Не маК значення,- голосно заперечуК Тоня.- Це ж там всi люди голi ходять? Капiтан смiКться, а Лiна Яцуба, не зводячи з нього серйозних очей, ставить йому своК запитання, що давно вже, видно, мучить ПП: - Розкажiть, як ви жили? Чи були ви щасливi? Капiтан деякий час сидить мовчки, обличчя його хмарнiК. Як вiн жив? Чи був вiн щасливий? Не так просто, видно, на це вiдповiсти. Чекаючи його слова, старшокласники уважно дивляться на нього. Для них капiтан Дорошенко - людина завидноП долi, Пм подобаКться його незвичайний фах, i манера триматись, i делiкатнiсть, i зовнiшня пiдтягнутiсть, якась свiжiсть, що нею так i вiК вiд нього. Хоч скронi вже срiбляться, а з виду капiтан ще моложавий, маК здоровий колiр обличчя, особливо якщо прийняти за ознаку здоров'я i отой, вiд високого тиску, палаючий рум'янець... В очах задума i розум... - На долю не скаржусь,- мовив нiби сам до себе капiтан.- Був i щасливий. Дружба була. ЗнаКте, яка у морякiв дружба мiцна? На морському кiтелi, що облягаК могутнi плечi Дорошенка,- якiр, ланцюг i секстан. Хлопцям просто очi вбираК той значок, та славетна моряцька трiйця. Ланцюг i якiр - сiро-сталевi, секстан - золотий. Подейкують, що йому теж вiдставка. Невже вiдплавав своК, невже тепер припорошуватимуть степовi вiтри той золотий секстан, i ланцюг, i якiр? Хлопцiв розбираК цiкавiсть: - Розкажiть про плавання... Як ви капiтаном стали? Дорошенко, всмiхнувшись, задумливо починаК, мовби про когось стороннього, розказувати Пм про якогось смiшного парубiйка-селюка, що з торбинкою за плечима, у свитцi чабанськiй прийшов колись iз степiв у Лиманське з мрiКю... побачити океан. Весь час оповiдач трохи сумовито пiдсмiюКться над тим парубiйком, однак усi почувають, що це вiн розповiдаК про себе. Адже саме в Пхньому вiцi пiшов вiн звiдси у своК життКве плавання, саме таким парубiйком - у свитцi, з торбою - подався на зорi юностi в Лиманське. Мрiялись хлопцевi паруси до неба, пальми ще не вiдкритих архiпелагiв, а мусив каструльником найнятись до збур'Пвського дядька-капiтана... I, поринаючи в спогади, Дорошенко пояснюК, хто вони були, цi "дядьки-капiтани", бо мало хто знаК, мовляв, тепер, що "дядько-капiтан" - це колись був характерний тип тутешнього морехiдця - вихiдця iз Олешок, чи iз Збур'Пвки, чи з iнших берегових сiл днiпровського гирла. На всьому Чорному морi до дядькiв-капiтанiв ставлення було насмiшкувато-лагiдне, веселе, Пх здалеку впiзнавали в портах: - А, збур'Пвський! - i вже веселiшають обличчя. Безлiч рiзних приповiдок ходило про них по Чорномор'ю, звеселяючи моряцькi компанiП на своПх берегах i в тавернах чужих, далеких мiст. Ось вiн випливаК з олешкiвських комишiв, цей Пхнiй вусатий Одiссей... - Дядьку-капiтане! - гукаК хтось з берега.- З середою вас! - Га? - З се-ре-до-ю! - Га? (Далеко, не чути за вiтром). - З се-ре-до-о-о... Той нарештi стопорить машину (коли машина К) чи згортаК парус, коли йде пiд парусом, i правуК до берега ближче. - Що ти гукав? - З середою, кажу, вас... - А тонув би ти, шибенику... Та ще сьогоднi й четвер... I знов пливе собi далi. В такого дядька-капiтана мав, звiсно, бути i юнга, тобто хлопчик на дубку чи на байдi (так звалось його суденце). - Ану, стрибай, Ванько, змiряй глибину... Стрибнеш, змiряКш: - До пупа! - Бач, вiрно... I в мене на морськiй картi так указано... Крутуватi, кугутуватi були цi дядьки-капiтани, i хоч без великоП освiти, але в кашу собi наплювати не давали, були високоП думки про своК морехiдницьке вмiння, дорожили звичаями давнини, вважали, що походять вiд запорiзьких козакiв i що Збур'Пвка Пхня виникла якраз там, куди "з бурi", з вiдкритого моря заходили перечекати негоду запорожцi на своПх невловимих, обшитих комишами чайках... Прислiв'ям серед них стало: "Ми, збур'Пвчани, як англiчани, тiльки мова не та". Жарти жартами, але запитайте десь аж на краю свiту моряка-чорноморця - звiдки вiн? I найчастiше вiн буде збур'Пвський або олешкiвський, з поколiння в поколiння поповнюють вони Чорноморський флот капiтанами, матросами, а днiпровський лиман лоцманами, а в наш час дають героПв-пiдводникiв i вiдважних китобоПв. Тодi, в двадцятi роки, до айсбергiв Антарктики звiдси ще не ходили, зате це ж вони, степовi мореходи, проклали тодi своПми дубками так звану "Золоту лiнiю" вiд Олешок до Одеси, лiнiю, по якiй горами пливли щолiта в чорноморську столицю дари украПнських степiв - рябi та туманистi кавуни - вiд них цiла гавань в Одеськiм порту так i звалась Кавунною... I ось з тiКП кавунноП та динячоП "ЗолотоП лiнiП" i вийшов юнак Дорошенко у широкий свiт. В найдальших гаванях свiту вже знають його в обличчя, i, коли прибуваК, тамтешнi називають його жартома "Iван з УкраПни". Для нього нема вже на планетi екзотики, i коли вiн, розмовляючи, говорить "Кейптаун" або "Пiрей", то це звучить в його устах так само звично, як Лиманське або яка-небудь степова Iванiвка. Одначе тодi в юностi треба, видно, було дуже-таки любити море, щоб не розчаруватись, потрапивши на дубок до дядька-капiтана, де звалюКться на тебе найбуденнiша робота, де замiсть компаса та лоцiй - каструлi та рибу чисть! Замiсть синiх просторiв океану - вiзникувати по надбережжю, возити руду з Потi до Марiуполя або цемент з Новоросiйська... Дядько-капiтан був вусатий, дебелий, крутоП вдачi. Чорне море вiн розглядав, як своК домашнК, i наука судноводiння в нього була спрощена до краю: - Навпростець. Отак i починалась його, Дорошенкова, життКва дорога. Не раз пiсля того огинав планету, та, хоч де б вiн був, чи з цього, чи з протилежного боку земноП кулi, вiн i звiдти линув думками сюди, в часи радостi i смутку вертався в це село степове, в це курявне, мовби забуте мiсце планети, що було йому дорожчим над усе. Маленька цяточка на землi, далеко не райський куточок, чорнi веснянi бурi, овечi кошари та молочай, а душа його звiдусiль поривалася саме сюди, саме тут завжди знаходила затишок, дружбу й любов, набиралася звiдси наснаги... Ходив на учбовому паруснику "Товариш,", на транспортах-сухогрузах, на танкерах. Аж усмiхнувся, згадавши, як одного разу, ще давно-давно, доставили з Канади партiю закуплених коней, диких, необ'Пжджених, справжнiсiньких мустангiв, пускали з палуби Пх на берег, i тут же береговi хлопцi кидались на крутi Пхнi шиП, ловили, а осторонь стояв Будьонний, задоволено покручував вуса, посмiхався... То була його, капiтанова, молодiсть. А найбiльше впомку перший самостiйний рейс. Зараз прилади рiзнi, радiозв'язок постiйний, локатор показуК тобi все, а тодi компас, секстан, карта - i щасливого плавання! Як у часи Колумба. Iдеш вночi й не знаКш, чи ти попереду своПх обчислень, чи позаду, чи ти лiворуч, чи праворуч... Бо всього з точнiстю не передбачиш: яка тут течiя, чи тебе уповiльнило, чи, навпаки, вiднесло швидко вперед, тут уже надiйся на свою iнтуПцiю моряка... Перед тим суворi екзаменатори, бувалi морськi вовки, екзаменують тебе на далекi плавання. - Розкажи, як будеш плавати по Дузi Великого Кругу? Проходження океанiв... Пассе ошен - розкажи! I знову праця. Возив руду в Балтiмору, брав канiфоль у Мексiцi, на Камчатку сiль возив, в безперервнiм трудi минало життя. Були штилi, були тайфуни, чув, як щогли трiщать, iшов, як у бiй, на гуркотняву, на стогiн ревучих сорокових широт... А може, в цьому i К воно, щастя? В напрузi, в повнотi життя? - Ви не знаКте цього, а знайте. Йдемо, бувало, де-небудь Егейським. Ми ж комсомольцi, а всi судна нас обганяють... АнглiКць обганяК, норвежець, грек... Прикро, аж зуби стинаКш: коли ж нас уже перестануть обганяти? Коли ми Пх минатимем на морських шляхах? I ось настало. Вам би не довелось тепер червонiти за наш флот. Не обганяють уже нас, i вже нашi прапори не дивина в найдальших портах свiту, зустрiнеш Пх i на Кубi, i в гаванях чорноП Африки, i на просторах Iндiйського чи Тихого океанiв... Капiтан змовкаК, поглинутий своПми думками. Десятикласники звiдусiль жадiбно зорять на нього. Вiн для них як сподвижник Магеллана. Вiн з тих людей, що здатнi захоплювати. "Хотiла б я мати в грудях такий жар любовi,- думаК Лiна Яцуба, незмигно вивчаючи капiтана.- По всьому свiту пронiс прапор своКП Вiтчизни, почуваКться, жив i живе для свого народу, цьому пiдпорядковано в ньому все, до найменшого... Для неП, для Вiтчизни, долав ревучi сороковi широти, i для неП ж вiн просто, по-буденному дбав про порядок на суднi, i вся його оця особиста пiдтягнутiсть, тактовнiсть, культурнiсть - це, певне, теж набувалося передусiм ради неП, бо ти ж "Iван з УкраПни", ти мусиш будь-де гiдно репрезентувати ПП... Таку б мати волю, яснiсть, таку б мати цiлеспрямованiсть життя". - Можна вас ще запитати? - знову звертаКться Лiна до нього.-Скажiть: нiколи ви не кривили душею? Нi в чому не йшли проти власного сумлiння? В усьому ваше життя було бездоганним? Капiтан посмiхнувся невесело: ось де тебе екзаменують, ось твоК "пассе ошен"... Нiби саме сумлiння твоК запитливо дивиться на тебе довiрливо-ясними очима i жде вiдповiдi... Ця молодь, хiба вона може повнiстю уявити всю складнiсть, всю жорстоку реальнiсть того життя, коли за одне необачне слово людину кидали до в'язницi, коли на тебе падала пiдозра тiльки за те, що ти побував у закордоннiм порту... Повернешся з рейсу, а тебе вже обнюхують, чи ти не завербований, наче ми, радянськi моряки, тiльки того й ждемо, щоб хтось нас завербував... Одного з його матросiв оголосили японським шпигуном, а вiн не знав, де та й Японiя, вiн i слово це на слiдствi писав через "I"... Але чи все ти зробив, ти, комунiст, щоб виручити, визволити його? Чи, може, недовоював, не розбився там, де треба було розбитись?.. - Не iдеальнi i ми,- помовчавши, каже капiтан.- Були заслiплення. Були омани. Хибнi кроки були й помилки - в кого бiльшi, в кого меншi... - У вас меншi? - запитуК Лiна. - Та що ви йому допит влаштували? - втручаКться Яцуба з ревнивою досадою в голосi.- Не святий i вiн! До всiх добрим не будеш. - Оцiнювати чиКсь життя - це, мабуть, найпростiше,сказала Лукiя.- А вам пора про своК подумати. Щоб не тiльки наших помилок уникнути, а й своПх не наробити. - Хоча б куди-небудь поПхати або попливти! - мимовiль вихопилось у Тонi.- А то далi острова Смаленого не була! - I смаленого вовка не бачила,- скаламбурив Кузьма Осадчий i першим засмiявся з власного дотепу. - А справдi, як подумати, де ми будемо? Куди розiйдемось? - замрiяно глянула на друзiв коротко пiдстрижена Нiна Iваниця.Нiчого не ясно. Поки що самi лише передчуття. - Њ в нас, морякiв, таке передчуття - передчуття океану,- мовив пiсля паузи капiтан.- Проходиш, скажiмо, Гiбралтар, минаКш скелi, i хоч туман або ще нiч навкруги, ще темно, а на тебе вже вiйнуло простором, вже вiн дихнув на тебе, океан... А розвидниться - й ти бачиш навколо себе його безмежжя i гордишся тим, що ти людина, i в такi хвилини не можеш не подумати про всiх людей, що живуть на планетi... Дiвчата й хлопцi сидять прищухлi, кожному з них, певне, хочеться в цю мить зазирнути вперед у своК прийдешнК, побачити, який вiн буде, той Пхнiй океан? Чи синiй, осяяний сонцем, чи чорний як нiч океан горя, вiйни, мовчазних радiоактивних пустель? Лукiя стежить за сином, ПП раз у раз проймаК незрозумiла тривога за нього. Знати б, чого ото деколи аж мiниться з лиця, якi внутрiшнi хвилювання збурюють його? Закохалось хлоп'я? Чи щось iнше розбурхало уяву? Вона знаК, Вiталiй просто закоханий в капiтана Дорошенка, для нього вiн людина-взiрець, коли вiн приПздить, то у Вiталика з хлопцями тiльки й розмов, що про далекi рейси, про пасати та про мусони... Його аж подив бере, що мати до цього ставиться спокiйнiше: "Як ти можеш, мамо? Перед тобою ж Кдина на весь радгосп людина, що перетинала екватор, бачила сузiр'я Пiвденного Хреста!" Вiталик з капiтаном у давнiй дружбi. Лукiя пригадуК, як в один iз своПх приПздiв капiтан привiз Вiталиковi для забави мавпеня - було з ним клопоту... Маленьке, потiшне, воно принесло з джунглiв у радгосп свiй гарячий пiвденний темперамент, жвавiсть та спритнiсть виявило таку, що не знали, куди з ним подiтись. ГасаК, стрибаК, як потерча, все, що попадеться пiд руку, шпурляК. Фiкуси поламало, миски побило, фiранки подерло. Дроти та антени - це для нього мов лiани в джунглях, з кутка як плигоне i на шнур електричний вчепиться, гойдаКться i нiби смiКться своПм пустощам. Йому весело, а господиням до слiз, бо вже воно пiшло вiд хати до хати i так дiйшло аж до радгоспних майстерень, де потрапило до мiцних робочих рук дiда Смика. Зарослий, задимлений, задичавлений, вiн цупко тримав його в руках, довго й пильно розглядав цього далекого свого пращура. - Невже ж оце i я колись таким був? - дивувався дiд Смик.- Невже i я вiд такого походжу? - Вiд такого, вiд такого,- жартували в майстернi.Тiльки загордилися, дiду, цураКтесь... А воно впiзнало, родичаКться. - Що ж ти думаКш про нас, макако? - допитувався дiд Смик, уважно дивлячись на мавпеня, а воно, прищухнувши, зiрко й уважно дивилось на нього. На зиму забрали його в школу, в куточок живоП природи, тiльки недовго прожило мавпеня там: якось вночi вискочило з помешкання, i вранцi знайшли його на винограднику замерзлим. - Друзi! Не треба смутку,- трохи манiрно вигукнула вчителька англiйськоП, що зовнi мало чим i рiзнилась вiд випускниць.- Давайте краще голосно помрiКмо про ваше майбутнК. - Про це краще голосно помовчати,- пiдiйшовши до гурту, кинув Гриня Мамайчук.- Мрiйникiв у нас i так - не розминешся... Ах, на цiлину! Ах, на новобудову! Все життя буду в клубi з своПм милим дуети спiвати! А минаК кiлька рокiв, ти вже ПП в клуб не докличешся, куди там Пй в клуб: "ТроК дiтей, коза, ще й строПмось!.." - А по-моКму, працювати й веселитись - це нiколи не набридне,- з певнiстю каже Тоня i, пiдхопившись, гукаК через голови до директора школи: - Павле Юхимовичу, чи ви вже дозволяКте танцi? - Ви тепер люди сувереннi... Пари одна за одною закружляли в танцi... А на другiм кiнцi столу дедалi гучнiше розлягаКться пiсня: щойно спiвали чабани, а зараз спiваК подружжя Осадчих - Кузьминi батьки. Вiн бульдозерист iз каналу, а вона доярка, i хоч зайнятi обоК, але жодноП гулянки без них не обходиться, жоден веселий вечiр не мине, щоб вони не сiли отак удвох i не затягли дуетом... Сiм'я в них велика, але живуть дружно i якось нiби легко, вiд молодостi й до сивини ведуть життя, як пiсню, в два голоси - злагоджено, рiвно. Так зiспiвались, що всi переливи його хрипкуватого голосу Осадчиха уже знаК наперед, пiдхоплюК Пх точно, де треба, i Лукiю, що дослухаКться до них, аж смутком щемливим обвiваК, боляче стаК на душi, що сама вона зараз не веде отак пiсню з кимось у парi. "А чумаки йшли, чаКнят знайшли, чаКчку зiгнали, чаКнят забрали". Пiсня журлива, за серце хапаК, а обличчя тих, що спiвають, зовсiм не сумнi, на устах у молодицi навiть блукаК невiдповiдна до пiснi усмiшка. Осадча й Лукiю заохочуК: - Спiвайте й ви. Та ЛукiП сьогоднi чогось не спiваКться, Пй просто хочеться отак сидiти поряд з капiтаном, слухати його тиху мову, вiдчувати тонкий запах парфумiв, що йде вiд нього,- чи, може, це запах океану? - Така пiсня... Така пiсня... - схвильовано каже капiтан.- Яку це душу треба мати, щоб скласти ПП... Аж чорнi вiд смаги люди iдуть степами, полиневим шляхом чумацьким, воли ревуть непоКнi, i припаси кiнчаються... Гнiздечко знайшли, зруйнували, а потiм самi ж i пошкодували за свiй вчинок, i з жалю пiсню про цей випадок склали, створили на безвiк... Осадчi заспiвують уже новоП, молодь танцюК, Тоня, випнувши груди, розвiваючи накрохмаленим платтям, бiлим, як пiна морська, лiтаК у вальсi... Партнером ПП - молодий вчитель фiзкультури, в нього вигляд кислий, нудьгарський, на головi цiла купа важкого гофрованого чуба, пiд носом вусики, тi вусики, мабуть, подобаються Тонi, бо протанцювала раз, починаК з тим самим i вдруге... Вiд погляду ЛукiП Назарiвни не приховалось, що син ПП, притулившись пiд деревом, стоПть якось сиротливо, не танцюК, i усмiшечки його стають все кривiшi, якось жалiбно кривлять хлоп'ячi губенята... Лукiя ладна була хтозна-що зробити зараз тому дiвчиськовi, що так зловживаК почуттям ПП сина, ранить його своПми витiвками. I це ж тiльки починаКться, а що буде потiм? З усiх дiвчат за столом зосталася сидiти тiльки Лiна, вона чомусь не пiшла до танцю, сидить i незмигно дивиться на капiтана, який саме про щось перемовляКться з ЛукiКю. Та ось, безцеремонне вiдтиснувши Лукiю, з стiльцем до капiтана пiдсiдаК Яцуба. - Так що ж, Iване, i ти у вiдставку? Давай, давай, удвох нам буде веселiше.- Обличчя майора пойняте жовтизною, а сивий Пжак стриженоП пiд бокс голови надаК йому якоПсь колючостi.- Хоч зiйдемось коли та молодiсть згадаКмо... ПригадуКш, як куркульню брали за барки, як до церкви у страсну нiч з барабанами ходили? - Щось не пригадую,- заперечив Дорошенко, бо й справдi це таки без його участi було. - Нi, це ти забув! - енергiйно наполягав на своКму Яцуба.- За давнiстю лiт забув... В тебе було своК, в мене своК. Не розказуватиму конкретно, де я служив, поштова скринька - та й усе! Одне скажу: мене боялись. Скiльки людей мене боялось, Iване, та яких людей! Професори були, академiки, дiячi з дореволюцiйним партстажем... Яцуба ненароком стрiвся очима з донькою i враз на пiвсловi осiкся. Весь вигляд ПП, осудливо-гнiвний вираз очей нiби говорив: "Чим ти похваляКшся? Боялись тебе? А яка в цьому честь? Зате я ось тебе нiскiлечки не боюсь! I нiколи вже не боятимусь!" Нiби в знак протесту, вона встаК з-за столу i, висока, стебеляста, в своКму чудовому бiлому платтi, пiдходить до капiтана: - Чи можна вас запросити до танцю? Капiтан чемно пiдводиться, i вже вони йдуть у коло, Лiна спокiйно-величаво кладе йому руку на плече, а батько сидить, як громом, вражений ПП вчинком. "Танцюю з ким хочу, танцюю що хочу! - наче виказуК вона, кружляючи в танцi.- I ти менi вже нiчого не заборониш, розпоряджаюсь собою в усьому сама!" Гурт хлопцiв пiдiйшов до столу, вони вицiджують iз графинiв густу виноградну каламуть, i Кузьма Осадчий, той плечистий здоровань, поглядаючи у бiк майора, не втримуКться знову вiд дотепу: - Я на нього дивлюсь, а вiн на мене смотре! I хлопцi щиро смiються, тiльки Вiталиковi, здаКться, не до смiху, бо Тоня все ще лiтаК у вальсi iз своПм фiзкультурником, лiтаК найбуйнiше, збуджено граК очима до партнера, пускаК бiсики так, що Вiталик вже, видно, не може на неП дивитись,Лукiя бачить, як вiн вихнув кудись убiк, зник у кущах. А вона, та безсоромниця, пiсля танцю, обвiваючись газовою хустинкою, ще й до хлопцiв пiдiйшла, запитала, ставши наввипинки: - Де ж це Вiталик? Хм!.. - Вчорашнiм днем клянемося: тiльки що був тут,жартуК Грицько Штереверя i сам бере Тоню до танцю, тiльки з ним дiвчина танцюК без того натхнення, що досi, чимось занепокоКний погляд ПП блукаК по натовпу, i пiсля танцю вона одразу теж кудись зникаК. Люди потроху починають розходитись, капiтан Дорошенко, незважаючи на пiдозрiлiсть, що майнула в Яцубинiм поглядi, бере Лукiю пiд руку, щоб проводжати ПП додому, i йдуть вони неквапом через шкiльне подвiр'я, входять, як в тунель, в алею старовинного парку, де ходили ще молодими. В одному мiсцi в кущах вони чують шарудiння, хтось нiби схлипуК, шепоче гаряче, пристрасно: - Хочеш, я пiду зараз туди, при всiх йому скажу, що вiн менi не потрiбний, що я тiльки так з ним танцювала, бо ти ж не танцюКш! А я тiльки тебе люблю, тiльки тебе й любитиму! Ну, пробач менi, пробач, Вiталичку мiй! Зашарудiла гущавiнь, i, виходячи з парку, Лукiя та капiтан бачать, як двоК - вона в бiленькому платтi, а вiн у бiлiй сорочцi,взявшись за руки, вибiгли на шкiльне подвiр'я i вiддаляються майданом поперед них. Нiч тиха, мiсячна. Тополi не шелеснуть. Серед шкiльного двору турнiк поблискуК на мiсяцi, як i колись поблискував, ще на свiтанку ПхньоП юностi. Може, це вiн той самий, так досi й стоПть. Колихалася колись на ньому молода дiвчина, випускниця технiкуму, а як зiстрибувала на землю, падала просто в обiйми молодого моряка... Зупинившись, Лукiя й Дорошенко стоять безмовно, дивляться на той турнiк, маревно освiтлений мiсяцем. Де взявшись, пiдбiгають до нього тi двоК, чия ревнiсть тiльки-но була спалахнула в гущавинi парку i де наступило, видно, й примирення. Мить - i дiвчина вже на турнiку. Наче злетiла туди! Високо гойдаКться, дригаК ногами, смiКться. Але довго так Пй не втриматись - руки млiють, Лукiя аж по своПх чуК мовби, як вони млiють. А приземлятись нiби й справдi страшно, страх цей, правда, бiльше вiд пустощiв, хочеться, щоб хто-небудь пiдхопив... Чого ж ти стоПш? Рятуй! Хлопець догадався. Розмахнув руки, i вона просто в обiйми падаК йому, легко, бiлопiнне падаК з неба... По якомусь часi уже вiн, хлопець, на турнiку, чути, як залiзо перекладини поскрипуК, а ноги злiтають кудись аж до мiсяця. Лукiя й Дорошенко стоять, очей не можуть вiдвести, як наяву, оживаК перед ними казка ночей Пхнiх далеких, чистих... А бiля школи тим часом ще танцi. Зосталася тут переважно молодь, батьки та вчителi порозходились, лише недремний майор Яцуба походжаК, натуркуК молодого Мамайчука: - Пора, мiлКйший, виключати радiолу... Бо й свiтло я вже виключаю. - А мiсяць? - Що мiсяць? - Чи не могли б ви заодно i його погасити? Коли ж радiола вмовкла, iлюмiнацiя погасла, хтось зненацька задзвонив шкiльним дзвоником, отим, що нагадуК тронку чабанську... Аж занишкли всi, вслухаючись, як тане той звук в садку безшелеснiм, без вiдлуння тане в просторах ПхньоП випускноП ночi... Коли стихло, майор Яцуба пiдiйшов до дочки, що стояла в гуртi дiвчат: - Лiночко, додому! - i в голосi його пробиваються аж запобiгливi нотки. - Я ще не йду,-- вiдвернулась дочка.- Ми йдемо зустрiчати схiд сонця. Схiд сонця застаК Пх в степу. Як у Москвi випускники йдуть зустрiчати схiд сонця на Красну площу, а в КиКвi - на Володимирську гiрку, так тут вони ось вийшли в степ, що розлiгся перед ними, як безкраПй, злегка синiючий, заiмлений океан. А небо над ними розкинулось другим океаном, воно вже свiтлiшаК, рожевiК на сходi, хвилюК своКю великiстю. Високо-високо в глибинах блакитi викупуються реактивнi, небо вiд них аж дзвенить, i хоч сонця ще й нема, ще десь воно за вигином планети, а цi хлопцi й дiвчата вже передчувають його, вже бачать його вгорi, у вранiшнiм першiм промiннi, що барвить бiлий летючий метал. VII. ПIКЕТАЖИСТКА Що упертiше вона бунтувалася проти нього, то вiн все бiльше i бiльше ПП любив. Не було такого приниження, на яке майор Яцуба не пiшов би ради своКП Лiни, не було таких труднощiв та перепон, яких вiн не кинувся б долати ради ПП майбутнього благополуччя. При однiй лише думцi про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якiсь там iнститутськi книгогризи могли б завалити ПП при вступi, майора кидало в лють, i вiн готовий був хоч зараз iти боКм проти кривдникiв, вдаритись по всiх iнстанцiях, щоб таки домогтися свого. Дочка .кругла вiдмiнниця, граК на iнструментi,- та як вони смiють ПП не прийняти? Всiх; поставить на ноги, щоб тiльки захистити дочку i викрити злочинне кубло, якщо воно там, в iнститутi, завелося. Любити своК дитя тiльки тим, що нiжити його та вилизувати,- це ще не все, ти зумiй грудьми пробити йому дорогу, ото буде твоя любов! Влаштування дитини до iнституту - це, на його погляд, варто було найтяжчоП напруги. Розпалена уява його малювала боротьбу в усiх складнощах i несподiванках, в приймальних комiсiях (цiлком iмовiрно!) можна було наскочити на засилля хабарникiв, котрi вдаються до найхитрiших методiв у своПй злочиннiй дiяльностi, хабарi беруть тонко, обачно, через третiх осiб,- про таких вiн читав у газетах i чув не раз. Хабарiв давати вiн не збираКться,- за це судять, вiн зумiК iнакше розчистити путь своПй медалiстцi: закутий в лати своПх заслуг, тараном пiде вперед, залучить на пiдмогу впливовi своП знайомства, якi в нього ще там залишились де-не-де, i, якщо треба буде вивести шахраПв на чисту воду,- вiн не зупиниться нi перед чим, бо хто ж ворог своПй дитинi? Нащо Лукiя Рясна, яка вже наче принципiальна i до того ж депутатка, а й та подбала про свого синочка : при конторi влаштовуК - ластiвок стерегти, чи то пак радистом на радiовузол... Хiба ж не тепленьке мiсце? Лiна щодо цього зовсiм iншоП думки. - Не клепчiть даремно на Рясних,- перечить вона батьковi i пояснюК, що Вiталик iде на радiовузол не з метою теплiше влаштуватися, а тому, що там треба замiни, бо найближчий його друг Сашко Литвиненко з осенi переходить до iнституту на стацiонар - радгосп посилаК його вчитися. - Ах, це все з почуття дружби? - регоче батько.- Ти менi спiвай, спiвай про дружбу, знаКмо цю дружбу... А чому вона синаша свого в чабани не посилаК? Чому не вила йому в руки та на силос? - А тому, що в нього нахил до радiотехнiки. Здiбностi, ви це розумiКте? Суперечка Пхня вiдбуваКться неподалiк веранди, на присадибнiй дiлянцi, де вони працюють обоК: Лiна клопочеться бiля своПх гладiолусiв, а батько, голий до пояса, в чалмi якiйсь, мов фелах, прополюК сапою картоплю. - Сон рябоП кобили все це,- каже вiн, змахнувши з обличчя краплистий пiт.- ВлаштовуКш - так i кажи, що влаштовую, а то ще хоче й чистенькою бути... ЗнаКмо цих чистеньких! Батько починаК вголос сортувати сьогорiчних випускникiв, прикидаючи, хто з них де опиниться: Кузьма Осадчий - ну цей на канал, цього батько до себе бере, там добре платять... Ситникова на ферму вершки пити... Чумакова облiковцем, Ткачукiв - на кормозапарник... А решта? Так i норовлять - те в технiкум хоч який-небудь, те на курси, тi на текстильний комбiнат, будь-куди, аби лише з села вирватися, радi, що в радгоспi паспорти Пм видають! А Горпищенкова вертуха, що про неП тiльки й чути було на батькiвському комiтетi, йде нiбито вожатою в пiонертабiр! Розхристанка, з трiйок не вилазила, а над iншими буде вожакувати! - Та як ви можете? - гаряче вступаКться Лiна за подругу.- В школi Тоня в нас найкращою вожатою була! Хай трiйки, зате як ПП дiти люблять! Кожного брати пiд захист, за кожного заступатись - ця уперта звичка доньчина i дивуК, i трохи насторожуК Яцубу. Не вскочила б коли-небудь у халепу з цiКю безоглядною своКю довiрливiстю. В таборi ще малою прив'язалась була до якогось облiзлого академiка, називала його дiдусем, пробувала з дому навiть хлiба для нього викрадати... А коли прибуваК було етап - не знаКш, куди з нею дiватись, цiлу нiч пiсля того кидаКться. Отож чого така знервованiсть,.. Яцубi просто душа болить дивитись, яка його донька худа, дмухни - й полетить за вiтром, плечi стирчать, руки тоненькi, безмускульнi - вона ними зараз спритно перебираК стебла квiтiв, поправляК, випростовуК, де треба, ще й марлею перев'язуК, щоб не падали пiд вагою суцвiть. Цей талант квiтникарки вiдкрився в Лiни несподiвано пiсля переПзду сюди з суворих пiвнiчних краПв. Взимку в неП по шухлядах рiзнi пакетики з насiнням, навеснi - на всiх вiкнах розсада в ящиках та горнятках, а зараз - грядки квiтiв, що все подвiр'я веселять. Найбiльше Лiна кохаКться в гладiолусах - нарозводила Пх стiльки сортiв, що в усьому районi нема, за бульбами цих гладiолусiв майор ганяв аж до Львова... Виконувати доньчинi доручення для нього одна насолода. Що тiльки забагне вона, все Пй дiстане, все добуде, хоч пташиного молока. Голубенький "Москвич" ото з гаража виглядаК - то теж для неП, коли його придбав, про дочку насамперед думав, а не про те, щоб ранню редиску та полуницi возити на базар: майор внутрiшнiх вiйськ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмiнюють на п'ятаки, йому пенсiП вистачаК. Та ще ж i дружина вносить свiй пай, вона фельдшеруК в радгоспi, а з часом буде в сiм'П ще й своя лiкарка: оця сама Лiна. Вирiшено в медiнститут документи здавати. Майор таки переламав доньчину впертiсть, хоча зробити було це й нелегко, вона й тут пробувала йти йому наперекiр. А боротися з нею - хiба ж серце не обливаКться кров'ю? Сила, i батькiвська влада, i житейський досвiд - все на його боцi, проте тiльки гляне на отi синцi пiд очима, на отi широкi чорнi густi брови, що дiсталися Пй од матерi-степовички, тiльки зазирне вiн у глибокi криницi смутку, що свiтять докiрливо на нього з-пiд тих брiв, так i тане його батькiвське серце, так i никне вся його влада... Крiм Лiни, К в нього ще двi дочки, теж вiд першоП дружини, повiддавав вiн Пх замiж ще на Пiвночi, одну - за метеоролога-полярника, другу - за вiйськового, але з ними вiн бiльше конфлiктуК тепер, нiж живе в мирi, бо вони тiльки й добрi до батька раз на рiк - восени, коли батько лiтаком доставить Пм в Пхню тундру корзини винограду. А як виноград поПли - уже знову давай батька критикувати... Для них вiн наскрiзь культовик, прочерствiлий продукт догматичноП ери, а вiн вам ось що скаже на це, мiлКйшi зятьки та дочечки: "За культу теж не все погане було, принаймнi не розперiзувались так, як зараз розперезалися, дисциплiнка в усьому була! Кого треба боятись - боялись. Перед ким треба змовчувати - змовчували. А зараз порозв'язували язики! Мелють таке, за що ранiш давно б уже на соловецьких випасах бiлих ведмедiв пасли..." Розiгнувши зомлiлий поперек, Яцуба озираК своК володiння. В цей час собака, здоровезна його вiвчарка, кидаКться до хвiртки i, ставши на заднi лапи, визираК на вулицю через паркан. Це явна ознака, що за парканом хтось К. - Лiно! - чути звiдти дiвочий голос. Лiна нiби ждала цього: вiдiрвавшись вiд квiтiв, майнула бiгцем до паркана, схопила собаку за нашийник, вiдкинула вбiк. - Заходь, заходь, вiн не займе,- каже вона до тiКП добре знайомоП пружинистоП, смаглявоП особи, що з'являКться на подвiр'П з палицею в руцi, з рюкзаком за плечима. Тоня Горпищенко завiтала. Рюкзак, палиця, дорожнi синi шаровари... Спорядилася в путь, чи що? - Попрощатись зайшла, вирушаю в рейс,- весело дзвенить вона до Лiни, а помiтивши мiж виноградними шпалерами майорову чалму над литою бронзою спини, задирливо кидаК й туди: - Здрастуйте? Коли вже ви свого собаку в мiлiцiю здасте? - Вiн i менi потрiбний,- глухо вiдгукуКться майор. - Там хоч злодюгу якогось пiймав би. - Хай виховають собi. I майор знову налягаК на сапу. Лiна в тихому захватi оглядаК Тоню в ПП дорожньому спорядженнi. - Ти таки зважилась? - А що? Лiто пробуду в пiонертаборi, помуштрую дiтлашню, накупаюся в морi досхочу... - А тодi? - Вернуся в радгосп та органiзую дiвчачу чабанську бригаду! - смiКться Тоня.- З самих тiльки тих, що по конкурсу в iнститути не пройдуть... Ми тодi декому носа втремо... Њ ж он в радгоспi "Приморський" така бригада, з самих тiльки жiнок-чабанок. Старша чабанка Пхня навiть у Москву на Виставку Пздила, а я що ж, не змогла б? По сто двадцять ягнят не дала б на сотню вiвцематок, чорти вашiй матерi? - Дiвчина аж ногою притупнула i, з смiхом вислизнувши з-пiд рюкзака, кидаК його на майорський ослiн.- Потомствена ж я чабанка! Лiна жвавiшаК бiля подруги, веселiшаК, наче якiсь бiотоки б'ють на неП вiд Тонi, наче саму силу життя випромiнюють оцi повнi грайва та блиску очi i личко лукаве, розрум'янiле, персиково-туге... Просто позаздрити можна Тонi - з усього вона вмiК черпнути радощiв, життя для неП сповнене гармонiП, на кожному кроцi жде ПП щастя. I чи не оця життКрадiсна безжурнiсть найбiльше й надаК Пй такоП краси, сонячностi? - Ой, як твоП гладiолуси розпустилися! Тоня вже бiля квiтiв, над кожною квiткою нахиляКться, над кожною ойкаК вiд захоплення. - Ой, ця яка! А ця! А ось яка нiжно-нiжно рожева! Як небо при сходi сонця! Зоря вранiшня... Тiльки ще нiжнiша. - А ця, перлисто-рожева? - тамуК гордiсть Лiна.- Менi вона чомусь найбiльше подобаКться... "Арiоза" зветься цей сорт. Снiг i вранiшня зоря... Хоча й це не точно. Такi тонкi барви, мабуть, тiльки музикою можна передати... - А це що за козак? - Тоня вже нагнулась над iншою квiткою, рубiново-червоною. - Ти вгадала, козак i К: "Степан Разiн"... А це "Касвалон". Бiлий - це "Зоя"... А це "Синьйорита",- торкаК Лiна рукою яскраве, оранжево-абрикосове суцвiття. А Тоня нишпорить оком все далi по грядцi, маленькi, смаглявi, в якихось роздряпинках руки ПП так i шурхають мiж стеблами та суцвiттями, якi взиркуються в тугi нерозквiтлi бутони, що випинаються на вершечках. - Стiльки сортiв... Це ж кожен треба було комусь вивести...- на мить задумалась Тоня. Лiна, пiдпушуючи кущик дитячими грабликами, посмiхнулась: - Њ теорiя, що квiти занесенi до нас з iнших планет. Що колись на землi були тiльки папоротники. - Не забивай собi голову, Лiно, рiзними вигадками. Де це тi планети, щоб з них такi квiти до нас долетiли? Люди, люди самi все вивели... - I в той же час К люди, Тоню, що вiк живуть i нiколи не бачать такого,- вiдповiла стримано Лiна.- Це ж квiти сонця, не всюди Пх викохаКш. Я вже думала: якби хоч кiлька сортiв на пiвнiч... Бо я ж i сама, доки була на пiвночi, просто не догадувалась, що К на свiтi така краса. - Гладiолусiв i в нас не густо, оце, мабуть, тiльки в тебе. В нас коло хат бiльше рожi сiють, ти ж бачила, бiля школи Пх у нас повно: цупкi, високi женуть... Правда, буваК, й рожа в пригодi стане,- знов розвеселилась Тоня.- Якось ще в п'ятому класi запитали ми Василя Карповича, що таке естетика, так вiн нам це якраз на прикладi iз рожею пояснював. Гляньте, каже, надвечiр, коли рожа розквiтне, а сонце наллК ПП, i пелюстки свiтяться наскрiзь, i вся вона аж свiтиться красою... Оце i все, що менi запам'яталося про естетику,- засмiялася Тоня i, помiтивши смуток в очах Лiни, запитала: - А хiба у вас там, при лагерях у тундрi... зовсiм нiякi квiти не витримують? Мох, та й усе? - Нi, ростуть i в нас там... Квiти-морозники Пх звемо... Вони, як пролiски, пробивають снiг i цвiтуть... Я ось напишу, менi вишлють - може, схрестити вдасться? Тоня знов припала до квiтiв. - Ну, Лiно, як хоч, а оцю "Арiозочку" ти менi зчикни. Без неП з двору не пiду! Лiна збiгала на веранду i, вернувшись з ножицями, обережно зрiзала, зчикнула стебельце гладiолуса, над яким Тоня стояла невiдступне. Подаючи стебельце Тонi, запитала: - Це для?.. - Тсс! - приклавши палець до вуст, перебила ПП Тоня i злодiйкувато озирнулася в бiк майора. Потiм зненацька голосно, щоб i майор чув, випалила: - Йому, володаревi ефiру! Найкращому радистовi епохи! Забiжу, пiдкрадусь нищечком знадвору до радiовузла, покладу на вiкнi - хай сам догадаКться... А його й не вiдриватиму, бо вiн з тих навушникiв тепер i не вилазить... Лiна всмiхнулась, запитала тихо: - Як же вiн, такий ревнивець, тебе вiдпускаК? - Все буде о'кей, як каже капiтан,- пожартувала Тоня i знову притупнула ногою, бо Пй аж не стоялось на мiсцi.- Це Лукiя Назарiвна думала, що як спровадить Тоньку в пiонертабiр, то може бути спокiйна за свого синочка. Ох, помиляКтесь, шановна моя майбутня свекрухо! Забули, що куди серце лежить, туди й око бiжить! З цими словами Тоня пiдхоплюК рюкзак, вправно накидаК на спину, на бiгу чмокаК Лiну в щоку i, посварившись кийком на собаку, зникаК у хвiртцi. "Вихор був, вихор i К",- всмiхаКться Лiна подрузi вздогiн. Присiвши на ослонi в затiнку горiха, вона почуваК, як все в нiй трепеще схвильованiстю, радiсним сум'яттям. Ну й Тоня! Нема, вже побiгла, вже збиваК десь гирлигою на вулицi куряву, а тут, у дворi, й без неП ще нiби дзвенить ПП смiх, в самому повiтрi мовби ще iскряться буйнi ПП веселощi, бурхаК вогонь нестримного ПП темпераменту. Ось кому гарно жити! Днями вони цiлим класом Пздили на екскурсiю в Крим (Пахом Хрисантович таки дотримав слова i дав грузовик), в дорозi Тоня виявила себе такою заводiйкою, що Лiна часом аж заздрила ПП кипучостi, товариськостi, умiнню не звертати уваги на прикрi дрiбницi, всiКю душею пити цей щедрий свiт i його дива. Яка чудесна була подорож! Гайнули вони аж до Севастополя, побували на розкопках Херсонеса, де найбiльше Лiну вразили не стародавнi бiломармуровi колони та капiтелi, а кавуняче насiння, що з еллiнських часiв збереглося в глиняних амфорах i свiдчило, що еллiни розводили баштани. Потiм вони побували на Сапун-горi й, затамувавши подих, оглядали дiораму, з якоП, мов живi, поставали героП штурму - солдати та матроси, охопленi полум'ям битви... А як потрясло Пх, коли, оглядаючи Графську пристань, вони дiзналися вiд екскурсовода, що серед десантникiв-чорноморцiв, якi першими влетiли на Графську пристань, був i Пхнiй земляк, Пхнiй вiчно зарослий брудною щетиною Мамайчук Мартин, що зараз скреготить по радгоспу на своПх колiщатках. Сьогоднi якось i не схожий цей тяжко скалiчений чоловiк на героя, а тодi нiбито якраз вiн перший пiдняв свою безкозирку на високiй брамi над Графською пристанню, i та безкозирка замiняла атакуючим прапор, вона була знаком того, що в той день, 9 травня 1944 року, радянський воПн з боКм повернувся знову до Севастополя... Подвиг Мамайчука довго залишався в тiнi, бо з севастопольського бруку його, тяжко пораненого, забрали до госпiталю, i бойовий орден, що ним командування нагородило героя-десантника, ще кiлька разiв пiсля вiйни ходив за ним слiдом, аж поки знайшов його iнвалiдом без нiг у цьому вiвчарському степовому радгоспi. Завершенням ПхньоП екскурсiП була Нова Каховка, славетне молоде мiсто з могутньою греблею гiдростанцiП, з роздольним гоголiвським Днiпром, з велетнями платанами, що розкинули вподовж берега високi своП шатра. Тут такою свiжiстю вiК на тебе, бо з-пiд корiння платанiв весь час то меншими, то бiльшими цiвками бринить, струмуК джерельна, безлiч ключiв б'К, чистих, рiзнотонних, що зливаються в Кдину, тиху й спiвучу музику води. А та дорога, якою вони Пхали в Каховку, широкий шлях степовий, на десятки кiлометрiв обсаджений мальвами-рожами! Збожеволiти можна було вiд тiКП краси! Вiд самого Ново-ТроПцька й до Каховки квiтують i квiтують вони, цупкi та високi,- бiлим цвiтом! рожевим! червоним! жовтим! - не бояться нi спеки, нi гарячих сухих вiтрiв, що налiтають та шарпають Пх весь час... Ось такою чiпкою та цупкою, мiцною та непiддатливою видаКться Пй i ця непогамовна Тоня Горпищенко, яка живе i не тужить, що рюкзак на плечi - i в пiонертабiр на цiле лiто вожакувати... "А я! На що я сама здатна?" Виводить Лiну з задуми брязкiт хвiртки: це прийшла мачуха, ще досить молода жiнка, але така розгодована, з таким животом, що й не вгадаКш, чи вона вагiтна, чи то просто вiдклалося "соцнакопичення"... Присiвши теж в холодку пiд горiхом, мачуха одишкувато хапаК повiтря, потiм запитуК Лiну, що Пй складати в дорогу, бо вона, мовляв, ради цього й з роботи вiдпросилася сьогоднi ранiш... А дiвчину аж досада бере: поПздки тiКП на два днi, тiльки документи здати та й назад, а вовтузнi, наче збирають тебе на острiв Дiксон. Вранцi батько валiзку перевiряв, зараз мачусi треба... - Може; ти й пальто демiсезонне вiзьмеш? - Нащо пальто? Плащ на руку та й гайда,- каже Лiна, i Пй самiй стаК неприКмно, що в голосi пробиваються нотки роздратування. Мачуха, проте, вже, видно, звикла до цього, провиннiсть ПП минулого мовби вимагаК саме такого ставлення з боку пасербицi, i Яцубиха, мабуть, була б навiть здивована, якби Лiна заговорила iнакше. - Що нового на медфронтi? - запитуК, пiдходячи, батько, i мачуха слухняно розповiдаК (так, нiби доповiдаК) про те, що директора знову привезли з степу на медпункт в тяжкому станi, i що на другому вiддiлку обранився бiля трактора хлопець-причiплювач, i що Мамайчук-некерований наробив сьогоднi шелесту, вимагав довiдки про стан здоров'я... Майор хмурнiК: - Нащо йому довiдка? Здоровий, як бик! - ЗбираК документи, теж нiбито думаК вступати... I знаКте куди? В Духовну академiю! Яцуба так i вкляк, вирячившись на дружину. - Та вiн що: здурiв? В кодло попiвське. Лiна уявила Гриню-некерованого в рясi, з кадилом в руцi перед юрмищем грiшникiв... Ось коли Гринi згодиться стиляжна його борода - наче навмисне вiдпустив... - Цей висвяти