родич, а гостинця бабi принiс... I Шпачиха аж спiвала далi. Та вiн же тебе, дитинко, нiколи й пальцем не торкне, за холодну воду не дасть тобi взятися, дiточки пiдуть, на руках тебе носитиме! Зiв'Кш гнiздечко та й щаслива будеш, як Вiрунька БаглаКва! Тут дiло надiйне, дитинко. Цей як вiзьме, то на весь вiк, до iншоП не перекинеться, бо в них там за це... б'ють! При його службi не розгуляКшся. В машинi Пздитимеш на базар i з базару, клункiв не тягатимеш, що аж очi з лоба вилазять!.. - Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадаК, бо такi на дорозi не валяються, такого швидко пiдхопить яка-небудь вертихвiстка з червоними нiгтями... Подумай, дочко. Чого ждати? Дiвоча пора коротка, незчуКшся, як уже й переросток, молодших вибиратимуть... А без чоловiка ой наспотикаКшся в життi!.. Мовчки слухала Њлька, не могла нiчого й заперечити Шпачисi, хоча не таким уявлялося Пй щастя, не про таке мрiяла. Але хiба дiйдуть твоП думки до цiКП перестражданоП жiнки, яку саме горе вчило, як ходити по крутизнах життя... Пополуднi Ягор своК житечко косив. Комiсiя, вiдрiзаючи садиби, не все з його Великого Лугу втяла, трохи таки й на житечко зосталось. I вродило добре. Припiзнився тiльки трохи з косовицею, по той бiк саги у доменного майстра Дiденка вже цiп гупаК на току. Чи, може, навпаки, там скосили зеленцем - Пм аби молотити скорiше, адже син-пiдводник приПхав у вiдпустку. Донедавна Зачiплянка жила не дуже тiсно, не в одного можна було побачити в кiнцi городу латочку хлiба посiяного, а тепер, здаКться, крiм Ягора, тiльки Дiденки й зберегли ще симпатiю до хлiборобства. Коли в степах жнивують, то й тут, за сагою, в доменного майстра теж з'являКться отой iдилiчний полукiпок, пiд садком мiж абрикосами стоПть. Маленький, непоказний у сусiдствi з темними металургiйними гiгантами, але стоПть. Жде, поки син Дiденкiв, офiцер-пiдводник, приПде з дружиною у вiдпустку (всiх на лiто чомусь тягне на Зачiплянку, до цих кучугур та жаб'ячоП саги!). Вибереться iз-пiд вiчних криг арктичного океану i вже тут, на цiй грiшнiй землi, жито цiпом молотить. Справжнiм прадiдiвським цiпом, що йому б мiсце в музеП... Ранкова змiна ще на роботу збираКться, а пiдводник уже гупаК, через сагу на всю Зачiплянку чути. Вдень, коли припече, хустинкою голову обв'яже, як iндус, i снiп за снопом, поки все не доб'К. Ягор жито своК швидко повалив, тричi пройшовся, i вже в покосах житечко його лежить. В'язати довелося Њльцi. 3 якою насолодою взялася вона за цю роботу! Колосся - рукою погладити хочеться, до щоки прикласти. Так старалася чепурно уснопкувати, що на перший снiп аж Катратий задивився. Уснопкувала, мовляв, як на виставку, моторна в'язальниця. I - чого ранiше майже не бувало - раптом вiдтанув душею, ворухнулося в ньому щось тепле, родинне. - Хотiв я з тобою поговорити, Њлько, сурйозно... Мiлiцiонер оце ж приходив неспроста... Правда, може, й пiдiсланий... Щось треба робити. Вирiшуй. СватаКться влада. Ухажор вiн хоч i... кручений якийсь, але ж дбатиме про тебе... Захист буде тобi. Убiк дивився Ягор, коли говорив, видно, почував нiяковiсть, проте в голосi його була турбота, родинна довiрливiсть. Хотiв би вiн, мовляв, ще внукiв побачити. Щоб не зостався без насiння рiд. - I хата оця, садок... з собою Пх у ту далеку командировку не заберу... Вiдписав би все тобi. Слухала Њлька, i щось спочутливе з'явилось до дядька Ягора, до його самотностi, до його безнасiнноП старостi. Але й не знала, чим розвiяти його журбу, з якою вiн оце вперше Пй вiдкрився. Невже таки справдi змиритись? З колгоспу втекла, спасувала перед життКвими труднощами, дiвчата там зараз ферми тримають на собi, а ти уявила себе кращою за iнших, кинула все, подалася, як егоПстка, легшоП дороги шукати... Ну ось вона тобi й легша. Туди тобi й дорога - замiж! Хоч за нелюба! Нахилилася палаючим обличчям аж до снопа, i наче й колосся палило ПП докором. - Подумай, дочко, - Подумаю, дядечку. Вiзит мiлiцiонера все ж мав для Њльки i позитивний момент: вiдчула, що вiльно може тепер виходити з двору на вулицю, маК право, не криючись, iти по Веселiй, бо однаково ж незаконна i владi вже вiдомо про це. Отже, немаК чого ховатись. Надвечiр надiвши чистеньке плаття, аж до собору пiшла - так, безцiльно. Хоча не зовсiм i безцiльно, коли бути вiдвертою до кiнця. Мала глибоко затаКну надiю, тiнь надiП - зустрiти студента Баглая. Випадково, зовсiм ненароком! Може, повертатиметься з iнституту абощо. I нiяких iлюзiй щодо нього, бо за таким хлопцем, певне ж, усi iнститутськi дiвчата сохнуть, хочеш - вибирай найкращу! По тому конкурсу Њльцi не пройти. Отже, нiчим особливим себе не тiшила: просто ось так би зустрiти - i все. Проходячи мимо подвiр'я БаглаПв, вона вiдчула, як Пй жарко стаК, кров вiдринула вiд лиця, бо, й не дивлячись у той бiк, бачила, що студент був якраз на подвiр'П, саме про щось сперечався зi своПм другом, з отим механiком облисiлим. - Не зостанусь! Не умовляй! Бачити не хочу таких! - чула вона знервований Миколин голос i потiм встигла загледiти вже з майдану, як Баглай з рюкзаком на спинi подавсь городами до автобуса. В тих випадкових словах його: "Не зостанусь!.. Бачити не хочу!.." - вловила щось образливе, наче це ПП стосувалось, нiби ПП вiн бачити не хотiв. Розумом розумiла, що не про неП мовилось, Микола взагалi ПП не помiтив, бо саме вкладав рюкзак, але гiркота зосталась навiть вiд того рюкзака, що якось зневажливо блиснув до неП зi спини студентовоП, коли той, нi разу не озирнувшись, подався через огороди, через вибалок до зупинки. Бiля собору цього дня знову з'явилися тi, що Пм "за висоту не платять". В тому ж темпi, як мерзле горить, взялися завдруге лагодити риштовання, рихтуючи його, мабуть, для iншого якогось чорногуза чи лелеки, бо цей пiсля Пхнiх попереднiх вiдвiдин вiдкинувся, забрав iз собору лелечат i, певне, десь у плавню перекочував. Реставратори не проминули нагоди зачепити Њльку, коли проходила повз них, стали припрохувати до себе в бригаду куховаркою, тому що Пм набридло, мовляв, усухомятку (саме споживали тюльку з газети). - Бери там у себе, голубонько, розрахунок - i до нас... - До вас? - Њлька через плече глянула на них з подивом, з тiКю спокiйною, якоюсь шляхтянською погордою, яка в неП невiдомо звiдки час вiд часу з'являлась. - Але ж вам за висоту не платять! Щуплявий тип у беретi, бригадир цих ледачих верхолазiв, спробував дошкулити Пй: - А ти що, висоти шукаКш? - Шукаю. - Нащо? - Стрибати - так з високого мосту! - вiдрiзала Пм i, бiльше не глянувши, далi пiшла поставно, гордовито, вихляючи стегнами, уже як мiська. З край дороги вдивлялася у вiкна автобуса, що саме проходив. Людей було напхом напхано, десь i той "нетутешнiй" iз своПм рюкзаком мiж ними загубився. Куди вiн? Може, на цiлину? А на кого ж залишить Зачiплянку, товариство, всiх отих своПх институтських, що й з мiста приПздили вечорами послухати тьохкання його магнiтофонних солов'Пв? Хто тепер розважатиме Веселу своПми витiвками, жартами? Найбiльше Њльцi сподобалось, як цей "нетутешнiй" зачмеленого рибiнспектора тiКП ночi розiгрував. ПритаПвшись за парканом, все ж вона чула тодi... Високий, чубатий, у бiлiй сорочцi з засуканими рукавами, з блиском усмiшки на смаглiм лицi, а воно, юшкоПдське порiддя, перед ним миршаве, скапелюшене, просто як пiгмей. Ох, насмiшив ПП тодi цей студент! Њ ж такi, що можуть одбрити нахабу дотепно так, весело, з гiднiстю... Вмiють постояти за себе. А ще як вiн одного дня до Њльки привiтався, як наче з душi вимовилось оте його "здрастуйте", коли вона поливала чорнобривцi. I хоч Њлька нiчого собi i в думцi не поклала, надто був недосяжний для неП цей студент, адже вiн, власне, далека й незнайома тобi людина, але без нього, почувала, посумнiшаК Зачiплянка, дуже чогось бракуватиме життю без його ранковоП бiганини довколо саги... Надвечiр Шпачиха дала концерт. Вiдпустила всi гальма. Не часто це з нею трапляКться i нiколи не безпричинно, завжди на те буде поштовх внутрiшнiй, тiльки Пй вiдомий. Цього дня буря досягла ураганноП сили. Поливаючи грядку iз шланга, дочка ПП весь час дослухалася, як стара в хатi чимось гуркоче, щось трощить, але дочку це нiби не обходило, хай уже в хатi бешкетуК, аби б тiльки на люди не з'являлась, щоб перед селищем не заживати сорому. Коли ж буянцi ставало тiсно в хатi, дверi з гуркотом вiдчинялися, i на порозi вже похитувалась буйно-розпатлана постать. I хоч язик заплiтався, стара бралася когось клясти, викрикувала щось грубе й викривальне, i дочцi, тихiй, несварливiй з природи, нiчого не залишалося, як вдатися до крайнього, але безвiдмовного способу: повернути злегенька шланг у той бiк... Поверне i пужне пружним струменем, щоб пригасити материн розбуялий вогонь, щоб протверезилась, не докричалась до лиха зразкова квартальна, героПня четвертоП домни. Орлянченка, звiсно, розважала ця сцена, вiн iз приятелями до впаду реготав на вулицi, а Њльцi було сумно. Пiзно цiКП ночi вона знову виблукала на Широку. Автобуси вже не ходили. З гнiтливими думками стояла Њлька край шляху пiд шатром нiчного дерева, почувала, що життя знову заганяК ПП в глухий кут. Невже так i розчавить воно в нiй молоду затятiсть, рiзку, вперту вдачу, гордощi? |А була ж колись життКлюбкою, умiла смiятись, - скiльки було того смiху, коли часом виПздили з дiвчатами у свята до лiсу, купатись на Вовчу... Обдавала Пх плавня зеленими чарами, зливами солов'Пними... Десь iз районiв саме гнали Широкою череду у мiсто на бойню. Заповнивши всю вулицю, пiдгейкуванi з бокiв незграбними пастухами в кобеняках, сунули в темрявi втомлено, розбито мимо Њльки ПП колишнi степовi знайомi: телички, бичата, безрогi й рогатi, памолодь i старi, мабуть, вибаркуванi, корови. Може, йшли тут i тi, що Пх сама з рук випоювала, що телятками горнулись до неП, лизали Пй руки шорсткими язиками, шукаючи ласки. Може, брела тут у темрявi й улюблениця ПП, рекордистка Княгиня, що ПП навiть на виставку визначали? Серце Њльцi зайшлося жалем до цих закурених курявою степiв, незграбно-великих, беззахисних створiнь. Ще вчора спокiйно паслися десь по балках, а зараз iдуть виморенi, поперепадавшись, спотикаючись по бакаюватому бруку; з сопiнням сунуть i сунуть мимо собору, пiд зляскування батогiв проносять мимо Њльки свою понуру байдужiсть. Вона чуК Пхнiх дух, тепло, шурхiт ходи, сопiння, в очах уже вiдбиваються, переблискують вогнi нiчного мiста. В поважнiй ходi Пхнiй була втомлена впертiсть i нелякливiсть. Гейкання пастухiв на них не впливало, не лякала Пх, видно, й ця нiч незнайома, червононеба, - з важким шелестiнням, помукуванням, деколи аж стогнучи, сунуть i сунуть на мiсто, на його багрянi дими i, мовби зневажаючи те, що Пх жде, якось майже погiрдно несуть на бойню, пiд молотки, свою круторогу волю, степове життя. XIV Вiрунька БаглаКва ще застала на Зачiплянцi той час, коли вранцi селища будилися гудками заводiв. Хто хоч раз почуК, нiколи не забуде ту вранiшню пiсню гудкiв, Пхню потужну органну музику, вiльний - аж до Степiв - переклик, коли, здаКться, все Заднiпров'я зливаКться в Кдину симфонiю, у якiй, проте, жоден з гудкiв не губиться, кожен спiваК на свiй лад, кличе людей до заводських закурених брам... I йдуть селища... I хоч зараз гудки вже вiдмiнено, вiдспiвали назавжди, проте Вiруньцi й досi вони часом озиваються в душi, адже пiд спiв цих гудкiв привело ПП кохання на Зачiплянку. Як побрались з Iваном, тодi тiльки й зазнала Вiрунька людського щастя, пiсля тяжких лiт, пiсля рокiв недоПдань, трудоднiв копiйчаних, сирiтства... Не балувало Вiруньку життя. Одразу пiсля вiйни мати санiтаркою працювала при колгоспнiй амбулаторiП, при тому убогому закладi, де навiть йоду не було. I коли часом хто обраниться, Вiруньку фельдшер посилав мерщiй траву-ранник збирати - той ранник йод замiняв. Шорстколистий, колючий ранник ПП дитинства, скупим цвiтом вiн цiле лiто по межах цвiте. Пiзнiше життя трохи пiдлагодилось, стали приПздити шефи заводськi, допомагали колгосповi звестися на ноги. Тодi, саме закiнчивши школу, й зустрiлась Вiрунька iз Iваном БаглаКм. Дiвчата називали його рудим та диким, а Вiруньку в ньому з першоП зустрiчi звабило все: i затятiсть у роботi, коли вiн, увесь поглинутий дiлом, труби зварював, i усмiшка щира, вiдкрита, коли гляне на тебе; не вiдлякувала дiвчину навiть копиця чуба на головi, рудого, цупкого, мов дрiт. Того ж лiта вiн i привiв ПП на Веселу. Весiлля гуляли по-тутешньому, коли три днi на хатi прапор саморобний майорить, знак того, що на Зачiплянцi когось женять або замiж вiддають. Пiвзаводу тут за тi днi перебуваК, натанцюються до впаду, наспiваються, весiльних батька-матiр у возику вподовж вулички покатають - всяк зминай тодi, коли перезва йде вулицею, гульбище буйне насуваКться!.. А щоб просторiше було танцюристам - то йдуть на соборний майдан, там мiсця на всiх вистачить! На завершення всього батька-матiр весiльних ще й до саги прокотять возиком, щоб там в одежi у воду перекинути, покупати на згадку та на щастя молодим. Вiдгуде буря весiльна, прапор з хати знiмають, дають спокiй молодому подружжю - живiть. Зачiплянка полюбилася Вiруньцi ще й тим, що тут люди, як i в степах, рано встають, схiд сонця не просипають. Дружно з Iваном живуть, справдi душа в душу, надiйно з ним Вiрунька почуваК себе. Њ люди в усьому надiйнi - такий вiн. Не соромлячись, хвалиться перед друзями, як вiн вдало Вiруньку вибрав, не так це просто, мовляв, вибрати, а вiн зумiв. I справдi, шануК, жалiК дружину, вiдколи побрались, ще нi разу руки на Вiруньку не пiдняв, хоча вдачi гарячоП, задерикуватоП, друзi кажуть про нього, що заводиться Iван з пiв-оберта! Навiть iз директором вiн часом вступаК в крутi суперечки, надто за отi протяги в цеху, вiд яких жiнки заводськi часто застуджуються. Протяги, правда, й досi зостались, але ж Пй увага Iванова дорога, оте слово його турботи: "Бережи здоров'я, Вiрунько, i на внукiв. Ще й Пх треба буде колихати". Отакого ж прозорого ранку вiд'Пздив, уся вуличка вийшла проводжати його в Iндiю, а вiн, тамуючи гiркоту прощання, весело кинув чемодан у машину, помахав на розтанок синам своПм, баглайчатам: - Ви дивiться менi тут: будьте лицарями! Солодко сплять лицарi, шкода й будити. Нашвидкуруч приготувала Пм снiданок, забiгла ще до сусiдки, до Лесi-фронтовички, попрохала простежити за ними, бо старiй БаглаПсi сьогоднi щось занедужалось. I тодi вже на завод. За дiтей спокiйна. Будуть приглянутi, якщо Леся взяла це на себе. 3 усiКП Зачiплянки найближча Вiруньцi подруга оця Леся Хомiвна, що в неП з фронту пiвлиця в шрамi червоному Зовнi сувора, малопривiтна, фронтовичка вiд першого знайомства викликала у Вiруньки щиру симпатiю, i не ввело в оману Вiруньку перше враження: постала перед нею людина справжня, людина-кристал. Дiвчиськом вона пiшла на фронт, i всiй Зачiплянцi вiдомо, що була в Лесi на фронтi любов, яка, можливо, й кiнчилась би одруженням та щасливим родинним життям, але ж вiйна К вiйна: в 1945-му полiг ПП комбат смертю хоробрих на околицi якогось польського мiстечка. Десь К там його могила серед iнших могил радянських воПнiв, брила гранiтна лежить з золотим написом, i Леся не втрачаК надiП з часом поПхати в Польщу, провiдати знайомi мiсця, покласти квiти на могилу свого комбата. В Лесинiй бiографiП комбат iснуК вiдкрито, нi для кого вiн не К таКмницею. Вся Зачiплянка звикла до нього, як до свого, чимось зв'язаного з цим селищем металургiв. Але про iнший iнтимний епiзод з життя фронтовички нiхто, крiм Вiруньки, не знаК. Ця Леся повернулася пiсля вiйни на рiдну свою Зачiплянку з рясними медалями на гiмнастерцi, з ошпареною щокою, що й досi червонiК свiжо, наче й досi пече. Незважаючи на палаючий слiд на щоцi (чи, може, навiть завдяки йому?), виявив був тодi до неП цiкавiсть молодий вихователь з ремiсничого, виникло бажання зазнайомитись ближче iз заслуженою фронтовичкою. Лесина суворiсть та неприступнiсть не злякали його, не завадили йому запропонувати вчительцi свою юнацьку дружбу. Була вона, правда, не афiшована, ця Пхня дружба, поза межами Зачiплянки починалась. Але якось осiннього вечора хлопець той аж сюди, на Веселу, проводжав Лесю i таки загiтував пiти поблукати за селищем у кучугурах. Було то перше i останнК ПхнК блукання. Досi не може вона пробачити собi того вечора, носить його в душi затаКно, як грiх. Тiльки Вiруньцi й вiдкрилася у всiх подробицях тiКП прогулянки, бо все до найменшого в душi вiдкарбувалось: розмова, iнтонацiП, непевнi сподiванки на щось. За погуком серця свого тодi пiшла. Серце було юне, воно шукало дружби, прагнуло тепла, було зваблене чимось новим, хистким, наче мрiя, збурене, схвильоване, воно вело Лесю в темряву осiннього вечора, все далi й далi заводило в кучугури. Не за душею, за тiлом його пiшла, однак це вона зрозумiК тiльки згодом-згодом!.. Хлопець таки чимось хвилював ПП, подобались Лесi його енергiя, життКрадiснiсть, кипучiсть, те, чого Пй, здаКться, бракувало самiй, так рано пiдтятiй, надломленiй втратою. Џй лестило, що, незважаючи на пошрамоване лице, юнак почуваК потяг до неП, домагаКться ПП взаКмностi, у своПх домаганнях вiн був завзятий, настiйливий i навiть деяку його грубуватiсть можна було пробачити за цю палку щирiсть нестримних юнацьких домагань... А потiм ота його нiби зовсiм невинна безтактнiсть. Безтактнiсть, висловлена у формi легкого жарту, зрештою, досить поширеного в тi часи серед тилового люду, коли йшлося про дiвчат-фронтовичок. Але тут торкалось не тiльки Лесi, було тут зачеплено комбата, ПП фронтову любов. "Хiба йому не однаково?" ("Йому" - себто комбатовi...) Чи зрозумiв той хлопець хоч згодом, чому вона так спалахнула одразу, чому так рiзко вiдштовхнула його вiд себе? "Чого ти? - щиро здивувався вiн. - Що я таке сказав?" I знову повернувсь до свого грубого жарту: "Ах, тобi не однаково, бо ти спала в землянцi з ним..." - "Спала! Спала! Ну й що?" - I за кожним разом гучнi поляски чути було над кучугурами, аж дичина перелiтна, мабуть, розполохалась на Радутi, а щогла високовольтна суворо гула вгорi, нiби схвалюючи: так його, так, ще, ще! Все там i вмерло серед кучугур. Тiльки через роки Леся виповiла свою тайну Вiруньцi, вiдчувши, що ПП зрозумiють, i не помилилась. Пiсля того випадку Леся не пробувала шукати серцю вiдраду i вважала, що випадок той маК стати Пй назавжди осторогою, то саме минуле Пй нагадало про себе, i в життi Пй тепер, як найдорожча iнтимнiсть, знову залишаКться тiльки ПП фронтовий комбат. Вiд нього свято душi, а буднями життя стали школа, дiти, клас. Нещодавно возила вихованцiв своПх пароплавом по Днiпру на екскурсiю до Канева, вiдвiдали шевченкiвськi мiсця, село Кобзареве, де з нагоди ювiлею поета все було причепурено - i дорога, й будинки; дiти повернулись на Зачiплянку в захватi вiд побаченого, i тепер можна почути, як вони часом галасують бiля саги, хором декламують пiдхоплену в подорожi примовку-жарт: - Спасибi Тарасу за шифер i трасу! Металурги з усмiшками слухають той сучасний фольклор, такi речi Пм до смаку. Що б там не говорили скептики жовторотi, а коли Вiрунька пiсля прохiдноП ступаК на територiю заводу, що вранiшньо гримить, стугонить i вируК димами, вона почуваК гордiсть у душi. Не дими, звичайно, викликають це почуття, а праця людська, що тут, у рiднiй тобi стихiП, звершуКться щодня i щоночi. Безперервним потоком вливаКться на заводську територiю вранiшня змiна, йдуть тисячi людей, щоб розтектися по цехах, зайняти своП робочi мiсця, i протягом цiлоП змiни владуватимуть вони над цим гiгантом, над полум'ям печей, над дiями механiзмiв, над сигнальними табло, вдивлятимуться в тi палаючi надра, де кипить метал, де вiдбуваються процеси, для яких i сьогоднi ще мало самого тiльки холодного обрахунку, а треба людськоП душi i хисту; протягом змiни люди будуть зосередженi, у внутрiшнiй зiбраностi, в напрузi, радiтимуть i гнiватимуться, бо не байдуже Пм буде нi те, як кипить метал, як поводить себе пiч, i як вона завантажуКться, якi запаси сировини сьогоднi на заводi i скiльки тонн буде дано понад план чи, навпаки, недодано, i не байдужi будуть цi люди до безлiчi речей, до планiв i графiкiв, до кiлькостей i якостей, хоч би кому й здавалось, що вони до цього байдужi! На заводi людина якось нiби значнiшаК, десь поза брамою зустрiнеш його з кухлем пива бiля автомата чи з вудочкою на Днiпрi, сидить таке собi непоказне, нiчим не видне, а тут бачиш, що перед тобою майстер, та часом ще й майстер не м'якоП рядовоП сталi, а особливоП, що ПП тiльки тут зварити зумiють... Нiхто, звiсно, не каже, що металургiйний - це легко. ВитримуК не кожен. I навантаги, протяги, постiйний гуркiт, жарота, а крiм того й небезпеки, недарма ж у цеху дитячi личка з плакатiв усмiхнено-тривожно застерiгають: "Тату, будь уважний! Вдома тебе жде сiм'я!" Та хоч i нелегко, зате й дорога тут вiд людини до людини коротша, нiж будь-де, менше крутiйства та тяганини, хапуги не тримаються, роботяги жартують: нема Пм, мовляв, у нас спожитку, нiчого вкрасти, хiба що болванку. Цими днями була на заводi делегацiя з пiдшефного колгоспу, з Вiруньчиного, ох, як роздивлялися тут на все ПП односельцiП По всьому заводу Пх водили, на власнi очi, а не з фiльму побачили працю заводську. ГероПв прокатки, що стома потами сходять. I горнових, що гармату свою прилаштовують. I дiвчат на аглофабрицi, що в респiраторних масках з лопатами, ледь виднi в бурiй курявi. I труд кранiвниць побачили, якi то над жаркими ковшами пливуть, де Пх полум'я обдаК, то в грюкотi над горами брухту глухнуть. Вiруньку на ПП робочому мiсцi делегацiя теж вiдвiдала, не могли ж минути землячку. До кабiни крана Вiрунька, звiсно, нiкого не запросила, iнструкцiя забороняК, але на площадку до них вийшла i марлеву маску зняла, щоб землякiв усмiшкою привiтати. Запитала, як Пм завод, i дiдусь Юхим з городньоП бригади подiлився враженням без утайки: - Оце хоч перед смертю пекло побачив... А де ж головний пекельний? - Мабуть, оце вiн, - вказала Вiрунька на молодого iнженера, свого начальника цеху. - А рiжкiв нема, - Одарка з птахоферми близько придивилась до нього, i всi засмiялись. Голова колгоспу, колишнiй батькiв товариш, висловив щире здивування: - Зовсiм вашi хлопцi вогню не бояться: розжарений метал тече, а вiн у личаках через нього, мов через рiвчак з водою... Затулився рукавицею i пiшов, ще й робить що треба... Звичка? Чи така вже натура тут виробляКться? Погомонiли, попрощались, пiшли, спускаючись обережно вниз схiдцями залiзними, а Вiрунька знову була у своПй крановiй кабiнi, де скло вiд здвиготiв нiколи не тримаКться, тiльки вставлять, уже воно й висипалось. ВистачаК Вiруньцi клопоту i на заводi, й поза ним. То за квартиру чиюсь мусить клопотатись, то до суду бiгти Ткаченчиху виручати, що в неП мишi три роки трудового стажу з'Пли, то хтось iз цехових путiвку самостiйно видобуде, ти ж, Вiрунько, профорг, допомагай. I бiгаК, виручаК, часу свого не шкодуК, i ось тiльки тут, на робочому мiсцi, кожна хвилька на облiку, звiдси нiхто ПП, кранiвницю, вiдiрвати не смiй, бо протягом змiни нiчого не буде важливiшого за ПП труд. Якщо котра вiдлучиться в буфет пляшку молока взяти, уже бiжать, давай швидше на кран, затримка! Сiм годин невилазно поподихай цiКю пилюкою, зачуманiКш, хоч ти й ас-машинiст! Нiколи не буваК, щоб очi не червонi, окуляри маКш, але не користуКшся ними, потiють, а робота в тебе точна, помилитись не маКш права. Очi запаленi вiд пилюки, голос хрипкий вiд простуди, взимку на шихтовiм дворi собачий холод, надто ж коли завiК з Днiпра, протяги так i свистять, кранiвницям угорi перепадаК найбiльше, раз у раз застуджуКшся, дарма що й валянки та куфайку видають. Та найбiльше лихо - курява та гази ядучi. Протягом змiни нема над тобою неба, замiсть неба залiзо навкруги, вибухи куряви такi, що iнодi й працювати нiяк, людськоП мови не чуКш - залiзна грюкотнява, i коли тобi щось говорять знизу, ти по мiмiцi лише, по жестах непохибно втямлюКш, що саме вимагають вiд тебе, твого крана. Брухт, що його дiти десь по всiй краПнi збирають, потрапляК сюди, його пiдганяють до тебе в составах, приходять вони то з Полтави, то з Чернiгова, то з Барановичiв, з усiКП краПни залiзний потрощак iде, i його вже чекають ряди порожнiх мульд унизу, i ти маКш усiм цим розпоряджатися, управляючи своПм магнiтно-грейферним. Кучугури iржавого залiза з пекельним гуркотом загрiбаКш, гребеш якiсь поламанi колеса, сплющенi радiатори, погнутi труби, спресованi обрiзки жерстi i зiжмаканi якоюсь надсилою рештки того, що було колись гарматними жерлами, зброКю, було тим, що стрiляло i вбивало людей. Однак i крiзь iржаво-рудi гуркотливi гори, крiзь хмаровище димiв, випалених доломiтiв та агломератноП пилюки час вiд часу прозираК до Вiруньки той найдорожчий образ, що ним опечалене ПП дитинство, той, що пiшов iз свiту ПП дитячоП любовi у канонаду днiпровських переправ, щоб нiколи звiдти не повернутись. Тато все нездужав, ледь живим глибокоП осенi привела його мати додому, визволивши з якоПсь страшноП хорольськоП ями, що про неП розмов у селi було не менше, нiж про Соловки. Тисячi й тисячi полонених гноПли там нiмцi за колючим дротом у глинищах просто неба у холоднi осiннi дощi. Один з найстрашнiших то був таборiв. Де тiльки не ходили жiнки Пхнього села в тi лихi часи, всi табори УкраПни знали наперелiк, бувало, що тижнями не повертались додому, сподiваючись десь таки розшукати свого, виблагати чи викупити з табору за самогон. Отак викупила й мати. Привела тата Вiруньцi - од вiтру валився той нужденний скелет у обмотках... Одхаяла, вiдволодала його мати, пiдлiкувала, з могили видерла, - на таке здатна справжня подружня любов. Тяжко бухикав тато всю зиму, Вiруня тулилась до його нiг, i рука батькова гладила ПП дитячу голiвку... Не часто гладила, i хоч вiд знесиленостi правиця батькова була обважнiла, шкарубка була, але скiльки ласки теплилось у нiй! Потiм тiкали нiмцi. Команди палiПв мотоциклами гасали по селу, тикали вогняними квачами попiд стрiхи, жодноП хати не минали, чорнi були, як сатани. Хата згорiла, а комин з димарем уцiлiв, голий, задимлений стирчав серед згарищ, i на тому закiптявленому, колись бiлому коминi так гордовито, яскраво пiвень хвостатий красувавсь, матiр'ю намальований ще до вiйни. Дотла село було спалене, все погорiло, тiльки отi мальованi пiвнi не пiддались вогню. Незабаром на толоцi молодi лейтенанти шикували Пхнiх батькiв, завдруге мобiлiзованих, одягнутих ще в домашнК, не солдатське. "Пiджаками" називали Пх декотрi, мовби жартома, але чомусь це було кривдно. З ранку й до вечора висиджувала Вiрунька з ровесничками край толоки, все дивилася, як ловкенький молодий лейтенант з медаллю "За Сталiнград" навчаК Пхнiх батькiв марширувати, повертати праве плече вперед та давати крок на мiсцi. Скнiла весь час душею за татка, дивлячись, як вiн невмiло, хоча й старанно виконуК тi вправи. Щось наче змiнилось у Пхнiх батьках у тi днi, i очi Пхнi мовби поглибшали, i шкарубкi Пхнi руки стали ще нiжнiшi, коли пiд час перепочинку крадькома гладили вони своПх притихлих, присмирнiлих донечок та синочкiв. Кожен крок вона пам'ятаК з тих його марширувань, кожен сумовитий усмiх, що вiн Пй майже непомiтно посилав з-пiд вусiв, проходячи повз неП в строю серед таких, як i сам, людей-пiджакiв. Тупцювання обважнiлих нiг пам'ятаК, отi нескiнченнi "кроком руш" i "на мiсцi", i як зсутулена спина силкувалась виструнчитись згiдно з командою, i як батьки-пiджаки пiд час перепочинку частували лейтенанта та сержантiв iз своПх клункiв, що Пх догiдливе розгортали перед ними матерi. Жiнки iз сусiднiх сiл теж приходили, приносили харчi своПм мобiлiзованим, i разом з дiтворою подовгу сидiли десь оддалiк, не зводячи очей, дивилися на своПх, доки вони марширують та бiгають по толоцi. Декотрi з командирiв ставились до щойно мобiлiзованих зверхньо, пiдганяли Пх грубими окриками, обзивали чорносвитниками, i що всi ви, мовляв, на УкраПнi такi, воювати в 41-му не хотiли, сидiли на печах... До болю образливо було дiтям слухати таке. А потiм якось уранцi вибiгла Вiрунька з подружками на толоку на батькiв своПх дивитись, а батькiв уже як i не було. Самi опудала стирчать, що вони Пх учора кололи багнетами. Порожньо, нема, нема нiкого: вiдправили вночi! Розгубленi стояли дiти, приголомшенi були й тiтки, що, поприходивши з близьких i дальших сiл, нiкого не застали, хоч сказано було Пм, що будуть цього дня запасникiв перевдягати, то щоб забрали домашнК додому. А вийшло, бач, що не стали й ждати армiйського, так, у пiджаках, у домашньому, й кинуто було Пх, чорносвитникiв, на Днiпро, повели Пх туди лейтенанти вночi. А вiд Днiпра гуготiло, стугонiло, там небо дрижало весь час. Так тоскно було бачити толоку без батькiв, таке сумне все стало довкола - згарища, i спустошенiсть, i нiмi опудала, проколотi багнетами, i сиве, захмарене небо осiннК... Краялась болем дитяча душа. Того ж дня малеча Пхня, з ними й Вiрунька, змовившись, покрадцем, потай вiд матерiв рушила услiд за батьками до Днiпра. Йти було далеко, чи принаймнi так Пм тодi здалося, вони дуже довго йшли, ледве плутали дитячi ноженята в бур'янах. А надвечiр таки виплутались, побачили перед себе Днiпро, непривiтний, осiннiй. Гуркоту бою вже не чути було. I нiкого не видно. Були тiльки нiмi заднiпровськi горби, пологi схили, що зеленiли озиминою, а по схилах, по тому зеленому всюди темнi цятки, цятки, цятки... Стояли гуртиком дiти притомленi, причаКнi пiд шелюгами, сторопiло дивились на той бiк Днiпра, все не могли втямити: що то за цятки по зеленому? Вирви, слiди мiн, слiди вибухiв снарядних чи... I враз аж змоторошнiли вiд страшноП догадки: та то ж вони! В пiджаках! Батьки нашi!!! Стукотiли дитячi серця пiд лахманинами. Безмовний був свiт. I серед цiКП великоП безмовностi тiльки пожовклий очерет осиротiло шелестiв сухими китицями та цiвкала й цiвкала сiра якась пташина, гойдаючись на очеретинi. Спливають роки, а з пам'ятi не стираКться, яке там все було важке: i свинцева днiпровська вода, i хмари низькi в надвечiр'П над тими темними цятками по зеленому. Так уже й не було бiльше для Вiруньки тепла батьковоП руки, так i не надивилась на нього пiд час його марширувань. А коли чуК слово "вiйна", то болiсно все те зринаК: i толока сiльська, i як пiшли табунцем батькiв своПх шукати, i як, враз осиротiвши, стояли отетерiло бiля осiннього Днiпра... Серед гiр громохкого iржавого брухту, серед залiзних гуркотiв цеху ще й досi часом озиваКться Пй той цiвкiт пташини, що ПП тодi чули дiти, в недитячому потрясiннi дивлячись за Днiпро, на ту безгомiнну зелену краПну смертi. XV Iде через якiсь кучугури Њлька, потiм велика вода, як у повiнь, розлилася, i через неП - до обрiю аж! - кладка. Розхитана, дiрява, але тримаК Њльку, i вона по нiй iде. Перейшла, i знов кучугури дикi, пiщанi, таКмниче безлюддя i смуток якийсь. Назустрiч здалеку, з таКмничого того простору, вiвчарка бiжить! Пiдбiгла, вхопила Њльку за руку iклами, здавила... I не дуже, а не вирвешся, i кудись повела. ПочуваК, що звинувачена в чомусь, i собака цей, як втiлення кари, впiймав i тягне ПП, веде кудись, то придавить руку, то попустить трохи, навiть лизне, мов спiвчуваючи Њльцi, потiм знову затисне i веде вперед, веде... Њлька йде, не вириваючись, бо весь час почуваК тягар провини, що важко на душу лiг. Нарештi зрозумiла, що ПП впiймано, що забралась у свiт заборонний, у зону, де об'Ккти, де, може, атомне щось, прикрите отими загадковими кучугурами. Нiхто стороннiй сюди не маК права заходити, а вона ненароком забрела i збагнула тепер, що пропала, що нiчим Пй не виправдатись, сама почуваК свою провину... Десь К тут сторожа, хоча ПП й не видно, вартовi причаПлись, iз сховiв своПх гостро вистежують Њльку. I навiть, якби варта й хотiла ПП вiдпустити, вiдкликати собаку, i то не змогла б, не маК права, не дозволено це Пй, - нема тобi назад вороття, раз уже перейшла ту кладку i забороненi води, що вiддiлили тебе вiд попереднього життя... Навiть увi снi чула тягар на душi, тягар якоПсь тривожностi. Важкий денний сон. Нiколи вдень не лягала, а сьогоднi лягла, i кошмарне таке накотилося... Десь iзнадвору, з вулицi долинали голоси баглайчат, що всiй Зачiплянцi розносили свою радiсну новину: - Лист вiд татка! Скоро приПде! А нам пише: будьте лицарями! Вiруньку справдi сьогоднi, тiльки прийшла з заводу, радiсть вдома чекала: лист вiд Iвана. Показала його, звичайно, Лесi Хомiвнi - щоразу удвох вони переживають таке, однодумцi, однолюбки. Обидвi ждуть: одна свого iз БхiлаП, а друга теж свого комбата жде, тiльки звiдти... звiдки не повертаються. Читали листа й перечитували, потiм про почуття людськi i про Њльку заговорили. I перед цим була у них мова про дiвчину, що заблукалася до них на Зачiплянку, в життКву скруту попала. А чим Пй допомогти, може, на завод влаштувати? Чи маК вона своК щось на думцi? Може, в неП головна мета - жениха пiдчепити? Всебiчно обмiрковувалось, чого висуванець до неП вчащаК. Звичайно ж, коли тут почуття, то нема Пм чого втручатись, бо не просто складаКться оте iстинне, невикривлене в стосунках мiж людьми. - Важко сказати, де чиК щастя лежить, - сказала в задумi Леся-фронтовичка. - Знаю тiльки, що людина, яка зазнала горя, бiльше здатна чути iнших... А другого дня надвечiр Катратий обходив зачiплянськi двори, запрошував людей до себе на якусь загадкову гостину. Приходьте увечерi, будьте ласкавi! Нiкого з сусiдiв не минув, навiть тих, з якими дружба особливо й не водилася. - З якоП нагоди свято серед будня? - допитувались у нього. Ягор вiдповiдав ухильно. Рибка, мовляв, наловилася, та й не збиралися давненько... Рибка була якась така, що люди вiдмовлялися: той у нiчну йде, той на "халтуру" зiбрався. ("Халтура" - це пiдробiток такий, приватна, наднормова робота, з якоП роботяга десь опiвночi повернеться, вичавлений, аж спотикаКться.) Вiдмовлялися делiкатно, проте у вiдмовах щось i невловиме вчувалось. Вiрунька, яку Катратий однiКю з перших вшанував своПми запросинами, чогось нерви своП показала: чоловiк у неП, мовляв, вiдомо ж бо де i без нього вона не збираКться гулi справляти. А Леся Хомiвна, яку Ягор теж увагою не минув, вiдмовилась без пояснень, тiльки запитала з рiзкiстю: - Це щоб iз вашими юшкоПдами за одним столом? В iнших дворах теж, як змовились, все випитували, що за причина, з якоП нагоди, i Пм Ягор вiдповiдав теж ухильно. Хто згодився безвiдмовно з першого слова, так це Шпачиха та ще Семко Дейнека, що його вже з третьоП роботи виганяють за шабашки. Хоча його Катратий найменше б хотiв бачити в себе в гостях, проте покликав, бо Семко якраз по дорозi йому зустрiвся, - вiн i сьогоднi повертався з роботи з шабашною: в руках котив велосипед, а на ньому - дошки свiженькi... Побував Ягор i в Орлянченкiв, господар пообiцяв з поваги до Ягора, з яким вони колись разом бiля горна починали, а Ромця з цiКП нагоди ще й зуби поскалив: аби юшка, Пдцi знайдуться. Людина майбутнього - це сита людина. А коли тiльки Ягор з двору, хлопець гукнув до таких, як i сам, через вулицю: - ВшануКмо, братцi, своКю присутнiстю? - А що там буде? - Що буде, я вам зараз розкажу. I став Ромця малювати подiю голосно, щоб i в сусiднiх дворах чули. Буде вершитись новий, цiлком в сучасному стилi обряд заручин. Досi, як вiдомо, старий здебiльшого незаконних сомiв налiво збував, а сьогоднi збуватиме зовсiм рiдкiсний улов у виглядi отiКП дикуватоП рибки золотоП, що сама до нього iз степiв без атестата зрiлостi припливла. А в ролi придбавача улову виступить прославлений Шпачихою наш улюблений генiй, наш дорогий висуванець i теде i тепе. I нiякого тут не буде приневолення, нiякого шахрайства, все вiдбуватиметься на добровiльних засадах. Перше вiддiлення: вона плаче, вiн смiКться. Завiса падаК. В другому вiддiленнi ролi можуть помiнятись, пiсля чого Шпачиха даК концерт, який завершиться фейКрверком холодноП води iз шланга... Щиро шкодував Орлянченко, що Миколи Баглая не буде при цьому: другий день виборюК першiсть своКму "Металурговi" на змаганнях веслярiв. - Жаль, що наш друг-iдеалiст буде позбавлений можливостi пересвiдчитись, якою буденною прозою в наш час закiнчуються його найчистiшi поеми... Дiтлашня зачiплянська товклася бiля Ягорового подвiр'я, наче зачувши, що затiваКться тут щось недобре. Замурзана, босонога вольниця, та сама, що ранiше готова була всiма засобами боронити дiда вiд наПзду юшкоПдiв, сьогоднi раптом вiдмовила йому в своПй прихильностi - бiльше того, забажалося дражнити дiда. Згадалось, що старий щоразу чомусь сердиться, коли його питають: "Дiду, пече?" I тепер навiть пуцьвiрiнки простромлювали голови крiзь паркан, допитувались: "Дiду, пеце?" Довелося кишкнути на тих розбишак. Њлька спала майже весь день, i Катратий ПП не чiпав. А коли прокинулась надвечiр з головним болем вiд важких сновидiнь i пiдiйшла до вiкна, то пiд дiдовою грушею-безнасiнницею червоне палахкотiв на столi великий букет троянд, i Шпачиха та якiсь незнайомi жiнки в понасуваних аж на очi хустках метушливо й завзято розставляли посуд. Не одразу до Њльки й дiйшло, що то затiваКться. Чого вони так хапливо, нiби прокрадьки, шапарюють? Жах обiйняв ПП, коли збагнула нарештi, злим вогнем палахнуло в обличчя вiд того розкiшного букета троянд. "Що ви робите? - хотiлося крикнути. - Це ж вам не старi часи! Не "продана наречена"! Не любить вона! Зрозумiйте, не любить!!!" Вхопилася за голову, стиснула долонями скронi. На ферму! До телят, поросят, у ланку, в бригаду, будь-куди! Там краще. Адже були там не однi крикухи брутальнi - друзi теж були!.. Ти Пх не оцiнила, не спиталась поради, вони б зрозумiли, пiдтримали, не дали б на поталу... Як вона докотилася до цього? Кругом люди, заводськi колективи, стiльки радiсних облич бачила в мiстi!.. Десь К кохання. Њ справжнi людськi стосунки, правдивi, чеснi, поетичнi... I тут ось молодь збираКться вечорами: смiх, жарти, радiоли. Чого ж ти осторонь? Невже ти вiдкинута, зiстарена душею? Невже б вони вiдштовхнули, не прийняли б тебе? Сама винувата! Твоя недовiра до всiх, пiдозрiливiсть, твоя скритнiсть - це вони тебе довели... Що ж робити тепер? Тiкати? У вiкно вискочити й бiгти навмання, летiти селищами свiт за очi? Божевiльна, скажуть. Не вiд ножа, не вiд банди - вiд сватання, як оглашенна, тiкаК. Посмiховиськом станеш, та й тiльки. Треба було не сидiти тут, не поливати годинами оту полуницю, щоб вона йому погорiла! На завод треба було одразу, де колективи, де ти працею, лютою працею здобула б собi цiннiсть i честь. Чомусь постали перед очима отi корпуси комбiнату, що за дамбою лiворуч, як iти до Днiпра, за отим парканом колючим, де крiзь дiрку Семко потай дошки-шабашки тягаК. Не треба Пй нiяких шабашок! Нiчого не треба. Чесно жити хоче i любити, кого душа обере! Сяк-так причесалась i похапцем взялася збирати своП небагатi пожитки. Зараз, не гайся, не вiдкладай - на кладовищi, в буранах переночуКш! Бо iнакше не вирвешся. Накидала, жужмом забгала все у валiзку. Налягла, стала закривати. За цим заняттям i зуспiв ПП, нечутно ввiйшовши, дядько Ягор. - Њлько! Що ти надумала? Люди сходяться вже... Хiба ж годиться так зневажити Пх! Мене осоромити! Обернула до нього вiд валiзки розчервонiле, палаюче зненавистю лице. - А я вас просила скликати? - Ось ти не сердься, така, мабуть, випадаК доля... - Замiж? Я вже була там! ЧуКте? Була! I бiльше не хочу. - Не сердься, голубко... - принижувався Ягор. - Це ж так, заручини, чи що воно... Зберемось, посидимо, погомонимо... Њлька сидiла бiля валiзки, охопивши руками лице, втупилась у пiдлогу. В зiщулених плечах, в жалiбницькiй позi ПП було щось таке, що пройняло Ягора. Може, якийсь давнiй бiль ожив, обiзвався. Мов батько, присiв поруч неП, заспокiйливо торкнувся плеча: - Я ж тобi кревна рiдня, Њлько... Нiкого з роду не зосталось... Ну, вмру i я. Бери цей