тована. Вiруньку подеколи теж можна бачити в парку в дружинницькому патрулi - записалася пiсля того, як провела на БхiлаП свого Iвана, грозу парковоП хулiганви. Дехто, правда, iронiзував з цього приводу: вдома город неполений, дiти на бабинiй шиП, а вона, пiдтримуючи Iванiв престиж, з порушниками громадського порядку бореться. - Кажуть, Вiронько, ти успiшно отамануКш? - жартуК Микола. - Всi патрулi перед тобою на витяжку? - Смiйся, смiйся. А менi не до смiху, коли йдеш, а воно, пацаня яке-небудь, з першоП получки причастилося i чiпляКться до людей. Воно там i випило, як горобець, а скiльки йому треба пiсля цеху... Блiде, дохле, валяКться пiд кущем, хiба ж не заболить душа? Та не я тобi мати! Вчора одне з ремiсничат забралося, жовтороте, на танцмайданчик i давай до дiвчат в'язнути. Ми з Ганною-мотористкою саме нагодились: ану лишень, голубчику, сюди! Одна за одне вухо, друга за друге i - в штаб. А воно ще й дибки стаК, лихословить, тiльки в штабi заскиглило: оця, каже, тьотя вухо менi так скрутила, дивiться, аж розпухло... занесiть це в акт! - Справдi, Вiрунько, хiба ти маКш право вiльного громадянина - за вухо? - А хулiганити воно маК право? Теж менi захисник! Сам ти чого досi не в патрулях? Спортсмен, статура яка... Для чого ж ото м'язи нарощуКш? - Спортом захоплюватись i п'яниць по парках пiдбирати - речi рiзнi, Вiрунько. - А хто пiдбиратиме? Усе ми, жiнки? А де ж ви, самбiсти? - Я не майстер руковивертання. Може, менi млостить вiд цього? Може, в мене вiдраза? Чи не Кдиний з культiв, який чогось вартий у наш час сумнiвiв i невизначеностi, культ здорового античного тiла. На човна та по Днiпру - оце дотепно, оце по-моКму. Зрештою, що на цiй грiшнiй землi залишаКться людинi, крiм усмiшки неба та ласки сонця? - Усмiшка неба - це гарно. Ти таки в нас поет... - "Днiв моПх золотi бергамоти обшугали, оббили вiтри". Як це тобi? - Теж твоК? - Костя-слiпий склав: i слова, i музика його... Пiд баян виконуК. - Анонiмок не пишуть, а хтось i на нього, на Костю, капнув у райраду! Нiбито пiдпiльно постачаК Зачiплянку перваком тутешньоП марки "сам жене"... Було менi за нього клопоту... Та як вам, кажу, не соромно незрячу людину вистежувати? Може, й стався коли такий грiх, вигнав до свята, а зараз чесно працюК, роботу вiд артiлi iнвалiдiв додому бере... Кошики з верболозу робить, ними живе... - Вiрунько, не самими кошиками людина живе... "Днiв моПх золотi бергамоти" - оце даК смак життю! - Микола захоплено стрiпуК чубом. - Чари поезiП, чари музики - ось у чому людина явила свою унiкальнiсть, хiба нi? Мистецтво в наш час притягуК найшляхетнiших. Мистецтво, Вiрунько, - це, можливо, останнК пристанище свободи!.. - А, всi ви скептики, - вiдмахнулась Вiрунька Iвановою примовкою, яку вона часто повторюК влад i невлад. - Багато ти мудракуКш, Миколо... Глянь, яка нiч. Дiвчата божеволiють вiд кохання в такi ночi! Десь за ним, може, сохне яка, а вiн усе язика тренуК... Ми з Iваном, коли познайомились, то справдi мовби чари якi найшли на нас, - все життя менi засвiтилось. I люди всi стали гарнiшi, i ферма... ПораКм корiв, а я нi ясел, нi силосу не бачу, все поглядаю на шлях, коли вже тi шефи приПдуть, а з ними той рудий-кучерявий, що в нього щось шалене в очах... Дуже, видно, заскучала Вiрунька за Iваном, коли аж про таке заговорила, про iнтими своП, що Пх Микола ранiше нiколи б, мабуть, не почув. Захмелена спогадами, затихаК, злiгши на лутку, зголоднiло якось всмiхаКться своПм грiхам, своПм любощам... Садки стоять безшелеснi, крiзь них Микола час вiд часу дослухаКться до подвiр'я Ягора Катратого. Гуси там загелготiли. Мабуть, Ягор з Днiпра повернувсь, потривожив своПх пiдлеглих... Вiдтодi, як провели заводчани Катратого на пенсiю, як з оркестром привезли ветерана горнового аж на Веселу, iнший промисел дiд собi знайшов, не мiг склавши руки сидiти. Спершу ходив по "халтурах", парове опалення забудовникам ставив, дахи вкривав трудно добутим шифером, хоч у самого хата ще й досi по-старосвiтському одна-однiсiнька на все селище соломою вшита. I так жив пiдробiтками, аж поки сягнув давно жаданоП посади - влаштувався бакенщиком на Днiпрi. Завелися в дiда снастi риболовецькi, завелися знайомства з рибiнспекторами, якi часом навiдуються до старого аж iз мiста змивати з себе грiхи. А нещодавно на дiдовiм подвiр'П з'явилася нова таКмнича особа. Хiба ж Вiруньцi з ПП чисто жiночою проникливiстю важко догадатись, чого Микола раз у раз нашорошуК вухо в той бiк... - Бачив, студенте, яка там у Ягора племiнниця город поливаК? Красуня ж! А ви спите! Хоч би коли на танцi дiвчину запросили, скептики нещаснi... Для скептикiв, звiсно, не зосталась непомiченою з'ява за Ягоровим парканом тiКП загадковоП особи, що Њлькою зветься. Однак нiкому поки що не вдалося познайомитися з нею. Не раз найцiкавiшi з хлопцiв прошмигували велосипедами бiля дiдового двору, пригальмовуючи та шиП витягаючи через паркан, але виманити на вулицю жоден не спромiгся. Анi усмiшки на смаглявому личку. Сама суворiсть, неприступнiсть. Тiльки деколи незнайомка зиркне покрадьки через паркан, зсупить брови на задивлених велосипедистiв i знову погляд у землю, до шланга, що булькаК водою; пiднiме його сердито, так i жди, що струменем межи очi тобi пужне! Найчастiше бачать ПП спиною до вулицi, бачив не раз i Микола ту постать струнку та ноги мiцнi, до мiдного загорiлi, зарошенi по колiна, в дiдових полуницях, що вiд щедрого ПП поливання повиростають, мабуть, як гарбузи! Хто вона, та порушниця зачiплянсь-кого спокою, баламутка юнацьких ночей? Нiчого Миколi про неП не вiдомо. I в дiда не вивудиш, мовчить, як скеля. Тiльки й знаК Баглай, що звiдти вона, де степи, де будяки по балках, де смага сарматська на обвiтрених лицях горить! - Може, вона теж поетка? - каже навздогад Вiрунька. - Бо як бiжить до ларка за хлiбом, то, мов намахана, людей жахаКться... Тiльки тодi й вискакуК, коли вуличка безлюдна, щоб нi з ким не зустрiтись. Пробiжить, промайне, та все з озирками, наче за нею женуться... Микола пiдводиться з лавки, робить для розминки кiлька вiльних помахiв руками, потiм каже задумливо: - На добранiч тобi, Вiрунько. Вiтаю твоК класичне чекання. Вiтаю в тобi Ярославну, що сумувала колись на валу. --Тобi все жарти. - Нiяких жартiв. Жiнки, по-моКму, перевершують чоловiкiв вiдвагою почуття i його красою... Коли я бачу жiнку в любовi, у святостi чекання, менi хочеться вклонитися Пй! I Микола справдi вклонився. I здалося Вiруньцi, що зробив це вiн без тiнi жарту. ЦiКП ночi Баглая водило щось по Зачiплянцi, мов сновиду. Дома побував, води качнув, напився, потiм бiля Ягорового паркана маячила його постать, i гуси на нього сердито гелготали, - купами снiгу бiлiють вони проти мiсяця в загорожi пiд сараКм. Коло саги потiм постояв, коло тiКП рiдноП саги, де наче ще вчора лящало, барложилось, вихлюпувалось та скракогонiв ганяло його смагляве дитинство. Студент-металург уже, а й зараз ще маК звичку бовтатись у сазi, полохати в осоцi карасiв, i щоразу асистентами при ньому всi отi баглайчата, ткаченята, шпаченята, вся ота замурзана зачiплянська гвардiя, що вiддана студентовi безоглядно... Бiля кладовища потiм опинився, з другого боку Ягорового садка, серед забур'янених горбикiв землi, над якими колись темними ночами нiбито вставали фосфоричнi силуети предкiв. Зараз не встають, а колись нiбито вставали, лякали людей. Хто вони були, тi, вставшi? Запорожцi з списами? Першi металурги? I чого вставати Пм - тiсно лежати в землi? Чи пiдводило Пх бажання подивитись на реальну свою прийдешнiсть? Характерники нiбито мiж ними були, ворожбити, дивовижнi люди. Вiзьме дрiбку рiдноП землi пiд шапку - i в похiд, i земля ця даК йому такi чари, що, коли зiйдеться з ворогом вiч-на-вiч, то ворог його не бачить. ЧуК басурманин, як козак смiКться, чуК, як кiнь його iрже, а самого козака не видно. Невидимий, мов дух, а смiКтьсяi Занедбано цвинтар, лише Великоднiми святами сходяться сюди старенькi бабусi на поминки... Для них тi, що лежать у землi, не тлiн, не розкладена матерiя, а мовби якийсь пiдземельний шпиталь вiдчуваючих... Цiлi династiП тут поховано металургiв, тих, що списи постачали на Сiч та гакiвницi. Ще й зараз дещо знаходять. Якось викопали на городi в Кiнебаса ковшик крем'яний, мiркували гуртом, що воно таке, для чого. А потiм дотямили: та це ж ковшик метал розливати! Десь тут, видно, козацькi ливарнi були!.. БаглаП - вихiдцi з такого роду. Слiдом за старшим братом Микола ще пiдлiтком пiшов на завод, уперше крiзь синь окулярiв, крiзь вiчко братовоП печi побачив вируючий, як у надрах сонця, вогонь! Раз побачиш - i нiколи, нiде того не забудеш... А коли вийдеш пiсля змiни iз брами, перше, що постаК перед тобою над заводським парком, - чорний Титан Працi з розiрваними ланцюгами в руках, вiдлитий з першого металу революцiП. Нiби герб заводу. Батько твiй з товаришами його вiдливав. Глянеш - i щоразу тенькне тобi щось у душi... Потiм на велосипед - i гайда Широкою додому. Нагнувшись до керма, натискуКш на педалi, чешеш по брукiвцi, авоська з хлiбиною телiпаКться, десь у кiнцi передмiстя сонця червоний гарбуз котиться в пилюку. Велика вантажiвка поперед тебе мчить з блiдолицими заводськими мадоннами. Сидять пiд брезентовою халабудою в робочому одязi, напрацьованi, неговiркi, стомлено з будки на тебе поглядають. Котрась потiм, видно, смiшне в тобi щось помiтить, кивне подругам на тебе, капловухого фабзайця, i всi дiви з халабуди починають хихикати, i ти Пм зуби поскалиш, хiба шкода! Бiля собору звернеш через майдан на свою заповiтну Веселу, i вже ти досяг мети. Вiд закуреноП брами заводськоП до материного порога - оце i вся путь ранньоП юностi твоКП. У ремiсничi та ФЗУ Зачiплянка тепер iнших послала, тих у кого ще й вус не пробився, а ти зрiлим студентом стоПш ось перед нiчним, незникаючим видивом собору. Пiд тiнню його минало життя поколiнь. Були, перейшли, тепер ти з'явивсь. I пiсля тебе прийдуть, житимуть на цiй Зачiплянцi люди iншого складу, iнших професiй, кiбернетики якi-небудь, астронавти... Ким ти будеш для них? З яким почуттям тебе спом'януть? Кажуть, що iнстинкт смертi К нiбито визначальним у життi людини. Нiбито все диктуК страх перед невiдомiстю, перед тайною зникнення... Та чи так це насправдi? Чи не бiльше мусить лякати живущого те, що проiснувати вiн може марно, безцiльно, пройти дорогу життя людиною-авоською, вiдцвiсти своП весни пустоцвiтом? Так у чому все-таки вiн, "конечний змiст всiКП мудростi земноП?" Як бути справжнiм? Як досконалитись? Як маКш повестись, щоб вiдчути себе перед лицем всесвiту справдi вiнцем природи? Ось перед тобою шедевр, поема степового козацького зодчества. Њ ритми своП в спорудi собору, К вiльний полiт натхнення, любов висока... Чи створиш ти щось рiвне цьому, щось краще за це? В чому твоя душа увiчнить себе, де вони, поеми твоП? Каже Вiрунька, що дiвчата божеволiють в такi ночi вiд кохання... А де ж та, ради якоП ти збожеволiв би, зустрiвши ПП на своКму життКвiм шляху, де та, яку оспiвав би? Вiдомо, що кохання виникло на пiзнiй стадiП розвитку людства, торгом потiм стало, ну, а далi? Розвиватиметься, напевно ж, у бiк прекрасного, а не потворного... Чисте, святе це почуття завжди зостанеться найвищою пiснею i життя, й мистецтва... Мовчить собор. Щоразу перед ним Баглай почуваК якийсь дивний смуток i щось навiть тривожне. Собор нiби маК в собi щось вiд стихiП, навiваК щось таке ж велике, як навiвають на людину степ, або ескадри хмар серед бурi, або окутанi вiчними димами чорнi iндустрiйнi бастiони заводiв. Нiмотна музика собору, музика отих гармонiйно пiднятих у небо бань-куполiв - вона для тебе реально iснуК, ти здатен ПП чути, хоча iншi, здаКться, до неП глухi. Не злопам'ятна Зачiплянка, та все ж, мабуть, важко забути, чим був колись цей собор, найбiльший, найпишнiший в КпархiП. I праведникiв, i грiшникiв - усiх вiн Кднав. ПузатiП попи ставали тут ще пузатiшими, церковнi старости, стриженi пiд горщик, намащенi оливою, бряжчали горами мiдякiв на тарiллi, злодiювали, наживалися на свiчках, шахраП-пiдрядчики одним махом вiдкуповувались тут вiд грiхiв, старцi та старчихи вмирали на папертях, а нещасним калiкам, що звiдусiль тяглися сюди, щоб зцiлитися, добутися чуда, далеко не завжди вдавалось того чуда зазнати... Горiли свiчки, з розмашистих кадил пахощами ладану обдавало людей, сяяли в рушниках iкони, пiвча - аж розлягався собор - переливалася райськими голосами, виспiвуючи людям небесне, вiчне блаженство, а пiсля вiдправ знову Пх викидало iз небес у реальний жорстокий свiт хижацтва, здирства, нестаткiв, свiт бельгiйських заводчикiв i "рiдних" мордатих стражникiв, получок i забастовок, пиятик i бiйок до кровi... Але це вiдiйшло, розтануло разом iз ладанними димами, зостався для студента тiльки оцей довершений архiтектурний витвiр, оця симфонiя пластики. Невже знесуть? Вiрунька заспокоюК, нема нiбито причин зносити... Та якщо вже взялись за нього, якщо став вiн комусь на завадi, то причину знайдуть... Ох, важко буде встояти йому!.. А нащадки ж прийдуть, спитають колись: ану, якими ви були? Що збудували? Що зруйнували? Чим ваш дух трепетав? II Шаленiють зенiтки, в небi свист i виття, блиск лiтакiв i сонце кудлате, слiпучо-слiпе, як вибух. Сили вiйни зачепилися на переправах; Днiпро кипить, береги здригаються вiд бомбових ударiв. Тужно, кiнецьсвiтньо горять заводи. У садках робiтничих передмiсть звалища боКприпасiв, кугучури снарядних ящикiв, вони теж горять, снаряди вибухають, самi себе вистрiлюють, свистять урiзнобiч. Спека бою важко плаваК по садках обчухраних; падаК сажа. ЧадiК все. I серед цього пекла, в учадiлому, розчахнутому свiтi, в окопчику серед соняшникiв золоточолих раптом запищало. Солдат саме пробiгав побiля окопчика - лице заюшене кровлю, i рука його перебита бовтаКться, теж уся у свiжiй кровi... Все ж вiн, оглушений боКм, палаючий кров'ю, почув той писк i зупинився над окопом, над породiллею. I дитя ПП новонароджене, тiльки оченята розклiпивши, в подивi безтямностi вперше побачило цей свiт, побачило його в суцiльнiм кривавищi: заюшене солдатське лице, нависнувши над окопом, горiло кров'ю, й розпливалося все небо, все в небi кипiло червоним, курилось у димах, i сонце було в ореолi кровi. Таким було перше враження новонародженого, першi карби, що ляжуть десь у надрах його пiдсвiдомостi. - Скажiть там, гукнiть кого-небудь... - долинуло з окопу змучене, материнське. БоКць стояв ошелешений, забувши, що й сам вiн стiкаК кров'ю, не вкладалось, видно, йому в головi, що серед усього цього хаосу нищення можна народитись, здавалося, що тут можна було тiльки вмерти. Було неймовiрнiстю, що наперекiр цьому несамовитому шаловi смертi раптом з'являКться iз надр небуття, вдираКться в цi вибухи, гуркоти й чади маленький пагiнчик життя. Дивом див було, що те пискляве, рожеве, безпомiчне - то i К людина. Мале закричало ще дужче, мовби вражене грiзним палаючим вибухом всесвiту, тим криком немовляти з окопу мовби сама земля бунтувалася проти цього кiнецьсвiтнього хаосу з слiпим, моторошним, на скалки розбризканим сонцем. Був свiт - стала безодня руПни й нежиття. Димилися вирви, виритi смердючими бомбами. Валялося свiже гiлля, обсiчене з листям, з плодами. Пiдпаленi снаряди самi вистрiлювались край садка, i чути було, як iз шелестом падають гiльзи по городах, кладовищу. - Гукнiть же, гукнiть кого-небудь! Схаменувшись, солдат позадкував вiд окопчика, шурхнув у соняшники, - услiд йому вони якусь хвилю ще похитували золотими лобами. Кривавий, жеврiючий день був, слiпучий полудень. Про що думала мати? Може, плакала? Може, почуття винуватостi душило ПП: нащо народила? Нащо в таке содомище пускаК життя? Хотiла б, у свiт квiтiв щоб вiн явився, у свiт запахущий, трояндовий, а свiт, куди воно вдерлося, ПП мале, зустрiчаК його смородом, вибухами, шаленiнням смертi... Мабуть, це недобра прикмета, що дитя в окопi народжене? I що перша людина, яку побачило немовля, постала у кровi (нiщо, нiщо так не паленiК, як ополуднi людська кров!). А боКць все ж не забув там, видно, погукати. Бо Шпачиха, - це була вона, найгаласливiша на всю Зачiплянку осоiба, яка в цi днi тiльки й торочила всiм про свою полохливiсть, ойкала та зойкала при кожному гуркотi, - тепер, накульгуючи, пригинцем бiгла через огороди серед снарядного свисту, розчавленi помiдори чвiркали Пй з-пiд босих нiг, чорнi бабинi пiдошви обпiкалися на розкиданих всюди гарячих гiльзах (розказуватиме пiзнiше, що, наступаючи на них, вона аж пiдскакувала...). Прибiгла i заходилась коло породiллi. - Парубок! - вигукнула, радуючись. - Готуй крижмо, та з тонесенького полотна!. Колись, як виросте, може, вiн цiй Шпачисi хоч чарку пiднесе. За те, що бабувала. Що пуп зав'язала серед такого страхiття!.. Так з'явився на свiт ще один Баглай, нащадок металургiв. Оцей самий, що тепер на баглаПвському родинному лiжку не вмiщаКться. Пiд мiкроскопом недавно показував матерi пилюжинку, невидиму простим оком пилюжинку заводських димiв. Глянула мати: ой леле! Каменюка, брила! - В нiй менше двох мiкронiв, - посмiхнувся син. - Таких пилинок безлiч, разом вони - хмара... Оцим дихаКмо, мамо, таке вдихаКмо... Жити серед розкiшноП природи, на березi однiКП з найкрасивiших рiчок планети i все життя дихати рудним пилом та газом... це нормально, мамо? Легенями фiльтрувати - нормально? - Нормально буде, як повiтря очистите, щоб стало таке, як було. - От-от, саме цього, мамо, й прагнуть кращi уми Зачiплянки... Здружився Микола з Олексою-механiком, захоплюють на цiлий день материн стiл, розкладають креслення та все щось метикують... - Будуть, мамо, уловлювачi. Такi фiльтри поставимо, що й молекула не проскочить. - Бо знаКте, як тепер наше мiсто називають? - докидаК Олекса, що рано облисiв, - вiн хоч i не набагато старший за Миколу, а череп, мов колiно. - Вчора в автобусi почув: мiсто молодостi й смiху... Молодостi, тому що до старостi дожити в таких димах - це проблема... - А смiху? - Бо всi горожани смiються, коли вiтер вiд заводiв на Зачiплянку подме. Коли ж, навпаки, димами на мiсто вiйне, тодi черга Зачiплянцi смiятись... Спить студент, довгов'язий смаглявець з чорними бровами, усмiшка блукаК на вишнево-пришерхлих губах. Сниться, може, йому котрась iз тих, що на спартакiадах iз стрiчками та з обручами вигинаються, - вiн i сам готуКться до спартакiади. Чи, може, увi снi бачить мiсто своК без сажi, без хмаровища рудих заводських димiв, що, мабуть, повернуть сьогоднi на Зачiплянку, окутають ПП, - он уже "лисячi хвости" азотно-тукового розпушують в цей бiк... А крiзь виноградне листя веранди сонце сходить росяно, червоно. Мати, готуючи снiданок, мимоволi задивилась на ранкове свiтило: нiчого кращого в свiтi за схiд сонця! Даровано людинi, щоб дивилась, а, мабуть, не надивишся й до останнього подиху... Сина будити мати не зважуКться, пiзно лiг, хай ще поспить, одначе будильник виявився рiшучiшим за матiр, загаркотiв зненацька так, що Микола схопився спрожогу, як опечений. "Доброго ранку, мамо!" - гукнув матерi весело, вскочив мерщiй у свiй спортивний темно-синiй трикотаж i гайнув iз хати: перед тим як засiсти за ватмани та рейсфедери, вiн мусить ще пробiгтися для зарядки, обкружляти кiлька разiв довкола озеречка, вiн робить це за будь-якоП погоди. Бiгти Миколi до саги мимо ЯгоровоП хати, мимо солом'яноП дiдовоП фортецi. Чудом збереглася тут ця старосвiтчина мiж шиферами, мiж шлаковими будинками зачiплянцiв. Як залишок iншоП епохи сприймаКться цей насуплений стрiхою, з пожолобленими стiнами, з глиняною призьбою, нiби ще запорозьких часiв зимiвник. Невiдомо, коли хата востаннК i вкривалася, солома вляглася, спресована часом у монолiтну масу, позеленену де-не-де мохом, увiнчану по гребеню мiцними гузирями очеретяних снопiв. Хата допотопна, вiкна покосились, а вiконницi, проте, новiсiнькi, голубi, так само й паркан вiд вулицi голубий, з червоними вкраплинами-вiзерунками. Пiсля смертi Ягорихи нiхто цiКП хати не чепурив, стояла дощами оббита, бо хоч Катратий нiякого дiла не цурався, однак вважав, що братися йому за щiтку й самому бiлити хату незручно, жiноча це, мовляв, робота. I ось за скiльки часу вперше цими днями повеселiшала хата - свiжопобiлена стоПть, i хлiвчик до половини побiлений, вiдро з глиною i щiтку залишено бiля "козлiв", а самоП бiлильницi не видно. Нi дiда, нi бiлильницi, лише моторчик "Кама" бiля колодязя гуркоче, вода з шланга булькаК - сама собi поливаК полуницi. Де ж та, що вчора поливала? Кiнець садиби в Ягора ще збереглась левада, там сiна копичка, очерету кущ i жита смужка, про яке вiн каже "житечко". Нiкого, одначе, й там, нiде не майне дiвоча постать. А може, й зовсiм уже попрощалася з Катратим його молода родичка? Погостювала, побiлила хату та й знову подалася туди, звiдки з'явилась, i може статися, що нiколи ти бiльше ПП й не зустрiнеш, не вiднайдеш нiде оту дивну сумовиту задуму зеленавих очей. Вiдчув, як одразу падаК настрiй. Не загледiв смаглявки в дворi, i вже смуток тебе облягаК, - нi, так не годиться, юначе-бурлаче. Згадай, скiльки сам радив друзям - не пiддаватися настроям. Та й взагалi - якi в тебе пiдстави для претензiй? Побачення вона тобi призначила, чи що? Може, дiвчина в iншого до нестями закохана, в якого-небудь тракториста або серцеПда завклубу, а ти для неП величина безконечно мала... Так, але чому ж тодi в душi застряла? Оця таПна першого зацiкавлення, першого збурення почуттiв - як вона зароджуКться? Чому не якийсь iнший, а саме цей тип людини привабив, запав тобi в душу? На сазi мiж осокою наче пеньок здоровенний темнiК: то Ягор Катратий сидить у човнi, терпляче вичiкуК своПх окунцiв та карасiв. Навеснi пiд час розливу, коли днiпровська вода помiж кучугурами добиралася аж сюди, до самоП саги, Катратий рiвчачки струмочкам прокопував, травичку зелену пригортав, заманюючи весняну воду та рибу в сагу. "Ну-бо, iдiть, iдiть, щучки й коропи", - примовляв. А воно як пiшло - в одну нiч вода аж пiд вiкнами стала в Ягора. Смiялася тодi Зачiплянка: "Ну, накликали, дядьку Ягоре, коропiв? У самi вiкна заглядають?" Вiдмовчувався на жарти. I зараз мовчки ловить те, що не ловиться. На плечах жилетка якась зашмульгана, червону латху видно на спинi, голова старого геть сховалась пiд повстяним розтовченим капелюхом з отих бувальцiв-капелюхiв, що Пх доношують, вийшовши на пенсiю, заводськi горновi. Заломи на такому капелюсi крило бравiше, ввiткни зверху пiр'Пну, i мiг би ним вимахувати який-небудь середньовiчний кабальКро, церемонно вiтаючи десь на вулицях Верони або Сарагоси своПх середньовiчних дам... Не видно обличчя з-пiд капелюха, звисаК з-пiд нього тiльки великий, картоплиною, Ягорiв нiс, червоний, аж синiй. Старий сердиться, коли натякають, вiд чого те посинiння: не вiд чарки посинiв, а вiд полум'я печi! Хто ж маК сумнiв - стань на горно, вiк постiй, тодi переконаКшся, вiд чого носи в горнових синiють... Коли не клюК, дiда краще не чiпай, пробiгай мимо нього так, нiби й не помiчаКш. Для балачок iз Катратим вибирай зручнiший час, коли вiн не буде поглинутий оцим своПм ловецьким заняттям, котре великих, правда, втiх йому не вiщуК, бо карасi тут грамотнi, знають, як Пм повестись. А щоб розворушити Ягора на розмову, на дискусiю, треба особливоП атмосфери, буваК це найчастiше пiсля чарки, отодi вам, теперiшнiм, старий розповiсть, що означало бути металургом в його часи, яку треба було мiць мати в хребтi, щоб з-помiж тих, якi сотнями валяються на бiржi працi саме тебе вiдiбрали на завод у гвардiю каталiв. Бути каталем не кожному випадало, тiльки першi кремезняки туди потрапляли... Кiлька рокiв ганяКш вагонетку, i аж пiсля того вiзьмуть тебе на горно, тобто до печi, до святоП святих. Зараз ви йдете на завод, наче в кiно, iди собi навiть у краватцi, бо кожному з вас там шухлядки до послуг (одна для чистого, друга для брудного), пiсля роботи стаКш пiд душ, освiжився, перевдягнувся. А ми тодi вмивались як? Iз канави пiд домною! Як ужаришся, пiд фурми голову пiдставиш, обiллКшся i, мокрий весь, знов до роботи... Людно було тодi на домнах, бо все вручну, по-дiдiвському. Льотка якщо зачавуниться, то бiда! Шiсть чоловiк беремось i "бараном" таранимо, б'Кмо, довбем, аж iскри з очей сиплються, доки лом стальний заганяКмо, щоб льотку проломити. Бо ж лабораторiями нас не балували... Це тепер голос лаборантки на робочому мiсцi в себе почуКш, вона тобi по селектору з лабораторiП передасть, що ти там зварив... Декотрi пробують ще й улещувати лаборанток, дай, мовляв, той аналiз, що треба, а вона йому: нi! Одержуй, що К! Душею кривити не стану... Тепер ти, поки останнiй кiвш набереш, з першого вже аналiз маКш, а тодi все на око, на око. Зате ж очi були! Тiльки гляну - по скалках, по вiдтiнках, по чомусь невловимому скажу тобi з точнiстю до тисячних доль! Майстри були, секрети своП знали. Iзот Лобода, було, сокиру як зробить - нiчим ПП не пощербиш, бритву треба - вiн тобi й бритву утне, кращу, нiж золлiнгенiвська... СпитаКш його - як, а вiн тiльки усмiшкою вус торкне: гартував ПП, каже, в кислому молоцi, а наводив цибулею... А ви? - пошле Ягор на молодих свою примружену зневагу. - Де ваша мудрiстьi Нашi печi хай курiли, але ж по-Божому, а пiсля нашого кисневого дуття вдвiчi бiльше кушпелити стали. Дим отой, червоний, залiзний, - то ж ваш? I коксохiмiвський смердючий... I азотно-туковий, що й листя на деревах вiд нього жовтiК... Вашi це все, вашi вдосконалення, так само, як i води з кислотами, що вiд них риба в Днiпрi одразу пузом догори... По двадцять та по тридцять тисяч вiдвалюють, а що з того? Кому той штраф дошкуляК? З одноП державноП кишенi вийняв, у другу поклав... Димiв бiльшаК, Днiпро брудните, вiд гуркоту машин глухнете!.. Правда, дбаючи про людину, заводськi гудки вiдмiнили. А я вас питаю: навiщо? Може, менi без гудка сумно? Гудок - то ж була пiсня заводська!.. Оббiгши тричi круг саги, круг непорушного Ягорового капелюха в осоцi, повертаКться додому студент; Ягорове подвiр'я порожнК, щiтка в глинi стирчить, як i ранiш, нiким не торкана, i душу хлопцевi опiкаК смуток якоПсь гiркоП непоправноП втрати. Ранок вiтряний, буйний, вiд заводiв захiдний вiтер жене розпатланi дими, небо южить, сонце над садками не такоП ясностi, як учора. Iван, Пдучи в Iндiю, жартував: "Микола наш недарма ото пилюжинку впiймав у мiкроскоп... Вернусь - мабуть, не впiзнаю Зачiплянки, нiякого диму нiзвiдкiль, скрiзь Миколинi фiльтроустановки побачу з мiдною табличкою: "Зроблено в Зачiплянцi..." Поки що ж дими димлять у реальностi, а фiльтри iснують у мрiях ентузiастiв. Микола вважаК, легше винайти, анiж впровадити. Скiльки пропонували рiзних способiв фiльтрування, скiльки тих проектiв, навiть схвалених, лежать по шухлядах, канцелярську пилюку вловлюють... Директоровi цi фiльтри в печiнках, дайте йому щось простiше, дешевше, а поки що вiн давитиме вас димом, сотнi тонн залiзноП пилюки викидатиме на мiсто i сам нею дихатиме також... I все тiльки тому, що газовловлювачi нiбито не дають видимоП вигоди виробництву... Якби хоч якоюсь часткою процента позначались на планi - давно б вiн Пх увiв! А так труйтесь! I сам труПтимусь, рудим пилом та сажею засиплю вашi акацiП, смородом "Коксохiму" переб'ю аромати Пхнi, бо менi не до лiрики, менi б тiльки швидше! Догнати запорожцiв, перегнати "Азовсталь", доповiсти, вiдрапортувати - в цьому смисл мого буття!.. Вдома, на верандi над склянкою чаю сидить Олекса-механiк, скаржиться старiй БаглаПсi: - Нiколи не думав, що стiльки в нас крутiПв. Та ще крутiПв такоП високоП квалiфiкацiП... Свободу дав менi наш директор, на два тижнi, товаришу механiк, увiльню тебе: бери машину, ганяй скiльки треба, тiльки доведи до кiнця ту справу з вiдстiйником, бо ще одноП комiсiП ждемо. Зубами взявся я за це дiло. Кинувся по установах, в усiх кабiнетах пороги пооббивав, усi дозволи одержав, зосталося нiби найпростiше: поПхати в примiський радгосп, щоб конкретно вказали мiсце, де нам дозволяКться збудувати свiй заводський вiдстiйник. Отже, до директора радгоспу, до шанованого на всю область Героя СоцiалiстичноП Працi товариша Бублика. I оце три днi до нього Пжджу, три днi ганяюсь за ним по всiх полях i не можу впiймати. Невловимий, як дим! - Вiн просто ховаКться вiд тебе, - каже Микола, присiдаючи до снiданку. - В того Бублика своП мiркування: про що йому з тобою, варваром, говорити? Навiщо йому твоПм смердючим вiдстiйником поганити квiтучi поля? - А в нього вони справдi квiтучi, - згоджуКться механiк. - Самого маку плантацiя... Невже навмисне водить мене за носа? - I даК зрозумiти в такий спосiб: робiть, товаришi, замкнутий цикл! Смокчете прозороП з Днiпра дедалi бiльше, а що повертаКте природi? Отруту!.. Потоки мертвих агресивних вод! - Нi, Бублика неодмiнно мушу зловити, - каже Миколин друг. - Завтра поПду до нього о четвертiй ранку. Чатуватиму бiля двору ще до схiд сонця. Будь-що видобуду з того Бублика його вирiшальний пiдпис!.. - Паперiв усяких розвелося - людей живих бюрократи топлять, - каже БаглаПха. - Нашу Ткаченчиху скiльки ось мордують за папiрець, мабуть, до суду дiйде... I тiльки через те, що мишi Пй три роки трудового стажу з'Пли! - Мамо, досить критики, не очорнюйте нашу свiтлу епоху, - зводить брови Микола. - Звiльняйте нам стiл для цiлком позитивноП дiяльностi... Засядуть вони за столом на цiлi години. Не раз, упершись поглядом у розгорнуте креслення, механiк пошкребе свiй голий загорiлий череп, не раз i студент у задумi погладить потилицю, шукаючи виходу з якогось глухого кута. А садки блищатимуть мускулясте гiллям, вiтер ганятиме Пх, i сонце неповним блиском, наче пригашене, блищатиме у вировищi заюженого неба. Перерву зроблять собi зачiплянськi Едiсони, коли загаласуК вуличка дзвiнкими дитячими голосами: - Гляньте! Он вони! Обидва - i Олекса-механiк, i БаглаКнко молодий - повискакують з хати на дитяче алалакання i теж стануть дивитись у бiк собору, в небо, де високо вгорi, в буро-оранжевiй хмарi коксохiмiвських димiв, слiпучо зблискують чиПсь, мабуть, Прапiрного-прокатника, голуби. Хтось Пх там ганяК, хлопцi чи сам господар, пiдiймаК обережно Пх над собором, над валування важких димiв, щоб там, у понадхмар'П, на чистих висотах, добули розумнi птахи собi свiжого повiтря ковток. Звiдусiль усiм селищам видно, як птахи то згаснуть, то знову виринуть у тiй буро-оранжевiй повенi i, мов рибки, трепещуть у нiй, ледь помiтно набираючи висоту. Вже ось Пх нема, розтанули, зникли, а по якiйсь хвилi знов засрiбляться, схожi на бiленьке листячко, розвiяне вiтром у тiй буро-червонiй хмарi. Задер голову Баглай, стежить, як поволi, але вперто пiдiймаються голуби над собором, як наче i собор витягують за собою, круг за кругом тягнуть у небо разом з його банями та шпилями, виводячи над цим видимим ще свiй, якийсь вищий, невидимий собор. Не байдужа Зачiплянка до такого видовища: навiть хто в нiчнiй був, i той, розбуджений алалаканням голуб'ятникiв, вичвалаК на подвiр'я i ще заспано стане дивитися на ту неприродно оранжеву коксохiмiвську хмару, крiзь яку поволi пробиваються вгору бiлоснiжнi голуби Прапiрного. Все глибше у височiнь, щоб хоч там чистого, без ангiдридiв, повiтря ковтнути... СтоПть на подвiр'П серед збудженоП малечi Баглай-студент, погляд невiдривне там, у високостi над собором, де птахи, мов янголи, то згаснуть у коксохiмiвськiй хмарi, то знову срiблясте затрiпочуться, зблиснуть... I весь час хлопець почуваК нiби чийсь погляд на собi. Задивлений у небо, спустившись на землю, мiг би зрештою й помiтити, як двоК по-дiвочому зiрких небайдужих очей потайки стежать за ним з гущавини Ягорових джунглiв. III Цей старовинний, ще козацьких часiв, собор, був вiн од Њльки в дитинствi захований обрiКм Вовчугiв, хоч навшпиньки стань, нiколи не видно його повнiстю. Бачила зi степу лише вершечки, голубi його макiвки. Пасе, бувало, дiвча телят бiля своКП драноП ферми, блукаК з ними по рудих, спалених сонцем балках, де тiльки будяки, мов кактуси дикi десь у мексiканськiй пустелi, а зiйдеш на пагорб - i перед тобою вдалечi, за маревом сонця, блакитнiК оте високе, вершечок мрiП дитячоП. Блакитнi планети твого дитинства. Мати розповiдала, як ще дiвчиною ходила до собору на богомiлля; босими йшли, берегли взувачку i лише там взувалися, перед порогом, перш нiж ступити до того храму святоП краси... Њлька при фермi й виростала. Батька не знала зовсiм: як фронт переходив, нiбито прижито було ПП вiд солдата безiменного. Росла, не знаючи, що то воно таке батькiвська ласка. Та й чи багато хто знав iз Њльчиних ровесниць? Мати працювала на постiйнiй, свинаркою. Лiто й зиму, будень чи свято, iз свiтку й до ночi тiльки приплоди, опороси, запарки, комбiкорм... I Њлька-Оленка весь час бiля неП, у колi цих iнтересiв. Навiть як до школи пiшла, то й тодi весь позашкiльний ПП час минав на фермi, тут були ПП Еллади та Вавилони. Бо треба ж було якось жити! Серед повоКнййх нестаткiв нiкому не було легко, а як уже тiй безмужнiй матерi-одиначцi, що не вмiла з правлiння вимагати, вмiла тiльки працювати чорно! Iнша хоч викричить своК право, вибанiтуК бригадира, а голос ЊльчиноП матерi звичний був тiльки просити. I то ще добре, як пообiцяК бригадир гарбу соломи на зиму, але навiть обiцяного не завжди дiждешся, бо вiн по-своКму перекрутить, бо влада його тут бiльша, нiж у римського цезаря. Що хоче, те й зробить. Не доставиш могорича - не буде й соломи, хай хоч i вода в хатi замерзаК. Бери тодi, як стемнiК, мотузок та з матiр'ю покрадьки в поле, до скирти. Отак мимоволi ще й злодiйкою станеш, самi тебе такою зроблять. Смичеш похапцем, озираКшся, серце з грудей вискакуК. Нав'юченi в'язанками, йдуть потiм, спотикаючись, вiд скирти, аж до землi Пх та солома гне. Нема людини - сама купа соломи по заснiженiм полю сунеться! Задичавленою, вiдлюдкуватою росла. А коли пiдросла, то й бригадири стали помiчати: - Гарне ж дiвча росте! Пiсля високого синього лiта небо осенi обвалюКться на степи важкою мрякою, туманами, i нема бiльше вдалинi твого ясного собору, нема й далини, маленьким стаК свiт. Вечори довгi, темрява навкруги непроглядна, в корiвнику "летючими мишами" свiтять, дарма що металевi щогли високовольтноП над самою фермою гудуть. Одного дня з'явився на фермi приПжджий агiтатор з портфелем, блiдолиций, в кепчинi, в червонiм картатiм кашне. - Як тут у вас; дiвчата? Кiно буваК?-бадьоро опитував. - Та бува. - Оплати досить? - Та досить. - То чого ж вам ще не вистачаК? - допитувався з щирим подивом. А Галька-переросток, що майже й надiю втратила на замiжжя, тихо йому, знiяковiло: - Хлопцiв... Приснули разом усi, посмiялись, а воно ж i не до смiху, бо хлопцiв i справдi в селi мало позоставалось - той у ремiсниче пiшов, той в армiю, той на новобудови подавсь. Спитав потiм ще, чи рiчка в них К, щоб улiтку можна було приПхати, загорiти, як вони. I хоч рiчки в них не було, одна з старших свинарок вiдповiла: - ПриПздiть, загорите... Ми вiк тут загоряКмо.Гiсть не образився, лагiдно сказав Пм: - Приходьте, дiвчата, увечерi до клубу, лекцiю читатиму, - i довше, нiж на iнших, затримав свiй погляд на Њльцi. Здалося Пй, що насамперед ПП це запрошення стосувалось, саме ПП вiн кликав до клубу. Очi мав якiсь водянистi, а так нiчого: молодий, непоганий собою, симпатичний в отiм яскравiм кашне. - Про що ж лекцiя? - шарiючись, запитала Њлька. - О, в мене тема особлива: кохання. "Любов - не вздохи на скамейке..." Чули? Ну, i так далi. Приходьте, не пошкодуКте. Увечерi дiвчата були в клубi. Всi фермiвськi гуртом так i посiдали попереду, щоб нiчого не пропустити. Незабаром i вiн вийшов на фанерну трибуну з своПм пузатим портфелем. Помiтивши Њльку, всмiхнувся Пй, став розкладати папери. Сама не знаК, чого вона так хвилювалась. Ждала нiби якогось вiдкриття, сподiвалась почути слова, до того не чутi, особливi, i все не зводила очей з його бiлого чола, з його яскравого кашне. Мусив вiн сказати тi слова, призначуванi, може, найперше Пй, такi, що сколихнули б душу! I вiн почав. Клуб у Вовчугах маленький, тiсний, з глиняною поколупаною долiвкою, з низькою стелею... Тут говори хоч i пошепки, тебе почують, а вiн з тiКП трибуни раптом почав кричати. Наче зовсiм глухi люди перед ним сидять або й зовсiм людей нема, сама пустеча. Розмахував руками, упивався своПм голосом, який то спадав завчено, то верескливо лiз кудись угору, - ось-ось пустить пiвня! Њлька i слiв його не чула, Пй аж мурашки бiгали по тiлу вiд його фальшивих нот, все боялась, що вiн таки на пiвня зiрветься, i жарко ставало вiд пекучого сорому за той верескучий крик, соромно перед дiвчатами, перед людьми. "Ну навiщо ти так кричиш? - аж благала його в душi. - Хiба можна так... про кохання?" Хотiлося затулити вуха, втекти, та все ж пересилила себе, досидiла, поки вiн докричав свою лекцiю до кiнця. Нiчогiсiнько не запам'яталось, всi слова просковзнули десь мимо розуму й серця. Коли розходились, вiн наздогнав ПП надворi, пiшов поруч, ждав вiд неП, мабуть, похвали, потiм сам запитав: -Ну як? А вона йшла мовчки, похнюплена. Молодий лектор по-своКму витлумачив ПП мовчанку, вiн, видно, був певен, що зажив сьогоднi успiху, почувався збуджено, став розповiдати Њльцi, скiльки працi доклав вiн, готуючи свою лекцiю, гори лiтератури перелопатив, самих лише цитат навибирав бiльше двохсот! Але й не шкодуК, користь наявна, адже з-помiж лекцiй на iншi теми ця збираК щоразу найбiльшу аудиторiю. Тут не скажеш, що матерiал сухий, нудний, нiкому не цiкавий. Тема кохання кожного розворушить! "Бiдолашний, - думала Њлька в присмутку, - стiльки трудитись, i все намарне. СтараКться, вчить людей кохати, а сам... чи ти кохав коли-небудь? I чи тебе кохали?" Лектор провiв ПП до двору, ще й тут балакучо розповiдав про неспокiйне своК кочове життя, про степовi розбагнюченi дороги i як його десь у "глибинцi" трактором витягали, бо люди скрiзь хочуть послухати про любов, про дружбу й кохання... "I це ти по всiх клубах так репетуКш?" - невiдступне муляло Њльцi, яка ще й досi не позбулася почуття сорому за нього. Мжичило того вечора, лектор пiдняв комiр мерзлякувато, проте розставатися не спiшив. Сам признався, що нiкого в життi ще не кохав, вона таки вгадала.. - Горять, палають, на стiни деруться вiд переживань... ви вiрите в це? - весело запитував Њльку. I, не дiждавшись вiдповiдi, почав щось про людей атомного вiку, про Пхню потребу знайти якусь бодай тимчасову втiху, забуття, про бажання сучасних жити пiд наркозом краси. Дiзнавшись, що перед ним ще школярка, хоча й старшокласниця, вiн сказав Пй комплiмент: - Але ж ви зовсiм сформована! Дiвчина такоП яскравоП вроди... Я вас там на фермi одразу запримiтив. - I без усякого вагання перейшов на "ти": - В тебе краса. Дай напитися твоКП краси! Наблизившись, спробував ПП обiйняти. Грубо, негарно якось вийшло, як i в отих розбалуваних дiвчачою увагою механiзаторiв, що сп'яну лiзуть до кожноП з обiймами. Вона його вiдштовхнула, сердито, рiзко, обома руками: - Гетьте! Спершу самi навчiться кохати, а тодi вчiть iнших! Вiдтодi й не бачила бiльше нi його, нi його пiвнячого кашне. Џй хотiлося кохання, але ж хiба це було воно, оте повите таПною, всемогутнК почуття? Почувала жагу зустрiти когось, хто на дiвочий твiй поклик вiдповiв би спiвом серця, пристрастю на пристрасть, хто вiдкрив би поезiю зоряних ночей степових, з ким зазнала б щасливого шаленства близькостi... Певне, з таким i цi тумани не були б слiпi, i невилазнi шляхи не були б болотом, i не здавалось би тобi затяжкою твоя завжденна праця. Хто ж вiн мiг бути, ПП суджений? Отой шалапутний шофер радгоспiвський, що машиною ганявся за нею по степу та фарам