возiв, а зараз сам, загубивши коня, чвалав iз сiдлом на плечах, передаючи старшинам наказ "хазяПна": жодного ящика боКприпасiв не кидати. Хто подумаК "розгубити" - трибунал. Багiров кидався в рiзнi боки, шукаючи кращого проПзду. Скрiзь було однаково. Лише в одному мiсцi вiн натрапив на польову бiльш-менш тверду дорiжку мiж виноградниками. Нею, здавалось йому, можна було б проПхати хоч з кiлометр в потрiбному напрямi. Зопалу вiн погнав коня на дорiжку, щоб розвiдати ПП до кiнця. Не встиг старшина проскакати десятка метрiв, як земля вибухнула пiд ним. Гострий бiль пронизав зiгнутi в стременах ноги до самих колiн. "Потрощило!" - майнуло в головi. Мацнув рукою - ноги були. Мерщiй вихопив Пх iз стремен, 66 кiнь уже заточувався. Зiскочивши з сiдла, Вася спочатку не втримався на ногах вiд страшного болю i впав. Але ту ж мить звiвся на руки i акробатично, млинком перекинув власне тiло через себе вбiк, вихоплюючись з-пiд коня. Кiнь падав. Його права передня, вище копита, була зчесана, як бритвою. На щастя Багiрова, це була не осколкова мiна. "Мабуть, моя Катерина щаслива", - з вдячнiстю подумав старшина про свою кiровоградську молодичку. Кiнь стримано стогнав крiзь зуби. "Коли б не твоя нога, друже, поплатився б я своКю, - думав Вася, добуваючи пiстолет. - Коню, коню! Якби були конячi протези, залишив би я тебе жити. Але пробач!" I Вася вистрiлив коневi мiж вуха. Знявши сiдло з убитого коня, старшина повернувся до своПх. - Що з вами, старшина?-вигукнув ХаКцький, приглядаючись у вечiрнiх сутiнках до Багiрова. -То пiд вами трахнуло?.. Ви увесь в сажi, як вiдьмак З димаря! - Одмиюся... В ДунаП, - вiдповiв Вася. I, витираючись, старшина виклав Пздовим свiй новий план. Цi плани, iнодi майже фантастичнi, родились у нього в головi один за одним. I що бiльше складнiшали обставини, то бiльше було планiв. Найновiший полягав ось у чому. Одночасно пробитися всiм пiдводам - неможливо. Це вже видно з усього. На хуторянських волiв тем марнi надiП: тiльки-но стемнiло, голоногi погоничi розбiглися хто куди, гармашi випрягли круторогих "му-два". Але й випряженi, вони не могли вже зiйти з мiсця. Отже, надiя все-таки тiльки на себе та на своПх коней. Iван Антонович уже, мабуть, виглядаК Пх з "огiрками". Багiров пропонуК: з усiх шести пiдвiд вибрати наймiцнiших коней, запрягти в один вiз i тягти його таким цугом до шосе. Потiм так само брати другий, третiй, доки не виволочуть до останнього. Цей простий спосiб дав несподiванi наслiдки: уже опiвночi перша пiдвода була на Будапештському шосе. Це вже багато значило: на пiдводi десять ящикiв, сотня мiн. Метод Багiрова незабаром пiдхопили всi. Мабуть, нiде доцiльна думка, свiжа iнiцiатива не поширюКться з такою блискавичною швидкiстю, як на фронтi. I скiльки таких дрiбних зерен, кинутих в бойовому розпалi безiменними трудiвниками армiП, давали в найкоротший строк буйнi сходи. Все бiльше й бiльше пiдвiд i гармат, глибоко прооравши в темрявi трясовинне поле, виПздили на шосе. Як не дивно, але армiйськi конi тягнули краще, нiж фермерськi круторогi. Може, тому, що конi, розумiючи мову бiйцiв, напинались i вiдпочивали по Кдинiй командi. На свiтанку Будапештське шосе було вже загачене гарматами i важкими транспортами з боКприпасами. Жодна пiдвода не йшла назустрiч, на схiд. Все гримiло, спiшило, рвалося на Дунай. Х В кiнцi листопада 1944 року вiйська 3-го УкраПнського фронту форсували Дунай на пiвднi Угорщини, пiд ЮгославiКю. Створивши перший задунайський плацдарм i захопивши важливi мiста: Мохач, Печ, Батажек, вiйська фронту повели наступ на захiд, мiж озером Балатон та рiкою Дравою, i на пiвнiч - мiж Балатоном i ДунаКм. - З усiх наших фронтiв ми тепер найзахiднiшi, - жартували офiцери. - Перевалили за 19-й меридiан. Уже через кiлька днiв навального наступу на пiвнiч, вздовж правого захiдного берега Дунаю, радянськi вiйська опинилися за пiвсотнi кiлометрiв вiд Буди. В столицi почалася панiка. Заводчики й комерсанти тiкали на захiд. Вверх по Дунаю поспiшно вiдпливали кораблi, навантаженi державним добром. Пливли проти течiП по темному, важкому Дунаю, як по хмарi. Водночас нiмецьке командування зривало новi своП дивiзiП з IталiП та з союзницького фронту i кидало на Дунай. В цi днi на ворога звалився ще один приголомшливий удар. На пiвнiчному сходi вiд Будапешта вiйська 2-го УкраПнського фронту також перейшли в наступ, прорвали оборону i насувались на столицю. Радянськi танки, пробиваючись лiсисто-гiрською бездорiжною мiсцевiстю на пiвнiч вiд Будапешта, досягли Дунаю. Тим часом нижче по Дунаю, на пiвдень вiд Будапешта, сапери протягом одноП ночi навели переправу. Частини, перехопившись на захiдний берег, з'Кднались в районi озера Веленце з "задунайцями", що наступали з пiвдня. Полк СамiКва всi цi днi вiв боП вподовж однiКП з шосейних магiстралей, що йшла до столицi з пiвнiчного сходу. Отямившись пiсля перших ударiв у днi прориву, ворог чинив дедалi упертiший опiр. То на однiй, то на iншiй дiлянцi вiн, при пiдтримцi "королiвських тигрiв", переходив у контратаки. Проти "королiвських тигрiв" з нашого боку почали застосовувати не лише спецiальну протитанкову артилерiю, а й артилерiю важких систем. Можна було бачити в степу танковi башти, знесенi, вiдкинутi вибухом вiд такого "тигра" далеко вбiк. Доводилося штурмувати кожну ферму, кожне мiстечко, просуваючись вперед кiлометр за кiлометром. В населених пунктах стало дедалi бiльше зустрiчатися бiженцiв з Будапешта. Якось на подвiр'я, де зупинився Багiров iз своПми бiйцями, зайшов високий, iнтелiгентноП зовнiшностi дiдуган з паличкою в руцi, у широкому, кофейного кольору макiнтошi. Вiтаючись, вiн гречно, але без запобiгливостi, пiдняв фетровий капелюх, вiдкриваючи сиву лев'ячу шевелюру, зачесану набiк, як у росiйських художникiв минулого столiття. Смугляве, з орлиним носом обличчя iноземця ще зберiгало слiди колишньоП вроди. Прибулий досить вiльно розмовляв по-росiйському. - Прошу, панове, у вас К кухня? - запитав вiн. - У нас усе К, - вiдповiдали бiйцi. - А тобi що?.. - Я хочу вам рубати... вогонь. Пробачте, дрова, - запропонував своП послуги старий. Куховар Гриша з недовiрою поглянув на його бiлi руки, iнтелiгентне обличчя з мiшками пiд очима. - Про мене - погрiйся, -сказав Гриша. -Розламайся в порядку фiзкультури. Зацiкавленi Пздовi зiйшлись подивитися, як капiталiст буде рубати. Вони не мали сумнiву, що перед ними саме капiталiст, власник якого-небудь розбомбленого пiдприКмства. Угорець поклав свою елегантну паличку, пригладив борiдку i, намагаючись приховати замiшання, бадьоро взявся за сокиру. Уже з того, як вiн ПП тримав, було видно, що цей дроворуб небагато врубаК. А Гриша умисне пiдмостив йому таки дебелу колоду. Угорець заходив до неП з рiзних бокiв, хижо нацiлявся i цюкав. Колода тiльки перекочувалася з мiсця на мiсце, цiла-цiлiсiнька. Бiйцi чмихали. Невдалий дроворуб скоро впрiв. ХаКцький не мiг далi байдуже дивитись на його самокатування. Вiн кинув батiжок, плюнув у долонi. - Ех ти, Њвропа!.. Дай-но я цюкну! Угорець, нiяково посмiхаючись, передав подоляковi сокиру. - Гех, - хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево. - Гех! - вигукнув боКць, розмахуючись вдруге. Колода репнула, як гарбуз. За якусь хвилину Хома пощепив ПП на трiски. Угорець зачудовано дивився на бiйцеву роботу. - У вас золотi руки, - захоплено сказав вiн. ХаКцький, улещений такою похвалою, глянув на своП шкарубкi, вкритi мозолями долонi. Золотi... - Ти хто? - запитали угорця. - Капiталiст? Комерсант? Старий усмiхнувся. - Я артист, - вiдповiв вiн. - Людина вiльноП професiП. Живописець! - А чого ж тобi заманулося дрова рубати? Старий гiрко зiтхнув. - Що ви питаКте? - заступився за нього Хома. - Чи не бачите, що вiн припухаК? Гам-гам нинчен!.. - Гам-гам? - запитав куховар. - Говори прямо! - Так... Я з Будапешта. Бiйцi знали, що бiженцi жорстоко бiдують. - Ходiмо... Заправишся. Людину вiльноП професiП повели до кухнi. За столом старий став докладно розповiдати про себе. Звати його Ференц. Вiн був одним з тих численних мешканцiв угорськоП столицi, якi, рятуючись вiд терору салашистських банд, тисячами залишали рiдне мiсто i мандрували в сiльськi провiнцiП. В першу свiтову вiйну Ференц три роки вiдбув у росiйському полонi. - Ваш народ щирий i великодушний, - говорив художник, витираючи хусткою вуса. Вiн розповiв, як йому довелося одного разу Пхати в теплушцi вкупi з говiркими украПнськими селянками. Пожалiвши обшарпаного солдатика, вони ткнули йому великий окраКць хлiба, хоча тодi i в Донбасi було з хлiбом сутужно. Минуло понад чверть столiття, а старий i досi не мiг забути того окрайця. - Може, то якраз моя матуся, - задумливо сказав куховар. - Вона жалiбна... Всiм би допомогла... - Вашi не раз допомагали народам, - розмiрковував далi Ференц. - Ось тепер вашi армiП проливають кров на полях нашоП УнгарiП. Хто скаже, що це кров егоПстiв? В Будапештi радiо щодня розпиналося: "Зi сходу насуваються азiатськi варвари! Рятуйтесь, угорцi!.." Тодi я сказав: "Я знаю, якi це варвари. Я жив мiж ними три роки, наче мiж братами... Не вiд них нам треба рятуватися". Вiльний художник, правдивий i безкомпромiсний, вiн не щадив у розмовах салашистiв. Це не могло минути безслiдно: над ним нависла загроза арешту. Довелося ховатися вiд переслiдування в рiзних районах мiста, по бункерах та пiдземеллях. Йому допомагали численнi знайомi. В Будапештi десь зостались його дочка i маленький онук, а зять загинув в Iнтернацiональнiй бригадi в IспанiП. - Всi чеснi люди в УнгарiП, - говорив Ференц, - чекають вашоП армiП. Я мадьяр, я патрiот, i вiрте моКму серцю. Художник розповiдав бiйцям про життя в Будапештi, про Салашi, якого вiн вважав своПм особистим ворогом. - Бандит, кримiналiст, нiмецький наймит! - I Фе-рснц, на велику втiху бiйцям, лаявся мiцною росiйською лайкою, йому було вiдомо, що Салашi, верховода "Схрещених стрiл", ще за регентства Хортi Мiклоша не раз попадав до в'язницi, а якось навiть до божевiльнi. - Дивно, що фашизм виносить па поверхню саме таких дегенератiв, - мiркував художник. -Дегенерат Гiтлер, морфiнiст Герiнг, тупий розбiйник Салашi... Мабуть, сама гнила атмосфера фашизму розплоджуК такi мiкроби. Але справжня демократiя уб'К Пх, немов сонце!.. Ференц, розвеселившись, розповiв бiйцям казус, вiдомий цiлому Будапештовi, про те, як Салашi виступав по радiо. - Румунiя продала нас i всю Њвропу! - кричав Салашi одного дня. - Вона капiтулювала перед червоними вiйськами! Мадьяри, берiть приклад з непохитноП, кам'яноП ФiнляндiП! А наступного дня капiтулювала i "кам'яна Фiнляндiя". Гiтлерiвцi пiсля цього випадку не пiдпускали свого холуя до мiкрофона. Захопивши владу, Салашi i його поплiчники влаштували в Будi, в королiвському палацi, комедiю присяги перед короною св. Стефана. Хiд церемонiП транслювали по радiо. Раптом, коли салашистський диктор на хвилину замовк, з ефiру пролунав чийсь iнший грiзний голос: - Мадьяри! Пригадайте, як Салашi в червнi тисяча дев'ятсот тридцять восьмого року стояв перед судом!.. Салашистськi шпики збилися з нiг, шукаючи цього невiдомого патрiота, що, ризикуючи життям, мужньо звертався до народу з ефiру. - Знайшли? - нахмурився Хома, уважно слухаючи художника. - О нi! Нелегко знайти, неможливо знищити того, кому симпатизуК народ! Його не було нiде, i вiн був скрiзь. - Молодцi, не виказали! - повеселiшали бiйцi. - Значить, i у вас там К такi, що не дрiмають... - Голос невiдомого патрiота був голосом самоП правди, - вiв далi Ференц. - Я сподiваюсь, що цей пройдисвiт Салашi знову колись стане перед судом, як у тисяча дев'ятсот тридцять восьмому роцi. На цей раз - перед судом нашого народу. - Тiльки тепер його треба краще судити, - зауважив Хома з апломбом досвiдченого юриста. - Що то за суд, коли живим випустили! Художник сподобався бiйцям. Поступово вiн звикся з ними, прикотив звiдкись свiй дитячий вiзок з рiзним скарбом: сувоП полотна, фарби, папiр... Iншого майна у Ференца не було. На дозвiллi вiн показував бiйцям своП альбоми з етюдами Будапешта. Це були зарисовки руПн-окремi пощербленi фронтони, альтанки, деталi храмiв. Пiд якимись руПнами над ДунаКм стояв угорський пiдпис. - "Розгнiваний Дунай", - гiрко переклав художник. - Це моП звинувачення. В новiй, демократичнiй УнгарiП я пред'явлю цi етюди суддям. Ференц намагався у всьому допомагати бiйцям, бо не хотiв задарма Псти Пхнiй хлiб. Хоч вiн був зовсiм непрактичний, бiйцi належно оцiнили вже саме прагнення Ференца чесно трудитись, стати Пм на помiч. Вони не кривдили старого, i, коли сiдали Псти, кожний закликав Ференца до свого казанка. Те, що вiн без кiнця вихваляв свою Унгарiю, з якою вони воювали, якось не ображало бiйцiв. - Ми поважаКмо патрiотизм у всякiй нацiП, -заспокiйливо говорив художниковi старшина Багiров. - Бо ми самi патрiоти. Найчастiше Ференц сiдав до Хоминого казанка. З подоляком вiн, видно, почував себе найвiльнiше. Хома, який умiв з кожного покепкувати, водночас викликав i загальну симпатiю до себе своПм гумором та затятим колективiзмом, що, здаКться, вже сидiв йому в кровi. Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам подiльськоП Вулиги. Художник охоче згодився i за кiлька хвилин увiчнив Хому на аркушi цупкого паперу. Позуючи, повнощокий, булькатий Хома надимався ще бiльше, "аби бути страшнiшим". Вiн неодмiнно хотiв бути з конем i, тримаючи свого сiрого за повiд, раз у раз потайки щолгав його в зуби для того, щоб кiнь вийшов баским. Лiву руку Хома вiльно поклав на рукоятку трофейного кинджала, що висiв у нього при боцi. Вуса вгору, шапка-вушанка - чортом набакир. - Малюй, щоб на Котовського був схожий, - замовляв Хома. - Коневi - шию дугою!.. Подоляк дувся i робив страшнi очi. Але художник, замiсть погрозливоП войовничостi, надав його обличчю виразу беззлобноП веселоП лукавостi. Незважаючи на таке свавiлля, Хома, розглянувши свiй портрет, зостався вдоволений. - Схожий! - сказав вiн. - I вуса, i кiнь, як живий... Ач, як басуК... Ти, Ференц, маКш добрячi руки! -Хома на художника "тикав". Вiн взагалi чомусь тикав на всiх iноземцiв. - Прямо скажу, Ференц, що ти маКш... срiбнi руки! Кесенем сипе - красно дякую! Ференц, усмiхаючись, мимохiть глянув на своП бiлi, наче справдi срiбнi руки. XI Противник поспiшно вiдходив на Будапешт, мiнуючи позад себе шосе. Мiнометники рухались полем з трубами i лафетами на плечах, не пiдкладаючи в'юкiв. Знали, що незабаром зупиняться на новому рубежi, щоб вiдбивати наступну контратаку. Всю нiч пiхота вела бiй за населений пункт, який височiв попереду фабричними димарями. Пiхотинцi, пораненi вночi, бредучи назустрiч, говорили, що то вже виднiються димарi далеких пiвнiчно-схiдних околиць Пешта. Ранок був сiрий, похмурий. Сiкло холодним, гострим дощем. Земля бралася ожеледицею. Обмерзла кригою, озимина ламалась пiд ногами бiйцiв, як зелене скло. Палатки торохтiли на людях, переламуючись при кожному поруховi. Поруч мiнометникiв полковi артилеристи верхи на конях тягнули гармати. Вершники, пустуючи, запевняли, що Пм iз сiдел уже видно голубий Дунай. Лейтенант з батареП, Саша Сiверцев, наздогнав Черниша, весело поздоровкався. Вони разом лежали в госпiталi, разом повернулися в полк. - Ти, Женю, сяКш на все поле, як у панцирi, - казав Сiверцев, торкаючись рукою обмерзлоП блискучоП шкiрянки Черниша. - 3 ким шухнув? - З Григоряном за шинель... Прогадав? - Це залежить вiд того, як ти себе вночi почуваКш... Зубами здорово клацаКш? - Що ти!.. БуваК навiть жарко! - Та я бачу - ти сьогоднi весь пашиш, весь цвiтеш. Тут щось не те, друже!.. Женя жартома стусонув товариша межи плечi. Може, тому, що Сiверцев майже вгадав. Останнiми днями Черниш справдi був у безпричинно райдужному настроП. Не знав, звiдки це походить, чи, може, просто не хотiв собi зiзнатися до кiнця. Вчора увечерi вiн знову розмовляв на КП з Ясногорською. Це була звичайна розмова про те, як вiн у госпiталi впорядковував записи Брянського перед тим, як послати Пх в наркомат. - Скiльки там думок! - вирвалось у нього. - Яких багатих думок! - Ви думаКте, що буде ще колись вiйна? - запитала, хмурячись, Ясногорська. - Я цього не хотiв би... Але наш досвiд, здобутий кров'ю, варто зберегти. До того ж це - пам'ять. Шура зiтхнула. - Женю, - сказала йому пiсля тривалоП паузи, - ви... справжнiй друг. Вiн iшов на вогневу i чув, як бринять йому цi слова в темрявi осiнньоП ночi. Стало наче розвиднятися, i вже не було навкруги нi мряки, нi холоднечi, нi безпросвiтноП погрозливоП тьми... Серце безпричинно спiвало, i життя, як земля до сонця, поверталось до нього своКю найкращою стороною... Замiсть ракет, що розтинали нiч, уже висока зоря ввижалась попереду, займаючись свiжо, яскраво, по-весняному... Нi, вiн нi в чому не хотiв зiзнатися, навiть самому собi. - Про що ти задумався. Женю? - Так, про Дунай... Який вiн весною... Маковейчик, який, по-твоКму, вiн весною? - звернувся лейтенант до свого телефонiста, що ступав поперед нього з котушкою на спинi. БоКць обернувся, радiсний, червоний, натрьо-паний дощем. Брови його змерзлися. - А вiн такий, як Днiпро, товаришу гвардiП лейтенант... - Еге, ти ж днiпряк... - Не зовсiм, товаришу гвардiП лейтенант... Ми вiд Днiпра кiлометрiв двадцять. У нас у степу рiчки зовсiм нiякоП нема. I село зветься Сухеньке. Була, кажуть, колись рiчка Восьмачка, так випила ПП баба Приймачка... Отака була в баби жага... А одного разу мати взяла в колгоспi коней, i ми поПхали на зеленi свята в Переволошину до тiтки в гостi. ЗнаКте Переволошину, де Меньшиков Мазепу та шведiв потопив? - Знаю, - смiКться Черниш. - Так от, Пдемо ми, степ, сонце палить, жайворонки пурхають... Враз бачу перед собою далеко - бiло-бiло, а ще далi - синьо-синьо, наче льони цвiтуть при самiй землi!.. "Мамо, -питаю, -то льони цвiтуть?" А мати смiються. "То, - кажуть, - Днiпро". - "А чого вiн такий синiй?"-"Вiд неба", - кажуть. - То ти думаКш, що й Дунай такий? - А чого ж... Влiтку, може, й такий... Вiд неба. Небо скрiзь синК, голубе... - Зараз вiн як сталь, -задумливо втручаКться Саша Сiверцев. - Як Нева. - Сiверцев родом ленiнградець. - ЗнаКш, у рiчок, як i в людей, час вiд часу змiнюКться настрiй. Ясно - голубiють, похмарить - темнiють... З-за цегляних будiвель селища виринула в поле пiдвода, запряжена важкими мадьярськими битюгами. Коли вона пiд'Пхала ближче, переднi мiнометники обступили ПП. Черниш здалека впiзнав на пiдводi Шовкуна з аотоматом за плечем. У руках Шовкун тримав туго напнутi вiжки. Вуса його були обмерзлi, а обличчя суворе, сердите. Iван Антонович, зупинивши пiдводу, схилився над нею, щось розглядав. Пiдiйшовши, Черниш здригнувся: пiд вiдкинутою плащ-палаткою лежали Сперанський i Ясногорська. Вони лежали поруч, обоК блiдi, нерухомi. Сперанський дивився кудись убiк диким, безтямним поглядом i ледве чутно стогнав. Ясногорська, здавалось, не дихала. Вона була смертельно блiда, бiла як мармур. Лежала без берета, коса сповзла Пй на груди i взялася сивим намерзом. Побачивши над собою Черниша, дiвчина ледь помiтно здригнулась. - Женю... - прошепотiла вона безкровними губами. -Женю... I замовкла, дивлячись на нього тоскно, по-сестринському, немов, прощаючись, хотiла про щось попередити, вiд чогось застерегти. - Поганяй та оберiгайся мiн, - гукнув Iван Антонович Шовкуновi, i Шовкун рушив. Iван Антонович, взявшись за рiжок дубленоП плащ-палатки, одкинутоП над Ягногорською та ад'ютантом, накрив обох, наче лядою. Черницi iшов темний як нiч. Трiщав чобiтьми по зелених крижаних шпичаках. Що вона хотiла йому сказати? Чому так тоскно дивилася своПми довiрливими, скаламученими болем очима з-пiд безсило приспущених вiй? - Видужають, знов повернуться в полк, - глухо говорив Саша Сiверцев поруч, а Чернишевi здавалось, що голос лине здалеку. -Ми ж повернулись... Черниш мовчав, зрiдка на ходу озираючись. Пiдвода сховалась у вибалку. Понад шосе бовванiли окутi кригою телеграфнi стовпи, вигинаючись по горизонту. Противник не встигав Пх спилювати. Далеко на лiвому фланзi, погойдуючись, сунули через рiллi сивi танки. Розсипавшись по всьому полю, брели у напнутих плащ-палатках пiдроздiли бiйцiв, подавшись проти вiтру вперед i здалеку нагадуючи собою сiрих горбатих степових орлiв. Згодом Черниш дiзнався вiд комбата, як все це сталося. Вночi капiтан Сперанський, обходячи бойовi порядки, напоровся на мiну i пiдiрвався. Ясногорська в цей час була в однiй iз стрiлецьких рот поблизу. Почувши вибух, а потiм крик пораненого, вона кинулась туди. Було дивно, що вона й сама не пiдiрвалась. Сперанському посiкло ноги. Шура заходилась тут же, на мiсцi, перев'язувати. Тим часом противник, що засiв неподалiк у цегляних будiвлях околицi, вiдкрив вогонь з кулеметiв, цiлячись в темрявi туди, звiдки чувся стогiн i зойки пораненого. Ясногорська взяла капiтана на спину i поповзла. Незабаром ПП теж поранило-в руку, вище лiктя. Рука пiдломилась. Сперанський, очевидно, здогадався, що сталося, i наказав Пй залишити його i повзти самiй. Ясногорська вiдмовилась. Сперанський стогнав i брутально лаявся. Шура мовчки намагалася волокти його однiКю рукою. На цьому Пх i застали пiхотинцi, посланi назустрiч командиром стрiлецькоП роти. Один поклав собi капiтана на спину, другий вхопив Ясногорську прямо на руки, як дитину, i кинувся з нею до окопiв. Уже перед самим окопом ПП поранило вдруге двома кулями: однiКю - в стегно, другою - в праву руку, якою вона трималась, мiцно обнявши солдата за шию. Солдатовi тiльки обсмалило потилицю. Шовкун роздобув у мадьяра пiдводу i поклав обох - i Ясногорську, i ад'ютанта. Лежачи поруч, вони не прохопилися жодним словом про минуле, хоч Сперанський до останнього часу мав пiдозру, що саме Шура тодi поскаржилася на нього Воронцову. Але то було таке далеке, таке дрiбне!.. Тепер Пм було зовсiм не до того. XII Будапешт був оточений. Вже 24 грудня 1944 року зав'язались боП на околицях мiста, почався славнозвiсний Будапештський штурм. Оборонi Будапешта нiмецьке командування надавало г.еличезного значення. Розташований на вузлi 26 залiзниць i шосейних шляхiв, Будапешт з стратегiчного погляду являв собою своКрiднi ворота в Австрiю, Чехословаччину, в пiвденнi провiнцiП самоП Нiмеччини, що Пх до останнього часу нiмцi вважали своПм найглибшим тилом. Падiння угорськоП столицi неминуче вибило б з ладуостаннього найзапеклiшого сателiта Нiмеччини. З падiнням цього мiста похитнувся б весь пiвденний фланг нiмецького фронту, який ще й досi нависав над Балканами. Тому не дивно, що нiмецько-фашистське командування стягувало пiд Будапешт численнi вiйська, перекинуло сюди найкращi своП резерви. Нiмецькi генерали погрожували дати Радянськiй АрмiП пiд стiнами Будапешта нечуваний реванш за Сталiнград. Бiйцi подейкували, що хтось уже читав нiмецькi, як завжди безграмотнi, блазенськi листiвки, в яких фюрер нiбито похвалявся: "Берлiн здам, а 3-й УкраПнський в ДунаП покупаю". I ось тепер це колосальне мiсто в двiстi квадратних кiлометрiв територiП, начинене вiйськами й технiкою, з дiючими заводами, якi ще випускали танки й снаряди, опинилося затнснуте в залiзнi лещата. Цiлу нiч з 28 на 29 грудня i ранком 29 грудня армiйськi потужнi радiомовнi станцiП з передовоП лiнiП фронту безперервно передавали оточеним звернення радянського командування. Диктори в шинелях повiдомляли, що 29 грудня, об 11 годинi за московським часом, в розташування противника прибудуть з радянського боку парламентери вручити оточеним ультиматум. Щоб зберегти Будапешт, врятувати вiд загибелi його iсторичнi цiнностi, пам'ятники культури й мистецтва, щоб уникнути численних жерта серед мирного населення, - радянське командування пропонувало оточеним гуманнi умови капiтуляцiП. 29 грудня об 11 годинi в напрямку Кiшпешта виПхала легкова автомашина. Над нею майорiв великий бiлий прапор. В машинi Пхав офiцер-парламентер з текстом ультиматуму, пiдписаного командувачами обох УкраПнських фронтiв. Скрiзь понад шосе, де проПздила машина парламентера, наставала тиша: нашi бiйцi ще заздалегiдь дiстали наказ припинити вогонь у цьому районi. Нiмцям також був добре вiдомий маршрут радянського парламентера. Бiлий прапор над машиною було далеко видно. Проте коли машина в'Пхала в розташування ворожих передових позицiй, з усiх вiкон i горищ прямо по склу кабiни сiконули нiмецькi кулемети. Парламентера було вбито. В цей же час по той бiк Дунаю, в Буду було направлено другого парламентера з перекладачем. Тут подiП розгорнулись iнакше. Нiмцi пропустили парламентера через переднiй край i направили в свiй штаб. В штабi командування заявило парламентеровi, що воно вiдмовляКться прийняти ультиматум. Офiцера ввiчливо вiдпустили. Виходячи з штабу, вiн не знав, що, випереджаючи його, по кабелях летять уже на переднiй край вiроломнi накази тих, що тiльки-но з ним розмовляли. I коли вiн, високо пiднявши бiлий прапор, повертався уже в нашу зону, в спину йому було вiдкрито вогонь. Парламентер упав, обливаючись кров'ю. Вiдкрити вогонь по беззбройному парламентеру - так могли вчинити тiльки фашисти. РозбоКм вони починали, розбоКм i кiнчали. З давнiх-давен у всiх вiйнах парламентери користалися правом недоторканостi. А тепер вони пiдпливали кров'ю на правому i на лiвому боцi Дунаю, в передмiстях КвропейськоП столицi. Впали на мокрий брук посiченi бiлi прапори, якi були пiднятi, щоб дарувати життя тисячам людей, врятувати вiд руйнацiП величезне мiсто. Тепер залишилось одне: карати. Пiдле вбивство парламентерiв викликало гнiв, хвилю обурення серед наших вiйськ. Самовидцi ПхньоП смертi - бiйцi-передовики - похмуро поглядали з-пiд вушанок на чуже безкраК мiсто. Сердито набивали диски, заряджали важкi гармати. Гармашi з гуркотом вкочували на руках артилерiю в пiдвали, на подвiр'я, за кожну будiвлю. Пiднялися тисячi жерл, чекаючи команди. - Тримайся, проклятий гадючник! - говорили бiйцi. - Пощади тепер не жди! Вбивство парламентерiв було провокацiйним викликом. Армiя вандалiв, загнана в безвихiдь, залишалась i тут вiрною собi. Вона не дорожила нiчим. Що Пй було до цього мiста, до його мешканцiв? Приречена на загибель сама, вона все хотiла б потягти за собою в прiрву. Вона кинула виклик... I тисячi радянських гармат вiдповiли на нього. Як живi, задрижали сiрi квартали. Загуло, розпiкаючись, вологе повiтря. Будапешт, викидаючи велетенськi язики полум'я, огорнувся Пдким димом-гаром на п'ятдесят днiв i ночей. XIII Зав'язалися боП у кварталах, в умовах сучасного Квропейського мiста. Вiд початку мiських боПв у мiнометнiй ротi Брянського сталося чимало змiн. Тепер вона вже не подiлялася на "тил" i вогневу. В мiських умовах зникла потреба в такому подiлi. Тепер пiдроздiлам постачали все необхiдне безпосередньо з полку. Взагалi тут весь гнучкий армiйський органiзм зiмкнувся тугiше, скоротився, як м'яз. Штаби й тиловi бази, якi в польових умовах, згiдно з статутом, розташовувались на певнiй вiдстанi вiд фронту, зараз дiстали можливiсть базуватись бiля самого переднього краю, в сусiднiх кварталах. Командир роти Кармазин, зiбравши всю роту докупи, перетворив i Пздових на вогневикiв. Старшина Багiров тимчасово виконував обов'язки командира взводу, а потай мрiяв, що йому дадуть штурмову групу, власне, такi штурмовi групи були вже готовi серед мiнометникiв: у вiльнi години сам Багiров навчав Пх мiського бою "за сталiнградськими правилами". В тилах зостався один Гриша, який замiнив на батальйоннiй кухнi контуженого куховара. Черниш, як i ранiше, займався переважно коригуванням. його роботi навiть вибагливий Iван Антонович дав позитивну оцiнку. Сьогоднi Черниш стояв на горищi високого будинку i вiв спостереження крiзь маленьке дахове вiкно. Об'Кктом його спостережень було одне з мiських кладовищ. Воно лежало через квартал попереду, обгороджене кам'яним муром. Навпроти муру, по цей бiк вулицi, засiли в руПнах цегляних будинкiв стрiлецькi пiдроздiли батальйону. Чернишевi з його спостережного пункту вiдкривалася панорама великого мiста. Пiсля кiлькатижневих дощiв, туманiв та мряк нарештi стало на годинi, i в ясному повiтрi над Будапештом з ранку до ночi висiла наша авiацiя. Оточене мiсто ще курилося сотнями заводських димарiв, зведених догори, як жерла величезних фортечних гармат. На тих заводах i досi виробляли танки, броньовики, тисячi снарядiв для обложених вiйськ. Радянськi авiатори то в одному, то в iншому районi мiста з важким гуркотом опускали бомби на воКннi цехи. Здавалось, лопаКться земна кора до самих глибин. Язики ясних денних пожеж вихоплювалися то тут, то там над строкатим бескеттям незлiченних кварталiв. Небо, не хмарне i не блакитне, було затягнуте якимось високим, пiдстратосфернйм бiлим покровом, i промiння срiблястого холодного сонця лилося крiзь нього, наче крiзь грандiозний матово-бiлий абажур. Пiд молочним промiнням тьмяно полискували численнi дахи, куполи, водонапiрнi башти, що височiли над кварталами, немов велетенськi фаустпатрони. I так до самого обрiю - скiльки сягало око - кам'янi яруси вищих i нижчих кварталiв, вежi, шпилi, куполи храмiв, заводськi димарi, i знову кам'янi застиглi каскади по той бiк Дунаю, на загадкових висотах Буди. Канонада не замовкаК нi на мить, методично гуркаючи i гуркаючи, наче працюють колосальнi каменедробильнi тарани, заведенi раз назавжди. Над ближчими кварталами - запах толу, кружляК сажа... Увага Черниша прикута до кладовища. Закусивши в зубах давно погаслу цигарку, вiн припав до вузького вiкна. Вiн обшукуК поглядом той прямокутник, що лиснiК мармуровими плитами, надмогильними стовпцями, бiлiК крилатими серафимами. Лейтенант знаК, що за кожним тим благодушним серафимом причаПвся автоматник. Черниш шукаК ворожих кулеметiв. Командир стрiлецькоП роти чортихався по телефону з самого ранку, що кулемети противника зв'язують йому руки. Чернишевi вже вдалося подавити кiлька вогневих точок, але натомiсть оживають iншi. В правому кутку цвинтаря темнiК кругла капличка.,. Ось погляд лейтенанта впiймав на ПП пiддашку короткий, ледве помiтний спалах. Швидко обчисливши данi, Черниш гукаК Маковейчику: - Передай! Маковейчик прищулився пiд кроквою над апаратом. Серйозний, зосереджений, чаклуК в трубку цифрами. Лейтенант, нервуючись, стежить, як мiни вже вибухають навколо каплички. Нарештi, одна - в дах. - На! - випускаК крiзь зуби Черниш. Капличка димиться. На цьому ж горищi, бiля другого вiкна, стоПть лейтенант Сiверцев. Вiн веде спостереження за iншим сектором, збираючи данi для своКП батареП. Iнодi вiн гукаК до Черниша: - Яка там видимiсть у твiй телескоп? - Багато нечистi бачу. - I що ти Пй? - Викурюю потроху. В цей момент дах мад ними розчахуКться вогнем, наче в нього б'К блискавиця. Саша Сiверцев завбачливо падаК, закриваючи голову руками, немов тiльки ПП й береже. Важка мiна вибухаК вгорi, на кроквi, осяявши на мить усе горище. Просвистiли осколки в хмарi диму й пилюки. Саша пiдводиться, протираК запорошенi очi... - Ти живий? - гукаК з тривогою до Чорниша. - Живий, - вiдгукуКться Черниш з хмари пiднятоП пилюки. - I я живий! -десь у самiм кутку бадьоро дзвенить Маковей. - Наше щастя, що добра кроква попалась над нами! Обтрушуючись, оббираючи з себе клубки павутиння, офiцери пробиваються назустрiч один одному. - Невже намацав? - розмiрковуК Сiверцев. - Як ти гадаКш. Женю? Зжене нас з цiКП мансарди? - Мансарда справдi бальзакiвська... Ти по чому б'Кш? - По сiмнадцятому об'Ккту. - Як влучання? - Вже горить. Сiверцев свого часу багато розповiдав Чернишевi про любимий свiй Ленiнград, про трагедiю блокади Перед самою вiйною вiн закiнчив середню школу i мрiяв про художнiй iнститут. Саша досконало знав не лише Ленiнград, але й Пушкiне, Гатчину, Петергоф. Знав, як свiй власний дiм, усi иалаци, пам'ятники, алеП, статуП... Про них вiн не раз говорив з Чернишем, палко мрiяв, як краще буде реставрувати той чи iнший палац. В азартi вiн забувався, що Черниш не ленiнградець i не все розумiК, про що йде мова. - Як, ти не бачив статуП Самсона? - щиро дивувався Сiверцев. - Нi, ти жартуКш... Вiн усiх вважав за ленiнградцiв. Iншим разом починав: - ЗнаКш, друже... Ермiтаж вiдбудували. Саша добре знав, що це поки що тiльки в його уявi, спраглою своКю уявою вiн уже вiдроджував поруйноване, зарiвнював вирви на ленiнградських майданах, вводив пароплави в порт. В нього все там ставало на своК мiсце. Черниш, слухаючи зворушливу неправду свого друга, пiдтакував i невесело посмiхався. Тепер, коли вони сидiли, перекурюючи, пiд продiрявленим будапештським дахом, Черниш подумав, що його друговi-ленiнградцевi найбiльше, мабуть, зараз хочеться - в помсту за руйнацiю рiдного мiста - все тут перетрощити, стерти ворожу столицю з лиця землi. З неприхованою гордiстю щойно повiдомив Сiверцев, що його сiмнадцятий об'Ккт уже горить. - Скажи, Сашко... Тобi iнодi приходить бажання за все... За Петергоф, за оскверненi вандалами пушкiнськi мiсця... За блокаду, за все, розумiКш? Зробити i тут так, -Черниш хмуро кивнув за вiкно. - Щоб усе дощенту... Щоб розорати плугами!.. I почати усе потiм заново, га? Сiверцев замислився, його хлоп'яче обличчя, обрамлене раннiми бакенбардами, одразу стало старшим. - Нi, - нарештi вiдповiв вiн, зiтхнувши. - Нi, друже. Будапештськi пам'ятники нi в чому не винуватi. Не вони бомбардували Ермiтаж... До речi, ти знав капiтана Остапенка? - Того, що парламентером до них поПхав? - Ех, Остапенко, Остапенко... Отак вони його, по-бандитському... - Сiверцев покрутив головою, немов перемагаючи власний внутрiшнiй бiль. - А знаКш, я б теж охоче згодився на таку мiсiю... - Парламентером? - Так, парламентером, - пихнув Саша цигаркою. - УявляКш собi, серед страшного бойовища власною рукою пiдняти раптом прапор гуманностi, вiдчути, що цiною одного свого життя даруКш життя сотням тисяч дiтей, матерiв, рятуКш вiд винищення музеП, храми, парки, мости... Ось позавчора Ференц показував менi етюди своПх дунайських мостiв... - Вiн i меш показував, - важко зiтхнув Черниш. - Це ж краса, справжнiй витвiр людського генiя! - Не пощадили салашисти й цього: уже висадили в повiтря. - Що ти? - щиро жахнувся Сiверцев. - Хто сказав? - Були вчора перебiжчики. Сiверцев помовчав. - Ланц-хiд, - став поволi пригадувати вiн. - Ланцюговий мiст. - Нема. - Ержебет-хiд... - Нема. - Ференц-Iозеф-хiд... - Нема. - Проклятi, проклятi! - з болем вигукнув Сiверцев, пiдводячись. - Вiд Пушкiне до Дунаю!.. Скрiзь рвуть, палять, нищать!.. А послухати Пх - тiльки й чуКш: цивiлiзацiя, культура, прогрес! - О, вони красномовнi, - сплюнув Черниш i грубо вилаявся. В цей час Маковейчик, пiдслуховуючи розмову на КП, радiсно вигукнув: - Самохiдки! Самохiдки йдуть на помiч! Таранитимуть стiну! Офiцери разом кинулись до своПх мiсць. Штурмовим групам нiяк не вдавалося вдертися на кладовище. Протягом дня вони кiлька разiв поривалися перескочити через мур, i все невдало. Трупи перших атакуючих ще й досi лежали на панелi. Тепер на вимогу комбата артилерiйський пiдтримуючий полк вислав двi самохiднi гармати. Вони вийшли на переднiй край i з вiдстанi всього в кiлька десяткiв метрiв ударили в мур. Снаряди прогули при самiй землi. Гармати гатили раз за разом по тому ж самому мiсцi. Мур огорнувся хмарою кам'яноП порохняви, i незабаром крiзь неП засвiтились великi проломи в стiнi. Штурмовики один за одним ринули в тi проломи, швидко розсипаючись по кладовищу. Черниш переносив вогонь через голови штурмуючих щодалi вглиб i вглиб, немов старанно вимощував, брукував своПм вогнем дорогу батальйоновi вперед. Вечорiло, i пожежi над мiстом, мало помiтнi вдень, тепер наче розбухали, наливалися кров`ю. Џх стало несподiвано багато. XIV Позад будинку, що з його даху Чернийi вiв своП спостереження, стояв iнший будинок такого ж стандартного типу. Раз у раз з його поверхiв вишуговувало хвостате пружне полум'я. Били мiномети. Жорстоко, безугавно. Спочатку Iван Антонович хотiв ставити своП "самовари" на землi. Для цього треба було вирубати кiлька каштанiв, що росли на подвiр'П, бо вони заважали б стрiляти. Хаецький уже спустився в бункер - величезну яму пiд будинком, - щоб дiстати пилку або сокиру. Ференца вiн узяв собi за перекладача. Старий художник, як i багато iнших бiженцiв, iшов слiдом за фронтом до самого Будапешта. Часом вiн вiдставав, губився, але, знаючи вже чимало людей з полку - старшин, писарiв, полiт-працiвникiв, - Ференц на новому мiсцi знову вiдшукував "хазяйство Iвана Антоновича". Бiля мiнометникiв вiн нiколи не був голодним. Зате Кармазин, комбат Чумаченко i навiть бiйцi при потребi використовували його як товмача. Веселий художник немало цим пишався, а, вступивши в Будапешт, в розмовах з одноплемiнцями став навiть величати себе "партизаном". Хома ХаКцький хоча й похвалявся привселюдно, що вже добре шпрехаК по-мадьярському, проте на цей раз, спускаючись в бункер, все-таки вирiшив прихопити з собою i Ференца. - Будь при менi, про всяк випадок, за ад'ютанта, - на ходу визначив вiн роль старому. В бункерi було повно мешканцiв - дiтей, жiнок, старих. Вони виглядали звiдусiль: з кучугур шмаття, з пуховикiв, тиснулися по нарах, настелених в три ряди. - НоПв ковчег! - зауважив Хома, оглядаючи бункер хазяйським оком. - А iнструмента й не бачу. Дiзнавшись через Ференца, що руський шукаК пилки або сокири, угорцi не на жарт переполошилися. Вони й ранiше були вже до смертi заляканi пропагандою про азiатськi "звiрства руських", а тепер, побачивши вусатого чорного Хому з фiнкою при боцi й автоматом на грудях, вирiшили, що звiрства оце якраз i почнуться. З голосним плачем кинулися в материнськi пелени змарнiлi, переляканi дiти. Вони не мали сумнiву, що вусач iз зiркою на лобi зараз почне отут пиляти Пх пилкою або рубати сокирою. - Що за лемент? Що вони там шпрехаюгь? - суворо звернувся Хома до "ад'ютанта". Коли справа заходила серйозна, Хома завжди поводився з своПм приятелем суворо i нiякого панiбратства не терпiв. - За кого вони мають мене? Чого дiти плачуть? Ференц пояснив Хомi причину переполоху. - Спокiйно! - пiдняв руку боКць.- Передай, що я Пх анi рубатиму, анi пилятиму. Передай, що пилки потрiбнi менi для каштанiв, бо вони нам на завадi а молодички хай також не жахаються, бо я чоловiч сiмейний i в чужi гречки не скакаю. Невiдомо, як уже там переклав Ференц, тiльки пiсля Цього мешканцi бункера одразу пiдбадьорились. Молодички перестали ховатися в хустки, взялися прохати "пана капiтана", щоб не рубав навiть i каштанiв. Це пролетарський квартал, i робiтничi дiти влiтку не бячать нiякоП зеленi, крiм тих каштанiв. Хай зглянеться пан капiтан на Пхнiх кiчi... Хома, забуваючи про Квропейський етикет, замислено почухав потилицю i, беручи в руки двi пощербленi сокири, що Пх йому звiдкись таки добули, заявив, що вiн долю каштанiв вирiшити сам не може, бо маК командира, старшого за себе. Хома так i сказав, очевидно вважаючи себе перед мадьярами також за командира. До того ж вони з власноП волi величали його паном капiтаном. Хома не спростовував ПхньоП помилки. Його, здаКться, зовсiм не дивувало, що в очах мадьярок вiн раптом уже перетворюКться з рядового бiйця па "пана капiтана". На шапцi в нього далеко яснiла вирiзана з блискучоП жерстi велика п'ятикутна зiрка. Вiн навмисне вирiзав ПП велику, щоб було далеко видно, щоб шанували його iноземцi. Мадьяри слiдом за ХаКцьким послали наверх цiлу делегацiю шукати "найстаршого командира". Iван Антонович