раз i зароджуються вулкани людських вчинкiв? Чи так уже далекий вiд iстини той же Гриня, який твердить, що вади людськоП природи вiчнi, що ми справдi грiховнi вiд народження й несемо печать грiха на собi? Колись, на свiтанку життя, грiховна спокуса нiбито погубила легендарних Адама i Њву; хай це вигадка, хай Вiталiй у все це не вiрить, але знову ж таки - хiба тiльки пустощами, легковажним /своПм хлоп'яцтвом пояснить вiн i свiй сьогоднiшнiй вчинок? Хiба ж Тоня, його розумна, твереза, практична Тоня, сiла б iз ним в каючок, якби i ПП не штовхало оте чортеня зваби, спокуси, жадання торкнутися чогось заборонного, звiдати незвiданого? Чи, може, в цьому якраз i К сила людини, ПП дар, може, без цього не знала б вона отого виходу в океан i нiколи нiчого не вiдкрила б? Тоня здригаКться нервово в дрiмотi, нiби ПП ще й зараз стрiпуК внутрiшнiй невиплаканий плач. Поменшало вогнiв на Центральнiй,- певне, спати вже потроху вкладаКться радгоспна столиця, бо рано почне завтра свiй трудовий день. Майнуло над степом вiяло свiтляне, перемiщаючись у просторi,- чи кiнопересувка помчала з вiддiлка пiсля сеансу, чи, може, з "Чабана" пiсля перевiрки соцзмагання повертаКться мати з робiтниками додому? При самiй згадцi про матiр душа Вiталикова наливаКться болем. Прийде вона додому, а сина нема, i завтра не буде, i, може, не буде й нiколи! Як вiн непрощенне завинив перед нею! Виплаче очi за сином. Уява малюК ПП розбитою горем, зiстареною, самотньою... Ось як вчинив з нею вiн, ПП надiя, ПП опора. Будуть розшуки, буде тривога, але хто догадаКться шукати Пх тут, на цьому iржавому обдертому суднi, що бовванiК серед моря уже тiльки як льотчицька мiшень! Нiч зоряна, видна, в такi ночi спiваК степ. Десь i зараз далеко з берега нiби чуКться пiсня - нi, тiльки вчуваКться. Коники сюркочуть - нi, тiльки обман слуху... Тiнь вiд судна темнiК на водi, а море темним полиском мерехтить безкрайньо, як мерехтiло воно колись Магеллановi i Васко да Гамi... Простори океанiв вiдкривались i тобi, але твоК судно нiколи звiдси не попливе, на мертвому якорi воно! А океан, живий, вiчний океан, хлюпаК в борти, б'К в пiднiжжя цiКП сталевоП безжиттКвоП скелi, наганяК думи про владу слiпих сил, про неминучiсть удару, про неможливiсть вiдвернути його... Нi, так можна дiйти до божевiлля! Невже все? Отак безглуздо? Свiтлий, чистий океан життя стелився перед ними, а тепер що: океан тьми i хаосу? Кiнець? Всьому кiнець? Оце повне життя, молодостi, повне краси й любовi дiвоче тiло буде повiльно зсушене голодом-спрагою? Треба шукати виходу. Будь-що знайти вихiд. Треба боротись. Боротись - цього вчила його мати, вчили в школi, це чув вiн безлiч разiв, про це стiльки читав... Боротись, але як? З чим? З безглуздям самого становища, самого випадку? Коли батько боровся на фронтi, вiн знав, що йому треба вбити ворога,- з ним борись... А тут хто твiй ворог? Море? Небо? Ота зоряна дорога, що над морем, над степами пролягла? Все, що К, що вчора ще було радiстю, красою, життям, зараз мовби готуК тобi муку i смерть. Двигуни! Може, десь там в глибинi судна збереглись двигуни? Може, Пх якось можна запустити, зрушити ними всю цю махину з мiсця? Вдень вiн спуститься й туди, в машинне вiддiлення, все обстежить, обнишпорить. А поки що тiльки й б'ються на цьому сталевому гiгантi оцi Пхнi двоК невтомних, стукотливих у грудях сердець... Було свого часу й тут, на цьому суднi, життя, ходив на ньому по морю цiлий колектив людей, цiлий свiт пристрастей, думок, мрiй носило по хвилях це судно, одягнуте у важку непробiйну сталь. Вдень i вночi вистоювали вахту молодi хлопцi по своПх мiсцях, чергували бiля гармат бойовi обслуги, а вечорами, може, якраз тут, на баковi, лунала гармошка, задумливi лилися матроськi пiснi. Багато таких суден тепер списують, рiжуть, вантажать на платформи й вiдправляють на металургiйнi заводи, щоб з цього металу народилися трактори, комбайни, рiзнi розумнi й гарнi машини... Деякi радiодрiбнички ще й вiн, Вiталiй, встиг добути з корабельноП радiорубки, i вони йому були дуже до речi, коли збирав свiй любительський передавач. Сюди б йому той передавач, що ото на друзки тодi розлетiвся, запоганений Яцубою... Пiзнiше сам Яцуба звернувся до нього уже як представник ДТСААФу, запропонував зареКструватись в гуртку радiоаматорiв, бо тобою, каже, i в областi зацiкавились пiсля того, як ми тебе запеленгували... Десь там, по той бiк рокованоП межi, зостались його запеленгованi пустощi, улюблена робота, коли вiн, уже повноправно надiвши на радiовузлi навушники радиста, поринав у гомiн ефiру, зосталась i спрагла материна любов, i чиста Сашкова дружба... Одним необдуманим кроком вiн вiддiлив себе вiд усього того, саме щастя своК поставив пiд такий удар... День починався смiхом, летом, поцiлунками, все попереду вiщувало тiльки удачу, обом заваблювали душу свiтлi простори, сонце, синК роздолля... А лихо сталось. Мовби змужнiлим поглядом Вiталiй оглядаК зараз себе, обдумуК знову i знову, як це скоПлось i як закiнчиться. Невже це i все, що вiн встиг у життi? Невже це похмуре, як привид минувшини, судно стане залiзним саркофагом для них? По сутi, нiчого ще не зроблено в життi, хiба що примус кому полагодив та керогаз, а всi отi будованi 1 незбудованi твоП кораблi, вони всi попереду, вони помандрують в майбутнК без тебе, а ти, хлопче, куди ти звiдси помандруКш? ПомандруКте, помандруКте,- нiби нашiптував йому злий якийсь голос,- i ти, й твоя Тоня, i нiколи не вiдродитесь, не повернетесь до ваших степiв сонячних, до магiстральних каналiв, що Пх там будують, до виноградникiв, що там зеленiють... Будуть атомнi ери, мiжпланетнi польоти, дива-чудеса з'являтимуться на землi, але то все буде уже без вас, без вас... Про людину кажуть, що вона велетень, бог, гiгант. I хiба ж не так? Володiтиме небом, матиме владу над грозами, над стихiями, все небо буде Пй пiдвладне,- з блискавицями, з дощами, з нуртуванням хмар! Всi могутнi сили природи будуть послушнi людськiй волi, руховi людськоП руки. А ти ось тут не можеш зрушити з мiсця купу залiзного брухту, не можеш викресати iскру вогню, не владен вiдвести вiд своКП Тонi удар... Вiн чуК, як вона дихаК, як поворухнулася. - Зоряно як.- Тоня пiдвелася, сiла, пiдiбгавши ноги.Я довго спала? Мабуть, уже пiзно? А руки як щемлять вiд того скла... Чого ти мовчиш? - Пiсля того, що сталося, Тоню, ти повинна б мене... зненавидiти. - Що ти вигадуКш? - Тоня взяла його руку.- За що? Це я дурна, що тебе не втримала, сама пiддалась... Тобi холодно? Вiдчувши, що хлопець дрижить у своПй майцi, вона притулилась до нього, пригорнула, щоб зiгрiти: - Тулись до мене, тулись. - Я вже думав плота зв'язати, якого-небудь "кон-тiкi",- глухо сказав Вiталiй.- Але ж нiякого дерева тут, сама сталь. - Якби хоч вода була,- мовила Тоня згодом.- А то й нiч холодна, а пити... просто сушить всерединi. Це правда, Вiталику, що людина довше може витримати без Пжi, нiж без води? - Ми питимемо морську. - ЏП не можна ж. Нашi тато, як розвеселяться, все люблять про того чумака розказувати, що вперше бiля моря опинився та хотiв воли напоПти. Води багато, розпрiг, пустив круторогих напувати, а вони не п'ють. "Он ти яке! - вигукнув чумак до моря.- Тому тебе багато й К, що тебе нiхто не п'К! " - А ми питимем. Один французький лiкар довiв, що й морську можна. - Ну, в них, кажуть, i жабенят можна ковтати,- мовила на це Тоня.-А пригадуКш, Вiталику, яку ми воду в Каховцi пили? З кубинцями бiля джерела? Вiталик тiльки зiтхнув. Ще б пак, не пригадати тi ключi-джерельця на березi Днiпра, де було колись село Ключове i де Пх ще й зараз сотнi б'К з вiдкритого берега, з-пiд корiння верб та платанiв. Села Ключового нема вже, К натомiсть мiсто Нова Каховка, а ключi зосталися, живуть, виструмовують всюди: чи з трiщин берега, чи з-пiд кореня, а то й просто - тiльки гребни землю рукою, там уже й ворушиться пiсок, явориться водичка! Холодна скаламучена вона, але каламуть швидко осiдаК, i вже ти п'Кш воду таку свiжу, прозору та чисту, що недаром про неП кажуть: як сльоза. Височать тут платани могутнi, що кора на них - неначе атлас, i з-пiд корiння Пхнього теж пробиваються джерельця, а один струмiнчик витiкаК просто з дупла староП верби при землi i весело дзюркоче по камiнчиках у Днiпро... З нього, з цього струмочка, вони й пили разом з молодими кубинцями - студентами Каховського технiкуму механiзацiП сiльського господарства... Хлопцi вiку майже Вiталикового, вони жили i вчились у Каховцi, правда, спершу незвичнi були до нашого клiмату, все мерзли, а потiм звикли, тiльки в Днiпрi мало хто з них купався - Днiпро для них був i влiтку холодний. В той день вони вже прийшли були прощатися з Днiпром перед поверненням на батькiвщину. Тоня не втерпiла, зачепила ПхнК товариство : - УкраПна подобаКться? - О! - Вигук захоплення був Пй у вiдповiдь. Це вже вони поПхали додому, повезли аж на Кубу добуту науку i спомин про Днiпро, про вiковi платани каховськi, з-пiд яких десь там i зараз всюди б'ють, яворяться джерела i стiкають прозоро в Днiпро... Немовби то було десь на iншiй планетi - i випускний вечiр з врученням атестатiв, i кримська подорож, i квiтуюча рожами дорога на Каховку. Був той свiт широкий, розливистий, повен надiй, повен життя, а тепер ось кинуло Пх на цей острiв смутку й розпуки, нiби на галеру прикувало, залiзну, непорушну. А могло ж все бути iнакше, могло Пх i не занести сюди, та й саме це судно-брухт давно могло бути розпиляне на шматки десь у Кримськiй бухтi. Бачили ж вони там пiд час екскурсiП величезний крейсер, що його газорiзальники краяли на окремi брили, на великi, а тодi ще на меншi, на такi, щоб Пх можна було вкинути в домну. Податливо, мов шматок мила, краялась на Пхнiх очах грубезна корабельна сталь. Потужнi крани пiдхоплювали багатотонний, щойно вiдбатований брухт, перекидали його на берег, там була його вже цiла заваль, а газорiзальники в захисних окулярах всюди висiли по бортах та робили своК, струменi свiтла вiд них так i бризкали, i борти переставали бути бортами, i ватерлiнiя горiла пiд струменями палаючого кисню!... - Ляж, Вiтальчику, та поспи,- з ласкою в голосi мовила Тоня, пригрiваючи свого невдаху морехода.- Може, хоч увi снi що-небудь надумаКш. Таке в нiй нiжне, голубляче почуття з'явилось до нього, як буваК, мабуть, у матерi до дитини, бо такий вiн був зараз маленький, беззахисний, у самiй майцi. Скрутився клубочком, зiщулився, схилився Пй на руки, i ласка до нього росте, i це почуття до нього грiК i ПП саму. Якби ж можна отак, щоб приколихати його, а прокинеться - вже ночi нема, i залiза цього нема, i замiсть моря, що оточуК Пх, вже степ навкруги, сповнений краси i вiльготи... Шукатимуть Пх - це напевне, на весь радгосп здiймуть веремiю, але шукатимуть де завгодно, тiльки не тут. А може, хто й догадаКться? Ох, перепаде Пй гирлиги вiд батька - вiн ПП висвятить, як найде! Батiг би йому зараз такий, щоб аж звiдти дiстав баламутну свою доню по жижках! Тато, мабуть, зараз з вiвцями в степу, десь веде отару попаски, може, навiть i поглядаК в цей бiк на окутане зоряною темрявою море, але й не догадуКться, куди занесло його дзигу, баламутку, його куйовдю. Закричати, заволати б оце звiдси туди, до нього... Аж теплою хвилею обдало Тоню при згадцi про батька, про його запальнiсть та гостру, гоноровиту вдачу. Який вiн безстрашний та веселий стаК, коли вип'К чарку, як усiх критикуК, не супереч тодi йому, все викаже пiсля довгоП чабанськоП мовчанки... А в душi його К щось поетичне. Згадуються Пй i пiснi його напiдпитку, i посадженi зiркою тополi, i ота його чудернацька звичка надiвати Петрикiв льотчицький кашкет, щоб красуватися в ньому цiлу нiч бiля отари. "Тiло зсихаКться, а дух бунтуК",- так сказала якось Демидиха про нього, i такий вiн i К, ПП тато. Невже вона бiльше нi з ним не побачиться, нi з мамою, нi з братом та сестрою? Невже не бути Пй бiльше бiля вогника в пiонертаборi, де вона залишила стiльки розваг i веселощiв? Через море брела, спiшила, забейкана прибiгла в садок на побачення, i, виходить, спiшила на своК безголiв'я... УявляК, як Лукiя Назарiвна, ця сувора й справедлива жiнка, примчить до них на кошару, накинеться на батька: "Де дочка? Це вона мого сина занапастила!" А вiн теж розкричиться у вiдповiдь, бо вiн не з тих, щоб терпiти, коли посягають на його чи доччину честь. Буде, буде й там горя... ПоПхали купатись i втонули - ось що про них подумають у радгоспi. Згадалось Тонi, як позаторiк на Свято врожаю поПхали колективно з ЦентральноП до моря купатись,- на Третiй вiддiлок поПхали, там найкращий пляж, i один молодий комбайнер, далеко запливши, втонув. Шукали його до ночi, так i не знайшли. Через кiлька днiв труп його вже у вiдкритому морi прикордонницький катер пiдiбрав - обличчя нема, очей нема - чайки повикльовували, тiльки по татуюванню на руцi i впiзнали. "Шурко",- було витатуйовано там... А Вiталик спить пiсля втоми та виснаги, спить в неП на колiнах. Хай вiдпочине, тодi вiн, може, й справдi що-небудь придумаК, вона в нього вiрить i зараз не менше, як тодi, коли сiдала в каючок. Мабуть, з цiКП вiри в нього, в його здiбностi й зародилось ще в школi ПП почуття до Вiталика. Для неП, яка з трiйок не вилазила, було просто дивовижно, як вiн швидко все схоплював, який розум у нього чiпкий та бистрий, в труднi хвилини на виручку цiлому класовi приходила його догадливiсть, блиск його думки, його тямущiсть. Вона була певна, що в майбутньому його жде щось незвичайне, це ж iз таких скромняг виростають тi, що стають потiм вiдомими, роблять великi вiдкриття, а вона ось його не вберегла. Зараз в цiй скрутi вiн став ще дорожчий для неП, нiжнiсть до нього росла, гаряче почуття вихоплювалось з душi через край... Як вона хотiла б зберегти його для днiв завтрашнiх, для всього того, що вiн мiг би здiйснити, винайти, вiдкрити! В своПх мрiях бачила вона його то в далеких океанах, то в отих зоряних космiчних просторах, де Вiталик у скафандрi вже прокладав дороги до iнших планет... Тоня не може пробачити собi, що так мучила його рiзними витiвками, комизливiстю, вдачею джинджуристою... Ревнощi отi, що спалювали хлопця не раз,- диму ж без вогню не буваК!.. Сержант з полiгона таки двiчi проводжав ПП додому i навiть трiшки подобався Пй. Смiшний! Прощаючись, вiн щоразу весело казав: - Iду служити! I вчитель фiзкультури теж Пй подобався трiшки, i льотчик Сiробаба, особливо його чорнi розкiшнi вуса... Але ж тiльки трiшки, зовсiм не так вони Пй подобались, як Вiталик. Мабуть, з часом i вiн сам це зрозумiв, бо говорив про сержанта без злостi i насмiшкувато, радив Тонi, щоб вона нарвала своКму колишньому кавалеровi стручкiв iз сафори-дерева в парку,тими стручками хай тiльки терне, мовляв, по чоботях, то вони аж горiтимуть, нiяка сукнина такого блиску не дасть... Котра зараз година? Чи скоро почне свiтати? Зоряний степ розкинувся угорi. Великий Вiз повернувся, завис. Гроном Волосожар стоПть незвично високо i незвично блискучий - чи то йому нiч степова яскравостi додаК? А через усе небо, просто над судном, пролiг зоряний Чумацький Шлях. Все бачив, що було, i все бачитиме, що буде... А ген-ген над степом блищить ще одна зiрка, навiть не схожа на зiрку, така яскрава. Нiколи Тоня не бачила зiрки такоП величини... Може, то Сiрiус? Чи планета Венера? Чи iнша яка планета? Десь у захiднiй частинi неба, здаКться, лiтак гуде. Тоня прислухалась: так, справдi гуде. Видно, йде на дуже великiй висотi, бо ледь чути його десь аж мiж зiрками Чумацького Шляху... Дужче та дужче стугонить небо, i вся нiч, i море мовби прислухаються до того далекого стугонiння, де летить людина, володар всього. Образ брата Петра та дружна компанiя його друзiв льотчикiв, з якими вiн заПздив, спливають на думку Тонi: може, то якраз вони йдуть кудись по своКму завданню, упевнено, дужо, стугонливе йдуть на великих, пiдзоряних висотах... Розбуджений гуркотом лiтака, схопився на ноги Вiталiй i, ще не прочманiвши зi сну, шарпнув Тоню: - Ховайсь! Вiн штовхнув ПП в якусь будку, в залiзну темряву, звiдки тiльки й видно було круглий зоряний клаптик неба в iлюмiнатор... Тоня не розумiла, що його так наполохало спросоння. - Чого ти, Вiталику? Вiн мовчав. Чути було, як вiн схвильовано дихаК в темрявi. Тоня подумала, що це йому стало нiяково за свiй переполох, а Вiталiй не почував нiяковостi, вiн був зараз сповнений тривоги, бо знав бiльше, нiж Тоня, припавши до iлюмiнатора, напружено дослухався до неба, а в голову стукала й стукала думка: "Ми - цiль! Ми - мiшень! Нас летять бомбити! Нас бомбитимуть!" Небо - все небо стугонить рiвно, владно, величаво. Пiднявшись десь iз далеких аеродромiв, на рiвнi зiрок iдуть могутнi машини, гiганти стратегiчноП авiацiП. Можливо, на полiгон, а можливо, скинути свiй вантаж якраз над затокою, бо й сама ця затока К тiльки часткою полiгона, його водяною дiльницею, а судно це для того й залишено тут, щоб його бомбили, щоб по ньому влучати. Вже бомбили, i ще бомбитимуть - бомбитимуть, доки не розбомблять, доки не буде виконана вся вiйськова програма!.. - Де ж вiн? Тоня, притулившись до Вiталика, теж визираК в iлюмiнатор. Стугонiння-гуркiт даленiК, тане у високостi. Тихе стаК небо. Наелектризованi обоК, вони вибираються iз своКП схованки i знову бачать над собою вгорi величезний зоряний степ. Вже ледве чутно бринить Пм той невидимий лiтак чи цiла армада лiтакiв, що пiшли й пiшли, даленiючи в зорянiй курявi Чумацького Шляху. Через деякий час почули гуркiт над полiгоном. I ще гуркiт. I ще. Потiм все вщухло, виповнилась тишею нiч. Але хлопець уже не мiг тепер не дослухатись до неба, до його зоряних глибин. Час вiд часу вчувалось йому, що небо iз заходу починаК загрозливо стугонiти. "I це так триватиме весь час? Це ми весь час так житимем тут, на цьому iржавому ковчезi?" - з тривогою думав вiн, поглядаючи на Тоню, теж присмучену якимись догадками. А Тонi чомусь згадалися в цей час братовi слова про те, що важко бомбити море в зоряну нiч... Та ще згадалась розповiдь Петрового друга про вiйну, про те, як гинули льотчики фронтовi: полетять - i нема, не вертаються, i наче й досi вони десь там, у зоряних висотах, живуть... Решта ночi минула спокiйно. Притулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над свiтом поступово виднiшаК, зiрки тануть в попелястому небi. Це був той раннiй час, коли в степу так гарно, коли чабани випускають овець iз кошар i зорюють, тобто ведуть Пх попаски степом ще при свiтлi зорi; це найкращий час для чабана - вести отару, доки ще не жарко, по прохолодних випасах i слухати, як в тихiм ранковiм повiтрi подзвонюК тронка... Так лунко-лунко навкруги, за цiлi кiлометри чути, як десь проторохтить гарба iз ферми в степ i як десь там уже перегукуються люди, накладаючи сiно в гарбу. Там спокiй, лад, ще один трудовий день починаКться. Чабани, зiйшовшись, спокiйно будуть перемовлятись про нiчну роботу льотчикiв, що мов громовержцi гуркотiли над полiгоном. Схiд розжеврюКться, море свiтлiшаК, ось-ось сонце зiйде... Серед вiчно живих мерехтливих хвиль моря тiльки судно ПхнК з покривленими щоглами стигне в непорушностi. В глибинi степу, десь аж пiд небосхилом, ледь темнiК цяткою Центральна. Нi парку, нi фронтону школи, нi вiтродвигуна за його пропелером, нi павутинок телевiзiйних антен - нiчого не розрiзниш, усе так злилось, як у маревi, так далеко. - Вiталику, скiльки, по-твоКму, буде туди? - Та стiльки ж, як i вчора було... Вiн усмiхаКться скупо, краКм рота, а глянувши на неП, аж трохи нiяковiК i одразу якось гарнiшаК з лиця. Ще в школi дiвчата помiчали, що вiн гарнiшаК, коли дивиться на Тоню. В задумi вже схилився хлопець на поруччя борту, i йому снуються в головi рiзнi проекти, згадуКться капiтан Дорошенко - як би вiн в такiй ситуацiП повiвся? Њ ж люди, що не занепадають духом, не втрачають самовладання за будь-яких обставин! Шукати, думати, боротись - в цьому тепер ти весь. Полiзе шукати двигунiв, спробуК викресати вогню, добуде для Тонi забортовоП води... - Глянь, Вiталику, птиця якась сiла на воду. - То галагас. Наблизившись до борту, вони стежать за тим птахом, а вiн, сiвши оддалiк мiж хвилями, вiльно i нiби аж з насолодою погойдуКться на водi. Вода i птах мовби заспокоювали. Не хотiлося думати в цi хвилини про жахiття невiдомостi, нi про свою безвихiдь, нi про те нiчне стугонiння неба, бо зараз навкруги така тиша, такий простiр, така краса. Вiд довгого стояння, вiд того, що сонце, пригрiваючи вже, Пх п'янило, здалося Пм, що судно пливе. Але то тiльки хвилi плили, обтiкали, омиваючи його борти, i котились далi, а судно стояло на мiсцi. Рухалась планета, рухалось сонце в небi, рухались води своПми вiчними валами, а воно стояло мiж хвиль iржаво, тупо, непорушне. Так уявно пливтиме це судно цiлий день, коли сонце ще дужче п'янитиме Пх, i палуба знов розпечеться, i вся ця залiзна гора пашiтиме на них своПм iржавим вогнем. Потiм знову зайде нiч, десь за тисячi верст льотчики надiватимуть шоломофони та парашути, рушатимуть до своПх бомбардувальникiв, i розмов буде мiж ними про те, що зоряне море бомбити важко... А цi двiйко, що на суднi, забравшись на бак, сидiтимуть на своКму залiзному островi, ждучи нiчного удару, сидiтимуть, мовчазно зiщуленi, мов останнi дiти землi, мов сироти людства. X. ТУТ БАГАТО НЕБА - Здорово ж тобi таланить, Миколо,- хлюпаючись бiля умивальника, каже Брага-бульдозерист до Миколи Њгипти, що, голий до пояса, теж клацаК тут краником, щедро розбризкуючи воду в усi боки. - В чому ж це менi таланить, Левку Iвановичу? - Ось тебе, брата мого по труду, виконроб товариш Красуля посилаК сьогоднi iз скрепером на другий об'Ккт, аж у Тарасiвку... - Ну й що? - ПоПдеш i поПдеш собi спiваючи, а опiсля виявиться, що твiй скрепер якраз потрiбен нам тут. I ти повертаКшся. Прогулянка на пiвста кiлометрiв у буднiй день. Не кожному ж випадаК такий дурняк. - А менi що! - блискаК Њгипта молодими бiлими зубами.- Перегiн упорожнi? Начальству виднiше. Я й вiтер ганятиму, менi аби платили. - Це вiдомо. Але ти не повинен, друже, пропустити ще один шанс... - МаКте на увазi "налiво"? - регоче Њгипта. - Ох ти ж i догадливий, ох i циганськоП ж ти вдачi хлопець! Глину маю на увазi, ту, що ПП дехто з каналу тiткам возить у Мар'янiвку, вони ж саме хати мажуть... - Глиною торгувати - цього я ще не пробував. Це може бути цiкаво,- смачно примовляК Њгипта.- Тiльки ж чи самi ви потiм не вiзьмете мене за душу як голова товариського суду? Брага його мовби не чуК, дораджуК далi: - Не проторгуйся лише, прав достойну цiну. Бо соромно ж менi буде, що мiй брат по труду за нiщо нашу глину вiддаК. А це ж неабиякi, а первороднi кiмерiйськi глини, навiть геологи можуть посвiдчити... - Я цього й не знав! - Одначе ж i тiток не обдурюй, набирай повнiшi ковшi, глини на планетi вистачить... - Чи на глинi, чи на земельцi, а дiло проверну,шахраювате осмiхаКться Њгипта.- i постараюся не впiйматись нi обехеесiвцям, нi рiдному своКму начальству. Бо самi ж ви тодi влаштуКте над Њгиптою товариське судилище пiд гаслом: "Ганьба лiваку!" А хiба ж я винен, що я з природи лiвак? - Ти не лiвак. - А хто: гвинтик? - Колись були гвинтики... - Ну, не гвинтик, а, скажiмо, карданний вал... - Ми з тобою будiвники, Њгипто... - Що ж - ми вiд цього кращi? - Кращi не кращi, а тiльки протиприродне, щоб людина, яка будуК велике, поводилася, як пiгмей. - Сильно сказано! - Вiдступись, дай он дiвчинi мiсце,- каже Брага, кивнувши на Лiну, що з рушником через плече терпляче зупинилась на вiдстанi за спиною в Њгипти. - О, i ти вже встала! - вигукнув Њгипта i, наче вмившись своКю злодiйкуватою усмiшкою, справдi вiдступився, дав дiвчинi мiсце бiля умивальника.- Бiдненька! У папи-мами ще б спала, в постельцi винiжувалась, а тут ще й сонце не зiйшло, а ти вже на ногах, разом з нами, варварами. - А чому ви варвари? - питаК Лiна, беручись чистити зуби. - Ну, як чого... Без тонкощiв там усяких, без церемонiй. Часом i вилаКшся по-простому, по-робочому. - А ви не лайтесь. I чому це лаятись - означаК по-робочому? Це просто брак елементарноП культури. Он Левко Iванович нiколи не лаКться, я нi разу не чула. - Лають. Та ще як... Тiльки бiльше в душi,- буркнув Брага i, натягнувши пiсля вмивання свою засмальцьовану гiмнастерку, рушив до бульдозера. А Њгипта, йдучи до вагончика, не минув нагоди ущипнути мимохiдь дiвчину за реберце, i хоч вона й вiдмахнулася вiд нього з гнiвом, одначе цей гнiв був явно перебiльшений. Справдi, вдома ще спала б, а тут встаК до схiд сонця. Тут саме життя пiдiймаК, бо рано починаКться трудовий день тих, хто споруджуК канал. Роботи ведуться в глибинi степу, мiж пiкетами, що Пх i Лiна розставляла теж. Не можна сказати, щоб так уже подобалось Лiнi тут цiлоденне ковтати пiдняту бульдозерами куряву та обпалювати на сухих вiтрах своК бiле личко: не так уже приКмно дiвчинi, спозарання вискочивши з вагончика, поспiшати мерщiй до умивальника, де вже до тебе нальопано, пiниться мило, а до краника не дотовпишся за голими чоловiчими спинами та жилавими темними потилицями; не така вже насолода, напiкшись на сонцi, зголоднiвши на роботi, застоювати чергу пiд час обiдньоП перерви бiля вiконечка "котлопункту" (i слiвце ж яке вигадали управлiнськi книгогризи: котлопункт!); дадуть тобi на алюмiнiКву тацю миску жирного перебовтаного борщу або горохового супу, сядеш пiд навiсом за один iз грубо тесаних саморобних столiв, i, доки обiдатимеш, над твоПм обiдом весь час роПтимуться голоднi степовi мухи. Багато чого тут нема iз звичного комфорту, можеш тiльки мрiяти зараз про душ, споруджений вдома батьком на принципi використання сонячноП енергiП, нема i ще дечого, що мусило б бути... Ось уже й вода кiнчаКться, ледве цярпае з краника, все механiзатори вихлюпали на себе... I все ж саме тут, серед цих незлагод будiвничих, Лiна вперше по-справжньому вiдчула свою потрiбнiсть людям, кожним нервом вiдчула, що починаК жити повноцiнним, а не рослинним, не оранжерейним життям. На працю в неП свiй погляд. Не така вона наПвна, щоб думати: ще одна споруда, канал оцей - i всi стануть щасливi. Не в тiм рiч. Але людина Пй нагадуК парус, якому неодмiнно потрiбен i простiр, i вiтер. На бездiллi опав, нема... А тут вiн повен-з випнутими грудьми летить крiзь життя! I хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невiддiльна вiд тих, кому трудно, i хоч робота твоя нескладна - розмiряти з Василинкою та з майстром-гiдротехнiком стометровi вiдтинки траси, розставляти пiкети, але й ця проста робота кимось змусить бути зроблена,- без твоПх пiкетiв дiло не пiде. Сонце вилiзло iа-за обрiю, червоне, нежарке, заблищало на металевих боках механiзмiв, що безладною чередою вбилися коло штабного вагончика: знову там за чимось затримка... Механiзатори, замiсть ранковоП гiмнастики, сваряться з виконробом, банiтують механiка, навiть Брага Левко Iванович, людина мирноП вдачi, зараз не дуже добираК слова, картаючи начальницьку нерозпорядливiсть. Як завжди в таких випадках, механiк вигадав собi дiло i зник, помчав у Брилiвку, i весь шквал обурення за простiй приймаК на себе виконроб товариш Красуля. Вiн тут не ночував, Пздив до своКП молодоП дружини, i тепер, почуваючи провину, що не подбав своКчасно про доставку пального та змащувальний матерiалiв, метушиться мiж людьми i, втягнувши голову в щуплявi плечi, винувато огризаКться, а собi, мабуть, думаК: хай вам бiс! Коли я вже зрину звiдси на якусь тихiшу будову або майну в мiсто разом iз своКю Нiночкою-лаборанткою (обоК вони вчаться заочно в iнститутi). Левко Iванович, видно, бачить його наскрiзь i цi думки його розгадуК, бо креше просто в вiчi Красулi: - Робиш все охляп, дарма що молодий! Служиш, як фiрмi, а мусиш вкладати душу! Красуля вiдгиркуКться: - Не настачиш душi. - Ну да ж, коли маленька! Лiна, озброПвшись своКю рябою рейкою, пiдходить до гурту, i механiзатори, на мить припинивши сварку, пiд'юджують i ПП: - Ану по плечах його, Лiно, рейкою за простiй. Вiн у Нiночки гостював, а ми скiльки людино-годин втрачаКмо! - Лiнi хвилюватись нема чого, в неП ставка,- кидаК Њгипта, що вже рихтуК свого скрепера в дорогу. Лiна промовчала на це, проте почуваК, що безладь та нерозпорядливiсть i в нiй пiднiмаК дражливе почуття, так i хочеться крикнути разом iз Брагою виконробовi в вiчi: де ж твоя совiсть? Чому ж ти не подбав? Як же це виходить, що рядовi механiзатори уболiвають за дiло бiльше, нiж ти? Њгипта, скинувши кепку, привiтно махаК нею з кабiни Лiнi на прощання, щоб не забувала i що вiн Пй iз Тарасiвки привезе повен кiвш абрикос... Чудний цей Њгипта. Щось К легковажно-розбiйницьке в ньому, безшабашне, про нього на будовi кажуть: "Кинь у море Њгипту-випiрне з рибою в зубах!" Кiвш абрикос привезе...ЖартуК, звичайно, а взагалi-то вiн такий, що чого завгодно добуде, всюди в нього знайомi, приятелi, друзi, з усiма офiцiантками по степових чайних вiн женихаКться, хоч вiдомо, що вже платить якiйсь алiменти на Пiвнiчнiм Дiнцевi, де ранiш працював... Вiрний своПм звичкам, Њгипта не промине найменшоП нагоди закалимити взяти лiве замовлення i не боПться нi виконроба, нi механiка, якi, здаКться, й самi потурають йому. Кого Њгипта побоюКться, так це товариського суду, що його з волi механiзаторiв очолюК Левко Iванович Брага. Левко Iванович постiйно тримаК Њгипту на прицiлi i за одну його недавню iсторiю, не зовсiм красиву, при всiх попередив: - Хоч ти, Њгипте, й механiзатор широкого профiлю, на всiх машинах богом почуваКш себе,- але шануйся: ще один лiвак - i вилетиш аж за космос. ПоПхав, погуркотiв скрепером Њгипта, i хоч не за космос вiн вiддаляКться, а тiльки в Тарасiвку, де будуКться мережа господарського каналу, проте Лiна почуваК, що вiдтепер Пй бракуватиме Њгиптиних злодiйкуватих усмiшок, грубуватих жартiв i отих маленьких сутичок з ним, коли вiн даК волю рукам, а Пй доводиться вiд нього вiдбиватись. Нарештi привезли пальне i змащувальнi матерiали, виконроб повеселiшав, i всi механiзатори пожвавiли, Брага, заправивши свого робота пальним, вже з просвiтленим обличчям випробовуК, чи добре працюють його залiзнi м'язи... Гуркотом машин повниться степ, один за одним механiзатори рушають до мiсця робiт. I Лiна та Василинка теж квапляться на своП мiсця, бо й вони не останнi спицi в цьому величезному трудовому колесi, хiба ж не Пхнi вiшки дають простiр для роботи механiзмiв, дають правильне спрямування каналовi... Вiд залiзобетонного низенького стовпчика-репера, всадженого в землю ще кимось до тебе, береш вiсь каналу, ведеш i ведеш вперед i через кожнi сто метрiв виставляКш свою рябеньку вiху. Стерня пiд ногами чи трава тонконiг, виноградник чи полиневi та кураКвi заростi, а ти крок за кроком, починаючи вiд реперного стовпчика, вiдмiряКш цю землю, i, де проходиш сьогоднi ти, завтра вже буде бушовйще земляних робiт. Брага - бригадир бульдозеристiв - перекриватиме з своКю бригадою норми, а ще трохи пiзнiше в свiжовиритому руслi блакитнiтиме днiпровська вода. На початкових дiльницях каналу вона вже наповнила русло, вже пiдведена до якогось там кiлометра, i туди Пздять у свята колгоспники iз степових районiв дивитись на неП, як на диво, на звичайнiсiньку, ще скаламучену глиною воду! Ось так iдеш i йдеш пiкетажисткою по сухому степу, мовби ведучи за собою майбутню, ще невидиму воду, роздряпуКш литки колючими кураями i печешся на сонцi, i нiяких тобi подiй, хiба що майстер, дражливий, але добрий душею дiдуник Анатолiй Петрович, дозволить глянути в окуляр нiвелiра, щоб привчалася, а потiм сам i вiдштовхне, вивiрить ще раз перед тим, як скрипучо закричить бульдозеристовi: - Давай! Стрiлрю лягаК магiстральний канал на пiвдень в сухi, споконвiку спраглi степи. Мине час, i пiде вода аж за Перекоп, до якихось там кримських Семи Колодязiв, якi тiльки звуться так гучно, а насправдi там воду зараз ще розвозять цистернами. Там, де природа забула рiчку покласти, зараз волею людей народжуКться нова рiчка, тiльки й того, що не кiльцюК вона по степу, а прокладена пiд лiнiйку, хоча водою буде не менша, нiж Ворскла, чи Сула, чи навiть Пiвденний Буг. На всiх географiчних картах твоКП Батькiвщини з'явиться ця рiчка, яку сьогоднi разом з бульдозеристами будуКш i ти. Днями приПздив батько провiдати Лiну. Цього разу не було нi погроз, нi умовлянь. Постарiлий та пониклий, стояв вiн перед дочкою, а потiм свiтив сивиною в жаркому вагончику, присiвши на краКчку того твердого матрасика, на якому вона спить. Аж шкода стало Лiнi батька в його покiрностi та передчаснiй раптовiй зiстареностi, за яку й вона почувала себе винуватою. Як пестив вiн колись ПП маленькою, з якою радiстю брав на руки, повернувшись iз служби! Навiть на думку тодi Пй не спадало, що дужий та чорноволосий батько ПП колись постарiК та посивiК, здавалось, що завжди вiн буде в дебелому здоров'П, з голосом весело-грiзним i - при зброП. Одного разу там, на Пiвночi, пiд час пурги, коли вона за три кроки вiд домiвки заблудилась, ох, яку вiн тодi зняв стрiлянину! Всiх поставив на ноги, скiльки ракет було випущено в хурделицю, в снiгову заметiльну круговерть, хоча Лiна тим часом вже сидiла в теплому примiщеннi в однiКП знайомоП тiтки. А iншим разом, коли Лiна бавилася з дiтьми бiля упряжки Пздових собак, що лежали пiд бараком, одна дiвчинка зненароку злякалася й закричала, а батьковi здалося, що то Лiна кричить, що собаки дiтей загризають (бо, кажуть, i такi випадки бували), i вiн, вискочивши на ганок з пiстолетом у руцi, зопалу всiх собак на мiсцi перестрiляв... Чомусь такi випадки стали частiше зринати Пй в думцi пiсля того, як Лiна опинилась тут, на каналi. Вона мовби тiльки тепер стала помiчати батькову самозабутню любов до неП, так само, як тiльки тут, серед пропалених сонцем степiв, Лiна, здаКться, вперше по-справжньому вiдчула, що i в тiй ПП крайнiй Пiвночi була не тiльки холоднеча та пурга, вiд якоП душа леденiК, не тiльки мохи та потворно покрученi низькорослi берези, а що була там i краса бiлих лiтнiх ночей, коли хлопцi-вояки, позмiнявшись з постiв, серед ночi натягували сiтку i грали у волейбол! Безсонне дiвчисько, вона робила для них паперовi троянди, дарувала командi переможцiв букетики своПх паперових квiтiв, i був там серед воякiв смаглявий один, чимось трохи на Њгипту схожий, i вона була трiшки по-дитячому закохана в нього... Пiд час вiдвiдин ПП на каналi батько був тихий та смирний, на ПП розпити про гладiолуси признався, що тепер вiн Пх сам доглядаК. Вiдкликавши майстра, розпитував його про Лiну, як дочка працюК, як живе та з ким дружить, перед виконробом та кухарками замовив за неП словечко, Лiнi аж незручно було за цю його непотрiбну протекцiю; побесiдував батько i з Левком Iвановичем Брагою, вiдчувши, що бригадир користуКться тут загальною повагою колективу. Що йому говорив батько, Лiна не чула, чула вона уже тiльки вiдповiдь Браги, тверду, заспокiйливу: - За дочку, товаришу майор, не турбуйтесь... I сама здорова, i в здоровий колектив попала. Покривдити не дамо. Дружинi Левка Iвановича, яка кухарюК на котлопунктi, батько Лiни сподобався своКю розсудливiстю та серйозним поглядом на життя. Коли вiн поПхав, вона Лiнi навiть нотацiю по-дружньому прочитала: - Ти, дiвчино, на батька не дуже хвиськай. Кажуть, ти ледве не вiдцуралась його? Був уже один час, коли дiти батькiв зрiкались... Який вiн там у тебе не К, але вiн тобi таки батько: рiдня найрiднiша! Лiна тодi аж хвилини сорому пережила перед тiткою Бражихою, бо невже ж це вона, яку вiн виплекав, вигодував, випурхнула тепер з дому i за все вiдплатила йому тiльки затятою впертiстю та зневагою? Отак закостричитись, затятись, вiдвернутись - для цього багато розуму не треба. В чомусь вiн вiдстав, це вiрно, чогось не розумiК, в чомусь ти з ним не згодна. То, як дочка, допоможи йому, борись за свого батька, за те, щоб вiн пiднявся, якщо його погнуло та покрутило. Вiрно, багато К в ньому неприйнятного для тебе, та хiба тiльки в ньому? А в тобi самiй? А в Њгипти, дарма що тiльки жити починаК, скiльки в ньому вже К такого, чого твоя душа нiколи не прийме! Так борись, викорiнюй, i з своКП, i з Пхнiх душ виривай бур'ян, щоб стали вони справжнiми людьми!.. "Тiльки чи це з мого боку не донкiхотство?" - подумала Лiна й посмiхнулась сама до себе. Неподалiк працюК Брага; йде попереду своКП бригади, риК, горне, розбушовуе землю. Спитай його про такi речi - скаже, що вiн маК зараз перед собою одну мету: переробити певну кiлькiсть грунту. Цiлими годинами не покидаК вiн важелiв, працюК вперто, зосереджено, ганяК й ганяК свого робота взад та вперед, прорубуК траншеП, набравши грунт на повний нiж, то виштовхуК його на укiс, то на пiдвищенiй швидкостi пiкiруК, повертаючись знов на попереднК мiсце. Мовби прикутий до свого залiзного робота, повторюК одну i ту ж операцiю безлiч разiв, звично, методично, здаКться, вiн i сам чуманiК вiд гаркотняви та скреготняви гарячого залiза, яке вiн осiдлав. А вже добре напрацювавшись, зупинить бульдозера на валу, вийде з нього в самiй майцi, в цупких запилюжених штанях iз якоПсь чортовоП шкiри i тодi лише враз нiби оживе, всмiхнеться до дiвчат: - Ну, коли ти вже, Лiно, тiкатимеш звiдси? Неясно менi, чого ти й досi тут? Василинка усмiхливо розтягуК губи на братове звичне доскiпування, i Лiна вiдповiдаК бригадировi в тон: - А ви ж не тiкаКте? - Що я? Шiсть класiв та сьомий коридор за плечима - з цим, голубко, далеко не забiжиш. - Ще б ми стiльки перечитали, як ти,- докинула Василинка i пояснила подрузi: - Взимку цiлi ночi просиджуК над книжками... Навiть Плутарха читаК. - То бiльше про оцього iдiота книжки та про подiбнi йому створiння,- каже Брага у бiк свого бульдозера i аж ногою штурляК його в гусеницю.- Таке ледащо, а нiяк не можу його покинути! Iдiот, незграба, робот, ледащо дурне - такими та iншими прiзвиськами в цьому дусi тiльки й нагороджуК Брага свiй бульдозер, хоча треба бути просто глухим, щоб при цих словах в голосi його не вловити глибшу, затаКно-дружню iнтонацiю. Добувши засмальцьовану пом'яту пачку сигарет "Верховина" (Левко Iванович цi вживаК за те, що мiцнi!), закурюК i знову веде своКП: - Робот нещасний - це вiн мене в цю канальську iсторiю втягнув. Вiн та його попередники... З малих лiт, ще як перший фордзон в'Пхав у село, отодi я пропав, дiвчата. Якби не той перший трактор, давно вже був би десь завгаром або кладовщиком... А вiдтодi й пiшло: трактори, бульдозери, тягачi, канавокопачi. Через канавокопача, можна сказати, жiнку-партизанку взяв, вiдому вам вiдважну й рiшучу особу. Взяли з нею розгiн у життi такий, що нiяк зупинитись не можем, кочуКмо та кочуКмо, хлопцi, козаки моП, в четвертiй вже школi бурсакують...-При згадцi про синiв голос Браги м'якшаК, ласкавiщае одразу.- Полiщуки вони в мене, росли, де болота материнi та лiси, хоч батько й степовик. Коли забрав Пх сюди, думав: чи звикнуть до степу? А привiз: о, кажуть, тату, гарно й тут! А чим же вам гарно? Ожини ж та горiхiв нема? Зате тут багато неба... Смiшняки. - Дядьку бригадире! - гукаК Кузьма Осадчий, зупинившись своПм бульдозером неподалiк i вилазячи з кабiни: - Чогось кашляК мiй... - Грип азiатський? Чи що там у нього? Левко Iванович рушаК до Кузьминого бегемота. - Загадковий тип,- розводить руками хлопець.- Наче ж ганяю-ганяю, витискаю з нього все, а зроблено менше, нiж у вас! - А ти його без пам'ятi не ганяй. Бо вiн хоч i робот, а теж дещо розумiК,- насуплюКться Левко Iванович.- Коли набираКш грунт на нiж, прислухайся до роботи двигуна. Як тiльки вiдчуКш, що вiн починаК втрачати потужнiсть,- годi. Надолужуй на iншому: коли повертаКшся на робоче мiсце, переключай на максимальну швидкiсть. Хочеш час зекономити, то саме тут i економ, на цих порожняках... - Он воно щ