город, хату. Та тiльки хiба ж вона дасть тобi захисток у життi? Трудно, ой трудно, Њлько, жити людинi самотою. Њлька дала волю сльозам. Пониклi плечi ПП сiпались у глухому, нерозважному горi. Було шкода себе, але й дядька Ягора теж стало шкода. Самотнiй вiн. I хiба таки вiн бажаК тобi зла? - Ну годi бо, голубко, заспокойся... Ягор позадки, обережливо, як вiд хвороП, вiдступив до дверей. Вийшов i дверi тихо за собою прихилив. Безмежна до всього байдужiсть налягла на Њльку. БуваК ж людинi отак: i жити не хочеться, i вмирати ще рано. А коли люди сiли пiд грушею до вечiрнього столу, то i Њлька, причесана вже й незаплакана, сидiла мiж ними перед букетом щойно кимось побризканих водою холодних троянд. XVI Лобода Володимир Iзотович сидiв поруч неП, щоправда, не зовсiм близько, боявся, щоб не притулитись: тiльки деколи витягував голову в ПП бiк, запобiгливо, стишено запитував: - Њлю, тобi цього... чи того. Трохи нiяково було йому за свою запобiгливiсть i що всi помiчають його упокоренiсть, але, зрештою, поруч тебе така красуня квiтуча, по-степовому смаглява, хiба ж не варта вона того, щоб за нею упадати, нi перед ким не ховаючись, годити Пй в усьому? Прибрана в зовнiшнiй спокiй, холодну байдужiсть, Њлька здавалася Лободi недосяжною, була зараз ще слiпучiша у своПй красi, вiдтiненiй суворiстю; претендентовi потай лестило, що з часом ця врода дiвоча належатиме йому, i водночас Лободу не полишав острах перед Њлькою, перед тим справжнiм ПП почуттям, яке й пiд покровом спокою, напружено стримуване, вгадувалось у нiй. Саме це й тривожило жениха. Почував, що досить найменшого промаху з його боку, одного накриво мовленого слова, i ця Њльчина стриманiсть вибухне й розлетиться вдрузки, i для всiх одразу стане очевидним скандальна правда ПП спротиву цим заручинам, незмиренна правда почуття, яка й пiд кригою спокою - почуваКться - весь час у нiй живе, даючи Њльцi перевагу i зверхнiсть над Лободою, над його безвладною владою. Тут вимагалось неабиякого такту, треба було шовками вiдданостi й турбот окутувати затяту Њльцину душу. Тому тiльки й чула вiд нього оте "Њлю та Њлю". Але не вiдповiдала, не повертала в його бiк голови, нiяким знаком не виявляла своПх бажань. Понурi якiсь були цi заручини. Без зайвих балачок вечеряють старшi люди. Шпачиха, ця вчорашня буянка, сидiла причепурена, тихесенько, як свята. Сьогоднi вона лише пригубила чарочку, бридливо притулила до пiдiбраних губiв i одразу ж вiдставила далеченько: не вживаК. Володимир Iзотович деколи знуджено перекинеться словом iз Семком, що якимось робом опинився у нього по сусiдству в ролi весiльного дружка, чи що, хоч нiхто його на таку роль i не запрошував. По-робочому грунтовно спустошували тарiлля сини солдатськоП вдови Владичихи, Владика Мусiй i Ладимир Владика, обидва з гарячих робiт iз прокатки, вони навiть перевдягтися пiсля роботи не встигли: йдучи з заводу, так просто й завернули сюди, щоб у гуртi повечеряти, щоб не завдавати вдома клопоту жiнкам. Заручини тут, чи розводини, чи чортi й що, а повечеряти пiсля прокатки годиться, i уплiтали мовчки все поспiль, наче змiтали зi столу. Уже тiльки згодом один iз них, добре намотузувавшись, зауважив, що годують тут, мовляв, не гiрше, нiж у заводськiм профiлакторiП. Орлянченко Ромця, що прийшов на вечiр чомусь у чорних окулярах, наче його заслiплювало сонце, тепер, виказуючи манери, працював виделкою та ножем край столу, серед патлатих своПх приятелiв, яких взагалi нiхто сюди не кликав. З власноП iнiцiативи запросив Пх Ромця на цю тайну вечерю. Не скидаючи й за столом своПх хижих, гангстерських окулярiв, Ромця час вiд часу робив однослiвнi зауваги своПм дружкам, i вони, нехтуючи правилами чемностi, пирскали в кулаки. Згодом було чути ще розв'язнiшу Ромчину похвальбу, став вiн, мовляв, тепер на своКму заводi ударником виробництва, користуКться пiльгами майже нарiвнi з номенклатурою i як премiю, може статися, матиме туристську путiвку в котрусь iз дружнiх краПн. Принагiдно розповiв, як один Пхнiй заводський чималого рангу Пздив туристом до Праги i яка там сталася з ним придибенцiя. Оскiльки вдома товариш звик порушувати правила вуличного руху, то, за домашньою звичкою, перейшов i там вулицю в недозволенiм мiсцi, перебiг i шурхнув у натовп, але товариш полiцiянт наздогнав порушника й на тротуарi i так огрiв гумовою палицею по плечах, що шановний "старший брат" аж присiв, зiщулено озирнувся: за що, мовляв? I страж тамтешнього порядку одразу здогадався, що перед ним гiсть, поважний турист, тож з належною чемнiстю козирнув i вибачився: перепрошую, камрад. Але той наш камрад додому повернувся з набутим умовним рефлексом: ще й зараз, каже, як переходжу вулицю, то мурашки по спинi бiгають, - здаКться, ось-ось хтось врiже кийком... Iсторiя була не зовсiм доречна, можливо, навiть сфантазована, власне, невiдомо, для чого ПП Орлянченко й розповiв (до того ж гумових кийкiв поки що в нас нема), але i його вислухали. Подружжя Орлянченкiв так i не з'явилося, не було й слiпого танкiста, з яким Катратий ще вдень умовлявся, що той прийде зi своПм баяном. Замiсть музиканта прийшла дружина його, Наталка, неабияк напахчена одеколоном, а про Костю вигадала, видно, на ходу: баян несправний (хоч при запросинах про несправнiсть не було нi слова). Наталка, звичайно, миттю опинилася за столом, бо Володька чемно кивнув Пй, припросивши, щоправда, зауважив з легким докором: - Не годиться, Наталко, без чоловiка... Нiби солом'яна вдова. "Солом'яна вдова" вiдповiла, що тужити не буде серед таких кавалерiв, i кинула заохотливим оком у бiк Ромчиних дружкiв, та все ж i Пй щось заважало розiйтись, видно, й вона почувала себе скутою серед цього нездорового мовчання. Нудьгувато було. Хрумкiт Пжi, постукування виделок, i чути, як Пжаки похропують у садку, вийшовши на нiчнi лови. Сидiлося за столом нiби з принуки, декому аж нестерпно було серед цiКП гнiтючостi. Може б, яка-небудь злиденненька музика розвiяла цю загальну незручнiсть, якусь настроКву неповноту цих... заручин, чи казна-що воно й було. Лобода, вiдчувши настрiй маси, попросив Ромцю органiзувати щось "у розумiннi музики". Бо ж господар двору радiоли не тримаК, транзисторами не бавиться. Це був зручний привiд видобутись звiдси на волю, тож Ромця охоче вiдгукнувся на пропозицiю, встав iз-за столу i, пiдсмикнувши своП цупкi, витертi на заду техаси, розхлябисто почвалав до хвiртки. За ним одразу потяглась i його компанiя нестрижених бовкунiв, що замiсть ресторану вирiшили сьогоднi на дурничку в дiда справити попоПжку. Чути було, як на вулицi вони дружно, сито заiржади. Доки ждалося музики, стало ще нуднiше. I не пилось, i не Плось. Але ж i встати та пiти, як цi бовкуни, теж було б неввiчливо, непоштиво. Не годиться звичаю ламати. Жiнки мали велику цiкавiсть до Њльки, але з делiкатностi тiльки спозирка деколи, з хапливою крадливiстю скидали поглядами на цю Лободину обранницю, що так гордовито тримала свою лебедину шию, вдивлялись в ПП густо-смагляве, справдi ж таки гарне довгобразе личко з рiвним носом, з тугенькими губенятами. Замкнутим було те сумовите личко, жодним живчиком не виявляло, що там клекотiло в душi. Нi разу не з'явились веселi ямочки на щоках, помiтно приблiдлих. Сидiла випростано, з якоюсь холодною погордою i нi до кого не зверталась, сусiда нiби не помiчала. Мов затялась в чужiй усiм неприступностi, спрямувавши стужений погляд у простiр. По якомусь часi замiсть Орлянченка, що обiцяв музику, з'явився один iз його дружкiв, неквапом пiдiйшов до Њльки, нахилився Пй до плеча: - Вас там кличуть. Вона скинулась у тривозi: - Хто? - Знайомий один. Лобода насупився i спiдлоба глянув на цього нахабу посланця: - Коли кому треба, хай зайде, тут усi своП. I ще не встиг цей хлопець зникнути в сутiнках, як гучно вдарила хвiртка, i з-за рогу дiдовоП хати вийшов на свiтле зхмурений, в дорожнiй спортивнiй куртцi Баглай Микола. Можна було подумати, що хлопець напiдпитку, якби не знала його непитущiсть Зачiплянка, - такою незвичною була напружена блiдiсть його обличчя, посилена електричним освiтленням, та ще отой суворий злам брiв, чорних, густих, баглаПвських. Њлька стежила за ним, нiби в передчуттi якогось вибуху, в очах ПП застигли i острах, i чекання. Баглай якусь мить дивився на неП невiдривне. - Можна вас на хвилинку? Вона одразу пiдвелася. Пiдвелася, може, аж надто квапливо, здивувавши цим усiх. Без жодного слова, з мовчазною готовнiстю наблизилась до Баглая, i по тому, як вiльно пiшла вона iз ним до хвiртки, нiби цього тiльки й чекала, пiшла, навiть не озирнувшись, з якимось викликом несучи свою баламутну голову, - всi зрозумiли, що Пхня "хвилинка" може затягнутись надовго. БуваК, такi "хвилинки" затягуються потiм на цiле життя! Всi мовчали ошелешено. - Кiно, - тiльки й спромоглася на слово серед скандальноП тишi Шпачиха. Лобода, що враз якось набряк обличчям, послав у бiк Шпачихи нищiвний погляд, видно, вважаючи стару гультяйку зрадницею. - Њй-же-Кй, кiно! - знов лепетнула Шпачиха, - Не подивились, що влада ... Висуванець тепер навiть не глянув на зрадницю. Не удостоПв. Нахнюплений, як туча, ще посидiв якийсь час, потiм пiдвiвся з-за столу, понуро побрiв у темiнь Ягорового садка. Музики не було. Орлянченко поки що не з'являвся iз своПм всевловлюючим транзистором, хоча ж лише тепер i можна було погуляти по-справжньому. Першою з якимось гультяйським прикриком-притьохком осушила чималий келишок Шпачиха. Не вiдстав вiд неП i Семко-шабашник, що одразу ж потягся чаркуватися з Наталкою. Пiдтримали товариство й брати Владики, згадав молодiсть навiть Катратий, випивши до дна своК i якось полегшено крекнувши. - Оце ж тобi за шашличну,.- гукнула навздогiн Лободi у садок Шпачиха. - Оце тобi "назустрiч побажанням трудящих"! I не приховуючи подробиць, стала розповiдати, як просив ПП Лобода "провести вiдповiдну роботу серед Њльки", гостинця Пй, квартальнiй, привiз i як вона в ролi свахи, взявши грiх на душу, таки умовляла дiвчину, а потiм прийшла додому i, повiрите, аж заплакала! - Та що ж це я, думаю, за гостинець совiсть промiняла? Оце квартальна, оце мати сина-героя. Та ще й ударниця четвертоП домни - трудову травму маКш... Весь стаж життя правдою добувала, а тут скриводушила... - I знову докрикувала в садок: - Не ховайся там у кущах, Володимире, вiд здоровоП критики не втечеш!... Матерi нема живоП, то хоч ми за неП скажемо! Як винянчувала вона тебе, як любила, найменшенького... Соколом життя хотiла тебе виростити, та ти ж i мiг, як он батько твiй Iзот, то ж - велика людина, чесна козацька натура! А ти? Серед лягавих усе i сам лягавим стаКш! Навiть женитися вирiшив по блату? Де ж твоя совiсть - у грудях чи в сейфi на замку? Шпачиху слухали й не слухали, баби завели суперечку, що це воно таке "лягавий"? Усiм тепер нiби вiдлягло вiд серця; стало враз ясно, що тут затiвалося щось недобре, i вони брали участь у цьому недоброму i тiльки зараз нарештi позбулися сорому, силуваностi й фальшi, тягара неправди. Брати Владики, забувши, що вже збиралися були йти, затягли пiснi двоспiвом, в обох добрi голоси. До них з нальоту приКдналась i Наталка: стала посерединi i обiйнявши обох, повиснувши на крутих Пхнiх плечах, пiдхопила високо, вiдчайдушне, тим часом, нiби на поклик Наталчин, вродився на подвiр'П законний ПП Костя-танкiст iз справнiсiньким своПм баяном i хвацько розтягнув мiхи на всi груди. Орлянченкова компанiя теж повернулася, i сам Ромця, котрий скорше всього був на Ягорових заручинах головним органiзатором перевороту, з'явився смирненький, з наПвною усмiшечкою, нiби нi в чому й не замiшаний. Тiльки тiКП пари, що вiдлучилася "на хвилинку", все не було. Та про них уже нiби й не думалось. Пiсня, збурхнувши угору, притягувала, докликала й тих, що спершу повiдмовлялися, кожен на свiй лад бойкотуючи цi неприйнятi для них псевдозаручини. Зачiплянка ожила, стали один по одному з'являтися роботяги, що, вiдробивши свою змiну, лагодились на спочивок, примчала i БаглаКва Вiрунька, круглолиця, повненька, в чистiй бiлоснiжнiй косинцi. Катратий не затаПв нi на кого образи за попередню вiдмову, частував щедро, як ранiше колись вiн умiв. Пригощаючи Вiруньку, все вигукував захмелiло до неП: - Рiж гусей, Вiрунько! Бери ножа i рiж Пх, клятих, он вони пiд сараКм гелготять! А тодi обертався сердито в гущавiнь садка: - Де ж той... iзуПт? - ЊзуПт, - скромно поправляв його Ромця. - IзуПт! - гримав Катратий ще дужче. Давно так не гуляла Зачiплянка. Вже й тi, кому треба було в нiчну, промчали велосипедами до собору, а звiдси нiхто не йшов. Це ж Весела! Мають повеселитись, коли вже зiбрались! Людей радувало, що все так обернулося, радувала пiсня, що здружувала, радували тi двоК, що Пх досi нема. Оце по-зачiплянському! Так жити треба: якщо припала до серця - пiдiйшов, взяв за руку й повiв. На це без любовi духу не вистачить! Тiльки любов даК право на це! - Ану спiвати, кавалери! - залучала Вiрунька до товариства й Ромцю та його дружкiв, що тiльки шкiрились, ховались один за одного, бо спiвати не вмiли. - Ех, ви, патолоч безголоса! На транзистори, на автоматику перейшли? Учiться, пiдтягуйте, бо iнакше голосовi зв'язки попересихають! Перевалило й за пiвнiч, а спiви не вщухали. Не клопоталась про день грядущий Зачiплянка сьогонiчна, не спiшила до сну, вся була в буйному хмелю веселощiв, у тих бiлих гусоньках, що гиля-гиля та й на став, у козаченьках, що засвистали похiд з полуночi... Насамкiнець Шпачиха впряглася в тачку, бо треба ж було вшанувати господаря, повезти його до саги купати. I таки вони покотять, покатають старого каталя на залiзнiй одноколiснiй тачанцi, що тачкою зветься! Усiм гульбищем, всiКю веселою веремiКю повезуть його з спiвом та гуком до саги, до улюблених своПх вод, вивалять просто в одежi в лiтепло, в куширища, аж розполохавши зорi саги та поснулих замулених карасiв! Повезуть, покатають господаря, а вiн i не вiд пручуватиметься, бо ж так зачiплянський звичай велить, тiльки погукуватиме у надмiрi щедростi з тачки: "Рiжте, рiжте усiх гусей моПх!.." I впiзнаватиметься тут у ньому той ранiший Катратий, Неминайкорчма, широка натура, у якого всi його величезнi полуницi могли враз, одним духом переходити в музику оркестрiв! XVII Навiть i найтемнiшоП, безмiсячноП ночi Днiпро бiля заводiв не гасне. Не гаснуть нi сага, нi Радута - велике комишувате озеро серед кучугур. Буре небо даК Пм свою бурiсть, вогневий палевий полиск. Нiби цiлу нiч ранкова зоря барвить цi тихi води. Темрява окутуК кучугури, суцiльно стоПть у бiк степiв, а багрянi дзеркала озер приднiпровських свiтять i свiтять угору пiлотам, птахам, запiзнiлим рибалкам, чiтко вiдбивають у своПй рожевостi тiнi комишiв, кожноП стеблинки-комишинки. I якщо заблукана парочка стане на березi, то й силует парочки на дзеркальнiй рожевостi вiдiб'Кться... Край Радути, освiтлений вогнями заводiв, бiлiК на пагорбi дот. Один з бастiонiв далекого вже сорок першого року. Скiльки Баглай пам'ятаК себе, впомку йому i цей зруйнований дот бiля Радути. Не раз залазив з хлопчаками всередину, пiдсаджували один одного до бiйниць, видряпувались на самий верх кострубатоП руПни, що вже не вiдстрашувала Пх брилами зубатого залiзобетону, розламаного, розшматованого могутньою силою вибуху. Хто й коли висадив у повiтря цей дот - невiдомо. Цього лiта дот побiлений кимось, повапнований. Коли виплеснеться заграва над заводами, вiн теж сяйне бiло, неприродно, нiби снiгом обкиданий. Довкола дота огорожа з металевих труб, бар'Кр вiд кiз. Огорожа - це, звичайно, добре, а ось вапнувати... "Певне, висуванцева iдея... Це в його стилi", - подумав студент. Чи, може, пiонери в дитячiй своПй наПвностi причепурили, вапном пошпарували iсторичну пам'ятку? Бiлильникам i на думку не спало, що разом з темно-бурою сiризною руПни, затемненоП негодами, припаленоП спеками, зник iз причепуреного об'Ккта i той дух грiзностi, що тут жив, дух подвигу невiдомих людей. Обiйшли з Њлькою, обдивились руПну. - Страшне, -- сказала Њлька. - Мачуха епоха здебiльшого такого типу пам'ятки нам залишила, - з сумовитою iронiКю мовив Баглай. "А ми з тобою хiба не пам'ятки? - подумалось Њльцi. - ОбоК живi пам'ятки вiйни! Тобi твiй батько хоч прiзвище залишив, а менi що? Дочцi матерi-одиначки! Мов вiд святого духа вродилась... Може, й назву села забув?" Як сiрошинельна тiнь фронтiв, пройшов вiн осiннiми степами, переночував i бiльше нiколи не вiдгукнувсь. Чи, може, в останню мить, у мить розлуки з життям, згадалась-таки йому летюча однонiчна любов десь в украПнському степовому селi? Чи не тут вiн, десь в оцих буранах, i головою наклав? Полiг смертю хоробрих, не вiдаючи того, що вiн умираК батьком, що виросте в нього донька на трудних вдовинських харчах, та ще й не огризком якимось виросте, а красунею ж таки, чорт вiзьми! Iнакше-бо не зачепився б такий хлопець, як оцей, нiби вимрiяний нею, студент, що ночами з несплячки усе блукав по своПй Зачiплянцi... Прийшов сьогоднi, впевнено пiдняв Њльку iз-за столу, вивiв за двiр. Чому вiн був певен, що Њлька встане, без вагань кине свого "жениха" й пiде за ним? Помiтив щось за нею? Чи легковажною йому здалась? Њ така познака на нiй? Коли вже опинились за хвiрткою, Баглай мiцно взяв ПП за руку, наче боявся, щоб назад не втекла. Не випускаючи руки, запитав з хвилюванням у голосi: - Куди ж пiдемо? - Хоч i на край свiту, - вперше за вечiр усмiхнулась Њлька. I повела Пх нiч липнева на край свiту зачiплянського, що дотом кiнчався. Свiтять озера Пм, i небо заводське цвiте над ними багряно. Посидять на дотi. Походять, де трав'янистi вибалочки стеляться край кучугур по надднiпров'ю, де й до них ходили колись i пiсля них ходитимуть, i небо Пм свiтитиме теж. Як легко, як вiльно було Њльцi з ним! Наче вiд народження знала його. Коли говорилось - говорили, коли виникало бажання помовчати - примовкали, не почуваючи вiд того незручностi, Пм i в мовчаннi теж було гарно. Спiви зачiплянськi докочувалися й сюди, там все ще гуляли, будили селища гуком, i хлопець, сидячи поруч неП на дотi, з внутрiшнiм трепетом слухав ту пiсню, слухав, як душу свого народу, - так ПП розумiв. Яка вiчна поезiя може бути вичарувана iз слова, iз звичайнiсiнького, нiби ж буденного матерiалу! - Гусоньки... Огiрочки... ПлаваК вiдеречко... А як багато сказано. - I запитав: - Ви спiваКте, Њлько? Сказала, що спiвала колись. - В селi в нас гарно спiвають. Не всi ще пiснi за кукурудзою та силосом позабували... ЏП заливало щастя, вона пила це повiтря, цю зорянiсть неба, тишу озер. Звiдки це на неП найшло? Все нiби осяялось навкруги, все сприймаКш iнакше. Що ж це воно таке К, таКмниче, всесильне, що раптом пробуджуКться в людинi i що його, мабуть, i наймудрiшi мудрецi не можуть розгадати? Скiльки разiв ходили через цi кучугури до бакена, козяче пустирище було, та й усе, тiльки сердилась, коли в ноги наганялось тут колючок-якiрцiв, а зараз... наче полуда з очей зiйшла, якийсь покров з усього знято, все вiдкрилося в iнших барвах, наповнилось непомiченою до цього красою. I студент, що недавно ще був недосяжним, уже поруч неП сидить, читаК вiршi iспанського поета, i вони зливаються з гуркотанням поПзда по мосту, що далеко загримотiв у тишi ночi - звiдкись i кудись... I в тому теж була поезiя. Баглай нiби обдаровував Њльку щедрiстю своКП душi, до чого тiльки торкався поглядом, все в нього ставало небуденним: i заводськi заграви, що окутують Титана, i цi пустирища, де в його уявi вже виростають споруди незвичноП архiтектури, якесь сонячне мiсто для людей - для людей, а не для трамваПв! Навiть ота комишинка, що в багрянцi озера поставила свою тiнь, i вона робилася незвичайною, виявлялась однiКю з тих комишинок, що з них генiальний козацький пiдлiток витворив колись прообраз собору, виплiв iз стеблинок його перший маленький макет, що й на долонi вмiщався... Нiч нiжностi, такою вона була, ця нiч. Коли, йдучи, набралося Њльцi пiску в черевичок i вона нахилилась витрушувати, Микола пiдтримував ПП, i Њлька почувала його схвильоване дихання, нiжну мову руки, що пiдтримуК ПП так, мовби вона якесь серпанкове створiння, з яким тiльки й можна поводитись так голубливо, нiжно. Пiсля того iшли вже весь час, побравшись за руки, мов боячись загубити в темрявi одне одного. I так iтимуть. I щиро смiятися буде вiн, коли Њлька розкаже, як Микола тодi наче тiкав од неП, подавшись iз рюкзаком через огороди до автобуса... СмiКться! Бо зовсiм iнша була причина: з другом механiком порушилась тимчасова гармонiя, не хотiлося на побачення з бюрократами йти, проштовхувати своП димовловлювачi... А це ось на спортивних змаганнях був у сусiдньому мiстi металургiв, виборював першiсть з академiчного веслування. I вже заграла Њльчина уява, вже мчить по Днiпру стрiлою золотистою човен отой гострий, довгий, як риба-меч, розтинаК гладiнь, - це ж, звичайно, на такому вiн змагався? Перемiг? Яке виборов мiсце? - Енне мiсце, - жартуК Микола, - в числi жалюгiдних непризерiв... Чесно грiв чуба, але, як кажуть в таких випадках брати-росiяни: "Увы!" Не був, видно, тим засмучений, i це також подобалось Њльцi. Пiд дамбою, що вiддiляК шлакоблоковий завод вiд кучугур, жужелиця трiщить пiд ногами, темнiК на днi вибалка рогоза. I ця рогоза, як i все довкола, теж промовляК до Баглая. Вiн розповiдаК Њльцi, що ранiше й тут було озеречко, сага, карасiв малеча ловила... А якось джерело прорвало, кiлька днiв величезний горб води яворився-клекотав посеред саги. Адмiнiстрацiя заводу з переляку, чи що, - сто мiшкiв пiску та жужелицi туди... - Забили джерело, не стало води... А дурнi зостались, - пожартував сумовито. Цiкавився, що Њлька читаК. Став висмiювати рiзнi так званi "колгоспнi" та "робiтничi" романи, що дiляться з суворiстю кастовою - один вiд шелюгiвськоП ферми й до собору, а другий - вiд собору, де зона мiста починаКться, i до самоП домни: iншому героКвi сюди зась, вхiд заборонений... - А люди скрiзь люди, - роздумував уголос. - I праця скрiзь праця, якщо тiльки вона справжня, а не безплiдна метушня. Бо К й така, буваК лише видимiсть працi, самообман. О скiльки в нас ще забираК енергiП така праця-метушня - галаслива, виснажлива, але насправдi нiкому не потрiбна i, по сутi, безглузда... Якщо ж вона справжня, то в нiй, навiть у Шпачишинiй, на грядцi, К своя мудрiсть i свiй смисл... А нiч пливе, небо багряниться. Буде ще потiм стояння неподалiк високоП металевоП щогли, однiй з тих, що пiшли через кучугури аж за Днiпро - та у формi рогачика, iнша з коромислом на плечi, а та як вила... Постають, послухають гудiння-тремтiння ПП. Теж своПми напругами живе, своПм наелектризованим залiзним життям. Стоячи близько одне одного, слухали щоглу нiчну, бачили буре вирування димiв над заводами, i, несмiливо голублячи хлопцеву руку, вiдчула Њлька й другу його в себе на плечi. Боялась, щоб не прийняв. Щасливе охмелiння не покидало ПП. Що ж воно таке - справжнК почуття, оте, що в пiснях його названо коханням? Спорiдненiсть душ? Близькiсть, в якiй раптом починаКш почувати свою людську повноцiннiсть? Чи вибурх взаКмноП нiжностi, що, як джерело оте, несподiвано вiдкрившись, ударить з глибини, явориться на сонцi, клекоче, кипить нездоланно... Чи й ще щось? Так, це воно! Оте, вiд чого так солодко завмираК душа, воно тут явилось Њльцi як вiдкриття, всiм людям сказати зараз могла б: я знаю, знаю вiднинi, кохання - це нiжнiсть i чистота! Нiжнiсть, що дужча за смерть! Не хотiла мати вiд нього нiяких таКмниць, розповiла б йому все про тяжку свою ославу, про терни, якi перейшла ПП душа, доки опинилась серед цiКП щасливоП кучугурноП ночi. Але коли тiльки починала торкатися наболiлого, Микола сам перепиняв, мовби вiдчувши бiль якоПсь, ще не загоКноП душевноП рани: - Потiм. Зараз не треба про це. I вона вiдчула, що справдi не треба. Найкоротшi у свiтi ночi - ночi закоханих. НезчуКшся, як i змайне така нiч, вiдпливе зорями, вiдбагрянiК загравами за Днiпром. Замерехтить срiблястий туман свiтанку над сагою i садки зачiплянськi наскрiзь просвiтяться - розвиднятися буде. I хто з людей зачiплянських, iз тих, хто найранiше встаК, побачить, як двоК виходять iз ночi, взявшись за руки, згадаК i своП срiблястi тумани тих найщасливiших свiтань, що зустрiчали двоК закоханих десь бiля хвiртки, коли вже й пора, а розстатись несила, бо не все ще переговорено, не надивлено ще йому на неП, а Пй на нього... Коло собору опиняться, повiльно обiйдуть довкола нього, i вiн Пм буде наче обертатися навкiл своКП осi, виринаючи все новими банями, бiльшими та меншими, яких наче безлiч. Так поставлений, що нiколи з мiсця не полiчиш, скiльки Пх насправдi К. Ще бiльше розвидниться, i небо на сходi яснiтиме свiтанкове, пiдiйматиме своП високi вiтрила над плавнями, i долинатимуть до Њльки нiби музикою налитi БаглаКвi слова про собор, про те, який вiн рiдкiсний, - в усiх мистецьких довiдниках можна знайти його зображення, його силует. Йтиметься про плавкiсть лiнiй, iдеальнiсть пропорцiй, про мереживо аркатури, красу вiкон, карнизiв, про дух отiКП величавоП вiльностi, що його вкладено козацькими будiвничими в споруду собору. Чутиме, як закладали його, як освячували... Але це все вiд якоПсь митi мовби здаленiК для Њльки, лице Пй спалахне iншим хвилюванням: тут! Все сталося тут. Отам стояв грузовик... Отам набирали комбiкорм... I нiч ПП, ота найтемнiша, брутальна, це ж тут, тiКП ночi було юнiсть Пй знiвечено грубими тваринними обiймами... - Що з тобою, Њлько? Вiн помiтив ПП пекучу потьмаренiсть, в голосi його пробилась тривога. Њлька, зiтхнувши, мовчала, а обличчя все ще горiло вогнем. "Не гiдна я тебе, - мусила б сказати йому. - Ти навiть не пiдозрюКш, яка я негiдна. Свята, думаКш, - знав би, яка перед тобою свята! Ти й зараз Пй про тi вертикалi та аркатури, а перед тобою невiгласка, що не здатна збагнути високе. Вона просто обiймiв твоПх хоче, Пй би притиснутись, на груди тобi впасти, розтанути, вмерти... Оце в мене на умi! Це така я, хоча у фантазiях твоПх зовсiм iнакша!.." Як хотiла б вона стати iншою... Але яким зiллям Пй змити з себе ганьбу, якi чистилища пройти, щоб виринути перед ним оновленою, гiдною його кохання, його довiри й чистоти? Вже перший автобус пройшов з мiста на селища. Люди ранковоП змiни один по одному потяглись до зупинки. Схiд розжеврiвся, в небi - ранкове буяння барв. Спозарання поспiшаК кудись iз кошиком у руцi Хома Романович, цей вiчно зiщулений учитель арифметики. "Зараз наш Романович утне щось, повчальне щось видасть у своКму класичному, у високому штилi", - подумав про улюбленого вчителя Баглай. I справдi, наблизившись, старий освiтянин роззирнувся на боки i, хоча на майданi, крiм Њльки й Миколи, в цей час нiкого не було, стишеним, утаКмниченим голосом промовив до юноП пари: - Собори душ своПх бережiть, друзi... Собори душ!.. - i, пропiкши Њльку поглядом зiрких оченят, подався подрiбцем далi. Було обом Пм над чим замислитись. У тому, що сказав учитель, було щось значливе, добуте, може, й досвiдом усього життя, i вони це обоК вiдчули. Одначе виходило так, що треба було вже й прощатися; Микола, не випускаючи Њльчину руку, сказав, що деякий час вони не побачаться. МаК Пхати на село разом iз своПми iнститутськими допомагати колгоспникам на хлiбозбираннi... Коли Њлька запитала, чи далеко посилають, вiн вiдповiв майже весело: - У якiсь Богом забутi Вовчуги! Як вiд удару, Њлька похитнулась, затулила рукою лице. "У Вовчуги... У Вовчуги!.." - паморочно било Пй у мозок, у саму душу. Њльчин переляк, збентеженiсть i сум'яття Баглай, видно, витлумачив по-своКму: це ПП схвилювала розлука, це тому, що Пхнi побачення доведеться вiдкласти... В бурхливому спаласi вдячностi вiн ступнув крок, щоб наблизити дiвчину до себе, ласкаво торкнувся рукою ПП русявого локона, i тiльки вiн зробив цей рух, як Њлька в якомусь вiдчаП сама кинулась студентовi навстрiч, вхопила обома руками в обiйми, гаряче-спрагло поцiлувала в уста. Аж опекла. Потiм сама ж i вiдштовхнула. - Добре, що всi документи тепер при менi, - з гiрким напiвусмiхом мовила, вбираючи дивним поглядом Баглая, а очi ПП чомусь блиснули сльозою. Мов на святу, мов на мадонну, дивився Баглай на неП, яка так жарко опекла його вогнем свого несподiваного поцiлунку, дивився й вiдчував пашiння ПП палаючого, нiби схудлого за нiч лиця. Високошия, чоласта, з очима, повними раптових незбагненних слiз, вона зараз приковувала до себе всю його душу, невiдривно притягувала i сяйвом сльози, i незбагненнiстю своКю, i нерозгаданим болем, смутком у поглядi. Мiг то бути смуток розставання, вiн мав у собi магнетизуючу силу i водночас вираз той будив у БаглаКвi тривожнiсть, найбiльше його знепокоПло, що в очах Њльчиних, в зеленавiй Пхнiй глибинi раптом зринуло щось прощальне, безповоротне, зринув крiзь сльозу непояснений промiнчик самотностi. "Що з нею сталося? Звiдки цей порив пристрастi, цей раптовий поцiлунок, що опалив тебе, мовби востаннК?" Пiдiйшов до зупинки автобус, i Њлька одразу кинулась до нього, майнувши спiдничкою, скочила на приступку, загубилася в тиснявi. Зникла в натовпi, нiби навiчно. Потiм вона таки пробилася до вiкна i, впритул прилiгши чолом до скла, посмiхнулась Миколi вiльно, вiдкрито - як рiдному - схитнула головою i знову стала сумна. Дивилася так, нiби надивлялася справдi востаннК. Стала вiддалятися з глибоким тим поглядом, з небесною нiжнiстю сумовитоП усмiшки, що крiзь автобусне скло ще раз так прощально й тужно йому сяйнула. Вона ж таки всмiхнулась? Не була ж то лише iлюзiя усмiшки, видиво, тiнь? Цiлий свiт йому перевернула, душу осяяла й вiдпливла, вiдлетiла, нiби навiчно-навiчно... Що за документи вона мала на увазi? Якби спитав був Микола про це. певне, догукнула б йому Њлька з автобуса одне тiльки слово: Любов! XVIII Цiлий день вiдсипався Катратий, мов парубок пiсля ночi молодостi. Однак про обов'язок свiй не забув: коли треба було засвiчувати бакени, то Ягор був на мiсцi. Допiзна того вечора жеврiло на березi неподалiк бакенськоП будки самотнК вогнище. Тлiли в ньому кiзяки, назбиранi в кучугурах, а разом з ними дотлiвали й рибальськi Ягоровi снастi. Вiдбiленi в Днiпрi, висушенi сонцем, вони ставали попiльцем, отi рiзнi хитрющi пристроП, що здатнi обертатися й проти ловцiв, часом правлячи рибiнспекцiП за речовi докази. Риба в Днiпрi смiялася цього вечора! Граючись, аж вистрибувала з води на Ягорових глибоких мiсцях, i видно було Пй на березi успокоКне вогнище свого нещадного ловця. На старiй, прибитiй хвилею корчомацi, згорбившись, сидiв перед вогнищем Катратий i в задумi, незрушно, нiби невидющими очима, в дотлiваюче жевриво дививсь... ЧОРНЕ ВОГНИЩЕ Свобода, яка ж вона? Як степ? Як кiнь розтриножений? Чи як шулiка в небi над Гуляйполем? Пiдлiтком був, коли пiдхопило його гуляйпiльським вiтром. Бо хоч буть ти послiднiм у життi, а колись таки й тобi закортить свободи скуштувати! Кругом усi були свободою п'янi. Буйне, майданне це слово, воно й дорослих п'янило, тож як не сп'янити хлопчика-недолiтка, блюментальського невмиваку гускопаса, що його запiвдарма беруть на все лiто до гусей або до череди розбагатiлi на цих землях набасурмленi колонiсти. Вперше про свободу Ягор почув на станцiП, серед кiзякiв кiнських, серед закурених степових тачанок. Небо горiло, небо аж бiлим вiд спеки було. Високо тяглась червона цегляна стiна гамазею, i звiдти десь, нiби аж з-пiд неба, промовляв до майдану патлатий чоловiк у френчi, у ремiннi. Були, виявляКться, рiзнi свободи, а К ще свобода абсолютна, безмежна, безкрая... - Свобода i тiльки! Хлопчак ловив кожне слово, замлiвав вiд захвату в тiй тиснявi мiж кiнськими хвостами, мiж кiнськими мордами, мiж нашорошеними Пхнiми вухами (бо й конi тут слухали - до свободи й вони мали смак!). Кiнським потом, виходить, пахне свобода, людними майданами, та Пхнiм пилом гарячим, та кiзяками. Свобода патлата, голова в неП немита, а найчастiше вона маК вигляд сердито пiднятих, судорожне стиснутих кулакiв... Гриви в стрiчках, кулемети на тачанках, слiпуча повiнь свободи купаК темнi, неголенi лиця... I хiба можливо було пiсля цього повертатися в свинопаси до похмурих набовдурених колонiстiв! Краще вже блукати по базарах, попiд драним небом ночувати, харчитися об'Пдками армiй, та зате ж бути... - як це там? - повстанцем духу, степовим ПрометеКм розкутим! Потiм таки знов опинився коло блюментальськоП череди. А незабаром степом Пхали тi ж самi тачанками, з гуком, з пiснями. Безлiч тачанок за крайнебом ховались у курявi. А попереду на конi, в сiдлi рипучому той - Патлатий. З-помiж пастушат, що вибiгли до шляху, чомусь саме на Ягоровi свiй колючий терновий погляд спинив. Може, що найрудiший був серед пастушкiв, найзанехаянiший, острiшки аж на вуха, а ноги побитi стерниею, у кровi, у струп'ях. - Звати як? - Ягор. - Кому пасеш? - Хенрику-колонiсту. - А батько де? - Газами на вiйнi отруПли... - А дiдуся в нього державна варта взяла на розправу, - пiдказав один iз хлопчакiв. Ягорко стояв, сльозами задушений. Було таке. Побили гайдамаки дiдуся так, що невдовзi й помер, мстилися гетьманцi селянам за те, що ходили помiщицький маКток розтягати... - Ягоре, до мене коноводом хочеш? На тачанку бажання К? Ми тiй державнiй вартi всi тельбухи повипускаКмо. Отак вiд череди, зi стернi, просто на тачанку, де красенi конi сiрi, у яблуках, грають. Такi бувають повороти в життi. - ДогадуКмось, батьку, чим цей хлоп'як привернув твою ласку, - мудракував того дня на привалi один iз невiдлучних Махнових теоретикiв, зсутулений, змиршавiлий, у пенсне чоловiчок. - Ти побачив у ньому образ свого дитинства! Вiдчув свого сирiтства затаКний стогiн. Адже й твiй шлях у велику iсторiю починався з пастушка, з гускопаса в колонiстiв, де було випито всю чашу безправ'я й принижень... I тепер у ньому себе ти впiзнав, свiй бiль, своП обраненi по чужих стернях ноженята. Хто скаже пiсля цього, що Махно не здатен на ласку? Що вiн знаК тiльки жорстокiсть? - Шамiль, кажуть, теж любив дiтей, - нагадав хтось iз гурту повстанцiв, i теоретик одразу ж пiдхопив: - Ти в нас, батьку, Шамiль УкраПни! Сучасний Шамiль степiв!.. Тiльки той хотiв збудувати суспiльство на засадах iсламу, а ти на волелюбному вченнi апостолiв анархiзму.. - Якщо Шамiль, то де ж його найвищий аул? - вдоволено допитуКться Махно. - Гуляйполе - головний твiй аул! Всi дороги туди сходяться, у славетний наш Махноград. У Гуляйполi дiти у вiйну бавляться, на толоцi соняшничинням воюють, вчительки скаржаться Махновi, що хлопчика одного, якому випало бути "офiцером", трохи на смерть не задушили, вiшаючи на гойдалцi... Веселиться Гуляйполе, справляК медовий мiсяць своКП свободи. Коней купають хлопцi в ставках, обiдають на травi компанiями, на радощах з наганiв смалять у небо, у бiлий свiт. Всюди гармонiП роздираються, сиплять "Яблучко" з переборами, дiвчата в стрiчках танцюють з чубатими повстанцями. А тодi проводжають: - Куди ж ви йдете? - Тюрми пiдем розвалювати, церкви... Дзвони позвозимо з усiх степiв у Гуляйполе... Ото як задзвоним! Вся УкраПна почуК. Пiрати степiв, розкудланi сини анархiП, сини всесвiтньоП волi, як вони слухали свого патлатого ватажка, яку вiдданiсть несли йому! "Рiдних батька-матiр рiшу, коли отаман накаже!" - таких збирав, такi ставали в нього командирами. Терорист з пелюшок, смертник, якого тiльки неповнолiття врятувало вiд шибеницi, каторжник, якому волю дала революцiя, вiн повернувся вiд каторжанськоП тачки на гуляйпiльське роздолля, з‘явився в степах в ореолi своКП легендарностi. Чубате, розхристане вiйсько вбачало в ньому свого кумира, i Ягор-тачанковий не був у цьому винятком. Чортеням трималося хлоп'я на тачанцi, чманiло вiд лету, вiд степових скажених галопiв, вiжки напинались, мов струни, коли Ягор почував за спиною в себе незвичайного пасажира - самого Нестора Iвановича... Розгомонiвшись напiдпитку, отаман береться розпитувати своПх радникiв-теоретикiв про того дивовижного професора Яворницького, що оковитоП царевi не дав! Професор, а всi степи пiшки обходив, скаженi днiпровськi пороги i найстрашнiший iз них - Ненаситець - щороку долаК з лоцманами на "дубах", руки-ноги поламав на хортицьких скелях, та все тiКП козаччини дошукуКться. Всi отi Чортомлики та Капулiвки то ж вiн розкопуК, кожну степову могилу Яворницький обстежив, скарби нечуванi здобув для свого музею, в тому числi й пляшку оковитоП - пiд головою була у якогось козарлюги, товариство йому поклало на тiм свiтi похмелитись. Вiки пролежала, загусла, як мед. Iмператор пiд час вiдвiдин музею попросив був попробувати козацькоП горiлки, але Яворницький вiдповiв деспотовi: не для тебе, мовляв, царю, питво, то напiй лицарський! Махно цiкавий слухати такi iсторiП. Не густо зустрiнеш у життi таких Яворницьких! Затятий, видно, дiд! ВоскрешаК славу минулих вiкiв, задля неП живе, всьому свiтовi поклав розповiсти про лицарiв козацькоП республiки. Цiлi томи про ту козаччину понаписував, всi перекази про запорозьких чаклунiв-характерникiв позбирав, i сам став як характерник. Нiчого, кажуть, не боПться, нi Бога, нi сатани, нi самоП смертi. I самою поставою, кремезнiстю, вусами - живий запорожець! - А чи менi дав би вiн оковитоП хоч ковток? - солодко приплющуК очi Махно. - О, для тебе, батьку, вiн би з щирою душею, - заспокоюють. - Тобi вiн iз своПх запорозьких скарбiв гетьманську булаву вiддасть. Адже ти найперший гетьман нашоП свободи! У плавнях, втомленi пiсля переходу i добре захмеленi вже натовпом пристають махновцi до свого ватажка: - Батьку, вдохнови нас! Вiн з ними нещадний, вiн дозволяК собi до них звертатися так: - Ви, кендюхи з шаблями! Кендюхи, i тольки! А я вам даю iдею! Динамiт духовностi даю! Зi мною до неба пiднiметесь на вiтрах повстанства! Як лицарi степу пiднiметесь, щоб збудувати перше в iсторiП бездержавне суспiльство, встановити владу безвладдя... - Вдохнови, вдохнови нас, батьку! - Але спершу я дам вам свободою впитись! Спершу треба дощенту змести старе! Всi грiхи вiдпускаю вам наперед... Ану, потрусiть його! - I Махнова нагайка рвучко показуК з плавнiв на далекий, маревiючий на крайнебi собор. Туди, до собору! Штурмом взяти його! - так велить отаманiв з китицею нагай. I вже по бруках передмiсть свобода копитами дзвонить, вже дверi собору навстiж, конi попiд собором парують без вершникiв у порожнiх сiдлах. А тi шахтарюють всерединi - розчахнули царськi врата, тягнуть ризи, чашi, рiзне начиння, покривала, з тонких полотен рушники роботи найкращих степових вишивальниць... Адже весь край оздоблював цей собор, квiтчав святих рушниками! Здоровенний гуляйпiлець присiв, роззувсь, намотуК на ножище шовкове покривало, повз нього пробiгають, зубами зблискують у реготi: - В шовкових онучах топтатимеш ряст? - А що? "Будем, брате, з багряниць онучi драти..." Так i роблю. У вiвтарi теж реготня, там порубайли чубатi причащаються, п'ють нахильцi вино iз золотих чаш! А попа й близько нема, не бiжить добро своК рятувати, десь мре бiля попадi з ляку, бо чув уже, як оцi хлопцi одного попа, запiдозреного в бiлому шпигунствi, пiймали i на станцiП Синельниково живцем у паровозну топку запхнули. З реготом пхали, бо пiп виявився товстий, череватий, в топку не влазив. Дуже не хотiв, щоб лою з нього натопили, випручувався з рук, в'язи вивертав, та натужно, з ненавистю кидав Махновi межи очi одне лише слово: - Сатана... Сатана... ЛунаК свист на весь собор. Це Штереверя-взводний вийшов iз вiвтаря в шапцi кудлатiй, у ризах наопашки i свиснув угору, щоб показати свою силу, безстрашшя. А десь iз затiнку, збоку навперейми йому раптом басовите, владницьке: - Не свисти. Сивоусий Яворницький як iз-пiд землi вирiс - багато хто з махновцiв знав його в лице.