ша свобода... - Як це ми зустрiлися тут? Ожина кусюча, очерети, стежка безлюдна... i раптом ти. Просто мiстика якась! Њлька звела очi на нього: - Я вмерла б, якби ми бiльше в життi не зустрiлись. Правду кажу: умерла б. I погляд ПП став глибоким, як там, коли вперше побачив ПП на своПй Веселiй через Ягорiв паркан. Не було вже у вiчу того, що перед цим навiювала на себе, навмисно навiювала, мовби вiд чогось захищаючись... Було зараз зовсiм iнше: вловив затаКну, болiсну жагу чистоти й кохання. Жестом вродженоП турботи й ласкавостi зiгнала йому комара з плеча, а рука так i затрималась на плечi. Вiдданiстю, любов'ю свiтився й зеленавий погляд, очi стали криницями бездонними, знову наскрiзне сяйнули слiзьми, як там, бiля собору. - Ти мiй коханий, коханий... Знав би ти, що зараз робиш зi мною. Бiля тебе я вдруге народжуюсь, бiля тебе знову людиною стаю... - Щастя ти моК! Щастя, доки й живу на свiтi! Слiпнучи вiд власноП нiжностi, Микола пригорнув, обiйняв ПП. Чапля поблизу, розгонисте змахнувши крилами, злетiла над сонцем, над очеретами. Стояли, вмерши в обiймах. Будуть ще вам мiсячнi ночi Скарбного, будуть ще вам сивi тумани i роси по пояс! Порадують русалковим плескотом на глибинах, занiмiють волохатими тiнями по кущах. I птахи нiчнi будуть озиватися до вас своКю таКмничою мовою, i в грозах благовiсних, серпневих ще побачите своК Скарбне, у сплесках неба голубих, невагомих, коли весь надземний простiр ними трепеще, i наелектризоване небо дихаК свiжiстю й силою розрядiв, раз у раз освiтлюючи до самих безодень ущелини хмар. Наснажена життям, аж весела йтиме нiчна гроза, i шумiтимуть дерева, по-нiчному високi i якiсь розп'ятi, хрестатi... Ще й ранки вам будуть гожi, пiслягрозовi, коли вже вiдгримiло, й нема химерностей ночi, волохатих тiней, нема спалахiв, таКмничостi, видiнь - тонконогi комахи бiгають по водi, вода корiнь миК, i дiвчина, приготувавшись до купання, стоятиме задумана мiж дубами на рiдколiссi берега, i сонце молоде цiлуватиме перса дiвочi... Так буде: сонце хвилясте бiжить по водах Скарбного, ледь торкнутих вранiшнiм рухом повiтря, i свiтлянi зайчики, вiдбившись вiд води, перебiгають по берегу, по голих кореневищах, хвилями тiней i свiтла бiжать по щасливих обличчях закоханих, по тугiй карбованостi гiллястих вiкових дубiв. XXIV Навiть тi, в чиПх душах живе поезiя урбанiзму, мрiють хоч раз провести вихiдний поза мiстом, з ночiвлею на Скарбному. Вiд танцмайданчикiв та радiол, вiд асфальтовоП задухи й заводських димiв тисячами втiкають сюди, до музики жаб, до плюскотiння води й комариного дзвону. Комарi тут найбiльшi в свiтi. Але й перед комаром горожанин не пасуК, радiсним стаК саме збирання в дорогу, коли заводчани гуртуються, мов у далекий похiд, i лунаК над ними пiдбадьорливий голос ватажка: - Що ж? рушимо, братцi? Пiдемо на луги-базавлуги комарiв, як вед медiв р годувати! I з цiКю запорозькою примовкою, з рюкзаками на горбах один за одним до автобуса.. Ще й не звечорiК, як на круто обривистому, переплутаному корiняччям та буреломом березi Скарбного, де було колись стiйбище первiсноП людини (школярi не раз знаходили тут у вимивинах берега мамонтовi бивнi та кам'яне знаряддя наших пращурiв), на кожному закрутi рiчки влаштовуК собi стiйбище людина XX вiку. Веселими голосами вилунюють стiйбища, лаштуються триноги, з'являються казанки, будуть тут кашi-саламахи чумацькi, юшки подвiйнi та потрiйнi, будуть розмови до пiвночi... I от уже яскрiК вогнище на високому березi мiж дубами. Патлате полум'я обiймаК казанок, бутить болотяний бугай десь в очеретах - темрява заливаК плавнi. Звечора небо грозою полякало людей, крiзь темнi дерева лiсу кiлька разiв сяйнуло невагоме майво нiчне, потрепетало голубим i щезло, кудись на Днiпро хмару потягло. Знову тепла нiч владуК повсюдно, хвилюК загадковiстю, духом плавнiв, духом степового лiта. На чорториях, у глухих заводях, де соми та щуки звечора скидалися з плюскотом, тепер головатi водяники виглядають серед латаття, а з гущавини потойбiччя, з-помiж буреломiв зеленоокi мавки зацiкавлено прозирають на людей, що зiбралися довкруг вогнища, - мавкам та водяникам теж кортить дочути людських розмов. - А немаК нiде краще, братцi, як на нашiй планетi! Земля - вона моя Зачiплянка! I не хочу я мiняти цi козацькi дуби чи пальми IндiП на жужелицю iнших планет... - Не та вже планета, що плекала рiд людський, порушилась на нiй рiвновага життя. А хто порушив? Людина ж i порушила, дисгармонiю внесла. Практичнi знання випереджають духовний розвиток людства - звiдси всi нещастя. В той час як iнтелект робить божественнi вiдкриття, пристрастi залишаються на рiвнi нашого патлатого пращура. - Товаришу iнженер, я й не знала, що ви скептик. Може, ви ще й догматик? Давайте краще спiвати!..Туман яром, туман долиною... - заводить високий жiночий голос i, нiким не пiдтриманий, гасне. - ...Свiт iррацiональних емоцiй - отам гнiздиться звiр. Звiдти всi злочинства, культи, вiйни, звiдтiля, мабуть, прийде i те, що працю нашу перетворить на атомний шлак... Отуди б докопатись, до тих потаКмних глибин!.. Та не поширюКться влада здорового глузду на тi темнi печери iнстинктiв, там варвар i досi дрiмучо живе... Вiд його поштовхiв часом планета здригаКться... - Чого там? Обехеес працюК. Закоханi, як були, так i К... Планета живе, зеленiК, з орбiти не збилася... - А тривоги скiльки? Всi живуть пiд постiйним страхом. - Не будем перебiльшувати.. Людям не раз уже здавалося, що свiт завтра пiде на звалище, все полетить шкереберть. Рiзнi бузувiрськi секти прорiкали день i годину настання страшного суду. А життя тим часом К, розвиваКться, новi рослини вивели люди, епiдемiй поменшало... - Але ж поменшало й китiв у морях, волошок не стало у полi. Куди не кинь - самi полiгони та полiгони... Фантасти вважають, що рiд людський кiнчить самозгубою, зостануться пiсля вибухiв тiльки таргани та скорпiони... - Осточортiло каркання. Тiльки хворому на печiнку може здатися, що завтра - то вже Помпея, суцiльний чорторий... - Але ж авантюристи можуть з'явитись? Он у ПисанiП сказано... Глухуватий чийсь голос зненацька перебито жiночим високим заспiвом: За-а туманом нi-i-чого не видно, за тума-а-ном... - Ой голосиста. Це наша. Якось у цех дзвоню вiд директора, а ця голосиста Марiя якраз трубку взяла. Що там, питаю. I чую у вiдповiдь: за туманом нiчого не видно! Дим та кiптява такi, що не проглянеш. Фiльтри вашi - поки що на паперi, а в натурi - курява суцiльна... - Зате тут яке повiтря, як дихаКться... I помiчено, що на Скарбному багато закоханих. - Доки на свiтi будуть закоханi, журитися нiчого. Слухають водяники над темними чорториiями, головато занишкнувши мiж лататтями; слухають мавки, закоханi в мову людей; чують голос дiвчини бiля того поганського вогнища, ласкавий;, довiрливий: - Микольцю, отут би жити... Який цей лiс увесь чистий... I вся нiч без зла. I хлопець прихиляКться головою до ПП голови, ще мокроП, недавно скупаноП, волосся так свiжо пахне лататтям... - А ви чули? Њлька ж наша здорово спiваК! БаглаП спiвучих люблять. Ану, майбутня невiсточка, починай!... Тiльки видно дуба зеленого, Тiльки видно хлопця молодого... З молодоП, з красивоП душi ллКться спiв. Повноголосе, розлоге, аж луна покотилася берегами, i плавнi занишкли, i нiч заслухалась. На голос пiснi до них добуваКться з берега ще один. Виник нiби з води. Причалив човна, вичалапкуК на берег - зi списом у руцi, в капелюсi крислатому. Раменястий, дужий, наче велет не наших часiв. Сивий вус при свiтлi вогнища срiблясте блищить усмiхом привiту чи насмiшки. Запорожець живий! 3 куреня! Iз снiв, iз видiнь Великого Лугу просто до них, до яскравого Пхнього вогнища. Курiнний бунчужний, що триста лiт пролежав пiд сивим курганом самарських степiв. Але чому ж замiсть списа буденне весло у руцi? Чому в капелюсi химерному - капелюсi металурга вiд печей? Багаття запасло йому вогнем, i, наближаючись, вiн широко вдихав його дух. - Я не водяник, не полохайтесь... Зачув нашу, зачiплянську, та й завернув. А вона ж веде так тобi чисто, як майстер свою плавку веде... Його впiзнали: батько всiх металургiв, Лобода-ветеран. - Iзоте Iвановичу, з самого вечора вас ждемо! Вже й у вашому iнтернатi шукали вас... - У богадiльнi, хочеш сказати? З поверненням тебе, Iване... ДвоК людей зiйшлися бiля вогнища, чоломкаються, як батько й син. - От тепер розумiю, кого нам бракувало: Iзота Iвановича. Металург повiсив капелюха на гiлляку, капелюх упав, але господар не кинувся його пiднiмати, лише глянув скоса: - Вбився. Одразу молодшi руки пiдняли, прилаштували на дубi. Разом тепер усi довкола вогнища сидять, шанобливо пригощають старого металурга. - Кажу ж, на пiсню поплив... Де зачую - спiвають, туди й пливу. Ген там теж нашi затягують, десь за Бабиним Колiном отаборились на Журавлиному. - Подiлiться ж досвiдом життя в раю, дорогий наш майстре... - А що, паную. Настане ранок, не думаю про снiданок... Скарбне вiд браконьКрiв стережу. Бачили табличку при входi до лiсу: "Хто посадить дерево - того i внуки згадають. Хто зламаК - того й дiти проклянуть..." Моя то програма. - А не скучно вам тут, Iзоте Iвановичу? - Чого скучати? Ятерi маю, догляд К, i кiно безплатне... Запорожцi ж доживали вiку по монастирях. В молодостi вiн на конi, а настане час, прощаКться з товариством, три днi п'К-гуляК в КиКвi на Подолi, а потiм аж до Межигiр'я навприсядки штаньми вулицю мете. Одгуляв - i прощай, життя земне, прощай, суКта суКт, вiдтепер вiн тiльки на небо дивиться... Ну, а я на своП дими заводськi... - Спасибi, що ви Њльку нашу в трудну хвилину пiдтримали, до дiла прилаштували. ПопрацюК, а там ми ПП до себе в цех заберем, поповнить робiтничий клас. Вчитиметься, набуде фах, згодом ще й на електронну машину сяде!.. Старий металург добув люльку, натоптав тютюном, запалив. - МаК людина в собi такий живчик - бажання робити добро... Помiчали? Коли зробиш кому бодай маленьке добро, i тобi самому стаК на душi легко, чисто. Казали колись, - гомонiв далi старий, - що у людини на плечi, i на лiвiм, i на правiм, сидить невидимий ... товариш Дух, так його назвемо. Один сидить, пiдказуК: роби добро, а другий у друге вухо нашiптуК, пiдбиваК на зло... ДумаКте, зараз Пх нема? - ЗдаКться, вiн усмiхнувся. - Носимо й зараз. У кожного з нас сидить на плечi;, i на лiвому, i на правому ... До якого тiльки дужче дослухаешся... У химерностях ночi, в плетивi тiней здаКться присутнiм, що на плечах старого i справдi сидять отi невидимi, причаПлись мовби птахи якiсь невiдлучнi, занишкли нахохлено, волохате. - Бiда тiльки, коли задрiмаК товариш Дух... Не можна йому цього, бо на посту не сплять. Нишком живе, не бачимо його, а вiн кожного iз нас бачить: ану, який ти? Чи душа не всохла? Чи совiсть не розгубив? Iнодi, бува, й серед ночi раптом запитаК: а з якого ти роду зайшов, чоловiче? Чи племенi свого не вiдцурався, чи звичаю батькiв своПх не забув? Нi-нi, люди добрi, тут не до жартiв, на цьому Скарбному всього передумаКш... Ось, кажемо, бiльше сала та м'яса на душу. Це, звiсно, добре. Без цього не проживеш. Ну, а як стане по пуду сала на душу, як жиром ПП заллКш, то вже й щастя по вiнця? Нiякого болю вона тодi не почуватиме? Крiм сала, нiчого Пй бiльше й не треба? Допалив люльку, до старшого Баглая звернувся: - А як же там, у свiтах? Якi плавки дають? БХIЛАЙСЬКЕ ВОГНИЩЕ Скрiзь побував, всього надивився, а скажу вам: нема краПни кращоП, нiж правда. Почалося звичайно. Викликали, питають: - Товаришу Баглай, полетиш? - Куди? - В краПну чудес... Ще б пак не полетiти! У Москвi, доки збиралися, Мавзолей вiдвiдали, кремлiвськi оглянули собори. Теж краса! Iз зимових речей начальство порадило нiчого не брати i ми, хоч надворi хурделиця мете, з'явились до лiтака в самих костюмчиках, у черевиках не для завiрюх, адже летимо в краПну вiчноП весни, вiчного лiта! Мороз аж пищить, вiтер пробираК наскрiзь, та все ж ми в доброму настроП збiгли по трапу, мотори заревли, i - прощай, земля, прощай, хурделиця зимова. На трасi в нас була ще одна посадка, щоб зиму краще запам'ятали. Приземлились - нiч, завiрюха. В лiтаку залишатись не дозволяКться, бiжiть у готель, бачите, ген-ген блискотять вогники... Побiгли, тiльки трохи вгрiлися, давай назад, далi летимо. Знову марафоном через усе аеродромне поле до свого лайнера. А в лiтак не пускають, дверцята замкнутi, льотчикiв нема... Одне слово, знайома картина. З нами, украПнськими металургами, летiла ще велика група нафтовикiв iз БашкирiП, з сiм'ями, з малечею, дiти одягнутi легенько - у тропiки ж летять... Збилися ми купою пiд крилом у своПх пiджачках, обступили малих, щоб хоч Пх трохи прихистити вiд вiтру, пританцьовуКм та, звичайно ж, вихваляКм наш рiдний сервiс. Iншого разу, мабуть, запалення легенiв схопив би, а тут вiдбулись самими дрижаками, нiхто навiть i нежить не нажив, - от що означаК бути в польотi, тримати нерви в кулацi. Далi летимо через ГiмалаП. Сяйво снiгiв, слiпучiсть небес, чистота вiчностi. Прощавайте всi: i ти, жiночко, i ви, дiти, i ви, хлопцi з мартена, дорогi моП "мартини". До побачення й вам, бюрократи, не скоро з вами тепер зустрiнемось... Летимо туди, де вас не буде, де справдi, як на iншiй планетi, тiльки руда в надрах, а все iнше починай спочатку. Що ми знали про Iндiю? КраПною споглядання вважають ПП, а для нас вона маК стати краПною роботи й роботи, постiйноП напруги, перших найважчих плавок... Ночiвля в Делi, з балкона цiлу нiч парко троянди пахнуть, вранцi вулицею оркестри, барабанщики в леопардових шкурах (був там у них саме парад з нагоди якогось свята), важка пiхота на бойових слонах... I пiсля цього знову дорога, й нарештi тропiки. Солодкуватий запах квiтiв тропiчних, нам не знайомих, повiтря гаряче, цикади трiскочуть, мов кулемети, голодрана чорноока малашня накидаКться звiдусiль: - Бакшиш! Бакшиш! Мiсцевiсть майже пустельна, серед рiвнини пальми, мов у кiно, i на тлi пальм - вiн, велетень металургiйний... Вдома у нас ще зима, а тут душно, як у печi. СiдаКш в автобус, за металеве не торкнись - опечешся! Стали ми жити на цiй бурiй, аж червонястiй землi, в самому серцi найзасушливiшого Пхнього штату. Розповiсти б, як по своПй необiзнаностi, корнфлекс пробували Псти виделками чи як широкими штаньми Пх дивували? Дечим i вони нас дивували теж. Вразило найперше: завод вiдкритий усiм вiтрам, зовсiм розгороджений! Згодом його огородили, зробили прохiдну, як i в нас. Поряд з мартеном, пiд робочим майданчиком - базар! На ходу щось варять, шкварять, тут i горох продають, i банани, всi жуйку якусь жують iз листя... Мiж людьми й корови блукають - це в них повсюдно... I кастовiсть, звичайно. Коли вiн начальник - то вже iнструмент у руки не вiзьме, меньшi для цього К. Контрактор-пiдрядник у них особа поважна, сам укладаК контракт на роботи, людей набираК сам, без вiддiлу кадрiв. Виконали роботу - по рупiП в зуби, а суму собi кладе. Дешева людська праця в них. БуваК, механiзми стоять, а землю жiнки на головах корзинами носять. Ну i те, що моляться всi. Перш нiж на змiну заступити, вiн поклони б'К, на сонце молиться. Та все це повсякденнiсть буття. Головне, що в роботу ввiйшли ми впевнено i з тамтешнiми людьми швидко здружилися. Був у мене пiдручний по iменi Рангар, сiмейний уже, старшiй доньцi вiсiм рокiв, все вiн ПП вихваляК. Якось кажу йому жартома: - Рангаре, в тебе дочка, в мене син такого ж вiку... Може, будем сватами? - Давай, мiстер Iван! Вона в мене бКлiй-бКлiй, як у вас! I запрошуК в гостi. Живе, звичайно, скромно, без роскошiв, у них у багатьох там житла такi: чотири палицi i рогожа зверху... Та все ж кавою почастував i доньку виставив на оглядини. Красуня, нiчого не скажеш, але де ж там бКлiй-бКлiй?! Як циганча! - Згода,кажу. -Славна буде невiсточка. ПородичаКмось. I пiсля того вiн справдi зi мною, як з родичем: цiлковита довiра, щирiсть, вiдвертiсть. А Таратутi це чомусь не сподобалось. - Що ти водишся з цими чорношерстими? - питаК мене, коли я повернувся вiд Рангара. Рiзонуло мене це слово, де вiн його i взяв. Але я промовчав. Тiльки перед сном, коли вже й пропелер свiй ми на нiч ввiмкнули (пiдвiшений на стелi такий вентилятор, що зарятовував нас вiд духоти), Таратута знов до мене: - Образився за них? Кинь ти, Iване. Яка може бути дружба з бакшишниками? - Вони до мене по-людському, i я до них - теж. -Хiба вони розумiють по-людському? Англiйцi Пх привчили одне розумiти: кулак... А нас вони тiльки обциганюють на кожному кроцi. Англiйцi з ними справдi не панькались, до них мiсцевi в кiно не ходили: квас не для вас. А в нас iндiйцям кiно безкоштовне, i хоч нiчого й не розумiють, а йдуть, та ще цiлими сiм'ями, забирають з собою навiть немовлят,- жiнки Пх у себе за спиною носять. - Глухий, - кажу, - ти, Семене, до людей. - Ну, ходи, родичайся з ними. - I родичатимусь. - А я, - каже, - не терплю самий дух, що вiд них iде. Це вiн про те, що iндiйцi мають звичай голову мастити кокосовою олiКю. А спека ж така, що часом олiя перегораК, розкладаКться... Кондишеном поки що не кожен там маК змогу користуватись... - Пожив би ти, - кажу, - в Пхнiх умовах, Таратуто, цiкаво, яким би духом от тебе понесло. А то запросили тебе, як людину, платять тобi, та ще й бiльше, нiж своПм... - Менi Союз платить, - вiдбуркнувся Таратута. - Брататися з ними я не наймався. Недобрий? А я й не збираюся для всiх бути добрим... Хто подбаК про цього Таратуту, як не вiн сам? Людина - найдобрiша до себе, хiба ж ти цього не помiтив? Так i не порозумiлися ми з ним. Та все ж, коли надiйшов день народження Таратути, ми з хлопцями вирiшили вiдзначити. Для згадки вiд своПх заводчан подарунок iменинниковi поднесли: лампу настiльну з пiдставкою у формi Тадж-Махала. З бiлого нефрiту, гарненько зроблений, майстрiв на такi речi багато. Подарували, повеселились. А через кiлька днiв бачимо цю лампу з Тадж-Махалом... у сусiднього бакшишника! Очам своПм не повiрили: звiдки взяв? ВиявляКться, збув йому наш iменинник. Образило це нас. Гаразд, на "Волгу" людина збираК, хоче пiсля повернення в Союз взяти машину експортну, але як на мене... та чорт iз нею, з тiКю "Волгою", коли отак ПП добувати!.. - Слухай, Семене, - кажу йому, коли пiсля змiни вийшли з заводу, -чого ти через ГiмалаП летiв сюди? -Того, чого й ти: рупiй заробити. - Я - не того. - Ах, ти, звичайно, подавати руку братньоП допомоги... А я тебе питаю: за яке спасибi ми будуКмо Пм оцей металокомбiнат? Цим комбiнати, тим Асуани... Та що, в нас дома дiвати нiкуди? Латками не свiтимо? Доки нам бути для всiх бiлими неграми? Ти спершу мене, вiтчизняного роботягу, забезпеч яким-небудь джипом, а тодi вже й iншим виказуй щедрiсть за мiй рахунок. - Тим-то, - кажу, - й дорога Пм наша помiч, що не вiд жиру вона, не вiд зайвини. ГадаКш, вони цього не розумiють? Зайшлося знову про ту лампу нещасну. Таратута й не заперечуК: було, здав на перепродаж бакшишниковi. - Ну й що? Менi зараз кожна рупiя дорога. Бачиш, тiльки "Чаар-мiнар" i курю. - "Чаар-мiнар", тобто "Чотири мiнарети", - це найдешевшi з Пхнiх сигарет, - а ви до мене iз своПм Тадж-Махалом. Навiщо вiн менi? Тiльки й лишалося на валюту його перевести. - Дешево ж, - кажу, - пустив на торг нашу дружбу i честь металурга. На мiсцевкомi незабаром довелось розглядати Таратуту. Бо некрасива ця iсторiя з лампою, як з'ясувалось, була тiльки ниточкою вiд клубочка. Зв'язався наш Таратута з бакшишниками, стало вiдомо, потай веде з ними рiзнi гендлi. Сьогоднi вiн обдурить бакшишника, завтра той його, вони його навiть частiше, комерсанти з них будь здоров. А на такому дiлi, звiсно, дружби не збудуКш. Постановили: за двадцять чотири години щоб духу твого тут не було. Щоб не поганив барахольник колонiю радянських спецiалiстiв! Без оркестрiв, звiсно, вiдправили його. А ми з братами-iндiйцями через кiлька днiв нову пiч ввели. Коли пускали, сутужно було, жарота замучувала. Скiльки працюКш, весь час мокрий як хлющ, задихаКшся, - працювати доводилось в кисневих iзолюючих апаратах. Першу плавку нарештi даКмо, радiють усi. ЛлКться небачений у них тут метал, а мимо нього - просто через цех! - поважки ступають бродячi священнi корови... Нелякливо, солiдно, мов яка-небудь iнспекцiя, проходять мимо розпашiлих вагонеток-iзложниць, що аж розжеврiлись вiд налитого в них металу. Пройшли, освятили i пiшли собi з цеху. I Пх не чiпай, iндiйцi просять Пх не чiпати... Людей понасходилось сила-силенна - диво ж, перший мартен, iндiйчата з цiкавостi до самоП печi лiзуть, доводиться вiдганяти: пiчка нова, газить, як би не почадiли... СтоПмо з Рангаром, дивимось на вогненну лаву, що ллКться в ковшi двома потоками: в один кiвш i в другий. В Рангара очi повнi слiз. Схвильований, питаК, як вгадати, де ллКться шлак, а де чистий метал... Обидва ж потоки нiби однаковi. - Де шлак iде, Рангаре, там iскор немаК. Тiльки чистий метал, коли ллКться, даК отi мерехтючi сузiр'я... Шлак не iскрить, розумiКш? Це йому сподобалось: - Добре запам'ятаю, мiстер Iван: шлак не iскрить. Тiльки чистий метал iскрить. Iз лiсiв та з гiр приПхали племена з самодiяльнiстю. Чоловiки в якихось рогах, жiнки в рясних прикрасах... Пiзнiше i ми Пздили до них, на честь зустрiчi вони танцi влаштовували просто бiля автобуса... Поступово налагоджувалось життя. Основного досягнуто: пiшов, ллКться iндiйський метал! ВстаКш уранцi, приходиш на роботу, обiйдеш печi, оглянеш ковшi, шихтове подвiр'я, наявнiсть шлакових чаш... Одне слово, зробиш усе, що й належиться тобi, як сов'Кт-експерту. Бо я хоч i поПхав звичайним сталеваром, а функцiП лягали на мене начальника змiни. Все, що ви колись навчили нас тут, Iзоте Iвановичу, все згодилось. Важливо, звiсно, не лише розказати, а й самому показати - в металургiв дiло таке. Ясна рiч, у нас без кастовостi, нiякоП роботи нашi хлопцi не цурались. За це вони всi - вiд i до - металургiв наших поважали. УкраПнськi металурги заступають на змiну - можна бути спокiйним. Треба, сам i плавку пустиш, треба, то й отвiр сам закриКш, вiзьмеш списа, то сам i проб'Кш, iнодi й за пiдручного станеш його роботу зробити, бо хiба то майстер, що не був свого часу пiдручним! Щадити себе не доводилось. Часом, тiльки повернешся, виморений, з роботи, помився, сiв з хлопцями в домiно поклацати чи за книжку взявся, а тут уже мчить джип заводський, записку тобi подають: "Мiстер Iван, просимо негайно в цех..." ХапаКш кепку свою сталеварську з окулярами i знову туди... Траплялося, що по вiсiмнадцять годин з цеху не виходили. Здоров'я не пiдводило, спеку Пхню витерплювали, може, тому, що органiзм у нашого брата-металурга жаростiйкий, звичний до будь-яких температур. Адже i в нас у цеху влiтку на площадцi, буваК, температурка така вискакуК, хоч яКчню смаж... Звик i до сонця в зенiтi. Iдеш удень у брилi тропiчному, а вiд тебе тiнi зовсiм нема, таке там сонце. Ну i палить вiдповiдно, аж поки не настане перiод мансунiв тобто перiод злив таких, що з неба на тебе, як з ковша, ллК. Пiд час мансунiв особливо ясно бачиш Пхнi контрасти. Той голий-голiсiнький, в одних трусиках на роботу чеше, в iншого - парасолька над головою, а ще заможнiший - той у нейлоновiм плащi... У Рангара тим часом невiсточка моКму Петрусевi росте. Глянув на неП, i одразу рiдне все попливе перед очима. Днiпро блакиттю сяйне, i наша Зачiплянка зачервонiК вишнями, згадаКться, як у пiдшефних соняшники цвiтуть... Њ соняшники i в них, але там вони тiльки як квiти, як рослина декоративна... Промайне бiля соняшникiв Рангарова донька в своКму сарi, мимоволi подумаКться: а що? Що ми знаКмо про прийдешнК, про те, як нашi дiти житимуть на землi? Може, й справдi не захочуть визнавати мiж собою бар'Крiв, i колись оцi зiркi iндiйськi оченята побачать наше небо украПнське i заводськi заграви вночi за Днiпром? Може, з'явиться i на нашiй Веселiй iндiйське дiвча з своКю любов'ю, з своПми танцями та пiснями, i ласкавi води Скарбного торкнуться тих загорiлих, Гангом у дитинствi омитих ноженят? У вiльний час ходимо в гостi до наших iндiйських друзiв; крiм Рангара, маКмо й вiд iнших запрошення, бо вони, дарма що народ бiдний, без статкiв особливих, але гостинний: люблять, коли до них приходять. Окрiм того, були серед Пхнiх сталеварiв i кiлька одружених на запорiзьких та марiупольських дiвчатах - познайомились, коли iндiйськi хлопцi вiдбували практику на наших металургiйних заводах. - Приходьте на украПнський борщ, - запрошують. I як зберемось, то хоч душу вiдведемо - пiсень своПх наспiваКмось. Бо дедалi дужче душа прагла домiвки. Бувало, таке накотиться, що мiсця собi не знаходиш. А потiм ота пригода, що сталась зi мною, наробила такого переполоху... А було так. Одного вихiдного виПхали ми всiКю колонiКю автобусами на масовку за мiсто. Њ там у них велике озеро майже в самiсiньких джунглях. День минав нормально: були спiви, й веселощi, й ревнощi, бо де жiнки вплутаються, без цього ж не обiйдеться; не секрет, що й сухий закон штату було таки порушено. Але що я нiбито вхопив тодi зайвого, як дехто менi закидав, то це не вiдповiдаК дiйсностi. Не шотландське вiскi причина. Просто накотилось щось, як це iнодi з людиною буваК, i засумувалося, i товариство тебе вже не радуК, взяв би й пiшов собi свiт за очi кудись... Озеро широчезне, бiльше за оцi плавнi Скарбного, контур протилежного берега вабить загадковiстю, вiн аж синюватий, iмлиться, бузковiК вдалечi... Просторiнь, як отам на пониззi в нас, навпроти села Вiйськового, де Днiпро так розлився, де в сорок третьому нашi його форсували... Вони форсували, а ти? "Пливи", - наче штовхаК мене хтось. I я поплив. За розвагами нiхто й не помiтив мого дурацького запливу. А мене наче якийсь бiс штовхаК все вперед та вперед, туди, де нiхто ще з наших не був, туди, де синiК... Що там, думаю? Який той протилежний берег зблизька? Звiдси вiн нагадав менi смужку днiпровського берега, де щолiта заводськi дитячi табори дзвенять, де й мiй Петрусь, може, зараз з дiтворою футбол ганяК. Так раптом гостро все уявилось менi - i загорiлi його ноженята в "сиротах", i руки в подряпинах, i синовi жарти чую, i вже нiби вдвох ми розглядаКмо отой камiнь скелястий, на якiм викарбувано по мiдi, що тут загинув у бою з печенiгами славний витязь Святослав Iгорович. Коли затоплювали пороги, видобули ту мiдну плиту знизу й перенесли на iнше, на високе камiння, i вона тепер, ви ж знаКте, опинилась саме на територiП заводського пiонерського табору. Все те згадалось, i защемiло в душi, i наче туди, до того рiдного берега, я пливу. Мах за махом, неквапом, економлячи сили, та тiльки одного не врахував я: що й вiтерець може дмухнути. А вiн дмухнув, та й неабияк, щось схоже i в нас буваК, коли надвечiр знiметься на Днiпрi низовик. Тепер хочеш не хочеш, а мусиш плисти вперед, бо як поверну, думаю, назад, то хвилею захльосне. Пливу. Правду кажучи, сподiвався я, що буде це ближче. Пiдлiтком не раз Днiпро перепливав, завжди почувався на водi впевнено, а тут острах почав проймати. Може, тому, що вечорiло. Вiд своПх вiддалився, бiльшу половину проплив, а протилежний берег мовби не ближчаК. Скажу тiльки, що й смерк мене на водi застав. В тропiках темнiК одразу, це слiд було врахувати. Одне слово, опинився на гранi. Не знаю хто, чи могутнiй дух прадiда запорожця явився та мене серед цього озера присоромив, чи синок менi з берега руку подав, але все-таки добувся я берега! Одначе був передi мною берег зовсiм не схожий на наш, на днiпровський. Без камiння, без степу запашного... Темрява, хащi якiсь, а довкола пiд ногами: ш-шу! ш-шу! гадюки. Не знаю, чи справдi Пх стiльки було, чи так менi з переляку здалося. Стою голий у тiй тропiчнiй темрявi i кроку ступити далi не зважуюсь, довкруги стрiляК отой гадючий шурхiт, всюди ввижаються менi переплетенi змiПнi клубки, i про тигрiв-людожерiв, звичайно, згадалось. Нахилився, розглядаюсь, де б вибрати дерево мiцнiше та вище, заберусь, думаю, на дерево, i хоч не зовсiм воно личить сов'Кт-експертовi, а цю нiч доведеться переночувати по-мавпячому. Дерева високого не нагледiв, все якiсь покрученi стоять маняки, зате вдалинi, десь на березi озера, бачу, вогник проблискуК! Всi люди на свiтi, мабуть, переживають одне й те ж саме, коли в отакому становищi раптом побачать вогник живий. Ще не знаКш, що вiн тобi вiщуК - порятунок чи, може, загибель, хто розiклав той вогонь i чим вiн зустрiне тебе, але ти чомусь вiриш, довiряКшся йому, вже ти ладен бiгцем кинутись до нього крiзь нiч, крiзь гаддя занишкле в химерному плетивi заростей тропiчних. Хапаю якусь лозиняку i, ганяючи нею по травi, як косар косою, щоб гадюк розполохати, починаю пробиратись туди, на той людський свiтлячок. Рибалки то були. Вогнище, схоже на оце наше, i вони сидять довкола вогнища, вечерю собi варять. 3-помiж гурту вирiзнявся старий один, ватажний такий чоловiк, борода сива, апостольська. Не знаю, пришельцем з якоП планети я Пм видався - голий витрiщений без'язикий експерт, що не знаК й слова по-хiндi. Але що цiкаво - не з ворожiстю вони дивились, а тiльки з подивом, з бажанням розгадати мене, збагнути й, можливо, чимось допомогти. Погляд доброзичливостi й пiдтримки - ось що найбiльше мене вразило в ту мить! Ось такими поглядами й повиннi - всюди, завжди! - дивитися люди на людей... Я, звiсно, залементував на всiх суржиках свiту, заволав, що менi, мовляв, треба на той бiк, бо мене там ждуть, розшукують, я заблукався, вiдбився вiд своПх, - смiшним я мав Пм здаватись, мов дикий, вимахував руками в темряву озера й лементував безладно, годi було щось дотямити в моПй лепетнi, та все ж, як не дивно, вони мене... зрозумiли. Ватаг Пхнiй, старший рибалка, похитав головою: неможливо, мовляв. Переплисти його неможливо, це озеро. Навiть удень. Отже, й не ламай собi голову, чоловiче, не гарячкуй, отямся - i показав жестами цiлком ясно: повечеряКмо i будемо спати. Показав навiть, як ми будемо спати, поклавши голову на руку, i як небо оте, замiсть ковдри, вкриК нас своПми планетами та галактиками. Вечеря наша була як у святих: риба, сiль та вiдварений у водi рис - жодних домiшок цивiлiзацiП. Буйна незнайома рослиннiсть оточувала нас i наше багаття. У вiдблисках його я бачив листя величезне, лопухи якiсь тропiчнi. Коли рис вiдварився, молодий рибалка пiшов i нарвав тих лопухiв, акуратно розiклав листя за числом присутнiх: першому поклав менi, потiм старому рибалцi, потiм усiм iншим. МоК мiсце було скраю вiд заростей, найближче до тигрiв-людожерiв, до всiх тих хижакiв, що менi ввижалися, i спина моя, мабуть, сама Пх почувала, бо мимо моКП волi нервовий дрож по нiй пробiгав раз у раз. I хоч я намагався нiчим не виказати свого внутрiшнього стану, однак старий Пхнiй помiтив моК самопочуття, скорiше не помiтив, а вiдчув. Такi делiкатнi, душевно тонкi були тi нiчнi люди! Ледь вловимо кивнув старий у бiк молодих, i вони його зрозумiли, одразу мовчки перейшли й сiли зi своПми листками-серветками з другого боку вiд мене; таким чином, я був тепер захищений ними вiд усiх тигрiв, що досi блукали в моПй уявi. Вийшло так, що я опинився тепер у центрi, на почесному мiсцi поруч з Пхнiм ватагом. Така-то була наша тайна вечеря. I спати вони мене поклали в куренi не скраю, а помiж себе всерединi, поклали так лагiдно, дбайливо, ще чимось i прикрили вiд комашнi. Не до сну менi було. Хто цi люди? I хто я для них? I чому ми, випадково й так неприродно зустрiвшись, уже як брати? Щось безмiрно далеке, первiсно-таКмниче було для мене в цих людях, що з правiку живуть на своПй пропеченiй спеками, аж червонястiй землi; все в них iнакше, i водночас почувалось: вони чимось зовсiм близькi менi... I хоч померлих своПх вони спалюють на кострищах, а вiд хвороб лiкуються тим, що носять в мiшечках дрiбки землi, прикладенi до живота, а чорнi чуби своП надстригають для того, щоб матерi Пхнi поклали тi чубчики у храмах якимось Пхнiм духам, - через усе це переступивши, я прагнув Пх зрозумiти. Чому вони такi? Чому такi звичаП в них? I що то була за прамова, i звiдки отi осколки спiльностi мiж санскритом i нашими мовами, в яких у всiх спiльними К слово "мати" i "хлiб"? Розселення пастуших племен? Порвалась Кднiсть якась? А чому порвалася? Непереконливо це для мене. Часом переконливiшим, скажiмо, здаКться, чиКсь фантастичне припущення, що всi ми пришельцi з далеких незнаних планет, були в пiтьмах минувшини викинутi сюди iз своКю Кдиною прамовою, з людською праКднiстю, яку втратили потiм i яку вiками не спромоглись вiдновити... Рiзнi такi думки туманили голову. Багато чого навiяла менi ця краПна чудес. I хоч нiчого особливого нiби й не було в тому, як вони до мене поставились, та все ж зустрiч з тими людьми залишила в душi глибокий слiд. Нiчого не знають про тебе, вперше бачать, а ти прийнятий ними як друг. Чи, може, такими якраз i повиннi бути стосунки мiж усiма людьми на землi? Ще терзали мене в ту безсонну тривожну нiч думки про наших, про учасникiв гуляння, бо стiльки ж завдав я Пм клопоту, прикрощiв i тривог. НП!* Пропала людина! Зник один з металургiв! Втопився, чи заблукався, чи де вiн щез? Але нема! Та про таку подiю негайно мусять сповiщати посольство! За цей випадок не одного там спитають, комусь припечуть так, що аж в Союзi оглянеться! Каятьба мене мучила, терзала совiсть перед товаришами. Хвилинний настрiй налiг, щось тобi намарилось, вдарило в прихмелену твою голову, i ти, нi про кого не подумавши, пустився, як хлопчак, навмання на оте мiражне, синювате... Серйозний чоловiк, а пiддався бiсовi безконтрольностi, в безвiсть якусь потягло, на волю стихiП... Той бiс, мiж iншим, i тут, у куренi, не до кiнця защух, час вiд часу торкав тебе пустотливо: все ж таки здорово, мовляв, вийшло! Пустились отак до незвiданих таКмниць, у мрiйну немiряну голубiнь! Погнав, погнав i переплив! Запорожцi колись байдаками по морю до турка добувалися в гостi, ну, а ти навимашки по iндiйських озерах без вiзи поганяв. Вiдповiдати? Аякже, потилицю готуй, боки пiдставляй. Таке безкарно не проходить... Дихнув роздоллям, помiрявся силою з стихiКю, загадковiстю, а тепер помiряКшся з силою iнструкцiй, з усiм тим, що за таке сов'Кт-експерту належить... Нiч була довга, думалось, що й сонце не зiйде, а воно зiйшло! Таке ж, як i в нас: ясне. Просто iз-за куща викотилось, купою червоного вогню-жару росте, росте, верхнiй край уже блиску набуваК... Ранiше не помiчав, а тут чомусь помiтив, вiдчув, яка це подiя - схiд сонця, з'ява свiтла пiсля ночi, пiсля океану тьми. Вперше зрозумiв, чому вони моляться йому, чому кланяються на схiд сонця... Самому захотiлося вклонитись свiтиловi, привiтати день... Залишили ми свiй курiнь i дотлiле вогнище, ведуть мене моП друзi кудись в обхiд озера. Старий ватаг цибаК поперед мене, ноги худющi, ребра випирають, шкiра пропечена, аж лущиться, а вiн легко iде собi, ще й сiтку на ходу плете i щось мугиче на своКму хiндi. Бачив я людину за всяких обставин, люблю дивитись на нашого брата металурга, на якого-небудь вальцювальника, що стоПть на своКму робочому мiсцi, на узвишшi в цупкiй своПй робi, чорним потом блищить, а бiля нiг у нього мчать розпеченi червонi гадюки, а вiн Пх, мовби злегка, мовби забавляючись, своПми щипцями - раз! - i перекинув, мов який-не-будь факiр, приборкувач змiй. ЗнаК металург, як там стояти. Якi там треба мати нерви, який зiр, яким слухом людина маК володiти, щоб здобутись на оту досконалiсть кожного жесту, на оту видиму легкiсть у роботi. Десять, п'ятнадцять хвилин всього там стоПш, бiльше не вистоПш, але як вiн стоПть! Яка виробляКться гiднiсть у кожному його трудовому жестi! То людина, на яку можна задивитись. Але й ватаг оцей голоногий, сухоребрий, мов Гандi, що так невтомно поруч тебе ступаК i на ходу сiтку плете, до лiктя вмiло намотуК i ще й наспiвуК, - це теж людина, на яку задивитися можна! По заболоченiй мiсцевостi йдемо, i знов помiж гадюками, по намулинах, помiж купами мурашникiв величезних, - в життi я не бачив таких!.. Протоки, ручайки якiсь перебродимо, аж поки нарештi зустрiчаКмо Пх - наших! В кого радiсть, в кого лють на обличчях. - Ось вiн, герой! Всю масовку нам зiпсував! - кричить на мене одна, що ПП чоловiк весь час з нею панькався, бiля кожного Будди фотоапаратом своПм увiчнював. - Цiлу нiч через нього не спали, з факелами розшукували!.. - Та ти хоч знаКш, де ти був? - присiкся до мене один iз наших начальникiв. - Ти ж забрався... аж до племен! Там уже племена! Я щиро почував свою вину, вибачався як мiг, бо справдi вийшло так, що вчинив я перед товаришами, мов останнiй егоПст... Заради мене було залишено один з автобусiв, людей стiльки не вiдпочило, на роботу поспiзнювались, бо що там i робота, коли такий випадок, коли ти пропав. Роздратованiсть свою довго не могли погамувати. Збори скликали того ж дня; вiдправити в Союз, i кришка, наполягав той, що все кричав про племена. Як Таратуту, як того нашого вiтчизняного бакшишника. - Але то ж бакшишник! То ж хапуга! - стали заперечувати iншi. - А Iван змiцнював дружбу з племенами, - переводив хтось на жарт. Мусив перед усiма вибачитись. Бо хоч як хотiлося додому, але ж iз плямою повертатись... нi! Вирiшальним виявилось те, що товаришi вступились за мене. Завдяки Пм зостався я в колективi. I того ж дня бiля мартена стояв. Думаючи про нiчну свою пригоду, зрозумiв я одне: не можна будувати життя на пiдозрах та недовiрi, не можна жити на догмах ненавистi. Живе в людях щось вище за це - потреба Кдностi, пiдтримки, братерства. Щоправда, начальник той, казенна душа, догматик нещасний, не вдовольнившись тим, що я слово дав зборам, ще i в конторку до себе викликав, при щiльно зачинених дверях сказав: - Пиши! - Що писати? - З якою метою попав до племен... З ким спiлкувався... I ще пиши - що даКш негласне зобов'язання... Що все виконуватимеш - вiд i до! - Себто стати стукачем? Не став я писати. Та мiг би вiн цього й не вимагати вiд мене, мiг би й на совiсть повiрити в правдивiсть моКП розповiдi, до того ж iще й земляк - наш, запорiзький... Мусив би збагнути, що довiку я тiКП ночi не забуду - нi перед собою, нi перед товаришами, нi перед тими нiчними людьми, що прихистили мене бiля озера й вiдкрили менi щось таке, що зостанеться зi мною на все життя. ХХV Посеред протоки, посеред зоряного плеса човен темнiК, а в ньому - зсутулена постать: дiд Нечуйвiтер, старий металург, пильнуК своП ятери. По документах, як i ранiше, Лобода Iзот, а тут став Нечуйвiтер. I в Будинку металургiв, i приПжджi горожани знають його пiд цим iменем: дiд Нечуйвiтер, гроза браконьКрiв, громадський доглядач Скарбного. Тi, що приПздять сюди рибу глушити або ловити ПП пiд час нересту, остерiгаються Нечуйвiтра. Старий не маК страху нi перед ким, сам наскакуК на цiлi ватаги лобуряк, i вони змушенi пiд його натиском вiдступати. Всi цi урочища, плавнi, угiддя - мовби повновладнi його володiння, мовби кимось йому вiдписанi, вiд когось заповiданi в спадщину. Кожен закуток у цих урочищах Нечуйвiтровi знайомий, хоча той, кому вперше випаде опинитися тут, довго блукатиме не знаючи, Скарбне це перед ним, чи Самарчук, чи Вовча, чи якiсь iншi протоки; чаруватимуть i вiдлякуватимуть новоприбульця тихi заводi з мальовничими берегами, лимани, таКмничi в бiлих лiлеях болiтця, озера, захищенi такою гущавiнню очеретiв, що й човном не проб'Кшся. Комар дзвенить у повiтрi. Крижнi, зiрвавшись, iдуть над тобою, мов бомбовози. За озерами знову пiде лiс, а мiж лiсом знову петляК невiдома якась рiчка, темна вiд глибини та вiд того, що вода ПП настояна на корiннi та на всякому водяному зiллi, - воно кисне в нiй протягом лiта; подекуди дерева лежать, зламанi бурею й поваленi