аконнi СПГ - сто п'ятдесят гвардiйських... - Чого ж це я, татуню, будяк? - Будяк! - Будяк до старостi цвiте... Це ж я вас, батя, цитую. - Ба який! - здивовано-грiзно апелюК батько до гурту робiтникiв.- Ти йому слово, вiн тобi десять! - Наш радгоспний битник,- поважно зауважуК череватий, обряклий з лиця завiдувач пошти. - Ну да! Вiд слова "бити"! - гарячкуК батько.- Треба б, та нiкому! - А за що? - дивуКться Гриня.- Цiлий день ось ганяв не обiдавши. - Пуття з того, що ти ганяв... Пустоцвiт сам, i робота твоя пуста! Грiш цiна такiй роботi! - Звичайно, це не те, що збагачувати людство щiтками... Це молодий Мамайчук натякаК на те, що батько його ще з кiлькома iнвалiдами якийсь час робив у радгоспнiй майстернi шкребницi та залiзнi щiтки для ферм. - Щiтки? Не тi щiтки ми робили! - кричить батько, наливаючись гнiвом, пiдiймаючи до сина одутле, вкрите густою щетиною обличчя, що теж зараз було колюче й жорстке, мов залiзна щiтка.- Не таких щiткарiв та щiток на вас треба! Таких щiток треба на вашi поганi душi, щоб коросту з них iз кров'ю, iз струп'ям здирали! - Спiвай, батю, вона довга,- каже син i, залишивши батька, спокiйно прямуК до чайноП. Тiльки вiн зайшов у чайну - чиясь винувато-зсутулена спина шурхнула на кухню, за всiма ознаками то вiдбув чорним ходом товариш Мажара, голова робкоопу. Адже нiчим природу не зупинити: молода Гринина борода росте... Все, з чим Гриня стикаКться в чайнiй, мовби навмисне створене для того, щоб вивести його з душевноП рiвноваги, з йогiвського супокою. У вiддiленiм вiд залу марлевим запиналом закапелку, де висить умивальник, поналивано й брудно. Рушник висить на гвiздку такий, що його гидко взяти в руки. А ще гидкiше дивитись на отого чвару-п'янюгу, що самотньо варзлякае в кутку залу: то Тамарин чоловiк. В нього нiс - як рубильник, вiн клюК в тарiлку тим носом i щось бубонить погрозливо... Обслуговувати себе тут треба самому, всюди тепер самообслуговування, i з усiх робiтникiв радгоспу офiцiантка робить виняток лише для Мамайчука-старшого як iнвалiда вiйни, ветерана. Що ж до Мамайчука-молодшого, то... взявши алюмiнiКву тацю, Гриня пiдходить до видачi, але й тут його зустрiчаК тiльки розчарування: того нема, а те закiнчилось. Холодний жилавий гуляш та компот - це все, що зосталось на твою долю, i навiть на це зазiхають мухи, вiд яких ти мусиш весь час вiдбиватись. Який це треба мати гарт, щоб при таких наступах на твою витримку не грюкати кулаком по столу й не вимагати книгу скарг. А скаржитись хочеться. На все. На гуляш, на рушник, на отих розвезених по стiнi рКпiнських "Запорожцiв", що так само, як i замашнi брехуни-мисливцi Перова, покликанi прикрашати кожну степову чайну. Чому така убогiсть уяви? Чому така обмеженiсть вибору? Для всiх чайних, якi тiльки К в районi, постачаК цi бездарнi копiП якийсь халтурник з обласного центру, з упертiстю манiяка просуваК своК ерзац-мистецтво в маси... I нiхто його за халтуру до суду не тягне! Вхопивши гуляшу, Гриня кривиться: стiльки в ньому перцю, що в ротi горить. - Стронцiй даКте замiсть приправи? - звертаКться вiн до офiцiантки, що прибираК посуд iз столiв. Ця офiцiантка Клава, старша дочка Горпищенкова, тiльки й скрашуК цей похмурий заклад своПми плавкими рухами та терплячою до всього привiтною усмiшкою. Вона вже, здаКться, звикла до нарiкань, до скарг, до бубонiння i без крайньоП потреби не ув'язуКться з вiдвiдувачами в суперечки. Всiм не догодиш. Лаються - перемовч. Гринi ж вона просто спiвчуваК. В ротi палить? Певне, йому дiстався самий перець, що осiв на дно. - Запий, Гриню, компотом... Воно пройде. Гуркiт з кутка привернув'Џхню увагу. То технiк по штучному осiменiнню прогуркотiв стiльцем по пiдлозi, ледве не впав, але знову прибрав бiльш-менш сидячого положення i вже куняК. - Нiчого ж я йому, крiм компоту, й не давала,- тихцем виправдуКться Клава, киваючи в той бiк,- а вже п'яний. - То вiн ще вiд спирту лабораторного п'яний,набурмосено кидаК Гриня. Кiнчивши клопоти з посудом, Клава присiдаК навпроти Гринi, що таки закiнчуК свiй вогненний гуляш. - Де був, що бачив, Гриню? - з цiкавiстю розпитуК вона.- Скат спустив по дорозi, чи чого ти такий невеселий вернувсь? - Скат - це дрiбниця буття, Клаво. Вивчаю походження хамства людського, грубощiв, черствостi, душевноП глухоти. БуваК, отак нi з сього нi з того вiзьмеш i образиш людину. Зовсiм не бажаючи того. Просто через хамство чи здуру.. Людинi й так болить, а ти ще припечеш... - БуваК, Гриню, буваК. - Та ще глупства - ось чого органiчно не виносить моя душа. Мчу сьогоднi степом "Бе-наступу" (себто - "Бiльшовицького наступу"), нiде нi душi живоП, дорога така, що пiсля чумакiв вiсiмнадцятого сторiччя нiхто по нiй не Пздив аж до мене оце, i раптом серед просторiв, серед безлюддя стирчать край дороги величезнi таблицi, всiянi цифрами. Стiльки цифр, що Пм i електронна машина ладу не дасть - кiбернетичний дiдько в них ногу звихне. А це ж для мене, щоб я читав, схоплював на льоту. I зветься це: наочна агiтацiя. Скажи, Клаво, для чого ми робимо це? - Не знаю,- каже вона трохи винувато. - Для га-ло-чки! Для звiту казенного... Бо звикли так. А догматики, вони й сьогоднi ще не перевелись. Той лiзе думки твоП перевiряти, а той помпезну арку якусь будуК серед степу. Для кого тi в'Пзнi арки в "Чабанi"? Для яких трiумфаторiв? I я ще мушу до них Пхати переймати досвiд. Я, чия кiнопересувка не знаК втоми, чиП кiнострiчки нi разу не рвались. В мене в фургонi бiблiотека, в мене на озброКннi - магнiтофон; Пду, ставлю, записую доярку... Оце вам стрижуть, оце доять - чуКте, як сярпаК в дiйницю молоко? Живий голос даю, а не таблицi Пхнi бездиханнi. - Ти б i нас коли-небудь записав,- мовить м'яким голосом Клава.- А то ж цiлий день у парнi, у духотi, а щоб душевним словом з ким перекинутись... Скорше вилають тебе нi за що.- Вона майже з острахом зирнула в протилежний куток на технiка осiменiння, що саме глухо бухтiв там, щось вимагаючи. - Запишу, запишу й тебе, Клаво,- обiцяК Гриня,- i Тамару, подругу твою, запишу, хоч вона й зв'язала себе з оцим типом... - Ох, не кажи, Гриню... Не фортунить нам нi в любовi, нi в облiгацiях... - Клаво, ти мислиш вiджилими поняттями. Скiльки разiв сама тiкала до батька вiд свого Тимохи, а ще говориш про любов. Яка зараз, в атомний вiк, може бути любов? - Стривай, сам узнаКш... Натрапиш на свою. - ЗдаКться, любов'ю називають оте сидiння увечерi в парку, оте парування, коли вiн сигарету смокче, а вона млiК, схилившись йому на грудну клiтку? - каже Гриня похмуро.- Транзистор десь в кишенi чи в пазусi за них говорить, а вони сидять, мовчать, прислухаються до власного тiла... Голос iнстинктiв, крик статi - це тепер все. - Мабуть, i в тебе, Гриню, любовна невдача, що ти так лютишся... Скажи, запала в серце якась? Тiльки Гриня, насупившись, взявся за компот, як до зали, прослизнувши десь через кухню, розбентежено влетiла Тамара-зоотехнiчка. Це вона прибула аж з вiддiлка забирати свого. Не вперше Пй сюди так заходити - з тилу, через кухню, щоб i люди не бачили, щоб не горiти перед ними вiд сорому за свого непутящого чоловiка. Ось вона, тендiтна, тонкостанна, квапливо пiдiйшла до нього, нахилилась, як до хворого, i вже умовляК його проникливим, схвильованим голосом. Голос ПП, красивий, музикальний, так i ллКться ласкавiстю на п'яндюгу. Невже вона справдi кохаК його? Невже може кохати твань, грязюку, пiтьму застеленоП алкогольним туманом психiки? Чи це гордощi? Подружнi гордощi, напевне, тiльки й примушують ПП отак Пздити, пiдбирати, причепурювати свого п'яницю, уперто дошукуватись людськоП гiдностi там, де ПП й не сiяно. Для Гринi просто загадка, як це вона, Тамара, вродлива дiвчина, активiстка, що недавно була веселою, спiвучою, з декотрими навiть гордою, сама себе прирекла на те, щоб зараз принижуватись перед оцим нiкчемним, грубим, брутальним типом, якому вона вiддала себе. "Нi, це самолюбство ПП не витримуК,- пояснюК собi Гриня,- це воно жене Тамару сюди, воно змушуК йти, принизливо забирати з чайноП свого пияка, щоб тiльки приховати вiд людей його нiкчемнiсть..." Клава теж допомагаК подрузi, радить Пй щось, а пияк телесуКться вже на всю чайну. - Iди... Вiдчепись,- вiдмахуКться вiн вiд Тамари i додаК при цьому таке слово, що навiть Гриня вiдчув себе так, наче на нього бурхнули багнюкою. А Тамара? Злящила його хоч по мордi? Нi, стоПть, нiби й не почула образи, тiльки нiяково Пй, що поблизу свiдки цiКП сцени, вона навiть посмiхнулася своКю змученою усмiшкою: не надавайте, мовляв, цьому значення... Але Гриня надаК. Вставши, вiн пiдходить до технiка i, делiкатно вiдсторонивши Тамару, бере того за карк. Так i взяв - однiКю рукою за загривок, а другою - залiзним обхватом - за зап'ястя руки, пiдняв, поставив на ноги. Технiк одразу проклiпався i немовби але протверезився: - Ти... ти... ти... хiба дружинник? - Я ще з колиски дружинник,- процiдив Гриня крiзь зуби i попхав розв'ялене тiло до дверей. Технiк бiля одвiрка вперся. - Ти... не дружинник,- белькотiв вiн.- Не маКш права... Гриню це аж розвеселило, вiн пiдморгнув Клавi й Тамарi. - Як то не маю права? Ти мене в бородi не впiзнав. Перед тобою - син севастопольця! Внук махновця! Хавбек рiдноП тобi радгоспноП команди!.. Так що вибачай! - I вiн з силою штурхнув п'яндигу у вузький прохiд через кухню, i хоч технiк i там спинчався, спотикався, падав, Мамайчук за хвилину виволiк уже вишмаруваного глиною технiка надвiр. Там уже ждала прихована вiд людських очей Тамарина бiдарка. Запряжена гнiдим з вiддiлка, стоПть у дворi вона, неподалiк вiд помийноП ями. - Сюди його, сюди,- повторюК Тамара занепокоКно, метушливо i ще щось ласкаво кигиче, поки Гриня нещадно втискуК в бiдарку цей мiшок просмердюченого алкоголем людськогр тiла. - Спасибi тобi,- каже Тамара, звично сiвши в бiдарку й беручись за вiжки,- спасибi, що допомiг.- I вперше, вiдколи Гриня знаК ПП, обдаровуК його, Гривню, поглядом такоП гарячоП вдячностi, такоП нiжностi й краси, що йому аж сумно пiсля цього стаК. Вiн деякий час стоПть тут сам. - Боже, якщо ти К! Врятуй мою душу, якщо вона К! - тихо вигукуК Гриня, наслухаючи даленiючий клекiт бiдарки. Потiм iде на п'ятачок, де тепер стало ще люднiше. Батько, як i ранiш, крутиться серед гурту на своПй iнвалiдницькiй. дощечцi з колiщатами. Син пiдходить до нього. - Дай менi, батю, в зуби. Це вiн на такий манiр просить у батька закурити. I, що найдивнiше, батько мовчки лiзе твердими запеченими пальцями до кишенi своКП засмальцьованоП гiмнастерки, з-пiд якоП рябiК на грудях не менше засмальцьований матроський тiльник, довго риКться i, добувши нарештi з кишенi сигарету, подаК ПП синовi. Ляси точить саме Прошка Гробань. Прошка цей недавно демобiлiзувався i тепер працюК на водокачцi, а пiсля роботи, йдучи додому, нiколи не мине нагоди покачати воду i тут. Легкий на слово, веселий, вiн любить, зiбравши гурт цiкавих, брехонути Пм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовiрне. Служба його нiбито полягала в тому, що вiн iз командою бiйцiв супроводжував важливi вантажi по залiзницях краПни, бував i на Далекiй Пiвночi, i на Далекому Сходi, i просто нелегко-таки вгадати, де вiн бреше, а де каже правду, похваляючись, яких пригод зазнавала в дорозi Пхня бойова команда, та як жили вони дружно, та в якi кожухи куталися, стоячи вночi в тамбурi на посту на паленнiм сибiрськiм морозi. - А то ще надибали ми якось в сусiдньому ешелонi кiлька ящикiв апельсинiв та яблук,- такi були червонобокi, наливнi, вищий сорт,блискаК в усмiшцi зашмарований Прошка.- I, клянусь, не ми пломби скручували, хтось до нас уже Пх поскручував, а комендант нажохкав на цьому якраз нашу братву, то ми з тими апельсинами та яблуками - куди? Раз! раз! Пх та в жерла гармат! Та брезентом зверху! А коли вже состав рушив i комендант зостався далеко, ми тодi до гармат, вiдкриваКм замки, а звiдти золотi та червонобокi нашi ядра на платформу порось, порось! Бери, братва, вгощайся... Кругом мороз, а воно пiд ноги тобi наче тiльки-но з дерева: червоне, свiже, ще й пахне... - Отакими б ядрами тiльки й стрiляти,- роздумливо каже дiд Смик, столяр iз майстернi.- На таку вiйну i я згодився б... - Брехня... Все брехня,- сердито каже Мамайчук-iнвалiд, покрутивши закудланою головою i скреготнувши колiщатами.Сталлю стрiляють, рваним гарячим залiзом, а не яблуками твоПми пахучими! - Що сталь, тепер уже iншi штуковини К,- каже завгар Семен Кухтiй, лiтнiй обважнiлий чоловiк у набакиренiй кепцi.- Куди там "катюшам"... Агрегат! - Таких краще не чiпай,- погрозливо смiКться Прошка. - А подумати,- тихо мовить дiд Смик,- всiКю тiКю силою страшенною який-небудь сержант молоденький завiдуК... - А що там завiдувати,- махнув рукою Прошка.- Команду дали, кнопку натиснув - i все. - Брехня,- поникнувши головою, сердиться Мамайчук-iнвалiд.- Натиснути... Натиснути теж треба вмiти. Ти ось цього застав, чи вiн зумiК? - Налитi оловом очi зводяться вгору, на сина. - Зумiв би, не турбуйтесь, татуню,- вiдказуК син. - А чого ж воКнком завертаК тебе? Тiльки острижуть, та й одержуй, батьку, здачу... Пiде у вовнi - вертаКться стрижений. Доки вони тебе стригтимуть задарма? - Я в них не вiдпрохувався. Самi завертають з поваги до батька-ветерана. - Доведеш ти мене... Восени сам подамся в район, скажу воКнкомовi, хай забираК! Хай з тебе там трохи ворсу витруть. - На волоску, на волоску весь свiт висить,- бубонить своК дiд Смик.- Той, що стоПть у них там бiля кнопки... Або з водневою бомбою цiлу нiч лiтаК... Хiба йому довго до лиха? Помутиться ум, хто йому завадить надавити кнопку? - Хай тiльки спробуК,- весело киваК в бiк моря Прошка.- Психоне вiн, психону i я! - Балачки,- береться за велосипед комбайнер Грицюта. А Мамайчук-молодший, пускаючи в небо дим кiльцями, додаК злiсно: - Не люди, а гуси в наш час вирiшують долю свiту, коли ви хочете знати. Вiдомо вам, що звичайнi нашi дрохви та дикi гуси на екранах локаторiв зображення дають? Колись було в iсторiП, що гуси Рим врятували, а тепер, навпаки, вони можуть з цiлоП планети зробити попiлець. I пiсля цього ще хочуть, щоб я був начинений оптимiзмом... - Брехня... Все брехня...- мимрить батько, i похнюплена голова його зiв'яло падаК на груди, на засмальцьованi, аж облiзлi колодки орденiв. Обрубане тiло його розморено, обважнiло осiдаК, здаКться, вiн ось-ось схитнеться i впаде з своПх колiщаток. Син пiдхоплюК його. - Е! Пора, батьку, спати. I те, що вiн робить пiсля цього, змушуК примовкнути всiх. Намилившись, молодий Мамайчук, мов дитину, бере батька на руки, бере разом з його колiщатками i, мiцно, обережно ступаючи, несе до фургона, що стоПть поблизу, за кущами тамариску. Батько й не пручаКться, йому це не вперше, вiн тiльки щось сонно мимрить, схилившись головою синовi на плече, що, йдучи з своКю ношею крiзь заростi тамариску, вiдгортаК м'яке ПхнК вiття обличчям. Прогуркотiв фургон, поПхали Мамайчуки, завiянi сухою червоною курявою, а робiтники ще довго пiсля цього сидять примовклi, дивлячись на те мiсце, де щойно чварував Пхнiй севастополець i де пiсля його колiщаток зостались глибокi слiди, хаотично повдавлюванi в розiгрiтий за день асфальт. VI. ПЕРЕДЧУТТЯ ОКЕАНУ Середня школа - окраса радгоспу. Будинок ПП, Кдиний на цiле селище двоповерховий, височить з-помiж темноП зеленi парку, далеко виднiК в степ своПми великими вiкнами та блакитним фронтоном. Як вулик, гуде вона взимку, цiлу весну шкiльне подвiр'я повниться дитячим галасом, а потiм настаК нарештi той день, коли десятикласникам лунаК Пхнiй останнiй дзвоник, коли малюк-першокласник в радiсному захватi довго калататиме тим важким дзвоником у коридорi, а вони, завтрашнi випускники, занишкнуть, причаКно й схвильовано слухаючи це знайоме дзеленчання, що стiльки рокiв кликало Пх у клас, а тепер хвилюК прощально i сповнюК душу передчуттям чогось нового, незвiданого. Мине напруга екзаменiв, i нарештi настане випускний вечiр, той вечiр, коли столи з фiзичного кабiнету вже витягнуто на подвiр'я й розставлено пiд деревами, тут же прилаштовано й клубну радiолу для танцiв, але вона поки що мовчить, бо весь гомiн ще он там - на другому поверсi школи, звiдки через вiдчиненi навстiж вiкна раз у раз долинають оплески: то ще комусь вручають атестат зрiлостi. А коли втихнуть там оплески, .вiдлунають слова напучень та поздоровлень, коли вiдмiнниця Алла Ратушна вже схлипне, вiд iменi всiх однокласникiв прощаючись з рiдною школою та вчителями, а директор радгоспу Пахом Хрисантович скрипучим голосом пообiцяК випускникам, на вiдзнаку ПхньоП активноП участi у виробництвi, дати грузовик для екскурсiП,- пiсля цього всi учасники вечора висипають на подвiр'я i Гриня Мамайчук, вiдповiдальний за радiолу, включаК для сюрпризу винуватцям торжества ту саму мелодiю, якою проводжала Земля Гагарiна в полiт. Це здорово виходить, випускники, батьки i вчителi - всi слухають знайому мелодiю, а з-за радгоспного парку сходить мiсяць, i хоч вiн майже уповнi, але цього небесного лiхтаря сьогоднi для них недостатньо, i серед розливу музики чути жартiвливу команду директора школи Павла Юхимовича: - Свiтло! - Њсть свiтло! I враз на всiх так i б'К злива свiтла, на якусь мить люди аж мружаться, заслiпленi, наче юпiтерами, гронами електроламп, що Пх ще вдень рясно понавiшували на деревах Кузьма та Вiталiй, головнi освiтлювачi сьогоднiшнього вечора. Музика ллКться, а члени батькiвського комiтету вже припрошують людей до столу, довготелесий майор Яцуба в старанно випрасуваному костюмi з китайськоП чесучi з натхненням в голодних очах енергiйно порядкуК, розподiляК мiсця, вносячи лад i поправки на ходу. Пiсля неминучих в таких випадках вагань та церемонiй учасники вечора кiнець кiнцем розсiдаються, чемно займають мiсця за цими лабораторними столами, де сьогоднi не колби та реторти стоять, а буфетнi делiкатеси та пляшки з лимонадом. Осторонь столiв пiд кущами лисняться, правда, й барильця з вином власного радгоспного виробу, але вони поки що перебувають на якомусь напiвлегальному становищi, бо майор Яцуба як голова батькiвського комiтету до останнього моменту був категорично проти хмiльних напоПв на шкiльному вечорi i, здаКться, тiльки тепер оце зм'якшився, пiсля того як стало вiдомо, що донька його Лiна вийшла на срiбну медаль. Це ж подiя! Глянувши на вiдставника збоку, можна подумати, що вiн сам персонально одержав цю медаль,- так гордовито, упевнено тримаКться його сива голова на високiй витягнутiй шиП. Радiсть його побiльшуКться ще й тим, що медаль, яка дiсталася Лiнi, вислизнула з рук iншого претендента - ЛукiПного сина, цього невдалого генiя в трусиках, який перед самим фiнiшем на чомусь спiткнувся, вхопив пару четвiрок, за що й маК не медаль, а дулю пiд нiс! Такий поворот справи просто ощасливив Яцубу: хай знаК голова робiткому, як треба виховувати власних дiтей. Лукiю це, видно, шкребе за душу, а тому радiохулiгановi, здаКться, й за вухом не свербить, уже вiн посмiхаКться, когось висмiюК в гуртi хлопцiв, що, понахилявшись, з комiчними гримасами розглядають етикетки на пляшках лимонаду (лимонад поставлено десятикласникам якраз з iнiцiативи Яцуби). Майор почуваК, що саме в тому хлоп'ячому гуртi й до нього самого гнiздиться насмiшкувата неповага, i хоч з людьми вiн сьогоднi тут добрий, великодушний, але коли в полi його зору опиняКться розхристано-безтурботний ЛукiПн скептик, чи ротатий син Осадчого, що ростом вже переганяК батька, чи неприязно-чемний Стасик-переселенець у своПй вишитiй гуцулцi, то густi брови Яцуби мимоволi насуплюються, а погляд стаК тягучим, важким. Дочку свою Яцуба посадив так, щоб вона була на виду, щоб мiг вiн не спускати з неП ока, та, зрештою, як медалiстка, вона й маК право тепер сидiти найближче до цього поперечного столу, за яким розмiщаКться так би мовити, президiя сьогоднiшнього вечора. Лiна - худорлява, серйозна дiвчина, з великими, як i в батька, блискучими очима; сьогоднi вона не в стандартнiй шкiльнiй формi з фартушком, а, нарiвнi з бiльшiстю дiвчат, в бiлому випускному платтi, з-пiд вирiзу якого виглядають ПП худенькi ключицi. Медаль далася Лiнi нелегко, пiд очима аж синява пiдковами лягла. По напруженiй наструнченiй позi видно, що дiвчина й зараз все ще наелектризована напругою власних нервiв, вона ще мовби аж не вiрить i своПй медалi, i своПй першостi; ПП темнi, широко вiдкритi очi дивляться на батька нiби навiть злякано - цим поглядом, i гарним вигином шиП, i навiть отими ключицями, що виглядають з-пiд плаття незвично, беззахисне якось, вона зараз дивовижно схожа на свою матiр у молодостi. Тепер у неП вже не мати, а мачуха, бо першу свою дружину майор Яцуба поховав, ще перебуваючи на Пiвночi. Пiвжиття його минуло там, де вiчна мерзлота, де нiч по пiвроку, де влада його над табiрним людом була майже безмежною. Люди, якi поступали пiд його руку, всi були злочинцями, тавро злочинiв прокляттям лежало на них, робило Пх безправними, прирiкало Пх на безвiдмовну йому пiдлеглiсть. I хоч пiзнiше з'ясувалося, що найбiльше було там змовникiв змов сфабрикованих, диверсантiв без диверсiй, шпигунiв без шпигунства i що всi Пхнi зiзнання були тiльки виплодом чиКПсь хвороП фантазiП чи Пхнiх власних кривавих марень, проте не йому, не Яцубi, було розбиратись тодi, хто з них винуватий, хто нi. Його справою було неухильно виконувати свою службу, i вiн ПП виконував, i навряд чи хто скаже, що вiн, "громадянин начальник", як його величали там, дiяв протизаконне, давав кому-небудь карцера нi за що. Добре працюКш, навпаки, маКш вiд табiрного начальника подвiйну пайку хлiба, перевиконуКш норми - дасть вiн тобi ще й "премблюдо" у виглядi тарiлки сироП картоплi, i твоК право розпоряджатися нею на власний розсуд. Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табiрного тяжкого iснування побачили свiт його крихiтнi доньки. Пiдростаючи, вони не знали, що таке виноград, вони не вмiли Псти яблуко, зате змалечку вже вмiли гризти сиру картоплю, що давала Пм вiтамiни. I коли, нарештi, Яцуба змушений був пiти у вiдставку i переПхав на пенсiйне життя сюди, то Лiна, його улюбленичка, й тут, в краю пiвденноП розкошi, в краю баштанiв та виноградникiв, при нагодi ще бралася гризти зубенятами сиру картоплину, викликаючи регiт радгоспних дiтей. Заради своКП Лiни батько готовий хоч на дибу, нiчого для неП не шкодуК, вдома все пiдпорядковано одному - здоров'ю Лiни та ПП навчанню. Не може дiвчина поскаржитись i на теперiшню свою мачуху, колишню табiрну фельдшерицю, яка нi в чому не перечить не тiльки Яцубi, але не перечить i доньцi. До Лiни мачуха незмiнно послужлива й навiть запобiглива, i скорiше сама вона могла б нарiкати на свою пасербицю за ПП уперту крижану холоднiсть, якою Лiна караК мачуху за грiх ПП любовi з батьком,- не може обом Пм простити того, що мiж ними виникла близькiсть, коли мати була ще жива, тяжко хвора. Цей холод i душевну неприступнiсть батько й зараз вловлюК в очах Лiни за отiКю зовнiшньою мовби зляканiстю. Навiть в цей вечiр, коли ПП руки так трепетно брали свiй атестат зрiлостi та срiбну медаль, не стала дочка по-справжньому веселою, не вiдтанула душею, не забула, видно, вчорашньоП сварки iз ним. Сварка виникла з дрiбницi - зайшла мова про оформлення документiв для паспорта, i батько мав необережнiсть запропонувати дочцi змiнити iм'я, бо звати ПП, власне, було не Лiна, а Сталiна, але на батькову раду перейменуватись його Лiна-Сталiна так i скипiла, так i кинулась : - Я вам не колгосп, щоб мене перейменовувати! Ранiш треба було думати! I справдi, чому не подумав? Але ж усе було таким твердим i надiйним, замiреним нiби на тисячолiття... А тут до паспорта доросла, i вже ускладнення, i вже, виходить, сам ти кинув, хай маленьку, а все-таки плямку на ПП бiографiю, на всi ПП майбутнi анкети. Це неодмiнно треба буде поправити, все, що торкаКться дочки, мусить бути чистим, бо цiКю доньчиною чистотою вiн нiби боронить i себе, захищаКться нею проти минулого, проти таборiв, злочинiв, проти всього, що його дедалi частiше починаК гнiтити... За столами люди вже всiлися, директор школи, пiдвiвшись, просить уваги, i в цей час з'являКться ще один жданий всiма тут гiсть, по якого бiгала цiла делегацiя дiвчат випускного класу: капiтан Дорошенко. Тоня та iншi дiвчата, що бiгали кликати капiтана, аж сяють - дивiться, мовляв, кого привели! Дорошенко приязно й неквапливо вiтаКться з людьми; в своКму крислатому кашкетi та бiлому парадному кiтелi моряка вiн справляК на присутнiх враження якесь пiдбадьорливе, небуденне, хоч i щоразу вiн приПздить до матерi саме таким: свiжий, пiдтягнутий, тропiчними зливами скупаний, засмаглявлений на сонцях нетутешнiх, повен пахощами далеких морiв... Капiтана садовлять на почесному мiсцi - мiж ЛукiКю Назарiвною i директором школи, а майор Яцуба аж через людей простягаК капiтановi руку, бо з ним вони ровесники, спiльно в комсомолi колись починалася Пхня юнiсть. - Знов сходяться нашi дороги, Iване! - голосно каже Яцуба.- А надовго ж були розiйшлися! Доки ти десь там плавав по чужих морях, по кабаре та шантанах сигарами димiв, ми тут культи будували та самi ж i розвалювали... Перехопивши серйозний погляд дочки, Яцуба з гордiстю вказуК капiтановi на неП: - Ото моя медалiстка, i по навчанню перша, i квiти вирощуК - землi не цураКться... Ще й на iнструментi граК! Капiтан кивком голови вiтаК дiвчину, що досадливе хмуриться вiд батькових похвал; так само вiтаКться вiн i з хлопцями-десятикласниками, мiж якими саме втискуються Пхнi однокласницi, тi самi, що бiгали кликати сюди капiтана. З iронiчними посмiшками беруться хлопцi за пляшки свого ситра та лимонаду, що педагогiчне вишикувались перед ними, наливають цього дитячого напою спершу собi, потiм дiвчатам, а одна з дiвчат - грайливоока така смаглявка, почуваючи на собi капiтанiв погляд, насмiшкувато застерiгав кавалерiв: - Тiльки не дуже впивайтеся, хлопцi, бо нi з ким буде танцювати! Лукiя, нахилившись до капiтана, стишено-iнтимно пояснюК йому, що то дочка Горпищенка-чабана. - Ох, крутиголова, натанцюКться хтось вiд неП... I при цих словах вона мимоволi швидко i неспокiйно глянула на свого Вiталика, що зiщулившись сидiв поруч з Тонею. - Он воно що,- посмiхнувся капiтан своПй догадцi. Йому подобалася ця юна пара. Хлопець сидить нiби аж трохи знiчений прилюдним сусiдством з нею, з юною шкiльною красунею, а вона так i пострiлюК на всiх своПми блискучими, як вишня в росi, очима, не всидить на мiсцi, смiКться, красуКться, знаючи й сама, що вона гарна i що Пй сьогоднi дозволено красуватись, розпустивши хвилясте волосся по плечах... - Славного сина маКш, ЛукiК,- каже капiтан, затримуючись поглядом на Вiталиковi, мовби вивчаючи, що думаК той упертий хлоп'ячий лоб пiд вицвiлим солом'яним вiхтиком чубчика, крiзь який раз у раз весело зблискують зiрки-iскорки очей.- Наче ще вчора я його на руках тримав... Поряд з Тонею та ВiталiКм - рядком Пхнi однокласники, не всiх уже Пх i впiзнаК капiтан,- чий то? А чия то? Ростуть мов iз води! Скiльки плюндрували цей край, скiльки мордували людей... Квiтучу молодь, отаких же, як цi, юних синiв i дочок народу, пiдлiткiв, майже дiтей, виловлювали по степах, в загратованих вагонах вiдправляли на Захiд, випiкали на руках i на серцях невiльницькi тавра... Скiльком старшим сестрам та братам цього наймолодшого поколiння так i не судилось вернутись з фашистських каменоломень, з каторги пiдземних заводiв, з концтаборiв, овiяних смородом кремацiйних печей... А життя йде, i новою красою розквiтаК степ, i вже мовби у вiдповiдь всiм збанкрутiлим завойовникам свiту лунаК цей молодий смiх, бурхають пiд зоряним небом веселощi цих життКрадiсних, засмалених сонцем юних степовикiв та степовичок... Налитi здоров'ям, широкобровi, з мiцними руками, що вже торкалися працi, з почуттям гiдностi, що пробиваКться в кожному, вони ще всi в якомусь бродiннi, то стануть серйозними, то знову розсмiються, мов дiти, згадуючи щось комiчне, скажiмо, той випадок, коли вони вперше зайшли в свою оцю новозбудовану школу,- в нiй ще пахло тодi свiжою фарбою, i до чого не торкнись - все липне, i коли на уроцi фiзкультури в спортивному залi фiзкерiвник скомандував Пм: "Лiворуч!" -то нiхто з них не мiг виконати команду, бо п'яти поприлипали до пiдлоги! - Лiворуч! Праворуч! А вони нi з мiсця, стоять наче вкопанi, а потiм враз вибухають реготом, навiть суворий Пхнiй фiзкерiвник тодi розсмiявся, так i не повернувши Пх нi праворуч, нi лiворуч. Згадали пригоду, пересмiялись i знову примовкли. Задуманi хлопцi, задуманi й дiвчата, i ця задумливiсть робить Пх мовби дорослiшими, мовби переносить кожного в завтрашнК, в той iнший свiт, з якого до них поки що долинаК одна тiльки музика. В Пхньому вiцi вiн, капiтан, уже плавав кухарчуком на байдi, возив кавуни на Одесу, рано проходив школу життКвого гарту. Найбiльшою мрiКю його тодi було побувати в кругосвiтньому плаваннi. I ось побував, i пронiс прапор революцiП по свiтах, по всiх океанах, i знову вернувся на рiдний берег. У рiзних товариствах бував, за рiзними столами сидiв Дорошенко у своКму кругосвiтньому життi, але, здаКться, нiде не було йому так затишно й привiтно, як тут, в цьому товариствi, де вiн мимоволi милуКться красою своПх степових орлят, де на другому кiнцi столу вже пiдводиться висохлий, як люлька, чабан Горпищенко з мiцним гранчастим келешком у руцi. - За ваше здоров'я, дiти! - проголошуК вiн.- Щоб були ви щасливi та щоб вiйни на вас не було! БулькаК, переливаючись iз барильця в карафки, добуте з радгоспних льохiв вино, вже й перед хлопцями-випускниками стоПть наповнений каламутною рiдиною графин,- то вино каламутиться в ньому своКю молодiстю! Запротестувати б Яцубi, та навiть Яцуба в напливi великодушностi вiдступаК вiд правила: - Ну, на цей раз уже... по шкалику можна. Як член батькiвського комiтету - дозволяю! Хлопцi розчуленi, вони мiж собою нишком випивають за "нашого рiдного Держиморду", а довга Яцубина шия знову витягнулась, хрящуватий випнутий кадик ходить енергiйно, голос лунаК гучно, металево,законодавець столу не забуваК про те, щоб тримати iнiцiативу в своПх руках, сюди й туди порядкуК, органiзовуК настрiй, того викликаК на слово, а того притримуК, навiть директор школи, мовби оглушений голосом сусiда, принишк, добровiльно поступився вiдставниковi своПми правами. Несила тiльки Яцубi прибрати до рук чабанське крило столу, де знову пiдводиться настовбурчений, владний, в розкошланiй сивинi Горпищенко i, сам надавши собi слово, проголошуК здравицю за моряка, за капiтана, що "виконав плавбу кругосвiтню"... Чабанове слово пiдтримуКться схвальним гулом голосiв та знайомим передзенькуванням вподовж столу, а чабан i пiсля цього не сiдаК,намовчавшись у степу, вiн зараз хоче балакати, розповiдаК про те, як i сам вiн, власне, був у кругосвiтнiх мандрах, хоча й зробив це не по водi, а по сушi... Товариство зацiкавлене, заiнтриговане, котрийсь iз чабанiв виказуК навiть недовiру: - Та коли ж це ти був кругом свiту? I Горпищенко пояснюК, що було це пiд час евакуацiП i починалося в Чолбасах, де перед вiдправкою чабани гуртувалися з отарами в кучугурах. - I як рушив я з овечками тодi iз чолбасiвських кучугур, то аж на друге лiто знову з такими кучугурами зустрiвся. Де це я, думаю? Чи знову в Чолбасах опинився, земну кулю з отарою обiгнув! Нi, кажуть, ти в АзiП, це азiатськi дюни кругом... А я все своКП: оце ж тобi, думаю, iшов-iшов i знову в Чолбаси прийшов!.. - Нi, в мене татко дiйсно-таки кругосвiтник! - весело блискаК очима Тоня до капiтана та до своПх однокласникiв, а Яцуба, влучивши момент затишшя, встаК i звертаКться до випускникiв з розважливим напученням вiд батькiвського комiтету, особливо хлопцiв вiн настирливо закликаК, переступаючи рубiкон в самостiйне життя, не пiддаватися впливовi хулiганiв, не бешкетувати, бути дисциплiнованими та працьовитими, уникати по можливостi алкоголю й тютюну. - Бо тепер тiльки кинуло соску - i вже береться смоктати цигарку. В наш час, пригадуКш, Iване, якi були методи виховання? - вдаКться вiн за пiдтримкою до капiтана Дорошенка.- Пам'ятаю, ще пастушком, каплiшем при отарi був, задумав закурити, а сiрника нема. Дядько степом Пде, бiжу: "Дядьку, дайте прикурити!" А вiн: "Iди, iди ближче, синашу..." Пiдходжу, так вiн батогом як усмужить! Як усмужить раз та як усмужить вдруге! Досi, мiлКйшi, не курю! Слухаючи майора, хлопцi потай пiд столом потискують один одному руки, дають напiвпошепки колективну клятву, що житимуть правильно, на майорiв виноград не зазiхатимуть i пальцем не торкатимуться його хвiртки, крiзь клямку якоП господар ночами нiбито пропускаК електричний струм... - Ви ось там перешiптуКтесь, глузуКте iз старших,блiднучи, каже Яцуба,- для вас ми - культовики, та й усе, а воно, може, й наше життя не марним було, коли для вашого щастя пiдвалини закладались... I, змусивши цим молодь притихнути, Яцуба починаК розповiдати про славетну подiю цього краю, про вiдомий страйк наймитiв у Британах наприкiнцi двадцятих рокiв - одним з керiвникiв того страйку був i вiн, молодий тодi батрацький дiяч Яцуба. - Перший в iсторiП страйк, пiдтриманий Радянською владою! - з гордiстю вигукуК майор.- А як ми його органiзували! На цiлий свiт прогримiв! Хiба ж не правду кажу? - звертаКться вiн до капiтана Дорошенка за пiдтвердженням, i той напiвусмiхнено, легким кивком голови посвiдчуК: так, мовляв, було, було... Заохочений увагою, Яцуба пристрасно, гаряче, як про щось недалеке i ще не вигасле в душi, розповiдаК молодим про тi незабутнi днi, коли днiпровськi батраки-пiкетники, кинувши разом роботу, з червоними пов'язками на рукавах круглодобово чергували на плантацiях, i як цiлими ночами засiдав страйковий комiтет, i до яких хитрощiв вдавалися орендарi, намагаючись зломити волю страйкарiв. Свiтова капiталiстична преса здiйняла була тодi страшенний галас, виставляла концесiонерiв-виноробiв жертвами бiльшовицького цькування, зображала Пх невинними овечками. А насправдi хто вони були, всi отi бертьК, люччiнi, гоаси, шульци? Поблiдлий, розхвильований Яцуба так i сипле iменами тих своПх давнiх класових ворогiв, iноземнопiдданих концесiонерiв, що, володiючи величезними виноградними плантацiями на берегах Днiпра, були не стiльки орендарями, скiльки шпигунською агентурою, яку спецiально засилали на УкраПну чужоземнi держави... - Ви спитаКте, а де ж ми були, чому це Пм вдавалось? А вдавалось тому, що згори подавали пiдтримку троцькiсти та бухарiнцi, що позасiдали тодi були в рiзних земельних та фiнансових органах... Зате ж i для них орендарi не скупились, вагонами вiдправлялося вино з хазяйських погребiв i в Харкiв, i в Москву! А за кордон? ПригадуКш, Iване? Вiдправляють партiю шампанського, а помiж вином в порожнiх темних товстих пляшках посилають буржуазiП i рiзнi шпигунськi данi про нас!.. - Цього я щось не пригадую,- нiби жартома зауважуК Дорошенко. - Ну де тобi пригадувати,- недобре блиснув Яцуба своКю сталевозубою посмiшкою.- Пiвжиття сам по закордонах! Може, з ними ще й розпивав те шампанське, що ми тут його чавили? - Може, й розпивав. - Отож. Довго бути в далеких плаваннях - це таки небезпечно: сам незчуКшся, як iншим духом надихаКшся, iнших наберешся звичок та манер... - ЗдаКться, довгий час ти мав справу з кишеньковими злодiями,- глянула на Яцубу Лукiя,- але ж сам по кишенях лазити не навчився? Голосний регiт, що пролунав пiсля цього, не збив Яцубу з пантелику, вiн переждав, мiцно стиснувши губи, i, певно, збирався ще говорити, але донька через стiл подивилась на нього досадливе й благально: - Годi вже, годi!.. I поморщилась, як вiд болю. Тiльки пiсля цього Яцуба сiв. Лiна, похнюпившись, думала про батька, про його оцю розповiдь, яку вона чула не вперше. Хоч вона знала, що все це чистiсiнька правда - батько ПП дiйсно був колись батрацьким вожаком пiд час страйку, ходив пiкетником з червоною пов'язкою, охороняючи плантацiП, де незiбраний виноград на коренi перестигав, лопався i гинув, знала, що батько заслуги своП може перед будь-ким засвiдчити документально, проте зараз, слухаючи його, вона весь час не могла звiльнитися вiд почуття прикроП, не до кiнця усвiдомленоП дражливостi. В усiх цих батькових повчаннях Пй чулося щось таке, що внутрiшньо раз у раз коробило ПП. "Вiрю, вiрю твоПм заслугам,- хотiлося Пй сказати,- але якщо ти був таким борцем тодi, то як же ти мiг згодом усе це розгубити, забути, як мiг примиритися iз тим злом, що оточувало тебе, а часом i залучало в своП спiвучасники?" Вона знаК, як самозречно батько любить ПП. Вiн i сюди, на степовий пiвдень, переПхав головним чином тому, що вона часто хворiла i вiн хотiв добути для неП сухого повiтря, сонця, запашного лiта... Все це вiн Пй дав, все вона маК, вона стала фiзично здоровою i школу закiнчила ось iз медаллю, опанувавши програмнi науки, але всiм Кством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу,- науку про те, як жити людинi, як жити так, щоб нiколи не гризло тебе сумлiння, щоб не було соромно за тебе твоПм дiтям... Хiба ж це нормально, що Лiнi раз у раз стаК соромно за батька, ПП дратуК ота його впевненiсть у власнiй безгрiшностi, намагання всiх на свiй лад перевиховувати, регламентувати, кожному нав'язувати власнi своП уявлення, звички, смаки. Пiймавши пiдозрiлу посмiшку на обличчi котрогось iз хлопцiв, вiн уже сiкаКться: - Ти не либся, мiлейший, не либся, слухай, коли старшi говорять... I знов апелюК до капiтана: - Над усiм пiдсмiюються, все критикують! Шмаркач, а вже наводить критику, вимагаК демократiП без берегiв... Густо розвелося вас таких! - дедалi дужче кричить батько, i Лiна змушена зауважити йому: - Не кричи. - А я не кричу! Це в мене голос такий! Але вона повторюК з притиском: - Не кричи. I в iнтонацiП ПП голосу К щось таке, що змушуК батька примовкнути, вiн з подивом впиваКться в неП темними вiстрями очей. Вона не вiдводить погляду, i вiн читаК у виразi ПП пiднятого обличчя, в кристалах очей щось схоже на непокору i не може до пуття збагнути - звiдки це? Сьогоднi вiн просто не впiзнаК ПП. Невже це атестат зрiлостi надав Пй зухвальства? Робить зауваження, п'К вино, з незалежним виглядом цiдить оту молоду каламуть, що Пй пiдливають хлопцi-сусiди. Ось так враз, в один вечiр вона мовби стала повнолiтня, i майор почуваК, що пронизливо-доскiпливий погляд ПП починаК тривожити його, щось викликаК iз сховiв його життя, про щось нагадуК, заводить слiдство тому, про що вiн волiв би назавжди безповоротно забути. А на другiм кiнцi столу, де чабани, гомiн помiтно дужчаК, чабани стають дедалi кошлатiшi, до них туди вже й Пахом Хрисантович перекочував i бiльшiсть учителiв та членiв батькiвського комiтету. - В хурду його! В хурду! - чуКться звiдти голосне, чабанське, i вчителька англiйськоП мови - бiленьке, мов кача, створiння - злякано озираКться, аж мусив Грицько Штереверя пояснити Пй, що то зовсiм не лайка, то просто отара така, в яку при вiдборi викидають найгiрших овець, хворих та скалiчених. Батько Тонин в тiм товариствi найкошлатiший, вiн до молодого Мамайчука раз у раз сiкаКться гоноровито: - А хiба ж не радуКться душа, коли острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш - i на весь сарай! З блаженною торопленiстю слухаК цей гомiн Стасикова мати-переселенка, вона ще не зовсiм обвиклася в цих краях, сидить серед тутешнiх людей незрушно-святкова у своКму яскраво вишиваному вбраннi i тiльки раз у раз щасливо, як на сонце, позиркуК на сина. А Тоня вже через стiл граК своПми карими до капiтана Дорошенка: - Скажiть, ви на островi Паски були? - Не Паски, а Пасхи,- ледве чутно поправляК ПП Вiталiй. -