наковтайся тванюки по горло!.. НаПжся оцього болота по саме нiкуди! Тодi, знаю, бiльше не забаглося б Пм вiйни! Тiльки-но окопались, прибiг вiстовий з батальйону i доповiв, що наказано знову знiматися вперед, бо противник вiдступаК. Сагайда подав команду в'ючитись. Сковзаючись i витягаючи один одного за руки, перебиралися через насип, i знову темна пустеля залягла перед ними. Серед ПП чорного океану, як багрянi острови, здiймалися пожежi. Близькi й далекi, вони своПми нерухомими загравами викликали почуття космiчноП безмежностi цих темних просторiв. Здавалося - йди хоч столiття, все буде пiд ногами цмокати крута земля, сiятиме й сiятиме однаковий дощ, все буде темрява, будуть височiти серед неП непорушнi острови багряних скель. Далеко за пiвнiч бiйцi Сагайди наблизились до одноП з таких багряних сопок, i Черницi побачив, що нема нiякого скелястого острова з рожевого камiння, а К лише довжелезнi скирти, стайнi, комори, якi горять з повiльною страшною байдужiстю. Часом затрiщать крокви, з гуркотом посиплеться гаряча черепиця з покрiвлi, i знову все горить рiвно, повiльно, приречено. Не горiв лише панський будинок у центрi просторого дворища, осяяний з фасаду полум'ям. Стрункi бiлi колони, обвитi диким виноградом, стояли бiля його входу. Черниша будинок вразив своКю архiтектурною досконалiстю. Не займаний полум'ям, вiн бiлiв у темрявi, мов казковий, заворожений вiд усяких стихiй палац, височiй, як справжнiй володар цього розбурханого чорного степу. Зяючi отвори вiкон з багристими зблисками на уцiлiлих де-пе-де шибках мовчазно i загадково дивилися на озброКних незнайомих людей, що заповнили подвiр я i на мить зупинилися враженi. Завжди буваК ця зупинка, хоч на мить, хоч на одну секунду перед об'Кктом, який був щойно iншим, таКмничим свiтом i бив, стрiляв по тобi, а зараз ти мусиш увiйти до його нутра. ЗнаКш, що вже там нема ворога, i все ж зупинишся, бо вона, будiвля, по iнерцiП ще дихаК на тебе неприязно. I лише зайшовши досередини i гукнувши щось товаришевi або навiть самому собi, ти наче обвiКш чужi стiни своПм подихом, i вони вже стають близькi, освоКнi, як трофейна зброя, що вистрiлила вперше в твоПх руках. У стайнях ревiла прив'язана худоба, душачись у диму i згораючи живцем. Обсмалене лоша, пирхаючи, вискочило з полум'я i стало, злякано озираючись. Загледiвши бiля мiнометникiв коней, воно довiрливо пiшло на них, шукаючи матерi. Зовсiм мале, безпорадне; воно тонкими тремтячими нiжками дибало до них i довiрливо йшло в руки бiйцiв. Кожному захотiлося погладити його. Роман Блаженко обiйняв лоша за шию i притулився шершавою щокою до його атласноП мордочки. Черниш гiрко посмiхнувся. Його теж в цей момент мовби гладила по щоцi далека нiжна рука... - Гляди, заколенi його своПми вусами! - гукали бiйцi на Блаженка. - Кумисом би малого напоПти! Повiтря вiд близького пожарища нагрiвалось, i бiйцям ставало теплiше. XXV В другiй половинi дня пронеслася чутка, що праворуч пiд натиском ворога сусiди драпають, оголяють фланг. Невiдомо, хто пустив цю новину перший, але тепер уже ПП знав кожен. Нервова тривожнiсть з'явилася в рухах бiйцiв. I хоч мiномети з-за дотлiваючоП скирти чахкали, як i ранiше, але боКць, навiть опускаючи мiну в трубу, одним вухом насторожено прислухався, що робиться в пiхотi. А там, у вибалку за маКтком, де залягла пiхота, було неспокiйно. Кулемети захлинались. Прибiг зв'язкiвець з полку i на оклик Сагайди нiчого ие вiдповiв, тiльки махнув рукою. З'явилися штабнi працiвники, заклопотано кудись поспiшаючи. Пробiгла задихана полкова, розвiдка. Козаков бiг у розстебнутiй фуфайцi, з автоматом в руцi. Вглядаючись з якоюсь злою увагою вперед, вiн навiть не помiтив Сагайди. Комбат вимагав вогню i вогню. Сагайда бив i бив, збентежено поглядаючи, як тануть мiни, як загрозливо росте купа порожнiх ящикiв. Що буде, коли вистрiляК мiни? Транспортери з боКприпасами ще пробирались десь по бездорiжжю. Черниш стояв на спостережному пунктi, виритому цiКП ночi просто в полi за маКтком. Вiн сам напросився у Сагайди коригувати вогонь, i Сагайда згодився, бо в глибинi душi вважав Черниша кращим за себе коригувальником. В окопi, бiля Чернишевих нiг, сидiв над апаратом Блаженко-старший. Пiсля того, як у бою пiд висотою одного а телефонiстiв поранило, Романа поставили на апарат, i вiн, з властивою йому ретельнiстю, взявся до новоП роботи. Водночас вiн виконував при Чернишевi обов'язки ординарця, хоч i робив це не з волi Черниша, а тiльки з власноП iнiцiативи. Розташуванням свого спостережного пункту, виритого вночi нашвидку, Черниш був не зовсiм вдоволений, - i вiд вогневоП забрався далеко, i видно звiдси не все, що хотiв би бачити... А тепер мiняти мiсце було вже лiзно. Сiре туманисте поле закипало боКм, то тут, то там зблискували, рвучи землю, снаряди, в лощинi, що тяглася попереду, наростав глухий, тривожний гомiн. Та лощина непокоПла Черниша найбiльше. Зараз на правий край ПП саме вповзали ворожi бронетранспортери з десантами. Черниш спрямував вогонь мiнометiв туди. Мiнометники били на крайньому зарядi, i влучити в бронетранспортер було важко. Одначе кiлька мiн лягло за машинами гам, де брели десантники, i коли дим розвiявся, Черниш побачив, як нiмцi збирались по кiлька чоловiк у гурт, напевне, бiля вбитого або пораненого. Незабаром трiскотнява i гармидер знялись i лiворуч в лощинi, десь зовсiм близько, де було досi порiвняно спокiйно. В лощинi раз за разом зривалось "ура", гучне, далеко тануче, але пiхоти не видно було. "Мабуть, кричать навлежки, - майнула Чернишевi догадка. - ЗнаКмо цi штучки!.. Ах, нема на них Воронцова!.." Транспортери один по одному заходили в балку, переснувавши всю ПП трасуючими кулями. Звялася справжня вогняна завiрюха. Гамiр наростав. I ось з тоП завiрюхи, з балки стали вискакувати бшцiз один. два, потiм цiлим табуном. Бiгли сюди, на маКток. Видно, там, у лощинi, кимось дано було команду вiдiйти. Чернишевi було це зрозумiлим: протитанкову артилерiю ще не встигли пiдтягнути, i пiхота, атакована бронетранспортерами, опинилась у скрутному становищi... Вiдiйти до маКтку, закрiпитись... Але чи не занадто поспiшливо? Чи не панiка це? Важкi запиленi шинелi шумiли бiля його окопчика. Чернишевi здалося, що серед iнших промчав тут i той лисий пiхотинець, який носився в РумунiП на схарапудженому конi i волав: "Запини,запини!" - Що сталося? - гукнув ЧерниПн до одного з пiхотинцiв. - Ану стiй! Стiй!! Солдат прошумiв, не вiдповiвши. Кулi цьвохкали все ближче, впиваючись у землю. Черниш ще когось зупиняв, про щось питав, комусь погрожував пiстолетом, але вiд нього тiльки вiдмахувались. Все летiло повз нього, хтось падав, скошений кулями, поки й вiн раптом ойкнув i похитнувся, розставивши руки так, нiби хотiв своПми грудьми спинити цю лавину, i впав. А пiхотинцi пiд хвищею куль, що густiшали й густiшали, пролiтали далi, перескакуючи через Черниша, вважаючи його за вбитого. Блаженко хоч немов i не стежив за Чернишем, але одразу помiтив, скорiше вiдчув, анiж помiтив, що нема вже молодшого лейтенанта в загальнiй катавасiП. Тiдь-ки-но був i нема! Роман, не втрачаючи самовладання, рiшучим стрибком вискочив з окопу, кинув оком туди-сюди й одразу ж наткнувся на свого командира: Черниш, розплатавшись у грязюцi, лежав горiлиць, iз затисну-тим у руцi пiстолетом. Закривши очi, вiн глухо стогнав, наче увi снi. Обличчя було смертельно-блiде, безжиттКве. Блаженко одним поглядом визначив, що командира поранило кудись у голову чи потилицю, бо чубата Чернишева голова вже пiдпливала кров'ю. Блаженко навiть не уявляв собi, що можна кинути свого командира серед цього поля i тiкати самому. Владним окриком з металевими нотками, якi звiдкись несподiвано з'явились у його голосi, Роман зупинив найближчого пiхотинця, i той став, отетерiлий. - Допоможи взяти! Пiхотинець пiддав, i Блаженко звалив Черниша собi на плечi, взявши його, як брав у колгоспi лантухи з зерном, - обома руками. Черниш застогнав за плечима. Блаженко не зважив на стогiн, зiгнувся пiд важкою ношею, побiг. Не думав вiн, що цей сухорлявий юнак виявиться таким важким! В зойках, трiскотнявi, страшному гвалтi, гармидерi тонуло все навколо, тьмарило свiдомiсть i надавало ногам дивовижноП прудкостi. Не можна було вмерти. Треба було втекти. Треба було винести командира. Вiдколи Блаженко взяв на себе молодшого лейтенанта, вiн несподiвано позбувся страху за свою спину, за саме своК життя. Йому здавалося, що тiло командира захищаК тепер його, мов панциром, що жодна куля не черкне його, доки ця жива ноша лежить на ньому. Адже вiн зараз виключився з вiйни, вiн тiльки рятуК iншого. Був певен, що за такою святою роботою нiяка сила не може вбити людину. Впав перед Романом якийсь боКць, влучений розривною кулею в голову так, що знесло череп. "А мене не може!" - подумав на ходу Блаженко i перескочив через ноги бiйця. Бiг, упрiвши, хекаючи, пускаючи очi пiд лоба, щоб побачити далi наперед. Найпрудкiшi з пiхотинцiв були вже в маКтку: однi минали його, iншi заскакували в будинок, щоб передихнути, отямитись. Кулi, мов кайлами, кришили кам'янi стiни. Досягши будинку, Блаженко теж завернув на схiдцi, пiднявся до дверей. Шинелi перед ним розступилися, пропускаючи всередину. На першому поверсi бiля дверей уже набилося повно бiйцiв з рiзних пiдроздiлiв - розвiдники, радисти, зв'язкiвцi... Декотрих з них Блаженко знав у обличчя, бiльшiсть була незнайома. - Черниш? - раптом почувся з гущi голос Сагайди. - Ану розступiться! Сюди його давай!.. Обережно зняли, поклали його на бруднiй мозаПчнiй пiдлозi. В числi тих, що допомагали мiнометникам влаштовувати пораненого, був i розхристаний Козаков, який теж недавно забився сюди. Тепер перед Козаковим лежав на той молоденький, свiжий, чистий офiцер, якого вiн зустрiв уперше на прикордоннiй переправi... Галiфе в багнюцi. Пiдошва на однiм чоботi вiдстала... Погони зiм'ялись, вицвiли за цей час... I з виду помужнiв, постаршав: мiж чорними бровами лягла глибока складка, а над верхньою губою висипався темний молодий вус. Блаженко та Козаков одразу взялися перев'язувати Черниша, розриваючи своП засмальцьованi пакети, якi тижнями носили в кишенях, зберiгаючи для себе. Черниш лежав непритомний. Його, як виявилось тепер, поранило не лише в голову, а й у бiк. Доки вони з ним порались, бiйцi один по одному вискакували з будинку i кидалися, як у прiрву, через подвiр'я, сподiваючись прохопитись далi, до своПх. Деяким вдавалося проскочити помiж вибухами, iншi зникали на згарищах у клубах диму, i вже ПхнК лахмiття летiло вгору з попелом конюшень та бризками грязюки. Грiм вибухiв, трiскотнеча розривних куль наростала. А коли двоК пiхотинцiв упало, корчачись, на самих схiдцях, то бiльш нiхто не рискував вириватися з будинку. Злiва, десь уже зовсiм близько, зайшов бронетранспортер i прошивав тепер з кулеметiв самий ганок. Жахливе, страшне слово вимовили чиПсь тремтячi уста: - Оточенi!!! Сагайда кинувся вiд Черниша до бiйцiв: - Що таке? Що? На якусь мить стало тихо, як у могилi. - О-то-че-нi... Сагайда iнстинктивно рвонувся до виходу, але порiг йому загородили пораненi, що повзли знадвору досередини, лишаючи за собою стежки кровi по схiдцях. Подвiр'я вже спустiло. Лише де-не-де ще конали серед згарищ пораненi. Гвалт стихав даленiючи. Сагайда збентежено окинув оком присутнiх i стрiвся поглядом з Сашею Сiверцовим, знайомим лейтенантом з полковоП батареП. Сiверцев, високий вродливий блондин з акуратними бакенбардами, дивився на нього непорозумiло, здивовано. "Як же це так? - запитував його погляд. - Пiд час загального наступу, серед бойових успiхiв на всiх фронтах i раптом опинитися... в мiшку?" Це здавалося безглуздям. Одначе сумнiву бути вже не могло: залiзне кiльце замкнулося. Бiйцi, притихлi й настороженi, гостро стежили за кожним рухом Сагайди. Цей грубуватий лейтенант усiм своПм вольовим, рiшучим виглядом говорив, що здатен взяти на себе клопiт за всiх - за ПхнК життя чи смергь... Навiть не дивлячись на бiйцiв, Сагайда бачив тепер Пхнi очi, що запитливо шукали пiдтримки, надiП, командирськоП влади. I велика, досi не знана вiдповiдальнiсть - чув - лягаК йому на плечi нещадним тягарем. Його аж гнув той тягар. - Що ж, -сказав Сагайда, випростовуючись, -що ж, брати... Плечi його пiднялись. Навпроти нього стояв з ручним кулеметом високий лiтнiй боКць. Щоки в нього глибоко запали, маслаки аж напинали шкiру. - Кулемет справний? - запитав Сагайда. - То що? - блимнув боКць спiдлоба. Руки в нього були в засохлому болотi, як шкураток. - Справний, питаю? - Ну, справний... - Не нукай - не поПдеш!.. Лягай тут, на дверях. - Я не з вашого батальйону... - Що-о? - Не кричiть! - спокiйно пiдняв голову боКць. - Страшнiше бачили - не злякались... А тут ми тепер... усi однаковi!.. Темна кров ударила Сагайдi в обличчя. Знесамовитiлий, наблизився вiн до бiйця впритул i, ледве стримуючись, виговорив: - Я наказую! - СвоПм наказуй... Не встиг боКць вiдхилитись, як Сагайда без розмаху, коротким тупим ударом в пiдборiддя збив його з нiг. Стало тихо. БоКць, не пiдводячись, провiв долонею по обличчю й мовчки поповз до дверей. Всi чекали: що вiн робитиме? А вiн, нi на кого не глянувши, взявся неквапливо, зi звичнiстю професiонала встановлювати кулемет на порозi. - Другий номер! - гукнув Сагайда. - Я. - Скiльки дискiв? - Повний короб. - Сюди! Козаков також виступив наперед, звертаючись до Сагайди з якоюсь пiдкресленою офiцiйною шанобливiстю: - Товаришу гвардiП лейтенант... Тут найнебезпечнiше... Дозвольте й менi стати на дверях! - Ставай. Виставивши оборону в дверях, Сагайда в супроводi Срерцева оглянув весь будинок, пiдрахував зброю, бiйцiв та боКприпаси. Чим бiльше вiн цим клопотався, тим бiльше зростала в ньому певнiсть, i становище здавалось не таким уже й безнадiйним. Виставляв пости бiля вiкон, бiля кожноП дiрки, звiдки можна було вести огонь i робити спостереження. Iнструктував при цьому бiйцiв детально, впевнено, як наряд на розводi. I бiйцi потроху заспокоювались, приводили себе в порядок, нiби й справдi йшли в гарнiзонний наряд. Незнайомi, з iнших пiдроздiлiв, вони вже чiтко виконували волю Сагайди i звертались до нього з суворою солдатською повагою, як до свого карнача. Бiльшiсть бiйцiв зосередилась у залi другого поверху, де було найбiльше вiкон. Звiдси можна було обстрiлювати всю тилову частину подвiр'я, на яке вже зайшли зi степу броньовики та бронетранспортери, обступивши на вiддалi будинок. Вечорiло. Внизу, десь пiд самими вiкнами, почувся гомiн чужих голосiв. - Русь, здавайся! - донеслося звiдтя в розбитi вiкна. - Здавайся, ми не будемо вбивати! А загледiвши в вiкнi бiйця-узбека, завалували, заги-кали: - Монголи! Азiя! - Русь, здавайся! - Гранатами! - скомандував Сагайда бiйцям, що стояли навпроти вiкон. - Покажiть Пм Русь! Бiйцi, тулячись до стiн, висунули з вiкон самi лише руки i опустили гранати, як у воду. Внизу гримнуло, заревiло, i пiсля того довго було чути стогiн: "О-о-о! О-o-o!" Потiм i це замовкло, i звiдти нiхто бiльше не гукав. Кулемети з броньовикiв рiзонули по всiх вiкнах. Черниш лежав у кутку пiд стiною. На мить вiн опритомнiв i попросив пити. Пошерхлi губи його злипалися, вiн iз зусиллям розтулив Пх. Блаженко, спитавши дозволу Сагайди, спустився вниз пошукати води. Наверху в залi ще було видно, а чим нижче вiн спускався плутаними схiдцями, тим бiльше темнiло. Опинившись у похмурому пiдвальному примiщеннi, Роман намацав у пiвтемрявi важкi, кутi дверi i з силою рвонув Пх. Бункер! Довгий низький пiдвал iз склепистою стелею весь був завалений меблями, валiзами, клунками. В глибинi його спокiйно горiла на столику свiчка, а бiля неП в широкому крiслi понуро сидiв, закутавшись у халат, старичйвусатий угорець з важким, обвислим пiдборiддям. Помiтивши бiйця, старий мовби прокинувся з глибокоП задуми, що скувала його всього. - Ви ще тут? - запитав вiн. Ворухнув бровами, ворухнув довгим козацьким вусом: - Was wollen sie? - Води, - сказав Блаженко, показавши жестом, нiби п'К. - Води! Старий неквапом взяв зi стола невеликий бронзовий бюст i, показуючи його бiйцевi, виговорив задумливо, шанобливо: - Кошут... Блаженко переплутав це слово з "тешiк" (будь ласка), яке вiн знав, i заперечив: - Нi, не це! Води, розумiКш, води! - I знову показав, нiби п'К. А угорець уже говорив йому щось бундючне й повчально, сиплючи строкатим суржиком з росiйсько-нiмецько-словацьких слiв. Роман, який за час перебування на чужiй територiП з дивною кмiтливiстю навчився ловити загальний змiст чужих мов i жестiв, зрозумiв з мови старого, що й тут колись була революцiя i предок цього дiдугана був офiцером революцiП i загинув у бою з вiйськами царя Мiклоша. I що нинi цей старий упертий граф вирiшив нiкуди не йти з свого фамiльного замку, де колись збиралися революцiонери Мадьярорсага i де живе славний дух його предкiв - гонведiв. - Габору нем йов! - кiнчив старий широковживаним прокляттям, а води й не думав шукати. Тодi Блаженко сам пiшов по нишпiрках. Вiн натикався на багато дивовижних чудових речей, яких нiколи не бачив ранiше i вiд яких у нього тепер розбiгалися очi. Однак, покрутивши добро в руках, вiн знову кидав його туди, звiдки взяв. Вiрячи у прикмети, Роман був певен, що як тiльки вiн - всупереч совiстi - вiзьме чуже, скривдить когось, так щастя й вiдступиться вiд нього: не вийде вiн тодi з маКтку живим! Старий же з-пiд насуплених брiв весь час зiрко стежив за ним, сердито чекаючи Романового грiхопадiння. Поступово старий наче оживав, його вже розбирав подив: що сталося? Чому цей чужий солдат нехтуК його скарбами? У далекому кутку за пуховиками боКць таки знайшов, чого хотiв. Там стояла скляна банка з маринованими черешнями. Взявши банку, Блаженко пiдiйшов з нею де стола i подав старому: - Пий, графе! Роман боявся отрути. - Пий... Кошут! Угорець пив. - Стоп! Досить! Блаженко забрав банку. Виходячи, на мить затримався в дверях. Вiн добре знав, куди вiн iде. - Слухай, мадьяре... як нас тут переб'ють, капут... розумiКш... То щоб поховав по-людському. ЧуКш? Наверху в залi було повно диму. На пiдлозi лежали, стогнучи, пораненi. Тут уже утворився цiлий шпиталь. Сагайда пропонував пораненим для безпечностi спуститися вниз, на перший поверх, але нiхто з них не згоджувався на це. Вони волiли бути вкупi всi до кiнця i тис-лися до Сагайди, збивалися навколо нього в один закривавлений кулак. Сагайда в глибинi душi був радий, що вони з ним,усi вкупi. Блаженко рачки полiз попiд стiною до молодшого лейтенанта, хльоцаючи по калюжах кровi. Кулi впивалися в стiну над головою, i штукатурка сипалась йому за шию. Бiйцi, причаПвшись з боку вiкон, стояли напоготовi, але не стрiляли. Нiмцi боялись з'являтися на видному. Небо на заходi жеврiло, оголялося блакитними островами. "Сонце заходить на погоду", - вiдзначив мимохiть Роман. Черниш, голий по пояс, лежав спокiйно, нiби вiдпочивав пiсля великоП втоми. Голова його вся була обмотана марлевою чалмою. На голих м'язистих грудях також схрещувалися бiлi бинти. Сухе, довгасте обличчя Чернишеве ще бiльше витяглеся, пiдборiддя загострилось. Зник густий гарячий багрянець з смуглявих щiк. Маленькi спраглi губи мiцно затиснутi. - Товаришу командир... Черниш суворим поглядом, не клiпаючи, дивився в протилежну стiну i не чув Блаженка. Обагрену яскравим заходом стiну клювали кулi. Велика картина в золотiй рамi гойдалася на нитцi, а намальований угорський рицар на баскому бiлому конi рубався з турками, що оточили його я своПх червояих жупанах. I всiх Пх клювали й клювали невидимi лтахи, i вони гойдалися на нитцi. - Товаришу командир, це я... Товарищу командир... Черниш зморщився i, з зусиллям вiдiрвавши очi вiд картини, суворо подивився на Блаженка. Блаженко розiмкнув йому твердi губи i притулив до яих банку. Черниш ковтнув кiлька разiв i зiтхнув. - Де Брянський?.. Де Сагайда? Сагайда в протилежному кутку заля садге клопотався з лейтенантом Сiверцевим бiля рацiП. Поруч лях лежав батарейний радист, поранений в обидвi руки, i давав Пм вказiвки. - Вiдправте мене в санчастину, - вимовив твердо Черниш, дивлячись просто в стелю. - Я поранений. В цей час бiля вiкна хтось гукнуа: - Iдуть! I бiйцi оглушливо застрочили з автоматiв. Вистрiлянi гiльзи задзвенiли об пiдлогу. - Чому вони стрiляють? -зморщявся Черниш. - Ох, чому вони стрiляють?.. Коли воли вже настрiляються!.. В мене болять вуха. За вiкном десь близько заскреготав транспортер, i трасуючi кулi полетiли в залу, як куцi блискавки. Знову почулося знадвору гелготалня нiмцiв. Очi Черниша розширилась: - Так вони кругом? Блаженко мовчки зiтхнув. Сонце зайшло за далекi гори, i стiна померкла, червонi жупани туркiв потьмарились, i красень рицар потьмарився також. Тiльки бiлий кiнь басував, як i перше. Раптом десь всерединi будинку заграв баян i почулася пiсня. Бiйцi занiмiли, враженi: так незвичайно. моторошно, дико вирвалася та пiсня серед цiКП кровi, вогню й загального напруження. Всю-то я вселенную про-е-ха-га-гал, Ни-ги-где я ми-лай не нашел! Зухвалий спiв наближався, наростав, наче десь з далекого степу. Невдовзi на дверях з'явився i сам спiвак: присадкуватий карячконогий боКць у розхристанiй гiмнастьорцi з медаллю, з перламутровим акордеоном в руках. Кирпате, простодушне обличчя бiйця свiтилося широкою посмiшкою: його, здаКться, мало непокоПло те, що непокоПло iнших. - Все! - вигукнув вiн, весело похитуючись. - Капець!.. Тут наша могила! Всi не зводили з нього очей. - Внизу - вино!.. Товаришi!.. Реб'ята!.. Любi ви моП, ех!.. Гайда... осушимо бочку! Всю, до дна! А потiм: "Вра-агу не сдается наш гордый "Варяг"... i... протитанкову пiд себе!.. Хай бачить поганий фрiц, як руськi вмiють вмирати!.. Хай уся Њвропа бачить... - Замовчи, паскудо! - висунулась з-пiд рояля сiра борода пораненого. -Тут не цирк показувати себе... Не для того нас послано! Глибокi зморшки лягли Сагайдi на чолi. Вiн залишив рацiю i, пiдiйшовши до "варяга", деякий час мовчки оглядав його з голови до нiг. - Товаришi, - похмуро сказав Сагайда, звертаючись до бiйцiв. - Гляньте на цього типа. Це - дезертир. Так, так, ти ще з нами, але ти вже дезертир i зрадник. Як прiзвище? - ГвардiП рядовий Шумейко! - Присягу ти давав? - Кiлька разiв, товаришу гвардiП лейтенант! - виструнчився боКць. - А присяга нам що говорить? До останнього подиху! За всяких обставин - до останнього... - А хiба я що? Я готов... Я тричi готов... Тобто, Ксть...- спробував був козирнути спiвак, але зробив це так невдало, що акордеон випорснув у нього з рук i з зойком трахнувся об пiдлогу. -Ах ти, смерть моя, музика... Капець тобi, амба! I вiн вiдкинув ногою акордеон убiк. - Нас ждуть поневоленi народи Њвропи, - добирав Сагайда не раз чутi слова. - Нас послано визволити Пх. - Њсть, визволити! - влучив-таки козирнути боКць, ледь тримаючись на ногах. - Ми ще з вами... - Помовч, п'яна пико! - гримнув на нього Сагайда. I знову звернувся до бiйцiв: - У нас тут нема трибуналiв. Ми самi трибунал! Що ми з ним зробимо? - Дев'ять грамiв йому! - гукнув хтось з кутка. I всi пiдтримали: - За вiкно! За вiкно, як собаку! Це з нього, здаКться, вигнало хмiль. Побачив, що з ним не жартують. - Братцi, - забелькотiв вiн. - Як же це так... - За вiкно паразита! Тепер Пм шкода було б на нього витрачати навiть дев'ять грамiв свинцю: патронiв було обмаль. Саме в цей час через порiг ввалився той старий кулеметник з запалими щоками, якого Сагайда силою примусив залягти на головному входi. Кулеметник важко сiв бiля порога, спершись об одвiрок i пiдтримуючи рукою розстебнутi штани. - Теж п'яний? - нахилився до нього Сагайда. - Нi... Мене поранило, -тихо промовив кулеметник. Пiт котив з нього ручаями. Тримаючи одну руку при тiлi на животi, вiн другою пiдняв сорочку. Сагайда мимовiль вiдсахнувся: мiж пальцiв кулеметника випиналися кишки. - Хто кулеметник? - звернувся до бiйцiв Сагайда. - Я! -першим вiдповiв "варяг". -Три роки... - Ти п'яний. - ГвардiП лейтенант... Я не п'яний... Я... я дурний! Дозвольте, я пiду на дверi. Сагайда подумав i ще раз змiряв поглядом розхристаного "варяга". Той стояв серйозний i не хитався. - Сержант КоломiКць! - покликав Сагайда полкового зв'язкiвця, якого знав ще з Дiнця i який зараз виконував у нього обов'язки розводящого. - Одведи цього... "варяга" на пост. - Њсть, на пост! - Перевiриш: засне - пристрели на мiсцi. Винуватець ще раз козирнув усьому товариству i почвалав за сержантом до дверей. А поранений кулеметник, закусивши потрiсканi губи i не стогнучи, все щось мошкотiв i мошкотiв у себе на животi, наче шукав у своКму лахмiттi нужу. Сагайда наказав перев'язати його. - Не треба, - з дивним спокоКм сказав кулеметник. - Пакетiв мало у нас... А менi... вже однаково. Вiн звiв до Сагайди сiре змучене обличчя з великими сумними очима. - Товаришу гвардiП лейтенант... - Я вас слухаю. - Простiть менi. Сагайду кинуло в жар. Вiн одразу здогадався, про що хоче сказати боКць. - Пусте! - Нi, простiть, простiть... Вiн кивнув, щоб Сагайда нахилився. Сагайда нагнувся до його впалоП колючоП щоки, i вони якось особливо по-людському, урочисто й прощально поцiлувались. XXVI Козаков лежав на дверях, сперши автомат диском об порiг. Поруч нього, коло другого одвiрка, темнiв за кулеметом "варяг". Попiд стiною стояли гранати з вставленими вже запалами. Коли сержант КоломiКць привiв цього присадкуватого миршавого "варяга" на змiну пораненому в живiт кулеметниковi, Козаков оцiнив його невисоко: тарган. Хiба вiн зможе заступити свого попередника, який навiть Козакова захоплював своКю вiртуозною роботою так, що розвiдник, звертаючись до нього, став шанобливо називати його "батя". Проте "варяг" залiг бiля кулемета настiльки впевнено, наче давно тут лежав. I пiд час бою враження Козакова поступово змiнювалось. Руки в бiйця були на диво вправнi, кожен рух красиво впевнений i твердий: видно було, що йому не вперше доводиться лежати за "ручником". Опинившись на небезпечному посту, вiн якось увесь зiбрався, швидко прохмелився i покрикував уже на свого пiдручного енергiйно i владно. - Давай магазин!.. Жвавiш повертайся, п'яна пико! - пiдганяв вiн, хоча пiдручний сном-духом не знав хмiльного. Коли на темному подвiр'П зринав пiдозрiлий шерхiт або стриманий брязкiт зброП, кулеметник негайно давав у тому напрямi коротку блискавичну чергу. Стрiляючи, вiн весь приростав до кулемета, i, здавалось, вiн стрiляК вже не лише руками, а всiм своПм коротким пружинистим тiлом. Козаков по собi знав, як небезпека змiнюК людину. Це вiн звiдав багато разiв, виходячи ночами на завдання. БуваК тодi так, що зникаК одразу млявiсть i втома, а напруженi до краю нерви сповнюють все тiло тугою настороженою силою. В такi хвилини розвiдника аж подив брав, яку величезну мiць носить у собi людина. Ця сила не помiчаКться в буднiй день, бо прокидаКться вона лише перед лицем смертельноП небезпеки. Тодi людина квiтуК, молодiК, наче м'язи й дух не одного, а сотнi здорових людей скупчуються раптом в одному тiлi, що аж бринить, аж граК мiцною стосильною пругкiстю... Це було з Козаковим i зараз. Може, тому вiн, лежачи бiля дверей, i був так впевнений, що його не вб'ють, що його неможливо вбити. Ця зухвала певнiсть, переконанiсть не покидали його в найскрутнiшi моменти його фронтового життя. Бути пораненим, оглушеним, скалiченим - це вiн уявляв собi, бо вже цього скуштував, а зникнути зовсiм, не iснувати - цього, був певний, статися не могло. За маКтком, десь в районi залiзницi, звивались чужi ракети. Дивно було, що мiж ним, сержантом Козаковим, i його полком - гаркотять, Пздять, запускають отi ракети вороги. Що вони собi думають? Здавалось часом, що це не вiн оточений тут, загнаний у темний каземат посеред гiрського степу, а навпаки, оточенi вони, вороги, бо через Пхнi голови полк усю нiч перегукуКться з Козаковим, стрiляК, живе. Полк! Це було його найдорожче, полк не мiг кинути його в скрутi... А вiн? Хiба вiн, Козаков, вiчний солдат, мiг уявити себе без полку? Без полкового прапора, без комендантськоП, без скупого ОВС, без усього iншого? Нi, це неможливо!.. Коли сержант стрiляв, то виразно уявляв собi, що його пострiли чують i там, у його рiдному полку. Чують, як тодi, коли вiн виходив з товаришами на завдання у ворожий тил, i весь полк, наготувавшись стрибнути вперед, вслухався в пiднятий ними гармидер за ворожою обороною. I гарячий "хазяПн", командир полку СамiКв, наставивши в нiч вухо, говорив скоромовкою: - "Вовки", "вовки" дiють! Ах, здорово, ах, сучi дiти?.. Передайте першому хазяйству негайно пiдiймати "олiвцi". Згадав Козаков, як у вiльнi години "хазяПн", жартуючи, змушував його ходити "по-цивiльному". "Чого ти, Козаков, усе горбишся, усе на п'ятах ходиш, усе крадешся! Ану, випрямся, пройди по-цивiльному, уяви собi, що ти десь на проспектi оце з дамою пiд ручку!.." Козаков намагався так пройтись, але що то була за хода! I в ролi кавалера вiн таки крався по-вовчому, розважаючи цим усю свою братву. - Не вмiК, не вмiК! - реготали розвiдники. - У сержанта вже вовча жила в ногах, товаришу гвардiП пiдполковник! Згадавши ту сцену, Козаков усмiхаКться, йому наче теплiшаК в холоднiй темрявi. О полк, полк!.. Згодом обертаКться до свого сусiда-кулеметника: - Як думаКш, коряго, вистоПмо? - Що за питання! Вiрний Пм тут капець!.. I кулеметник з силою клацнув, вганяючи новий магазин. В залi було темно, i Роман Блаженко, пробираючись на свою змiну до вiкна, боявся наступити в темрявi на когось iз поранених. Ненароком пацнув рукою по клавiшах рояля. Баси загарчали. Роман зайняв мiсце коло вiкна i, злiгши плечем на стiну, став пильно вглядатися, що робиться надворi. Холодним осiннiм вiтром задимало звiдти. Небо сходило зорями. Темрява, глибока й студена, розлилася над свiтом, i, здавалося, нi перейти ПП, нi перелетiти. Вiтер гудiв i гойдав темряву й небо, аж зорi сипалися з нього та й падали комусь далекому, щасливому до рук. Ой гонить вiтер пiсочок, замiтаК милого слiдочок... Був вiн колись молодим, сидiв при мiсяцi пiд калиною в парi. Чи то було справдi, чи, може, то тiльки наснилось йому? А тепер ось закинутий долею за тридев'ять земель вiд рiдного краю... Тут, серед цього безкрайого слiпого степу, пiд чужими зорями, серед вiтру, що роздимаК он попiл на згарищi - аж iскри жеврiють! - тут вiн, рибалка з-над Бугу, мабуть, закiнчить свiй шлях. Нема чого тiшити себе надаремно, вiн не дитина, може дивитись гiркiй правдi в вiчi. Хоча зараз нiмцi начебто вгамувались. Броньовики, як величезнi чорнi домовини, позавмирали в темрявi, принишкли. Але ж не забули там, що в будинку повно червоноармiйцiв. Мабуть, складають оце освiченi Пхнi офiцери якiсь сатанинськi плани, мiркують, як вкоротити вiку Блаженковi та його товаришам. Щоб залишилась удовою там десь, над блакитним Бугом у зелених берегах, його вiрна Олянка з дрiбними дiтьми. Та чужi батьки вертатимуть додому з походiв, а вона, оклечана малими, приклавши долоню вiд сонця, виглядатиме i його з курного шляху, але його все не буде та й не буде! Прийде, може, Денис - хоч би вiн зостався живий! - та розкаже дома про Романа. Дениса тепер приймають у партiю, бути йому пiсля вiйни бригадиром чи й головою колгоспу. Розкаже вiн все про Романа. Як, потрапивши в оточення, бився з фашистами десь у далекiй ТрансiльванiП та й загинув чесною смертю! Буде i для Романа стояти на столi повна по вiнця чарка, проте залишиться вона невипитою. Ой Буже, Буже! Далеко вiд тебе забили-сьмо! Крок за кроком оглядаК вiн свiй нелегкий життКвий шлях, докопуючись, чи скрiзь там у нього все як годиться. Iнодi зiтхне, iнодi звертаКться до когось у думцi. "Куме Дороше! Даруйте менi, що я вашi ятери потрусив. Мав я тодi велику скруту, а в моП нiчого не ймилося!" Коли майне тiнь через подвiр'я, вiн, ретельно цiлячись, пошле туди пострiл. I знову думаК, пригадуК, сповiдаКться, мов на сповiдi. I коли уява малюК Романовi, як вони лежать уже тут, пошматованi власною останньою гранатою, то вiн приймаК такий кiнець з мудрим спокоКм, як рiч природну i неминучу. Коли треба, то треба. Це навiть краще, нiж би Пх, захопивши, мордували нещадно, живцем шкварили б десь пiд скиртою... Бачив вiн i таке - пiсля одного нiчного бою. Коло спаленоП скирти лежали бiйцi рядком, усi замордованi, звугленi. Перед тим Пх десь захопили фашисти. Нi, тут розминутися нiде, ховатись безглуздо, треба ставати грудьми. Роман ощадливо, мов скнара, перелiчуК в кишенях патрони. Давно, давно минули тi часи, коли вiн стрiляв по вороговi навгадки, не цiлячись, висунувши саму карабiнку на бруствер, а голову сховавши в окоп. Було, було й таке, i зараз у цю, може, останню годину можна i в цьому зiзнатись. Але iепер вiн уже не такий. Провело тебе, Романе, через Альпи, як через горнило, загартувало, i, може, хоч перед смертю ти станеш справжнiм солдатом, який б'Кться з ворогом, не лукавлячи! Цiлиться так, щоб не промахнутись! Тiльки було йому гiрко, що, мабуть, старий граф не поховаК Пх як треба, не посадить у головах червону калину. А так би хотiлося, аби щось залишилося по ньому на землi, хоч би кущик спiвучоП калини. Розповiла б вона вiтрам про Романовi думки, а буйнi вiтри понесли б Пх через Альпи на схiд... Що коштувало б старому вволити останню Романову волю? Правда, прийдуть же скоро сюди нашi, прийде Денис, вiн вiдшукаК брата i поховаК. Роман довго порпаКться в кишенi, намацуК там металеву маслянисту протирку i, обернувшись до стiни, неквапом щось шкребе на нiй протиркою, наче цвяхом. "Денисе, брате, - повiльно шкребе вiн у темрявi, - з лейтенантом Сагайдою ми всi тут..." Вiн довго думаК, пiдшукуючи потрiбнi слова. ЗгадуК боП в горах, згадуК гвардiП старшого лейтенанта Брянського i як той звертався до них перед боКм, незадовго до своКП смертi. I Роман знову шкребе: "...стояли на смерть". Вниз на когось сиплеться штукатурка, i з пiдлоги чортихаються. - Стiну ти там гризеш, чи що?! - Здурiв чоловiк, на стiну лiзе!.. Блаженко мовчки ховаК протирку в кишеню. Тепер йому стаК легше. В кишенi вiн намацуК м'яку шовкову хустку. Десь вiн ПП прихопив з-помiж розкопаних Хомою трофеПв, приховав, готуючи в дарунок доньцi... Витяг, став розгортати, розпускати ПП. ПриКмно тече пiд шорсткими пальцями тканина, м'яка, ласкава, як бузька вода. Тече i тече, поки Блаженко й зовсiм випускаК ПП на вiтер за вiкно. Вже нiчого йому не треба. Тепер вiн почуваК себе чистим, наче востаннК скупаний i перевдягнутий в чисту бiлизну. В кишенях немаК нiчого зайвого, крiм патронiв. Роман перебираК Пх у пальцях, як самоцвiти. Лiчить. Лiчить, мов скнара. Навпроти розжеврiлого попелища шмигнула тiнь, i Блаженко мерщiй, нацiлився в неП. - Порядок! - раптом лунаК з темного кутка радiсний бас Сагайди. - Готово!.. Товаришi!.. Њсть!.. Вони налагодили рацiю. Солдатська радiсть завжди крилата! В цю ж саме хвилину далеко вiд маКтку, в рiднiм полку, що зайняв оборону понад залiзницею, по всiх кабелях також пронеслася радiсна хвилююча новина: встановлено зв'язок з оточеними, з вiдрiзаною у графськiм маКтку групою однополчан! В мiнометнiй ротi Маковей аж пiдстрибував, припнутий бiля телефону: - Я ж так i знав, що вони не здалися! МаКток вимагав огонь на себе. Артилеристи дiстали наказ безпосередньо вiд генерала-не шкодувати снарядiв. БоКприпаси везли i везли всю нiч, в тилах не лягали спати. Мiномети Сагайди також були готовi до бою. Як i ранiше, стояли бiля них обслуги, хоча й порiдiли вони в останнiх боях. I слухали вони вже не хрипкi команди Сагайди, а суворий голос Дениса Блаженка: вiн, як найдосвiдченiший з молодших командирiв, узяв на себе командування ротою. Денис твердо й упевнено виконував своП новi обов'язки, зрештою., добре знайомi для нього. Ще звечора вiн пристрiляв окремi дiлянки маКтку i самий будинок, який був тепер, записаний у наводчикiв, як цiль N 1. Присвiчуючи шкалу цигарками i лiхтариками, наводчики востаннК перевiряли установки. Блаженко, нахмуривши брови, походжав по вогневiй, i Хома ХаКцький, якого вiн призначив своПм ординарцем, слiдкував тепер за ним з такою ж готовнiстю, як колись Шовкун за старшим лейтенантам, щоб кинутись виконувати перше-лiпше завдання командира. Вони всi вже були добре обстрiлянi., i солдатськi суворi звичаП входили Пм у кров. Денисовi стало точно вiдомо, хто з Пхнього батальйону перебуваК в оточеннi. Тепер вiн зрiдка кидаК на маКток пильиий погляд, немов сподiваючись побачити там брата. Може, Роман в цей час сидить, вiдстрiлюючись, десь на горищi, може, перша мiна, яка вилетить по Денисовго командi, шугне до брата в вiкно? Та хоч би Денисовi з певнiстю було вiдомо, що це буде саме так, вiн, здаКться, нi на мить не завагався б зi своКю командою. Це вiйна, i маКток вимагаК вогонь на себе. I коли нарештi серед темноП ночi пролунав. залп i мiни за Денисовою командою, вирвавшись iз вогнистих жерл, як iз роз'ятреного серця, навальне шугнули вгору, Денис стиснув важкий свiй кулак: "Одержуй, брате, листи! Посилаю тобi гарячi листи!" Не вiдриваючи погляду пiд мастку, вiн рубав i рубав повiтря кулаком: - П'ять бiглих - огонь! Огонь! Огонь! I коли маКток серед численних спалахiв засяяв своПми бiлими колонами, Денис немов i справдi побачив свого брата, що звiвся серед темряви степу вже не простим рибалкою з-над Бугу, а могутнiм нездоланним воПном. XXVII - Вогонь на мене! Це було майже рiвнозначне тому, що ктось би сам став накликати на себе погибель. Одначе нiхто з оточених зараз не думав про це. Коли повiтря загоготало громом, всi в заяi потягнулися до вiкон. Пораненi пiднiмали голови, зводiилгись на лiктi, тягнулися до коливних червоних виПблискiв, незважаючи на кулi, що 'шалено затуркотiли в стiнах над Пхнiми головами. Грiм i феКрична мiнлява рiка, що загогиготiпа в залi, наче виводила Черниша з тяжкого марення. Червонi яничари весело затанцювали на стiнi, бiнтй кiиь, вигнувши шию, щоразу то зникав iз своПм рицаре-м у тiняк, то знову виростав, коди за вiкном спаяакувапо. - Я "Крейсер", я "Крейсер", як мене чути? Як мене чути? - скандував бiля рацiП Саша Сiверцев. - Чи не привалить тут нас? - глянув котрийсь на стелю. - Не проб'К! - бадьоро вiдповiли йому з-пiд стiни, - Не повинно пробити! ОзброКнi бiйцi, збившись бiля вiкон, стояли суворi й зосередженi. Два бронетранспортери вже горiли на подвiр'П, iншi загули моторами, розповзаючись у темноту. - Я "Крейсер", я "Крейсер", як мене чуКте, як мене чуКте? Прийом, прийом!.. "Крейсер? Чому крейсер?" - Черниш вслухався гарячим слухом, як гуде й глухо здригаКться все пiд ним, наче корабель пiд час шторму. Куди вiн пливе, П чому так слiпучо навколо, i чому так жарко? Пашить гаряче море, бурхаК жаркими хвилями... Нi, це не море, це вiн пропливаК в пiсках, в гарячих .пустинях АзiП. У далеку експедицiю вирушив караван. Никнуть у знемозi спаленi сонцем трави, бредуть гурти овець, похнюпивши голови й шукаючи водопою. А перед ними йдуть чабани в сухих постолах i гострих румунських шапках. Раптом вiн спиняКться пiд зеленими деревами, де багато людей сидять на килимах i п'ють з великих пiал чудовий напiй з маринованих черешень. П'ють, i смiються, i дружньо розмовляють помiж себе, i серед них вiн впiзнаК Брянського, але Брянський уже не Брянський, а вожатий каравану. На ньому розшита бiсером тюбетейка i барвистий халат, а говорить вiн по-мадьярському. Дiвчина з чорними косами вiдкидаК паранджу, i Черниш несподiвано бачить, що перед ним та дiвчина з Альба-ЮлiП, яка хотiла йому ворожити в каменоломнях.