я до мулатноП смаглостi. "Комуна" зветься цей кут i цей парк, тому що тут ще в двадцятi роки справдi була комуна демобiлiзованих червонофлотцiв, i хоч комуни давно нема, але ймення вiд неП ще й досi зосталось. Восени та навеснi, доки дiти у школi, в Комунi проводяться наради районного масштабу, форуми чабанiв або кукурудзоводiв, сюди ж Пдуть вiдзначати й Першотравень, а потiм на цiле лiто - рясносонячне, степове,- влада тут переходить до рук пiонерiП, хлопчакiв та дiвчаток, що Пх з усiх усюд звозять сюди, i Пхнiм житлом стають цупкi профспiлковi намети, а Кдиним начальством - виховательки та вожатi. I хоч тут здебiльшого все люди веселi, але й серед них своПми вигадками та голосом, що як веселий дзвiночок, видiляКться Тоня Горпищенко. Коли не глянеш, вона в оточеннi дiтлашнi, i хоч нiкому Тоня не потураК, як i Пй самiй батько не потурав, всякого вмiК приструнчити, все ж, незважаючи на це, малюки чомусь линуть до неП найбiльше, Пм з нею весело, Тоню вони по-справжньому люблять, ПП енергiП вистачаК i на танцi, i на спiви, i на рiзнi iгрища, а дiтям, що прибули сюди аж з обласного центру, нiхто так цiкаво, як Тоня, не розповiсть про рiзнi трави та про комах, про муравок та степових птахiв, вона тобi й цикаду, i ящiрку сама зловить, щоб зблизька ПП з дiтьми роздивитись. Але якщо ти звичками розгуба-роззява i, скупавшись, там i забуваКш бiля моря щось iз своКП одежi, щоб хтось за тебе пiдбирав, то не сподiвайся, що Тоня-вожата це так тобi пропустить. З ПП легкоП руки на табiрному подвiр'П з'являКться така собi "Дошка юних забудькiв", на якiй висять на гвiздочку чиПсь забутi труси, чиПсь балетки, чийсь картуз... Люблять з нею дiти ходити в походи, а оскiльки дивитись тут особливо нема чого, все степ та степ, де тiльки й побачиш давнiй, може, ще сарматський курган або слiди капонiрiв - захисникiв, де пiд час вiйни стояли обкопанi лiтаки,- то найчастiше Тоня йде з дiтьми по дузi затоки аж до того мiсця, де над самим морем, край рудоП сушi соковите зеленiють кущики очерету. - Вгадайте, звiдки цей очерет? Чому нiде бiльше нема, а тут зеленiК? I буваК, що декотрий з дiтлашнi i вгадаК: - Мабуть, тут К солодка вода. В очеретi справдi натрапляють вони на таке багатство, якому й цiни не складеш у степу: криниця чистоП джерельноП води! Не дуже й глибока вона, сонце ПП просвiчуК аж до дна, а саме дно, мов у каменоломнi, золотиться уламками абияк накиданого каменю-черепашника. Дiтям-розкiш: обляжуть криницю з усiх бокiв, набирають воду в пригорщi й смаковите п'ють, а понапивавшись, пустують, бризкають один одному в обличчя, лящать, аж поки знову прищухнуть, дивлячись, як вода в криницi встоюКться i сонячне промiння, зламане в нiй, перестане гойдатись. Ось тодi й дiзнаються вони вiд Тонi-вожатоП, що це криниця не проста, що про неП ходить легенда, нiбито в нiй дно подвiйне, i коли довго дивитись отак, то можна помiтити, як на днi, мiж отим сторчма накиданим камiнням, зблисне уламок шаблi козацькоП. Легенду цю знаК вся степова округа, i, звичайно ж, у недiлю жодна п'яна компанiя не мине криницi, щоб не повстромляти в неП своП п'янi пики - Пм ввижаКться там i шабля, i кинджал, i що завгодно... БуваК, що пробують дiстати той скарб, бо нiби ж зовсiм близько бачить хтось шаблю i держак iнкрустований, але тiльки сягне рукою у воду, як дна вже й нема - немаК нi дна, нi скарбу. Лежать малюки i дивляться у воду так пильно, що котромусь iз них справдi вже ввижаКться нiж гострий, як промiнь, i сама вожата Пхня, що теж розпласталася мiж ними над криницею, нiби вже бачить щось блискуче мiж камiнням, чи, може, то тiльки сонячний промiнь граК? Та бачить вона тут, у цiй чистiй криницi, i те, чого ПП малята при найбуйнiшiй фантазiП побачити неспроможнi -- неспроможнi загледiти, як десь iз самого дна крiзь хащi наламаного промiння всмiхаКться до ПхньоП вожатоП якийсь хлопчина, той, чиК зображення отак проблискувало Пй iз води, налитоП в гумове колесо в степу для чайок... БуваК, що набреде тут на Пхню екскурсiю табiрний баянiст, в якого на головi цiла кучма густоП вовни, аж дивно, чому його не стрижуть у таку спеку, баянiст починаК приставати до вожатоП з рiзними жартиками, називаК ПП смаглявочкою, а вона просто в вiчi баянiстовi каже, що як йому не соромно тут байди бити помiж дiтьми, коли мiг би зерно на токах вантажити в цей час. - Треба ж комусь на баянi грати,- регоче витiвник, а Тоня йому знов на це: - В мене он п'ятикласник Петько Шамрай сам на баянi вмiК не гiрше за вас... А то позвикали грошi розтринькувати робiткомiвськi. В декотрих пiонертаборах кажуть, до того дiйшло, що не тiльки баянiстiв, а й сурмачiв наймають, щоб пiонерiв уранцi будили... А коли рушають до табору, то баянiст, гукнувши дiтям: "Iдiть, iдiть!" -на хвилинку ще затримуК Тоню-вожату в очеретi, i тодi дiтлашня, нашорошена, як зайченята, знову чуК: - Ех ти ж, смаглявочка! I вслiд за цим дзвiнкий виляск i схвильованi слова ПхньоП вожатоП: - Пiди спершу тричi вмийся! Тричi вмийся, себто перед тим, як лiзти цiлуватись... I навiть малюкам ця формула ПхньоП вожатоП до вподоби. А що ближче до кiнця тижня, то бiльше Тоню обiймаК якесь хвилювання, в суботу з самого рання вона вже сама не своя, бурхливо-радiсна, нестримно кидаКться з обiймами на товаришок-вожатих, i вони знають, в чiм рiч, вони дружно просять начальника табору, щоб вiдпустив Тоню на вихiдний додому. ЏП проводжають надвечiр вожатi й дiтлахи, i навiть тi, чиП труси та картузи вона вивiшувала на дошку роззяв, стають трохи сумнi, що Тонi завтра з ними не буде. До радгоспу звiдси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але Тоня, щоб скоротити свою путь, вирiшуК брести через лиман навпростець,- так вона зрiже кут, дiстанеться того берега набагато швидше, а там уже рукою подати до одного з Пхнiх вiддiлкiв... Затока тут не схожа на ту, що бiля Пхнього радгоспного степу, ця ще мiлкiша, i ПП справдi можна перейти вбрiд. Помахавши на розвiтання рукою дiтям та вожатим, що вийшли на берег ПП проводжати, Тоня пiдбираК платтячко вище колiн, i вже ПП тугi смаглявi ноги смiливо забродять в це тропiчне море, де нагрiта за день вода тепла, як молоко, i гаряче, йодисто пахнуть водоростi. Густо збитi хвилею, вони непорушно киснуть у водi, i по них так м'яко ступати. Далi вiд берега море стаК прозоре та чисте, дно виднiК кожною своКю пiщинкою, а потiм знову з'являються водоростi ; вони ростуть по дну якiсь мережанi, гiллястi - фантастична, неземна рослиннiсть. В тiй затоцi, що бiля радгоспу, водоростей зовсiм нема, а тут Пх цiлий лiс пiд водою. Сонце просвiтлюК воду, i iх видно виразно, до кожного стебельця, наче в акварiумi, а там, де Тоня бреде, вони самi розхиляються перед нею, наче дають Пй дорогу, наче знають, куди Тоня спiшить. А вона таки спiшить, i все Пй смiКться в грудях, i серце палаК жагою зустрiчi. Не те що такий лиман, що його курка перебреде, а, здаКться, i цiле море перемайнула б вона, щоб тiльки швидше бути там, де хлопчина, з усiх найгарнiший, жде ПП на побачення. Скiльки разiв, то вранцi, то вечорами, коли табiр уже спить пiсля вiдбою, вона припадала вухом до приймача, вслухалась, чи не озветься часом до неП Вiталик, чи не скаже хоч одне слово, може, просто назве ПП iм'я. Адже поки не був радистом в радгоспi, то радiохулiганив, мiг через ефiр розшукати ПП в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радiовузол, тепер вiн сам не дозволяК собi такi коники викидати. Та вона й не сердиться на нього за це. Не сердиться, що мусить сама зараз бiгти до нього на побачення, адже вiн сьогоднi на чергуваннi i йому не можна вiдлучатись - це не те, що Пй. В усьому вона ставила його вище за себе, в його вмiннi, в роботi, в здiбностях, i якщо тiльки чим вона могла не поступатись перед ним чи й перевершувати його, то це, мабуть, своКю любов'ю. Брела, дедалi вище пiдбираючи платтячко, то наспiвувала, то голосно смiялась, що вона вiльна, що попереду вечiр побачення i що цiлуватиме ПП той, хто Пй любий. Затока виявилась ширшою, нiж видавалась з берега, вже й сонце вишнево пiрнуло за степовим берегом, а Тонi, нажаленiй медузами, ще далеко було добуватись до берега. Море не лякало ПП своКю глибиною, бо вона знала, що комунiвськi жiнки, якi працюють по той бiк на птахофермi, щоранку перебродять його, отак пiдiбравши спiдницi... Жiнкам з птахоферми тутешнi броди, видно, були краще вiдомi, а Тоню це забите водоростями Саргасове море пiймало так, що насилу виплуталась, а в другому мiсцi зненацька шугнула на глибоке - опинилась у водi по шию. Проте й це не вибило ПП з радiсного настрою, тим паче, що далi море знову мiлкiшало, ставало пiд руки, стало по пояс, i Тоня побрела швидше. Жахало ПП тiльки, коли медузи раз у раз торкались у водi ПП голого тiла, жалили ноги, тiло вiд них щемiло, мов вiд кропиви, але не так самого жалiння Тоня боялась,- просто були Пй нестерпнi слизькi доторки цих морських потвор. Мiсяць-молодик, гострий такий, що врiзатись можна, блискотiв на чистому небi, i вечiрня зiрка вже поколихувалась на водi перед Тонею, i самотнiй чабан з далекого берега, схилившись на гирлигу, дививсь, як шалапутна ота дiвчина море перебродить. ...Радгосп уже спав мiцним трудовим сном, коли, прослизнувши мимо сторожiв попiд парком, перемайнувши вулицю, дiвоча постать нечутно шаснула до ЛукiП в садок, шаснула i з затаКним подихом стала над Вiталиковою розкладайкою, у мокрiй, що аж тiло облипала, одежi. ЗдаКться, дiвчина зовсiм не дихала якусь мить. А тодi ледь-ледь торкнула хлопця за вухо, тiльки торкнула, i вiн одразу кинувся, пiдхопився, наче й не спав. - Це ти? - Я. - Мокра вся,- вiн потягнув ПП до себе,- пiд яким це дощем була? - Через лимани, через усе Чорне море до тебе брела! - беззвучно смiялася Тоня.- Акули на мене кидались, спрути, восьминоги... I Лукiя, що спала на верандi, прокинулась, Пй вчувся пiдозрiлий шерхiт у садку, чиясь стороння присутнiсть, Пй навiть почулося, нiби хтось цiлуКться поблизу. - Хто там? Нiхто Пй не вiдповiв, i хоч вранцi син на всi ПП допитки тiльки жартами вiдбувався, казав, що таке може й приснитись, але вона була певна, що вночi хтось був у садку, не тiнь же то пiсля ПП окрику, пирснувши, вишурхнула iз садка. В цей день кращi робiтники вiддiлкiв на двох п'ятитонках з прапорами вирушили в сусiднiй радгосп перевiряти угоду на соцзмагання. Лукiя Назарiвна очолювала цю поПздку. Лукiя на грузовику - в один край, а син на мотоциклi - в другий. На мотоциклi в нього Тоня, вона сидить за спиною в хлопця, вiК на вiтрi волоссям, смiКться. В руцi авоська з бутербродами, якi вони з'Пдять, добре накупавшись у морi; вони виберуть собi пустинний берег, де будуть тiльки удвох, купатимуться й розважатимуться цiлий день, а надвечiр Вiталикiв мотоцикл доставить Тоню прямiсiнько в табiр, до самого ПП намету. Мотоцикл летить, аж пiдстрибом iде. Степ в усi боки рiвний-рiвнiсiнький - пiд колесом тверджа вiкова. Маючи пiд собою таку твердь, вiдштовхнувшись вiд неП вогняними ракетними бурями, могли б звiдси набирати розгiн мiжпланетнi кораблi, а поки що дикий типчак тут свистить та нехворощ срiблиться, вона аж вилягаК од вiтру там, де мчить Вiталикiв мотоцикл по своПй степовiй орбiтi. Все незмiнне, лiнiП обрiю сталi, один вiн летючо рухаКться серед цих устояних просторiв, тiльки вiн своПм гучним деркотанням порушуК цю безмежну, затоплену сонцем степову тишу. Шулiка зорить на нього з-пiд неба здивованим хижим оком: хто ти К, що не заКць i не сайгак, а мчиш прудкiше за них? На скаженiй швидкостi мотоцикл перескакуК солончаки та видолинки, аж поки, опинившись серед зарослих молочаями та будяками пiщаних кучугур, починаК там чхати, кашляти, буксувати. Вибравшись на твердiше, вiн знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетiти в повiтря, вiдiрватись од цих в'язких пiщаних кучугурищ. Хлопець упевнено вiражуК по бездорiжжю, шукаК, де менше пiску, де вiн не такий сипучий, а пiсок дедалi сипучiший, i мотоцикл з льоту раз у раз шугаК в нього, зариваКться, трясеться на мiсцi, i тодi хлопець озираКться до своКП супутницi трохи винувато й захоплено: - О, даК! Як на вiбростендi! Тоня смiКться: - Я не пробувала вiбростенда. - Та й я не пробував. А тепер уявляю! Оце життя! Щодуху мчать - Пм весело, буксують - Пм весело теж, i доки мотоцикл натужно гребеться в пiску, доки моторчик уперто пирхаК, Тоня нахиляКться до хлопця, зазираК йому в вiчi, очi ПП повнi звабливих блискiв, вони горять, тануть волого, вони аж п'янi, осоловiлi вiд спеки та приливу дiвочоП нiжностi... Ось уже й мотоцикл лежить боком, судорожно здригаКться в пiску, а вони стоять над ним, замлiвають в обiймах. Море десь уже близько, але його Пм не видно з-помiж кучугур. Зi степу було видно, а тепер синява морська зникла за сипучими барханами, з молочаями та будяками, що тiльки й ростуть в цих пустинних мiсцях. Слiпучими скалками iскриться пiсок, жовтiК молочай, величезний будяк гiллясто розкинувся на кучугурi, мов колючий кактус десь на межi мексiканськоП пустелi. Мотоцикл доводиться брати й перетягувати через кучугури саморуч. Вiталiй веде, Тоня пiдпихаК, i як тiльки хлопець знову заводить мотор, Тоня вже вихоплюКться на своК мiсце, розпущене волосся знов розвiваКться на вiтрi, i Тонi знову смiшно вiд того, що, тiльки рушиш, вiтер раз у раз заголюК тобi колiна, облоскочуе, смiшно навiть з того, що бачить вона весь час перед собою тонку, ще зовсiм хлоп'ячу Вiталикову шию з глибокою ямкою, що буваК тiльки в брехунiв. Вiн i не з брехливих, а ямка на потилицi наче гнiздечко, хоч перепелине яйце клади. Але ж веде - такого мотоциклiста пошукати! Вперше зазнаК Тоня такоП швидкостi, такоП бурхливоП Пзди з перешкодами, але Пй нiскiльки не боязко, бо нiякого ж нещастя не може бути, коли такий водiй сидить за кермом! Нiби пiдохочений нею, Вiталик бере ще один пiщаний бар'Кр, даК швидкiсть, щоб вiраж був на славу, i вiраж такий К, i тодi ще мiцнiше обiймають його з-за спини ласкавi дiвочi руки, i вiн, щасливо хмелiючи, почуваК всiм тiлом доторк ПП пругких груденят. Ривок -стрибок - вiраж через останню кучугуру, i ось вам море, ось вам його синява, тиха, безмежна... Один-однiсiнький серед морськоП рiвнини бовванiв крейсер вдалинi, i, крiм нього, нiде нi паруса, нi катерка. Надбережжя теж пустинне, безлюдне. Тоня вперше тут, серед цих кучугур. Бувала на морi не раз, але там, де воно ближче пiдходить до радгоспу, а не в цих барханах, куди й батьковi отари не часто, мабуть, забродять. Лiнивий плюскiт хвиль... Суха морська трава чорнiК, шелестить пiд ногами; де-не-де риба в нiй смердить, порозбухавши. Навiть i Вiталик трохи торопiК: нi живоП душi нiде. Слiплячi, остекленiлi простори. Дрiмота у всьому. Ген-ген по берегу бiлiК самоня рибальська хатина, де кочуК рибальська бригада в сезон лову, але зараз i там нiкого не видно. Навiть дядько Сухомлин, що тижнями байбакуК тут, стереже рибальську оселю, зараз не вийшов назустрiч у своПм зiм'ятiм капелюсi та в брижуватих штанях з одною засуканою холошею, не вийшов, не став придивлятись, хто це прибув, хто порушив цю благодатну тишу та спокiй... Хiба ж не дивна ця Пхня планета Земля, на якiй К десь i мiста мiльйоннолюднi з унiверситетами, з хмарочосами, з пiдземними палацами метро i спортивними аренами, де шаленiють зараз десятки тисяч болiльникiв, i водночас К таке тихе узбережжя, де дрiмаК собi пiд козирком черепицi одна рибальська хатина, та первiсне простори моря синiють, та чайка сидить, куняК коло води, бiла, непорушна, мов з алебастру. А втiм, К ще одне тут живе створiння: Сухомлинова корова-ялiвка червоно-степовоП породи, забрiвши далеко вiд берега, непорушне стоПть серед чистоП морськоП синяви. Спека, мабуть, загнала ПП туди, i вона стоПть собi, прохолоджуКться у водi по черево, стоПть, як iндiйське божество, тiльки хвостом час вiд часу обмахуКться - обмахуКться зовсiм по-нашому! Корова зацiкавлено дивиться з моря на новоприбулих. - Вона нiби хоче щось нам сказати, Вiталику! - Цiлком можливо. Що ти нам хочеш сказати, о добра корово? Ага! Що море тут пречудове! Просто як у тропiках. Тiльки нема коралових рифiв у ньому! Ось що вона каже! - I ще що? - I що дядько Сухомлин подався на недiлю в Рибальське. I що ми тут з тобою однi! Можемо виробляти, що хочеш! Свистiти, спiвати! I хлопець затягуК на всю горлянку; "Степ i степ, один без краю, аж до моря берегiв!.." Тоня заливаКться смiхом, Пй дуже подобаКться, коли вiн починаК отак витiвати що-небудь. - Ця корова так дивиться, нiби й справдi впiзнала тебе! - Аякже! Iндiйська священна твар, вона одразу догадалася, хто перед нею! Перед нею - йог! Той, що вмiК на руках i на головi! Вельмишановна корово! Прошу вашоП уваги! I вже хлопець стоПть на головi, уже на руках дибаК берегом,- п'ятами в небо, розчервонiлим обличчям вниз,- а Тоня, смiючись, повiльно ступаК слiдом по м'якiй морськiй травi, веде в руках мотоцикл. - Годi, годi! - нарештi змилосердившись, каже вона, i тiльки пiсля цього юний йог, пружно перекинувшись, стаК на ноги, з густо прилитою до обличчя кров'ю. - КупаКмось! - каже Тоня й перша починаК роздягатись. - Я зараз! - скочивши на мотоцикл, Вiталик гайнув по берегу до рибальськоП хати. I незабаром Тоня бачила вже, як вiн по-хазяйськи ходить по двору, обстежуК Сухомлинове кочовище. Став потiм спихати на воду одного з баркасикiв, що чорнiли, витягнутi на берег. До неП Вiталик пiдплив уже тим баркасиком. Пiдпливши, глянув на Тоню i отетерiв. Нiколи вiн ще не бачив ПП роздягнутою. В одному купальнику стояла, красуючись на весь берег вiдкритим дiвочим тiлом, струнким, засмаглим. Аж лячно хлопцевi стало, що вона така гарна. Невже це вiн, шкет, цiлував ось ПП? Перед ним стояла, усмiхаючись, нiби незнайома, зовсiм доросла дiвчина, а вiн перед нею щулився на човнi у своПх трусенятах, як хлопчак, знiяковiвши, знiтившись перед блиском ПП оголених плечей, оголених нiг, стрункого дiвочого стану. Присоромлений, вiн безладно веслував, крутився човном на мiсцi, а Тоня, навпаки, почувала себе зовсiм вiльно, стояла й закручувала перед купанням волосся вузлом, радiсно оглядала це синК роздолля. - Ось куди б пiонертабiр! I, кiнчивши закручувати волосся, кинулась у воду, сягнисто побiгла по нiй далi вiд берега, на глибше. Вiталiй галаснув i, стрибнувши з човна, теж побiг за нею, наздогнав, i вони стали бризкатись, борюкатись. Тоня, впiймавши його, надавила, стала нагинати у воду, як хлопчака, що не хоче купатись, а вiн, випручавшись, намагався побороти ПП, натопити, але тут було ще мiлко, i вони кинулись навперегiнки бiгти далi в море, i Вiталiй, пiдстрибуючи, гукав: - Глибини! Глибини! О море, дай нам глибини! А по якомусь часi обоК лежать уже горiлиць на водi заспокоКнi, Тоня бризкаК водою вгору, i звiдти, з синього неба, бiлоснiжнi перла летять, справжнiсiнькi перла, блискучi, осяйнi, отi, що Пх добувають хлопчаки в тропiчних водах з морського дна... Хотiв би i вiн Тонi таке що-небудь добути, щоб вразити ПП, щоб вона аж ахнула вiд захоплення. Тiльки що ж вiн Пй тут добуде? - Тоню, хочеш... мiдiй? - А де ти Пх дiстанеш? - В мене в човнi К... Незабаром вони вже бiля човна. Постукуючи, мов горiхами, хлопець насипаК з банки перед Тонею мiдiй,. що вiн прихопив Пх, видно, в Сухомлиновiй хатi, сам Пх розлущуК i подаК дiвчинi, подаК трохи аж недбало, щоб вона не зазнавалась, не подумала, що вiн так уже бiля неП упадаК та прислуговуК. А Тоня й сама вмiК розлущувати i яку розлущить, то одразу подаК Вiталиковi, Пй подобаКться ця жiноча роль - готувати й подавати. - А корова, глянь, Вiталику, очей з нас не зводить... Чи вона теж зголоднiла? - Хай пасеться, море велике. - Та буваК таке, що пашi хоч у морi шукай. - А знаКш, скiльки пропадаК в морi харчу такого, що худоба аж облизувалась би... Про фiлофору чула? Це отi червонi водоростi, що Пх повно в лиманах... Доведено, що борошно фiлофори пiдвищуК удоП. - Дядько Сухомлин своКю ялiвкою довiв? - Наука довела. - Що ж, треба буде цього добра й на наших фермах спробувати... Та тiльки, хто хоче пити молоко, фуражу залишав би,- сказала Тоня, i в голосi ПП з'явилась батькова рiзкiсть,- А то влiтку весь фураж пiд мiтлу виметуть, а навеснi, коли худоба дохне, знову давай його назад, iз станцiП тягачами по багнищi тягнуть... МiдiП мiдiями, а бутерброди, видно, краще: Тоня й Вiталiй заодно беруться й за них, а потiм пливуть оглянути Сухомлинiв причал та рибальську хату-пустку, де восени рибалки ночують, ховаються вiд негоди, а зараз на Пхнiх нарах пилюки на палець. Купою в кутку дранi рибальськi сiтки, на столi Сухомлиновi об'Пдки, все навстiж, все вiдкрите, i Вiталiй тут почуваК себе, як господар, бо дядько Сухомлин йому далекий родич по батьковiй лiнiП, i хлопець давно пiдтримуК з ним контакти. Навеснi вiн допомагав дядьковi тут смолити човни, трудився, вигладжував по них смолу паяльною лампою, за що й маК дозвiл користуватись Сухомлиновим флотом. - Цiкаво, скiльки буде вiд нас до того дредноута?-запитуК Тоня, задивившись на судно, що бовванiК в затоцi. Вiталiй тамуК посмiшку зверхностi. Для Тонi то загадка, тайна, а вiн уже побував там, одним з перших ходив на судно рубати свинець та добувати рiзнi радiодрiбнички. - Хочеш, Тоню, махнем туди. Ми вже з хлопцями бували там... Тоню це, видно, зацiкавило. - Але ж туди, мабуть, далеко? Скiльки буде кiлометрiв? - На кiлометри не знаю, а ;на милi... миль десять буде. Дiвчина вагаКться, але по всьому видно, що Пй дуже кортить глянути на те дивовисько зблизька. -- Так Сухомлин за човна ж лаятиме,- каже вона невпевнено, коли вони вже бредуть до човна, що легко лежить на водi, iскриться смолою. - За це не турбуйсь,- заспокоюК Вiталiй.- "Мой дядя самих честных правил..." Вiн зараз далеко звiдси i, з усього видно, повернеться не скоро... А до того ж у нас iз ним уже як при комунiзмi: твоК - моК, моК - твоК... Бачила б ти цю посудину навеснi... Не човен, а кiстяк мертвий лежав у кучугурах, дiрками свiтив, розсохся зовсiм, а ми з хлопцями взялись, вдихнули в нього живу душу, i, бачиш, який фрегат! Вузлiв сiм даК! I хоч Тоня уявлення не маК, що то за вузли, однак це ПП чомусь переконуК остаточно, i вона каже з рiшучiстю: - Згода. Пливем! I ось вони в човнi. - ПокидаКмо берег планети,- беручись за весла, каже Вiталик, i цi жартома кинутi слова довго бринять Тонi, що невiдривне дивиться, як вiддаляКться берег вiд них. - А як же, Вiталику, мотоцикл? - Я його там прикрив у комiрчинi старими сiтками. Сто лiт лежатиме! Вiталiй працюК щиро, аж ребра ходять здухвинами, кочети ритмiчно поскрипують, а Тоня сидить на носi, обсихаК, пiдставивши сонцю своП засмаглявленi плавко стiкаючi плечi. Берег щодалi бiльше можна охопити оком. Що далi вони в море, то ширше вiдкриваКться Пм надбережжя своПми безлюдними кучугурами, чабанськими пасовищами, радгоспними далекосяглими землями. Нiде нi деревця. ЦентральноП садиби не видно, лише рибальська обшпугована вiтрами хата блищить, черепиця на нiй тече в маревi, горби кучугур облягають ПП, нiби алiгатори, нiби створiння якiсь палеозойськi, що, дрiмаючи, грiють на сонцi своП жовтаво-бурi спини. А священна Сухомлинова корова ще й досi стоПть у водi, тiльки вона вже стала маленькою i дедалi стаК ще меншою, втрачаК свою червоно-степову масть... Вiталiй дивиться вперед, не спускаК ока з далекого, ледь мрiючого судна, щоб тримати курс просто на нього. Вiн уже обливаКться потом, тернеться щокою об плече i знов гребе, Тоню аж жаль бере, що вiн так стараКться, а його ще й ченчики жалять, i вона пробуК вiдганяти Пх, бо цi ченчики та сiрi степовi мухи з чабанських кошар теж пливуть разом з ними, зi степiв - у блакитнiючу безвiсть. - Може, тебе змiнити, Вiталику? - Сиди,- вiдказуК вiн.- Я вгощаю. Тоню захоплюК оця таКмничiсть, оця, сказати б, поезiя таКмничостi, в яку вони поринають. Велика вода, суцiльна голубiнь вже оточуК Пх. Нiжно-блакитна шовковiсть небес i густо насичена синню, аж чорна просторiнь, моря - такий Пхнiй свiт, серед якого Пм чути тiльки хлюпання хвилi та ритмiчне поскрипування кочетiв. Море, що спершу прозоро просвiчувало аж до дна i зверху було веселим, синiм, щодалi мовби темнiшаК, важчаК, воно стаК i справдi чорним, можна зрозумiти, чому його так назвали. I хвилi, всюди хвилi, хвилi... Бiля берега Пх майже не було, а тут ними все море вилискуК, перевертаКться, i лише де-не-де над Пхньою темною синню чайка слiпуче зблисне в повiтрi або з'явиться з-помiж хвиль самотнiй нирок, виткнеться чорною голiвкою i пiрне знов, зникне, як i не було його. Берег вiддаляКться. Уже ледь бiлiК черепицею рибальська хата, Пхнiй береговий орiКнтир. Хата нiби вгрузла в землю - ПП черепиця тепер лежить просто на самiй поверхнi моря, на самiй смузi обрiю. Аж трохи страшнувато стаК Тонi, що Пх уже вiддаляК вiд берега така вiдстань. А судно нiби й не наближаКться. Важка його непорушнiсть, як i ранiш, далеко темнiК серед густоП сапфiрноП синяви. - Моторкою ми до нього швидко добирались,- каже Вiталiй, нiби виправдуючись. Зрушився вiтерець. Вiталiй склав весла, взяв на днi човна шмат якоПсь замазученоП брезентини, розiпнув, i та брезентина... враз стала вiтрильцем! - Дми, дмухай, товаришу бриз! - примовляК Вiталiй, направляючи парус куди слiд. Певне, i йому трохи не по собi, що вони так далеко зайшли в море, але вiн стараКться нiчим не виявляти цього, i його самовладання заспокоюК Тоню. - З берега здавалось, нiби зовсiм близько,- каже вона,- а тут ось пливемо, мабуть, бiльше години, а судно ще де. Хлопець киваК на вiтрильце: - З цим ми швидко до нього добiжимо. Солом'яна чуприна спадаК хлопцевi на лоба, а очi з-пiд неП зiрко примруженi весь час вперед, щоб не збитися з курсу, не вiдхилитись вiд судна вбiк. Степ уже ледве мрiК. Вiтрильце ПхнК таке маленьке, що навiть якби хто й був у цей час на узбережжi, то навряд чи помiтив би Пх звiдти. - Назад нам, Вiталику, доведеться проти вiтру? - За це не турбуйсь. Моряка парус додому сам несе! Вiн жартуК, але без посмiшки. Невже i йому трiшки-трiшки лячно, тривожно? Ще б пак, така темна, лиснюча стихiя стелеться навкруги. Мабуть небо в космосi отаке ж темне, непривiтне i маК в собi щось затаено-грiзне. Темна морська просторiнь навкруг, i тiльки сонце високе, зенiтове смажить Пх i тут, ллКться на плечi дiвчинi, на голi Вiталиковi реберця, на густу темно-синю гладiнь. Судно, однак, таки ближче. Сiре залiзне громаддя його низько, розлого сидить на водi, осiвши майже по ватерлiнiю. В небi мережкою щогла прозорчата, похилена набiк, наче пiсля урагану. З висоти щогли спадаК якийсь обiрваний трос, телiпаКться в повiтрi. Вже й Вiталiй, i Тоня не зводять з судна очей. Для Тонi воно повне таКмничостi. Все воно - недоступнiсть i заборона. Ось на борту на брудно-сiрому тлi виднiК бiлий знак, якiсь лiтери i цифра 18... I це як шифр, як таКмниця нерозгадана, вiдома небагатьом. Вже пiдпливши майже до борту, вони зненацька почули шум крил, птаха звiдкись сполохнули. Ѕава! Самотня чорна гава замахала в повiтрi крильми, кiлька разiв крикнула голосом бюрократа, кружляючи над своПм залiзним гнiздовищем. I де вона взялася тут? Вiталiй i Тоня, поодягавшись, примовклi, внутрiшньо напруженi, йшли вже понад бортом судна. Почуття незаконностi, незадоволеностi свого вчинку весь час не покидало Пх. Все грiзне, похмуре, вiд усього вiК запустiнням. Облуплена, облущена фарба бортiв. Iржа... Iлюмiнатори заснованi павутинням. В одному мiсцi Вiталiй, впритул приставши до борту i взявши це махинище на абордаж, звелiв Тонi хапатися й лiзти вгору, на палубу. Вона мить роздумувала, потiм мiцно вхопилась рукою за гарячий, напечений сонцем iлюмiнатор,- цей теж був заснований павутинням! - а далi допомогло Пй якесь iржаве, нестерпно розпечене скоб'я, i не встиг Вiталик дати Пй пораду, як вона була вже на палубi. Залiзо палуби вогнем опекло Пй босi ноги - вона мусила аж пританцьовувати. - Пече, ой пече! - гукнула вона вниз ВiталiКвi, що вовтузився там, складаючи парус i примуцьовуючи човна.- Кинь менi босонiжки! Ой, мерщiй! Бо я тут як на сковородi! У вiдповiдь на ПП слова полетiв на палубу один босонiжок, потiм другий, а невдовзi з'явилася iз-за борту i солома Вiталiевого чубчика та худенькi плечi в самiй майцi,- з. його появою Тонi стало веселiше. Почуття гостре, нервово-лоскотне охопило ПП. Хотiлось смiятись, кричати, галасувати так, щоб всi почули! Џхнiй крейсер. ДвоК Пх, двоК закоханих, на великому вiйськовому суднi. Нiколи, звичайно ж, не було на цьому вiйськовому суднi закоханоП пари, щоб отак - вiн i вона. Лунали тут суворi команди, накази, радiопозивнi, номери, шифри - все службове, суворе, владне. А тепер Пм скорилося це тисячотонне сталеве громаддя, на сталевiй аренi могутнiх рудо-iржавих палуб владарюК смiх, Пхня любов! - Подумати тiльки, куди ми з тобою забрались,сказала Тоня радiсно-тремтячим голосом.- На справжньому крейсерi! - Навiть якщо на есмiнець,- посмiхнувся Вiта-лик,- то й тодi ти не повинна розчаровуватися... Таки гора. Залiзний Арарат серед моря. Вода була десь далеко внизу, i човник Пхнiй там поколихувався, такий малюсiнький, а судно здiймаКться над морем справдi мов залiзна гора, сталева скеля, Пхнiй сталевий острiв. - Яке ж велике! Тоня сама не своя вiд хвилювання, ПП охоплюК лихоманкове збудження, проймаК дрож, трепет, що це вони з Вiталиком аж куди добулися, однi-однiсiнькi опинились на цьому острiвку, як робiнзони, де Пх оточуК химерне залiзне бескеття... I Вiталик теж помiтно схвильований, голос його аж трохи зриваКться, коли вiн що-небудь пояснюК Тонi. Трiщить пiд ногами серед iржi щось бiле, блискуче. - Дивись, Вiталику,- кидаКться на блискiтки Тоня,скляна вовна якась! - Не вовна це. - А що? - Скловата. Iзоляцiйний матерiал. Бачиш, з розпоротих обшивок вилазить. - Яке ж бiле та гарне. Вона бере пучок цього дивного матерiалу в руки, але Вiталик застерiгаК: - Не бери! - Чому? - Руки потiм довго щемiтимуть... Воно в тiло в'ПдаКться. А зате iзоляцiя з нього... Скловата ця i в огнi не горить. - Нi, трошки я обов'язково вiзьму, в таборi моПм дiтлахам покажу,- i Тоня, як пiр'я з подушки, жваво висмикуК iз розпоротоП обшивки скловати зовсiм чистоП, бiлоП, як перший снiг, Де-не-де палуба повидималась якимись пухлинами, видно на нiй якiсь пробоПни, рванi дiрки, люки, зяючi в прiрву... БiлiК розсипане вапно, крихти цементу... - Що це за дiрка, Вiталику? - Та це так... Вiн чогось мнеться, щось не доказуК. Бере крихту цементу й нюхаК навiщось. Потiм каже жартома: - Полiгоном пахне. Тримаючи одне одного за руки, вони зазирають у пробоПни, в моторошну глибiнь темних трюмiв, де вода блищить маслянисте, почуваКться, що важка вона там, застояна, з нафтою чи соляркою. - А рейки для чого тут? - Мабуть, по них пiдвозили торпеди на вагонетках. Бачиш, он рами на кормi? Не iнакше - торпеди з них запускали... Ну, це ось лебiдка... Брашпиль... А це ось круг для гармати.- Вони, все ще тримаючись за руки, розглядають круг масивний, металевий.- Гармата, видно, могла повертатись в гнiздi на триста шiстдесят градусiв, в усi кiнцi неба,-пояснюК Вiталик, i вони мимоволi обоК глянули в небо, де вже гава не каркаК, а тiльки яснiК чиста голубiнь зенiту та слiпуче палаК якесь незвичайне, майже космiчне сонце. Йдуть, неквапом оглядають кубрики, цi гарячi металевi клiтки, в яких жили колись люди, жили, як у сейфах. Залiзо й залiзо. Покарьоженi труби, обрiзанi проводи, залiзний хаос. Вiталiй пускаКться в цей хаос попереду, де по трапах, а де й без трапiв перелазить дедалi вище з однiКП палуби на другу, а Тоня невiдлучно пробираКться за ним, стараючись, мов слухняна альпiнiстка, точно повторювати кожен його рух. Хлопець час вiд часу застерiгаК, бо тут обачнiсть понад усе, тут легко зiрватись... - Як ми вже високо! - Голос дiвчини аж трепеще.Глянь, де вода! - Ого-го! Далеченько. Рубка радиста: де були жмуття проводiв - однi корiнцi стирчать, хтось пообрiзував чепурно. - Це i я тут поживився,- всмiхаКться Вiталiй. Тоня вже студить на руки, вони справдi починають щемiти вiд цього iзоляцiйного скла, що й тут по палубi всюди валяКться купами, а в салонi аж за шию сиплеться блискучими скалками iз прорваноП обшивки. Це ж тут, в салонi, сидiли командири, бесiдували, щось вирiшували... Все порвано, порубано, обдерто. Тоня й досi не може як слiд збагнути, що сталося з цим судном, чому воно, власне, тут? Сiло на мiлину? Але ж тут глибiнь! Привели моряки його, кинули в затоцi й пiшли собi, розпаливши апетити степових шукачiв пригод. Не тiльки такi, як Вiталик, тамували тут пригодницьку свою жагу, а й серйознi дядьки - голови колгоспiв-брали участь в роздяганнi цього сталевого велетня, тягли звiдси рiзне обладнання, труби, а декому нiбито дiстались навiть цiлком справнi електромотори... Зараз тягти вже нiчого, дух запустiлостi пануК всюди, павуки переснували все судно - i де Пх стiльки набралось, як залетiли вони з степiв аж сюди на тонких своПх павутинках? Судновi, здаКться, не буде краю. Не з берега, тiльки тут, зблизька, можна впевнитись, яке це воно величезне. Iдеш крiзь його залiзнi буреломи, спускаКшся то нижче, то вище ("то знову гарматнi вiдсiки... а то шлюп-балки!"), потрапляКш у якiсь глухi закутки, залiзнi закапелки, в напiвтемряву, то знову перед тобою граК сонцем iржава сталева стiна, який-небудь камбуз, або клюз, або вiдсiк, серед яких Вiталик тiльки й може зорiКнтуватись. Тут треба оглядатись добре, щоб не оступитись та не зiрватися сторч головою вниз, в оте залiзне провалля, де в глибинi безодня, в плямах нафти чи солярки мертво лиснiК застояна брудна вода. Залiзнi колодязi - мертвi, непорушнi, а за бортом море мерехтить неспокiйно хвилями, хлюп та хлюп... Знов лабiринт якийсь, рвана бляха (видно, вирiзав хтось лист алюмiнiю), i раптом з напiвтемряви напис: "...з а т о п л е н и е о т к р ьi в а т ь т о л ь к о п р и ф а к т и ч е с к о м п о ж а р е". Що це означаК? Як це розумiти? ТаКмниче, мов iКроглiфи! А хтось це ж писав, когось це стосувалось, для когось цей напис, може, важив безмежно багато... А це що таке: "Б о е в о й ч е т ы р е..." Вся вона, ця iржава сталева гора, повна загадок, таКмниць, умовних знакiв, яких навiть Вiталиковi не розгадати. - Чи буде кiнець йому коли-небудь? - питаК Тоня, натрапляючи знов на неводи павутиння, обминаючи в пiвтемрявi якесь залiзяччя. - А ми ще ж i половини не пройшли,- каже Вiталiй i виводить Тоню з темного закутка на свiтло, показуК вгору на щоглу: - Оце антенкаП Оця б ловила, еге ж? Самим своПм виглядом ця корабельна щогла здатна викликати в душi хвилювання. ПриковуК зiр, надить простором океанiв, гуде бурями далеких широт... З щогли звисають обривки тросiв, проводiв, що Пх, видно, нiхто не мiг дiстати, а ще вище... - Вiталику, то що за шпакiвня, аж-аж там угорi? - Там стояв сигналiст. Впередсмотрящий... - Це ж забратись туди... просто не уявляю. - А ти уяви... Не встигла Тоня схаменутись, як Вiталiй уже чiпко подряпався вгору i вгору по стрiмкiй щоглi, по обламках трапа на нiй. В Тонi аж серце холонуло, щоб вiн не зiрвався, а вiн, по-мавпячому деручкий, забирався дедалi вище, аж поки, досягши свого, випростався на щоглi, на тiй недосяжнiй для Тонi височинi - десь аж у небi! Вiтер гойдав уже нижче нього обривок сталевого троса, а хлопець стояв усмiхнений - усмiхався звiдти Тонi: ось, мовляв, де я, твiй Впередсмотрящий... I раптом Вiталiй застиг, закам'янiв, задивлений кудись у море, i Тонi здалося, що вiн зблiд, що на обличчi йому вiдбився жах. Тоня теж глянула в той бiк i серед темряви непокiйливих хвиль побачила... маленький чорний каючок!.. Хтось пливе! Хтось пiдпливаК до них! Вона навiть хотiла гукнути Вiталиковi: "Хто то пливе до нас?" - але в каюку не було нiкого, вiн був... порожнiй!!! Мов у недоброму снi,, якимось навiть недоречним видався вiн - без нiкого! без живоП душi! - серед безмежжя хвиль!.. Чорна блискавка вдарила в мозок, приголомшила Тоню страшною догадкою... Вже помилки бути не могло: та маленька смоляно-чорна посудинка, що ПП в першу мить Тоня й не впiзнала без вiтрильця, то ж Пхнiй був човник, Пхнiй баркасик, що його тепер вiтер тихо, ледь помiтно, але безповоротно вiдгонив у море. Далi й далi вiд них - у вiдкрите море!.. Звечорiло, зiрки проступили на небi, а десь у степу теж, мов зiрки, спалахнули крiзь iмлу вогники: то Пхня Центральна, що вдень ПП звiдси було майже зовсiм не видно, зазорiла вечiрнiми вогнями. Тепер стало ще вiдчутнiше, як далеко вони вiд степу, яка непереходима далеч води й темряви вiддiляК Пх вiд берега, вiд усього попереднього життя. Ледь-ледь блискотять iз iмли степовi Пхнi зорi... А вони сидять, мов сироти, позiщулювались в затишку бойовоП рубки, Пм холодно - залiзо судна пiсля денноП спеки дивовижно швидко нахолонуло. Тоня, наплакавшись, схилилась Вiталиковi головою на колiна i, здаКться, заснула, змучена переживаннями, а Вiталiй не зводить очей з берега, намагаКться розiбратись в усьому, що сталось. Вiн, вiн винен в усьому! I нема тобi виправдань, не шукай Пх. Пiдбив, заманив Тоню, яка з своКю любов'ю так довiрливо пiшла за тобою, а ти... Куди ти ПП завiв? В пастку, в смертельну пастку завiв, не сказавши дiвчинi всiКП правди, не застерiгши, що ПП тут жде. А жде ПП тут не тiльки голод i спрага. Звичайно, вiн готовий ради Тонi на подвиг, на самопожертву, але за цих обставин навiть це не потрiбно - кому потрiбна твоя самопожертва? Твоя провина перед нею безмежна, i хоч Тоня це розумiК, але з уст ПП не зiрвалося жодного слова докору, i вона й зараз тулиться до тебе в довiрi з своКю любов'ю, сльозами, нiжнiстю. А ти, який мусив би бути дужчим за неП, виявити ось тепер мужнiсть та винахiдливiсть, нiчого не спроможний зробити. Може, таки треба було плигати за борт i кинутись вплав за човном уздогiн? А коли вiн, мало не зiрвавшись, в одну мить скотився зi щогли й ринувся був до борту, сама ж Тоня схопила його за руку: - Не смiй! Не доженеш! Утонеш! I таки ж правда: тут i майстер-розрядник з плавби навряд чи б догнав. Згодом лише якось жалiбно запитала: - Як же це ти, Вiталику? Чому ж ти не прив'язав? Вiн щось белькотiв Пй, що нiби ж прив'язував, нiби ж накинув кiнець вiрьовки петлею на якийсь гак, не сказав Тонi лише того, що, коли проробляв це, увагу його вiдволiкли саме ПП босонiжки, що Пх треба було кинути на палубу... Рятiвний каючок, власноруч просмолений з допомогою паяльноП лампи, пiшов i пiшов тепер на морськi простори, гуляК десь, як просмолена запорiзька байда. Може, десь аж в Дарданеллах переймуть малу твою байду, переймуть, а вона порожня, в нiй нiкого, тiльки хлоп'яча сорочка чиясь та авоська з недоПдками бутербродiв, загорнутих у райгазету "Вiльний степ"... Дивно, але в нього таке враження, нiби якась зла фатальна сила штовхала його сюди i нiби все його попереднК життя було тiльки готуванням до того, щоб зробити цей жахливий крок... БуваК ж так, що людину тягне, настiйливо тягне кудись,- ось так i його тягнуло з тоП митi, як тiльки вiн побачив iз степу це бойове судно, що, мов сама його мрiя, силуетне застигло на обрiП... Кажуть, що К люди, яким важко перебороти в собi бажання кинутись з висоти - безодня Пх втягуК, заманюК, кличе, щоб кинутись, щоб спробувати нiколи не пробуваного... I хто знаК, чи не зринаК часом подiбний потяг, подiбний порух свiдомостi в того, хто маК доступ до тiКП найстрашнiшоП кнопки, про яку маК звичай розбалакувати Гриня Мамайчук. Хто дослiдив той хаос пiдсвiдомостi, тi первiсно-темнi глибочезнi надра, де, можливо, як