ють у розвированому земляному хаосi своПх циклопiчних робiт. Мине час, i вже буде тут русло, блискотiтиме аж за обрiй свiтла днiпровська вода, тихо линучи в степ, напуваючи довколишнi поля. А зараз тут поки що тiльки свiже, як пiсля величезного вибуху, руйновище порушило одвiчну дрiмоту землi. Нелегко навiть вгадати майбутнi береги каналу, мiж якими ще тiльки ходять бульдозери та розрихлювачi, вибираючи грунт з того мiсця, де буде русло, розтинаючи його впоперек глибочезними траншеями-штреками. Бульдозер за бульдозером так i шугають стрiмголов у глибокi пази траншей, а залишенi мiж ними вали рихлоП необваленоП землi дедалi вищають, ростуть. ЗдаКться, таку стiну тiльки торкни, так i обвалиться, але спробуй - там тонни грунту. Були навiть випадки, що й привалювало людей. Якось привалило двох робiтникiв, що сiли в холодку поснiдати,- так i вiдкопали Пх з розрiзаною навпiл хлiбиною, з надгризеною ковбасою в руках. Довго потiм слiдство велося, все шукали винуватих... Задуха тут. Зверху на валах хоч обвiК тебе, а в котлованi, на днi бульдозерних траншей, спеки налито по вiнця, вiтерець не дмухне, незвичний там просто зварився б, а ти ще ж i в кабiнi бульдозера, в пилюцi, в гуркотi, у випарах пального, тобi ще й важелями працювати весь час. I ти працюКш, перевертаКш степ, бо норми за тебе нiхто не дасть. Однi працюють, а iншi, зважаючи на обiдню годину, повиганяли своПх роботiв з каналу, вишикували Пх в ряд понад валом, i ножi Пхнi тепер зблискують, як один нiж. Самi ж бульдозеристи тим часом збились у затiнку, пiд польовим вагончиком, що править Пм тут за все: i за гуртожиток, i за буфет, i за клуб. Тiнь вiд вагончика така куца, що не може прихистити всiх: сидять, хто в тiнi, хто на осоннi, хто хлiб жуК з "Кракiвською" ковбасою, а хто смокче з пляшки пиво "Жигулiвське"; той розкинувся - спить, похропуК вже, а той, прилiпивши на губи сигарету, просто лежить, розморено спочиваК, виставивши себе немилосердному сонцю, нiби воно йому ще мало осточортiло там, серед задухи й безвiтря каналу. А над радгоспним степом тим часом звихрюКться клубочком курява, мчить звiдти вилиняла директорська "Победа", пiдкочуК, зупиняКться перед таборищем каналобудiвникiв. Тiльки з машини виходить не директор, а голова робiткому Лукiя Назарiвна Рясна, висока повнолиця жiнка пригаслоП вроди. Заплетенi коси, що вкладенi на головi тугими витками, роблять ПП ще вищою. Пiдходить до робiтникiв, здоровкаКться. В руках, у мовi К якась природна гiднiсть, розгонистiсть. Вона не всмiхаКться до робiтникiв запобiгливо, як-це часом буваК з iншим начальством, Пй не треба до них так усмiхатись. Власне, вона Пм i не начальство, бо в них К своК БМУ - будiвельно-монтажне управлiння, що отаборилося десь аж на березi синього моря, в курортному мiстечку, де менше куряви: звiдти керувати буцiмто виднiше. Пряме ПхнК начальство не дуже балуК Пх своПми вiдвiдинами, а вона ось приПхала, тому що вони обирали ПП, голосували за неП,- вона Пхня депутатка. Ставна, з густими бровами степовичка, обличчя, як i в бiльшостi жiнок тут, припалене вiтром, щоки горять вишневою смагою. Тiльки кинула оком на Пхнiй пiдобiдок, одразу все зрозумiла: - Всухом'ятку? Язики, розморенi сонцем та пивом, повертаються знехотя: - Та ще ж канал не готовий... - Воду не пiдвели... - Самi винуватi... Стрiлочник завжди винуватий. Вона мимохiдь зазирнула всередину Пхнього вагончика, на Пхнi кубла холостяцькi. Видно, полiчила лiжка i прикинула в умi, що далеко не на всiх вистачаК навiть цих спартанських лiжок, - Де спите? - На будцi... - Пiд будкою... - Декому подобаКться сидьма. - Декому на кулацi. - Проте вагончикiв ще пiдкинути обiцяють - Один обiцяв, та вмер, тепер другий обiцяК I регiт. Важкий, неквапний. Смiються зуби бiлi, i очi iскряться смiхом з-пiд накiптюжених брiв, смiються Пхнi майки засмальцьованi i руки пропеченi, в мазутi. А за Пхнiми спинами регочуть Пхнi бульдозери сяючим блиском ножiв. Вони, як i господарi, теж спочивають. Жарти Пхнi Лукiя вислуховуК без посмiшки. - Щось парторга вашого не бачу... - В нього вiдгул. Вчора двi змiни iшачив. - А там що? - киваК Лукiя на вал i повагом рушаК туди, ноги ПП по литки провалюються в грузькому, розрихленому грунтi. Все ПхнК товариство, з якого нiхто i не поворухнувся, спостерiгаК вiд вагончика, як Лукiя Назарiвна зупинила на валу одного з Пхнiх бульдозеристiв, що саме вигорнув землю, про щось перекинулась з ним словом, пiсля чого дверцята вiдчинились, i вже Лукiя Назарiвна сiдаК з бульдозеристом поруч, пiд тент, i бульдозер одразу ж iз скреготом зникаК з очей в курявi, в бушовищi розритоП траси. Без звички в тiй ямi можна зомлiти, але голова робiткому не зомлiла, бо, зробивши кiлька ходок, вона знов з'являКться на валу, йде, глибоко провалюючись в сипучому грунтi, зате не з чиПхось слiв знатиме тепер, який у бульдозериста хлiб, яка його праця i як це потрiбно, щоб тiло його пiсля змiни вiдпочило по-людському, на лiжку, а не на власному кулацi. Мова заходить знову про вагончики длi ночiвлi, та про кухню, якоП зовсiм нема, та про те, що пiсля змiни навiть вимитися нiде. Вона слухаК уважно, нотуК в пам'ятi Пхнi скарги i почуваК, як потроху коротшаК вiдстань мiж нею i ними, як нiби м'якшають, вiдходять душею цi люди, що Пм уже здаКться, й скаржитись набридло. - Спробую щось зробити,- каже вона майже похмуро, бо знаК, що виконати обiцяне буде нелегко, зустрiнуться Пй лоби, мiцнiшi залiзобетону, бездушнi душi, що Пх нiчим не дошкулиш. Хiба мало цього залiзобетону по кабiнетах, де Пй доводиться бувати у своПх депутатських справах, чи Пй не знати ще тих холодних очей, де крижанiК байдужiсть, чи тих пустих казенних усмiшок, що з'являються автоматично, разом з обiцянками, що Пх дають тобi, хоча й не збираються Пх нiколи виконувати. Розвелася цiла порода пустомолотiв, закутих в панцир iнструкцiй, служак, яких голими руками не вiзьмеш, з якими треба вмiти воювати, i Лукiя - воюК! Коли вона виступаК на партконференцiП, то не одного з присутнiх кидаК в жар, не один iз вiдповiдальних втягуК голову межи плечi, бо знаК, що Лукiя, пiднявшись на трибуну, озиратись не буде, видасть по заслузi хоч кому. Вiд комсомольських часiв ще збереглися в нiй бурхлива запальнiсть i гостре, безкомпромiсне ставлення до людей, збереглася чиста вiра ПП молодостi - вiра в те, що життя, яке вона будуК, яке зi всiКю пристрастю утверджуК,- це життя може й повинно бути досконалим, давати людинi повноту радостi й щастя. I яку ж викликаК досаду, як лютить ПП всяка безладь, що так часто ще зустрiчаКться... Хоча б оцей канал, оце стiйбище, куди людей з чудовою найсучаснiшою технiкою виведено, кинуто й забуто... В роки вiйни вона сама була трактористкою, знаК, що таке висидiти змiну за кермом... I ось нема де вмятись, вiдпочити, сьорбнути якогось приварку. Розмовляючи з робiтниками, Лукiя зовнi спокiйна, на обiцянки не щедра, але всерединi Пй все клекоче. Така будова, найбiльший в Њвропi канал, в газетах про нього кричимо, i така неувага до цих справдi героПчних людей... Вона вже прикидаК собi, куди Пй треба вдатись, з ким говорити, щоб була тут кухня, житловi вагончики, газети, радiо, вже зрiють у нiй тi гарячi слова, якi вона вигорне там, де слiд. А поки що каже будiвникам: - Поправлятимем. Тiльки ви теж вухами не хляпайте. Разом з вами будемо поправляти. Бувайте. - Спасибi, що провiдали,- чуК вона навздогiн вже нiтрохи не насмiшкувате. - Ох, орли! - каже водiй Федя, коли "Победа" Пхня знову мчить радгоспними землями.- Механiзмiв нагнали, а вмивальник за три копiйки прихопити забули... Ну, це схоже на нас... Федя цей вiдзначаКться тим, що часто-густо обираК напрям руху цiлком самостiйно i, незважаючи на це, привозить начальство саме куди треба, а чудо своКП iнтуПцiП Федя пояснюК дуже просто: - Де непорядок, туди й везу. Хлiб залежуКться на токах - директора туди. Де силосують - туди обов'язково. Якщо ж ми вчора, скажiмо, були з директором на третiй фермi i Пахом Хрисантович давав там комусь нагiнку, то треба ж його везти туди й сьогоднi: хай перевiрить, чи виконано його розпорядження. Ось тiльки в ЛукiП Назарiвни бувають iнодi такi завихрення настрою, що й сам Федя не вгадаК. Доярок десь загледить - давай до них, побачить чабана, що стовбичить у полi,- не мине i його, бо не завернути, мовляв, до чабана - це образити його, адже людина одна-однiсiнька в степу цiлий день, живе слово хоче почути... Зараз Лукiя каже Пхати просто на Центральну, дорогою вона розпитуК Федю про його сина, бо Федя один з наймолодших батькiв у радгоспi, син його починаК саме лепетати, вже каже "баба" i "мама", а батька називаК поки що не "татом" а просто "Њсть", в ознаку того, що батько зараз забiг на хвилинку додому i справдi Ксть, а не гасаК в своПх вiчних розгонах. Коли Федi доводиться возити Лукiю Назарiвну, вiн робить це з особливим задоволенням. Йому подобаКться ПП манера розмовляти з людьми, з якими вона тримаКться аж нiби суворо, Пй не треба пiдбирати якихось там ключiв до людських душ, шукати довiри, бо всi й так знають, що вона справедлива, не дасть людину скривдити, заступиться за чесного роботягу перед ким завгодно. Чого-чого, а клопотiв Пй вистачаК. Якщо чоловiк розпиячився, то жiнка бiжить iз скаргою найперше до неП, до депутатки. Якщо тобi треба путiвку на лiкування, то теж, окрiм лiкаря, ще пiдеш i до неП, до голови робiткому, i вона вислухаК тебе не менш уважно, нiж найкращий лiкар. Нащо вже гризеться з директором, нiколи, здаКться, мiж ними миру нема, а якби не вона, то Пахом Хрисантович аж зашумiв би торiк навеснi, коли худоба почала гинути через нестачу кормiв. Лукiя Назарiвна тодi дарма що на зборах мочалила його, але перша й заступилась за нього в областi : - Якщо знiмати, то разом усiх нас знiмайте, бо не один вiн у цьому винен. Директор у них трудяга, тiльки хвороба його замучила, в нього задавнена виразка шлунка, i все нема йому часу поПхати полiкуватись. Як тiльки почне йому Лукiя Назарiвна про курорт, то вiн аж пiдскакуК, руками вiдмахуКться вiд ПП слiв, нiби перед ним зароПлися оси: - Пiсля силосування! Пiсля жнив! Пiсля обмолоту! I цих "пiсля", "пiсля" у нього з'являКться безлiч. - Ох i даК вона йому, та язва,- розповiдаК зараз Федя про директора.- БуваК, в степу впаде на землю й качаКться бiля машини, пробачте, аж виК, аж корчить його, просто доходить, а чим я допоможу? Пошлiть ви його нарештi! - Ти ж знаКш, скiльки уже разiв путiвку йому видiляли; не хоче - й край... Уперта, нестерпна людина! Нi з ким у неП немаК стiльки сутичок, як з директором, нi з ким у життi вона не сварилася стiльки, як свариться з ним, але й поважаК вона Пахома Хрисантовича, як небагато кого. З тих вiн, що жили рвуть на роботi, з тих, що, не доживаючи до пенсiй, падають на ходу. Вся душа його в господарствi, про що б не йшла мова, а на думцi в нього - силос, механiзми, скати, корми... Зараз оце саме та пора, коли вiд безлiчi клопотiв вiн чманiК, глухне, вiн просто не чуК тебе, якщо тiльки твоП слова не про силос, не про вовну... Вiн, сказати б, лицар силосу i жертва його. Директор радгоспу-гiганта, а в костюмчику ходить потертому, нiколи не поПсть вчасно, не вiдпочине по-людськи, а дочки, якi, здаКться, мусили б найперше про нього подбати, нiби й не помiчають, що батько валиться з нiг, хоч пiсля приступу недуги, коли очi западуть i жовтаву блiдизну щiк укриК чорна щетина, на нього просто глянути страшно - нiби з Освенцiму. Цiле лiто у дворi в нього лунаК радiола, гомiн та смiх, однi зятi виПжджають, а другi приПжджають, бо тут добре, тут курорт, тут в усьому достаток. Закоханий у внукiв, Пахом Хрисантович нi в чому дочкам не вiдмовляК. Дiйшло було до того, що дочки самi i в бухгалтерiю стали приходити одержувати за батька платню (правда, потiм перестали, пiсля того як Лукiя присоромила Пх). Дочки й зятi в Пахома Хрисантовича цiлком сучаснi, модернi, читають молодих поетiв, знаються на музицi й малярствi i цiлком резонно вимагають поваги й чуйностi до себе та своПх смакiв. Ось тiльки Пм самим якось не випадаК нiколи поцiкавитись батьковим здоров'ям, та чи вiн обiдав, та який у нього настрiй - нiхто й не подумаК про це, коли весь Пхнiй гурт весело, наче в ресторанi, сiдаК за щедрий батькiвський стiл в той час, як сам батько, закiптюжений, на себе не схожий, десь пiд посадкою похапцем ковтаК позаторiшнi консерви з бляшанки, яку-небудь салаку або трiскову печiнку. I пiсля цього знову мерщiй у роботу, в розгiн... А найбiльшi радощi його в онуках, яких вiн безпам'ятно любить, та ще й, може, в тому, що на п'ятому вiддiлку кукурудза стоПть, як лiс, аж ворониться... Бо буваК ж iнакше. Поверталась вона якось з сесiП ранньою весною, над пiвднем саме iшла чорна буря, або, як кажуть по-степовому, "наш чорний степовий дощ"... Курить, мете, замiтаК посадки, край дороги стоПть по колеса заметений газик, а трохи далi, в посiвах, що Пх буря знищуК, зсутулився якийсь чоловiчок. Пiдiйшла: Пахом Хрисантович! Курява б'К, сiче по ньому порохом, а вiн, зiгнувшись, стоПть, i чорнi, як грязюка, сльози течуть по щоках... Нiколи не забуде Лукiя тих його чорних слiз, бо й самiй часом аж горло перехоплюК вiд лютi, коли завiють, пiдуть валами iз безкраю отi курявнi бурi, отi азiатськi самуми... Коли вже Пх наука приборкаК? Бували чорнi бурi й ранiше. Змалечку Пх пам'ятаК Лукiя, що виросла в цих степах, але зараз стихiйнi лиха почастiшали, бурi йдуть нечуваноП сили. Звiдки вони йдуть? Чи не вiдгомiн то вже атомних ураганiв, загадкових тайфунiв, що беруть зачаття десь над Тихим океаном, в тих атмосферних ямах, де вiд бомб повигоряло повiтря? Машина мчить краКм степу, звiдки на всю широчiнь видно морську затоку i скелю крейсера, що виднiК в слiпучiй далечi. Чула вона, що радгоспнi зайдисвiти ходять на те списане судно рубати свинець для грузил та добувати всяку всячину, чула, що й Вiталик ПП вже встиг там з трактористами побувати, хоч про своП походи матерi нi слова, зовсiм випадково дiзналась вона про це. Останнiм часом син взагалi мовби вiддаляКться вiд неП i Лукiя помiчаК, як поступово вона втрачаК свою материнську владу над ним. Для неП стаК невловимим те, чим син живе, що думаК, що замишляК, все це раз у раз мовби висковзаК з-пiд ПП контролю. Мабуть, справдi Пй уже несила далi його втримати, потрiбен чоловiчий би досвiд, чоловiча, батькiвська рука... Багато чим Вiталик тривожить ПП, тривожить тим гострiше, що немаК для неП на свiтi нiкого дорожчого, нiж вiн, ПП нiжний, тихий, душевний Вiталик. Коли одержала сповiщення про загибель чоловiка, сама собi поклялася: для сина житиму. Для нього, для нього... Сама виховаю, сама виплекаю, хоч би як важко довелося! Не стiльки для себе жила всi цi роки, скiльки для нього; вiн був оточений ПП ласкою, любов'ю, вiн рiс в атмосферi цiКП любовi... Так швидко вирiс! Ще нiби вчора робив моделi суден iграшкових, детекторний приймач збирав, а тепер ось вiн уже десятий клас кiнчаК i антени такi для телевiзора ставить, що тiльки халепа через них, майор Яцуба навiть в район наскаржився, а Лукiя з досади, може, аж надто круто з сином обiйшлася - наклала заборону на телевiзор до кiнця навчання... Невпокiйливий хлопець... Позаторiк, ще зовсiм пiдлiтком, пiдвозив влiтку воду трактористам, а щоб веселiше було, на бочцi написав мазутом: "ТУ-104". I вже й пiсля того, де тiльки побачить Лукiя ту бочку, так i всмiхнеться. Спогади, спогади... Однi веселять Лукiю, iншi присмучують, наливають груди теплим хвилюванням... Ось Вiталiй ще зовсiм малий, iде вона вулицею з ним, а звiдкись - гусак! Сичить, лiзе вкусити! Люто наступаК гусак, а воно, мале хлоп'я, стиснувши кулачки, iде на того гусака. I хоч само зблiдло, боПться, та тiльки любовi до матерi бiльше, нiж страху... Бiлоголове, настовбурчене, кулачки зцiпило, а в кулачковi - що там у нього? Цвях! З цвяхом на гусака!.. Ось так був малий-малий, а тепер в один рiк пiдскочив, витягся, вирiвнявся з хлопцями-однолiтками... Скiльки радощiв материнському серцю вiд того, що вiн добре вчиться, що вчителi його хвалять, кажуть, що в нього К математичнi здiбностi, а те, що в нього К нахил до всякоП механiки, до радiотехнiки, це вона й сама знаК. Як Пде на сесiю, вiд сина Пй щоразу безлiч доручень: зайди, мамо, в радiомагазин, купи те та купи оте, i як навезе йому тих шурупiв та гвинтикiв, то це йому найкращi гостинцi. Цiлими днями товчуться в нього на подвiр'П його шкiльнi товаришi, яким вiн допомагаК, особливо з фiзики та математики; вiн робить це завжди якось нiби жартома, з усмiшечкою, погладжуючи рукою пiдборiддя (i нiколи не образить товариша, навiть якщо той i тупуватий), i тiльки коли розв'язуК задачу якусь нелегку, тодi враз стаК серйозним, нахмуреним, i Лукiя в той момент мовби бачить його зовсiм дорослим, в його майбутньому, в його завтрашньому самостiйному життi. Ким вiн буде? Ким стане? Чи визначним математиком, чи звичайним бухгалтером? Чи минатиме його життя тут, у радгоспi, чи буде вiн у далеких, може, навiть космiчних мандрах, i вона виглядатиме його додому, як ото виглядаК Дорошенчиха свого сина Iвана з далеких плавань... Саму Лукiю дитинство ласками не балувало, батькiв втратила ще в першу голодовку, зазнала всього, живучи й по куркулях, i в комунi, i за роки, що в агротехнiкумi вчилася, зате ж хочеться, щоб синова молодiсть не знала нiякого лиха; Лукiя такоП думки, що розумну дитину достаток не зiпсуК, навiть мотоцикл синовi купила, хай катаКться, аби тiльки вчився добре... Це ж вiн i зараз лежить, мабуть, десь там на споришi, серед товаришiв, серед розкиданих пiдручникiв, помелюК ногами, замислившись над якоюсь задачею, а коли вже надто втомиться, тодi пiдведе голову: - Ну, антракт. Може, трохи порегочемо? I котрийсь iз хлопцiв у вiдповiдь каже: - Ха! А другий його пiдтримуК: - Ха! Ха! I незабаром вони аж по травi качаються од своПх пустощiв, од щирого молодого смiху. Нареготавшись, схаменуться: - Ну, годi! А то вже кишки болять. I знову вiзьмуться до роботи. Заполонена своПми материнськими думами-клопотами, Лукiя й забула про сусiда, що занiмiв над кермом, аж поки Федя сам нагадав Пй про себе: - Чули, Лукiе Назарiвно? - Водiй усмiхнувся, видно уявивши щось потiшне.- На територiП нашого радгоспу радiоцвiркун з'явився... - Що, що? Який цвiркун? - ЗнаКте, як ото десь у хатi заведеться: цвiрчить i цвiрчить, ви до нього, а його нема... Отак i вiн, радiоцвiркун,- Федя знов посмiхаКться.- I такi коники виливаК по своПй програмi, що будь здоров. Вчора, скажiмо, передаК: "Громадяни бджоли! Будьте пильнi! На вулицi Пузатих окопався трутень..." - Я й не знала, що в нас вулиця К така... - Аякже! Ота, що шлагбаумом перекрита... Де Пахом Хрисантович живе... - Оце знайшли пузатого. Живiт до спини присох! Ходить як з хреста знятий... - Та не про нього ж... Завпоштою пузатий? Пузатий. Головбух пузанець? Пузанець. Теж на вiтамiнах черевце вiдпустив. А Яцуба, вiдставник наш? За хвiст бугая ще вдержить,- це ж про нього на цiлий свiт сказано... Ох i лютиться ж вiн! Щоб якийсь, каже, шмаркач та мене в ефiрi трутнем взивав? Я ж його й пiд землею знайду! I вже шука... Мчить авто. Обiч машини з'являються будиночки переселенцiв - стандартнi котеджики, що ними розростаКться в степ садиба Центральна. Головi робiткому багато доводиться займатись переселенцями, немало зусиль доклала Лукiя, щоб оцi чепурнi будиночки нарештi виросли тут... Скоро Пх заселятимуть, а поки що бiльшiсть переселенцiв iз своПми сiм'ями тулиться в старожилiв радгоспу в тiснотi. ЛукiП тiльки встигай мiж сусiдами конфлiкти залагоджувати... Ткачучки обидвi, стара й молода, вже чатують бiля двору, ждуть, поки Лукiя пiдiйде, щоб залементувати перед нею про якiсь новi кривди. Молода - здорова носата дiвка, що працюК на свинофермi i вже зажила там шани, а мати хоч теж не стара, але змушена сидiти вдома, бо К кого няньчити - внук на руках: його вони теж привезли з ЗахiдноП. Нема тiльки батька в малого - батько десь ховаКться вiд алiментiв... Лукiя зупиняКться бiля набурмосених переселенок, виходить до них, намагаючись розгадати, чим вони на цей раз розлюченi. На кого скарги висиплють Пй. Вже вона раз мирила Ткачукiв з Пхнiми сусiдами Кухтiями, що завзялися швидше випхати переселенцiв з двору, i наче ж пiсля того було вжито надiйних запобiжних заходiв: курей, щоб не плутати (вони були причиною сварки), старанно пофарбовано, так i бiгають по двору цi бiлi леггорни, як вiйсько, що змiшалось на полi битви: в одних крильця помiченi чимось червоним, а в других шийки обведенi школярським фiолетовим чорнилом... Так що ж iще? - Недаром нинi курка пiла... Курка пiК завше на клопiт! - каже стара Ткачучка. - Що сталось? Знов сусiди? - Не на сусiдiв сьогоднi кривдимось... Лукiя заходить з жiнками до хати: тут брудно, повiтря сперте, постеля збита кублом, тiльки й веселять око рушнички яскравi на стiнах... Гарненьке дитинча спить у колисцi. - Так чого ж курка пiла? - А пiла... Яцуба з обшуком приходив... Оце Ядзi вiддяка! За те, що з свинарника днями й ночами не вилазить! Лукiя здивована: "Обшук? З якоП речi? I по якому праву? Звiдки в нього повноваження такi?" Жiнки, аж захлинаючись словами, навперебiй виливають Пй своК обурення. Атож, обшукував! Зайшов, пiд пiч заглядав, i в кошик зазирав, i в лежанку - радiо якесь шукав... Стасик (у них ще К Стасик, однолiток ВiталiПв, в одному класi вчаться i навiть товаришують), обурений свавiллям вiдставника, щось сказав наперекiр йому, i вже вони як завелися тут - хоч людей клич! Той на того "берiйовець", а той на того "бандера". Мабуть, якби попалося що хлопцевi пiд руку, то й грiха не минути, все мiг би зробити за таку тяжку образу... Одного разу Кухтiй теж обiзвав був Стасика цим лайливим словом, то хлопець цiлу нiч здригався в риданнях, бо як йому чути на себе таке, коли якраз тi бандити-бандери батька його замордували... А Яцуба ще й рану ятрить: всi ви, каже, такi, нiкому з вас не вiр... "Надто розiйшовся наш вiдставник,- досадливе думаК Лукiя,- треба ставити на бюро та пояснити йому, що часи сваволi минулись!" Вона ще деякий час розмовляК з переселенками, вислуховуК односкладнi вiдповiдi молодоП про батька ПП дитини, який знову кудись переПхав, ховаючись вiд алiментiв, хоч його, зненавидженого, вона не хоче й розшукувати. Уперта, горда, видно, ця Ядзя... А стара тим часом лопотить про своК, про те, що Пй тут "не смакуК", бо "криницi глибокi", i "вiтри лютi", i через те вона хоруе тут завше... - Хутчiй би вже в хату нову,- закiнчуК вона приспiвом, а Лукiя, розсерджена неохайнiстю в хатi, зауважуК: - Тiльки ж не забудьте вiника туди прихопити, щоб смiття не заводилось. I переселенки розумiють ПП натяк, проводжають ПП до машини, побуряковiлi вiд сорому. Сподiвалась Лукiя застати сина вдома, а загледiла його ще здалеку на металевiй вишцi, яку вiн споруджуК на подвiр'П баби Чабанихи для телевiзiйноП антени. Сидить аж наверху, бiлiК чубчиком i щось клепаК. Вiдпустивши машину, Лукiя зайшла в двiр. - Гей, верхолазе! Оце ти так до 'екзаменiв готуКшся? - Мамо, труд облагороджуК! Кузьма Осадчий та Грицько Штереверя, що вовтузяться внизу бiля лебiдки, починають вигороджувати Вiталика, весело розповiдають, що вiн цього разу винайшов антену вже зовсiм особливу, таку, що аж нiчогiсiнько не ловить! Стасик-переселенець теж тут, сидить осторонь, мовчки свердлить свердлом метал i лише зрiдка позиркуК на Лукiю, позиркуК якось зацьковано, очi в нього сумнi, а голова втягнута в плечi,- вона в нього завжди так трохи втягнута i нiби жде звiдкись удару. А сам вiн хлопець славний, сумирний, з нахилом до музики, в напливi довiри колись признався, що дуже любить скрипку i дуду i що пiсля переселення сюди, в степи, йому ще довго ночами вчувалось трембiтання трембiти в горах... Лукiя зацiкавлено оглядаК вишку. Справдi - споруда! Цiлу весну хлопцi будують ПП, та нiяк не добудують, останнiм часом робота була й зовсiм припинилась через нестачу матерiалiв, бо все, що тiльки можна було використати з брухту, який валяКться бiля майстерень, вже використано, цiлими секцiями ВiталiКва бригада тягла звiдти належно зваренi автогеном iржавi оцi труби та угольники з старих культиваторiв... Вишка височезна: коли розгулявся дужий вiтер, ПП стало аж розхитувати, i була загроза, що впаде й хату бабi розвалить. Збiглися тодi цiкавi сюди подивитись, що буде з вишкою, а хлопцi i пiд той вiтер клепали, рятуючи свою споруду, брали болтами, зв'язували мiцнiше. Тепер, щоб було надiйнiше, вони натягли троси, напнули Пх для вiдтяжки, i вишка стоПть ось уже розiпнута на них, мов щогла корабельна. Всерединi вишки проходить труба довжелезна, i аж там угорi, на кiнцi труби, вiзерунком застигла сама антена. Вiталик, спустившись з вишки, показуК матерi все, що, на його думку, повинно вразити ПП й приголомшити: - Оце дивись, мамо, лебiдка i трос: треба вище антену - будь ласка! Треба нижче - даКмо нижче... Хочеш повернути антену?.. ПовертаКш трубу i разом з нею ось так повертаКш антену... - Повертай та на Яцубу оглядайся,- жартуК Осадчий.Вiн пiдкаже, що можна ловити, що нi... - А це ось стержнева труба,- нiби не чуючи, пояснюК далi Вiталик.- Сталеву добули в буровикiв, бо просту, водопровiдну, вiтер згинаК... А сама антена, знаКш, мамо, з чого вона? - З чого? - З старого генератора... Мiдь! - вигукуК вiн, i почуваКться, що все це для нього байдуже. Робота Пхня й справдi Лукiю зацiкавлюК - майстри, та й годi! Вона й не уявляла собi, що тут такий розмах... Ще син пояснюК Пй, чому Пхня вежа висока: низька тут не прийме, хоч i степ. Буря? Тепер i бурi не страшно, бо вся споруда надiйно напнута, в них, в оцих тросах, вся сила, вся мiць проти вiтрiв. Чому так багато антен? ПП запитання смiшить Вiталiя. - Антена, мамо, одна, а то прийомнi рамки! Що бiльше Пх, то вона чистiше приймаК. Лукiя почуваК, що Вiталiй просто щасливий з своКП роботи, з своКП вежi. - Буде як Ейфелева,- каже вiн. Рада Лукiя за сина та його друзiв, приКмно Пй знати, що ця змонтована з рiзного брухту Пхня "Ейфелева вежа" розширить свiт для староП Чабанихи, бо ж для того й будуКться, щоб могла баба вечорами бачити на маленькому екранi тi далекi моря, де плаваК ПП син - капiтан далекого плавання. Вiталик з капiтаном у давнiй дружбi, i ця вежа споруджуКться - Лукiя знаК це - не тiльки з пошани до капiтановоП матерi, але мовби й на його, капiтанову, честь. А де ж баба? Ага, он за хатою вона пасiчникуК... За хатою в Дорошенчихи кiлька вуликiв стоПть серед кущiв винограду, i зараз стара вештаКться там, помiж вуликами, у сiтцi металевiй, що, як паранджа, закриваК Пй все обличчя i надаК бабi якогось аж зловiсного вигляду. - Салют космонавту,- каже Вiталик, коли баба вибродить з виноградника в своКму скафандрi й прямуК до них. Пiдiйшла до ЛукiП, скинула сiтку, стала без неП добра, усмiхнена. - Все кепкуК з баби Вiталик... Вже й баба йому за космонавта... Ну, а ти, ЛукiК, не лай його, що вiн все оце тут та тут... Бо хто ж без нього налагодить. Цiлий вечiр сиджу, а воно в тому вiконечку тiльки хвилi та хвилi бiжать... ЛукiП вiдома ця бабина пристрасть - щовечора чатувати перед екраном телевiзора, вона цiлий вечiр може незрушно дивитися на слiпi хвилi свiтла, що течуть, бiжать, мигтять без кiнця - хай бiжать, а стара сидить та жде чогось, жде, певне, що ось-ось мiж тими хвилями з'явиться рiдне обличчя ПП сина - капiтана Дорошенка! З таКмничою мiною стара вiдкликаК Лукiю вбiк: - ПриПжджаК ж... Я оце йому й медку хочу зiбрати... Лукiя почуваК, як буйна гаряча хвиля обдаК ПП. Нi з сього нi з того вона навiть шарiКться перед бабою, почуваК на щоках цей пал розшарiлостi i вiд цього зовсiм нiяковiК, мов дiвчина. - Коли ж вiн приПжджаК? - Про день ще не написав. - Що ж, будемо вiтати,- каже Лукiя з удаваним спокоКм i, гукнувши Вiталика обiдати, швидко виходить з двору. Химерними вiзерунками лягли на шлях тiнi акацiй. Лукiя квапливо ступаК по тих вiзерунках, чуК, як внутрiшнiй вогонь палить Пй щоки. Збоку, з гущавини садка, ПП зупиняК сторожкий, стримано власний голос: - ЛукiК! Спершись лiктями на зубчатий паркан, стоПть Яцуба. Обличчя аскета, витягнуте, закостенiле. Голодна довга шия з випнутим борлаком. Голова Пжачиться сталево-сiрою сивиною... Погляд глибоко впалих темних очей важкий, свердлючий. Скiльки знаК Лукiя Яцубу, К в тих очах щось важке, тривожно-напружене, наче ця людина весь час жде якогось лиха. Перечекавши, поки Вiталик вiддалився, Яцуба в суворiй довiрливостi нахиляКться до РясноП: - Пильнуй сина, ЛукiК. I очi його ще мовби глибшають, загоряються якимось важким блиском, i ЛукiП зринаК в пам'ятi, що в молодостi, коли Яцуба ще руйнував церкви у цих краях, його називали фанатом. Вже вiн був майже забутий людьми, аж поки, вийшовши у вiдставку, знову з'явився в радгоспi з намiром назавжди осiсти тут. Лукiя пригадуК, як прийшов Пхнiй фанат у дирекцiю вимагати для себе роботи, "вiдповiдальноП" роботи, як пiдкреслив вiн. "Що ж ти вмiКш робити?" - запитала вона його тодi, вiн аж образився: "Я вмiю держати людей у руках". I хоч дали йому тодi корисне дiло - пожежню, вiн, проте, вважаК, що цього йому недостатньо, особливо його, бач, тривожать проблеми виховання, насторогу викликаК радгоспна молодь, зокрема ЛукiПн Вiталик... - Чимось мiй син провинився? - По-дружньому тобi раджу, ЛукiК: пильнуй. Школяр, а вже мотоциклом дiвку по степу розкатуК... - А я тобi, Григорiю, раджу: не свавiльничай. Вiд беззаконня пора вiдвикати. - Це ти про що? - Никати по хатах, обшуки робити в людей - хто тобi дав право на це? Хто тебе уповноважував? - Але нiхто й не казав нам забувати про пильнiсть. - Вiдпильнував ти своК! - Он як... Виходить, не потрiбен? В тираж Яцубу? Ой, не спiшiть. Ще покличете! Покличете! Бо так порозперiзуються, що й ради не дасте. Боком ще вилiзе вам ця демократiя.- Грiзний баритонистий голос його набирав сили.-.Тодi ще й про таких, як ми, згадаКте. Що життя клали. Що вмiють навести лад! Прибiгши, мабуть, на цей гучний Яцубин голос, поряд з ним з'явився сiрий породистий пес: вистромив голову над парканом, лапи поклав на паркан i вже стояв, як людина. Лукiя пiшла, не дослухавши Яцубу. "Покличете... Ось чого вiн жде. Тiльки, видно, тим i живе",- роздратовано думала вона, наближаючись до дому. Вдома в неП - тиша, бархатистий метелик припав на дверях, в кiмнатах сонячно i майже порожньо, меблiв путнiх тут спробуй купити. В найбiльшiй кiмнатi стiл та канапа i, як завжди, розгардiяш, всюди журнали "Радiо", книжки та Вiталиковi шурупи. На кухнi, правда, чистенько, а обiд не дуже розкiшний: вранцi тiльки й встигла наготувати борщ (доварювати його мусив уже Вiталик)... - Борщ доварено,- доповiдаК син.- А на друге в нас буде... салат! - I вiн бiжить на город за салатом. - ПопробуКмо, що тут у тебе вийшло,- сама собi посмiхаКться Лукiя, насипаючи борщу в тарiлки. Обiдають вони на верандi. I хоч борщ Вiталикiв зовсiм розварився та ще й пересолений, але вони обоК присьорбують страву охоче, мати навiть пiдхвалюК, так що Вiталiй, збадьорившись, заявляК рiшуче: - Њй-Кй, пiду вчитись на кока! Њ таке училище в Сiмферополi... Кок далекого плавання, це ж дiло? Вона сприймаК це тiльки як жарти. Бо справжня його дорога - iти в iнститут, в кораблебудiвний, це вона вирiшила ранiше за нього. Восени Вiталик буде студентом... Син-студент - аж самiй не вiриться. А поки що сидить перед нею через стiл просто хлопчак сiроокий, обличчя пошерхле, i губи дитячi, ще нiким не цiлованi, хоча цього ось вона таки напевне й не знаК... Пильнувати? А може, бiльше довiряти - це краще? Вона любить дивитись на сина, любить слухати його жарти, в яких iскриться розум; Лукiя почуваК, що й сама вона зараз, незважаючи на сутичку з Яцубою, чимось дивно збадьорена. I душа нiби молодiК... Чи син радуК, чи ще й... той приПзд? Хоча подумати, що Пй з того, що капiтан приПздить? Адже К таке в життi, що не вертаКться. Це тiльки степ Пхнiй навiть пiсля чорноП бурi яскраво зацвiте щовесни дикими тюльпанами, розливаКться аж за обрiй океаном краси... ПриПздить... Як ото за вранiшнiми туманами проблискуК з свiтлiючого неба ранкова зiрка, так проблискуК зараз ЛукiП з далеких лiт юностi те, що колись Кднало ПП з капiтаном. Був вiн тодi, правда, ще не капiтаном, був молодим штурманом Чорноморського флоту, i в один iз його приПздiв зiйшла мiж ними та зiрка, яка ще й досi свiтить i, певне, свiтитиме ЛукiП до кiнця життя. Наче вчора було, так виразно пам'ятаК Лукiя, як погукали ПП тодi: - Приходьте в рай! А "рай" у степовика - це коли дитина в хатi народиться, в хатi тодi в людей справдi, як у раю, i вони скликають на радощах гостей. I ось вона прийшла до тракториста Мамайчука й побачила там молодого Дорошенка в його штурманськiй формi, з його ласкавою блакиттю в очах. Була й вона тодi молода, незадовго перед тим тiльки приПхала сюди пiсля агротехнiкуму, i ось уже покликали ПП раювати до тракториста, де син народився... Раювалось допiзна, а пiсля того Дорошенко проводжав ПП додому, нiч була мiсячна, свiтла, вони зупинились на шкiльному майданi бiля турнiка, i Лукiя, весела, хмiльна, все намагалась дострибнути до металевоП перекладини... Пам'ятаК, як вiн допомiг Пй дострибнути, вхопитися за турнiк i вона колихалася та смiялася вiд повноти щастя, а Дорошенко стояв збоку, дивився на неП i теж смiявсь. - Ой, падаю... Ой, впаду! - здаКться, щось таке вона крикнула тодi, i досi пам'ятаК, як штурман пiдхопив ПП на руки i нiжно, делiкатно поставив на землю. Кiлька вечорiв провела вона тодi з Iваном, i то були найщасливiшi днi ПП життя, i нiколи вже пiсля того не було таких ясних, таких безмежно мiсячних ночей! Допiзна блукали вони поза радгоспом, заходили далеко в степ i повертались додому, коли всi вже в радгоспi спали, i темна гущавiнь радгоспного парку нiчною росою зустрiчала Пх. Хто з них думав тодi, що тi вечори будуть для них i прощанням, що зостануться вони потiм друзями на цiле життя, але вже нiколи вголос навiть не згадуватимуть нi того щасливого турнiка, нi ясних ночей мiсячних, серед яких вони бродили в пiснях та в туманах... Склалося у нього життя по-своКму, бо на той час був Дорошенко уже зв'язаний шлюбом, а в неП життя пiшло теж по-своКму: вiйну Лукiя зустрiла вже замiжньою жiнкою з дитиною на руках, з гарненьким дiвчатком, що потiм в часи лихолiття так у неП на руках, як свiчечка, i згасло пiд вiдкритим моросяним небом евакуацiП на однiй iз заволзьких станцiй. Чоловiк ПП, радгоспний комбайнер, в цей час уже був на фронтi, i побачила вона його аж через три роки, коли повернулась з евакуацiП додому i вiн прибув з госпiталю долiковуватись пiсля поранення. Було це напровеснi, в розгаслих чорноземах по степах стирчали скрiзь нiмецькi танки, повгрузавши в багнюцi по черево, з усього господарства було в радгоспi лише кiлька шолудивих, пiдiбраних пiсля фронту коненят, всюди злиднi та непривiття, i ось в той час прибув з госпiталю ПП чоловiк. До того в них життя якось не клеПлось, вiн був ревнющий, навiть на вiдстанi ревнував ПП до моряка i до чоловiкiв зовсiм випадкових, кожна ПП поПздка в район викликала в нього пiдозру - часом ЛукiП здавалось, що в них неминуче наступить розрив. А тут це було якесь вiдродження, може, тому, що й вiн нагорювався, i вона набiдилась без нього, i коли настав час вдруге його проводжати на фронт, то розлука була для неП тяжчою, нiж уперше, наче вона передчувала, що на цей раз вiн пiде i не повернеться. Останнiй лист його був десь iз Угорщини, вiн писав, що лежать вони в багнюцi серед осiннiх виноградникiв, i вже вечорiК, туман i мряка навкруги, i видно йому тiльки скирту мадьярськоП соломи серед поля та винокурню, яку Пм треба на ранок взяти... Мадьярськi виноградники, скирта, туман - то був той свiт, що вiн його бачив востаннК. Бiльше листiв не було, а вона народила хлопчика i назвала його ВiталiКм. I ось тепер вiн закiнчуК десятий клас. Сином, його майбутнiм тепер наповнене все ПП життя, справжнiм щастям стало для ЛукiП бачити його веселу молодiсть, бо власна ПП молодiсть злетiла, мов сон, промайнула, що аж диво часом бере, чи все те й було, чи був отой свiтлий рай-гуляння у молодого тракториста Мамайчука, який тепер ганяК без нiг по радгоспу на скреготливих, що аж душу рiжуть, колiщатках... Пiсля вiйни знов став приПжджати Iван, що вже був капiтаном далекого плавання. I хоч вiн був на цей час одиноким, бо сiм'я його загинула в морi пiд час евакуацiП на Кавказ, але до колишнього Лукiя тепер не могла повертатись. З живим розвестися могла б, але з загиблим... - Нi, Iване,- сказала якось, коли зайшлося про це.Мою долю на вiйнi вбито. I бiльше вони до цього не повертались. Проте з кожним приПздом капiтана на неП мовби вiтром молодостi повiК, i син ось уже помiчаК "пожежу материних щiк"... Щоб уникнути розпитiв, мати першою переходить в наступ: - Кажуть, ти вчора мотоциклом ганяв по степу?.. Це правда? - Я вчинив великий грiх? - Грiх не грiх, а пiд час екзаменiв... Якби знала, мав би ти в мене мотоцикл! - Що ти, мамо! Мотоцикл на те й винайдено, щоб на ньому Пздити, мчати, летiти, давати найвищу швидкiсть... Це ж просто здорово: кермо та два колеса, а само Пде, не Пде - летить! УявляКш, якби на такому та влетiв куди-небудь... скажiмо, мiж шатра стародавнiх скiфiв. Мiж Пхнi кибитки на дерев'яних колесах! Царi й конi, тарпани й гепарди - все перед тобою врозтiч! - Що таке - гепарди? - Це, мамо, дикi навченi кiшки... З ними на полювання ходили в степах; може, якраз отут, де ми з тобою обiдаКмо, гепард роздирав свою здобич. I ось новеньким мотоциклом - в той палеолiт... Скiльки було б дива, переполоху! Бог, сказали б, не iнакше! - Ще був би, мабуть, i культ твоКП особи? - посмiхнулась Лукiя на його вимрiйки. - О, без цього не обiйшлось би... Ну, я хоч дечого корисного Пх навчив би: оце вам, товаришi скiфи, наука алгебра. А це вам теорiя Ейнштейна. А це наймудрiша наука - не гратися з вогнем, жити на планетi без глобального хулiганства... Ну, звичайно, я Пм радiо вiдкрив би... - Годi вигадувати,- обiрвала його Лукiя, прибираючи зi столу посуд.- Сiдай за книжки. Зубри! - Мамо, епоха зубрiнь минула. Я не начотчик. - Ти ба, як заговорив! - Лукiя пiдiйшла й сiла бiля сина, розглядаючи його аж здивовано.- Це щось нове, хлопче. Зубрити не хочеш. Може, i вчитись не хочеш? - Вчитись хочу, але по-справжньому. - Як це по-справжньому? - Не по катехiзисах. Не по-бурсацькому. А так, щоб самому до всього доходити, бiльше власним казанком варити... - Це, звiсно, добре. Казанок твiй варить, iнших критикувати вже вмiКш, а ось як ти сам житимеш? - Не знаю. Знаю тiльки., що не в усьому житимем так, як ви. - Що ж ти хочеш вiд життя? - Небагато. Просто жити, працювати, як усi... Хочу, щоб брехнi вiд мене не вимагали - дуже не люблю брехнi. Не хочу голодовок, про якi ти розповiдала, вiйни не хочу, арештiв, тюрем... Працювати - це да! Праця - мiй бог, ПП люблю. - Так от i працюй, хлопче, а не розкатуй по степу. Нiяких вiд сьогоднi мотоциклiв! ЧуКш? - Мамо, ти деспотка! - Кого ти вчора по степу катав? - Однокласничку, мамо. Не бiйся, дiвча файне. - Файна не сiла б в такий час кататись. Добра, видно, вiтровiйка. - Ти не маКш права, мамо, так обзивати дiвчину! - Хто ж хоч вона? Хлопець посмiхнувся спiдлоба, зрозумiвши, що йому просто розставлено сильця. - Прийде час, дiзнаКшся,- вiдбувся жартиком, а матерi думай тепер. Бо вiн же ще дитина, хлоп'я довiрливе, а якась така пiдвернеться, що з розуму зведе, забаламутить, i де вже йому тодi думати про iнститут, про науку... Правда, Лукiя трохи догадуКться, хто мiг його виманити на тi степовi катання, але вона i в думцi навiть не допу