и свiтив? А як занесло його в яругу, вiн i звiдти став угору свiтити; дiвчата смiялись на фермi: - Глянь, Њлько, вiн уже тебе на небi шукаК. В космосi! Знала, що подобалась ще одному дженджуристому хлопцевi, з механiзаторiв, чи не найвродливiшому з отих розбалуваних дiвчатами, - восени його забрали в армiю. Якось одержала вiд нього листа: "Сiчас служить какось непривично, трудно звикать, що тобою командують, та все привикнецця, пайка хватаК, наПдаюся полностью, так що на здоров'я не скаржусь, плюс до цього ще й рижим, i фiззарядка теж здоров'я дасть..." I це вiн писав Пй, яка перечитала всiх поетiв у бiблiотецi, захлинаючись читала листи пушкiнськоП нiжностi i потiм ночами не могла заснути вiд хвилювання, вiд рiзних своПх фантазiй... А вiн "какось" там наПдаКться! Проводжала - красень був, танцював як! А зараз тiльки й пише, що гладшаК. Уявила гладким, розмордатiлим, i цей уявний - гладкий, самовдоволений - вже не торкав душу, був Њльцi майже чужий. Вiдштовхувала Њльку навiть його жахлива граматика, отой його "рижим", що заслуговував двiйки, а надто ж оте "какось": якщо можна в людинi розчаруватись за одне лише "какось", то це був саме той випадок! Вона йому й словом не вiдповiла. Незабаром змiнили Пхнього завфермою, що зовсiм пропився та ще сп'яну розпатякував на фермi вечорами про стирання рiзницi мiж мiстом i селом i який вiн спосiб пропонуК для цього... "Хочете знати який? Затемнити мiста!" А що вiн теревенив це в той час, коли Пхню ферму взялися нарештi електрифiкувати, то провина його тiльки побiльшилась, i нiхто за нього не заступився: не стало - i все. Дiвчата теж не шкодували: байдужiсiнький був до них. На людей крiзь коров'ячi роги дивився... Замiсть затемнювача-пропияки прислали на ферму молодшого, завзятого, з iншоП далекоП бригади. Поставили завiдувати фермою, а що ранiше був бригадиром, то так серед дiвчат i зосталось йому iм'я: бригадир. Цей виявився куди дбайливiшим за свого попередника, домiгся перед правлiнням для дiвчат нових куфайок та чобiт гумових, щоб у грязюцi не тонули, радiо з'явилося, i надоП збiльшилися, бо встановив новi рацiони i макухи десь трохи роздобув. Дiвчат забезпечив брошурками по тваринництву - сам вiн у технiкумi вчився заочно, або, як вiн казав жартома, "позаглазно". На вiдмiну вiд свого попередника, думкою доярок не нехтував, радився з ними, як збiльшити надоП молока. Разом обдумували це, вишукували способiв, i одна iз старших вiком доярок навiть запропонувала вдатись до... зоряноП води! Тобто такоП, що нiч простояла в дiйницi при зорях. Њ ж бо, мовляв, таке народне повiр'я: коли корова "присушуК", даК мало молока, то набирають води в дiйницю, ставлять ясноП ночi пiд зорями, хай простоПть так цiлу нiч, а тодi корову напувай тiКю зоряною водою... - До зоряноП води ще макухи треба, - злегка висмiяв пропозицiю бригадир. - I я вам гарантую: макуха буде! Пообiцяв, що й комбiкорму виб'К. Показував на далекi макiвки собору: - Бачите? Отам повен собор комбiкорму! Якби наше керiвництво не спало, давно б уже мали наряд... До Њльки бригадир ставився з явною доброзичливiстю: зовсiм юна доярка, треба ж пiдтриматиi Коли одна з доярок захворiла i довелось розподiлити ПП групу корiв, бригадир вiддав Њльцi рекордистку Княгиню, що було неабиякою честю, ще й пояснив своП намiри: - На виставку Княгиню готуватимем! Як добуду кормiв, окремо ПП поставимо, умови створимо, в Москву Княгиня твоя поПде! I ти з нею, Њльцю!.. Веселiшим стало Њльчине життя на фермi. I ходила тепер легко, якось з пiдлетом, в усмiшцi, у руках заявилось щось ластiв'яче, i нерiдко можна було почути, як Њлька на самотi наспiвуК десь у тамбурi, набираючи сiчку коровам. Владою своКю новий бригадир не зловживав, з ним можна було сперечатись, жартувати, дiвчата при ньому вiдчули себе вiльнiше. Дуже боявся, правда, своКП ревнивоП Варки i признавався одверто: - Три зла не можу терпiти в життi: лютого бугая, стограмового трудодня i ревнивоП жiнки. Вона в нього була таки ревнюща, не раз прибiгала на ферму, тiпаючись вiд пiдозр, вистежувала, шпигувала, особливо коли йому доводилось зоставатись на нiч чергувати пiд час отелення. А вiн, маючи вдачу веселу, був i справдi охочий пожирувати, пощипати дiвчат, покачати Пх у тамбурi на соломi. I найчастiше в соломi чомусь опинялась Њлька, i що ж такого в цих жартах? Џй, розсмiшенiй, палаючiй, це навiть подобалось. На iншого, може, образилась би, а тут тiльки лящала та звивалася, коли цупкорукий бригадир з купи дiвчат саме ПП вихапував лоскiтно: - Ану, що це тут у пазусi за кавунцята! Навеснi Њльку спiткало тяжке горе: матiр у глинищi привалило. Вiдкопали, та пiзно. Одразу зосталась дочка круглою сиротою. На похорон приПздив дядько Ягор, материн брат, заводчанин, про якого мати, якщо, бувало, й заговорювала iнодi, то майже пошепки, бо тiльки так годилося згадувати дядькову молодiсть, що губилася десь у Гуляйполi. Вiд'Пжджаючи, цей малознайомий родич запитав Њльку, чи не маК намiру вона з часом перекочувати до мiста, i хоч вона ще не думала над цим, дядько Ягор зауважив, про всяк випадок, що хата його для неП завжди вiдкрита. В днi, коли вона переживала тугу за матiр'ю i свiт був немилий, вперше Њлька по-справжньому оцiнила вiрнiсть подруг, що приходили до неП ночувати, дiлили ПП самотнiсть, i ставлення бригадирове оцiнила, який був тепер ще уважнiший до осиротiлоП дiвчини. Сам привiз соломи, хоч вона й не просила. Повернулась увечерi, а солома вже серед двору: бери, топи... Школу Њльцi довелося кинути, бо якщо досi була тiльки помiчницею матерi, то вiдтепер мусила про все дбати сама. - Переб'Кшся, перебудеш, а далi в технiкум на заочний влаштуКмо, - заспокоював бригадир. - Всi ходи й виходи менi там вiдомi, допоможу. Якось цiлим гуртом поПхали до мiста одержувати комбiкорм. День був вiтряний, небо де-не-де проглядало серед хмар блакитними березневими вiкнами. Вiдчутно повертало на весну. Земля вiдтанула, голi посадки серед чорних полiв буйнились, гнули-ламали Пх пружистi степовi вiтри. Гнало вiтрами з пiвдня, проте ще холодно було, дiвчата в чоботях та куфайках щулились, затиснувши мiж собою бригадира, закривались од вiтру цупким брезентом. Везли ще й картоплю на базар, насипом насипану в кузовi, на нiй i сидiли. Машина перевалки йшла по розбитих колiях, ледве повзла, i лише коли вибрались з чорноземлi на брукiвку, дорога аж засвистiла. I тi березневi вiкна одразу нiби побiльшали, блакитнiли в небi якось вiльно, пiслязимово, нагадуючи, що весна не за горами. Задумливо дивились дiвчата, як попереду ПхньоП тритонки помчав щодуху iнший якийсь студебекер, повен людей, що сидiли у вiдкритому кузовi щiльно, плечем до плеча, мов солдати. - Дiвчата, польова пошта попереду! Коли ж наблизилися, виявилось, що зовсiм не хлопцi то з польовоП пошти, а сiрi газовi балони вишикувались у кузовi тiсно, один бiля одного! - Оце, мабуть, нашi женихи, - гiркувато пожартувала тодi Галка-переросток. Де-не-де вишки було видно по степу - закладались першi шахти Захiдного Донбасу, що вже аж сюди насувавсь. Бригадир зауважив, що хлопцi пiсля армiП тепер бiльше на шахти йдуть, i Катря Степанишина, в якоП щоки завжди горять, сказала, що з осенi теж гайне на шахти, годi з неП, мовляв, цього вашого колгоспу, та ще й вiдсталого - найзанехаянiший, мабуть, в областi! Бригадир був нiби аж стурбований Катриними нахвалками, став вiдговорювати Катрю вiд ПП намiру, запевняв, що вiн кров з носа, а ферму на той рiк повнiстю механiзуК, буде, мовляв, ще й у них кореспондентiв та рiзних делегацiй, що Пх тепер возять тiльки туди, де ГероП. Говорив про переваги хлiборобськоП працi, про цiлi днi на свiжiм повiтрi, нагадав, що й Лев Толстой колись за плугом ходив. - Толстой хай собi як хоче, - вiдрiзала Катря, - а я буду на шахтах! I, закутавшись хусткою по самi очi, замовкла. Склад комбiкорму був якраз у тому козацькому соборi, що його ще здалеку видно, коли пiд'Пздиш до заводських селищ. Спершу побували на центральному ринку, з картоплею спродались без загаяння, а проте коли пiд'Пхали до собору одержувати комбiкорм, то на дверях висiв замок, хоч до кiнця робочого дня було ще далеко. Кладовщика не знали де й шукати. З'явився вiн надвечiр, будучи добре пiд чаркою, сповiстив мимохiдь, що тiльки завтра вранцi почне видавати комбiкорм, бо зараз у нього, мовляв, ще не все оформлено. Бригадир, наздогнавши кладовщика, став про щось шепотiтися з ним, але наслiдкiв це нiяких не дало, - довелося бiля собору й заночувати. Всього один раз Њлька, ще дитиною, була коло цього собору, тодi тут збирався базар, - мати якось взяла ПП, коли Пхала сюди iз своПми односельцями продавати соняшникову олiю. Ще картки були не вiдмiненi, людям жилося сутужно; Њльцi пригадуКться, як жiнка якась ходила по базару i вiд кожноП з тих, що пiдторговували, збирала "комiрне" - по ложцi олiП. - На мiлiцiонера, - пояснювала тихо. Тобто щоб не ганяв, бо олiю тодi було заборонено продавати. I жiнки не скупилися, давали кожна по повнiй ложцi на того худющого безолiйного мiлiцiонера, i був то навiть не хабар, скорiше то була премiя за його неформальнiсть i розумiння трудноП для всiх пори. Собор тодi вразив Њльку тiльки своКю суворiстю, холодним i якимось величавим непривiттям. А зараз викликав своКю обдертiстю щось схоже на спiвчуття, був чимось ближчий до ПП дитячих мрiй, до отих блакитних планет ПП дитинства. Грузовик Пхнiй став на ночiвлю пiд акацiями неподалiк собору, щоб завтра, коли утвориться черга за комбiкормом, бути до дверей найближче. Згодом стали прибувати ще машини з нарядами на комбiкорм, з накушканими базарянами; приПжджi розбирали своП корзини та клунки, розходились по заводських родичах ночувати. Њльчинi подруги теж цiлим гуртом зiбралися йти до землячки Вiрки iз сусiднiх Погребищ; степовичка, вона вгадала вийти замiж сюди, - рудий та витрiшкуватий ПП Iван, а став знатним сталеваром, i Вiрунька тепер ох i живе ж! Кликали i Њльку з собою, але вона сказала, що Пй К до кого, дядько ж Ягор Катратий десь тут мешкав неподалiк: солом'яна хата пiд сiмнадцятим номером. Хоч смеркалося, знайшла в кiнцi вулички той 17-й... Хвiртка зачинена наглухо, нема господаря вдома, може, й на цiлу нiч поПхав куди... Позаглядала Њлька та з тим i повернулася на майдан, до машини. Бригадир, зрадiвши, сказав, що зоставляК Њльку стерегти машину, а сам з водiКм, в компанiП з iншими шоферами, серед яких терся й кладовщик, одразу подався кудись шукати забiгайлiвки. Невдовзi в однiй iз хат селища зринули спiви, Њлька впiзнала вiдчайдушний Катрин голос, що вирiзнявся дзвiнкiстю з-помiж iнших, i улюблену Катрину пiсню впiзнала: "Терен, мати, коло хати..." Спiвали якраз, видно, у хатi тiКП щасливоП Вiрки з Погребищ, що кiлька рокiв тому загнуздала тутешнього сталевара Iвана Баглая та тепер "ох i живе ж!..". В нову хату восени ввiйшла, а мазальниць запрошувала все-таки з рiдного свого села; цiлий тиждень бiлили Пй хороми, рiвняли iзсередини стiни та наводили мальовки, бо тут, мовляв, i рiвняють не так, i мальовок з пiвнями не вмiють... До жiночих голосiв прилучився й чоловiчий, загудiв улад, добре смикнувши, мабуть, того первака, що дiвчата везли землячцi нову хату кропити... Закортiло i Њльцi бути там, у гуртi з усiма, в теплiй хатi з мальовками, але стримала себе з якоюсь навiть злiстю: дуже тебе ждуть там, у тiКП погребищанки, що нi подруга тобi, нi родичка, дуже приКмно було б дивитись, як вона тут купаКться в благополуччi! Њлька сьогоднi чомусь на всiх була зла. Собор похмуро плив у хмарах вечiрнiх. Тужливим чимось, навiть тривожним вiяло вiд нього. Ким вiн вибудуваний? I яким чудом уцiлiв? I яку душу хтось у нього вклав, що й через вiки вона Њльку торкаК?.. ДвоК якихось проходили поблизу, шарпнули за брезент, думаючи, певне, що в кузовi нiкого нема, посмiялись, постояли бiля стовпа, на мiсцi колишньоП дзвiницi, де тепер тiльки уламок рейки висить. Один чимось ударив по рейцi, сказав: - Який звук нiкчемний... Казармений... Звук сiрих буднiв... Посвистiли, ще посмiялись i почвалали далi. Зовсiм споночiло, став накрапати дощ. Њлька глибше забилась пiд брезент, зiбгалась калачиком, щоб швидше зiгрiтись. Бригадир та водiй грузовика вернулися пiзно, принесли оселедцiв у газетi, пляшку й чорну хлiбину. - МаКмо комбiкорм, - весело озвався бригадир i запросив Њльку: - Ану, хазяКчко, зволь сюди, зараз погрiКмось... Тримай хлiб, тримай посудину!.. Не забули i про неП все-таки. Грiлися в темрявi. Розламували хлiб руками на шматки, роздирали оселедцi, напiй у склянки гранчастi наливали, був то нiби якийсь ром, вони його i в темрявi точно подiлили. Њльку теж умовили випити, ковтнула кiлька разiв - обпекло, як вогонь. Потiм пiзнiше стала вона догадуватись, що не випадкове, а заздалегiдь намислене ними було це вгощання, i про себе думала, що теж не випадково зосталася тут пiд брезентом... Щось ПП нiби спонукало зостатися, хоч i намiрiв нiяких не мала, нiякоП думки не складала наперед, i все ж нiби й передчувалось, як воно буде. А було так: шофера десь не стало, бригадир, зiщулившись, курив бiля машини, собор виступав iз темряви неба якось моторошно. Було вже, мабуть, за пiвнiч, вiтер розгулявся, гуркотiв шматок зiрваноП бляхи десь на соборних верхах. Через якийсь час бригадир теж забрався в кузов, опинився пiд халабудою брезенту. - Дозволь до тебе в курiнь... ЧуКш, який вiтрюга... Не замерзати ж менi там... I заспокоПв, присунувшись: - Не бiйся, не чiпатиму. I хоч мала б одразу вiдiгнати його, але чомусь не вiдiгнала. I навiть коли почула слова ласки, то теж не обiрвала, хотiлося Пх слухати, було щось довiрливе в його скаргах на свою долю, щирiсть чулася у його спiвчуттi до Њльки, розумiК, мовляв, як Пй оце зостатись на свiтi без матерi, самiй... ЗдаКться, зараз для неП навiть бажаною була його близькiсть i його довiра, вiн, видно, вловив Њльчин настрiй i ще ближче присунувся, вона вiдчула мiцне тепло його тiла. Гарячi шепоти-благання хвилювали, ласки, нiколи не знанi, пробуджували чуттКвiсть. Вiтер шарпав Пхню халабуду, брезент лопотiв, а вона чула бiля себе жагливе, палке: - Њлько, раз живемоП Двiчi нiкому не вдавалось! Стiльки он, мовляв, дiвчат-перестаркiв у селi, нiхто й не гляне! Порозлiтались хлопцi, дiвчатами по селах хоч греблю гати... Про шахти щось гомонiв Пй, куди вони удвох махнуть... Про щастя, яке треба ловити... I знову: - Один раз люди кохаються! Двiчi жити ще не вдавалось нiкому! Тож не будь така горда! Не бiйся! Ти ж сама тепер!.. Вiльна! Нiхто тобi не указ! I таки почувала, що вiльна вчинити як хоче. Може, й справдi своК треба ловити, хапати, не вiдкладаючи на потiм? Iншi самi ладнi йому на шию кинутись, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтями... Розпалена, вже не вiдпручувалась, а коли мiцний смак поцiлунку вiдчула, мiцний та гарячий, здалось, що оце й К воно, оцей хмiль i К кохання... Нiч горiла темрявою. Була вона найтемнiша з усiх ночей, ця нiч ПП падiння. Не стала вона святом Њльчиного життя. Не принесла нi радостi, нi насолоди. Нiчого, крiм болю. Вранцi пусте було небо, хмари убогi пливли над собором, а вiтер улiгся, на сходi краКчок неба холодно, криваво червонiв. Дверi собору були вiдчиненi: починали видавати комбiкорм. Дiвчата перегукувалися в соборi, треба було i Њльцi бути там, але ПП чомусь не кликали, не чiпали. I вона не спiшила вибиратися з-пiд брезенту. Голуб темно-сизий, брудний сидiв на карнизi собору, викрасовувавсь, водив грудьми. Пташки цiвкали в голих деревах. Гiлки дерев мокро блищали, зволоженi по-весняному. Життя було, воно брало своК, але ця бадьорiсть ранку, пробудження весни, ясна смужка свiтання, i пташиний цiвкiт, i веселi голоси в глибинi собору - все iснувало якось поза нею, все сприймала Њлька тепер нiби зоддалеки, iз свого знеможеного, дотла спустошеного свiту. Наче повинен був би палити ПП сором за те, що сталося, вогонь ганьби, грiха, пороку, але й цього якось не вiдчувала, був тiльки тупий бiль, вiдчуття спустошеностi та безмежний розлив туги. Нарештi встала. Треба ж було таки йти помагати дiвчатам набирати того комбiкорму. Шофер, що длубався в моторi, обернувся до Њльки, якось негарно осмiхаючись оголенiстю своКП вивернутоП, пiдсмикнутоП вгору заячоП губи. - Як спочивалося, Олено батькiвно? - I пiдморгнув з гидкою iнтимнiстю: - Чи не замерзали пiд брезентом? Бо я в кабiнi замерзав... Вiн, виявляКться, був у кабiнi! Наче ж зникав кудись, а виявляКться, був тут... I видно по ньому, по цiй нахабнiй, змовницькiй посмiшцi, що знаК геть усе... Ну, тепер знатимуть i всi Вовчуги! На мить це ошпарило ПП, потiм знов накотилась байдужiсть. Побрела до собору i, похнюпившись, по очi закутана хусткою, зупинилась бiля порога, навпроти навстiж вiдчинених у соборну сутiнь дверей. Не зважувалась переступити порiг. Здавалось, тiльки переступить, i станеться щось страшне, земля пiд нею трiсне, все соборне склепiння обвалиться на неП, падшу, осквернену! А там, усерединi, було гомiнко, перелунювались веселi голоси. Видно, як Галька-перестарок стоПть бiля кучугури комбiкорму, тримаючи лантух розкритим, Пй хтось насипаК, а потiм вона раптом задерла голову й нi сiло нi впало дико галаснула догори: - Ге-е-ей, на високiй полонинi... - I, засмiявшись, сказала: - Оце резонанс! Нiхто на Њльку наче й уваги не звернув, коли вона, силуючи себе, таки переступила порiг собору, нiхто не запитав, чого запiзнилась, чого заспала: ПП появу в соборi всi сприйняли нiбито навiть байдуже, але в цiй байдужостi почувалася якась умиснiсть. В соборi було ще холоднiше, нiж надворi, пусткою, мишами смердiло. Вiкна, де ще позоставались шибки, заснованi павутинням, запорошенi дертю. Одразу пiсля вiйни нiбито збирались вiдкрити в цьому соборi антирелiгiйний музей iз куточком мiсцевоП фауни i флори, але чомусь не вийшло, i лише як спомин про тi намiри опудало плавневого шулiки припадало тепер пилюкою над вiвтарем та де-не-де зi стiн, з-помiж облинялих мадон, шкiрились iклами вовчi та вепрячi морди. Уже й вепрiв у плавнях нема, а тут шкiряться... Посеред собору кучугура комбiкорму, далi зваленi цупкi паперовi мiшки з суперфосфатом, ще далi, в кутку, обгризений, темного дерева iконостас, з рiзьбленими гронами та виноградним листям. Колись, кажуть, цей iконостас розпиляли, подiлили мiж музеями, i частина оце й тут зосталась... Все кинуто звалищем, стiни в патьоках, крiзь сiре павутиння темно проглядають сердитi якiсь святi... Вiчнi присмерки стоять по кутках собору. Тiльки вгорi, у височинi центрального купола, було блакитно, як у небi, серед золотих зiрок сяюче бiлiв намальований голуб з розкинутими крилами, цiлком зберiгся й портрет якогось небесного юнака-святого в ясно-червонiй одежi... Там не видно було нi пилюки, нi павутиння, там панвувало свiтло небес. Густо-блакитне небо й по ньому золотi зiрки! Нiби оглухнувши, забувши про всi комбiкорми, стояла Њлька серед собору й дивилась туди, в глибiнь найвищоП з бань, де все ще зосталось, як було при перших майстрах. Та глибiнь мовби поглинала ПП своКю небеснiстю, всю душу Њльчину втягувала, як вир. Очей не можна було вiдвести, паморочно ставало, як стаК, кажуть, людинi над безоднею, де почуваКш i острах, i непереборне бажання сягнути... "Я опоганена, мене опоганили, я не смiю, не маю тут права стояти!" - волало в нiй каяття. I все ж у якомусь зацiпенiлому напiвзабуттi стояла серед цього захламленого храму, втопивши погляд у той небесно-блакитний вир пiдкупольноП висоти. Згадалось, як мати iнодi так ревно молилась: "Сило небесна, допоможи!.." Чому це зараз тобi згадалось?.. Ясним, не загидженим тiльки й зоставсь отой острiвець собору вгорi, над Њлькою, чистотою та високiстю навiював i на неП чистоту спокути, вiдчуття провини i подмух якихось непевних надiй... Ота краса, що вгорi, - чому вона Пй ранiш не вiдкрилась? - Не думай, що ти в планетарiй попала, Њлько! - нарештi окликнули ПП. - Годi вистоювати, давай сюди, помагай. Всi закуренi були комбiкормом, дiвчат важко i впiзнати, де яка, i коли Њлька теж взялася нагортати в лантух, то крiзь куряву бачила тепер тiльки запилюженi чоботи чиПсь, що тупо тупцювали в дертi бiля лантуха. Потiм i його побачила, бригадира. Вперше пiсля ночi з'явився з кладовщиком iз якогось закамарка, пiдiйшов ближче, розстебнув пiджак, сказав бадьоро: - Набивайте, набивайте, дiвчата, тугiше. Не завжди попадаКться такий янголячий харч!.. I помiтно було, як очi вiдводить, уникаК, щоб не зустрiтися з Њлькою поглядом. Коли смiявся, зовсiм очi його зникали. Усмiшка була, але без очей. СмiКться, а вони геть зникають пiд заборошненими повiками, слiпне людина у своКму смiховi. "I оцей безокий куций чоловiчок, з головою, круто вгрузлою межи плечi, з усмiхом блудливим, оце той самий, кому ти вночi в сльозах вiддалась? Той, що так тебе улещував, що палким своПм белькотанням та спiвчуттям душу тобi розколов?" Саму себе Њлька зараз ненавидiла за хвилинне оте потьмарення, за те, що дала себе ошукати. Обранець? В'язистий, круглопикий, а росту був просто мiзерного, особливо зараз, коли сутулився у своКму якомусь горбатому, з овечим комiром пiджаку. Коли треба було братися за кiлькапудовi лантухи, виносити комбiкорм iз собору, Њлька з ненавистю кинула бригадировi: - Самi носiть. - А ти? - Я вихiдна. I вiн, винувато поклiпавши вiями, нiчого й не сказав, зацiпило йому. Дiвчата теж вирiшили, що не жiноче дiло тягати лантухи, вiдiйшли до грузовика i стали чепуритись. Њлька, зупинившись осторонь, спiдлоба спостерiгала, як вони вдвох - бригадир та його брат горiлчаний, клишоногий кладовщик, - тягнуть комбiкорм iз собору, зiткнулись лантухами в дверях i, обидва, маленькi, миршавi, вовтузяться з тими лантухами перед собором, мов шашелi, перед величчю його! Жити для цього? Жити для комбiкорму?.. "Не хочу! Не буду! Якщо не втоплюся десь на Вовчiй, зiйду геть iз села. Не пропишуть - без прописки житиму. Це ж моя земля, мiй свiт!" Њдиним рятунком для неП уявлялося тепер оте безвiсне життя без прописки... Коли йшла, похнюплена, до свого грузовика, шоферня з iнших машин зачiпала ПП негарними жартами, але Њлька нiчим не вiдповiла, загравання не викликало в неП нiчого, крiм огиди. Всi вони були зараз Пй ненависнi, всi були для неП бригадирами! Брутальнi, липкi, з брехливими словами, з тваринно-цупкими обiймами. Перед вiд'Пздом ще раз навiдалась до дядька Ягора i знов не застала. Повертались додому. Всi були чогось не в настроП, наче пересварилися мiж собою. В дорозi бригадир влаштувався мiж лантухами вiд Њльки подалi, боявся, мабуть, що вона тепер нав'язуватиметься йому, вiдбиватиме вiд жiнки. "Можеш не боятись, - посилала вона в думцi йому своК презирство. - Плювала я на тебе. Нiколи ти менi i в снi не приснишся". ПершоП ж ночi вдома собор Пй приснився. Наче стоПть вона сама у соборi, дивиться в глибину його купола, а там замiсть струмування свiтла, замiсть блакитного неба з золотими зiрками чомусь присмерк сiрiК, майже темрява, i хтось нiби метушиться в тiй високiй наскрiзнiй темрявi. Навколо неП стiни якось загадково шарудять, i Њлька помiчаК, що з сутiнi, зi стiн собору, звiдусiль вилазять щетинястi, iкластi вепрячi голови, i не опудала, а всi ще живi, ворушаться. Прокинувшись, не могла до ранку заснути. Все знов передумувала, як воно складалось: надоП... макуха... зоряна вода... I майже злорадно таврувала себе: "Оце ж тобi зоряна вода!.. Калюжа твоя!" Скрутне настало для Њльки життя. Бригадирова проходу не давала. До клубу не показуйсь - викляне, обкидаК багном привселюдно: - Байстрючка! Викурвок воКнний! Оце вас такого в школi вчили? Як чоловiкiв чужих вiдбивати? I так випоганить, не знаКш, куди дiватись. Хiба поясниш, хiба повiрить, що бригадир ПП для Њльки вмер, не iснуК й не iснуватиме бiльше!.. А навiть, якби й закохалась? Права не маК, чи що? Скажiть ви, мудрагелi, як все-таки повестися дiвчинi, коли б раптом закохалась у жонатого чоловiка? Ну хай з нею цього не сталось, але з iншою могло б? Бригадир пробував, правда, через якийсь час знов пiдкотитись, ляща вхопив, та на тому й кiнчилася Пхня любов. Хоча й бiля своКП крикухи жити не став. Замордований ПП ревнощами, змушений був чкурнути десь iз села. Спершу прилаштувався в сусiднiм радгоспi, а звiдти ще далi кудись зринув, зник з горизонту. Згодом чутка пройшла, що бачили його на шахтах Захiдного Донбасу. Бригадирова зовсiм пiсля того знесамовитiла. Таку ославу пустила на Њльку по селу, що й iншi жiнки стали поглядати на неП з пiдозрою. Не того картали, який дiвчину звiв, увесь грiх чомусь падав на Њльку. - Дивiться, он вона йде, та, що жонатих переманюК! - Може, й мого вже приманюКш? А в нього дiти! А в нього я! Так i вистежують Њльку тi очi насторожено-злi, руки крючкуватi, ладнi при найменшiй, хай навiть вигаданiй, пiдозрi в патли Пй учепитись. Декотрi з чоловiкiв уявили собi, що вона справдi кожному тепер доступна, який-небудь гультяй алiментний i той вважав, що маК право докучати Пй, домагатися взаКмностi. - Ловка, ловка пiшла Магдалина, - не раз чула вона вслiд. Знало б чоловiче поголiв'я, яке воно все нестерпне було тепер Пй, нiчим не краще за того спокусника, що знiвечив Њльчину юнiсть. Зганьблено ПП, i за це ж мусить ще сама й розплачуватись, стiльки довелось зазнати принижень, випити кривд... Навiть дiд-сторож якось уночi прикрався пiд вiкно, став шкребтись, як собака: - Њлько, Њлько, пусти перегрiтись... Вiдчинила дверi навстiж, розлючена, крикнула межи очi: - Дiду, щоб ви здохли! Матерi своПх синiв тепер вiд неП стерегли. Один спробував залицятись, син бухгалтерiв, так мати його на все село розрепетувалась: - Оту Чечiльку-байстрючку менi невiсткою? Iншi росу збили, а ти в хату приведеш? I все до ниточки виклала, як ця хвойда з бригадиром базарювала, який вони там iз собору набирали комбiкорм... А втеклому бригадировi таки, видно, зосталася в серцi скалка якась вiд тiКП соборноП ночi. Через пiвроку листа прислав, кликав i Њльку на шахти о ПриПзди. Розвод вiзьму. Почнемо життя спочатку... Подрузi найближчiй, Ганнусi з птахоферми, тiльки й довiрилася з листом. - Якби мене кликав, я б поПхала, -сказала Ганнуся. - А я скорiше вмру, нiж до нього поПду. Бридкий вiн менi. Осоружний. I всi вони такi. НемаК, Ганнусю, чистих людей! То в книжках тiльки... I справдi так думала. Нема чистих, нема правди, пропили всю, на самогон перегнали! Брехня кругом, слова пустi, кожен тiльки для себе живе. Всi, як той бригадир з руками залiзними, що таки домiгся свого, зiрвав вiнок, брутально потоптав барвiнок весняний... Подруга не згоджувалась, наводила Њльцi рiзнi приклади, та Њльку це тiльки дужче розпалювало: нi i нi! Спротивився свiт. Знову й знову верталась до думки податись, як iншi, геть iз села, на завод чи на якусь новобудову. - На носилки пiду, цеглу таскатиму, найтяжча робота менi не страшна. Одначе в конторi ставились до цього iнакше. Голова, чоловiк лагiдний, розважливий, що й до Њльки ставився доброзичливо, щоразу стримував ПП запал, коли приходила в контору вимагати довiдки на вiд'Пзд. - Ми ж тебе цiнуКмо, Њлько... Ти роботяща в нас, принципова. Чим тобi на фермi погано? За скiлькись лiт, може, тебе там орден жде... А що баби плещуть язиками, то на те вони й баби, щоб плескати. Дiвчина красива, ти ще свою долю знайдеш. Раз урезонив i вдруге, i так тяглось до весни. Можливо б, i зосталась, пригоПлись би рани поступово, якби не той випадок, коли малахольна зоотехнiчка, чоловiк якоП вдома не ночував, прибiгла на ферму й накинулась бiля силосноП ями на ошелешену Њльку з прокльонами, хоч ця сном i духом нiчого не знала. Шпурнувши вила в яму, подалася Њлька в контору з твердим намiром бiльше не вiдступати. Нi голови, нi парторга не було, сам бухгалтер за всiх святих. Сивий, голова довга, як диня, одне око справжнК, друге скляне. - Паспорт - це, Њлько, сключаКться, - категорично сказав, вислухавши вимогу. - Дуже розумнi всi поставали. Все кудись та кудись, а хто ж тут матерiальнi блага творитиме? Розлютили Њльку тi "блага"! - Я вам що, припнута до цього мiсця? Чи до сивих кiс крiпачкою бути на цьому вашому смердючому силосi? Пiдписки на невиПзд не давала! - Ну-ну! - сторопiло вирячився на таку пiсню бухгалтер. - Оце заспiвала... З яких книжок ти такого нахапалася, товаришко Чечiль? Чим тобi змодилось наше виробництво? Молоко, вершки набридли - смачнiшого хочеш? - Свободи хочу! - Он воно що! В нас тобi мало свободи? - IншоП пошукаю. - Пошукай, може, знайдеш... Звiдтiль не одна вже разом iз свободою й гвардiйця безхозного матерi приносила в пеленi... Чи, може, з сигареткою в зубах вернешся до нас, шукачко свободи? - Не вернусь. Нiколи. Ухрюкалась менi ваша ферма! Бухгалтер iронiчно прискалив живе око. - Куди ж помандруКте, коли не секрет? Чи не слiдом за дiдом, на шахти? - А там що, не моя краПна? Тiльки й дива, що оця ваша задрипана ферма? ДумаКте, плакатиму за нею, за вашими "благами"? - Адресок пришли хоч, де ти будеш... - Буду там, де нiхто мене на падлючитиме! Не обливатимуть брудом такi, як ваша ротата супружниця! - Тихiше, тихiше, - мимоволi прищулився бухгалтер, зиркнувши на вiкна, i перейшов одразу на серйозний тон. - Коли б на мене, Олено, то я б тебе й не тримав... Џхала б собi десь, щоб голови нашим хлопцям не баламутила, не вносила в сiм'П розлад... А то й у мене вдома хаос, колотнеча, переживаКм за сина, хоч я й не знаю, чи К для того пiдстави... Ждав, видно, що Њлька щось скаже на це, але вона вiдмовчалась. - Отже, як батько сiм'П, особисто я був би навiть зацiкавлений, щоб дати тобi вiчну командировку... Але ж порядок К порядок. Сама бачиш: не вистачаК робочих рук. Чортма охочих мiсити багнюку. Добувати блага не просто. Так що нам твоП руки ой як потрiбнi... Њльку наче батогом цвьохнули. - Вам руки моП потрiбнi? Ось вони, потрiскались вiд ваших благ! - I аж перед носом в бухгалтера змигнули Њльчинi тугi долонi. - Тiльки без цього, - вiдхилився вiн, оберiгаючи своК скляне око. - А в мене не тiльки руки! - розчервонiвшись, нiчого не чуючи, вистрiлювала Њлька. - В мене ще й душа К! Не всю випекли. Не дасте довiдки - так пiду! - Безпачпортною, дiвчино, недалеко зайдеш... Там швидко пiдберуть. А документа... вибачай. Анiяк. Хоч кричи, хоч проси, хоч землю отут Пж. I не видав. Увечерi на бухгалтеровiм подвiр'П знову була сварка, знову звiдти на все село розлiталося бухгалтершине дике, шмагаюче: - Потоптанку оту? Хто росу збив, а ти в хату приведеш? Цей викрик став Њльцi замiсть паспорта. З каменем цих слiв на душi - "потоптанка... росу збив!" - вдосвiта подалася до мiста, щоб зникнути в ньому, щоб у вирi iншого життя назавжди загубитись для односельцiв. IV Так опинилась вона в дядька свого по матерi, в Ягора Катратого на Зачiплянцi. Чим могла пояснити йому своК прибуття? Вiдпустили, мовляв, маК думку в технiкум який-небудь вступати або на курси. Дядько наче й повiрив. Раменистий, кремезний, з обличчям грубим, що його життя на глибоку оранку поорало, уважно глянув на неП з-пiд дашка накошланих брiв: - А документи ж як... у порядку? - Не всi ще зiбрала, - зам'ялась племiнниця. - Але будуть. Може, вiн навiть i догадався. А може, й до того щось уже про неП перечув, бо не став далi допитуватись. - Поживи, оговтайся. Та й менi чимось допоможеш. А то як овдовiв, у хатi ладу нiкому дати. До того ж садок, огородець... Без баби й двiр плаче. Повiвши Њльку в садок, став показувати грядки полуниць, старезнi абрикоси та грушу, яка, видно, була його улюбленицею: - Сам оце на нiй нащепив... Дика була, а тепер, бачиш, начiплялись, як рукавицi, висять. Грушi справдi висiли на гiлках здоровезнi, шкарубкi, як у дядьковiй хатi доменницькi його рукавицi. I кишку-шланг показав, i колодязь з "Камою", маленьким моторчиком, що воду жене. Сподобалось тут Њльцi. Селище тихе, в садках, а за садками, за Днiпром день i нiч димлять заводи. Вранцi, коли робiтники поПдуть на змiну, помiтно безлюднiК Зачiплянка, тiльки дiтлашня, заПдена шовковицею, галасаК на вулицi та бiля саги. Деколи сусiдка, баба Шпачиха, випроставшись, докине iз свого городу до Њльки словом, дитиною називаК. Та ще слiпий танкiст насвистуК у себе в дворi, без кiнця щось там лагодячи, майструючи. Очi випалило на фронтi, а коли йде вулицею, ступаК упевнено, нiби зрячий. Стрiчних усiх безпомильно впiзнаК. Якось Њлька, бiжачи по хлiб, хотiла прошмигнути мимо нього тихцем, вiн зупинив, аж розсердився: - Ти чия, що не здоровкаКшся? I вона, присоромлена, сказала тихо: - Здрастуйте. I зважилась глянути в темнi незрячi його окуляри. Танкiст, дiтвора, зiгнута полiльниця на вгородi... Та ще у баглаПвських садках цiлоденне валяКться в гамаку студент-металург, той, що вранцi бiгаК довкола саги, зарядку робить. НабiгаКться i тодi або в хату з тим голомозим механiком на цiлий день, або пiд шовковицею в гамак, затулившись книжками та конспектами вiд усього свiту. Зачiплянка хоч i живе вiд заводу, але й землi не цураКться, не вiдiрвалась од неП. Катратий радiК, дивлячись, як уродило, як рясно понаростало всього: "Дари природи, Њлько... Не поскупилось лiтечко красне: влiтку тiльки жуй, аби рот не лiнувався..." Щойно полуниця вiдходить, а вже бурiють вишнi-петрикiвочки, шовковиця сиплеться, а там зажовтiють абрикоси; буваК, так наспiК полуницi, що жiнкам невправка з нею, тодi оголошуКться загальна мобiлiзацiя, вже й металурги лазять поруч з дiтьми по садках, аж смiшно Њльцi дивитись, як цi люди, що на заводi боги, що вмiють видавати наймiцнiшi сплави, може, й для мiжпланетних ракет, покiрно повзають навкарачки по грiшнiй пiскуватiй землi, по чавких полуницях, змагаючись з дiтьми, слухняно визбируючи дари щедроП зачiплянськоП природи. Перегукуються, висмiюють своК полуничне рабство: - Як там Кашубенкова бригада, норму даК? - долинаК десь крiзь садки, а йому вiдгукуються: - Штурмiвщина i тут, хай би Пй грець! - А ще й кумi он треба подати соцдопомогу... Всi тут куми, свати, брати. Нi злодiПв, нi лiтунiв. Батьки тут жили, i синiв, поженивши, оселяють бiля себе, розбудовуються: на однiй садибi по двi-три хати втискуКться, поруч iз старими виростають новi будинки, мiцнi, битi зi шлаку. Ранiш, кажуть, жилось тут просторо, зараз тiснiшаК, проте Зачiплянка не горюК, весело живе. Життя в цих людей вiдкрите, живуть поокремо, а якось нiби й спiльно, на виднотi. Жiнки знають одна про одну, що яка пекла, що варила, чий не всю получку додому принiс, а хто на лотерею виграв. Дiтей тут густо насiяно, i чомусь дiтвора все липне до того студента Баглая. Всяких жучкiв носять йому пiд шовковицю, трав'яних коникiв, кудись кличуть, i вiн часом хоч i супиться невдоволено, але, вiдклавши конспекти, йде з малечею на сагу або на кладовище... Молодь на Зачiплянцi здебiльшого вишнева, пiвденного типу - живуть тут хлопцi-смаглюки й дiвчата-смаглявки. Десь працюють, десь вчаться, зникають на цiлий день i лише надвечiр повертаються на свою Веселу. О такiй порi гомiнкiшою стаК Зачiплянка, радiоли чути, моторчики джмелять, люди перегукуються... Пiсля поливання збираються гуртами, то коло того подвiр'я, то коло iншого, найчастiше в домiно грати, а що вуличка не проПжджа, в сагу впираКться, то виносять столики просто на вулицю, ставлять пiд лiхтарним стовпом, i там цiлий вечiр клацають, спокiйно себе почуваючи: нiхто не проПде, не потривожить. Бiля гравцiв довкола столика i жабенята стрибають, кмiтливi створiння знайшли дотепний спосiб полювання на комашню: помiтили, що, обпiкшись об електричну лампочку лiхтаря, комашня звiдти сама сиплеться, тiльки лови ПП, вже пiдсмажену... Новий, не знайомий для Њльки зачiплянський свiт. Iнодi, прокравшись до паркана, непомiчена, подовгу дивиться вона з темряви палiсадника на людей Зачiплянки, на цих упертих крутолобих гравцiв у домiно. Для дядька Ягора домiно не iснуК, вiн вважаК цю гру "пустим заняттям, вiд якого людина тупiК", а Њльцi чомусь до вподоби гравецький азарт, отой мiцний перестук кiсточок пiд лiхтарним стовпом. Серед металургiв чимало вродливих облич, гарних не стiльки рисами, скiльки гiднiстю своКю, спокоКм, незаляканiстю, певнiстю в собi. Коли один дужче другого стукаК по столу, б'К з усього розмаху, то гуртом вони наче ворога якого лупцюють, аж зуби зцiплюють, i видно тодi руки Пхнi, в декого до самих лiктiв чимось попеченi, у травмах трудових, в рубцях якихось, що давно вже позарубцьовувались, - позаживавши пiсля травм, завузлуватiвши, руки тi стали ще нiби мiцнiшi. В обличчях часом блiдизна проступаК, перевтома, але К в них твердiсть, зосередженiсть, думою в кожного повите чоло, хоч i думають металурги в такий час, петне ж, не про Хiросiму та бюрократiв, а про те, як виграти, як зробити "кришку" таку, щоб болiльники ревнули вiд захвату. А молодь частiше юртуКться бiля БаглаКвого або ще далi, бiля Орлянченкового двору. Хлопцi такi - мимоволi задивишся. Вдень вони десь по цехах заводських, на водокачках, на кранах та самоскидах, а як вечiр, уже нафранченi, причесанi, в модних чорних черевиках з'являються на Веселiй, ступаючи бiльше по споришу, а не по пилюцi, щоб не закушпелити своП гостроносi. Часом i той Баглай-студент з'являКться в цьому товариствi, i уже не в вилинялому спортивному, що його цiлими днями не скидаК, а причепурений по-вечiрньому, в бiлiй напрасованiй безрукавцi або в новому сiрому светрi, що так йому до лиця... Довгобразий, високий, ставний... I теж у гостроносих черевиках, до блиску начищених перед танцями - десь вiн з котроюсь танцюватиме сьогоднi... Коли дiтлахи тягнуть його поганяти з ними м'яча, студент вiдмагаКться, показуК Пм на черевики, на светр- не для гри, мовляв, виряджався, - але ж хiба Пх переконаКш, не вiдстануть, поки вiн таки злегка пiдсмикне рукава свого светра (якимось таким делiкатним красивим жестом пiдсмикне!) i наставить руки пiд м'яч... Ув'язавшись у гру, й про пилюку забуде, вона аж димить iз-пiд нiг, коли вiн кидаКться сюди й туди, випружинюКться в стрибках, полюючи за м'ячем, доки друзi кликнуть, i студент схаменеться: поправить одяг, приставить ногу до лавки, пилюку з черевика обмахне, вiзерунчастi шкарпетки - на лiвiй, потiм на правiй - пiдсмикне акуратно. Тодi знов до товаришiв, i вже веселий Пхнiй гурт поплив у бiк собору, мабуть, у парк шлакобетонного заводу на танцi... Дядько Катратий не любить, коли Њлька задивляКться в той бiк. - Доки не прописана, Њлько, побережись... Живи, наче тебе й нема. Так поставив, i так воно йде. За двiр анi ногою. Живе, як i не живе. Люди не докучають своКю цiкавiстю, нiби вичiкують, що нова людина сама Пм об'явиться. Вранцi-раненько часом степ озиваКться до Њльки мiцним перепiлчиним покликом: десь за садками, на кладовищi, прижилася перепiлочка степова. Щоранку так життКрадiсно пiдпадьомкаК! Њлька заходила туди, шукала в кладовищенських бур'янах степову свою землячку, хотiла пiдгледiти, але та не далася на очi. Њдина дорога, вiдкрита Њльцi, - це до Днiпра, до бакена, що його обслуговуК Катратий. Через кладовище з духмяними, аж чадними, чебрецями, через безлюднi дюни-кучугури з колючками та чаполоччю, де всупереч антикозячому законовi робiтничi кози безтурботно пасуться, крiзь продерту дiрку в колючому дротi, що ним обплутано територiю водокачки, - i вже ти на березi, коло бакенськоП будки, коло човна. Яка тут воля, яка широчiнь для душi! Моторки деркочуть по дзеркалу рiки, прослизають байдарки, бiлi крила вiтрил пливуть, як увi снi... Протилежний берег - бастiони заводiв, чорнi в димах, та сiрi шлаковi гори над самим Днiпром, тi, що цiлу нiч текучою лавою палахкотять, а зараз темнiють, мов пригаслi вулкани. Трохи вище по берегу, серед темноП зеленi парку, водна станцiя металургiв, грацiозна, вiзерунчаста, блакитно-бiла вся, мов казк