i рука ПП, нiби ненароком, як учора бiля бiдона, торкнулась його пальцiв мiж листям куща. Руки Пхнi зблизились мiж листям, злилися в нервовогарячому потисковi i стискалися все мiцнiше. Жарко, паморочливо йому стало. А очi ПП, напливаючи, сяяли вже близько, ошалiло, волого... I хоч хлопець перед нею й стовбичив незавидний, худий, вихруватий, i обличчя мав обвiтрене, худе i в плямах, схожих на солонцi, i хоч губи його теж були сухi й шорсткi, проте вона враз вхопила його, притиснула до себе й припала до тих губiв. Так i прикипiла до них! Потiм сама й вiдштовхнула його, зшаленiло озирнулася по винограднику: чи нiхто ж не бачив? I, залита шарким рум'янцем, перемайнула до iншого куща, вхопила той кущ i не знала, що з ним робити, крутила, вертiла в руках, i Вiталiй аж насилу догадався, що його треба пiдв'язувати, i вони мовчки, невмiло-щасливо взялися знов працювати, брали в обiйми, пiдв'язували той кущ чаушу-винограду, що, розбуявшись, ласкаво шелестiв до них листям та вився пагiнням. III. ЧЕРВОНА ТОРПЕДА Неподалiк ГорпищенковоП кошари, на сув'язi звивистих степових дорiг, стоПть чабанський колодязь; здалеку червонiК на ньому цебро дивноП конiчноП форми. Яскраво-червона цятка, жарина якась серед безбарвностi, серед величавоП одноманiтностi степових просторiв. Пiсля кожноП вiйни цей колодязь чистять. Збираються чабани, по черзi обв'язуються вiрьовками, стаючи схожими на затягнутих в лямки парашутистiв, i спускаються у вогку колодязну глибiнь, щоб вибирати звiдти рiзну нечисть, мул, залiзяччя... Цiлу купу, чорну, смердючу, навикидають, наллють осторонь вiд колодязя. Пiсля першоП вiйни витягували з колодязя одне залiзяччя, пiсля другоП iнше, а пiсля третьоП... "Та хай вона щезне,- думаК Горпищенко-чабан, працюючи бiля колодязя,- хай краще нiхто ПП не побачить, бо пiсля неП, мабуть, i чистити було б нiчого, всi колодязi в свiтi повигоряли б..." З самого рання трудяться вони удвох з КорнiКм, замiнюють трос, що його вдалося нарештi видобути в директора, примуцьовують до нього оте своК незвичайне, червоне як жар цебро, зроблене з оболонки морськоП торпеди. Далеко виднiК воно в степ, квiткою жеврiК, мимоволi зупиняючи на собi око подорожнього, i коли на Центральнiй розказують якомусь новому чоловiковi, як найти в степу кошару знатного чабана Горпищенка, то кажуть: - Отам, де колодязь з червоною торпедою. Цiле лiто ллКться з цiКП торпеди вода у ринву, i чабани п'ють iз цiКП торпеди, ще й проПжджий який-небудь - чи то буде механiк з автолiтучки, чи агроном, чи зоотехнiк, що роз'ПжджаК по степу своКю бiдаркою,буваК, спецiально заверне сюди, зробить гак, щоб напитись. Бо вода тут справдi смачна, солодка, не вiдгонить, як в iнших степових колодязях, тухлими яйцями, у спеку ПП просто не вiдiп'Кшся. Протягом дня смаглi вуста, чоловiчi й жiночi, припадають до цiКП торпеди, важке цебро на сталевому тросi раз у раз опускаКться в тiняву, прохолодну глибину колодязя, черпаК й черпаК з нього свiжу джерельну воду. I що бiльше ПП вичерпують, то вона, здаКться, ще чистiшою й холоднiшою стаК,- аж зуби вiд неП ломить. А чабан Горпищенко тiльки радiК в душi, дивлячись, як люди смакують його водою, бо ПП нiскiльки не меншаК вiд того, що все лiто беруть i беруть. Пiсля останньоП вiйни вiн таки попогрiв тут чуба, чистячи колодязь, дошукуючись замуленого джерельця, аж поки дошукався, дав йому волю. Тiльки вiд воКнного бруду вичистив, як пiшли чорнi бурi - довелось ще чистити й пiсля них, бо вони йдуть такi тут, що тисячi тонн пилюки в повiтрi висить, ставки замулюК, посадки замiтаК до самих вершечкiв, а з хат, буваК, дахи зриваК - летять, як аероплани... Намете, нагорне i в колодязь, не один день потiм мине, доки цебро за цебром витягаКш, вибереш весь той намул i знову пiде вода, як сльоза. Нiхто достеменно не знаК, хто цей колодязь копав, у спадок вiд батькiв, вiд дiдiв дiстався вiн теперiшнiм чабанам. Тiльки з переказiв глухий гомiн доходить, що копали цей колодязь колись чумаки, чиП дороги пролягали в цих сивих степах. I коли молодий Горпищенко-льотчик запитуК батька: "Хто цей, тату, колодязь копав?" - то старий не вагаючись вiдповiдаК; - Чумаки, сину, чумаки. Пращури твоП. Льотчиковi аж дивно чути, що пращури його були чумаками, хоч вiн знаК про це ще змалку. Тi вусатi, кругле стриженi люди в полотнянiй, виквацюванiй дьогтем (проти чуми!) сорочцi, що рiк у рiк ходили через цi слiпучi степи з своПми круторогими, були для льотчика десь у глибинах минувшини, губились для нього в такiй часовiй та iсторичнiй далечi... ну як античнi якi-небудь Гомери та Демокрiти. Але ще важче, мабуть, було б уявити самим чумакам, що котрийсь iз Пхнiх нащадкiв стане крилатим, лiтатиме в повiтрi, стрибатиме вночi з парашутом з таких висот, де лютуК мороз, в той час як земля дихаК теплом повного лiта i коники в травi сюрчать... Хiба ж уявити було прадiдам, що вiн порухом руки пускатиме в дiю сили фантастичнi, ламатиме небо пекельним гуркотом двигунiв i що й власний свiй органiзм вiн пiддаватиме нечуваним випробам, зазнаючи таких перевантаг, коли на якусь мить навiть непритомнiКш у польотi, приладiв не бачиш, а тодi прийдеш до тями - глядь: К швидкiсть! Њ потрiбна швидкiсть... Якщо ж К швидкiсть - К життя! - в льотчикiв це так. Вiдстань, що ПП проходили чумаки протягом цiлого лiта, вiн долаК за один рейс, буваК, хлопцi не встигнуть зiграти й партiю в шахи... I все ж в душi вiн глибоко пишаКться своПми предками, мужнiми людьми, що крiзь чуму, крiзь безводдя, крiзь степовi швидко-йдучi пожежi прокладали дорогу на кримськi озера, копали по путi колодязi, несли сюди життя. I коли до нього приПздять товаришi з полiгона i пiсля спеки розкошують тут свiжою водою з колодязя, не забуваК молодий Горпищенко весело згадати добрим словом того свого невiдомого пращура, який цей колодязь викопав у степу, а батько, якщо вiн тут присутнiй, ще й додасть: - Добре дiло за людиною нiколи не пропадаК. Яка краща спадщина, яке бiльше багатство може бути для чабана, нiж цей колодязь, круглий, просторий, з вiнцем жовтого нiздрюватого каменю, щiльно вкладеного, злеглого так, нiби вiд природи... I чабан береже його. Уважно стежить старий Горпищенко, щоб все тут було в порядку - i в колодязi, i бiля колодязя. Кiнчивши клопотатись iз тросом та цебром, вони беруться з Корнiем лагодити ринву-корито, в яку деколи, трапляКться, аж вiвцi заскакують, так вона осiла, вгрузла в землю вiд власноП ваги, бо зроблена з важкоП двотавровоП балки, яку свого часу тягли сюди з садиби ЦентральноП трактором. Користуючись домкратом, чабани пiдважили спершу один ПП край, пiдклали цегли, потiм пiдважили другий таким самим чином, вирiвняли, i тодi Горпищенко випростався, змокрiлий, повеселiлий на виду: - Бачиш, Корнiю, не так силою, як умом пiдняли таку вагу... Стоятиме i при внуках... Ще, може, коли-небудь i нас хто згадаК... - Таких, як ми, не згадують,- пробубонiв Корнiй, тримаючись рукою за зуби, що знову йому розболiлись.- Ми - трава. - Дурницi мелеш,- заперечив Горпищенко.- Чому трава? А що без нас було б тут? Чи пив би хто воду з цього колодязя? Давно б його замулило, занесло... А так весь степ п'К. - Пити - п'ють... А ми? Хiба так людинi жити? З молочаю в чайну та звiдти знову в молочай, знов до гирлиги... - А що, як гирлига? - скипiв Горпищенко.- В наш час гирлига й ракета поруч стоять! Це вiн маК на увазi тi срiблястi лiтаки, що ними вилискуК степ полiгонний, та тих командирiв, що часом звiдтiля заПжджають до нього i шанобливо здоровкаються з старим за руку, i не тiльки тому, що вiн знатний чабан i нагороджений - ще до вiйни - за свою працю орденом та вмiК, як нiхто, варити "кашу в кожусi",- найбiльше ж за розум вони поважають старого, за вдачу його та ще, звiсно, за сина. Нiкого з чабанiв так далеко не пускають з отарами на територiю полiгона, як Горпищенка, лише йому (якщо тiльки тихо там) дозволяють заходити з вiвцями туди, куди iншим зась. Так принаймнi КорнiКвi здаКться. I його трохи аж ревнощi беруть на свого бригадира та на його дружбу з вiйськовими. - Чого ж тодi, по-вашому,- звертаКться вiн до Горпищенка,- так мало охочих iти до нас, щоб вiк з гирлигою калатати? - А давай ось Мишка спитаКмо,- посмiхаКться Горпищенко i пiдгукуК Демидового козарлюгу, що неподалiк воюК з гусаком.- Втри носа, Михайле, i вiдповiдай: чи хотiв би ти бути, ось як я, чабаном? Хлоп'я мовчить, сопе носом, видно, запитання застало його зненацька. А Горпищенко думаК тим часом про своП вiчнi чабанськi незлагоди з дирекцiКю, про чоботи, що Пх цiлу зиму палить гнояка в кошарах, та про ту лихоманку, що настаК для чабанiв, коли починаКться стрижiння овець, з яким вони оце тiльки недавно впорались. В трудовому чабанському сезонi стрижiння - це робота найвищоП напруги, весь радгосп тодi як у штурмi, стригалями йдуть i комбайнери, i шофери, й чабанськi жiнки, бо чабанiв для цiКП роботи не вистачаК: тисячi ж овець! Каторга, пекло, найважчий це труд, навiть при механiзацiП. Цiлоденне мекання, духота, запах сiрки, жиропоту, кровi, карболки... Стригалi, мотористи, точильники - всi чадiють вiд спертого повiтря, вiд овечоП сiрки, пiт заливаК очi, тричi на день люди мусять бiгти до оцього колодязя, обливатись водою, як прокатники на заводi... Комбiнезони Пхнi - це одна мазута, нiхто й прати не береться, темп роботи такий, що нема коли тобi й слова вимовити, нiколи жартом перекинутись. Жодного зайвого слова, жодного зайвого руху. - Нiж! - гукаКш, i це означаК - давай нiж. - Руно! - i це означаК - забирай руно. Якщо ти фахiвець абиякий, то, тiльки електромашинка загуде, овечка в тебе рветься, б'Кться пiд руками, мусиш ПП в'язати. А найвищий клас - це коли стрижеш i не в'яжеш. До таких належить вiн, Горпищенко. Замордований такою роботою, вийдеш з кошари, i аж водить тебе... чабанський "вальс" мимоволi танцюКш... Зате ж навеснi, коли степ тюльпанами цвiте, а ти виведеш отару на простiр, стоПш бiля овечат, а вiтер струмуК, купаК тебе, спiваК у травах. Хiба ця робота не може зробити людину щасливою? Ѕирлига? Ну й що? Колодязь оцей - моя свiтлиця. То моК життя на цiй планетi! Хай iнший живе iнакше, а я так його проживу! - Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп'я задкуК вiд Горпищенка: - Я льотчиком буду... Як Петро ваш... - Ага! - хихикаК Корнiй.- Пiд стiл пiшки ходить, а вже й воно розiбралося, де вершки, а де вiдвiйки. - Нащо ж тобi льотчиком? - допитуКться Горпи-щенко.Куди ти летiти хочеш? - На Мiсяць. - О! Ти щось там забув? Чи чого? - Не знаю. - А дуже хочеш? - Дуже! I хлоп'я, вважаючи цю обтяжливу бесiду вичерпаною, дременуло знов до свого гусака. - Лiтати, всiм лiтати,- розмiрковуК вголос Горпищенко.- Само ж не зна, що йому треба на тому Мiсяцi, а вже замiряКться... Вже щось його тягне туди, кудись воно пориваКться... - Менше б поривалися, легше б на свiтi жилось,- бубонить Корнiй.- Для школярiв та студентiв - всi отi поривання, поки лиха ковшем хапнуть та порозумнiшають... Спокiй, тиша, достаток - ось що для людини треба. Скiльки й живу - то те, то iнше людей баламутить. Хочу знати, що вночi нiхто не постукаК i не загадаК збиратись... Самих ляше виконавцiв скiльки за життя перебувало пiд моПми вiкнами, перед скiлькома начальниками цей Корнiй навитяжку стояв... Той тебе вчить, той наказуК, той повiстку вручаК... А ви менi спокою дайте. Нiчого не прошу, ви прийшли на свiт, щоб пожити, i я прийшов пожити, тож не чiпайте мене. Роботу роблю, профспiлковi плачу, а що я думаю, яке кому дiло? Може, моя чабанська радiсть - це просто отака он тополя, а пiд тополею стiл, а на столi пляшка... Холодок, затiнок, i я там пiсля роботи сиджу, п'ю свою чесно зароблену чарку... - Мало цього людинi, мало, Корнiю,- каже Горпищенко.Ось вони, сини нашi, Пх стограмовим щастям не вдовольниш... Уже Пм тiсно на землi, до iнших планет пориваються, в ореолi хочуть свою землю побачити. Спитай його, нащо йому той ореол? Нащо тi планети? Ти щастя шукай, правди в усьому дошукуйся, а не нових свiтiв! Та тiльки якраз в тому шуканнi, може, i щастя його найбiльше... Така вже, видно, природа людська: вiдiмкнув дев'ять замкiв, хочеться вiдiмкнути й десятий... На що ось я, в якому вже вiцi, а й то стою iнодi в степу, задивлюся в небо i - аж признатися соромно - самому полiтати кортить. Хоч би один-однiсiнький раз отам, де вони бувають, й собi побувати... Ну, хай би там парубком був - то й не диво, а то ось скiльки живу, стiльки й бентега в душi, i кудись тебе тягне, чогось прагне душа... Живеш тут, а надить тебе нетутешнК, краП далекi i як люди далекi живуть... - А опинишся там - все обернеться навиворiт. - Це вiрно. Пiд час вiйни, коли в Будапештi я, у Вiднi снаряди возив, ох, як звiдти сюди поривався, до цих наших, Корнiю, степiв. Клятi солончаки, а й за ними скучав. Ну, а цi простори, це небо хiба забудеш... Старий випростовуКться, погляд його розбентежений, вiн помiтно навiть схвильований: чабан здавна чулий до неП, до цiКП одвiчноП краси степу. - Крутить, ой крутить же, стерво.- Корнiй знов скрушно мотаК головою: то зуб йому крутить.-Хоча б оце краплю спиртомiцину на корiнь, може, занiмiв би... Та, видно, забули про нас,- це вiн про те, що Пх снiдати довго не кличуть. Ради льотчикiв, що приПдуть снiдати, там, здаКться, буде сьогоднi каша чабанська, хоч, звичайно, баби навряд чи приготують ПП так, як це зробив би сам Горпищенко. Власноручно варити кашу вожак чабанський береться лише в особливих випадках, але коли вже вiн почне, то чаклуватиме бiля неП, нiкого не пiдпускаючи, приготуК, присьорбне, а вiдставивши з вогню, ще i в кожух закутаК, щоб допрiвала; приготувавши, ще ж i прихвалити зумiК, гордий своКю роботою: - ТакоП кашi нi в якому ресторанi не покуштуКш, вона в кожусi варена!.. А поки що в Корнiя кишки грають i настрiй у нього явно пiдупадаК. Вiдставивши лопату, вiн починаК звично скаржитись на сонце, що з самого рання вже пече, на клiмат, що помiтно змiнюКться на гiрше... - Догралися з природою: лiто зiйде - дощ не покрапаК, взимку снiгу не побачиш... Буйнi зими якi були ранiш, де вони тепер? - Всiх перевиховали, кажуть, i сонце активнiшим стало,-жартуК Горпищенко i пiдохочуК напарника: давай уже доб'Кмо. I вони знову беруться за лопати, засипають багнюку довкола ринви сухою землею, вирiвнюють, бо вiвцi аж яму вибили на тiй мiсцинi, де був колись горбик. Хоч якi маленькi ратички, а пилинку за пилинкою рознесли вiд колодязя землю по степу, i доводиться знов пiдсипати, зарiвнювати. Зате як прийде отара, то й не впiзнають вiвцi свого водопою: де вчора мiсили багно, сьогоднi стало сухо та чепурно, а скособочену сталеву Пхню ринву хтось пiдважив, пiдняв, аж вiтерець тепер попiд нею провiваК... Та нарештi можна й пошабашити: господиня, дружина Горпищенкова, йде з вiдрами до колодязя набрати води, а заодно загадуК чабанам збиратися до снiданку. - Бо Петрусь щось забарився, може, знову аж увечерi повернеться,- невесело каже вона, повiльно опускаючи торпеду в глибину. Витягла, налила свiжака з тiКП торпеди у вiдра, взяла Пх на коромисло, понесла, весь час на ходу мовби шукаючи когось поглядом у степу. Вiдколи син приПхав, ще й не надивилась вона на нього, бо й дома син не живе, за цi три днi бiльше був на полiгонi, нiж тут. Вiдпустка й на вiдпустку не схожа, хоча, правда, i сам вiн каже, що опинився тут у справах служби, тiльки заПздом. Та, може ж, ще вiдпустять його, i, звiльнившись вiд клопотiв, зможе вiн вiдпочити як слiд, приПде на кiлька тижнiв, цiлими днями читатиме або гратиме пiд тополями в шахи iз своПм другом Сiробабою, льотчиком сiльськогосподарськоП авiацiП, що при нагодi прилiтаК з ЦентральноП провiдати друга i сiдаК своПм полотняним аеропланом бiля самоП чабановоП хати. Колись вони разом були в училищi i ще там товаришували, а потiм як була сесiя та був закон про мiльйон двiстi тисяч, то Сiробаба попав у той мiльйон пiд скорочення, переквалiфiкувався i тепер возить пошту в радгосп, пiдживлюК посiви та опилюК виноградники... Веселий такий цей Сiробаба, з усiма жартуК, i вона рада, що Петро iз ним дружить. Сидять собi, грають у шахи чи просто бесiдують, а вона щось робить поблизу i краКм вуха слухаК Пхню розмову, i тодi Пй син розкриваКться бiльше, нiж будь-коли, в якихось тайнощах своПх, в чомусь мало зрозумiлому матерi. Вона чуК про якiсь перевантаги, коли навiть очей не закриКш, i м'язи обличчя перекошуються, i кров стаК важкою у жилах... Або, навпаки, чуК вiд них про красу польотiв, про те, як буваК Пм гарно, коли вранцi-рано повний штиль, "ковбаса-зебра" над аеродромом опускаКться, ранок погожий, i ти - "летиш, як у маслi"! Та не завжди й вони там купаються, як у маслi. До батька вона вже звикла, що цей без кiнця дирекцiю критикуК та керуючого вiддiлком батожить на всi заставки, думала, що хоч у сина там злагода в усьому, а виходить, i в них буваК по-рiзному, чимось отi "намордники" Пхнi Сiробабi не подобаються, "не та, каже, система", хоч i новiша. Сiробаба досi плюКться, згадавши, як одного разу вiк взяв старий кисневий прилад, бо вiн нiби зручнiший, так начальник побачив - з рук вихопив, подер... I не тому, що начальник поганий, а тому, що апарат той не для найвищих висот, з таким, мовляв, не можна... ка-та-пуль-ту-ватись! А син в тому "наморднику", важкому, незручному, часом лiтаК ж по кiльканадцять годин, не вилазячи з лiтака, на залiзi сидить, закутий в залiзо. Та ти iншого застав у ресторанi за столом висидiти безперервно двадцять годин, та й то навряд чи витримаК, а тут - ще й працюй! Таке його життя. Не диво, що трохи й лисiК вже, зовсiм молодий, а чубчик став як шовк. Але ж сам вибрав собi таке життя, згоден день у день крiзь апарат дихати, аби лише бути на тих височезних висотах... Кажуть: соколи. Куди там соколам до них! Бо коли навiть ось тут, у степах, чорна буря йде, валуК, i все небо вiд неП чорне, i, здаКться, кiнця нема у височiнь цiй курявi, то вони, льотчики, виявляКться, i над нею, над бурею, ходять. - Невже ж тобi, сину, не страшно там, коли пiд тобою вся земля бурею окутана? - Десять тисяч метрiв, мамо, висота цим курявним бурям, а вище над бушовищем - там небо чисте, сонце свiтить, ми там по приладах iдемо. Такий вiн у неП. За здоров'я вона його найбiльше непокоПться, хай би без апаратiв отут повнiше надихався чистого степового повiтря. Поки тут вiн - поки й спокiй на душi. А як десь у польотах, все Пй тривогою повитий свiт i годинами не сходить з думки та жiнка з Рибальського, що в неП теж був син льотчик i позаторiк розбився. Як вона тодi кричала на все село, коли приПхали за нею синовi товаришi, льотчики з частини! Розповiдала потiм, що бачила тiльки цинковий ящик-домовину, а в ньому наглухо запечатано те, що зосталося вiд ПП сина на дев'яносто третьому його вильотi... Дев'яносто два було щасливих, а з дев'яносто третього - цинковий ящик запечатаний... Батько не хоче й думати про таке, бо це ж не вiйна, бо нещасливi випадки - це тiльки випадки, всюди вони можуть бути, а скiльки Пх, соколiв, цiле лiто шугаК пiд самим небом, i навiть взимку чуКш Пхнiй гуркiт десь за хмарами, там, де вiчно свiтить сонце! Сьогоднi за сином ще до схiд сонця заПжджали льотчики з полiгона, всi в офiцерських чинах, один, командир, навiть сивуватий уже, з майорськими зiрками в погонах, а проте всi мiж собою як рiвнi, як брати - жартують, смiються. Той для них просто Павлик, цей Петрусь, той Корольок... Вона, мати, сказала Пм: - Не вгадаКш, хто мiж вами й старший. - В небi, мамашо, всi ми рiвнi,- всмiхнувся Пхнiй командир.- Хоч скiльки в лiтаку нас К, а крила однi на всiх. Вони поспiшали, випили нашвидкуруч по склянцi молока, сказали - на снiдання будуть... Погляд материн раз у раз звертаКться туди, в бiк полiгона, який давно вже став часткою чабанського життя, владно ввiйшов у нього своПм гуркотом, загадковiстю, суворим розпорядком... Син усе жартуК, каже, що приПхав з товаришами iз своКП частини викликати тутешнiх, полiгонних, на соцзмагання. ЖартуК вiн чи, може, й справдi по такому дiлу прибув - матiр це мало обходить, а ось коли його той полiгон вiдпустить... Тiльки поставила вiдра коло хати, як гульк! - котить iз степу машина, вiдкритий газик вiйськовий, i в ньому - повно: начальник полiгона Уралов, i Петро, й товаришi його, а мiж офiцерськими кашкетами й Тоня волоссям розвiваК. Льотчики всi веселi, один Уралов мiж ними трохи присмучений, може, тому, що вже не лiтаК, хоч вiком ще молодий. Росту невисокого, щуплявий i весь час якийсь нiби напружений - обличчя бiле, гостре, худорляве, майже хлоп'яче, i щоразу, коли мати бачить Уралова, Пй чомусь стаК жаль його, мов рiдного сина. - Як там ваша дiвка? - питаК вона Уралова про його маленьку донечку. I вiн одразу щасливо нiяковiК: - Росте. Вже смiКться... Старий Горпищенко не встиг i перевдягтися, так i постав перед льотчиками в своКму робочому: ситцева, сiра вiд пилюки сорочка та латанi штани, сандалi на босу ногу, i нiяких на ньому сьогоднi чабанських обладункiв, нiщо не обтяжуК його буденну осадкувату постать. Тоня, скочивши з машини, одразу пiдбiгла до батька, защебетала, ще й пiд руку демонстративно взяла, щоб показати перед льотчиками, що вона не соромиться батька, хоч вiн i в такому виглядi. "Хай вiн i в цiй незавиднiй робочiй одежi, а я пишаюся ним",- мовби каже дiвчина, вчепившись за батька. В Тонi з батьком дружба своКрiдна, без нiжностей зайвих, з ременем ще й досi напоготовi, та знаК дiвчина, що хоч батько в неП й суворий, але сам i захистить коли слiд. Якось ще в восьмому дiвчата в класi образили ПП; задавака, довгими своПми вiями хвастаК, думаК, як вiП довгi, так уже й на екран! Була в цих нападках частка правди, i, може, тому дiвчина пережила Пх особливо тяжко, прибiгла з школи, як з полум'я, i мерщiй до ножиць... З-пiд рук у батька вхопила його чабанськi ножицi i вже замахнулась ними обстригати, вкорочувати своП вiП. - Скажена! Вiн пiдняв ножицi, дав запотиличника, дочка огризнулася: - А чого ж вони дражняться!- i розплакалась без стриму. Кинувши роботу, батько одразу пiшов тодi в школу, подався аж на Центральну наводити правду i лад... Та часом любов до дочки набираК в нього i зовсiм iншого вияву: торiк уже велику, майже дiвку, батогом одчесав при людях бiля кошари. Вiн на гарбi стоПть, силос скидаК, озирнувся - а старшокласниця його внизу, мов на гойдалцi, на волячих рогах колишеться. Заробила тодi вiд нього батогом по жижках... Одначе й це ПхньоП дружби не похитнуло, такi слiди на жижках не зостаються, i зараз Тоня щиросерде - батьковi першому - зливаК iз кухля. - Вмийтеся, тату, щоб ще красивiшi були! Корнiй тим часом до чабанок пiддобрюКться: - Чи буде ж там, хазяюшки, крапелина лiкiв на зуб? Проте коли вже сiли за стiл, i з'явилася пляшка з бiлою голiвкою, i старий Горпищенко спробував був наливати льотчикам чарки, вони дружно один за одним вiдмовились: - Я пас. - I я пас... - Кого це ви пасете? - пожартував старий. Льотчик з сивими скронями, подякувавши, пояснив: - Сьогоднi ми непитущi. Чабан здивовано глянув на сина. I той пiдтвердив: - Правда, тату. - Чого ж це? - Ми, тату... летимо. Було це як грiм серед ясного неба. Проте батько й виду не показав, тiльки втерся мовчки. А в матерi й ложка випала з рук: - Оце такий вiдпочинок? Тiльки на порiг - i назад! Як же це воно? Вiдкликають вас, чи що? - Так треба, мамо,- сказав син, не вiдриваючись вiд кулешi, а старий Горпищенко глипнув на дружину суворо-заспокiйливо: не лiзь, мовляв, не в своК. Так треба - ясно тобi? Не став i сам доскiпуватись, бо це не личило, бо все своК чабанське життя вiн прожив i живе пiд знаком цього "так треба". Старий солдат, вiн добре знаК, як багато часом ховаКться за цим усталеним висловом i скiльки важить для людини ПП обов'язок - цей невидимий командир твого життя... Думкою, досвiдом, душею старого солдата, чиП конi не раз вскакували пiд артилерiйським обстрiлом на вогневу i, скаженiючи вiд жаху, перелiтали палаючi мости Њвропи, цим тяжким солдатським досвiдом вiн одразу осягнув оте синове скупе пояснення, i хоч душа його теж скипалась вiд болю й досади, зовнi вiн залишався спокiйним, похмуро-байдужим, тiльки насупився бiльше, ще й прикрикнув на Тоню, коли та бовкнула щось недоречне про братову "ракетну вiдпустку"... Iз солiдарностi з льотчиками господар не налив чарки й собi. Мусив Корнiй лiкувати свiй зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою. - Ще дужче крутить,- винувато загомонiв вiн серед тишi пiд нищiвним поглядом своКП молодицi i, тримаючись за щоку, став скаржитись льотчикам: - Отак нас лiкують! ПриПхала аж iз областi санiтарною летучкою якась швигалка: "Товаришi чабани, може, пеньки в кого, пiдходьте". Оце, думаю, увага до чабана. Всiх чабанiв по кошарах об'ПжджаК, на мiсцi зуби рве, без вiдриву вiд виробництва... А в мене якраз пеньок кутнiй озиваКться... Починайте з мене, кажу. ЗапрошуК вона мене в свою летучку, велить хапатися за якусь перекладину: тримайся, чабане, мiцнiше! А сама тим часом запалила спиртiвку, щипцi туди раз! два! - все чин чином, i хоч сама тонкорука, а як вхопила за корiнь, то так скрутила, мов добрий дядько. Аж затрiщав, всю щелепу, здавалось, вивертаК... А болить - криком кричав би... Вiдпльовую кров та лаюсь - чого, мовляв, не заморозили, чи, може, думаКте, як чабан, то йому й не болить? А вона: пробачте, забула захопити те, чим заморожують, зараз поПду, миттю привезу. Та як чкурнула, то й досi везе... Ну, що про таку сказати, га? - Бо Пй хлопцi в головi, а не вашi чабанськi зуби,каже Демидиха сердито. - Не один же ти в неП, Корнiю,- заступаКться за лiкарку Демид.- Скiльки тих хворих тепер... Фронти, окопи, голодовки - все вилазить боком... ПриПхала, попрактикувалась - i далi. - Не маК вона права на менi практикуватись,- обурено вигукнув Корнiй, вже кутуляючи.- Вимагатиму тепер, хай замiсть пенька цiлу щелепу менi вставить. Тiльки ж як ПП знайти? Тоню, ти там не бачила на Центральнiй тiКП швигалки? - Не до неП менi було,- блиснула Тоня до всiх своПми горiхово-карими.- В мене екзамен був! - Ну як? - поцiкавився батько. - Можете привiтати. Хоч i жарко було, а здала! - Що ж ти здавала? - Твiр,- засмiялася Тоня i додала багатозначно: - На вiльну тему! - I написала його, мабуть, азбукою Морзе? - весело зауважив брат. Тоня зайшлася рум'янцем: - Ти вгадав. Матерi не подобалось, що вони розмовляють якимись натяками та загадками, i, осiкши дочку поглядом, вона звернулась до сина: - Ти ж, сину, хоч пиши частiше. Та бiльше описуй про себе. А то он i в госпiталi лежав, i рука була в гiпсi, а ми про те аж коли дiзнались... Розказав би хоч тепер, що в тебе з рукою було? Льотчик мовчки переглянувся з сивуватим своПм командиром i почав неквапом нарiзати на сковородi яКчню. - Нiчого страшного, мамо. Рука нормальна. Зрослася як слiд. Бачите, пальцi всi працюють.- Повеселiлий, вiн ворухнув у повiтрi пальцями, демонструючи руку матерi.- Рука як рука. Така, як i до того була. Не довша й не коротша. - I хабарiв не бере,- пiдкинув один з льотчикiв. Всi засмiялися за столом, а найбiльше цi останнi слова батьковi припали до душi. Вiн аж плечi розправив вiд гордощiв за сина, за його руки, що можуть ламатися, а не безчестять батька, як буваК в iнших... Коли в кого нероби та хапуги часом виростають, рестораннi лобуряки в сорочках розцяцькованих, то його син знаК, для чого живе, вiн недаром Псть хлiб народний... - А своКму командуванню передайте,- насурмлено каже батько,- що ми тут теж не трава, не затулили нам свiт овечi хвости... Бачимо, що й до чого. I трудимось теж на совiсть. Бо краще вже згорiти на роботi, нiж заiржавiти вiд неробства. Демид тим часом, пiдсунувшись до свого сусiда-льотчика, мовчазного, бiлобрового, якого товаришi називають просто Павликом, починаК настирно допитуватись, чи не знаК вiн чого про теперiшню долю якогось генерала Iванищева, з яким вiн разом воював в сорок першому в оточеннi... Мало не з кожним приПжджим заводить Демид мову про того свого генерала i дивуКться, що нiхто про нього не чув i не знаК, хоч генерал був справжнiй, не покинув солдатiв у бiдi. Не чув про нього й Павлик. Слухаючи Демида, вiн не зводить погляду iз Демидового Мишка, який, мовби зачманiвши, стоПть перед ним, вп'явшись оченятами в одну точку, а тiКю точкою К значок у Павлика на грудях, значок у формi маленькоП бомби, що, наче крапля, ось-ось капне додолу. - Чого ти дивишся? - нарештi не витримуК Павлик. - Скажiть, а бомба важка? - Нелегка. - Це в нас мудрець,- зауважуК Демидиха з ласкою в голосi.- Вчора пiдiйшов до мене, в однiй руцi пташеня, а в другiй iржавий патрон, ще й куля стирчить у ньому... "Скажiть, мамо, що важче: куля чи голуб?" - Це дiйсно запитання,- ледь усмiхнувся Уралов своПми блiдими губами.- Не одразу й вiдповiси... Ще не встали вони iз-за столу, як задеренчав у повiтрi пропелер над самою хатою, крила гойднулися, вiтаючи товариство льотчицьким привiтом: Сiробаба прилетiв. Вже видно з кабiни голову його в шоломофонi, i чорнi вуса, i бiлозубу посмiшку... - Можайський прилетiв! - посхоплювавшись iз-за столу, загомонiли льотчики.- Батя вiтчизняноП авiацiП! I загукали в повiтря, вказуючи Сiробабi просто на стiл: - Сiдай! Сiдай! Для Тонi це було мов кiно дивитись, як Сiробаба, посадивши неподалiк свого "кукурузника", вилазить з кабiни, сплигуК на землю, здираК з голови шоломофон i вже розвалькувате йде товариству назустрiч, широко усмiхаючись, i в обох. руках у нього блищать, як гранати, пляшки шампанського. Красень - не льотчик. Щоки налитi здоров'ям, цвiтуть, як рожа, а вуса такi пишнi, пухнастi, якiсь, сказати б, шляхетнi... Такi вуса справдi в кiно тiльки можна побачити за двадцять копiйок. - Я ж кажу, що хто не рискуК, той шампанського не п'К,- збадьорився Корнiй, мовби заворожений Сiро-бабиними пляшками. - В тiм-то й рiч, що цей якраз i не рискуК,засмiявся вузькоокий льотчик, що його звали Корольок, а старший, командир, додав з добродушною зверхнiстю: - Цей тiльки при сонцi лiтаК... Коли "чуден Днепр при тихой погоде"... - А коли чорнi бурi? - Тодi сидить i не щурухне... Ткнувши котрiйсь iз жiнок пляшки, Сiробаба пiшов по льотчиках з обiймами, бо це все, виявляКться, були його знайомi та приятелi по дотеперiшнiй службi. - Курчат возиш? - запитав Сiробабу Корольок, коли знову присiли за стiл. - Не тiльки,- заперечив Сiробаба, безцеремонне нагортаючи собi в тарiлку яКчнi з салом.- Рiзний буваК вантаж... I курчат з iнкубатора, i сперму в термосах iз лабораторiП, а то ще бабу яку-небудь iз заворотом кишок до хiрурга. На носилки ПП i в касету пiд крило, хай там полементуК... А найчастiше, братцi, з гербiцидами маю справу. Ви ж тут усi невiгласи, певне, й не знаКте, що таке гербiцид? А гербiцид - це такий препарат, що ним колишнiй вiйськовий льотчик Сiробаба веде хiмiчне прополювання ланiв. Бiда тiльки, що тих гербiцидiв поки що бiльше нема, нiж К. - Ви ж i пошту возите,- пiдказала Тоня. - Що пошту. Я навiть i горох опилюю, i по виноградниках хiмiкатами вiйнути - це теж моК амплуа... Ви ж не забувайте, що перед вами людина найширшого трудового профiлю - льотчик-унiверсал,- говорив вiн далi, володiючи бесiдою. Вистрiливши з пляшки корком, поналивав усiм шумовиння з такою певнiстю, що навiть льотчики не зважились вiдмовитись.- Ну, будьмо! Лiтаймо! За тебе, Уралов! За здоров'я твоКП дочки,- пiдняв склянку Сiробаба.- В нього ж там така степовичка росте... Уралов знову розцвiв при згадцi про доньку, а Сiробаба став смачно закушувати, припрошуючи i льотчикiв теж: - Це вам не отi спецконсерви, що сто рокiв на складi лежали, а Пх потiм бортовиковi дають... - Отже, бачу, ти цiлком тут аклiматизувався? - промовив старший з льотчикiв. - А чого ж не аклiматизуватись? - глянув на нього Сiробаба великими, чистими, як у вола, очима.- Чим у нас тут погано? Тут коли спека, так уже спека! Коли вiтер, так уже вiтер! Роздолля, простiр, де хочеш, там i сiдай... I люди в степах - де стрiнеш людей такоП широкоП вдачi, де красунi такi, як нашi. Ба яка мулатка! - окинув вiн поглядом Тоню, аж дiвчина спалахнула враз.- Вуса, бачу, тобi моП подобаються,- провiв Сiробаба рукою по своПх пухнастих вусах.- До вподоби, еге ж? - Еге ж. - Тiльки мала ти ще виросла до цих вусiв,- змiнивши тон, суворо кинув вiн дiвчинi, i вона зашарiлась ще бiльш. А Сiробаба вже гомонiв до льотчикiв: - Спершу, коли вiдчислили, ох, як кисло було вашому Сiробабi. Ну, як це гордий реактивний льотчик-винищувач та стане винищувати комарiв? ПриПхав додому, мiсця не знаходжу, мама, правда, радiК, щаслива, на сьомому небi старушка! - Та як же ж не радiти Пй,- тихо зауважила Петрова мати. - А менi, почуваю, без крил життя нема,- вiв Сiробаба далi.- Iду на аеродром, на найближчий аеродромчик, де загiн се-ге авiацiП базуКться. Тихо, всi в розгонi, лише де-не-де лiтаки, як цикади, дрiмають по степу та пiд кущами дрiмають пасажири на клунках. Наш пасажир, знаКте, терплячий, бере з собою клунок з харчами. Туман? Нельотно? Вiн i похилив до автобуса... Спершу ганяли мене по наземних роботах. Глянеш, як лiтак пурхне в повiтря, аж отут тобi смокче... Потiм курси для переучування таких гаврикiв, як я. Були там серед нас i майори, й капiтани - всi переучувались на цивiльний кшталт... УявляКте, реактивниковi, швидкiсниковi на полотняному АН-2 опинитись! Цiлковите з мого боку презирство. А проте потiм, як роздивився... та вiн же трудяга! Та на ньому ж полiтати вранцi над полем - одна насолода! Курчат возити? Ну й що? Хай живе курча, кача i iндича - ось мiй девiз! - Що не кажи, а важко в тобi впiзнати колишнього вiйськового льотчика,- зауважив пiдтягнутий, пiдiбраний Корольок. - Ну, ти не думай, що Сiробаба тут став якимсь баптистом,- швидко вiдреагував Сiробаба.- Вiн цiнуК i твоК дiло, але i в свою кашу наплювати не дасть. Коли хочеш знати, тут льотчик теж мусить бути класу не тюхтiйського. Тут у тебе нi штурмана, нi радиста, сам за всiх - i швець, i жнець. Зате ж натреновуКш око в орiКнтацiП, налягаКш на технiку пiлотування, на дядька не надiКшся - тiльки на себе. Це тобi не просто злiтав, вiдбомбився, влучив, не влучив i вертай назад... Ми теж бомбимо, але не по порожньому мiсцi, не по макетах, а по живих ворогах - по осотах, свирiпi, по гусенi, по плодожерцi! - Пiсля цього, друзi,-глянув старший на своПх льотчикiв,- нам нiчого не лишаКться, як тiльки подавати командуванню рапорти та переходити на переучку до Сiробаби. Вiзьмеш? - Ще буде час - всi ви перейдете на мирнi крила... Ще разом доставлятимемо курчат на Марс. - На отаких таратайках? - всмiхнувся Павлик. Сiробаба любовно глянув у бiк свого зелено-сiрого лiтака, бiля якого вже крутилася чабанська дiтвора. - Якщо по сутi розiбратись, так оце в мене якраз i К справжнiй лiтак. Бо вiн тобi не болванка яка-небудь, вiн з крилами, створiння дiйсно крилате! I хоч з мого польоту земля не кругла i не в голубому ореолi, але й з такоП висоти, запевняю вас, вона чудова! Летиш i милуКшся всiм: i срiблястою нехворощю, i лiсосмугами, i ворохами золотими на токах, i бiлою дiвочою косинкою, що майне десь в курявi... Ну, i, звичайно ж,- вiн пiдморгнув до чабана,- оцими вашими тополями, що п'ятикутне в небо ростуть. - Сiробабо! Та ти ж поет! - вигукуК Корольок, а Павлик спокiйно зауважуК: - Це вiн тут поетом став, а в нас йому, пригадуКте, скiльки разiв перепадало за вибрики в повiтрi, за його авiакозакування... - I все ж вашi лiтаки красивiшi,- каже Тоня до брата, мовби втiшаючи його.- Правда, що ви могли б через океан - туди й назад - без заправки? - Тобi це треба? - покосився на дочку чабан Горпищенко i, вiдсунувши склянку з недопитим шампанським, важко поклав на стiл своП вузлуватi руки. А Демид палив цигарку за цигаркою та сумовито розмiрковував: - Марнотратство яке на свiтi, ох, марнотратство... На самi тiльки бомби скiльки тих грошей дурно йде. Один ось вiн за путнК дiло взявся,- кивнув Корнiй на Сiробабу. Льотчик з посрiбленими скронями, видно, був ображений цим, прикипiв до Корнiя гострим, пронизливим поглядом: - Ви були на фронтi? - Був. - Скреготали зубами по окопах, що авiацiя вас не прикриваК? Отож. Хотiлось би й нам, як Сiробабi, штурмувати плодожерку та бур'яни, а доводиться замiсть того важкi бомбардувальники пiднiмати в небо. I пiднiмаКмо, бо треба, бо ми з тих льотчикiв,- голос його задзвенiв,- що на "фанерi" лiтали, в сорок першому шматка бронi на нас не було. Зуби кришились вiд лютi, а що ми могли? Скiльки нас, окутаних полум'ям, на очах вiйськ в повiтрi вибухало, на деревах зависало,- бiлiК десь на узлiссi тiльки грудка оплавленого дюралю пiсля нас,- рiзко закiнчив вiн i аж побагровiв вiд внутрiшнього збурення. - Та я що,- прокутуляв беззубо Корнiй.- Треба так треба. - Дiтей жалко,- зiтхнула Демидиха. Пiсля цього всi сидiли замисленi, примовклi. Старший льотчик щокою сперся на стиснутий кулак, затуманився в своПй невеселiй задумi, мовби казав: знову полiт. Але ж i не може бути iнакше, бо десь там такi, як i ми, льотчики готовi - з першоП команди - пiдняти в повiтря ядерний вантаж... Чи дума його була про фронтових льотчикiв - скiльки Пх знав за вiйну! - полетять отак удень або в мiсячну нiч, i немаК, не вертаються. Мертвими вiн Пх не бачив, i тому часом ночами здаКться, що десь i досi лiтають вони, молодi, вiчнi, у мiсячнiм зорянiм небi... Секунди йдуть. Командир глянув на годинника, iншi глянули теж, i, обмiнявшись поглядами, льотчики разом пiдвелись, стали дякувати хазяйцi. Знову бортова валiзка в Петра у руцi. - Ти ж там межу не перелiтаКш? - напутньо глянув батько на сина. - В нас, тату, без порушень. - Тож-то. I вже, як у нелегкому, слiпучому снi, iдуть батько, мати й Тоня з льотчиками до колодязя, бо треба ж Петровi напитися з нього на прощання, щоб не забував дороги додому. В земну глибiнь, де видно клаптик неба степового, поволi-поволi опускаКться торпеда-цебро i так само поволi пiдiймаКться звiдти, важко перехлюпуючись. Вже ось вона стоПть зверху на бетонному крузi, i свiжу воду, добуту з глибини, пронизуК сонце. Аж очi рiже цебро своКю яскраво-червоною оболонкою, мокро вилискуючи на сонцi. Мовчки п'ють усi, п'К Петрусь, п'ють друзi його льотчики, п'К й Сiробаба, обiйнявши руками цебро, аж крапельки зостаються на його чорних пухнастих вусах. Потiм Сiробаба запускаК свiй бiплан. Всi дивляться, як курява здiймаКться вiд його гвинта, цiла хмара куряви ховаК в собi Сiробабу разом з його лiтаком, i потiм уже в повiтрi з цього курявного хаосу раптом виринаК - крилате! Помахавши крилом усiм, що стоять бiля колодязя, вiн бере курс на столицю радгоспу - Центральну, а льотчики, попрощавшись, сiдають у свiй вiдкритий новенький армiйський автомобiль, i голос матерi клекоче хвилюванням, коли вона каже: - Час добрий. I вже Пм шляхами розгiнними стелеться степ. Помчали в напрямi полiгона, i, доки Пдуть, вiддаляються в глибiнь степову, молодий Горпищенко, озираючись, все бачить бiля колодязя в полудневiй слiпучостi матiр, i Тоню коло неП, i розкошланого, без картуза батька. Вiн стоПть на узвишшi коло цямрини, а поруч, на сталевому тросi, яскраво жарiК, палаК на весь степ червона, як серце, торпеда. IV. ЛУКIЯ, ГОЛОВА РОБIТКОМУ Океан степiв застиг у полудневiй слiпучостi. Все живе поховалося в тiнь, тiльки на пiвнiчнiй межi радгоспних земель, там, де пролягаК траса майбутнього каналу, стоПть залiзний гуркiт бульдозерiв. Могутнi, пiдвладнi людинi механiзми раз у раз з'являються на валу з натужним гуркотом i, грiзно зблиснувши ножами до сонця, що стоПть у зенiтi, знову провалюються, глухо зника