ранених. В госпiталь, що стояв над самим ЊнiсеКм, часто приходили шефи. Вниз по Њнiсею свистiли, як у трубу, вiтри з Заполяр'я, гасали бiлi хуговiП, а в госпiталi було тепло i зеленiли украПнськi столiтники, подарованi шефами. Вечорами в коридорах лунали пiснi мовами багатьох народiв. Пiсля операцiП Шура деякий час лежала в тяжкому станi, ПП неабияк порiзали, поки повиймали осколки з нiг. Вона кiлька днiв видихала наркоз. Подушка здавалась Пй просякнутою наркозом наскрiзь, i, вiдкинувши ПП геть, вона клала голову на голий матрац. Марила Мiнськом i кликала Юрiя. Псти не могла нiчого. I, наче вгадавши бажання хвороП, одна з жiнок-шефiв принесла Пй лiсових ягiд. Вони були такi кислi, такi смачнi! - Звiдки ви? - запитала Шура жiнку. - З полтавського паровозоремонтного. - Полтавцi!.. Земляки!.. - Бiлоруси й украПнцi вважали себе тут земляками. - Що ж ви робите серед цiКП тайги? Як влаштувались? - Влаштувались... Тижнями не виходимо з цехiв... - За УкраПною все сумуКте? - Нема коли довго сумувати: на оборону працюКмо... ВиробляКмо дещо навiть краще, нiж у Полтавi. Згодом, вилiкувавшись, Шура побачила це краще. За мiстом, що аж дзвенiло вiд ясного морозу, шугали у синьому небi лiтаки. Серед них були вже такi, котрих ще нiхто не бачив на фронтi. Вiд ранку до ночi Пх випробовували. З товарноП станцiП щодня вирушали на захiд довгi ешелони. Якось Шурi довелося побачити вперше легендарнi "катюшi". Десятки платформ були завантаженi ними. Вкритi брезентами, пiднявши рами, вони мчали i мчали на захiд. В тi зимовi сонячнi днi при пiвста градусах морозу Шура, думаючи про полтавчан, про винищувачi нових систем, що випробовуються за п'ять тисяч кiлометрiв вiд фронту, про ешелони гвардiйських мiнометiв, що мчали, вкритi iнеКм, крiзь тайгу, - думаючи про все це, вона з особливою силою вiдчула, що нiколи нiяким ворогам не скорити ПП могутню Батькiвщину, ПП волелюбний народ. I, може, саме ця натхненна вiра у свiй народ сповнила тодi Шуру певнiстю у неминучостi i ПП особистого щастя. Нiяких звiсток вiд Юрiя не мала, проте була переконана, що вiн десь К. III В дивiзiю приПхали вночi. Власне, не в дивiзiю, а в те мiстечко з темними готичними шпилями, де вона стояла напередоднi. Зараз ПП вже тут не було. Навiть тили познiмались i виПхали вперед. Технiк, лаючись, оббiгав усю спустiлу, покинуту стоянку. Вiн одразу став таким енергiйним i запальним, яким Шура не сподiвалась його бачити. - Де Пх шукати? - кричав технiк навiть на неП, начебто дiвчина могла знати. - Вперед, а куди вперед? Тьма, нiч! Вiн присвiчував лiхтариком стiни та все шукав указок. Шуру пробирав холод. Вночi несподiвано задув пiвнiчний вiтер, небо скоро затяглося хмарами. Стало мря-чити. - Заберуся в бункер i спатиму до ранку, - погрожував технiк у темрявi. - Щоб знали, як не лишати "маяка"! - Звiсно, куди в таку тьму? - пiдтримав котрийсь iз шоферiв. - Десь у кюветi в'язи скрутиш... Або налетиш на мiну. Краще до ранку... - До ранку, до ранку! - ще дужче закричав технiк, розлючений тим, що його думка сподобалась шоферовi. - Я комусь дам до ранку! I побiг знову шукати указок, присвiчуючи стiни i телеграфнi стовпи. - Вхопив? - смiялися шофери з того новачка, що простодушно згодився був чекати до ранку. - Ти його ще не знаКш, друже! Вiн тобi наспить. Слухай його нахвалки. Завжди галасуК про одне, а робить iнше. Всю нiч гасатиме, поки не вiдшукаК наше "Л". Через кiлька хвилин технiк виринув з темноП вулички. - По машинах! - скомандував вiн, сiдаючи сам у переднiй студебекер. - Њсть "Л"! Колона рушила, Пхали при фарах. Дощ у смузi свiтла перед машинами прявся густою скiсною стiною. Ясногорська забилась пiд великий цупкий брезент, що ним були накритi ящики. Брезент був геть посiчений осколками, в нього задимало вiтром, як крiзь морський солоний парус. Машини щоразу зупинялись, технiк вилiзав з кабiни присвiчувати стовпи i ремствувати на все поле... "Чого вiн лаКться?-думала Шура, тепло дрiмаючи. -Так гарно, а вiн лаКться..." ...Цупкий парус стугонить над нею. Гуде просмолене днище... Блакитне широке море розляглося на всi краП. У високому пебi звиваються птахи, облипають щогли, падають матросам на солонi плечi. Засмаленi матроси спiвають на палубi про не вiдкритi ще землi, про зеленi тропiчнi краПни. Горить, розцвiтаКться море, розрите кормою... Коли Шура, прокинувшись, вiдкинула брезент, уже свiтало. Колючим дощем обсипало ПП гаряче обличчя. Десь попереду ледве чутно клекотiли кулемети. Як i звечора, обабiч дороги бовванiли начебто тi самi ферми, заретушованi сивим дощем, з журавлями колодязiв, пiднятими, як семафори. Невже за нiч так мало проПхали? Шура зстрибнула з машини i пiшла в голову колони. Дорогу загороджував фургон-газик, що лежав боком серед шосе.'Бiля нього вже поралися шофери. Тут-таки, повзаючи колiньми в дорожнiй багнюцi, щось старанно вибирали з неП два забрьоханi, заляпанi по вуха старшi лейтенанти. - Чого ви так дивитесь? - насмiшкувато звернувся один з них до ЯсногорськоП. -Не впiзнаКте? Господарство першодрукаря Iвана Федорова. Це була дивiзiйна редакцiя. З годину тому вона пiдiрвалась на мiнi. Пiдiрвалась досить вдало, бо журналiсти тiльки поглухли, але остались живi. Тепер оце вони, озброПвшись терпiнням, завзято вибирали з багнюки розкиданi вибухом шрифти. Ясногорська вирiшила, не чекаючи, доки розгородять дорогу, йти далi пiшки, Пй не ждалося - швидше, швидше хотiлося бути там!.. Дiзнавшись, що Пй треба в полк СамiКва, один з "першодрукарiв" розтлумачив, як туди ближче пройти. Журналiст скрiзь залишався журналiстом: вибираючи серед шляху з багнюки шрифти, приглушений вибухом, як риба, вiн, проте, якимсь чином уже знав розташування всiх полкiв. Шура, подякувавши технiковi за те, що пiдвiз, накинула на плечi плащ-палатку й пiшла. Дощ лив i лив. Кювети вже виповнились каламутною водою. На роздорiжжi дивiзiйна указка з "Л" звертала лiворуч, а полкова-сходила з шосе прямо на луки, густо зрiзанi колiями обозiв. Скiльки глянеш-луки лиснiли дощовими озерцями, в яких де-не-де стримiли таблички указок. Шура намагалася вгадати серед цих численних слiдiв Юрасеву ступню. Сама смiялася з свого примхливого бажання i все-таки шукала... Оцi дрiбнi, найвиразнiшi, може, його. Впевнено вдавленi-вiд каблука до носка. Ось вони перехопились через канаву, ось зникли пiд водою. Скiснi угорськi дощi, не розмийте його слiдiвi Хай стануть вони, висушенi вiтрами та. сонцем, твердi, мов камiнь! Невдовзi з сивоП' мряки виринула назустрiч валка пiдвiд з напнутими халабудами. "Це, мабуть, з полку Пдуть на дивiзiйнi склади, - подумала Ясногорська. - Запитаю. Вони повиннi знати". На заднiй пiдводi хтось спiвав. Повiльний, журливий спiв далеко лунав над iмлистими луками: Темная нiч розлучаК, коханая, нас... Голос був повний, красивий, розлогий., Шура i Пздового уявила собi красивим, молодим бiйцем. ЗдаКться, i сама пiсня склалася саме десь тут, в темнi угорськi ночi, серед, осiннього, степу, а окопах над, чужим шосе. Темная нiч, тiльки кулi свистять по степу, тiльки вiтер гуде в проводах... Коли спiвак проПздив повз Ясногорську, вона окликнула його. З-пiд напнутоП палатки висунулося лiтнК добре обличчя з мокрими, вже сивуватими вусами. "Невже це вiн спiвав?"-здивувалась Ясногорська i, задихаючись вiд хвилювання, запиталаП - Ви з хазяйства СамiКва? - Так. БоКць притримав коней. - Ви знаКте старшого лейтенанта Брянського? - Брянського?-солдат окинув дiвчину якимсь особливим теплим, хорошим поглядом. -Чого ж, добре знаю. Це наш, сталiнградець... - Солдат помовчав, - Тямущий командир був. - Був? -похолонула Ясногорська. -Чому був? - Е-ех, дочко, дочко, що питаКш? - зiтхнув солдат. - В Альпах... пiд висотою вiсiмсот п'ять... Смертю хоробрих. Шура закрила обличчя руками. - Гей, Ульянич! - гукнули в цей час Пздовому, - Чому став? Давай! Вона не чула, як пiдвода рушила. Все стояла, закривши обличчя руками. Сукався й сукався дощ у тисячi веретен. Солдат, доганяючи валку, ще раз оглянувся. Весь степ був переснований сивою пряжею. I дiвчина стояла нерухомо, мов тополя, похилена осiннiм вiтром. Смертю хоробрих... Вiн так сказав: "Смертю хоробрих". Шура не плакала. Вона не вiдчувала й болю, як не вiдчуваК його згарячу поранений. Все тiло якось занiмiло, затерпло... "I холодна, страшна далечiнь пролягла помiж нами". Чи справдi хтось далеко спiваК, чи то Пй вчуваКться? Все переплуталось, попливло перед очима, I життя нiби наяву покидало ПП. Ясногорська подумала раптом, що може отак закам'янiти, як стоПть. Закам'янiК справдi, реально, за якусь хвилину, i залишиться стояти вiчно, одна серед цього пустельного степу. "Чому вiн перестав спiвати? -наче прокинулась вона, наслухаючи. Як це часто буваК в момент крайнього горя, ПП думки хапалися за стороннК, щоб забути головне. - О, чому, чому вiн не спiваК?" Пiдводи вже ледве мрiли в мряцi. Дiвчина раптом вiдчула себе зовсiм знесиленою, Пй хотiлося сiсти, впасти, розпластатись на землi. Щоб цього не сталося, вона, спотикаючись, рушила вперед. Пiд висотою 805... 805... Так це ж та сопка?! Це ж та золота сопка! Шура, зойкнувши, пiдняла руки. Важкi хмари швидко рухались над нею, здаКться, над самою головою. Тепер вона могла ридати, битись, кричати, бо вона була одна в цiлому свiтi. Хiба ж не пустеля, хлипка, холодна, прядеться байдужою пряжею до самого обрiю? Десь калатають кулемети. Де вони? Нiкого нiде не видно. Попереду замаячила ферма. Шура йшла, механiчно намагаючись попадати ногами у вдавленi вiдбитки чиПхось нiг. Перше, що вона помiтила, наблизившись до ферми, було "Л", глибоко прооране на стiнi, мабуть, багнетом. Шура довго стояла, читаючи цю Кдину рiдну лiтеру на чужiй, на глухiй стiнi. На подвiр'П i в садку ферми розташувались пiдводи з ящиками боКприпасiв. Мокрi конi, яким не вистачало стаКнь, стояли розпряженi бiля пiдвiд, горблячись вiд холоду. Шура зайшла в сад, втомлено дотяглася до якогось дерева i, охопивши руками мокрий холодний стовбур, застигла. Невже це все? Перед вiйною вони стiльки чекали з ЮрiКм, доки кiнчать iнститут, одружаться, будуть разом працювати. Попереду було стiльки широкого щастя, що Пм навiть не уявлялось, як це може його не бути. Здавалося, що, взявшись по-дитячому за руки, вирушать вони назустрiч великому свiтанню, i дзвiнка березнева провесiнь кришталево похрускуватиме пiд ногами, i рожева вранiшня зоря палахкотiтиме на пiвнеба, i так буде, i буде, i буде!.. - Юро! - шепотiла вона майже в забуттi, притискаючись гарячим чолом до мокроП кори. - Юраську! Плечi ПП здригались. Якби вона була знала, то зскочила б учора з машини, полетiла б на ту золоту сопку! За спиною почулися кроки. Шура сердито обернулась. Перед нею стояв присадкуватий мордань у фуфайцi, з нагайкою в руках. Вiн був на зрiст нижчий за дiвчину, але широкий в плечах, кремезний. Гострi, в монгольських вирiзах очi дивились на Шуру приязно, з готовнiстю допомогти. Незнайомий рвучко, не без шику козирнув по-рот-фронтiвському, пiднiсши кулак i випростовуючи пальцi бiля самоП скронi. - Ви когось шукаКте? - запитав вiн з помiтним акцентом. - А вам що? - Може, я мiг би вам допомогти? - довiрливо запитав незнайомий. - Ви не можете менi допомогти. Я шукаю... Брянського. - Брянського? Нашого Брянського? Ясногорська стрепенулась: нашого! Вiн знаК Брянського! Вiн говорить як про живого! Щось невимовне, таке, що стосуКться тiльки живих, а не мертвих, забринiло в iнтонацiП його голосу. Шура загостреною, оголеною чутливiстю серця вловила це. I враз пройнялась думкою, що на луках Пй сказано було неправду. - Боже! Ви його знаКте? - Я старшина його роти. Дiвчина вся подалась вперед, застигла в напруженiй, поривнiй позi. Тисячi надiй налетiли на неП i падали на плечi, на руки, як голуби. Нiжно-бiле змокрiле обличчя, що перед тим, взявшись на холодi сиротами, аж волохатилось дрiбним пушком, тепер враз освiтилося, зарожевiлося нiжно, мов пелюстка в росi. - Так вiн... К? - Його, на жаль... - Нема? - ...А рота його К. IV Старшина мiнометноП роти Вася Багiров був з тих людей, що для них вiйна давно вже стала звичною справою. Башкир нацiональнiстю, енергiйний, наполегливий, рiшучий, вiн жив до вiйни невгамовним життям. Навiть не закiнчивши середньоП школи, Вася нетерпляче, з буйним азартом молодостi, кинувся у бiлий свiт. Вербувався, куди тiльки його вербували. В своП двадцять п'ять рокiв вiн уже встиг i теслярувати на далекому Заполяр'П, i ходив до МонгольськоП НародноП Республiки за гуртами худоби, i гасав по горах Уралу, шукаючи самоцвiтiв. З юнацькою жадобою накинувся Багiров на життя, що вiдкрилося своКю звабливою неосяжнiстю перед ним. Наче сп'янiлий вiд нових безкраПх можливостей, Вася хотiв швидше усе побачити, про все дiзнатись, торкнутись усього, що було в цьому океанi, яким уявлялася йому велика його держава. Бурлацьке життя, повне тривог, несподiванок, випробувань, - це було якраз те, що найбiльше вiдповiдало вдачi Багiрова. У безконечних мандрах залiзний органiзм його не надломився, а, навпаки, здобув богатирського гарту. Хвороби його не брали, зими його не дошкуляли. Одержавши солдатськi рукавицi, вiн губив Пх наступного дня i нiколи не скаржився на зашпори. В мiнометну роту Вася прийшов пiд Сталiнградом, довгий час був рядовим, i лише на днiпровському плацдармi, коли Пх у ротi залишилося стiльки, що Багiров мусив вважати себе взводом, - Брянський призначив його старшиною. На старшинськiй нивi i розкрилися повнiстю всi його таланти. Iнтереси роти, честь роти стали його особистими iнf тересами. Вольовий, пронозливий, бiдовий, вiн мiг пiти ' на що завгодно ради свого пiдроздiлу. Вiн заводив знайомства, менжував i хитрував, аби тiльки його бiйцi були добре нагодованi, зразково спорядженi, вдосталь постаченi боКприпасами. Вiн, примiром, доклав бiсiвських зусиль, щоб мiнометники виступали на найкращих конях, викликаючи завидки цiлого полку. Бувало, Вася зникав десь на цiлу нiч у загадковi нiчнi розшуки i повертався лише вранцi, весь общипаний, 3 розпухлими вухами, i сидiв уже не на тому конi, котрим вирушав у похiд, а на якiйсь кошлатiй, нужденнiй шкапi. - Мiж козаками побував, - спiвчутливо говорили тодi Пздовi, але так, щоб Вася не чув. У такi днi вiн скаженiв при самiй згадцi про козакiв. Донськi хлопцi з кавалерiйського корпусу, який, починаючи з РумунiП, часто сусiдив з полком СамiКва, не раз чесали канчуками по вухах мiнометного старшину, що внадився до них за кiньми. Проте, ради справедливостi, треба сказати, що Вася Багiров нiколи не вдавався до ганебноП для гвардiйця втечi, а бився хоч один проти десятьох, поки його не скидали з коня i пускали на волю божу пiшки. Одного разу вiн вночi помилковй одв'язав коня навiть у свого командира полку. Виправдуючись потiм перед СамiКвим, старшина пояснив свiй промах тим, "що було дуже темно i до того ж спiшив". Багiрову прощали багато чого, бо знали його безкорисливiсть: особисто для себе вiн не взяв би й нитки. Коли в бiйця на маршi розлiзлись чоботи, Багiров, не вагаючись, роззувся i вiддав йому своП власнi. А найбiльше спокутував Вася своП конокрадськi грiхи боКм. З бою вiн виходив амнiстованим за все. Де вже було карати людину, про вiдчайдушну хоробрiсть якоП знав увесь полк! Хто з старших однополчан мiг забути, як минулоП весни в боях бiля Днiстра Багiров верхи на конi з пляшкою в руцi помчав по полю за нiмецьким танком i пiдпалив його? Хто, як не Багiров, викрав у ТрансiльванiП в нiмцiв кухню з недовареною кацiею i прогуркотiв з нею серед ночi через усю нейтральну смугу? Найдивнiшим же було те, що жодна куля не черкнула його в тiй смiшнiй i вiдважнiй операцiП з кухнею. - Мабуть, сама доля протегуК вiдчайдушним, - жартував тодi з цього приводу Брянський. Бiй для Васi був якимось священнодiйством, ради якого башкир не давав пощади нi собi, нi своПм пiдлеглим. Доки на передовiй було спокiйно, доти й Багiров Поводився сумирно. Нi з ким не сварився, сновигав, наче заспаний, здавалось - погладь його, i вiн замурчить, як приручене тигреня. В такi днi з нього мiг потiшитися кожен Пздовий. Вася посмiхався, Вася не боронився, його широке вилицювате обличчя було добрим, а гострi косяки очей мружилися довiрливо. Але коли починався бiй, тодi тримайся! Тодi вiн цiль сiньку добу не злазив з коня, гасаючи то на переднiй край, то в боКпостачання, то хтозна-куди, i все горiло на його шляху. Бiда якомусь вайловi, якщо вiн потрапить Багiрову пiд руку в таку мить! Брянський дорожив своПм старшиною i пишався ним перед iншими командирами рот. За Брянським Багiров справдi, не вагаючись, пiшов би в огонь i воду. Брянський приймав вiд нього присягу, Брянський вручив йому нового автомата, Брянського сама Батькiвщина призначила йому в командири. I тому за командира Багiров пiклувався далеко бiльше, нiж за самого себе, ставив на першому мiсцi його, командирову, честь, бо то була честь роти. Впiймавшись десь на грiшному дiлi, старшина намагався будь-що перейняти всю вину на себе, вигородити свого командира, нiчим не очорнити його. I лише з Брянським Вася до кiнця дiлився своПми нескладними сердечними справами. Вася був одружений. Торiк узимку, коли вони стояли обороною в степовому хуторi на Кiровоградщинi, одна весела молодичка в яскравiм намистi не жартома закохалася в Багiрова. Вона вгадала в ньому надiйного мужа й господаря, на плече якого з певнiстю можна спертись. Зневаживши пересуди сусiдок, вона щиро вiддала своК серце цьому гарячому, бурхливому старшинi з вигнутими ногами природженого вершника, з руками, мiцними, як лещата. "Будуть у нас сини, - щебетала вона ночами на вухо Багiрову, -будуть такi гарненькi, чорнявi, косоокi китайчата". Справили коротке солдатське весiлля з розвiдницькою гармошкою, з буряковим самогоном. Безвусий Брянський по старшинству був весiльним батьком. Прожив Багiров iз своКю веселою молодичкою без року три днi. Проте i в далеких краях не забував ПП. Зосереджено сопучи, вiдповiдав Пй на нiжнi ПП листи, вкладаючи в них ласкавi зернятка украПнськоП мови, якi запам'ятались йому. Посилав усе, до копiйки, що платила йому армiя, i мав твердий намiр повернутись пiсля вiйни тiльки до молодички. Брянський пiдтримував у ньому цi намiри, допомагав Васi збутись легковажних пiдозр, що Пх дехто, ради втiхи, намагався посiяти у запальному серцi старшини. Вася пiдтримував листування з багатьма бiйцями i офiцерами, якi вибували з роти до госпiталiв. Навiть тi, що вибули дуже давно, надумавши звернутись в роту з якимось посланням i пригадуючи, кому б його адресувати, зупинялися завжди на Васi. Чи не вважали хлопцi його безсмертним? Про загиблих товаришiв Пхнiм рiдним писав на Батькiвщину також старшина. Коли за вбитим не було якихось видатних подвигiв, то Вася сам надiляв його ними. Чи мiг Вася байдуже писати про бiйця, який пробивався з ним трансiльванськими лiсами, перебродив по шию крижаний Муреш, справляв Жовтневi свята пiд мокрими скиртами в угорських хуторах? Нi, про цих людей Вася мiг писати тiльки з гарячою нiжнiстю, вони всi виходили у нього тiльки видатними людьми, що руйнували доти, рзали гранатами танки, грудьми зустрiчали смерть. Усiх Пх Вася знав на iмена, новакам розповiдав про них зворушливi легенди, i хай би спробував хто висловитись про його товаришiв без належноП пошани! Це були святi традицiП його роти, його честь, його слава, i старшина зберiгав Пх недоторкане чистими в своКму серцi. Бо, зрештою, тiльки в подвижницькiй дiяльностi своКП роти вiн вбачав змiст свого власного iснування, тiльки з бойовим пiдроздiлом вiдчував себе справжньою, необхiдною для Батькiвщини людиною. I тому, коли вiн дiзнався, що перед ним стоПть суджена його любимого командира, то, щоб втiшити ПП в горi, у нього не знайшлося нiчого переконливого, окрiм слiв, що рота Брянського К, що вона жива. Вася вважав, що вищоП втiхи за цю бути не може. I саме так зрозумiла його Ясногорська. "Коли в людини вже нема нiчого, - подумала вона, - коли людинi здаКться, що вона самотня, як останнiй колосок на скошеному полi, то навiть тодi вона помиляКться. Бо в неП ще залишаКться найвища святиня - рiдний народ. Це так багато, що заради цього варто жити й боротись". Старшина повiв Шуру в будинок, щось шепнув на ходу бiйцям, i обличчя Пхнi стали серйозними й урочистими. Знайомлячись, солдати козиряли дiвчинi з пiдкресленою шанобливiстю. В кiмнатi було тепло, шкварчала кухня, i тiльки тут Шура вiдчула, що вона перемерзла до кiсток - все тiло на нiй тiпалося, Пй допомогли скинути важку мокру шинель, ПП турботливо напували чаКм, i все, що Пй пропонували, вона виконувала слухняно, безвiльно, мов пiд якимось страшним наркозом. Треба роздягатись - роздягнеться, треба сьорбати гарячий чай - сьорбатиме... Знесилена горем, розморена хатнiм теплом, схилилася потiм на бильце канапи й заснула, незчувшись коли Пздовi ходили навшпиньках, куховар перестав гримiти сковородами, а на вогневу по бездротовому телеграфу уже полетiла звiстка, що в тилах мiнометникiв спить на канапi смертельно втомлена, заплакана дiвчина - суджена Брянського. Шура, здригаючись, спала тривожним сном, спала й не спала, снила i марила наяву. Навiть увi снi Пй важко було на серцi. Коли вона прокинулась, на столi вже горiла свiчка, в кiмнатi нiкого не було, у чорнi смолистi вiкна дрiботiв дощ, наче билися дзьобиками в скло застуканi негодою ластiв'ята, шукаючи, де б погрiтись. На стiльцi бiля канапи лежала висушена ПП шинедь, стояли на пiдлозi ПП кирзовi, начищенi так, що Пх важко було впiзнати. Шура повiльно одяглася i пройшла на кухню. Куховар попередив, що вечеря готова, можна вечеряти. Дiвчина, подякувавши, вийшла на веранду. Вiтер стугонiв залiзним дахом. Глухо, вже по-осiнньому гули дерева. Все було окутане чорною, непроглядною тьмою. Здавалось, i вiтер тут чорний, i дощ ллКться з неба чорний як смола. Фронт мовчав чи його не чути було за вiтряницею. Поступово очi звикли до темряви, i з неП окреслювалися силуети коней бiля пiдвiд. Тьмяно полискували наповненi водою колiП. До будинку примикали господарськi будiвлi. Як це заведено в угорських хуторян, вони i своК житло, i стайнi, i комори ставлять пiд Кдиним дахом. Iз степу, як iз вогкоП величезноП печери, тягло свiжою прохолодою. Дiвчина дихала на повнi груди, вiдчуваючи, як голова ПП поступово перестаК туманiти. Край веранди, у вiдчинених навстiж дверях стайнi тупцювали конi, хрумкаючiП корм. Десь угорi на сiповалi гомонiли Пздовi. - Ех, Романе, Романе, - почула дiвчина задумливий голос. - Тут краП багатi. Не встигли ще Пх нiмцi об'Псти та в дерев'янi колодки взути. - Хай нам скажуть спасибi, Хомо! Чи Пм самим вискочити б з нiмецьких наритникiв? Та нiзащо. - Так би й жили: наче дома, а насправдi - в наймах. А немаК гiрше, як бути отак... бездомному!.. Пам'ятаКш, як старший лейтенант Брянський перед своКю смертю гукнув нам: "За Батькiвщину!.." I голос тодi в нього був якийсь не простий... Що то значить- Батькiвщина!.. Доки маКш ПП, ти багатий, ти й дужий, тебе й шанують... А не дай би бог ПП втратив, отодi вже, вважай, нема в тебе нiчого. Що ти без неП? Подумати страшно, Романе. Тодi б тебе i на цiй фермi псами зацькували. Кварти води не дали б... Волоцюга, сказали б, байстрюк, безбатченко, най його мамi. Блиснула вгорi запальничка, i Ясногорська побачила вусатi загорiлi обличчя, наче вилитi з червоноП мiдi. Прикуривши, бiйцi знову загомонiли. - А так, дивись, Романе, тобi всюди i шана, i хвала. Тiльки лиш глянуть на твоП погони, на п'ятикутну зiрку, на твiй ППШ - одразу капелюхи з голiв... - Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягала собi на голови трансiльванськi чабанськi шапки... Вигляд не той. Пам'ятаКш, як вiн заставляв нас гвардiйськi значки глиною терти... Теж неспроста. Хотiв, щоб хлопцi була хк орли, щоб усе ва них лежало по формi - Казав був: "Хай тебе люблять, хай тебе и бояться..." Ти Пм слово скажеш, а вони вже бородами кивають: йо, мовляв, йо. Добре. Звiсно, на вiйнi як на вiйнi, iнодi й не хотiв би кого скривдити, а мусиш... Сiно ось чиКсь своПми кiньми згодовуКмо... - Зате скiльки ми людей врятували! Йдеш - все пiсля тебе, як пiсля весняного дощу: повiтря свiже, земля зелена... "Iсторична мiсiя", -казав, бувало, Брянський... Брянський... Юрась... Ясногорськiй здавалось, що всюди вiн тут продовжуК жити. ПродовжуК спонукати й пiдтримувати, дозволяти й забороняти, дiяльно втручаКться повсякчас в життя своПх бiйцiв. На подвiр'я неквапом в'Пхав вершник, його окликнув невидимий серед пiдвiд вартовий: - Хто йде? Вершник, знаючи, видно, що вартовий уже впiзнав його i запитуК бiльше для порядку, вiдгукнувся хмуро, неохоче: - СвоП. По голосу Ясногорська впiзнала старшину. - Не заблудилися в степу, товаришу старшина? - уже привiтнiше запитував Пздовий, що саме вартував. - Така тьма!.. - I, як на зло, нiде нiщо не горить, -сердчвся Ба-гiров, розсiдлуючи коня. - Ферми одна на одну схожi... Глухо, пусто, i собака не гавкне... Тiльки но колiях i орiКнтувався. - По колiях? - Атож. Води в них повно поналивало: блищать, свiтяться скрiзь, де ми проПхали. "Де ми проПхали - колiП свiтяться!" - зiтхнувши, подумала Ясногорська. V Прибуття в полк дiвчини, нареченоП загиблого офiцера, стало подiКю. Заступник командира полку, гвардiП майор Воронцов, поклопотався, щоб Ясногорську, згiдно з ПП бажанням, призначили командиром санiтарного взводу саме в третiй батальйон, в той батальйон, де пройшов свiй бойовий шлях Брянський. Воронцова Шура впiзнала одразу. Вiн зовнi не дуже змiнився за цi роки. Тi ж сiрi, завжди настороженi очi пiд рудими кошлатими бровами. Велика лобата голова, що тепер уже, правда, зовсiм вилисiла. Спокiйнi, врiвноваженi рухи. Ясногорську немало вразило, що колишнiй сердитий полiтрук з перебитими ногами тепер навiть не шкутильгав. Третiй батальйон стояв у тимчасовiй оборонi серед степових горбiв та балок по виноградних плантацiях. Це було за кiлька десяткiв кiлометрiв на пiвнiчний схiд вiд Будапешта. Цiлими днями сiялись крiзь сiре сито осiннi дощi, а коли Пх не було, то над полем вiд ранку до самого вечора бродили тумани. Роти, зарившись в мокрому глеюватому грунтi, коротали днi без особливих тривог. Ночами пiдiймалися на аврали: траншеП заливало водою. Пiхота вичерпувала ПП вiдрами, а мудриголови-мiнометники притягли собi звiдкись невеликий пожарний насос i викачували воду механiчним способом, хвальковито демонструючи перед сусiдами досягнення людськоП цивiлiзацiП. Мiномети стояли на вогневiй, мов панянки: всi дiд кокетливими парасольками, що захищали Пх вiд дощу. Бiйцi до них i звертались, як до панянок, - тiльки па "ви": - Дозвольте перевiрити ваш прицiл... - Дозвольте вас протерти банником... В першi днi перебування ЯсногорськоП в батальйонi Пй довелось пережити немало прикростей. З рiзних бокiв на неП повели наступ нав'язливi поклонники з числа зовсiм юних офiцерiв, якi прибули в полк уже пiсля загибелi Брянського. Дiставши вiд дiвчини одкоша i все ж не втрачаючи надiП рано чи пiзно домогтися взаКмностi, цi орли стали на диво часто хворiти. Шуру викликали то в одну, то в iншу роту: "Прийдiть, занедужав такий-то..." Воiга терпляче блукала по всiх пiдроздiлах, не виявляючи нiяких серйозних захворювань. Залицяльники були здоровi як бики. Водночас вона перевiряла особовий склад на знамениту "форму 20", нещадно ганяла неохайних за немитi руки, за нестриженi чуби, за бруднi казанки. На командний пункт поверталася стомлена, вся в глинi, бо хоч у пiхотинських траншеях i були настеленi дошки та гардеробнi дверi, проте рiдке болото чвиркало крiзь них до самих колiн. "Захворiв" якось i комбатiв старший ад'ютант, капiтан Сперанський. Вiн засiв у своКму блiндажi i весь день не виходив на бiлий свiт. Його "ламало й морозило". Увечерi в блiндаж до ЯсногорськоП з'явився ординарець Сперанського: капiтан хворiК, просить зайти. Шура, набiгавшись за день по траншеях, мусила накинути на плечi шинель i знову йти. Наближаючись до ад'ютантовоП землянки, вона зачула там бренькiт гiтари. Проте, коли постукала в дверi, гiтара замовкла, а натомiсть почувся майже стогiн: - Да-а... В блiндажi було чисто, пахло парфумами, на столi горiла гiльзова лампа. Капiтан лежав на трофейних перинах, в головах у нього стояла блискуча, добута в бою угорська шабля. Треба сказати, що молодий капiтан мав репутацiю вiдважного офiцера. "Пика - як не трiсне", - подумала Ясногорська i, приховуючи роздратування, стримано запитала: - Що з вами? - Не знаю, Шуро, щось так... розумiКте... - Температурить? - ЗдаКться, температурить. Поставили термометр, змiряли. - Нормальна, - сказала Ясногорська неприязно. - Чого ви сердитесь, Шуро? - пiдвiвся на лiкоть Сперанський, i великi голубi очi його стали затягатись меланхолiйною поволокою. - ЗнаКте, яка тут нудьга... Яка собача нудьга сидiти в цих прокислих виноградниках!.. Рапорти та рапортички, слова живого не почуКш... - Ви задля цього присилали ординарця? - Шуро, а хоча б?.. Шура задихалась. - Капiтан... Капiтан... Ви - хам. Щоб не розридатись, вона швидко пiшла до виходу, притримуючи бiлими руками борти шинелi. На блiндажi в цей час загупотiло. "Пiдслухували в трубу, торти, - вилаявся в думцi Сперансьний. - Роздзвонять тепер..." Шура зайшла в свою вогку землянку. Долi, на брезентових носилках, спав санiтар, накрившись шапкою, Дiвчина добралась до своПх нар, роззулась i сiла, обхопивши руками колiна. Гiрка образа ятрила ПП. Навiщо вiн так робить? Хiба вона винна, що така собача нудьга в цих чужих виноградниках? Хiба вона прийшла сюди, щоб стати комусь лялькою i розвагою? Ткнувшись головою в колiна, вона тут уже наплакалася вволю, хлипаючи, як маленька. Наступного дня в батальйонi був Воронцов. Вiн зайшов з комбатом Чумаченком i до ШуриноП землянки. - Не дуже тут затишно, - сказав майор, присiдаючи на нарах. - Як думаКш, Чумаченко? - Недуже. - Помiнятись би вам, га? Не згоден? Комбат почервонiв. - Так от, Чумаченко, щоб вам не мiнятись, ти сьогоднi ж накажи поставити сюди пiчку... Звичайну пiчку, РозумiКш? Може, тут ще доведеться пораненим лежати, а й дочка, бачиш, аж посинiла. Ясногорська справдi стояла блiда, з синiми смугами пiд очима. - Тодi ви були зовсiм iншою, - глухо заговорив майор, звертаючись до ЯсногорськоП. - Пам'ятаКте, в ешелонi?.. Все гримiла своПми милицями через увесь вагон та застувала менi вiкно. Навiть сварилась. А тепер... - Я й тепер сварюсь, - скупо кинула Ясногорська. - Навчилась. - Звичайно, як не навчитись... Такi унiверситети... Клопоти новi... А тодi ви здебiльшого рюмали ночами та пригадували... - Я й зараз пригадую. - Що? - Так... всячину. - Примiром? - Примiром, вашу лебедину легенду. - А-а, легенду! Пам'ятаю. Нi, то не легенда... У них справдi так... - Справдi? - звела брови Ясногорська. - Тiльки один-Кдиний раз? На все життя? - На все життя. - А потiм? Вниз головою? - Не слiд приймати це так близько до серця. Не забудьте, що лебедi - птахи. Чистi, красивi, оспiванi всiма поетами, але тiльки птахи. - А в людей? - А в людей так не може кiнчатися. Хiба нашi iнтереси обмежуються цим? Лебiдь!.. Лебiдь бачить тiльки свою пару, своК озеречко, а людина - ого-го! Пй видно куди ширшi обрiП! I назад, i вперед. Хiба К хто на землi крилатiший за людину? Так-то, дочко... А як тобi тут у нас? - Добре. Чумаченко полегшено зiтхнув. - Навiть добре? - здивувався майор. - Не набридають, не в'язнуть? Дають вiдпочити? - Дають, - дiвчина зашарiяась, як яблунька. - А в мене iнформацiя iнша, -нахмурився замполiт, розглядаючи стелю землянки. - Я чув дещо таке... I ти, Чумаченко, чув? - Чув, товаришу гвардiП майор. Це дПйсно слабке наше мiсце: як оборона, так казяться. - Iз жиру вони в тебе казяться... Ах, лобуряки! Майор лаявся, проте злостi не чулося в його словах. Через деякий час весь командний пункт мав нагоду спостерiгати таке: замполiт, сутулячись, зайшов у блiндаж до капiтана Чумаченка, вигнав усiх i послав ординарця покликати сюди Сперанського. Ад'ютант пробiг, як на пожар, важко брязкаючи блискучими трофейними шпорами. Нiхто не знав, про що так таКмниче розмовляв замполiт з бравим ад'ютантом сам на сам у комбатовому блiндажi. А бесiда була, видно, гарячою, бо за якийсь час Сперанський кулею вилетiв звiдти, червоний як рак, i тут-таки за будь-здоров вибанiгував свого ординарця, що перший попався йому на очi. А Чумаченковi замполiт наказав пiсля цього самому пройтись по стрiлецьких ротах, уважно обстежити здоров'я своПх юних лейтенантiв i, якщо знайдуться серед них пiдозрiло "хворi", негайно посилати в бойову охорону на поправку. - На грязi, - сухо звелiв Воронцов, знаючи, що в окопах боновоП охорони грязюки було по пояс. - Там пройде. Пороки серця i всi iншi пороки як рукою зниме. Пiсля цiКП iсторiП Ясногорську називали в розмовах не iнакше, як Вiрною. Вiрна!.. Найбiльше радiли з цього ПП нового iменi мiнометники. Вони весь час десятками очей i вух стежили за ПП поведiнкою в батальйонi. I насамперед вони вважали б себе кровно ображеними, коли б Ясногорська - наречена Пхнього славного командира! - дала пiдставу назвати себе не так. У ЯсногорськоП з мiнометниками склалися особливi стосунки. По неписанiй i неказанiй угодi, дiвчина вважала цей пiдроздiл нiби своПм, а мiнометники вважали Шуру своКю. Роту по традицiП ще й досi багато хто називав ротою Брянського. Хоча в ротi вже було чимало нових людей, якi Брянського не застали, але, пiд впливом його вихованцiв, вони теж пройнялися високою пошаною до загиблого командира, вiдомого Пм наче з пiснi. З вихованцiв Брянського в ротi ще залишились Роман i Денис Блаженки, телефонiст Маковей, веселий бiлкастий подоляк Хома Х'аКцький, старшина Багiров та декiлька iнших. З госпiталю, адресуючись на старшину, писав Њвген Черниш. Здоров'я його кращало. Лейтенанта Сагайду контузило на Тисi, i вiн зараз теж вiдлежувався десь у госпiталi. Ротою тепер командував гвардiП старший лейтенант Кармазин, присланий з резерву. В батальйонi поза очi Кармазина частiше величали просто Iваном Антоновичем, може, з поваги до його педагогiчного минулого. До вiйни вiн був директором середньоП школи десь на Чернiгiвщинi. Розважний, солiдний, рокiв за сорок, вiн мав у пiдлеглих i в начальства значний авторитет як знавець своКП справи та ще як людина суворо принципова. Коли мiж офiцерами виникала з якогось приводу суперечка, Iвана Антоновича звичайно обирали суддею. Брянського Кармазин знав дуже добре: обидва вони були ветеранами полку. Дружити мiж собою особливо не дружили, у взаКминах були стримано-коректними, а деколи Iван Антонович трохи навiть заздрив раннiй славi Брянського. Однак зараз до колишнього свого бойового колеги Iван Антонович ставився без усяких ревнощiв. Вiн анiтрохи не ображався тим, що теперiшню його роту i досi, за давньою звичкою, називають ротою Брянського. Коли Ясногорська приходила на вогневу мiнометникiв, тут уже все чекало на неП. Зеленi "самовари" з-пiд кокетливих парасольок наче привiтно всмiхались Пй. Iван Антонович, покректуючи, вилазив з своКП землянки, витираючи стiни вузького проходу крилами своКП плащ-палагки. Вигляд старшого лейтенанта був такий щиро-привiтний, гостинний, що, здавалось, йому в руках бракуК тiльки хлiба-солi на рушнику. Бiйцi з прихованою радiстю чекали, доки фельдшерка зайде в Пхнi пiдземелля, огляне Пх, огляне казанки, що горять на полицях, як сонце, натертi, звичайно, ради ПП вiзиту. Перевiряючи мiнометникiв на "форму 20", Ясногорська щоразу дивувалась, якi вони всi чепурнi, охайнi. Ставила Пх взiрцем для решти пiдроздiлiв батальйону. Чи могла вона пiдозрювати, скiльки до ПП приходу тi нещаснi сорочки пеклися над полум'ям? Проте коли якось в одного з новеньких було випадково "виявлено", то почервонiла вся рота. Такий жах! Старший сержант Онищенко, парторг роти, не сходячи з мiсця, присягнув, що "бiльше цього не буде". Доки Шура перебувала на вогневiй, жодне погане слово не зривалося нi в кого з уст. Не лише розмови, а навiть погляди бiйцiв прибирали якогось цнотливого виразу. НайприКмнiшим для Iвана Антоновича було те, що хлопцiв нiхто не попереджав заздалегiдь, щоб вони поводилися саме так. Виходило у них це само собою, просто тому, що перед ними була наречена Пхнього героя командира, що вона була Вiрна, що вона своКю вiрнiстю й дiвочою чистотою теж пiдтримуК в очах iнших честь i заслужену гордiсть ПхньоП роти. Буваючи в батальйонних тилах, Ясногорська нiколи не минала володiнь Васi Багiрова. ПП тягнуло сюди, яку рiдний дiм, з рiдними звичаями, спогадами, запахами... I хоча бiйцi-Пздовi з почуття сором'язноП делiкатностi нiколи першi не заводили розмови про Брянського, - Дiвчина з найнезначнiших дрiбниць помiчала, що Юрась тут i досi iснуК i впливаК на них. Привiтнiсть Пздових нiколи не переходила в панiбратство. Може, стримували Пх офiцерськi погони ЯсногорськоП, чи просто якимсь людяним iнстинктом вони вiдчували, де тут повинна бути межа. Пристаркуватий ротний кравець довго вагався, доки, смiшно надимаючись, зважився-таки запропонувати Яс-ногорськiй своП послуги: - Давайте, я вам шинельку... трошки пiдправлю, перероблю. Шура глянула на своП довгi, пiдкоченi рукава i ледве стримала готовi бризнути радiснi сльози. Про неП дбали, за аеП пiклувалися з такою зворушливою нiжною незграбнiстю! З нагоди Шуриного приходу кухар мiнометникiв Гриша жарив i шкварив рiзнi делiкатеси, на якi тiльки вистачало у нього хисту. Подаючи Шурi печеню, вiн завжди вибирав для неП курячi пупики, мабуть, тому, що сам найбiльше Пх любив. При цьому Пздовi, якi пильно стежили за Гришею, ие помiчали з його боку жодного двозначного погляду, яким би вiн окинув стрункий дiвочий стан. Прислуговуючи дiвчинi, уперто косився неборака вiд спокуси вбiк, i це той самий Гриша, що мав у ротi репутацiю запеклого донжуана! Картоплю йому чистили завжди якiсь фарбованi вертихвiстки, що Пх вiн i в безлюдних степових хуторах добував наче з-пiд землi, Пздовi довго мiркували, чому iноземки так цiкавляться Пхнiм куховаром, пронозуватим i сутулим, як сiльський дячок. Хома Хаецький чомусь вбачав причину цього в тому, що Гриша - горбатий. - Скiльки я знав горбатих, усе Пм такi кралi попадаються, що ну! Сам ХаКцький був прямий, як струна. НакручуючiП своП вуса, вiн любив заводити з Шурою статечнi розмови про угорського адмiрала Хортi. Хому дуже цiкавило i навiть непокоПло, як це в краПнi, де нема жодного моря, раптом править усiм - адмiрал. - Њй-же-Кй, це непорядок, - пащекував Хома. - Що на морi? Там який-небудь навiть дурний адмiрал багато лиха не накоПть: потопить корабель, та й усе. А пусти такого правителя на сушу: незчуКшся, як потопить тобi весь народ! Пропускаючи роти через лазню, Шура ловила себе на тому, що неоднаково ставиться до всiх. Коли приходили митись мiнометники, то не могла втриматись, щоб не вибрати Пм з пакункiв бiлизни, де краща, цiлiша, бiлiша. Частiше, нiж до iнших, забiгала до них запитати, чи досить гарячоП води та мила. I хлопцi, рожевi вiд потилиць до п'ят, одвертаючись до стiн, кричали дружним хором: - Досить! Досить! Шура картала себе за те, що не може бути безсторонньою, i все ж таки - не могла. Та як же вона могла бути однаковою до всiх, коли Хома Пй все-таки чимось ближчий, коли Вася Багiров, лаштуючи увечерi пiдводу спецiально для того, щоб вiдвезти Шуру звiдси на командний пункт, турботливо накидаК дiвчинi на плечi палатку, як справжнiй рицарi Хто зна, де цей тесляр КрайньоП Пiвночi мiг навчитися рицарських тонкощiв! Џздовому, який везтиме Шуру, Вася наказу