Вона дивиться на нього ласкаво, як його мати, гладить смуглявою рукою по гарячiй щоцi й шепоче йому: "Красивi гори ви, Альпи!" А циган граК "Катюшу", i вiн, Черниш, уже танцюК з дiтьми. А потiм i всi присутнi завихрилися в танцi пiд зеленими деревами, i щасливий гомiн та дружнiй смiх сплiталися в Кдину симфонiю звукiв i кольорiв, у фантастичне плетиво-мереживо, наче там зiбралися люди всiх рас i нацiй свiту. I серед мiшанини рiзних мов, якi вiн знав i яких не знав, вирiзнявся тiльки смiх, у всiх Кдиний i всiм зрозумiлий. Щасливий i веселий, вiн глянув на високе небо, але то вже було не небо, а грандiозний блакитний циферблат, i обертались по ньому величезнi стрiлки, схожi на кам'яний шлях. I Черниш командував, почуваючи в собi могутню силу i безмежнi права: - ХаКцький! Поверни шосе! Шосе поверни на захiд! Так! Прицiл шiсть - шiстдесят шiсть!.. - Марить, - сказав хтось поблизу. Черниш пробуК звестись на лiкоть i бачить мерехтливу залу i людей iз зброКю, що грiзно поблискуК в Пмiiх руках. - Хто марить? - питаК вiн суворо i знову падаК на вогонь, який йому пiдклали замiсть подушки. I знову чув глибокi голоси i далекий смiх. Вони долiтали десь зверху, як iз хорiв величезного храму, i вiн дерся до них по стрiмкiй скелi, розпеченiй, як вогонь. Озирався i бачив унизу дивнi колодязi, в яких ледге мрiК вода. Де вiн Пх бачив? I коли? Як був малим i кидав у них крем'яхи, що летiли туди цiлi столiття, доки, нарештi, дзвiнко булькали. Булькали i починали говорити: - Домнуле офiцер... Домнуле офiцер... - Так це ти? - пильно вдивляКться в нього Черниш. - Це ти? Чого ти хочеш? Твого коня вже нема. Говори! Де ти був? - Я нiкуди не ходив, - каже Роман, пробираючись до Черниша. - Я стояв на посту. - На посту, на посту, - палко шепоче Черниш. - Де ж твiй пост? - Бiля третього вiкна, товаришу командир. - Бiля вiкна? Чому бiля вiкна? Бiля якого вiкна? А, це там... на висотi. Я бачу звiдси твiй пост. Ти хто? Але ж ти вбитий!!! Вiн з жахом заплющуК очi, i знову хтось кличе його i благаК вiддати коня. - Домнуле офiцер!.. - Замовчи! Он твiй кiнь! Подивись! I вiн показуК йому на стiну, на нескiнченну розбиту дорогу, якою бредуть бiйцi по колiна в болотi, пiдтикавши своП шинелi, Пдуть машини i танки, а в цей час з кювета пiдводиться снiжно-бiлий кiнь з вирваними грудьми. I вже нема круг нього червоних жупанiв, i немаК на ньому юнака рицаря, а кiнь спинаКться дрижачою ногою з брудного кювета i важко пiдiймаК свою лебедину шию, але вона знову безсило зламуКться i падаК в тванюку, а кiнь стогне, i плаче, й благаК: - Запини! Запини! А вiйська проходять повз коня-лебедя, чвакають ноги незлiченних армiй, сунуть гармати, ревуть тягачi i танки, i пiхто не звертаК на нього уваги, всi проходять далi, лишаючи його в кюветi при дорозi. - Порядок, порядок, - радiК Сагайда, - два горять, два горять, ще вогню, ще вогню!.. - Не треба вогню! - кричить Черниш, пориваючись схопитися. - Я лежу на вогнi! Весь на вогнi!!! - Ще вогню, ще вогню, - скандуК Сагайда в протилежнiм кiнцi зали. XXVIII Обстрiл маКтку посилювався. Глуха сила, що стрясала весь величезний будинок, пiдняла й старого графа, i вiн, взявши свiчку, повiльнд поплентався нагору. Став за одвiрком i не смiв ступити до своКП зали. В усi вiкна з шипiнням вривалися трасуючi кулi, паче забивало сюди вiтром трiскучий вогняний дощ. А дивнi люди з незнайомою зброКю в руках стояли бiля вiкон з обох бокiв, зблиски червоних спалахiв скакали плямами на Пхнiх блiдих обличчях, на сивих, як сталь, шинелях, мов на панцирах давнiх рицарiв. У будинку графа, в цьому гордому фамiльному гнiздi, наче знову витала його далека революцiйна молодiсть. Бiйцi безперестанку вели вогонь, зала сповнилась гаркотом, чадом i димом. Тепер, коли вартовi бронетранспортери були розiгнанi артилерiйським вогнем, ворог iшов хвиля за хвилею в контратаку, намагаючись вдертися в будинок, боячись втратити здобич. З примруженими загостреними очима, з запеченими губами стояли бiйцi на своПх мiсцях, ведучи методичний огонь лише по живих цiлях. На старого графа нiхто не звертав уваги. - Корольов! - гукав боКдь вiд вiкна якомусь пораненому. - У тебе мiй диск? - Я заряджаю Мостовому! - А де ж мiй? Хто набиваК мiй диск?-гукаК боКць пораненим, якi, хто лише мiг, набивали рiжки й диски. - Ей, борода, у тебе мiй диск? Угорець не розумiв мови, не розумiв цих людей i ПхньоП фанатичноП впертостi. Якийсь поранений, помiтивши його, сердито крикнув з-пiд рояля: - Ну? Чого баньки витрiщив? Чого з свiчкою? Хоронити надумав? Рано, брат... - Вiн як сова, - пiддав другий, - при нашому свiтлi не бачить: iз своПм причалапав... Справдi, тут нi до чого була мадьярова свiчка, бо й так було видно як удень: бронетранспортери палали навпроти вiкон. Мерехтливе сяйво тисячами нiмих крил трiпалося в залi. А незнайомi рицарi стояли в сiрих шинелях, як кам'янi, вражаючи старого мадьяра своКю загадковою мужнiстю. Котрийсь поранений, накульгуючи, iшов з коридора, пiдiбравши полу шинелi, несучи в нiй пачки нiмецьких патронiв, Пх чимало лишилося внизу пiсля нiмцiв, i тепер тi бiйцi, в яких була трофейна зброя, використовували Пх, не шкодуючи. - Посторонись! - вiдштовхнув поранений угорця. - ПлутаКшся тут, старий хрiн... Давай сюди або туди. Губи в пораненого були пересохлi, аж чорнi. Вiн Пх облизнув. Граф закивав головою i потупцяв iз своКю свiчкою вниз, щось мимрячи про себе. Невдовзi вiн знову з'явився в дверях iз скляною банкою законсервованих фруктiв. Руки поранених потяглися до нього з усiх кiнцiв, готовi розтягти ту банку. Старий розгубився, а якийсь стрижений боКць у шинелi з пiднятим комiром уже приклав банку до рота. - По одному ковтку! - сказав вiн, пожадливо ковтнувши i передаючи банку товаришевi. - По одному ковтку! -кричали звiдусiль. Всi раптом вiдчули нестерпну спрагу. - Залиште офiцеровi! - гукав Блаженко з кутка. - Допалися! Але не вистачило й по одному ковтку. Тодi знов накинулися на угорця, наче вiн був винен у всьому; - Краще б не дратував! Тiльки жагу розпалив! - Давай ще! - Давай, старий хрiн! Це вiн зрозумiв i знову почалапкав до бункера. Повернувся з кiлькома банками на срiбному пiдносi. На цей раз Блаженко зустрiв старого на дверях i, вихопивши в нього одну банку, поспiшив з нею до Черниша. Черниш напився вволю, i вже Пдкий чад, нудотний запах кровi, двигтiння всього будинку не наморочили його. Думки його прояснилися. Тiльки тепер вiн вiдчув у своПй руцi судорожно затиснуту маленьку холодну гранату ф-1. У хвилини просвiтлення Черниш потай узяв ПП пiд стiною в сусiда i заховав пiд себе. Вiн ховався з нею, як злодiй, щоб не помiтив Блаженко. Вона була заряджена - маленька, рубцювата його рятiвниця. Все Чернишеве життя зiбралося в нiй, i вiн затиснув його, це життя, в своПй долонi. Якби все було скiнчене, якби чужий гомiн заповнив темнi сходи i загримiли чужi чоботи тут, поруч, тодi вiн зiрвав би чеку, останню чеку в своКму життi. I саме тому, що - на випадок катастрофи - у нього було тепер чим покiнчити з собою, вiн почував себе майже в цiлковитiй безпецi. - Товаришу гвардiП лейтенант! - голосно звернувся хтось до Сагайди. - Кулеметник готовий. Не дише. - Винесiть у коридор. Снаряди в маКтку падали й падали, iз спiвом опускаючись з висоти, i Сагайдi здавалось, що летять вони звiдкись дуже здалека, де про нього думаК хтось. - Цiкаво, яке сьогоднi зведення Iнформбюро? Як ти думаКш, Сагайда? - запитав Сiверцев, сидячи бiля рацiП. - Що, якби запитати, га? - Вичортуе "хазяПн". - А про нас передадуть? - У зведеннi? Ти що - смiКшся? Це... дрiбний епiзод. Дрiбний епiзод! Але чи такий уже дрiбний? Ранiше, воюючи вкупi з Брянським, Сагайда якось мало задумувався над смислом своКП дiяльностi, над своКю роллю в загальних подiях. Вiн наче сподiвався, що Брянський все обдумаК i за нього, а йому залишиться лише козирнути i стрiмголов кинутись в огонь i воду виконувати бойовий наказ. Тепер же, коли самi обставини змусили його взяти на своП плечi незвичну ношу, - вiдповiдальнiсть за життя товаришiв i за долю цiКП фортецi, - вiн побачив усi подiП в iншому, бiльш глибокому освiтленнi. Йому уявився весь величезний фронт вiд Балкан i до холодних берегiв НорвегiП, де армiП його краПни ведуть невтомну боротьбу з ворогом, Пв цьому залiзному тисячокiлометровому ланцюгу маленькою ланкою стоПть його "крейсер". Звичайно, коли цей "крейсер" впаде i Сагайда вибухне з своПми товаришами на останнiй своПй гранатi, то майже нiчого не змiниться. Коли "крейсер" вистоПть, то гакож майже нiчого не змiниться. В загальному потоцi подiй Пхнiй подвиг справдi малопомiтний. Але хiба не з таких непомiтних "крейсерiв", що борються день у день, що вистоюють день у день, хiба не з них якраз i складаКться Кдиний великий рух вперед, до того ясного дня, що буде названий Перемогою? Дрiбний епiзод... Хай не буде його в зведеннi Iнформбюро. Але вiн потрiбний людям, як повiтря, i кожен це розумiК, iнакше чому ж той смертельно поранений кулеметник так проникливе дивився йому в вiчi i за те, що вiн його вдарив, благав: "Простiть, простiть..." Знизу прибiг схвильований Козаков з автоматом в руцi. - Лейтенантi Танки вурчать!.. Ракети!.. ЗдаКться, нашi йдуть в атаку. Сагайда скочив на ноги, i вдвох вони погуркотiли схiдцями вниз, до парадного. Чорне поле за маКтком вихрилося ракетами, трасуючими кулями, ревло й стугонiло, мов котилася сюди в мороцi ночi якась незборна вiчна сила. XXIX Шум моторiв наростав. У сутiнках блiдого вересневого свiтання все вираз-пiше окреслювались контури будiвель. Вони за нiч понижчали, бо дахи, перегорiвши, обвалилися, i тому все подвiр'я, безлюдне й тихе, здавалося iнакшим, нiж учора. Гамiр бою котився десь у полi, праворуч i лiворуч маКтку, гул моторiв дужчав, i раптом iз-за стiни обгорiлого корiвника вискочила група нiмецьких солдатiв. - Panzern! Panzern! - галасували вони i мчали через подвiр'я наослiп, пригнувши голови. Грязюка чвиркала в усi боки з-пiд нiг, хоч бiгли вони, здавалось, по твердому. Уже виразно було видно жаб'ячу прозелень Пхнiх надутих вiтром плащ-палаток. Заслiпленi жахом, солдати мчали прямо на будинок. - Приготуйсь! - рiзко гукнув Козаков сусiдовi i сам завмер у напруженому, гострому чеканнi. Здобич iшла на них. - Вiжу! - крикнув "варяг". - Чекай!.. Ми Пх живцем!.. В цю мить iз-за тiКП ж задимленоП стiни вилетiв на повнiй швидкостi наш танк, ведучи кулеметний вогонь. Кулi зацокали по кам'яних схiдцях i з джвiканням за-рикошетили. Козаков одхилив голову вбiк. Коли вiн знову виглянув, то побачив лише танк, що, розвертаючи землю й розкидаючи ПП, як корабель хвилю, уже виходив з подвiр'я в поле. На його гусеницях вихрилися шматки жаб'ячих палаток. Нiмецький снаряд прошумiв над будинком в наш бiк i вибухнув десь недалеко. А з-за пожолоблених закурених стiн ринули натовпом нашi - нашi братськi сiрi шинелi! - i, розвiваючись, летiли прямо на будинок. "Варяг" i Козаков зiрвались Пм назустрiч. Козаков бiг, не чуючи пiд собою землi, i не мiг нiчого крикнути, бо звуки заклякли в горлi, а очi затуманилися слiзьми. Вхопивши першого пiхотинця, якогось маленького, замурзаного, радiсного, Козаков пiдняв його вiд землi i щосили притис до своПх грудей. - Чорти! - тiльки вигукнув вiн i гризнув пiхотинця за вухо, аж той заверещав. Мiж нашими замайорiли и зеленi румунськi шинелi - румуни теж брали участь у спiльнiй атацi. Пробiг знайомий Козакову командир стрiлецькоП роти в шкiрянцi, енергiйно гукаючи: - За мною! За мною! Пiхота, не затримуючись, минала маКток, на бiгу дозаряджаючи зброю. Мотори гули все далi, голоси глибшали й глибшали десь у степу, клекiт ворожих кулеметiв долiтав усе глухiше. Бiйцi-пiхотинцi, що трималися нiч у будинку, вирвавшись тепер на свiже повiтря, на ходу приКднувались до своПх пiдроздiлiв. За маКтком одкривалися хвилястi, по-осiнньому сiрi рiвнини, сталево блищали де-не-де озеречка пiсля дощу та бовванiли - ген-ген - шеренги посадок над шляхами, ще зайнятими ворогом. А ще далi на захiд знову вставали гори. Низькi димчастi хмари пливли над ними, обтiкаючи верховини. В будинок прийшли з носилками санiтари i почали зносити поранених i вбитих на перший поверх. Сюди ж принесли й кiлька свiжих поранених, наших i румунiв, пiдiбраних тiльки що на полi бою. Чекали санiтарних пiдвiд. Виносячи з зали останнiх поранених i ковзаючись по калюжах кровi, по вистрiляних закривавлених гiльзах, один iз санiтарiв звернув увагу свого тоаариша на стiну бiля вiкна: - Дивись, Каширiн, щось нашкрябано... I повiльно, по складах став читати: "Денисе, брате, з лейтенантом Сагаядою ми всi тут стояли насмерть". Слово за словом розбирали санiтари той напис. I вiн уже звучав для них як щось легендарно-давне, таКмниче, написане кимось особливим, а не цими звичайними людьми, Пхнiми однополчанами. XXX Черйз маКток уже йшли мiнометника з трубами на плечах, i збуджений Сагайда вийшов Пм назустрiч, як iз пекла. - "Товаришу гвардiП лейтенант, - рапортував йому Денис Блаженко, виструнчившись стараннiше, нiж будь-коли, - в ротi за час вашоП вiдсутностi нiчого особливого не сталося. I потiм уже, дивлячись вбiк, стримано запитав пiвголосом, де брат. -Живий! -заспокоПв його Сагайда. - Вуса засмалив за нiч, а все iнше в порядку... Здасть у санроту молодшого лейтенанта i наздожене. - А молодший лейтенант? - з тривогою опали Са-гайду бiйцi. - Як йому? - Житиме, житиме! Бiйцi полегшено зiтхнули. - А я знав, що фашисти вас не вгризуть! - радiсно вигукнув Маковейчик. Сагайда за це "пацнув" його п'ятiрнею. Незабаром, вiдшукавши комбата, Сагайда по всiй формi вiдрапортував, що в його мiнометнiй ротi вибув iз строю через поранення командир взводу Њвген Черниш, а, крiм цього, нiчого особливого не сталося. Комбат мовчки обiйняв Сагайду, i вони пiшли далi поруч. - Черниша... дуже? - В голову... В бiк... Кульовi. - Виживе? - Повинен вижити. Хоча шпортонуло його безбожно. - Та хоча б вижив... Славний вiн хлопець. Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свiжi слiди наших танкiв i самоходок. Поспiшали вперед пiхотинцi, окремим гуртиком чвалав батальйонний штаб, розсипавшись, iшли мiнометники з лафетами i плитами на спинах, наче закованi в панцир. Першим до графського будинку пiд'Пхав румунський санiтарний вiзок з рiвною вiдкритою платформою. Роман, пам'ятаючи наказ Сагайди, наполiг, щоб у першу чергу взяли його офiцера. Черниша, забинтованого, закривавленого, винесли на вiзок i поклали поруч з якимось румунським сержантом, пораненим, мабуть, в легенi, бо кров виступала з нiздрiв i з рота. - Блаженко, - тихо озвався Черниш. - Вiзьмiть ось... - I вiн, розiмкнувши свою задубiлу в напрузi руку, Подав Романовi гранату. Слiди гранати глибокими клiтками повдавлювались йому в долоню. - Де ви ПП взяли? - жахнувся боКць. - О матiнко рiдна! Та ви ж могли, знепритомнiвши... - Де мiй планшет? - перебив його Черниш. - Њ, К, - заспокоПв офiцера Роман i став похапцем примуцьовувати планшет Брянського до пояска Чернишевих дiагоналевих штанiв. - А шинель його де? - гукнув один iз санiтарiв до Блаженка. Шинелi в Черниша не було. Напiвголий, перехрещений самими лише закривавленими бинтами, вiн уже починав дрижати вiд холоду, на тiлi повиступали сироти. Гiмнастьорка лежала в головах, зiбгана клубком, вся в кровi. Роман став скидати для Черниша свою фуфайку, але румуни спинили його. У Пхнього пораненого була велика шинель, i вони вкрили нею обох - i свого сержанта, i Черниша. Пздовий сiв у передок, цьвохнув, i ресорний вiзок на гумових шинах легенько покотився, прокладаючiП за собою м'яку колiю. Черниш лежав горiлиць, низькi сивi хмари швидко бiгли над ним. Десь пiд самими хмарами струнким суворим строКм летiли, ледь чугно курликаючи, журавлi. "Чи знаКш ти шляхи птахiв?" - питав його колись Брянський. Коли це було? - Домнуле офiцер, - раптом почув Черниш бiля себе кволий проникливий голос. Перемагаючи гострий бiль, Черниш повернувся до сусiда обличчям. Великi, iскристi, як вугiль, очi нерухомо свiтились на нього з-пiд краю шинелi, якою вони були вкритi обидва. Було щось дивовижно знайоме в цих молодих, щирих, розпалених стражданням очах. Невже той? Невже той самий сержант, у якого вiн вiдiбрав колись коня в далекiй, переповненiй сонцем i войовничим клекотом РоманiП?.. Роман Блаженко, провiвши лейтенанта, ще деякий час стояв на спустiлому подвiр'П, сумовитий, з опущеними вусами. Потiм пiдняв iз землi круглу Чернишеву гранату, неквапом прилагодив ПП собi до пояса i, зiтхнувши, рушив у поле доганяти своПх. Поле жило, гомонiло. Артилеристи з веселим перегуком гягнули вперед гармати, нещадно поганяючи своПх змилених коней. Поспiшаючи, йшла мiнрота сусiднього батальйону iз зав'юченими кiньми в сiдлах системи Брянського. Заклопотанi зв'язкiвцi вже прокладали кабель кудись вперед. Слiдом за ними з термосами по горбах чвалали ротнi старшини, невтомнi солдатськi годувальники. Гарячi термоси з борщем уже попекли Пм спини, а вони, обливаючись рясним потом, усе не могли наздогнати своП пiдроздiли. - Чи далеко пiхота? - розпитували в кожного - Там! - махали Пм зв'язкiвцi в чисте поле, зрiзане колiями танкiв i гармат. - Куди пройшла п'ята рота? - Куди третя? - Всi - туди! Он указка... На погризенiй сталлю стiнi будинку вже якийсь сапер встиг накреслити: "Л-". Стрiлка напнулась на захiд. А там, за шеренгами придорожнiх тополь, у сивiй осiннiй далечi знову вставали Альпи, зникаючи верховинами в хмарах. КНИГА ДРУГА. ГОЛУБИЙ ДУНАЙ Полечю, рече, зегзицею по Дунаеви... "Слово о полку Игореве" Машини мчали з гiр. Стояло сухе осiннК надвечiр'я. Барвистi лiси на схилах обабiч дороги не тiльки не гасли пiд скiсним промiнням вечiрнього сонця, а, навпаки, розжеврювались ще яскравiше, нiж удень. Шура Ясногорська стоПть у кузовi, тримаючись руками за кабiну, i смiКться пробiгаючим золотим лiсам, смiКться дорозi, що шумить Пй назустрiч. Вся земля - в шерхiтливiй багряностi. На галявинi бiля струмка розташувались на привал бiйцi маршовоП роги. Тонкий лист, облiтаючи з жовтих дерев, лягаК на спiтнiлi плечi. Один, скидаючи скатку, задер голову i на мить застиг. Що вiн там нагледiв? На самiй верховинi гори бовванiють руПни стародавнього замку. Крiзь проломи в стiнi з протилежного боку пробиваКться сонце. Трансiльванська осiнь до самого обрiю палахкотить ясними пожарами. Чому так гарно сьогоднi на свiтi? I бiйцi шарудять покоробленими чобiтьми не по сiрому камiнню, а по такiй чистiй красi, що встелила землю. I слiди за ними такi чистi. Рота за ротою, рота за ротою... Шелестiть, чоботи, шелестiть! Ви чахкали по в'язких украПнських чорноземах. Ви ставали бiлими на бессарабських вапняках. Ви червонились, як мiдь, на румунських суглинках. Шелестiть, шелестiть! Ви вартi того, щоб ступати по таких килимах. Машини летять, наче в казку. Ясний вiтер вишумовуК назустрiч: шу... шу... шу... шу... Шура... Шура... Вiтер шепоче ПП iм'я, це вiн доносить слова Юрiя звiдти, з-за Тиси, де глухо гуркочуть боП. Летiть, машини, летiть! Шуми, високе шосе, назустрiч щастю! Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано. Шура чекала його в листах з Мiнська, а воно було вже тут, в ПП польовому армiйському госпiталi в дев'ятiй палатi щелепникiв. I як все це трапилося? Вона затрималась у палатi, розмовляючи з тим земляком-сержантом. В кутку вусатий Шовкун гомонiв з сусiдою про боП в горах. Шовкун! Хороший, милий Шовкун з пiдв'язаною щелепою! Як вона ранiше не помiчала, що в нього таке симпатичне обличчя, такi добрi, лагiднi очi! Коли Шура заходила в палату, вiн шурхав пiд своК простирадло i вже не вилазив звiдти, доки фельдшерка не пiде, Бiйцi жартували з нього, що вiн так соромиться свого госпiтального неглiже, i Шура пiдтримувала Пхнi жарти. I ось з-пiд тих вусiв, старанно причесаних солдатським саморобним гребiнцем, вилетiли тодi слова, якi змусили ПП здригнутися. "Сiдла Брянського!.." Шовкун з лагiдним спокоКм щось розповiдав спiвбесiдникам про гiрськi переходи. "Сiдла Брянського!" Шура стояла, не дихаючи, урвавши на пiвсловi розмову з сержантом. Боялася, що це Пй тiльки вчулося. - Як ви сказали, Шовкун? - Га? -Про сiдла... ЧиП... чиП сiдла? - А-а, сiдла... Нашого командира роти Брянського. - Брянського? - Авжеж, його. Вiн сам Пх видумав, коли ми перейшли на в'юки. Потiм i всi полки... - Я не про те, Шовкун? Скажiть, як звати... вашого Брянського? Як?.. Чекаючи, вона повiльно пiдводила маленькi своП долонi, мов готувалася вхопити те слово, як пташку. - Звати? Гм... Дайте подумати... Як це вони мiж собою... Ага: Юрiй. - Юрась! - Нi, Юрiй, - Юрась! Юрась! Юрась! Вона вся наливалася щастям, вона вже була наповнена ним, як брунька весняна. - Любий Шовкун, говорiть же, говорiть! - Що ж говорити? Я бiльше нiчого не знаю, - розгублено i збентежено дивився на неП боКць. - О нi! Говорiть, говорiть. Шовкун!.. Все, все, розкажiть!.. Як йому там? Який вiн зараз?.. - Ну, який... Такий маленький, жвавий, бiлявенький... Даремно бiйця не скривдить... Славний такий... - Де ви з ним бачились востаннК? - ВостаннК? Про висоту вiсiмсот п'ять чули? Скажена висота. Арарати! Багато наших забрала... Коли мене поранило, я ще заходив до них на вогневу. Гомонiв лн ми тодi з гвардiП старшим лейтенантом. Вони менi сказали: "Як одужаКш, то вертайся до мене в роту. Радо прийму". Я ж у них... ординарцем був. Шовкун знав усе, що цiкавило дiвчину. Слухаючи бiйця, вона впiзнавала свого Юрася таким, як i сорок мiсяцiв тому.. Стриманий i приховано-нiжний... Упертий i вимогливий до найменшого. Заклопотаний нескiнченними проектами удосконалення мiнометiв i стрiльби... Вона бачить, як вiн Пде на конi помiж зеленими ялинами, з бiноклем на грудях. То йде на чолi роти в кам'яних бескеттях, пiрнаючи й виринаючи, як у хвилях. То лночi край шляху розмовляК з товаришами хрипким голосом. - Хрипким? А не кашляК? - В горах ми всi хрипiли... Це не бiда. А щоб кашляти, то не кашляК. Як засне, то дихаК рiвно. Тiльки часто кидаКться увi снi: "Вогонь!.. Вогонь!.." Шура, не приховуючи нi вiд кого, палко заздрила бiйцевi, який ще так недавно чув дихання ПП коханого, дивився в тi синi очi, потай вкривав пiд час сну його ноги власною шинеллю, щоб "не зазябали". - Спасибi... Дякую вам, Шовкун! I з очима, повними слiз, Шура гаряче тиснула йому шкарубку руку. Наступного дня вона взяла призначення в полк, де воював Брянський. I ось Пде... Гiрське трансiльванське мiстечко, в якому розташувався ПП польовий госпiталь, уже зникло позаду, за перевалами. Колона машин мчить униз, i багрянi гори розступаються, як живi, даючи дорогу. ЗдаКться, за якийсь кiлометр дорога скiнчиться, ось-ось машини з розгону налетять одна за одною на скелю i розсиплються вщент. ПроПхали i цей кiлометр, а дорозi ще не кiнець, це тiльки крутий поворот. "Бережись!" - i знов, обминаючи скелю, побiгло шосе, вирубане в правiчнiм гранiтi невiдомими каменярами. Iдуть i йдуть маршовi роти. Але цi роти вже, видно, сформованi не з тих бувалих бойчаг, що зарубцьованi пливуть з госпiталiв; цi - як один - в новому обмундируваннi, з чистими, незасмаленими казанками за плечима. - Чому вони такi похмурi? - звергаКться Ясногорська до артилерiйського технiка, що сидить пiд кабiною, жовтий, пом'ятий, наче з похмiлля. - Вчорашнi в'язнi, - пояснюК технiк. -3 румунських тюрем i концтаборiв. Доброякiсне поповнення. Зле. - А де ж Пхня зброя? - Зброя буде. Може, ви якраз на нiй i стоПте. Тiльки тепер Ясногорська звернула увагу, що стоПть на довгих ящиках, запакованих наглухо. В задку з-пiд брезенту виглядають старанно вмощенi якiсь зеленi труби. - То геж зброя? - кивнула Шура на труби. - ПитаКте! То мiномети вiсiмдесят два! Шура пригадала, що саме такими мiнометами командуК Юрась. - Вони страшнi? - Сiчуть нiмцiв на сiчку. У нас Пх звуть "самоварами". - Самоварами?-Ясногорська звела брови. -Кажете-страшне, а так по-домашньому, нiжно названо! - А гвардiйськi мiномети - "катюшi"?.. Теж нiжно... Може, тому й нiжне, що страшне. "Який дiалектик", - усмiхаючись, подумала Ясногорська. Лiси палали в сонцi пишним i нежарким полум'ям. Обабiч по схилах гiр розсипались отари кiз та овець. Високо над шосе стоПть, як у пiснi, дiвчинка в ряснiй яскравiй спiдничцi. Привiтно махаК бiлою хустиною. Шура скинула свiй зелений берет i теж стала махати ним у повiтрi, вiдповiдаючи на далеке вiтання. - Якi тут люди люб'язнiП - очi ПП заблищали. -Моя господиня-угорка, виряджаючи мене, аж заплакала... - Люб'язнi, аякже, -бурчить технiк. - Вночi у нас зброймайстер вiдбився в горах. Наступного дня знайшли його у виноградниках iз зашморгом на шиП. - Що ви кажете! - жахнулась Ясногорська. - А як же ви думали? Фашизм не так-то просто здаК позицiП. МiняК шкiру, заповзаК в нори. Це вже не молодчики тисяча дев'ятсот сорок першого року iз засуканими до лiктiв рукавами й одверто нахабними пиками. Цi хитрiшi, пiдступнiшi. З такими воювати тяжче, нiж з тими, що дiяли одверто. А ми про це, на жаль, нерiдко забуваКмо. Вони того зброймайстера i вином напоПли, i дiвчину-кралю поруч нього посадовили... Так-то. - Справдi, це в нас буваК... - замислено промовила Ясногорська. - Невпопад виявляКмо нашу пильнiсть: до своПх - з надмiрною пiдозрою, а до справжнiх недругiв... Скажiть, зловили потiм тих, що задушили зброймайстра? - Декого. Не всiх. Машини вибрались на високий перевал. Яснi, охопленi багрянцем гори стояли до самого небокраю - далекого, синього,чистого. - Гляньте, гляньте, товаришу технiк! - вказувала Шура на гостру сопку, що здiймалась вдалинi над iншими, вилискуючи голим камiнням верховини, а нижче була вся огорнута жовтогарячим лiсом. - Гляньте! Зовсiм золота! - Висота вiсiмсот п'ять, - буркнув технiк, - наша дивiзiя брала. Якби артилерiйський технiк був говiркiшим, вiн розповiв би, якою цiною здобула дивiзiя ту золоту далеку сопку. Розповiв би, що там зостався на вiчнiй вартi бiлоруський студент, офiцер-мiнометник, якого технiк знав ще з ТерновоП балки пiд Сталiнградом. Може, технiк погано себе почував, чи, може, йому хотiлося спати, тiльки вiн нiчого бiльше не сказав. А Ясногорська не допитувалась, бо попереду Пй вiдкривалися не баченi досi краКвиди. Колона машин саме спускалась в угорськi рiвнини. Назустрiч котились широкi, як море, степи, оповитi тихими вечiрнiми димами. Фронт тут, видно, недавно пройшов. Понад шосе тягнулись штабелi зелених i жовтих ящикiв трофейноП вибухiвки, купи знешкоджених мiн. Нашi сапери тисячами навитягували цього зiлля з битих дорiг, мiсткiв та узбiч. Поле було розмiноване на сто метрiв по обидва боки шосе. В кюветах стирчали носами в землю нiмецькi броньовики й автомашини. Рiвнини накочувались неосяжно, губились далекими берегами у вечорових туманах. Наче стародавнi кораблi, мрiли в просторах до самого обрiю одинокi ферми хуторян-угорцiв. Машини свистiли у сиве степове море, ферми - далеко i близько - гойдались, пливли в тумани, з високими щоглами тополь. На одному з поворотiв машину пiдкинуло, технiк стукнувся потилицею об кабiну i перестав дрiмати. - Нарештi гори кiнчаються, - лiниво звернувся вiн до супутницi i кивнув на гори: - Ох i настопроклятiли ж вони нам!.. Шура обернулась. Сонце вже заходило, i гори востаннК васвiтилися легким ажурним золотом, немов були зiтканi з багрянистих нiжних суцвiть. Полиск оголених скель, барвистi яруси лiсiв, гiрськi селища з високими, як тереми, дерев'яними будинками трансiльванцiв - все поКднувалось у картину, що вражала своКю казковою мальовничiстю. Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своКю високою легкою синявою довершувало, гармонiйно доповнювало Пх. Було таке враження, що все небо, всю його невагому сферичну голубiнь тримають на собi отi гiрськi вершини, отi далекi сопки, розкиданi по небокраю, взолоченi яскравим багрянцем осенi. Шура впивалася тiКю красою, хмелiла вiд неП, як вiд вина. Сонце сховалось за гори, в долинах уже стелилися тiнi, а далекi золотi сопки, облитi сонцем, все ще горiли й горiли, як вiчнi. Близький гуркiт i хмара Пдкого диму вивели дiвчину з солодкоП мрiйливоП задуми, повернули до дiйсностi. Шляхом на цiлия кiлометр витягнулась танкова колона. Машини були новi, вони, видно, недавно зiйшли з залiзничних платформ; екiпажi сидiли при вiдкритих люках. Декотрi з танкiстiв, загледiвши дiвчину, зблискували зубами, всмiхалися Пй. - Це бувалi, - зауважив технiк i пiдвiвся, занепокоПвшись, щоб танкiсти не зiм'яли котрусь iз його машин. - Цих остерiгайся! - Куди вони йдуть? - Куди... Звiсно, куди: на Дунай. - На голубий Дунай! Далеко попереду глухо гуготiв фронт. Танкiсти поглядали вперед, вище пiдсували на лоби своП чорнi шоломи. Запаснi бочки з пальним, ув'язанi сталевими тросами, стояли на кожному ганку. "За БатькiвщинуП Вперед!" - встигла прочитати Ясногорська на борту головного танка, коли Пхнiй студебекер, розвинувши максимальну швидкiсть, уже обгонив гуркотливу колону, огорнуту важким чадом. "За Батькiвщину, вперед!" - у задумi повторила вона сама собi. Не знала дiвчина, що повторюК зараз саме тi слова, той бойовий клич, з яким Юрiй Брянський пiднявся в горах на свiй останнiй подвиг. II Шура, внутрiшньо нетямлячись вiд щастя, що переповнювало ПП, намагалася уявити собi першу зустрiч з ЮрiКм. Вона не попередить його про своК прибуття, Вона хоче зустрiти його несподiвано, побачити його таким, як вiн К. Коли з бородою - хай! Вона ще нiколи не бачила його бородатим! Юрась - бородатий... Ха-ха!.. Дiвчатка, ви чуКте? ЏП факультетськi подруги вже нiби сидiли поруч. А яким буде його перший погляд, коли вiн побачить свою Шуру в мiшкуватiй зеленiй шинелi з довгими рукавами, з погонами на плечах? Чи не буде це йому неприКмно? Може, вiн i досi уявляК ПП собi в бiлому платтi та легеньких дешевих босонiжках, з яких вiн любив насмiхатись, називаючи Пх взуттям античних богинь та радянських студенток. Чи, може, вiн уявляК ПП собi по тому фото, що найбiльше було йому до вподоби: на березi моря, бiля байдарки, з веслом у руцi... Сонце там зовсiм заслiпило Пй очi. Тодi! Тодi вона була легка, мов казка. Юрась нiколи не мiг впiймати ПП, бистроногу. Тепер вона, мабуть, не втекла б вiд нього в своПх кирзових. Але що залишилось в нiй таким, як i ранiше, то це ПП дiвочi коси. Тугим плетеним перевесельцем вони вкладенi спереду через рiвний продiл, обвивають голову, мов корона. Юрась дуже любив цi косички-"русачки", i вона ради нього зберегла, не пiдрiзала Пх. "Де ж ти була, моя бистронога, що робила в цi роки, як жила?" - запитаК вiн ПП. I вона розповiсть усе, усе до самого дна! Розповiсть, чесно дивлячись йому в вiчi. Пй не треба буде нiчого приховувати, в ПП очах не бiгатиме злодiйкувата жiноча провиннiсть. Вона з гордiстю розкаже, як у цi тяжкi роки злигоднiв i поневiрянь зберегла в своКму серцi все те, що вони називали Нашим. Нашим! Вони це Наше писали в листах з великоП лiтери. Це був такий багатий Пх iнтимний скарб, цiлий свiт недоторканно-чистий i невичерпний, що його варто було пронести через усе життя. Варто було в найскрутнiшi часи воКнних невдач надiятись без листiв. Варто було перемлiти, переридати тi задушливi ночi на мокрiй вiд слiз госпiтальнiй подушцi, Варто було знести горя вдвоК i втроК бiльше, щоб тiльки дожити до цiКП хвилини ПхньоП зустрiчi, дожити, нiде не спiткнувшись, вiдкидаючи спокуси, дiйти до нього незаплямованою, чесною, вiрною. Хай би побiлiли Пй коси, та лишились би очi ясними яснотою вiрних! Нi, не може Юрась нi за що осудити ПП. I вiн знаК, що вона могла повестися тiльки так. А вiн уже в першi днi вiйни перев'язав шпагатом своП математичнi конспекти, вiдклавши Пх до кращих часiв, а сам з батальйоном студентiв-добровольцiв пiшов на фронт. Тодi Пх називали полiтбiйцями. Шура стала на роботу в один з мiнських госпiталiв. Деякий час вони листувалися, потiм один з ПП листiв повернувся назад: "Вибув з частини". Мiж ними було заздалегiдь умовлено, - на той випадок, якщо зв'язок урветься, - шукати новi адреси через рiдних. Шуринi батьки i мати Брянського евакуювались на схiд. Старший брат Шури, вiдповiдальний пiдпiльний працiвник БiлорусiП, залишився в Мiнську для пiдпiльноП роботи, як про це вона дiзналася вже пiзнiше. Одного дня вiн приПхав у госпiталь, i вiд нього Шура дiзналася, що в дорозi пiд час бомбардування загинули Пхнi батьки. В цей день вона вдруге одержала: "Вибув з частини". З матiр'ю Юрiя теж не вдалося встановити зв'язок, бо кiлькома днями пiзнiше, пiд час нападу нiмецькоП авiацiП на госпiталь, Шуру поранило. В числi iнших ПП вiдправили в санiтарному ешелонi на схiд. Пхали довго, понад десять дiб, i за цей час люди у вагонi зжилися. Були там i льотчики, i танкiсти, i артилеристи, а найбiльше, звичайно, пiхотинцiв. Пам'ятаКться, один з льотчикiв розповiдав, що вiн лiтав на ПлоКштi. Товаришi слухали його, мов завороженi. ПлоКштi! Адже це було так далекоП Не могла тодi знати Шура, що пройде троК лiт, i ПлоКштi вже буде для неП глибоким тилом, тилом навiть для армiйського госпiталю. В одному купе з Шурою Пхав лiтнiй полiтрук-пiхоти-нець iз залисинами на випуклому лобi, з роздробленими загiпсованими ногами. Цiлими днями полiтрук мовчав. Його широке суворе обличчя було нерухоме. Тiльки коли хто заступав йому вiкно, полiтрук зводив на перенiссi рудi брови i просив неголосно, але твердо, щоб вiдiйшли од вiкна. З ранку до вечора вiн не вiдривав погляду вiд того вiкна, за яким пролiтала його краПна, сувора, напружена, мов полк, пiднятий по тривозi. Шура пригадуК, як вони в'Пхали в перше, ще не затемнене заволзьке мiсто. Вхопивши милицi, вона вибралася на перон, освiтлений вокзал, яскравi вогнi трамваПв, лiхтарi у жовтих туманах осiнньоП мжички. Репродуктори на майданi, музика... Може, тодi вона вперше на повну силу вiдчула всю красу вчорашнього довоКнного життя. Всiма непрожитими радощами i всiма незагоКними болями хлюпнуло воно на неП. Пй стало i гiрко чомусь, i невимовне радiсно вiд того, що К, К ще в ПП державi мiста, куди безсилi сягнути фашистськi бомбовози, не повисла над ними варварська нiч, яка скрiзь супроводить окупантiв, мов Пхня рiдна стихiя. Сюди не докотилася нiч, тут не ревли зловiснi сирени... Горять навкруги безстрашнi вогнi - вогнi! вогнi! - i з репродукторiв говорить Москва. I все-таки було тоскно, до безкраю тяжко на серцi. За якихось два-три мiсяцi вона втратила батька и матiр, розминулася на тривожних шляхах з ЮрiКм i стоПть уже сама на освiтленому незнайомому перонi, на милицi спираючись... Повернувшись до свого купе, вона ткнулась головою в подушку i дала волю сльозам. Ешелон iшов далi, монотонно цокотiли колеса, у вагонi загасили свiтло - всi спали. Вона могла наодинцi виплакати все, чим наболiло ПП серце. Але вона помилилась, гадаючи, що всi сплять. Не спав ПП загiпсований сусiда-полiтрук. Ночами йому, видно, гiршало, бо чути було, як вiн зiтхаК в темрявi, стримуючи бiль, поскрипуючи зубами. Так було i цiКП ночi. Дiвоче схлипування його, здаКться, дратувало. - Слухайте, чого ви плачете? - майже сердито запитав полiтрук Ясногорську. Дiвчина i в темрявi вiдчула, що вiн дивився на неП. - Я не плачу, - сказала вона. - Я так... пригадую. - Що ж ви пригадуКте? - Пригадую, як ми жили колись... Дуже давно... Перед цим. Полiтрук помовчав. Мирнi вогнi першого освiтленого мiста, що вiн Пх бачив тiльки у вiкно, викликали, видно, i в нього багато думок, спогадiв, навiяли сумовитий настрiй. - Ми багато пригадуКмо, -сказав вiн згодом. - Це добре. Але цього мало. Вiд цього зараз справдi можна тiльки плакати. Нам би треба менше пригадувати, а бiльше думати, що робити. Думати про те, що нас чекаК... - Що нас чекаК! Госпiталь десь у Читi або й Iркутську! - А потiм? Шура мовчки плакала. В другому кiнцi вагона дедалi голоснiше стогнав обпалений танкiст. Вiн то благав, то жалiбно лаявся, то несамовито кричав, вимагаючи уколiв морфiю. Вiн уже кричить так багато ночей пiдряд. "Йому ще тяжче, нiж менi}-подумала раптом Ясногорська. -А цьому полiтруковi, що скрипить зубами щоночi, нiби гризе порцеляну? Я була хоч на перонi, а вiн?" Полiтрук запалив цигарку. - А вам хiба нiколи не хочеться отак... виревтись?- сказала вона, трохи заспокоПвшись. - Менi хочеться... ходити, - вiдповiв полiтрук. - А тодi? - Тодi? В пiхоту... - Знову в пiхоту? - Тiльки туди. Прiзвище полiтрука було Воронцов. Потiм почався Урал. Всiяний вогнями, вiн димився цiлу добу димарями заводiв, гримiв ешелонами, приймав верстати, устаткування, евакуйоване з УкраПни. I цей безперервний важкий гуркiт iндустрiального краю був тепер куди милiший дiвчинi за блакитнi береги пiвденного моря, де вона провела одне лiто. Шура слухала i не могла наслухатися цiКП грiзноП музики. Бо це була не просто музика, це була ПП, Шурина, власна сила, ПП порятунок, ПП майбутнК. Полiтрук також змiнився. Його обличчя посвiтлiшало. Прогримiли уральськi тунелi, ешелон влетiв у Сибiр. ПоПзд мчав, майже не зупиняючись на станцiях, врiзаючись у бiлi глибини безкраПх березових лiсiв, Пхали день, а за вiкном усе бiло, бiло, бiло... Пхали другий, а за вiкном - бiло, бiло, бiло... Лiси стояли прозорi, чистi пiд голубим небом. Такий Сибiр i залишився назавжди в уявi дiвчини - ясним, бiлим краКм. - Мiй Сибiр, - з гордiстю говорив загiпсований полiтрук. Родом вiн був десь з Ачинська. Якось пiсля вечерi у вагонi зав'язалася жвава дискусiя. Веселий, поранений у руку сержант хвалькувато розповiдав товаришам про своП довоКннi ловеласiвськi пригоди, про те, з якими хитрощами вiн завжди виходив сухим з води, вдало приховуючи грiхи вiд своКП дружини. Було це в якомусь вiвчарському радгоспi у Сальських степах. Полiтрук терпляче слухав веселого сержанта, а потiм раптом насупився, суворо покосився на оповiдача. - Чим ви похваляКтесь? - запитав вiн так, наче сержант чимось образив його. - СвоПми зрадами? - Зрадами? - сержанта рiзонуло це важке слово. - Якi ж це зради, товаришу полiтрук? Це внутрiшня моя полiтика - сiмейнi дiла! - А сiм'я що, по-вашому? Онуча? - грубо запитав полiтрук. - Схочу - обмотаю ногу, схочу - викину, замотаю iншою?.. Хiба сiм'П нашi це не тi самi клiтини, з яких складаКться наша держава, наша сила? - Атомi - басовито сказав стрiлець-радист, спускаючи ноги з верхньоП полицi. - Первинне ядро. - От-от, саме ядро... I хiба не з цього ядра починаКться школа нашоП витримки, дисциплiни, вiрностi... Чи не тут нашi дiти починають проходити свою першу допризовну пiдготовку? Вони дивляться на вас... Вони на родинних прикладах уже вчаться i громадськоП порядностi. А ви... хвалитесь. Ясногорська тодi гаряче пiдтримала полiтрука. В думках його вона впiзнавала своП погляди на життя. Воронцов того вечора розповiв присутнiм одну з своПх мисливських iсторiй. Це була легенда про лебедiв, у яких нiбито iснуК великий закон: самець i самка паруються раз, на все життя, I коли одне з них гине, то гине й друге. - ...I якщо подруга залишилась сама, - розповiдав Воронцов, заплющивши очi, - то робить так: знiмаКться з тужливим ячанням високо-високо в небо, забираКться на страшенну височiнь - ледве мрiК... I потiм враз, склавши крила, шугаК звiдти сторчма вниз... - Ото вiрнiсть! -у захватi вигукнув стрiлець-радист. А Воронцов пiсля того замовк надовго. Ясногорська i зараз, трясучись в машинi серед темних чужих степiв, чомусь пригадала оту почуту нею ще в 1941 роцi легенду про лебедину вiрнiсть. Зустрiвшись з ЮрiКм, вона розкаже йому про це... Розкаже, як марно шукала його по сибiрських госпiталях, як бiгала щоразу вниз, коли прибувала з фронту нова партiя по