотирьох, i нiмець несе, важко дихаючи, мiцно тримаючи один iз кiнцiв плащ-палатки. Поранений дедалi дужче стогне, вiн стiкаК кров'ю, його треба негайно перев'язати. На пагорбi бiля скирти зупиняКмось. Звiдси добре видно вогнища палаючого аеродрому, стрiлянина там все не вщухаК, ракети шугають у небо. - В кого К iндивiдуальнi пакети - сюди! Похапцем розриваючи один за одним пакети, беремося з Духновичем перев'язувати Васю-танкiста. Зараз хоч абияк, вдень роздивимось, перев'яжемо краще. Рана у спинi, порванi ноги. Вже ми кiнчаКмо перев'язку, коли Гришко, що шарудить бiля скирти, зненацька приголомшуК нас новиною: - Бомби! Цiла скирта авiабомб! Схвильований, вiн доповiдаК, як висмикнув iз скирти снопа i як рука його вiдчула крiзь снопи якийсь решiтчастий ящик, за ним ще, ще ящики, а в ящиках - бомби. Ми кидаКмось до скирти, розкидаКмо снiп'я сюди й туди, i справдi: бомби, бомби, бомби. Цiла гора тротилу - Нашi, наша маркiровка, - придивившись, каже Новоселець. - Точнiсiнько такi штуки наш завод виробляв... Видно, завозили Пх сюди для степового аеродрому вже недавно, звалювали похапцем уночi, маскували снопами. Так нашi й не встигли ними скористатися. Тепер скористаються iншi, як тiльки виявлять. А виявлять неодмiнно. Вiд аеродрому все злiтають в наш бiк ракети, менi здаКться, вони падають щораз ближче. Треба йти! - Взяти пораненого! Наказ стосуКться й Духновича, але вiн не зрушуК з мiсця. Уперто стоПть перед скиртою i раптом каже глухо: - Це треба знищити. - Це вiн про бомби. Про оцей склад чорних, начинених смертю бомб, що не сьогоднi-завтра, якщо Пх так залишимо, на нашi ж голови полетять. На вiйська, на станцiП, на ешелони евакуйованих! Звичайно ж, треба б знищити, але як? - Як це ти собi уявляКш, курсанте? - запитуК Заградотрядник. - Щоб Пх пiдiрвати, треба патрон з детонатором, бiкфордового шнура кiлька метрiв... - В мене К граната, - каже Духнович уперто, з якоюсь навiть дражливiстю. Я знаю, в протигазнiй сумцi в нього справдi К граната - остання граната, яка зосталась у нас на всiх. Так, граната може дати початок, i тодi пiде само... Але хто кине? Що буде з тим, хто кине ПП? Не встигне вiдбiгти. Хай буде навiть птицею, не встигне вiдлетiти... Раптом з видолинка, де все густiше звиваються ракети, виразно чуКмо собачий гавкiт. Погоня! Гавкiт вiвчарок. Нас цькують, переслiдують. Духнович несподiвано робить рукою рiзкий жест. - Вiдступайте! Я прикриватиму! - в руцi в нього вже зблискуК вихоплена з протигазноП сумки граната. Я пiдступаю до нього: - Дай сюди гранату! - Не дам. Ти йди. Тобi вести людей. Iдiть! Я дожену! - кричить вiн уже на всiх. I, щоб зрушити нашу занiмiлiсть, при нас рiзко вириваК з гранати чеку. Тепер тiльки стиснутими пальцями вiн стримуК силу вибуху в нiй. Ракети падають уже по горбу, собачий гавкiт наростаК, здаКться, не собаки - самi люди гавкають, наближаючись до нас... - Взяти пораненого! Знову вчотирьох ми пiдхоплюКмо його, вiддаляючись, бачимо бiля темноП скирти бомб - темну самотню постать людини. Вiн сказав "дожену". Нащо вiн сказав "дожену"? Адже вiн добре все розумiК. Деякий час Духнович ще маячить менi з темряви своКю сутулуватою, аж нiяк не вояцькою постаттю. Та сутулуватiсть для мене як останнiй знак того, скiльки вiн попогнувсь над книжками в бiблiотеках. Спустившись з пагорба у зарослу густим полином долину, кладемо пораненого, зупиняКмось передихнути. Ждемо вибуху, але його нема. Звiдси нам добре видно на пагорбi скирту, раз у раз освiтлювану ракетами, i сутулувату постать людини, що застигла навпроти неП. Ракети i наростаючий лемент собачий мовби зовсiм не стосуються Духновича, вiн, як вирiзьблений, стоПть проти тiКП величезноП скирти, де, замiсть снопiв золотих, колосистих, бомби на бомбах лежать. Такий вiн маленький перед нею, а вона пiшла своПм верхом десь аж у небо - нiби то вся вiйна зiбралася в нiй своКю нищiвною силою, безглуздям i жахом... - Боже, який хлопець, - промовив Колумб, стоячи бiля мене, а я теж думаю про Духновича: який вiн прекрасний! Як багато менi хочеться сказати йому! Такого друга, мабуть, нiколи вже не буде в мене в життi... I в цю мить там, де була скирта, вся земля вивергнулась до неба вогнем i гуркiт потряс земнi надра до самих глибин. Нi ракет уже, нi гавкання, тiльки полум'я i удари, удари з надр... Попадавши в бур'ян, на цю гiрку полиневу планету, зцiплюючи зуби в риданнi, ми вже ждемо чуда - ждемо, що з того гуркоту, з того бушовища вогню до хмар з'явиться перед нами постать Духновича, ждемо, хоча й знаКмо, що вiн нiколи не з'явиться бiльше. 55 I знову йдемо. Бiль втрат, i дух степiв полиновий, i днiпрову блакить, i рожевi, як юнiсть, свiтання - все забрали з собою i все несемо на схiд. Думаю про тебе, далека моя любов. Чи ти була насправдi? Чи я тiльки вимрiяв тебе? Нi, ти таки була, ти й зараз К по той бiк усього цього жахливого, що нас роздiляК. Жди, ми вийдем. Кожен iз нас маК в серцi заряд, силу любовi й нiжностi, що виведе нас до мети. Сильнi духом, пам'ятаКш ти такий вислiв? Тодi ми трохи по-книжному уявляли собi таких людей, а за цей час скiльки я бачив Пх живими, бачу поруч себе i зараз. На танки ворожi вони кидались з горючими пляшками за Днiпром. Грудьми ставали на оборону споруд Днiпрогесу, тримали рубежi, якi, здавалось, нiчим уже втримати не можна. Але чи не найбiльше оця сила духу людського вiдкриваКться менi ось тут, коли ми, одрiзанi вiд своПх, в далекiм оточеннi, iдемо в степах пiд нiчийним небом, не пiдвладнi нiкому, крiм самих себе. Наче поза часом iдемо, не знаючи, що робиться на iнших фронтах. Мета наша десь у туманi, за мороком ночi, але ми готовi, здаКться, хоч все життя iти, аби досяти ПП. Мало в нас зброП, але наймiцнiша гартована зброя - у нас самих, в нашiй волi, в наших серцях. Вiтер нiчний шелестить лiсосмугами i вперше пiсля стiлькох ночей доносить до нас вiддалений гул. То вже гул фронту. Тривожно в пожежах небо жеврiК на обрiП, i виразно бовванiють на його тлi - ближче i далi - скирти, розкиданi по степу, i всi вони нам здаються тепер складами бомб, начиненi бомбами. На пiвнiч шелестять пiд вiтром без краю темнi кукурудзи. I раптом помiчаКмо там силуети людей! Безлiч людей в кукурудзi, на стернi. Тiльки ми Пх помiтили, як Пх не стало. Вилягли. Ми теж прилягли. Хвилини терпкого вичiкування, потiм: - Ей, хто там? - СвоП. - Що за люди? - З окопiв люди. А ви? Ви - нашi? - Нашi. I лiс людей встав. Ми сходимось ближче. Всi вони з лопатами. Скiльки видно в темряву - люди й лопати. Бороди, торби, шапки, картузи... Цiла землекопська армiя оточуК нас. Навперебiй розповiдають, як копали протитанковi рови, робили степовий аеродром, трудячись до останнього дня, а потiм була Пм команда йти по ближчих вiйськкоматах, пiшли, а вiйськкоматiв уже нема, знялись уже i виПхали. Розповiдають, як вони гнались за останнiм вiйськкоматом вiд села до села, вони туди, а його вже нема, вони далi, а вiн ще далi... - Скiльки вас? - Багато. Вiзьмiть нас iз собою. У вас, бач, компас... Переднi дивляться на свiтлячок компаса, що фосфориться в мене на руцi. - Вiзьмете? Вони ждуть нашоП вiдповiдi. А я думаю, що без них нам виходити буде легше, дрiбними групами безпечнiше пробиратись... То що ж, кинути вас у бiдi? Кинути тих, що, може, стануть завтра солдатами наступiв, нечуваних переможних битв? - Добре, - кажу я Пм. - Ми вас беремо. Тiльки в нас - дисциплiна. - Дисциплiна нам не страшна. Аби вийти! Тепер, коли рушаКмо, все поле за нами шелестить. Уже не розбереш, де вiтер нiчний шелестить, а де люди, що за нами в темрявi безлiччю йдуть. Гул фронту ближчаК, пожежi ростуть. Нiде я не бачив таких пожеж, як тут цiКП ночi. ЗдаКться, сама земля горить по обрiях, тривожним багрянистим свiтлом виповнюК всю цю вiтряну степову нiч. Палаючi степи, палаючi на планетi мiста, тривожно-багрове небо над нами - може, все це видно навiть жителям iнших планет. Може, й звiдти видно в потужнi телескопи оце велике спустошення, що охопило нашу рiдну землю у 41 рiк XX сторiччя? Крiзь дiр'я хмар зiрку далеку бачу - планету червону Марс. Кривавий отой Марс, що бачив стiльки воКн, - скiльки вiн ще Пх побачить? А може, це - остання? Бо коли-небудь таки ж мусить бути цьому кiнець? Може, народжуКться вже щас- ливе те поколiння, що не гинутиме у вiйнах, ступить на поверхню iнших планет i там утвердить оцей прапор, що його зараз несе Колумб пiд залiзним своПм плащем. Iдемо, iдемо. Хочемо пройти крiзь цей степ, як торпеди, крiзь його аеродроми, засади, крiзь усi небезпеки, що зустрiнуться нам на путi. ЗдаКться, тiльки вийдем, i вже не буде вiйни. ЗдаКться, тiльки проб'Кмося, i перед нами, як з високого перевалу, вiдкриються за небокраКм найдальшi комунiстичнi вiки. Хто з нас проб'Кться? Хто з нас загине в оцих оточенських, загравами охоплених степах? Чи, може, всiх нас чекаК за отим пагорбом смерть? Чи не в одних ще будем боях, i пропадатимем безвiсти, i питимем воду з болiт, i гинутимем в концтаборах, залишаючись всюди твоПми солдатами, Вiтчизно? Але, навiть гинучи, вiритимем, що пiсля нас буде iнакше, i все це бiльше не повториться, i щаслива людина, розряджаючи останню бомбу в сонячний день перемоги, скаже: це був останнiй кошмар на землi. 1958-1959 [1] Я вас люблю...(Франц.)_ [2] Людина, мисляча iстота (лат.).