ом, веселi обоК, а там щось скоПлось, i вже вам отака драма... Потiм найстарша з жiнок стала розповiдати, як у молодостi один студент у неП закохався. Селюк був неотесаний, а вона з сiм'П, де знали манери i вмiли стiл сервiрувати. Не вмiв вiн зачарувати ПП родину, i зрештою переважили iншi поклонники. I ось минулого багато лiт, в неП сими вже дорослi, iнженери. Багато-багато було пiсля того тортiв на день ПП народження, рiзних бiсквiтiв та наполеонiв, всi вони тепер наче злилися для неП в один великий торт... Зiстарiлась, вiдцвiло життя, а чомусь i досi нi-нi та й випливе з-помiж давнiх ПП поклонникiв саме вiн, отой вайлуватий селюк-поет, що манер не знав. Все частiше згадуКться, як сказав якось Пй на день народження: "Ну що я, безмаКтний студент, вам можу подарувати? Дарую вам оту зiрку!" (I показав з балкона на зiрку.) Тож коли й голодувала пiд час окупацiП, в горi й нестатках була, чомусь не роки благополуччя згадувались Пй, а вночi пробувала все вiднайти в небi оту зiрку, що Пй студент колись на день народження подарував... Горючим болем проймала Њльку сповiдь староП жiнки, ПП запiзнiлий жаль за чимось, що могло бути б, але що так i пройшло стороною, як лiтнiй далекий дощ. Бiля занедбаного, без води, фонтана дiтвора голубiв годуК. Дикi, бездогляднi, отак i живуть на крихтах... I згадались Њльцi iншi, зачiплянськi голуби, сяючi у вранiшньому сонцi, отi, що невтомно тягли вгору собор, бiло й трiпотливо йдучи колами в хмаровищах диму все вище, i здавалось, собор за ними теж тягнеться вгору, росте... Вiдблискотiли, назавжди у хмарах погасли тi сяючi голуби ПП короткого щастя... Тяжко. У грудях гадюки смокчуть. I нiкого було й винити - тiльки саму себе. Хто ж винен, що носиш у собi щось баламутне, де ступиш - усе невпопад, до чого торкнешся - мимоволi руйнуКш... Скiльки тобi ця нiч БаглаКва обiцяла, нiч знайомства, довiри, злиття душ, маревна нiч закоханостi... А що зосталось? Побувала бiля Миколиного iнституту. Новий величезний корпус в горiшнiй частинi мiста. На фасадi вимурувана складна якась формула, якесь незрозумiле Њльцi рiвняння й модель - мабуть, модель атома... Нiби щось аж насмiшкувате й глумливе було в цiй круглiй моделi i в таКмничих знаках рiвняння, зрозумiлих тiльки для обраних, якi нiби вiдгородились тим тайнописом вiд простолюддя... Бiля iнституту - нiкого. Ще на проспектi потiм посновигала. Здавалось, що й перукарi з вiкон, i продавщицi вiд лоткiв позиркують на неП осудливо. Iншi працюють, а вона тиняКться без дiла... Гонивiтерка, легкого хлiба шукаК... Саме вiдчинявся ресторан, туди заходила рання якась компанiя. - Ходiмо з нами! - зачепили Њльку. - Вип'Кмо на брудершафт... З одного келиха!.. Це вони ПП такою вважають. Певнi, що з тих вона, якi з першим стрiчним пiдуть, з тих, що не ображаються, коли Пх на колiна собi в ресторанах садовлять!.. З ненавистю глянувши на них, наддала ходи, на зупинцi в якийсь автобус вскочила. В перший-лiпший - хоч за хвилину перед цим нiкуди не збиралась Пхати. Автобус був майже порожнiй. Њлька сiла, принишкла в кутку. Кондукторка, чомусь суворо глянувши на неП, оголосила, що автобус iде на Скарбне. Простоволосий, сивий, як Саваоф, сидить старий металург бiля ворiт свого раю. Саваоф у вилинялiй робi заводськiй. Вийде, сяде отак, не боячись сонця, i старечий, засльозений погляд подовгу плаваК в далечi, на знайомих обрiях. Собор просiкся з iмли. Димлять заводи. Що К рiднiшого в свiтi? Мiж мурами заводськими одцвiло життя. Все вам вiддав. Як там господарюКться там без мене? На цехах, кажуть, стiльки сажi нападало, що зараз доводиться лопатами згортати ПП, скидати, як снiг, - траплялися випадки, коли провалювались дахи пiд тiКю чорною вагою. Дивиться у заводську далеч старий. Спокiйно снуКться на екранi неба фiльм його молодостi, його життя. Людина смеркання, чого вiн жде? Хто йому вiдгукнеться iз тiКП далечi, вiд бур вiдшумiлих, вiд жароти цехiв, де вже сто лiт виплавляють метал, вiд людей, що колись були йому близькими? Сидить i наче жде когось. Щовихiдного веселим грайгомоном повниться лiс. А зараз тихо. СлухаК тишу старий. ЧуК перегук вiкiв, голоси з туманiв. Дзвони козаччини йому гудуть. Дуби революцiП шумлять. Њ в нього тут друг, Яровега, теж металiст, барикадник, колись ще в молодостi разом ходили в Нардом на проспект лекцiП Явориицького слухати... Яровезi тiльки й вiдомо, кого отак подовгу жде бiля ворiт старий Лобода: очi замружiють слiзьми, а вiн усе виглядаК бездушного сина свого. Клянеться, що й бачити його не хоче, а потайки жде, сподiваКться. Дожити кортить йому, щоб глянути на своПх нащадкiв. Може ж, колись iз внуками прийде син, i старий пригорне внучат, i вони його полюблять. Може, коли-небудь дiждеться-таки. У буднiй день нема наПзду на Скарбне, всi по роботах. Дубовий лiс пiдступаК до самого раю металургiв, велети гiллястi, вiки вони стоять. Ночами тiнi минувшини населяють урочища Скарбного, з ними лише й спiлкуКться нiчний рибалка Лобода Iзот. Вусатi, тристалiтнi запорожцi, буваК, десь вогнище розведуть, лежать, люльки покурюють, консервнi бляшанки розглядають знiчев'я. Котрийсь вуса погладжуК в подивi: "Що вони з цих бляшанок вживають? I якi вони тут К, теперiшнi? Чи К лицар серед них? Чи самi гречкосiП? Не може ж так буть, щоб лакизи та казенники, крутiП та трусiП? Бо ж найгiрше з усього, що може бути в людинi, душа заяча, душа раба!" ПочуваК, як цi думки роздмухують у ньому зненавиду до когось, збурюють не охололу ще кров. ПриПхали якось в отакий буднiй день троК легковою. Виклали з багажника снастi браконьКрськi, лопати саперськи добули, стали берег копати. Кожен робить собi крiсло земляне, щоб iз вудкою сидiти в тiм крiслi, мов у кабiнетi. Пiдiйшов до них, соромити став: "Що ж ви землю рушите? Берег обвалюКте?" Грубощами йому вiдповiли. Не довго, мовляв, уже бути цьому Скарбному. Осушать його, пiд огороди се буде пущено. Пiд боком у промислового мiста намули такi пропадають. Городина була б яка! Коли будуть тут примiськi господарства - овочевi бази баклажанами заб'Кмо... Того й не думають, що як води не буде - нiчого ж не буде... Став проганяти Пх вiд берега. Огризалися, один навiть лопату пiдняв, босяцькою лайкою не посоромився ображати старого. Та хоч один проти трьох, все-таки прогнав, витурив Пх, браконьКрiв. Правотою своКю прогнав. Отакi й плюндрують. Коли-далi так пiде, то скоро, мабуть, i журавлi не лiтатимуть над нашою прекрасною УкраПною... Вдарить котромусь у голову: давай ще одну ГЕС - i на тобi ГЕС, i вже рубають плавнi, замiсть них гниле море смердить, густе, як кисiль, топить мiльйони, до марганцевих рудникiв пiдбираКться... Невже й на Скарбне посягнуть? Як осущать, нiчого ж не буде! Туманiв не буде! ЧуКте? Не буде туманiв уранцi!! - як щось жахливе вигукував у думцi комусь. Перед ним повз Будинок металурга стежина в'Кться, одна з тих, що вiд шосе в глибину лiсу горожанами протоптана. Пiд вихiдний i вранцi в недiлю тут валом валить люд iз мiста на природу. БуваК, що й заводчан своПх мiж ними побачить: iз сiм'ями йдуть, шанобливо вiтаються iз старим обер-майстром. А буваК, що компанiя жевжикiв якихось проходить, галасують на весь лiс, з приймачиками в руках, антенами аж у вiчi старому тичуть. Ще й насмiшки пускають. Молодi, зовсiм юнi, а такi вже черстводухi. Що Пх робить такими? Звiдки в них оця зневага до всiх, навiть до трудовоП сивини? Спробуй зауважити цьому непоштивцевi, вiн одразу ж у вiдповiдь: "А хiба я не маю права?" Пройдуть iз своПми антенами-штрикачками, а старий ще довго дивиться Пм услiд. Без озлоби, скорiше з болем, наче рiднi внуки пройшли перед ним. "Чого ви такi? Чому неповажливi до людей, сумнi, дражливi? Чому пiсень не спiваКте, а слухаКте тiльки готовi з отих коробок? Чому навiть смiх ваш не схожий на той, яким смiялось козацтво? Жалко менi буваК вас. Допомогти б вам, а як?" Багато про що передумаК Iзот Iванович, сидячи тут. Пiдлiтком бiля горна починав. Потiм пiвжиття на мартенах. Варив не тiльки м'якi, рядовi сталi... I синам браму вiдчиняв, з собою привiв на завод. Переглянуто ще раз фотографiП загиблих синiв. Роздивлено синiй океан з пальмами, Iндiйськiй океан. Ген аж куди сягнула твоя наука металурга! Скрiзь, де К руди в надрах, буде й наука твоя... Пiд обiд уже бралося, коли якась дiвчина виринула на стежцi. Похнюпившись, прямувала до лiсу. Проходячи, насурмлено блимнула у бiк старого, густо смаглява, циганка, чи що. Зараз циганiв чимало з'явилось, переводять Пх iз кочового на осiдле життя, комусь вони там дорогу перейшли... Але ця не в рясних спiдницях, у звичайному, у кофтинi бiленькiй. Коли зиркнула спiдлоба, губи самi за звичкою тихо мовили: "Здрастуйте", - сiльська, видно. А в очах таке горе глибоке, такий закипiлий розпач, що i дна йому нема. Не з добра такi сюди заблукують, прямуючи часом, як сновиди, до лiсу, до темних скарбнянських ям-чорториПв... Уже минула його, коли вiн, вiдчувши якусь бентегу, окликнув: - Дочко, а вернись-но сюди. I вона покiрно вернулась, мовчки зупинилася перед ним з тiКю ж похнюпленiстю, з важким тягучим поглядом вiдчаю, де вже нiби й воля до життя згасла. Спитав - вiдкiля i куди. I нiби аж тепер помiтила вона старого i в тонi вловила спiвчуття. Як блудниця збайдужена, вiдкинута всiма, стояла Њлька перед ним. ЗдаКться, нiколи не дивилась вона в такi мудрi i людянi очi, що, може, просвiтленi власним i болем, гiркотою самотностi, набули здатнiсть зазирати так проникливо i в душу iншим. Нiякий не родич, а помiтив ПП стан. Окликнув, розпитав лагiдно. Навiть не знаючи, хто вона i чи спiвчуття його варта. ДвоК людей, зовсiм незнайомих, випадково зустрiлись, i ось так... Про матiр, про батька ще запитав. Де працювала. Слухав ПП скупi зiзнання, i велика, в сивинi голова його весь час зичливо покивувала, нiби приймала без осуду ПП життКвi зриви, й помилки, i невмiле каяття приймала, все далi читаючи заплутану книгу Њльчиного життя. Почувала Њлька, як помiтно вiдтаК в нiй крига озлобленостi проти себе i проти всiх, як поволi повертаКться вона до чогось людського, що було перед тим уже нiби навiки втрачене. Згодом i сама запитала старого: чого вiн тут? СторожуК, чи що? Старий пояснив, що це за будинок. Патронат для колишнiх металургiв, для самотнiх людей. - Райська обитель, - додав з гiрким усмiхом. - А хiба у вас... Нi синiв хiба, нi дочок? - спитала Њлька i тiКП ж митi вiдчула, що не слiд було запитувати про це. Все обличчя старого враз зiжмакалося, перехопилося спазмами болю, вiн нахилився, в грудях заклекотiло, кiстлявi плечi затряслись у важко стримуванiм риданнi. Людина плаче! Старий чоловiк i... сльози, великi, свiтлi, течуть по щоках. Це так приголомшило Њльку, що вона ладна була закричати - вiд нестерпностi бачити це! Нiчого нема страшнiшого, нiж бачити стару людину в риданнi. Бачити, як щойно осiнньо-спокiйне, гартоване життям обличчя раптом спотворюКться гримасою страждань. За хвилю старий змахнув сльози долонею, сива голова пiднялась, вiн вернув собi самовладання. А Њльцi душа горiла болем, гострим до щему, до крику. Не могла простити собi цiй необачностi, картала себе, що необережним своПм запитанням так вразила старого, торкнулась, видно, найболючiшоП рани його життя. Бачила Њлька горе, знаК, як людинi болить, але яким же мусить бути горе цього старого, якщо вiд найменшого доторку до якоПсь затаКноП душевноП травми мiг його скрутити цей раптовий судорожний плач! Чи сподiвався вiн, що вiнцем його старостi стане бiль, непогасний, щодня ношений, щодня здавлюваний у собi? Такий велет, а був зараз зовсiм беззахисний у своКму горi. Хотiлося знайти слово втiшання, виказати шану, руку оту темну, велику хотiлося поцiлувати звiкованiй цiй людинi, що когось втратила чи кимось покривджена тяжко. Старому, видно, було нiяково за те, що виявив перед незнайомою людиною слабкiсть, хай навiть скороминущу; знову, як i перше, добрими, успокоКними очима глянув на Њльку: - Голодна ж? Пiдвiвся i, звелiвши йти за ним, повiв у свою райську обитель. XXII Один iз заводiв скинув бруднi, отруКнi води в Днiпро, i риба подохла. Знялась цiла iсторiя. ПриПздила з центру вiдповiдальна комiсiя. Секретар обкому зiбрав з цього приводу директорiв заводiв, керiвникiв партiйних i профспiлкових органiзацiй. Сердитий був: - Доки будемо отруювати Днiпро? Доки труПтимем повiтря? Держава даК кошти на очиснi споруди, а ви з року в рiк тiльки штрафи з тоП ж державноП кишенi? А профспiлки? Якi вашi обв'язки, ви забули? В зв'язку з цим згадали про оригiнальну систему очищувачiв, що ПП запропонували заводський механiк Олекса Артемемко та студент з металургiйного Микола Баглай. Секретар обкому виявив бажання сам познайомитися з рацiоналiзаторами. Того ж дня був дзвiнок у район, аж на тiк БаглаКвi передали, що його термiново викликають до мiста. Сказали, й чого саме викликають. Свого часу обоК вони побували в директора iз своПм проектом, нiчого тодi не вийшло. Вислухав на бiгу, вiдмахнувся вiд них: - Не до вас менi аараз, з планом завал, мiнiстра ждемо! Олекса й пiсля того не втратив надiП, тягнув Баглая ще кудись iти, але студентовi терпець урвався: осточортiло. Лобом стiни не проб'Кш... З тим i вiдбув на хлiбозбирання. I ось тепер, виявляКться, знову ожила Пхня iдея, зацiкавились. Добирався Баглай до мiста на попутних. Соняхи вже цвiли, цiле море Пх, золоточолих, розлилося степами, звернутих лицем до свого небесного взiрця. Џхав з радiсним передчуттям зустрiчi з Њлькою, з Зачiплянкою i з тими невiдомими людьми, якi стануть його спiльниками у боротьбi за ясне, незабруднене небо рiдного краю. КраПна прогресу повинна бути без шкiдливих димiв! - такий його, БаглаПв, девiз. Вже складались, формувались думки, невiдпорнi аргументи, якi вiн висловить перед тими, з ким i зараз у дорозi веде пристрасну, переможну дискусiю. Дошкульно висмiюК якогось горе-рацiоналiзатора, що пропонуК всi труби звести в одну i вiдводити той дим кудись... Iнших теж на лопатки кладе. Звичайно, певну рацiю мають i прихильники сухого очищення, адже не всюди К достатнi резерви промисловоП води. Багато краПн переходять на сухе фiльтрування, це так. На Заходi застосовують навiть мiшковi або рукавнi фiльтри iз спецiальноП матерiП, вона мусить бути особливоП мiцностi й жаростiйкостi, бо температура пилюки при виходi з труб дуже висока. Продукти сухого очищення до того ж можна переробляти, брикетувати, в цьому теж К своя перевага. Перш нiж очищати, треба охолодити газ, знизити його температуру - в цьому проблема. Пряме вiдсмоктування? Але металурги йдуть на це неохоче, бояться, чи не позначиться воно на технологiчному процесi. Дим iз труб - це розпечений газ iз пилюкою, невидима оком пилинка - твiй найбiльший ворог! Тiльки збiльшивши в чотириста п'ятдесят разiв, починаКш бачити цю пилюжинку, власне, мiнiатюрну скалку залiза. Тому-то вона добре летить i легко засвоюКться органiзмом. Њ закон про допустиму санiтарну норму пилюки в повiтрi, але хто його дотримуКться? Повсюди повiтрянi басейни над металургiйними заводами бурунять брудом, рiзнi iнспекцiйнi служби теж ковтають цей бруд. На кожнiм заводi К вентиляцiйнi лабораторiП, якi з року в рiк тiльки фiксують порушення санiтарних норм, цим i вичерпуКться Пхня роль... Хiба ж не самообдурювання? Думати про це Баглай нiколи не мiг спокiйно. Особливо збiльшилось пилюки пiсля застосування на мартенах кисневого дуття. Не дим, а залiзо, чисту руду, багатшу, нiж з рудникiв, видувають iз труб, i вiтер день i нiч розносить ПП над мiстом... Чотириста тонн пилюки щодоби - тобто тонни й тонни чистого залiза у виглядi бурих отих димiв! А директори? Кожен iз них i зараз маК фонд, щоб платити штрафи за забруднення. I платить, бо йому нема коли думати про фiльтри, в нього, бачите, завал... Кошти на будiвництво газоочисних споруд Пм вiдпускають щороку, на, бери, будуй, а хто тi кошти освоюК повнiстю? Хто по-справжньому пiклуКться пiдготовкою вiдповiдних спецiалiстiв? Був ранiше технiкум десь на Кавказi, що готував таких фахiвцiв, а потiм i його лiквiдували. До застосування кисню, доки мартени димiли потихеньку, ще можна було якось миритись, а зараз, коли всi процеси iнтенсифiкованi, над заводом як пожежа! Бурi хмари затягують небо, проблема очищення стаК головною... ШкодуК Баглай, що нема Пхнього колишнього директора Батури, помер вiд раку, лауреатом був, той би одразу вхопився за Пхню установку! Мокре очищення, яке вони пропонують з Олексою, звичайно, теж рiч громiздка, клопiтна, треба буде силу-силенну води, треба будувати величезнi вiдстiйники, новi установки, кожна з яких це майже цiлий цех... Але ж треба колись за це братись! Хай сьогоднi нiби це вам i невигiдно, товаришу директор, таке не працюК на план, зате повiтря для людей буде чистим, небо над заводами блакиттю заяснiК, - хiба ж це не варте найбiльших зусиль? Всю дорогу думалось Миколi про цi сточортячi дими. На Веселiй дiтлашня з бурхливою радiстю зустрiла свого улюбленця, баглайчата й сусiдскi - всi були заПденi шоколадом: певна ознака, що Iван з IндiП повернувся. Соняхи й на Веселiй цвiли, аж тут згадав Микола, що сьогоднi день його народження: з дитинства ще, з материних слiв, закарбувалось, що, як народився, була вiйна, снаряди по садках вибухали i соняшники стояли в цвiту! Вiн, бач, i забув, а матерi не забулось: пирога з вишнями спекла. Щоправда, гостей не скликатимуть, до того ж переддень вихiдного i багато хто подався на Скарбне. Iван з Вiрунькою, i обидва Владики, i Федiр-прокатник, i ще приКднався до них iнженер з Iванового цеху... Запрошували й Миколу: як приПде, щоб одразу Пх доганяв. Мати - лоцманського роду, справжня днiпрянка: висока, чорноброва ще, дарма, що лiта...Суворий злам брiв сьогоднi якийсь лагiднiший, почуваКться, що душа материна не в тривогах нарештi: i старший син повернувся, i молодший у дворi... Навiть засмiялась, показуючи, яку шаль Iван привiз у подарунок: нiби молодiй, i на плечi накинути совiсно.. Микола став упевняти, що iндiйська шаль дуже личитиме Пй. Запитав потiм: - А як тут ваша майбутня невiсточка, мамо? Материне обличчя похмарилось: зникла невiсточка. Як поПхала тодi до мiста, то й бiльше не поверталась. Громом з ясного неба пролунала для Миколи ця звiстка. Стояв, як приголомшений, серед двору, нiби серед якоПсь пустелi, що пустелею стала зненацька. Потiм сказав до матерi глухо, з гiрким жартом: - Що ж ви, мамо, не вберегли ПП? - Це, сину, тобi треба було берегти, - вiдповiла мати серйозно. - Це теж непроста наука: вмiти берегти одне одного. Дала вмитися синовi з дороги. Осмалений повернувся з степiв, шкiра на плечах i грудях аж жеврiКться. Доки натирав чистим рушником своК мускулясте тiло, БаглаПха все дивилась на нього: такий вирiс красень, вродливець! Старший рудий, витрiшкуватий, навiть очi з рудизною, а в цього так i б'ють блакиттю з-пiд чорних, густих, як i в батька, брiв. "У вашого Миколи, - чуК iнодi, - очi - ну просто небо!" Тiльки часто чомусь те небо з присмутком... Рiвний нiс з тонкими нiздрями, вони теж, як i в батька, щоразу нервово посiпуються, коли син чимось схвильований... Все батькове - i очi, i брови, й постава. Та бач, яке життя: батьковi так i не судилося побачити сина... Безвiсти пропав... Тiльки для неП вiн нiколи не буде - безвiсти... Чи живий хоч той солдат, що перший почув, коли воно в окопчику запищало? Скiльки Пх тут перейшло i наших, i Пхнiх - та все бiльше нещасних. Той Ганс-постоялець фотографiю своПх кiндерчат щодня жiнкам показуК, шукаючи спiвчуття, а голоднi обмороженi iталiйцi теж скаржаться на долю, старцюють по хатах, на собор моляться... Хоч i засмученого звiсткою, мати все ж приохотила Миколу сiсти до столу на пiдобiдок. А щоб якось утiшити сина, сказала, що вже вся Зачiплянка знаК, чого викликано його з хлiбозбирання на Вовчiй. Недаром, виходить, тут з Олексою мудруючи, креслили своП ватмани, - чогось таки вартi Пхнi димолови... - Замучились, мамо... Легше стiну пробити, - буркнув син. БаглаПху це аж розсердило. - А ти на легке сподiвався? - запитала суворо. - Тiльки якийсь бакай на дорозi, якийсь тугюголовець у директорськiм кабiнетi - одразу й носа вiшати? Це не по-нашому, сину. Вiзьми лишень себе в руки! Легко в життi нiщо не даКться, пора б уже знати... Вiдчитала, показала характер. - Дякую за моральну пiдтримку, - похмуро вiджартувався Микола. Посьорбав борщу, вщипнув пирога i одразу ж iз двору. Солома на Ягоровiй хатi вiд часу злилася, скипiлася в Кдину землисту масу. Порожньо в дворi, тiльки грушi-рукавицi самотньо, нiкому не потрiбно висять. Бiля саги постояв: дiтлашня на мiлкому вибулькувала, по слiпучому плесу плавав гумовий слоник з дзвiночками - iндiйський сувенiр... Бережком змагаються в стрибках жабенята, цi змалiлi нащадки мамонтiв. Ще далi вийшов, на кучугури подививсь. Нiде нема! Так порожньо, порожньо навкруги! "I стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла..." Течуть у маревi кучугури, молочай рудiК такий гiркий, що його й кози не Пдять... Потужно димують заводи, зробили небо кудлатим, буро-оранжевим... Чорнi силуети домен, мiсто нагiрне з вежами... Дух титанiзму пануК тут. Лiтаки гуркочуть десь високо-високо... I знову накотилось на Багдая те, що давно вже не накочувалось: оця якась невловима тривожнiсть свiту, полiгоннiсть його... Навiть у розвихренiй слiпучостi сонця почувалось щось нiби тривожне... Мимоволi наверталось на думку: що буде з нами? З людьми, з заводами, соборами? Що буде з тобою, рудий молочаю? Зайшов потiм до Олекси - той ще не повернувся з роботи. Такий день: прикрiсть за прикрiстю. Опинився в Орлянченка. Ромця збираКться в мандри, нiби таки дають йому туристську. ПоПде подивиться, як вони своП собори бережуть: може, десь органну музику послухаК, в соборах це, кажуть, виходить грандiозно! - А знаКш, Микольцю, як болгари сталеварiв називають? Огнярi! Це ж здорово? Про Њльку розмову Орлянченко не порушував, вистачило такту. Мовчки зiграли партiю в шахи. Тим часом i Олекса з'явився. Загледiвши Миколу в Орлянченкiв на подвiр'П, теж завернув сюди, про що Ромця повiдомив на свiй манiр: - Ось i наш фанатик одновухий. Фронт перейшов Олекса - вуха зберiг, а в цеху осколком ледве не все вухо йому вiдпекло, на щастя, хоч очi тодi йому не повипiкало. Пiсля того випадку вирiшив переорiКнтуватись на механiку, захопився в спiвдружностi з Миколою пошуками iдеальноП газоочистки. Механiк сьогоднi в доброму гуморi. Голий череп червонiК, як спечений, уцiлiле вухо горить. - Наша бере, - звернувся з новиною до Баглая. - Не ми за директорами, вони тепер за нами ганятимуться. А то поставили фiльтр на одну пiч, а iншi хай собi димлять, - пояснював Ромцi. - I нiхто не скаржиться. В Липецьку як випустять жовтий дим - так, кажуть, одразу купа заяв у мiськраду. А в нас звикли, мовчать. Феноменально терпляча нацiя! Чи просто забула, що можна ж зуби показати, спробувати вiдстоювати себе? Ну, тепер, гадаю, дiло зрушиться. На понедiлок, товаришу студент, нам iз проектом на заводi бути. - Тiльки чи знову не вiдфутболять? - висловив сумнiв Микола. - Я ж давно вас, нещасних, учив, - упевнено мовив Орлянченко, - на всякого Бублика антибублик потрiбен. На крутiйство - силу антикрутiйства... Крутiйство - то ж цiла наука! Вiдфутболювати вашi iдеП знайдуться такi лоби, що ну! Але супротивника треба зустрiчати у всеозброКннi! Вiн закручуК - ти розкручуй. Вiн розкручуК - ти закручуй. Вiйна нервiв. Без вiйни нервiв прогресу не буде! Вимотуванням Пхнiх бюрократичних жил - тiльки цим ту залiзобетонну публiку можна взяти. Механiк спробував пояснити, що не в тiм рiч, мовляв, не всi ж там i глухi. Секретар обкому зацiкавився, товариш Дiбровний, тому й заворушились. На Орлянченка це не справило враження. - Вiдрадний факт, звичайно, що не всi на свiтi ретрогради, що, крiм дрiмучих догматикiв, трапляються також позитивнi секретарi, - сказав вiн фiлософськи. - Не кожен звернув би увагу на елементарно гуманну iдею, виношену в умах двох змордованих бюрократами зачiплянських дивакiв. Хороший секретар товариш Дiбровний, нiчого не скажеш. Вiн, як вiдомо, навiть за собор наш заступився, дав браконьКрам по кирпi. Але мене ця ситуацiя цiкавить дещо в iншому планi: чому доля того ж собору, народного архiтектурного пам'ятника повинна залежати вiд настрою, вiд персональноП волi однiКП особи, хай навiть i позитивноП? Чому вирiшення такоП проблеми подаровано вам не силою права й закону, а лише завдяки випадку, завдяки тому, з якоП ноги хтось там сьогоднi встав? Колеги, ви це вважаКте нормальним? Чи, може, це заслуговуК того, щоб скомпонувати довжелезну анонiмку в яке-не-будь двадцять третК сторiччя? Як жили. Як у нас вирiшувались такi справи... Як багато залежало вiд того, з якоП ноги вранцi встав керiвний товариш... Добре ж, що виявився наш секретар не бурбоном, а, навпаки, справедливим. А якби трапився його антипод, дiяч, вибачте на словi, просто поганий? Олекса-механiк, нахмурившись, глянув на Орлянченка осудливо: - Поганих секретарiв не буваК, затям це собi, Романе батьковичу. Затям i бiльше не пащекуй на цю тему, якщо хочеш у туристськi Пздити... - I додав уже iншим тоном, спiвчутливим: - 3 iнфарктом лежить у лiкарнi наш секретар. Мав у центрi якiсь неприКмностi (не за собор, звичайно), тiльки повернувся, i просто з лiтака - в лiкарню... Не було пiсля цього що сказати Ромцi: лише руками розвiв. На Миколину досить несподiвану пропозицю Пхати на Скарбне Орлянченко вiдповiв вiдмовою, у нього, мовляв, на сьогоднi своП плани, досить меркантильнi, а Олекса-механiк зголосився охоче: його ж мотоциклом незабаром обоК й помчались туди, "на лоно природи" - ак сказав би Лобода-син. XXIII Почалася нова смуга в Њльчиному життi. I сталося це завдяки турботi старого металурга, дiда Нечуйвiтра, як його всi тут величають, бо нi на якi вiтри не зважаК, в усьому свою лiнiю веде. Iзот Iванович сам привiв Њльку до директора; цей, виявилось, знав Њльчинi Вовчуги, мав iз Пхнiм головою якiсь господарськi стосунки. I що документiв зараз при нiй не було, це його теж не збентежило, повiрив: попрацюК в них офiцiанткою, матиме й документи. Наступного дня Њлька вже ходила в Пдальнi з бiлою мережаною коронкою над чолом, розносила старим людям вечерю. Тiльки вечерю роздала, ще й сонце не сiло, i - вiльна. Цi старi люди оточили потiм Њльку на ганку, небайдуже розпитували, розповiдали й про себе, не скаржачись, навiть iз жартами, в яких, правда, чулась гiркота. - Пiдопiчними називають нас, дочко. Справдi ж, пiдопiчнi держави, робiтничого класу. Якби колись, пiд парканом гинули б... А зараз, бачиш, у вiчному санаторiП... - Хто направляК нас сюди? Самотнiсть направляК. А деколи, буваК, здають нас до цього раю рiднi сини, а найчастiше невiстки дорогесенькi, щоб iз нами клопотiв не знати. За утримання батькiв вони доплачують, а в кого з нас, металургiв, пенсiя велика, за того й зовсiм не платять... - Рiзнi тут серед нас К: з броненосця "Потьомкiна" один був - торiк поховали... Був Горбенко, що з Чубарем працював... Пiдопiчна одна хвалиться: - Все чистотi присвячуКмо. ЗмагаКмось за палату компобуту. Ось у нашiй палатi квiти найкращi, директор у наказi вiдзначив... Не лiнуюсь, дарма що вiк: стiлець поставлю на стiл, видерусь i обожур витру, - хвалиться бабуся вдоволено. Металурги з цих чистух пiдсмiхаються: - А за мiцний мир у палатi ви боретесь? - I до Њльки: - Мiж нами, дiдами, мало чвар, а женщини, вони ж народ войовничий, трудно досягають миру... Та хоче радiо слухати, а та нi, та кватирку - зачини, а та - вiдчини, i таке пiде, така агресiя, хоч до 00Н звертайся... I гуртом уже потiшаються над тим iз своПх, тут приписаних, що все вимагаК в директора бюст вождя з комiрчини витягти й на клумбi поставити серед двору... - Без бюста вiн, бiдолаха, заснути не може. Жартуни з 4-П палати вирiшили тайком в озерi втопити той бюст, а вiн не тоне! Гiпсовий! Тож знову опинився в чуланi, пiд замком... Отак i живуть. Њ самодiяльнiсть: хор, струнний оркестр, К також бригада рибалок... Однiй бабцi iз пiдопiчних Њлька так сподобалась, що вона Пй навiть гарненьке платтячко подарувала, доньчине якимось чином у неП завалялось... Њльцi тут воля. Поробила своК, i хочеш - читай, хочеш - iди собi в лiс. Пiсля невизначеностi, загубленостi в круговертях життя якось одразу принатурилась, вiдчула себе невимушене, вiдчула свою незайвiсть. У вiльний час любить блукати плавнями. Черевики скине i боса по землi, вiдчуваючи ПП дух, ПП теплоту, - тут можна ходити босiй. Якби в мiстi по асфальту пройшла - затюкали б: оце вискочила звiдкись, як гола з маку! А тут, серед Скарбного, хоч на голову стань - нiхто не зауважить, не обсмiК. Може, так i житиме? Мати ж прожила одиначкою своК зiткане з буднiв життя, доки й свiт Пй, бiдолашнiй, у глинищi запався... Може, i тобi свою одинацьку долю передала? Будеш за няньку цим старим людям - людям спокiйного смеркання. Зостаються ж людьми i тут, згасаючи в цiй обителi смутку i старостi. Та все якi люди - були славетними на заводах, на броненосцях були, на барикадах... Для таких не важко Њльцi розносити миски в Пдальнi, в колишнiй чернечiй "трапезнiй"... А потiм i сама колись згасне. Iз нiчого постала i станеш нiчим. Час усе поглинаК, усе пожираК вiчнiсть. Пилюжинкою розтанеш у холодних безвiстях матерiП... Чи, може, таки К душа? З останнiм подихом, вiддiлившись вiд тiла, злiтаК, може, янголятком у найвищi високостi, в блакить оту сяючу, i живе там вiчно i кого захоче зустрiти - зустрiне... Що ми знаКм про людське життя? Можливо, вся мудрiсть його якраз у тому, щоб жити просто - як птахи, де двоК отак наблизяться мiж собою, на мить пiзнають себе в дивовижнiй божественнiй спiльностi, щоб потiм знов розiйтись, погаснути у вiчному летi... Рiзне птаство кочуК по Скарбному. Удень iдеш лiсом, i тiльки шурхне десь мiж вiттям - погляд твiй одразу потягнеться за тим птахом, який вiн. А то заявились були пташата якiсь дивовижнi, яскраво-синi, наче з тропiчних лiсiв сюди залетiли, щоб подивитись, як воно тут, на ВкраПнi. Прудко лiтали, i так незвично було бачити тих небесно-синiх пташок, що блакитне змигують над темною водою Скарбного... Часом заглибишся в такi мiсця, де всю тебе огорне царство тишi, протока якась петляК, береги всi в навислих оголених кореневищах... Вода темнiК глибiнню, але чиста. Наче й не тече, а тече. Скупатися можна зовсiм як мама вродила. Нiхто не сполохаК, нiхто не пiдгляне, тiльки дуби вiковi з берега дивляться на дiвочу красу... I далi бредеш у тишу предковiчну - не знаКш, який вiк на свiтi йде. Дуби кронястi - зеленi собори Скарбного - чiтко вимальовують у водi своП силуети. Не раз зупиняКться Њлька, в задумi оглядаючи цi лiсовi собори з зеленими банями крон... Стала помiчати плавкiсть лiнiй, про яку вiд нього вперше почула тодi. Небо повне нiжностi. Спокiй i тиша. Чого ще треба людинi? Воля К, а кохання? Не судилося, мабуть. Мати одиначкою вiк звiкувала, мабуть, i дочцi доведеться так. Знову i знову уява вiдтворюК оту кучугурну фантастичну нiч - нiч нiжностi i поезiП. Про що б не говорив вiн там: про атомний вiк чи про скiфiв. Лорку читав чи ще щось - здавалося Њльцi, що саме такого вона ждала i наче вже й передчувала його ранiш - чи вимрiяла, чи бачила в снах. Якось по-новому обмислюК всю передiсторiю ПхньоП зустрiчi: як зароджувалось почуття, як у зачiплянськiм повiтрi наче носились якiсь бiоструми неминучоП любовi... Коли вiн навiть у гамаку в себе пiд шовковицею лежав, обклавшись книжками, заглиблений у своП iнтеграли, вона й тодi нiби смутно передчувала неминучiсть того, що вiн стане Пй близьким, коханим, з вiдстанi вловлювала душею струмiнь виникаючоП взаКмностi. Чомусь ще згадувалось Пй у цьому лiсi оте випадкове, почуте вiд сторонньоП жiнки: "Дарую вам зiрку". А вiн не зiрку - сонце Пй подарував! Сонце своКП довiри, любовi й чистоти. Нiчого вже, мабуть, кращого не буде за ту, схожу на маревний сон, нiч iз БаглаКм, нiч комишевих тiней у багряних озерах, нiчого кращого за той свiтанок срiблистий... Зустрiне iншу вiн у життi, з студенток найкраща буде йому до пари, не те що Њлька з ПП оганьбленим минулим. Сподiвався найти в нiй незвичайну, поетичну натуру, а вона виявилась звичайнiсiнька, з цiлим клубком життКвих провинностей та незлагод. Не могла ж вона i його у все це вплутувати, сама йти назустрiч його розчаруванню. Ну що ж - хай. Любий, коханий мiй! За ту найпоетичнiшу нiч серед озер та кучугур i за той найкращий в ПП, Њльчиному, життi свiтанок - за них вона, доки й житиме, зостанеться вдячна тобi, БаглаКвi. Доки житиме... Хiба не можна й у самотностi перебути вiдведений тобi вiк на землi? Може, цього й досить людинi, може, нiчого бiльше й не треба, крiм шматини неба над головою та оцього задумливого шелесту лiсу? Навеснi тут задихатимуться в щебетi соловоП, все буде скупано в росах, а зараз теж гарно, коли отак тихо й вечiрньо i лiс у задумi. ЧуКш, як душа вiдтаК. I яке тiльки людське серце! Ти його порань, до гарячоП кровi порань, а воно знову вiдживе i знову стаК добре та нiжне. Думалось Њльцi, що вже нiколи й не вiдiйде, а ось знову життя вiйнуло на тебе спiвчутливiстю, i ти бачиш, що нi, що ти ще жива, нескалiчена, К ще душа, якщо радуК тебе цей лiс, i стежка чиясь, i свiчада плес мiж очеретами... В суботу, коли в лiсi стаК людно та гамiрно, найкраще переобратися по буреломах черед воду i виблукатись на вiдкритi дикi мiсця, де повiтря голубе, де тiльки й починаються справжнi плавнi. Подалi вiд галасу, вiй шубовсняви на рiчцi, де зiрвиголови ходять голяком, шукають трамплiнiв, з тарзанячими вигуками стрибають з похилених над водою дерев униз головою, у темнi вировища. Лемент звiдти ледве долинаК: а тут тихо, просторо, блакитнi обрiП видно, далеко озера сяють на сонцi плесами. Очерети стiною блищать, ще одне болiтце зацвiтаК ряскою, чути теплий дух нагрiтоП за день води... В'юниться стежка помiж очеретами, iде Њлька, куди сама стежка веде, - у плавневе безлюддя, у плавневу безгомiнь. Вся природа тут повна злагоди i якогось тайномовства. Чапля струнконога причаПлась пiд очеретом, не одразу й помiтиш ПП... Деркач десь у травi дирчить, що пiшки звiдси, кажуть, ходить у Африку зимувати... БiлiК лiлея серед ряски, ваблячи око своКю дивовижною чистотою... Нi, свiт такий гармонiйний, не все в ньому тiльки розлад i хаос! Як оте небо, що сяК блакиттю, так i свiт повен краси, лише зумiй вiдчути ПП, розгледiти, навiть якщо тобi гiрко й боляче. Вже поверталась назад, коли ген-ген на стежцi завилася постать юнацька. Мабуть, один iз тих тарзанiв, що з дерев у воду шугають, а потiм вибираються сюди, на протилежний берег, обсихати на сонцi. Iшов назустрiч загорiлий, мускулястий, тiло ще блищало, мокре вiд води. Перше бажання було заховатися десь, бо ще в'язнути почне, але все-таки чомусь далi йшла. I це не снилося Пй i не видiнням було, було реальнiстю: наближався Микола Баглай. Впiзнала його i серце завмерло, а вiн iшов понурий, задуманий, пiд ноги дививсь. А коли глянув на неП, то аж дико якось глянув, нiби не повiрив своПм очам, i Пй, зляканiй, затерплiй, стрельнула думка: був! 3 Вовчугiв повернувся! I все, що там було проти неП, з собою зараз несе!.. Всi слова радостi, щастя й привiту застряли БаглаКвi в горлi, коли Њлька зовсiм реально постала перед ним. Вiн аж зблiд, а вона зашарiлась. Наблизившись, навпроти нього Њлька зупинилась, хоч була якась нiби вiддалена, очужiла, майже незнайома. Не поздоровкалась. Кутики вуст ворухнулися криво, ледь усмiхнулись, нiби не йому. Осмiлiвши, зiбравшись iз волею, окинула хлопця поглядом, грубуватим, якимось прицiнливим, нiби випадкового стрiчного, що буде зараз до неП в'язнути на цiй безлюднiй стежцi. Так i стояли мовби однi у свiтi, однi серед озер, шовкових трав, серед безгомiння плавнiв. I це вона, Њлька, так примружено-вивчально, оцiнливо, аж холодно, дивилась на нього? Тiльки змигок чисто жiночоП цiкавостi майнув у очах, коли мимоволi ковзнула поглядом по стрункiй постатi цього стрiчного юнака з крапельками води на осмажених плечах. Але й цiкавiсть була не Њльчина. Щось нiби навiть iронiчне з'явилося в цьому поглядi розглядання: жертва спорту? Торс Кгипетський, плечi розвинутi, на веслах такi цiле лiто пропадають... Дiвчатам мало радостi вiд таких, що, крiм спорту, нiчого в життi не бачать... ЗнаКмо, мовляв, багато вас тут вештаКться таких по Скарбному з ластами, з транзисторами... "Ну, будеш в'язнути, чiплятися? - мовби запитував погляд. I це Њлька? Де ж та, що полонила його цвiтом своКП душi, рiдна, щира, жаглива? Крикнути б Пй щось оглушливе, стряснути з неП отой невидимий панцир вiддаленостi, iронiчноП зверхностi, збайдужiння... Де ж ти, Њлько тiКП ночi пiсенноП, того поцiлунку, яким опалила його на людях коло собору? Цi днi i в степах бринiв БаглаКвi твiй голос, наймилiший, з клекотом стримуваного хвилювання, а зараз... - Њлько! - наблизившись до неП, Баглай запитав рiзко, вимогливо: - Що з тобою? Де ти була? Чому ти тут? Џй це здалося образливим. - Звiт хочеш почути? Ти ж, певне, чув уже там, у Вовчугах... Можу додати! I заговорила. Слова вибухали якiсь майже вульгарнi, руйнуючi, iшли нiби зовсiм не з ПП, не з Њльчиних уст. Про якийсь комбiкорм у соборi, про потоптанку, що раннього кохання спробувала, ще пiддiвком будучи... Та й що дивного? Адже байстрючка! Хiба з таких путящi бувають? Тiльки й ростуть з таких повiйницi! ПоПдеш, казали, курити навчишся, по ресторанах тебе поволочать... Була й по ресторанах, а вiн що думав? I зараз з ресторану йде. Нi сорому не боПться, нi ганьби. Душа задубiла, стала як шкура на колгоспнiй клячi - вже нiякого болю не вiдчуваК!.. - Перестань! - Баглай мiцно стиснув ПП за руку. - Нi слова бiльше. Було ясно, що вона навмисне набалакуК на себе, знаходячи якесь люте вдоволення в цьому самопаплюженнi, навмисне виставляК себе в ролi пропащоП, розгуляноП, яка все пiзнала, все перейшла. - Не хочу цього слухати, розумiКш? Ти не така! Я тебе знаю краще, нiж ти сама... Њлька присмирнiла, похнюпилась перед ним. Знiчев'я длубала ногою корiнь кiнського щавлю. Потiм, зiтхнувши, обвела поглядом плавнi: - Чому в природi все таке гарне: небо... вода... очерети... А в людському життi? Баглай з ласкою взяв ПП обидвi руки, дивився на плечi, що стiкали плавко, оголенi бiльше звичайного... На опущенi, з припаленими кiнчиками вiП дививсь, на болiсний посмик губiв... Нiчого понад це! Вiнець життя у тобi. I щастя жити - саме вiд того, що вiдкрив для себе оцю назавжди найближчу людину... - Я тебе всюди шукав. - Ти був... у наших Вовчугах? Так, вiн був у Вовчугах! I йому все про неП вiдомо, вiн чув вiд людей про Њльчине життя, - розважне, добре слово про неП чув... Невiдривне на неП дививсь. Святе й зараз. Святе й чисте, як сонце, створiння! I не чув я, що злiтало зараз iз твоПх уст. Все оте вдаване, навiяне, награне - то не ти. I навiть якщо уява щиро нагнiтала все це, не вiр i крикам власноП уяви, ти краща за них! Њлька задивилась кудись на плеса далекi, що сонцем очi слiпили. За озерами знову озера - озера бiлих лiлей, качок важучих, неляканих, пружнокрилих... - Њ щось сумне в цих просторах, - сказала пiсля мовчанки. - Не треба сумного! - вiдмахнувся Баглай, але теж замислився. - Простори завжди мають у собi щось сумне... Вiзьми небо, степи... Як i в усьому прекрасному, навiть у поглядi закоханих психологи знаходять щось нiби тужливе... Так де ж ти була? Що шукала? - Один сказав менi колись: шукачка свободи... Як лайку сказав... А воно ж i правда... шукачка, - i в голосi Пй забринiла iронiя, гiркiсть. - Та таки ж знайшла! Бо любов - це ж, мабуть, i К найбiль