з листям аж на середину рiчки. Iнодi наче й мiлководдя, а сягни найдовшим веслом - дна не дiстанеш. Нечуйвiтер маК звичку вставати до схiд сонця, коли на цих водах ще стеляться сивi тумани i всюди по низинах роса, як вода, - тодi саме час всяке цiлюще зiлля збирати. В Будинку металургiв Нечуйвiтер не одному недужому допомiг, знаК, де найти якi трави та корiнцi... Тайни природи, вони всюди, мовляв, тiльки розпiзнати Пх зумiй. Але неодмiнно збирати Пх треба до схiд сонця, коли зiлля ще в росi, воно тодi чисте, стерильне, як кажуть медики... Якщо ж корiнцi, то Пх теж викопуй так, щоб сонця не бачили. Викопав i одразу в мiшок, i на темне горище, i нi в якому разi не мити. Бо як перемиКш, всю силу з кореня змиКш; природа маК своП закони, адже й курча не вилупиться, коли яйце перед тим буде помите... Глянеш - незавидна травичка, а в нiй сила, i ймення хтось дав Пй - цар-дуб або цар-трава. Був такий знаючий чоловiк, що вiд нього Нечуйвiтер начувся цих тайн: чоловiка нема, а наука зосталась. Вночi тихо-тихо в його, Нечуйвiтрових, володiннях. Десь аж за третiм лiсом зрiдка проб'Кться стукiт чиКПсь моторки, простукоче й затихне; i лише коли понаПжджають горожани в суботу, тодi вся плавня спiваК; життя без пiснi - хiба то було б життя? Пливеш собi човном i чуКш, як i пiсня пливе, то вигониться вгору, то, розiллявшись, далеко стелиться серед лунких вод, поволi тане, гасне... Там, де незвичний заблукав би, Нечуйвiтер i вночi пройде - хоч i з зав'язаними очима. Нема для нього тут невiдомостi, кожен закрут рiчки, найменшу заводь вiн будь-коли впiзнаК, кожне повалене дерево в рiчцi йому як знак, як товариш. Бродячий гурт яких-небудь безсовiсних шибайголов i той, перш нiж розкидати по лiсу консервнi бляшанки або порожнiми пляшками цiляти в стовбур дерева, деколи таки спохопиться, озираючись, чи не видно десь поблизу дiда Нечуйвiтра, громадського доглядача усiх цих угiдь Скарбного. Прийде, нагримаК, насоромить. I не тому, що доглядач, а душа болить дивитись, як варвар сучасний нищить, запаскуджуК свiт цiКП краси... Там, де пiд час окупацiП було вирубано частину дубiв, тепер насадили молодий дубняк, а бiля дубочкiв акацiю в ролi пiдгонича, щоб примушувала Пх швидше рости. З пiдгоничем дубцi добре пiднялися, дiд Нечуйвiтер власноручно написав i поставив бiля тих насаджень охоронну табличку: "Xто посадить, того i внуки згадають..." Одначе не лише браконьКри знають сюди дорогу. ПриПжджають i такi, як БаглаКве оце товариство, славнi, дорогi йому люди. Поспiвали, нагомонiлися та й вони притихли, i вогнище ПхнК пригасло, i роси опiвночi вже, мабуть, упали на Пхнi рюкзаки. Повкладалися, либонь, поснули, тiльки двоК отих закоханих ще на березi бовванiють. Сидять, посхилялись головами, притулившись одне до одного над тихими водами Скарбного. Закоханим - Пм нiч без сну, зорi Пхнi не сплять. Сидить у човнi посеред води старий Нечуйвiтер, зорi ловить у своП ятери, коли iнше нiщо не ловиться, чи, може, просто куняК. Нi, не куняК вiн, думки, наче сни, снуються старому. Молодим себе бачить, парубком буйночубим на бронепоПздi у степах. На одному з тих червоних пролетарських бронепоПздiв, що завод сам собi викував. Яке сонце тодi йому, зачiплянському юнаковi, свiтило, який свiт стелився навкруги! Ганявся за тими, що серед них i Катратий Ягор гасав на тачанцi, - аж потiм, пiзнiше, домна Пх обох помирила... Зводили разом i третю, й четверту, скiльки металу краПнi дали... Коли чистка на всiх була по заводах, пiдбирались i до Ягора, Iзот за нього тодi вступився. Звiдти й почалося ПхнК побратимство на все життя. Друзяка Ягор i тепер Нечуйвiтра не забув, днями провiдав; посидiли разом у скарбнянському куренi, погомонiли про давнК (ох i хлюсти ж були в Махна!.. А де дiлись? Як димом зiйшли!); Прапiрного ще згадали, що позаторiк помер вiд тiКП хвороби, що нiякоП цар-трави вiд неП нема, а якби хто знайшов - золотий пам'ятник був би тому. СнуКться й снуКться всяке. Нiхто в наш галопний час, серед шарпанини життя з його карколомним темпом не передумаК стiльки дум, як нiчнi сторожi. Коли земля засинаК, i згасаК вир денних клопотiв, i дипломованi фiлософи вже сплять - сторожi, цi невiдомi нiчнi мислителi, заступають на своП вахти, виходять в океани роздумiв, i зорi задають Пм своП нiчнi питання. Допитуються молодi: в чому щастя? Яке воно, щастя, на смак i на колiр? Вимагають, нiби стипендiП щастя нам дайте! Якби ж його можна було вловити в оцi ятерi та й подати вам готовеньке... Згадався знову Iван Баглай та його товариство, тi заводськi, бiля чийого вогнища вiн щойно сидiв, - совiснi люди, такi стають лицарями працi й життя. А якi лицарi з вас, молодi вiтрогони? I чи будуть iз вас майстри? Всi, хто буваК на Скарбному, дiляться для Нечуйвiтра на майстрiв i браконьКрiв. Тарасовим словом Пх дiлить: "Той муруК, той руйнуК..." До останнiх причисляК i сина свого. Чому вiн такий? I чому ж воно вийшло так, що трудяга невсипущий та викохав браконьКра? Послухати сина, то нiби все вiн зробить для кращого: собор треба знести, бо заважаК будувати ринок для трудящих... Тумани злiквiдувати, Скарбне оце висушити - бо воно, мовляв, комарiв розводить... А хто згадуК Сiч та козацтво, той i зовсiм пiдозрiлий!.. На все в нього, в нищителя, готове пояснення, а то й погроза... I скiльки Пх таких, що, кинувши мартени, тiльки й навчились язиками молоти. Може, це час мав такий настати - час пустомолотiв? Як на дерево - шашiль, на метал - корозiя, на пшеницю- кукiль, може, так насупроти майстра мусить бути i свiй браконьКр? Але чи завжди так буде? Невже всюди, де йде будiвник, повинен невiдлучно, як тiнь, iти i руйнач? В головi самi треньки-бреньки, ще цвяха до пуття нiде не забив, а вiн уже спiшить знести старе, розкорчувати мiсце, розчистити пiд якусь iншу споруду, може, й без вiкон, без дверей... "Таке життя, тату, що треба в нього пробоКм iти, живохватом! Тiльки тодi чогось досягнеш..." I йде. Та все чомусь усе з корчування починаК. Хiба це я такого вчив тебе, сину? Не я, хтось iнший навчив... А тiльки знай: понищиш, кинеш у небуття батькiвське, то й власне твоК життя безцiльно впаде, заглухне в тебе ж бiля нiг... Калiка той, хто не здатен предкiвщиною дорожити. Людинi дано пам'ять, що сягаК у вiки, тому вона й людина... Докотилася чутка до Нечуйвiтра, нiбито син його скоро маК пiти на пiдвищення. БуваК, що такi далеко йдуть. "Не берiть його, - самi губи шепочуть, нiби застерiгають когось. - Не берiть, не берiть, хоча й з мого роду вiн!.. - Сам не помiчаК старий, як уже звертаКться цим шепотом до берегiв i до темних глибин, де риба дрiмаК. - Бо, як вiзьмете, вiн вам не один собор знесе, не одне таке смердюче море збудуК, що й ради потiм не дасте..." I все ж хотiв би бачити його. Хотiв би, щоб дитятком ласкавим прибiг чи юнаком-завзятцем вернувсь, веселим заводським Володькою, яким його знали на металургiйному... Iде i внукiв приводить i каже: "Знайомтеся з внуками, тату... Вiдтепер до нас перейдете жити, заберу вас звiдцiля..." Чи, може, ще й прийде колись? I знову само шепочеться кудись до берегiв, до темних урочищ Скарбного: "Дорожiть днем - ось що я вам скажу, молодi! Дорожiть миттю, секундою! Живiть так, щоб встигли зоставити слiд пiсля себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто iскрить! Знайте, що всi ми станемо перед судом будучини, а перед тим судом нiякий володар, нiякий найбiльший руйнач не переважить послiднього муляра... Зоставте ж слiд... Не бляшанку з-пiд шпротiв, покинуту на Скарбному, не купу смiття, а таке, щоб людей радувало - близьких i далеких... Дорожiть, дорожiть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на свiтi плануКться - не плануКться одна тiльки смерть". Вiн знову стихаК, схиливши голову на груди, наче спить, але вiн не спить. В його вiцi люди вже мало сплять. НасуваКться небуття, вiчна розлука, а все ж йому, Нечуйвiтровi, iнодi здаКться, що й звiдти вiн, знатуживши силу останню, колись знову повернеться, щоб ганяти браконьКрiв та щоб подивитись ще раз хоч зоддалеки на свою УкраПну, на собор зачiплянський, на буре небо над мiстом. То його небо! То вiн його таким витворив, бурим, живим, бо домни вiн ставив i мартени, металу виплавив рiки не меншi, як оце Скарбне. I якщо настане час назавжди йому попрощатись, сказати усiм: кидаю домни вам, Скарбне покидаю у спадщину, то заповiсть поховати себе не там, де Пхнiй богадiльнi мiсце вiдведено, а на найвищiй з могил степових, хай з одного боку дуби Скарбного зелено шумлять йому, а з-над Днiпра височать списи рiдних труб заводських... Щоб i звiдти Пх бачити мiг... А що буде там? I чи буде? Чи той свiт небуття, те безмежжя, до якого долучишся, - то тiльки холод, холод i тьма? Машина якась загуркотiла в лiсi i стихла, - хтось пiзнiй приПхав. Мiсяць iз-за лiсу пiднявся ощербком пригаслим i свiтить, мов iз давнини. Степовi царства бачив, козацькi дозори пiд цим мiсяцем пасли своПх коней... Скiльки вiкiв соталося в плавнях його примарне свiтло... Дуби, наповненi темiнню, стоять безшелесно, в мовчаннi, в якiйсь шляхетнiй величi. Закоханi все ще сидять на березi, чути росяний смiх Њльчин, певне, щось веселе стиха розповiдаК дiвчинi Баглай-молодший. В думках Нечуйвiтровi чомусь зринаК почуте сьогоднi вiд студента бiля вогнища про той звичай далеких островитян. Десь то в ОкеанiП, на якомусь островi було. Коли висадились колонiзатори на той острiв, то сили Пхнi i сили тубiльцiв виявились нерiвнi, перевагу зброя давала - в прийшлих уже вогнепальна була, а в островитян тiльки старовиннi бамбуковi списи... I ось навiть тодi, коли стало ясно захисникам квiтучого острова, що загин неминучий, змоглися вони на останнК, на таку могутнiсть духу, що покликали Пх усiм племенем на той безстрашний передсмертний бiй - священним вiн зветься по-Пхньому... Побачили завойовники перед собою видовище трагiчно-яскраве, буйне, як сонячне свято весни: назустрiч Пхнiм мушкетам та гарматам рухався з самими списами святково вбраний натовп чоловiкiв, жiнок i дiтей; всi вони були в рясних мальовничих одежах, виблискували прикрасами, iшли з ритуальними танцями, спiваючи у священнiм бунтiвливiм екстазi найкращих своПх пiсень. Без почуття страху iшли на той герць, захищаючись вiд навали вогнепальникiв Кдиним, що в них зосталось, - спалахом краси! "Ото були люди", - встиг подумати Нечуйвiтер, i враз вогняним списом пронизало йому груди, все небо спалахнуло криваво, i в подивi страшного болю старий вiдчув, як важко поринаК у якийсь червоний в'язкий туман... Весло вислизнуло у воду, а все - як i ранiш... Дуби стоять безшелесне. Закохана пара бовванiК на березi, хлопець i дiвчина сидять обiйнявшись, а перед ними наяву творяться чари: зоряна вода... Човен тихо, безплескiтно проплив... Закунялий рибалка темнiК на нiм, мов маняк. ЗдаКться, Нечуйвiтер. Окликнули. Не вiдгукнувсь. - Не чуК, - всмiхнулася Њлька. - Справдi, Нечуйвiтер... I далi човен поплив, вiльно, без весла, течiя сама лагiдно понесла його, щоб згодом десь винести на плеса вiдкритi, розкiшно озагравленi вогнями заводiв... Широчiнь, воля... Серед ясних вод тiнi крижнiв темнiють далеко - Пх не лякаК човен рибалки нiчного... Десь аж уранцi, при свiтлi могутньоП ранковоП зорi, що на пiвнеба розкине ясно-рожевi своП вiтрила, днiпровськi рибалки випадково натраплять на цей безвесельний, блукаючий човен-стародуб... Натраплять i, здивованi, побачать, що не порожняком по течiП вiн повiльно мандруК: несе й господаря кудись свого згаслого, сиве, мудрочоле несе чиКсь життя... Виловлять, сповiстять про скорботу i цiлим заводом ховатимуть ветерана, за вимогою робiтникiв назовуть його iменем заводський профiлакторiй, а поки що, розкинувшись горiлиць, пливе Нечуйвiтер в безгомiннi ночi, в найнiжнiших на свiтi серпанкових туманах свого Скарбного... Назустрiч синовi пливе старий металург, назустрiч мiсту, заводам, загравищам домен своПх, назустрiч тим, нiколи не згасаючим, чорним соборам свого життя! По водах багряних, пiд небо багряне, у вировища бурих димiв заводських, що, поволi наближаючись, огортають, окутують його в багряницю вiчностi. В нiй, у тiй багряницi, i вiдпливе. До берегiв незнаних, в останню, найтаКмничiшу подорож, з якоП ще не вертався нiхто. XXVI Ця компанiя була з тих, що виходять з ресторану останнiми. - З тонучого корабля вони сходили останнiми - так колись напишуть про нас, - сказала iржавоволоса. Пiсля духоти й важких випарiв ресторану повiтря вулицi оп'янило Пх мовби ще дужче. Iржавоволоса похитувалась на своПх шпильках. Струнконога, висока, вона схилилась Таратутi на плече: - Дай сигарету. - Бой, - обернувся Таратута до одного з компанiП, майже пiдлiтка. - Ти чув? Дама бажаК сигарету. Хлоп'як миттю висмикнув з кишенi пачку "Шипки" i з готовнiстю подав: - Плiз, Жанно... - Мiй перший чоловiк, - сказала iржавоволоса, мляво несучи сигарету до губiв, - Лобода Володимир Iзотович, називав мене тiльки "Жаннуся"... Вiн бував часом вельшi галантний... Першому, власне, таким i належить бути. - Лобода перший, а хто ж останнiй? - запитав мордатий лобур з засуканими рукавами. Постать виразиста: кругла голова низько всаджена в плечi. На лобi язичок чуба прилип. На волохатiй руцi фiолетове серце, пронизане стрiлою. - Жаль, що в нашому мiстi нема академiкiв, - зауважив вiн. - Бути б тобi, Жанно, ще й вдовою академiка. - Куди ж пiдемо? - сказала друга, така ж висока й довгонога, але не рудо-iржава, а до блиску чорна, з чорними вiями, iз схiдним, штучно наведеним, як у гейшi, розрiзом очей. - На проспект, дружинникiв лякати, - запропонував Таратута. - Я не люблю проспекту, - вередливо сказала iржавоволоса. - Неон псуК колiр обличчя. Хочу до Днiпра. Я буду купатись! - Нiчнi купання - в цьому щось К, - сказав мордань. Поправивши транзистор, повiшений через плече, вiн взяв гейшу пiд руку. Всi повагом побрели проспектом униз. Неони кидали на них своК синК примарне свiтло. З "Вiкна сатири" хтось сварився пiднятою пляшкою. - Нi, тiльки не це, - вигукнула гейша, коли всi зупинились перед "Вiкном сатири". Серед розмальованих тушшю пянюг та хулiганiв наклеКно фотографiйку якоПсь розкудланоП дiвчини, що ПП, видно, було клацнуто апаратом у витверезнику. - Нещасна! Наклеять ще й пiдпишуть: тунеядка, без певних занять. Всьому мiсту на глум. - Написали б, чого я вiд свого номенклатурного Лободи втекла, - нахмурилась Жанна. - Хай би знали, хто все життя менi зiпсував. Хто весняну мою душу спустошив! - Ходiмте звiдси, - стривожено заговорила гейша, iнстинктивно затуляючи рукою обличчя: Пй, видно, здалося, що ПП теж можуть отут зараз сфотографувати прихованим об'Кктивом, щоб, увiчнену, завтра виставити на проспектi серед спекулянтiв, п'янюг. - Не бiйся. Еро, - заспокоПв гейшу мордатий. - Сеньйор з тобою. Далi побрели. Iшли ходою розмлявлених i знудьгованих. Позаду них пленталась ще якась компанiя запiзнiлих блукачiв. Компанiя, що йшла по п'ятах, голосно вiдзначала струнконогiсть Таратутиних супутниць, аж поки вiн обернувся: - Ви жадаКте конфлiкту, громадяни? Будьте обережнi: я контужений. А пикатий його приятель дав додатковi пояснення: - У нас сьогоднi свято. ВiдзначаКмо двомiсячний ювiлей повернення одного з нас звiдти, де дюдя. Де пiд носом у таких шмаркачiв, як ви, замерзаК. Отже, не псуйте нам цiКП шикарноП неоновоП ночi. Радимо зберiгати дистанцiю. Компанiя пiсля цього без опору вiдстала, можливо, дехто з них навiть упiзнав у низьков'язому знаменитого Обруча. Обруч цей справдi недавно тiльки повернувся з "рiдних" йому, як вiн казав, "багатих копалинами колимських краПв". З шлакоблокового взято його було - на шлакоблоковий i повернувся. - А чого ж Вiтя мовчить? - сказала Ера. - Це ж на його честь був банкет! - Бой у нас скромняга, - Таратута обiйняв важкою рукою свого боя. - Першу получку обмити - це з твого боку було шикарно. Вважай, що сьогоднi ми тебе висвятили в доросле й досить вишукане товариство. - Вiтю, ти вже дорослий? - зареготала, глянувши на юного арматурника, Жанна. - Ти бiльше не "фабзаКць"? I вже, мабуть, шукаКш жiночоП ласки? - Але передовсiм ти мусиш прослухали лекцiю мого чоловiка, - усмiхнулась чорнява гейша. - ЛекцiП про любов - це його козирний туз. ЧитаК - закачаКшся! Старушки-пенсiонерки у хусточки плачуть. - Оригiнальне, - сказав Обруч. - Доки шановний лектор десь навчаК трудящих, як треба кохати, юна панi лекторова, наша чудова Ера, коротаК вечiр у приКмному й цiлком трудовлаштованому товариствi... Кожному своК, як сказав фiлософ. - Нiкого вiн там не навчаК, - зауважив Таратута. - Цитатам про любов бiльше не вiрять. Вiдтарабанив своК, зiрвав монету i зараз спить у районнiм готелi мiцним сном командировочного. - Бiдний мiй лекторе, - впала в сантимент гейша. - Десь ти в ошарпанiм тому готелi... районнi блощицi тебе кусають... Дорогесенький мiй! Всiм читаКш лекцiП про кохання, а чому ж сам кохати не навчився? Так i помреш, не знаючи, що це таке - любов!.. - I, розхитуючи стегнами на ходу, вона вже декламувала: - "Осiнь була. Сiявся нудний атомний дощ. ДвоК сидiло на березi, згадуючи далекi доатомнi весни..." Так починатимуться колись атомнi романи. - I, зупинившись, вигукнула: - Невже оцi прекраснi ночi уже останнi? Невже для майбутнiх здегенерованих поколiнь ми тiльки... античнiсть? Електричний годинник на розi показував Пм пiзнiй час. Iржавоволоса в нападi цiкавостi стала допитуватись у Таратути, за що його з IндiП достроково вiдправили в Союз. - Заздрiсть, - пояснив Обруч за приятеля. - Всього й грiха, що чорношкiрих дiвчат у готель приводив... - А чорношкiрi кращi за нас? Скажи, кращi? Увагу Пхню привернула вiтрина ательК для молодожонiв. Накрохмалена шлюбна сукня серпанковою пiною пухириться на манекенi... - В бiлоснiжному такому платтi - пiд вiнець! - вигукнула колишня Лободина. - Мрiя моя була... I щоб уночi, при свiчках... з музикою органа... В Ризi встановлено орган у соборi. Менi вдалось побувати. Це таке... Таке... Нiчого в життi кращого не чула. Нiчого кращого не почую. Фуги Баха! Вкрадь мене, Таратуто! Повези кудись, повiнчаймося у соборi! - Горобцi там вiнчаються, - прогув Таратута, маючи на увазi зачiплянський собор. - До того ж ти розвiдна. А розвiдних не вiнчають. Обруч зауважив, що взагалi не розумiК, чому той козацький собор досi не розвалено. Проти козаччини ж борються. I небагато й треба тротилу - скiлькись там ящикiв... - Або танками, - висловив iдею Таратута. - Було ж, мовляв, одразу пiсля вiйни: хлопцi танкiсти вмiли ночами промишляти. ПоПдуть з мiста нiби на нiчнi маневри, крамничку сiльську при дорозi танк ненароком зачепить плечем i - вгощайся, братва, К що випити й закусити. - Сам вигадав? Чи приснилось? - поцiкавилась Жанна. Таратута тiльки гримасу скорчив: розумiй як хочеш. I, розглядаючи вiтрину, по-дружньому допитував боя: - Вiтю, скажи, кортить тобi коли-небудь отак... пiдiйти й по вiтринi трахнути? - Навiщо? - здивувався пiдлiток. - А так, для iнтересу. Чим-небудь важкеньким щоб - раз! - i на друзки!.. Невже не кортить? - Нi. - Тодi нема ще в тобi отого... ферменту свободи, - сказав Обруч татуйований. - АбсолютноП свободи нема в органiзмi. Теля ти поки що. - Не лайся, - ображено наПжився хлопець. - Це по-дружньому. Людину, яку не поважаю, матом нiколи не обкладу. I затям собi: на лiдера не ображаються. - Лiдере, в тебе важкий характер, - зауважила Ера. - Не заперечую. Як писав один у заявi до свого заводського колективу: "Оскiльки в мене дуже поганий характер, який не дозволяК зжитися з сусiдами по камерi, то прошу взяти мене на поруки..." Бiля кiнотеатру Пхню компанiю вiдтиснув убiк потiк людей, що саме висипали з останнього сеансу. Збуджений натовп схвильовано плив мимо них. "ФабзаКць", помiтивши серед люду кiлькох своПх заводських, мимоволi вiдступив пiд дерево в тiнь, не хотiв, щоб його впiзнали в п'янiй компанiП. Якiсь дiвчата, можливо, студентки, проходячи, дiлилися враженнями вiд фiльму, в Пхнiх очах ще блищали сльози; а з театру валом валили iншi, розсипались навсiбiч по малолюдному вже проспекту. Обруч, поклавши дамам своПм руки на плечi, стояв мiж красунями в недбалiй позi й, пропускаючи натовп, гомонiв майже розчулено про те, як багато на свiтi людей, що не сидiли в камерах, не почували вартового за плечем, не слухали вирокiв собi... Сплив натовп. Вiтя знову висунувся з тiнi, блiдий вiд випитого, синявий вiд неону. Висунувся i за мить знову сполохано позадкував, бо неподалiк саме проходили дружинники, серед них двоК заводських арматурниць, - вiн Пх упiзнав. Ступають розмiрене, поважно, трохи навiть хизуючись своПми червоними пов'язками. Обдавши Обручеву компанiю враз посуворiлими поглядами, дружинницi пройшли з рiвним перестуком каблучкiв, за ними, ще суворiшi, продефiлювали хлопцi-дружинники у напрасованих штанях, i Обруч знову заговорив про те, що iснуК на свiтi для декого просто ж iдилiя: цi заводськi хранительки порядку навiть уявлення не мають, скiльки похмурих пропеклих зекiв-кримiналiстiв зараз, пiсля вiдбою, вкублюються десь на нарах по режимних своПх таборах. Вiтя запитав, чи правда, що блатняк свого кореша нiзащо не зрадить i що багато серед них трапляКться безстрашних. - А перед ким страх? - скривився мордань. - Нема Бога, крiм кодексу! Коло вiтрини гастронома до них ув'язався ще якийсь миршавий тип, нестрижений; неголений, у пом'ятому беретi. Вiн хоч i не був Обручевим знайомим, проте одразу назвав його другом, показував жмуток грошей, затиснутих у кулацi, i все доскiпувався, де ще можна випити, дарма що й так уже ледве тримався на ногах. - Ти хто? - з пiдозрою бликнув на нього Обруч. - Може, лягавий? Чи хто? - Мiг би великим бути, - мимрив той. - А так нiхто. Такий, як i ви. Лекторова запитала нервово: - А хто ж ми, по-вашому? - Дикi конi доби, - мовби тверезiючи, казав незнайомець. - Худоба, що починаК ревiти перед затемненням сонця або перед землетрусом... Адже в нас розвинена iнтуПцiя долi... IнтуПцiя неминучого i незабарного кiнця... - О! Та ти мудрецьi - вигукнув Обруч. - А менi здалося, що ти просто рядовий примiтивний калимник, який не встигаК пропивати своП хабарi. Спец по телевiзорах абощо. - Вмiю i телевiзори... I приймачi всiх систем ... Все на свiтi ремонтую. - А чи не брався ти земну вiсь поправити? - Земну вiсь - це складнiше... Зате реставрую навiть собори. Це мiй коронний номер: реставратор-верхолаз. - Це вже цiкаво! - вигукнула Ера. - Це ви аж там, на шпилях? На найвищих куполах? Звiдти, мабуть, чудовi краКвиди? - На сто миль видно навкруги... Все бачу... Де начальство бенкетуК на дачах... Де прокурори хабарi беруть та юшку з браконьКрами варять... Все вiдкрито менi... За горизонти буднiв кидаю з верхотури орлиний погляд... - А в душу? В глибiнь душi можете зазирнути? - ущипливе запитала Жанна. - Туди - нi. Туди не дано нiкому. В ядро атома зазирнули, в космос вирвались, нафту тягнем з десятих горизонтiв ... А в надра душi - нiхто. Морок! Тьма бездонна! Тiльки щось мерехтить у глибинi загадками вiчними... - Та ти що - псих? - уважно став приглядатись до верхолаза Обруч. - Може, ти з Iгренi, з психдиспансера втiк? - Я вас боюсь! - вiдсахнулась Ера. - Не бiйсь, - заспокоПв Обруч. - Коли що, я одразу погамую. Сам збираюся з кийком на Iгрень буйних приборкувати. За це там добре платять. - Я такий, як i ви, - вiв своКП верхолаз. - Хоча декому здаюся дивним. Таратута змiряв його неприязним, поглядом: - А ти часом з собору не падав? Може, ти контужений? - На вiйнi не був, але життя завдало контузiй... Та й ви, по-моКму, контуженi, братцi? Одначе де ж усе-таки випити нам? I знову помахав жмутком грошей у кулацi. Той жмуток, видно, справив враження на Таратуту, i вiн згадав, що на вокзалi ресторан працюК цiлодобово. - Запрошую, - сказав верхолаз, i всi разом похилили на вокзал. Проте до ресторану не дiйшли. На привокзальнiм майданi увагу Жанни привернула нова-новiсiнька "Волга" вишневого кольору, антена стирчала нiкельована, - Жанна, ради розваги, бренькнула по нiй. В машинi нiкого. Таратура товстим пальцем з каблучкою натиснув кнопку дверцят, i вони легко, мовби самi собою, вiдчинились. Ключик стирчав на мiсцi, радiо тихенько гомонiло, господар, схоже, лиш на хвилину залишив свiй лiмузин, побiг на перон, либонь, когось зустрiчати. - Роззява, забув i ключi, - взявся за ключик Таратута. - Що йому за це зробити? Жаннуся першою шурхнула в машину: - За кермо, Таратуто! На пляж! Купатись! Похапцем, iз здавленим реготом всi стали втискуватись у машину, верхолаз теж полiз, зоп'яну плюхнувся котрiйсь iз жiнок на колiна, його обурено затовкли в куток. Не сiдав тiльки Вiтя-бой. Вiн стояв зовсiм блiдий, наляканий Пхньою витiвкою. - Вiтю, давай мерщiй! Я на колiна тебе вiзьму. Хлоп'як не зрушував з мiсця. Виряченi, виразистi очi його повнились жахом. - Ну? - визирнув з водiйського мiсця Таратута. - Оглух, чи що? - грiзно кинув Обруч через Таратутине плече. - Не сяду! - позадкував хлопець i, нiби вiдборонюючись, замахав руками: - Не сяду! Не сяду! I кинувся щодуху вiд машини навтьоки. Бачили тiКП ночi вишневу "Волгу" в заводському районi, де вона гасала по темних завулках, перескакувала через трамвайнi колiП, потiм на скаженiй швидкостi помчала через мiст на лiвобережжя, шурхнула пiд вiадук, де ледве не збила припiзнiлого велосипедиста. Промчала по набережнiй до водноП станцiП, зробила там безтямне п'яне коло i, не зупиняючись, повернула кудись на селища. Буде ще потiм Пй на путi готика тополь, коли минуть територiю заводiв, верби плакучi виникнуть десь на греблi озера Качиного, i хлопцi та дiвчата промайнуть пiд вербами, - парочки в летючому свiтлi фар промелькують тут i там, пообiймавшись, як у вiсiмнадцятому сторiччi... При наближеннi машини закоханi сахались, затулялись долонями вiд свiтла фар, а дике авто, вдаривши по них гострим свiтлом, чадом i ревом мотора, летiло скажено далi, через заводськi переПзди рвалось кудись у темряву, у бiк шлакових звалищ. - ЖениI Жени! - чулося в машинi жiноче, майже iстеричне. - Куди? - У степ! Де конi iржуть! - Бери вiд життя все, що можеш! Так мене вчив мiй Лобода! ПробоКмi Живохватом! Жанна зiрвала фiранку, висунула руку з машини - залопотiло бiле на вiтрi. - Нi, це не прапор капiтуляцiП,.- вигукувала вона, шаленiючи вiд лету. - Це прапор вiйни з нудьгою! - Мчи! Газуй! - пiдхопила в нестямi Ера. - В безвiсть! В абсолютну свободу! Верхолаз торсав Таратуту за плече: - Дай поведу. Я витисну вам сто миль. Таратута рухом плеча скидав iз себе його руку: - Вiдчепись, бо викину. - Сто двадцять дам... Занесло Пх у якийсь глухий кут: шлаковi звалища, заводськi вiдстiйники, кислотами смердить. Довелось зупинитись. Таратута з Обручем вийшли, стали роззиратись, про щось радилися стишено. Першою отямилась гейша, заскiмлила в машинi. - Куди ви мене завезли?.. Де ми опинились? - Вона злякано щось шукала очима в темрявi, в химерних накопиченнях ночi, до чогось прислухалася. Потiм знову заскиглила: - Що менi свекруха скаже? Чому я з вами? Чому така безвольна? Вiд життя вже нiчого не жду... Там - пустеля. Невже на мiсцi квiтучих мiст тiльки й зостанеться такий ось чорний хаос, холод, мертвi каньйони шлакових звалищ?.. - Годi тобi, розвела за упокiй душi! - перебила Жанна, розпатлавшись зовсiм. - Я вiрю в свiтовий порятунок. Знайдуться лицарi, що нас порятують... Може ж, прийдуть такi? - Нiхто не прийде; - заперечив верхолаз. - Ми замикаКмо цикл. З пiтекантропа вийшли, пройшли свiй шлях i зникаКм у вiчностi. Набули таку швидкiсть, що навряд чи спрацюють гальма... Нi, краще було б народитись в палеозоП, на мамонтiв полювати. Обруч тим часом, обнишпоривши багажник, постав перед ними iз здобиччю: - МаКмо пляшку гальмiвноП рiдини... Три зiрочки. Пляшка пiшла до колу. Тепер вони вже й мамонтiв бачать на шлакових звалищах. Тiнi велетнiв прадавнiх в химерностях ночi пасуться, вершечки якихось кущiв - кусь! кусь! - i нема. А з-за шлакових пагорбiв, з глибини ночi пiзнiй мiсяць натужно вилазить. Вилiз, застряв над обрiКм - червоний, великий, злий. Не мiсяць закоханих. Чогось тривожного знак. - Веселощiвi Я прагну веселощiв! - вiдчайдушне заверещала Жанна, перемагаючи моторошнiсть i ляк, що з'явились у цiм запустiннi. - Таратуто, Обруч! - гукнула двом тiням. - Чого ми застряли? Тут страшно! Женiмо далi кудись! Кавалери знову сiли в машину, дали заднiй хiд, вибираючись iз тупика. - До собору! - подав iдею верхолаз. - Я вам, земноводним, покажу висоту! Пропозицiя всiм сподобалась. Машину рвонуло з мiсця. Хотiлося нових розваг, лементу, гвалту, хотiлось ще якоюсь дикою витiвкою розбуркати селища... - До собору! До собору! - верещала Жанна. - Замолимо грiхи! Незабаром машина вже мчала по Широкiй. Дерева тут порозростались, сходились гiллям. "Волга" летiла крiзь зелений тунель, мiсяць тiльки прогулькував збоку серед гiлля червоним клубком i був на чорному небi якийсь зовсiм зловiсний. Вискочивши на майдан, "Волга" зупинилась перед собором. Компанiя висипала з машини. - Зараз вiдкрию перед вами врата, - сказав верхолаз i, пововтузившись бiля замка, який, здаКться, висiв лише для проформи, широко розчахнув важкi дверi. Компанiя ввалилась до собору. Жiнки тороплено роззиралися в присмерках. - Де ж орган? Обруч ввiмкнув свiй транзистор i вперше за всю iсторiю храму пiд високим склепiнням його дико ударив джаз. Якоюсь моторошною лункiстю озвалася порожнеча, присмерки ожили, закрутилися круговертю. - Ой, там хтось К! - скрикнула Ера, тулячись до Обруча i злякано вдивляючись у темряву. - Звiрi! Там звiрi! Це звiринець якийсь! В сiрiм каламуттi темряви всi помiтили раптом, як вепрячi морди звiдусiль шкiряться зi стiн, ворушать iклами. - Тiкаймо звiдси! Я боюсь! - хапалася Ера за Обруча, а вiн, пiдступивши до найближчого вепра, став гарчати, блазнювато дражнив звiра-чучело, пiсля чого ще голоснiш запустив музику джазу. Таратута, закурюючи, запалив сiрника, пiднiс угору i з присмеркiв виступила перед ним гола постать людська, розiп'ята на хрестi, у вiнку з терниння, в патьоках кровi, що проступала з-пiд шару пилюки. З висоти центрального купола звисав товстелезний ланцюг, на якому колись висiло панiкадило. Воно зникло давно, а ланцюг зостався, i верхолаз, розчепiривши руки, силкувався тепер дотягтися до нього, щоб поколихатись на цiй соборнiй гойдалцi. Зростом не вдався, кумедно пiдстрибував угору та все нiяк не мiг учепитися за ланцюг, i марнi його зусилля розважали компанiю. Перший острах зiйшов, сутiнь бiльше не вiдлякувала, очi звикали до неП i навiть до вепрiв призвичаПлись, що тепер скалились зi стiн якось по-домашньому. Ритми джазу, лунаючи в присмерках, кликали до танцю, хотiлося божевiлля, дикостi, самозабуття. Жанна в припадку п'яного веселого сказу, скоцюрбившись, затряслася у твiстi, хвилею пiдхопило й iнших, - почалась оргiя. Њлька з Миколою БаглаКм цiКП ночi допiзна блукали коло Радути, по знайомих мiсцях, побiля тих багрянцевих кучугурних озер, що нiколи не гаснуть. На похоронi Нечуйвiтра побачилася Њлька з дядечком Ягором, порозумiлись, пообiцяла провiдати i ось провiдала. Повертались з Радути, коли все довкола вже спало, нiякi тривоги не будили Зачiплянку, i лише коли опинилися неподалiк собору, вдарив з вiдчинених навстiж дверей отой джаз i вереск дикоП оргiП. Здичавiлi пришельцi з iншоП якоПсь планети вдерлися в собор i верещать там по-мавпячому, п'яно регочуть, сквернословлять! Мигцем змайнула Миколi давно чута зачiплянська iсторiя про те, як професор Яворницький вигнав махновцiв iз собору; це ще бiльш пiддало йому духу, навiть не встиг подумати про можливi наслiдки, тiльки встиг кинути Њльцi: "Зажди", - а сам уже в три скоки рвонувся в розчахнутi дверi, в оту круговерть дикого, гидкого, цинiчного, що опоганювало йому душу, прекрасну поему його життя... Не встигла Њлька затримати Миколу, а може, якби й могла затримати, то не стала б. Чула, як верещання там одразу урвалось, вловила голос чужий, брутальний, налитий ненавистю: - Чого треба? Ану одвалюй звiдси! Зникни, тля! Щось було сказано у вiдповiдь хулiганам нiчним, потiм бачила Њлька, як вилiтають iз храму, ловлячи сторчаки, якiсь патлатi первiснi постатi, чула гидкi вигуки, п'яну брудну лайку, i враз щось змигнуло миттКво в повiтрi, лезом ножа змигнуло з темряви собору, i Њлька отерпла: навпроти Миколи з фiнкою в руцi осадисто стояла на порозi чорна гвалтiвна смерть. - Рятуйте!! Щосили, всiм Кством закричала Њлька до Зачiплянки, до селищ. Коли вона пiдбiгла до Миколи, вiн уже лежав ниць на порозi соборнiм. Припавши над ним, чула, як кров клекоче, i у вiдчаП, в нестямi розпуки белькотiла, нiби вимолюючи життя: - Люблю ж тебе... Люблю! Люблю! Бiля машини зчинилася метушня, знову чулася лайка, мотор не заводився, десь ключ загубили в соборi... Њльчин крик пiдняв на ноги всю Зачiплянку. До ранку нiхто на селищi не заснув. Трiщали кущi в садках за тими, що втiкали, i тепер це були не садки чарiв мiсячних, серпанкових, не нiч без зла, а нiч гнiву, тупотняви, переслiдування, зцiплених зубiв, скручених рук... Вiдправивши Миколу з каретою "швидкоП допомоги", зачiплянцi все ще не розходились: наглядаючи затриманих, сердитим юрмиськом темнiли коло собору; потiм зосталась тiльки варта iз добровольцiв, котрi, ждучи приПзду мiлiцiП, розташувались попiд собором, облягли його, нiби надовго. Курили, мовчали. Тiльки вчитель Хома Романович кинув у бiк затриманих: "Оце тi, що без соборiв у душi... А вiн, як той бiблейський юнак, що вигнав сквернителiв з храму". I знов мовчали. Мiсяць над селищем червонiв щербато. Про всi початки i про всi фiнали нагадував вiн. Жилавi зачiплянськi акацiП ждуть ночами нового цвiту, чиКсь кохання жде срiблястих акацiКвих ночей. Щоранку будить селище своПми гудками завод-ветеран, - потужнi гудки його десь нiби зглибока йдуть, чимось торкають людей i бентежать. СнуК i снуК люд заводський своП одвiчнi дороги - зi змiн i на змiни, в деннi i нiчнi. У нелегких буднях своПх Зачiплянка, у вiчному течивi Пх. Завод, домiвка, знову завод. Нiби у незрушностi залишаКться ця буденна стiйкiсть ПП iснування, i К щось незнищенно-витривале у стожильнiй чiпкостi ПП життя. Жде Зачiплянка свого Баглая. Матiр'ю жде, що зажурено збираК ягоди синовi на пирiг з вишень-петрикiвочок, що, рясно вродивши, горять на сонцi, всуцiль облитi темно-червоним. Жде слiпучiстю саги, де безжурно галасаК дiтвора, всi оцi юнi Миколинi друзi, що в приймальний день самi несуть йому передачi до заводськоП лiкарнi i пишаються ним, вважаючи, що хоч пов'язки дружинницькоП Микола й не носив, але нема вiдважнiшого за нього серед усiх дружинникiв заводського району. Часом зустрiчаК дiтвора на подвiр'П лiкарнi дiвчину смаглявку, Ягорову Њльку, в бiлiй хустинi. Приходить сумовита, сiдаК на лавцi пiд гiллястою липою i годинами так висиджуК перед вiкнами палат, ждучи, доки БаглаКвi дозволено буде пiднятися з лiжка i вiн, блiдий i знекровлений, нарештi вигляне до неП з котрогось вiкна. В смугастiй лiкарнянiй одежi, схожий на каторжника, вигляне i вмiхнеться... А поки що - жди. Бачитимуть щодня БаглаКву наречену оцi бетонованi, розпашiлi спекою корпуси лiкарнi i слiпучi вiд сонця вiкна палат, зрання приходитиме на вахту своКП любовi i в замисленiм присмутку ждатиме, ждатиме, скiльки доведеться, хоч уже й липа ця запашна вiдцвiте, хоч i листя з неП вiтер обвiК... Сухi вiтри час вiд часу окутують Зачiплянку жовто-бурою курявою. А вечорами, коли тихо, виходять посидiти на своПй iсторичнiй лавцi Iван та Вiрунька. Iдилiчною парою сидять пiд зачiплянськими зорями. Коли заходить мiж ними мова про Миколу, Баглай-старший не може вiднайти пояснення цiй драмi, яку вiн вважаК безглуздою, не може стримати обурення: навiть там, серед племен, де вiн тодi заблукавсь, ножа нiхто не пiдняв, а брата твого на рiднiй землi - дикуни доморощенi... Сталь днями й ночами виплавляК завод - хiба ж то для фiнських ножiв сталь? П'ять ран ножових, одна з них на мiлiметр вiд серця, чудом тiльки не втратив хлопець життя. Була хiрургам робота, могла б виявитись марною, однак молодий органiзм допомiг... Та ще, мабуть, чиясь любов. Ну, тепер позашивано рани, заживають потроху... Iнодi допiзна засиджуКться коло двору подружжя БаглаПв. Змiнився за два роки Iван, iншим повернувся, Вiрунька почуваК це. Надто коли починаК розповiдати Пй про той загадковий, бiлоснiжний Тадж-Махал, що в одному мiсцi оздоблений чорним каменем i той камiнь спiваК. Не кожен почуК те диво, але коли вслухатися добре - справдi, ледве чутно спiваК: так вмiло той камiнь поставлено давнiми iндiйськими майстрами. I досi таКмницю Пхню не розгадано: чому ж вiн спiва? I вже обоК вслухаються мимоволi i в свiй собор, що височить на майданi, тане верхами в сутiнi неба, - часом чи не заспiваК вiн теж, тихо, вiддалено? Мовчить собор. Не видно облупленостi, iржi на банях, нiч скрадаК на ньому всi травми часу. Навколо вирують пристрастi, ламаються списи в щоденних баталiях, що Пх ведуть будiвничi з браконьКрами, а вiй стоПть, думаК свою одвiчну думу. Про що вона? Все тут проходило перед ним, як перед свiдком i перед суддею. Ще, здаКться, недавно рипiли гарби повз нього з снопами, клекотiла революцiя на цьому майданi соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежi, то радiсно, то тривожно будили передмiстя, б'ючи пудовими язиками свою литу, з домiшкою срiбла мiдь... Поглядом болю i туги востаннК дивилися на нього розширенi очi дiвчат-полонянок, коли Пх тисячами гнали мимо собору в Нiмеччину. Ридання чув, i крики надiй, i залiзнi гуркоти вiйни, i ПП, ще страшнiшу тишу... Тепер велосипеди нiчних змiн нечутно обтiкають його щодня i щоночi. Все вiн бачить i бачив усе. Ярмарки вирували круг нього, яскраво гомонiли, бурунили, буйно смiялись червоним, сивiли шапками, саньми красувались в рiзьблених оздобах... Чи так уже воно й вищезло усе? Чи береже вiн у собi вiдгомiн життя невмирущого, мигтiння списiв запорозьких, рiзноголосся ярмаркового люду, жарти циганськi, чвари прасолiв, iржання коней продано-ображених, лоскiтний смiх шинкарок щасливих, нiчнi шепоти закоханих, зорянi обiйми й зачаття?.. Повен, повен всього! Темрявою ночi окутаний, зiрок дiстаК шоломами своПх бань крутолобих. А сталь у печах клекоче, i коли плавку дають, шлак за Днiпром виливають, i все небо виповнюКться загравною повiнню, так що вершечки садкiв висвiтяться карбовано, виднi до кожного листочка, - в такий час од свiтла заводiв враз вирине з темряви ночi й собор. I доки багрянiК, дихаК небо по всьому Надднiпров'ю, стоПть серед заводського селища весь освiтлений, парусно-повний i чистий, як тодi у минувшинi, коли вперше тут виник, вичарувався з душi своПх мудрих i дужих майстрiв. 1963-1967 * Надзвичайна подiя.